КОНСУЛЬСЬКА КОНВЕНЦIЯ

мiж Україною i Туркменiстаном

     Україна i Туркменiстан, далi "Договiрнi Сторони",

     керуючись бажанням розвивати свої консульськi вiдносини з метою бiльш ефективного захисту прав i iнтересiв обох держав, їх громадян та юридичних осiб, змiцнення дружби i спiвробiтництва мiж Договiрними Сторонами,

     на розвиток положень Вiденської конвенцiї про консульськi зносини вiд 24 квiтня 1963 року,

     пiдтверджуючи, що з питань, що не обумовленi в цiй Конвенцiї, будуть застосовуватись норми мiжнародного звичаєвого права та багатостороннiх мiжнародних договорiв, учасниками яких є Договiрнi Сторони,

     вирiшили укласти цю Конвенцiю i домовилися про наступне:

Роздiл I
Визначення

Стаття 1

     У цiй Конвенцiї наведенi нижче термiни мають таке значення:

     1. "Консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, вiце-консульство, консульське агентство або консульський вiддiл дипломатичного представництва.

     2. "Консульський округ" означає район, вiдведений консульськiй установi для виконання консульських функцiй.

     3. "Глава консульської установи" означає особу, якiй доручено дiяти в цiй якостi.

     4. "Консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якiй доручено в цiй якостi виконання консульських функцiй.

     5. "Консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адмiнiстративнi або технiчнi обов'язки в консульськiй установi.

     6. "Працiвник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню консульської установи.

     7. "Працiвники консульської установи" означає консульськi посадовi особи, консульськi службовцi i працiвники обслуговуючого персоналу.

     8. "Член сiм'ї" означає дружину (чоловiка), дiтей, батькiв працiвника консульської установи, а також iнших осiб, якi проживають разом з ним i знаходяться на його утриманнi.

     9. "Приватний домашнiй працiвник" означає особу, яка перебуває виключно на приватнiй службi у працiвника консульської установи.

     10. "Громадянин" означає будь-яку фiзичну особу, яка є громадянином акредитуючої держави або держави перебування вiдповiдно до законодавства цих держав.

     11. "Консульськi примiщення" означає будинки або частини будинкiв i земельна дiлянка, що обслуговує цi будинки або частини будинкiв, якi використовуються виключно для цiлей консульської установи, незалежно вiд того, чиєю власнiстю вони є.

     12. "Консульськi архiви" означає всi папери, документи, кореспонденцiю, книги, фiльми, технiчнi засоби накопичення, зберiгання та використання iнформацiї, реєстри консульської установи разом з шифрами та кодами, картотеками i будь-якими предметами обстановки, призначеними для забезпечення їх охорони чи зберiгання.

     13. "Судно" означає будь-яке цивiльне судно, що має право на пiдняття прапора акредитуючої держави.

     14. "Повiтряне судно" означає будь-яке цивiльне повiтряне судно, що має право на використання розпiзнавальних знакiв акредитуючої держави.

Роздiл II
Загальнi положення про консульськi зносини

Стаття 2
Вiдкриття консульської установи

     1. Консульська установа однiєї Договiрної Сторони може бути вiдкрита на територiї другої Договiрної Сторони лише за її згодою.

     2. Мiсцезнаходження консульської установи, її клас, консульський округ, чисельнiсть консульських посадових осiб, а також будь-якi змiни у цьому вiдношеннi визначаються тiльки за домовленiстю мiж акредитуючою державою i державою перебування.

     3. Попередня згода держави перебування необхiдна також для вiдкриття канцелярiї, яка складає невiд'ємну частину iснуючої консульської установи, поза мiсцезнаходженням останньої.

Стаття 3
Призначення i допущення глави консульської установи

     1. Для призначення глави консульської установи акредитуюча держава має одержати попередню згоду держави перебування. Якщо держава перебування не згiдна на це, вона не зобов'язана пояснювати мотиви свого рiшення.

     2. Акредитуюча держава передає Мiнiстерству закордонних справ держави перебування консульський патент або повiдомлення про призначення глави консульської установи.

     3. Пiсля подання консульського патенту або повiдомлення про призначення глави консульської установи держава перебування видає главi консульської установи в можливо короткий строк екзекватуру.

     4. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язкiв пiсля того, як держава перебування видасть йому екзекватуру. Екзекватура не потрiбна консульськiй посадовiй особi, яка очолює консульський вiддiл (консульську службу) дипломатичного представництва.

     5. Держава перебування до видачi екзекватури може дозволити главi консульської установи тимчасово виконувати свої функцiї.

     6. Пiсля видачi главi консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати свої функцiї, держава перебування негайно сповiщає органи влади консульського округу i вживає всiх необхiдних заходiв, щоб надати главi консульської установи можливiсть виконувати свої обов'язки i користуватися усiма правами, перевагами, привiлеями i iмунiтетами, передбаченими цiєю Конвенцiєю.

Стаття 4
Тимчасове виконання функцiй глави консульської установи

     1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функцiї або якщо посада глави консульської установи є вакантною, функцiї глави консульської установи можуть тимчасово виконуватися виконуючим обов'язки глави консульської установи.

     2. Повне iм'я i прiзвище виконуючого обов'язки глави консульської установи заздалегiдь повiдомляються Мiнiстерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи, або, якщо вiн не спроможний цього зробити, - будь-яким компетентним органом акредитуючої держави.

     3. Компетентнi органи держави перебування надають виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу та захист. В перiод виконання обов'язкiв глави консульської установи на нього поширюються положення цiєї Конвенцiї в тiй же мiрi, що i на главу консульської установи.

Стаття 5
Повiдомлення держави перебування про призначення, прибуття та вiдбуття

     1. Акредитуюча держава в особi своїх компетентних органiв заздалегiдь письмово повiдомляє Мiнiстерство закордонних справ держави перебування про наступне:

     1.1. прiзвище, iм'я, громадянство, ранг, посаду працiвникiв консульської установи, дату їх прибуття та остаточного вiдбуття або припинення їх функцiй, а також про будь-яку змiну їх статусу в перiод їх роботи у консульськiй установi;

     1.2. прiзвище, iм'я, громадянство, дату прибуття, остаточного вiдбуття членiв сiм'ї кожного працiвника консульської установи, а також про те, що та чи iнша особа стає або перестає бути таким членом його сiм'ї.

     2. Компетентнi органи влади держави перебування видають працiвникам консульської установи та членам їх сiмей безкоштовно, згiдно iз встановленим порядком цiєї держави, посвiдчення особи, яке пiдтверджує їх статус як працiвникiв консульської установи та членiв їх сiмей, за винятком тих, якi є громадянами держави перебування або постiйно проживають в нiй.

Стаття 6
Громадянство консульських посадових осiб

     Консульськi посадовi особи мають бути громадянами акредитуючої держави.

Стаття 7
Особи, якi визнаються "persona non grata" або неприйнятними

     Держава перебування може в будь-який час повiдомити акредитуючiй державi про те, що та чи iнша консульська посадова особа є "persona non grata" або один iз працiвникiв консульської установи є неприйнятним, не будучи зобов'язаною обгрунтовувати мотиви свого рiшення. У такому разi акредитуюча держава повинна вiдкликати вiдповiдну особу. Якщо акредитуюча держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може вiдмовитися визнавати дану особу працiвником консульської установи.

Роздiл III
Консульськi функцiї

Стаття 8
Загальнi положення

     Консульська посадова особа має право:

     1. Захищати права та iнтереси акредитуючої держави, її громадян, а також юридичних осiб, надавати їм допомогу i сприяння.

     2. Сприяти розвитку торгових, економiчних, правових, туристських, екологiчних, науково-технiчних, iнформацiйних, культурних, гуманiтарних зв'язкiв та зв'язкiв у галузi освiти, туризму та спорту мiж акредитуючою державою i державою перебування, а також сприяти розвитку дружнiх вiдносин мiж ними iншим чином.

     3. З'ясовувати всiма законними шляхами умови i подiї в торговому, економiчному, культурному, науковому життi держави перебування, повiдомляти про них урядовi акредитуючої держави.

     4. Виконувати iншi функцiї, покладенi на консульську установу акредитуючою державою, якi не забороняються законодавством держави перебування.

Стаття 9
Функцiї щодо громадянства та громадянського стану

     1. Консульська посадова особа має право:

     1.1. вести облiк громадян акредитуючої держави;

     1.2. приймати будь-якi заяви з питань громадянства;

     1.3. отримувати повiдомлення вiд компетентних органiв держави перебування про народження i смерть громадян акредитуючої держави, реєструвати народження i смерть таких громадян i складати вiдповiднi акти;

     1.4. реєструвати укладення та розiрвання шлюбiв мiж громадянами акредитуючої держави згiдно з законодавством акредитуючої держави.

     2. Положення пункту 1 цiєї Статтi не звiльняють заiнтересованi особи вiд обов'язку дотримуватись законiв та правил держави перебування.

Стаття 10
Функцiї щодо паспортiв та вiз

     Консульська посадова особа має право:

     1. Видавати, вiдновлювати, вилучати, анулювати паспорти громадян акредитуючої держави, подовжувати строк їх дiї, вносити до них необхiднi позначки, а також видавати громадянам iншi документи, якi дають право на перетин кордону.

     2. Видавати, подовжувати, анулювати вiзи для в'їзду до акредитуючої держави та виїзду з неї, а також для транзитного проїзду через її територiю.

Стаття 11
Легалiзацiя та нотарiальнi дiї

     1. Консульська посадова особа має право згiдно iз чинним законодавством акредитуючої держави провадити такi нотарiальнi дiї:

     1.1. складати та засвiдчувати по заявi будь-якого громадянина акти та документи для використання в акредитуючiй державi та за її межами;

     1.2. засвiдчувати справжнiсть пiдписiв та печаток на офiцiйних документах компетентних органiв акредитуючої держави або держави перебування, якщо iнше не передбачено мiжнародними договорами, сторонами яких є Договiрнi Сторони;

     1.3. здiйснювати легалiзацiю оригiналiв офiцiйних документiв та пiдтверджувати справжнiсть їх копiй, виписок з них, переклад цих документiв;

     1.4. виконувати будь-якi iншi нотарiальнi функцiї, передбаченi законодавством акредитуючої держави.

     2. Документи, складенi, засвiдченi та, у разi необхiдностi, легалiзованi консульською посадовою особою, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування, будуть мати таку ж юридичну силу, як i документи, складенi, засвiдченi та, у разi необхiдностi, легалiзованi компетентними органами держави перебування.

Стаття 12
Повiдомлення про затримання, арешт, засудження та вiдвiдання громадян

     1. Компетентнi органи держави перебування невiдкладно сповiщають вiдповiдну консульську посадову особу акредитуючої держави про затримання, арешт, засудження або будь-яке iнше обмеження свободи громадянина акредитуючої держави. Одночасно компетентнi органи держави перебування невiдкладно передають будь-яке повiдомлення, адресоване консульськiй установi цiєю особою.

     2. Компетентнi органи держави перебування невiдкладно пiсля затримання, арешту, засудження або будь-якого iншого обмеження свободи громадянина акредитуючої держави, забезпечать реалiзацiю права консульської посадової особи вiдвiдати або знестись з таким громадянином, для надання йому необхiдної, в тому числi i правової допомоги.

     3. Компетентнi органи держави перебування невiдкладно повiдомляють вiдповiдного громадянина акредитуючої держави про його права, вiдповiдно до положень пунктiв 1 i 2 цiєї Статтi.

     4. Права, зазначенi в пунктах 1 та 2 цiєї Статтi, здiйснюються у вiдповiдностi до законiв i правил держави перебування при умовi, однак, що згаданi закони та правила не повиннi анулювати цi права.

Стаття 13
Надання допомоги громадянам акредитуючої держави

     1. Консульська посадова особа має право:

     1.1. зноситись та вiдвiдувати будь-якого громадянина акредитуючої держави, який знаходиться на територiї консульського округу, а держава перебування не буде перешкоджати зносинам мiж громадянами акредитуючої держави та консульською установою i обмежувати їм доступ до консульської установи;

     1.2. приймати на тимчасове зберiгання майно, грошi, коштовностi i документи будь-якого громадянина акредитуючої держави, якщо це не суперечить законодавству та правилам держави перебування;

     1.3. звертатися iз запитом до компетентних органiв держави перебування щодо негайного надання iнформацiї про будь-яку подiю, результатом якої є матерiальна шкода i людськi жертви, затримання автотранспортних засобiв i нещаснi випадки, до яких причетнi громадяни акредитуючої держави;

     1.4. звертатися до компетентних органiв держави перебування щодо сприяння у розшуку громадян акредитуючої держави, якi без вiстi пропали.

     2. У випадку, коли громадянин акредитуючої держави не може своєчасно захистити свої права та iнтереси згiдно iз законодавством та правилами держави перебування, консульська посадова особа може репрезентувати його iнтереси у судових та iнших компетентних органах держави перебування або забезпечити йому адекватну репрезентацiю до тих пiр, поки вiн не призначить свого представника або буде спроможний сам захищати свої права та iнтереси.

Стаття 14
Опiка та пiклування

     1. Компетентнi органи держави перебування невiдкладно повiдомляють консульську установу про необхiднiсть встановлення опiки або пiклування над громадянином акредитуючої держави, який визнаний у встановленому порядку недiєздатним або обмежено дiєздатним.

     2. Консульська посадова особа має право захищати, вiдповiдно до законiв та правил держави перебування, права та iнтереси громадянина акредитуючої держави, який визнаний у встановленому порядку недiєздатним або обмежено дiєздатним, i тодi, коли це необхiдно, рекомендувати або призначити опiкуна або пiклувальника такої особи та спостерiгати за дiями, що стосуються опiки та пiклування.

Стаття 15
Повiдомлення про смерть

     У випадку смертi громадянина акредитуючої держави в державi перебування, компетентнi органи держави перебування невiдкладно повiдомляють про це консульську установу. На прохання консульської установи вони видають їй свiдоцтво про смерть або iншi документи про смерть.

Стаття 16
Функцiї щодо спадщини

     1. Компетентнi органи держави перебування в найстислiший термiн повiдомляють консульську посадову особу про смерть на територiї її консульського округу громадянина акредитуючої держави, а також iнформують консульську посадову особу про наявнiсть спадкового майна, заповiту, а також про те, що будь-яка особа, яка знаходиться або репрезентована на територiї держави перебування, призначена розпорядником цього майна.

     2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у разi наявностi спадщини, передбаченої в пунктi 1 цiєї Статтi, при складаннi опису майна компетентними органами держави перебування та вживає заходи по охоронi спадкового майна.

     3. У разi, коли громадянин акредитуючої держави має право на спадщину особи, яка померла на територiї держави перебування, незалежно вiд громадянства цiєї особи, компетентнi органи цiєї держави невiдкладно iнформують про це консульську установу.

     4. Якщо громадянин акредитуючої держави має або претендує на право одержати спадщину в державi перебування, однак анi вiн, анi його представник не можуть взяти участь у розглядi справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника репрезентувати iнтереси цього громадянина в судових або iнших компетентних органах держави перебування.

     5. Консульська посадова особа має право вiд iменi громадянина акредитуючої держави, який постiйно не проживає в державi перебування, одержати в державi перебування для передачi цьому громадянину всiлякого роду спадщину, яка йому належить.

     6. Якщо громадянин акредитуючої держави, який постiйно не проживає в державi перебування, помирає в цiй державi, консульська посадова особа має право взяти на тимчасове зберiгання всi документи, грошi, коштовностi та особисте майно померлого, для передачi їх спадкоємцям, розпоряднику або iншим уповноваженим особам.

     7. Консульська посадова особа може вiд iменi громадянина акредитуючої держави, якщо такий громадянин не знаходиться на територiї держави перебування, отримувати вiд суду, органiв влади або окремих осiб грошi чи iншу власнiсть, на яку даний громадянин має право у зв'язку зi смертю будь-якої особи, включаючи спадкоємне майно, платежi, зробленi у вiдповiдностi з законами про виплату компенсацiй у зв'язку з нещасними випадками, а також платежi по страховим полiсам у зв'язку iз страхуванням життя.

     8. При виконаннi функцiй, згаданих у пунктах 4, 5, 6, 7 цiєї Статтi, консульська посадова особа має дотримуватися законiв та правил держави перебування.

Стаття 17
Сприяння, що надається суднам акредитуючої держави

     1. Консульська посадова особа має право в межах свого консульського округу надавати допомогу суднам акредитуючої держави, якi знаходяться у внутрiшнiх водах або територiальному морi держави перебування, капiтанам та членам екiпажiв цих суден, а також:

     1.1. пiднiматися на борт судна, опитувати капiтана та будь-якого члена екiпажу, а також отримувати iнформацiю про дiяльнiсть судна, плавання та його вантаж;

     1.2. розслiдувати будь-який нещасний випадок, що мав мiсце пiд час плавання, за умови, що це не завдає шкоди правам органiв влади держави перебування;

     1.3. вирiшувати спори мiж капiтаном та членами екiпажу, включаючи спори щодо заробiтної платнi i зобов'язань, передбачених договором про найом, а також вживати заходiв щодо безпеки на борту судна;

     1.4. вживати заходiв для забезпечення капiтану судна i будь-якому члену екiпажу медичної допомоги або репатрiацiї;

     1.5. приймати, розглядати, складати, пiдписувати або засвiдчувати документи, що стосуються судна;

     1.6. вирiшувати також iншi проблеми, що стосуються судна за дорученням акредитуючої держави.

     2. Капiтан i члени екiпажу мають право зв'язуватися безпосередньо з консульською посадовою особою, не порушуючи при цьому законiв i правил держави перебування.

Стаття 18
Захист у випадку примусових заходiв проти судна, що плаває пiд прапором акредитуючої держави

     1. У випадку, коли суди або iншi компетентнi органи держави перебування мають намiр вжити будь-яких примусових заходiв або доручити провести яке-небудь розслiдування на борту судна акредитуючої держави, вони завчасно повiдомляють консульську установу з тим, щоб консульська посадова особа або її представник був присутнiй при здiйсненнi цих заходiв. Якщо, у випадку термiновостi, завчасне повiдомлення неможливе, консульська установа має бути негайно повiдомлена про вжитi компетентними органами держави перебування заходи, а на прохання консульської посадової особи - про результати вжитих заходiв.

     2. Положення пункту 1 цiєї Статтi застосовуються вiдповiдним чином i до заходiв, вжитих на сушi компетентними органами держави перебування щодо капiтана судна або кого-небудь iз членiв екiпажу.

     3. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї Статтi не застосовуються при звичайних iнспекцiях, якi вживаються державними контрольними органами у пунктах пропуску через державний кордон, адмiнiстрацiями портiв, а також при заходах щодо врятування життя людей на водi, безпеки навiгацiї на морi або запобiгання забрудненню вод.

     4. Компетентнi органи держави перебування не можуть втручатися у внутрiшнi справи будь-якого судна акредитуючої держави, якщо не порушуються спокiй, безпека та громадський порядок в державi перебування, за винятком тих випадкiв коли це здiйснюється на особисте прохання капiтана судна або за його згодою, або за згодою консульської посадової особи акредитуючої держави.

Стаття 19
Допомога, яка надається у внутрiшнiх водах i територiальному морi суднам, що зазнали катастрофи або аварiї, сiли на мiлину або з будь-яких iнших причин не можуть продовжувати самостiйне плавання

     1. Якщо судно, яке перебуває у плаваннi пiд прапором акредитуючої держави, зазнає катастрофи або аварiї, сяде на мiлину або з будь-яких iнших причин не зможе продовжувати самостiйне плавання, компетентнi органи держави перебування невiдкладно повiдомляють консульську установу про вжитi заходи щодо порятунку людей, якi є на борту судна, вантажу та iншого майна.

     2. Компетентнi органи держави перебування не перешкоджають консульськiй посадовiй особi надавати допомогу будь-якому судну, що зазнало катастрофи або аварiї, сiло на мiлину або з будь-яких iнших причин не може самостiйно продовжувати плавання, його екiпажу та пасажирам, i з цiєю метою вона може звертатися за сприянням до органiв влади держави перебування.

     3. Органи влади держави перебування невiдкладно повiдомляють консульську установу у випадку, якщо судно акредитуючої держави зазнало катастрофи або аварiї, сiло на мiлину або з будь-яких iнших причин не може самостiйно продовжувати плавання, або будь-який предмет, що належить судну, а також вантаж будуть знайденi на березi або доставленi у порт держави перебування, а капiтан, власник, судновий агент або представник страхової компанiї не присутнi або не можуть вжити заходiв для зберiгання або розпорядження цим майном. У цьому випадку консульська посадова особа може вжити необхiдних заходiв вiд їх iменi.

     4. Жоднi митнi збори не можуть стягуватися з судна акредитуючої держави, яке зазнало катастрофи або аварiї, сiло на мiлину або з будь-яких iнших причин не може самостiйно продовжувати плавання, за вантаж або майно судна, за винятком випадкiв, коли вони реалiзувалися або використовувалися в державi перебування.

     5. Консульська посадова особа має право бути присутньою пiд час встановлення компетентними органами держави перебування причин аварiї судна, посадки його на мiлину або, коли воно не може самостiйно продовжувати плавання.

Стаття 20
Повiтряне судно акредитуючої держави

     Положення цiєї Конвенцiї щодо суден акредитуючої держави застосовуються вiдповiдно i до повiтряних суден акредитуючої держави при умовi, що вони не суперечать положенням iнших двостороннiх угод мiж акредитуючою державою та державою перебування або багатостороннiм угодам, учасниками яких є обидвi держави.

Стаття 21
Передача правових документiв

     Консульська посадова особа має право передавати судовi та позасудовi документи, якщо це дозволено законами та правилами держави перебування. Якщо мiж акредитуючою державою та державою перебування дiють iншi договори, слiд застосовувати їх положення.

Стаття 22
Територiя, передбачена для здiйснення консульських функцiй

     Консульська посадова особа виконує консульськi функцiї в межах консульського округу. За згодою держави перебування, вона може здiйснювати свої функцiї i поза територiєю консульського округу.

Стаття 23
Зносини з органами влади держави перебування

     Консульська посадова особа може звертатися до мiсцевих органiв влади свого консульського округу, а у випадку вiдсутностi дипломатичного представництва - до центральних компетентних органiв влади держави перебування, наскiльки це дозволено законами та правилами держави перебування.

Стаття 24
Повiдомлення про змiни в законодавствi держави перебування, якi можуть мати вiдношення до громадян акредитуючої держави

     Держава перебування повiдомляє консульську установу про змiни в законодавствi, що можуть мати вiдношення до прав та iнтересiв громадян акредитуючої держави.

Роздiл IV
Переваги, привiлеї та iмунiтети

Стаття 25
Сприяння консульськiй установi та працiвникам консульської установи

     1. Держава перебування надає консульськiй установi всi можливостi для виконання її функцiй.

     2. Держава перебування ставитиметься до працiвникiв консульської установи з належною повагою i вживатиме необхiдних заходiв для забезпечення виконання їх функцiй у вiдповiдностi до цiєї Конвенцiї.

Стаття 26
Консульськi i житловi примiщення

     1. Держава перебування повинна сприяти акредитуючiй державi у придбаннi на своїй територiї, згiдно iз своїм законодавством та правилами, примiщень, необхiдних для її консульських установ, або надавати їй допомогу у придбаннi примiщень iншим шляхом.

     2. Держава перебування також сприяє, у випадку необхiдностi, консульськiй установi в отриманнi придатних житлових примiщень для її працiвникiв.

     3. Нiщо у цiй Статтi не слiд тлумачити як звiльняюче акредитуючу державу вiд вiдповiдальностi за дотримання законiв та правил держави перебування, якi регулюють розташування та конструкцiю будiвель, а також законiв та правил, якi регулюють мiське планування та територiальне районування.

Стаття 27
Користування державним прапором i гербом

     1. Консульська установа має право встановлювати на примiщеннi консульської установи державний герб i напис з назвою консульської установи на мовi акредитуючої держави i на мовi держави перебування.

     2. Консульська установа має право вивiшувати державний прапор акредитуючої держави на консульських примiщеннях, резиденцiї глави консульської установи та на засобах пересування, якi використовуються при виконаннi офiцiйних функцiй.

Стаття 28
Недоторканнiсть консульських примiщень i житлових примiщень консульських посадових осiб

     1. Консульськi примiщення i житловi примiщення консульських посадових осiб є недоторканними. Представники органiв влади держави перебування не можуть вступати до консульських примiщень та житлових примiщень консульських посадових осiб без згоди на це глави консульської установи або глави дипломатичного представництва акредитуючої держави у державi перебування або особи, призначеної одним з них.

     2. Держава перебування вживатиме всiх необхiдних заходiв для захисту консульських примiщень та житлових примiщень консульських посадових осiб вiд усякого вторгнення або заподiяння шкоди та для запобiгання будь-якому порушенню спокою консульської установи або образи її гiдностi.

Стаття 29
Iмунiтет вiд реквiзицiї консульських примiщень

     Консульськi примiщення, усе майно консульської установи, а також її засоби пересування користуються iмунiтетом вiд будь-яких видiв реквiзицiї з метою державної оборони або громадських потреб. У випадку виникнення необхiдностi вiдчуження примiщень для згаданих вище цiлей, вживаються всi необхiднi заходи для виконання консульських функцiй i акредитуючiй державi невiдкладно вiдшкодовується вiдповiдна та ефективна компенсацiя.

Стаття 30
Недоторканнiсть консульських архiвiв

     Консульськi архiви є недоторканними в будь-який час i незалежно вiд мiсця їх знаходження.

Стаття 31
Свобода пересування

     Якщо це не суперечить законам та правилам про зони, в'їзд в якi забороняється або регулюється з мiркувань державної безпеки, держава перебування повинна забезпечувати всiм працiвникам консульської установи свободу пересування або подорожей по її територiї. При цьому, у всiх випадках держава перебування забезпечує консульськiй посадовiй особi можливiсть виконання її службових обов'язкiв.

Стаття 32
Свобода зносин

     1. Держава перебування дозволятиме та захищатиме свободу зносин консульської установи для всiх офiцiйних цiлей. У зносинах з урядом, дипломатичними представництвами та iншими консульськими установами акредитуючої держави, консульська установа може користуватися всiма придатними засобами, включаючи дипломатичних i консульських кур'єрiв, закодованi i шифрованi депешi, дипломатичнi i консульськi валiзи. Консульська установа може встановити i користуватися радiопередавачем тiльки за згодою держави перебування.

     2. Офiцiйна кореспонденцiя консульської установи є недоторканною. Консульська валiза не може бути анi вiдкрита, анi затримана. Вона має носити зовнiшнi видимi знаки, котрi вказують на її характер, i має мiстити тiльки офiцiйну кореспонденцiю, офiцiйнi документи та предмети, призначенi виключно для офiцiйного користування.

     3. Консульський кур'єр має бути громадянином акредитуючої держави, але не особою, постiйно проживаючою в державi перебування. Вiн користується такими ж перевагами, привiлеями та iмунiтетами в державi перебування як i дипломатичний кур'єр.

     4. Акредитуюча держава або консульська установа можуть призначити консульських кур'єрiв ad hoc. У таких випадках положення пункту 3 цiєї Статтi також застосовуються, з тим винятком, що згаданi в ньому iмунiтети припиняються в момент доставки таким кур'єром дорученої йому консульської валiзи за призначенням.

     5. Консульська валiза може бути довiрена капiтану судна або командиру повiтряного судна акредитуючої держави, який повинен мати офiцiйний документ iз зазначенням кiлькостi мiсць, що складають консульську валiзу, але вiн не вважатиметься як консульський кур'єр. Працiвники консульської установи можуть вiльно та безпосередньо вручати капiтану судна або командиру повiтряного судна та одержувати вiд них консульську валiзу.

Стаття 33
Консульськi збори i мито

     1. Консульська установа може стягувати на територiї держави перебування збори i мито за консульськi дiї, передбаченi законами та правилами акредитуючої держави.

     2. Збори i мито, передбаченi у пунктi 1 цiєї Статтi, звiльняються в державi перебування вiд усiх податкiв та зборiв.

Стаття 34
Недоторканнiсть консульських посадових осiб

     Консульськi посадовi особи користуються особистою недоторканнiстю i не можуть пiдлягати затриманню або арешту. Держава перебування вживає належних заходiв для запобiгання будь-якому посягненню на їх свободу та гiднiсть.

Стаття 35
Iмунiтет вiд юрисдикцiї

     1. Консульськi посадовi особи користуються дипломатичними привiлеями та iмунiтетами в повному обсязi як дипломатичнi агенти, вiдповiдно до положень Вiденської конвенцiї про дипломатичнi зносини вiд 18 квiтня 1961 року.

     2. Консульськi службовцi i працiвники обслуговуючого персоналу консульської установи не пiдлягають юрисдикцiї держави перебування щодо дiй, якi здiйснюються ними при виконаннi своїх службових обов'язкiв.

     3. Положення пункту 2 цiєї Статтi не застосовуються щодо цивiльного позову, який випливає з договору, укладеного консульським службовцем або працiвником обслуговуючого персоналу консульської установи, за яким вiн прямо або непрямо не взяв на себе зобов'язань як агент акредитуючої держави, або третьої сторони за шкоду, заподiяну нещасним випадком в державi перебування, викликану дорожнiм транспортним засобом, судном або повiтряним судном.

Стаття 36
Обов'язки давати свiдчення

     1. Консульськi посадовi особи не зобов'язанi давати свiдчення.

     2. Консульськi службовцi i працiвники обслуговуючого персоналу можуть бути викликанi давати свiдчення у судових або адмiнiстративних справах у державi перебування. За винятком випадкiв, передбачених у пунктi 3 цiєї Статтi, вони не можуть вiдмовлятися давати свiдчення.

     3. Консульськi службовцi i працiвники обслуговуючого персоналу не зобов'язанi давати свiдчення з питань, пов'язаних з виконанням ними своїх функцiй, або надавати офiцiйну кореспонденцiю або документи, що вiдносяться до їх функцiй. Вони мають право давати свiдчення як експерти стосовно законодавства акредитуючої держави, якщо на це є згода глави консульської установи. Проте вони мають право вiдмовитися давати свiдчення як експерти.

     4. Компетентнi органи влади держави перебування, яким вимагаються свiдчення якого-небудь консульського службовця або працiвника обслуговуючого персоналу, не повиннi створювати перешкод у виконаннi його службових обов'язкiв. Цi органи влади можуть, коли це є можливим, вислуховувати цi свiдчення за мiсцем проживання цiєї особи, у примiщеннi консульської установи або приймати вiд нього письмовi свiдчення.

Стаття 37
Звiльнення вiд повинностей

     Працiвники консульської установи звiльняються в державi перебування вiд будь-яких особистих, громадських обов'язкiв та вiйськових повинностей, а також вiд виконання будь-яких вимог, передбачених законами та правилами держави перебування щодо реєстрацiї iноземцiв i одержання дозволу на проживання.

Стаття 38
Звiльнення вiд податкiв та зборiв

     1. Держава перебування звiльняє вiд державних, районних i мунiципальних податкiв, зборiв та мита:

     1.1. консульськi примiщення та житловi примiщення працiвникiв консульської установи, власником або орендатором яких є акредитуюча держава, якi одержанi вiд iменi акредитуючої держави або її представника, а також угоди i акти вiдносно цього;

     1.2. рухоме майно та транспортнi засоби, законно придбанi консульською установою для офiцiйних цiлей, а також їх придбання, володiння та утримання.

     2. Положення пункту 1 цiєї Статтi не застосовуються до:

     2.1. податкiв, зборiв та мита, що стягуються як оплата за конкретнi види обслуговування;

     2.2. податкiв, зборiв та мита, що стягуються згiдно з законами та правилами держави перебування з особи, яка уклала договiр з акредитуючою державою або її представником.

Стаття 39
Звiльнення вiд податкiв працiвникiв консульської установи

     1. Працiвники консульської установи, а також члени їх сiмей, якi проживають разом з ними, звiльняються вiд усiх податкiв та мита, особистих i майнових, державних, районних i мунiципальних, за виключенням:

     1.1. побiчних податкiв, якi звичайно включаються у вартiсть товарiв та послуг;

     1.2. податкiв та мита на приватне нерухоме майно, що є на територiї держави перебування, з винятками, передбаченими у Статтi 38;

     1.3. податкiв на спадкове майно, мита на спадщину, податкiв на перехiд майна, з винятками, передбаченими у положеннях пункту 2 Статтi 43;

     1.4. податкiв та мита на приватнi прибутки, включаючи прибутки з капiталу, джерело якого знаходиться в державi перебування, а також податкiв на капiталовкладення у комерцiйнi або фiнансовi пiдприємства в державi перебування;

     1.5. податкiв та мита, що стягуються за конкретнi види обслуговування, реєстрацiйного, судового i реєстрового мита, iпотечних та гербових зборiв з винятками, передбаченими положеннями Статтi 38.

     2. Працiвники консульської установи звiльняються вiд податкiв, зборiв та мита на заробiтну плату, одержану ними за свою роботу у консульськiй установi.

     3. Працiвники консульської установи, якi наймають осiб, заробiтна плата яких не звiльнена вiд прибуткового податку в державi перебування, виконують зобов'язання, що покладаються законами i правилами цiєї держави на наймачiв у тому, що стосується стягнення прибуткового податку.

Стаття 40
Звiльнення вiд митного огляду та мита

     1. Згiдно зi своїми законами i правилами, держава перебування дозволяє ввезення та вивезення iз звiльненням вiд митного оподаткування, крiм зборiв, що стягуються за зберiгання, перевезення та iншi подiбнi послуги:

     1.1. предметiв, призначених для офiцiйного користування консульською установою;

     1.2. предметiв, призначених для особистого користування консульською посадовою особою;

     1.3. предметiв, завезених у випадках першого приїзду консульських службовцiв i працiвникiв обслуговуючого персоналу консульської установи, включаючи предмети побутового характеру.

     2. Предмети, зазначенi у пiдпунктах 1.2. i 1.3. пункту 1 цiєї Статтi, не повиннi перебiльшувати кiлькостi, необхiдної для особистого користування вiдповiдних осiб.

     3. Особистий багаж консульської посадової особи звiльняється вiд митного огляду. Вiн може бути оглянутий компетентними органами держави перебування лише, якщо iснують серйознi мотиви вважати, що в ньому мiстяться iншi предмети, нiж зазначенi в пiдпунктi 1.2. пункту 1 цiєї Статтi, або предмети, ввезення або вивезення яких заборонено законами та правилами держави перебування або карантинними правилами. У цьому випадку огляд проводиться в присутностi консульської посадової особи або її уповноваженого представника.

Стаття 41
Привiлеї та iмунiтети членiв сiм'ї

     1. Члени сiм'ї працiвникiв консульської установи користуються привiлеями i iмунiтетами в тому ж обсязi, що i вiдповiдний працiвник консульської установи.

     2. Положення пункту 1 цiєї Статтi не розповсюджуються на членiв сiм'ї, якi є громадянами держави перебування або постiйно проживають у цiй державi, або займаються професiйною чи комерцiйною дiяльнiстю з метою отримання прибуткiв в державi перебування.

Стаття 42
Особи, якi не користуються привiлеями та iмунiтетами

     1. Консульськi службовцi та працiвники обслуговуючого персоналу консульської установи, якi є громадянами держави перебування або постiйно проживають у цiй державi, не користуються привiлеями та iмунiтетами, передбаченими цiєю Конвенцiєю, за винятком положень пункту 3 Статтi 36.

     2. Члени сiмей осiб, зазначених в пунктi 1 цiєї Статтi, не користуються привiлеями та iмунiтетами, передбаченими цiєю Конвенцiєю.

     3. Держава перебування здiйснює юрисдикцiю щодо осiб, зазначених у пунктах 1 i 2 цiєї Статтi, таким чином, щоб не створювати перешкод для дiяльностi консульської установи.

Стаття 43
Спадкове майно робiтника консульської установи та члена його сiм'ї

     У випадку смертi працiвника консульської установи або члена його сiм'ї держава перебування зобов'язана:

     1. Дозволити вивезення рухомого майна померлого, за винятком предметiв, придбаних в державi перебування, вивезення яких було заборонено на момент його смертi.

     2. Звiльнити рухоме майно померлого, яке знаходиться в державi перебування, вiд спадкоємного мита та усiх податкiв на спадщину.

Стаття 44
Початок i кiнець консульських привiлеїв та iмунiтетiв

     1. Кожний працiвник консульської установи користується привiлеями та iмунiтетами, передбаченими цiєю Конвенцiєю, з моменту його в'їзду на територiю держави перебування при прямуваннi на мiсце свого призначення, або, якщо вiн вже перебуває на територiї цiєї держави, з моменту, коли вiн приступає до виконання своїх обов'язкiв у консульськiй установi.

     2. Члени сiм'ї працiвника консульської установи, а також його приватний домашнiй працiвник, якi проживають разом з ним, користуються привiлеями та iмунiтетами, передбаченими цiєю Конвенцiєю, з моменту надання йому привiлеїв та iмунiтетiв вiдповiдно до пункту 1 цiєї Статтi або з моменту їх в'їзду на територiю держави перебування, або з моменту, коли вони стали членами його сiм'ї або приватним домашнiм працiвником.

     3. Коли функцiї працiвника консульської установи припиняються, його привiлеї та iмунiтети, а також привiлеї та iмунiтети членiв його сiм'ї, якi проживають разом з ним, його приватного домашнього працiвника, припиняються в момент, коли ця особа залишає державу перебування, або пiсля закiнчення розумного строку, щоб це зробити. Привiлеї та iмунiтети членiв сiм'ї працiвника консульської установи, а також його приватного домашнього працiвника, припиняються, коли вони перестають бути членами його сiм'ї або його приватним домашнiм працiвником. Однак, якщо цi особи мають намiр залишити державу перебування протягом розумного строку, то їх привiлеї та iмунiтети зберiгаються до їх вiд'їзду.

     4. У випадку смертi працiвника консульської установи, члени його сiм'ї, якi проживають разом з ним, а також приватний домашнiй працiвник, продовжують користуватися наданими їм привiлеями та iмунiтетами до моменту залишення ними держави перебування або до закiнчення розумного строку для залишення держави перебування.

Стаття 45
Вiдмова вiд привiлеїв та iмунiтетiв

     1. Акредитуюча держава може вiдмовитися вiд будь-яких привiлеїв та iмунiтетiв, якими користуються вiдповiднi особи згiдно з положеннями цiєї Конвенцiї. В усiх випадках така вiдмова має бути виразною i повiдомлена державi перебування у письмовiй формi.

     2. Подання позову будь-якою особою у справi, в якiй вона могла б користуватися iмунiтетом вiд юрисдикцiї згiдно з цiєю Конвенцiєю, позбавляє таку особу права посилатися на iмунiтет вiд юрисдикцiї у випадку зустрiчного позову, пов'язаного з основним позовом.

     3. Вiдмова вiд iмунiтету вiд юрисдикцiї у цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi не тягне за собою вiдмову вiд iмунiтету у вiдношеннi виконання судових рiшень, для яких необхiдна окрема вiдмова у письмовiй формi.

Стаття 46
Виконання консульських функцiй дипломатичними представництвами

     1. Положення цiєї Конвенцiї розповсюджуються на випадки виконання консульських функцiй дипломатичними представництвами.

     2. Прiзвища спiвробiтникiв дипломатичного представництва, яким доручено виконання консульських функцiй, повiдомляються Мiнiстерству закордонних справ держави перебування або органу, вказаному цим мiнiстерством.

     3. При виконаннi консульських функцiй дипломатичне представництво може звертатися:

     3.1. до мiсцевих органiв влади консульського округу;

     3.2. до центральних органiв влади держави перебування, якщо це не протирiчить законам, правилам i звичаям держави перебування або вiдповiдним мiжнародним угодам.

     4. Привiлеї та iмунiтети спiвробiтникiв дипломатичного представництва, про яких йдеться в пунктi 3 цiєї Статтi, продовжують регулюватися нормами мiжнародного права, що стосуються дипломатичних зносин.

Роздiл V
Поважання законiв i правил держави перебування

Стаття 47

     1. Не порушуючи привiлеїв та iмунiтетiв, передбачених цiєю Конвенцiєю, особи, якi користуються цими привiлеями та iмунiтетами, зобов'язанi поважати закони та правила держави перебування, включаючи правила дорожнього руху.

     2. Консульськi примiщення не можуть використовуватися в цiлях, несумiсних з виконанням консульських функцiй.

     3. Консульська установа, працiвники консульської установи та члени їх сiмей зобов'язанi поважати закони та правила держави перебування щодо страхування транспортних засобiв.

     4. Працiвники консульської установи акредитуючої держави не можуть здiйснювати професiйну або комерцiйну дiяльнiсть у державi перебування, за винятком тiєї, яка пов'язана з виконанням офiцiйних функцiй.

Роздiл VI
Заключнi положення

Стаття 48

     За взаємною згодою Договiрнi Сторони можуть вносити змiни та доповнення в цю Конвенцiю.

Стаття 49
Ратифiкацiя, набуття чинностi, денонсацiя

     1. Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї i набуде чинностi на тридцятий (30) день пiсля обмiну ратифiкацiйними грамотами.

     2. Ця Конвенцiя укладається на невизначений строк i надалi дiятиме до закiнчення шести (6) мiсяцiв з дня, коли одна з Договiрних Сторiн повiдомить iншу Договiрну Сторону по дипломатичних каналах в письмовiй формi про своє рiшення денонсувати цю Конвенцiю.

     Здiйснено у м.Ашгабатi 29 сiчня 1998 р. у двох примiрниках, кожний українською, туркменською та росiйською мовами, при цьому всi тексти є автентичнi. У випадку виникнення розбiжностей при тлумаченнi Конвенцiї, викладеної українською або туркменською мовою, Договiрнi Сторони будуть керуватися текстом цiєї Конвенцiї росiйською мовою.

За Україну

За Туркменiстан