ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про iнформацiю

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 6 квiтня 2000 року N 1642-III,
вiд 7 лютого 2002 року N 3047-III,
вiд 3 квiтня 2003 року N 676-IV,
вiд 18 листопада 2003 року N 1268-IV,
вiд 11 травня 2004 року N 1703-IV,
вiд 23 червня 2005 року N 2707-IV,
вiд 1 липня 2010 року N 2388-VI,
вiд 7 жовтня 2010 року N 2592-VI,
вiд 30 листопада 2010 року N 2724-VI,
вiд 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
вiд 13 сiчня 2011 року N 2938-VI
(Законом України вiд 13 сiчня 2011 року N 2938-VI
цей Закон викладено у новiй редакцiї),
вiд 9 квiтня 2015 року N 317-VIII,
вiд 2 червня 2016 року N 1405-VIII,
вiд 6 грудня 2016 року N 1774-VIII,
вiд 25 квiтня 2019 року N 2704-VIII,
вiд 3 грудня 2019 року N 324-IX,
вiд 16 червня 2020 року N 692-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX

(Змiни до статтi 11 цього Закону, передбаченi пiдпунктом 23 пункту 1 роздiлу XI Закону України вiд 3 липня 2012 року N 5029-VI, не внесенi у зв'язку з некоректнiстю змiн)

(У текстi Закону слово "конфiденцiальна" в усiх вiдмiнках замiнено словом "конфiденцiйна" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 11 травня 2004 року N 1703-IV)

(У текстi Закону слова "i регiонального" виключено згiдно iз Законом України вiд 1 липня 2010 року N 2388-VI)

     Цей Закон регулює вiдносини щодо створення, збирання, одержання, зберiгання, використання, поширення, охорони, захисту iнформацiї.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     1. У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються в такому значеннi:

     документ - матерiальний носiй, що мiстить iнформацiю, основними функцiями якого є її збереження та передавання у часi та просторi;

     захист iнформацiї - сукупнiсть правових, адмiнiстративних, органiзацiйних, технiчних та iнших заходiв, що забезпечують збереження, цiлiснiсть iнформацiї та належний порядок доступу до неї;

     iнформацiя - будь-якi вiдомостi та/або данi, якi можуть бути збереженi на матерiальних носiях або вiдображенi в електронному виглядi;

     суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування, iнший суб'єкт, що здiйснює владнi управлiнськi функцiї вiдповiдно до законодавства, у тому числi на виконання делегованих повноважень.

     Стаття 2. Основнi принципи iнформацiйних вiдносин

     1. Основними принципами iнформацiйних вiдносин є:

     гарантованiсть права на iнформацiю;

     вiдкритiсть, доступнiсть iнформацiї, свобода обмiну iнформацiєю;

     достовiрнiсть i повнота iнформацiї;

     свобода вираження поглядiв i переконань;

     правомiрнiсть одержання, використання, поширення, зберiгання та захисту iнформацiї;

     захищенiсть особи вiд втручання в її особисте та сiмейне життя.

     Стаття 3. Державна iнформацiйна полiтика

     1. Основними напрямами державної iнформацiйної полiтики є:

     забезпечення доступу кожного до iнформацiї;

     забезпечення рiвних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберiгання, використання, поширення, охорони, захисту iнформацiї;

     створення умов для формування в Українi iнформацiйного суспiльства;

     забезпечення вiдкритостi та прозоростi дiяльностi суб'єктiв владних повноважень;

     створення iнформацiйних систем i мереж iнформацiї, розвиток електронного урядування;

     постiйне оновлення, збагачення та зберiгання нацiональних iнформацiйних ресурсiв;

     забезпечення iнформацiйної безпеки України;

     сприяння мiжнароднiй спiвпрацi в iнформацiйнiй сферi та входженню України до свiтового iнформацiйного простору.

     Стаття 4. Суб'єкти i об'єкт iнформацiйних вiдносин

     1. Суб'єктами iнформацiйних вiдносин є:

     фiзичнi особи;

     юридичнi особи;

     об'єднання громадян;

     суб'єкти владних повноважень.

     2. Об'єктом iнформацiйних вiдносин є iнформацiя.

     Стаття 5. Право на iнформацiю

     1. Кожен має право на iнформацiю, що передбачає можливiсть вiльного одержання, використання, поширення, зберiгання та захисту iнформацiї, необхiдної для реалiзацiї своїх прав, свобод i законних iнтересiв.

     Реалiзацiя права на iнформацiю не повинна порушувати громадськi, полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, духовнi, екологiчнi та iншi права, свободи i законнi iнтереси iнших громадян, права та iнтереси юридичних осiб.

     Стаття 6. Гарантiї права на iнформацiю

     1. Право на iнформацiю забезпечується:

     створенням механiзму реалiзацiї права на iнформацiю;

     створенням можливостей для вiльного доступу до статистичних даних, архiвних, бiблiотечних i музейних фондiв, iнших iнформацiйних банкiв, баз даних, iнформацiйних ресурсiв;

     обов'язком суб'єктiв владних повноважень iнформувати громадськiсть та засоби масової iнформацiї про свою дiяльнiсть i прийнятi рiшення;

     обов'язком суб'єктiв владних повноважень визначити спецiальнi пiдроздiли або вiдповiдальних осiб для забезпечення доступу запитувачiв до iнформацiї;

     здiйсненням державного i громадського контролю за додержанням законодавства про iнформацiю;

     встановленням вiдповiдальностi за порушення законодавства про iнформацiю.

     2. Право на iнформацiю може бути обмежене законом в iнтересах нацiональної безпеки, територiальної цiлiсностi або громадського порядку, з метою запобiгання заворушенням чи кримiнальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутацiї або прав iнших людей, для запобiгання розголошенню iнформацiї, одержаної конфiденцiйно, або для пiдтримання авторитету i неупередженостi правосуддя.

(частина друга статтi 6 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Стаття 7. Охорона права на iнформацiю

     1. Право на iнформацiю охороняється законом. Держава гарантує всiм суб'єктам iнформацiйних вiдносин рiвнi права i можливостi доступу до iнформацiї.

     2. Нiхто не може обмежувати права особи у виборi форм i джерел одержання iнформацiї, за винятком випадкiв, передбачених законом.

     Суб'єкт iнформацiйних вiдносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на iнформацiю.

     3. Забороняється вилучення i знищення друкованих видань, експонатiв, iнформацiйних банкiв, документiв з архiвних, бiблiотечних, музейних фондiв, крiм встановлених законом випадкiв або на пiдставi рiшення суду.

     4. Право на iнформацiю, створену в процесi дiяльностi фiзичної чи юридичної особи, суб'єкта владних повноважень або за рахунок фiзичної чи юридичної особи, Державного бюджету України, мiсцевого бюджету, охороняється в порядку, визначеному законом.

     Стаття 8. Мова iнформацiї

     1. Мову iнформацiї визначають Закон України "Про забезпечення функцiонування української мови як державної", iншi закони України та мiжнароднi договори, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

(стаття 8 у редакцiї Закону України вiд 25.04.2019р. N 2704-VIII)

     Стаття 9. Основнi види iнформацiйної дiяльностi

     1. Основними видами iнформацiйної дiяльностi є створення, збирання, одержання, зберiгання, використання, поширення, охорона та захист iнформацiї.

Роздiл II
ВИДИ IНФОРМАЦIЇ

     Стаття 10. Види iнформацiї за змiстом

     За змiстом iнформацiя подiляється на такi види:

     iнформацiя про фiзичну особу;

     iнформацiя довiдково-енциклопедичного характеру;

     iнформацiя про стан довкiлля (екологiчна iнформацiя);

     iнформацiя про товар (роботу, послугу);

     науково-технiчна iнформацiя;

     податкова iнформацiя;

     правова iнформацiя;

     статистична iнформацiя;

     соцiологiчна iнформацiя;

     iншi види iнформацiї.

     Стаття 11. Iнформацiя про фiзичну особу

     1. Iнформацiя про фiзичну особу (персональнi данi) - вiдомостi чи сукупнiсть вiдомостей про фiзичну особу, яка iдентифiкована або може бути конкретно iдентифiкована.

     2. Не допускаються збирання, зберiгання, використання та поширення конфiденцiйної iнформацiї про особу без її згоди, крiм випадкiв, визначених законом, i лише в iнтересах нацiональної безпеки, економiчного добробуту та захисту прав людини. До конфiденцiйної iнформацiї про фiзичну особу належать, зокрема, данi про її нацiональнiсть, освiту, сiмейний стан, релiгiйнi переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата i мiсце народження.

     Кожному забезпечується вiльний доступ до iнформацiї, яка стосується його особисто, крiм випадкiв, передбачених законом.

     Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалiзує державну фiнансову та бюджетну полiтику, пiд час здiйснення повноважень щодо верифiкацiї та монiторингу державних виплат не потребує згоди фiзичних осiб на отримання та обробку персональних даних.

(частину другу статтi 11 доповнено абзацом третiм згiдно iз Законом України вiд 06.12.2016р. N 1774-VIII, абзац третiй частини другої статтi 11 у редакцiї Закону України вiд 03.12.2019р. N 324-IX)

     Стаття 12. Iнформацiя довiдково-енциклопедичного характеру

     1. Iнформацiя довiдково-енциклопедичного характеру - систематизованi, документованi, публiчно оголошенi або iншим чином поширенi вiдомостi про суспiльне, державне життя та навколишнє природне середовище.

     2. Основними джерелами iнформацiї довiдково-енциклопедичного характеру є: енциклопедiї, словники, довiдники, рекламнi повiдомлення та оголошення, путiвники, картографiчнi матерiали, електроннi бази та банки даних, архiви рiзноманiтних довiдкових iнформацiйних служб, мереж та систем, а також довiдки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, органiзацiями, їх працiвниками та автоматизованими iнформацiйно-телекомунiкацiйними системами.

     3. Правовий режим iнформацiї довiдково-енциклопедичного характеру визначається законодавством та мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 13. Iнформацiя про стан довкiлля (екологiчна iнформацiя)

     1. Iнформацiя про стан довкiлля (екологiчна iнформацiя) - вiдомостi та/або данi про:

     стан складових довкiлля та його компоненти, включаючи генетично модифiкованi органiзми, та взаємодiю мiж цими складовими;

     фактори, що впливають або можуть впливати на складовi довкiлля (речовини, енергiя, шум i випромiнювання, а також дiяльнiсть або заходи, включаючи адмiнiстративнi, угоди в галузi навколишнього природного середовища, полiтику, законодавство, плани i програми);

     стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктiв культури i споруд тiєю мiрою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкiлля;

     iншi вiдомостi та/або данi.

     2. Правовий режим iнформацiї про стан довкiлля (екологiчної iнформацiї) визначається законами України та мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     3. Iнформацiя про стан довкiлля, крiм iнформацiї про мiсце розташування вiйськових об'єктiв, не може бути вiднесена до iнформацiї з обмеженим доступом.

     Стаття 14. Iнформацiя про товар (роботу, послугу)

     1. Iнформацiя про товар (роботу, послугу) - вiдомостi та/або данi, якi розкривають кiлькiснi, якiснi та iншi характеристики товару (роботи, послуги).

     2. Iнформацiя про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини не може бути вiднесена до iнформацiї з обмеженим доступом.

     3. Правовий режим iнформацiї про товар (роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачiв, про рекламу, iншими законами та мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 15. Науково-технiчна iнформацiя

     1. Науково-технiчна iнформацiя - будь-якi вiдомостi та/або данi про вiтчизнянi та зарубiжнi досягнення науки, технiки i виробництва, одержанi в ходi науково-дослiдної, дослiдно-конструкторської, проектно-технологiчної, виробничої та громадської дiяльностi, якi можуть бути збереженi на матерiальних носiях або вiдображенi в електронному виглядi.

     2. Правовий режим науково-технiчної iнформацiї визначається Законом України "Про науково-технiчну iнформацiю", iншими законами та мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     3. Науково-технiчна iнформацiя є вiдкритою за режимом доступу, якщо iнше не встановлено законами України.

     Стаття 16. Податкова iнформацiя

     1. Податкова iнформацiя - сукупнiсть вiдомостей i даних, що створенi або отриманi суб'єктами iнформацiйних вiдносин у процесi поточної дiяльностi i необхiднi для реалiзацiї покладених на контролюючi органи завдань i функцiй у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

     2. Правовий режим податкової iнформацiї визначається Податковим кодексом України та iншими законами.

     Стаття 17. Правова iнформацiя

     1. Правова iнформацiя - будь-якi вiдомостi про право, його систему, джерела, реалiзацiю, юридичнi факти, правовiдносини, правопорядок, правопорушення i боротьбу з ними та їх профiлактику тощо.

     2. Джерелами правової iнформацiї є Конституцiя України, iншi законодавчi i пiдзаконнi нормативно-правовi акти, мiжнароднi договори та угоди, норми i принципи мiжнародного права, а також ненормативнi правовi акти, повiдомлення засобiв масової iнформацiї, публiчнi виступи, iншi джерела iнформацiї з правових питань.

     3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та iнших нормативних актiв фiзичним та юридичним особам держава забезпечує офiцiйне видання цих актiв масовими тиражами у найкоротшi строки пiсля їх прийняття.

     Стаття 18. Статистична iнформацiя

     1. Статистична iнформацiя - документована iнформацiя, що дає кiлькiсну характеристику масових явищ та процесiв, якi вiдбуваються в економiчнiй, соцiальнiй, культурнiй та iнших сферах життя суспiльства.

     2. Офiцiйна державна статистична iнформацiя пiдлягає систематичному оприлюдненню.

     3. Держава гарантує суб'єктам iнформацiйних вiдносин вiдкритий доступ до офiцiйної державної статистичної iнформацiї, за винятком iнформацiї, доступ до якої обмежений згiдно iз законом.

     4. Правовий режим державної статистичної iнформацiї визначається Законом України "Про державну статистику", iншими законами та мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 19. Соцiологiчна iнформацiя

     1. Соцiологiчна iнформацiя - будь-якi документованi вiдомостi про ставлення до окремих осiб, подiй, явищ, процесiв, фактiв тощо.

     2. Правовий режим соцiологiчної iнформацiї визначається законами та мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 20. Доступ до iнформацiї

     1. За порядком доступу iнформацiя подiляється на вiдкриту iнформацiю та iнформацiю з обмеженим доступом.

     2. Будь-яка iнформацiя є вiдкритою, крiм тiєї, що вiднесена законом до iнформацiї з обмеженим доступом.

     Стаття 21. Iнформацiя з обмеженим доступом

     1. Iнформацiєю з обмеженим доступом є конфiденцiйна, таємна та службова iнформацiя.

     2. Конфiденцiйною є iнформацiя про фiзичну особу, а також iнформацiя, доступ до якої обмежено фiзичною або юридичною особою, крiм суб'єктiв владних повноважень. Конфiденцiйна iнформацiя може поширюватися за бажанням (згодою) вiдповiдної особи у визначеному нею порядку вiдповiдно до передбачених нею умов, а також в iнших випадках, визначених законом.

     Вiдносини, пов'язанi з правовим режимом конфiденцiйної iнформацiї, регулюються законом.

     3. Порядок вiднесення iнформацiї до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.

     4. До iнформацiї з обмеженим доступом не можуть бути вiднесенi такi вiдомостi:

     1) про стан довкiлля, якiсть харчових продуктiв i предметiв побуту;

     2) про аварiї, катастрофи, небезпечнi природнi явища та iншi надзвичайнi ситуацiї, що сталися або можуть статися i загрожують безпецi людей;

     3) про стан здоров'я населення, його життєвий рiвень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соцiальне забезпечення, а також про соцiально-демографiчнi показники, стан правопорядку, освiти i культури населення;

     4) про факти порушення прав i свобод людини, включаючи iнформацiю, що мiститься в архiвних документах колишнiх радянських органiв державної безпеки, пов'язаних з полiтичними репресiями, Голодомором 1932 - 1933 рокiв в Українi та iншими злочинами, вчиненими представниками комунiстичного та/або нацiонал-соцiалiстичного (нацистського) тоталiтарних режимiв;

(пункт 4 частини четвертої статтi 21 у редакцiї Закону України вiд 09.04.2015р. N 317-VIII)

     5) про незаконнi дiї органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових та службових осiб;

     5¹) щодо дiяльностi державних та комунальних унiтарних пiдприємств, господарських товариств, у статутному капiталi яких бiльше 50 вiдсоткiв акцiй (часток) належать державi або територiальнiй громадi, а також господарських товариств, 50 i бiльше вiдсоткiв акцiй (часток) яких належать господарському товариству, частка держави або територiальної громади в якому становить 100 вiдсоткiв, що пiдлягають обов'язковому оприлюдненню вiдповiдно до закону;

(частину четверту статтi 21 доповнено пунктом 51 згiдно iз Законом України вiд 02.06.2016р. N 1405-VIII)

     6) iншi вiдомостi, доступ до яких не може бути обмежено вiдповiдно до законiв та мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

Роздiл III
ДIЯЛЬНIСТЬ ЖУРНАЛIСТIВ, ЗАСОБIВ МАСОВОЇ IНФОРМАЦIЇ, ЇХ ПРАЦIВНИКIВ

     Стаття 22. Масова iнформацiя та її засоби

     1. Масова iнформацiя - iнформацiя, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осiб.

     2. Засоби масової iнформацiї - засоби, призначенi для публiчного поширення друкованої або аудiовiзуальної iнформацiї.

     Стаття 23. Iнформацiйна продукцiя та iнформацiйна послуга

     1. Iнформацiйна продукцiя - матерiалiзований результат iнформацiйної дiяльностi, призначений для задоволення потреб суб'єктiв iнформацiйних вiдносин. Iнформацiйною послугою є дiяльнiсть з надання iнформацiйної продукцiї споживачам з метою задоволення їхнiх потреб.

     2. Iнформацiйна продукцiя та iнформацiйнi послуги є об'єктами цивiльно-правових вiдносин, що регулюються цивiльним законодавством України.

     Стаття 24. Заборона цензури та заборона втручання в професiйну дiяльнiсть журналiстiв i засобiв масової iнформацiї

     1. Забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналiста, засобу масової iнформацiї, його засновника (спiвзасновника), видавця, керiвника, розповсюджувача, узгоджувати iнформацiю до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якiй iншiй формi тиражуванню або поширенню iнформацiї.

     Ця заборона не поширюється на випадки, коли попереднє узгодження iнформацiї здiйснюється на пiдставi закону, а також у разi накладення судом заборони на поширення iнформацiї.

     2. Забороняються втручання у професiйну дiяльнiсть журналiстiв, контроль за змiстом поширюваної iнформацiї, зокрема з метою поширення чи непоширення певної iнформацiї, замовчування суспiльно необхiдної iнформацiї, накладення заборони на висвiтлення окремих тем, показ окремих осiб або поширення iнформацiї про них, заборони критикувати суб'єкти владних повноважень, крiм випадкiв, встановлених законом, договором мiж засновником (власником) i трудовим колективом, редакцiйним статутом.

     3. Умисне перешкоджання законнiй професiйнiй дiяльностi журналiстiв та/або переслiдування журналiста за виконання професiйних обов'язкiв, за критику тягне за собою вiдповiдальнiсть згiдно iз законами України.

     Стаття 25. Гарантiї дiяльностi засобiв масової iнформацiї та журналiстiв

     1. Пiд час виконання професiйних обов'язкiв журналiст має право здiйснювати письмовi, аудiо- та вiдеозаписи iз застосуванням необхiдних технiчних засобiв, за винятком випадкiв, передбачених законом.

     2. Журналiст має право безперешкодно вiдвiдувати примiщення суб'єктiв владних повноважень, вiдкритi заходи, якi ними проводяться, та бути особисто прийнятим у розумнi строки їх посадовими i службовими особами, крiм випадкiв, визначених законодавством.

     3. Журналiст має право не розкривати джерело iнформацiї або iнформацiю, яка дозволяє встановити джерела iнформацiї, крiм випадкiв, коли його зобов'язано до цього рiшенням суду на основi закону.

     4. Пiсля пред'явлення документа, що засвiдчує його професiйну належнiсть, працiвник засобу масової iнформацiї має право збирати iнформацiю в районах стихiйного лиха, катастроф, у мiсцях аварiй, масових безпорядкiв, воєнних дiй та на територiях, де оголошено надзвичайний стан, надзвичайну ситуацiю або вжитi адмiнiстративнi та медико-санiтарнi заходи (карантин), крiм випадкiв, передбачених законом.

(частина четверта статтi 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.06.2020р. N 692-IX)

     5. Журналiст має право поширювати пiдготовленi ним матерiали (фонограми, вiдеозаписи, письмовi тексти тощо) за власним пiдписом (авторством) або пiд умовним iм'ям (псевдонiмом).

     6. Журналiст засобу масової iнформацiї має право вiдмовитися вiд авторства (пiдпису) на матерiал, якщо його змiст пiсля редакцiйної правки (редагування) суперечить його переконанням.

     7. Права та обов'язки журналiста, працiвника засобу масової iнформацiї, визначенi цим Законом, поширюються на зарубiжних журналiстiв, працiвникiв зарубiжних засобiв масової iнформацiї, якi працюють в Українi.

     Стаття 26. Акредитацiя журналiстiв, працiвникiв засобiв масової iнформацiї

     1. З метою створення сприятливих умов для здiйснення журналiстами, працiвниками засобiв масової iнформацiї професiйної дiяльностi суб'єкт владних повноважень може здiйснювати їх акредитацiю.

     Усi дiї, пов'язанi з акредитацiєю, мають ґрунтуватися на принципах вiдкритостi, рiвностi, справедливостi з метою забезпечення права громадськостi на одержання iнформацiї через засоби масової iнформацiї. Вiдсутнiсть акредитацiї не може бути пiдставою для вiдмови в допуску журналiста, працiвника засобу масової iнформацiї на вiдкритi заходи, що проводить суб'єкт владних повноважень.

     2. Акредитацiя журналiста, працiвника засобу масової iнформацiї здiйснюється безоплатно на пiдставi його заяви або подання засобу масової iнформацiї.

     У заявi, поданiй журналiстом, працiвником засобу масової iнформацiї, зазначаються його прiзвище, iм'я та по батьковi, адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти (за наявностi). До заяви додаються копiї документiв, що посвiдчують особу та засвiдчують її професiйну належнiсть.

     У поданнi засобу масової iнформацiї зазначаються його повне найменування, дата i номер реєстрацiї, адреса, адреса електронної пошти (за наявностi), номер засобу зв'язку, прiзвище, iм'я та по батьковi журналiста, працiвника засобу масової iнформацiї, щодо якого вноситься подання. До подання додаються копiї документiв, що посвiдчують особу.

     В акредитацiї не може бути вiдмовлено в разi подання усiх документiв, передбачених цiєю частиною.

     Суб'єкт владних повноважень може встановлювати спрощений порядок акредитацiї.

     3. Порядок акредитацiї, визначений суб'єктом владних повноважень, пiдлягає оприлюдненню.

     4. Суб'єкти владних повноважень, що здiйснили акредитацiю журналiстiв, працiвникiв засобiв масової iнформацiї, зобов'язанi сприяти провадженню ними професiйної дiяльностi; завчасно сповiщати їх про мiсце i час проведення сесiй, засiдань, нарад, брифiнгiв та iнших публiчних заходiв; надавати їм iнформацiю, призначену для засобiв масової iнформацiї; а також сприяти створенню умов для здiйснення запису i передачi iнформацiї, проведення iнтерв'ю, отримання коментарiв посадових осiб.

     5. У разi якщо захiд проводиться вiдповiдно до мiжнародних або iнших спецiальних протоколiв, можуть встановлюватися особливi умови допуску журналiстiв. Такi особливi умови оприлюднюються на офiцiйному веб-сайтi вiдповiдного суб'єкта владних повноважень до проведення заходу.

     6. Журналiст, працiвник засобу масової iнформацiї зобов'язаний дотримуватися встановлених суб'єктом владних повноважень правил внутрiшнього трудового розпорядку, не перешкоджати дiяльностi його службових та посадових осiб.

     7. Суб'єкти владних повноважень, що акредитували журналiста, працiвника засобу масової iнформацiї, приймають рiшення про припинення акредитацiї у разi:

     подання ним вiдповiдної заяви;

     неодноразового грубого порушення ним обов'язкiв, визначених цiєю статтею;

     звернення засобу масової iнформацiї, за поданням якого здiйснена акредитацiя.

     8. У рiшеннi про припинення акредитацiї зазначаються посадова особа чи службова особа (суб'єкт владних повноважень), яка прийняла вiдповiдне рiшення, дата прийняття рiшення, пiдстава для прийняття рiшення та порядок його оскарження. Письмове повiдомлення про припинення акредитацiї видається або надсилається засобу масової iнформацiї або журналiстовi, працiвниковi засобу масової iнформацiї протягом п'яти робочих днiв з дня прийняття вiдповiдного рiшення.

     9. Рiшення про припинення акредитацiї може бути оскаржено до суду в установленому порядку.

Роздiл IV
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО IНФОРМАЦIЮ

     Стаття 27. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про iнформацiю

     1. Порушення законодавства України про iнформацiю тягне за собою дисциплiнарну, цивiльно-правову, адмiнiстративну або кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно iз законами України.

     Стаття 28. Неприпустимiсть зловживання правом на iнформацiю

     1. Iнформацiя не може бути використана для закликiв до повалення конституцiйного ладу, порушення територiальної цiлiсностi України, пропаганди вiйни, насильства, жорстокостi, розпалювання мiжетнiчної, расової, релiгiйної ворожнечi, вчинення терористичних актiв, посягання на права i свободи людини.

     Стаття 29. Поширення суспiльно необхiдної iнформацiї

     1. Iнформацiя з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспiльно необхiдною, тобто є предметом суспiльного iнтересу, i право громадськостi знати цю iнформацiю переважає потенцiйну шкоду вiд її поширення.

     2. Предметом суспiльного iнтересу вважається iнформацiя, яка свiдчить про загрозу державному суверенiтету, територiальнiй цiлiсностi України; забезпечує реалiзацiю конституцiйних прав, свобод i обов'язкiв; свiдчить про можливiсть порушення прав людини, введення громадськостi в оману, шкiдливi екологiчнi та iншi негативнi наслiдки дiяльностi (бездiяльностi) фiзичних або юридичних осiб тощо.

     Стаття 30. Звiльнення вiд вiдповiдальностi

     1. Нiхто не може бути притягнутий до вiдповiдальностi за висловлення оцiночних суджень.

     2. Оцiночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, якi не мiстять фактичних даних, критика, оцiнка дiй, а також висловлювання, що не можуть бути витлумаченi як такi, що мiстять фактичнi данi, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилiстичних засобiв (вживання гiпербол, алегорiй, сатири). Оцiночнi судження не пiдлягають спростуванню та доведенню їх правдивостi.

     Якщо особа вважає, що оцiночнi судження або думки принижують її гiднiсть, честь чи дiлову репутацiю, а також iншi особистi немайновi права, вона вправi скористатися наданим їй законодавством правом на вiдповiдь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобi масової iнформацiї з метою обґрунтування безпiдставностi поширених суджень, надавши їм iншу оцiнку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальнiй, принизливiй чи непристойнiй формi, що принижує гiднiсть, честь чи дiлову репутацiю, на особу, яка таким чином та у такий спосiб висловила думку або оцiнку, може бути покладено обов'язок вiдшкодувати завдану моральну шкоду.

     3. Суб'єкти iнформацiйних вiдносин звiльняються вiд вiдповiдальностi за розголошення iнформацiї з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця iнформацiя є суспiльно необхiдною.

     4. Додатковi пiдстави звiльнення вiд вiдповiдальностi засобiв масової iнформацiї та журналiстiв встановлюються законами України "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi", "Про телебачення i радiомовлення", "Про iнформацiйнi агентства" та iншими.

     Стаття 31. Вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди

     1. У разi якщо порушенням права на свободу iнформацiї особi завдано матерiальної чи моральної шкоди, вона має право на її вiдшкодування за рiшенням суду.

     2. Суб'єкти владних повноважень як позивачi у справах про захист честi, гiдностi та дiлової репутацiї вправi вимагати в судовому порядку лише спростування недостовiрної iнформацiї про себе i не мають права вимагати вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових i службових осiб права на захист честi, гiдностi та дiлової репутацiї в судi.

Роздiл V
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi через три мiсяцi з дня його опублiкування.

     2. До приведення законодавства України у вiдповiднiсть iз цим Законом акти законодавства застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.

     3. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1) у Кодексi України про адмiнiстративнi правопорушення (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

     у статтi 212³:

     в абзацi другому частини першої слова "вiд п'ятнадцяти до двадцяти п'яти" замiнити словами "вiд двадцяти п'яти до п'ятдесяти";

     в абзацi другому частини другої слова "вiд двадцяти п'яти до п'ятдесяти" замiнити словами "вiд п'ятдесяти до вiсiмдесяти";

     у статтi 212²⁶:

     в абзацi другому частини першої слова "двадцяти п'яти" замiнити словом "тридцяти";

     абзац перший частини другої викласти в такiй редакцiї:

     "Неправомiрна вiдмова особи у наданнi iнформацiї, несвоєчасне або неповне надання iнформацiї, надання iнформацiї, що не вiдповiдає дiйсностi, у разi якщо така iнформацiя пiдлягає наданню на вимогу правоохоронних органiв, Рахункової палати";

     2) частину першу статтi 200 Цивiльного кодексу України (Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., NN 40 - 44, ст. 356) викласти в такiй редакцiї:

     "1. Iнформацiєю є будь-якi вiдомостi та/або данi, якi можуть бути збереженi на матерiальних носiях або вiдображенi в електронному виглядi";

     3) абзац дванадцятий статтi 1 Закону України "Про державну статистику" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2000 р., N 43, ст. 362) викласти в такiй редакцiї:

     "статистична iнформацiя - документована iнформацiя, що дає кiлькiсну характеристику масових явищ та процесiв, якi вiдбуваються в економiчнiй, соцiальнiй, культурнiй та iнших сферах життя суспiльства";

     4) у Законi України "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 1, ст. 1, N 46, ст. 427; 1997 р., N 15, ст. 115; 2003 р., N 29, ст. 234, N 30, ст. 247; 2004 р., N 7, ст. 51, N 11, ст. 141, N 16, ст. 238, N 32, ст. 394):

     статтю 27 виключити;

     у статтi 40:

     назву викласти в такiй редакцiї:

     "Стаття 40. Створення представництв зарубiжних друкованих засобiв масової iнформацiї";

     частину третю виключити;

     5) у Законi України "Про науково-технiчну iнформацiю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 33, ст. 345):

     абзац другий статтi 1 викласти в такiй редакцiї:

     "науково-технiчна iнформацiя - будь-якi вiдомостi та/або данi про вiтчизнянi та зарубiжнi досягнення науки, технiки i виробництва, одержанi в ходi науково-дослiдної, дослiдно-конструкторської, проектно-технологiчної, виробничої та громадської дiяльностi, якi можуть бути збереженi на матерiальних носiях або вiдображенi в електронному виглядi";

     в частинi першiй статтi 2 слова "документована на будь-яких носiях або публiчно оголошувана" виключити;

     6) частину другу статтi 37 Закону України "Про iнформацiйнi агентства" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1995 р., N 13, ст. 83) виключити;

     7) статтю 3 Закону України "Про порядок висвiтлення дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування в Українi засобами масової iнформацiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 49, ст. 299; 1998 р., N 45, ст. 271; 2002 р., N 48, ст. 361; 2006 р., N 13, ст. 109) виключити;

     8) статтi 45 та 69 Закону України "Про телебачення i радiомовлення" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2006 р., N 18, ст. 155 iз наступними змiнами) виключити.

     4. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом шести мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом:

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити перегляд i скасування мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв, що суперечать цьому Закону.

Президент України

Л.КРАВЧУК

м. Київ
2 жовтня 1992 року
N 2657-XII