ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ЦЕНТРАЛЬНА МИТНА ЛАБОРАТОРIЯ

29.09.03	N 29/2668-ЕП

 

Начальникам митних лабораторiй Днiпровської, Донбаської, Захiдної, Карпатської, Кримської, Схiдної, Чорноморської регiональних митниць

     Направляємо для використання в роботi методичнi рекомендацiї за напрямками дослiджень:

     1. Дослiдження амфетамiну та його похiдних.

     2. Визначення фракцiйного складу лiпiдiв методом тонкошарової хроматографiї.

     3. Визначення дiетилфталату методом тонкошарової хроматографiї у спиртовмiсних рiдинах.

     4. Особливостi iдентифiкацiї металорiжучих верстатiв та пресового обладнання на приналежнiсть їх до контрольних спискiв, затверджених постановами КМУ про експортний контроль.

     5. Метод отримання метилових ефiрiв жирних кислот.

     6. Властивостi дослiдження тестильних виробiв з бавовни та вiскози.

Начальник лабораторiї

О.Г.Рувiн

 

МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

Дослiдження амфетамiну та його похiдних

Київ - 2003

     В методичних рекомендацiях наведенi основнi властивостi та методи дослiдження амфетамiну, метамфетамiну, їх похiдних. Методичнi рекомендацiї розрахованi на експертiв митних лабораторiй.

     Виконавець: Кузьменко Ю.М. (Центральна митна лабораторiя)
     тел./факс - (044) 423-82-25
     тел. - (044) 423-82-17

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АМФЕТАМIНУ ТА ЙОГО ПОХIДНИХ

     Амфетамiн та його похiднi вiдносяться до класу стимуляторiв за дiєю на ЦНС, тобто мають властивiсть активiзувати психiчну дiяльнiсть, зменшувати фiзичну i психiчну втому. У багатьох випадках це вiдомi лiкарськi засоби, що використовуються в практицi для лiкування депресивних станiв, нарколепсiї (нездоланного бажання спати), для подолання втоми, контролю ваги i зниження апетиту, для лiкування гiперкiнезiї у дiтей. Серед похiдних фенiлетиламiну є синтетичнi речовини, що мають дуже сильну фiзiологiчну дiю. З цiєю метою вони вживаються перорально (через рот), але при застосуваннi у виглядi iн'єкцiй їхня дiя значно сильнiша. Хронiчне внутрiшньовенне вживання цих препаратiв викликає сильну психiчну залежнiсть.

     Стимулятори дiють на нейротрансмiтери - елементи, вiдповiдальнi за передачу сигналу вiд клiтини до клiтини. Їх вплив на дiяльнiсть мозку здiйснюється за механiзмами, рiзними для рiзних препаратiв. В основi дiї лежить стимулювання вивiльнення катехоламiнiв (норадреналiну, серотинiну, дофамiну) i гальмування їх зворотнього захоплення.

     Легально виготовленi препарати мiстять дiючi речовини у формi рiзних солей. В рiзних країнах вони продаються у виглядi таблеток, капсул, сиропiв та елiксирiв.

     На нелегальному ринку може фiгурувати цiлий ряд аналогiчних амфетамiну фармацевтичних препаратiв, що походять iз легальних джерел, а також незаконно виготовлених. Усi вони мають аналогiчну характеристику з точки зору фармакологiчної дiї (як стимулятори), i їх зловживання неминуче призводить до формування залежностi.

     Амфетамiни часто є першими наркотичними засобами, якими починають зловживати молодi люди для збудження, подолання сонливостi та пiдвищення впевненостi в собi.

     Загальна дiя стимуляторiв на органiзм виражається в проявi фiзичної активностi i бадьоростi, зменшеннi апетиту, сонливостi, втоми i покращеннi настрою. Разом з тим проявляються подразливiсть, неспокiй, неадекватнi реакцiї, безсоння. Характерною ознакою являється розширення зiниць. Характер, тривалiсть i сила симптомiв визначаються ефективнiстю засобу i дозою.

     Великi дози стимуляторiв можуть викликати повторне скреготiння зубами, втрату ваги, неадекватнi тактильнi вiдчуття, поколювання шкiри обличчя. Тривале використання веде до швидкої втрати ваги, зниження iммунiтету, руйнування легень, печiнки i нирок, до погiршення зору, запаморочення, втрати координацiї i колапсу. Прийом великих доз супроводжується збiльшенням кров'яного тиску, появою лихоманки i може привести до iнфаркту.

     Передозування може привести до запаморочення, тремору, спазм кишечнику, болям у грудях, сильному серцебиттю, а також викликати почуття тривоги, агресивнiсть, панiчний стан i параною.

     Значне передозування веде до серцевих нападiв i зупинки серця.

     Серед психотропних сполук класу амфетамiнiв найбiльш широко використовується амфетамiн (рацемат d,l-a -метилфенiлетиламiну, торговi назви фенамiн, бензедрин, а також d-iзомер, торговi назви декстроамфетамiн, декседрин) та метамфетамiн (рацемат d,l-N,a -диметилфенiлетиламiну, а також d-iзомер, торговi назви первiтин, метедрин, дезоксин та iншi). Амфетамiн був синтезований в 1887 г. як аналог ефедрину - рослинного алкалоїда, видiленого з трави Ephedra vulgaris (Ma Huang), i зразу отримав розповсюдження як iнгаляцiйний лiкарський засiб для розширення бронхiв, зокрема, при лiкуваннi бронхiальної астми. Психоактивнi властивостi амфетамiну стали вiдомi лише до 1927 р., i з того часу почалося його широке використання в якостi стимулятора ЦНС, для зменшення апетиту, лiкування гiперкiнезiї у дiтей i нарколепсiї. Однак в результатi майже тридцятирiчних спостережень були зробленi висновки про формування залежностi до амфетамiну. Метамфетамiн використовується з 1919 р. в якостi аналептика при алкогольнiй, барбiтуровiй або наркотичнiй iнтоксикацiї (для подолання стану ступору), пiд час хiрургiчних операцiй для пiдтримки кров'яного тиску при анестезiї.

     Характерними наслiдками зловживання метамфетамiну являються прояви тяжкої депресiї, загальний упадок сил, безсоння, неспокiй, напруження i психози. Токсичнi ("амфетамiновi") психози подiбнi до параiдальної шизофренiї, яка також може виникнути у випадку тривалого вживання або "ударного" прийому наддози.

     Психологiчна залежнiсть розвивається дуже швидко: пiсля 3-5 внутрiшньовенних вливань i пiсля 2-3 тижнiв нерегулярного орального прийому.

     Фiзична залежнiсть характеризується ознаками, що визначають синдром вiдмiни.

     Абстинентний синдром проявляється через 9 годин вiдмiни препарату (до 4 дiб) i може продовжуватися 1-10 тижнiв.

     Толерантнiсть до препарату розвивається швидко. Разова доза амфетамiну може доходити до 1 г, метамфетамiну - до 0,8 г.

     Амфетамiн можна синтезувати вiдновлювальним амiнуванням фенiлацетону за допомогою сумiшi амонiаку та водню. Цей варiант синтезу використовується в промисловостi. В лабораторiї амфетамiн одержують в результатi реакцiї Leuchart - Wallach або конденсацiї Knoevenagel. Саме цi реакцiї використовують для синтезу амфетамiнiв в пiдпiльних лабораторiях. Вiдновлювальне амiнування фенiлацетону за допомогою метиламiну приводить до метамфетамiну.

     Продукти, синтезованi в пiдпiльних лабораторiях, як правило, представляють собою рацемiчнi сумiшi: d,l-амфетамiн або d,l-метамфетамiн. В якостi вихiдних продуктiв можуть бути використанi фенiлацетон, ефедрин, псевдоефедрин, фенiл-пропаноламiн. Як вихiдний продукт може бути використана безпосередньо рослина ефедра, до складу якої входять рiзноманiтнi алкалоїди, включаючи дiастереомери: l-ефедрин, d-псевдоефедрин, d-норпсевдоефедрин, l-норефедрин, l-метилефедрин, d-метилпсевдоефедрин. Наявнiсть в препаратах нелегально виготовленого метамфетамiну, крiм d-метамфетамiну, ще й значної кiлькостi d-амфетамiну та d-N,N-диметиламфетамiну вказує на можливiсть реалiзацiї такого способу. Характернi домiшки дозволяють вiдрiзнити легально виготовленi лiкарськi засоби вiд синтезованих пiдпiльно. Нижче перелiченi речовини, наявнiсть яких вказує на нелегальне походження препарату i використаний метод синтезу: фенiлацетон, N-формiламфетамiн, N-метилформамiд, N,N-диметиламфетамiн, N-формiлметамфетамiн, N-ацетилметамфетамiн, 4-метил-5-фенiлпiримiдин, N,N-ди(b-фенiлiзопропiл)амiн (ДФIА), N-формiл-ДФIА, N,N-ди(b-фенiлiзопропiл)метиламiн (ДФIМА), N-формiл-ДФIМА, високо киплячi пiрiдини, дибензилкетон, a-бензилфенетиламiн, a-бензил-N-метил-фенетиламiн, п-гiдрокси-a-бензил-N-метил-фенетиламiн, N,a,a'-триметилдифенiлетиламiн, продукт конденсацiї амфетамiну i фенiлацетону, бензилметилкетоксим, азирiдини, ефедрин, хлорефедрин, фенiлоцтова кислота, неорганiчнi сполуки (цинк, йод i т.i.).

     Амфетамiн та метамфетамiн отримують у виглядi твердих солей: амфетамiн сульфат, амфетамiн фосфат, метамфетамiн гiдрохлорид, так як вiльнi основи являють собою обмежено стабiльнi рiдини. В нелегальний продаж вони надходять в рiзноманiтних формах: амфетамiн в основному у виглядi таблеток (iнодi у виглядi капсул, сиропiв та елексирiв); метамфетамiн у виглядi порошку (рiдше зустрiчаються таблетки, капсули), який вдихають через нiс або приймають всередину, розчину для внутрiшнiх iн'єкцiй, а також кристалiчної форми ("лiд") для палiння. Порошки продаються невеликими дозами в пластиковiй або паперовiй упаковцi чи в пластикових пакетах.

     Як правило, чистота продукту, синтезованого в пiдпiльнiй лабораторiї, складає 90-99%. Однак для продажу вмiст основного компоненту в порошках доводять до 40% i менше додаванням вуглеводiв (глюкози, лактози, крохмалю), сельфату магнiю, глутамату натрiю, кофеїну, ефедрину, а такод прокаїну, антипiрину та iн. В залежностi вiд умов виробництва: якостi вихiдної сировини, умов синтезу, утворення побiчних продуктiв, введення добавок, зовнiшнiй виглiд амфетамiнiв може бути рiзним. Колiр амфетамiну вар'юється вiд бiлого до жовтого, рожевого або коричневого.Часто препарати амфетамiну мають характерний неприємний запах внаслiдок неповного видалення органiчних розчинникiв. Метамфетамiн продається у виглядi сипучого або в'язкого порошку вiд бiлого до темно-бежевого кольору, але можливi варiанти коричневого чи фiалкового кольору в залежностi вiд домiшок.

     В 1985 р. на нелегальному ринку наркотикiв США вперше було вiдмiчено появу нової форми метамфетамiну для палiння, що являла собою кристалiчний метамфетамiн, зовнi схожий на шматочки кристалiчної солi, i тому вiн отримав "вуличну" назву "лiд". Особлива небезпека палiння "льоду" полягає в тяжких наслiдках, аж до смертi, через легкiсть передозування i швидке звикання.

     Хiмiчно "лiд" - це чистий 98-100% d-енантiомер гiдрохлориду метамфетамiну.

     В залежностi вiд умов синтезу одержують "лiд" рiзної якостi. Про чистоту i ефективнiсть засобу судять за його кольором. Безбарвний i прозорий "лiд" - це "водна, або гiдратована" форма, вона швидко згорає, утворюючи молочно-бiлий залишок. Жовтий "лiд" - "жирна" форма, вiн повiльнiше згорає, утворюючи коричневий або чорний залишок. На вiдмiну вiд канабiсу чи креку "лiд" не має запаху i не дає запаху при палiннi, i це одна з причин росту його популярностi. Другою причиною його популярностi є те, що "лiд" дає довгий ефект, аж до 14 годин, в той час як, наприклад, ефект креку продовжується кiлька хвилин.

     "Лiд" палять через склянi трубки, що за конструкцiєю вiдрiзняються вiд трубок для палiння креку i канабiсу. Трубки для креку складаються з двох секцiй: в однiй мiститься препарат, в iншiй - охолоджуюча рiдина. Цi секцiї роздiленi екраном. Трубки для "льоду" мають тiльки одну секцiю, в якiй нагрiвається наркотик - метамфетамiн. Звичайно зверху є отвiр, що веде до головної камери, i вентиляцiйний отвiр. Однiєю з ознак, що дозволяє iдентифiкувати споживача "льоду", являються слiди вiд опiкiв на пальцях, отриманi наркоманами при закриваннi цього отвору в процесi палiння.

     Похiднi амфетамiну можуть бути аналогами контрольованих психотропних сполук. Вiд їх хiмiчної структури залежать фiзiологiчнi властивостi:

     1. Метильна група в a-положеннi з'єднувального ланцюга фенiлетиламiнового фрагмента має принципове значення для виявлення психостимуляцiйної дiї. ЇЇ замiна на атом водню чи на iншу групу атомiв або перенесення на b-вуглецевий центр веде до зниження активностi.

     2. Введення другої метильної групи в a -положення амфетамiну не впливає на рiвень психостимуляцiйної активностi, тодi як додатковий вищий алкiл будь-яку дiю значно знижує, а iнколи i знищує.

     3. Введення метильної групи або вищих алкiлiв у b-положення амфетамiну змiнює профiльфармакологiчної дiї. Введення гiдроксильної групи у це положення помiтно знижує активнiчть (препарати ефедрин, норпсевдоефедрин). На рiвень активностi помiтно не впливає ацетилювання гiдроксильної групи. Сполучення в b-положеннi фенiльної та гiдроксильної груп сприяє високому рiвню активностi. Активнiсть зберiгається i при введеннi в b-положення амфетамiну карбометоксигрупи (препарат метилфенiдат).

     4. Майже завжди замiщення воднiв бензольного ядра атомами хлору, метильними чи трифторметильними групами у фенамiновому чи фентермiновому рядах веде до зменшення стимуляцiйного ефекту.

     5. При збереженнi профiлю фармакологiчної дiї можливе переведення первинної амiнофункцiї у вторинну, амiдну, третинну i включення її до складу гетероциклу.

     6. Бiльш активним психостимулятором є правообертаючий площину поляризацiї свiтла амфетамiн (декстрамфетамiн) з S-конфiгурацiєю.

     В останнi роки все бiльшого розповсюдження у незаконному обiгу набули новi, нетрадицiйнi для України психотропнi речовини синтетичного походження: МDMA, MDA, MDEА або N-етил МDА, DOB, MBDB, DOM, TMA, PMA та iншi. Вони включенi до списку 2 таблицi 1 Перелiку наркотичних засобiв, психотропних речовин i прекурсорiв.

     Зазначенi речовини забороненi для вироблення, застосування на людях, а також для включення до рецептурних довiдникiв, довiдникiв лiкарських засобiв, до Державного реєстру та Державної фармакопеї України.

     Згiдно з iснуючими даними, цi психотропнi речовини виробляються пiдпiльними хiмiчними лабораторiями Нiдерландiв, Нiмеччини, Польщi та Англiї i надходять нелегально в Україну, як безпосередньо, так i транзитом через країни Балтiї.

     Вони виготовляються у виглядi таблеток, рiзних кольорiв та вiдтiнкiв, як правило, круглої форми з вiдбитими малюнками-символами (корона, пташка, автомобiль, голова iндiанця, долар тощо) або рiзними написами. Виняток складає препарат ДОБ, яким у деяких випадках просочується папiр. Фiрмових упаковок та їх маркування немає. Вживаються цi речовини перорально, iнодi - у формi iн'єкцiй. Назва складається iз скорочених назв активних хiмiчних речовин, якi входять до його складу, наприклад: МДА - 3,4-метилен-дiоксиамфетамiн; МДМА - 3,4-метилендiоксиметамфета-мiн; ММДА - 3-метоксi-4,5-метилендiоксиамфетамiн тощо. Iнодi зустрiчаються препарати, якi складаються з двох активних компонентiв - МДМА та МДЕ, а також iнших. Крiм амфетамiнiв, до складу таблеток можуть входити такi речовини, як героїн, фентермiн, флунiтразепам. У таблетках часто зустрiчаються кофеїн, аспiрiн, парацетамол, альфа-метилбензиламiн, ефедрин, хiнiн, iзосафрол (прекурсор для отримання деяких амфетамiнiв), лiдокаїн, тестостерон (гормон), хлорамфенiкол (антибiотик). Як наповнювачi використовують крохмаль, лактозу, глюкозу, фруктозу, карбонат кальцiю, маннiт, сорбiт та iншi. Пов'язуючим елементом для таблеток є полiвiнiловий спирт.

     ДОМ (STP, DOM) - був першим похiдним амфетамiну, який в 1967 р. з'явився на незаконному ринку США у виглядi таблеток, що мiстили 10 мг дiючої речовини, пiд назвами STP, Serenity (спокiй, безтурботнiсть), Tranquility (спокiй), Peace. Вiн є у сто разiв галюциногенно активнiший за мескалiн. Через його погану репутацiю вiн фактично зник з вуличної торгiвлi. З 1977 р. вiднесений до пiдконтрольних препаратiв.

     МДА - був синтезований у 1910 р. i пiсля дослiдiв на тваринах у 1939 р. був запатентований як анорексиген (засiб для пригнiчення апетиту) i антидепресант. Причому хiмiчна активнiсть R(-) iзомера втричi бiльша, нiж S (+), але на комерцiйний ринок вiн нiколи не потрапляв. Фактично весь МДА у незаконнiй торгiвлi з'являвся у формi рацемату, вмiст якого в капсулах 200-230 мг. Широке розповсюдження в незаконному обiгу МДА отримав в Америцi в кiнцi 1960-х - на початку 1970-х рр. пiд назвою Mellow Drug або Love Drug, проте популярнiсть МДА з 1973 року пiсля чисельних смертельних випадкiв у США та Канадi почала знижуватися, але й досi цей вид наркотика ще має широке розповсюдження в рядi країн Європи. У 1985 р. занесений до Конвенцiї про психотропнi речовини.

     Дiя МДА залежить вiд дози. У разi вживання менш нiж 80 мг речовини досягається стимулюючий ефект; вiд 80 до 120 мг - вiдчувається релаксацiя, прояснення свiдомостi, полiпшення настрою, прагнення спiлкування з людьми, полегшення ставлення до себе та свого минулого. Доза, яка перевищує 120 мг, призводить до вiзуальних, акустичних i тактильних галюцiнацiй. Крiм цього, МДА зменшує апетит. Доза понад 500 мг є смертельною. Практично всi препарати, до складу яких входить МДА, зустрiчаються у виглядi таблеток, якi мiстять 200-300 мг речовини та вживаються перорально. Дiя препарату починається через 30-60 хвилин i триває 10-12 годин.

     ДМА не вживаєтся законно в медицинi, але користується попитом як хiмiчна речовина в фотографiчнiй iндустрiї. Цей препарат має такий самий потенцiал, як i мескалiн. На незаконному ринку з'явився в 1970 р. у США та Канадi. З 1986 р. належить до пiдконтрольних препаратiв.

     ММДА був синтезований у 1962 р. як результат дослiджень сполук, що поєднують властивостi мескалiну та амфетамiну. Цей препарат за своєю хiмiчною структурою подiбний до мiристицину - основного компоненту мускатного горiху. ММДА втричi активнiший за мескалiн; ефективна доза - 150 мг, на незаконному ринку набув широкого розповсюдження (з 1970 р.) як помiрний психоделiчний препарат. До Списку психотропних речовин занесений у 1986 р.

     РМА вперше з'явився в 1973 р. в Канадi, потiм в США. За активнiстю вiн сильнiший за мескалiн в 5 разiв. Доза вища за 50 мг є смертельною. У 1986 р. включений до Конвенцiї.

     ТМА вперше синтезовано в 1947 р. Є гомологом мескалiну, фармакологiчна активнiсть препарату була дослiджена у 1963 р. На незаконному ринку вперше з'явився на початку 1970-х рр. Його активнiсть вдвiчi вища за мескалiн. Ефективна доза складає 160-200 мг. Занесений до Конвенцiї у 1986 р.

     ДОБ спричиняє галюциногенну дiю, подiбну до мескалiну, проте вiн у двiстi разiв фiзiологiчно активнiший. Приблизна доза його застосування - 0,8-2,0 мг, починає дiяти через 1-2 години, тривалiсть - 18-36 годин. Смертельна доза дорiвнює 30-35 мг. ДОБ є одним з найсильнiших наркотичних засобiв i завдяки цьому показнику наближається до ЛСД. Пiдконтрольний з 1985 р.

     МДМА нещодавно повторно з'явився на незаконному ринку пiд назвами "ecstasy", "XTC", "ADAM". Цей препарат було запатентовано ще у 1914 р., хоча першi данi щодо його бiологiчної дiї були опублiкованi тiльки у 1973 р. пiсля випробовувань у армiїї США в перiод В'єтнамської вiйни (1953-1954 рр.). Цей похiдний амфетамiну iнодi застосовувався в психотерапiї, але медичного схвалення не отримав. В незаконному обiгу з кiнця 1970-х рокiв у виглядi таблеток, капсул, порошкiв з вмiстом 50-100 мг активної речовини. У 1986 р. занесений до Списку I Конвенцiї.

     Дiю МДМА споживачi описують як "вiдокремлення душi вiд тiла", вiн наче розширює межi та пiдвищує здатнiсть сприйняття оточення. Середня доза - 100 мг. Дiя препарату починається через 30-60 хвилин i триває 6-8 годин. МДМА викликає високу психiчну залежнiсть.

     МДЕ або МДЕА, вперше було синтезовано в 1980 роцi. Дiя препарату починається через пiвгодини пiсля застосування, триває 3-5 годин, а потiм, коли повiльно починає слабнути, викликає стан ейфорiї, пiдвищує комунiкабельнiсть; у певних умовах виникає рiзка змiна настрою вiд ейфорiї до депресiї. Вiн викликає психiчну залежнiсть середньої сили. Дiюча доза до 120 мг, смертельна - понад 500 мг.

     ДОЕТ був запатентований як стимулятор в 1970 роцi i за своєю дiєю схожий на STP; в сто разiв активнiший за мескалiн; ефективна доза складає 1,5-4 мг. Причому енантiомери ДОЕТ мають рiзнi властивостi: R(-) в чотири рази хiмiчно активнiший за S(+). Цей похiдний амфетамiну входить до Конвенцiї з 1986 р.

     МБДБ (iнодi називають МДМБА) вперше з'явився у незаконному обiгу на початку 90-х рокiв, за своєю дiєю нагадує МДМА. До цього часу його властивостi практично не вивченi.

2. СТРУКТУРА I ВЛАСТИВОСТI АМФЕТАМIНУ ТА ЙОГО ПОХIДНИХ

2.1. АМФЕТАМIН
AMPHETAMINE

     Синонiми: Фенамiн, Amfetamine, Amphetamin, Benzedrin, Fenamin, Desoxynorephedrin, Fenopromin, Isomyn, Leodrin, Phenamin, Phenedrine, Psychedrin, Stimulan, Sympatedrin, Phenopromin, Amphaetamin, Amfetammina.
     Жаргоннi назви: фен.

     Синтетична речовина, похiдна фенiлетиламiну. Бiлий кристалiчний порошок, але може бути кремового, бежевого, свiтло-коричневого чи рожевого кольорiв (залежно вiд наповнювача).

     Фармацевтична промисловiсть випускає сульфат амфетамiну в таблетках бiлого кольору. Цей препарат незаконного походження може мати рiзний колiр (бiлий, рожевий, жовтий, коричневий) в залежностi вiд типу та об'єму домiшок i розрiджувачiв. Часто вiн буває вологим i має характерний неприємний запах внаслiдок наявностi залишкiв органiчних домiшок.

     Амфетамiн включений до Конвенцiї про психотропнi речовини 1971 р.

     Амфетамiн С₉Н₁₃N мол. вага - 135,2

     Має три iзомери:

amphetamine - рацемат
dexamphetamine - (d) s-iзомер
levamphetamine - (l) r-iзомер

     Фосфат амфетамiну С₉Н₁₃NґH₃PO₄ мол. вага - 233,2

     Сульфат амфетамiну (С₉Н₁₃N)₂ґH₂SO₄ мол. вага - 368,5

     Розчиннiсть

розчинник	основа	фосфат	сульфат
вода	слабо розчинна	розчинний	розчинний
етанол	розчинна	слабо розчин.	слабо розчин.
дiетиловий ефiр	розчинна	нерозчинний	нерозчинний
хлороформ	розчинна	нерозчинний	нерозчинний

2.2. МЕТАМФЕТАМIН
METHAMPHETAMINE

     Синонiми: первiтин.
     Жаргоннi назви: вiнт, айс.

     Синтетична речовина, може бути у виглядi таблеток бiлого кольору або порошку. Кустарно виготовлений з препаратiв ефедрину - безбарвна або трохи мутна рiдина.

     Гiдрохлорид метамфетамiну незаконного виготовлення зазвичай є масою, що затвердiла або злиплася. В залежностi вiд вмiсту домiшок вiн може бути бiлим, коричневим, фiалковим.

     Включений до Конвенцiї про психотропнi речовини 1971 р.

     Метамфетамiн С₁₀Н₁₅N мол. вага - 149,2

     Має два iзомери:

methamphetamine - (d) s-iзомер
levomethamphetamine - (l) r-iзомер

     Гiдрохлорид метамфетамiну С₁₀Н₁₅NґHCl мол. вага - 185,7

     Розчиннiсть

розчинник	основа	гiдрохлорид
вода	слабо розчинна	розчинний
етанол	розчинна	розчинний
дiетиловий ефiр	розчинна	нерозчинний
хлороформ	розчинна	розчинний

2.3. 4-МЕТОКСИАМФЕТАМIН
РМА

     4-methoxy-a -methylbenzeneethanamine
     p-methoxy-a -methylphenethylamine

     С₁₀Н₁₅NО молекулярна вага - 165,2

     Основа iснує у виглядi безбарвної маслянистої рiдини, гiдрохлорид - порошок бiлого кольору з температурою плавлення 208 - 209°С.

2.4. 2,5-ДИМЕТОКСИАМФЕТАМIН
DМА

     2,5-dimethoxy-a -methylbenzeneethanamine
     2,5-dimethoxy-a -methylphenethylamine

     С₁₁Н₁₇NО₂ молекулярна вага - 195,3

     Основа iснує у виглядi безбарвної маслянистої рiдини, гiдрохлорид - порошок бiлого кольору з температурою плавлення 110 - 113°С.

2.5. 3,4,5-ТРИМЕТОКСIАМФЕТАМIН
ТМА

     3,4,5-trimethoxy-a -methylbenzeneethanamine
     3,4,5-trimethoxy-a -methylphenethylamine

     С₁₂Н₁₉NО₃ молекулярна вага - 225,3

     Основа iснує у виглядi безбарвної маслянистої рiдини, гiдрохлорид - порошок бiлого кольору з температурою плавлення 219 - 220°С.

2.6. 4-БРОМО-2,5-ДИМЕТОКСИАМФЕТАМIН
DOB

     4-bromo-2,5-dimethoxy-a -methylbenzeneethanamine
     4-bromo-2,5-dimethoxy-a -methylphenethylamine

     С₁₁Н₁₆BrNО₂ молекулярна вага - 274,2

     Основа iснує у виглядi порошка з температурою плавлення 63 - 65°С, гiдрохлорид - порошок бiлого кольору з температурою плавлення 198 - 199°С.

2.7. 2,5-ДИМЕТОКСИ-4-МЕТИЛАМФЕТАМIН
DOM, STP

     2,5-dimethoxy-4,a -dimethylbenzeneethanamine
     2,5-dimethoxy-4,a -dimethylphenethylamine

     С₁₂Н₁₉NО₂ молекулярна вага - 209,3

     Основа iснує у виглядi порошка бiлого кольору з температурою плавлення 60,5 - 61°С, гiдрохлорид - порошок бiлого кольору з температурою плавлення 190 - 191°С.

2.8. 2,5-ДИМЕТОКСИ-4-ЕТИЛАМФЕТАМIН
DOET

     2,5-dimethoxy-4-ethyl-a -methylbenzeneethanamine
     2,5-dimethoxy-4-ethyl-a -methylphenethylamine

     С₁₃Н₂₁NО₂ молекулярна вага - 223,3

     Основа iснує у виглядi порошка бiлого кольору з температурою плавлення 61 - 61,5°С, гiдрохлорид - порошок бiлого кольору з температурою плавлення 195°С.

2.9. 3,4-МЕТИЛЕНДIОКСИАМФЕТАМIН
MDA

     a -methyl-1,3-benzodioxolone-5-ethanamine
     3,4-methylenedioxy-a -methylphenethylamine

     С₁₀Н₁₃NО₂ молекулярна вага - 179,2

     Основа iснує у виглядi безбарвної маслянистої рiдини, гiдрохлорид - порошок бiлого кольору з температурою плавлення 183 - 185°С.

2.10. 3-МЕТОКСИ-4,5-МЕТИЛЕНДIОКСИАМФЕТАМIН
MМDA

     7-methoxy-a -methyl-1,3-benzodioxolone-5-ethanamine
     5-(a -methyl)-ethanamine-7- methoxy-1,3-benzodioxolone

     С₁₁Н₁₅NО₃ молекулярна вага - 209,2

     Основа iснує у виглядi безбарвної маслянистої рiдини, гiдрохлорид - порошок бiлого кольору з температурою плавлення 190 - 191°С.

2.11. 3,4-МЕТИЛЕНДIОКСИМЕТАМФЕТАМIН
MDМA

     N,a -dimethyl-1,3-benzodioxolone-5-ethanamine
     N,a -dimethyl-3,4- methylenedioxyphenethylamine
     5-(N,a -dimethyl)- ethanamine-1,3-benzodioxolone
     N-methyl-3,4- methylenedioxyamphetamine

     С₁₁Н₁₅NО₂ молекулярна вага - 193,2

     Основа iснує у виглядi безбарвної маслянистої рiдини, гiдрохлорид - порошок бiлого кольору з температурою плавлення 147 - 148°С.

2.12. РОЗЧИННIСТЬ

     Основи всiх похiдних амфетамiну нерозчиннi у водi i розчиннi в органiчних розчинниках, таких як етанол, дiетиловий ефiр та хлороформ. Гiдрохлориди похiдних амфетамiну розчиннi у водi та етанолi, слабо розчиннi в хлороформi та нерозчиннi в дiетиловому ефiрi.

3. МЕТОДИ ДОСЛIДЖЕННЯ АМФЕТАМIНIВ

3.1. ЯКIСНЕ ДОСЛIДЖЕННЯ КРАПЕЛЬНИМИ КОЛЬОРОВИМИ РЕАКЦIЯМИ

     Результат якiсних реакцiй необхiдно розглядати як орiєнтовний, що допомагає визначати подальшi хiмiчнi дослiдження. Позитивний результат якiсних реакцiй дозволяє зробити висновок про наявнiсть у дослiджуваному об'єктi амфетамiнiв. Негативний результат реакцiй дасть пiдставу для висновку про вiдсутнiсть амфетамiнiв в об'єктi. При дослiдженнi речовини у виглядi таблеток частину таблетки¹ масою 3-10 мг розтерти в ступцi i провести аналiз з одержаним порошком. При дослiдженнi речовини на паперових носiях подрiбнити ножицями 1-2 папiрця розмiром 1x1 см, якi мiстять ДОБ або ДОМ; потiм додати 1 мл хлороформу, краплю 0,1н водного розчину лугу, довести до кипiння; пiсля охолодження вiдiбрати розчинник, намагаючись не захопити водний шар, i випарити до сухого залишку, з яким провести подальший аналiз.

     ______________
     ¹Для можливостi проведення трасологiчного дослiдження необхiдно не пошкодити логотип таблетки.

     Найбiльш характернi для амфетамiнiв такi реакцiї: з реактивом Маркi; реактивом Саймона та з галловою кислотою. Якiснi реакцiї на амфетамiн та його похiднi наведенi в Таблицi 1 Додаткiв.

3.1.1. РЕАКТИВИ, ЯКI ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ЯКIСНИХ КОЛЬОРОВИХ РЕАКЦIЙ ТА ЇХ ПРИГОТУВАННЯ

     1. Реактив Маркi - 9 мл концентрованої сiрчаної кислоти змiшати з 1 мл формалiну.

     2. Реактив Саймона - розчин А: 2% водний розчин карбонату натрiю; розчин В: 10%-й розчин ацетальдегiду + 1%-ний водний розчин нiтропрусиду натрiю.

     3. Галлова кислота - розчинити 0,1 г галлової кислоти в 20 мл концентрованої сiрчаної кислоти.

3.1.2. ПРОВЕДЕННЯ ТЕСТУВАННЯ

     1. З реактивом Маркi - покласти 1-2 мг (1-2 краплi, якщо це рiдина) речовини, що дослiджується на фарфорову пластину, додати реактив краплями (не бiльше трьох). Забарвлення порiвняти з табличними даними (див. Таблицю 1).

     2. З реактивом Саймона - покласти 1-2 мг (1-2 краплi, якщо це рiдина) речовини, що дослiджується, на фарфорову пластину i змiшати з краплею розчину А. Потiм додати 2 краплi розчину В. Ця реакцiя дозволяє розрiзнити амфетамiн вiд його похiдних (див. Таблицю 1).

     3. З галловою кислотою - покласти 1-2 мг (1-2 краплi, якщо це рiдина) речовини, що дослiджується, на фарфорову пластину. Додати 1 краплю розчину. Ця реакцiя дозволяє iдентифiкувати субстанцiї, якi мiстять дiоксанове кiльце. MDA, MMDA, MDMA дають зелене забарвлення, яке переходить в темно-зелене.

3.2. ТОНКОШАРОВА ХРОМАТОГРАФIЯ ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНIВ ПЕРЕД НАНЕСЕННЯМ НА ПЛАСТИНУ

     Порошки - приготувати розчин з концентрацiєю 5 мг порошку на 1 мл метанолу.

     Капсули - вмiст капсули видалити та приготувати розчин з концентрацiєю 5 мг порошку на 1 мл метанолу.

     Таблетки - таблетки перетерти у фарфоровiй ступцi та приготувати розчин з концентрацiєю 5 мг порошку на 1 мл метанолу.

     Дослiдження МДА, МДМА, МДЕА i МБДБ методом тонкошарової хроматографiї проводять у системах розчинникiв: хлороформ-ацетон-етанол-25%-ний водний розчин амонiаку (20:20:3:1) - система N1; толуол-етанол-трiетиламiн (9:1:1) - система N2.

     Наважку речовини (5-10 мг) розтирають у ступцi, додають 0,5 мл хлороформу, нагрiвають до початку кипiння i пiсля охолодження наносять на хроматографiчну пластину 4-5 мкл одержаного екстракту. Пiсля закiнчення хроматографування пластину сушать при 50°С протягом 10 хв., а потiм виявляють хроматографiчнi зони по гасiнню флюоресценцiї при 254нм, проявкою реактивом Маркi або розчином нiнгiдрину в ацетонi (0,5 г нiнгiдрину в 40 мл ацетону). При проявцi розчином нiнгiдрину пластину пiсля оббризкування нагрiвають до 70°С (тримають при цiй температурi 5-8 хв.). Значення R_f на пластинах SORBFIL ПТСХ П-В-УФ i Merck Kieselgel 60 F 254 наведенi в Таблицях 2 i 3.

     Крiм вищезазначених можна використати такi системи розчинникiв:

     - метанол - 25%-ний розчин амонiаку (100:1,5);
     - циклогексан - толуол - дiетиламiн (75:15:10);
     - метилетилкетон - диметилформамiд - 25%-ний розчин амонiаку - iзопропанол (130:19:1:30);
     - етилацетат - метанол - 25%-ний розчин амонiаку (85:10:5).

     Проявка:

     - УФ-свiтло (254нм);
     - нiнгiдрин;
     - йодплатинат.

     Пiсля оббризкування нiнгiдрином пластинку нагрiти при 80°С протягом 5 хв.: фiалковi або рожевi плями характернi для первинних амiнiв (амфетамiн), бiльш iнтенсивнi плями - вторинних амiнiв (метамфетамiн, MDMA); далi пластинку можна обробити йодплатинатом: амфетамiни дають сiро-фiалково-коричневi плями на рожевому тлi.

     Значення R_f у вказаних вище системах наведенi в таблицi 4.

3.3. ГАЗОВА ХРОМАТОГРАФIЯ ТА ХРОМАТО-МАС-СПЕКТРОМЕТРIЯ

     Умови хроматографування:

     детектор - полум'яно-iонiзацiйний (FID);
     колонка - НР-1 або НР-5;
     довжина - вiд 20 до 30 м, внутрiшнiй дiаметр 0,25 мм;
     товщина фази - 0,25 мкм;
     газ-носiй - гелiй;
     iнжектор - 250°C;
     детектор - 280°С;
     сплiт 1:40;
     термостат - 75°С(2') ® 10°С/1' ® 280°С(10');
     внутрiшнiй стандарт - n-тетрадекан або iнший n-алкан.

     Приготування стандарту:

     розчин стандарту концентрацiєю основи 1 мг/мл приготувати розчиненням точної наважки солi у водi; додати декiлька крапель 1н розчину NaOH; додати рiвний об'єм етилацетату або гексану; ретельно збовтати i вiддiлити органiчний шар; осушити органiчну фракцiю над MgSO₄. Кiнцева концентрацiя основи та внутрiшнього стандарту має бути близько 1 мг/мл. Ввести в колонку 1 мкл проби.

     Дослiджуваний зразок приготувати аналогiчно, використавши таку його кiлькiсть, щоб концентрацiя була близькою до концентрацiї стандарту.

     Умови хроматографування:

     детектор - мас-спектрометр;
     колонка - HP-5MS (DB-5MS);
     довжина - вiд 20м до 30м, внутрiшнiй дiаметр 0,2-0,25мм;
     товщина фази - 0,25 мкм;
     газ-носiй - гелiй;
     iнжектор - 250°C;
     детектор - 280°С;
     сплiт - 1:40;
     термостат - 75°С(2') ® 10°С/1' ® 300°С(10');
     дiапазон мас - 35-500;
     внутрiшнiй стандарт - n-тетрадекан або iнший n-алкан.

3.4. IЧ - СПЕКТРОСКОПIЯ

     Для iдентифiкацiї амфетамiнiв методом IЧ-спектроскопiї необхiдно видiлити їх iз сумiшi (таблетки). Для цього невелику частину таблетки або порошку (10-30 мг) розчиняють в 1-2 мл дистильованої води. Потiм до розчину додають декiлька крапель 1н розчину гiдроксиду калiю або натрiю i 1 мл хлороформу. Пiсля перемiшування i вiдстоювання сумiшi обережно вiдбирають 0,6-0,8 мл нижнього хлороформного шару i переносять в агатову ступку. Пiсля випарювання розчинника в сушильнiй шафi при температурi 50°С протягом 5-10 хв. до одержаної у виглядi бiлих кристалiв або маслянистої плiвки речовини додають бромiд калiю, розтирають сумiш i пресують таблетку дiаметром 2-7 мм. Спектр реєструють на дисперсiйному або IЧ-Фур'є - спектрометрi.

     IЧ-спектри основ МДА, МДМА, МДЕА i МБДБ (пробопiдготовка - таблетка з KBr), одержанi на спектрометрi Paragon 1000PC (Perkin-Elmer США) в дiапазонi 4000 - 400 см^-1 наведенi на мал. 1, 2, 3, 4.

     Слiд зазначити, що при наявностi в об'єктi двох або бiльше амфетамiнiв їх iдентифiкацiя методом IЧ-спектроскопiї буде ускладнена. Тому в таких випадках необхiдно застосовувати бiльш складнi способи пробопiдготовки - твердофазну екстракцiю або препаративну ТШХ для iндивiдуального видiлення компонентiв i проведення їх визначення методом IЧ-спектроскопiї.

     Мал. 1. IЧ- спектр МДА-основи

     Мал. 2. IЧ- спектр МДМА-основи

     Мал. 3. IЧ- спектр МДЕА-основи.

     Мал. 4. IЧ-спектр МБДБ-основи.

     Основнi пiки (см^-1) речовин наведенi в Таблицi 6.

ЛIТЕРАТУРА

     1. Про обiг в Українi наркотичних засобiв, психотропних речовин, їх аналогiв i прекурсорiв: Закон України вiд 15 лютого 1995 р.

     2. Про заходи протидiї незаконному обiгу наркотичних засобiв, психотропних речовин i прекурсорiв та зловживанню ними: Закон України вiд 15 лютого 1995 р.

     3. Про внесення змiн до Закону України "Про обiг в Українi наркотичних засобiв, психотропних речовин, їх аналогiв i прекурсорiв": Закон України вiд 8 липня 1999 р.

     4. Перелiк наркотичних засобiв, психотропних речовин i прекурсорiв: Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України N 770 вiд 6 травня 2000 р.

     5. Единая конвенция о наркотических средствах 1961 г. с поправками, внесенными в нее в соответствии с Протоколом 1972 г. о поправках к Единой конвенции о наркотических средствах 1961 г. - Вена, 1993.

     6. Конвенция о психотропных веществах 1971 г.-Вена, 1993.

     7. Конвенция Организации Объединенных Наций о борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ 1988 г. - Вена, 1988.

     8. Руководство Организации Объединенных Наций по подготовке кадров в области обеспечения соблюдения законов о наркотиках. Руководящие принципы для сотрудников правоохранительных органов. - Международная программа борьбы с наркотиками Организации Объединенных Наций.

     9. Государственная Фармакопея СССР. - 10-е изд. - М.1968.

     10. Кисин М.В., Савина В.С., Семкин Е.П. Применение хроматографии в тонких слоях при исследовании вещественных доказательств. - М.:ВНИИ МВД СССР, 1973.

     11. Удод А.П. та iн. Наркотичнi засоби, психотропнi речовини та їх розпiзнавання. - К.: РВВ МВС України, 1997р.

     12. Recommended methods for testing amphetamine and metamphetamine. Manual for use by national narcotics labora-tories. United Nations. Division of narcotic drugs. Vienna. 1987.

     13. Recommended methods for testing illicit ring-substituted amphetamine derivatives. Manual for use by national narcotics laborstories. United Nations. Division of narcotic drugs. Vienna. 1987.

ДОДАТКИ

Таблиця 1

ХАРАКТЕРНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ ЯКIСНИХ РЕАКЦIЙ НА АМФЕТАМIН ТА ЙОГО ПОХIДНI

речовина	реактив Маркi	реактив Саймона
амфетамiн	свiтло-оранжовий ® коричневий	коричневий
РМА	свiтло-зелений	свiтло-рожевий*
DMA	зелений ® темно-зелений	блiдо-рожевий*
DOB	жовто-зелений ® зелений	свiтло-рожевий*
DOET	жовто-коричневий	свiтло-рожевий*
STP	жовтий	свiтло-рожевий*
MDA	синьо-чорн. ® зелено-чорн.	свiтло-рожевий*
TMA	оранжево-червоний	свiтло-рожевий*
MMDA	пурпуровий	свiтло-рожевий*
MDMA	синьо-чорн. ® зелено-чорн.	iнтенсивно блакитний
метамфетамiн	оранжов. ® червоно-коричн.	iнтенсивно блакитний

     Умовнi позначення:
     * - колiр реагента, тест визнається негативним.

Таблиця 2

ЗНАЧЕННЯ R_f АМФЕТАМIНIВ
в системi: хлороформ - ацетон - етанол - амонiак (20:20:3:1)

речовина	пластини Merck	пластини "сорбфiл"	забарвлення зон
			реактив Маркi	нiнгiдрин
MДA	0,44	0,66	синьо-зелен.® зелено-чорний	жовтий
MДMA	0,12	0,23	синьо-зелен.® зелено-чорний	фiалково- коричневий
MДEA	0,27	0,46	синьо-зелен.® зелено-чорний	немає
MБДБ	0,26	0,41	синьо-зелен.® зелено-чорний	фiалково- коричневий
метамфе-тамiн	0,25	0,38	коричневий	фiалковий

Таблиця 3

ЗНАЧЕННЯ R_f АМФЕТАМIНIВ
в системi: толуол - етанол - трiетиламiн (дiетиламiн) (9:1:1)

речовина	пластини Merck	пластини "сорбфiл"	забарвлення зон (реактив Маркi)
MДA	0,31	0,46	синьо-зелений ® зелено-чорний
MДMA	0,36	0,46	синьо-зелений ® зелено-чорний
MДEA	0,56	0,64	синьо-зелений ® зелено-чорний
MБДБ	0,54	0,62	синьо-зелений ® зелено-чорний
метамфе-тамiн	0,36	0,46	коричневий

Таблиця 4

ЗНАЧЕННЯ R_f АМФЕТАМIНIВ
в системах, зазначених на стор.15

речовини	системи розчинникiв
	1	2	3	4
амфетамiн	0,44	0,34	0,49	0,66
метамфетамiн	0,33	0,42	0,16	0,63
ПMA	0,41	-	-	0,62
ДMA	0,37	-	-	0,65
ДOБ	0,37	-	-	0,62
ДOET	0,36	-	-	0,61
ДОМ	0,35	-	-	0,63
MДA	0,41	-	-	0,62
TMA	0,35	-	-	0,48
MMДA	0,40	-	-	0,61
MДMA	0,31	-	-	0,62

Таблиця 5

ОСНОВНI ПIКИ АМФЕТАМIНIВ (см^-1)

речовина
амфетамiн основа на KBr	700, 1453, 742, 1581, 1496, 1371
амфетамiн фосфат на KBr	1030, 1091, 539, 957, 730, 1396
амфетамiн сульфат на KBr	1457, 1051, 1082, 698, 1377, 737
РМА, основа на KBr	1513, 1247, 1036, 805, 2958, 3359
РМА, HCl на KBr	1255, 1511, 808, 1033, 2606, 2708
DMA, основа на KBr	1048, 1500, 1224, 713, 2834, 2956
DMA, HCl на KBr	1225, 1506, 1044, 708, 2498, 2832
TMA, основа на KBr	1129, 754, 1590, 1238, 2839, 3012
TMA, HCl на KBr	1136, 1588, 1246, 1425, 2513, 2999
DOB, основа на KBr	1496, 1212, 1029, 1436, 2954, 3338
DOB, HCl на KBr	1214, 1494, 1034, 1389, 733, 2908
DOM, основа на KBr	1214, 1049, 1513, 1465, 2956, 3337
DOM, HCl на KBr	1217, 1045, 1511, 1467, 1404, 2929
DOET, основа на KBr	1209, 1048, 1510, 1406, 2933, 3338
DOET, HCl на KBr	1212, 1038, 1512, 1408, 2821, 2960
MDA, основа на KBr	1490, 1249, 1039, 1442, 2960, 3360
MDA, HCl на KBr	1503, 1256, 1043, 1443, 807, 2991
MMDA, основа на KBr	1134, 1510, 1093, 1633, 1045, 2960
MMDA, HCl на KBr	1135, 1512, 1097, 1635, 1041, 2976
MDMA, основа на KBr	1490, 1249, 1040, 1442, 2790, 2967
MDMA, HCl на KBr	1490, 1247, 1038, 932, 2458, 2714
метамфетамiн основа на KBr	700, 741, 1453, 1156, 1371, 1605
метамфетамiн HCl на KBr	1456, 749, 700, 1061, 1604, 464

Таблиця 6

МАССПЕКТРИ АМФЕТАМIНIВ

     Масспектр амфетамiну (фенамiну)

     Масспектр метамфетамiну

     Масспектр MDMA

     Масспектр MDA

     Масспектр DOB

     Масспектр TMA

     Масспектр PMA

     Масспектр DMA

     Масспектр DOET

     Масспектр MMDA

 

МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

Визначення фракцiйного складу лiпiдiв методом тонкошарової хроматографiї

Київ - 2003

     В основу наданих практичних рекомендацiй покладено методичнi матерiали, перелiк яких наведено у списку лiтератури.

     Виконавець: Скороход Т.П.
     тел./факс - (044) 423-82-25
     тел. - (044) 423-07-03

1. Мета та областi застосування

     Метод тонкошарової хроматографiї дозволяє швидко роздiлити сумiшi лiпiдiв на основнi групи сполук. Вiн може бути застосований як для дослiдження продуктiв групи 15 (жири та олiї тваринного або рослинного походження; продукти їх розщеплення; готовi харчовi жири; воски тваринного або рослинного походження), так i для продуктiв групи 29 (органiчнi хiмiчнi сполуки), а також для продуктiв пiдкатегорiї 3824 90 55 00 (сумiшi складних моно-, ди- i триефiрiв жирних кислот глiцерину (емульгатори для жирiв).

     Нейтральнi лiпiди, до яких вiдносять такi сполуки, як вуглеводнi, каротиноїднi пiгменти, ефiри стеринiв, воски, моно- та диглiцериди, стерини, вищi жирнi спирти, жирнi кислоти, вiтамiни (жиророзчиннi), хiнони, можна чiтко роздiлити у системi розчинникiв, що складається з петролейного ефiру, етилового ефiру, оцтової кислоти (80:20:1).

     Фосфолiпiди та глiколiпiди роздiляють у системах розчинникiв, що складаються з хлороформу, метанолу та води (65:25:4).

2. Обладнання

     Для проведення дослiджень необхiднi:

     - тонкошаровi платiвки типу 25-DC-Alufolien 20 x 20 cm Kieselgel 60;
     - хроматографiчна камера;
     - капiляри або мiкрошприци;
     - мiрнi цилiндри;
     - пiпетки;
     - закритий ексикатор, насичений парами йоду або пристрiй для обприскування платiвок.

3. Реактиви

     Реактиви для роздiлення та виявлення нейтральних лiпiдiв:

     - хлороформ;
     - петролейний ефiр;
     - етиловий ефiр;
     - йод кристалiчний або 30-40 %-ний розчин сiрчаної кислоти;
     - специфiчний реактив для виявлення стеринiв та їх ефiрiв: концентрована сiрчана кислота-оцтова кислота, сумiш 1:1 (по об'єму). Платiвки обприскують реагентом та нагрiвають протягом 15 хвилин при 90°С. Холестерин та його ефiри дають червонi плями на бiлому фонi. Ненасиченi лiпiди реагують пiзнiше, вони забарвлюються у рожево-коричневий колiр.

     Реактиви для роздiлення та виявлення фосфолiпiдiв та глiколiпiдiв:

     - хлороформ;
     - метанол;
     - неспецифiчнi реактиви для виявлення - йод кристалiчний або 30-40 %-ний розчин сiрчаної кислоти;
     - специфiчнi реактиви для виявлення окремих класiв лiпiдiв.

     Специфiчнi реактиви для виявлення окремих класiв лiпiдiв:

     - розчин нiнгiдрину для виявлення фосфатидилсерину та фосфатидилетаноламiну: 0,3 г нiнгiдрину розчиняють у 100 мл бутанолу та додають 3 мл льодяної оцтової кислоти, платiвки пiсля обприскування нагрiвають протягом 30 хвилин при 110°С, спостерiгають рожевi плями амiнокислотних компонентiв фосфолiпiдiв;

     - реактив Драгендорфа для виявлення фосфатидилхолiну:

     розчин 1: 1,7 г основного нiтрату вiсмуту розчиняють у 100 мл 20%-ної оцтової кислоти;
     розчин 2: 40 г йодистого калiю (KJ) розчиняють у 100 мл дистильованої води.

     Для обприскування платiвок змiшують 20 мл розчину 1 з 5 мл розчину 2 та додають 70 мл води. Жовтогарячi плями холiнвмiщуючих лiпiдiв стостерiгаються пiсля незначного нагрiвання платiвки;

     - для виявлення фосфатидилiнозиту використовують амонiйний нiтрат срiбла: для обприскування платiвок використовують рiвнi об'єми сумiшi 0,1н. азотнокислового срiбла та 7 н. амiаку. Платiвки нагрiвають при 110°С до появи брунатних плям;

     - антроновий реактив для виявлення глiколiпiдiв: 0,2 % розчин антрону у концентрованiй сiрчанiй кислотi. Пiсля обприскування розчином на платiвках отримують брунатнi плями на бiлому фонi.

4. Пробопiдготовка та проведення аналiзу

     2%-ний розчин лiпiдiв у хлороформi наносять капiляром або мiкрошприцом на тонкошарову платiвку окремою плямою. Якщо на платiвку наносять декiлька зразкiв, вiдстань мiж плямами повинна складати 1,5 см, вiдстань вiд нижнього краю пластини - 1,5 см. Плями висушують, платiвку помiщають для роздiлення лiпiдiв у хроматографiчну камеру, куди пепередньо вносять вiдповiдну сумiш розчинникiв.

     Пiсля закiнчення роздiлення (коли фронт розчинникiв наблизиться до верхнього краю пластинки (1-2 см вiд краю), хроматограму виймають з камери, висушують у витяжннiй шафi та проявляють плями окремих фракцiй, застосовуючи неспецифiчнi або вiдповiднi для кожного класу лiпiдiв специфiчнi реактиви (пункт 3).

     В разi застосування йоду в якостi неспецифiчного проявника, пiсля проявлення плям лiпiдних фракцiй їх окреслюють олiвцем, проводять необхiднi розрахунки вiдносної рухливостi плям (Rf).

     В разi застосування в якостi неспецифiчного проявника сiрчаної кислоти, платiвку обприскують 30-40 %-ним водним розчином сiрчаної кислоти або концентрованою сiрчаною кислотою. Платiвки нагрiвають при 110°С до появи чорних плям, пiсля чого розраховують Rf .

     Для iдентифiкацiї окремих класiв нейтральних лiпiдiв застосовують вiдомостi щодо Rf, наведенi у таблицi.

Таблиця

Вiдносна рухливiсть нейтральних лiпiдiв у системi розчинникiв:
петролейний ефiр-етиловий ефiр-оцтова кислота (80:20:1)

N пп	Клас лiпiдiв	Rf
1	Вуглеводнi (парафiни та олефiни)	0,98
2	Ефiри стеринiв	0,94
3	Воски	0,88
4	Метиловi ефiри жирних кислот	0,77
5	Триглiцериди	0,60
6	Вiльнi жирнi кислоти	0,39
7	Вищi алiфатичнi спирти	0,30
8	Стерини	0,19
9	1,3-диглiцериди	0,21
10	1,2-диглiцериди	0,15
11	Моноглiцериди	0,02

     Для iдентифiкацiї окремих класiв фосфо- та глiколiпiдiв, а також стеринiв (якi вiдносять до нейтральних лiпiдiв) застосовують специфiчнi реактиви (пункт 3).

      Використана лiтература:

     1. Алимова Е.К., Аствацатурьян А.Т. Исследование жирных кислот и липидов методом хроматографии. М., 1967,108 с.

     2. Кейтс М. Техника липидологии. М.,1975, 322 с.

     3. Синютина Н.Ф. Разделение липидов на фракции методом тонкослойной хроматографии.- В кн.: Методы биохимического анализа растений. Л.,1978, 190 с.

     4. Снегирева И.Г. Хроматографические методы исследования пищевых продуктов.- В кн. Современные методы исследования качества пищевых продуктов. М., 1976, 220 с.

 

МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

Визначення дiетилфталату методом тонкошарової хроматографiї у спиртовмiсних рiдинах

Київ - 2003

     В основу даних практичних рекомендацiй щодо визначення денатуруючої добавки дiетилфталату при дослiдженнi горiлок покладено методику, розроблену Експертно-кримiналiстичним центром Мiнiстерства внутрiшнiх справ Росiї.

     Виконавець: Шемшур С.В.
     тел./факс - (044) 423-82-25
     тел. - (044) 423-07-03

     1. Мета та область застосування.

     Цей метод дозволяє визначити дiетилфталат у слiдовiй кiлькостi та iдентифiкувати його з високим ступенем надiйностi. Метод придатний для дослiдження горiлок та спиртовмiсних рiдин.

     2. Принцип методу.

     Дослiдження дiетилфталату методом тонкошарової хроматографiї (ТШХ) складається iз пробопiдготовки, хроматографiчного розподiлу у тонкому шарi пластини та детектування речовини у хроматографiчнiй зонi пiсля розподiлу.

     3. Реактиви:

     - хлороформ або дiетиловий ефiр;
     - дiетилфталат (С₁₂Н₁₄О₄);
     - система для елюювання: Гексан-Ацетон (3:1), Гексан-Етилацетат (1:3) або Толуол-Етанол (9:1);
     - проявник "Резорцин - сiрчана кислота":
        а) 5 г резорцину розчиняють в 25 см³ етанола;
        б) 2,8 см³ концентрованої сiрчаної кислоти розчиняють в 25 см³ води;
        в) з'єднують реактиви а) та б) в спiввiдношеннi 1:1.

     4. Обладнання:

     - розподiльна лiйка V=50см³;
     - камера для хроматографування;
     - сушарка;
     - УФ-свiтло з зоною випромiнювання 254 нм, 366 нм.

     5. Проведення аналiзу.

     5.1. Пiдготовка зразку:

     10 см³ горiлки випарюють у випарювальнiй чашцi при t=70°С до половини об'єму (поки весь спирт не вiдгониться).

     Для вилучення дiетилфталату екстрагують залишок, добавляючи тричi порцiями по 2 см³ хлороформ або дiетиловий ефiр, кожний раз ретельно перемiшуючи у розподiльнiй лiйцi та обережно вiдокремлюючи нижнiй шар у випадку хлороформу, у випадку ефiру - верхнiй.

     Вiдокремленi хлороформовi або ефiрнi екстракти з'єднують та обережно концентрують повiльним випарюванням до об'єму 0,5 см³.

     Залишок екстракту у кiлькостi 5-10 мкл наносять на стартову лiнiю тонкошарової пластини. Паралельно на цю ж пластину наносять спиртовий розчин дiетилфталату як контрольний зразок.

     Розподiл проводять на пластинах iз шаром силiкагелю, який мiстить люмiнесцентний додаток - пластини "Кизельгель F-254" (Мерк, Германiя) або "Сорбфiл УФ-254" (Росiя). Довжина шляху елюювання становить 10 см.

     5.2. Визначення зони дiетилфталату за допомогою УФ - свiтла та вiзуально.

     Виявлення зони дiетилфталату здiйснюють по гашенню люмiнесценцiї фона пластини при випромiнювання її УФ - свiтлом з довжиною хвилi 254 нм. Зона дiетилфталату виявляється у виглядi темної плями на флуоресцентному фонi (чутливiсть виявлення 0,5-2 мкг).

     У якостi вiзуального агента використовують реактив "резорцин-сiрчана кислота". Для проявлення пластини обприскують сумiшшю 4н Н₂SO₄ та 20% розчину резорцину у спиртi в спiввiдношеннi (1:1) з послiдуючою витримкою у сушарцi при температурi 120°С протягом 15 хвилин.

     Хроматографiчна зона дiетилфталату виявляється у виглядi коричневої плями на жовтому або рожевому фонi (межа виявлення 1 - 4 мкг).

     В УФ - свiтлi при довжинi хвилi 366 нм вона має люмiнесценцiю червоно-коричневого кольору (межа виявлення 0,5 - 1 мкг).

     Пiсля цього пластину оброблюють парами амiаку, занурюючи її в герметичну камеру, насичену парами амiаку (на дно камери ставлять бюкс з 1-2 см³ концентрованого амiаку та витримують 15-20 хвилин). Якщо при цьому пляма коричневого кольору мiняє своє забарвлення на жовтогаряче, межа виявлення дiетилфталату 0,2 - 0,4 мкг.

     В УФ - свiтлi при довжинi хвилi 366 нм з'являється яскрава люмiнесценцiя зеленувато-жовтого кольору - реакцiя утворювання флуоресцеїну (межа чутливостi менше, нiж 0,05 мкг).

     Результати дослiдження методом ТШХ дiетилфталату на шарi силiкагелю - пластини "Сорбфiл УФ-254" та "Кизильгель F-254", наведенi у таблицi (див.роздiл 6).

     6. Результати хроматографiчного аналiзу дiетилфталату з використанням рухомих фаз: С1-гексан-ацетон (3:1), С2-гексан-етилацетат (3:1), С3-толуол-етанол (9:1)

Найменування речовини	Значення Rf- вiдношення вiдстанi вiд центру плями до лiнiї старту до вiдстанi вiд лiнiї старту до лiнiї фронту			Гашення флуорес-ценцiї, довжина хвилi 254 нм	Колiр зони пiсля проявлення (в дужках - флуоресценцiя, довжина хвилi 366 нм)
	C1	C2	C3		Резорцин- сiрчана к-та	Пари амiаку
					Фон жовтий	Фон- свiтло-сiрий
дiетилфталат	0,45-0,50	0,45-0,50	0,50-0,60	+	Коричневий (червоно- коричневий)	Жовтогарячий (зеленувато- жовтий)

     Достовiрнiсть результатiв: В цiй методицi пропонується чотирьохступiнчате детектування речовини у хроматографiчнiй зонi пiсля розподiлу, що значно пiдвищує надiйнiсть його хiмiчною iдентифiкацiєю. Крiм того, методика забезпечує високу чутливiсть виявлення хроматографiчної зони на останнiй ступенi детектування по люмiнесценцiї в УФ-свiтлi при довжинi хвилi 366 нм внаслiдок утворення флуоресцеїну у результатi проведення на тонкошаровiй пластинi якiсної реакцiї, що дозволяє виявити дiетилфталат у слiдовiй кiлькостi.

     7. Зауваження.

     Для полiпшення якостi тонкошарових пластин рекомендуємо шар силiкагелю перед початком дослiдження промити розчинником, елюiруючи пластину у цiй же системi розчинникiв, в якiй будемо проводить розподiл, пiсля чого просушуємо протягом однiєї години у сушарцi при T=110°С.

     Проведення якiсної реакцiї у тонкому шарi дозволяє виявити дiетилфталат у слiдовiй кiлькостi, що дає можливiсть дослiджувати горiлку без попереднього випарювання та вилучення дiетилфталату у вiдповiдностi з наданою вище методикою. При цьому мiнiмальна кiлькiсть горiлки, в якiй виявляється дiетилфталат по люмiнесценцiї в УФ-свiтлi при довжинi хвилi 366 нм, складає 1 мкл (вмiст дiетилфталату в денатурованiй спиртовмiснiй рiдинi у вiдповiдностi з технiчними умовами складає 0,01-0,04% мас.). У цьому випадку пiдготовка проби для дослiдження зводиться до наступного: вiд зразка, що дослiджується, вiдбирають капiляром 5-10 мкл та наносять на стартову лiнiю тонкошарової пластини. Подальше дослiдження проводять так, як вищезазначено .

 

МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

Особливостi iдентифiкацiї металорiжучих верстатiв та пресового обладнання на приналежнiсть їх до контрольних спискiв, затверджених постановами КМУ про експортний контроль

Київ - 2003

     В основу даних практичних рекомендацiй щодо належностi металорiжучих верстатiв до спискiв товарiв, що пiдлягають експортному контролю, покладено постанови Кабiнету Мiнiстрiв України:

     1. ПКМУ N 1358 вiд 08.12.97р. "Про затвердження Положення про порядок державного контролю за мiжнародними передачами товарiв вiйськового призначення".

     2. ПКМУ N 184 вiд 15.02.02р. "Про внесення змiн у додаток до Положення про порядок державного контролю за мiжнародними передачами товарiв вiйськового призначення".

     3. ПКМУ N 302 вiд 12.03.96р. "Положення про порядок контролю за експортом, iмпортом i транзитом товарiв, що стосуються ядерної дiяльностi та можуть бути використанi у створеннi ядерної зброї".

     4. ПКМУ N 1493 вiд 11.10.02р. "Про внесення змiн до деяких постанов Кабiнету Мiнiстрiв України".

     5. ПКМУ N 1005 вiд 22.08.96р. "Положення про порядок контролю за експортом, iмпортом i транзитом окремих видiв виробiв, обладнання, матерiалiв, програмного забезпечення i технологiй, що можуть використовуватися для створення озброєння, вiйськової чи спецiальної технiки".

     6. ПКМУ N 185 вiд 15.02.02р. "Про внесення змiн у додаток до Положення про порядок контролю за експортом, iмпортом i транзитом окремих видiв виробiв, обладнання, матерiалiв, програмного забезпечення i технологiй, що можуть використовуватися для створення озброєння, вiйськової чи спецiальної технiки".

     7. ПКМУ N 563 вiд 27.07.95р. "Положення про порядок державного контролю за мiжнародними передачами товарiв, що використовуються або можуть бути використанi у створеннi ракетної зброї".

     8. ПКМУ N 1648 вiд 03.12.01р. "Про внесення змiн та визнання такими, що втратили чиннiсть, деяких постанов Кабiнету Мiнiстрiв України".

     9. Технiчнi характеристики верстатiв згiдно паспортiв, технiчних описiв, технiчних умов, каталогiв, технiчних проспектiв, iнструкцiй з експлуатацiї, ГОСТiв, ДСТУ, патентiв i т.п.

     Виконавець: Паламарчук В.I.
     тел./факс - (044) 423-82-25.
     тел - (044) 423-82-18

1. Визначення країни призначення

     На пiдставi контракту, iнвойсу та iнших провiзних документiв визначається країна кiнцевого призначення товару. Якщо експорт товарiв в дану країну обмежується згiдно вiдповiдних санкцiй або iнших документiв, подальша iдентифiкацiя верстатiв не здiйснюється i документи направляються на узгодження в ДМСУ (Управлiння митних режимiв) з рекомендацiєю суб'єкту ЗЕД звернутись в Державну службу експортного контролю України..

2. Класифiкацiя товару за УКТ ЗЕД

     Згiдно технiчного опису верстатiв, УКТ ЗЕД, Пояснень до ТН ЗЕД СНД визначається код товару.

3. Визначення основних характеристик металорiзальних верстатiв та пресового обладнання для iдентифiкацiї товарiв на приналежнiсть їх до контрольних спискiв

     Iдентифiкацiя верстатiв за їх найменуванням та установленими кодами здiйснюється з урахуванням того, що основною ознакою для прийняття рiшення щодо належностi верстатiв до контрольних спискiв є їх призначення, опис, технiчнi характеристики, оскiльки коди товарiв згiдно УКТ ЗЕД в контрольних списках наводяться довiдково.

     Визначаються такi характеристики верстатiв:

     - призначення верстату;

     - наявнiсть дистанцiйного керування;

     - максимальна глибина свердлiння глибоких отворiв (для свердлильних та модифiкованих токарних верстатiв);

     - якiсть фiнiшної обробки, дiаметра шестернi, ширини поверхнi зуба для зуборiзних та зубошлiфувальних верстатiв;

     - приналежнiсть пресiв до "iзостатичних" та їх параметрiв: максимального робочого тиску всерединi камери, дiаметру камери, температури, наявностi обладнання для насичення вуглеводнем i виведення продуктiв розкладу iз камери;

     - внутрiшнiй дiаметр цилiндричних форм, для яких використовуються роторно-обкатнi оправки обкатних вальцювальних верстатiв;

     - наявнiсть пристроїв з числовим програмним керуванням, а також можливiсть оснащення даних верстатiв пристроями числового програмного управлiння (ЧПУ).

     При наявностi ЧПУ визначаються такi параметри:

     - точнiсть позицiювання;

     - максимальний дiаметр оброблюваної деталi для токарних верстатiв;

     - наявнiсть контурного керування;

     - кiлькiсть осей для одночасного контурного керування;

     - радiальне биття i кулачковий ефект шпинделя (для фрезерувальних верстатiв);

     - довжина ходу за координатою Х для фрезерувальних верстатiв;

     - кутове вiдхилення руху ковзання - рискання (для фрезерувальних верстатiв);

     - пiдсилення на обкатному iнструментi для вальцювальних та згинальних верстатiв;

     - кiлькiсть активних та напрямних роликiв для вальцювальних та згинальних верстатiв;

     - можливiстьт використання верстатiв як засобiв вимiрювання.

4. Порiвняльнi характеристики

     Пiсля визначення вищеперелiчених параметрiв верстатiв та пресiв згiдно технiчної документацiї проводиться їх порiвняння з критерiями п.ML.18 (примiтки 1.с, 1.е) ПКМУ N 1358 вiд 08.12.97р., п.п.3.1, 1.В.1, 1.В.2, 1.В.3. (примiтки 1,2), 1.В.5 ПКМУ N 1493 вiд 11.10.02р., п.7.В.2. ПКМУ N 1648 вiд 03.12.01р., п.п.2.В.1., 2.В.3., 2.В.4., 2.В.6. (примiтки 1, 2), 2.В.8, 2.В.9. ПКМУ N 185 вiд 15.02.02р.

5. Висновки

     Експорт, iмпорт та транзит верстатiв та пресiв, що пiдпадають пiд дiю постанов КМУ N 1358 вiд 08.12.97р., N 184 вiд 15.02.02р. здiйснюються лише за рiшенням Держекспортконтролю України.

     Експорт, реекспорт, включаючи тимчасовий вивiз верстатiв та пресового обладнання, що пiдпадає пiд дiю постанов КМУ N 1005 вiд 22.08.96р., N 185 вiд 15.02.02р., N 563 вiд 27.07.95р., N 1648 вiд 03.12.01р., N 302 вiд 12.03.96р., N 1493 вiд 11.10.02р., здiйснюється лише за рiшенням Держекспортконтролю України.

     Iмпорт верстатiв та пресового обладнання здiйснюється на пiдставi п.32 Положення "Порядок iмпорту в Україну товарiв подвiйного використання" (ПКМУ N 1005 вiд 22.08.96р)., п.19 Положення "Порядок iмпорту в Україну товарiв, що стосуються ядерної дiяльностi" (ПКМУ N 302 вiд 12.03.96р.), п.20 Положення "Порядок iмпорту в Україну товарiв, що використовуються у створеннi ракет" (постанова КМУ N 563 вiд 27.07.95р.)

6. Порядок оформлення документiв

     За результатами дослiджень оформляється довiдка експерта та супроводжуючий лист згiдно зразкiв. Довiдка експерта повинна мiстити вичерпну та мотивовану iнформацiю щодо належностi, чи неналежностi верстатiв, чи пресiв до вiдповiдних контрольних спискiв. Довiдка експерта пiдписується експертом (на кожнiй сторiнцi) та керiвником лабораторiї. Супроводжуючий лист пiдписується керiвником лабораторiї. До довiдки та листа додаються копiї рапорту-направлення митного органу та копiя iнвойсу iз зазначенням країни кiнцевого одержувача вантажу. Цi документи направляються для погодження в Управлiння митних режимiв ДМСУ на пiдставi наказу ДМСУ вiд 20.01.99 N 38.

7. Приклади iдентифiкацiї верстатiв

     7.1. Консольно-фрезерувальний верстат моделi FGS 80 CNC виробництва фiрми "STROJITOS LIPNIK" (Чехiя).

     Згiдно iнструкцiї з експлуатацiї консольно-фрезерувальний верстат призначений для виготовлення одиночних та серiйних деталей великих розмiрiв складної форми iз рiзноманiтних матерiалiв, включаючи легованi сплави легких металiв. Можуть використовуватись iнструменти iз швидкорiжучих сталей та спеченого карбiду. Шпиндельна головка перемiщується в поперечному напрямi, стiл здiйснює як вертикальне, так i повздовжнє перемiщення.

     Верстат оснащений системою числового програмного керування TNC 426M (TNC 530), яка може здiйснювати одночасне управлiння за 5-ма осями, та 1-м шпинделем. Верстат може бути оснащений змiнними фрезерувальними головками: IVHG 32, IUG 32, IVPO 50, IVPD 50.

     Класифiкацiя:

     Фрезерувальний верстат не може бути вiднесений до позицiї 8457, оскiльки вiн не забезпечує виконання умов для оброблювальних центрiв (використання рiзноманiтних фрез не розглядається як замiна рiжучого iнструменту), однопозицiйних та багатопозицiйних верстатiв-автоматiв. Згiдно пояснень до ТН ЗЕД СНД пропонуємо класифiкувати консольно-фрезерувальний верстат моделi FGS 80CNC з автоматичною вертикально-горизонтальною головкою, оснащений ссистемою ЧПУ HEIDENHAIN TNC 530, в пiдкатегорiї УКТ ЗЕД 8459 51 00 00.

     Визначення належностi до контрольних спискiв:

     Режим експорту, реекспорту, тимчасового вивозу:

     Фрезерувальний верстат з системою ЧПУ за кiлькiстю осей для одночасного контурного керування пiдпадає пiд дiю п. 2.В.1.b.постанови КМУ N 185 вiд 15.02.02р. та п.1.В.2.b).2) постанови КМУ N 1493 вiд 11.10.02р.

     Таким чином, вищеназваний верстат є товаром подвiйного використання i для вирiшення питання щодо експорту товару пропонуємо направити суб'єкта ЗЕД в Держекспортконтроль.

     Режим iмпорту:

     Iмпорт фрезерувально-консольного верстату FGS з системою ЧПУ TNC 530 не пiдпадає пiд експортний контроль на пiдставi п.32 Положення "Порядок iмпорту в Україну товарiв подвiйного призначення", затвердженого постановою КМУ N 1005 вiд 22.08.96р. та п.19 Положення "Порядок iмпорту в Україну товарiв, що стосуються ядерної дiяльностi", затвердженого постановою КМУ N 302 вiд 12.03.96р.

     7.2. Верстат вiдрiзний (шифр "Пеналорiз")

     Вiдрiзний верстат з дистанцiйним керуванням шифр "Пеналорiз" виробництва ТОВ "НПЦ Меганом" (Україна) призначений для фрагментацiї довгомiрних конструкцiй, в тому числi i паливовмiщуючих, при планових вiдправленнях з АЕС вiдпрацьованих ТВЕЛ або дослiдних роботах з вiдпрацьованим паливом, а також iнших робiт по фрагментацiї цилiндричних конструкцiй в радiацiйно-небезпечних умовах (в "гарячiй зонi"). Верстат не мiстить пристроїв з ЧПУ.

     Класифiкацiя:

     Верстат вiдрiзний класифiкується в пiдкатегорiї УКТЗЕД 8461 50 90 00.

     Визначення належностi до контрольних спискiв:

     Режим експорту:

     Вiдрiзний верстат з дистанцiйним керуванням шифр "Пеналорiз" за призначенням пiдпадає пiд дiю п.3.1 постанови КМУ N 1493 вiд 11.10.02р. Для здiйснення експорту верстату суб'єкту ЗЕД необхiдно звернутись в Держекспортконтроль

     Режим iмпорту:

     Iмпорт вiдрiзного верстату шифр "Пеналорiз" не пiдпадає пiд експортний контроль на пiдставi п.19 Положення "Порядок iмпорту в Україну товарiв, що стосуються ядерної дiяльностi", затвердженого постановою КМУ N 302 вiд 12.03.96р.

 

МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

Метод отримання метилових ефiрiв жирних кислот

Київ - 2003

     В основу наданих практичних рекомендацiй щодо отримання метилових ефiрiв жирних кислот покладено метод IUPAC 2.301 (5)

     Виконавець: Скороход Т.П.
     тел./факс - (044) 423-82-25
     тел. - (044) 423-07-03

     1. Мета та можливiсть застосування

     Даний метод дозволяє отримати метиловi ефiри жирних кислот для аналiтичних цiлей, а саме: газової хроматографiї, тонкошарової хроматографiї, iнфрачервоної спектроскопiї тощо. Вiн придатний для застосування у дослiдженнях рослинних олiй, тваринних жирiв та їх сумiшiв, за умови, якщо кислотне число жиру не перевищує 2.

     2. Принцип методу

     Метиловi ефiри жирних кислот отримують шляхом переетерифiкацiї з метанольним розчином гiдрооксиду калiю.

     3. Приладдя, матерiали та реактиви

     - Ваги лабораторнi 2-го класу точностi з найбiльшим дiапазоном зважування 200 г за ГОСТ 24104.

     - Електромагнiтна мiшалка.

     - Пробiрки П 4-20-14/23 ХС по ГОСТ 25336.

     - Колба 4-50-2 та колба 4-100-2 по ГОСТ 1770.

     - Колба 2-100-1 по ГОСТ 1770.

     - Цилiндр 1-10 по ГОСТ 1770.

     - Пiпетка 1-1-1-2 по ГОСТ 29227.

     - Метанол з вмiстом води, що не перевищує 0,5 % (м/м).

     - Гiдроксид калiю за ГОСТ 24363.

     - Гексан для хроматографiї.

     4. Приготування розчину гiдрооксиду калiю в метанолi молярної концентрацiї 2 моль/дм³ .

     В мiрну колбу мiсткiстю 100 см³ зважують 11,2 г гiдрооксиду калiю та розчиняють у 80 см³ метанолу за допомогою магнiтної мiшалки. Охолоджують до кiмнатної температури та доводять метанолом до мiтки. Розчин фiльтрують через паперовий фiльтр. Розчин готовий для роботи.

     5. Приготування метилових ефiрiв жирних кислот.

     - Лабораторну пробу рiдкої рослинної олiї або попередньо розплавленого твердого рослинного жиру або тваринного жиру ретельно перемiшують i вiдбирають 0,1 г у скляну пробiрку мiсткiстю 20 см³.

     - Лабораторну пробу маргаринової продукцiї масою (100+5) г в скляному стаканчику помiщають у сушильну шафу при температурi (40-45°С) та витримують до повного розшарування. Верхнiй жировий шар зливають, фiльтрують крiзь бумажний фiльтр, добре перемiшують i вiдбирають 0,1 г у скляну пробiрку мiсткiстю 20 см³.

     - У пробiрку з пробою доливають 10 см³ гексану. В отриманий розчин пiпеткою вносять 0,5 см³ метанольного розчину гiдроксиду калiю, закривають пробiрку пробкою та iнтенсивно струшують протягом 2 хв. Пiсля вiдстоювання протягом 5 хв. верхнiй шар, який мiстить метиловi ефiри, декантують та використовують для проведення експертизи.

 

МЕТОДИЧНI РЕКОМЕНДАЦIЇ

Особливостi дослiдження текстильних виробiв з бавовни та вiскози

Київ - 2003

     В даних методичних рекомендацiях розглянуто особливостi дослiдження тестильних виробiв з бавовни та вiскози.

     Методичнi рекомендацiї розроблено фахiвцями митної лабораторiї Чорноморської регiональної митницi.

     тел./факс - (0482) 749-82-86
     тел. - (0482) 67-38-76

1. Загальнi положення

     Iдентифiкацiя матерiалiв текстильних виробiв, виготовлених виключно з однiєї бавовни чи виключно з однiєї вiскози, не залишає сумнiвiв у однозначному трактуваннi результатiв дослiдження. Вона заснована як на вiдмiнних ознаках штучної вiскози, що реєструються за допомогою мiкроскопа, так i на хiмiчнiй поведiнцi обох типiв волокон, яка спостерiгається вiзуально. Розглянемо деякi фiзико-хiмiчнi властивостi цих речовин окремо.

     ЦЕЛЮЛОЗА - добре вiдома структура I, лiнiйний полiсахарид загальної формули [С₆Н₇О₂(ОН)₃]_n. Це один з найбiльш поширених бiополiмерiв, який входить до складу клiтинних стiнок рослин. Вмiст целюлози. у волокнах насiння бавовника становить 95-98 % мас, луб'яних культурах - 60-85% мас, тканинах деревени - 40-44 % мас.

I

     Целюлоза. - бiла волокниста речовина з довжиною волокон бiльше, нiж 20 мм (текстильнi волокна). Щiльнiсть - 1,52-1,54 г/см³; т. розкл. - 210°С. Розчинюється у достатньо обмеженому колi розчинникiв - водних сумiшах комплексних сполук гiдроксидiв перехiдних металiв (Си, Cd, Ni) з амiаком та амiнами, деяких мiнеральних. (H₂SO₄, Н₃РО₄) та органiчних (CF₃COOH) кислотах, амiноксидах, деяких системах (наприклад, натрiй-залiзовинний комплекс - амiак - луги, ДМФА-N₂O₄). Термiчна деструкцiя целюлози починається при 150°С та призводить до видiлення низькомолекулярних сполук (Н₂, СН₄, СО, спирти, карбоновi кислоти, карбонильнi похiднi та iн.). Вихiд одного з основних продуктiв термiчної деструкцiї целюлози ( левоглюкозана) змiнюється вiд 60-63 % (бавовняна целюлоза) до 45% по масi у випадку вiскозних волокон.

     ВIСКОЗА - не менш вiдома структура II

II

є концентрованим розчином натрiєвого ксантогенату целюлози у розбавленому водному розчинi NaOH. В'язка оранжово-жовта рiдина, густиною 1,12 г/см³. Мiстить 6-9 % целюлози, 5-8 % NaOH, 2-2,5% зв'язаної сiрки. Вiскозу готують мерсерiзацiей (обробка 18-20% водним розчином) деревинної целюлози з подальшою окислювальною деструкцiєю отриманої лужної целюлози та її взаємодiєю з СS₂ (ксантогенацiя). Отвердження вiскозних волокон вiдбувається у кислому середовищi.

     Схожiсть будови молекул вiскози та бавовни визначають схожiсть їх поведiнки у процесах горiння. Бавовна та вiскоза однаково (без плавлiння) горять на повiтрi при пiдпалюваннi, мають однакову поведiнку при їх видаленнi iз зони полум'я i продовжують горiти без плавлiння з видiленням диму iз запахом, притаманним продуктам горiння паперу. Залишають пiсля згоряння попiл свiтло-сiрого кольору. Якщо заздалегiдь вiдомо, що неволоконнi матерiали виробу не мiстять зв'язаної сiрки (барвники та iн.), iдентифiкацiю можна проводити за даними елементного аналiзу. Бавовняне волокно не мiстить сiрки.

     Для iдентифiкацiї бавовняного та вiскозного волокон мiкроскопiчним методом розглядають повздовжнiй та поперечний зрiзи. Характерний повздовжний чи поперечний вигляд мають лише природнi волокна, у т.ч. бавовна. Для дослiдження достатньо збiльшення волокон у 250-300 разiв (див. рис. 1,2).

     Хiмiчна iдентифiкацiя бавовни та вiскози заснована на рiзному вiдношеннi волокон до дiї концентрованої соляної кислоти при температурi 25°С, при цьому вiскозне волокно розчиняється, а бавовна залишається у нерозчинному станi.

     IЧ-спектри вiскози та бавовни, зареєстрованi у таблетках бромiда калiя, також розрiзняються (див. рис. 3, 4). Характерне розрiзнення спостерiгається в iнтервалi 1400-1200 см^-1, який належить областi "вiдбиткiв пальцiв" i тому є надiйним доказом.

     Особливу увагу привертають найбiльш складнi випадки, коли текстильний матерiал виробу виготовлено з бавовни та вiскози одночасно. Завданням експертизи є визначення вiдсоткового вмiсту штучних та натуральних волокон. Приводимо одну з найбiльш поширених сучасних методик.

2. Кiлькiсний хiмiчний метод дослiдження сумiшi вiскози з бавовною

     Даний метод використовує мурашину кислоту та хлорид цинку.

     Перед проведенням аналiзу усi волокна, якi присутнi у сумiшi, повиннi бути iдентифiкованi. Пiсля iдентифiкацiї компонентiв сумiшi з неї видаляються неволоконнi матерiали. В текстильнiй промисловостi неволоконними матерiалами є всi речовини природного чи синтетичного походження, якi додаються до текстильних продуктiв на будь-якiй стадiї їх виробництва. Барвники в пофарбованих матерiалах розглядаються як iнтегральна частина волокна, яка не видаляється.

     Одним з методiв видалення неволоконних матерiалiв є екстракцiя цих матерiалiв петролейним ефiром з подальшим вимачуванням у холоднiй, а потiм у гарячiй водi. Для цього неволоконнi матерiали видаляються з висушеного зразка легким петролейним ефiром в апаратi Сокслета протягом години з мiнiмальною швидкiстю шiсть циклiв у годину. Використовується петролейний ефiр (40-60°С). Пiсля екстракцiї петролейний ефiр випарюється зi зразка. Потiм зразок вимочується у дистильованiй водi при кiмнатнiй температурi протягом однiєї години, а потiм при 65±5°С протягом однiєї години, час вiд часу перемiшується. Вода зi зразка видаляється вiджиманням, вiдсмоктуванням, центрифугуванням та висушуванням на повiтрi. Спiввiдношення розчинника до зразка 100:1.

     Цим методом видаляються олiї, жири, воски, водорозчиннi продукти та iн. У разi, коли неволоконнi матерiали неможливо видалити екстракцiйним методом з використанням петролейного ефiру i води, застосовується iнший придатний метод.

     Цей метод застосовується пiсля вилучення неволоконних матерiалiв для бiнарних сумiшей вiскози з бавовною. Метод не застосовується до сумiшей, у яких бавовна пiддавалася екстенсивнiй хiмiчнiй деградацiї чи у разi, коли вiскоза не повнiстю розчиняється у присутностi деяких барвникiв чи оздоблювальних матерiалiв, якi повнiстю не були вилученi при вилученнi неволоконних матерiалiв.

     Вiскоза, яка мiститься в сухiй сумiшi волокон, розчинюється реагентом, який складається з мурашиної кислоти та хлориду цинку. Залишок бавовни, який не розчинився, збирається, промивається, сушиться та зважується; його зкоригована маса виражається як вiдсоток вiд сухої маси сумiшi. Коефiцiєнт коригування для бавовни дорiвнює 1.02. Вiдсоток сухої вiскози знаходиться по рiзницi мiж сухою масою сумiшi та скоригованою сухою масою бавовни.

     Аппаратура:

     1) Конiчна колба зi скляною пробкою об'ємом не менше, нiж 200 см³;
     2) Аппарат для пiдтримання температури колби при 40±2°С.

     Реагенти:

     1) Розчин, який мiстить 20 г плавленого безводного хлориду цинку та 68 г безводної мурашиної кислоти з доданням води до ваги розчину100 г.
     2) Розчин гiдроксиду амонiю: 20 см³ концентрованого гiдроксиду амонiю (густиною 0.88 г/см³) доведений до 1 дм³ водою.

3. Процедура тестування

     Подрiбнений сухий зразок, з якого вилученi неволоконнi матерiали, вагою не менше, нiж 1 г швидко помiщається у колбу, яка нагрiта до 40°С. До зразку додається розiгрiтий до 40°С реагент (сумiш хлориду цинку та мурашиної кислоти) iз розрахунку 100 см³ реагенту на 1 г зразку. Колба закривається скляною пробкою i iнтенсивно перемiшується. Колба витримується при 40°С протягом 2.5 годин, через кожну годину колбу струшують. Потiм вмiст колби фiльтрують на зваженому тiгельному фiльтрi, всi перенесенi з колби волокна промивають 20 см³ реагенту. Потiм фiльтр з волокнами промивають водою при 40°С. Отриманий залишок волокон промивають 100 см³ холодного розчину амiаку. При цьому волокна повиннi бути повнiстю зануренi в розчинi протягом 10 хвилин. Пiсля цього промивають холодною водою. При цьому вiдсмоктування кожного промивного розчину не починається, поки вiн не витече з фiльтру пiд дiєю гравiтацiї. Потiм залишки рiдини вiдсмоктувуються, сухий фiльтр з залишками волокон охолоджується та зважується.

     Залишок пiсля розчинення контролюється з використанням мiкроскопу на повноту видалення з сумiшi розчинних у реагентi волокон. Висушування проводиться не менше, нiж 4 години та не бiльше, нiж 16 годин при 105±3°С у сушильнiй шафi з вентиляцiєю. Якщо сушка триває менше, нiж 14 годин, то вона здiйснюється до постiйної маси (маса розглядається як постiйна, якщо рiзниця мiж зважуваннями складає менше, нiж 0.05 % (iнтервал мiж такими зважуваннями 60 хвилин). Охолодження здiйснюється в ексiкаторi протягом не менше, нiж 2 години. Пiсля охолодження проводиться зважування за 2 хвилини пiсля видалення з ексикатору. Точнiсть зважування - 0.0002 г. Довiрчий iнтервал цього методу не бiльше, нiж ±2 % при ймовiрностi 95 %.

рис. 1 Бавовнянi волокна

рис. 2 Вiскознi волокна