ДОГОВIР

про заснування Європейського Спiвтовариства

(консолiдована версiя)

     Неофiцiйний переклад.

     Його Величнiсть Король Бельгiї,

     Президент Федеративної Республiки Нiмеччини,

     Президент Французької Республiки,

     Президент Iталiйської Республiки,

     Його Королiвська Високiсть Великий Герцог Люксембурзький,

     Її Величнiсть Королева Нiдерландiв¹,

____________
     ¹ Королiвство Данiї, Грецька Республiка, Королiвство Iспанiї, Iрландiя, Австрiйська Республiка, Португальська Республiка, Республiка Фiнляндiя, Королiвство Швецiя та Об'єднане Королiвство Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї стали членами Європейського Спiвтовариства з цього моменту.

     сповненi рiшучостi закласти основи тiснiшого союзу мiж народами Європи,

     прагнучи забезпечити економiчний та соцiальний прогрес своїх країн шляхом спiльної дiяльностi з лiквiдацiї бар'єрiв, якi роздiляють Європу,

     пiдтверджуючи, що головною метою спiльних зусиль є постiйне полiпшення умов життя та працi своїх народiв,

     визнаючи, що усунення iснуючих перешкод потребуватиме узгоджених дiй з метою гарантування постiйного зростання, збалансованої торгiвлi та чесної конкуренцiї,

     прагнучи досягти змiцнення i тiснiшого зближення економiк своїх країн i забезпечити їх гармонiйний розвиток шляхом зменшення вiдмiнностей, що iснують мiж рiзними регiонами, та подолання вiдсталостi менш розвинутих регiонiв,

     виявляючи бажання сприяти скасуванню обмежень у мiжнароднiй торгiвлi засобами спiльної комерцiйної полiтики,

     маючи намiр пiдтвердити солiдарнiсть мiж об'єднаною Європою та заморськими країнами i бажаючи забезпечити їх майбутнє процвiтання згiдно з принципами Статуту Органiзацiї Об'єднаних Нацiй,

     сповненi рiшучостi об'єднати свої ресурси для збереження i посилення миру та свободи, закликаючи iншi народи Європи, що подiляють їх iдеї, приєднатися до спiвпрацi,

     прагнучи забезпечити розвиток якомога вищого рiвня освiти для своїх народiв шляхом загального доступу до освiти i її постiйного розвитку,

     вирiшили створити Європейське Спiвтовариство i для цього призначили своїх уповноважених представникiв:

     Його Величнiсть Король Бельгiї:

     пан Пол Генрi Спаак, Мiнiстр закордонних справ,

     барон Дж. Ч. Сной Ет д'Оппюерс, Генеральний секретар Мiнiстерства економiчних вiдносин, Голова бельгiйської делегацiї в мiжурядовiй конференцiї;

     Президент Федеративної Республiки Нiмеччини:

     Доктор Конрад Аденауер, Федеральний канцлер,

     Професор доктор Вальтер Хольштейн, Державний секретар Федерального Мiнiстерства закордонних справ;

     Президент Французької Республiки:

     пан Крiстiан Пiно, Мiнiстр закордонних справ,

     пан Морiс Форе, заступник Державного секретаря iз закордонних справ;

     Президент Iталiйської Республiки:

     пан Антонiо Сегнi, Президент Ради Мiнiстрiв,

     Професор Гаетано Мартiно, Мiнiстр закордонних справ;

     Його Королiвська Високiсть Великий Герцог Люксембурзький:

     пан Йозеф Бех, Голова Уряду, Мiнiстр закордонних справ,

     пан Ламберт Шаус, Посол, Голова делегацiї Люксембургу в мiжурядовiй конференцiї;

     Її Величнiсть Королева Нiдерландiв:

     пан Йозеф Лунс, Мiнiстр закордонних справ,

     пан Дж. Лiнхорст Хоман, Голова Нiдерландської делегацiї в мiжурядовiй конференцiї;

     якi, обмiнявшись вiрчими грамотами, що пiдтверджують їх повноваження, i переконавшись у їх належнiй формi, домовились про таке:

ЧАСТИНА ПЕРША
ЗАГАЛЬНI ПРИНЦИПИ

Стаття 1 (колишня стаття 1)

     Згiдно з цим Договором високi договiрнi сторони засновують мiж собою Європейське Спiвтовариство.

Стаття 2 (колишня стаття 2)

     Спiвтовариство має за свою мету шляхом створення спiльного ринку, економiчного та валютного союзу, а також шляхом реалiзацiї спiльної полiтики або дiяльностi, що визначенi у статтях 3 i 4, сприяти на всiй територiї Спiвтовариства гармонiйному i збалансованому розвитку економiчної дiяльностi, високому рiвню зайнятостi та соцiальному захисту, рiвностi мiж чоловiками й жiнками, стiйкому i безiнфляцiйному зростанню, досягненню високого рiвня конкурентоспроможностi та зближення економiчних показникiв, захисту й полiпшенню стану навколишнього середовища, пiдвищенню життєвого рiвня та якостi життя, економiчнiй i соцiальнiй згуртованостi та солiдарностi Держав-членiв.

Стаття 3 (колишня стаття 3)

     1. Для досягнення визначених у статтi 2 цiлей дiяльнiсть Спiвтовариства, здiйснювана вiдповiдно до передбачених цим Договором умов та строкiв, включає:

     (a) вiдмiну митних зборiв i кiлькiсних обмежень на iмпорт та експорт товарiв у торгiвлi мiж Державами-членами, а також таких заходiв;

     (b) спiльну торговельну полiтику;

     (c) внутрiшнiй ринок, що характеризується скасуванням перешкод вiльному руху товарiв, осiб, послуг та капiталу мiж Державами-членами;

     (d) заходи щодо в'їзду й перемiщення осiб вiдповiдно до положень роздiлу IV;

     (e) спiльну полiтику у сферi сiльського господарства та рибальства;

     (f) спiльну транспортну полiтику;

     (g) систему запобiжних заходiв щодо забезпечення конкуренцiї на внутрiшньому ринку;

     (h) зближення (апроксимацiю) законодавства Держав-членiв до тiєї мiри, яка є необхiдною для забезпечення функцiонування спiльного ринку;

     (i) сприяння координацiї у здiйсненнi полiтики зайнятостi мiж Державами-членами з метою збiльшення їх ефективностi шляхом розвитку скоординованої стратегiї з питань зайнятостi;

     (j) полiтику в соцiальнiй сферi, у тому числi дiяльнiсть Європейського соцiального фонду;

     (k) посилення економiчної та соцiальної згуртованостi;

     (l) полiтику у сферi навколишнього середовища;

     (m) посилення конкурентоспроможностi промисловостi Спiвтовариства;

     (n) сприяння дослiдженням i технологiчному розвитку;

     (o) заохочення створення та розвитку транс'європейських мереж;

     (p) внесок у досягнення високого рiвня охорони здоров'я;

     (q) внесок у розвиток освiти, професiйного навчання та культуру Держав-членiв;

     (r) полiтику у сферi розвитку спiвробiтництва;

     (s) асоцiацiю iз заморськими країнами i територiями з метою розширення торгiвлi та сприяння спiльному економiчному i соцiальному розвитку;

     (t) внесок у змiцнення захисту прав споживачiв;

     (u) заходи у сферах енергетики, соцiального захисту й туризму.

     2. У всiх сферах дiяльностi, визначених цiєю статтею, Спiвтовариство має на метi лiквiдувати нерiвнiсть i пiдтримувати рiвноправнiсть мiж чоловiками та жiнками.

Стаття 4 (колишня стаття 3a)

     1. Для досягнення цiлей, зазначених у статтi 2, дiяльнiсть Держав-членiв та Спiвтовариства включає, вiдповiдно до цього Договору та встановлених в ньому термiнiв виконання зобов'язань, прийняття економiчної полiтики, яка ґрунтується на тiснiй координацiї економiчної полiтики Держав-членiв на внутрiшньому ринку та визначеннi спiльних завдань i проводиться згiдно з принципом вiдкритої ринкової економiки з вiльною конкуренцiєю.

     2. Паралельно до попередньої, вiдповiдно до цього Договору та встановлених в ньому термiнiв виконання зобов'язань i процедури, ця дiяльнiсть передбачає незмiнний фiксований обмiнний курс, що сприятиме введенню єдиної валюти - ЕКЮ, розробку i здiйснення єдиної валютної полiтики та полiтики обмiнних курсiв, основною метою яких є пiдтримання стабiльних цiн, а також реалiзацiя єдиної економiчної полiтики Спiвтовариства вiдповiдно до принципу вiдкритої ринкової економiки з вiльною конкуренцiєю.

     3. Ця дiяльнiсть Держав-членiв i Спiвтовариства повинна узгоджуватися з дотриманням таких основоположних принципiв, як стабiльнi цiни, здоровий стан державних фiнансiв та валюти, стiйкий платiжний баланс.

Стаття 5 (колишня стаття 3b)

     Спiвтовариство дiє в межах повноважень цього Договору та керується визначеними в ньому цiлями.

     У сферах, якi не є винятковою компетенцiєю Спiвтовариства, воно має право дiяти на основi принципу субсидiарностi лише настiльки, наскiльки поставлене завдання не може бути повною мiрою розв'язане окремими Державами-членами i тому, зважаючи на його масштаби i результати, буде краще виконане Спiвтовариством.

     Будь-якi дiї Спiвтовариства не повиннi виходити за межi необхiдного для досягнення цiлей цього Договору.

Стаття б (колишня стаття 3c)

     Вимоги до охорони навколишнього середовища повиннi бути iнтегрованi у визначення i реалiзацiю полiтики та дiяльностi Спiвтовариства згiдно з умовами статтi 3, зокрема з огляду на пiдтримку стабiльного розвитку.

Стаття 7 (колишня стаття 4)

     1. Завдання, що покладаються на Спiвтовариство, виконуються такими установами:

     - Європейським Парламентом,

     - Радою,

     - Комiсiєю,

     - Судом ЄС,

     - Палатою Аудиторiв.

     Кожна установа дiє в межах повноважень, якими вона надiляється вiдповiдно до положень цього Договору.

     2. Рада та Комiсiя користуються допомогою Економiчного i Соцiального Комiтету та Комiтету регiонiв, що дiють як дорадчий орган.

Стаття 8 (колишня стаття 4a)

     Європейську Систему Центральних Банкiв (тут i надалi - ЄСЦБ) та Європейський Центральний Банк (тут i надалi - ЄЦБ) засновують згiдно з процедурами, викладеними в цьому Договорi; вони дiють у межах повноважень, наданих їм вiдповiдно до умов цього Договору та доданого до нього Статуту ЄСЦБ та ЄЦБ (тут i надалi - Статут ЄСЦБ).

Стаття 9 (колишня стаття 4b)

     Засновується Європейський iнвестицiйний банк, який функцiонує в межах повноважень, наданих йому цим Договором та доданим до нього Статутом.

Стаття 10 (колишня стаття 5)

     Держави-члени вживають усiх заходiв, окремих чи загальних, необхiдних для забезпечення виконання зобов'язань, передбачених цим Договором. Подiбнi заходи мають сприяти розв'язанню основних завдань Спiвтовариства.

     Слiд утримуватися вiд будь-яких заходiв, що можуть протидiяти досягненню цiлей цього Договору.

Стаття 11

     1. Держави-члени, якi мають намiр розпочати розширене спiвробiтництво в однiй зi сфер, зазначених у цьому Договорi, повиннi направити запит до Комiсiї, яка може зробити пропозицiю Радi з приводу цього питання. Якщо Комiсiя не робить пропозицiї Радi, то вона повинна повiдомити Держав-членiв про причини такої вiдмови.

     2. Дозвiл на розширене спiвробiтництво, як зазначено в пунктi 1, згiдно зi статтями 43 - 45 Договору про Європейський Союз надається Радою, що дiє квалiфiкованою бiльшiстю, за пропозицiєю Комiсiї пiсля консультацiй з Європейським Парламентом. Якщо розширене спiвробiтництво стосується сфери, до якої застосовується процедура, передбачена у статтi 251 даного Договору, потрiбна згода Європейського Парламенту.

     Член Ради може вимагати, щоб справа була розглянута Європейською Радою. Пiсля того, коли справу передано до Європейської Ради, Рада може дiяти згiдно з першим пiдпунктом цього пункту.

     3. Заходи i рiшення, необхiднi для пiдтримання розширеного спiвробiтництва, повиннi вiдповiдати всiм положенням цього Договору, що стосуються такого спiвробiтництва, якщо iнше не передбачено в цiй статтi та статтях 43 - 45 Договору про Європейський Союз.

Стаття 11a

     Будь-яка Держава-член, яка має намiр брати участь у розширеному спiвробiтництвi, розпочатому вiдповiдно до статтi 11, повинна повiдомити про свiй намiр Раду та Комiсiю, яка подає свiй висновок Радi протягом трьох мiсяцiв вiд дати отримання повiдомлення. Протягом чотирьох мiсяцiв вiд дати отримання повiдомлення Рада приймає рiшення за запитом та, якщо вважатиме за необхiдне, за такими спецiальними домовленостями.

Стаття 12 (колишня стаття 6)

     У межах застосування цього Договору i без порушення будь-яких особливих його положень дискримiнацiя на нацiональному ґрунтi забороняється.

     Рада, що дiє вiдповiдно до процедур, визначених у статтi 251, може прийняти положення, спрямованi на заборону такої дискримiнацiї.

Стаття 13 (колишня стаття 6a)

     1. Не порушуючи iнших положень Договору i дiючи в межах наданих Спiвтовариством повноважень, Рада, на основi одноголосного ухвалення пропозицiї Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, може застосовувати вiдповiднi дiї з метою протистояння статевiй, расовiй, етнiчнiй, релiгiйнiй чи вiковiй дискримiнацiї.

     2. Вiдступаючи вiд положень пункту 1, коли Рада вживає заохочувальних заходiв, виключаючи будь-яку гармонiзацiю законодавства Держав-членiв, на пiдтримку дiй Держави-члена, спрямованих на сприяння досягненню цiлей, зазначених у цiй статтi, вона дiє вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251.

Стаття 14 (колишня стаття 7a)

     1. Спiвтовариство вживає заходiв з метою послiдовного запровадження внутрiшнього ринку в перiод до 31 грудня 1992 року вiдповiдно до положень цiєї статтi, а також статей 15, 26, 47 (2), 49, 80, 93 i 95 при дотриманнi iнших положень цього Договору.

     2. Внутрiшнiй ринок становитиме територiю без внутрiшнiх кордонiв, на якiй гарантується вiльне пересування осiб, рух капiталу, товарiв i надання послуг згiдно з положеннями цього Договору.

     3. Дiючи на основi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю на пропозицiю вiд Комiсiї, Рада визначає основнi напрями та умови, необхiднi для забезпечення збалансованого прогресу в усiх вищезгаданих сферах.

Стаття 15 (колишня стаття 7c)

     Працюючи над пропозицiями, спрямованими на досягнення основних цiлей, визначених статтею 14, Комiсiя повинна враховувати обсяг зусиль, якi окремi держави з рiзним рiвнем розвитку економiки мають докласти протягом перiоду становлення внутрiшнього ринку, i може запропонувати вiдповiднi положення.

     Якщо цi положення матимуть форму вiдступу, вони повиннi мати тимчасовий характер i спричиняти якомога менше проблем у функцiонуваннi спiльного ринку.

Стаття 16 (колишня стаття 7d)

     Не порушуючи положень статей 73, 86 i 87 та враховуючи значення служб, що спрямовують свої зусилля на втiлення загальних економiчних цiлей Союзу та сприяють соцiальнiй i територiальнiй iнтеграцiї, Спiвтовариство i, зокрема, її Держави-члени, кожна в межах своїх повноважень та в межах застосування цього Договору, повиннi дбати про те, щоб такi служби дiяли на основi принципiв та умов, що сприяють виконанню їхньої мiсiї.

ЧАСТИНА ДРУГА
ГРОМАДЯНСТВО СОЮЗУ

Стаття 17 (колишня стаття 8)

     1. Встановлюється єдине громадянство Союзу. Кожний громадянин Держави-члена є громадянином Союзу. Громадянство Союзу доповнює, а не замiнює нацiональне громадянство.

     2. Громадяни Союзу надiляються правами та виконують обов'язки, передбаченi цим Договором.

Стаття 18 (колишня стаття 8a)

     1. Кожний громадянин Союзу має право на свободу пересування та вибору мiсця проживання на територiї Держав-членiв з урахуванням обмежень та умов, зазначених у цьому Договорi, та вiдповiдно до положень, прийнятих для його застосування.

     2. Якщо для досягнення зазначеної мети Спiвтовариству необхiдно вжити певних заходiв, стосовно яких цей Договiр не передбачає необхiдних повноважень, Рада може прийняти положення щодо сприяння здiйсненню прав, зазначених у пунктi 1; Рада дiє вiдповiдно до процедури, передбаченої статтею 251.

     3. Пункт 2 не застосовується до положень про паспорти, посвiдчення, дозволи на проживання чи про iншi такi документи або до положень про соцiальну безпеку та соцiальний захист.

Стаття 19 (колишня стаття 8b)

     1. Кожен громадянин Союзу, що мешкає на територiї Держави-члена, не будучи її громадянином, має право брати участь у голосуваннi й балотуватися в кандидати на мунiципальних виборах Держави-члена на тих самих умовах, що й громадяни держави. Це право здiйснюється вiдповiдно до детальних угод, прийнятих Радою, яка дiє на пiдставi одноголосно прийнятого рiшення, на пропозицiю вiд Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом; подiбнi детальнi опрацювання можуть передбачати вiдхилення вiд загальних правил, якщо вони виправданi специфiчними проблемами Держави-члена.

     2. Не порушуючи умови статтi 190 (3) i положення, спрямованi на її виконання, кожен громадянин Союзу, що мешкає на територiї Держави-члена, не будучи її громадянином, має право брати участь у голосуваннi та балотуватися в кандидати на виборах до Європейського Парламенту в державi, на територiї якої мешкає, на тих самих умовах, що й громадяни держави. Це право здiйснюється вiдповiдно до детальних угод, прийнятих Радою, яка дiє на пiдставi одноголосно прийнятого рiшення, на пропозицiю вiд Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом; подiбнi детальнi опрацювання можуть передбачати вiдхилення вiд загальних правил, якщо вони виправданi специфiчними проблемами Держави-члена.

Стаття 20 (колишня стаття 8c)

     Кожен громадянин Союзу на територiї третьої країни, у якому Держава-член, громадянином якої вiн є, не представлена, має право захисту з боку дипломатичних чи консульських представництв будь-якої Держави-члена на тих же умовах, що й громадяни цiєї держави. Держави-члени встановлюють мiж собою необхiднi правила й починають мiжнароднi переговори для забезпечення такого захисту.

Стаття 21 (колишня стаття 8d)

     Кожен громадянин Союзу має право звертатися до Європейського Парламенту вiдповiдно до статтi 194.

     Кожен громадянин Союзу може звертатися до Уповноваженого з прав людини, призначеного вiдповiдно до статтi 195.

     Кожен громадянин Союзу має право подати письмове звернення будь-якiй установi чи органам, згаданим у цiй статтi або у статтi 7 однiєю з мов, визначених статтею 314, та отримати вiдповiдь тiєю ж мовою.

Стаття 22 (колишня стаття 8e)

     Комiсiя доповiдає Європейському Парламенту, Радi та Економiчному i Соцiальному Комiтету через кожнi три роки про застосування положень цiєї частини. У цiй доповiдi аналiзується стан розвитку Союзу.

     На цiй основi, не порушуючи iнших умов Договору, Рада одноголосним рiшенням на пропозицiю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом може прийняти положення на змiцнення або доповнення прав, визначених у цiй частинi; вона рекомендує Державам-членам ухвалити цi положення згiдно з вiдповiдними конституцiйними вимогами.

ЧАСТИНА ТРЕТЯ
ПОЛIТИКА СПIВТОВАРИСТВА

РОЗДIЛ I
ВIЛЬНИЙ РУХ ТОВАРIВ

Стаття 23 (колишня стаття 9)

     1. Спiвтовариство ґрунтується на митному союзi, що стосується всiєї торгiвлi товарами та передбачає заборону митних зборiв на iмпорт i експорт мiж Державами-членами й усiх iнших еквiвалентних їм платежiв, а також прийняття спiльного митного тарифу щодо третiх країн.

     2. Положення статтi 25 та глави 2 цього роздiлу стосуються продукцiї, виробленої в Державах-членах, а також товарiв, експортованих третiми країнами, якi є у вiльному обiгу на територiї Держав-членiв.

Стаття 24 (колишня стаття 10)

     Продукцiя, що надходить з третiх країн, вважається такою, що перебуває у вiльному обiгу на територiї Держави-члена за умови успiшного завершення всiх формальностей щодо iмпорту товарiв та належно сплачених вiдповiдних митних зборiв i платежiв, якi повиннi сплачуватись у такiй Державi-членi, i вiдсутностi вигоди вiд часткової чи повної несплати таких зборiв чи платежiв.

Глава 1
Митний союз

Стаття 25 (колишня стаття 12)

     Митнi збори на iмпорт i експорт й еквiвалентнi їм платежi скасовуються мiж Державами-членами. Ця заборона поширюється також на митнi збори фiскального характеру.

Стаття 26 (колишня стаття 28)

     Ставки спiльних митних тарифiв затверджуються Радою одноголосним рiшенням на пропозицiю Комiсiї.

Стаття 27 (колишня стаття 29)

     При виконаннi завдань, визначених цiєю главою, Комiсiя повинна керуватися:

     (a) необхiднiстю розвивати торгiвлю мiж Державами-членами i третiми країнами;

     (b) розвитком умов конкуренцiї в межах Спiвтовариства для пiдвищення конкурентоспроможностi пiдприємств;

     (c) потребами Спiвтовариства щодо постачання сировини та напiвфабрикатiв; у цьому зв'язку Комiсiя турбується про уникнення порушення конкурентних умов мiж Державами-членами стосовно готової продукцiї;

     (d) необхiднiстю уникнення суттєвих порушень у функцiонуваннi економiчних систем Держав-членiв та забезпечення рацiонального розвитку виробництва i розширення споживання в межах Спiвтовариства.

Глава 2
Заборона кiлькiсних обмежень мiж Державами-членами

Стаття 28 (колишня стаття 30)

     Кiлькiснi обмеження на iмпорт та всi iншi еквiвалентнi їм дiї забороняються мiж Державами-членами.

Стаття 29 (колишня стаття 34)

     Кiлькiснi обмеження на експорт та всi iншi еквiвалентнi їм дiї забороняються мiж Державами-членами.

Стаття 30 (колишня стаття 36)

     Положення статей 28 i 29 не виключають заборон чи обмежень на iмпорт, експорт i транзит товарiв вiдповiдно до принципiв суспiльної моралi, громадського порядку й державної безпеки; захисту здоров'я та життя людей, тварин чи рослин; захисту нацiональних багатств, якi мають художню, iсторичну чи археологiчну цiннiсть; захисту промислової i комерцiйної власностi. Такi заборони чи обмеження не є, однак, засобом дискримiнацiї чи прихованого обмеження в торгiвлi мiж Державами-членами.

Стаття 31 (колишня стаття 37)

     1. Держави-члени змiнюють будь-якi державнi монополiї комерцiйного характеру з метою забезпечення вiдсутностi будь-якої дискримiнацiї стосовно iснуючих умов постачання та реалiзацiї продукцiї мiж громадянами Держав-членiв.

     Положення цiєї статтi застосовуються до будь-якого органу, через який Держава-член де-юре чи де-факто, прямо чи опосередковано здiйснює нагляд, визначає чи суттєво впливає на iмпорт чи експорт продукцiї мiж Державами-членами. Цi положення застосовуються також до монополiй, якi делегованi державою iншим.

     2. Держави-члени утримуються вiд iнiцiювання будь-яких заходiв, що суперечать принципам, викладеним у пунктi 1, або якi обмежують дiї статей про скасування митних зборiв та кiлькiсних обмежень мiж Державами-членами.

     3. Якщо державна монополiя комерцiйного характеру керується положеннями, розробленими з метою полегшення збуту продукцiї сiльськогосподарського виробництва або отримання вiд неї кращої вiддачi, то слiд здiйснити кроки до застосування правил, що мiстяться в цiй статтi, для забезпечення еквiвалентної зайнятостi та належних умов життя виробникiв таких продуктiв.

РОЗДIЛ II
СIЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Стаття 32 (колишня стаття 38)

     1. Спiльний ринок поширюється на сферу сiльського господарства й торгiвлi сiльськогосподарською продукцiєю. До "сiльськогосподарської продукцiї" належить продукцiя рослинницької, тваринницької, рибної галузей, а також продукти першої стадiї переробки, безпосередньо пов'язанi з такою продукцiєю.

     2. Положення про створення спiльного ринку застосовуються до сiльськогосподарської продукцiї, якщо iнакше не передбачено статтями 33 - 38.

     3. Перелiк продукцiї, на яку поширюються положення статей 33 - 38, подається в Додатку 1 до цього Договору.

     4. Iснування та розвиток спiльного ринку сiльськогосподарської продукцiї повиннi супроводжуватися здiйсненням спiльної сiльськогосподарської полiтики.

Стаття 33 (колишня стаття 39)

     1. Метою спiльної сiльськогосподарської дiяльностi має бути:

     (a) збiльшення продуктивностi сiльськогосподарського виробництва шляхом пiдтримки технiчного прогресу, забезпечення рацiонального розвитку сiльськогосподарського виробництва та оптимального використання факторiв виробництва, особливо людської працi;

     (b) забезпечення дотримання достатнього рiвня умов життя всiх зайнятих у сiльському господарствi, зокрема шляхом збiльшення iндивiдуальних заробiткiв осiб, задiяних у сiльськогосподарському виробництвi;

     (c) стабiлiзацiя ринку;

     (d) забезпечення регулярних поставок;

     (e) забезпечення збуту продукцiї споживачам за доступною цiною.

     2. У ходi розробки принципiв спiльної сiльськогосподарської полiтики та конкретних методiв її реалiзацiї потрiбно враховувати:

     (a) особливий характер сiльськогосподарської дiяльностi, що зумовлюється соцiальною структурою сiльськогосподарського комплексу, структурними та природними вiдмiнностями мiж рiзними сiльськогосподарськими регiонами;

     (b) поступового здiйснення вiдповiдних змiн;

     (c) той факт, що сiльське господарство Держав-членiв тiсно пов'язане з економiкою в цiлому.

Стаття 34 (колишня стаття 40)

     1. Для досягнення цiлей, визначених у статтi 33, засновується спiльна органiзацiя сiльськогосподарських ринкiв.

     Ця органiзацiя матиме одну з форм залежно вiд типу продукцiї:

     (a) спiльнi засади конкуренцiї;

     (b) обов'язкова координацiя рiзноманiтних нацiональних ринкових органiзацiй;

     (c) європейська ринкова органiзацiя.

     2. Спiльна органiзацiя, заснована вiдповiдно до пункту 1, може включати всi заходи, необхiднi для досягнення цiлей, визначених у статтi 33, зокрема, регулювання цiн, допомоги у виробництвi та маркетингу рiзноманiтних продуктiв, дотримання умов зберiгання та перевезення, визначення спiльних механiзмiв для стабiлiзацiї обсягiв iмпорту чи експорту.

     Спiльна органiзацiя обмежуватиметься у своїх дiях цiлями, визначеними у статтi 33, i протидiятиме будь-якiй дискримiнацiї мiж виробниками чи споживачами Спiвтовариства.

     Спiльна цiнова полiтика базується на спiльних критерiях i єдиних способах обчислення.

     3. Для забезпечення виконання спiльними органiзацiями своїх зобов'язань, зазначених у пунктi 1, створюються один чи бiльше фондiв з управлiння та надання гарантiй для сiльськогосподарського виробництва.

Стаття 35 (колишня стаття 41)

     Для досягнення цiлей, визначених у статтi 33, в межах спiльної сiльськогосподарської полiтики передбачаються такi заходи:

     (a) ефективна координацiя зусиль у сферi професiйної пiдготовки, здiйснення сiльськогосподарських наукових проектiв i дослiджень та поширення їх результатiв; це може включати спiльне фiнансування проектiв чи iнститутiв;

     (b) спiльнi заходи на пiдтримку споживання певних продуктiв.

Стаття 36 (колишня стаття 42)

     Положення роздiлу, в якому визначенi принципи конкуренцiї, стосуються виробництва й торгiвлi сiльськогосподарською продукцiєю на засадах, встановлених Радою вiдповiдно до умов статтi 37 (2) i (3) та сформульованими в нiй завданнями i процедурами, враховуючи цiлi, викладенi у статтi 33.

     Рада може, зокрема, санкцiонувати надання допомоги:

     (a) з метою захисту пiдприємств, якi зазнали збиткiв унаслiдок несприятливих структурних чи природних умов;

     (b) у межах програм економiчного розвитку.

Стаття 37 (колишня стаття 43)

     1. Для сприяння розвитку основних напрямiв спiльної сiльськогосподарської полiтики Комiсiя зобов'язується пiсля набуття чинностi цього Договору скликати конференцiю Держав-членiв для порiвняння засад, джерел та потреб здiйснюваної ними сiльськогосподарської полiтики.

     2. З урахуванням результатiв роботи конференцiї вiдповiдно до пункту 1 пiсля проведення консультацiї з Економiчним i Соцiальним Комiтетом протягом двох рокiв з часу набуття чинностi цього Договору Комiсiя подає пропозицiї для вироблення та здiйснення спiльної сiльськогосподарської полiтики, включаючи питання замiни нацiональних органiзацiй однiєю iз форм спiльної органiзацiї вiдповiдно до статтi 34 (1), i для здiйснення заходiв, визначених у цьому роздiлi.

     Цi пропозицiї повиннi враховувати взаємозалежнiсть сiльськогосподарських питань, згаданих у цьому роздiлi.

     Рада зобов'язується, дiючи на основi квалiфiкованої бiльшостi за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiї з Європейським Парламентом, виробити статут, приймати директиви i регламенти без порушення будь-яких рекомендацiй.

     3. Згiдно з пунктом 2 Рада може, дiючи на основi квалiфiкованої бiльшостi, замiнити нацiональнi ринковi органiзацiї спiльною органiзацiєю вiдповiдно до положень статтi 34 (1), якщо:

     (a) спiльна органiзацiя пропонує Державам-членам, якi не вживають подiбних заходiв i мають власнi виробничi органiзацiї, охорону працi та вiдповiднi умови життя виробникiв, враховуючи необхiдну спецiалiзацiю та всi можливi з часом змiни;

     (b) така органiзацiя забезпечує умови торгiвлi в межах Спiвтовариства, подiбнi до iснуючих на нацiональному ринку.

     4. У разi, якщо спiльна органiзацiя, що спецiалiзується з певних видiв сировини, створюється ранiше, нiж органiзацiї з переробки вiдповiдної продукцiї, сировина для перероблених продуктiв, що експортуються до третiх країн, може iмпортуватися з-поза меж Спiвтовариства.

Стаття 38 (колишня стаття 46)

     Якщо в Держави-члена певний вид продукцiї пiдпадає пiд вимоги нацiональної ринкової органiзацiї чи внутрiшнi правила, наслiдком чого буде вплив на конкурентну спроможнiсть подiбної продукцiї в iншiй Державi-членi, повиннi накладатися Державами-членами вiдповiднi збори на iмпорт такого продукту з Держави-члена, де iснує така органiзацiя чи внутрiшнi правила, якщо така держава у свою чергу не накладає вiдповiдних зборiв на експорт.

     Комiсiя фiксує розмiр таких зборiв на рiвнi, необхiдному для урiвноваження балансу; вона може також санкцiонувати iншi заходи, визначаючи їх умови та деталi.

РОЗДIЛ III
ВIЛЬНЕ ПЕРЕСУВАННЯ ОСIБ, НАДАННЯ ПОСЛУГ ТА РУХ КАПIТАЛУ

Глава 1
Працiвники

Стаття 39 (колишня стаття 48)

     1. Гарантується свобода пересування працiвникiв у межах Спiвтовариства.

     2. Така свобода пересування передбачає скасування будь-якої дискримiнацiї на нацiональнiй основi мiж представниками Держав-членiв, що ґрунтується на рiзних пiдходах до вирiшення питань зайнятостi, оплати й iнших умов працi та працевлаштування.

     3. Згiдно з основними засадами соцiальної полiтики свобода пересування передбачає право громадян на безпеку та охорону здоров'я, що включає вирiшення таких питань:

     (a) розгляд поданих пропозицiй щодо працевлаштування;

     (b) вiльне пересування з метою працевлаштування на територiї Держав-членiв;

     (c) перебування з цiєю ж метою в iншiй Державi-членi вiдповiдно до законiв та iнших нормативно-правових актiв цiєї держави про працевлаштування громадян;

     (d) проживання на територiї Держави-члена пiсля працевлаштування в нiй.

     4. Положення цiєї статтi не стосуються працевлаштування у сферi громадського обслуговування.

Стаття 40 (колишня стаття 49)

     Дiючи згiдно з процедурою, викладеною у статтi 251, Рада пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом приймає директиви чи регламенти, визначаючи заходи, необхiднi для поетапного введення свободи пересування працiвникiв вiдповiдно до статтi 39. У цих заходах передбачається:

     (a) забезпечення тiсної спiвпрацi мiж нацiональними службами зайнятостi;

     (b) скасування адмiнiстративних процедур та квалiфiкацiйних перiодiв стосовно наявної зайнятостi, прийнятих на основi нацiонального законодавства або вiдповiдних договорiв мiж Державами-членами, збереження яких перешкоджає вiльному пересуванню працiвникiв;

     (c) скасування квалiфiкацiйних перiодiв та iнших обмежень, передбачених нацiональним законодавством або вiдповiдними договорами мiж Державами-членами, для працiвникiв iнших Держав-членiв стосовно вiльного вибору роботи, окрiм тих обмежень, якi накладаються на працiвникiв цiєї держави;

     (d) упровадження вiдповiдних механiзмiв забезпечення балансу мiж попитом та пропозицiєю на ринку працевлаштування з метою уникнення серйозних загроз для життєвого рiвня та рiвня зайнятостi в рiзних регiонах i галузях промисловостi.

Стаття 41 (колишня стаття 50)

     Керуючись засадами спiльної програми, Держави-члени повиннi стимулювати обмiн молодими працiвниками.

Стаття 42 (колишня стаття 51)

     Дiючи згiдно з процедурою, викладеною у статтi 251, Рада зобов'язується вживати таких заходiв у сферi соцiальної безпеки, якi необхiднi для забезпечення свободи пересування працiвникiв. З цiєю метою вона гарантує працiвникам-мiгрантам та членам їх родин:

     (a) врахування всiх перiодiв, якi беруться до уваги за законами кiлькох країн, для надання та збереження права на виплату i розрахунку її обсягу;

     (b) виплату соцiальної допомоги особам, якi є резидентами на територiї Держав-членiв.

     Усi процедури, викладенi в статтi 251, Рада приймає одноголосним рiшенням.

Глава 2
Право на заснування

Стаття 43 (колишня стаття 52)

     У межах зазначених нижче положень забороняються будь-якi обмеження свободи заснування пiдприємств та економiчної дiяльностi громадян Держав-членiв на територiї iншої Держави-члена. Подiбна заборона стосується також обмежень щодо створення агентств, фiлiй чи дочiрнiх компанiй громадянами будь-якої Держави-члена на територiї iншої Держави-члена.

     Свобода заснування включає право на самостiйну дiяльнiсть, а також на створення компанiй або фiрм вiдповiдно до положень другого пункту статтi 48 та згiдно з умовами, встановленими на законодавчому рiвнi для громадян власної держави у випадках, якi стосуються створення пiдприємств, вiдповiдно до положень глави, що стосується капiталiв.

Стаття 44 (колишня стаття 54)

     1. Для досягнення належного рiвня свободи заснування певного виду економiчної дiяльностi Рада вiдповiдно до процедури, викладеної у статтi 251, та пiсля проведення консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом дiє шляхом прийняття директив.

     2. Рада та Комiсiя виконують обов'язки, покладенi на них в попереднiх положеннях, зокрема:

     (a) надання прiоритетних позицiй тому виду економiчної дiяльностi, де свобода заснування та економiчна дiяльнiсть має особливе значення для загального розвитку виробництва й торгiвлi;

     (b) забезпечення тiсної спiвпрацi мiж компетентними органами влади Держав-членiв для контролю за ситуацiєю в рiзних сферах дiяльностi на територiї Спiвтовариства;

     (c) скасування адмiнiстративних процедур, прийнятих на основi нацiонального законодавства або вiдповiдних договорiв, що були укладенi ранiше мiж Державами-членами, дотримання яких порушує свободу заснування пiдприємств та економiчної дiяльностi;

     (d) гарантування працiвникам однiєї Держави-члена, що зайнятi на територiї iншої Держави-члена, можливостi залишатися на цiй територiї для здiйснення самостiйної економiчної дiяльностi за умови їх вiдповiдностi вимогам, якi iснували i висувалися б до них у державi на той час;

     (e) забезпечення громадянам однiєї Держави-члена права придбання i використання землi та будинкiв, розташованих на територiї iншої Держави-члена, якщо це не суперечить принципам, визначеним у статтi 33 (2);

     (f) здiйснення поступового скасування обмежень свободи заснування i ведення економiчної дiяльностi в кожнiй конкретнiй сферi, беручи до уваги, з одного боку, умови створення агентств, фiлiй i дочiрнiх компанiй громадянами на територiї Держави-члена, а, з другого - умови щодо участi персоналу головних пiдприємств у органах правлiння або контролю за цими агентствами, фiлiями i дочiрнiми компанiями;

     (g) координуючи до певної мiри, необхiдної для захисту iнтересiв членiв та iнших осiб, заходи самозахисту компанiй чи фiрм Держав-членiв вiдповiдно до положень другого пункту статтi 48, беручи до уваги забезпечення рiвноцiнностi таких заходiв у рамках Спiвтовариства;

     (h) гарантування того, що умови заснування пiдприємств не порушує допомога, яку надають Держави-члени.

Стаття 45 (колишня стаття 55)

     Положення цiєї глави не застосовується до будь-якої Держави-члена, до видiв дiяльностi, якi в цiй державi пов'язанi, навiть випадково, з виконанням офiцiйних владних обов'язкiв.

     Рада може, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, i на пропозицiю вiд Комiсiї постановити, що положення цiєї глави не застосовується до певних видiв дiяльностi.

Стаття 46 (колишня стаття 56)

     1. Положення цiєї глави та вжитi згiдно з ними заходи не повиннi суперечити застосуванню положень, встановлених законом та iншими нормативно-правовими актами щодо особливого режиму стосовно iноземних громадян, виходячи з мiркувань громадського порядку, державної безпеки та охорони здоров'я.

     2. Дiючи згiдно з процедурою, викладеною у статтi 251, Рада приймає директиви для координацiї вищезгаданих положень.

Стаття 47 (колишня стаття 57)

     1. Для сприяння особам у веденнi їх самостiйної професiйної дiяльностi та дiючи згiдно з процедурою, викладеною у статтi 251, Рада приймає директиви про взаємне визнання дипломiв, сертифiкатiв й iнших офiцiйних свiдоцтв професiйної пiдготовки.

     2. З цiєю ж метою Рада, дiючи згiдно з процедурою, викладеною у статтi 251, приймає директиви щодо узгодження положень, встановлених законами та iншими нормативно-правовими актами в Державах-членах, про початок i продовження здiйснення самостiйної професiйної дiяльностi. Дiючи одноголосно згiдно з процедурою, викладеною у статтi 251, Рада приймає директиви, впровадження яких зумовлює, принаймнi в однiй Державi-членi, змiну дiючих принципiв законодавства щодо професiйної пiдготовки в частинi, що стосується умов прийому для фiзичних осiб. В iнших випадках Рада дiє на основi квалiфiкованої бiльшостi.

     3. Стосовно медичних, сумiжних з ними та фармацевтичних професiй поступове скасування обмежень залежатиме вiд ступеня узгодженостi умов здiйснення цих видiв професiйної дiяльностi в рiзних Державах-членах.

Стаття 48 (колишня стаття 58)

     Компанiї чи фiрми, якi створенi вiдповiдно до закону Держави-члена i мають власний зареєстрований офiс, центральну адмiнiстрацiю або основне мiсце пiдприємницької дiяльностi в межах Спiвтовариства вiдповiдно до цiлей зазначеної глави отримують такi ж повноваження, як i фiзичнi особи цiєї Держави-члена.

     Пiд "компанiями" та "фiрмами" розумiються тi компанiї i фiрми, що дiють на основi цивiльного й комерцiйного права, включаючи кооперативнi товариства та iншi юридичнi особи, що пiдлягають регулюванню в рамках приватного чи публiчного права, за виключенням неприбуткових юридичних осiб.

Глава 3
Послуги

Стаття 49 (колишня стаття 59)

     Вiдповiдно до нижчевикладених положень скасовуються будь-якi обмеження на вiльне надання послуг у межах Спiвтовариства стосовно громадян Держав-членiв, що здiйснюють своє право на заснування та пiдприємницьку дiяльнiсть в iншiй Державi-членi Спiвтовариства, нiж у тiй, громадянину якої надаються послуги.

     Рада може, дiючи на основi квалiфiкованої бiльшостi й за пропозицiєю Комiсiї, поширити дiю положень даної глави щодо громадян третiх країн, якi надають послуги та здiйснюють пiдприємницьку дiяльнiсть на територiї Спiвтовариства.

Стаття 50 (колишня стаття 60)

     Послуги будуть вважатися "послугами" в рамках значення, передбаченого цим Договором, коли вони, як правило, надаються за винагороду i не пiдлягають дiї положень про свободу руху товарiв, капiталу та пересування осiб.

     До "послуг", зокрема, належать:

     (a) дiяльнiсть промислового характеру;

     (b) дiяльнiсть комерцiйного характеру;

     (c) дiяльнiсть ремiсникiв;

     (d) професiйна дiяльнiсть.

     Не порушуючи положень даної глави про свободу заснування пiдприємств, особа, що надає певнi види послуг, має право тимчасового ведення тiєї чи iншої економiчної дiяльностi в державi, де надаються такi послуги, на таких же умовах, що й для громадян цiєї держави.

Стаття 51 (колишня стаття 61)

     1. Право вiльного надання послуг у сферi транспорту визначається положеннями, викладеними в роздiлi про транспорт.

     2. Право вiльного надання банкiвських та страхових послуг, пов'язаних з перемiщенням капiталу, забезпечується положеннями про свободу перемiщення капiталу.

Стаття 52 (колишня стаття 63)

     1. Для забезпечення вiльного надання певного виду послуг Рада може, на пропозицiю Комiсiї та пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом i Європейським Парламентом, видавати вiдповiднi директиви на основi рiшення квалiфiкованою бiльшiстю.

     2. Стосовно директив, згаданих у пунктi 1, прiоритет надаватиметься, як правило, тим послугам, якi безпосередньо впливають на собiвартiсть виробництва та лiбералiзацiя яких сприятиме розвитку торгiвлi.

Стаття 53 (колишня стаття 64)

     Держави-члени заявляють про свою готовнiсть забезпечити вiльне надання послуг у бiльшому обсязi, нiж вимагається директивами, прийнятими вiдповiдно до статтi 52 (1), якщо цьому сприяє загальна економiчна ситуацiя в країнi та стан окремих галузей народного господарства.

     З цiєю метою Комiсiя дає вiдповiднi рекомендацiї зацiкавленим Державам-членам.

Стаття 54 (колишня стаття 65)

     Доки обмеження на вiльне надання послуг не скасованi, кожна Держава-член накладає подiбнi обмеження, не вдаючись до розрiзнень на ґрунтi нацiональної приналежностi чи мiсця проживання, щодо всiх осiб, якi надають послуги, як це передбачено першим пунктом статтi 49.

Стаття 55 (колишня стаття 66)

     Положення статей 45 - 48 застосовуються до питань, що порушуються в цiй главi.

Глава 4
Капiтал i платежi

Стаття 56 (колишня стаття 73b)

     1. У межах положень, викладених у цiй главi, всi обмеження на перемiщення капiталу мiж Державами-членами, а також мiж Державами-членами i третiми країнами повиннi бути забороненi.

     2. У межах положень, викладених у цiй главi, всi обмеження на платежi мiж Державами-членами, а також мiж Державами-членами i третiми країнами повиннi бути забороненi.

Стаття 57 (колишня стаття 73c)

     1. Положення статтi 56 не повиннi порушувати застосування щодо третiх країн будь-яких обмежень, якi iснують на 31 грудня 1993 року вiдповiдно до нормативно-правових актiв Держав-членiв чи Спiвтовариства щодо перемiщення капiталу в третi країни чи з них, включаючи прямi iнвестицiї в пiдприємства, у тому числi в нерухомiсть, надання фiнансових послуг чи допуск цiнних паперiв на ринки капiталу.

     2. Докладаючи зусиль для досягнення вiльного перемiщення капiталу мiж Державами-членами i третiми країнами на максимально можливому рiвнi та без порушення iнших глав цього Договору, Рада може на пiдставi рiшення квалiфiкованої бiльшостi за пропозицiєю Комiсiї вживати заходiв щодо перемiщення капiталу в третi країни чи з них, включаючи прямi iнвестицiї в пiдприємства, у тому числi в нерухомiсть, надання фiнансових послуг чи допуск цiнних паперiв на ринки капiталу. Згiдно з цим пунктом для вжиття заходiв, якi є кроком назад щодо права Спiвтовариства забезпечувати вiльне перемiщення капiталу в третi країни чи з них, необхiдне одноголосне рiшення Ради.

Стаття 58 (колишня стаття 73d)

     1. Положення статтi 56 не порушують прав Держав-членiв:

     (a) застосовувати вiдповiднi положення податкового законодавства, що визначають вiдмiнностi мiж платниками податкiв, якi перебувають у неоднакових умовах вiдносно мiсця проживання чи мiсця iнвестування капiталу;

     (b) вживати всiх необхiдних заходiв для запобiгання порушень нацiональних законiв та iнших нормативно-правових актiв, особливо у сферi оподаткування, i ретельного контролю за дiяльнiстю фiнансових установ; встановлювати процедуру декларування даних про перемiщення капiталу з метою отримання iнформацiї адмiнiстративного чи статистичного характеру; вживати заходiв, що є виправданими з точки зору соцiальної полiтики чи державної безпеки.

     2. Положення цiєї глави не порушують застосування обмежень на право заснування i ведення економiчної дiяльностi, якщо це не суперечить основним принципам цього Договору.

     3. Заходи та процедури, викладенi в пунктах 1 i 2, не повиннi бути засобом безпiдставної дискримiнацiї або завуальованого обмеження щодо вiльного перемiщення капiталiв чи платежiв, як це визначено в статтi 56.

Стаття 59 (колишня стаття 73f)

     У випадках, коли за виняткових обставин перемiщення капiталу в третi країни чи з них викликає або загрожує викликати серйознi труднощi у функцiонуваннi економiчного та валютного союзу, Рада, на пропозицiю Комiсiї i пiсля консультацiй з ЄЦБ, квалiфiкованою бiльшiстю приймає рiшення про захиснi заходи щодо третiх країн на перiод не бiльше шести мiсяцiв, якщо такi заходи вкрай необхiднi.

Стаття 60 (колишня стаття 73g)

     1. Якщо у випадках, передбачених у статтi 301, виникає необхiднiсть здiйснення заходiв на рiвнi Спiвтовариства, Рада може, згiдно з процедурою статтi 301, вжити невiдкладних заходiв для перемiщення капiталу та платежiв вiдносно зацiкавлених третiх країн.

     2. Не порушуючи умови статтi 297, до остаточного затвердження Радою заходiв щодо пункту 1 Держава-член може, в разi особливої необхiдностi з серйозних полiтичних мiркувань, вжити однобiчних заходiв супроти третьої країни з питань перемiщення капiталу i платежiв. Комiсiя та iншi Держави-члени повиннi бути поiнформованi про подiбнi заходи не пiзнiше дати введення в дiю останнiх.

     На пропозицiю Комiсiї Рада може прийняти квалiфiкованою бiльшiстю рiшення, яке б зобов'язувало ту чи iншу Державу-члена вiдкоригувати чи скасувати подiбнi заходи. Голова Ради iнформує Європейський Парламент про будь-яке таке рiшення, прийняте Радою.

РОЗДIЛ IV
(колишнiй Роздiл IIIa)
ВIЗИ, ПРИТУЛОК, IММIГРАЦIЯ ТА IНШI ПИТАННЯ, ПОВ'ЯЗАНI З ВIЛЬНИМ ПЕРЕСУВАННЯМ ОСIБ

Стаття 61 (колишня стаття 73i)

     Для поступового створення зони свободи, безпеки та справедливостi Рада зобов'язується прийняти:

     (a) протягом п'яти рокiв з часу набуття чинностi Амстердамського договору заходи, спрямованi на забезпечення вiльного пересування осiб згiдно з умовами статтi 14 та чiтко вiдповiдаючи заходам щодо контролю зовнiшнього кордону, включаючи iммiграцiйнi процеси та надання притулку, як це передбачено у статтi 62 (2) i (3) та статтi 63 (1) (a) та (2) (a), а також вiдповiдно до заходiв щодо запобiгання та боротьби зi злочиннiстю згiдно з положенням статтi 31 (e) Договору про Європейський Союз;

     (b) iншi заходи у сферi iммiграцiї, надання притулку та охорони прав громадян третiх країн вiдповiдно до положень статтi 63;

     (c) заходи у сферi законодавчої спiвпрацi у цивiльних справах, як це визначено статтею 65;

     (d) вiдповiднi заходи щодо посилення та змiцнення адмiнiстративної спiвпрацi, як це визначено у статтi 66;

     (e) заходи у сферi законодавчої спiвпрацi у кримiнальних справах з метою досягнення високого рiвня безпеки шляхом запобiгання та боротьби зi злочиннiстю в межах Союзу вiдповiдно до положень Договору про Європейський Союз.

Стаття 62 (колишня стаття 73j)

     Дiючи вiдповiдно до процедури, визначеної у статтi 67, Рада протягом п'яти рокiв з часу набуття чинностi Амстердамського договору приймає i вживає:

     (1) заходiв iз забезпечення вiдповiдно до статтi 14 вiдсутностi будь-якого контролю за особами, незалежно вiд того, є вони громадянами Союзу чи третiх країн, при перетинi ними внутрiшнiх кордонiв;

     (2) заходiв щодо перетину зовнiшнiх кордонiв Держав-членiв, якi встановлюють:

     (a) стандарти i процедури, яких повиннi дотримуватися Держави-члени при здiйсненнi ними перевiрок осiб на таких кордонах;

     (b) правила щодо надання вiз на перiод перебування не бiльше трьох мiсяцiв, включаючи:

     (i) перелiк третiх країн, для громадян яких необхiдна наявнiсть вiзи при перетинi ними зовнiшнiх кордонiв, та тих країн, громадяни якої не пiдлягають такiй вимозi;
     (ii) процедури та умови надання вiз Державами-членами;
     (iii) єдиний формат для вiз;
     (iv) правила щодо єдиної вiзи;

     (3) заходiв, що визначають умови свободи подорожування громадян третiх країн у межах територiй Держав-членiв протягом не бiльше трьох мiсяцiв.

Стаття 63 (колишня стаття 73k)

     Дiючи згiдно з процедурою, викладеною у статтi 67, Рада протягом п'яти рокiв з часу набрання чинностi Амстердамського договору приймає i вживає:

     (1) заходiв щодо надання притулку вiдповiдно до Женевської конвенцiї вiд 28 липня 1951 року, Протоколу вiд 31 сiчня 1967 року стосовно статусу бiженцiв та iнших вiдповiдних договорiв у таких сферах:

     (a) критерiї та механiзми для визначення Держави-члена, яка вiдповiдає за розгляд прохання про надання притулку, поданого громадянином третьої країни в однiй iз Держав-членiв;

     (b) мiнiмальнi стандарти для прийняття осiб, якi пошукують полiтичного притулку в Державах-членах;

     (c) мiнiмальнi стандарти приймання громадян-бiженцiв третiх країн;

     (d) мiнiмальнi стандарти щодо процедур надання та позбавлення статусу бiженця в Державах-членах;

     (2) заходи щодо бiженцiв та перемiщених осiб у таких сферах:

     (a) мiнiмальнi стандарти надання тимчасового захисту перемiщеним особам, якi є громадянами третiх країн i не можуть повернутися на батькiвщину, та особам, що потребують мiжнародного захисту з iнших причин;

     (b) пiдтримання балансу зусиль Держав-членiв з питань надання притулку бiженцям i перемiщеним особам та можливих наслiдкiв цього;

     (3) заходiв у сферi iммiграцiйної полiтики в таких сферах:

     (a) умови в'їзду та проживання, стандарти щодо процедури надання Державою-членом довгострокових вiз та дозволiв на проживання, у тому числi з метою возз'єднання сiмей;

     (b) питання незаконної iммiграцiї та незаконного проживання, у тому числi репатрiацiї нелегальних резидентiв;

     (4) заходiв щодо визначення прав та встановлення умов, за яких громадяни третiх країн, що є легальними резидентами Держави-члена, можуть проживати на територiї iншої Держави-члена.

     Заходи, прийнятi Радою вiдповiдно до пунктiв 3 та 4, не звiльняють будь-яку Державу-члена вiд розгляду та вирiшення вищевикладених питань на нацiональному рiвнi вiдповiдно до цього Договору та мiжнародних угод.

     Заходи, прийняття яких передбачено пунктами 2 (b), 3 (a) та 4, не пiдлягають обмеженню термiном п'ять рокiв.

Стаття 64 (колишня стаття 73l)

     1. Цей роздiл не стосується повноважень, покладених на Держави-члени, у сферi пiдтримання правопорядку та захисту внутрiшньої безпеки.

     2. У разi, якщо в однiй чи бiльше Держав-членiв складеться надзвичайна ситуацiя, що характеризується раптовим напливом громадян iз третiх країн i без порушення пункту 1, Рада може за пропозицiєю Комiсiї прийняти квалiфiкованою бiльшiстю тимчасовi положення, згiдно з якими термiн перебування в нiй громадян третiх країн не повинен перевищувати шiсть мiсяцiв для блага зацiкавленої Держави-члена.

Стаття 65 (колишня стаття 73m)

     Заходи у сферi мiждержавної юридичної спiвпрацi у цивiльних справах, здiйснюванi вiдповiдно до статтi 67, i наскiльки це необхiдно для вiдповiдного функцiонування внутрiшнього ринку включають:

     (a) полiпшення i спрощення:

     - системи мiждержавної служби обмiну документами судового та позасудового характеру;

     - спiвпрацю в отриманнi свiдчень;

     - визнання та застосування рiшень при розглядi цивiльних i комерцiйних справ, включаючи рiшення в позасудових випадках;

     (b) сприяння узгодженню норм, якi застосовуються Державами-членами стосовно конфлiкту законiв та юрисдикцiї;

     (c) усунення перешкод на шляху до нормального функцiонування цивiльного судочинства через пiдтримку, якщо це необхiдно, узгодження норм цивiльного процесу, якi застосовуються у Державах-членах.

Стаття 66 (колишня стаття 73n)

     Дiючи згiдно з процедурою, викладеною у статтi 67, Рада вживає заходiв щодо забезпечення спiвпрацi мiж вiдповiдними адмiнiстративними установами Держав-членiв, а також мiж адмiнiстративними установами та Комiсiєю у сферах, визначених цим роздiлом.

Стаття 67 (колишня стаття 73o)

     1. Протягом перехiдного перiоду тривалiстю п'ять рокiв з часу набуття чинностi Амстердамського договору Рада пiсля консультацiї з Європейським Парламентом дiє одноголосним рiшенням на пропозицiю Комiсiї або за iнiцiативи Держави-члена.

     2. Пiсля закiнчення п'ятирiчного перiоду:

     - Рада дiє на пропозицiю Комiсiї; Комiсiя вивчає будь-який запит Держави-члена i подає пропозицiю на розгляд Ради;

     - пiсля консультацiй з Європейським Парламентом Рада одноголосно приймає рiшення, що прямо або опосередковано стосуються питань, порушених у цьому роздiлi, керуючись при цьому процедурою, викладеною у статтi 251, з урахуванням положень про повноваження Суду ЄС.

     3. У порядку вiдступу вiд пунктiв 1 i 2 заходи, передбаченi у статтi 62 (2) (b) (i) та (iii), повиннi бути затвердженi Радою рiшенням, прийнятим квалiфiкованою бiльшiстю на пропозицiю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом з часу набуття чинностi Амстердамського договору.

     4. У порядку вiдступу вiд пункту 2 пiсля п'ятирiчного перiоду з часу набуття чинностi Амстердамського договору заходи, передбаченi у статтi 62 (2) (b) (ii) i (iv), повиннi бути затвердженi Радою вiдповiдно до процедури, викладеної у статтi 251.

     5. Вiдступаючи вiд положень пункту 1, Рада приймає вiдповiдно до процедури, передбаченої у статтi 251:

     - заходи, передбаченi статтею 63 (1) та статтею (2) (a) за умови, що Рада до того вже прийняла вiдповiдно до положень пункту 1 даної статтi акти законодавства Спiвтовариства, що визначають спiльнi норми та основнi принципи, що регулюють таке питання;

     - заходи, передбаченi статтею 65, за винятком аспектiв, що стосуються сiмейного права.

Стаття 68 (колишня стаття 73p)

     1. Стаття 234 застосовуватиметься до цього роздiлу за таких умов i обставин: якщо питання щодо тлумачення положень цього роздiлу або чинностi та тлумачення прийнятих їх на основi актiв установ Спiвтовариства, якi порушуються на рiвнi суду чи трибуналу Держави-члена, не передбачають судового вирiшення згiдно з нацiональним законодавством, то у такому випадку суд або трибунал можуть, якщо вважають за необхiдне для прийняття ними рiшення, звернутися до Суду ЄС для отримання його рiшення.

     2. У будь-якому випадку Суд ЄС не уповноважений приймати ухвал щодо рiшень чи вжитих заходiв, передбачених статтею 62 (1), стосовно дотримання законностi та правопорядку i гарантiй внутрiшньої безпеки Держав-членiв.

     3. Рада, Комiсiя або Держава-член можуть звертатися до Суду ЄС для отримання рiшень щодо тлумачення положень цього роздiлу чи актiв установ Спiвтовариства, якi базуються на цьому роздiлi. Рiшення Суду ЄС щодо поданого запиту не застосовується до рiшень судiв чи трибуналiв Держав-членiв, якi стали "res judicata".

Стаття 69 (колишня стаття 73q)

     Застосування цього роздiлу пiдлягає положенням Протоколу про позицiю Об'єднаного Королiвства Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї i Протоколу про позицiю Данiї. Положення цього роздiлу не повиннi також суперечити Протоколу про застосування певних аспектiв статтi 14 Договору про заснування Європейського Спiвтовариства щодо Об'єднаного Королiвства Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї.

РОЗДIЛ V
(колишнiй Роздiл IV)
ТРАНСПОРТ

Стаття 70 (колишня стаття 74)

     Цiлi зазначеного Договору, викладенi в цьому роздiлi, повиннi дотримуватися Державами-членами в межах здiйснення спiльної транспортної полiтики.

Стаття 71 (колишня стаття 75)

     1. Для виконання положень статтi 70 та врахування особливостей транспортного сполучення Рада повинна, дiючи згiдно з процедурою, викладеною в статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом та Комiтетом регiонiв сформулювати:

     (a) спiльнi правила, що застосовуються для мiжнародних перевезень на територiю Держави-члена i у зворотному напрямi або через територiю однiєї чи кiлькох Держав-членiв;

     (b) умови, згiдно з якими транспортнi компанiї - нерезиденти можуть надавати транспортнi послуги на територiї Держави-члена;

     (c) заходи щодо пiдвищення безпеки перевезень;

     (d) будь-якi iншi вiдповiднi положення.

     2. Шляхом вiдхилення вiд процедури, передбаченої в пунктi 1, де застосування положень про принципи системи регулювання перевезень мало б серйознi наслiдки для життєвого рiвня, зайнятостi в окремих районах та експлуатацiї транспортних засобiв, вони повиннi бути встановленi Радою шляхом прийняття одноголосного рiшення на пропозицiю Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та Економiчним i Соцiальним Комiтетом. При цьому Рада повинна враховувати необхiднiсть адаптацiї до економiчного розвитку, що буде результатом створення спiльного ринку.

Стаття 72 (колишня стаття 76)

     До встановлення положень, визначених статтею 71 (1), жодна Держава-член не може без одноголосного схвалення Ради приймати будь-якi рiшення з цього питання, як воно врегульовано на 1 сiчня 1958 року або, для Держав-кандидатiв, - до дати їх вступу, що справило б негативний прямий або непрямий вплив на перевiзникiв iнших Держав-членiв порiвняно з перевiзниками, якi є громадянами такої держави.

Стаття 73 (колишня стаття 77)

     Допомога є сумiсною з цим Договором, якщо вiдповiдає вимогам координацiї транспорту або є вiдшкодуванням за виконання певних зобов'язань, що складають невiд'ємну частину концепцiї сфери громадського обслуговування.

Стаття 74 (колишня стаття 78)

     Будь-якi заходи, вжитi в рамках цього Договору стосовно встановлення транспортних тарифiв та умов, повиннi враховувати економiчнi умови перевiзникiв.

Стаття 75 (колишня стаття 79)

     1. У разi здiйснення перевезень у межах Спiвтовариства всяка дискримiнацiя перевiзникiв, яка набуває форм встановлення неоднакових тарифiв та рiзних умов для перевiзникiв однакової продукцiї однаковими транспортними шляхами залежно вiд країни походження або призначення товарiв, якi перевозяться, повинна бути скасована.

     2. Положення, викладенi в пунктi 1, не забороняють Радi вживати iнших заходiв вiдповiдно до умов статтi 71 (1).

     3. На пропозицiю Комiсiї та пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом Рада встановлює на основi рiшення квалiфiкованої бiльшостi правила застосування вiдповiдних положень пункту 1.

     Рада може також затвердити положення, необхiднi для надання можливостi установам Спiвтовариства узгоджувати свою дiяльнiсть з правилами, визначеними в пунктi 1, забезпечуючи при цьому максимальне використання користувачами переваг вiд їх введення.

     4. Дiючи за власною iнiцiативою або на пропозицiю Держави-члена, Комiсiя проводить ретельне розслiдування будь-яких випадкiв дискримiнацiї, якi пiдпадають пiд дiю пункту 1, i пiсля консультацiй з будь-якою Державою-членом приймає необхiднi рiшення в межах правил, встановлених згiдно з положеннями пункту 3.

Стаття 76 (колишня стаття 80)

     1. Встановлення Державою-членом вiдповiдних тарифiв та умов у сферi транспортних операцiй, здiйснюваних у межах Спiвтовариства з метою пiдтримки чи захисту iнтересiв одного або кiлькох пiдприємств чи галузей промисловостi, повинно бути заборонене, якщо не санкцiоноване Комiсiєю.

     2. Дiючи за власною iнiцiативою або на пропозицiю Держави-члена, Комiсiя вивчає тарифи та умови, згадуванi в пунктi 1, враховуючи особливостi вiдповiдної регiональної економiчної полiтики, потреби слаборозвинених областей та проблеми регiонiв зi складною полiтичною обстановкою, з одного боку, а також вплив подiбних тарифiв та умов на конкуренцiю мiж рiзними видами транспорту, з другого боку.

     Пiсля консультацiй з кожною iз зацiкавлених Держав-членiв Комiсiя приймає вiдповiднi рiшення.

     3. Санкцiї, передбаченi пунктом 1, не застосовуються до тарифiв, введених з метою забезпечення конкуренцiї.

Стаття 77 (колишня стаття 81)

     Збори та мита, що стягуються iз перевiзника при перетинi кордонiв додатково до ставок транспортних тарифiв, не повиннi перевищувати рiвня розумних меж пiсля врахування видаткiв, якi вiн дiйсно понiс.

     Держави-члени намагатимуться поступово зменшувати такi видатки.

     Комiсiя може вносити пропозицiї на розгляд Держав-членiв щодо застосування цiєї статтi.

Стаття 78 (колишня стаття 82)

     Положення цього роздiлу не перешкоджають здiйсненню заходiв, вжитих Федеративною Республiкою Нiмеччини, за умови спрямування таких заходiв на компенсацiю економiчних збиткiв, спричинених подiлом Нiмеччини, полiпшення стану економiки певних областей Федеративної Республiки Нiмеччини, на якi вплинув цей подiл.

Стаття 79 (колишня стаття 83)

     При Комiсiї створюється Консультативний комiтет у складi експертiв, що представляють уряди Держав-членiв. Комiсiя у разi потреби може консультуватися з Комiтетом щодо вирiшення транспортних питань, якщо це не порушує повноважень Економiчного i Соцiального Комiтету.

Стаття 80 (колишня стаття 84)

     1. Положення цього роздiлу стосуються автомобiльних, залiзничних та внутрiшньоводних перевезень.

     2. Дiючи на основi рiшень квалiфiкованої бiльшостi, Рада може визначати ступiнь i процедури застосування вiдповiдних положень стосовно морських чи повiтряних перевезень. У цьому разi застосовуються процедурнi положення статтi 71.

РОЗДIЛ VI
(колишнiй Роздiл V)
СПIЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО КОНКУРЕНЦIЇ, ОПОДАТКУВАННЯ ТА ЗБЛИЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА

Глава 1
Правила конкуренцiї

Частина 1
Положення, що застосовуються до пiдприємств

Стаття 81 (колишня стаття 85)

     1. Забороняються через несумiснiсть зi спiльним ринком: усi рiшення i договори мiж суб'єктами пiдприємницької дiяльностi, рiшення асоцiацiй пiдприємництва, якi можуть впливати на торгiвлю мiж Державами-членами i обмежують чи усувають конкуренцiю в межах спiльного ринку, зокрема тi з них, якi:

     (a) прямо чи опосередковано фiксують закупiвельнi цiни чи цiни продажу та будь-якi iншi умови торгiвлi;

     (b) обмежують або контролюють виробництво, ринки, технiчний розвиток чи капiталовкладення;

     (c) розподiляють ринки чи джерела постачання;

     (d) визначають неоднаковi умови щодо рiвноцiнних угод з iншими торговельними партнерами, що створює для них нерiвнi конкурентнi умови;

     (e) укладання контрактiв здiйснюється залежно вiд прийняття iншими сторонами додаткових зобов'язань, якi за своєю природою або вiдповiдно до торговельної практики не мають зв'язку з предметом таких контрактiв.

     2. Будь-якi угоди чи рiшення, що забороненi вiдповiдно до цiєї статтi, вважаються недiйсними.

     3. Положення пункту 1 можуть, однак, не застосовуватися у випадках:

     - будь-якої угоди або категорiї угод мiж сторонами;

     - будь-якого рiшення чи категорiй рiшень, прийнятих об'єднаннями пiдприємств;

     - будь-якою картельною практикою, якi сприяють полiпшенню виробництва та розподiлу продукцiї, спричиняють технiчний та економiчний прогрес, надаючи при цьому споживачам справедливу частку вигоди, i, якi:

     (a) не накладають на пiдприємства таких обмежень, якi не є необхiдними для досягнення цих цiлей;

     (b) не надають пiдприємствам можливостi усунення конкуренцiї стосовно значної частини даних продуктiв.

Стаття 82 (колишня стаття 86)

     Будь-якi зловживання з боку одного чи кiлькох пiдприємств своїм домiнуючим становищем на спiльному ринку або на значнiй його частинi забороняються як несумiснi зi спiльним ринком, оскiльки це може негативно позначитися на торгiвлi мiж Державами-членами.

     Суть подiбних зловживань може полягати, зокрема, в:

     (a) прямому чи опосередкованому нав'язуваннi несправедливих цiн купiвлi чи продажу та iнших несправедливих умов торгiвлi;

     (b) обмеженнi виробництва, ринкiв i технiчного розвитку на шкоду потреб споживача;

     (c) застосуваннi нерiвноцiнних умов при укладаннi рiвноцiнних угод з iншими торговельними партнерами, що ставить їх у конкурентно невигiдну позицiю;

     (d) дiях, якi укладання контрактiв ставлять у залежнiсть вiд прийняття iншими партнерами додаткових зобов'язань, що за своїм характером чи вiдповiдно до торговельної практики не мають вiдношення до предмета таких контрактiв.

Стаття 83 (колишня стаття 87)

     1. Вiдповiднi регламенти i директиви, якi необхiднi для реалiзацiї принципiв, викладених у статтi 81 i 82, затверджуються Радою рiшенням квалiфiкованої бiльшостi на пропозицiю Комiсiї i пiсля консультацiї з Європейським Парламентом.

     2. У регламентах i директивах, згадуваних в пунктi 1, зазначається, зокрема:

     (a) забезпечення дотримання заборон, визначених у статтях 81 (1) i 82, шляхом введення положень про штрафи та перiодичнi грошовi платежi;

     (b) встановлення чiтких правил застосування положень статтi 81 (3), враховуючи необхiднiсть здiйснення ефективного контролю, з одного боку, та спрощення адмiнiстративної системи, з другого;

     (c) визначення у разi потреби умов застосування вiдповiдних положень статей 81 i 82 в рiзних сферах економiчних вiдносин;

     (d) визначення вiдповiдних функцiй Комiсiї i Суду ЄС щодо положень, передбачених попереднiм пунктом;

     (e) визначення вiдносин мiж нацiональними законами та положеннями, що мiстяться у цiй частинi чи прийнятi вiдповiдно до даної статтi.

Стаття 84 (колишня стаття 88)

     До набуття чинностi положень згiдно з умовами статтi 83 владнi структури Держав-членiв приймають рiшення щодо прийнятностi угод, рiшень i картельної практики, а також зловживання домiнуючою позицiєю на спiльному ринку вiдповiдно до закону своєї країни, а також положень статтi 81, особливо пункту 3, i статтi 82.

Стаття 85 (колишня стаття 89)

     1. Не порушуючи умов статтi 84, Комiсiя забезпечує виконання принципiв, передбачених у статтях 81 i 82. На пропозицiю Держави-члена або за власної iнiцiативи Комiсiя у спiвпрацi i за пiдтримки компетентних органiв Держав-членiв, якi надають їй свою допомогу, розслiдує випадки можливого порушення викладених принципiв. У разi, якщо є подiбнi порушення, комiсiя пропонує вiдповiднi заходи з метою їх припинення.

     2. У разi, якщо порушення тих чи iнших принципiв тривають. Комiсiя реєструє таке порушення принципiв у своєму вмотивованому рiшеннi. Комiсiя може оприлюднити це рiшення i уповноважити Держави-члени вжити вiдповiдних заходiв для виправлення ситуацiї, умови i засоби реалiзацiї яких вона визначає.

Стаття 86 (колишня стаття 90)

     1. Щодо державних пiдприємств та пiдприємств, яким Держави-члени надають особливi або винятковi права. Держави-члени не вводять i не зберiгають у силi будь-якi заходи, що суперечать нормам цього Договору, зокрема нормам, викладеним у статтi 12 i статтях 81 - 89.

     2. Пiдприємства, на якi покладено управлiння службами, що становлять загальний економiчний iнтерес, або якi мають характер монополiї, що приносить дохiд, пiдлягають положенням цього Договору, зокрема установленим нормам конкуренцiї за умови, що їх виконання не перешкоджає досягненню (де-факто чи де-юре) основних цiлей, покладених на них. При цьому розвиток торгiвлi не повинен суперечити iнтересам Спiвтовариства.

     3. Комiсiя забезпечує виконання положень цiєї статтi й у разi потреби надсилає вiдповiднi директиви чи рiшення Державам-членам.

Частина 2
Державна допомога

Стаття 87 (колишня стаття 92)

     1. Якщо iнакше не передбачено цим Договором, будь-яка допомога, яка надається Державою-членом або шляхом залучення державних ресурсiв у будь-якiй формi, що пiдриває або погрожує пiдiрвати конкуренцiю через сприяння певним пiдприємствам чи виробництву певних товарiв, оскiльки це позначається на торгiвлi мiж Державами-членами, вважається несумiсною зi спiльним ринком.

     2. Сумiсним зi спiльним ринком вважається:

     (a) допомога соцiального характеру окремим споживачам за умови, що вона не передбачає дискримiнацiї щодо походження тiєї чи iншої продукцiї;

     (b) допомога в разi збиткiв, викликаних природними катаклiзмами чи надзвичайними обставинами;

     (c) допомога, що надається окремим економiчним регiонам Федеративної Республiки Нiмеччини, якi постраждали пiд час подiлу Нiмеччини, у разi, якщо така допомога потрiбна для компенсацiї спричинених таким подiлом економiчних збиткiв.

     3. Сумiсним зi спiльним ринком також вважається:

     (a) допомога в сприяннi економiчному розвитку регiонiв iз вкрай низьким рiвнем життя та високим процентом безробiття;

     (b) допомога в сприяннi реалiзацiї важливих проектiв загальноєвропейського значення або подоланнi серйозних економiчних порушень у Державi-членi;

     (c) допомога в сприяннi розвитку певної економiчної дiяльностi чи певних економiчних регiонiв, якщо подiбна допомога не вплине негативно на умови торгiвлi й не суперечить спiльному iнтересу;

     (d) допомога у розвитку культури i збереженнi спадщини, якщо подiбна допомога не вплине негативно на умови торгiвлi та конкуренцiї в межах Спiвтовариства й не суперечить спiльному iнтересу;

     (e) iншi категорiї допомоги, якi можуть бути визначенi Радою згiдно з рiшенням квалiфiкованої бiльшостi на пропозицiю Комiсiї.

Стаття 88 (колишня стаття 93)

     1. Дiючи у спiвпрацi з Державами-членами, Комiсiя здiйснює постiйний контроль за всiма системами допомоги, iснуючими в державах. Комiсiя пропонує останнiм будь-якi заходи, необхiднi для прогресивного розвитку або функцiонування спiльного ринку.

     2. Якщо пiсля повiдомлення задiяним сторонам з проханням надати їхнi коментарi. Комiсiя виявляє, що допомога, надана державою або за рахунок державних ресурсiв, є несумiсною зi спiльним ринком вiдповiдно до статтi 87, або виявляє факти зловживання допомогою, то Комiсiя уповноважена санкцiонувати рiшення про скасування чи переорiєнтацiю вiдповiдної допомоги з боку задiяної держави в межах встановленого нею термiну.

     Якщо згадана держава не виконує це рiшення протягом визначеного часу. Комiсiя або будь-яка iнша зацiкавлена держава можуть шляхом вiдступу вiд положень статей 226 i 227 передати справу безпосередньо на розгляд Суду ЄС.

     За поданням Держави-члена Рада може, дiючи на основi одноголосного рiшення, вирiшити, що допомога, яку ця держава надає або має намiр надавати, є сумiсною з полiтикою спiльного ринку шляхом вiдступу вiд положень статтi 87 або вiд регламентiв, передбачених у статтi 89, якщо таке рiшення виправдовується винятковими обставинами. Якщо стосовно такої допомоги Комiсiя вже iнiцiювала процедуру згiдно з першим пiдпунктом цього пункту, наслiдком звернення вiдповiдної держави iз запитом до Ради буде призупинення такої процедури до часу оприлюднення Радою свого ставлення.

     Якщо, однак, Рада не виробила своєї позицiї протягом трьох мiсяцiв з часу надходження запиту, Комiсiя санкцiонує власне рiшення з даного питання.

     3. Комiсiя має бути завчасно поiнформована задля представлення своїх зауважень про будь-якi плани надання чи переорiєнтацiї допомоги. Якщо Комiсiя вирiшить, що подiбна допомога суперечить спiльному ринку, виходячи зi статтi 87, вона уповноважена негайно iнiцiювати реалiзацiю процедур згiдно з пунктом 2. Зацiкавлена Держава-член не вживає запропонованих нею заходiв, доки зазначенi процедури не матимуть в результатi прийняття остаточного рiшення.

Стаття 89 (колишня стаття 94)

     За пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом i за рiшенням квалiфiкованої бiльшостi Рада може виробити вiдповiднi регламенти щодо застосування статей 87 i 88 та, зокрема, визначити умови застосування статтi 88 (3), а також категорiї допомоги, що не пiдпадають пiд дiю цiєї процедури.

Глава 2
Положення про оподаткування

Стаття 90 (колишня стаття 95)

     Жодна Держава-член не має прямого чи опосередкованого права обкладати продукцiю iншої Держави-члена будь-якими внутрiшнiми податками додатково до тих, якими вже прямо чи безпосередньо обкладена подiбна вiтчизняна продукцiя.

     Бiльше того, жодна Держава-член не має права обкладати продукцiю iншої Держави-члена будь-якими внутрiшнiми податками, якi б сприяли непрямому захисту iнших продуктiв.

Стаття 91 (колишня стаття 96)

     За умови експорту продуктiв на територiю будь-якої Держави-члена будь-яке вiдшкодування внутрiшнiх податкiв не перевищуватиме суми внутрiшнього оподаткування, стягненої з них прямо чи опосередковано.

Стаття 92 (колишня стаття 98)

     У разi сплати додаткових платежiв, окрiм податку з обороту, акцизних зборiв та iнших форм непрямого оподаткування, право звiльнення вiд сплати податку на експорт та iнших платежiв при експортуваннi продукцiї в iншi Держави-члени не може бути надане, а компенсацiйний митний податок на iмпортування продукцiї з Держави-члена не може стягуватися, доки Рада на пропозицiю Комiсiї не прийме квалiфiкованою бiльшiстю вiдповiднi рiшення.

Стаття 93 (колишня стаття 99)

     Рада, на пропозицiю Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та Економiчним i Соцiальним Комiтетом, приймає одноголосним рiшенням положення про гармонiзацiю законодавства щодо податкiв з обороту, акцизних зборiв та iнших форм непрямого оподаткування в тому обсязi, який потрiбен для створення та функцiонування внутрiшнього ринку в межах часу, визначених у статтi 14.

Глава 3
Зближення законiв

Стаття 94 (колишня стаття 100)

     Рада, на пропозицiю Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та Економiчним i Соцiальним Комiтетом, приймає одноголосним рiшенням директиви про зближення таких законiв та iнших нормативно-правових актiв Держав-членiв, якi справляють безпосереднiй вплив на створення i функцiонування спiльного ринку.

Стаття 95 (колишня стаття 100a)

     1. У порядку вiдступу вiд положень статтi 94 та за умови, що iнше не передбачено в цьому Договорi, наступнi положення повиннi застосовуватися для досягнення цiлей статтi 14. Дiючи згiдно з процедурою, визначеною у статтi 251, та пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом, Рада вживає заходiв для зближення положень, викладених у законах та iнших нормативно-правових актах Держав-членiв, якi мають на метi створення та функцiонування внутрiшнього ринку.

     2. Умови пункту 1 не застосовуються до фiскальних положень, положень про вiльне пересування осiб, а також до положень про основнi права та iнтереси працюючих за наймом.

     3. Подаючи пропозицiї, як це передбачено в пунктi 1, щодо захисту здоров'я, безпеки, охорони навколишнього середовища та захисту споживачiв, Комiсiя бере за основу високий рiвень захисту, враховуючи будь-якi новi досягнення, що базуються на наукових фактах. Європейський Парламент та Рада в межах наданих їм повноважень також намагатимуться досягти цiєї мети.

     4. У разi якщо пiсля затвердження Радою чи Комiсiєю заходiв з гармонiзацiї Держава-член вважає за потрiбне збереження нацiональних положень, враховуючи свої нагальнi потреби, як це передбачено статтею 30, або з метою захисту навколишнього середовища чи умов працi, вона повинна сповiстити Комiсiю про цi положення, а також обґрунтувати пiдстави їх збереження.

     5. Крiм того, не порушуючи умов пункту 4, в разi якщо пiсля затвердження Радою або Комiсiєю заходiв з гармонiзацiї Держава-член вважає за необхiдне запровадження нацiональних положень, якi базуються на нових наукових доказах стосовно захисту навколишнього середовища чи умов працi, на пiдставi проблем, що виникатимуть для цiєї Держави-члена пiсля вжиття заходiв з гармонiзацiї, то вона повiдомляє Комiсiю про передбачуванi положення, а також про пiдстави їх запровадження.

     6. Комiсiя протягом шести мiсяцiв з часу надходження вiдповiдного повiдомлення, як це передбачено в пунктах 4 та 5, схвалює або вiдхиляє нацiональнi положення на пiдставi з'ясування в результатi ретельної перевiрки, чи є вони засобами невиправданої дискримiнацiї або прихованого обмеження торгiвлi мiж Державами-членами, а також чи вони перешкоджають функцiонуванню внутрiшнього ринку.

     У разi вiдсутностi вiдповiдного рiшення Комiсiї протягом зазначеного перiоду нацiональнi положення, що передбаченi пунктами 4 i 5, вважаються прийнятими.

     Посилаючись на складнiсть питання за умови вiдсутностi реальної небезпеки для здоров'я людей, Комiсiя може сповiстити зацiкавлену Державу-члена про подовження перiоду розгляду справи до шести мiсяцiв включно.

     7. Коли вiдповiдно до пункту 6 Держава-член отримує дозвiл зберегти чи запровадити нацiональнi положення, якi є вiдступом вiд заходiв з гармонiзацiї, Комiсiя негайно розглядає питання про можливiсть адаптацiї до таких заходiв.

     8. У разi якщо Держава-член стикається з проблемою охорони здоров'я у сферi, яка пiдпала пiд попередньо прийнятi заходи з гармонiзацiї, вона виносить її на розгляд Комiсiї, яка повинна негайно розглянути доцiльнiсть пропонування вiдповiдних заходiв Радi.

     9. У порядку вiдступу вiд процедури, визначеної у статтях 226 та 227, Комiсiя i будь-яка Держава-член, у разi виявлення неправильного використання iншою Державою-членом повноважень, наданих на основi положень цiєї статтi, можуть передати справу безпосередньо до Суду ЄС.

     10. Вищезазначенi заходи з гармонiзацiї повиннi включати захиснi положення, згiдно з якими Держава-член має право у певних випадках з тих чи iнших неекономiчних причин, визначених у статтi 30, вжити тимчасових заходiв, пiдпорядкованих процедурi контролю з боку Спiвтовариства.

Стаття 96 (колишня стаття 101)

     У разi якщо Комiсiя виявляє, що вiдмiннiсть мiж законами, нормативними постановами та адмiнiстративними дiями Держав-членiв порушує умови конкуренцiї в межах спiльного ринку, i приходить до висновку про необхiднiсть лiквiдацiї подiбних порушень, вона повинна проконсультуватись iз зацiкавленими Державами-членами.

     Якщо пiдсумком проведення такої консультацiї не стане домовленiсть про усунення цих порушень, Рада, на пропозицiю Комiсiї, приймає рiшенням квалiфiкованої бiльшостi вiдповiднi директиви. Комiсiя та Рада можуть вжити будь-яких iнших необхiдних заходiв, визначених цим Договором.

Стаття 97 (колишня стаття 102)

     1. У разi якщо з'являються пiдстави для занепокоєння в тому, що ухвала або внесення змiн до положень i встановлених законами нормативно-правовими актами та адмiнiстративними дiями можуть викликати порушення, якi пiдпадають пiд дiю положень статтi 96, Держава-член, яка бажає дiяти таким чином, повинна проконсультуватися з Комiсiєю. Пiсля проведення консультацiй з Державами-членами Комiсiя рекомендує зацiкавленим державам вiдповiднi заходи, якi б дозволили запобiгти такому порушенню.

     2. Якщо держава, яка виявляє бажання запровадити власнi положення або внести до них вiдповiднi змiни, не враховує рекомендацiй Комiсiї, то вiд iнших Держав-членiв не можна вимагати, щоб вони вiдповiдно до статтi 96 змiнили власнi положення з метою лiквiдацiї цього порушення. Якщо негативнi наслiдки дiй Держави-члена, яка знехтувала рекомендацiєю Комiсiї, завдають шкоди тiльки цiй державi, положення статтi 96 не застосовуються.

РОЗДIЛ VII
(колишнiй Роздiл VI)
ЕКОНОМIЧНА I ВАЛЮТНА ПОЛIТИКА

Глава 1
Економiчна полiтика

Стаття 98 (колишня стаття 102a)

     Держави-члени здiйснюють свою економiчну полiтику вiдповiдно до положень статтi 2 з метою сприяння в досягненнi цiлей Спiвтовариства, керуючись основними засадами, що викладенi у статтi 99 (2). Держави-члени i Спiвтовариство дiють згiдно з принципом вiдкритої ринкової економiки та вiльної конкуренцiї, сприяючи ефективному розподiлу ресурсiв, а також вiдповiдно до принципiв, передбачених у статтi 4.

Стаття 99 (колишня стаття 103)

     1. Держави-члени розглядають свою економiчну полiтику як питання спiльного iнтересу та узгоджують її в Радi згiдно з положеннями статтi 98.

     2. За рекомендацiєю Комiсiї Рада затверджує квалiфiкованою бiльшiстю проект основних напрямiв економiчної полiтики Держав-членiв та Спiвтовариства, передаючи свої пропозицiї на розгляд Європейської Ради.

     Європейська Рада в ходi обговорення доповiдi Ради формулює висновки щодо основних напрямiв економiчної полiтики Держав-членiв та Спiвтовариства.

     На основi таких висновкiв Рада приймає квалiфiкованою бiльшiстю рекомендацiї стосовно визначених основних напрямiв. Рада iнформує Європейський Парламент про прийнятi нею рекомендацiї.

     3. Iз метою забезпечення тiсної координацiї економiчної полiтики та безперервного зближення економiк Держав-членiв Рада на основi представлених Комiсiєю доповiдей аналiзує економiчний розвиток кожної з Держав-членiв та Спiвтовариства, контролюючи також вiдповiднiсть здiйснюваної ними економiчної полiтики основним напрямам, передбаченим у пунктi 2, та регулярно дає свою загальну оцiнку.

     З метою здiйснення подiбного багатопланового контролю Держави-члени надають Комiсiї iнформацiю про основнi заходи, вжитi ними у сферi економiчної полiтики, та iншу iнформацiю, яку вони вважають за потрiбну.

     4. У випадках, коли вiдповiдно до визначеної в пунктi 3 процедури, встановлено, що економiчна полiтика певної Держави-члена не вiдповiдає основним напрямам, передбаченим положеннями пункту 2, або загрожує нормальному функцiонуванню економiчного та валютного союзу, Рада, на пропозицiю Комiсiї, може прийняти квалiфiкованою бiльшiстю необхiднi рекомендацiї, адресованi вiдповiднiй державi. Рада може також на пропозицiю Комiсiї винести квалiфiкованою бiльшiстю рiшення про оприлюднення прийнятих рекомендацiй.

     Голова Ради та Комiсiї доповiдають Європейському Парламенту про результати здiйснення багатопланового контролю. Голова Ради може бути запрошений виступити перед компетентним комiтетом Європейського Парламенту в разi оприлюднення Радою прийнятих нею рекомендацiй.

     5. Дiючи згiдно з процедурою, викладеною у статтi 252, Рада може ухвалити детальнi правила виконання процедури багатопланового контролю, що згадана в пунктах 3 i 4 цiєї статтi.

Стаття 100 (колишня стаття 103a)

     1. Не порушуючи iншi процедури, передбаченi у цьому Договорi, Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю на пропозицiю Комiсiї, може прийняти рiшення про вжиття заходiв, вiдповiдних економiчнiй ситуацiї, зокрема в разi виникнення значних труднощiв з поставками певних продуктiв.

     2. Коли Держава-член зазнає значних труднощiв чи знаходиться пiд серйозною загрозою їх виникнення, спричиненої природним лихом або виключними подiями поза її контролем, Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю, за пропозицiєю Комiсiї може надати за певних умов такiй Державi-члену фiнансову допомогу Спiвтовариства. Президент Ради iнформує Європейський Парламент про прийняте рiшення.

Стаття 101 (колишня стаття 104)

     1. Надання овердрафтiв та iнших видiв кредитних послуг через ЄЦБ або через центральнi банки Держав-членiв (тут i надалi - "нацiональнi центральнi банки") на користь iнститутiв чи органiв Спiвтовариства, центральних урядiв, регiональних, мiсцевих та iнших органiв державної влади, iнших структур публiчного права чи державних пiдприємств Держав-членiв повинно бути заборонено. Це ж стосується i безпосереднього придбання у них боргових зобов'язань через ЄЦБ або нацiональнi центральнi банки.

     2. Умови пункту 1 не поширюються на державнi кредитнi установи, якi в контекстi надання центральними банками резервних фондiв користуватимуться тим же режимом в нацiональних центральних банках i ЄЦБ, що й приватнi кредитнi установи.

Стаття 102 (колишня стаття 104a)

     1. Будь-якi заходи, що передбачають необґрунтованi пiльги для установ Спiвтовариства, центральних урядiв, регiональних, мiсцевих та iнших органiв державної влади, iнших структур публiчного права чи державних пiдприємств Держав-членiв при зверненнi до фiнансових установ повиннi бути забороненi.

     2. Рада вiдповiдно до процедури статтi 252 розробляє до 1 сiчня 1994 року правила застосування заборони, викладеної в пунктi 1.

Стаття 103 (колишня стаття 104b)

     1. Спiвтовариство не несе вiдповiдальностi й не бере на себе зобов'язань центральних урядiв, регiональних, мiсцевих та iнших органiв державної влади, iнших структур публiчного права чи державних пiдприємств Держав-членiв, за виключенням випадкiв взаємних фiнансових гарантiй у ходi спiльного виконання конкретного проекту. Держава-член не несе вiдповiдальностi i не бере на себе зобов'язань центральних урядiв, регiональних, мiсцевих та iнших органiв державної влади, iнших структур публiчного права чи державних пiдприємств Держав-членiв, за виключенням випадкiв взаємних фiнансових гарантiй у ходi спiльного виконання конкретного проекту.

     2. У разi необхiдностi Рада, дiючи згiдно з процедурою статтi 252, може конкретизувати умови застосування заборони, про якi згадувалось у данiй статтi й статтi 101.

Стаття 104 (колишня стаття 104c)

     1. Держави-члени повиннi уникати надмiрних бюджетних дефiцитiв.

     2. Комiсiя контролює змiни в станi бюджету та суму державного боргу в Державах-членах з метою виявлення суттєвих помилок. Вона повинна особливо ретельно перевiряти дотримання бюджетної дисциплiни на основi таких двох критерiїв:

     (a) чи не перевищує контрольної величини вiдношення планованого або фактичного державного дефiциту до валового внутрiшнього продукту, за винятком випадкiв, коли:

     - вiдношення досягло рiвня, близького до контрольної величини, в результатi суттєвого i тривалого зменшення;

     - або, навпаки, перевищення контрольної величини є випадковим i тимчасовим, тодi як вiдношення залишається близьким до контрольної величини;

     (b) чи не перевищує контрольної величини вiдношення державного боргу до валового внутрiшнього продукту, якщо при цьому не вiдбувається достатнє зменшення цього вiдношення та його наближення до контрольної величини в задовiльному темпi.

     Контрольнi величини визначаються в доданому до цього Договору Протоколi про процедуру визначення надмiрного дефiциту.

     3. Якщо Держава-член не виконує вимог одного чи двох названих критерiїв, Комiсiя готує вiдповiдну доповiдь. У цiй доповiдi повинно бути враховано, чи перевищує бюджетний дефiцит державнi iнвестицiйнi видатки, а також чи взято до уваги всi iншi важливi для цiєї справи фактори, включаючи середньострокову економiчну та бюджетну позицiю Держави-члена.

     Комiсiя може також пiдготувати доповiдь, якщо, на її думку, незважаючи на дотримання критерiїв певною Державою-членом, iснує ризик надмiрного дефiциту її бюджету.

     4. Комiтет, створення якого передбачено в статтi 114, робить свої висновки щодо доповiдi Комiсiї.

     5. Якщо, на думку Комiсiї, в Державi-членi є або може бути надмiрний дефiцит, Комiсiя передає на розгляд Ради вiдповiднi висновки.

     6. Рада, розглянувши на пропозицiю Комiсiї всi мiркування зацiкавленої Держави-члена з цього питання, пiсля надання всебiчної їх оцiнки приймає квалiфiкованою бiльшiстю вiдповiдне рiшення, що пiдтверджує чи заперечує наявнiсть надмiрного бюджетного дефiциту.

     7. У разi якщо iснування надмiрного дефiциту визначено згiдно з пунктом 6, Рада надає рекомендацiї зацiкавленiй Державi-члену з метою полiпшення ситуацiї, що склалася, протягом чiтко визначеного перiоду. За умови дотримання положень пункту 8 цi рекомендацiї не повиннi бути оприлюдненi.

     8. У випадках, коли встановлено, що вiдносно рекомендацiй Ради не вжито вiдповiдних ефективних заходiв протягом визначеного перiоду, вона має право оприлюднити свої рекомендацiї.

     9. У разi якщо Держава-член постiйно iгнорує рекомендацiї Ради, остання може прийняти рiшення про подання цiй державi пропозицiї щодо вжиття протягом встановленого часу заходiв, спрямованих на скорочення державного дефiциту, якi, на думку Ради, необхiднi для врегулювання ситуацiї, що склалася.

     У такому випадку Рада може адресувати запит зацiкавленiй Державi-члену про подання звiту згiдно з конкретним графiком з метою перевiрки заходiв, вжитих даною державою для виправлення ситуацiї.

     10. Повноваження на здiйснення заходiв, передбачених у статтях 226 та 227, не можуть бути використанi в межах пунктiв 1 - 9 цiєї статтi.

     11. Доки Держава-член не виконує рiшення, прийняте вiдповiдно до пункту 9, Рада може ухвалити чи, залежно вiд обставин, посилити один чи кiлька з таких заходiв:

     - поставити вимогу до вiдповiдної Держави-члена опублiкувати визначену Радою додаткову iнформацiю перед випуском облiгацiй i цiнних паперiв;

     - просити Європейський iнвестицiйний банк переглянути свою позицiю щодо надання позичок вiдповiднiй Державi-члену;

     - вимагати вiд цiєї Держави-члена передати безвiдсотковий внесок вiдповiдного розмiру на зберiгання Спiвтовариству, допоки надмiрний дефiцит не буде, на думку Ради, належним чином вiдкоригований;

     - накладати штрафи вiдповiдного розмiру.

     Голова Ради iнформує Європейський Парламент про прийнятi рiшення.

     12. Рада скасовує деякi або навiть усi свої рiшення, передбаченi в пунктах 6 - 9 та 11, в мiру того, як, на думку Ради, вiдповiдна Держава-член вiдкоригувала надмiрний дефiцит бюджету. В разi якщо Рада попередньо оприлюднила свої рекомендацiї, вона повинна вiдразу пiсля скасування рiшення, передбаченого пунктом 8, зробити публiчну заяву про те, що надмiрного дефiциту у вiдповiднiй Державi-членi вже немає.

     13. Приймаючи рiшення, зазначенi в пунктах 7 - 9, 11 та 12, Рада дiє за рекомендацiєю Комiсiї на основi бiльшостi в двi третини голосiв шляхом зваженого голосування вiдповiдно до статтi 205 (2), за винятком голосiв представникiв зацiкавленої Держави-члена.

     14. Iншi положення, що стосуються здiйснення процедури, описаної в цiй статтi, викладенi в Протоколi про процедуру визначення надмiрного дефiциту, що додається до цього Договору.

     Рада на пропозицiю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом i ЄЦБ приймає одноголосним рiшенням вiдповiднi положення, якi повиннi надалi замiнити вищезгаданий Протокол.

     Не порушуючи iнших положень цього пункту, Рада на пропозицiю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом до 1 сiчня 1994 року повинна затвердити квалiфiкованою бiльшiстю детальнi правила та визначення, яких слiд дотримуватись при застосуваннi положень вищезгаданого Протоколу.

Глава 2
Валютна полiтика

Стаття 105 (колишня стаття 105)

     1. Основною метою ЄСЦБ є пiдтримання стабiльностi цiн. Крiм того, ЄСЦБ спрямовує свої зусилля на пiдтримку загальної економiчної полiтики в Спiвтовариствi, яка б сприяла досягненню цiлей Спiвтовариства, сформульованих у статтi 2. ЄСЦБ дiє згiдно з принципом вiдкритої ринкової економiки та вiльної конкуренцiї, що сприяє ефективному розподiлу ресурсiв, а також вiдповiдно до принципiв, викладених у статтi 4.

     2. Основнi завдання, якi планується виконати через посередництво ЄСЦБ, полягають у тому, щоб:

     - визначити та здiйснювати валютну полiтику Спiвтовариства;

     - проводити операцiї з iноземною валютою вiдповiдно до положень статтi 111;

     - пiдтримувати та регулювати офiцiйнi iноземнi валютнi резерви Держав-членiв;

     - сприяти налагодженому функцiонуванню системи платежiв.

     3. Реалiзацiя третього абзацу пункту 2 не повинна перешкоджати пiдтриманню та регулюванню урядами Держав-членiв балансу валютного обмiну.

     4. Iз ЄЦБ слiд консультуватися:

     - щодо будь-якого запропонованого акта Спiвтовариства, що входить до сфери його компетенцiї;

     - нацiональним органам влади стосовно будь-якого проекту законодавчого положення, що входить до сфери компетенцiї банку, однак в межах i вiдповiдно до умов, встановлених Радою згiдно з процедурою, що викладена у статтi 107 (6).

     ЄЦБ може надавати свої пропозицiї вiдповiдним установам та органам Спiвтовариства або нацiональним органам влади з питань, що входять до сфери його компетенцiї.

     5. ЄСЦБ сприяє безперешкодному здiйсненню полiтики, що проводиться уповноваженими владними структурами, щодо ретельного контролю за кредитними установами i стабiльнiстю фiнансової системи.

     6. Рада, на пропозицiю Комiсiї та пiсля консультацiй з ЄЦБ i за згодою Європейського Парламенту, може одноголосно прийняти рiшення, згiдно з яким на ЄЦБ покладаються особливi зобов'язання стосовно полiтики ретельного нагляду за кредитними закладами та iншими фiнансовими установами, за винятком страхових органiзацiй.

Стаття 106 (колишня стаття 105a)

     1. ЄЦБ має виняткове право санкцiонувати емiсiю банкнот у межах Спiвтовариства. ЄЦБ i нацiональнi центральнi банки можуть випускати такi банкноти. Банкноти, випущенi ЄЦБ i нацiональними центральними банками, повиннi бути єдиними банкнотами, щоб мати статус законного платiжного засобу в межах Спiвтовариства.

     2. Держави-члени можуть випускати монети обсягом, який має бути санкцiонований ЄЦБ. Дiючи згiдно з процедурою статтi 252 та пiсля консультацiй з ЄЦБ, Рада може вжити заходiв, спрямованих на гармонiзацiю деномiнацiї i технiчної специфiкацiї всiх монет, якi передбачається пустити в обiг, в тiй мiрi, що необхiдна для їх нормальної циркуляцiї в межах Спiвтовариства.

Стаття 107 (колишня стаття 106)

     1. ЄСЦБ складається з ЄЦБ та нацiональних центральних банкiв.

     2. ЄЦБ є юридичною особою.

     3. Керiвництво ЄСЦБ покладає вiдповiднi повноваження на органи ЄЦБ, уповноваженi приймати рiшення, в ролi яких виступають Рада управляючих та Виконавчий комiтет.

     4. Статут ЄСЦБ сформульований у Протоколi, що додається до цього Договору.

     5. Статтi 5.1, 5.2, 5.3, 17, 18, 19.1, 22, 23, 24, 26, 32.2, 32.3, 32.4, 32.6, 33.1 (a) та 36 Статуту ЄСЦБ можуть бути змiненi Радою, що приймає рiшення квалiфiкованою бiльшiстю за рекомендацiєю ЄЦБ та пiсля консультацiї з Комiсiєю або одностайно за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiї з ЄЦБ. У будь-якому випадку вимагається згода Європейського Парламенту.

     6. За рекомендацiєю ЄЦБ та пiсля консультацiї з Європейським Парламентом i Комiсiєю або за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiї з ЄЦБ, Рада приймає квалiфiкованою бiльшiстю положення вiдповiдно до статей 4, 5.4, 19.2, 20, 28.1, 29.2, 30.4 та 34.3 Статуту ЄСЦБ.

Стаття 108 (колишня стаття 107)

     Пiд час здiйснення своїх повноважень чи виконання завдань та обов'язкiв, покладених на них вiдповiдно до умов даного Договору та Статуту ЄСЦБ, анi ЄЦБ, анi нацiональний центральний банк, анi члени їх органiв, уповноважених для прийняття рiшень, не повиннi звертатися за iнструкцiями або отримувати їх вiд установ чи органiв Спiвтовариства, уряду будь-якої Держави-члена або будь-якого iншого органу. Установи та органи Спiвтовариства, а також уряди Держав-членiв зобов'язуються поважати цей принцип i не намагатися впливати на членiв тих органiв ЄЦБ, якi вiдповiдають за прийняття рiшень, або нацiональних центральних банкiв пiд час виконання ними своїх завдань.

Стаття 109 (колишня стаття 108)

     Кожна Держава-член забезпечує, найпiзнiше до дати створення ЄСЦБ, сумiснiсть її нацiонального законодавства, у тому числi статут нацiонального центрального банку, з даним Договором та Статутом ЄСЦБ.

Стаття 110 (колишня стаття 108a)

     1. З метою виконання завдань, поставлених перед ЄСЦБ, i згiдно з положеннями даного Договору та умовами, сформульованими в Статутi ЄСЦБ, ЄЦБ уповноважений:

     - приймати, в разi необхiдностi, регламенти для виконання завдань, що визначенi у статтi 3.1, перший абзац, статтях 19.1, 22 i 25.2 Статуту ЄСЦБ та у випадках, якi викладенi в актах Ради, згаданих у статтi 107 (6);

     - приймати рiшення, необхiднi для виконання завдань, поставлених перед ЄСЦБ згiдно з даним Договором та Статутам ЄСЦБ;

     - надавати рекомендацiї та робити свої висновки.

     2. Будь-який регламент має загальне застосування. Вiн обов'язковий в цiлому i має пряме застосування у всiх Державах-членах.

     Рекомендацiї та висновки не мають обов'язкової сили.

     Рiшення повинно бути обов'язковим у цiлому для тих, кому воно адресоване.

     Статтi 253 - 256 застосовуються до регламентiв та рiшень, прийнятих ЄЦБ.

     ЄЦБ може прийняти ухвалу щодо публiкацiї своїх рiшень, рекомендацiй та висновкiв.

     3. У межах положень, прийнятих Радою вiдповiдно до процедури, що викладена у статтi 107 (6), ЄЦБ має право накладати разовi штрафи та застосовувати перiодичнi штрафнi платежi до пiдприємств, якi ухиляються вiд виконання зобов'язань, передбачених його вiдповiдними регламентами та рiшеннями.

Стаття 111 (колишня стаття 109)

     1. У порядку вiдступу вiд статтi 300, Рада за рекомендацiєю ЄЦБ або Комiсiї та пiсля консультацiй з ЄЦБ з метою досягнення консенсусу в питаннi цiнової стабiльностi, пiсля консультацiї з Європейським Парламентом, згiдно з пунктом 3, де встановлена процедура досягнення подiбних домовленостей, може одноголосним рiшенням укладати офiцiйнi договори, якi б визначали курсовий механiзм для ЕКЮ вiдносно валюти третiх країн. Рада, за рекомендацiєю ЄЦБ або Комiсiї та пiсля консультацiй з ЄЦБ з метою досягнення консенсусу в питаннi цiнової стабiльностi, може на основi рiшення квалiфiкованої бiльшостi ухвалити, скоригувати чи вiдмовитися вiд центральних курсiв ЕКЮ в межах загального курсового механiзму. Голова Ради iнформує Європейський Парламент про схвалення, внесення змiн чи цiлковиту вiдмову вiд центральних курсiв ЕКЮ.

     2. У разi вiдсутностi курсового механiзму вiдносно однiєї чи кiлькох валют третiх країн, Рада, за рекомендацiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з ЄЦБ або на пропозицiю ЄЦБ, може розробити i прийняти квалiфiкованою бiльшiстю основнi напрями полiтики обмiнних курсiв вiдносно згаданих валют. Цi основнi напрями не повиннi суперечити головнiй метi ЄСЦБ - пiдтримання цiнової стабiльностi.

     3. У порядку вiдступу вiд статтi 300, за умови, що договори про валютне врегулювання чи курсовий режим потребують обговорення шляхом переговорiв Спiвтовариства з однiєю чи кiлькома державами або мiжнародними органiзацiями. Рада, за рекомендацiєю Комiсiї i пiсля консультацiї з ЄЦБ, приймає квалiфiкованою бiльшiстю рiшення про процедуру ведення цих переговорiв та укладання вiдповiдних угод. Така процедура повинна забезпечити єдину позицiю Спiвтовариства. Комiсiя вважається повноправним учасником переговорного процесу.

     Договори, укладенi вiдповiдно до умов даного пункту, обов'язковi для iнститутiв Спiвтовариства, ЄЦБ та Держав-членiв.

     4. Не порушуючи положень пункту 1, Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю, за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Центральним Банком, схвалює позицiю Спiвтовариства на мiжнародному рiвнi стосовно питань, що мають особливе значення для економiчного та валютного союзу, i його представництво вiдповiдно до розподiлу повноважень, закрiплених у статтi 99 та статтi 105.

     5. Не порушуючи повноважень Спiвтовариства щодо його економiчного та валютного договорiв, Держави-члени мають право вести переговори в межах мiжнародних органiзацiй та укладати мiжнароднi договори.

Глава 3
Iнституцiйнi положення

Стаття 112 (колишня стаття 109a)

     1. Рада управляючих ЄЦБ складається з членiв Виконавчої ради ЄЦБ та керiвникiв нацiональних центральних банкiв.

     2. (a) Виконавча рада складається з Голови, заступника Голови i чотирьох iнших членiв.

     (b) Голова, заступник Голови та iншi члени Виконавчої ради призначаються з числа осiб, якi мають визнану репутацiю та професiйний досвiд у фiнансових та банкiвських справах, за спiльною згодою урядiв Держав-членiв на рiвнi глав держав або урядiв i за рекомендацiєю Ради пiсля консультацiй останньої з Європейським Парламентом i Радою управляючих ЄЦБ.

     Час перебування на посадi становить вiсiм рокiв i не може бути продовжений.

     Тiльки громадяни Держав-членiв можуть бути членами Виконавчої ради.

Стаття 113 (колишня стаття 109b)

     1. Голова Ради та члени Комiсiї можуть брати участь, без права голосу, в зустрiчах Ради управляючих ЄЦБ.

     Голова Ради може висунути пропозицiю для обговорення у Радi управляючих ЄЦБ.

     2. Голова ЄЦБ запрошується до участi в зустрiчах Ради з метою обговорення завдань та справ ЄСЦБ.

     3. ЄЦБ направляє щорiчний звiт про дiяльнiсть ЄСЦБ i про валютну полiтику як у попередньому, так i в поточному роцi у Європейський Парламент, Раду та Комiсiю, а також до Європейської Ради. Голова ЄЦБ представляє цей звiт у Раду та Європейський Парламент, який може провести на його основi загальне обговорення.

     Голова ЄЦБ та iншi члени Виконавчої ради, на прохання Європейського Парламенту або з власної iнiцiативи, можуть бути вислуханi компетентними комiтетами Європейського Парламенту.

Стаття 114 (колишня стаття 109c)

     1. З метою забезпечення координацiї полiтики Держав-членiв у повному обсязi, необхiдному для функцiонування внутрiшнього ринку, створюється Валютний комiтет з дорадчим статусом.

     Вiн має такi завдання:

     - спостерiгати за валютною i фiнансовою ситуацiєю Держав-членiв та Спiвтовариства та загальною системою платежiв Держав-членiв i регулярно звiтувати про них перед Радою i перед Комiсiєю;

     - надавати висновки на вимогу Ради чи Комiсiї або за своєю власною iнiцiативою для подання у цi iнститути;

     - не порушуючи умови статтi 207, вносити свiй вклад у пiдготовку роботи Ради, яка регулюється статтями 59, 60, 99 (2), (3), (4) i (5), 100, 102, 103, 104, 116 (2), 117 (6), 119, 120, 121 (2) i 122 (1);

     - розглядати, щонайменше раз на рiк, ситуацiю стосовно руху капiталiв i свободи платежiв, яка є результатом дiї цього Договору та заходiв, прийнятих Радою; такий розгляд повинен охоплювати всi заходи, що стосуються руху капiталiв i платежiв; Комiтет доповiдає Комiсiї та Радi про пiдсумки розгляду.

     Кожна Держава-член та Комiсiя призначають двох членiв Валютного комiтету.

     2. На початку третього етапу створюється Економiчно-фiнансовий комiтет. Валютний комiтет, зазначений в пунктi 1, розпускається.

     Економiчно-фiнансовий комiтет має такi завдання:

     - надавати висновки на вимогу Ради чи Комiсiї або за власною iнiцiативою для подання у цi установи;

     - спостерiгати за економiчною i фiнансовою ситуацiєю Держав-членiв та Спiвтовариства i регулярно звiтувати про них перед Радою i Комiсiєю, особливо про фiнансовi вiдносини з третiми країнами та мiжнародними органiзацiями;

     - не порушуючи умови статтi 207, вносити свiй вклад у пiдготовку роботи Ради, яка регулюється статтями 59, 60, 99 (2), (3), (4) i (5), 100, 102, 103, 104, 105 (6), 106 (2), 107 (5) i (6), 111, 119, 120 (2) i (3), 122 (2) i 123 (4) i (5);

     - розглядати, щонайменше раз на рiк, ситуацiю стосовно руху капiталiв i свободи платежiв, яка є результатом дiї цього Договору та заходiв, прийнятих Радою; такий розгляд повинен охоплювати всi заходи щодо руху капiталiв i платежiв; Комiтет доповiдає Комiсiї та Радi про пiдсумки розгляду.

     Кожна Держава-член, Комiсiя та ЄЦБ призначають не бiльше двох членiв Комiтету.

     3. Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю, на пропозицiю Комiсiї i пiсля консультацiй з ЄЦБ та Комiтетом, згадуваним у цiй статтi, викладає детальнi положення стосовно складу Економiчно-фiнансового комiтету. Голова Ради iнформує Європейський Парламент про таке рiшення.

     4. На додаток до завдань, визначених у пунктi 2, поки будуть Держави-члени, що вiдступатимуть вiд норм, закрiплених у статтях 122 i 123, Комiтет буде наглядати за валютною i фiнансовою ситуацiєю та загальною системою платежiв цих Держав-членiв i регулярно звiтуватиме про них перед Радою та Комiсiєю.

Стаття 115 (колишня стаття 109d)

     Для справ, якi регулюються положеннями статей 99 (4), 104, за винятком пунктiв 14, 111, 121, 122 i 123 (4) i (5), Рада або Держава-член можуть просити Комiсiю надати рекомендацiї чи зробити пропозицiї вiдповiдно до обставин. Комiсiя розглядає це прохання i подає Радi свої висновки без затримки.

Глава 4
Перехiднi положення

Стаття 116 (колишня стаття 109e)

     1. Другий етап створення економiчного i валютного союзу розпочнеться 1 сiчня 1994 року.

     2. До цiєї дати:

     (a) кожна Держава-член:

     - приймає, якщо це необхiдно, вiдповiднi заходи з дотримання заборон, викладених у статтi 56 та в статтях 101 i 102 (1);

     - приймає, якщо це необхiдно i з метою створення умов для оцiнки, вiдповiдно до положень пiдпункту (b), багаторiчнi програми, спрямованi на забезпечення тривалого зближення, необхiдного для досягнення економiчного i валютного союзу, особливо що стосується стабiльностi цiн i нормального стану державних фiнансiв;

     (b) на пiдставi звiтiв Комiсiї Рада оцiнює прогрес, досягнутий у справi економiчного i валютного зближення, особливо що стосується стабiльностi цiн i нормального стану державних фiнансiв, та прогрес, досягнутий у справi втiлення законодавства Спiвтовариства стосовно внутрiшнього ринку.

     3. Положення статей 101, 102 (1), 103 (1) i 104, за винятком пунктiв 1, 9, 11 та 14, застосовуються вiд початку другого етапу.

     Положення статей 100 (2), 104 (1), (9), (11) i 105, 106, 108, 111, 112, 113 i 114 (2) i (4) застосовуються вiд початку третього етапу.

     4. На другому етапi Держави-члени намагаються уникати надмiрного дефiциту державного бюджету.

     5. Протягом другого етапу кожна Держава-член, за можливiстю, розпочинає процес, який веде до незалежностi її центрального банку вiдповiдно до статтi 109.

Стаття 117 (колишня стаття 109f)

     1. На початку другого етапу створюється i приступає до виконання своїх обов'язкiв Європейський валютний iнститут (тут i надалi - ЄВI); вiн є юридичною особою, управляється Радою, яка складається з Голови ЄВI i голiв нацiональних центральних банкiв, один з яких є заступником Голови ЄВI.

     Голова призначається за спiльною згодою урядiв Держав-членiв на рiвнi глав держав або урядiв i за рекомендацiєю Ради ЄВI пiсля консультацiй з Європейським Парламентом i Радою. Голова обирається з-помiж осiб, якi мають визнану репутацiю та професiйний досвiд у фiнансових та банкiвських справах. Лише громадяни Держав-членiв можуть бути обранi Головою ЄВI. Рада ЄВI призначає заступника Голови.

     Статут ЄВI викладено у Протоколi, який додається до цього Договору.

     2. ЄВI:

     - змiцнює спiвпрацю мiж нацiональними центральними банками;

     - посилює координацiю валютної полiтики Держав-членiв з метою забезпечення стабiльностi цiн;

     - наглядає за функцiонуванням Європейської валютної системи;

     - проводить консультацiї з питань, що вiднесенi до компетенцiї нацiональних центральних банкiв i впливають на стабiльнiсть фiнансових установ та ринкiв;

     - перебирає справи вiд Європейського фонду валютного спiвробiтництва, який розпускається;

     механiзм розпуску викладено в Статутi ЄЦБ;

     - сприяє використанню ЕКЮ i наглядає за її розвитком, включаючи безперебiйне функцiонування клiрингової системи ЕКЮ.

     3. Для пiдготовки третього етапу ЄВI:

     - розробляє iнструменти та процедури, необхiднi для здiйснення єдиної валютної полiтики на третьому етапi;

     - сприяє гармонiзацiї, де це необхiдно, правил та практики збирання, обробки та розповсюдження статистичних даних у межах своєї компетенцiї;

     - розробляє правила щодо дiяльностi нацiональних центральних банкiв у рамках ЄСЦБ;

     - сприяє ефективному здiйсненню транскордонних платежiв;

     - наглядає за технiчною пiдготовкою випуску ЕКЮ у банкнотах.

     Найпiзнiше 31 грудня 1996 року ЄВI визначає рамки правового, органiзацiйного та матерiального забезпечення, необхiднi для успiшного виконання ЄСЦБ своїх завдань на третьому етапi. Цi рамки подаються на затвердження в ЄЦБ у день його створення.

     4. ЄВI, бiльшiстю у двi третини членiв своєї Ради, може:

     - формулювати висновки чи рекомендацiї стосовно загальної орiєнтацiї валютної полiтики та полiтики щодо курсу обмiну валют, так само як i щодо вiдповiдних заходiв, якi мають бути здiйсненi кожною Державою-членом;

     - надавати висновки чи рекомендацiї урядам та Радi щодо полiтики, яка може впливати на внутрiшню i зовнiшню ситуацiю у валютнiй сферi Спiвтовариства та, особливо, на функцiонування Європейської валютної системи;

     - надавати рекомендацiї валютним органам Держав-членiв щодо здiйснення валютної полiтики.

     5. ЄВI, за умови одностайної згоди, може прийняти рiшення стосовно публiкацiї своїх висновкiв та рекомендацiй.

     6. Рада повинна консультуватися з ЄВI стосовно прийняття будь-якого законодавчого акта Спiвтовариства, який знаходиться в межах його компетенцiї.

     В межах i за умов, визначених Радою, та за наявностi квалiфiкованої бiльшостi, на пропозицiю Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та ЄВI, органи Держав-членiв повиннi консультуватися з ЄВI з будь-якого проекту законодавчих положень, якi знаходяться в межах його компетенцiї.

     7. Рада може, дiючи одностайно на пропозицiю вiд Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та ЄВI, покладати на ЄВI iншi завдання з пiдготовки третього етапу.

     8. Там, де цей Договiр передбачає проконсультативну роль ЄЦБ, посилання на ЄЦБ до моменту створення ЄЦБ повиннi вважатися посиланнями на ЄВI.

     9. Протягом другого етапу термiн "ЄЦБ", коли вiн використовується у статтях 230, 232, 233, 234, 237 i 288, повинен вважатися посиланням на ЄВI.

Стаття 118 (колишня стаття 109g)

     Склад валют у кошику ЕКЮ не повинен змiнюватись.

     Вiд початку третього етапу вартiсть ЕКЮ остаточно фiксується вiдповiдно до статтi 123 (4).

Стаття 119 (колишня стаття 109h)

     1. Коли Держава-член має труднощi або iснує серйозна загроза виникнення труднощiв стосовно платiжного балансу, або внаслiдок загальної нерiвноваги її платiжного балансу, або в результатi використання певного виду валюти, яким вона користується, i особливо коли такi труднощi загрожують функцiонуванню спiльного ринку чи поступовому здiйсненню спiльної торговельної полiтики, Комiсiя негайно розглядає стан даної країни i тi дiї, якi держава, використовуючи всi наявнi засоби, здiйснила або може здiйснити вiдповiдно до положень цього Договору. Комiсiя визначає, якi саме заходи вона рекомендує для здiйснення у такiй країнi.

     Якщо заходи, вжитi Державою-членом, та заходи, запропонованi Комiсiєю, виявилися неефективними у подоланнi труднощiв, якi виникли або можуть виникнути, Комiсiя, пiсля консультацiй з Комiтетом, про який йде у статтi 114, рекомендує Радi надати взаємну допомогу та використати вiдповiднi методи.

     Комiсiя регулярно iнформує Раду про ситуацiю, що склалася, i про її розвиток.

     2. Пiсля прийняття рiшення квалiфiкованою бiльшiстю Рада приймає директиви чи рiшення, якi визначають умови i деталi взаємної допомоги, яка може приймати такi форми:

     (a) узгоджене звернення до/або в рамках будь-яких iнших мiжнародних органiзацiй, до яких Держави-члени можуть звертатися;

     (b) заходи, необхiднi для уникнення вiдхилень у торгiвлi, коли держава, яка має труднощi, зберiгає або запроваджує новi кiлькiснi обмеження проти третiх країн;

     (c) надання обмежених кредитiв iншими Державами-членами згiдно з домовленiстю мiж ними.

     3. Якщо взаємна допомога, рекомендована Комiсiєю, не надається Радою, або якщо взаємна допомога та вжитi заходи є недостатнiми. Комiсiя дозволяє державi, яка має такi труднощi, вжити захиснi заходи, умови i деталi яких визначає Комiсiя.

     Такий дозвiл може бути вiдкликаний, а умови i деталi можуть бути змiненi Радою за рiшенням квалiфiкованої бiльшостi.

     4. Вiдповiдно до статтi 122 (6) ця стаття перестає застосовуватися вiд початку третього етапу.

Стаття 120 (колишня стаття 109i)

     1. Коли трапиться раптова криза з платiжним балансом, i рiшення в межах дiї статтi 119 (2) не приймається негайно, вiдповiдна Держава-член може, як пересторогу, вжити необхiдних заходiв захисту. Такi заходи повиннi спричиняти якомога менше проблем у функцiонуваннi спiльного ринку i не мусять бути ширшими, нiж це справдi необхiдно для подолання раптових труднощiв.

     2. Комiсiя та iншi Держави-члени iнформуються про такi захиснi заходи не пiзнiше часу їх введення в дiю. Комiсiя може рекомендувати Радi надання взаємної допомоги згiдно зi статтею 119.

     3. Пiсля того, як Комiсiя надала висновки i провела консультацiї з Комiтетом, згаданим у статтi 114, Рада може на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, вирiшити, що дана держава повинна змiнити, призупинити або вiдмiнити захиснi заходи, описанi вище.

     4. Вiдповiдно до статтi 122 (6) ця стаття перестає застосовуватися вiд початку третього етапу.

Стаття 121 (колишня стаття 109j)

     1. Комiсiя та ЄВI звiтують Радi про досягнутий Державами-членами прогрес у виконаннi їхнiх зобов'язань цього створення економiчного i валютного союзу. Цi звiти повиннi включати огляд сумiсностi нацiонального законодавства Держав-членiв, включаючи статути нацiональних центральних банкiв, а також зi статтями 108 i 109 даного Договору i Статутом ЄСЦБ. У звiтах повинна також розглядатися можливiсть досягнення високого ступеня взаємного зближення на постiйнiй основi шляхом виконання кожною Державою-членом таких критерiїв:

     - досягнення високого ступеня стабiльностi цiн; це буде оцiнюватися за рiвнем iнфляцiї, який має бути близьким до її рiвня у щонайбiльше трьох Державах-членах, якi мають найкращi показники стабiльностi цiн;

     - стiйкiсть фiнансової позицiї уряду; це буде оцiнюватися за досягненням показникiв державного бюджету без надлишкового дефiциту, як це визначає стаття 104 (6);

     - дотримання нормальних мiжкурсових коливань, забезпечених механiзмом регулювання курсiв обмiну Європейської валютної системи, щонайменше протягом двох рокiв, без девальвацiї валюти будь-якої iншої Держави-члена;

     - стiйкiсть зближення, досягнутого Державою-членом, та її участь у механiзмi регулювання курсiв обмiну Європейської валютної системи повинна бути вiдображена у рiвнi довгострокових процентних ставок.

     Чотири критерiї, згаданi у цьому пунктi, та вiдповiднi перiоди, протягом яких вони повиннi виконуватися, надалi викладенi у Протоколi, що доданий до цього Договору. Звiти Комiсiї та ЄВI також повиннi враховувати розвиток ЕКЮ, результати iнтеграцiї ринкiв, ситуацiю та розвиток платiжних балансiв на поточних рахунках i спостереження за розвитком вартостi одиницi працi та iнших цiнових iндексiв.

     2. На основi цих звiтiв Рада, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, i за рекомендацiєю Комiсiї, оцiнює:

     - для кожної Держави-члена виконання нею необхiдних умов для введення єдиної валюти;

     - виконання бiльшiстю Держав-членiв необхiдних умов для введення єдиної валюти;

     - рекомендує свої висновки Радi у складi Голiв держав чи урядiв. При цьому вона звертається за консультацiєю до Європейського Парламенту, який направляє свої висновки Радi у складi Голiв держав чи урядiв.

     3. Беручи до уваги звiти, згаданi в пунктi 1, i висновки Європейського Парламенту, згаданi в пунктi 2, Рада на зустрiчi у складi Голiв держав чи урядiв квалiфiкованою бiльшiстю не пiзнiше 31 грудня 1996 року повинна:

     - вирiшити, на пiдставi рекомендацiй, згаданих у пунктi 2, чи виконує бiльшiсть Держав-членiв необхiднi умови для введення єдиної валюти;

     - вирiшити, чи настав вiдповiдний час для Спiвтовариства вступати у третiй етап,

     i якщо так, то:

     - визначити дату початку третього етапу.

     4. Якщо на кiнець 1997 року дата початку третього етапу не буде визначена, то третiй етап розпочнеться 1 сiчня 1999 року. До 1 липня 1998 року на зустрiчi Ради у складi Голiв держав чи урядiв i пiсля повторення процедури, визначеної пунктами 1 i 2, за винятком другої частини пункту 2, беручи до уваги звiти, згаданi у пунктi 1, та висновки Європейського Парламенту, i дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю та на основi рекомендацiй Ради, згаданих у пунктi 2, пiдтверджує, якi Держави-члени виконують необхiднi умови для введення єдиної валюти.

Стаття 122 (колишня стаття 109k)

     1. Якщо приймається рiшення про визначення дати вiдповiдно до статтi 121 (3), Рада на пiдставi рекомендацiй, зазначених у статтi 121 (2), квалiфiкованою бiльшiстю i за рекомендацiєю Комiсiї вирiшує, якi Держави-члени вiдступають вiд положень пункту 3 цiєї статтi, якщо вони є. Такi Держави-члени в цьому Договорi будуть надалi називатися "Держави-члени, якi мають виняткове право не застосовувати окремi загальноприйнятi положення".

     Якщо Рада пiдтвердила, якi саме Держави-члени виконують необхiднi умови введення єдиної валюти вiдповiдно до статтi 121 (4), то на Держави-члени, якi не виконують цих умов, будуть розповсюджуватися винятки вiдповiдно до пункту 3 цiєї статтi. Такi Держави-члени в цьому Договорi будуть надалi називатися "Держави-члени, якi мають виняткове право не застосовувати окремi загальноприйнятi положення".

     2. Щонайменше раз на два роки або на вимогу "Держави-члена, яка має виняткове право не застосовувати окремi загальноприйнятi положення" Комiсiя та ЄЦБ звiтують Радi вiдповiдно до процедури, викладеної у статтi 121 (1). Пiсля консультацiй з Європейським Парламентом i пiсля обговорення на зустрiчi Ради у складi Голiв держав чи урядiв, за рекомендацiєю Комiсiї квалiфiкованою бiльшiстю Рада вирiшує, якi з "Держав-членiв, якi мають виняткове право не застосовувати окремi загальноприйнятi положення" виконують необхiднi умови на основi критерiїв, викладених у статтi 121 (1), i анулює вiдступи для вказаних Держав-членiв.

     3. Вiдступи, згаданi в пунктi 1, передбачають, що наступнi статтi не застосовуються до згадуваних Держав-членiв: статтi 104 (9) i (11), 105 (1), (2), (3) i (5), 106, 110, 111 i 112 (2) (b). Звiльнення такої Держави-члена та її нацiонального центрального банку вiд прав та обов'язкiв в рамках ЄСЦБ викладено в роздiлi IX Статуту ЄСЦБ.

     4. У статтях 105 (1), (2) i (3), 106, 110, 111 i 112 (2) (b) термiн "Держави-члени" слiд читати як "Держави-члени, якi не мають виняткового права не застосовувати окремi загальноприйнятi положення".

     5. Право голосу "Держав-членiв, якi мають виняткове право не застосовувати окремi загальноприйнятi положення" призупиняється стосовно рiшень Ради, згадуваних у статтях цього Договору, перелiчених у пунктi 3. У цьому випадку, не враховуючи положення статей 205 i 250 (1), квалiфiкована бiльшiсть визначається як двi третини голосiв представникiв "Держав-членiв, якi не мають виняткового права не застосовувати окремi загальноприйнятi положення", порахована вiдповiдно до статтi 205 (2), i одностайнiсть цих Держав-членiв вимагається для актiв, прийняття яких вiдбувається одностайно.

     6. Статтi 119 i 120 продовжують застосовуватися до "Держав-членiв, якi мають виняткове право не застосовувати окремi загальноприйнятi положення".

Стаття 123 (колишня стаття 109l)

     1. Вiдразу пiсля прийняття рiшення про дату початку третього етапу вiдповiдно до статтi 121 (3) або вiдразу пiсля 1 липня 1998 року:

     - Рада приймає положення, згаданi в статтi 107 (6);

     - уряди "Держав-членiв, якi не мають виняткового права не застосовувати окремi загальноприйнятi положення" призначають, вiдповiдно до процедури, визначеної статтею 50 Статуту ЄСЦБ, Голову, заступника Голови та iнших членiв Виконавчої ради ЄСЦБ. Якщо є "Держави-члени, якi мають виняткове право не застосовувати окремi загальноприйнятi положення", то кiлькiсть членiв Виконавчої ради може бути меншою, нiж передбачається статтею 11.1 Статуту ЄСЦБ, але в будь-якому випадку не менше чотирьох членiв.

     Пiсля призначення Виконавчої ради утворюються ЄСЦБ та ЄЦБ, якi проводять пiдготовку до повномасштабної дiяльностi, як це описано у цьому Договорi та Статутi ЄСЦБ. Повне застосування їх повноважень розпочинається з першого дня третього етапу.

     2. Щойно створений ЄЦБ, за необхiдностi, перебирає задачi ЄВI. ЄВI з утворенням ЄЦБ лiквiдується; умови лiквiдацiї викладено в Статутi ЄВI.

     3. Генеральна Рада ЄЦБ, згадувана у статтi 45 Статуту ЄСЦБ, буде третiм органом ЄЦБ з правом прийняття рiшень.

     4. З початком третьої стадiї Рада, дiючи за одностайною згодою "Держав-членiв, якi не мають виняткового права не застосовувати окремi загальноприйнятi положення", за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Центральним Банком, схвалить обмiннi курси, за якими валюта Держав-членiв повинна бути безповоротно зафiксована щодо Європейської валютної одиницi й за якими Європейська валютна одиниця замiнить такi валюти i стане повноправною валютою. Такий захiд не повинен сам по собi вплинути на зовнiшню вартiсть Європейської валютної одиницi. Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю Держав-членiв за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Центральним Банком, вживає iнших заходiв, необхiдних для швидшого впровадження Європейської валютної одиницi як єдиної валюти названих Держав-членiв. Застосовуються положення другого речення статтi 122 (5).

     5. Якщо згiдно з процедурою, описаною у статтi 122 (2), вирiшено скасувати передбаченi вiдступи вiд основних положень, Рада на пiдставi одноголосного рiшення "Держав-членiв, якi не мають виняткового права не застосовувати окремi загальноприйнятi положення" та Держави-члена, стосовно якої приймається дане рiшення, за пропозицiєю Комiсiї i пiсля консультацiй з ЄЦБ, встановлює курс, за яким ЕКЮ замiнює валюту згадуваної Держави-члена, та вживає iнших заходiв, необхiдних для введення ЕКЮ як єдиної валюти для згадуваної Держави-члена.

Стаття 124 (колишня стаття 109m)

     1. До початку третього етапу кожна Держава-член повинна розглядати свою полiтику щодо курсу обмiну валют як справу, що становить спiльний iнтерес. При цьому Держави-члени повиннi враховувати досвiд, набутий у рамках спiвпрацi у Європейськiй валютнiй системi (ЄВС) i розвитку ЕКЮ, та поважати iснуючi повноваження в цiй галузi.

     2. Вiд початку третього етапу i протягом часу, коли Держава-член має вiдступи вiд основних положень, пункт 1 застосовується за аналогiєю до полiтики курсу обмiну валют цiєї Держави-члена.

РОЗДIЛ VIII
(колишнiй Роздiл VIa)
ЗАЙНЯТIСТЬ

Стаття 125 (колишня стаття 109n)

     Держави-члени та Спiвтовариство, вiдповiдно до цього роздiлу, працюють над розробкою скоординованої стратегiї зайнятостi i особливо над сприянням становленню квалiфiкованої пiдготовленої та пристосованої робочої сили та ринкiв працi, якi вiдповiдають економiчним змiнам з метою досягнення цiлей, визначених у статтi 2 Договору про Європейський Союз та у статтi 2 цього Договору.

Стаття 126 (колишня стаття 109o)

     1. Держави-члени завдяки своїй полiтицi у сферi зайнятостi вносять свiй вклад у досягнення цiлей, визначених у статтi 125, таким чином, що це не суперечить основним напрямам економiчної полiтики Держав-членiв i Спiвтовариства згiдно зi статтею 99 (2).

     2. Держави-члени, з урахуванням нацiональної практики щодо вiдповiдальностi управлiнцiв i працiвникiв, розглядають пiдтримку зайнятостi як спiльну справу i координують свої дiї стосовно цього у Радi вiдповiдно до положень статтi 128.

Стаття 127 (колишня стаття 109p)

     1. Спiвтовариство забезпечує високий рiвень зайнятостi, заохочуючи спiвпрацю мiж Державами-членами, пiдтримуючи та, за необхiдностi, доповнюючи їхнi дiї. При цьому воно поважає компетенцiю Держав-членiв.

     2. Завдання досягнення високого рiвня зайнятостi повинно братися до уваги при розробцi та здiйсненнi полiтики i дiяльностi Спiвтовариства.

Стаття 128 (колишня стаття 109q)

     1. Щороку Європейська Рада розглядає ситуацiю, яка склалася iз зайнятiстю у Спiвтовариствi, та робить певнi висновки на пiдставi спiльного щорiчного звiту Ради i Комiсiї.

     2. На пiдставi висновкiв Європейської Ради, за рiшенням, прийнятим квалiфiкованою бiльшiстю на пiдставi пропозицiї вiд Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, Економiчним i Соцiальним Комiтетом, Комiтетом регiонiв та Комiтетом по зайнятостi, згаданим у статтi 130, Рада кожного року визначає основнi напрями, якими Держави-члени повиннi керуватися при проведеннi своєї полiтики зайнятостi. Цi напрями повиннi узгоджуватися iз основними напрямами, прийнятими вiдповiдно до статтi 99 (2).

     3. Кожна Держава-член надає Радi i Комiсiї щорiчний звiт про основнi заходи, вжитi нею для втiлення своєї полiтики зайнятостi у свiтлi напрямiв щодо зайнятостi, сформульованих у пунктi 2.

     4. На пiдставi звiтiв, згадуваних у пунктi 3, та отримавши думку Комiтету по зайнятостi. Рада кожного року розглядає, як здiйснюється полiтика зайнятостi Держав-членiв у свiтлi напрямiв зайнятостi. За рiшенням, прийнятим квалiфiкованою бiльшiстю на пiдставi пропозицiї вiд Комiсiї, Рада може, якщо вважатиме за доцiльне у свiтлi такого розгляду, пiдготувати рекомендацiї для Держав-членiв.

     5. На пiдставi результатiв цього огляду Рада i Комiсiя готують спiльний щорiчний звiт для Європейської Ради про ситуацiю щодо зайнятостi в Спiвтовариствi та про втiлення напрямiв зайнятостi.

Стаття 129 (колишня стаття 109r)

     Дiючи вiдповiдно до процедури, визначеної статтею 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом та Комiтетом регiонiв Рада може прийняти ряд заохочувальних заходiв, спрямованих на заохочення спiвпрацi мiж Державами-членами i на пiдтримку їхнiх дiй у сферi зайнятостi через iнiцiативи, спрямованi на розвиток обмiну iнформацiєю та покращення практичної роботи, надаючи порiвняльний аналiз та поради, сприяючи iнновацiйним пiдходам та оцiнюючи iснуючий досвiд, особливо з "пiлотних" проектiв.

     Цi заходи не включають гармонiзацiю законiв i нормативно-правових актiв Держав-членiв.

Стаття 130 (колишня стаття 109s)

     Пiсля консультацiй з Європейським Парламентом Рада утворює Комiтет по зайнятостi з дорадчим статусом для сприяння спiвпрацi мiж Державами-членами у сферi зайнятостi та полiтики щодо ринкiв працi. Завданнями Комiтету є:

     - здiйснювати монiторинг ситуацiї iз зайнятiстю та полiтики у сферi зайнятостi в Державах-членах та Спiвтовариствi;

     - не порушуючи умов статтi 207, готувати висновки на вимогу Ради чи Комiсiї або за власною iнiцiативою i вносити свiй вклад у пiдготовку процедури дiяльностi Ради, згадуваної у статтi 128.

     Здiйснюючи свої повноваження, Комiтет консультує управлiнцiв i працiвникiв.

     Кожна Держава-член i Комiсiя призначають двох членiв Комiтету.

РОЗДIЛ IX
(колишнiй Роздiл VII)
СПIЛЬНА ТОРГОВЕЛЬНА ПОЛIТИКА

Стаття 131 (колишня стаття 110)

     Утворивши мiж собою митний союз, Держави-члени, виходячи зi спiльних iнтересiв, прагнуть сприяти гармонiйному розвитку свiтової торгiвлi, поступовiй вiдмiнi обмежень у мiжнароднiй торгiвлi та зниженню митних бар'єрiв.

     У спiльнiй торговельнiй полiтицi вiдмiна митних зборiв мiж Державами-членами може сприятливо вплинути на зростання конкурентоздатностi пiдприємств цих держав.

Стаття 132 (колишня стаття 112)

     1. Не порушуючи зобов'язання, взятi ними в рамках iнших мiжнародних органiзацiй, Держави-члени поступово гармонiзують системи, за якими вони надають допомогу для експорту в третi країни в обсязi, необхiдному для того, щоб конкуренцiя мiж пiдприємствами Спiвтовариства не постраждала.

     На пропозицiю Комiсiї, за рiшенням, прийнятим квалiфiкованою бiльшiстю, Рада приймає будь-якi необхiднi для цього директиви.

     2. Попереднi положення не застосовуються до випадкiв повернення митних зборiв чи платежiв, що мають еквiвалентну дiю, нi до повернення непрямих податкiв, включаючи податок з обiгу, акцизнi збори та iншi непрямi податки, як це дозволено у випадку експорту товарiв з Держави-члена до третьої країни, якщо таке повернення митного збору чи платежу не перевищує обсягу, прямо чи опосередковано накладеного на експортованi товари.

Стаття 133 (колишня стаття 113)

     1. Спiльна торговельна полiтика базується на єдиних принципах, зокрема щодо змiн у тарифних ставках, укладення угод з тарифiв i торгiвлi, досягнення єдностi в заходах щодо лiбералiзацiї, експортної полiтики та заходах щодо захисту торгiвлi, таких як тi, що вживаються у випадках демпiнгу та субсидiй.

     2. Комiсiя подає пропозицiї Радi для iмплементацiї спiльної торговельної полiтики.

     3. Коли виникає необхiднiсть проведення переговорiв для укладення угод з однiєю чи декiлькома державами або мiжнародними органiзацiями, Комiсiя вносить пропозицiю Радi, яка вповноважує Комiсiю розпочати необхiднi переговори. Рада та Комiсiя вiдповiдають за забезпечення вiдповiдностi угод, про якi йдеться, iз нормами та внутрiшньою полiтикою Спiвтовариства.

     Комiсiя проводить названi переговори, консультуючись зi спецiальним комiтетом, призначеним Радою з цiєю метою на допомогу Комiсiї, та в рамках директив, якi Рада може для цього прийняти. Комiсiя регулярно звiтує спецiальному Комiтету про хiд переговорiв.

     Застосовуються вiдповiднi положення статтi 300.

     4. На виконання повноважень, наданих цiєю статтею, Рада дiє квалiфiкованою бiльшiстю.

     5. Без шкоди для пункту 6 положення пунктiв з 1 по 4 застосовуються до переговорiв та укладання угод у сферi торгiвлi послугами i торгових аспектiв iнтелектуальної власностi, оскiльки названi сфери не охоплюються положеннями таких пунктiв.

     Вiдступаючи вiд положень пункту 4, Рада дiє одностайно при проведеннi переговорiв та укладаннi Договору в сферах, зазначених у першому пiдпунктi, якщо до такої угоди включено положення, для прийняття яких у внутрiшньому правi вимагається одностайнiсть або якi стосуються сфери, в якiй Спiвтовариство ще не скористалося нормотворчими повноваженнями, наданими йому цим Договором.

     Рада дiє одностайно при проведеннi переговорiв та укладаннi горизонтальних угод, оскiльки це також регулюється попереднiм пiдпунктом i другим пiдпунктом пункту 6.

     Положення цього пункту не зачiпають прав Держав-членiв бути учасниками та укладати угоди з третiми країнами чи мiжнародними органiзацiями тiєю мiрою, в якiй такi угоди не суперечать праву Спiвтовариства та iншим вiдповiдним мiжнародним угодам.

     6. Угода не може бути укладена Радою, якщо мiстить положення, якi виходять за рамки внутрiшнiх повноважень Спiвтовариства, зокрема такi, що передбачають гармонiзацiю законодавства Держав-членiв у сферi, у якiй цей Договiр не передбачає такої гармонiзацiї.

     У зв'язку з цим, вiдступаючи вiд положення першого пiдпункту пункту 5, угоди щодо торгiвлi культурними та аудiовiзуальними послугами, послугами у сферi освiти та послугами в соцiальнiй сферi та сферi охорони здоров'я пiдпадають пiд спiльну компетенцiю Спiвтовариства та Держав-членiв. Додатково до рiшення Спiвтовариства, що приймається згiдно з вiдповiдними положеннями статтi 300, проведення переговорiв з таких угод вимагає спiльної згоди Держав-членiв. За такою процедурою проведення переговорiв угоди укладаються спiльно Спiвтовариством та Державами-членами.

     Проведення переговорiв та укладання мiжнародних угод у сферi транспорту продовжує регулюватися положеннями роздiлу V та статтею 300.

     7. Без шкоди для першого пiдпункту пункту 6 Рада, дiючи одностайно за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, може розширити застосування пунктiв 1 - 4 на проведення переговорiв та укладення угод з iнтелектуальної власностi, оскiльки дана сфера не пiдпадає пiд дiю пункту 5.

Стаття 134 (колишня стаття 115)

     З метою забезпечення виконання заходiв торговельної полiтики, здiйснюваних вiдповiдно до цього Договору будь-якою Державою-членом, не гальмувалось торговельним дисбалансом, але там, де вiдмiнностi мiж такими заходами можуть призвести до економiчних труднощiв в однiй чи бiльше Державах-членах, Комiсiя рекомендує методи для спiвпрацi мiж державами. Якщо такий пiдхiд не спрацьовує, Комiсiя дозволяє Державам-членам вжити необхiдних захисних заходiв, умови та деталi яких вона також визначить.

     За нагальної потреби Держави-члени самi вимагають дозволу на вжиття необхiдних захисних заходiв вiд Комiсiї, яка повинна якнайшвидше прийняти рiшення; при цьому такi Держави-члени вiдразу повиннi iнформувати про цi заходи iншi Держави-члени. Комiсiя може у будь-який час вирiшити, що вказанi Держави-члени повиннi змiнити чи припинити вжиття цих заходiв.

     У виборi таких заходiв, прiоритет слiд вiддавати тим з них, якi найменше шкодять для функцiонування спiльного ринку.

РОЗДIЛ X
(колишнiй Роздiл VIIa)
МИТНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО

Стаття 135 (колишня стаття 116)

     Застосовуючи положення цього Договору, Рада, дiючи вiдповiдно до процедури, згаданої у статтi 251, вживає заходiв, спрямованих на посилення митного спiвробiтництва мiж Державами-членами i мiж Комiсiєю. Цi заходи не стосуються сфери застосування нацiонального кримiнального права чи нацiональної судової системи.

РОЗДIЛ XI
(колишнiй Роздiл VIII)
СОЦIАЛЬНА ПОЛIТИКА, ОСВIТА, ПРОФЕСIЙНА ПIДГОТОВКА ТА МОЛОДЬ

Глава 1
Соцiальнi положення

Стаття 136 (колишня стаття 117)

     Спiвтовариство i Держави-члени, пам'ятаючи про фундаментальнi соцiальнi права, якi визначенi Європейською соцiальною хартiєю, пiдписаною 18 жовтня 1961 року в Туринi, та Хартiєю Спiвтовариства про фундаментальнi соцiальнi права робiтникiв вiд 1989 року, матимуть на метi сприяння зайнятостi, полiпшення умов життя та працi з метою уможливлення їх гармонiзацiї у ходi постiйного полiпшення, вiдповiдний соцiальний захист, дiалог мiж управлiнцями i працiвниками, розвиток людських ресурсiв для забезпечення довготривалого рiвня зайнятостi та боротьби зi звiльненнями.

     З цiєю метою Спiвтовариство i Держави-члени вживатимуть заходiв, якi враховуватимуть вiдмiнностi нацiональної практики, особливо у сферi контрактних вiдносин, а також потребу пiдтримувати конкурентоспроможнiсть економiки Спiвтовариства.

     Спiвтовариство i Держави-члени вважають, що такий розвиток буде результатом не лише функцiонування спiльного ринку, який веде до гармонiзацiї соцiальних систем, але також i процедур, визначених у текстi цього Договору, та зближення положень законодавчих, нормативних та адмiнiстративних актiв.

Стаття 137 (колишня стаття 118)

     1. Для досягнення цiлей статтi 136 Спiвтовариство пiдтримує та доповнює дiї Держав-членiв у таких сферах:

     a) полiпшення виробничих умов, зокрема для забезпечення безпеки та захисту здоров'я робiтникiв;

     b) умов працi;

     c) соцiального забезпечення та соцiального захисту робiтникiв;

     d) захисту робiтникiв при звiльненнi;

     e) iнформування та консультування робiтникiв;

     f) представництва та колективного захисту iнтересiв робiтникiв i роботодавцiв, включаючи їх право на спiльне прийняття рiшень, за умов дотримання пункту 5;

     g) умов працевлаштування громадян третiх країн, якi на законнiй пiдставi проживають на територiї Спiвтовариства;

     h) iнтеграцiї осiб, виключених з ринку працi, без шкоди для статтi 150;

     i) рiвностi мiж чоловiком i жiнкою стосовно можливостей на ринку працi та поводження на роботi;

     j) боротьби з порушеннями соцiальних прав;

     k) модернiзацiї системи соцiального захисту без шкоди для пункту (c).

     2. З цiєю метою Рада:

     a) може вживати заходiв для заохочення спiвробiтництва мiж Державами-членами через iнiцiативи, спрямованi на пiдвищення рiвня знань, розвиток обмiну iнформацiєю та передовою практикою, пiдтримку iнновацiйних пiдходiв та аналiз досвiду, виключаючи будь-яку гармонiзацiю законодавства Держав-членiв;

     b) може встановлювати в галузях, зазначених у пунктi 1 вiд (a) до (i), шляхом прийняття директив мiнiмальних вимог для поступової iмплементацiї з урахуванням умов i технiчних стандартiв, що iснують у кожнiй з Держав-членiв. У таких директивах слiд уникати встановлення адмiнiстративних, фiнансових та юридичних перешкод, якi б гальмували створення i розвиток малих та середнiх пiдприємств.

     Рада повинна дiяти вiдповiдно до процедури, зазначеної в статтi 251, пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом та Комiтетом регiонiв, за винятком сфер, визначених у пунктi 1 (c), (d), (f) та (g), в яких Рада дiє одностайно за пропозицiєю Комiсiї пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та названими Комiтетами. Рада, дiючи одностайно за пропозицiєю Комiсiї пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, може розповсюдити дiю процедури, що зазначена в статтi 251, на сфери, визначенi пунктами 1 (d), (f) та (g) цiєї статтi.

     3. Держава-член може довiрити пiдприємцям та робiтникам, за їх спiльним проханням, виконання директив, прийнятих вiдповiдно до пункту 2.

     У такому разi Держава-член повинна забезпечити, щоб не пiзнiше дати, на яку директива повинна бути iмплементована вiдповiдно до статтi 249, пiдприємцi та робiтники вжили необхiдних заходiв за взаємною згодою, при чому Держава-член повинна вжити будь-яких необхiдних заходiв, що дозволяють їй у будь-який час бути здатною гарантувати досягнення результатiв, передбачених директивою.

     4. Положення, прийнятi вiдповiдно до цiєї статтi:

     - не повиннi впливати на право Держав-членiв визначати фундаментальнi принципи їх систем соцiального забезпечення та не повиннi порушувати значною мiрою їх фiнансовий баланс;

     - не повиннi перешкоджати будь-якiй Державi-члену зберiгати або впроваджувати жорсткiшi захиснi заходи, що є сумiсними з положеннями цього Договору.

     5. Положення цiєї статтi не застосовуються до сфер оплати працi, права на асоцiацiю, права на страйк та права застосовувати локаути.

Стаття 138 (колишня стаття 118a)

     1. Комiсiя ставить за мету пiдтримку проведення консультацiй мiж управлiнцями та працiвниками на рiвнi Спiвтовариства i вживає всi вiдповiднi заходи для полегшення їхнього дiалогу, забезпечуючи збалансовану пiдтримку обом сторонам.

     2. Для цього перед поданням пропозицiй щодо сфери соцiальної полiтики Комiсiя консультується з управлiнцями та працiвниками щодо можливого курсу дiй Спiвтовариства.

     3. Якщо пiсля таких консультацiй Комiсiя вважає дiї Спiвтовариства доцiльними, вона консультується з управлiнцями та працiвниками щодо змiсту передбачуваної пропозицiї. Управлiнцi та працiвники направляють Комiсiї висновки або, за необхiдностi, рекомендацiї.

     4. У разi таких консультацiй управлiнцi та працiвники можуть iнформувати Комiсiю про їхнє бажання iнiцiювати процес, передбачений у статтi 139. Тривалiсть процедури при цьому не повинна перевищувати дев'ять мiсяцiв, якщо тiльки згаданi управлiнцi та працiвники разом з Комiсiєю не вирiшать спiльно продовжити цей строк.

Стаття 139 (колишня стаття 118b)

     1. За бажанням управлiнцiв та працiвникiв дiалог мiж ними на рiвнi Спiвтовариства може призвести до контрактних вiдносин, включаючи договори.

     2. Рада дiє квалiфiкованою бiльшiстю, за винятком тих випадкiв, коли згода щодо питання мiстить одне чи бiльше положень, якi стосуються сфери, де необхiдна одностайнiсть згiдно зi статтею 137 (2). У цьому разi вона дiє одностайно.

Стаття 140 (колишня стаття 118c)

     Маючи на метi досягнення цiлей, викладених у статтi 136 i без порушення iнших положень цього Договору, Комiсiя заохочує спiвпрацю мiж Державами-членами та полегшує координацiю їхнiх дiй в усiх галузях соцiальної сфери, що перелiченi в цiй главi, особливо у справах, якi стосуються:

     - зайнятостi;

     - трудового законодавства та умов працi;

     - базової та бiльш професiйної пiдготовки;

     - соцiального захисту;

     - запобiгання нещасним випадкам пiд час роботи та професiйних хвороб;

     - гiгiєни працi;

     - права на асоцiацiї та колективнi договори мiж управлiнцями та працiвниками.

     Для цього Комiсiя дiє у тiсному зв'язку з Державами-членами, проводить дослiдження, надає висновки та проводить консультацiї як з питань, що виникають на нацiональному рiвнi, так i з питань, якi стосуються мiжнародних органiзацiй.

     Перед наданням висновкiв, визначених цiєю статтею, Комiсiя консультується з Економiчним i Соцiальним Комiтетом.

Стаття 141 (колишня стаття 119)

     1. Кожна Держава-член забезпечує дотримання принципу рiвної оплати для чоловiкiв i жiнок за однакову роботу або роботу однакової вартостi.

     2. Для цiлей цiєї статтi термiн "оплата" означає звичайну мiнiмальну або базову зарплату чи заробiток, а також будь-яку iншу винагороду, у грошовiй чи натуральнiй формi, яку робiтник отримує в результатi своєї працi, прямо чи опосередковано, вiд працедавця.

     Рiвна оплата, без дискримiнацiї за статевою ознакою, означає:

     (a) що оплата за рiвну вiдрядну роботу повинна вираховуватися на основi тих же одиниць вимiру;

     (b) що оплата за погодинну роботу повинна бути однаковою за однакову роботу.

     3. Рада, дiючи вiдповiдно до процедури, визначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом, вживає заходiв щодо забезпечення застосування принципу рiвних можливостей та рiвного пiдходу до чоловiкiв i жiнок у справах зайнятостi, включаючи принцип рiвної оплати за однакову роботу або роботу однакової вартостi.

     4. З метою забезпечення повної рiвностi мiж чоловiками i жiнками в питаннях зайнятостi, принцип рiвного пiдходу не повинен унеможливлювати наявнiсть чи прийняття будь-якою Державою-членом заходiв, що створюють конкретнi переваги для статi, яка недостатньо представлена, для здiйснення нею професiйної дiяльностi або для компенсацiї перешкод у професiйнiй кар'єрi.

     Стаття 142 (колишня стаття 119a) Держави-члени намагаються зберiгати iснуючий еквiвалент схем оплачуваної вiдпустки.

Стаття 143 (колишня стаття 120)

     Комiсiя кожного року готує звiт про прогрес, досягнутий у виконаннi завдань, викладених у статтi 136, включаючи демографiчну ситуацiю у Спiвтовариствi. Вона направляє звiт Європейському Парламенту, Радi та Економiчному i Соцiальному Комiтету.

     Європейський Парламент може попросити Комiсiю пiдготувати звiт з певних конкретних проблем соцiальної ситуацiї.

Стаття 144 (колишня стаття 121)

     Рада, пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, створить Комiтет соцiального захисту з дорадчим статусом для сприяння спiвробiтництву мiж Державами-членами та Комiсiєю у сферi полiтики соцiального захисту. Завданнями Комiтету є:

     - спостереження за соцiальною ситуацiєю та здiйсненням полiтики соцiального захисту в Державах-членах та Спiвтовариствi;

     - сприяння обмiну iнформацiєю, досвiдом та перспективною практикою мiж Державами-членами та Спiвтовариством;

     - без шкоди для статтi 207 пiдготовка доповiдей, формулювання висновкiв та iнша робота в рамках його компетенцiї на запит Ради чи Комiсiї або за власною iнiцiативою.

     Здiйснюючи свої повноваження, Комiтет встановлює вiдповiднi контакти з пiдприємцями та робiтниками.

     Кожна Держава-член та Комiсiя призначають по два члени до Комiтету.

Стаття 145 (колишня стаття 122)

     Комiсiя окремою главою включає звiт про стан соцiального розвитку у Спiвтовариствi до свого щорiчного звiту Європейському Парламенту.

     Європейський Парламент може попросити Комiсiю пiдготувати звiт з будь-яких конкретних проблем стосовно соцiальних умов.

Глава 2
Європейський соцiальний фонд

Стаття 146 (колишня стаття 123)

     Європейський соцiальний фонд утворюється для полiпшення можливостей у сферi зайнятостi для робiтникiв на внутрiшньому ринку i, тим самим, для пiдвищення рiвня життя вiдповiдно до нижчевикладених положень; вiн матиме на метi полегшення працевлаштування робiтникiв та пiдвищення їхньої географiчної та професiйної мобiльностi в межах Спiвтовариства, а також полегшення їхньої адаптацiї до змiн у промисловостi та системах виробництва, особливо шляхом професiйної пiдготовки i перепiдготовки.

Стаття 147 (колишня стаття 124)

     Фонд управляється Комiсiєю.

     Очолюваний членом Комiсiї Комiтет, до якого входять представники урядiв, профспiлок та органiзацiй працедавцiв, допомагає Комiсiї у цiй справi.

Стаття 148 (колишня стаття 125)

     Рада, дiючи вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом i Комiтетом регiонiв, приймає рiшення про втiлення завдань, пов'язаних з Європейським соцiальним фондом.

Глава 3
Освiта, професiйна пiдготовка i молодь

Стаття 149 (колишня стаття 126)

     1. Спiвтовариство вносить свiй вклад у розвиток освiти шляхом заохочення спiвпрацi мiж Державами-членами i, за необхiдностi, шляхом пiдтримки та доповнення їхнiх дiй, повнiстю поважаючи при цьому вiдповiдальнiсть Держав-членiв за змiст навчального процесу та органiзацiю освiтнiх систем, їх культурну та мовну рiзноманiтнiсть.

     2. Дiї Спiвтовариства спрямованi на:

     - розвиток європейського вимiру в освiтi, особливо шляхом викладання та якомога ширшого розповсюдження мов Держав-членiв;

     - заохочення мобiльностi студентiв та викладачiв, в тому числi заохочення шляхом академiчного визнання дипломiв та перiодiв навчання;

     - сприяння спiвпрацi мiж навчальними закладами;

     - розвиток обмiну iнформацiєю та досвiдом з питань, якi є спiльними для освiтнiх систем Держав-членiв;

     - заохочення розвитку молодiжних обмiнiв та обмiнiв соцiоосвiтнiми iнструкторами;

     - заохочення розвитку заочного навчання.

     3. Спiвтовариство та Держави-члени змiцнюють спiвпрацю з третiми країнами та компетентними мiжнародними органiзацiями у сферi освiти, особливо з Радою Європи.

     4. З метою досягнення завдань, зазначених у цiй статтi, Рада:

     - дiючи вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом i Комiтетом регiонiв, приймає рiшення щодо заохочувальних заходiв, якi виключають будь-яку гармонiзацiю законодавчих та нормативних актiв Держав-членiв;

     - дiючи на пiдставi прийняття рiшення квалiфiкованою бiльшiстю i за пропозицiєю Комiсiї, надає рекомендацiї.

Стаття 150 (колишня стаття 127)

     1. Спiвтовариство здiйснює полiтику професiйної пiдготовки, яка направлена на пiдтримку дiй Держав-членiв, при цьому повнiстю поважаючи вiдповiдальнiсть Держав-членiв за змiст та органiзацiю професiйної пiдготовки.

     2. Дiї Спiвтовариства спрямовуються на:

     - полегшення адаптацiї до змiн у промисловому виробництвi, особливо через професiйну пiдготовку i перепiдготовку;

     - полiпшення початкової та подальшої професiйної пiдготовки з метою полегшення професiйної iнтеграцiї та реiнтеграцiї у ринок працi;

     - полегшення доступу до професiйної пiдготовки та заохочення мобiльностi викладачiв та учнiв, особливо молодi;

     - стимулювання спiвпрацi у професiйнiй пiдготовцi мiж освiтнiми та професiйними установами i фiрмами;

     - розвиток обмiну iнформацiєю i досвiдом з питань, якi є спiльними для систем професiйної пiдготовки Держав-членiв.

     3. Спiвтовариство та Держави-члени змiцнюють спiвпрацю з третiми країнами та компетентними мiжнародними органiзацiями у сферi професiйної освiти.

     4. Рада, дiючи вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом i Комiтетом регiонiв, вживає заходiв, спрямованих на досягнення завдань, зазначених у цiй статтi, виключаючи будь-яку гармонiзацiю нормативно-правових актiв Держав-членiв.

РОЗДIЛ XII
(колишнiй Роздiл IX)
КУЛЬТУРА

Стаття 151 (колишня стаття 128)

     1. Спiвтовариство сприятиме розквiту культур Держав-членiв, поважаючи при цьому їхню нацiональну та регiональну рiзноманiтнiсть, i в той же час вiддаючи прiоритет спiльнiй культурнiй спадщинi.

     2. Дiї Спiвтовариства спрямовуються на заохочення спiвпрацi мiж Державами-членами i, за необхiдностi, на пiдтримку i доповнення їх дiй у таких сферах:

     - полiпшення i розповсюдження знань про культуру та iсторiю європейських народiв;

     - збереження та охорона культурного надбання європейського значення;

     - некомерцiйнi культурнi обмiни;

     - художня та лiтературна творчiсть, в тому числi в аудiовiзуальному секторi.

     3. Спiвтовариство та Держави-члени змiцнюють спiвпрацю з третiми країнами та компетентними мiжнародними органiзацiями у сферi культури, особливо з Радою Європи.

     4. Спiвтовариство враховує культурнi аспекти у своїх дiях згiдно з iншими положеннями цього Договору.

     5. З метою досягнення завдань, зазначених у цiй статтi, Рада:

     - дiючи вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Комiтетом регiонiв, приймає рiшення щодо заохочувальних заходiв, якi виключають будь-яку гармонiзацiю законодавчих та нормативних актiв Держав-членiв; рiшення Ради повинно бути прийнято одностайно шляхом процедури, зазначеної у статтi 251;

     - приймає рекомендацiї дiючи на пiдставi одноголосно прийнятого рiшення i за пропозицiєю Комiсiї.

РОЗДIЛ XIII
(колишнiй Роздiл X)
ОХОРОНА ЗДОРОВ'Я

Стаття 152 (колишня стаття 129)

     1. Високий рiвень охорони здоров'я людей повинен забезпечуватися при визначеннi та здiйсненнi всiх видiв дiяльностi Спiвтовариства.

     Дiї Спiвтовариства, якi доповнюють нацiональну полiтику в цiй сферi, спрямовуються на полiпшення системи громадської охорони здоров'я, вiдвернення хвороб та захворювань, зменшення кiлькостi джерел небезпеки для здоров'я людей. Такi дiї включають в себе боротьбу проти головних загроз здоров'ю шляхом вивчення причин їх виникнення, розповсюдження та їх вiдвернення, а також розповсюдження iнформацiї про здоров'я та освiту.

     Спiвтовариство доповнює дiї Держав-членiв, спрямованi на зменшення тiєї шкоди, якої завдає здоров'ю вживання наркотичних речовин, включаючи iнформування i попередження.

     2. Спiвтовариство заохочує спiвпрацю мiж Державами-членами у сферах, зазначених у цiй статтi, i, за необхiдностi, надає пiдтримку їхнiм дiям.

     Держави-члени, у спiвпрацi з Комiсiєю, координують мiж собою свою полiтику i програми в галузях, зазначених у пунктi 1. Комiсiя може, у тiсному зв'язку з Державами-членами, проявляти вiдповiдну iнiцiативу щодо пiдтримки такої координацiї.

     3. Спiвтовариство та Держави-члени змiцнюють спiвпрацю з третiми країнами та компетентними мiжнародними органiзацiями у сферi охорони здоров'я.

     4. Рада, дiючи вiдповiдно до процедури, визначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом i Комiтетом регiонiв, прагне до досягнення завдань, зазначених у цiй статтi, шляхом прийняття:

     (a) заходiв, якi встановлюють високi стандарти якостi та безпеки органiв та речовин людського походження, кровi та її похiдних продуктiв; цi заходи не забороняють будь-якiй Державi-члену мати i застосовувати бiльш суворi захиснi заходи;

     (b) шляхом вiдступу вiд статтi 37, заходiв у ветеринарнiй та фiтосанiтарнiй сферах, метою яких є захист громадського здоров'я;

     (c) заохочувальних заходiв, спрямованих на захист та полiпшення здоров'я людей, включаючи будь-яку гармонiзацiю законiв та iнших нормативно-правових актiв Держав-членiв.

     Рада, дiючи на пiдставi прийняття рiшення квалiфiкованою бiльшiстю i за пропозицiєю Комiсiї, може також приймати рекомендацiї щодо досягнення цiлей, зазначених у цiй статтi.

     5. Спiвтовариство у сферi охорони здоров'я дiє з повагою до Держав-членiв за органiзацiю i надання медичних послуг та послуг з охорони здоров'я. Зокрема, заходи, зазначенi у пунктi 4 (a), не повиннi впливати на нацiональнi положення стосовно донорства чи медичного використання органiв i кровi.

РОЗДIЛ XIV
(колишнiй Роздiл XI)
ЗАХИСТ СПОЖИВАЧА

Стаття 153 (колишня стаття 129a)

     1. Для вiдстоювання iнтересiв споживачiв та забезпечення високого рiвня їх захисту, Спiвтовариство робить свiй внесок у захист здоров'я, безпеки та економiчних iнтересiв споживачiв, так само як i в забезпечення їх права на iнформацiю, освiту та самоорганiзацiю.

     2. Вимоги захисту споживачiв беруться до уваги при визначеннi та здiйсненнi полiтики i дiяльностi Спiвтовариства в iнших сферах.

     3. Спiвтовариство докладає зусиль для досягнення цiлей, зазначених у пунктi 1, через:

     (a) заходи, прийнятi вiдповiдно до статтi 95 в контекстi завершення формування внутрiшнього ринку;

     (b) заходи, якi пiдтримують, доповнюють i забезпечують монiторинг полiтики, здiйснюваної Державами-членами.

     4. Дiючи вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом, Рада вживає заходiв, зазначених у пунктi 3 (b).

     5. Заходи, прийнятi вiдповiдно до пункту 4, не повиннi заважати будь-якiй Державi-члену пiдтримувати чи вводити суворiшi заходи захисту. Такi заходи повиннi узгоджуватися з положеннями цього Договору. Комiсiя повинна бути проiнформована про них.

РОЗДIЛ XV
(колишнiй Роздiл XII)
ТРАНС'ЄВРОПЕЙСЬКI МЕРЕЖI

Стаття 154 (колишня стаття 129b)

     1. Щоб допомогти у досягненнi цiлей, зазначених у статтях 14 i 158, i надати можливiсть громадянам Спiвтовариства, учасникам економiчної дiяльностi та регiональним i мiсцевим спiльнотам отримувати максимальну вигоду вiд запровадження зони без внутрiшнiх кордонiв. Спiвтовариство сприятиме створенню та розвитку транс'європейських мереж у сферах транспорту, телекомунiкацiй та iнфраструктури енергетичного комплексу.

     2. У рамках системи вiдкритих i конкурентних ринкiв дiї Спiвтовариства спрямовуються на просування взаємозв'язкiв та взаємодiї нацiональних мереж, так само як i на забезпечення доступу до таких мереж. Спiвтовариство особливо повинно брати до уваги потребу зв'язати острови, iзольованi та периферiйнi регiони iз центральними регiонами Спiвтовариства.

Стаття 155 (колишня стаття 129c)

     1. Для досягнення цiлей, зазначених у статтi 154, Спiвтовариство:

     - розробляє низки основних напрямiв, якi охоплюють завдання, прiоритети та широкий спектр заходiв, передбачених у сферi транс'європейських мереж; цi принципи визначатимуть проекти, що представляють спiльний iнтерес;

     - вживає будь-яких заходiв, якi можуть бути необхiдними для взаємодiї мереж, особливо у сферi технiчної стандартизацiї;

     - може пiдтримувати проекти, якi становлять спiльний iнтерес i пiдтримуються Державами-членами та не виходять за межi визначених напрямiв, зазначених у попередньому абзацi, особливо через технiко-економiчнi обґрунтування, гарантiї позичок чи субсидування процентної ставки; Спiвтовариство також може сприяти через Фонд згуртування, створений вiдповiдно до статтi 161, фiнансуванню спецiальних проектiв у Державах-членах у сферi транспортної iнфраструктури.

     Спiвтовариство у своїх дiях бере до уваги потенцiйну економiчну життєздатнiсть проектiв.

     2. Держави-члени, у спiвпрацi з Комiсiєю, координують мiж собою полiтику, здiйснювану на нацiональному рiвнi, яка може мати значний вплив на досягнення цiлей, зазначених у статтi 154. Комiсiя може, у тiснiй спiвпрацi з Державами-членами, взяти на себе iнiцiативу щодо пропаганди такої координацiї.

     3. Спiвтовариство може прийняти рiшення про спiвпрацю з третiми країнами у просуваннi проектiв, якi становлять спiльний iнтерес i забезпечують взаємодiю мереж.

Стаття 156 (колишня стаття 129d)

     Основнi напрями та iншi заходи, зазначенi у статтi 155 (1), приймаються Радою вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, та пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом i Комiтетом регiонiв.

     Принципи та проекти, якi представляють спiльний iнтерес та реалiзацiя яких пов'язана з територiєю Держави-члена, повиннi бути схваленi даною Державою-членом.

РОЗДIЛ XVI
(колишнiй Роздiл XIII)
ПРОМИСЛОВIСТЬ

Стаття 157 (колишня стаття 130)

     1. Спiвтовариство та Держави-члени забезпечують умови, необхiднi для конкурентоздатностi промисловостi Спiвтовариства.

     З цiєю метою, вiдповiдно до системи вiдкритих i конкурентних ринкiв, їхнi дiї спрямовуються на:

     - прискорення процесу пристосування промисловостi до структурних змiн;

     - створення умов, сприятливих для iнiцiативи i розвитку пiдприємництва в межах всього Спiвтовариства, особливо малих i середнiх пiдприємств;

     - створення умов, сприятливих для спiвпрацi мiж пiдприємствами;

     - заохочення кращого використання промислового потенцiалу iнновацiйної полiтики, наукових дослiджень i технологiчного розвитку.

     2. Держави-члени консультуються мiж собою та з Комiсiєю i, за необхiдностi, координують свої дiї. Комiсiя може взяти на себе iнiцiативу щодо просування такої координацiї.

     3. Спiвтовариство сприяє досягненню цiлей, визначених у пунктi 1, шляхом здiйснення полiтики та дiй, що приймаються на пiдставi iнших положень цього Договору. Рада, дiючи вiдповiдно до процедури, визначеної у статтi 251, та пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом, може вживати особливих заходiв для пiдтримки заходiв у Державах-членах заради досягнення цiлей, визначених у пунктi 1.

     Цей роздiл не може бути пiдставою для вжиття Спiвтовариством будь-якого заходу, який може спричинити порушення конкуренцiї чи мiстить податковi положення чи положення, що визначають права та iнтереси працiвникiв.

РОЗДIЛ XVII
(колишнiй Роздiл XIV)
ЕКОНОМIЧНЕ ТА СОЦIАЛЬНЕ ЗГУРТУВАННЯ

Стаття 158 (колишня стаття 130a)

     З метою забезпечення всебiчного гармонiйного розвитку Спiвтовариство розвиває та здiйснює дiї, спрямованi на змiцнення економiчного та соцiального згуртування.

     Зокрема, Спiвтовариство має на метi скорочення вiдмiнностей мiж рiвнями розвитку окремих регiонiв та зменшення вiдсталостi регiонiв, що знаходяться у найменш привабливих умовах, чи островiв, включаючи сiльськi регiони.

Стаття 159 (колишня стаття 130b)

     Держави-члени здiйснюють свою економiчну полiтику i координують її таким чином, щоб допомагати у досягненнi цiлей, зазначених у статтi 158. Формулювання i втiлення полiтики та дiй Спiвтовариства i створення внутрiшнього ринку повиннi брати до уваги цiлi, зазначенi у статтi 158, i вносити свiй вклад у їх досягнення. Спiвтовариство також пiдтримує досягнення цих цiлей шляхом участi у дiяльностi структурних фондiв (Європейський фонд керiвництва та гарантiй для сiльського господарства, Вiддiл управлiння, Європейський соцiальний фонд, Європейський фонд регiонального розвитку), Європейського iнвестицiйного банку та iнших iснуючих фiнансових iнструментiв.

     Комiсiя кожнi три роки подає звiт Європейському Парламенту, Радi, Економiчному i Соцiальному Комiтету та Комiтету регiонiв щодо прогресу, досягнутого у справi розвитку соцiального та економiчного згуртування завдяки рiзним засобам, визначеним у цiй статтi. За необхiдностi, звiт супроводжується вiдповiдними пропозицiями.

     Якщо виникає необхiднiсть певних дiй за межами Фондiв та без шкоди для заходiв, вжитих у рамках iнших видiв полiтики Спiвтовариства, вони можуть бути схваленi Радою, яка дiятиме вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, та пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом i Комiтетом Регiонiв.

Стаття 160 (колишня стаття 130c)

     Європейський фонд регiонального розвитку має за мету допомагати в подоланнi головних регiональних дисбалансiв в межах Спiвтовариства шляхом участi в розвитку та структурному пристосуваннi регiонiв, якi вiдстали у своєму розвитку, та у переорiєнтацiї занепадаючих промислових регiонiв.

Стаття 161 (колишня стаття 130d)

     Рада, не порушуючи положення статтi 162, i на пiдставi одноголосно прийнятого рiшення, за пропозицiєю Комiсiї i пiсля отримання згоди вiд Європейського Парламенту та консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом та Комiтетом регiонiв, визначає завдання, прiоритетнi напрями та органiзацiйну структуру структурних фондiв, до якої можуть входити групування цих фондiв. Рада, дiючи згiдно з аналогiчною процедурою, також визначає загальнi правила, якi застосовуватимуться до них, та положення, виконання яких необхiдне для забезпечення їх ефективностi i координацiї дiяльностi фондiв мiж собою та з iншими iснуючими фiнансовими iнструментами.

     Фонд згуртування, утворений Радою вiдповiдно до тiєї ж процедури, забезпечує фiнансовi внески для реалiзацiї проектiв у сферi охорони навколишнього середовища i транс'європейських мереж в сферi транспортної iнфраструктури.

     Iз 1 сiчня 2007 року Рада дiятиме квалiфiкованою бiльшiстю за пропозицiєю Комiсiї та пiсля отримання згоди Європейського Парламенту i консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом та Комiтетом Регiонiв, якщо на цю дату будуть прийнятi багаторiчна фiнансова перспектива, що застосовуватиметься з 1 сiчня 2007 року, та мiжiнституцiйна угода, що її стосується; в iншому разi процедура, визначена в цьому пунктi, застосовуватиметься з дати прийняття названих документiв.

Стаття 162 (колишня стаття 130e)

     Втiлення рiшень стосовно Європейського фонду регiонального розвитку здiйснюється Радою, яка дiє вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом та Комiтетом регiонiв.

     Стосовно таких iнституцiй як Європейський фонд керiвництва та гарантiй для сiльського господарства, рiшення Вiддiлу управлiння та Європейського соцiального фонду продовжують застосовуватися вiдповiдно до статей 37 i 148.

РОЗДIЛ XVIII
(колишнiй Роздiл XV)
ДОСЛIДЖЕННЯ I ТЕХНОЛОГIЧНИЙ РОЗВИТОК

Стаття 163 (колишня стаття 130f)

     1. Спiвтовариство має за мету змiцнення наукової i технологiчної бази промисловостi Спiвтовариства i пiдвищення її конкурентоздатностi на мiжнародному рiвнi, стимулюючи всю дослiдницьку дiяльнiсть, яка є необхiдною на основi iнших глав цього Договору.

     2. З цiєю метою Спiвтовариство, у своїх рамках, заохочує пiдприємства, в тому числi малi та середнi, науково-дослiдницькi центри та унiверситети до проведення дослiджень та дiй, спрямованих на розвиток технологiй високого рiвня; Спiвтовариство пiдтримуватиме їхнi зусилля, спрямованi на спiвпрацю, що надасть змогу пiдприємствам повнiстю використовувати потенцiал внутрiшнього ринку, особливо через доступ до державних контрактiв на нацiональному рiвнi, визначення спiльних стандартiв та усунення юридичних i фiскальних перешкод для такої спiвпрацi.

     3. Вся дiяльнiсть Спiвтовариства за цим Договором в галузi наукових дослiджень i технологiчного розвитку, включаючи i демонстрацiйнi проекти, повинна втiлюватися вiдповiдно до положень цього роздiлу.

Стаття 164 (колишня стаття 130g)

     В процесi виконання цих завдань Спiвтовариство здiйснює таку дiяльнiсть, яка доповнює ту, що проводиться у Державах-членах:

     (a) виконання науково-дослiдних, з розвитку технологiй та демонстрацiйних програм шляхом сприяння спiвпрацi мiж пiдприємствами, науково-дослiдними центрами та унiверситетами;

     (b) сприяння спiвпрацi Спiвтовариства у сферi наукових дослiджень, розвитку технологiй та демонстрацiйних програм з третiми країнами i мiжнародними органiзацiями;

     (c) поширення та оптимiзацiя результатiв дiяльностi Спiвтовариства у сферi наукових дослiджень, розвитку технологiй i демонстрацiйних програм;

     (d) стимулювання професiйного навчання та мобiльностi дослiдникiв в межах Спiвтовариства.

Стаття 165 (колишня стаття 130h)

     1. Спiвтовариство та Держави-члени координують свої науковi дослiдження та дiяльнiсть з технологiчного розвитку з метою забезпечення вiдповiдностi мiж нацiональними полiтиками та полiтикою Спiвтовариства у цьому питаннi.

     2. У тiснiй спiвпрацi з Державами-членами Комiсiя може iнiцiювати будь-якi кориснi iнiцiативи з розвитку координацiї, зазначеної у пунктi 1.

Стаття 166 (колишня стаття 130i)

     1. Багаторiчна рамкова програма, яка охоплює всi напрями дiяльностi Спiвтовариства, приймається Радою вiдповiдно до процедури, визначеної у статтi 251, пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом.

     У рамковiй програмi:

     - визначаються науковi та технологiчнi завдання, яких слiд досягнути шляхом дiяльностi, зазначеної у статтi 164, та вiдповiднi прiоритети;

     - окреслюються основнi напрями такої дiяльностi;

     - фiксується максимальний загальний обсяг i детальнi правила фiнансової участi Спiвтовариства у рамковiй програмi та вiдповiднi частки, що видiляються для кожного виду дiяльностi.

     2. Рамкова програма доповнюється залежно вiд змiни ситуацiї.

     3. Рамкова програма виконується через конкретнi програми, якi розробляються в рамках кожного виду дiяльностi. Кожна конкретна програма встановлює детальнi правила її виконання, фiксує тривалiсть та забезпечується необхiдними фiнансовими ресурсами. Сума необхiдних коштiв, визначених для здiйснення конкретних програм, не може перевищувати їх загальний максимальний обсяг, встановлений для рамкової програми та кожного виду дiяльностi.

     4. Рада, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, за пропозицiєю Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та Економiчним i Соцiальним Комiтетом, затверджує конкретнi програми.

Стаття 167 (колишня стаття 130j)

     Для здiйснення багаторiчної рамкової програми Рада:

     - визначає правила участi пiдприємств, дослiдницьких центрiв та унiверситетiв;

     - встановлює правила розповсюдження результатiв дослiджень.

Стаття 168 (колишня стаття 130k)

     У рамках виконання багаторiчної рамкової програми може бути прийнято рiшення про додатковi програми iз залученням до участi лише певних Держав-членiв, якi фiнансуватимуть їх при можливiй участi Спiвтовариства.

     Рада встановлює правила виконання таких додаткових програм, особливо з питань розповсюдження знань та доступу до них iнших Держав-членiв.

Стаття 169 (колишня стаття 130l)

     У рамках виконання багаторiчної рамкової програми Рада може прийняти положення, за згодою зацiкавлених Держав-членiв, про участь у науково-дослiдних програмах, здiйснюваних кiлькома Державами-членами, включаючи участь у структурах, створених для їх виконання.

Стаття 170 (колишня стаття 130m)

     У рамках виконання багаторiчної рамкової програми Спiвтовариство може прийняти положення про спiвпрацю у сферi наукових дослiджень, розвитку технологiй та демонстрацiйних програм з третiми країнами чи мiжнародними органiзацiями.

     Детальнi домовленостi про таку спiвпрацю можуть бути предметом договорiв мiж Спiвтовариством i зацiкавленими третiми сторонами, обговорення та пiдписання яких здiйснюється вiдповiдно до статтi 300.

Стаття 171 (колишня стаття 130n)

     Спiвтовариство може створювати спiльнi пiдприємства чи будь-якi iншi структури, необхiднi для успiшного виконання науково-дослiдних, з розвитку технологiй та демонстрацiйних програм.

Стаття 172 (колишня стаття 130o)

     Рада, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, за пропозицiєю Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та Економiчним i Соцiальним Комiтетом, затверджує положення, зазначенi у статтi 171.

     Рада, дiючи вiдповiдно до процедури, визначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом, затверджує положення, зазначенi у статтях 167, 168 та 169. Прийняття додаткових програм вимагатиме згоди зацiкавлених Держав-членiв.

Стаття 173 (колишня стаття 130p)

     На початку кожного року Комiсiя надсилає звiт до Європейського Парламенту та Ради. Звiт мiстить iнформацiю про дiяльнiсть у сферi наукових дослiджень, розвитку технологiй i поширеннi результатiв протягом попереднього року та про робочу програму на поточний рiк.

РОЗДIЛ XIX
(колишнiй Роздiл XVI)
НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Стаття 174 (колишня стаття 130r)

     1. Полiтика Спiвтовариства у сферi навколишнього середовища спрямована на:

     - збереження, захист i полiпшення якостi навколишнього середовища;

     - захист здоров'я людей;

     - розумне та рацiональне використання природних ресурсiв;

     - пiдтримка заходiв на мiжнародному рiвнi для вирiшення регiональних та загальних проблем навколишнього середовища.

     2. Полiтика Спiвтовариства у сферi навколишнього середовища направлена на досягнення високого рiвня захисту, враховуючи при цьому вiдмiннiсть ситуацiї у рiзних районах Спiвтовариства. Вона базується на попереджувальному принципi, а також на принципах здiйснення запобiжних заходiв: вiдшкодування шкоди, спричиненої навколишньому середовищу, передусiм шляхом усунення її джерел.

     У цьому контекстi заходи щодо гармонiзацiї, якi вiдповiдають вимогам захисту навколишнього середовища, включають, за необхiдностi, захисне застереження, яке дозволяє Державам-членам вживати тимчасових заходiв з неекономiчних причин екологiчного характеру, якi пiдлягатимуть процедурi iнспекцiї з боку Спiвтовариства.

     3. У пiдготовцi своєї полiтики з навколишнього середовища Спiвтовариство бере до уваги:

     - наявнi науковi i технiчнi данi;

     - екологiчнi умови в рiзних регiонах Спiвтовариства;

     - потенцiйнi вигоди та витрати, що можуть бути внаслiдок дiй або їх вiдсутностi;

     - економiчний i соцiальний розвиток Спiвтовариства в цiлому та збалансований розвиток його регiонiв.

     4. У рамках своїх вiдповiдних сфер компетенцiї Спiвтовариство та Держави-члени спiвпрацюють з третiми країнами i компетентними мiжнародними органiзацiями. Домовленостi про спiвпрацю Спiвтовариства можуть бути предметом окремих угод мiж Спiвтовариством i зацiкавленими третiми сторонами, якi обговорюються i укладаються вiдповiдно до статтi 300.

     Попереднiй пiдпункт не стосується компетенцiї Держав-членiв вести переговори з мiжнародними органiзацiями та укладати мiжнароднi угоди.

Стаття 175 (колишня стаття 130s)

     1. Дiючи вiдповiдно до процедури, визначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом та Комiтетом регiонiв, Рада вирiшує, якi дiї повиннi бути виконанi Спiвтовариством для досягнення цiлей, зазначених у статтi 174.

     2. Вiдступаючи вiд процедури прийняття рiшень, сформульованої в пунктi 1 та без шкоди для статтi 95, Рада, дiючи одностайно за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, Економiчним i Соцiальним Комiтетом та Комiтетом Регiонiв, приймає:

     a) положення переважно фiскального характеру;

     b) заходи, що стосуються:

     - планування мiст та сiльської мiсцевостi;

     - управлiння обсягами водних ресурсiв, що прямо чи опосередковано стосуються доступностi таких ресурсiв;

     - використання землi, за винятком використання вiдходiв;

     c) заходи, що суттєво впливають на вибiр Державою-членом рiзних джерел енергiї та загальної структури енергопостачання.

     Рада може за умов, викладених у першому пiдпунктi, визначити питання, зазначенi в цьому пунктi, рiшення з яких приймаються квалiфiкованою бiльшiстю.

     3. В iнших сферах програми загальних дiй, що встановлюють прiоритетнi завдання, виконання яких слiд досягти, приймаються Радою вiдповiдно до процедури, визначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Економiчним i Соцiальним Комiтетом та Комiтетом регiонiв.

     Рада, дiючи згiдно з умовами пункту 1 чи пункту 2, вiдповiдно до випадку вживає заходiв, необхiдних для реалiзацiї таких програм.

     4. Не порушуючи певнi правила iснування Спiвтовариства, Держави-члени фiнансують та здiйснюють свою екологiчну полiтику.

     5. Не порушуючи принцип щодо сплати забруднювачем витрат, якi передбаченi положеннями пункту 1 i якi видаються непропорцiйно високими органам влади Держави-члена, Рада у своєму актi, що включає цi заходи, закрiплює вiдповiднi положення у формi:

     - тимчасових вiдступiв i/або

     - фiнансової пiдтримки вiд Фонду згуртування, встановленої вiдповiдно до статтi 161.

Стаття 176 (колишня стаття 130t)

     У захисних заходах, прийнятих вiдповiдно до статтi 175, не забороняється Державам-членам мати або запроваджувати суворiшi захиснi заходи. Такi заходи не повиннi суперечити цьому Договору. Про них слiд повiдомити Комiсiю.

РОЗДIЛ XX
(колишнiй Роздiл XVII)
СПIВРОБIТНИЦТВО ЗАРАДИ СПРИЯННЯ СПIВПРАЦI

Стаття 177 (колишня стаття 130u)

     1. Полiтика Спiвтовариства у сферi спiвробiтництва заради сприяння спiвпрацi, яка доповнює полiтику, здiйснювану Державами-членами, повинна сприяти:

     - постiйному економiчному та соцiальному розвитку країн, що розвиваються, i особливо найбiльш вiдсталих;

     - плавнiй i поступовiй iнтеграцiї країн, що розвиваються, у свiтову економiку;

     - боротьбi проти бiдностi в країнах, що розвиваються.

     2. Полiтика Спiвтовариства у цiй сферi є внеском до загальної справи розвитку та змiцнення демократiї, верховенства права, поваги до прав людини та iнших фундаментальних свобод.

     3. Спiвтовариство i Держави-члени виконують свої зобов'язання i враховують цiлi, якi вони ухвалили в дусi Об'єднаних Нацiй та iнших компетентних мiжнародних органiзацiй.

Стаття 178 (колишня стаття 130v)

     Спiвтовариство бере до уваги завдання, визначенi статтею 177, при здiйсненнi нею полiтики, яка може впливати на країни, що розвиваються.

Стаття 179 (колишня стаття 130w)

     1. Без порушення iнших положень цього Договору, Рада, дiючи вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, вживає заходiв, необхiдних для досягнення цiлей, визначених у статтi 177. Такi заходи можуть мати форму багаторiчних програм.

     2. Європейський iнвестицiйний банк сприяє здiйсненню заходiв, зазначених у пунктi 1, на умовах, визначених у його Статутi.

     3. Положення цiєї статтi не впливають на спiвпрацю з країнами Африки, Карибського басейну i Тихого океану в рамках Конвенцiї АКТ-ЄЕС.

Стаття 180 (колишня стаття 130x)

     1. Спiвтовариство i Держави-члени координують свою полiтику щодо спiвробiтництва заради сприяння спiвпрацi та консультуються мiж собою щодо своїх програм допомоги, включаючи програми мiжнародних органiзацiй та пiд час мiжнародних конференцiй. Вони можуть здiйснювати спiльнi дiї. Держави-члени вносять, за необхiдностi, свiй вклад у реалiзацiю програм допомоги Спiвтовариства.

     2. Комiсiя може започаткувати будь-яку корисну iнiцiативу щодо забезпечення координацiї, зазначену в пунктi 1.

Стаття 181 (колишня стаття 130y)

     У рамках своїх вiдповiдних сфер компетенцiї Спiвтовариство та Держави-члени спiвпрацюють з третiми країнами та компетентними мiжнародними органiзацiями. Домовленостi про спiвпрацю Спiвтовариства можуть бути предметом укладання окремих угод мiж Спiвтовариством i зацiкавленими третiми сторонами, переговори з приводу яких здiйснюються вiдповiдно зi статтею 300.

     Попереднiй пункт не повинен перешкоджати Державам-членам компетентно вести переговори з мiжнародними установами та укладати мiжнароднi угоди.

РОЗДIЛ XXI
ЕКОНОМIЧНЕ, ФIНАНСОВЕ ТА ТЕХНIЧНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО З ТРЕТIМИ КРАЇНАМИ

Стаття 181a

     1. Без шкоди для iнших положень Договору i, зокрема, положень роздiлу XX Спiвтовариство в межах своєї компетенцiї вживає заходiв у напрямi економiчного, фiнансового та технiчного спiвробiтництва з третiми країнами; такi заходи повиннi бути додатковими до тих, що вживаються Державами-членами та сумiсними з полiтикою розвитку Спiвтовариства.

     Полiтика Спiвтовариства в цiй сферi повинна сприяти досягненню загальної мети розвитку та консолiдацiї демократiї i верховенства права, поваги прав людини та основних свобод.

     2. Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, вживає заходiв, необхiдних для виконання положень пункту 1. Рада дiє одностайно щодо угод про асоцiацiю, зазначених у статтi 310, та в разi укладання угод з державами, що є кандидатами на вступ до Союзу.

     3. У вiдповiдних сферах своєї компетенцiї Спiвтовариство та Держави-члени спiвробiтничають з третiми країнами та компетентними мiжнародними органiзацiями. Заходи Спiвтовариства в напрямi спiвробiтництва можуть бути обумовленими угодами мiж Спiвтовариством i вiдповiдними третiми країнами, переговори щодо яких та укладання проводяться вiдповiдно до статтi 300.

     Перший пiдпункт статтi не повинен перешкоджати Державам-членам брати участь у мiжнародних органiзацiях та укладати мiжнароднi угоди.

ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА
АСОЦIАЦIЯ IЗ ЗАМОРСЬКИМИ КРАЇНАМИ I ТЕРИТОРIЯМИ

Стаття 182 (колишня стаття 131)

     Держави-члени погоджуються асоцiювати зi Спiвтовариством тi неєвропейськi країни i територiї, якi мають особливi вiдносини з Данiєю, Францiєю, Нiдерландами i Об'єднаним Королiвством Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї. Цi країни i територiї (тут i надалi - "країни i територiї") перерахованi у Додатку II до цього Договору.

     Завданням асоцiацiї є пiдтримка економiчного i соцiального розвитку країн i територiй, встановлення тiсних економiчних зв'язкiв мiж ними та Спiвтовариством в цiлому.

     Вiдповiдно до принципiв, викладених у преамбулi до цього Договору, асоцiацiя слугуватиме перш за все захисту iнтересiв i процвiтання мешканцiв цих країн i територiй з метою досягнення економiчного, соцiального i культурного розвитку, до якого вони прагнуть.

Стаття 183 (колишня стаття 132)

     Асоцiацiя має такi цiлi:

     (1) Держави-члени у торгiвлi з країнами i територiями будуть застосовувати той самий пiдхiд, який вони застосовують у торгiвлi мiж собою на пiдставi цього Договору.

     (2) Кожна країна чи територiя застосовують у своїй торгiвлi з Державами-членами та з iншими країнами i територiями той самий режим, який вони застосовують у торгiвлi з європейською державою, з якою вони мають особливi вiдносини.

     (3) Держави-члени сприятимуть iнвестицiям, необхiдним для розвитку цих країн та територiй.

     (4) Для iнвестицiй, фiнансованих Спiвтовариством, участь в тендерах i поставках буде вiдкритою i на рiвних умовах для всiх фiзичних i юридичних осiб, якi є громадянами Держави-члена або однiєї з країн та територiй.

     (5) У вiдносинах мiж Державами-членами та країнами i територiями право на заснування та економiчну дiяльнiсть фiзичних осiб, а також на створення компанiй чи фiрм регулюється на недискримiнацiйнiй основi вiдповiдно до положень i процедур, викладених у главi, яка стосується права назаснування та економiчну дiяльнiсть, враховуючи будь-якi особливi положення, викладенi стосовно статтi 187.

Стаття 184 (колишня стаття 133)

     1. Митнi збори на iмпорт у Держави-члена товарiв з країн i територiй вiдмiняються одночасно з вiдмiною митних зборiв мiж Державами-членами вiдповiдно до положень цього Договору.

     2. Митнi збори на iмпорт у кожну країну чи територiю товарiв з Держав-членiв чи з iнших країн та територiй вiдмiняються вiдповiдно до положень статтi 25.

     3. Країни i територiї можуть, однак, справляти митнi збори, якi вiдповiдатимуть потребам їхнього розвитку та iндустрiалiзацiї або поповнять їхнi бюджети.

     4. Збори, зазначенi у попередньому пунктi, не повиннi перевищувати рiвень зборiв, який накладено на iмпорт продуктiв з Держави-члена, з якою кожна країна чи територiя мають особливi вiдносини.

     5. Встановлення або будь-яка змiна в митних зборах, якi стягуються з товарiв, iмпортованих до країн чи територiй, не повинна юридично або фактично призводити до прямої чи непрямої дискримiнацiї мiж iмпортом з рiзних Держав-членiв.

Стаття 185 (колишня стаття 134)

     Якщо рiвень зборiв, який застосовується до товарiв з третьої країни при їх ввезеннi до країни чи територiї, може викликати, при застосуваннi положень статтi 184 (1), торговельний дисбаланс, внаслiдок чого завдається шкода будь-якiй Державi-члену, остання може вимагати вiд Комiсiї пропонувати iншим Державам-членам вжити заходiв, необхiдних для усунення цiєї ситуацiї.

Стаття 186 (колишня стаття 135)

     Враховуючи положення, пов'язанi з охороною здоров'я, державною безпекою та публiчним порядком, свобода пересування в межах Держав-членiв для працiвникiв з країн i територiй, а в межах країн i територiй - для працiвникiв з Держав-членiв, регулюється угодами, якi повиннi бути одноголосно схваленi всiма Державами-членами.

Стаття 187 (колишня стаття 136)

     Рада, дiючи на пiдставi одноголосно прийнятого рiшення i на базi досвiду, здобутого в рамках асоцiацiї країн i територiй зi Спiвтовариством, та на основi принципiв цього Договору, приймає положення щодо детальних правил i процедур асоцiацiї країн та територiй зi Спiвтовариством.

Стаття 188 (колишня стаття 136a)

     Положення статей 182 - 187 застосовуються до Гренландiї, враховуючи особливi положення для Гренландiї, зафiксованi в Протоколi щодо спецiальних домовленостей стосовно Гренландiї, який додається до цього Договору.

ЧАСТИНА П'ЯТА
УСТАНОВИ СПIВТОВАРИСТВА

РОЗДIЛ I
ПОЛОЖЕННЯ ПРО IНСТИТУТИ

Глава 1
Установи

Частина 1
Європейський Парламент

Стаття 189 (колишня стаття 137)

     Європейський Парламент, який складається з представникiв народiв держав, що об'єдналися у Спiвтовариство, здiйснює повноваження, покладенi на нього цим Договором. Чисельнiсть членiв Європейського Парламенту не перевищуватиме 732.

Стаття 190 (колишня стаття 138)

     1. Представники в Європейському Парламентi народiв держав, що формують Спiвтовариство, обираються прямим загальним голосуванням.

     2. Чисельнiсть представникiв, що обирається вiд кожної Держави-члена, є такою:

Бельгiя	25
Данiя	16
Нiмеччина	99
Грецiя	25
Iспанiя	64
Францiя	87
Iрландiя	15
Iталiя	87
Люксембург	6
Нiдерланди	31
Австрiя	21
Португалiя	25
Фiнляндiя	16
Швецiя	22
Об'єднане Королiвство Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї	87

     У разi поправок до цього пункту, чисельнiсть представникiв, що обирається вiд кожної Держави-члена, повинна забезпечити вiдповiдне представництво народiв держав, що об'єдналися у Спiвтовариство.

     3. Представники обираються на п'ятирiчний термiн.

     4. Європейський Парламент пiдготує пропозицiї про вибори на основi прямого загального голосування вiдповiдно до процедури, однакової для всiх Держав-членiв, або вiдповiдно до принципiв, спiльних для всiх Держав-членiв.

     Дiючи на пiдставi одноголосно прийнятого рiшення i за згодою Європейського Парламенту, що дiє на основi рiшення, прийнятого бiльшiстю його членiв, Рада приймає вiдповiднi положення, якi рекомендує Державам-членам для прийняття вiдповiдно до їх конституцiйних вимог.

     5. Європейський Парламент пiсля отримання висновку вiд Комiсiї i пiсля схвалення Ради, що дiє квалiфiкованою бiльшiстю, повинен установити регламенти та загальнi умови, за якими його члени виконуватимуть свої обов'язки. Усi правила або умови, якi стосуються оподатковування членiв або колишнiх членiв, повиннi вимагати єдностi в межах Ради.

Стаття 191 (колишня стаття 138a)

     Полiтичнi партiї на європейському рiвнi є важливим фактором iнтеграцiї в рамках Спiвтовариства. Вони сприяють формуванню європейської iдентичностi та висловленню полiтичної волi громадян Союзу.

     Рада, дiючи вiдповiдно до процедури, зазначеної в статтi 251, приймає регламенти, що регулюють дiяльнiсть партiй на європейському рiвнi та зокрема норми щодо їх фiнансування.

Стаття 192 (колишня стаття 138b)

     Як зазначено в цьому Договорi, Європейський Парламент бере участь у процесi прийняття актiв Спiвтовариства на пiдставi своїх повноважень за процедурою, викладеною у статтях 251 i 252, даючи свою згоду або представляючи рекомендацiйнi висновки.

     Європейський Парламент може, на пiдставi прийнятого бiльшiстю його членiв рiшення, просити Комiсiю про звернення з будь-якою необхiдною пропозицiєю у справах, що потребують, на його думку, прийняття акта Спiвтовариства з метою iмплементацiї цього Договору.

Стаття 193 (колишня стаття 138c)

     У ходi виконання своїх обов'язкiв Європейський Парламент може, на вимогу чвертi його членiв, створити тимчасовий Комiтет iз розслiдування без шкоди для повноважень, наданих цим Договором iншим установам чи органам, можливих порушень чи недолiкiв у впровадженнi права Спiвтовариства, за винятком випадкiв, коли такi виявленi факти розглядаються в судi i поки вiдповiдна справа ще не вирiшена.

     Тимчасовий Комiтет iз розслiдування припиняє своє iснування пiсля надання пiдготовленого ним звiту.

     Детальнi положення, якi регулюють використання права на розслiдування, визначаються за спiльною згодою Європейського Парламенту, Ради i Комiсiї.

Стаття 194 (колишня стаття 138d)

     Будь-який громадянин Спiвтовариства i будь-яка фiзична чи юридична особа, яка мешкає або має зареєстрований офiс в однiй з Держав-членiв, має право звертатися, iндивiдуально або разом з iншими громадянами чи особами, з петицiями до Європейського Парламенту у справах, якi вiднесено до сфери дiяльностi Спiвтовариства i якi безпосередньо впливають на них.

Стаття 195 (колишня стаття 138e)

     1. Європейський Парламент призначає Омбудсмена (вiдповiдальну особу), якому надаються повноваження отримувати скарги вiд будь-якого громадянина Спiвтовариства, будь-якої фiзичної чи юридичної особи, яка мешкає або має зареєстрований офiс в однiй з Держав-членiв, щодо порушень у дiяльностi iнститутiв та органiв Спiвтовариства, за винятком Суду ЄС та Суду першої iнстанцiї, якщо вони виконують свої судовi функцiї.

     Згiдно зi своїми обов'язками Омбудсмен, якщо має пiдстави, проводить розслiдування за власною iнiцiативою або на пiдставi скарг, представлених йому безпосередньо або через члена Європейського Парламенту, за винятком випадкiв, коли припущенi факти є чи стали предметом судового розгляду. Виявляючи випадки порушення, Омбудсмен передає справу вiдповiднiй установi, яка протягом трьох мiсяцiв повинна поiнформувати його про свою позицiю. Пiсля цього Омбудсмен направляє звiт до Європейського Парламенту та вiдповiднiй установi. Особа, яка подавала скаргу, повинна бути поiнформована про результати такого розслiдування.

     Омбудсмен подає щорiчний звiт до Європейського Парламенту про результати своїх розслiдувань.

     2. Омбудсмен призначається пiсля кожних виборiв до Європейського Парламенту на час його повноважень. Омбудсмен може бути переобраний повторно.

     Омбудсмен може бути звiльнений Судом ЄС на вимогу Європейського Парламенту, якщо вiн не вiдповiдає вимогам, необхiдним для виконання своїх обов'язкiв, або якщо винен у серйозних проступках.

     3. Омбудсмен повнiстю незалежний у виконаннi своїх обов'язкiв. При виконаннi цих обов'язкiв вiн не просить i не отримує вказiвок вiд будь-якого органу. Омбудсмен протягом перiоду свого перебування на посадi не може займатися будь-якою iншою дiяльнiстю, незалежно вiд того, прибуткова вона чи нi.

     4. Пiсля свого звернення за висновками до Комiсiї i схвалення документiв квалiфiкованою бiльшiстю Ради, Європейський Парламент приймає регламенти та загальнi умови, якi регулюють виконання Омбудсменом своїх обов'язкiв.

Стаття 196 (колишня стаття 139)

     Європейський Парламент проводить щорiчнi сесiї, збираючись без попереднiх рiшень, у другий вiвторок березня.

     Європейський Парламент може збиратися для проведення позачергової сесiї на вимогу бiльшостi його членiв або на вимогу Ради чи Комiсiї.

Стаття 197 (колишня стаття 140)

     Європейський Парламент обирає з числа своїх членiв Голову та iнших посадових осiб.

     Члени Комiсiї можуть вiдвiдувати всi засiдання та можуть, на їхнє прохання, бути вислуханi вiд iменi Комiсiї.

     Комiсiя вiдповiдає усно чи письмово на запитання, поставленi Європейським Парламентом або його членами.

     Рада заслуховується Європейським Парламентом вiдповiдно до умов, визначених Радою в її Правилах процедури.

Стаття 198 (колишня стаття 141)

     Якщо iнакше не передбачено у цьому Договорi, Європейський Парламент приймає рiшення абсолютною бiльшiстю голосiв.

     Правила процедури визначають кворум.

Стаття 199 (колишня стаття 142)

     Європейський Парламент приймає Правила процедури на пiдставi рiшення бiльшостi його членiв.

     Протоколи засiдань Європейського Парламенту повиннi публiкуватися у порядку, встановленому в його Правилах процедури.

Стаття 200 (колишня стаття 143)

     Європейський Парламент обговорює на вiдкритих сесiях щорiчний загальний звiт, наданий йому Комiсiєю.

Стаття 201 (колишня стаття 144)

     Якщо до Європейського Парламенту подається клопотання про недовiру у зв'язку з дiяльнiстю Комiсiї, то Європейський Парламент голосує по ньому не ранiше як через три днi пiсля отримання такого клопотання i тiльки вiдкритим голосуванням.

     Якщо за вотум недовiри проголосує бiльшiсть у двi третини поданих голосiв, яка представляє бiльшiсть членiв Європейського Парламенту, то члени Комiсiї колективно подають у вiдставку. Вони продовжують виконувати поточнi справи до своєї замiни вiдповiдно до статтi 214. У цьому випадку термiн перебування на посадi членiв Комiсiї, призначених на замiну, закiнчиться тодi, коли мав закiнчитися термiн перебування членiв Комiсiї, якi подали у вiдставку.

Частина 2
Рада

Стаття 202 (колишня стаття 145)

     З метою забезпечити досягнення завдань, поставлених у цьому Договорi, Рада вiдповiдно до положень цього Договору:

     - забезпечує координацiю загальної економiчної полiтики Держав-членiв;

     - має повноваження приймати рiшення;

     - надає Комiсiї у прийнятих Радою актах право на iмплементацiю правил, встановлених Радою. Рада може висувати певнi вимоги щодо виконання цих повноважень. Рада може також зарезервувати за собою, в особливих випадках, право самостiйно здiйснювати повноваження щодо iмплементацiї. У цьому разi процедури повиннi узгоджуватись з принципами та правилами, наперед сформульованими Радою на пiдставi одноголосно прийнятого рiшення, за пропозицiєю вiд Комiсiї i пiсля отримання думки вiд Європейського Парламенту.

Стаття 203 (колишня стаття 146)

     Рада складається з представникiв кожної Держави-члена на мiнiстерському рiвнi, якi мають повноваження брати зобов'язання вiд iменi свого уряду.

     Посада Президента по черзi займається кожною Державою-членом на шестимiсячний термiн у порядку, визначеному Радою на пiдставi одноголосно прийнятого рiшення.

Стаття 204 (колишня стаття 147)

     Раду скликає Президент за власною iнiцiативою або на вимогу одного з її членiв чи Комiсiї.

Стаття 205 (колишня стаття 148)

     1. Якщо iнакше не передбачено цим Договором, Рада приймає рiшення бiльшiстю голосiв своїх членiв.

     2. Коли вимагається голосування Ради квалiфiкованою бiльшiстю, голоси її членiв зважуються таким чином:

Бельгiя	5
Данiя	3
Нiмеччина	10
Грецiя	5
Iспанiя	8
Францiя	10
Iрландiя	3
Iталiя	10
Люксембург	2
Нiдерланди	5
Австрiя	4
Португалiя	5
Фiнляндiя	3
Швецiя	4
Об'єднане Королiвство Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї	10

     Акти Ради можуть бути прийнятими, коли будуть:

     - 62 голоси "за", коли цей Договiр вимагає їх прийняття за пропозицiєю вiд Комiсiї;

     - 62 голоси "за", поданими щонайменше 10 державами-членами, в iнших випадках.

     3. Утримання при голосуваннi членами, якi особисто присутнi або представленi, не заважає Радi приймати акти, якi вимагають одностайного рiшення.

Стаття 206 (колишня стаття 150)

     При проведеннi голосування будь-який член Ради може також дiяти вiд iменi не бiльше як одного iншого члена.

Стаття 207 (колишня стаття 151)

     1. Комiтет, який складається з постiйних представникiв Держав-членiв, вiдповiдає за пiдготовку роботи Ради та виконання завдань, покладених на нього Радою. Комiтет може приймати процедурнi рiшення у випадках, передбачених Правилами процедури Ради.

     2. Рада користується допомогою Генерального Секретарiату пiд керiвництвом Генерального Секретаря, Високого Представника з питань спiльної зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки, якому допомагає Заступник Генерального Секретаря, який завiдує справами Генерального Секретарiату. Генеральний Секретар та Заступник Генерального Секретаря призначаються Радою, яка дiє квалiфiкованою бiльшiстю.

     Рада визначає органiзацiйну структуру Генерального Секретарiату.

     3. Рада приймає свої Правила процедури.

     Для застосування статтi 255 (3) Рада розробляє в цих Правилах умови, за яких громадськiсть отримає доступ до документiв Ради. Для цього пункту Рада визначає перелiк справ, у яких вона повинна розглядатися як така, що дiє у своїй законодавчiй якостi, з метою забезпечення ширшого доступу до документiв, зберiгаючи при цьому ефективнiсть процесу прийняття рiшень. У будь-якому разi, коли Рада дiє у своїй законодавчiй якостi, результати голосування та пояснення з причин голосування, так само як i запротокольованi заяви є вiдкритими для громадськостi.

Стаття 208 (колишня стаття 152)

     Рада може вимагати вiд Комiсiї проведення будь-яких дослiджень, якi Рада вважає за бажанi для досягнення спiльних завдань, i подавати їй будь-якi вiдповiднi пропозицiї.

Стаття 209 (колишня стаття 153)

     Рада, пiсля отримання висновкiв вiд Комiсiї, визначає правила, за якими працюють комiтети, передбаченi цим Договором.

Стаття 210 (колишня стаття 154)

     Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю, визначає розмiри окладiв, дотацiй та пенсiй Голови i членiв Комiсiї та суддiв, Генеральних Адвокатiв i Секретаря Суду ЄС та членiв i Секретаря Суду першої iнстанцiї. Вона також квалiфiкованою бiльшiстю визначає розмiр будь-якої виплати, що робиться замiсть компенсацiї.

Частина 3
Комiсiя

Стаття 211 (колишня стаття 155)

     З метою забезпечення належного функцiонування та розвитку спiльного ринку, Комiсiя:

     - забезпечує застосування положень цього Договору та виконання заходiв вiдповiдними установами;

     - готує рекомендацiї та робить висновки у справах, якi регулюються цим Договором, якщо Договiр того вимагає або якщо Комiсiя вважає за потрiбне;

     - має повноваження приймати рiшення та бере участь у розробцi заходiв для їх подальшого виконання Радою та Європейським Парламентом, як це передбачено цим Договором;

     - використовує повноваження, наданi їй Радою для здiйснення вiдповiдних завдань.

Стаття 212 (колишня стаття 156)

     Комiсiя публiкує щорiчно, але не пiзнiше нiж за мiсяць до вiдкриття сесiї Європейського Парламенту, загальний звiт про дiяльнiсть Спiвтовариства.

Стаття 213 (колишня стаття 157)

     1. Комiсiя складається з 20 членiв, якi обираються за принципом їх загальної компетентностi та незалежнiсть яких не пiдлягає сумнiву.

     Кiлькiсть членiв Комiсiї може бути змiнена Радою на пiдставi рiшення, прийнятого одноголосно.

     Тiльки громадяни Держав-членiв можуть бути членами Комiсiї.

     Комiсiя повинна включати щонайменше одного громадянина вiд кожної з Держав-членiв, але не може включати бiльше двох членiв, котрi мають громадянство однiєї й тiєї ж держави.

     2. В загальних iнтересах Спiвтовариства члени Комiсiї повиннi бути повнiстю незалежними при виконаннi своїх обов'язкiв.

     При виконаннi цих обов'язкiв вони не повиннi звертатися за iнструкцiями, нi приймати iнструкцiї вiд будь-якого уряду чи iншого органу. Вони повиннi утримуватися вiд будь-яких дiй, несумiсних з виконанням своїх обов'язкiв. Кожна Держава-член зобов'язується поважати цей принцип i не намагатися впливати на членiв Комiсiї при виконаннi ними своїх завдань.

     Члени Комiсiї протягом термiну свого перебування на посадi не можуть займатися будь-якою iншою дiяльнiстю, за винагороду чи без неї. Приступаючи до виконання своїх обов'язкiв, вони дають урочисту клятву про те, що пiд час i пiсля виконання своїх повноважень вони будуть з пошаною ставитися до своїх обов'язкiв, особливо що стосується їхнього обов'язку поводитися чесно i розсудливо при розглядi пропозицiй щодо певних призначень чи винагород пiсля закiнчення термiну їх перебування на посадi. У разi будь-якого порушення цих зобов'язань Суд ЄС може, за поданням Ради чи Комiсiї, постановити, що такий член вiдповiдно до обставин або примусово звiльняється згiдно зi статтею 216 або позбавляється свого права на пенсiю та iншi винагороди, якi її замiнюють.

Стаття 214 (колишня стаття 158)

     1. Члени Комiсiї призначаються вiдповiдно до процедури, зазначеної в пунктi 2, на п'ятирiчний термiн, пiдлягаючи, за потреби, дiям положень статтi 201.

     Їхнi повноваження можуть бути продовженi на новий термiн.

     2. Рада у складi голiв держав чи урядiв, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю, визначає особу, яку вона має намiр призначити головою Комiсiї; ця кандидатура схвалюється Європейським Парламентом.

     Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю та спiльно з кандидатом на посаду Голови, приймає список iнших осiб, яких вона має намiр призначити до складу Комiсiї, вiдповiдно до пропозицiй вiд кожної Держави-члена.

     Голова та iншi члени Комiсiї, визначенi у такий спосiб, передаються на затвердження єдиним списком до Європейського Парламенту. Пiсля затвердження Європейським Парламентом Голова та iншi члени Комiсiї призначаються Радою, яка дiє квалiфiкованою бiльшiстю.

Стаття 215 (колишня стаття 159)

     Окрiм звичайної замiни або в разi смертi, обов'язки члена Комiсiї припиняються у зв'язку з його вiдставкою або вiдстороненням вiд посади.

     Вакансiя, що вiдкрилася внаслiдок смертi чи вiдставки, заповнюється на термiн повноважень, що залишився, новим членом, призначеним Радою, яка дiє квалiфiкованою бiльшiстю. Рада може, дiючи одностайно, вирiшити, що немає необхiдностi заповнювати вакантну посаду.

     У разi виходу у вiдставку, вiдсторонення вiд посади або смертi, посада Голови заповнюється на термiн повноважень, що залишився. У цьому разi застосовується процедура, визначена в статтi 214 (2).

     Крiм випадку вiдсторонення вiд посади, вiдповiдно до статтi 216 члени Комiсiї обiймають посаду до їх замiщення або доки Рада не вирiшить не заповнювати вакансiю, як зазначено у другому пунктi даної статтi.

Стаття 216 (колишня стаття 160)

     Якщо будь-який член Комiсiї перестає вiдповiдати умовам, необхiдним для виконання його обов'язкiв, або якщо його визнано винним у серйозному порушеннi, Суд ЄС може, за поданням Ради чи Комiсiї, примусово його звiльнити.

Стаття 217 (колишня стаття 161)

     1. Комiсiя виконує свої функцiї пiд полiтичним керiвництвом Голови, який вирiшує питання її внутрiшньої органiзацiї для забезпечення послiдовностi та ефективностi її дiяльностi на основi принципу колегiальностi.

     2. Обов'язки, покладенi на Комiсiю, структуруються та розподiляються Головою мiж її членами. Голова уповноважений переглядати розподiл таких обов'язкiв протягом термiну дiї повноважень Комiсiї. Члени Комiсiї виконують обов'язки, покладенi на них Головою, пiд його керiвництвом.

     3. Пiсля отримання колективної згоди Комiсiї Голова призначає Вiце-голову з числа членiв Комiсiї.

     4. Член Комiсiї повинен пiти у вiдставку, якщо цього вимагає Голова пiсля отримання колективної згоди Комiсiї.

Стаття 218 (колишня стаття 162)

     1. Рада i Комiсiя консультуються мiж собою i за спiльною згодою приймають рiшення щодо методiв своєї спiвпрацi.

     2. Комiсiя повинна прийняти свої Правила процедури з метою забезпечити власну дiяльнiсть та дiяльнiсть своїх пiдроздiлiв вiдповiдно до положень цього Договору. Вона забезпечує публiкацiю цих Правил.

Стаття 219 (колишня стаття 163)

     Комiсiя дiє за наявностi бiльшостi її членiв, як це передбачено вiдповiдно до статтi 213.

     Засiдання Комiсiї вважаються дiйсними лише за присутностi тiєї кiлькостi членiв, яка визначена Правилами процедури.

Частина 4
Суд

Стаття 220 (колишня стаття 164)

     Суд ЄС та Суд першої iнстанцiї, кожний у межах своєї юрисдикцiї, забезпечують дотримання законностi при тлумаченнi та застосуваннi цього Договору.

     Додатково в Судi першої iнстанцiї можуть бути задiянi судовi палати, за умов, що зазначенi у статтi 225a, для здiйснення повноважень в певних специфiчних сферах судової компетенцiї, якi визначенi в даному Договорi.

Стаття 221 (колишня стаття 165)

     До складу Суду ЄС входять суддi, по одному вiд кожної Держави-члена.

     Суд ЄС засiдає у палатах чи у Великiй Палатi вiдповiдно до положень, що мiстяться в Статутi Суду.

     Коли це передбачено в Статутi, Суд ЄС може засiдати на пленарних засiданнях.

Стаття 222 (колишня стаття 166)

     Суду ЄС допомагають вiсiм Генеральних Адвокатiв. На вимогу Суду ЄС Рада, дiючи одностайно, може збiльшити кiлькiсть Генеральних Адвокатiв.

     Обов'язком Генерального Адвоката, який повинен дiяти неупереджено та незалежно, є надавати у вiдкритому судовому засiданнi обґрунтованi висновки щодо справ, у яких вiдповiдно до Статуту Суду ЄС потрiбна його участь.

Стаття 223 (колишня стаття 167)

     Суддi та Генеральнi Адвокати Суду ЄС обираються серед осiб, чия незалежнiсть не викликає жодного сумнiву та якi мають квалiфiкацiю, необхiдну для призначення у вищi судовi iнстанцiї у їх вiдповiдних державах або якi є юридичними радниками з визнаною компетентнiстю; вони призначаються за спiльною згодою урядiв Держав-членiв на термiн у шiсть рокiв.

     Кожнi три роки вiдбувається часткова замiна суддiв та Генеральних Адвокатiв вiдповiдно до умов, встановлених у Статутi Суду ЄС.

     Суддi обирають Голову Суду ЄС зi свого складу термiном на три роки. Голова Суду може бути переобраний.

     Суддi та Генеральнi Адвокати, чий термiн повноважень закiнчився, можуть бути призначенi знову.

     Суд ЄС призначає Секретаря Суду та приймає положення, що регулює його дiяльнiсть.

     Суд ЄС приймає Правила Процедури Суду. Цi Правила повиннi бути схваленi Радою, яка дiє квалiфiкованою бiльшiстю.

Стаття 224 (колишня стаття 168)

     До складу Суду першої iнстанцiї входить щонайменше по одному суддi вiд кожної Держави-члена. Кiлькiсть Суддiв визначається Статутом Суду ЄС. Статут може передбачити можливiсть участi Генеральних Адвокатiв у роботi Суду першої iнстанцiї.

     Члени Суду першої iнстанцiї обираються з осiб, чия незалежнiсть не викликає сумнiву та якi мають квалiфiкацiю, необхiдну для призначення у вищi судовi iнстанцiї. Вони призначаються за спiльною згодою урядiв Держав-членiв термiном на шiсть рокiв. Членство частково оновлюється кожнi три роки. Члени, чий термiн повноважень закiнчився, можуть бути призначенi знову.

     Суддi обирають Голову Суду першої iнстанцiї серед членiв Суду термiном на три роки. Вiн може бути переобраний.

     Суд першої iнстанцiї призначає Секретаря Суду та приймає положення, що регулює його дiяльнiсть.

     Суд першої iнстанцiї приймає за погодженням iз Судом ЄС Правила Процедури Суду. Цi Правила повиннi бути схваленi Радою, яка дiє квалiфiкованою бiльшiстю.

     Якщо Статутом Суду ЄС не передбачено iнше, положення цього Договору, що стосуються Суду ЄС, застосовуються i до Суду першої iнстанцiї.

Стаття 225 (колишня стаття 168a)

     1. Суд першої iнстанцiї має юрисдикцiю розглядати та виносити рiшення у судових справах першої iнстанцiї або у справах, визначених статтями 230, 232, 235, 236 та 238, за винятком справ, що знаходяться в компетенцiї судових палат, i тих, що вiднесенi Статутом Суду до компетенцiї Суду ЄС. Статут може передати до компетенцiї Суду першої iнстанцiї iншi види справ.

     Рiшення, винесенi Судом першої iнстанцiї вiдповiдно до цього пункту, можуть пiдлягати апеляцiї до Суду ЄС тiльки на пiдставi питань права в межах, визначених Статутом.

     2. Суд першої iнстанцiї має юрисдикцiю розглядати справи щодо оскарження рiшень судових палат, створених на пiдставi статтi 225a.

     Рiшення, винесенi Судом першої iнстанцiї вiдповiдно до цього пункту, можуть лише як виняток пiдлягати перегляду Судом ЄС вiдповiдно до умов та в межах, визначених у Статутi, якщо iснує серйозна загроза цiлiсностi чи узгодженостi права Спiвтовариства.

     3. Суд першої iнстанцiї має юрисдикцiю приймати попереднi рiшення щодо запитiв нацiональних судiв Держав-членiв вiдповiдно до статтi 234 у сферах, визначених Статутом.

     У разi, якщо Суд першої iнстанцiї вважає, що справа потребує принципового рiшення, яке може вплинути на цiлiснiсть або на узгодженiсть права Спiвтовариства, вiн може передати справу до Суду ЄС для надання висновку.

     Попереднi рiшення, що приймаються Судом першої iнстанцiї на запити нацiональних судiв, можуть як виняток пiдлягати перегляду Судом ЄС вiдповiдно до умов i в межах, визначених Статутом, якщо iснує серйозна загроза цiлiсностi та узгодженостi права Спiвтовариства.

Стаття 225a

     Рада, дiючи одностайно за пропозицiєю Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та Судом ЄС або на запит Суду ЄС та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом i Комiсiєю, може створювати судовi палати для розгляду в першiй iнстанцiї певних видiв справ у спецiальних сферах.

     Рiшення про заснування судової палати визначає положення щодо органiзацiї палати та обсяг юрисдикцiї, що їй надається.

     Рiшення судових палат можуть пiдлягати апеляцiї до Суду першої iнстанцiї тiльки на пiдставi питань права або, якщо таке буде зазначено в рiшеннi про заснування судової палати, питань факту.

     Члени судової палати обираються з осiб, чия незалежнiсть не викликає сумнiву та якi мають квалiфiкацiю, необхiдну для призначення у вищi судовi iнстанцiї. Вони призначаються Радою, яка дiє одностайно.

     Судовi палати встановлюють Правила Процедури за згодою Суду ЄС. Такi Правила мають бути схваленi Радою, яка дiє квалiфiкованою бiльшiстю.

     Доки в рiшеннi про заснування судової палати не передбачено iншого, положення даного Договору, що стосуються Суду ЄС та положення Статуту Суду ЄС, застосовуються й до судових палат.

Стаття 226 (колишня стаття 169)

     Якщо Комiсiя вважає, що Держава-член не виконує своїх зобов'язань щодо цього Договору, вона подає мотивований висновок з цього питання пiсля надання можливостi зацiкавленiй державi представити свої мiркування.

     Якщо ця держава не виконує положень висновкiв в перiод, вказаний Комiсiєю, Комiсiя може передати справу на розгляд Суду ЄС.

Стаття 227 (колишня стаття 170)

     Держава-член, яка вважає, що iнша Держава-член не виконує своїх зобов'язань щодо цього Договору, може звернутися з цього приводу до Суду ЄС.

     До того, як Держава-член звертається з позовом проти iншої Держави-члена щодо пiдозри в порушеннi зобов'язань стосовно цього Договору, вона звертається з цього приводу до Комiсiї.

     Комiсiя надає мотивованi висновки, пiсля чого кожна iз зацiкавлених Держав-членiв отримує можливiсть представити власнi аргументи та мiркування щодо тверджень iншої сторони як усно, так i письмово.

     Якщо Комiсiя не надає висновкiв протягом трьох мiсяцiв з початку отримання звернення для розгляду, їх вiдсутнiсть не повинна заважати зверненню з позовом до Суду ЄС.

Стаття 228 (колишня стаття 171)

     1. Якщо Суд ЄС вважає, що Держава-член не виконує своїх зобов'язань щодо цього Договору, вiн вимагає вiд такої держави вжити необхiдних заходiв для виконання рiшення Суду ЄС.

     2. Якщо Комiсiя вважає, що Держава-член не вжила таких заходiв, то, пiсля надання державi можливостi представити свої мiркування, вона видає обґрунтованi висновки, вказуючи на пункти, з яких зазначена Держава-член не виконує рiшення Суду ЄС.

     Якщо вiдповiдна Держава-член не спромоглася здiйснити заходи, спрямованi на виконання рiшення Суду ЄС, протягом визначеного Комiсiєю часу, остання може передати справу на розгляд Суду ЄС. При цьому вона повинна вказати розмiр одноразової суми чи штрафу, сплачуваного Державою-членом, якi вона вважає вiдповiдними у данiй ситуацiї.

     Якщо Суд ЄС вважає, що зазначена Держава-член не виконує його рiшення, вiн може накласти на неї одноразову суму або штраф.

     Ця процедура не суперечить статтi 227.

Стаття 229 (колишня стаття 172)

     Регламенти, прийнятi спiльно Європейським Парламентом i Радою або самою Радою, вiдповiдно до положень цього Договору, можуть надавати Суду ЄС необмеженi повноваження стосовно санкцiй, зазначених у таких регламентах.

Стаття 229a

     Не перешкоджаючи iншим положенням цього Договору, Рада, дiючи одностайно за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, може приймати положення про надання юрисдикцiї та визначення її обсягу Суду ЄС у справах, що стосуються застосування актiв, прийнятих на пiдставi цього Договору, якi створюють права промислової власностi Спiвтовариства. Рада рекомендує такi положення Державам-членам для прийняття вiдповiдно до їх конституцiйних процедур.

Стаття 230 (колишня стаття 173)

     Суд ЄС розглядає законнiсть актiв, прийнятих спiльно Європейським Парламентом i Радою, актiв Ради, Комiсiї та ЄЦБ, якi не вiдносяться до рекомендацiй, висновкiв та актiв Європейського Парламенту та мають правовi наслiдки для третiх сторiн.

     З цiєю метою вiн має юрисдикцiю розглядати позови, з якими звертаються Держава-член, Європейський Парламент, Рада або Комiсiя щодо браку компетенцiї, порушення суттєвих процедурних вимог, порушення положень цього Договору чи iнших правових норм, пов'язаних з його застосуванням, чи зловживання владою.

     Суд ЄС має юрисдикцiю за тих же умов щодо позовiв, з якими звертаються Палата Аудиторiв та Європейський Центральний Банк з метою захисту їх прерогатив.

     Будь-яка фiзична чи юридична особа може, на тих самих умовах, звернутися з позовом щодо рiшення, винесеного на адресу цiєї особи, або рiшення, яке, хоча i має форму регламенту або рiшення, адресованого iншiй особi, має пряме та безпосереднє вiдношення до цiєї особи.

     Позови, зазначенi у цiй статтi, повиннi подаватися протягом двох мiсяцiв з дати публiкацiї акта або повiдомлення позивача про нього або, у разi вiдсутностi такого, вiд дня, коли про таке рiшення стало вiдомо.

Стаття 231 (колишня стаття 174)

     Якщо позов є достатньо обґрунтованим, Суд ЄС оголошує такий акт недiйсним.

     Однак у разi регламенту Суд ЄС, якщо вважатиме за потрiбне, зазначає, якi юридичнi наслiдки регламенту, оголошеного недiйсним, було визнано як такi, що остаточно втратили силу.

Стаття 232 (колишня стаття 175)

     Якщо бездiяльнiсть Європейського Парламенту, Ради чи Комiсiї порушує цей Договiр, Держави-члени та iншi установи Спiвтовариства можуть звернутися з позовом до Суду ЄС з метою встановлення такого порушення.

     Позов приймається до розгляду лише у випадку, якщо цьому передувало звернення до зазначеної установи. Якщо протягом двох мiсяцiв пiсля такого звернення зазначена установа не визначилася щодо своєї позицiї, позов може бути поданий протягом наступних двох мiсяцiв.

     Будь-яка фiзична чи юридична особа, за умов, викладених у попереднiх пунктах, може оскаржити в Судi ЄС той факт, що установа Спiвтовариства не приймає щодо такої особи жодного акта, окрiм рекомендацiї чи висновку.

     Суд ЄС має, за тих же умов, повноваження щодо позовiв ЄЦБ у сферах, якi вiдносяться до компетенцiї останнього, а також позовiв, звернутих проти нього.

Стаття 233 (колишня стаття 176)

     Установа чи установи, акти яких визнано недiйсним або бездiяльнiсть яких визнана такою, що суперечить цьому Договору, зобов'язуються вжити необхiдних заходiв для виконання рiшення Суду ЄС.

     Таке зобов'язання не впливає на будь-яке iнше зобов'язання, яке випливає з другого пункту статтi 288.

     Ця стаття також застосовується до ЄЦБ.

Стаття 234 (колишня стаття 177)

     Суд ЄС має повноваження виносити рiшення стосовно:

     (a) тлумачення цього Договору;

     (b) дiйсностi i тлумачення рiшень установ Спiвтовариства та ЄЦБ;

     (c) тлумачення статутiв органiв, створених за рiшенням Ради, якщо такi статути вимагають цього.

     Коли таке питання постає перед будь-яким судом чи трибуналом Держави-члена, то цей суд чи трибунал може, якщо вважатиме, що рiшення з цього питання є необхiдним для прийняття свого рiшення, просити Суд ЄС прийняти рiшення з цього приводу.

     Коли будь-яке подiбне питання ставиться у справi, яка вже розглядається судом чи трибуналом Держави-члена, рiшення якого не пiдлягає оскарженню згiдно з нацiональним законодавством, такий суд чи трибунал зобов'язаний звернутися до Суду ЄС.

Стаття 235 (колишня стаття 178)

     Суд ЄС має повноваження у розглядi спорiв, пов'язаних iз вiдшкодуванням збиткiв, згадуваних у другому пунктi статтi 288.

Стаття 236 (колишня стаття 179)

     Суд ЄС має повноваження у будь-якому спорi мiж Спiвтовариством та його службовцями, в межах i за умов, викладених у Посадових регламентах чи Правилах працевлаштування.

Стаття 237 (колишня стаття 180)

     Суд ЄС, в нижчевикладених межах, має юрисдикцiю у спорах стосовно:

     (a) виконання Державами-членами зобов'язань згiдно зi Статутом Європейського iнвестицiйного банку. У цьому зв'язку Рада директорiв банку має повноваження, наданi Комiсiї статтею 226;

     (b) заходiв, прийнятих Радою управляючих Європейського iнвестицiйного банку. У цьому зв'язку будь-яка Держава-член, Комiсiя чи Адмiнiстративна рада банку може звертатися з позовами згiдно з умовами, викладеними у статтi 230;

     (c) заходiв, прийнятих Адмiнiстративною радою Європейського iнвестицiйного банку. Оскаржувати заходи можуть лише Держави-члени або Комiсiя згiдно з умовами, викладеними у статтi 230, i винятково на пiдставi невiдповiдностi процедурi, яка визначена статтями 21 (2), (5), (6) та (7) Статуту Банку;

     (d) виконання нацiональними центральними банками зобов'язань, взятих за цим Договором та Статутом ЄСЦБ. У цьому зв'язку повноваження Ради ЄЦБ щодо нацiональних центральних банкiв будуть такими ж, як тi, що покладенi на Комiсiю стосовно Держав-членiв статтею 226. Якщо Суд ЄС встановить, що нацiональний центральний банк не виконує свої зобов'язання згiдно з даним Договором, вiд такого банку вимагатиметься прийняття необхiдних заходiв для виконання рiшення Суду ЄС.

Стаття 238 (колишня стаття 181)

     Суд ЄС має повноваження надавати висновки стосовно будь-якого арбiтражного застереження, що мiститься в контрактi, укладеному Спiвтовариством або за дорученням Спiвтовариства, незалежно вiд того, чи регулюється цей контракт господарським чи цивiльним правом.

Стаття 239 (колишня стаття 182)

     Суд ЄС має повноваження у будь-якому спорi мiж Державами-членами, що стосується предмета цього Договору, якщо цей спiр подається на його розгляд за особливою згодою мiж сторонами.

Стаття 240 (колишня стаття 183)

     За винятком випадкiв, де повноваження Суду ЄС визначенi цим Договором, спори, в яких Спiвтовариство виступає в якостi однiєї зi сторiн, не виключаються з юрисдикцiї судiв чи трибуналiв Держав-членiв.

Стаття 241 (колишня стаття 184)

     Незважаючи на завершення термiну, визначеного у п'ятому пунктi статтi 230, будь-яка сторона у судових слуханнях щодо регламенту, прийнятого спiльно Європейським Парламентом i Радою, або регламенту Ради, Комiсiї, або ЄЦБ, може посилатися на пiдстави, якi визначенi у другому пунктi статтi 230, з метою оскарження Судом ЄС застосовування цього регламенту.

Стаття 242 (колишня стаття 185)

     Позови, з якими звертаються до Суду ЄС, не призупиняють дiю актiв. Однак Суд ЄС може, якщо вимагають обставини, вимагати призупинити застосування оскарженого рiшення.

Стаття 243 (колишня стаття 186)

     Суд ЄС може у будь-яких справах, якi знаходяться на розглядi, приписувати будь-якi необхiднi промiжнi заходи.

Стаття 244 (колишня стаття 187)

     Рiшення Суду ЄС впроваджуються за умов, викладених у статтi 256.

Стаття 245 (колишня стаття 188)

     Статут Суду ЄС приймається окремим Протоколом.

     Рада, дiючи одностайно на запит Суду ЄС та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом i Комiсiєю або на запит Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом i Судом ЄС, може вносити змiни та доповнення до Статуту, за винятком роздiлу I.

Частина 5
Палата Аудиторiв

Стаття 246 (колишня стаття 188a)

     Палата Аудиторiв здiйснює перевiрки.

Стаття 247 (колишня стаття 188b)

     1. До складу Палати Аудиторiв має входити по одному представнику вiд кожної Держави-члена.

     2. Члени Палати Аудиторiв обираються з числа осiб, якi належать або належали у своїх вiдповiдних країнах до органiв зовнiшнього аудиту, або з тих, хто має спецiальну квалiфiкацiю для цiєї посади. Їхня незалежнiсть має бути поза всяким сумнiвом.

     3. Члени Палати Аудиторiв призначаються термiном на шiсть рокiв. Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, затверджує список членiв, складений вiдповiдно до пропозицiй Держав-членiв. Члени Палати можуть бути переобранi на наступний термiн.

     Члени Палати обирають Голову Палати Аудиторiв зi свого числа термiном на три роки. Голова може бути переобраний знову.

     4. Члени Палати Аудиторiв, у загальних iнтересах Спiвтовариства, є повнiстю незалежними у виконаннi своїх обов'язкiв.

     При виконаннi цих обов'язкiв вони не приймають iнструкцiй вiд будь-якого уряду чи вiд будь-якого iншого органу. Вони утримуються вiд будь-яких дiй, несумiсних з їхнiми обов'язками.

     5. Члени Палати Аудиторiв пiд час свого перебування на посадi не можуть бути задiяними у будь-якiй iншiй дiяльностi, незалежно вiд того, прибуткова вона чи нi. Приступаючи до виконання своїх обов'язкiв, вони дають урочисту клятву, що як пiд час, так i пiсля свого перебування на посадi дотримуватимуться зобов'язань, якi з цього витiкають, особливо щодо свого обов'язку поводитися чесно i розсудливо при розглядi пропозицiй щодо певних призначень чи винагород пiсля закiнчення термiну їх перебування на посадi.

     6. Окрiм замiни, згiдно з вiдповiдною встановленою процедурою, чи смертi, обов'язки члена Палати Аудиторiв закiнчуються з його вiдставкою або примусовим звiльненням за постановою Суду ЄС вiдповiдно до пункту 7.

     Вакансiя, що з'явилася таким чином, заповнюється на термiн, який залишився вiд перебування члена на посадi.

     За винятком примусового звiльнення, члени Палати Аудиторiв залишаються на своїх посадах до переобрання на законних пiдставах.

     7. Член Палати Аудиторiв може бути звiльнений зi своєї посади або позбавлений свого права на пенсiю та iншi винагороди лише у випадку, якщо Суд ЄС, на вимогу Палати Аудиторiв, встановить, що вiн бiльше не вiдповiдає необхiдним умовам або не виконує зобов'язань, що покладаються на нього згiдно з посадою.

     8. Дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю. Рада визначає умови найму Голови та членiв Палати Аудиторiв, особливо з питань їхнiх зарплат, винагород та пенсiй. Тiєю ж бiльшiстю вона також визначає будь-якi iншi платежi, якi можуть бути зробленi замiсть заробiтної плати.

     9. Положення Протоколу про привiлеї та iмунiтет службовцiв Європейського Спiвтовариства, якi застосовуються до суддiв Суду ЄС, застосовуються також i до членiв Палати Аудиторiв.

Стаття 248 (колишня стаття 188c)

     1. Палата Аудиторiв перевiряє розрахунки Спiвтовариства за всiма статтями прибуткiв i видаткiв. Вона також перевiряє розрахунки за всiма статтями прибуткiв i видаткiв усiх органiв Спiвтовариства настiльки, наскiльки вiдповiдний установчий iнструмент не перешкоджає такiй перевiрцi.

     Палата Аудиторiв надає Європейському Парламенту та Радi декларацiю, що визначає правильнiсть ведення рахункiв, а також законнiсть i регулярнiсть фiнансових операцiй, що лежать в їх основi, яка публiкується в "Офiцiйному журналi Європейського Союзу". Така декларацiя може супроводжуватись окремою оцiнкою для кожної основної сфери дiяльностi Спiвтовариства.

     2. Палата Аудиторiв стежить за тим, щоб усi доходи були отриманi i всi витрати були здiйсненi законним та належним чином i щоб управлiння фiнансами було правильним. При цьому вiн повiдомляє про кожен випадок порушень.

     Перевiрка доходiв повинна здiйснюватися на основi як сум, визначених до сплати, так i сум, дiйсно сплачених Спiвтовариством.

     Перевiрка видаткiв повинна здiйснюватися на основi як взятих зобов'язань, так i дiйсно зроблених платежiв.

     Такi перевiрки можуть здiйснюватися перед закриттям рахункiв даного фiнансового року.

     3. Перевiрка базується на бухгалтерськiй звiтностi та, за необхiдностi, проводиться без попередження в iнших установах Спiвтовариства, в примiщеннях будь-якого органу, який управляє доходами чи видатками за дорученням Спiвтовариства, та в Державах-членах, включаючи примiщення будь-якої фiзичної чи юридичної особи, яка отримує платежi з бюджету. У Державах-членах аудит здiйснюється у контактi з нацiональними аудиторськими органами або, якщо останнi не мають необхiдних повноважень, з компетентними нацiональними установами. Палата Аудиторiв та нацiональнi аудиторськi органи Держав-членiв спiвпрацюють у дусi довiри, в той же час зберiгаючи свою незалежнiсть. Цi органи чи установи iнформують Палату Аудиторiв про свiй намiр брати участь в перевiрцi.

     Iншi установи Спiвтовариства та органи, що управляють доходами та видатками вiд iменi Спiвтовариства, будь-яка фiзична чи юридична особа, яка отримує платежi з бюджету, та нацiональнi аудиторськi органи або, якщо вони не мають необхiдних повноважень, то компетентнi нацiональнi установи надають Рахунковiй палатi, на його вимогу, будь-який документ чи iнформацiю, потрiбну для виконання ним своїх завдань.

     Стосовно дiяльностi Європейського iнвестицiйного банку з управлiння доходами i видатками Спiвтовариства, права Суду ЄС на доступ до iнформацiї, якою володiє Банк, визначаються угодою мiж Судом ЄС, Банком i Комiсiєю. За вiдсутностi такої угоди Суд ЄС, проте, має доступ до iнформацiї, яка необхiдна йому для перевiрки доходiв i видаткiв Спiвтовариства, якими управляє Банк.

     4. Палата Аудиторiв складає щорiчний звiт пiсля завершення кожного фiнансового року. Вiн передається до iнших установ Спiвтовариства та публiкується разом з вiдповiдями зазначених установ на зауваження Палати Аудиторiв у "Офiцiйному журналi Європейського Союзу".

     Палата Аудиторiв може також у будь-який час надавати свої зауваження з окремих питань, зокрема у формi спецiальних звiтiв та надсилати свої висновки на запит тiєї чи iншої установи Спiвтовариства.

     Палата приймає щорiчний звiт, спецiальнi звiти та висновки бiльшiстю своїх членiв. Однак Палата може створювати внутрiшнi вiддiлення для схвалення певних категорiй звiтiв чи висновкiв вiдповiдно до положень, зазначених у Правилах Процедури Палати.

     Палата надає допомогу Європейському Парламенту та Радi у виконаннi їх повноважень щодо виконання бюджету.

     Палата Аудиторiв складає Правила Процедури Палати. Такi Правила мають бути схваленi Радою, яка дiє квалiфiкованою бiльшiстю.

Глава 2
Положення, спiльнi для кiлькох установ

Стаття 249 (колишня стаття 189)

     Для виконання своїх завдань та вiдповiдно до положень цього Договору, Європейський Парламент спiльно з Радою, Радою i Комiсiєю приймає регламенти, директиви, надає рекомендацiї та висновки.

     Регламенти мають загальне застосування. Вони є обов'язковими у всiх своїх елементах i мають пряму дiю в усiх Державах-членах.

     Директива є обов'язковою для кожної Держави-члена, якiй вона направляється, щодо результатiв, якi мають бути досягнутi, залишаючи при цьому право вибору форм i методiв нацiональним владним органам.

     Рiшення є обов'язковим у всiх своїх частинах для тих, кому воно адресоване.

     Рекомендацiї та висновки не мають обов'язкової сили.

Стаття 250 (колишня стаття 189a)

     1. Якщо згiдно з цим Договором Рада дiє за пропозицiєю вiд Комiсiї, для акта про внесення поправки до цiєї пропозицiї потрiбна одностайнiсть, вiдповiдно до статтi 251 (4) i (5).

     2. Поки Рада не прийняла акт. Комiсiя може змiнювати свою пропозицiю у будь-який час протягом процедури, яка веде до прийняття акта Спiвтовариством.

Стаття 251 (колишня стаття 189b)

     1. Коли в цьому Договорi робиться посилання на цю статтю для прийняття акта, застосовується така процедура.

     2. Комiсiя подає пропозицiю Європейському Парламенту та Радi.

     Рада пiсля отримання висновкiв вiд Європейського Парламенту квалiфiкованою бiльшiстю:

     - якщо схвалює всi поправки, що мiстяться у висновках Європейського Парламенту, може прийняти запропонований акт, змiнений вiдповiдним чином;

     - якщо Європейський Парламент не пропонує жодних поправок, може прийняти запропонований акт;

     - в iнших випадках схвалює спiльну позицiю та iнформує про це Європейський Парламент. Рада докладно iнформує Європейський Парламент про причини схвалення такої спiльної позицiї. Комiсiя докладно iнформує Європейський Парламент про свою позицiю.

     Якщо протягом трьох мiсяцiв такого спiлкування Європейський Парламент:

     (a) схвалює спiльну позицiю або не приймає жодного рiшення, то такий акт визнається прийнятим вiдповiдно до цiєї спiльної позицiї;

     (b) вiдхиляє абсолютною бiльшiстю членiв свого складу спiльну позицiю, то пропонований акт визнається не прийнятим;

     (c) пропонує абсолютною бiльшiстю членiв свого складу поправки до спiльної позицiї, то текст з такими поправками направляється Радi i Комiсiї, якi надають висновки щодо цих поправок.

     3. Якщо протягом трьох мiсяцiв пiсля отримання матерiалiв Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю, схвалює всi поправки Європейського Парламенту, то такий акт визнається прийнятим у формi спiльної позицiї, змiненої вiдповiдним чином; однак Рада повинна прийняти одноголосне рiшення щодо поправок, з яких Комiсiя подала негативнi висновки. Якщо Рада не схвалює всi поправки, Голова Ради, за згодою Голови Європейського Парламенту, протягом шести мiсяцiв проводить зустрiч Узгоджувального комiтету.

     4. Узгоджувальний комiтет, до якого входять члени Ради чи їх представники та рiвна кiлькiсть представникiв Європейського Парламенту, має завдання досягти згоди щодо спiльного тексту акта, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю голосiв членiв Ради або їхнiх представникiв та бiльшiстю представникiв Європейського Парламенту. Комiсiя бере участь у процесi роботи Узгоджувального комiтету i виконує всi необхiднi пропозицiї з метою узгодження позицiй Європейського Парламенту i Ради. Для виконання цього завдання Узгоджувальний комiтет виробляє спiльну позицiю на основi поправок, запропонованих Європейським Парламентом.

     5. Якщо протягом шести мiсяцiв з часу свого скликання Узгоджувальний комiтет схвалює спiльно узгоджений текст. Європейський Парламент, на пiдставi рiшення, прийнятого абсолютною бiльшiстю вiд загальної кiлькостi тих, хто брав участь у голосуваннi, та Рада, на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, протягом шести тижнiв пiсля цього схвалення повиннi прийняти даний акт на базi спiльного тексту. Якщо одна з цих двох установ не схвалює запропонований акт протягом цього перiоду, то вiн вважається не прийнятим.

     6. Якщо Узгоджувальний комiтет не схвалює спiльний текст, то запропонований акт вважається неприйнятим.

     7. Перiоди "шiсть мiсяцiв" та "три тижнi", зазначенi у цiй статтi, за iнiцiативою Європейського Парламенту чи Ради можуть бути продовженi вiдповiдно на один мiсяць i на два тижнi.

Стаття 252 (колишня стаття 189c)

     Коли в цьому Договорi для прийняття постанови робиться посилання на цю статтю, то застосовується така процедура:

     (a) Рада, квалiфiкованою бiльшiстю на пропозицiю вiд Комiсiї та пiсля отримання висновкiв вiд Європейського Парламенту, виробляє спiльну позицiю.

     (b) Спiльна позицiя Ради повiдомляється Європейському Парламенту. Рада i Комiсiя повнiстю iнформують Європейський Парламент про причини, якi зумовили прийняття Радою спiльної позицiї, а також про позицiю Комiсiї.

     Якщо протягом трьох мiсяцiв пiсля такого повiдомлення Європейський Парламент схвалює цю спiльну позицiю або не приймає рiшення протягом цього перiоду. Рада приймає даний акт вiдповiдно до спiльно виробленої позицiї.

     (c) Європейський Парламент може протягом трьох мiсяцiв, зазначених у пунктi (b), рiшенням абсолютної бiльшостi його членiв, запропонувати поправки до спiльної позицiї Ради. Європейський Парламент також може, такою ж бiльшiстю, вiдхилити спiльну позицiю Ради. Результат розгляду передається Радi та Комiсiї.

     Якщо Європейський Парламент вiдхилив спiльну позицiю Ради, то для розгляду акта в другому читаннi вимагається одностайне рiшення Ради.

     (d) Комiсiя протягом одного мiсяця повторно розглядає пропозицiю, на пiдставi якої Рада виробила свою спiльну позицiю, беручи до уваги поправки, запропонованi Європейським Парламентом.

     Комiсiя в ходi повторного розгляду пропозицiї направляє Радi не прийнятi нею поправки, запропонованi Європейським Парламентом, i висловлює свою думку щодо них. Рада може прийняти цi поправки одноголосно.

     (e) На пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, Рада приймає пропозицiю, яка повторно розглянута Комiсiєю.

     Для внесення змiн до пропозицiї, яка була повторно розглянута Комiсiєю, вiд Ради вимагається одностайне рiшення.

     (f) У випадках, зазначених у пунктах (c), (d) i (e), вiд Ради вимагається прийняття рiшення протягом трьох мiсяцiв. Якщо за цей перiод рiшення не прийнято, пропозицiя Комiсiї вважається не прийнятою.

     (g) Перiоди, зазначенi в пунктах (b) i (f), можуть бути продовженi максимум на один мiсяць за спiльною згодою мiж Радою та Європейським Парламентом.

Стаття 253 (колишня стаття 190)

     Регламенти, директиви i рiшення, прийнятi спiльно Радою та Європейським Парламентом, i регламенти, якi прийнятi Радою чи Комiсiєю, повиннi зазначати мотиви для їхнього схвалення та посилатися на будь-якi пропозицiї чи висновки, якi слiд було отримати вiдповiдно до цього Договору.

Стаття 254 (колишня стаття 191)

     1. Регламенти, директиви i рiшення, прийнятi вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, пiдписуються Головою Європейського Парламенту та Головою Ради i публiкуються в "Офiцiйному журналi Європейського Союзу". Вони набувають чинностi iз зазначеної дати або, за її вiдсутностi, на двадцятий день пiсля опублiкування.

     2. Регламенти Ради i Комiсiї, як i директиви цих установ, адресованi усiм Державам-членам, публiкуються в "Офiцiйному журналi Європейського Союзу". Вони набувають чинностi iз зазначеної дати, яка вказана в них, або, за її вiдсутностi, на двадцятий день пiсля їх опублiкування.

     3. Iншi директиви та рiшення повиннi бути повiдомленi адресатам i набувають чинностi на момент такого повiдомлення.

Стаття 255 (колишня стаття 191a)

     1. Будь-який громадянин Спiвтовариства i будь-яка юридична чи фiзична особа, яка мешкає або має зареєстрований офiс в однiй з Держав-членiв, мають право доступу до документiв Європейського Парламенту, Ради i Комiсiї, вiдповiдно до принципiв та умов, визначених згiдно з пунктами 2 i 3.

     2. Загальнi принципи та обмеження на пiдставi публiчного чи приватного iнтересу щодо доступу до документiв повиннi бути визначенi Радою, яка дiє вiдповiдно до процедури, визначеної у статтi 251, протягом двох рокiв пiсля вступу в дiю Амстердамського договору.

     3. Кожна вищезгадана установа розробляє конкретнi положення про доступ до своїх документiв у власних Правилах процедури.

Стаття 256 (колишня стаття 192)

     Рiшення Ради чи Комiсiї, якi накладають фiнансовi зобов'язання на особи iншi, нiж держави, повиннi впроваджуватися у примусовому порядку.

     Впровадження рiшень здiйснюватиметься згiдно з цивiльно-процесуальними нормами, якi дiють в державi, на територiї якої вони здiйснюються. Виконавчий лист додається до рiшення, без жодних iнших формальностей, окрiм перевiрки автентичностi такого рiшення нацiональним органом, який уряд кожної Держави-члена призначає з цiєю метою i про який повiдомляє Комiсiю i Суд ЄС.

     Коли цi формальностi завершено на звернення зацiкавленої сторони, остання може перейти до його впровадження вiдповiдно до нацiонального законодавства, передаючи справу безпосередньо на розгляд компетентного органу.

     Впровадження може бути призупинено тiльки рiшенням Суду ЄС. Однак, суди зацiкавленої країни мають юрисдикцiю щодо скарг вiдносно того, що впровадження здiйснюється неналежним чином.

Глава 3
Економiчний i Соцiальний Комiтет

Стаття 257 (колишня стаття 193)

     Цим засновується Економiчний та Соцiальний Комiтет. Вiн має дорадчий статус.

     До складу Комiтету входять представники рiзних економiчних та соцiальних складових органiзованого громадянського суспiльства i, зокрема, представники виробникiв, фермерiв, перевiзникiв, робiтникiв, дилерiв, ремiсникiв, осiб вiльних професiй, споживачiв та представникiв громадськостi.

Стаття 258 (колишня стаття 194)

     Чисельнiсть членiв Економiчного та Соцiального Комiтетiв не повинна перевищувати 350.

     Чисельнiсть членiв така:

Бельгiя	12
Данiя	9
Нiмеччина	24
Грецiя	12
Iспанiя	21
Францiя	24
Iрландiя	9
Iталiя	24
Люксембург	6
Нiдерланди	12
Австрiя	12
Португалiя	12
Фiнляндiя	9
Швецiя	12
Об'єднане Королiвство Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї	24

     Члени Комiтету не зв'язанi жодними обов'язковими iнструкцiями. Вони повнiстю незалежнi у виконаннi своїх обов'язкiв i дiють в iнтересах усього Спiвтовариства.

     Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю, визначає межi повноважень членiв Комiтету.

Стаття 259 (колишня стаття 195)

     1. Члени Комiтету призначаються на чотири роки за пропозицiєю Держав-членiв. Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю, схвалює список членiв, складений вiдповiдно до пропозицiй кожної з Держав-членiв. Термiн їх повноважень може бути продовжено.

     2. Рада консультується з Комiсiєю. Вона може отримати висновки європейських структур, якi представляють рiзнi економiчнi i соцiальнi сектори i яких стосується дiяльнiсть Спiвтовариства.

Стаття 260 (колишня стаття 196)

     Комiтет обирає свого голову та службовцiв з числа своїх членiв строком на два роки.

     Комiтет приймає вiдповiдне Положення щодо здiйснення своєї дiяльностi.

     Засiдання Комiтету скликаються головою на вимогу Ради чи Комiсiї. Вiн також може проводити засiдання за власною iнiцiативою.

Стаття 261 (колишня стаття 197)

     Комiтет має у своєму складi спецiалiзованi пiдроздiли для принципових галузей, якi охоплюються рамками дiї цього Договору.

     Такi спецiалiзованi пiдроздiли дiють в межах загальних правил дiяльностi Комiтету. Вони не можуть надавати консультацiї незалежно вiд Комiтету.

     У рамках Комiтету можуть також створюватися пiдкомiтети для пiдготовки конкретних питань з конкретних сфер дiяльностi чи конкретних проектiв висновкiв, якi подаються на розгляд Комiтету.

     Правила процедури визначають методи створення та повноваження спецiалiзованих секцiй та пiдкомiтетiв.

Стаття 262 (колишня стаття 198)

     Рада чи Комiсiя повинна консультуватися з Комiтетом, якщо даний Договiр вимагає цього. Цi установи можуть консультуватися з Комiтетом у всiх випадках, коли вважатимуть за доцiльне. Вiн може надавати висновки за власною iнiцiативою у справах, в яких вiн вважає такi дiї доречними.

     Рада чи Комiсiя, якщо вважатиме за необхiдне, встановлюють Комiтету для пiдготовки висновкiв термiн, який не може бути меншим нiж один мiсяць вiд дати, коли голова отримує повiдомлення про це. Вiдсутнiсть висновкiв пiсля закiнчення такого строку не може перешкоджати подальшим дiям.

     Висновки Комiтету та спецiалiзованого пiдроздiлу, разом iз запротокольованим записом, направляються Радi i Комiсiї.

     Комiтет може отримувати консультацiї вiд Європейського Парламенту.

Глава 4
Комiтет регiонiв

Стаття 263 (колишня стаття 198a)

     Цим створюється Комiтет iз дорадчим статусом, до складу якого входять представники регiональних органiв влади та органiв мiсцевого самоврядування, якi обранi до таких органiв або полiтично пiдзвiтнi таким виборним органам, та отримує назву "Комiтет регiонiв".

     Чисельнiсть членiв Комiтету регiонiв не повинна перевищувати 350.

     Чисельнiсть членiв Комiтету регiонiв, запропонованих кожною Державою-членом, розподiляється таким чином:

Бельгiя	12
Данiя	9
Нiмеччина	24
Грецiя	12
Iспанiя	21
Францiя	24
Iрландiя	9
Iталiя	24
Люксембург	6
Нiдерланди	12
Австрiя	12
Португалiя	12
Фiнляндiя	9
Швецiя	12
Об'єднане Королiвство Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї	24

     Члени Комiтету та рiвна чисельнiсть альтернативних членiв призначаються термiном на чотири роки за пропозицiями Держав-членiв. Пiсля закiнчення строку вони можуть бути призначенi знову. Рада, дiючи квалiфiкованою бiльшiстю, приймає список членiв та альтернативних членiв, складений вiдповiдно до пропозицiй Держав-членiв. Коли закiнчується дiя мандату, на пiдставi якого названi особи були запропонованi, термiн повноважень члена Комiтету регiонiв також автоматично закiнчується, i такi особи замiнюються на термiн, що залишився, вiдповiдно до такої ж процедури. Нiхто з членiв Комiтету регiонiв не може бути одночасно членом Європейського Парламенту.

     Члени Комiтету не зв'язанi жодним мандатом. Вони повнiстю незалежнi у виконаннi своїх обов'язкiв i дiють в iнтересах усього Спiвтовариства.

Стаття 264 (колишня стаття 198b)

     Комiтет регiонiв з числа своїх членiв обирає голову та службовцiв термiном на два роки.

     Вiн приймає Правила процедури.

     Засiдання Комiтету скликаються головою на вимогу Ради чи Комiсiї. Вiн також може проводити засiдання за власною iнiцiативою.

Стаття 265 (колишня стаття 198c)

     Рада чи Комiсiя повинна консультуватися з Комiтетом регiонiв, якщо даний Договiр вимагає цього. Цi установи можуть консультуватися з Комiтетом у всiх випадках, зокрема щодо транскордонного спiвробiтництва, коли одна з цих двох установ вважатиме це за доцiльне.

     Рада чи Комiсiя, якщо вважатиме за необхiдне, встановлює Комiтету термiн для пiдготовки висновкiв, який не може бути меншим нiж один мiсяць вiд дати, коли голова отримує повiдомлення про це. Вiдсутнiсть висновкiв пiсля закiнчення такого строку не може перешкоджати подальшим дiям.

     Коли вiдповiдно до статтi 262 Економiчний i Соцiальний Комiтет залучається до консультацiй, тодi Рада чи Комiсiя звертаються з проханням про висновки до Комiтету Регiонiв. У випадках, коли порушуються регiональнi iнтереси, Комiтет Регiонiв може пiдготувати висновки у справi за власною iнiцiативою.

     Комiтет Регiонiв може надавати консультацiї Європейському Парламенту.

     Вiн може надавати висновки за власною iнiцiативою у випадках, коли вважатиме такi дiї доцiльними.

     Висновки Комiтету та спецiалiзованого пiдроздiлу, разом iз запротокольованим записом, направляються Радi i Комiсiї.

Глава 5
Європейський iнвестицiйний банк

Стаття 266 (колишня стаття 198d)

     Європейський iнвестицiйний банк є юридичною особою.

     Членами Європейського iнвестицiйного банку є Держави-члени.

     Статут Європейського iнвестицiйного банку мiститься у Протоколi до даного Договору. Рада, дiючи одностайно на вимогу Європейського iнвестицiйного банку та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом i Комiсiєю або на вимогу Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та Європейським iнвестицiйним банком, може вносити змiни та доповнення до статей 4, 11 i 12 та до статтi 18 (5) Статуту Банку.

Стаття 267 (колишня стаття 198e)

     Завданням Європейського iнвестицiйного банку є сприяння через ресурси ринку капiталiв та використання власних ресурсiв збалансованому та постiйному розвитку спiльного ринку в iнтересах Спiвтовариства. З цiєю метою Банк, дiючи на неприбутковiй основi, надає позички та гарантiї, якi полегшуватимуть фiнансування наступних проектiв у всiх секторах економiки:

     (a) проекти з розвитку слаборозвинутих регiонiв;

     (b) проекти з модернiзацiї чи перетворення пiдприємств або з розвитку нових видiв дiяльностi, покликаних сприяти прогресу в створеннi спiльного ринку, коли такi проекти мають такий обсяг чи характер, що не можуть повнiстю фiнансуватися за допомогою коштiв, якi є у розпорядженнi Держав-членiв;

     (c) проекти, якi становлять спiльний iнтерес для кiлькох Держав-членiв i мають такий обсяг чи характер, що не можуть повнiстю фiнансуватися iз залученням коштiв, якi є у розпорядженнi окремих Держав-членiв.

     У виконаннi цього завдання Банк повинен сприяти фiнансуванню iнвестицiйних програм у поєднаннi з допомогою вiд Структурних фондiв та iншими фiнансовими iнструментами Спiвтовариства.

РОЗДIЛ II
ФIНАНСОВI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 268 (колишня стаття 199)

     Усi статтi видаткiв i доходiв Спiвтовариства, у тому числi й тi, що стосуються Європейського соцiального фонду, включаються в кошторис, що робиться на кожний фiнансовий рiк, i показуються в бюджетi.

     Адмiнiстративнi видатки, якi передбаченi для установ положеннями Договору про Європейський Союз i стосуються спiльної зовнiшньої полiтики i полiтики безпеки та спiвпрацi у сферi юстицiї та охорони порядку, вiдносяться на бюджетний кошт. Поточнi видатки, передбаченi для здiйснення зазначених положень, за згаданих тут умов можуть бути вiднесенi на бюджетний кошт.

     Видатки i доходи бюджету повиннi бути збалансованi.

Стаття 269 (колишня стаття 201)

     Без шкоди для iнших доходiв бюджет повнiстю фiнансується з власних ресурсiв.

     Рада, дiючи одноголосно, на пропозицiю вiд Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, приймає положення щодо системи власних ресурсiв Спiвтовариства, якi вона рекомендуватиме Державам-членам для прийняття згiдно з їх вiдповiдними конституцiйними вимогами.

Стаття 270 (колишня стаття 201a)

     З метою дотримання бюджетної дисциплiни Комiсiя не робить жодних пропозицiй щодо актiв Спiвтовариства, не змiнює своїх пропозицiй, не схвалює будь-яких заходiв на їх виконання, що могли б мати вiдчутнi наслiдки для бюджету, без гарантiй того, що така пропозицiя чи такi заходи можуть бути профiнансованi в межах власних ресурсiв Спiвтовариства з додержанням положень, викладених Радою вiдповiдно до статтi 269.

Стаття 271 (колишня стаття 202)

     Видатки бюджету повиннi затверджуватися на кожний фiнансовий рiк, якщо регламенти, схваленi вiдповiдно до статтi 279, не передбачають iншого.

     Згiдно з умовами, якi будуть викладенi вiдповiдно до статтi 279, будь-якi асигнування, окрiм пов'язаних з видатками на персонал, що не були використанi до кiнця фiнансового року, можуть бути перенесенi лише на наступний фiнансовий рiк.

     Асигнування класифiкуються за рiзними главами, якi зводять статтi видаткiв за їхнiм походженням чи цiлями i пiдроздiляються, наскiльки це необхiдно, вiдповiдно до регламентiв, розроблених згiдно зi статтею 279.

     Видатки Європейського Парламенту, Ради, Комiсiї чи Суду ЄС розносяться в окремi статтi бюджету, не порушуючи спецiальнi положення певних спiльних груп видаткiв.

Стаття 272 (колишня стаття 203)

     1. Фiнансовий рiк триває з 1 сiчня по 31 грудня.

     2. Кожна установа Спiвтовариства до 1 липня подає оцiнку своїх витрат. Комiсiя консолiдує цi оцiнки в попередньому проектi бюджету та додає до нього висновки, якi можуть мiстити рiзнi оцiнки.

     Попереднiй проект бюджету мiстить оцiнку доходiв та оцiнку видаткiв.

     3. Комiсiя подає попереднiй проект бюджету Радi не пiзнiше 1 вересня року, що передує тому, на який складається цей бюджет.

     Рада проводить консультацiї з Комiсiєю та, за необхiдностi, з iншими зацiкавленими установами у всiх випадках, коли вона планує вiдхилення вiд попереднього проекту бюджету.

     Дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, Рада складає проект бюджету i направляє його до Європейського Парламенту.

     4. Проект бюджету повинен бути поданий до Європейського Парламенту не пiзнiше 5 жовтня року, попереднього до того, на який складається цей бюджет.

     Європейський Парламент має право змiнювати проект бюджету, дiючи на пiдставi рiшення бiльшостi своїх членiв, i пропонувати Радi на пiдставi рiшення, прийнятого бiльшiстю голосiв з числа тих, якi брали участь у голосуваннi, змiни до проекту бюджету, якi стосуються видаткiв, що прямо пов'язанi з цим Договором, або актiв, прийнятих вiдповiдно до нього.

     Якщо протягом 45 днiв пiсля подання бюджету Європейський Парламент схвалив його, бюджет вважається прийнятим остаточно. Якщо протягом цього перiоду Європейський Парламент не змiнив проект бюджету або не внiс поправок до нього, бюджет буде вважатися остаточно прийнятим.

     Якщо протягом цього перiоду Європейський Парламент внiс до проекту бюджету поправки або змiни, проект бюджету разом з цими поправками чи пропонованими змiнами направляється Радi.

     5. Пiсля обговорення проекту бюджету з Комiсiєю i, за необхiдностi, з iншими зацiкавленими установами Рада дiє на таких умовах:

     (a) Рада може, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, змiнити будь-якi з поправок, прийнятих Європейським Парламентом;

     (b) стосовно запропонованих змiн:

     - коли змiна, запропонована Європейським Парламентом, не спричиняє збiльшення загального обсягу видаткiв установi, зокрема завдяки тому, що передбачуваний нею рiст видаткiв компенсуватиметься однiєю або бiльше пропонованими змiнами, якi вiдповiдно будуть зменшувати видатки, то Рада може, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, вiдхилити пропоновану змiну. За вiдсутностi рiшення вiдхилити її пропонована поправка вважається прийнятою;

     - коли змiна, запропонована Європейським Парламентом, не спричиняє збiльшення загального обсягу видаткiв установи, Рада може, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, вiдхилити запропоновану змiну. За вiдсутностi рiшення прийняти її пропонована змiна вважається вiдхиленою;

     - коли на пiдставi одного з двох попереднiх пiдпунктiв Рада вiдхилила запропоновану змiну, вона може, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, або залишити суму, вказану в проектi бюджету, або встановити iншу суму.

     Проект бюджету буде змiнено на пiдставi запропонованих змiн, прийнятих Радою.

     Якщо протягом 15 днiв пiсля подання проекту бюджету Рада не змiнила будь-якi з поправок, прийнятих Європейським Парламентом, та якщо прийнято запропонованi ним змiни, бюджет вважається остаточно прийнятим. Рада iнформує Парламент про те, що вона не змiнила жодної з поправок i що запропонованi поправки прийнято.

     Якщо протягом цього перiоду Рада змiнила одну чи кiлька поправок, прийнятих Європейським Парламентом, або якщо запропонованi ним змiни вiдхилено чи змiнено, то такий змiнений проект бюджету знову направляється на розгляд Європейського Парламенту. Рада iнформує Європейський Парламент про результати дискусiї.

     6. Протягом 15 днiв пiсля подання проекту бюджету Європейський Парламент, який проiнформовано про рiшення щодо запропонованих ним змiн, може, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого бiльшiстю його членiв та трьома п'ятими вiд загальної кiлькостi тих, що брали участь у голосуваннi, змiнити чи вiдхилити змiни до його поправок, зроблених Радою, i вiдповiдно прийняти бюджет. Якщо протягом цього перiоду Європейський Парламент не прийняв жодних рiшень, бюджет вважається остаточно прийнятим.

     7. Коли процедуру, визначену цiєю статтею, завершено, Голова Європейського Парламенту оголошує бюджет остаточно прийнятим.

     8. Проте Європейський Парламент, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого бiльшiстю його членiв та трьома п'ятими вiд загальної кiлькостi тих, що брали участь у голосуваннi, може, за наявностi важливих причин, вiдхилити проект бюджету i попросити представити йому новий проект.

     9. Максимальний рiвень зростання видаткiв однакового типу, якi визначаються на поточний рiк, фiксуються щорiчно для загальної суми видаткiв, iншої нiж та, яка випливає з цього Договору або з рiшень, прийнятих вiдповiдно до нього.

     Пiсля консультацiй з Комiтетом економiчної полiтики Комiсiя проголошує, яким саме буде цей максимальний рiвень на пiдставi:

     - динамiки валового нацiонального продукту в рамках Спiвтовариства;

     - середнiх рiвнiв вiдхилень у бюджетах Держав-членiв;

     - динамiки вартостi життя протягом попереднього фiнансового року.

     Максимальний рiвень повiдомляється до 1 травня всiм установам Спiвтовариства. Вiд останнього вимагається схвалити його пiд час бюджетної процедури вiдповiдно до положень четвертого та п'ятого пiдпунктiв цього пункту.

     Якщо порiвняно iз загальною сумою видаткiв, iншою нiж та, яка випливає з цього Договору або з рiшень, прийнятих вiдповiдно до нього, фактичний рiвень зростання у проектi бюджету, винесеному Радою, є бiльшим вiд половини максимального рiвня, Європейський Парламент може, використовуючи своє право, вносити поправки, збiльшити загальний обсяг таких видаткiв до межi, яка не перевищує половини максимального рiвня.

     Коли Європейський Парламент, Рада чи Комiсiя вважають, що дiяльнiсть Спiвтовариства потребує перевищення рiвня, визначеного згiдно з процедурою, викладеною у цьому пунктi, то iнший рiвень може бути встановлено за угодою мiж Радою на пiдставi її рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, та Європейським Парламентом, що дiє на пiдставi рiшення, прийнятого бiльшiстю його членiв i трьома п'ятими вiд загальної кiлькостi тих, що брали участь у голосуваннi.

     10. Кожна установа здiйснює повноваження, покладенi на неї цiєю статтею, з належним урахуванням положень цього Договору та рiшень, прийнятих вiдповiдно до нього, зокрема тих, якi стосуються власних ресурсiв Спiвтовариства та балансу мiж доходами i видатками.

Стаття 273 (колишня стаття 204)

     Якщо на початку фiнансового року бюджет ще не є проголосованим, то сума, еквiвалентна не бiльш як однiй дванадцятiй бюджетних асигнувань на попереднiй фiнансовий рiк, може витрачатися щомiсяця за будь-якою статтею чи iншим роздiлом бюджету вiдповiдно до положень Правил, розроблених згiдно зi статтею 279; така домовленiсть однак не може мати результатом надання в розпорядження Спiвтовариства асигнувань, бiльших як одна дванадцята тих сум, якi передбачаються в проектi бюджету в ходi його пiдготовки.

     Рада може, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, i за умови, що дотримуються iншi положення, викладенi у першому пiдпунктi, схвалити видатки в обсязi, бiльшому як одна дванадцята.

     Якщо рiшення стосується видаткiв, пов'язаних iз виконанням цього Договору або прийнятих вiдповiдно до нього рiшень, Рада негайно направляє його Європейському Парламенту; протягом 30 днiв Європейський Парламент, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого бiльшiстю його членiв та трьома п'ятими вiд загальної кiлькостi тих, що брали участь у голосуваннi, може прийняти позитивне рiшення стосовно видаткiв, якi перевищують одну дванадцяту суми, згадуваної у першому пiдпунктi. Ця частина рiшення Ради призупиняється до моменту прийняття Європейським Парламентом свого рiшення. Якщо протягом вказаного перiоду Європейський Парламент не прийме рiшення, яке вiдрiзнятиметься вiд рiшення Ради, то останнє вважається остаточно прийнятим.

     У рiшеннях, зазначених в другому й третьому пiдпунктах, викладено перелiк заходiв стосовно ресурсiв, покликаних забезпечити застосування цiєї статтi.

Стаття 274 (колишня стаття 205)

     Комiсiя виконує бюджет вiдповiдно до положень регламентiв, розроблених згiдно зi статтею 279, за власною вiдповiдальнiстю i в межах асигнувань, з урахуванням принципiв правильного управлiння фiнансами. Держави-члени спiвпрацюють iз Комiсiєю для забезпечення використання асигнувань вiдповiдно до принципiв правильного управлiння фiнансами.

     Регламенти мiстять детальнi правила для кожної установи стосовно власних витрат.

     У межах бюджету Комiсiя може, згiдно з обмеженнями та умовами, викладеними в правилах, розроблених на пiдставi статтi 279, переводити асигнування з одного роздiлу в iнший та з одного пiдроздiлу в iнший.

Стаття 275 (колишня стаття 205a)

     Комiсiя щорiчно надає Радi та Європейському Парламенту звiти про попереднiй фiнансовий рiк стосовно виконання бюджету. Комiсiя також направляє їм фiнансове повiдомлення про активи i пасиви Спiвтовариства.

Стаття 276 (колишня стаття 206)

     1. Європейський Парламент, за рекомендацiєю Ради, яка дiє на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, надає Комiсiї дозвiл стосовно виконання бюджету. Для цього Рада та Європейський Парламент почергово розглядають рахунки та фiнансовi декларацiї, згаданi у статтi 275, рiчний звiт Палати Аудиторiв разом з вiдповiдями установ, що перевiряються згiдно iз зауваженнями Палати Аудиторiв, гарантiйний документ, згаданий у другому пiдпунктi статтi 248 (1), та будь-якi iншi вiдповiднi спецiальнi звiти Палати Аудиторiв.

     2. До надання дозволу Комiсiї або з будь-якою iншою метою, пов'язаною з виконанням своїх повноважень щодо виконання бюджету, Європейський Парламент може просити заслухати свiдчення Комiсiї про здiйснення видаткiв та дiяльнiсть систем фiнансового контролю. Комiсiя надає будь-яку необхiдну iнформацiю Європейському Парламенту на вимогу останнього.

     3. Комiсiя здiйснює будь-якi необхiднi кроки для виконання зауважень, якi мiстяться в рiшеннях, що надають дозвiл, та iншi зауваження Європейського Парламенту стосовно виконання видаткiв, так само як i в коментарях, що супроводжують рекомендацiї стосовно видаткiв, прийнятих Радою.

     Комiсiя, на вимогу Ради та Європейського Парламенту, надає звiти про заходи, вжитi за цими зауваженнями та рекомендацiями, особливо якщо це стосується iнструкцiй пiдроздiлам, якi вiдповiдають за виконання бюджету. Цi звiти також направляються Палатi Аудиторiв.

Стаття 277 (колишня стаття 207)

     Бюджет складається в розрахункових одиницях згiдно з положеннями регламентiв, розроблених вiдповiдно до статтi 279.

Стаття 278 (колишня стаття 208)

     Повiдомляючи компетентнi органи Держав-членiв, Комiсiя може перевести свої вклади, якi вона тримає у валютi однiєї з Держав-членiв, у валюту iншої Держави-члена в розмiрi, необхiдному для того, щоб зробити можливим їх використання для цiлей, якi визначенi рамками цього Договору. Комiсiя, якщо це можливо, уникає здiйснення таких операцiй, якщо вона володiє готiвкою або лiквiдними активами у валютах, яких потребує.

     Комiсiя працює з кожною Державою-членом через орган, визначений цiєю державою. При виконаннi фiнансових операцiй Комiсiя користується послугами банку такої Держави-члена або будь-якої iншої фiнансової установи, схваленої такою державою.

Стаття 279 (колишня стаття 209)

     1. Рада, дiючи одностайно за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом i отримання висновку вiд Палати Аудиторiв, повинна:

     (a) розробляти фiнансовi регламенти, що визначають, зокрема, процедуру, яку слiд встановити для складання та виконання бюджету i для надання та перевiрки розрахункiв;

     (b) затверджувати правила стосовно вiдповiдальностi фiнансових контролерiв, розпорядникiв кредитiв i бухгалтерiв та щодо належної органiзацiї iнспекцiй.

     Iз 1 сiчня 2007 року Рада дiятиме з названою метою квалiфiкованою бiльшiстю за пропозицiєю Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом та отримання висновку Палати Аудиторiв.

     2. Рада, дiючи одностайно за пропозицiєю Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом i отримання висновку Палати Аудиторiв, визначає методи та процедуру, вiдповiдно до якої доходи бюджету, передбаченi домовленостями про власнi ресурси Спiвтовариства, надаватимуться в розпорядження Комiсiї, та визначає заходи, якi слiд застосувати, якщо це необхiдно, для задоволення потреб у готiвкових коштах.

Стаття 280 (колишня стаття 209a)

     1. Спiвтовариство i Держави-члени протистоять шахрайству та будь-якiй iншiй нелегальнiй дiяльностi, що впливає на фiнансовi iнтереси Спiвтовариства, шляхом вжиття заходiв вiдповiдно до цiєї статтi, якi дiятимуть як стримуючий фактор i забезпечуватимуть ефективний захист у Державах-членах.

     2. Держави-члени вживають таких же заходiв проти шахрайства, спрямованих на захист фiнансових iнтересiв Спiвтовариства проти шахрайства.

     3. Без порушення iнших положень цього Договору Держави-члени координують свої дiї, спрямованi на захист фiнансових iнтересiв Спiвтовариства проти шахрайства. З цiєю метою вони разом з Комiсiєю органiзують тiсну та постiйну спiвпрацю мiж компетентними органами.

     4. Дiючи вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, i пiсля консультацiй з Палатою Аудиторiв, Рада вживає необхiдних заходiв у сферах попередження та боротьби з шахрайством, якi впливають на фiнансовi iнтереси Спiвтовариства, маючи на метi забезпечити ефективний та належний захист у Державах-членах. Цi заходи не стосуються застосування нацiонального кримiнального законодавства чи дiяльностi нацiональних судових установ.

     5. У спiвпрацi з Державами-членами Комiсiя кожного року надає Європейському Парламенту та Радi звiт про заходи, вжитi на виконання цiєї статтi.

ЧАСТИНА ШОСТА
ЗАГАЛЬНI ТА ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 281 (колишня стаття 210)

     Спiвтовариство є юридичною особою.

Стаття 282 (колишня стаття 211)

     У кожнiй з Держав-членiв Спiвтовариство користується найширшою правоздатнiстю, якою користуються юридичнi особи згiдно з нацiональним законодавством; воно може, зокрема, придбавати чи вiдчужувати рухоме або нерухоме майно, виступати стороною в судових слуханнях. Для цього Спiвтовариство представляє Комiсiя.

Стаття 283 (колишня стаття 212)

     Рада, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, i пiсля консультацiй з iншими зацiкавленими органiзацiями, розробляє Правила для персоналу i для службовцiв Європейських Спiвтовариств та Умови працевлаштування для службовцiв iнших органiв Спiвтовариств.

Стаття 284 (колишня стаття 213)

     Комiсiя може в рамках та за умов, розроблених Радою вiдповiдно до положень цього Договору, збирати будь-яку iнформацiю та проводити будь-якi перевiрки щодо виконання завдань, покладених на неї.

Стаття 285 (колишня стаття 213a)

     1. Не порушуючи положень статтi 5 Протоколу про Статут Європейської Системи Центральних Банкiв та Європейський Центральний Банк, дiючи вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, Рада вживає заходiв для пiдготовки, якщо це необхiдно, статистичних матерiалiв про здiйснення Спiвтовариством рiзних видiв дiяльностi.

     2. Пiдготовка статистичних матерiалiв Спiвтовариства повинна вiдповiдати вимогам незаангажованостi, надiйностi, об'єктивностi, наукової незалежностi, ефективностi видаткiв i статистичної конфiденцiйностi; вона не повинна бути надмiрним тягарем для учасникiв економiчної дiяльностi.

Стаття 286 (колишня стаття 213b)

     1. Iз 1 сiчня 1999 року Спiвтовариство захищає iнтереси особи в процесi обробки особистих даних; вiльний рух таких даних застосовується до iнститутiв та органiв, створених на пiдставi цього Договору.

     2. До настання дати, згаданої в пунктi 1, Рада, дiючи вiдповiдно до процедури, зазначеної у статтi 251, утворює незалежний наглядовий орган, вiдповiдальний за монiторинг застосування цих актiв Спiвтовариства до таких iнститутiв та органiв Спiвтовариства, i приймає будь-якi вiдповiднi положення.

Стаття 287 (колишня стаття 214)

     Члени iнститутiв Спiвтовариства, члени комiтетiв, офiцiйнi особи та iншi службовцi Спiвтовариства зобов'язанi, навiть пiсля закiнчення строку виконання ними своїх обов'язкiв, не розголошувати iнформацiю, яка пiдпадає пiд дiю положень про професiйну таємницю, особливо iнформацiю про пiдприємства, їх дiловi вiдносини та їх вартiснi складовi.

Стаття 288 (колишня стаття 215)

     Договiрна вiдповiдальнiсть Спiвтовариства регулюється законом, який застосовується до цього контракту.

     У разi позадоговiрної вiдповiдальностi Спiвтовариство вiдповiдно до загальних принципiв права, спiльних для правових систем Держав-членiв, вiдшкодовує будь-яку шкоду, заподiяну його iнституцiями чи службовцями при виконаннi ними своїх обов'язкiв.

     Попереднiй пункт застосовується на тих же умовах у разi заподiяння шкоди ЄЦБ або його службовцями при виконаннi ними своїх обов'язкiв.

     Особиста вiдповiдальнiсть службовцiв перед Спiвтовариством визначається положеннями, викладеними в Правилах для персоналу або в Умовах працевлаштування, якi до них застосовуються.

Стаття 289 (колишня стаття 216)

     Мiсцезнаходження iнститутiв Спiвтовариства визначається за спiльною згодою урядiв Держав-членiв.

Стаття 290 (колишня стаття 217)

     Правила, що регулюють використання мов в установах Спiвтовариства, визначаються Радою, яка дiє одностайно, без шкоди для положень, що мiстяться в Статутi Суду ЄС.

Стаття 291 (колишня стаття 218)

     Спiвтовариство на територiї Держав-членiв має такi привiлеї та iмунiтети, якi необхiднi для виконання ним своїх завдань, на умовах, викладених у Протоколi вiд 8 квiтня 1965 року про привiлеї та iмунiтет Європейських Спiвтовариств. Тi самi положення дiють щодо Європейського Центрального Банку, Європейського валютного iнституту та Європейського iнвестицiйного банку.

Стаття 292 (колишня стаття 219)

     Держави-члени зобов'язуються не вдаватися до вирiшення спорiв стосовно тлумачення чи застосування цього Договору iншими способами, окрiм тих, якi визначенi цим Договором.

Стаття 293 (колишня стаття 220)

     Держави-члени, якщо це необхiдно, вступають у переговори одна з одною з метою забезпечити своїм громадянам:

     - захист особи i захист прав на тих же умовах, якi надаються кожною державою для своїх громадян;

     - вiдмiну подвiйного оподаткування в межах Спiвтовариства;

     - взаємне визнання компанiями чи фiрмами вiдповiдно до положень другого пункту статтi 48 збереження прав юридичної особи у разi перенесення їх мiсцезнаходження з однiєї країни до iншої та можливiсть злиття мiж компанiями чи фiрмами, якi керуються законами рiзних країн;

     - спрощення формальностей, якi регулюють визнання та примусове виконання судових i арбiтражних рiшень.

Стаття 294 (колишня стаття 221)

     Держави-члени надають громадянам iнших держав такий самий режим, як i своїм власним громадянам, щодо участi в капiталi компанiй чи фiрм у межах положень статтi 48, не порушуючи iншi положення цього Договору.

Стаття 295 (колишня стаття 222)

     Цей Договiр жодною мiрою не порушує норми Держав-членiв, якi регулюють систему володiння власнiстю.

Стаття 296 (колишня стаття 223)

     1. Положення цього Договору не виключають застосування таких норм:

     (a) жодна Держава-член не зобов'язана надавати iнформацiю, розголошення якої вона вважатиме таким, що суперечить суттєвим iнтересам її безпеки;

     (b) будь-яка Держава-член може вживати таких необхiдних заходiв для захисту суттєвих iнтересiв своєї безпеки, що пов'язанi з виробництвом або торгiвлею зброєю, боєприпасами та вiйськовими матерiалами; такi заходи не повиннi мати несприятливого впливу на умови конкуренцiї на спiльному ринку щодо продукцiї, яка не використовується безпосередньо у вiйськових цiлях.

     2. Рада може, дiючи на пiдставi одноголосно прийнятого рiшення i за пропозицiєю вiд Комiсiї, внести змiни до перелiку продукцiї, до якої застосовуються положення пункту 1 (b) i який вона склала 15 квiтня 1958 року.

Стаття 297 (колишня стаття 224)

     Держави-члени консультуються мiж собою щодо здiйснення спiльних крокiв, необхiдних для усунення впливу на функцiонування спiльного ринку внаслiдок заходiв, якi Держава-член змушена буде вжити у разi серйозних внутрiшнiх проблем, що впливають на дотримання законностi й порядку, у разi вiйни, серйозної мiжнародної напруженостi, що становить загрозу вiйни, чи для виконання нею своїх зобов'язань, якi вона взяла на себе з метою пiдтримки миру та мiжнародної безпеки.

Стаття 298 (колишня стаття 225)

     Якщо заходи, вжитi за обставин, згаданих у статтях 296 i 297, мають своїм наслiдком спотворення умов конкуренцiї на спiльному ринку, Комiсiя разом iз задiяною державою розглядає вiдповiднiсть таких заходiв нормам, викладеним у цьому Договорi.

     Шляхом часткової вiдмiни процедури, викладеної у статтях 226 i 227, Комiсiя чи будь-яка Держава-член може безпосередньо звертатися до Суду, якщо вважає, що iнша Держава-член зловживає повноваженнями, наданими статтями 296 i 297. Суд виносить своє рiшення на закритому судовому засiданнi.

Стаття 299 (колишня стаття 227)

     1. Цей Договiр застосовується в Королiвствi Бельгiя, Королiвствi Данiя, Федеративнiй Республiцi Нiмеччина, Грецькiй Республiцi, Королiвствi Iспанiя, Французькiй Республiцi, Великому Герцогствi Люксембург, Королiвствi Нiдерланди, Австрiйськiй Республiцi, Португальськiй Республiцi, Фiнляндськiй Республiцi, Королiвствi Швецiя та Сполученому Королiвствi Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї.

     2. Положення цього Договору застосовуються до французьких заморських територiй, Азорських островiв, Мадейри та Канарських островiв.

     Однак, беручи до уваги структурну, соцiальну та економiчну ситуацiю французьких заморських територiй, Азорських островiв, Мадейри та Канарських островiв, яка ще бiльше ускладнюється їх вiддаленiстю, iзольованiстю, малими розмiрами, складною топографiєю та клiматом, економiчною залежнiстю вiд кiлькох продуктiв, поєднання яких значно стримує їх розвиток, Рада, дiючи на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, за пропозицiєю вiд Комiсiї i пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, вживає конкретних заходiв, спрямованих, зокрема, на встановлення умов застосування цього Договору в цих регiонах, включаючи i спiльну полiтику.

     Вживаючи вiдповiдних заходiв, згаданих у другому пiдпунктi, Рада бере до уваги такi сфери, як митна, торговельна i податкова полiтика, вiльнi економiчнi зони, сiльськогосподарська та риболовна полiтика, умови для постачання сировини й базових споживчих продуктiв, державна допомога та умови доступу до структурних фондiв, а також до горизонтальних програм Спiвтовариства.

     Вживаючи вiдповiдних заходiв, згаданих у другому пiдпунктi, Рада бере до уваги особливi характеристики та обмеження найвiддаленiших районiв без порушення цiлiсностi й узгодженостi правового порядку Спiвтовариства, включаючи внутрiшнiй ринок та спiльну полiтику.

     3. Спецiальнi домовленостi про асоцiацiї, викладенi в частинi четвертiй цього Договору, застосовуються до заморських країн i територiй, перерахованих у додатку II до цього Договору.

     Цей Договiр не застосовується до заморських країн i територiй, якi мають особливi вiдносини зi Сполученим Королiвством Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї i не включенi до вищезгаданого перелiку.

     4. Цей Договiр застосовується до європейських територiй, вiдповiдальнiсть за зовнiшнi зв'язки яких лежить на Державi-членi.

     5. Положення цього Договору застосовуються до Аландських островiв вiдповiдно до положень, викладених у протоколi номер 2 до Акта стосовно умов вступу таких країн, як Австрiйська Республiка, Португальська Республiка, Фiнляндська Республiка, Королiвство Швецiя.

     6. Незважаючи на попереднi пункти:

     (a) цей Договiр не застосовується до Фарерських островiв;

     (b) цей Договiр не застосовується до районiв суверенної бази Сполученого Королiвства Великобританiї та Пiвнiчної Iрландiї на Кiпрi;

     (c) цей Договiр застосовується до островiв Ла-Маншу та острова Мен лише в обсязi, необхiдному для забезпечення виконання домовленостей щодо цих островiв, викладених у цьому Договорi стосовно вступу нових Держав-членiв до Європейського економiчного спiвтовариства та Європейського спiвтовариства з атомної енергiї, пiдписаних 22 сiчня 1972 року.

Стаття 300 (колишня стаття 228)

     1. Коли цей Договiр передбачає укладення угод мiж Спiвтовариством та однiєю чи бiльше державами чи мiжнародними органiзацiями, Комiсiя дає рекомендацiї Радi, яка дозволяє Комiсiї розпочати необхiднi переговори. Комiсiя проводить цi переговори, консультуючись зi спецiальним комiтетом, призначеним Радою допомагати їй у виконаннi цих завдань i в межах таких директив, якi Рада може довести йому.

     У виконаннi таких повноважень, покладених на неї цим пунктом, Рада дiє на пiдставi рiшень, прийнятих квалiфiкованою бiльшiстю, за винятком випадкiв, передбачених першим пiдпунктом пункту 2, що потребують прийняття одностайного рiшення.

     2. Вiдповiдно до повноважень Комiсiї у цiй сферi пiдписання угод, яке може супроводжуватися рiшенням про їх тимчасове застосування до набуття ними чинностi, та їх укладення здiйснюється Радою за пропозицiєю вiд Комiсiї на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю. Рада повинна прийняти одноголосне рiшення, якщо справа стосується галузей, для яких вимагається одностайнiсть для прийняття внутрiшнiх правил та угод, згадуваних у статтi 310.

     Вiдступаючи вiд положень пункту 3, така ж процедура застосовується щодо рiшень про припинення застосування угоди та з метою вироблення позицiї, яка буде прийнята вiд iменi Спiвтовариства в органi, створеному угодою, коли такий орган може приймати юридичнi обов'язковi рiшення, за винятком рiшень, що доповнюють або змiнюють iнституцiйну структуру угоди.

     Європейський Парламент повинен бути негайно та певним чином поiнформований про будь-яке рiшення, зазначене в цьому пунктi, стосовно тимчасового застосування чи припинення застосування угоди або про прийняття позицiї Спiвтовариства в органi, створеному угодою.

     3. Рада укладає угоди пiсля консультацiй з Європейським Парламентом за винятком угод, згаданих у статтi 133 (3), включаючи випадки, коли ця угода стосується галузей, для яких процедура, згадана в статтi 251 чи статтi 252, потребує прийняття внутрiшнiх правил. Європейський Парламент надає свої висновки протягом визначеного Радою часу залежно вiд нагальностi справи. За вiдсутностi висновкiв у межах визначеного термiну Рада може дiяти шляхом вiдступу вiд попереднього пiдпункту угоди, згаданої у статтi 310, та iнших угод, якi створюють конкретнi iнституцiйнi рамки шляхом органiзацiї процедури спiвпрацi, угод, якi мають важливi бюджетнi наслiдки для Спiвтовариства, та угод, якi мiстять поправки до актiв, прийнятих вiдповiдно до процедури, згаданої у статтi 251, укладаються пiсля отримання згоди Європейського Парламенту. Рада та Європейський Парламент, за невiдкладної ситуацiї, можуть визначити лiмiт часу для схвалення.

     4. При укладаннi угоди Рада може шляхом вiдступу вiд пункту 2 дозволити Комiсiї схвалити змiни вiд iменi Спiвтовариства, якщо угода передбачає їх прийняття за спрощеною процедурою чи органом, створеним згiдно з цiєю угодою; вона може встановити спецiальнi умови для такого схвалення.

     5. Коли Рада передбачає укладення угоди, яка вимагає внесення змiн до цього Договору, цi змiни спершу повиннi бути прийнятi вiдповiдно до процедур, викладених у статтi 48 Договору про Європейський Союз.

     6. Європейський Парламент, Рада, Комiсiя або Держава-член можуть отримати вiд Суду ЄС висновки про сумiснiсть певної угоди з положеннями цього Договору. Якщо Суд дає негативний висновок, угода може набрати чинностi тiльки вiдповiдно до статтi 48 Договору про Європейський Союз.

     7. Угоди, укладенi на умовах, викладених у цiй статтi, є обов'язковими для iнститутiв Спiвтовариства та Держав-членiв.

Стаття 301 (колишня стаття 228a)

     Якщо у спiльнiй позицiї чи в спiльних дiях, прийнятих згiдно з положеннями Договору про Європейський Союз про спiльну зовнiшню полiтику та полiтику безпеки, передбаченi кроки з боку Спiвтовариства щодо розриву чи обмеження, повнiстю або частково, економiчних вiдносин з однiєю чи бiльше i третiми країнами, Рада вживає необхiдних нагальних заходiв. Рада дiє на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю i на пропозицiю вiд Комiсiї.

Стаття 302 (колишня стаття 229)

     На Комiсiю покладено забезпечення пiдтримання всiх вiдповiдних вiдносин з органами Об'єднаних Нацiй та її спецiалiзованими установами.

     Комiсiя забезпечує також пiдтримання необхiдних зв'язкiв з усiма мiжнародними органiзацiями.

Стаття 303 (колишня стаття 230)

     Спiвтовариство встановлює вiдповiднi форми спiвпрацi з Європейською Радою.

Стаття 304 (колишня стаття 231)

     Комiсiя встановлює тiсну спiвпрацю з Органiзацiєю економiчного спiвробiтництва та розвитку, деталi якої визначаються за спiльною згодою.

Стаття 305 (колишня стаття 232)

     1. Положення цього Договору не впливають на положення Договору про заснування Європейського Спiвтовариства з вугiлля i сталi, зокрема щодо прав та обов'язкiв Держав-членiв, повноважень iнститутiв цього Спiвтовариства i правил, встановлених цим Договором для функцiонування спiльного ринку вугiлля та сталi.

     2. Положення цього Договору не порушують положень Договору, який створює Європейське Спiвтовариство з атомної енергiї.

Стаття 306 (колишня стаття 233)

     Положення цього Договору не виключають iснування чи створення регiональних союзiв мiж Бельгiєю i Люксембургом або мiж Бельгiєю, Люксембургом та Нiдерландами тiєю мiрою, в якiй цiлi цих регiональних союзiв не досягаються застосуванням цього Договору.

Стаття 307 (колишня стаття 234)

     Права та обов'язки, що випливають з угод, укладених до 1 сiчня 1958 року, а для країн, що вступають, - до дати їхнього вступу, мiж однiєю чи кiлькома Державами-членами з однiєї сторони, i однiєю чи кiлькома третiми країнами з iншої сторони, не порушуються положеннями цього Договору.

     Коли такi угоди не узгоджуються з цим Договором, Держави-члени чи задiянi держави роблять усi вiдповiднi кроки для усунення вищезазначених суперечностей. Держави-члени, якщо це необхiдно, допомагають одна однiй з цiєю метою i, за потреби, виробляють спiльне ставлення.

     При виконаннi угод, згадуваних у першому пунктi, Держави-члени враховують той факт, що переваги, якi надаються за цим Договором кожнiй Державi-члену, безпосередньо випливають iз заснування Спiвтовариства, i таким чином нероздiльно пов'язанi зi створенням спiльних iнститутiв, наданням їм вiдповiдних повноважень i тих самих переваг усiма iншими Державами-членами.

Стаття 308 (колишня стаття 235)

     Якщо пiд час функцiонування спiльного ринку виникає потреба в дiях з боку Спiвтовариства з метою досягнення однiєї з цiлей Спiвтовариства i якщо цей Договiр не надає для цього необхiдних повноважень. Рада, на пiдставi одноголосно прийнятого рiшення i за пропозицiєю вiд Комiсiї та пiсля консультацiй з Європейським Парламентом, вживає вiдповiдних заходiв.

Стаття 309 (колишня стаття 236)

     1. Якщо прийнято рiшення про призупинення права голосу представника уряду вiдповiдно до статтi 7 (3) Договору про Європейський Союз, то це право голосу призупиняється i стосовно цього Договору.

     2. Бiльше того, при iснуваннi серйозного i постiйного порушення Державою-членом принципiв, згаданих у статтi 6 (1) Договору про Європейський Союз, як це визначено вiдповiдно до статтi 7 (2) цього Договору, Рада на пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, може вирiшити призупинити певнi права даної держави-члена, якi випливають з цього Договору. При цьому Рада бере до уваги можливi наслiдки такого призупинення для прав та обов'язкiв фiзичних i юридичних осiб.

     Обов'язки такої Держави-члена за цим Договором у будь-якому разi зберiгаються для неї.

     3. На пiдставi рiшення, прийнятого квалiфiкованою бiльшiстю, Рада може внаслiдок цього вирiшити змiнити або вiдкликати заходи, застосованi вiдповiдно до пункту 2, у вiдповiдь на змiни в ситуацiї, якi зумовили їх вжиття.

     4. При прийняттi рiшень, згаданих у пунктах 2 i 3, Рада дiє без урахування голосiв представникiв урядiв таких держав-членiв. Шляхом часткового вiдступу вiд положень статтi 205 (2), квалiфiкована бiльшiсть визначається при цьому, як та сама частина зважених голосiв задiяних членiв Ради, як це викладено у статтi 205 (2).

     Цей пункт також застосовується у разi призупинення права голосу вiдповiдно до пункту 1. У таких випадках рiшення, яке потребує одностайностi, приймається без урахування голосiв представникiв урядiв таких Держав-членiв.

Стаття 310 (колишня стаття 238)

     Рада може укладати з однiєю чи бiльше державами або мiжнародними органiзацiями угоди про створення асоцiацiй, якi передбачають взаємнi права та обов'язки, спiльнi дiї та особливi процедури.

Стаття 311 (колишня стаття 239)

     Протоколи, що додаються до цього Договору, за взаємною згодою Держав-членiв є його невiд'ємною частиною.

Стаття 312 (колишня стаття 240)

     Цей Договiр укладається на необмежений строк.

ЗАКЛЮЧНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 313 (колишня стаття 247)

     Цей Договiр буде ратифiкований Високими Договiрними Сторонами вiдповiдно до їх конституцiйних процедур. Ратифiкацiйнi грамоти будуть переданi на збереження Уряду Iталiйської Республiки.

     Цей Договiр набуває чинностi першого дня мiсяця, що починається пiсля того, як остання держава, що пiдписала його, передала ратифiкацiйнi грамоти на збереження. Однак, якщо така передача здiйснена менше як за 15 днiв до початку наступного мiсяця, то Договiр набуває чинностi першого дня другого мiсяця пiсля дати такої передачi.

Стаття 314 (колишня стаття 248)

     Цей Договiр, складений в одному примiрнику на голландськiй, французькiй, нiмецькiй та iталiйськiй мовах, причому всi чотири тексти мають однакову дiю, передається на збереження до архiвiв Уряду Iталiйської Республiки, яке надасть завiрену копiю кожному уряду всiх держав, що пiдписали його.

     Згiдно з Договорами про вступ, тексти цього Договору датською, англiйською, фiнською, грецькою, iрландською, португальською, iспанською та шведською мовами також вважаються автентичними.

     НА ПОСВIДЧЕННЯ уповноваженi Представники пiдписали цей Договiр.

     Пiдписано в Римi двадцять п'ятого березня одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят сьомого року.

П. Х. СПААК	Дж. Ч. СНОУ Д'ОППЮЕРС
АДЕНАУЕР	ХОЛЬШТЕЙН
ПIНО	М. ФОРЕ
Антонiо СЕНЬЇ	Гаетано МАРТIНО
БЕХ	Ламберт ШАУС
Й. ЛУНС	Дж. ЛIНХОРСТ ХОМАН

 

Додаток I

СПИСОК
до статтi 32 Договору

1	2
N за Брюссельською номенклатурою	Опис продуктiв
ГЛАВА 1	Живi тварини
ГЛАВА 2	М'ясо та їстiвнi м'яснi тельбухи
ГЛАВА 3	Риба, ракоподiбнi та молюски
ГЛАВА 4	Молочна продукцiя; пташинi яйця; натуральний мед
ГЛАВА 5
05.04	Кишки, мiхури та шлунки тварин (за винятком риби), цiлi та шматки
05.15	Твариннi продукти, якi не вказанi або не включенi до iнших роздiлiв; мертвi тварини вiдповiдно до глави 1 або глави 3, не придатнi для людського споживання
ГЛАВА 6	Живе дерево та iншi рослини; цибулиннi, коренеплоди тощо; рiзанi квiти та декоративна зелень
ГЛАВА 7	Їстiвнi овочi та певнi коренеплоди i бульби
ГЛАВА 8	Їстiвнi фрукти та горiхи; шкiрка динь або цитрусових плодiв
ГЛАВА 9	Кава, чай та спецiї, за винятком парагвайського чаю (заголовок N 09.03)
ГЛАВА 10	Злаки
ГЛАВА 11	Продукцiя борошномельної промисловостi; солод та крохмаль; клейковина; iнулiн
ГЛАВА 12	Олiйне насiння та олiйнi культури; iншi злаки, насiння та плоди; промисловi та медичнi рослини; солома та фураж
ГЛАВА 13
Колишн. 13.03	Пектин
ГЛАВА 15	Сало свинi та топленi жири; топлений жир птицi
15.02	Нетоплений жир бика, барана або кози; жир (у тому числi "перший сiк"), вироблений з цих жирiв
15.03	Лярд-стеарин, олеостеарин та жирний стеарин, лярд-олiя, олео-олiя та жирна олiя, неемульсiйнi чи змiшанi або приготовленi будь-яким способом
15.04	Жир риби та морських ссавцiв, очищенi чи неочищенi
15.07	Встановленi рослиннi, рiдиннi або твердi масла, сирi, неочищенi, рафiнованi або очищенi
15.12	Тваринний жир або рослинна олiя, гiдрованi, рафiнованi чи нерафiнованi, без подальшої обробки
15.13	Маргарин, штучний жир та iнший вироблений їстiвний жир
15.17	Залишки пiсля обробки жирових субстратiв або тваринного чи рослинного воску
ГЛАВА 16	Готовi продукти з м'яса, риби, крабiв або молюскiв
ГЛАВА 17
17.01	Буряк цукровий та тростинний твердий цукор
17.02	Iнший цукор; цукровi сиропи; штучний мед (або змiшаний з натуральним медом); карамель
17.03	Патока з/або без барвникiв
17.05 (*)	Ароматизований або кольоровий цукор, сиропи та патока, але за винятком фруктових сокiв iз додатками цукру в будь-якiй пропорцiї
ГЛАВА 18
18.01	Боби какао цiлi або меленi, сирi або смаженi
18.02	Шкаралупа, лушпиння, шкiрка та вiдходи какао
ГЛАВА 20	Готовi продукти з овочiв, фруктiв або iнших частин рослин
ГЛАВА 22
22.04	Виноградний ферментований муст iз зупиненою ферментацiєю без додавання спирту
22.05	Вино зi свiжого винограду; виноградний муст iз ферментацiєю, зупиненою додаванням спирту
22.07	Iншi ферментованi напої (наприклад, сидр, грушевий сидр та мед) Етиловий спирт або нейтральнi спирти, денатурованi чи неденатурованi, будь-якої мiцностi, отриманi з сiльськогосподарської продукцiї, що внесена до списку Додатка I Договору, за винятком лiкерiв та iнших спиртованих напоїв та складних алкогольних виробiв (вiдомих як сконцентрованi витяги) для виробництва напою
22.10 (*)	Оцет та його замiнники
ГЛАВА 23	Залишки та вiдходи харчової промисловостi; вироблений фураж для тварин
ГЛАВА 24
24.01	Необроблений тютюн, тютюновi вiдходи
ГЛАВА 45
45.01	Натуральний корок, необроблений, посiчений, гранульований або мелений; вiдходи корку
ГЛАВА 54
54.01	Льон сирий або оброблений, але непряжений; пакля з льону та вiдходи (у том числi витягнутi та перетертi з лахмiття)
ГЛАВА 57
57.01	Натуральна конопля (Cannabis sativa), сира або оброблена але непряжена; пакля та вiдходи з натуральної коноплi (у тому числi витягнутi та перетертi з лахмiття або волокна)

____________
     (*) Заголовки доданi статтею 1 Положення N 7a Ради Європейського економiчного спiвтовариства, 18 грудня 1959 (OJ N 7, 30.01.61, с. 71 - спецiальне видання (англiйське видання), 1959 - 1962, с. 68).

 

Додаток II

ЗАМОРСЬКI КРАЇНИ ТА ТЕРИТОРIЇ,
до яких застосовуються положення Частини 4 Договору

-	Гренландiя,
-	Нова Каледонiя та залежнi територiї,
-	Французька Полiнезiя,
-	Французькi пiвденнi й антарктичнi територiї,
-	Острови Уоллiс та Футуна,
-	Майотта,
-	Сент-П'єр i Мiкелон,
-	Аруба,
-	Нiдерландськi Антильськi Острови:
	- Бонер,
	- Кюрасао,
	- Саба,
	- Сент-Еустатiус,
	- Сент-Мартен,
-	Ангiлья,
-	Острови Кайман,
-	Фолклендськi (Мальвiнськi) острови,
-	Пiвденна Джоржiя та Пiвденнi Сендвiчськi острови,
-	Монтсеррат,
-	Пiткерн,
-	Острiв Святої Єлени та залежнi територiї,
-	Британськi територiї в Iндiйському океанi,
-	Острови Тьоркс i Кайкос,
-	Британськi Вiргiнськi острови,
-	Бермудськi острови.

"Законодавчi i нормативнi акти з банкiвської дiяльностi", N 4, квiтень, 2003 р.