ДЕРЖАВНИЙ КОМIТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛIТИКИ ТА ПIДПРИЄМНИЦТВА

Про надання роз'яснень з питань державної реєстрацiї iноземних осiб

     Держпiдприємництво України розглянуло ... звернення щодо надання роз'яснення з питань державної реєстрацiї, якi виникають у разi, коли засновниками виступають iноземнi особи, та повiдомляє таке.

     1. Щодо iдентифiкацiйного номера iноземної фiзичної особи, яка є засновником юридичної особи

     Статтею 7 Закону України "Про правовий статус iноземцiв" встановлено, що iноземцi мають право займатися в Українi iнвестицiйною дiяльнiстю, а також зовнiшньоекономiчною та iншими видами дiяльностi, передбаченими законодавством України. При цьому вони мають такi ж права i обов'язки, що i громадяни України, якщо iнше не випливає з Конституцiї та законiв України.

     Чинним законодавством, що регулює пiдприємницьку дiяльнiсть в Українi, в тому числi Цивiльний та Господарський кодекси України, якi набрали чинностi з 01.01.2004 р., не встановлено особливостей та окремого порядку державної реєстрацiї iноземних фiзичних осiб як суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi.

     Проте у частинi другiй статтi 55 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єктами господарювання є громадяни України, iноземцi та особи без громадянства, якi здiйснюють господарську дiяльнiсть та зареєстрованi вiдповiдно до закону як пiдприємцi. Отже, на iноземних осiб поширюються тi самi вимоги, що i на здiйснення державної реєстрацiї фiзичних осiб - громадян України.

     У зв'язку з цим державна реєстрацiя iноземних громадян, якi виявили бажання займатись бiзнесом в Українi, вiдбувається в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацiю юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв".

     Вiдповiдно до статтi 17 цього Закону, в Єдиному державному реєстрi юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв мiстяться, зокрема, вiдомостi про перелiк засновникiв (учасникiв) юридичної особи, у тому числi iм'я, мiсце проживання, iдентифiкацiйний номер фiзичної особи - платника податкiв, якщо засновник - фiзична особа.

     Законом України "Про Державний реєстр фiзичних осiб - платникiв податкiв" (стаття 5) також встановлено вимогу, що до цього державного реєстру вноситься iнформацiя i про осiб, якi не мають постiйного мiсця проживання в Українi, але вiдповiдно до чинного законодавства зобов'язанi сплачувати податки в Українi.

     Крiм того, вiдповiдно до статтi 9 зазначеного Закону, фiзичнi особи - платники податкiв та iнших обов'язкових платежiв зобов'язанi зареєструватися у Державному реєстрi фiзичних осiб - платникiв податкiв з моменту виникнення об'єкта оподаткування чи сплати податкiв та iнших обов'язкових платежiв.

     Враховуючи наведену норму Закону, вiдповiдно до якої iноземна особа може не мати iдентифiкацiйного номера до того часу, поки вона не буде зареєстрована як суб'єкт господарювання, програмним забезпеченням АРМу "Державний реєстратор" реалiзовано можливiсть включення вiдомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв про юридичну особу, засновником якої є iноземна фiзична особа, без зазначення iдентифiкацiйного номера в реєстрацiйнiй картцi.

     2. Щодо юридичної сили нотарiального посвiдчення пiдпису iноземної особи в країнi її проживання на територiї України

     Статтею 8 Закону про реєстрацiю встановлено вимоги до оформлення документiв, якi подаються державному реєстратору, нею, зокрема, зазначається, що установчi документи юридичної особи, а також змiни до них викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та пiдписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено iнший порядок їх затвердження. Пiдписи засновникiв (учасникiв) на установчих документах повиннi бути нотарiально посвiдченi.

     Отже, законом, який регулює вiдносини, що виникають у сферi державної реєстрацiї, не передбачено пiдпис документiв уповноваженою особою. Однак при цьому слiд зазначити, що згiдно з частиною другою статтi 19 Закону України "Про мiжнароднi договори", якщо мiжнародним договором України встановлено iншi правила, нiж тi, що передбаченi у вiдповiдному актi законодавства України, то застосовуються правила мiжнародного договору.

     У зв'язку з цим слiд взяти до уваги Конвенцiю про правову допомогу та правовi вiдносини у цивiльних, сiмейних та кримiнальних справах, яка пiдписана країнами СНД 07.10.2002 р. i яка набула чинностi з 27.04.2004 р.

     Вiдповiдно до статтi 12 цiєї Конвенцiї, документи, якi на територiї однiєї Договiрної сторони виданi або засвiдченi компетентною установою або спецiально на те уповноваженою особою в межах її компетенцiї та за встановленою формою i скрiпленi гербовою печаткою, приймаються на територiях усiх iнших Договiрних сторiн без будь-якого спецiального посвiдчення. Документи, що на територiї однiєї договiрної сторони розглядаються як офiцiйнi документи, користуються й на територiї всiх iнших Договiрних Сторiн доказовою силою офiцiйних документiв.

     Отже, на територiї України має визнаватись нотарiально посвiдчений пiдпис iноземної особи, яка є громадянином будь-якої країни СНД.

"Галицькi контракти - Дебет-Кредит", N 20, 16 травня 2005 р.