ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Щодо митного оформлення iноземних причепiв (напiвпричепiв)

     Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20.08.08 N 715 внесено змiни до Порядку здiйснення митного контролю автомобiльних транспортних засобiв перевiзникiв i товарiв, що перемiщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 24.12.03 N 1989 (далi - Порядок).

     У новому пунктi 4¹ Порядку визначено чiтку норму, що без застосування вантажної митної декларацiї здiйснюється також декларування автомобiльного транспортного засобу - причепа (напiвпричепа), що зареєстрований на постiйнiй основi на територiї iноземної держави та тимчасово ввозиться на митну територiю України (у тому числi з метою транзиту) тягачем перевiзника-резидента, за умови подання митному органу договору найму (фрахтування) цього тягача iноземним власником або користувачем причепа (напiвпричепа) з метою виконання мiжнародного перевезення.

     Не зважаючи на це, є випадки не однозначного застосування митними органами норм Порядку, про що Держмитслужбу України повiдомляє Асоцiацiя мiжнародних автомобiльних перевiзникiв України.

     З метою уникнення непорозумiнь роз'яснюємо.

     Принциповими для прийняття рiшення про застосування згаданої норми є такi позицiї:

     належнiсть причепа (напiвпричепа) нерезидентовi України;

     наявнiсть договору найму (фрахтування) тягача резидента України нерезидентом-власником або користувачем причепа (напiвпричепа);

     зазначення у вказаному договорi мети - виконання мiжнародного перевезення.

     Фрахтування - це рiзновид комерцiйної дiяльностi, пов'язаний з укладанням договорiв про перевезення вантажiв або пасажирiв морським, рiчковим, авiацiйним чи автомобiльним транспортом (БСЭ, т.28, стор.78, М., видав. "Советская энциклопедия", 1978 р.).

     Закон України вiд 28.12.94 N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку пiдприємств" (у редакцiї Закону України вiд 22.05.97 N 283/97-ВР) визначає: фрахт це винагорода (компенсацiя), що сплачується за договорами перевезення, найму або пiднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цiлей:

     перевезення вантажiв та пасажирiв морськими або повiтряними суднами;

     перевезення вантажiв залiзничним або автомобiльним транспортом.

     Згiдно iз статтею 307 "Договiр перевезення вантажу" Господарського кодексу України (корелюється зi статтею 909 Цивiльного кодексу України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевiзник) зобов'язується доставити ввiрений їй другою стороною (вантажовiдправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженiй на одержання вантажу особi (вантажоодержувачу), а вантажовiдправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

     При цьому слiд вiдрiзняти, що згiдно зi статтею 759 Цивiльного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачевi майно у користування за плату на певний строк.

     Таким чином, якщо у поданому митним органам договорi найму (фрахтування) тягача iноземним власником або користувачем причепа (напiвпричепа) йдеться не про передачу майна у користування, а про виконання резидентом мiжнародного перевезення на пiдставi договору перевезення, тимчасове ввезення такого причепа на митну територiю України має здiйснюватися у вiдповiдностi до пункту 4¹ Порядку без подання вантажної митної декларацiї.