ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змiн до Закону України "Про державну таємницю"

     Верховна Рада України постановляє:

     I. Внести змiни до Закону України "Про державну таємницю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 16, ст. 93), виклавши його у такiй редакцiї:

"ЗАКОН УКРАЇНИ
Про державну таємницю

     Цей Закон регулює суспiльнi вiдносини, пов'язанi з вiднесенням iнформацiї до державної таємницi, засекречуванням, розсекречуванням її матерiальних носiїв та охороною державної таємницi з метою захисту нацiональної безпеки України.

Роздiл I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     У цьому Законi термiни вживаються у такому значеннi:

     державна таємниця (далi також - секретна iнформацiя) - вид таємної iнформацiї, що охоплює вiдомостi у сферi оборони, економiки, науки i технiки, зовнiшнiх вiдносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди нацiональнiй безпецi України та якi визнанi у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею i пiдлягають охоронi державою;

     вiднесення iнформацiї до державної таємницi - процедура прийняття (державним експертом з питань таємниць) рiшення про вiднесення категорiї вiдомостей або окремих вiдомостей до державної таємницi з установленням ступеня їх секретностi шляхом обгрунтування та визначення можливої шкоди нацiональнiй безпецi України у разi розголошення цих вiдомостей, включенням цiєї iнформацiї до Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю, та з опублiкуванням цього Зводу, змiн до нього;

     гриф секретностi - реквiзит матерiального носiя секретної iнформацiї, що засвiдчує ступiнь секретностi даної iнформацiї;

     державний експерт з питань таємниць - посадова особа, уповноважена здiйснювати вiдповiдно до вимог цього Закону вiднесення iнформацiї до державної таємницi у сферi оборони, економiки, науки i технiки, зовнiшнiх вiдносин, державної безпеки та охорони правопорядку, змiни ступеня секретностi цiєї iнформацiї та її розсекречування;

     допуск до державної таємницi - оформлення права громадянина на доступ до секретної iнформацiї;

     доступ до державної таємницi - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною iнформацiєю та провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною iнформацiєю та провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, цiєю посадовою особою вiдповiдно до її службових повноважень;

     засекречування матерiальних носiїв iнформацiї - введення у встановленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної iнформацiї шляхом надання вiдповiдного грифу секретностi документам, виробам або iншим матерiальним носiям цiєї iнформацiї;

     Звiд вiдомостей, що становлять державну таємницю, - акт, в якому зведено перелiки вiдомостей, що згiдно з рiшеннями державних експертiв з питань таємниць становлять державну таємницю у визначених цим Законом сферах;

     категорiя режиму секретностi - категорiя, яка характеризує важливiсть та обсяги вiдомостей, що становлять державну таємницю, якi зосередженi в органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях;

     крипто змiсту iнформацiї, пiдтвердження її справжностi, цiлiсностi,графiчний захист секретної iнформацiї - вид захисту, що реалiзується шляхом перетворення iнформацiї з використанням спецiальних даних (ключових даних) з метою приховування (або вiдновлення) авторства тощо;

     матерiальнi носiї секретної iнформацiї - матерiальнi об'єкти, в тому числi фiзичнi поля, в яких вiдомостi, що становлять державну таємницю, вiдображенi у виглядi текстiв, знакiв, символiв, образiв, сигналiв, технiчних рiшень, процесiв тощо;

     охорона державної таємницi - комплекс органiзацiйно-правових, iнженерно-технiчних, криптографiчних та оперативно-розшукових заходiв, спрямованих на запобiгання розголошенню секретної iнформацiї та втратам її матерiальних носiїв;

     режим секретностi - встановлений згiдно з вимогами цього Закону та iнших виданих вiдповiдно до нього нормативно-правових актiв єдиний порядок забезпечення охорони державної таємницi;

     розсекречування матерiальних носiїв секретної iнформацiї - зняття в установленому законодавством порядку обмежень на поширення та доступ до конкретної секретної iнформацiї шляхом скасування ранiше наданого грифу секретностi документам, виробам або iншим матерiальним носiям цiєї iнформацiї;

     спецiальна експертиза щодо наявностi умов для провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, - експертиза, що проводиться з метою визначення в органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях наявностi умов, передбачених цим Законом, для провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею;

     ступiнь секретностi ("особливої важливостi", "цiлком таємно", "таємно") - категорiя, яка характеризує важливiсть секретної iнформацiї, ступiнь обмеження доступу до неї та рiвень її охорони державою;

     технiчний захист секретної iнформацiї - вид захисту, спрямований на забезпечення iнженерно-технiчними заходами конфiденцiйностi, цiлiсностi та унеможливлення блокування iнформацiї.

     Стаття 2. Законодавство України про державну таємницю

     Вiдносини у сферi охорони державної таємницi регулюються Конституцiєю України, Законом України "Про iнформацiю", цим Законом, мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України та iншими нормативно-правовими актами.

     Стаття 3. Сфера дiї Закону

     Дiя цього Закону поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, iншi органи державної влади, Верховну Раду Автономної Республiки Крим, Раду мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї усiх форм власностi, об'єднання громадян (далi - органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї), що провадять дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею, громадян України, iноземцiв та осiб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємницi.

     Переданi Українi вiдомостi, що становлять таємницю iноземної держави чи мiжнародної органiзацiї, охороняються в порядку, передбаченому цим Законом. У разi, якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, установлено iншi, нiж передбаченi цим Законом, правила охорони таємницi iноземної держави чи мiжнародної органiзацiї, то застосовуються правила мiжнародного договору України.

     Стаття 4. Державна полiтика щодо державної таємницi

     Державну полiтику щодо державної таємницi як складову засад внутрiшньої та зовнiшньої полiтики визначає Верховна Рада України.

     Стаття 5. Компетенцiя органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та їх посадових осiб у сферi охорони державної таємницi

     Президент України, забезпечуючи нацiональну безпеку, видає укази та розпорядження з питань охорони державної таємницi, вiднесених цим Законом та iншими законами до його повноважень.

     Рада нацiональної безпеки i оборони України координує та контролює дiяльнiсть органiв виконавчої влади у сферi охорони державної таємницi.

     Кабiнет Мiнiстрiв України спрямовує та координує роботу мiнiстерств, iнших органiв виконавчої влади щодо забезпечення здiйснення державної полiтики у сферi охорони державної таємницi.

     Центральнi та мiсцевi органи виконавчої влади, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим та органи мiсцевого самоврядування здiйснюють державну полiтику у сферi охорони державної таємницi в межах своїх повноважень, передбачених законом.

     Спецiально уповноваженим органом державної влади у сферi забезпечення охорони державної таємницi є Служба безпеки України.

     Забезпечення охорони державної таємницi вiдповiдно до вимог режиму секретностi в органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, дiяльнiсть яких пов'язана з державною таємницею, покладається на керiвникiв зазначених органiв, пiдприємств, установ i органiзацiй.

     Стаття 6. Здiйснення права власностi на секретну iнформацiю та її матерiальнi носiї

     Власник секретної iнформацiї або її матерiальних носiїв здiйснює своє право власностi з урахуванням обмежень, установлених в iнтересах нацiональної безпеки України вiдповiдно до цього Закону.

     Якщо обмеження права власностi на секретну iнформацiю або її матерiальнi носiї завдають шкоди їх власнику, вiдшкодування здiйснюється за рахунок держави у порядку та розмiрах, що визначаються у договорi мiж власником такої iнформацiї або її матерiальних носiїв i органом державної влади (органами), якому державним експертом з питань таємниць надається право приймати рiшення щодо суб'єктiв, якi матимуть доступ до цiєї iнформацiї та її матерiальних носiїв. Зазначеним договором також визначаються порядок та умови охорони державної таємницi, включаючи режим секретностi пiд час користування i розпорядження секретною iнформацiєю та її матерiальними носiями, обумовлюється згода власника цiєї iнформацiї та її матерiальних носiїв на здiйснення права власностi з урахуванням обмежень, встановлених вiдповiдно до цього Закону, взяття власником на себе зобов'язання щодо збереження державної таємницi та ознайомлення його з мiрою вiдповiдальностi за порушення законодавства про державну таємницю.

     Якщо власник секретної iнформацiї або її матерiальних носiїв вiдмовляється вiд укладення договору чи порушує його, за рiшенням суду ця iнформацiя або її матерiальнi носiї можуть бути вилученi у власнiсть держави за умови попереднього i повного вiдшкодування власниковi їх вартостi.

     Стаття 7. Фiнансування витрат на здiйснення дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею

     Фiнансування витрат на здiйснення дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, в бюджетних установах i органiзацiях здiйснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республiки Крим та мiсцевих бюджетiв. Кошти на зазначенi витрати передбачаються у вiдповiдних бюджетах окремим рядком. Зазначенi витрати iнших установ i органiзацiй, а також пiдприємств вiдносяться до валових витрат виробника продукцiї, виготовлення якої пов'язано з державною таємницею.

     Витрати на здiйснення заходiв щодо вiднесення iнформацiї до державної таємницi, засекречування, розсекречування та охорони матерiальних носiїв такої iнформацiї, її криптографiчного та технiчного захисту, iншi витрати, пов'язанi з державною таємницею, на недержавних пiдприємствах, в установах, органiзацiях фiнансуються на пiдставi договору з замовником робiт, пов'язаних з державною таємницею.

     Пiдприємствам, установам i органiзацiям, якi провадять дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею, можуть надаватися податковi та iншi пiльги в порядку, встановленому законом.

Роздiл II. ВIДНЕСЕННЯ IНФОРМАЦIЇ ДО ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦI

     Стаття 8. Iнформацiя, що може бути вiднесена до державної таємницi

     До державної таємницi у порядку, встановленому цим Законом, вiдноситься iнформацiя:

     1) у сферi оборони:

     про змiст стратегiчних i оперативних планiв та iнших документiв бойового управлiння, пiдготовку та проведення вiйськових операцiй, стратегiчне та мобiлiзацiйне розгортання вiйськ, а також про iншi найважливiшi показники, якi характеризують органiзацiю, чисельнiсть, дислокацiю, бойову i мобiлiзацiйну готовнiсть, бойову та iншу вiйськову пiдготовку, озброєння та матерiально-технiчне забезпечення Збройних Сил України та iнших вiйськових формувань;

     про напрями розвитку окремих видiв озброєння, вiйськової i спецiальної технiки, їх кiлькiсть, тактико-технiчнi характеристики, органiзацiю i технологiю виробництва, науковi, науково-дослiднi та дослiдно-конструкторськi роботи, пов'язанi з розробленням нових зразкiв озброєння, вiйськової i спецiальної технiки або їх модернiзацiєю, а також про iншi роботи, що плануються або здiйснюються в iнтересах оборони країни;

     про сили i засоби Цивiльної оборони України, можливостi населених пунктiв, регiонiв i окремих об'єктiв для захисту, евакуацiї i розосередження населення, забезпечення його життєдiяльностi та виробничої дiяльностi об'єктiв народного господарства у воєнний час або в умовах надзвичайних ситуацiй;

     про геодезичнi, гравiметричнi, картографiчнi та гiдрометеорологiчнi данi i характеристики, якi мають значення для оборони країни;

     2) у сферi економiки, науки i технiки:

     про мобiлiзацiйнi плани i мобiлiзацiйнi потужностi господарства України, запаси та обсяги постачання стратегiчних видiв сировини i матерiалiв, а також зведенi вiдомостi про номенклатуру та рiвнi накопичення, про загальнi обсяги поставок, вiдпуску, закладення, освiження, розмiщення i фактичнi запаси державного резерву;

     про використання транспорту, зв'язку, потужностей iнших галузей та об'єктiв iнфраструктури держави в iнтересах забезпечення її безпеки;

     про плани, змiст, обсяг, фiнансування та виконання державного замовлення для забезпечення потреб оборони та безпеки;

     про плани, обсяги та iншi найважливiшi характеристики добування, виробництва та реалiзацiї окремих стратегiчних видiв сировини i продукцiї;

     про державнi запаси дорогоцiнних металiв монетарної групи, коштовного камiння, валюти та iнших цiнностей, операцiї, пов'язанi з виготовленням грошових знакiв i цiнних паперiв, їх зберiганням, охороною i захистом вiд пiдроблення, обiгом, обмiном або вилученням з обiгу, а також про iншi особливi заходи фiнансової дiяльностi держави;

     про науковi, науково-дослiднi, дослiдно-конструкторськi та проектнi роботи, на базi яких можуть бути створенi прогресивнi технологiї, новi види виробництва, продукцiї та технологiчних процесiв, що мають важливе оборонне чи економiчне значення або суттєво впливають на зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть та нацiональну безпеку України;

     3) у сферi зовнiшнiх вiдносин:

     про директиви, плани, вказiвки делегацiям i посадовим особам з питань зовнiшньополiтичної i зовнiшньоекономiчної дiяльностi України, спрямованi на забезпечення її нацiональних iнтересiв i безпеки;

     про вiйськове, науково-технiчне та iнше спiвробiтництво України з iноземними державами, якщо розголошення вiдомостей про це завдаватиме шкоди нацiональнiй безпецi України;

     про експорт та iмпорт озброєння, вiйськової i спецiальної технiки, окремих стратегiчних видiв сировини i продукцiї;

     4) у сферi державної безпеки та охорони правопорядку:

     про особовий склад органiв, що здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть;

     про засоби, змiст, плани, органiзацiю, фiнансування та матерiально-технiчне забезпечення, форми, методи i результати оперативно-розшукової дiяльностi; про осiб, якi спiвпрацюють або ранiше спiвпрацювали на конфiденцiйнiй основi з органами, що проводять таку дiяльнiсть; про склад i конкретних осiб, що є негласними штатними працiвниками органiв, якi здiйснюють оперативно-розшукову дiяльнiсть;

     про органiзацiю та порядок здiйснення охорони адмiнiстративних будинкiв та iнших державних об'єктiв, посадових та iнших осiб, охорона яких здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про державну охорону органiв державної влади України та посадових осiб";

     про систему урядового та спецiального зв'язку;

     про органiзацiю, змiст, стан i плани розвитку криптографiчного захисту секретної iнформацiї, змiст i результати наукових дослiджень у сферi криптографiї;

     про системи та засоби криптографiчного захисту секретної iнформацiї, їх розроблення, виробництво, технологiю виготовлення та використання;

     про державнi шифри, їх розроблення, виробництво, технологiю виготовлення та використання;

     про органiзацiю режиму секретностi в органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, державнi програми, плани та iншi заходи у сферi охорони державної таємницi;

     про органiзацiю, змiст, стан i плани розвитку технiчного захисту секретної iнформацiї;

     про результати перевiрок, здiйснюваних згiдно з законом прокурором у порядку вiдповiдного нагляду за додержанням законiв, та про змiст матерiалiв дiзнання, досудового слiдства та судочинства з питань, зазначених у цiй статтi сфер;

     про iншi засоби, форми i методи охорони державної таємницi.

     Конкретнi вiдомостi можуть бути вiднесенi до державної таємницi за ступенями секретностi "особливої важливостi", "цiлком таємно" та "таємно" лише за умови, що вони належать до категорiй, зазначених у частинi першiй цiєї статтi, i їх розголошення завдаватиме шкоди iнтересам нацiональної безпеки України.

     Забороняється вiднесення до державної таємницi будь-яких вiдомостей, якщо цим будуть звужуватися змiст i обсяг конституцiйних прав та свобод людини i громадянина, завдаватиметься шкода здоров'ю та безпецi населення.

     Не вiдноситься до державної таємницi iнформацiя:

     про стан довкiлля, про якiсть харчових продуктiв i предметiв побуту;

     про аварiї, катастрофи, небезпечнi природнi явища та iншi надзвичайнi подiї, якi сталися або можуть статися i загрожують безпецi громадян;

     про стан здоров'я населення, його життєвий рiвень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соцiальне забезпечення, а також про соцiально-демографiчнi показники, стан правопорядку, освiти i культури населення;

     про факти порушень прав i свобод людини i громадянина;

     про незаконнi дiї органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та їх посадових осiб;

     iнша iнформацiя, яка вiдповiдно до законiв та мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена.

     Стаття 9. Державнi експерти з питань таємниць

     Державний експерт з питань таємниць здiйснює вiдповiдно до вимог цього Закону вiднесення iнформацiї у сферi оборони, економiки, науки i технiки, зовнiшнiх вiдносин, державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємницi, змiни ступеня секретностi цiєї iнформацiї та її розсекречування.

     Виконання функцiй державного експерта з питань таємниць на конкретних посадових осiб покладається:

     у Верховнiй Радi України - Головою Верховної Ради України;

     в iнших органах державної влади - Президентом України за поданням керiвника вiдповiдного державного органу.

     Втручання в дiяльнiсть державного експерта з питань таємниць особи, якiй за посадою його пiдпорядковано, не допускається.

     Державний експерт з питань таємниць вiдповiдно до покладених на нього завдань:

     1) визначає:

     пiдстави, за якими iнформацiю має бути вiднесено до державної таємницi;

     пiдстави та доцiльнiсть вiднесення до державної таємницi iнформацiї про винаходи (кориснi моделi), призначенi для використання у сферах, зазначених у частинi першiй статтi 8 цього Закону;

     доцiльнiсть вiднесення до державної таємницi iнформацiї про винаходи (кориснi моделi), що мають подвiйне застосування, на пiдставi порiвняльного аналiзу ефективностi цiльового використання та за згодою автора (власника патенту);

     ступiнь секретностi iнформацiї, вiднесеної до державної таємницi;

     орган державної влади (органи), якому надається право приймати рiшення щодо кола суб'єктiв, якi матимуть доступ до секретної iнформацiї;

     2) надає висновок щодо шкоди нацiональнiй безпецi України у разi розголошення конкретної секретної iнформацiї;

     3) установлює та продовжує строк дiї рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi iз зазначенням дати її розсекречення;

     4) дає Службi безпеки України висновки про змiну ступеня секретностi iнформацiї та скасування рiшення про вiднесення її до державної таємницi у разi, якщо пiдстави, на яких цю iнформацiю було вiднесено до державної таємницi, перестали iснувати;

     5) затверджує за погодженням iз Службою безпеки України розгорнутi перелiки вiдомостей, що становлять державну таємницю, змiни до них, контролює вiдповiднiсть змiсту цих перелiкiв Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю;

     6) розглядає пропозицiї органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, об'єднань громадян та окремих громадян щодо вiднесення iнформацiї до державної таємницi та її розсекречування;

     7) затверджує висновки щодо обiзнаностi з державною таємницею громадян, якi мають чи мали допуск до державної таємницi;

     8) контролює обгрунтованiсть i правильнiсть надання документам, виробам та iншим матерiальним носiям iнформацiї, якi мiстять вiдомостi, включенi до Зводу вiдомостей чи розгорнутих перелiкiв вiдомостей, що становлять державну таємницю, вiдповiдного грифа секретностi, своєчаснiсть змiни такого грифа та розсекречування цих носiїв iз наданням їм реквiзиту "розсекречено";

     9) бере участь:

     у розробцi критерiїв визначення шкоди, яку може бути завдано нацiональнiй безпецi України у разi розголошення секретної iнформацiї;

     у проведеннi експертизи щодо визначення важливостi секретної iнформацiї за фактами її розголошення чи втрати матерiальних носiїв такої iнформацiї.

     Державний експерт з питань таємниць пiд час виконання покладених на нього функцiй зобов'язаний:

     1) погоджувати за посередництвом Служби безпеки України свої висновки про скасування рiшень щодо вiднесення iнформацiї до мiждержавних таємниць з вiдповiдними посадовими особами держав - учасниць мiжнародних договорiв України про взаємне забезпечення збереження мiждержавних таємниць та повiдомляти їх про прийнятi рiшення щодо вiднесення iнформацiї до державної таємницi, на яку поширено чиннiсть цих договорiв;

     2) подавати Службi безпеки України не пiзнiш як через десять днiв з моменту пiдписання рiшення про вiднесення вiдомостей до державної таємницi та висновки про скасування цих рiшень, а розгорнутi перелiки вiдомостей, що становлять державну таємницю, - у той же строк з моменту їх затвердження;

     3) розглядати пропозицiї Служби безпеки України про вiднесення iнформацiї до державної таємницi, її розсекречення, проведення експертизи щодо визначення ступеня секретностi вiдомостей, прийняття рiшень у зв'язку iз закiнченням строку дiї рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi;

     4) надавати вiдповiдний гриф секретностi рiшенням про вiднесення iнформацiї до державної таємницi та висновкам про скасування цих рiшень залежно вiд важливостi їх змiсту;

     5) брати участь у засiданнях державних експертiв з питань таємниць.

     Державний експерт з питань таємниць має право:

     1) безперешкодно проводити перевiрку виконання органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами та органiзацiями, що перебувають у сферi його дiяльностi, рiшень про вiднесення iнформацiї до державної таємницi, висновкiв про скасування цих рiшень, додержання порядку засекречення iнформацiї та у разi виявлення порушень давати обов'язковi для виконання приписи про їх усунення;

     2) створювати експертнi комiсiї з фахiвцiв i науковцiв, якi мають допуск до державної таємницi, для пiдготовки проектiв рiшень про вiднесення iнформацiї до державної таємницi, зниження ступеня її секретностi та скасування зазначених рiшень;

     3) скасовувати безпiдставнi рiшення про надання носiю iнформацiї грифа секретностi, змiну або скасування цього грифа;

     4) клопотати про притягнення до вiдповiдальностi посадових осiб, якi порушують законодавство України про державну таємницю;

     5) одержувати в установленому порядку вiд органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй вiдомостi, необхiднi для виконання своїх функцiй.

     Державним експертам з питань таємниць, а також фахiвцям, якi залучаються до пiдготовки рiшень та висновкiв державних експертiв з питань таємниць, встановлюються додатковi виплати у порядку i розмiрах, що визначаються законодавством.

     Державний експерт з питань таємниць несе персональну вiдповiдальнiсть за законнiсть i обгрунтованiсть свого рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi або висновку про зниження ступеня секретностi такої iнформацiї чи скасування рiшення про вiднесення її до державної таємницi, а також за умисне неприйняття рiшення про вiднесення до державної таємницi iнформацiї, розголошення якої може завдати шкоди iнтересам нацiональної безпеки України.

     Стаття 10. Порядок вiднесення iнформацiї до державної таємницi

     Вiднесення iнформацiї до державної таємницi здiйснюється мотивованим рiшенням державного експерта з питань таємниць за його власною iнiцiативою, за зверненням керiвникiв вiдповiдних органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй чи громадян.

     Державний експерт з питань таємниць вiдносить iнформацiю до державної таємницi з питань, прийняття рiшень з яких належить до його компетенцiї згiдно з посадою. У разi, якщо прийняття рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi належить до компетенцiї кiлькох державних експертiв з питань таємниць, воно за iнiцiативою державних експертiв або за пропозицiєю Служби безпеки України приймається колегiально та ухвалюється простою бiльшiстю голосiв. При цьому кожен експерт має право викласти свою думку.

     Iнформацiя вважається державною таємницею з часу опублiкування Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю, до якого включена ця iнформацiя, чи змiни до нього у порядку, встановленому цим Законом.

     Стаття 11. Рiшення державного експерта з питань таємниць

     У рiшеннi державного експерта з питань таємниць зазначаються:

     iнформацiя, яка має становити державну таємницю, та її вiдповiднiсть категорiям i вимогам, передбаченим статтею 8 цього Закону;

     пiдстави для вiднесення iнформацiї до державної таємницi та обгрунтування шкоди нацiональнiй безпецi України у разi її розголошення;

     ступiнь секретностi зазначеної iнформацiї;

     обсяг фiнансування заходiв, необхiдних для охорони такої iнформацiї;

     орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування, пiдприємство, установа, органiзацiя чи громадянин, який внiс пропозицiю про вiднесення цiєї iнформацiї до державної таємницi, та орган державної влади (органи), якому надається право визначати коло суб'єктiв, якi матимуть доступ до цiєї iнформацiї;

     строк, протягом якого дiє рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi.

     Рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi приймається державним експертом з питань таємниць не пiзнiше одного мiсяця з дня одержання звернення вiдповiдного органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї чи громадянина.

     Рiшення державного експерта з питань таємниць про вiднесення iнформацiї до державної таємницi пiдлягає реєстрацiї Службою безпеки України у Зводi вiдомостей, що становлять державну таємницю.

     Висновок державного експерта з питань таємниць про скасування рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi є пiдставою для вилучення iнформацiї зi Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю. Цей висновок набирає чинностi з моменту внесення Службою безпеки України змiн до Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю.

     Рiшення (висновок) державного експерта (експертiв) з питань таємниць, видане в межах його (їх) повноважень i зареєстроване Службою безпеки України у Зводi вiдомостей, що становлять державну таємницю, є обов'язковим для виконання на територiї України.

     Стаття 12. Звiд вiдомостей, що становлять державну таємницю

     Звiд вiдомостей, що становлять державну таємницю, формує та публiкує в офiцiйних виданнях Служба безпеки України на пiдставi рiшень державних експертiв з питань таємниць.

     Змiни до Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю, публiкуються не пiзнiше трьох мiсяцiв з дня одержання Службою безпеки України вiдповiдного рiшення чи висновку державного експерта з питань таємниць.

     Зразки форм рiшень (висновкiв) державних експертiв з питань таємниць, порядок та механiзм формування Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю, i його опублiкування визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     На пiдставi та в межах Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю, з метою конкретизацiї та систематизацiї даних про секретну iнформацiю органи державної влади створюють галузевi або вiдомчi розгорнутi перелiки вiдомостей, що становлять державну таємницю, а також можуть створювати мiжгалузевi або мiжвiдомчi розгорнутi перелiки вiдомостей, що становлять державну таємницю. Пiдприємства, установи та органiзацiї незалежно вiд форм власностi, що провадять дiяльнiсть, пов'язану iз державною таємницею, за iнiцiативою та погодженням iз замовником робiт, пов'язаних з державною таємницею, можуть створювати власнi розгорнутi перелiки вiдомостей, що становлять державну таємницю. Такi перелiки погоджуються iз Службою безпеки України, затверджуються державними експертами з питань таємниць та реєструються у Службi безпеки України.

     Розгорнутi перелiки вiдомостей, що становлять державну таємницю, не можуть суперечити Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю.

     У разi включення до Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю, або до розгорнутих перелiкiв цих вiдомостей iнформацiї, яка не вiдповiдає категорiям i вимогам, передбаченим статтею 8 цього Закону, або порушення встановленого порядку вiднесення iнформацiї до державної таємницi заiнтересованi громадяни та юридичнi особи мають право оскаржити вiдповiднi рiшення до суду. З метою недопущення розголошення державної таємницi судовий розгляд скарг може проводитися в закритих засiданнях вiдповiдно до закону.

     Стаття 13. Строк дiї рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi

     Строк, протягом якого дiє рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi, встановлюється державним експертом з питань таємниць з урахуванням ступеня секретностi iнформацiї, критерiї визначення якого встановлюються Службою безпеки України, та iнших обставин. Вiн не може перевищувати для iнформацiї iз ступенем секретностi "особливої важливостi" - 30 рокiв, для iнформацiї "цiлком таємно" - 10 рокiв, для iнформацiї "таємно" - 5 рокiв.

     Пiсля закiнчення передбаченого частиною першою цiєї статтi строку дiї рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi державний експерт з питань таємниць робить висновок про скасування рiшення про вiднесення її до державної таємницi або приймає рiшення про продовження строку дiї зазначеного рiшення в межах строкiв, встановлених частиною першою цiєї статтi.

     Президент України з власної iнiцiативи або на пiдставi пропозицiй державних експертiв з питань таємниць чи за зверненням органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй чи громадян може встановлювати бiльш тривалi строки дiї рiшень про вiднесення iнформацiї до державної таємницi, нiж строки, передбаченi частиною першою цiєї статтi.

     Стаття 14. Змiна ступеня секретностi iнформацiї та скасування рiшення про вiднесення її до державної таємницi

     Пiдвищення або зниження ступеня секретностi iнформацiї та скасування рiшення про вiднесення її до державної таємницi здiйснюються на пiдставi висновку державного експерта з питань таємниць або на пiдставi рiшення суду у випадках, передбачених статтею 12 цього Закону, та оформляються Службою безпеки України шляхом внесення вiдповiдних змiн до Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю.

     Iнформацiя вважається державною таємницею з бiльш високим чи нижчим ступенем секретностi або такою, що не становить державної таємницi, з часу опублiкування вiдповiдних змiн до Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю.

Роздiл III. ЗАСЕКРЕЧУВАННЯ ТА РОЗСЕКРЕЧУВАННЯ МАТЕРIАЛЬНИХ НОСIЇВ IНФОРМАЦIЇ

     Стаття 15. Засекречування та розсекречування матерiальних носiїв iнформацiї

     Засекречування матерiальних носiїв iнформацiї здiйснюється шляхом надання вiдповiдному документу, виробу або iншому матерiальному носiю iнформацiї грифа секретностi.

     Реквiзити кожного матерiального носiя секретної iнформацiї мають мiстити гриф секретностi, який вiдповiдає ступеню секретностi iнформацiї, встановленому рiшенням державного експерта з питань таємниць, - "особливої важливостi", "цiлком таємно", "таємно", дату та строк засекречування матерiального носiя секретної iнформацiї, що встановлюється з урахуванням передбачених статтею 13 цього Закону строкiв дiї рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi, пiдпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала зазначений гриф, а також посилання на вiдповiдний пункт (статтю) Зводу вiдомостей, що становлять державну таємницю.

     Якщо реквiзити, зазначенi у частинi другiй цiєї статтi, неможливо нанести безпосередньо на матерiальний носiй секретної iнформацiї, вони мають бути зазначенi у супровiдних документах.

     Забороняється надавати грифи секретностi, передбаченi цим Законом, матерiальним носiям iншої таємної iнформацiї, яка не становить державної таємницi, або конфiденцiйної iнформацiї.

     Перелiк посад, якi дають право посадовим особам, що їх займають, надавати матерiальним носiям секретної iнформацiї грифи секретностi, затверджується керiвником органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї, що провадить дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею.

     Ступенi секретностi науково-дослiдних, дослiдно-конструкторських  i проектних робiт, якi виконуються в iнтересах забезпечення нацiональної безпеки та оборони держави, встановлюються державним експертом з питань таємниць, який виконує свої функцiї у сферi дiяльностi замовника, разом з пiдрядником.

     Пiсля закiнчення встановлених строкiв засекречування матерiальних носiїв iнформацiї та у разi пiдвищення чи зниження визначеного державним експертом з питань таємниць ступеня секретностi такої iнформацiї або скасування рiшення про вiднесення її до державної таємницi керiвники органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, у яких здiйснювалося засекречування матерiальних носiїв iнформацiї, або керiвники органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, якi є їх правонаступниками, чи керiвники вищого рiвня зобов'язанi протягом шести мiсяцiв забезпечити змiну грифа секретностi або розсекречування цих матерiальних носiїв секретної iнформацiї та письмово повiдомити про це керiвникiв органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, яким були переданi такi матерiальнi носiї секретної iнформацiї.

     Стаття 16. Строк засекречування матерiальних носiїв iнформацiї

     Строк засекречування матерiальних носiїв iнформацiї має вiдповiдати строку дiї рiшення про вiднесення iнформацiї до державної таємницi, встановленого рiшенням державного експерта з питань таємниць.

     Перебiг строку засекречування матерiальних носiїв iнформацiї починається з часу надання їм грифа секретностi.

     Стаття 17. Оскарження рiшення щодо засекречування матерiальних носiїв iнформацiї

     Громадяни та юридичнi особи мають право внести посадовим особам, якi надали гриф секретностi матерiальному носiю секретної iнформацiї, обов'язкову для розгляду мотивовану пропозицiю про розсекречування цього носiя iнформацiї. Зазначенi посадовi особи повиннi протягом одного мiсяця дати громадянину чи юридичнiй особi письмову вiдповiдь з цього приводу.

     Рiшення про засекречування матерiального носiя iнформацiї може бути оскаржено громадянином чи юридичною особою в порядку пiдлеглостi вищому органу або посадовiй особi чи до суду. У разi незадоволення скарги, поданої в порядку пiдлеглостi, громадянин або юридична особа мають право оскаржити рiшення вищого органу або посадової особи до суду.

Роздiл IV. ОХОРОНА ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦI

     Стаття 18. Основнi органiзацiйно-правовi заходи щодо охорони державної таємницi

     З метою охорони державної таємницi впроваджуються:

     єдинi вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачi, транспортування та облiку матерiальних носiїв секретної iнформацiї;

     дозвiльний порядок провадження органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами та органiзацiями дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею;

     обмеження оприлюднення, передачi iншiй державi або поширення iншим шляхом секретної iнформацiї;

     обмеження щодо перебування та дiяльностi в Українi iноземцiв, осiб без громадянства та iноземних юридичних осiб, їх доступу до державної таємницi, а також розташування i перемiщення об'єктiв i технiчних засобiв, що їм належать;

     особливостi здiйснення органами державної влади їх функцiй щодо органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй, дiяльнiсть яких пов'язана з державною таємницею;

     режим секретностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй, що провадять дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею;

     спецiальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємницi;

     технiчний та криптографiчний захисти секретної iнформацiї.

     Стаття 19. Єдинi вимоги до матерiальних носiїв секретної iнформацiї

     Єдинi вимоги до виготовлення, облiку, користування, зберiгання, схоронностi, передачi та транспортування матерiальних носiїв секретної iнформацiї встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 20. Дозвiльний порядок провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, та режим секретностi

     Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї мають право провадити дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею, пiсля надання їм Службою безпеки України спецiального дозволу на провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею.

     Надання дозволу здiйснюється на пiдставi заявок органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй та результатiв спецiальної експертизи щодо наявностi умов для провадження дiяльностi; пов'язаної з державною таємницею. З метою визначення наявностi умов для провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, Служба безпеки України може створювати спецiальнi експертнi комiсiї, до складу яких включати фахiвцiв органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй за погодженням з їх керiвниками. Результати спецiальної експертизи щодо наявностi умов для провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, оформляються вiдповiдним актом.

     Дозвiл на провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, надається органам державної влади, органам мiсцевого самоврядування, пiдприємствам, установам, органiзацiям за результатами спецiальної експертизи за умови, що вони:

     вiдповiдно до компетенцiї, державних завдань, програм, замовлень, договорiв (контрактiв) беруть участь у дiяльностi, пов'язанiй з державною таємницею;

     мають примiщення для проведення робiт, пов'язаних з державною таємницею, сховища для зберiгання засекречених документiв та iнших матерiальних носiїв секретної iнформацiї, що вiдповiдають вимогам щодо забезпечення секретностi зазначених робiт, виключають можливiсть доступу до них стороннiх осiб, гарантують збереження носiїв секретної iнформацiї;

     додержуються передбачених законодавством вимог режиму секретностi робiт та iнших заходiв, пов'язаних з використанням секретної iнформацiї, порядку допуску осiб до державної таємницi, прийому iноземних громадян, використання державних шифрiв та криптографiчних засобiв тощо;

     мають режимно-секретний орган, якщо iнше не передбачено цим Законом.

     Керiвники органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй, що провадять дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею, мають бути обiзнанi з чинним законодавством про державну таємницю.

     Термiн дiї дозволу на провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, встановлюється Службою безпеки України i не може перевищувати 5 рокiв. Його тривалiсть залежить вiд обсягу робiт (дiяльностi), що здiйснюються органом державної влади, органом мiсцевого самоврядування, пiдприємством, установою, органiзацiєю, ступеня секретностi та обсягу пов'язаних з цими роботами (дiяльнiстю) вiдомостей, що становлять державну таємницю.

     Дозвiл на провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, може бути скасований Службою безпеки України на пiдставi акта проведеної нею перевiрки, висновки якого мiстять данi про недодержання органом державної влади, органом мiсцевого самоврядування, пiдприємством, установою, органiзацiєю умов, передбачених цiєю статтею.

     Органам державної влади, органам мiсцевого самоврядування, пiдприємствам, установам, органiзацiям, що провадять дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею, за результатами спецiальної експертизи надаються вiдповiднi категорiї режиму секретностi, що зазначаються Службою безпеки України у дозволах на провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею.

     Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи i органiзацiї, яким надано зазначений у цiй статтi дозвiл, набувають права на доступ до конкретної секретної iнформацiї згiдно з рiшенням органiв державної влади, уповноважених державним експертом з питань таємниць приймати такi рiшення. За погодженням з цими органами здiйснюється передача секретної iнформацiї або її матерiальних носiїв органам державної влади, органам мiсцевого самоврядування, пiдприємствам, установам i органiзацiям, якi мають дозвiл на провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею.

     Порядок надання, переоформлення, призупинення дiї або скасування дозволу на провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, форма акта спецiальної експертизи щодо наявностi умов для провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, форма дозволу на провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, та категорiї режиму секретностi встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 21. Режимно-секретнi органи

     В органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, що провадять дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею, з метою розроблення та здiйснення заходiв щодо забезпечення режиму секретностi, постiйного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних пiдроздiлiв режимно-секретнi органи (далi - РСО).

     Створення, реорганiзацiя чи лiквiдацiя РСО здiйснюються за погодженням iз Службою безпеки України. У своїй роботi РСО взаємодiють з органами Служби безпеки України.

     До складу РСО входять пiдроздiли режиму, секретного дiловодства та iншi пiдроздiли, що безпосередньо забезпечують охорону державних таємниць, залежно вiд специфiки дiяльностi органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї.

     В органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях iз значним обсягом робiт, пов'язаних з державною таємницею, вводиться посада заступника керiвника з питань режиму, на якого покладаються обов'язки та права керiвника РСО.

     В органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях з незначним обсягом робiт, пов'язаних з державною таємницею, де штатним розписом не передбачено створення РСО, облiк i зберiгання секретних документiв, а також заходи щодо забезпечення режиму секретностi здiйснюються особисто їх керiвниками або спецiально призначеним наказом керiвника працiвником пiсля створення необхiдних умов, що забезпечують режим секретностi. На них поширюються обов'язки та права працiвникiв РСО. Призначення осiб на посади заступникiв керiвникiв з питань режиму, начальникiв РСО i їх заступникiв, а також видання наказу про покладення на окремого працiвника обов'язкiв забезпечення режиму секретностi здiйснюється за погодженням з органами Служби безпеки України та РСО вищестоящих органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй.

     РСО комплектуються спецiалiстами, яким надано допуск до державної таємницi iз ступенем секретностi "цiлком таємно", якщо характер виконуваних робiт не вимагає допуску до державної таємницi iз ступенем секретностi "особливої важливостi". Прийняття до РСО тимчасових працiвникiв не допускається.

     Основними завданнями РСО є:

     а) недопущення необгрунтованого допуску та доступу осiб до секретної iнформацiї;

     б) своєчасне розроблення та реалiзацiя разом з iншими структурними пiдроздiлами органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй заходiв, що забезпечують охорону державної таємницi;

     в) запобiгання розголошенню секретної iнформацiї, випадкам втрат матерiальних носiїв цiєї iнформацiї, заволодiнню секретною iнформацiєю iноземними державами, iноземними юридичними особами, iноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї;

     г) виявлення та закриття каналiв просочення секретної iнформацiї в процесi дiяльностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї;

     д) забезпечення запровадження заходiв режиму секретностi пiд час виконання всiх видiв робiт, пов'язаних з державною таємницею, та пiд час здiйснення зовнiшнiх вiдносин;

     е) органiзацiя секретного дiловодства;

     є) здiйснення контролю за станом режиму секретностi в органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях та на пiдпорядкованих їм об'єктах.

     РСО мають право:

     а) вимагати вiд усiх працiвникiв органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї, а також вiдряджених неухильного виконання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємницi;

     б) брати участь у розглядi проектiв штатних розписiв органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї та пiдвiдомчих їм установ, пiдприємств у частинi, що стосується РСО, вносити пропозицiї щодо структури та чисельностi працiвникiв цих органiв;

     в) брати участь у проведеннi атестацiї працiвникiв, що виконують роботи, пов'язанi з державною таємницею, а також у розглядi пропозицiй щодо виплати в установленому нормативними актами порядку компенсацiї за роботу в умовах режимних обмежень;

     г) залучати спецiалiстiв органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї до здiйснення заходiв щодо охорони державної таємницi;

     д) здiйснювати перевiрки стану й органiзацiї роботи з питань захисту державної таємницi i забезпечення режиму секретностi у пiдроздiлах органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї, а також у пiдвiдомчих їм установах та пiдприємствах, давати вiдповiднi рекомендацiї;

     е) здiйснювати перевiрки додержання режиму секретностi на робочих мiсцях працiвникiв, що мають допуск до державної таємницi, вмiсту спецсховищ (примiщень, сейфiв, металевих шаф, спецчемоданiв, спецпапок тощо), наявностi документiв, виробiв та iнших матерiальних носiїв секретної iнформацiї;

     є) порушувати перед керiвником органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї питання про призначення службових розслiдувань за фактами порушень режиму секретностi та секретного дiловодства, про притягнення осiб до вiдповiдальностi згiдно з законом, а також давати рекомендацiї щодо обов'язкових для виконання вказiвок керiвникам пiдроздiлiв органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї та пiдвiдомчих їм установ, пiдприємств з питань забезпечення режиму секретностi;

     ж) брати участь у службових розслiдуваннях, у встановленому порядку вимагати вiд працiвникiв органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї письмових пояснень щодо фактiв розголошення ними секретних вiдомостей, втрати матерiальних носiїв секретної iнформацiї, iнших порушень режиму секретностi;

     з) вносити пропозицiї керiвниковi органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї про припинення робiт, пов'язаних з державною таємницею, в структурних пiдроздiлах, якщо умови для їх виконання не вiдповiдають вимогам режиму секретностi; опечатувати примiщення, де ведуться такi роботи або зберiгаються матерiальнi носiї секретної iнформацiї;

     и) одержувати вiд громадян, яким оформляються документи на допуск до державної таємницi, анкетнi данi;

     i) використовувати засоби зв'язку та вести в установленому порядку поштово-телеграфне листування з iншими органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, пiдприємствами, установами i органiзацiями та їх РСО з питань забезпечення режиму секретностi;

     ї) мати печатку з найменуванням РСО, а також iншi печатки та штампи установленої форми.

     Передача функцiй РСО будь-яким iншим пiдроздiлам органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи та органiзацiї не допускається.

     Стаття 22. Допуск громадян до державної таємницi

     Залежно вiд ступеня секретностi iнформацiї встановлюються такi форми допуску до державної таємницi:

     форма 1 - для роботи з секретною iнформацiєю, що має ступенi секретностi "особливої важливостi", "цiлком таємно" та "таємно";

     форма 2 - для роботи з секретною iнформацiєю, що має ступенi секретностi "цiлком таємно" та "таємно";

     форма 3 - для роботи з секретною iнформацiєю, що має ступiнь секретностi "таємно", а також такi термiни дiї допускiв:

• для форми 1 - 5 рокiв;

• для форми 2 - 10 рокiв;

• для форми 3 - 15 рокiв.

     Допуск до державної таємницi iз ступенями секретностi "особливої важливостi", "цiлком таємно" та "таємно" надається дiєздатним громадянам України вiком вiд 18 рокiв, якi потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослiдної дiяльностi або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керiвника органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи або органiзацiї, де працює, перебуває на службi чи навчається громадянин.

     В окремих випадках, якi визначаються мiнiстерствами, iншими центральними органами виконавчої влади, за погодженням iз Службою безпеки України громадянам України вiком вiд 16 рокiв може надаватися допуск до державної таємницi iз ступенями секретностi "цiлком таємно" та "таємно", а вiком вiд 17 рокiв - також до державної таємницi iз ступенем секретностi "особливої важливостi".

     Допуск до державної таємницi керiвниковi органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї надається наказом чи письмовим розпорядженням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разi, коли орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування, пiдприємство, установа, органiзацiя не пiдпорядкована iншому органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємству, установi, органiзацiї або не належить до сфери їх управлiння, допуск до державної таємницi надається зазначеному керiвниковi наказом чи письмовим розпорядженням керiвника органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї, яка є замовником робiт, пов'язаних з державною таємницею.

     Якщо потреба громадянина у вiдомостях, що становлять державну таємницю, не пов'язана з мiсцем роботи, служби або навчання, допуск може надаватися за мiсцем провадження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею.

     Надання допуску передбачає:

     визначення необхiдностi роботи громадянина iз секретною iнформацiєю;

     перевiрку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємницi;

     взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємницi, яка буде йому довiрена;

     одержання у письмовiй формi згоди громадянина на передбаченi законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємницi;

     ознайомлення громадянина з мiрою вiдповiдальностi за порушення законодавства про державну таємницю.

     Рiшення про допуск громадянина до державної таємницi приймається не пiзнiше 5 днiв пiсля надходження до органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї висновкiв по матерiалах його перевiрки у зв'язку з допуском до державної таємницi.

     Стаття 23. Вiдмова у наданнi допуску до державної таємницi

     Допуск до державної таємницi не надається у разi:

     1) вiдсутностi у громадянина обгрунтованої необхiдностi в роботi iз секретною iнформацiєю;

     2) сприяння громадянином дiяльностi iноземної держави, iноземної органiзацiї чи їх представникiв, а також окремих iноземцiв чи осiб без громадянства, що завдає шкоди iнтересам нацiональної безпеки України, або участi громадянина в дiяльностi полiтичних партiй та громадських органiзацiй, дiяльнiсть яких заборонена у порядку, встановленому законом;

     3) вiдмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємницi, яка буде йому довiрена, а також за вiдсутностi його письмової згоди на передбаченi законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємницi;

     4) наявностi у громадянина судимостi за тяжкi злочини, не погашеної чи не знятої у встановленому порядку;

     5) наявностi у громадянина психiчних захворювань, якi можуть завдати шкоди охоронi державної таємницi, вiдповiдно до перелiку, затвердженого Мiнiстерством охорони здоров'я України i Службою безпеки України.

     У наданнi допуску до державної таємницi може бути вiдмовлено також у разi:

     1) повiдомлення громадянином пiд час оформлення допуску недостовiрних вiдомостей про себе;

     2) постiйного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документiв на виїзд для постiйного проживання за кордоном;

     3) невиконання громадянином обов'язкiв щодо збереження державної таємницi, яка йому довiрена або довiрялася ранiше.

     Стаття 24. Перевiрка громадян у зв'язку з допуском їх до державної таємницi

     Перевiрка громадян у зв'язку з їх допуском до державної таємницi здiйснюється органами Служби безпеки України у мiсячний строк у порядку, встановленому цим Законом i Законом України "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть".

     У ходi перевiрки органами Служби безпеки України з'ясовуються наявнiсть чи вiдсутнiсть обставин, передбачених пунктами 2 i 4 частини першої та частиною другою статтi 23 цього Закону.

     Наявнiсть чи вiдсутнiсть обставин, передбачених пунктами 1, 3 i 5 частини першої статтi 23 цього Закону, з'ясовується органом державної влади, органом мiсцевого самоврядування, пiдприємством, установою, органiзацiєю, що оформляє допуск.

     Мотивований висновок органу Служби безпеки України, який здiйснював перевiрку, про неможливiсть надання громадяниновi допуску до державної таємницi є обов'язковим для виконання посадовими особами, уповноваженими приймати рiшення про надання допуску до державної таємницi, але не виключає повторного запиту iз цього приводу в разi змiни обставин, за яких допуск до державної таємницi визнано неможливим.

     Стаття 25. Оскарження громадянином вiдмови у наданнi допуску до державної таємницi

     Посадовi особи, уповноваженi приймати рiшення про надання допуску до державної таємницi, зобов'язанi у п'ятиденний термiн письмово повiдомити громадянина про причини i пiдстави вiдмови у наданнi допуску.

     Громадянин має право оскаржити цю вiдмову в порядку пiдлеглостi посадовiй особi вищого рiвня чи до суду.

     Стаття 26. Переоформлення та скасування допуску до державної таємницi

     Переоформлення громадянам допуску до державної таємницi здiйснюється:

     у разi закiнчення термiну дiї допуску до державної таємницi за необхiдностi подальшої роботи з секретною iнформацiєю;

     у разi потреби пiдвищення громадянину форми допуску за необхiдностi роботи з секретною iнформацiєю вищого ступеня секретностi;

     у разi необхiдностi проведення додаткової перевiрки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 i 4 частини першої та частиною другою статтi 23 цього Закону.

     Скасування ранiше наданого допуску до державної таємницi можливе у разi виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, а також пiсля припинення громадянином дiяльностi, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати громадянства України чи визнання його недiєздатним.

     На прохання громадянина його допуск до державної таємницi скасовується протягом трьох днiв з часу звернення з приводу скасування допуску.

     Рiшення про переоформлення чи скасування допуску приймається посадовими особами, уповноваженими приймати рiшення про його надання. Це рiшення може бути оскаржено в порядку, передбаченому частиною другою статтi 25 цього Закону. Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємницi, якщо виконання трудових чи службових обов'язкiв вимагає доступу до державної таємницi, а перемiщення на iнше робоче мiсце чи iншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на iншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звiльнено.

     Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємницi встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 27. Доступ громадян до державної таємницi

     Доступ до державної таємницi надається дiєздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємницi та якi потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослiдної дiяльностi або навчання.

     Рiшення про надання доступу до конкретної секретної iнформацiї та її матерiальних носiїв приймають у формi наказу або письмового розпорядження керiвники органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй, в яких виконуються роботи, пов'язанi з державною таємницею, або зберiгаються матерiальнi носiї секретної iнформацiї.

     Вiдмова надати громадяниновi України доступ до конкретної секретної iнформацiї та її матерiальних носiїв можлива лише у разi вiдсутностi пiдстав, передбачених частиною першою цiєї статтi, та може бути оскаржена в порядку, встановленому частиною другою статтi 25 цього Закону.

     Президентовi України, Головi Верховної Ради України, Прем'єр-мiнiстровi України, Головi Верховного Суду України, Головi Конституцiйного Суду України, Генеральному прокурору України, Головi Служби безпеки України доступ до державної таємницi усiх ступенiв секретностi надається за посадою пiсля взяття ними письмового зобов'язання щодо збереження державної таємницi.

     Iноземцям та особам без громадянства доступ до державної таємницi надається у виняткових випадках на пiдставi мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, або письмового розпорядження Президента України з урахуванням необхiдностi забезпечення нацiональної безпеки України на пiдставi пропозицiй Ради нацiональної безпеки i оборони України.

     Стаття 28. Обов'язки громадянина щодо збереження державної таємницi

     Громадянин, якому надано допуск до державної таємницi, зобов'язаний:

     не допускати розголошення будь-яким способом державної таємницi, яка йому довiрена або стала вiдомою у зв'язку з виконанням службових обов'язкiв;

     не брати участi в дiяльностi полiтичних партiй та громадських органiзацiй, дiяльнiсть яких заборонена в порядку, встановленому законом; не сприяти iноземним державам, iноземним органiзацiям чи їх представникам, а також окремим iноземцям та особам без громадянства у провадженнi дiяльностi, що завдає шкоди iнтересам нацiональної безпеки України;

     виконувати вимоги режиму секретностi;

     повiдомляти посадових осiб, якi надали йому допуск до державної таємницi, та вiдповiднi режимно-секретнi органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або iнших обставин, що перешкоджають збереженню довiреної йому державної таємницi, а також про свiй виїзд з України;

     додержуватися iнших вимог законодавства про державну таємницю.

     Стаття 29. Обмеження прав у зв'язку з допуском та доступом до державної таємницi

     Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємницi у порядку, встановленому законодавством, i який реально був обiзнаний з нею, може бути обмежений у правi виїзду на постiйне мiсце проживання в iноземну державу до розсекречування вiдповiдної iнформацiї, але не бiльш як на п'ять рокiв з часу припинення дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею.

     Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має мiжнароднi договори, що передбачають такий виїзд i згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     На громадянина також поширюються обмеження свободи iнформацiйної дiяльностi, що випливають з цього Закону.

     Стаття 30. Компенсацiя громадянам у зв'язку з виконанням робiт, якi передбачають доступ до державної таємницi

     У разi коли за умовами своєї професiйної дiяльностi громадянин постiйно працює з вiдомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися вiдповiдна компенсацiя за роботу в умовах режимних обмежень, види, розмiри та порядок надання якої встановлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 31. Обмеження на оприлюднення секретної iнформацiї

     Пiд час пiдготовки матерiалiв для опублiкування, поширення у пресi та iнших засобах масової iнформацiї або перемiщення їх через державний кордон органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни з метою охорони секретної iнформацiї зобов'язанi керуватися Законом України "Про iнформацiю", цим Законом та iншими нормативно-правовими актами про державну таємницю.

     Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю з метою запобiгання її поширенню у пресi та iнших засобах масової iнформацiї здiйснює центральний орган виконавчої влади з питань iнформацiйної полiтики.

     Стаття 32. Обмеження щодо передачi державної таємницi iноземнiй державi чи мiжнароднiй органiзацiї

     Секретна iнформацiя до скасування рiшення про вiднесення її до державної таємницi та матерiальнi носiї такої iнформацiї до їх розсекречування можуть бути переданi iноземнiй державi чи мiжнароднiй органiзацiї лише на пiдставi мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, або письмового мотивованого розпорядження Президента України з урахуванням необхiдностi забезпечення нацiональної безпеки України на пiдставi пропозицiй Ради нацiональної безпеки i оборони України.

     Стаття 33. Обмеження, пов'язанi з державною таємницею, щодо перебування i дiяльностi в Українi iноземцiв, осiб без громадянства та iноземних юридичних осiб, а також розташування та перемiщення об'єктiв i технiчних засобiв, що їм належать

     Обмеження, пов'язанi з державною таємницею, щодо перебування i дiяльностi в Українi iноземцiв, осiб без громадянства та iноземних юридичних осiб, а також розташування та перемiщення об'єктiв i технiчних засобiв, що їм належать, визначаються вiдповiдним законодавством.

     Стаття 34. Особливостi здiйснення органами державної влади їх функцiй щодо органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй, що провадять дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею

     Органи державної влади, в тому числi правоохороннi, контрольно-ревiзiйнi та суди, з метою охорони державної таємницi мають за погодженням iз Службою безпеки України встановлювати порядок здiйснення своїх функцiй щодо органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй, що провадять дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею.

     Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи i органiзацiї, що провадять дiяльнiсть, пов'язану з державною таємницею, вправi вiдмовити у виконаннi запиту щодо надання секретної iнформацiї чи iнших подiбних вимог зазначеним у частинi першiй цiєї статтi органам державної влади, якщо останнi не встановили такого порядку або не додержуються його.

     Про мотиви такої вiдмови одночасно повiдомляється Служба безпеки України, яка протягом мiсяця зобов'язана прийняти рiшення про її обгрунтованiсть.

     Стаття 35. Технiчний та криптографiчний захисти секретної iнформацiї

     Технiчний та криптографiчний захисти секретної iнформацiї здiйснюються в порядку, встановленому Президентом України.

     Стаття 36. Оперативно-розшуковi заходи щодо охорони державної таємницi

     Оперативно-розшуковi заходи щодо охорони державної таємницi здiйснюються вiдповiдно до Закону України "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть".

Роздiл V. КОНТРОЛЬ ЗА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦI ТА НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ

     Стаття 37. Контроль за забезпеченням охорони державної таємницi

     Керiвники органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй зобов'язанi здiйснювати постiйний контроль за забезпеченням охорони державної таємницi.

     Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, пiдприємства, установи i органiзацiї, що розмiщують замовлення у пiдрядникiв, зобов'язанi контролювати стан охорони державної таємницi, яка була передана пiдрядникам у зв'язку з виконанням замовлення.

     Органи державної влади, яким рiшенням державного експерта з питань таємниць було надано право вирiшувати питання про доступ органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ, органiзацiй до конкретної секретної iнформацiї, зобов'язанi контролювати стан охорони державної таємницi в усiх органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, якi виконують роботи, пов'язанi з вiдповiдною державною таємницею, або зберiгають матерiальнi носiї зазначеної секретної iнформацiї.

     Контроль за додержанням законодавства про державну таємницю в системi Служби безпеки України здiйснюється вiдповiдно до Закону України "Про Службу безпеки України".

     Служба безпеки України має право контролювати стан охорони державної таємницi в усiх органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, а також у зв'язку з виконанням цих повноважень одержувати безоплатно вiд них iнформацiю з питань забезпечення охорони державної таємницi. Висновки Служби безпеки України, викладенi в актах офiцiйних перевiрок за результатами контролю стану охорони державної таємницi, є обов'язковими для виконання посадовими особами пiдприємств, установ та органiзацiй незалежно вiд їх форм власностi.

     Стаття 38. Нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю

     Нагляд за додержанням законодавства про державну таємницю здiйснюється у порядку, визначеному законом. Допуск та доступ посадових осiб, якi здiйснюють нагляд, до вiдомостей, що становлять державну таємницю, проводяться вiдповiдно до цього Закону.

Роздiл VI. ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ДЕРЖАВНУ ТАЄМНИЦЮ

     Стаття 39. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про державну таємницю

     Посадовi особи та громадяни, виннi у:

     розголошеннi державної таємницi;

     втратi документiв та iнших матерiальних носiїв секретної iнформацiї;

     недодержаннi встановленого законодавством порядку передачi державної таємницi iншiй державi чи мiжнароднiй органiзацiї;

     засекречуваннi iнформацiї, зазначеної у частинах третiй i четвертiй статтi 8 цього Закону;

     навмисному не вiднесенi до державної таємницi iнформацiї, розголошення якої може завдати шкоди iнтересам нацiональної безпеки України, а також необгрунтованому заниженнi ступеня секретностi або необгрунтованому розсекречуваннi секретної iнформацiї;

     безпiдставному засекречуваннi iнформацiї;

     наданнi грифа секретностi матерiальним носiям конфiденцiйної або iншої таємної iнформацiї, яка не становить державної таємницi, або ненаданнi грифа секретностi матерiальним носiям iнформацiї, що становить державну таємницю, а також безпiдставному скасуваннi чи зниженнi грифа секретностi матерiальних носiїв секретної iнформацiї;

     порушеннi встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємницi;

     порушеннi встановленого законодавством режиму секретностi та невиконаннi обов'язкiв щодо збереження державної таємницi;

     невжиттi заходiв щодо забезпечення охорони державної таємницi та незабезпеченнi контролю за охороною державної таємницi;

     провадженнi дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею, без одержання в установленому порядку спецiального дозволу на провадження такої дiяльностi, а також розмiщеннi державних замовлень на виконання робiт, доведеннi мобiлiзацiйних завдань, пов'язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах мiсцевого самоврядування, на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, яким не надано спецiального дозволу на проводження дiяльностi, пов'язаної з державною таємницею;

     недодержаннi вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємницi пiд час здiйснення мiжнародного спiвробiтництва, прийому iноземних делегацiй, груп, окремих iноземцiв та осiб без громадянства i проведення роботи з ними; невиконаннi норм i вимог технiчного захисту секретної iнформацiї, внаслiдок чого виникає реальна загроза порушення цiлiсностi цiєї iнформацiї або просочення її технiчними каналами, - несуть дисциплiнарну, адмiнiстративну та кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно iз законом".

II. ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

     2. До приведення законiв України, iнших нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть з нормами цього Закону вони дiють у частинi, що не суперечить цьому Закону.

     3. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний термiн з дня набрання чинностi цим Законом:

     пiдготувати та подати до Верховної Ради України пропозицiї про внесення змiн до законiв України, що випливають з цього Закону;

     привести свої рiшення у вiдповiднiсть з цим Законом;

     забезпечити перегляд мiнiстерствами та iншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актiв, що суперечать цьому Закону.

Президент України

Л. КУЧМА

м. Київ
21 вересня 1999 року
N 1079-XIV