ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМIНIСТРАЦIЯ УКРАЇНИ

     ДПАУ розглянула лист пiдприємства щодо вiднесення до складу витрат вартостi агентських послуг, придбаних у нерезидента, i повiдомляє.

     Вiдповiдно до пп. 139.1.2 ст. 139 Податкового кодексу України (далi - Кодекс) при визначеннi оподатковуваного прибутку не враховуються у складi витрат платежi платника податку в сумi вартостi товару на користь комiтента, принципала тощо за договорами комiсiї, агентськими договорами та iншими аналогiчними договорами, перерахованi платником на виконання цих договорiв.

     Водночас згiдно з абзацом "б" пп. 138.1.1 ст. 138 Кодексу витрати операцiйної дiяльностi включають комiсiйнi витрати.

     Щодо питання стосовно обмежень вiднесення до складу витрат, встановлених пп. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Кодексу, слiд врахувати таке.

     Вiдповiдно до пп. 139.1.13 ст. 139 Кодексу з 01.04.2011 р. не включаються до складу витрат витрати, понесенi (нарахованi) у звiтному перiодi у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робiт) з консалтингу, маркетингу, реклами (крiм витрат, здiйснених (нарахованих) на користь постiйних представництв нерезидентiв, якi пiдлягають оподаткуванню згiдно з п. 160.8 ст. 160 цього Кодексу) в обсязi, що перевищує 4 вiдсотки доходу (виручки) вiд реалiзацiї продукцiї (товарiв, робiт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартiсть та акцизного податку) за рiк, що передує звiтному. При цьому до складу витрат не включаються у повному обсязi витрати, понесенi (нарахованi) у звiтному перiодi у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робiт) з консалтингу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здiйснюються вiдповiднi платежi, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень п. 161.3 ст. 161 цього Кодексу.

     Пунктом 161.3 ст. 161 Кодексу пiд термiном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розумiються нерезиденти, розташованi на територiї офшорних зон, за винятком нерезидентiв, розташованих на територiї офшорних зон, якi надали платнику податку виписку iз правоустановчих документiв, легалiзовану вiдповiдною консульською установою України, що свiдчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При iснуваннi таких договорiв платник податку має послатися на наявнiсть зазначеної виписки у поясненнi до податкової декларацiї.

     Статтею 5 Кодексу встановлено, що поняття, правила та положення, установленi цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання вiдносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разi якщо поняття, термiни, правила та положення iнших актiв суперечать поняттям, термiнам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання вiдносин оподаткування застосовуються поняття, термiни, правила та положення Кодексу. Iншi термiни, що застосовуються у Кодексi i не визначаються ним, використовуються у значеннi, встановленому iншими законами.

     Згiдно з пп. 14.1.108 ст. 14 Кодексу маркетинговi послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функцiонування дiяльностi платника податкiв у сферi вивчання ринку, стимулювання збуту продукцiї (робiт, послуг), полiтики цiн, органiзацiї та управлiннi руху продукцiї (робiт, послуг) до споживача та пiсляпродажного обслуговування споживача в межах господарської дiяльностi такого платника податкiв. До маркетингових послуг належать, у тому числi: послуги з розмiщення продукцiї платника податку в мiсцях продажу, послуги з вивчення, дослiдження та аналiзу споживчого попиту, внесення продукцiї (робiт, послуг) платника податку до iнформацiйних баз продажу, послуги зi збору та розповсюдження iнформацiї про продукцiю (роботи, послуги).

     Оскiльки положення ПКУ не мiстять визначення реклами та консалтингу, то цi термiни використовуються у значеннi, встановленому iншими законами.

     Вiдповiдно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - iнформацiя про особу чи товар, розповсюджена в будь-якiй формi та в будь-який спосiб i призначена сформувати або пiдтримати обiзнанiсть споживачiв реклами та їх iнтерес щодо таких особи чи товару. Вказаний Закон подiляє рекламу на внутрiшню, зовнiшню, на транспортi, визначає заходи рекламного характеру, спецiальнi виставковi заходи.

     Визначення консалтингу (англ. consulting, вiд лат. consulto - раджусь) вiдсутнє у законах України. Проте практика застосування термiнiв, слiв та словосполучень у юриспруденцiї визначає консалтинг як консультування виробникiв, продавцiв i покупцiв з питань управлiння й органiзацiї економiчної дiяльностi пiдприємств, фiрм та органiзацiй. Здiйснюється консалтинговими фiрмами, якi надають послуги в дослiдженнi та прогнозуваннi ринку, оцiнцi експортно-iмпортних операцiй, розробцi технiко-економiчних обґрунтувань щодо об'єктiв мiжнародного спiвробiтництва та створення спiльних пiдприємств, у проведеннi маркетингових дослiджень i розробцi маркетингових програм, експортної стратегiї на конкретних ринках тощо. Таким чином, пiд консалтинговими послугами розумiють консультацiйнi послуги.

     Комерцiйне посередництво (агентськi вiдносини) у сферi господарювання регулює глава 31 Господарського кодексу України (далi - ГКУ). Вiдповiдно до частини першої ст. 295 ГКУ комерцiйне посередництво (агентська дiяльнiсть) є пiдприємницькою дiяльнiстю, що полягає в наданнi комерцiйним агентом послуг суб'єктам господарювання при здiйсненнi ними господарської дiяльностi шляхом посередництва вiд iменi, в iнтересах, пiд контролем i за рахунок суб'єкта, якого вiн представляє. За агентським договором одна сторона (комерцiйний агент) зобов'язується надати послуги другiй сторонi (суб'єкту, якого представляє агент) в укладеннi угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) вiд iменi цього суб'єкта i за його рахунок (частина перша ст. 297 ГКУ). Агентська винагорода виплачується комерцiйному агенту пiсля оплати третьою особою за угодою, укладеною за його посередництва, якщо iнше не передбачено договором сторiн.

     Таким чином, агентськi послуги є вiдмiнними вiд послуг з консалтингу, маркетингу та реклами. Виходячи з викладеного, на комiсiйну винагороду за послуги, якi надають нерезиденти платнику податку за агентськими договорами, не поширюються обмеження, передбаченi пп. 139.1.13 ст. 139 Кодексу.

     Згiдно з пунктом 138.2 статтi 138 Кодексу платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, пiдтверджених документами, що складенi нерезидентами вiдповiдно до правил iнших країн.