ЗАКОН УКРАЇНИ

Про власнiсть

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 7 липня 1992 року N 2544-XII,
вiд 14 жовтня 1992 року N 2690-XII,
вiд 5 травня 1993 року N 3180-XII,
вiд 22 грудня 1994 року N 318/94-ВР,
вiд 28 лютого 1995 року N 75/95-ВР
Декретами Кабiнету Мiнiстрiв України
вiд 15 грудня 1992 року N 10-92,
вiд 31 грудня 1992 року N 23-92,
вiд 21 сiчня 1993 року N 9-93,
Законами України
вiд 5 травня 1993 року N 3180-XII,
вiд 22 грудня 1994 року N 318/94-ВР,
вiд 28 лютого 1995 року N 75/95-ВР
вiд 3 квiтня 2003 року N 662-IV,
вiд 15 травня 2003 року N 762-IV,
вiд 19 червня 2003 року N 980-IV

(витяг)

     Українська держава є суверенною в регулюваннi всiх вiдносин власностi на своїй територiї.

     Закон про власнiсть спрямований на реалiзацiю Декларацiї про державний суверенiтет України.

     Метою цього Закону є забезпечення вiльного економiчного самовизначення громадян, використання природного, економiчного, науково-технiчного та культурного потенцiалiв республiки для пiдвищення рiвня життя її народу.

Роздiл VI
ПРАВО IНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI

     Стаття 40. Суб'єкти права iнтелектуальної власностi

     Суб'єктами права iнтелектуальної власностi визнаються громадяни, юридичнi особи та держава.

     Стаття 41. Об'єкти права iнтелектуальної власностi

     Об'єктами права iнтелектуальної власностi є твори науки, лiтератури та мистецтва, вiдкриття, винаходи, кориснi моделi, промисловi зразки, рацiоналiзаторськi пропозицiї, знаки для товарiв i послуг, результати науково-дослiдних робiт та iншi результати iнтелектуальної працi.

     Стаття 42. Законодавство України про iнтелектуальну власнiсть

     Вiдносини щодо створення i використання об'єктiв права iнтелектуальної власностi регулюються Цивiльним кодексом України та спецiальним законодавством України.

м. Київ
7 лютого 1991 року
N 697-XII