УГОДА

мiж Урядом України та Урядом Росiйської Федерацiї про уникнення подвiйного оподаткування доходiв i майна та попередження ухилень вiд сплати податкiв

     Уряд України i Уряд Росiйської Федерацiї,

     бажаючи укласти Угоду про уникнення подвiйного оподаткування доходiв i майна та попередження ухилень вiд сплати податкiв i пiдтверджуючи своє прагнення до розвитку та поглиблення взаємних стосункiв,

     погодились про таке:

Стаття 1
Особи, до яких застосовується Угода

     Ця Угода застосовується до осiб, якi є резидентами однiєї або обох Договiрних Держав.

Стаття 2
Податки, на якi поширюється Угода

     1. Ця Угода поширюється на податки, доходи i майно, що стягуються вiдповiдно до законодавства Договiрної Держави, незалежно вiд способу їх стягнення.

     2. Податками на доход i майно вважаються всi податки, що стягуються iз загальної суми доходу та вартостi майна або з елементiв доходу, включаючи податки на доходи вiд вiдчужування рухомого i нерухомого майна i податки на загальну суму заробiтної плати i iнших винагород, сплачуваних будь-якою особою.

     3. Iснуючими податками, на якi поширюється Угода, є:

     а) в Українi:

     податок на доходи пiдприємств та органiзацiй;

     прибутковий податок з громадян;

     (надалi "українськi податки")

     б) у Росiйськiй Федерацiї - податки, що стягуються вiдповiдно до таких законiв Росiйської Федерацiї:

     "Про податок на прибуток пiдприємств i органiзацiй";

     "Про прибутковий податок з фiзичних осiб";

     "Про податок на майно пiдприємств";

     "Про податок на майно фiзичних осiб"

     (надалi "росiйськi податки").

     4. Ця Угода поширюється також на будь-якi подiбнi або по сутi аналогiчнi податки, якi будуть стягуватись однiєю з Договiрних Держав пiсля дати пiдписання цiєї Угоди в доповнення або замiсть iснуючих податкiв. Компетентнi органи Договiрних Держав повiдомляють один одного про будь-якi iстотнi змiни в їх вiдповiдних податкових законах.

Стаття 3
Загальнi визначення

     1. У розумiннi цiєї Угоди, якщо iз контексту не випливає iнше:

     а) вирази "Договiрна Держава" i "друга Договiрна Держава" означають залежно вiд контексту Україну або Росiйську Федерацiю (Росiю);

     б) термiн "Україна" при використаннi в географiчному значеннi означає територiю України, її континентальний шельф i її виключну (морську) економiчну зону, а також будь-яку iншу територiю за межами територiальних вод України, яка вiдповiдно до мiжнародного права визначається або може бути в подальшому визначена, як територiя, в межах якої можуть здiйснюватись права України стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсiв;

     в) термiн "Росiя" означає Росiйську Федерацiю, i при використаннi в географiчному значеннi означає її територiю, включаючи внутрiшнi води, територiальне море, повiтряний простiр над ними, а також континентальний шельф i виключну економiчну зону, де Росiйська Федерацiя має сувереннi права та здiйснює юрисдикцiю вiдповiдно до федерального закону i норм мiжнародного права;

     г) термiн "особа" означає фiзичну особу, юридичну особу, у тому числi пiдприємство або будь-яке об'єднання осiб;

     д) вираз "пiдприємство Договiрної Держави" означає пiдприємство, зареєстроване вiдповiдно до законодавства цiєї Держави;

     е) вираз "мiжнародне перевезення" означає усяке перевезення морським, рiчковим або повiтряним судном, автотранспортним засобом або залiзничним транспортом, що здiйснюється резидентом Договiрної Держави, крiм випадкiв, коли перевезення здiйснюється мiж пунктами, якi мiстяться в однiй i тiй же Договiрнiй Державi;

     ж) вираз "компетентний орган" означає стосовно обох Договiрних Держав - Мiнiстерство фiнансiв або уповноваженого ним представника.

     2. При застосуваннi цiєї Угоди Договiрною Державою будь-який термiн, не визначений у нiй, буде, якщо iз контексту не випливає iнше, мати те значення, яке вiн має за законодавством цiєї Держави.

Стаття 4
Резидент

     1. При застосуваннi цiєї Угоди вираз "резидент однiєї Договiрної Держави" означає особу, яка за законодавством цiєї Договiрної Держави пiдлягає оподаткуванню в нiй на пiдставi постiйного мiсця проживання, постiйного мiсця перебування, мiсця реєстрацiї або iншої аналогiчної ознаки. Цей вираз разом з тим не включає особу, яка пiдлягає оподаткуванню в цiй Державi, лише якщо ця особа одержує доходи iз джерел в цiй Державi або у вiдношеннi майна, що мiститься в нiй.

     2. Якщо вiдповiдно до положень пункту 1 цiєї статтi фiзична особа є резидентом обох Договiрних Держав, її становище визначається таким чином:

     а) вона є резидентом тiєї Договiрної Держави, де вона має постiйне житло. Якщо вона має постiйне житло в обох Договiрних Державах, вона вважається резидентом тiєї Договiрної Держави, в якiй вона має бiльш тiснi особистi i економiчнi зв'язки (центр життєвих iнтересiв);

     б) якщо Договiрна Держава, в якiй вона має центр життєвих iнтересiв, не може бути визначена або коли вона не має постiйного житла в жоднiй з Договiрних Держав, вона вважається резидентом Договiрної Держави, де вона звичайно проживає;

     в) якщо вона звичайно проживає в обох Договiрних Державах або коли вона звичайно не проживає в жоднiй з них, вона вважається резидентом тiєї Договiрної Держави, громадянином якої вона є;

     г) якщо кожна з Договiрних Держав вважає її своїм громадянином або якщо вона не є громадянином жодної з них, компетентнi органи Договiрних Держав вирiшують питання оподаткування такої особи за взаємною згодою.

     3. У випадку, коли вiдповiдно до положень пункту 1 особа, що не є фiзичною особою, є резидентом обох Договiрних Держав, вона вважається резидентом тiєї Договiрної Держави, де розмiщений її фактичний керiвний орган.

Стаття 5
Постiйне представництво

     1. Для цiлей цiєї Угоди вираз "постiйне представництво" означає постiйне мiсце дiяльностi, через яке пiдприємство однiєї Договiрної Держави повнiстю або частково здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi.

     2. Вираз "постiйне представництво" зокрема включає:

     а) мiсце управлiння;

     б) фiлiю (вiддiлення);

     в) контору;

     г) фабрику;

     д) майстерню;

     е) шахту, рудник, нафтову або газову свердловину, кар'єр, установку, споруду або будь-яке iнше мiсце розвiдки або видобутку природних ресурсiв;

     ж) склад або iншу споруду, яка використовується для продажу товарiв.

     3. Будiвельний майданчик, монтажний або складальний об'єкт вважаються постiйним представництвом тiльки у тому разi, якщо вони iснують бiльше 12 мiсяцiв.

     4. Незважаючи на попереднi положення цiєї статтi, вираз "постiйне представництво" не включає:

     а) використання споруд i утримання запасiв товарiв i виробiв, якi належать цьому пiдприємству, виключно з метою їх зберiгання або демонстрацiї;

     б) утримання запасiв товарiв або виробiв, що належать цьому пiдприємству, виключно з метою переробки iншим пiдприємством;

     в) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно для закупiвлi товарiв чи виробiв або для збирання iнформацiї для пiдприємства;

     г) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно з метою здiйснення для пiдприємства будь-якої дiяльностi пiдготовчого чи допомiжного характеру;

     д) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно для здiйснення будь-якої комбiнацiї видiв дiяльностi, перелiчених у пiдпунктах а) - г).

     5. Незалежно вiд положень пунктiв 1 i 2 цiєї статтi особа, iнша нiж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пунктi 6 цiєї статтi, дiє вiд iменi пiдприємства i має, i звичайно використовує в Договiрнiй Державi повноваження укладати контракти або утримує запаси товарiв i виробiв, що належать пiдприємству, з яких здiйснюється регулярна поставка цих товарiв i виробiв вiд iменi пiдприємства, то це пiдприємство розглядається як таке, що має постiйне представництво в цiй Державi щодо будь-якої дiяльностi, яку ця особа здiйснює для пiдприємства, за винятком, коли дiяльнiсть цiєї особи обмежується тiєю, що зазначена в пунктi 4 цiєї статтi.

     6. Пiдприємство не розглядається як таке, що має постiйне представництво в другiй Договiрнiй Державi, лише якщо воно здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у цiй Державi через брокера, комiсiонерами будь-якого iншого агента з незалежним статусом. Вираз "агент з незалежним статусом" стосовно резидента Договiрної Держави означає юридичну особу, створену за законодавством другої Договiрної Держави, в управлiннi, майнi i контролi над якою не бере участi такий резидент, а також фiзична особа - резидент другої Договiрної Держави, який не перебуває в трудових вiдносинах з першим згаданим агентом.

     7. Той факт, що пiдприємство однiєї Договiрної Держави, контролює чи контролюється пiдприємством другої Договiрної Держави або яке здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у цiй другiй Договiрнiй Державi (через постiйне представництво або iншим чином), сам по собi не перетворює одне з цих пiдприємств у постiйне представництво другого пiдприємства.

Стаття 6
Доходи вiд нерухомого майна

     1. Доходи, що одержуються резидентом Договiрної Держави вiд нерухомого майна (включаючи доходи вiд сiльського або лiсового господарства), яке мiститься в другiй Договiрнiй Державi, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Вираз "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке вiн має у законодавствi Договiрної Держави, в якiй мiститься це майно. Цей вираз повинен в будь-якому випадку включати майно, допомiжне щодо нерухомого майна, худобу i обладнання, якi використовуються в сiльському i лiсовому господарствi, права на перемiннi або фiксованi платежi як компенсацiї за розробку або право на розробку мiнеральних запасiв, джерел та iнших природних ресурсiв. Транспортнi засоби, згаданi в пiдпунктi е) пункту 1 статтi 3, не розглядаються як нерухоме майно.

     3. Положення пункту 1 цiєї статтi застосовуються також до доходiв, одержуваних вiд прямого використання, здавання в оренду або використання нерухомого майна в будь-якiй iншiй формi.

Стаття 7
Прибуток вiд пiдприємницької дiяльностi

     1. Прибуток пiдприємства Договiрної Держави оподатковується лише в цiй Договiрнiй Державi, якщо тiльки це пiдприємство не здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво. Якщо пiдприємство здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть як вказано вище, прибуток пiдприємства оподатковується в другiй Державi, але тiльки в тiй частинi, яка стосується постiйного представництва.

     2. З урахуванням положень пункту 3 цiєї статтi, якщо пiдприємство однiєї Договiрної Держави здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване там постiйне представництво, то в кожнiй Договiрнiй Державi до такого постiйного представництва вiдноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим i самостiйним пiдприємством, зайнятим такою ж або аналогiчною дiяльнiстю в таких же або аналогiчних умовах i дiяло в повнiй незалежностi вiд пiдприємства, постiйним представництвом якого воно є.

     3. У визначеннi прибутку постiйного представництва допускається вiднiмання витрат, понесених для цiлей постiйного представництва, включаючи управлiнськi та загальноадмiнiстративнi витрати, незалежно вiд того чи понесенi цi витрати в Державi, де мiститься постiйне представництво, чи за його межами. У будь-якому випадку такi витрати не повиннi включати будь-якi суми, що сплачуються (iнакше, нiж покриття витрат, що дiйсно мали мiсце) постiйним представництвом пiдприємству або його iншому пiдроздiлу як роялтi, гонорар або iншi постiйнi платежi за користування патентами або iншими правами, або як комiсiйнi за наданi особливi послуги чи управлiння, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану пiдприємством постiйному представництву.

     4. В мiру того, як визначення в Договiрнiй Державi вiдповiдно до її законодавства прибутку, що стосується постiйного представництва на базi пропорцiйного розподiлу загальної суми прибутку пiдприємства його рiзним пiдроздiлам, є звичайною практикою, нiщо в пунктi 2 цiєї статтi не буде перешкоджати Договiрнiй Державi визначити оподатковуваний прибуток шляхом такого розподiлу.

     5. Для цiлей попереднiх пунктiв прибуток, що вiдноситься до постiйного представництва, визначається щорiчно одним i тим же методом, якщо компетентнi органи Договiрних Держав не дiйдуть згоди, що причина змiни такого методу є достатньою i вагомою.

     6. Якщо прибуток включає види доходiв, якi розглядаються окремо в iнших статтях цiєї Угоди, положення цих статей не будуть зачiпатися положеннями цiєї статтi.

Стаття 8
Доходи вiд мiжнародних перевезень

     1. Доходи, одержанi резидентом Договiрної Держави вiд експлуатацiї в мiжнародних перевезеннях транспортних засобiв, зазначених у пiдпунктi е) пункту 1 статтi 3, оподатковуються тiльки в цiй Державi.

     2. Для цiлей цiєї статтi доход вiд мiжнародних перевезень включає також:

     а) доход вiд здавання в оренду морських, рiчкових або повiтряних суден;

     б) доход вiд використання, утримання або здавання в оренду контейнерiв (включаючи трейлери i супутнє устаткування для транспортування контейнерiв), що використовуються для перевезення товарiв чи виробiв, у випадку якщо таке здавання в оренду, використання або утримання є не основними видами дiяльностi по вiдношенню до мiжнародних перевезень.

     3. Положення пункту 1 застосовуються також до доходу вiд участi у пулi, спiльному пiдприємствi або в мiжнароднiй органiзацiї по експлуатацiї транспортних засобiв.

Стаття 9
Коригування оподатковуваного прибутку

     У разi, коли мiж двома пiдприємствами в їх комерцiйних i фiнансових взаємовiдносинах створюються або встановлюються умови, вiдмiннi вiд ринкових, тодi будь-який прибуток, який мiг би бути нарахований одному iз них, але з причин наявностi цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договiрною Державою до прибутку цього пiдприємства i вiдповiдно оподаткований.

Стаття 10
Дивiденди

     1. Дивiденди, що сплачуються пiдприємством однiєї Договiрної Держави резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Однак такi дивiденди можуть також оподатковуватись у Договiрнiй Державi, резидентом якої є пiдприємство, що сплачує дивiденди, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо одержувач дивiдендiв фактично має право на них, податок, що стягується в такому разi, не повинен перевищувати:

     а) 5 процентiв загальної суми дивiдендiв, якщо резидент другої Договiрної Держави зробив внесок в його акцiонерний капiтал (статутний фонд) не менше 50000 доларiв США або еквiвалентну суму у нацiональних валютах Договiрних Держав;

     б) 15 процентiв загальної суми дивiдендiв у всiх iнших випадках.

     3. Термiн "дивiденди" при використаннi в цiй статтi означає доход вiд акцiй чи iнших прав, якi не є борговими зобов'язаннями, що дають право на участь у прибутку, також як доход вiд iнших корпоративних прав, який пiдлягає такому ж оподаткуванню, як доходи вiд акцiй вiдповiдно до законодавства Держави, резидентом якої є пiдприємство, що розподiляє прибуток.

     4. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на дивiденди, яка є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, резидентом якої є пiдприємство, що сплачує дивiденди, через розташоване в нiй постiйне представництво, або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої в нiй постiйної бази, i дивiденди, дiйсно вiдносяться до такого постiйного представництва або постiйної бази. В такому випадку залежно вiд обставин застосовуються положення статтi 7 або статтi 14 цiєї Угоди.

     5. У випадку, коли пiдприємство, яке є резидентом однiєї Договiрної Держави, одержує прибуток або доходи iз другої Договiрної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких податкiв з дивiдендiв, що сплачуються пiдприємством, за винятком, коли цi дивiденди сплачуються резиденту цiєї другої Держави, або якщо холдiнг, стосовно якого сплачуються дивiденди, дiйсно вiдноситься до постiйного представництва або постiйної бази, розташованих у цiй другiй Державi, i не стягувати податки на нерозподiлений прибуток, навiть якщо дивiденди сплачуються або нерозподiлений прибуток складається повнiстю або частково з прибутку або доходу, що утворюються у цiй Державi.

Стаття 11
Проценти

     1. Проценти, що виникають в однiй Договiрнiй Державi i сплачуються резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Договiрнiй Державi, якщо такий резидент має фактичне право на цi проценти.

     2. Однак такi проценти можуть також оподатковуватись у тiй Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентiв вiд загальної суми процентiв.

     3. Незважаючи на положення пункту 2, проценти, якi виникають:

     а) у Росiї i сплачуванi Уряду України або Нацiональному банку України, будь-якому iншому створеному в нiй органу державної влади, органу мiсцевого самоврядування, а також по гарантованим ними кредитам, звiльнюються вiд росiйського податку;

     б) в Українi i сплачуванi Уряду Росiї або Центральному банку Росiї, будь-якому iншому створеному в нiй органу державної влади, а також по гарантованим ними кредитам, звiльняються вiд українського податку.

     4. Термiн "проценти" при використаннi в цiй статтi означає доход вiд боргових вимог будь-якого виду, зокрема, доход вiд урядових цiнних паперiв i доход вiд облiгацiй чи боргових зобов'язань, включаючи премiї та винагороди, що сплачуються стосовно таких цiнних паперiв, облiгацiй та боргових зобов'язань.

     5. Положення пунктiв 1 i 2 не застосовуються, якщо особа, що фактично має право на проценти, яка є резидентом однiєї Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй державi, в якiй виникають проценти, через розташоване в нiй постiйне представництво, або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої там постiйної бази, i боргова вимога, на пiдставi якої сплачуються проценти, дiйсно вiдноситься до такого постiйного представництва або постiйної бази. У такому випадку застосовуються положення статтi 7 або статтi 14 цiєї Угоди.

     6. Вважається, що проценти виникають у Договiрнiй Державi, якщо платником є будь-який створений в нiй орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування або резидент цiєї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно вiд того, є вона резидентом Договiрної Держави чи нi, має в Договiрнiй Державi постiйне представництво або постiйну базу, у зв'язку з якими i виникла заборгованiсть, по якiй сплачуються проценти, i витрати по сплатi цих процентiв несе постiйне представництво або постiйна база, то вважається, що такi проценти виникають у тiй Державi, в якiй мiститься постiйне представництво або постiйна база.

     7. Якщо з причин особливих вiдносин мiж платником i особою, яка фактично має право на проценти, або мiж ними обома i будь-якою третьою особою, сума сплачуваних процентiв, що стосується боргової вимоги, на пiдставi якої вона сплачується, перевищує з будь-яких причин суму, яка була б погоджена мiж платником i особою, яка фактично має право на одержання процентiв, при вiдсутностi таких вiдносин, положення цiєї статтi можуть застосовуватись тiльки до останньої згаданої суми процентiв. У такому випадку надмiрна частина платежу може бути оподаткована вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Держави з належним урахуванням iнших положень цiєї Угоди.

Стаття 12
Доходи вiд авторських прав i лiцензiй (роялтi)

     1. Доходи вiд авторських прав i лiцензiй (роялтi), якi виникають в однiй Договiрнiй Державi i сплачуються резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Однак цi доходи можуть також оподатковуватись у Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але податок, що сплачується, не може перевищувати 10 процентiв загальної суми доходiв.

     3. Вираз "доходи вiд авторських прав i лiцензiй (роялтi)" при використаннi в цiй статтi означає платежi будь-якого виду, що одержанi як винагорода за користування або за надання права використання авторських прав на будь-який твiр лiтератури, мистецтва i науки (включаючи кiнофiльми, будь-якi фiльми i плiвки, якi використовуються для радiомовлення або телебачення), будь-якого патенту, товарного знаку, креслення або моделi, схеми, таємної формули або процесу, або за iнформацiю щодо промислового, комерцiйного або наукового досвiду.

     4. Положення пункту 1 i 2 цiєї статтi не застосовуються, якщо особа, яка фактично має право на доходи вiд авторських прав i лiцензiй, що є резидентом однiєї Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, в якiй виникають доходи вiд авторських прав i лiцензiй, через розташоване там постiйне представництво, або надає в цiй другiй Державi незалежнi особистi послуги з розташованої там постiйної бази, i право або майно, стосовно яких сплачуються доходи вiд авторських прав i лiцензiй, дiйсно пов'язанi з цим постiйним представництвом чи постiйною базою. У такому випадку застосовуються положення статтi 7 або 14 цiєї Угоди, залежно вiд обставин.

     5. Якщо з причин особливих вiдносин мiж платником i особою, яка фактично має право на доходи вiд авторських прав i лiцензiй, або мiж ними обома i будь-якою третьою особою, сума доходiв вiд авторських прав i лiцензiй, яка вiдноситься до використання, права або iнформацiї, на пiдставi яких вони сплачуються, перевищує з будь-яких причин суму, яка була б узгоджена мiж платником i особою, яка фактично має право на доходи вiд авторських прав i лiцензiй, за вiдсутнiстю таких вiдносин, положення цiєї статтi можуть застосовуватись тiльки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмiрна частина платежу, як i ранiше, може пiдлягати оподаткуванню вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Держави, з урахуванням iнших положень цiєї Угоди.

     6. Вважається, що доходи вiд авторських прав i лiцензiй виникають у Договiрнiй Державi, якщо платником є будь-який створений в нiй орган державної влади, орган мiсцевого самоврядування або резидент цiєї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно вiд того, є вона резидентом Договiрної Держави чи нi, має у Договiрнiй Державi постiйне представництво або постiйну базу, у зв'язку з якими виникло зобов'язання сплачувати доходи вiд авторських прав i лiцензiй, i витрати по сплатi таких доходiв несе постiйне представництво або постiйна база, то вважається, що такi проценти виникають у Державi, в якiй розташоване постiйне представництво або постiйна база.

Стаття 13
Доходи вiд вiдчужування майна

     1. Доходи, що одержуються резидентом Договiрної Держави вiд вiдчужування нерухомого майна, як воно визначено у статтi 6, яке перебуває у другiй Договiрнiй Державi, а також акцiй, випущених пiд таке майно, або паїв у товариствах, активи яких складаються з такого майна, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Доходи, одержуванi вiд вiдчужування рухомого майна, яке складає частину майна постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, або вiд рухомого майна, яке вiдноситься до постiйної бази, розташованої у другiй Договiрнiй Державi у розпорядженнi резидента першої Договiрної Держави для цiлей надання незалежних особистих послуг, включаючи також доходи вiд вiдчужування такого постiйного представництва (окремо чи в сукупностi з цiлим пiдприємством) або такої постiйної бази, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     3. Доходи, одержанi резидентом Договiрної Держави вiд вiдчужування транспортних засобiв, згаданих у пiдпунктi е) пункту 1 статтi 3, якi використовуються в мiжнародних перевезеннях, рухомого майна, пов'язаного з експлуатацiєю цих транспортних засобiв, а також цiнних паперiв, якi не згаданi в пунктi 1 цiєї статтi, оподатковуються тiльки в цiй Договiрнiй Державi.

Стаття 14
Доходи вiд незалежних особистих послуг

     1. Доход, що одержується резидентом однiєї Договiрної Держави щодо професiйних послуг чи iншої дiяльностi незалежного характеру, може оподатковуватись в другiй Договiрнiй Державi, тiльки якщо:

     а) цей резидент володiє у цiй другiй Державi постiйною базою, яка використовується ним з метою проведення своєї дiяльностi i доход вiдноситься до цiєї постiйної бази;

     б) доход виплачується з джерел у цiй другiй державi.

     2. Вираз "професiйнi послуги" включає, зокрема, незалежну дiяльнiсть у галузi мистецтв, наукову, спортивну, лiтературну, виховательську або викладацьку, так само, як i незалежну дiяльнiсть лiкарiв, адвокатiв, iнженерiв, архiтекторiв, стоматологiв, аудиторiв i бухгалтерiв.

     3. Якщо доход вiд особистої дiяльностi, яка здiйснюється працiвником мистецтв або спортсменом у такiй його якостi, начислюється не безпосередньо працiвнику мистецтв або спортсмену, а iншiй особi, цей доход може незалежно вiд положень статтi 7 оподатковуватись таким чином, як визначено пунктом 1 цiєї статтi, в Договiрнiй Державi, де здiйснюється дiяльнiсть працiвника мистецтв або спортсмена.

Стаття 15
Доходи вiд роботи за наймом

     1. З урахуванням положень статей 16, 18 i 19 цiєї Угоди платня, заробiтна плата та iншi подiбнi винагороди, одержуванi резидентом Договiрної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тiльки в цiй Державi, якщо тiльки робота за наймом не здiйснюється в другiй Договiрнiй Державi. Якщо робота за наймом здiйснюється таким чином, одержанi у зв'язку з цим винагороди можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Незалежно вiд положень пункту 1 цiєї статтi винагорода, що одержується резидентом Договiрної Держави у зв'язку з роботою за наймом, здiйснюваною в другiй Договiрнiй Державi, оподатковується тiльки в першiй згаданiй Державi, якщо:

     а) одержувач здiйснює роботу в другiй Договiрнiй Державi протягом перiоду або перiодiв, що не перевищують у сукупностi 183 календарних днi протягом календарного року;

     б) винагорода сплачується наймачем або вiд iменi наймача, який не є резидентом другої Держави;

     в) витрати по сплатi винагород не несуть постiйне представництво або постiйна база, якi наймач має в другiй Державi.

     3. Незалежно вiд попереднiх положень цiєї статтi винагорода, одержана у зв'язку з роботою за наймом, що здiйснюється на борту морського, рiчкового або повiтряного судна, яке експлуатується в мiжнародних перевезеннях, оподатковується лише у Договiрнiй Державi, резидентом якої є особа, що експлуатує морське, рiчкове або повiтряне судно.

Стаття 16
Гонорари директорiв

     Виплати, якi одержуються резидентом однiєї Договiрної Держави як членом ради директорiв або аналогiчного органу пiдприємства, яке є резидентом другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

Стаття 17
Пенсiї

     Пенсiї та iншi подiбнi винагороди, що сплачуються з джерел в однiй Договiрнiй Державi, можуть оподатковуватись тiльки в цiй Державi.

Стаття 18
Державна служба

     1. Винагорода, що сплачується будь-яким створеним в Договiрнiй Державi органом влади, органом мiсцевого самоврядування будь-якiй фiзичнiй особi за службу, здiйснювану для цих органiв, оподатковується тiльки в цiй Державi.

     2. Незважаючи на положення пункту 1, така винагорода оподатковується тiльки в другiй Договiрнiй Державi, якщо служба здiйснюється в цiй Державi i фiзична особа є резидентом цiєї Держави, яка:

     а) є громадянином цiєї Держави;

     б) не стала резидентом цiєї Держави тiльки з метою здiйснення служби.

Стаття 19
Суми, сплачуванi студентам i стажувальникам

     Платежi, якi студент або стажувальник, що є резидентом однiєї Договiрної Держави i перебуває у другiй Договiрнiй Державi виключно з метою одержання освiти або проходження практики, одержує з метою власного утримання, одержання освiти або проходження практики, звiльняються вiд оподаткування в цiй другiй Державi при умовi, що такi платежi виникають з джерел у першiй згаданiй Державi.

Стаття 20
Iншi доходи

     Види доходiв, якi виникають з джерел у Договiрнiй Державi i про якi не йдеться у попереднiх статтях цiєї Угоди, можуть оподатковуватись у цiй Державi.

Стаття 21
Майно

     1. Нерухоме майно, про яке йдеться у статтi 6, що є власнiстю резидента однiєї Договiрної Держави та мiститься в другiй Договiрнiй Державi, може оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Рухоме майно, що є частиною постiйного представництва, яке пiдприємство однiєї Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, а також рухоме майно, пов'язане з постiйною базою, що перебуває у розпорядженнi резидента однiєї Договiрної Держави i розташована в другiй Договiрнiй Державi з метою надання незалежних особистих послуг, може оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     3. Майно, представлене транспортними засобами, розглянутими в пiдпунктi е) пункту 1 статтi 3, що експлуатуються у мiжнародних перевезеннях, яке належить резиденту однiєї Договiрної Держави, оподатковується тiльки в цiй Договiрнiй Державi.

     4. Усi iншi елементи майна резидента Договiрної Держави оподатковуються тiльки в цiй Державi.

Стаття 22
Метод усунення подвiйного оподаткування

     1. Якщо резидент однiєї Договiрної Держави одержує доход або володiє майном у другiй Договiрнiй Державi, якi вiдповiдно до положень цiєї Угоди можуть оподатковуватись у другiй Державi, сума податку на цей доход або майно, сплачена в цiй другiй Державi, пiдлягає вирахуванню з податку, який стягується з такого резидента стосовно такого доходу або майна в першiй згаданiй Державi. Цi вирахування, проте, не будуть перевищувати суму податку першої Держави на такий доход або майно, нарахованого вiдповiдно до її податкового законодавства i правил.

     2. Якщо вiдповiдно до будь-якого положення Угоди отримуваний доход або майно резидента Договiрної Держави звiльненi вiд податку в цiй Державi, ця Держава може, однак, при пiдрахунку ставки i суми податку з частини доходу або майна цього резидента, яка залишилась, взяти до уваги звiльнений доход або майно.

Стаття 23
Недискримiнацiя

     1. Громадяни Договiрної Держави не будуть пiдлягати у другiй Договiрнiй Державi будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, iншому або бiльш обтяжливому нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким пiддаються або можуть пiддаватися громадяни цiєї другої Держави за тих же обставин. Це положення також застосовується, незалежно вiд положення статтi 1, до фiзичних осiб, якi не є резидентами однiєї або обох Договiрних Держав.

     2. Особи без громадянства, якi є резидентами Договiрної Держави, не будуть пiддаватися в жоднiй з Договiрних Держав будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, iншим або бiльш обтяжливим, нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким пiддаються або можуть пiддаватися громадяни цiєї Держави за тих же умов.

     3. Оподаткування постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, не повинно бути менш сприятливим у цiй другiй Державi, нiж оподаткування пiдприємств цiєї другої Держави, якi здiйснюють подiбну дiяльнiсть у цiй другiй Державi.

     4. За винятком випадкiв, де застосовуються положення статтi 9, пункту 6 статтi 11 або пункту 5 статтi 12 цiєї Угоди, виплати, що сплачуються пiдприємством Договiрної Держави резиденту другої Договiрної Держави, з метою визначення оподаткованого прибутку такого пiдприємства, будуть обчислюватись за таких же умов, за яких вони сплачувались резиденту першої згаданої Держави. Таким же чином будь-якi борги пiдприємства однiєї Договiрної Держави резиденту другої Договiрної Держави повиннi, з метою визначення оподаткованого майна цього пiдприємства, пiдлягати врахуванням за таких же умов, що й борги резидента першої згаданої Держави.

     5. Пiдприємства Договiрної Держави, статутний фонд яких повнiстю або частково належить або контролюється одним або кiлькома резидентами другої Договiрної Держави, не будуть пiддаватися в першiй згаданiй Державi будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, iншим або бiльш обтяжливим, нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким пiддаються або можуть пiддаватися iншi подiбнi пiдприємства першої згаданої Держави.

     6. Жоднi положення цiєї статтi не будуть мати тлумачення, як такi, що зобов'язують Україну надавати особi, яка не є резидентом України, будь-яких персональних звiльнень, пiльг i вирахувань для податкових цiлей, якi надаються особам, що є резидентами України, на пiдставi критерiїв, не передбачених загальним податковим законодавством України.

     7. Положення цiєї статтi будуть застосовуватись до податкiв, якi розглядаються цiєю Угодою.

Стаття 24
Процедура взаємного узгодження

     1. Якщо резидент Договiрної Держави вважає, що дiї однiєї або обох Договiрних Держав призводять або призведуть до його оподаткування не вiдповiдно до положень цiєї Угоди, вiн може, незважаючи на засоби захисту, передбаченi нацiональним законодавством цих Держав, представити свiй випадок на розгляд до компетентних органiв Договiрної Держави, резидентом якої вiн є, або, якщо його випадок пiдпадає пiд дiю пункту 1 статтi 23, тiєї Договiрної Держави, громадянином якої вiн є. Заява повинна бути подана протягом трьох рокiв з моменту першого повiдомлення про дiю, яка призводить до оподаткування, що не вiдповiдає положенням Угоди.

     2. Компетентний орган прагнутиме, якщо вiн вважатиме заперечення обгрунтованим i якщо вiн сам не зможе прийти до задовiльного рiшення, вирiшити питання за взаємною згодою з компетентним органом другої Договiрної Держави з метою уникнення оподаткування, яке не вiдповiдає цiй Угодi.

     Будь-яка досягнута домовленiсть повинна виконуватись незалежно вiд будь-яких обмежень часу, передбачених внутрiшнiм законодавством Договiрних Держав.

     3. Компетентнi органи Договiрних Держав прагнутимуть вирiшувати за взаємною згодою будь-якi труднощi або сумнiви, що виникають при тлумаченнi або застосуваннi цiєї Угоди.

     4. Компетентнi органи Договiрних Держав можуть вступати в прямi контакти один з одним з метою досягнення згоди в розумiннi попереднiх пунктiв.

Стаття 25
Обмiн iнформацiєю

     1. Компетентнi органи Договiрних Держав обмiнюються iнформацiєю, яка необхiдна для виконання положень цiєї Угоди або нацiональних законодавств Договiрних Держав стосовно будь-яких видiв податкiв, тiєю мiрою, в якiй оподаткування не протирiчить цiй Угодi, зокрема, для попередження ухилень вiд сплати податкiв. Будь-яка iнформацiя, отримана Договiрною Державою, буде розглядатися як конфiденцiйна i буде розкрита тiльки особi або органам влади (включаючи суди i органи управлiння), якi займаються оцiнкою або стягненням, примусовим стягненням або судовим переслiдуванням, або розглядом апеляцiй стосовно податкiв. Такi особи чи органи будуть використовувати iнформацiю лише для таких цiлей. Вони можуть розкривати iнформацiю на публiчних судових засiданнях та при прийняттi юридичних рiшень. Компетентнi органи шляхом консультацiй будуть розробляти форми i методи обмiну такою iнформацiєю.

     2. В жодному випадку положення пункту 1 цiєї статтi не будуть тлумачитись як такi, що зобов'язують компетентнi органи однiєї Договiрної Держави:

     а) здiйснювати адмiнiстративнi заходи, що протирiчать законодавству та адмiнiстративнiй практицi однiєї з Договiрних Держав;

     б) надавати iнформацiю, яку неможливо одержати за законодавством або в ходi адмiнiстративної практики в однiй з Договiрних Держав;

     в) надавати iнформацiю, яка розкриває будь-яку торговельну, пiдприємницьку, промислову, комерцiйну або професiйну таємницю.

Стаття 26
Спiвробiтники дипломатичних мiсiй i консульських установ

     Жоднi положення цiєї Угоди не зачiпають податкових привiлеїв спiвробiтникiв дипломатичних мiсiй та консульських установ, наданих нормами мiжнародного права або вiдповiдно до положень спецiальних угод.

Стаття 27
Набрання чинностi

     1. Договiрнi Держави повiдомлять одна одну по дипломатичних каналах про завершення всiх формальностей, необхiдних для набрання чинностi цiєю Угодою вiдповiдно до внутрiшнього законодавства кожної з них.

     2. Ця Угода набирає чинностi у день одержання останнього з повiдомлень, передбачених у пунктi 1 цiєї статтi, i її положення будуть застосовуватись:

     а) стосовно податкiв, що стягуються з джерела, з доходiв, сплачуваних або нарахованих першого або пiсля першого сiчня календарного року, наступного за роком, в якому Угода набирає чинностi;

     б) стосовно iнших податкiв - за оподатковуванi перiоди, що починаються першого або пiсля першого сiчня календарного року, наступного за роком, в якому Угода набирає чинностi.

Стаття 28
Припинення дiї

     Ця Угода є чинною доти, доки одна з Договiрних Держав не денонсує її. Кожна з Договiрних Держав може денонсувати Угоду шляхом передачi через дипломатичнi канали повiдомлення про денонсацiю принаймi за 6 мiсяцiв до закiнчення будь-якого календарного року по закiнченнi п'яти рокiв з дня набрання Угодою чинностi. У такому випадку Угода припиняє свою дiю:

     а) стосовно податкiв, що стягуються з джерела, з доходiв, сплачуваних або нарахованих першого або пiсля першого сiчня календарного року, наступного за роком денонсацiї Угоди;

     б) стосовно iнших податкiв - за оподатковуванi перiоди, що починаються першого або пiсля першого сiчня календарного року, наступного за роком денонсацiї Угоди.

     У засвiдчення чого, тi, що нижче пiдписалися, належним чином на те уповноваженi, пiдписали цю Угоду.

     Вчинено в м. Києвi 8 лютого 1995 року в двох примiрниках, кожний українською та росiйською мовами, причому обидва тексти мають однакову чиннiсть.

За Уряд України

За Уряд Росiйської Федерацiї