УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Основнi напрями соцiальної полiтики на перiод до 2004 року

     З метою створення умов для формування i реалiзацiї соцiальної полiтики на основi визначеної стратегiї економiчного розвитку та фiнансової стабiлiзацiї, забезпечення права кожного громадянина на достатнiй життєвий рiвень постановляю:

     1. Схвалити поданi Кабiнетом Мiнiстрiв України Основнi напрями соцiальної полiтики на перiод до 2004 року (додаються).

     2. Кабiнету Мiнiстрiв України щороку, до розроблення проекту Державного бюджету України на наступний рiк, затверджувати заходи, спрямованi на реалiзацiю Основних напрямiв соцiальної полiтики на перiод до 2004 року, з метою забезпечення їх реальними джерелами фiнансування.

Президент України

Л. КУЧМА

м. Київ
24 травня 2000 року
N 717/2000

 

СХВАЛЕНО Указом Президента України вiд 24 травня 2000 року N 717/2000

ОСНОВНI НАПРЯМИ
соцiальної полiтики на перiод до 2004 року

     Основнi напрями соцiальної полiтики на перiод до 2004 року розроблено з метою створення умов для формування i реалiзацiї соцiальної полiтики на основi визначеної стратегiї економiчного розвитку та фiнансової стабiлiзацiї, забезпечення права кожного громадянина на достатнiй життєвий рiвень.

     Прiоритетами соцiальної полiтики є створення умов для забезпечення достатнього життєвого рiвня населення, розвитку трудового потенцiалу, народонаселення, формування середнього класу, недопущення надмiрної диференцiацiї населення за рiвнем доходiв, проведення пенсiйної реформи, надання адресної пiдтримки незахищеним верствам населення, всебiчного розвитку освiти, культури, полiпшення охорони здоров'я населення.

1. Забезпечення розвитку народонаселення

Демографiчна полiтика

     Демографiчна ситуацiя в Українi залишається складною. Основною тенденцiєю демографiчного розвитку є стiйке зменшення чисельностi населення i його природного приросту, а також старiння населення. Отже, чисельнiсть громадян похилого вiку в Українi зростатиме.

     Державна полiтика у цiй сферi спрямовуватиметься, насамперед, на реалiзацiю Концепцiї державної сiмейної полiтики та вiдповiдних нормативних документiв, програм профiлактики та лiкування окремих захворювань та iнших програм.

     Для подолання негативної тенденцiї зменшення чисельностi населення i його природного приросту необхiдно здiйснити комплекс заходiв щодо забезпечення розширеного вiдтворення населення, зокрема:

     стимулювання народжуваностi дiтей, забезпечення пiдтримки сiмей з дiтьми;

     посилення соцiального захисту материнства i дитинства, сприяння формуванню i розвитку сiм'ї;

     створення сприятливих умов для поєднання жiнками професiйної зайнятостi з материнством;

     полiпшення умов працi жiнок шляхом вивiльнення їх з виробництв з важкими i шкiдливими умовами працi, надання можливостi для роботи за гнучким графiком;

     полiпшення стану здоров'я i зниження рiвня смертностi в усiх вiкових групах населення, особливо дитячої та в працездатному вiцi, пiдвищення тривалостi життя;

     запровадження системи загальнообов'язкового державного соцiального медичного страхування;

     удосконалення системи соцiального захисту найбiльш вразливих верств населення.

Формування державної полiтики стосовно сiм'ї, жiнок, дiтей i молодi

     Розв'язання проблем у цiй сферi повинно базуватися на законодавчому забезпеченнi створення сприятливих умов для розвитку сiм'ї, ефективного виконання нею репродуктивної, виховної, економiчної, соцiальної функцiй, дотримання на практицi конституцiйного принципу рiвностi прав жiнки i чоловiка, здiйснення цiлеспрямованої полiтики щодо працевлаштування молодi, профiлактики дитячої та молодiжної злочинностi, наркоманiї, алкоголiзму, дитячої бездоглядностi та жебракування, запобiгання соцiальному сирiтству.

     Прiоритетними напрямами у цiй сферi мають стати:

     створення правових, економiчних, культурних, соцiальних умов для змiцнення i функцiонування сiм'ї, авторитету та стiйкостi шлюбу;

     пiдвищення ролi батькiв та їх вiдповiдальностi за життєзабезпечення i виховання дiтей;

     надання адресної комплексної пiдтримки малозабезпеченим сiм'ям;

     удосконалення механiзму надання молодим сiм'ям та одиноким молодим громадянам цiльових довгострокових кредитiв на будiвництво (реконструкцiю) житла;

     забезпечення жiнкам реального доступу до всiх видiв дiяльностi, рiвностi прав та можливостей жiнок i чоловiкiв на ринку працi;

     проведення профiлактичних, епiдемiологiчних та медичних дослiджень з охорони здоров'я дiтей, жiнок та дiвчат;

     розроблення i впровадження сучасних медичних технологiй збереження й охорони здоров'я жiнок та нових методiв пiдтримання здорового способу життя, забезпечення народження здорових дiтей, виховання фiзично здорових i духовно багатих громадян;

     пiдвищення правової обiзнаностi сiм'ї, жiнок, дiтей та молодi стосовно їх власних прав;

     здiйснення соцiального партнерства сiм'ї та держави на основi розподiлу вiдповiдальностi мiж батьками, дiтьми, iншими членами сiм'ї i державними органами, сприяння захисту сiм'ї вiд злиднiв та обмежень, пов'язаних з вимушеною мiграцiєю, надзвичайними ситуацiями техногенного i природного характеру;

     попередження насильства стосовно дiвчат i жiнок;

     попередження безробiття серед жiнок та молодi шляхом створення нових робочих мiсць;

     створення гнучкого механiзму роботи з дiтьми, що включає розроблення комплексу вiдповiдних законодавчих та iнших нормативних актiв, проведення наукових дослiджень, розроблення i реалiзацiю програм органiзацiї соцiальної роботи та соцiального захисту дiтей на базi дiючої мережi спецiалiзованих закладiв соцiального спрямування;

     збереження i приведення мережi дитячих позашкiльних та оздоровчих закладiв у вiдповiднiсть з потребами населення, проведення на їх базi виховної, культурної, оздоровчої роботи з дiтьми та молоддю;

     надання державної пiдтримки жiночим, молодiжним i дитячим громадським органiзацiям та благодiйним фондам, якi проводять соцiальну роботу.

     З урахуванням регiональної потреби на мiсцях функцiонуватимуть будинки сiмейного типу, притулки для неповнолiтнiх; на базi дiючих спецiальних соцiальних установ триватиме реалiзацiя програм "Родинний дiм" та "Молодiжний центр працi", здiйснюватиметься надання психологiчних консультацiй молодi, дiвчатам та жiнкам, якi стали жертвами насильства; створюватимуться громадськi iнформацiйно-реабiлiтацiйнi центри для жiнок-iнвалiдiв, жiночi центри соцiо-бiзнес-iнкубаторiв з метою сприяння жiнкам у розвитку малого бiзнесу.

Створення сприятливих житлових та соцiально-побутових умов

     Забезпечення населення житлом є однiєю з найважливiших соцiально-економiчних проблем у державi. На даний час близько 17 млн. чоловiк потребує полiпшення житлових умов. Наявний державний та комунальний фонд перебуває у такому технiчному станi, який зумовлює необхiднiсть проведення значних обсягiв робiт з його ремонту та реконструкцiї. Нинi в Українi налiчується 12,7 тис. одиниць незавершених будiвництвом житлових будинкiв. Особливої актуальностi набуває проблема забезпечення житлом малозахищених верств населення.

     У зв'язку з цим основними завданнями у сферi забезпечення житлом населення України до 2004 року мають бути:

     удосконалення нормативно-правової бази з метою врегулювання правовiдносин у житловiй сферi;

     удосконалення фiнансово-кредитного механiзму реалiзацiї житлової реформи з активним залученням у будiвництво та на утримання житлового фонду поряд з державними коштiв населення та iнших iнвесторiв, у тому числi iноземних;

     сприяння розвитку рiзноманiтних форм iнвестування житлового будiвництва;

     зменшення витрат населення на житлове будiвництво шляхом подальшого розвитку конкуренцiї у сферi житлового будiвництва та утримання житлового фонду;

     створення належних умов для подальшої приватизацiї об'єктiв державного та комунального житлового фонду, утворення об'єднань (товариств) спiввласникiв багатоквартирних будинкiв.

     Прiоритетними напрямами у забезпеченнi населення України житлом до 2004 року мають стати:

     надання за рахунок державного та комунального житлового фонду на умовах оренди соцiального житла громадянам, якi потребують соцiального захисту з боку держави;

     створення вiдповiдних умов для придбання i спорудження житла молодими сiм'ями, одинокими громадянами, сiльськими жителями, вiйськовослужбовцями, особами рядового i начальницького складу органiв внутрiшнiх справ, установ кримiнально-виконавчої системи тощо.

2. Удосконалення трудових вiдносин

Розвиток ринку працi та зайнятiсть населення

     Перехiд України до нових суспiльно-економiчних вiдносин зумовив необхiднiсть реформування ринку працi. Процес сучасного формування та розвитку ринку працi вiдбувається в умовах адаптацiї його до економiчної ситуацiї в Українi. Основною при цьому залишається проблема зростання пропонування за умови скорочення попиту.

     Вiдбуваються докорiннi зрушення у використаннi трудових ресурсiв та розподiлi їх за сферами застосування працi, формами власностi. Внаслiдок неповної зайнятостi, збiльшення тривалостi безробiття посилюються процеси деквалiфiкацiї. Приватизацiя, реструктуризацiя, запровадження механiзму банкрутства пiдприємств призводять до зростання кiлькостi вивiльнюваних працiвникiв. Скорочується чисельнiсть працюючих за наймом, зростає безробiття. У зв'язку з цим вiдбувається iнтенсивний перерозподiл трудових ресурсiв з легального сектора економiки в "тiньовий". Розширення зайнятостi в "тiньовому" секторi економiки супроводжується iнтенсифiкацiєю працi при низькiй заробiтнiй платi, порушенням норм законодавства про працю.

     Основними напрямами розв'язання проблеми зайнятостi мають бути:

     оцiнка загальної потреби в робочих мiсцях та формування ринку професiй;

     визначення регiональних i галузевих прiоритетiв у створеннi нових, додаткових та збереженнi наявних високопродуктивних робочих мiсць;

     пiдвищення ефективностi використання трудового потенцiалу пiдприємств шляхом оптимiзацiї чисельностi працюючих та легалiзацiї "прихованого безробiття";

     передбачення у програмах реструктуризацiї галузей та окремих пiдприємств першочергових заходiв щодо сприяння зайнятостi населення в регiонах, де спостерiгається напруження на ринку працi, а також у мiстах та районах з моноекономiчною структурою виробництва, що мають високий рiвень безробiття;

     посилення мотивацiї до продуктивної працi та пiдвищення трудової активностi населення;

     створення робочих мiсць на базi широкого розвитку малого i середнього бiзнесу, самозайнятостi, сiмейного бiзнесу, активiзацiї iнвестицiйних процесiв в економiцi;

     запровадження механiзму стимулювання створення робочих мiсць для окремих соцiально-демографiчних груп (молодi, жiнок, iнвалiдiв, вiйськовослужбовцiв, звiльнених з вiйськової служби тощо);

     здiйснення заходiв щодо перерозподiлу зайнятого населення мiж державним i недержавним секторами економiки у зв'язку iз змiною форм власностi пiдприємств та запровадження механiзму банкрутства;

     пiдвищення територiальної мобiльностi населення з метою перерозподiлу робочої сили мiж трудонедостатнiми та трудонадлишковими регiонами;

     зниження рiвня i тривалостi безробiття шляхом реалiзацiї заходiв активної полiтики зайнятостi;

     подальший розвиток системи безперервного професiйного навчання з урахуванням потреб ринку працi;

     реформування системи соцiального захисту безробiтних.

     Заходи у сферi зайнятостi населення здiйснюватимуться шляхом реалiзацiї Програми структурної перебудови економiки, Генеральної схеми створення нових робочих мiсць, п'ятирiчних галузевих програм ефективної зайнятостi, щорiчних регiональних програм зайнятостi населення та регулювання ринку працi, а також iнвестицiйних, приватизацiйних та програм реструктуризацiї пiдприємств, iнших програм, що розроблятимуться для територiй з високим рiвнем безробiття.

Регулювання мiграцiйних процесiв

     Регулювання мiграцiйних процесiв забезпечуватиметься виходячи з нацiональних iнтересiв України, захисту нацiонального ринку працi та iнтересiв громадян України, якi працюють за її межами, та необхiдностi розвитку мiжнародного спiвробiтництва у цiй сферi.

     Прiоритетними напрямами регулювання мiграцiйних процесiв України визначено:

     сприяння процесу репатрiацiї в Україну вихiдцiв з України та їхнiх нащадкiв (дiтей, онукiв);

     повернення на iсторичну батькiвщину осiб, депортованих з територiї України за нацiональною ознакою;

     захист соцiально-економiчних iнтересiв i прав українських працiвникiв-мiгрантiв;

     збереження трудового та iнтелектуального потенцiалу держави;

     створення правових i соцiально-економiчних засад регулювання зовнiшньої трудової мiграцiї громадян України;

     надання права на притулок в Українi та забезпечення захисту бiженцiв вiдповiдно до нацiонального законодавства.

     Послiдовне i комплексне здiйснення мiграцiйної полiтики потребує завершення формування законодавства з питань мiграцiї та вдосконалення системи органiв виконавчої влади, якi здiйснюють управлiння мiграцiйними процесами.

     Захист громадянських, майнових та соцiальних прав осiб, якi повертаються в Україну, а також їхнiх нащадкiв забезпечуватиметься шляхом укладання мiжнародних договорiв.

     Полiтика щодо доходiв населення та вдосконалення оплати працi

     Одним з найважливiших напрямiв державної соцiальної полiтики має стати полiтика збiльшення грошових доходiв населення, яка охоплюватиме всi верстви як працюючого, так i непрацюючого населення. Ставиться за мету забезпечити до 2004 року зростання реальних доходiв населення у 1,3 - 1,4 раза.

     Полiтика збiльшення грошових доходiв населення здiйснюватиметься вiдповiдно до Основних напрямiв полiтики щодо грошових доходiв населення України, схвалених Указом Президента України вiд 7 серпня 1999 року N 969.

     Прiоритетними напрямами полiтики щодо посилення державного впливу на зростання грошових доходiв i платоспроможностi населення мають бути:

     удосконалення податкового законодавства з метою зменшення податкового навантаження як на фонд оплати працi, так i на доходи громадян;

     уповiльнення процесiв розшарування населення за рiвнем доходiв i майновим станом шляхом податкового регулювання грошових доходiв, створення передумов для формування та закрiплення широкого прошарку середнього класу громадян;

     стимулювання населення до набуття приватної власностi, у тому числi на землю, отримання вiд цього доходiв;

     сприяння створенню нових робочих мiсць на базi широкого розвитку малого i середнього бiзнесу, самозайнятостi, активiзацiї iнвестицiйних процесiв в економiцi, реформування земельних та майнових вiдносин;

     забезпечення реалiзацiї державних гарантiй щодо iндексацiї заробiтної плати для пiдтримання її стабiльного реального рiвня;

     запровадження заходiв щодо пiдвищення довiри населення до банкiвської системи шляхом прийняття закону про фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб та запровадження дiйового механiзму страхування вкладiв фiзичних осiб у комерцiйних банках України;

     прийняття та реалiзацiя програми боротьби з бiднiстю, а також програми компенсацiї знецiнених грошових вкладiв громадян;

     запровадження дiйових механiзмiв погашення заборгованостi з виплати заробiтної плати, посилення вiдповiдальностi керiвникiв i власникiв пiдприємств за порушення законодавства про працю.

     Основними напрямами державної полiтики у сферi оплати працi мають бути:

     забезпечення випереджаючого зростання вартостi робочої сили порiвняно з iншими складовими доходiв населення;

     розроблення нового соцiального стандарту - регульованої державою мiнiмальної погодинної заробiтної плати (обов'язкової для всiх секторiв економiки) з поступовим запровадженням погодинної оплати працi;

     посилення державного впливу на нормування працi;

     застосування сучасних мотивацiйних i стимулюючих механiзмiв високопродуктивної працi, зокрема таких, як участь працюючих у розподiлi прибуткiв, акцiонуваннi пiдприємств, визначеннi розмiрiв заробiтної плати через оцiнку особистого внеску та дiлових якостей працiвника;

     упорядкування умов оплати працi працiвникiв бюджетної сфери з метою посилення мотивацiї до працi та забезпечення об'єктивної оцiнки працi працiвникiв рiзних категорiй;

     забезпечення постiйного зростання частки оплати працi в структурi валового внутрiшнього продукту;

     створення механiзму регулювання фондiв оплати працi залежно вiд результатiв виробничої та фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємств.

Охорона працi та безпечна життєдiяльнiсть

     З метою забезпечення кожному громадянину України права на працю, на належнi, безпечнi i здоровi умови працi необхiдно:

     посилити державний нагляд за створенням безпечних умов працi на виробництвi на основi реалiзацiї концепцiї загальної безпеки, що ґрунтується на принципах "допустимого ризику";

     створити передумови для вжиття роботодавцями всiх необхiдних заходiв щодо вивчення, усунення та попередження виникнення ризикiв для робiтникiв;

     заохочувати працюючих на виробництвi до створення безпечних робочих мiсць та умов працi;

     надавати необхiдну iнформацiю роботодавцям i працюючим для ефективного використання норм законодавчих та нормативних актiв;

     удосконалити роботу органiв державного управлiння охороною працi, вiдповiдальних за реалiзацiю державної полiтики в галузi охорони працi;

     забезпечити формування та реалiзацiю системи державного i договiрного планування заходiв з охорони працi на всiх рiвнях управлiння (держава, регiон, галузь, пiдприємство);

     продовжити роботу з пiдготовки до ратифiкацiї конвенцiй Мiжнародної органiзацiї працi та гармонiзацiї нацiонального законодавства з директивами Європейського Союзу.

     Основною метою державної соцiальної полiтики в галузi охорони працi є суттєве зниження рiвня виробничого травматизму та професiйних захворювань, для чого необхiдно здiйснити такi заходи:

     пiдготувати проекти законiв про безпечнiсть промислової продукцiї, про внесення змiн до Закону України "Про охорону працi", про державний нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю та охорону працi;

     розробити i забезпечити виконання Нацiональної програми полiпшення стану безпеки, гiгiєни працi та виробничого середовища на 2001 - 2005 роки, Державної програми навчання та пiдвищення рiвня знань працiвникiв, населення України з питань охорони працi на 2001 - 2005 роки, Програми розвитку виробництва i забезпечення працюючих засобами iндивiдуального захисту на 2001 - 2005 роки, Комплексної програми запобiгання дорожньо-транспортному, побутовому i дитячому травматизму, iншим нещасним випадкам невиробничого характеру на 2001 - 2005 роки;

     пiдготувати проект постанови Кабiнету Мiнiстрiв України про Типове положення про систему управлiння охороною працi на галузевому, регiональному та виробничому рiвнях;

     опрацювати i реалiзувати довгострокову програму перегляду нацiонального законодавства про охорону працi з урахуванням вимог конвенцiй Мiжнародної органiзацiї працi та директив Європейського Союзу;

     удосконалити мережу центрiв з експертизи i дiагностування продукцiї та пiдвищити рiвень професiйної пiдготовки експертiв i державних iнспекторiв охорони працi.

Захист трудових прав громадян

     В умовах реформування економiки потребують подальшого вдосконалення соцiально-трудовi вiдносини в частинi захисту прав працюючих на безпечнi та здоровi умови працi, на заробiтну плату, не нижчу вiд визначеної законом, а це, в свою чергу, зумовлює необхiднiсть оновлення законодавства про працю.

     Для бiльш повного забезпечення прав i свобод кожного громадянина необхiдно:

     законодавчо визначити додатковi гарантiї соцiального захисту працюючих на об'єктах, що приватизуються або здiйснюють реструктуризацiю;

     законодавчо закрiпити норми конвенцiй i рекомендацiй Мiжнародної органiзацiї працi щодо Державної iнспекцiї працi;

     прийняти законодавчий акт про державний нагляд i контроль за додержанням законiв та iнших нормативно-правових актiв про працю та охорону працi, де має бути закладено правову основу дiяльностi органiв, на якi покладаються функцiї державного нагляду;

     забезпечити вiдповiднiсть нацiонального законодавства нормам мiжнародного права, в тому числi ратифiкованих Україною конвенцiй Мiжнародної органiзацiї працi;

     запровадити державну статистичну звiтнiсть щодо порушень законодавства про працю.

Розвиток соцiального партнерства

     Необхiдною передумовою забезпечення сталого економiчного розвитку держави, утвердження в суспiльствi соцiальної злагоди, громадянського миру i демократiї є вдосконалення соцiально-трудових вiдносин на всiх рiвнях управлiння, запровадження нових пiдходiв до пiдвищення дiєвостi соцiального партнерства, розвитку спiвробiтництва та взаємодiї представницьких органiв сторiн соцiально-трудових вiдносин.

     Для досягнення цiєї мети необхiдно здiйснити заходи щодо:

     удосконалення нормативно-правової бази у сферi соцiально-трудових вiдносин та соцiального партнерства;

     пiдвищення ролi держави як гаранта соцiального партнерства та створення сприятливих умов для його розвитку;

     посилення державного нагляду i контролю за додержанням соцiально-економiчних прав найманих працiвникiв;

     збалансування iнтересiв рiзних соцiальних верств, категорiй, груп населення, врегулювання виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин у сферi працi i зайнятостi шляхом удосконалення механiзмiв проведення колективних переговорiв, консультацiй, укладення угод вiдповiдних рiвнiв, колективних договорiв на пiдприємствах, в установах та органiзацiях усiх форм власностi;

     завершення формування структури органiв соцiального партнерства на галузевому та регiональному рiвнях, забезпечення активної участi представницьких органiв працiвникiв i роботодавцiв у формуваннi та реалiзацiї соцiально-економiчної полiтики;

     проведення активної примирної полiтики, запобiгання виникненню колективних трудових спорiв (конфлiктiв) мiж соцiальними партнерами, їх прогнозування; сприяння врегулюванню спiрних питань шляхом посередництва i переговорiв, прийняття компромiсних рiшень, органiзацiї примирних та арбiтражних процедур, пiдвищення ролi примирних органiв;

     удосконалення системи пiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї фахiвцiв з питань соцiально-трудових вiдносин, формування iнституту незалежних посередникiв, трудових арбiтрiв.

3. Реформування системи соцiального забезпечення

Реформування системи соцiального страхування

     Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування, прийнятими Верховною Радою України у сiчнi 1998 року, передбачено запровадження п'яти окремих видiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування (пенсiйного, медичного, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатностi та витратами, зумовленими народженням i похованням, на випадок безробiття, а також вiд нещасного випадку на виробництвi та професiйного захворювання, якi спричинили втрату працездатностi).

     Першочерговим завданням у сферi соцiального страхування є прийняття законiв України з конкретних видiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування, створення сучасної нормативно-правової бази, яка б визначила їх правовi, економiчнi та органiзацiйнi засади, та вiдповiдної системи управлiння соцiальним страхуванням.

     Основними напрямами у створеннi системи загальнообов'язкового державного соцiального страхування мають бути:

     запровадження системи управлiння коштами загальнообов'язкового державного соцiального страхування на основi поєднання iнтересiв застрахованих громадян, роботодавцiв та держави;

     забезпечення у подальшому перерозподiлу вiдповiдальностi за формування коштiв на соцiальне страхування мiж державою, роботодавцем та застрахованими громадянами;

     забезпечення формування та використання коштiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування на принципах солiдарностi;

     цiльове використання коштiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування;

     забезпечення рiвних умов надання матерiального забезпечення та соцiальних послуг незалежно вiд форми оплати працi, форми власностi та господарювання;

     здiйснення органiзацiйних заходiв щодо запровадження персонiфiкованого облiку страхових внескiв;

     розмежування джерел фiнансування за рiзними соцiальними програмами та страховими фондами;

     державне гарантування реалiзацiї застрахованими громадянами своїх прав.

Реформування у сферi пенсiйного забезпечення

     Безвiдкладно здiйснюватиметься комплекс заходiв, пов'язаних з проведенням пенсiйної реформи, головна мета якої - пiдвищення державних гарантiй у досягненнi бiльш високих соцiальних стандартiв у пенсiйному забезпеченнi громадян.

     Вiдповiдно до Основних напрямiв реформування пенсiйного забезпечення в Українi, схвалених Указом Президента України вiд 13 квiтня 1998 року N 291, основним змiстом подальшої роботи щодо реформування пенсiйного забезпечення буде запровадження трирiвневої системи пенсiйного забезпечення.

     Перший рiвень - солiдарна система пенсiйних виплат (пенсiї з поточних надходжень), яка буде обов'язковою i передбачатиме поетапну оптимiзацiю спiввiдношення мiж середньою пенсiєю i середньою заробiтною платою з урахуванням тривалостi страхового стажу, величини заробiтної плати та демографiчних показникiв. Удосконалюватиметься механiзм коригування заробiтку при обчисленнi пенсiй. Здiйснюватиметься пiдвищення розмiру трудових пенсiй, що забезпечуватиме (якщо вони є основним джерелом iснування) рiвень життя, не нижчий вiд прожиткового мiнiмуму. Законодавство про виплату пенсiй за солiдарною системою постiйно вдосконалюватиметься з метою поступового переходу до системи страхування.

     Для цього буде законодавчо врегульовано порядок визначення середньомiсячного заробiтку для обчислення пенсiй, який вираховуватиметься на пiдставi даних персонiфiкованого облiку вiдомостей у системi загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування, встановлення диференцiйованих розмiрiв зборiв з фiзичних осiб залежно вiд категорiї працiвникiв, яким призначаються пiдвищенi розмiри пенсiї, та вiдшкодування Пенсiйному фонду України витрат на фiнансування пенсiй, призначених на пiльгових умовах.

     Забезпечуватиметься рацiональне використання коштiв Пенсiйного фонду України, в тому числi зменшення видаткiв на оплату послуг, пов'язаних з доставкою пенсiй, шляхом запровадження бiльш ефективних форм виплати пенсiй i зменшення тарифу за їх доставку.

     З метою подальшого забезпечення диференцiацiї розмiрiв пенсiй залежно вiд трудового внеску та легалiзацiї доходiв працюючих протягом 2000 року завершиться впровадження автоматизованого персонiфiкованого облiку вiдомостей у системi загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування. Передбачається здiйснення систематичного iнформування фiзичних осiб - платникiв збору на загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування про данi, що мiстяться в їхнiх облiкових персональних картках. У мiру запровадження цього облiку здiйснюватиметься передача функцiй з призначення пенсiй органам Пенсiйного фонду України. Управлiння пенсiйною системою здiйснюватиметься на основi партнерських вiдносин.

     Пенсiйний фонд України буде звiльнено вiд не властивих йому виплат (виплати пiдвищень пенсiй ветеранам вiйни, особам, якi проживають у гiрських населених пунктах, реабiлiтованим громадянам, допомога на дiтей та державної допомоги деяким категорiям пенсiонерiв, пенсiй державним службовцям, соцiальних пенсiй, виплати допомоги по догляду за одинокими iнвалiдами, допомоги малозабезпеченим пенсiонерам та допомоги пенсiонерам (надбавки на дiтей), пенсiй народним депутатам, працiвникам прокуратури, суддям та донорам). Буде запроваджено виплату пенсiй по iнвалiдностi вiд нещасних випадкiв на виробництвi i професiйних захворювань та у зв'язку з втратою годувальника iз зазначених причин за рахунок коштiв Фонду соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань. Розмежування джерел фiнансування пенсiй, призначених за рiзними пенсiйними програмами, передбачається завершити до 2002 року.

     Другий рiвень - система накопичувальних iндивiдуальних пенсiйних рахункiв у рамках загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування, запровадження якої розпочнеться в перiод пiднесення економiки. Ця система передбачає акумулювання персонiфiкованої частини внескiв громадян на iндивiдуальних накопичувальних пенсiйних рахунках та подальше iнвестування цих коштiв з метою одержання iнвестицiйного доходу. Активи iндивiдуальних накопичувальних пенсiйних рахункiв визначатимуть розмiр додаткової пенсiї, яка виплачуватиметься по досягненнi громадянином пенсiйного вiку разом з пенсiєю, що фiнансуватиметься з поточних надходжень до солiдарної системи. Кошти на iндивiдуальному накопичувальному пенсiйному рахунку будуть власнiстю застрахованої особи i передаватимуться спадкоємцям у встановленому законодавством порядку. Активи iндивiдуальних накопичувальних пенсiйних рахункiв стануть ефективним механiзмом залучення внутрiшнiх iнвестицiйних ресурсiв у нацiональну економiку, сприятимуть пiдвищенню рiвня оплати працi, а це, в свою чергу, - збiльшенню виплат з поточних надходжень до солiдарної системи.

     Порядок функцiонування першого та другого рiвнiв системи пенсiйного забезпечення, а також механiзм переходу до обов'язкової накопичувальної системи буде визначено в законi про загальнообов'язкове державне пенсiйне страхування.

     Третiй рiвень - система недержавного пенсiйного страхування, яка забезпечуватиме виплату додаткової пенсiї за рахунок добровiльних пенсiйних внескiв громадян. Основою цiєї системи стануть недержавнi пенсiйнi фонди, в тому числi створенi за професiйними ознаками. Здiйснюватиметься пенсiйне забезпечення вiдповiдно до Закону України "Про недержавнi пенсiйнi фонди". Посилюватиметься заiнтересованiсть громадян у довгострокових заощадженнях у недержавних пенсiйних фондах. Стимулюватиметься формування професiйних пенсiйних фондiв насамперед у галузях i на виробництвах з високим рiвнем ризику втрати працездатностi.

     Державний нагляд i контроль за недержавним пенсiйним страхуванням має максимально забезпечити його прозорiсть, впевненiсть громадян у надiйностi страхування i грунтуватися на законодавчих обмеженнях iнвестицiйної дiяльностi недержавних пенсiйних фондiв та визначенiй структурi пенсiйних активiв.

     Здiйснюватиметься iнформування населення про необхiднiсть i шляхи реформування пенсiйної системи, залучення до процесу реформування соцiальних партнерiв, об'єднань громадян, органiв мiсцевого самоврядування.

     Створюватиметься iнститут актуарних розрахункiв пiд наглядом держави щодо фiнансового забезпечення поточних i перспективних виплат.

Реформування системи соцiальної допомоги, розвиток адресної допомоги

     Система соцiальної допомоги, яка надається сьогоднi в Українi, не забезпечує адекватної соцiальної пiдтримки громадян у ринкових умовах у разi настання ризику.

     Реформування цiєї системи має здiйснюватися на основi вироблення нових пiдходiв i критерiїв до оцiнки iснуючих соцiальних програм з метою їх рацiоналiзацiї та консолiдацiї з урахуванням наявних бюджетних ресурсiв. Для пiдтримання найбiльш вразливих верств населення буде запроваджено систему гарантованого мiнiмального сукупного доходу сiм'ї.

     Для досягнення цiєї мети необхiдно:

     поглибити адреснiсть державної соцiальної допомоги через упорядкування пiльг та допомоги, що надаються рiзним категорiям населення;

     удосконалити механiзм надання субсидiй на оплату житла, комунальних послуг, палива;

     запровадити для окремих категорiй громадян залежно вiд рiвня їх доходiв надання субсидiй на послуги, пов'язанi iз забезпеченням життєдiяльностi (користування транспортом, телефоном тощо);

     реформувати нормативно-правову базу надання адресної соцiальної допомоги малозабезпеченим сiм'ям та одиноким непрацездатним особам на основi урахування їх сукупного доходу;

     створити систему контролю за ефективним i рацiональним використанням коштiв для надання державної соцiальної допомоги;

     впровадити єдину облiково-iнформацiйну систему одержувачiв соцiальної допомоги.

Реформування системи соцiального обслуговування

     Реформування системи соцiального обслуговування та надання допомоги малозабезпеченим верствам населення має спрямовуватися на розроблення нових механiзмiв реалiзацiї чинних законодавчих актiв з питань соцiальної полiтики, послiдовне здiйснення заходiв щодо розвитку та змiцнення системи соцiального захисту населення, вдосконалення механiзму фiнансування надання соцiальної допомоги, що забезпечить гарантований державою рiвень соцiального захисту малозабезпечених верств населення.

     Прiоритетними напрямами в цiй сферi мають бути:

     удосконалення роботи органiв соцiального захисту населення;

     розвиток мережi установ, якi займатимуться органiзацiєю комплексного соцiального обслуговування за мiсцем проживання громадян похилого вiку та iнвалiдiв.

     Для цього необхiдно:

     пiдвищити якiсть соцiального обслуговування громадян похилого вiку, iнвалiдiв у територiальних центрах соцiального обслуговування пенсiонерiв та одиноких непрацездатних громадян та в iнтернатних установах, залучити до спiвробiтництва з державними установами недержавнi громадськi органiзацiї, фонди для надання допомоги малозабезпеченим верствам населення;

     запровадити для матерiально забезпечених верств населення, з урахуванням їх iндивiдуальних потреб, систему надання платних соцiальних послуг у домашнiх умовах та в iнтернатних установах;

     здiйснити будiвництво спецiальних житлових будинкiв для ветеранiв вiйни та працi з комплексом служб соцiально-побутового, медичного призначення;

     удосконалити роботу пiдсобних селянських господарств при будинках-iнтернатах системи соцiального захисту населення з метою повного задоволення потреб цих установ в основних продуктах харчування власного виробництва та органiзувати роботу мiнi-цехiв з переробки власної продукцiї;

     забезпечити створення та комплексне функцiонування центрiв i будинкiв соцiальної реабiлiтацiї та адаптацiї осiб, звiльнених з мiсць позбавлення волi, та тих, якi втратили соцiально кориснi зв'язки.

Удосконалення системи соцiального захисту iнвалiдiв, ветеранiв вiйни та працi

     Система соцiального захисту iнвалiдiв, ветеранiв вiйни та працi має бути спрямована на створення умов, якi б забезпечували їм повноцiнне життя, гарантували рiвнi з усiма iншими громадянами можливостi для участi в економiчному, полiтичному i соцiальному життi держави.

     Для цього здiйснюватимуться заходи щодо:

     передбачення вiльного доступу iнвалiдiв до об'єктiв соцiальної iнфраструктури при проектуваннi i будiвництвi населених пунктiв, формуваннi житлових масивiв, розробленнi проектних рiшень на нове будiвництво, реконструкцiї будiвель та споруд, аеровокзалiв, залiзничних i рiчкових вокзалiв, морських портiв, комплексiв i комунiкацiй, а також розробленнi та виготовленнi транспортних засобiв;

     забезпечення соцiально-правової, трудової та медичної реабiлiтацiї iнвалiдiв, професiйного навчання i створення необхiдної кiлькостi робочих мiсць для їх працевлаштування. З цiєю метою буде розроблено Нацiональну програму професiйної реабiлiтацiї та зайнятостi iнвалiдiв в Українi на 2000 - 2005 роки, створено Державний центр професiйної, медичної та соцiальної реабiлiтацiї iнвалiдiв у мiстi Києвi;

     прийняття нової редакцiї Закону України "Про основи соцiальної захищеностi iнвалiдiв в Українi". Закон має закласти основи нормативно-правової бази соцiального захисту iнвалiдiв, визначити основнi принципи i напрями розвитку законодавчого процесу, органiзацiйно-фiнансовi заходи тощо;

     надання державної пiдтримки всеукраїнським органiзацiям iнвалiдiв пiсля прийняття закону про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України з питань оподаткування громадських об'єднань iнвалiдiв та пiдприємств, де працюють iнвалiди;

     реструктуризацiї i переоснащення протезно-ортопедичних пiдприємств з метою вдосконалення вiтчизняного виробництва сучасних засобiв реабiлiтацiї iнвалiдiв та повного забезпечення потреби в них;

     розвитку системи життєзабезпечення i соцiального обслуговування iнвалiдiв, ветеранiв вiйни та працi шляхом розширення мережi реабiлiтацiйних i територiальних центрiв, надання передбачених законодавством пiльг та гарантiй, посилення ролi адресних пiльг i допомоги.

Соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи

     За станом на 1 липня 1999 року чисельнiсть населення, яке постраждало внаслiдок Чорнобильської катастрофи, становило близько 3,4 млн. чоловiк.

     Очiкується зростання чисельностi iнвалiдiв у зв'язку з погiршенням стану здоров'я постраждалого населення, збiльшення кiлькостi дiтей, яких визнано потерпiлими через пiдвищену дозу опромiнення щитовидної залози.

     Система соцiального захисту постраждалих вiд Чорнобильської катастрофи осiб передбачає створення належних умов для їх життєзабезпечення. Запроваджуватиметься надiйна система державних соцiальних гарантiй для всiх категорiй постраждалих осiб та змiна технологiй їх соцiального захисту, для чого необхiдно:

     прийняти Концепцiю радiацiйного захисту населення у зв'язку з Чорнобильською катастрофою;

     розробити та реалiзувати Нацiональну програму мiнiмiзацiї наслiдкiв Чорнобильської катастрофи на 2000 - 2005 роки та на перiод до 2010 року;

     упорядкувати перелiк населених пунктiв, вiднесених до зон радiоактивно забруднених територiй;

     забезпечити створення єдиного Державного реєстру України осiб, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи;

     посилити соцiальний захист постраждалих вiд Чорнобильської катастрофи осiб на рiвнi регiонiв шляхом розроблення вiдповiдних програм.

Соцiальна пiдтримка громадян, звiльнених у запас або вiдставку з вiйськової служби, служби в органах внутрiшнiх справ, установ кримiнально-виконавчої системи, i членiв їх сiмей

     До 2005 року в Українi завершиться реформування вiйськової сфери та органiв внутрiшнiх справ i пiдпорядкованих їм вiйськ, внаслiдок чого вiдбудеться скорочення їх чисельностi.

     Для забезпечення надання звiльненим у запас або вiдставку вiйськовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу органiв внутрiшнiх справ та установ кримiнально-виконавчої системи (далi - вивiльненi вiйськовослужбовцi) i членам їх сiмей допомоги у питаннях професiйної орiєнтацiї, працевлаштування, проходження ними перепiдготовки буде розроблено програму соцiальної та професiйної адаптацiї вивiльнених вiйськовослужбовцiв до 2004 року. Реалiзацiя цiєї програми дасть змогу максимально використати в iнтересах держави iнтелектуальний потенцiал вивiльнених вiйськовослужбовцiв.

     Для досягнення цiєї мети передбачається:

     продовжити розгортання i розвиток мережi центрiв переквалiфiкацiї та професiйної пiдготовки як державного, так i недержавного пiдпорядкування з метою адаптацiї вивiльнених вiйськовослужбовцiв до умов цивiльного життя;

     створити умови для працевлаштування вивiльнених вiйськовослужбовцiв;

     вжити заходiв до забезпечення житлом вивiльнених вiйськовослужбовцiв, якi його не мають, чи надання позачергово земельних дiлянок та пiльгових кредитiв для житлового будiвництва;

     розгорнути формування системи комплексної психологiчної i медичної реабiлiтацiї вивiльнених вiйськовослужбовцiв, колишнiх працiвникiв цих органiв, якi постраждали пiд час проходження служби.

4. Захист громадян як споживачiв

     Як свiдчить практика реалiзацiї заходiв щодо захисту прав споживачiв, у 85 - 90 вiдсоткiв суб'єктiв господарювання у сферi торгiвлi, громадського харчування i послуг порушуються законодавчо визначенi права громадян як споживачiв. Споживчий ринок насичується неякiсними, фальсифiкованими та небезпечними для життя i здоров'я людей товарами, передусiм продуктами харчування та алкогольними напоями. Не повною мiрою реалiзується право споживачiв щодо надання їм необхiдної, доступної i достовiрної iнформацiї про товари, роботи, послуги. Часто допускаються порушення правил торговельного обслуговування та порядку надання послуг.

     З метою пом'якшення негативних тенденцiй на споживчому ринку України i створення в державi сприятливого соцiального клiмату необхiдно:

     забезпечити здiйснення постiйного i ефективного державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачiв як центральними i мiсцевими органами виконавчої влади, так i суб'єктами пiдприємницької дiяльностi;

     активiзувати роботу щодо запобiгання виготовленню та реалiзацiї на споживчому ринку України неякiсної, фальсифiкованої та небезпечної для життя i здоров'я людей продукцiї (товарiв) шляхом виявлення такої продукцiї у виробника, постачальника, у сферi торгiвлi та громадського харчування, в тому числi органiзацiї її ширшого дослiдження лабораторними методами, вжиття дiйових заходiв до вилучення неякiсної продукцiї (товарiв) з обiгу, притягнення порушникiв до передбаченої законодавством вiдповiдальностi;

     посилити контроль за додержанням вимог нормативно-правових актiв, що регулюють вiдносини мiж громадянами як споживачами i суб'єктами господарювання, передусiм у сферi житлово-комунального господарства, зв'язку та транспорту;

     пiдвищити ефективнiсть використання законодавчих важелiв захисту прав споживачiв у сферi торгiвлi, громадського харчування та послуг з виконанням узгоджених спiльних дiй державними органами контролю i нагляду, правоохоронними органами та мiсцевими органами виконавчої влади;

     установити постiйний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства щодо забезпечення споживачiв у сферi обслуговування населення необхiдною, доступною i достовiрною iнформацiєю про товари (роботи, послуги);

     забезпечити органiзацiю виробництва i поширення соцiальної рекламної iнформацiї про шкоду тютюнокурiння та вживання алкоголю;

     сприяти прискоренню вирiшення питання про встановлення адмiнiстративної вiдповiдальностi за обман споживачiв, що завдає незначних збиткiв;

     здiйснити заходи щодо вдосконалення законодавства з питань захисту прав споживачiв та поетапного його наближення до законодавства Європейського Союзу;

     забезпечити проведення експертизи всiх проектiв законодавчих та iнших нормативно-правових актiв щодо їх вiдповiдностi законодавству з питань захисту прав споживачiв;

     пiдвищити рiвень iнформацiйно-просвiтницької та правової роботи серед населення щодо роз'яснення норм i положень законодавства з питань захисту прав споживачiв та забезпечити надання практичної допомоги споживачам у разi порушення їх прав;

     сприяти розвитку та активiзацiї дiяльностi громадських органiзацiй споживачiв.

5. Гуманiтарна сфера

     Особлива увага придiлятиметься розвитку гуманiтарної сфери з метою розроблення та виконання комплексу заходiв, спрямованих на забезпечення соцiального благополуччя людини на всiх етапах її життєдiяльностi.

Освiта

     У перiод до 2004 року здiйснюватиметься реформування освiти, розроблятимуться та впроваджуватимуться державнi стандарти освiти.

     Прiоритетними напрямами в галузi освiти мають бути:

     загальна середня освiта:

     збереження i приведення мережi загальноосвiтнiх, дошкiльних i позашкiльних навчальних закладiв у вiдповiднiсть з потребами населення та держави;

     поетапний перехiд на 12-рiчну загальну середню освiту;

     реалiзацiя цiльової програми комп'ютеризацiї шкiл;

     перебудова змiсту навчально-виховного процесу вiдповiдно до змiн у суспiльному життi;

     забезпечення всiх школярiв у повному обсязi пiдручниками;

     досягнення збалансованостi мережi сiльських загальноосвiтнiх навчальних закладiв, налагодження безоплатного пiдвезення дiтей до шкiл у сiльськiй мiсцевостi, що знаходяться за межами пiшохiдної доступностi;

     пiдвищення соцiального статусу вчителя;

     збiльшення кiлькостi вчителiв, якi пройшли пiдготовку за двома-трьома спецiальностями;

     створення в обласних i районних центрах загальноосвiтнiх навчальних закладiв для обдарованої учнiвської молодi;

     вiдновлення мережi i забезпечення функцiонування загальноосвiтнiх навчальних закладiв в установах кримiнально-виконавчої системи;

     професiйно-технiчна освiта:

     трансформування наявної мережi професiйно-технiчних навчальних закладiв iз створенням вiдповiдно до європейських стандартiв ступеневої професiйно-технiчної освiти з метою задоволення потреб економiки у квалiфiкованих технiчних кадрах;

     удосконалення мережi галузевих (вiдомчих) навчально-курсових комбiнатiв;

     вiдновлення мережi i забезпечення функцiонування мережi професiйно-технiчних навчальних закладiв в установах кримiнально-виконавчої системи;

     приведення обсягiв пiдготовки робiтничих кадрiв у вiдповiднiсть з потребами ринку працi;

     вища освiта:

     завершення переходу на пiдготовку фахiвцiв за ступеневою системою освiти згiдно з новим перелiком напрямiв та спецiальностей;

     забезпечення сучасної фундаментальної наукової, загальнокультурної та практичної пiдготовки фахiвцiв;

     упорядкування мережi вищих навчальних закладiв та закладiв пiслядипломної освiти з урахуванням соцiально-економiчного розвитку та потреб держави в конкурентоспроможних фахiвцях вiдповiдної квалiфiкацiї;

     забезпечення перепiдготовки фахiвцiв за спецiалiзацiями, необхiдними для роботи в нових господарських утвореннях та для розвитку малого пiдприємництва;

     запровадження механiзмiв пiльгового кредитування студентiв вищих навчальних закладiв на перiод їх навчання, створення державного фонду сприяння здiбнiй молодi у здобуттi вищої освiти за кордоном.

Наука

     З переходом розвинутих країн до етапу iнформацiйного суспiльства зростає роль науки. Конкурентоспроможнiсть держави визначається, зокрема, наукоємнiстю її продукцiї. Стан науки, що є одним з показникiв забезпечення нацiональної безпеки держави, нинi є незадовiльним. Україна значно вiдстає вiд розвинутих країн за кiлькiстю впроваджених розробок, проданих лiцензiй тощо. Цей розрив постiйно збiльшується у зв'язку з кризовим станом науково-технiчної сфери. Вченi мають забезпечити вiтчизняне виробництво прогресивними науково-технiчними розробками.

     Основними напрямами державної полiтики у сферi науки мають бути:

     визначення потреб держави у сферi науки, проведення вiдповiдних прогнозних оцiнок з метою забезпечення її прiоритетного розвитку;

     пiдтримання перспективних напрямiв розвитку науки i технiки, державних наукових i науково-технiчних програм та концентрацiя ресурсiв для їх реалiзацiї;

     вирiшення питань формування наукових кадрiв, створення системи критерiїв оцiнки дiяльностi наукових працiвникiв, стимулювання пiдвищення квалiфiкацiї науковцiв, удосконалення системи оплати працi та пенсiйного забезпечення наукових працiвникiв;

     пiдвищення статусу науки в суспiльствi, формування в масовiй свiдомостi позитивного сприйняття наукових досягнень (довiра до наукових результатiв, подолання антиiнтелектуальних настроїв серед населення, престиж науково-технiчної дiяльностi);

     надання пiдтримки фундаментальнiй науцi, збереження наукових шкiл свiтового рiвня;

     пiдвищення правового захисту науковцiв та iнженерiв, а також продукту iнтелектуальної працi шляхом створення необхiдної правової бази та механiзму її впровадження.

Охорона здоров'я

     Необхiднiсть пiдвищення рiвня здоров'я населення, збереження генофонду українського народу зумовлюють реформування системи охорони здоров'я. Основнi напрями соцiальної полiтики на перiод до 2004 року в цiй частинi спрямовуватимуться на забезпечення доступностi медичної та медико-санiтарної допомоги для всього населення країни, ефективне використання фiнансових, матерiальних i трудових ресурсiв, полiпшення якостi медичного обслуговування, забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення шляхом:

     максимального збереження державної системи охорони здоров'я, впровадження механiзмiв регулювання i функцiонування галузi в ринкових умовах, фiнансування лiкувальних закладiв вiдповiдно до обсягу та якостi послуг, що надаються;

     реалiзацiї державних профiлактичних програм з метою створення безпечних умов життя, навчання, працi та вiдпочинку, поширення серед населення iнформацiї з питань здорового способу життя;

     поетапного збiльшення державних асигнувань, їх ефективного використання;

     прiоритетного розвитку первинної медико-санiтарної допомоги, створення єдиного простору медичних послуг, формування керованого розвитку платних медичних послуг;

     зниження рiвня захворюваностi населення на артерiальну гiпертензiю, iшемiчну хворобу серця, судинне ураження мозку, зниження рiвня смертностi вiд ускладнень артерiальної гiпертензiї, а також збiльшення тривалостi та пiдвищення якостi життя хворих на серцево-судиннi захворювання;

     зниження рiвня захворюваностi на цукровий дiабет, зменшення кiлькостi ускладнень внаслiдок цiєї хвороби, збiльшення тривалостi та пiдвищення якостi життя хворих на цукровий дiабет;

     зниження рiвня захворюваностi на туберкульоз, пiдвищення ефективностi дiагностики i лiкування туберкульозу та ускладнень внаслiдок цiєї хвороби;

     збереження i пiдтримання здоров'я людей похилого вiку, зниження рiвня iнвалiдизацiї, забезпечення гарантованого рiвня надання безоплатної квалiфiкованої медичної допомоги, посилення профiлактичної спрямованостi медичного обслуговування, забезпечення формування мережi медичних i соцiально-побутових закладiв з урахуванням потреб людей похилого вiку;

     пiдвищення ефективностi надання населенню медичної допомоги у разi виникнення екстремальних ситуацiй (стихiйне лихо, катастрофа, аварiя, масовi отруєння тощо);

     реалiзацiї заходiв щодо попередження i лiквiдацiї медико-санiтарних наслiдкiв екстремальних ситуацiй, у тому числi Чорнобильської катастрофи, забезпечення постiйної готовностi, вдосконалення дiяльностi та матерiально-технiчного забезпечення державної служби медицини катастроф, швидкої i невiдкладної допомоги та служби кровi;

     запобiгання поширенню наркоманiї та СНIДу, зниження рiвня зараження ВIЛ-iнфекцiєю i захворюваностi на СНIД та їх негативного впливу на соцiально-економiчне становище в державi;

     розвитку мережi центрiв медико-соцiальної реабiлiтацiї дiтей, зниження рiвня захворюваностi дiтей;

     створення мережi центрiв планування сiм'ї та центрiв медико-генетичного консультування, вдосконалення iнформацiйного забезпечення потреб населення з питань планування сiм'ї;

     забезпечення контролю за вродженою та спадковою патологiєю, запобiгання вiдхиленням у розвитку;

     зниження рiвня материнської та дитячої смертностi, ускладнень вагiтностi та пологiв; зменшення кiлькостi абортiв.

Культура

     Останнiм часом в галузi культури наростають негативнi тенденцiї, зумовленi, передусiм, подальшим скороченням обсягiв фiнансування з державного та мiсцевих бюджетiв, недостатнiм нормативно-правовим регулюванням функцiонування галузi.

     З метою подолання цих тенденцiй необхiдно зосередити зусилля на:

     здiйсненнi заходiв щодо вiдродження, збереження та розвитку мережi закладiв соцiально-культурного призначення для забезпечення населення вiдповiдними послугами за мiсцем проживання на рiвнi, не нижчому вiд мiнiмальних соцiальних потреб, особливо у сiльськiй мiсцевостi;

     забезпеченнi гарантiї свободи творчостi, доступу громадян i особливо молодi до культурних надбань;

     сприяннi розвитку культур i традицiй усiх етносiв України;

     вихованнi бережного ставлення до нацiональної культурної спадщини як основи нацiональної культури.

     Прiоритетними напрямами в галузi культури мають бути:

     збереження в регiонах мережi об'єктiв культури, зокрема бiблiотек, клубних закладiв, шкiл естетичного виховання тощо, пiдвищення рiвня забезпечення культурно-освiтнiх закладiв технiчними засобами та обладнанням;

     здiйснення структурної перебудови галузi кiнематографiї з урахуванням умов ринкової економiки, сприяння становленню недержавної ринкової iнфраструктури української кiнематографiї, створення сучасної кiноiндустрiї;

     посилення державної пiдтримки нацiональних творчих спiлок, удосконалення взаємодiї з ними органiв виконавчої влади;

     впровадження новiтнiх технологiй реставрацiї та консервацiї бiблiотечних i музейних фондiв, переведення друкованих творiв на електроннi носiї iнформацiї, створення єдиної iнформацiйної системи бiблiотечних фондiв;

     змiцнення матерiально-технiчної бази музеїв, заповiдникiв, бiблiотек, архiвiв i забезпечення виконання комплексних програм збереження пам'яток iсторiї та культури.

Фiзична культура i спорт, вiдпочинок i туризм

     У сучасних умовах виникла гостра потреба у змiнi прiоритетних напрямiв розвитку фiзичного виховання, фiзичної культури i спорту.

     Основними прiоритетними напрямами державної полiтики у сферi фiзичної культури i спорту мають бути:

     розвиток фiзкультурно-спортивного руху з урахуванням змiн у всiх сферах суспiльного життя країни;

     створення умов для задоволення потреб кожного громадянина України, насамперед молодi, у змiцненнi здоров'я, у фiзичному та духовному розвитку;

     досягнення максимальних результатiв у мiжнародних спортивних змаганнях;

     створення належних умов для полiпшення фiзкультурно-оздоровчої, реабiлiтацiйної та спортивно-масової роботи серед iнвалiдiв;

     розроблення i здiйснення комплексу фiзкультурно-оздоровчих та спортивних заходiв з урахуванням традицiй, iнтересiв, специфiки аграрного виробництва, а також дефiциту вiльного часу працiвникiв села, екологiчної ситуацiї.

     У галузi розвитку туризму передбачається здiйснення:

     державного стимулювання внутрiшнього та iноземного (в'їзного) туризму як одного з прiоритетних напрямiв розвитку нацiональної культури та економiки;

     розширення мережi об'єктiв туристичної iнфраструктури i формування конкурентоспроможного на свiтовому ринку вiтчизняного туристичного продукту на основi ефективного використання нацiонального природного та iсторико-культурного потенцiалу.

     Для цього буде розроблено Державну програму розвитку туризму на перiод до 2004 року та Програму державної пiдтримки реклами вiтчизняного туристичного продукту.

Релiгiя та релiгiйнi органiзацiї

     Суттєвою ознакою демократичного суспiльства є забезпечення прав на свободу свiтогляду i вiросповiдання, релiгiйну дiяльнiсть, рiвнiсть релiгiйних органiзацiй, що дiють у рамках закону. Державна полiтика щодо релiгiї та церкви є складовою змiцнення мiжнародного авторитету України, налагодження контактiв мiж народами i країнами.

     Прiоритетним напрямом державної полiтики у сферi релiгiйного життя має стати поєднання iнтересiв держави, суспiльства i церкви у процесi утвердження моралi та духовного розвитку. Держава сприятиме церквi у вiдновленнi притаманних їй форм суспiльно значущої дiяльностi.

     Правове регулювання дiяльностi релiгiйних органiзацiй в Українi спрямовуватиметься на лiквiдацiю наслiдкiв тоталiтарного режиму в цiй сферi, якi призвели до мiжконфесiйних i мiжцерковних конфлiктiв.

     Послiдовно забезпечуючи рiвнiсть релiгiйних органiзацiй, держава зосереджуватиме свої зусилля на деполiтизацiї релiгiйного середовища, недопущеннi спроб перетворення релiгiйного чинника на знаряддя етнiчного чи територiального сепаратизму, обмежуватиме дiяльнiсть тих релiгiйних утворень, що несуть загрозу здоров'ю людей, порушують громадський порядок.

Етнонацiональна та мовна полiтика

     Основна мета етнонацiональної полiтики полягає у додержаннi конституцiйних прав i свобод та рiвностi громадян України усiх нацiональностей перед законом, участi їх в усiх сферах життя суспiльства, оптимальному врахуваннi iнтересiв у створеннi сприятливих умов для розвитку кожної нацiональностi через формування взаємин на засадах толерантностi, довiри й поваги.

     Прiоритетними напрямами етнонацiональної полiтики мають бути:

     нормативно-законодавче, органiзацiйне, фiнансове та iнше забезпечення умов вiльного розвитку народiв України;

     органiзацiя повернення та облаштування осiб, депортованих за нацiональною ознакою, сприяння їх iнтеграцiї в українське суспiльство;

     розширення спiвпрацi з українською дiаспорою, сприяння у збереженнi та розвитку нею нацiональної культури, мови, традицiй.

     Мовна полiтика визначається засадами Конституцiї i нацiональними iнтересами України як суверенної держави, основна мета якої полягає у розвитку української мови та утвердженнi її державностi, у задоволеннi мовних потреб нацiональних меншин.

     Прiоритетними напрямами мовної полiтики є:

     забезпечення всебiчного розвитку i функцiонування української мови в усiх сферах суспiльного життя;

     вiльний розвиток, використання i захист росiйської, iнших мов нацiональних меншин України;

     сприяння вивченню мов мiжнародного спiлкування.

     Держава здiйснюватиме органiзацiйне, адмiнiстративне i фiнансове забезпечення реалiзацiї етнонацiональної та мовної полiтики шляхом розроблення, затвердження та виконання загальнодержавних, регiональних i спецiальних програм.

6. Регiональна соцiальна полiтика

     Соцiальнi умови життя населення в рiзних регiонах України досить розрiзняються. Спостерiгається значна диференцiацiя в доходах, рiвнi безробiття, розмiрах споживання, рiвнi захворюваностi тощо. У мiру децентралiзацiї державної економiчної та соцiальної полiтики роль регiонiв у вирiшеннi цих питань посилюватиметься.

     Основними напрямами державної регiональної соцiальної полiтики мають бути:

     запровадження механiзмiв стимулювання соцiального та економiчного розвитку депресивних регiонiв;

     передача регiонам значної частини управлiнських функцiй щодо розв'язання проблем соцiальної полiтики, економiчного та науково-технiчного розвитку, а також розвитку духовної сфери;

     запровадження єдиних мiнiмальних соцiальних стандартiв соцiального захисту населення незалежно вiд економiчних можливостей регiонiв;

     удосконалення формування стратегiї регiональної соцiальної полiтики за результатами соцiального монiторингу, соцiальних прогнозiв i соцiальних програм;

     удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази територiального управлiння соцiальним розвитком регiонiв;

     забезпечення вирiвнювання соцiальних рiвнiв регiонiв шляхом поєднання регiональних програм та цiльових державних програм пiдтримки конкретних регiонiв;

     забезпечення ефективного розвитку продуктивних сил на регiональному рiвнi;

     сприяння формуванню адекватної та ефективної структури соцiального управлiння на регiональному рiвнi.

     З посиленням вiдповiдальностi регiонiв за стан соцiального розвитку вдосконалюватиметься регiональна соцiальна полiтика. Основнi напрями i завдання цiєї полiтики повиннi враховувати необхiднiсть:

     створення умов життєзабезпечення i життєдiяльностi для соцiального вiдтворення населення i трудового потенцiалу регiону;

     забезпечення зайнятостi та ефективного використання трудового потенцiалу регiону, формування та реалiзацiї у кожному регiонi комплексних трирiчних програм досягнення продуктивної зайнятостi населення;

     розвитку соцiальної iнфраструктури регiону, яка забезпечувала б задоволення потреб населення;

     удосконалення системи соцiального захисту вразливих верств населення;

     розроблення регiональних соцiальних програм на пiдставi стратегiчного планування соцiального розвитку регiонiв;

     удосконалення фiнансового забезпечення здiйснення регiональних соцiальних заходiв (стимулювання iнвестицiйної дiяльностi, формування регiонального соцiального бюджету, пiдтримка пiдприємництва тощо);

     формування регiональної iнформацiйної системи регiонального соцiального управлiння.

7. Механiзм здiйснення соцiальної полiтики

     Здiйснення основних напрямiв державної соцiальної полiтики потребує розроблення механiзму фiнансового, правового, iнформацiйного забезпечення.

     Джерелами фiнансування програм соцiальної полiтики можуть бути кошти державного i мiсцевих бюджетiв, якi мають спрямовуватися переважно на пiдтримку непрацездатного населення. Соцiальнi гарантiї для економiчно активного (працездатного) населення повиннi забезпечуватися за рахунок коштiв пiдприємств, установ, органiзацiй та їх об'єднань. Додатковим джерелом ресурсiв у соцiальнiй сферi можуть бути iноземнi цiльовi позики та кредити для виконання конкретних соцiальних програм.

     Основними напрямами здiйснення соцiальної полiтики у цiй сферi мають бути:

     забезпечення соцiального спрямування видаткiв державного бюджету;

     рацiоналiзацiя структури витрат бюджетiв усiх рiвнiв iз спрямуванням бюджетних коштiв на реалiзацiю заходiв щодо прiоритетного соцiального розвитку; визначення принципiв фiнансування державних соцiальних програм з урахуванням особливостей нацiональних прiоритетiв у регiональних соцiальних програмах i забезпечення механiзму їх реалiзацiї;

     формування прiоритетiв i механiзмiв акумулювання та витрачання валютних коштiв на розвиток соцiальної сфери;

     створення умов для розширення будiвництва житла за рахунок залучення коштiв населення i пiльгового кредитування;

     пiдвищення питомої ваги платних послуг у соцiальнiй сферi iз забезпеченням мiнiмальних гарантiй безоплатного медичного та побутового обслуговування, здобуття освiти тощо;

     розроблення дiйового державного механiзму залучення фiнансових коштiв для створення нових перспективних виробництв у районах масового закриття i лiквiдацiї пiдприємств.

     Правовому забезпеченню здiйснення соцiальної полiтики сприятиме:

     розроблення i прийняття Соцiального кодексу;

     розроблення державних соцiальних стандартiв;

     пiдвищення ефективностi функцiонування судової i виконавчої влади в частинi забезпечення реалiзацiї прав та гарантiй у соцiальнiй i трудовiй сферах;

     впровадження механiзму проведення експертизи законодавчих та iнших нормативно-правових актiв з питань договiрного регулювання трудових вiдносин та їх вiдповiдностi потребам держави i вимогам iнтеграцiї у мiжнароднi системи соцiального розвитку;

     подальше вдосконалення процесу соцiального управлiння, зокрема, впровадження чiткого компенсацiйного механiзму в разi невиконання законодавчих гарантiй.

     Найважливiшою складовою механiзму здiйснення соцiальної полiтики є iнформацiйне забезпечення. Основними напрямами iнформацiйного забезпечення соцiальної полiтики мають бути:

     подальше вдосконалення соцiальної та економiчної статистичної звiтностi вiдповiдно до вимог ефективного соцiального управлiння;

     проведення монiторингу Основних напрямiв соцiальної полiтики на перiод до 2004 року.

Глава Адмiнiстрацiї Президента України

В. ЛИТВИН