.png)
КОНВЕНЦIЯ,
якою запроваджено Унiфiкований закон про переказнi векселi та простi векселi
Офiцiйний переклад
Стаття I
Високi Договiрнi Сторони зобов'язуються ввести в дiю на своїх вiдповiдних територiях, або мовою одного з його оригiнальних текстiв, або своїми нацiональними мовами, Унiфiкований закон, який становить Додаток I до цiєї Конвенцiї.
Це зобов'язання, в разi необхiдностi, обумовлюється такими застереженнями, про якi кожна Висока Договiрна Сторона повинна заявити в момент своєї ратифiкацiї або свого приєднання. Цi застереження вибираються з числа тих, про якi згадується в Додатку II до цiєї Конвенцiї.
Застереження, що передбаченi в статтях 8, 12 i 18 зазначеного Додатка II, можуть бути зробленi пiсля ратифiкацiї або приєднання, однак за умови, що про них повiдомляється Генеральному Секретарю Лiги Нацiй, який негайно сповiщає їхнiй текст державам - членам Лiги Нацiй i державам, що не є її членами, вiд iменi яких ця Конвенцiя буде ратифiкована або вiд iменi яких вiдбудеться приєднання неї. Такi застереження набувають чинностi не ранiше як на дев'яностий день пiсля одержання Генеральним Секретарем зазначеного вище повiдомлення.
Кожна з Високих Договiрних Сторiн може, у термiновому випадку, використати застереження, що мiстяться в статтях 7 i 22 зазначеного Додатка II, навiть пiсля ратифiкацiї або приєднання. У таких випадках вона повинна негайно повiдомити всi iншi Високi Договiрнi Сторони i Генерального Секретаря Лiги Нацiй. Повiдомлення про цi застереження набуває чинностi через два днi пiсля одержання Високими Договiрними Сторонами.
Стаття II
На територiї кожної з Високих Договiрних Сторiн Унiфiкований закон не буде застосовуватися до переказних i простих векселiв, якi вже виданi на момент набуття чинностi цiєю Конвенцiєю.
Стаття III
Ця Конвенцiя, французький i англiйський тексти якої є рiвною мiрою автентичними, позначена сьогоднiшнiм числом.
Вона може бути пiдписана в подальшому до 6 вересня 1930 року вiд iменi будь-якої держави-члена Лiги Нацiй або будь-якої держави, що не є її членом.
Стаття IV
Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї.
Ратифiкацiйнi грамоти передаються до 1 вересня 1932 року на зберiгання Генеральному Секретаревi Лiги Нацiй, який негайно повiдомляє про їх одержання всi держави-члени Лiги Нацiй i держави-сторони в цiй Конвенцiї, якi не є членами Лiги Нацiй.
Стаття V
Починаючи з 6 вересня 1930 року, будь-яка держава-член Лiги Нацiй i будь-яка держава, що не є її членом, можуть приєднатися до цiєї Конвенцiї.
Таке приєднання здiйснюється шляхом повiдомлення Генерального Секретаря Лiги Нацiй, яке здається на зберiгання до архiву Секретарiату Лiги Нацiй.
Генеральний Секретар негайно повiдомляє про таку здачу на зберiгання всi Високi Договiрнi Сторони, якi пiдписали цю Конвенцiю або приєдналися до неї.
Стаття VI
Ця Конвенцiя набуває чинностi лише пiсля її ратифiкацiї або приєднання до неї семи держав-членiв Лiги Нацiй або держав, що не є її членами, включаючи три держави-члена Лiги Нацiй, якi постiйно представленi в Радi.
Датою набуття чинностi є дев'яностий день пiсля одержання Генеральним Секретарем Лiги Нацiй сьомої ратифiкацiйної грамоти або документа про приєднання згiдно з першим абзацом цiєї статтi.
Генеральний Секретар Лiги Нацiй, надсилаючи повiдомлення, передбаченi в статтях IV i V, повинен, зокрема, зазначити, що ратифiкацiйнi грамоти або документи про приєднання, зазначенi в першому абзацi цiєї статтi, надiйшли.
Стаття VII
Кожна ратифiкацiя або кожне приєднання, якi здiйснюються пiсля набуття чинностi Конвенцiєю вiдповiдно до статтi VI, набувають чинностi на дев'яностий день вiд дати одержання їх Генеральним Секретарем Лiги Нацiй.
Стаття VIII
За винятком термiнових випадкiв, ця Конвенцiя не може бути денонсована до закiнчення дворiчного строку з моменту набуття нею чинностi для держави-члена Лiги Нацiй або держави, що не є її членом, яка її денонсує; така денонсацiя набуває чинностi на дев'яностий день пiсля одержання Генеральним Секретарем адресованого йому повiдомлення.
Про кожну денонсацiю Генеральний Секретар Лiги Нацiй негайно повiдомляє всi iншi Високi Договiрнi Сторони.
У термiнових випадках Висока Договiрна Сторона, яка денонсує Конвенцiю, негайно i безпосередньо повiдомляє про це всi iншi Високi Договiрнi Сторони, i денонсацiя набуває чинностi через два днi пiсля одержання такого повiдомлення зазначеними Високими Договiрними Сторонами. Висока Договiрна Сторона, яка денонсує Конвенцiю за таких умов, повiдомляє також Генерального Секретаря Лiги Нацiй про своє рiшення.
Кожна денонсацiя набуває чинностi лише для тiєї Високої Договiрної Сторони, вiд iменi якої вона здiйснена.
Стаття IX
Кожна держава-член Лiги Нацiй i кожна держава, що не є її членом, для яких ця Конвенцiя є чинною, можуть пiсля закiнчення четвертого року з моменту набуття чинностi Конвенцiєю звернутися до Генерального Секретаря Лiги Нацiй з проханням про перегляд деяких або всiх положень цiєї Конвенцiї.
Якщо таке прохання, пiсля повiдомлення про нього iншим державам-членам Лiги Нацiй або державам, що не є її членами, для яких Конвенцiя є на той час чинною, пiдтримується протягом одного року принаймнi шiстьма з них, Рада Лiги Нацiй приймає рiшення про скликання Конференцiї з цього приводу.
Стаття X
Високi Договiрнi Сторони можуть заявити пiд час пiдписання, ратифiкацiї або приєднання про те, що, приймаючи цю Конвенцiю, вони не мають намiру брати на себе будь-яке зобов'язання щодо всiх або деяких їхнiх колонiй, протекторатiв або територiй, що знаходяться пiд їхнiм сюзеренiтетом або мандатом; у такому разi ця Конвенцiя не застосовується до територiй, зазначених у такiй заявi.
Високi Договiрнi Сторони можуть у будь-який час у подальшому повiдомити Генерального Секретаря Лiги Нацiй про свiй намiр застосувати Конвенцiю на всiх або деяких їхнiх територiях, зазначених у заявi, передбаченiй у попередньому абзацi. В такому разi Конвенцiя застосовується до територiй, зазначених у повiдомленнi, через дев'яносто днiв пiсля його одержання Генеральним Секретарем Лiги Нацiй.
Високi Договiрнi Сторони, вiдповiдно до умов статтi VIII, надалi залишають за собою право денонсувати цю Конвенцiю, для всiх або будь-якої з їхнiх колонiй, протекторатiв або територiй, що знаходяться пiд їхнiм сюзеренiтетом або мандатом.
Стаття XI
Ця Конвенцiя реєструється Генеральним Секретарем Лiги Нацiй зразу пiсля набуття нею чинностi. Згодом вона у стислi строки публiкується у "Збiрнику Договорiв" Лiги Нацiй.
На посвiдчення чого зазначенi вище Уповноваженi Представники пiдписали цю Конвенцiю.
Вчинено в Женевi сьомого червня тисяча дев'ятсот тридцятого року в одному примiрнику, який передається на зберiгання до архiву Секретарiату Лiги Нацiй, а завiренi копiї цього примiрника передаються всiм державам-членам Лiги Нацiй i державам, що не є її членами, якi представленi на Конференцiї.
| Додаток I Унiфiкований закон про переказнi векселi та простi векселi |
Роздiл I
Переказнi векселi
Глава I. Видача i форма переказного векселя
Стаття 1
Переказний вексель мiстить:
1. Назву "переказний вексель", яка включена до тексту документа i висловлена тiєю мовою, якою цей документ складений;
2. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;
3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат);
4. Зазначення строку платежу;
5. Зазначення мiсця, в якому повинен бути здiйснений платiж;
6. Найменування особи, якiй або наказу якої повинен бути здiйснений платiж;
7. Зазначення дати i мiсця складання векселя;
8. Пiдпис особи, яка видає вексель (трасант).
Стаття 2
Документ, у якому вiдсутнiй будь-який з реквiзитiв, наведених у попереднiй статтi, не має сили переказного векселя, за винятком випадкiв, зазначених нижче:
переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, вважається таким, що пiдлягає оплатi за пред'явленням;
при вiдсутностi особливої вказiвки, мiсце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається мiсцем платежу i, разом з тим, мiсцем проживання трасата;
переказний вексель, у якому не зазначене мiсце його складання, вважається складеним у мiсцi, позначеному поруч з найменуванням трасанта.
Стаття 3
Переказний вексель може бути виданий наказу трасанта.
Вiн може бути виданий на самого трасанта.
Вiн може бути виданий за рахунок третьої особи.
Стаття 4
Переказний вексель може пiдлягати оплатi за мiсцем проживання третьої особи або в тiй же мiсцевостi, де знаходиться мiсце проживання трасата, або в будь-якiй iншiй мiсцевостi.
Стаття 5
У переказному векселi, який пiдлягає оплатi вiдразу пiсля пред'явлення або у визначений строк пiсля пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка пiдлягає оплатi, будуть нараховуватися вiдсотки. У будь-якому iншому переказному векселi така умова вважається ненаписаною.
Вiдсоткова ставка повинна бути вказана у векселi; при вiдсутностi такої вказiвки умова вважається ненаписаною.
Вiдсотки нараховуються вiд дати видачi переказного векселя, якщо не вказана iнша дата.
Стаття 6
Якщо сума, яка пiдлягає сплатi за переказним векселем, виражена словами i цифрами, то в разi розбiжностi мiж цими позначеннями пiдлягає сплатi сума, позначена словами.
Якщо у переказному векселi сума виражена кiлька разiв, словами або цифрами, то в разi розбiжностей мiж цими позначеннями пiдлягає сплатi менша сума.
Стаття 7
Якщо на переказному векселi є пiдписи осiб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або пiдробленi пiдписи, або пiдписи вигаданих осiб, або пiдписи, якi з будь-яких iнших пiдстав не можуть зобов'язувати тих осiб, якi поставили їх на переказному векселi або вiд iменi яких переказний вексель був пiдписаний, то зобов'язання iнших осiб, якi поставили свої пiдписи на ньому, є все ж таки юридично дiйсними.
Стаття 8
Кожний, хто поставив свiй пiдпис на переказному векселi як представник особи, вiд iменi якої вiн не був уповноважений дiяти, сам зобов'язаний за векселем i, якщо вiн заплатить, матиме тi самi права, якi мала б та особа, за яку вiн мав намiр дiяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.
Стаття 9
Трасант вiдповiдає за акцепт i за платiж.
Вiн може зняти з себе вiдповiдальнiсть за акцепт; будь-яка умова, за якою вiн знiмає з себе вiдповiдальнiсть за платiж, вважається ненаписаною.
Стаття 10
Якщо переказний вексель, що був не складений на момент видачi, був оформлений iншим чином, нiж передбачено укладеними угодами, то недотримання таких угод не може бути протиставлено держателю векселя, якщо тiльки вiн не придбав переказний вексель недобросовiсно або, придбаваючи його, не допустив грубу необережнiсть.
Глава II. Iндосамент
Стаття 11
Будь-який переказний вексель, навiть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом iндосаменту.
Якщо трасант помiстив у переказному векселi слова "не за наказом" або будь-який iнший рiвнозначний вислiв, то документ може бути переданий тiльки з дотриманням форми i з наслiдками звичайної цесiї.
Iндосамент може бути вчинений навiть на користь трасата, незалежно вiд того, акцептував вiн вексель чи нi, або на користь трасанта, або на користь будь-якої iншої особи зобов'язаної за векселем. Цi особи можуть реiндосувати вексель.
Стаття 12
Iндосамент повинен бути безумовним. Будь-яка обмежуюча його умова вважається ненаписаною.
Частковий iндосамент вважається недiйсним.
Iндосамент "на пред'явника" має силу бланкового iндосаменту.
Стаття 13
Iндосамент повинен бути написаний на переказному векселi або на приєднаному до нього аркушi (алонжi). Вiн повинен бути пiдписаний iндосантом.
Iндосамент може не мiстити найменування особи, на користь якої вiн вчинений, або може складатися лише з одного пiдпису iндосанта (бланковий iндосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чиннiсть, iндосамент повинен бути написаний на зворотi переказного векселя або на приєднаному до нього аркушi (алонжi).
Стаття 14
Iндосамент переносить всi права, що випливають з переказного векселя.
Якщо iндосамент є бланковим, то держатель векселя може:
(1) Заповнити бланк або на своє iм'я, або на iм'я будь-якої iншої особи;
(2) Реiндосувати вексель шляхом бланкового iндосаменту або iндосувати будь-якiй iншiй особi;
(3) Передати вексель третiй особi, не заповнюючи бланк i не вчиняючи iндосаменту.
Стаття 15
Оскiльки не обумовлено протилежне, iндосант вiдповiдає за акцепт i за платiж.
Вiн може заборонити новий iндосамент; у такому разi вiн не несе вiдповiдальностi перед тими особами, на користь яких вексель був пiсля нього iндосований.
Стаття 16
Власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному рядi iндосаментiв, навiть якщо останнiй iндосамент є бланковим. Закресленi iндосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим iндосаментом iде iнший iндосамент, то особа, яка пiдписала останнiй, вважається такою, що придбала вексель за бланковим iндосаментом.
Якщо особа втратила переказний вексель в силу будь-яких подiй, а держатель векселя обгрунтує своє право на нього згiдно з порядком, зазначеним у попередньому абзацi, такий держатель не зобов'язаний повернути вексель, за винятком випадку, коли вiн придбав його недобросовiсно або при його придбаннi, допустив грубу необережнiсть.
Стаття 17
Особи, на яких подається позов за переказним векселем, не можуть протиставити держателю заперечення, що грунтуються на їхнiх особистих вiдносинах з трасантом або з попереднiми держателями, якщо тiльки держатель, при придбаннi векселя, не дiяв свiдомо на шкоду боржнику.
Стаття 18
Якщо iндосамент мiстить застереження "валюта до отримання", "на iнкасо", "за дорученням" або будь-яке iнше застереження, що має на увазi просте доручення, держатель може здiйснювати всi права, що випливають з переказного векселя, але iндосувати його вiн може тiльки у порядку передоручення.
У такому разi зобов'язанi особи можуть заявляти проти держателя лише такi заперечення, якi могли б бути заявленi проти iндосанта.
Доручення, яке мiститься в iндосаментi iз застереженням "за дорученням", не припиняється у зв'язку зi смертю доручителя або настанням його недiєздатностi.
Стаття 19
Якщо iндосамент мiстить застереження "валюта в забезпечення", "валюта в заставу" або будь-яке iнше застереження, яке має на увазi заставу, держатель може здiйснювати всi права, що випливають з переказного векселя, але поставлений ним iндосамент має силу лише як передоручений iндосамент.
Зобов'язанi особи не можуть заявляти проти держателя заперечень, що грунтуються на їхнiх особистих вiдносинах з iндосантом, якщо тiльки держатель, одержуючи вексель, не дiяв свiдомо на шкоду боржнику.
Стаття 20
Iндосамент, вчинений пiсля настання строку платежу, має тi самi наслiдки, що й iндосамент, вчинений до настання строку платежу. Однак iндосамент, вчинений пiсля протесту в неплатежi або пiсля закiнчення строку, встановленого для вчинення протесту, має лише наслiдки звичайної цесiї.
Якщо протилежне не буде доведено, недатований iндосамент вважається вчиненим на векселi до закiнчення строку, встановленого для здiйснення протесту.
Глава III. Акцепт
Стаття 21
Переказний вексель може до настання строку платежу бути пред'явлений держателем або особою, в якої вексель знаходиться, для акцепту трасату за мiсцем його знаходження.
Стаття 22
У будь-якому переказному векселi трасант може обумовити, з визначенням або без визначення строку для пред'явлення, що переказний вексель повинен бути пред'явлений для акцепту.
Трасант може заборонити пред'явлення для акцепту, якщо тiльки не йдеться про переказний вексель, який пiдлягає оплатi за адресою третьої особи, або за адресою iншою нiж адреса трасата, або про вексель, який пiдлягає оплатi у визначений строк пiсля пред'явлення.
Вiн може також обумовити, що пред'явлення для акцепту не буде здiйснене ранiше визначеної дати.
Якщо тiльки вексель не оголошений трасантом як такий, що не пiдлягає акцепту, кожний iндосант може обумовити, з визначенням або без визначення строку для пред'явлення, що вексель повинен бути пред'явлений для акцепту.
Стаття 23
Переказнi векселi, якi пiдлягають оплатi у визначений строк вiд пред'явлення, повиннi бути пред'явленi для акцепту протягом одного року вiд дати їх складання.
Трасант може скоротити цей строк або обумовити бiльш тривалий строк.
Цi строки можуть бути скороченi iндосантами.
Стаття 24
Трасат може вимагати, щоб вексель був повторно йому пред'явлений наступного дня пiсля першого пред'явлення. Заiнтересованi особи не можуть посилатися на те, що ця вимога не була виконана, якщо тiльки про цю вимогу не було згадано у протестi.
Держатель векселя не зобов'язаний передавати трасату вексель, пред'явлений для акцепту.
Стаття 25
Акцепт вчинюється на переказному векселi. Акцепт виражається словом "акцептований" або будь-яким iншим рiвнозначним словом. Вiн пiдписується трасатом. Простий пiдпис трасата, зроблений на лицьовiй сторонi векселя, має силу акцепту.
Якщо вексель пiдлягає оплатi у визначений строк вiд пред'явлення або якщо вiн повинен бути пред'явлений для акцепту протягом визначеного строку в силу особливої вимоги, то акцепт повинен бути датований днем, у який вiн був вчинений, якщо тiльки держатель не вимагатиме, щоб вiн був датований днем пред'явлення. У разi вiдсутностi дати держатель, щоб зберегти своє право регресу проти iндосанта i трасанта, повинен засвiдчити це упущення своєчасно здiйсненим протестом.
Стаття 26
Акцепт є безумовним, але трасат може обмежити його частиною суми, яка пiдлягає сплатi.
Будь-яка iнша змiна, внесена акцептом у змiст переказного векселя, рiвнозначна вiдмовi в акцептi. Однак акцептант вiдповiдає згiдно зi змiстом свого акцепту.
Стаття 27
Якщо трасант зазначив у переказному векселi мiсце платежу, вiдмiнне вiд мiсця проживання трасата, не вказавши при цьому третьої особи, за адресою якої повинен бути здiйснений платiж, то трасат може вказати на таку особу в момент акцепту. При вiдсутностi такої вказiвки вважається, що акцептант зобов'язався сам здiйснити платiж за векселем у мiсцi платежу.
Якщо вексель пiдлягає оплатi за мiсцем проживання трасата, останнiй може вказати у своєму акцептi будь-яку адресу у тому ж мiсцi, в якому повинен бути здiйснений платiж.
Стаття 28
Шляхом акцепту трасат зобов'язується здiйснити платiж за переказним векселем при настаннi строку платежу.
У разi неплатежу держатель, навiть якщо вiн є трасантом, має право учинити проти акцептанта прямий позов, який грунтується на переказному векселi, щодо всього того, до чого може бути пред'явлена вимога вiдповiдно до статей 48 i 49.
Стаття 29
Якщо трасат, який вчинив на переказному векселi надпис про свiй акцепт, закреслив його до повернення векселя, то вважається, що в акцептi було вiдмовлено. Оскiльки протилежне не буде доведено, вважається, що закреслення було здiйснене до повернення векселя.
Однак, якщо трасат письмово повiдомив про свiй акцепт держателя або будь-яку особу, яка поставила свiй пiдпис на векселi, вiн є зобов'язаним перед такими особами вiдповiдно до змiсту свого акцепту.
Глава IV. Аваль
Стаття 30
Платiж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повнiстю або в частинi його суми.
Забезпечення може бути надане третьою особою або навiть однiєю з осiб, якi поставили свiй пiдпис на векселi.
Стаття 31
Аваль вчинюється або на самому переказному векселi, або на алонжi.
Вiн виражається словами "вважати за аваль" або будь-яким iншим рiвнозначним формулюванням. Вiн пiдписується тим, хто надає аваль.
Вважається, що для здiйснення авалю достатньо одного лише пiдпису, вчиненого авалiстом на лицьовiй сторонi векселя, якщо тiльки цей пiдпис не вчинений трасатом або трасантом.
В авалi повинно бути вказано, за кого вiн виданий. У разi вiдсутностi такої вказiвки вiн вважається виданим за трасанта.
Стаття 32
Авалiст вiдповiдає так само, як i та особа, зобов'язання якої вiн забезпечив.
Його зобов'язання є дiйсним навiть у тому разi, якщо те зобов'язання, яке вiн забезпечував, виявиться недiйсним з будь-якої iншої причини, нiж дефект форми.
Здiйснюючи платiж за переказним векселем, авалiст набуває прав, що випливають з переказного векселя, проти особи, зобов'язання якої вiн забезпечив, i проти тих осiб, якi зобов'язанi перед останньою за переказним векселем.
Глава V. Строк платежу
Стаття 33
Переказний вексель може бути виданий iз таким строком платежу:
за пред'явленням;
у визначений строк вiд пред'явлення;
у визначений строк вiд дати складання;
на визначену дату.
Переказнi векселi, що мiстять або iншi строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недiйсними.
Стаття 34
Переказний вексель строком за пред'явленням пiдлягає оплатi при його пред'явленнi. Вiн повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року вiд дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити бiльш тривалий строк. Цi строки можуть бути скороченi iндосантами.
Трасант може встановити, що переказний вексель зi строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу ранiше визначеної дати. У цьому разi строк для пред'явлення починається вiд зазначеної дати.
Стаття 35
Строк платежу за переказним векселем, що пiдлягає сплатi у визначений строк вiд пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.
При вiдсутностi протесту недатований акцепт вважається стосовно акцептанта здiйсненим в останнiй день строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.
Стаття 36
Якщо переказний вексель виданий строком на один або кiлька мiсяцiв вiд дати видачi або вiд пред'явлення, то строк платежу за векселем настає у вiдповiдну дату того мiсяця, в якому платiж повинен бути здiйснений. У разi вiдсутностi вiдповiдної дати строк платежу за векселем настає в останнiй день цього мiсяця.
Якщо переказний вексель виданий строком на пiвтора мiсяця або на кiлька мiсяцiв з половиною вiд дати видачi або вiд пред'явлення, то необхiдно спочатку вiдрахувати повнi мiсяцi.
Якщо строк платежу призначено на початок, середину (середина сiчня або середина лютого тощо) або на кiнець мiсяця, то пiд цими виразами розумiють перший, п'ятнадцятий i останнiй днi мiсяця.
Вираз "вiсiм днiв" або "п'ятнадцять днiв" означає не один або два тижнi, а строки в повнi вiсiм або п'ятнадцять днiв.
Вираз "пiвмiсяця" означає строк у п'ятнадцять днiв.
Стаття 37
Якщо переказний вексель пiдлягає оплатi у визначений день у якому-небудь мiсцi, де використовують iнший календар, нiж у мiсцi складання, то день платежу вважається визначеним за календарем мiсця платежу.
Якщо у мiсцi складання i мiсцi платежу за переказним векселем, виданим зi строком платежу у визначений строк вiд дати складання, дiють рiзнi календарi, то встановлюється день вiдповiдний дню складання за календарем мiсця платежу, i залежно вiд цього визначається строк платежу.
Строки для пред'явлення переказних векселiв обчислюються вiдповiдно до правил, викладених у попередньому абзацi.
Цi правила не застосовуються, якщо якесь застереження, зроблене у векселi, або навiть просто змiст документа вказують на намiр прийняти iншi правила.
Глава VI. Платiж
Стаття 38
Держатель переказного векселя зi строком платежу на визначений день або у визначений строк вiд дати складання чи вiд пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який вiн пiдлягає оплатi, або в один iз двох наступних робочих днiв.
Пред'явлення переказного векселя в розрахункову палату є рiвнозначним пред'явленню для платежу.
Стаття 39
Трасат, здiйснюючи платiж за переказним векселем, може вимагати, щоб вiн був вручений йому держателем разом з розпискою про отримання платежу.
Держатель не може вiдмовитися вiд прийняття часткового платежу.
У разi часткового платежу трасат може вимагати, щоб вiдмiтка про такий платiж була вчинена на векселi i щоб йому була видана про це розписка.
Стаття 40
Держатель переказного векселя не може бути примушений прийняти платiж за ним до настання строку платежу.
Трасат, який здiйснює платiж до настання строку платежу, робить це на свiй власний страх i ризик.
Той, хто здiйснює платiж при настаннi строку платежу, вважається таким, хто належним чином виконав своє зобов'язання, якщо вiн не допустив грубу необережнiсть або з його боку не було обману. Вiн зобов'язаний перевiрити правильнiсть послiдовного ряду iндосаментiв, але не пiдписи iндосантiв.
Стаття 41
Якщо переказний вексель виданий у валютi, яка не має обiгу в мiсцi платежу, то сума, яка пiдлягає сплатi, може бути сплачена в мiсцевiй валютi за її курсом на день настання строку платежу. Якщо боржник прострочить платiж, то держатель може на свiй розсуд вимагати, щоб сума векселя була сплачена у мiсцевiй валютi за курсом або на день настання строку платежу, або на день здiйснення платежу.
Курс iноземної валюти визначається згiдно iз звичаями, що дiють у мiсцi платежу. Однак трасант може обумовити, що сума, яка пiдлягає сплатi, буде нарахована за курсом, визначеним у векселi.
Наведенi вище правила не застосовуються в разi, коли трасант обумовив, що платiж повинен бути здiйснений у визначенiй валютi (застереження про здiйснення платежу в iноземнiй валютi).
Якщо сума переказного векселя визначена у валютi, яка має в країнi видачi i в країнi платежу однакову назву, але рiзний курс, то вважається, що малася на увазi валюта мiсця платежу.
Стаття 42
Якщо переказний вексель не пред'явлений для платежу протягом строку, встановленого статтею 38, то кожний боржник має право внести його суму у депозит компетентного органу влади за рахунок на страх i ризик держателя.
Глава VII. Право регресу в разi неакцепту або неплатежу
Стаття 43
Держатель може використати своє право регресу проти iндосантiв, трасанта та iнших зобов'язаних осiб:
при настаннi строку платежу, якщо платiж не був здiйснений;
навiть до настання строку платежу:
(1) якщо мала мiсце повна або часткова вiдмова здiйснити акцепт;
(2) у разi банкрутства трасата, незалежно вiд того, здiйснив вiн акцепт чи нi, або у разi припинення ним платежiв, навiть якщо ця обставина не була встановлена судовим рiшенням, або у разi безрезультатного звернення стягнення на його майно;
(3) у разi банкрутства трасанта за векселем, що не пiдлягає акцепту.
Стаття 44
Вiдмова в акцептi або у платежi повинна бути пiдтверджена засвiдченим автентичним документом (протест у неакцептi або у неплатежi).
Протест в неакцептi повинен бути здiйснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзацi статтi 24, перше пред'явлення мало мiсце в останнiй день строку, то протест ще може бути здiйснений наступного дня.
Протест у неплатежi за переказним векселем, який пiдлягає оплатi на визначену дату або у визначений строк вiд дати складання чи вiд пред'явлення, повинен бути здiйснений в один iз двох робочих днiв, якi настають за днем, у який вексель пiдлягає оплатi. Якщо йдеться про вексель зi строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здiйснений у порядку для здiйснення протесту у неакцептi, вказаному у попередньому абзацi.
Протест у неакцептi звiльняє вiд пред'явлення для платежу i вiд протесту у неплатежi.
У разi припинення платежiв трасатом, незалежно вiд того, здiйснив вiн акцепт чи нi, або у разi безрезультатного звернення стягнення на його майно, держатель не зможе використати своє право регресу доти, доки вексель не буде пред'явлений трасату для платежу i не буде здiйснений протест.
У разi оголошення трасата банкрутом, незалежно вiд того, здiйснив вiн акцепт чи нi, або у разi оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не пiдлягає акцепту, для використання держателем права регресу буде достатньо пред'явлення судового рiшення про оголошення банкрутом такого трасата чи трасанта.
Стаття 45
Держатель повинен повiдомити свого iндосанта i трасанта про неакцепт або неплатiж протягом чотирьох робочих днiв, наступних за днем протесту, або, у разi застереження "обiг без витрат", - за днем пред'явлення. Кожний iндосант повинен протягом двох робочих днiв, наступних за днем одержання ним повiдомлення, сповiстити свого iндосанта про одержане ним повiдомлення iз зазначенням найменувань i адрес тих, хто надiслав попереднi повiдомлення, i так далi послiдовно, аж до трасанта. Перебiг вказаних вище строкiв починається з моменту одержання попереднього повiдомлення.
Якщо вiдповiдно до попереднього абзацу повiдомлення буде надiслане особi, яка поставила свiй пiдпис на переказному векселi, то таке ж повiдомлення повинно бути надiслане протягом того ж самого строку її авалiсту.
У разi, якщо iндосант або не вказав своєї адреси, або вказав її нерозбiрливо, достатньо, щоб повiдомлення було надiслане тому iндосанту, що йому передує.
Особа, яка повинна надiслати повiдомлення, може зробити це в будь-якiй формi, навiть шляхом простого повернення переказного векселя.
Вона повинна довести, що надiслала повiдомлення у встановлений строк. Вважається, що строк дотриманий, якщо лист з повiдомленням вiдправлений поштою у зазначений строк.
Особа, яка не надсилає повiдомлення протягом вказаного вище строку, не втрачає своїх прав. Вона несе вiдповiдальнiсть за будь-яку шкоду, спричинену внаслiдок її необережностi, однак розмiр вiдшкодовуваних збиткiв не повинен перевищувати суму переказного векселя.
Стаття 46
Трасант, iндосант або особа, яка забезпечує платiж авалем (авалiст), можуть, шляхом включення у документ застереження "обiг без витрат", "без протесту" або будь-якого iншого рiвнозначного застереження i їх пiдписання, звiльнити держателя вiд здiйснення протесту у неакцептi або у неплатежi для того, щоб вiн мiг використати своє право регресу.
Це застереження не звiльняє держателя нi вiд пред'явлення векселя протягом встановленого строку, нi вiд надсилання повiдомлень, якi вiн має надiслати. Обов'язок доказування недотримання строкiв держателем покладається на особу, яка посилається на таке недотримання.
Якщо застереження включене трасантом, то воно має силу щодо всiх осiб, якi поставили пiдпис на векселi; якщо воно включене iндосантом або авалiстом, то воно має силу лише щодо такого iндосанта або авалiста. Якщо, незважаючи на включене трасантом застереження, держатель здiйснить протест, то витрати, пов'язанi з протестом, покладаються на нього. Якщо застереження виходить вiд iндосанта або авалiста, то витрати на протест, якщо вiн був вчинений, можуть бути стягнутi з усiх осiб, якi поставили пiдпис на векселi.
Стаття 47
Всi трасанти, акцептанти, iндосанти i особи, якi забезпечують авалем платiж за переказним векселем, є солiдарно зобов'язаними перед держателем.
Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осiб окремо i до всiх разом, при цьому необов'язково додержуючись тiєї послiдовностi, в якiй вони зобов'язалися.
Таке саме право належить кожнiй особi, яка поставила свiй пiдпис на векселi, пiсля того як вона прийме його i здiйснить платiж за ним.
Пред'явлення позову до однiєї iз зобов'язаних осiб не перешкоджає пред'явленню позову до iнших осiб, навiть якщо вони йдуть пiсля особи, до якої пред'явлено позов.
Стаття 48
Держатель може вимагати вiд особи, проти якої вiн використовує своє право регресу:
(1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з вiдсотками, якщо вони були обумовленi;
(2) вiдсотки в розмiрi шести вiд дати настання строку платежу;
(3) витрати, пов'язанi з протестом i пересиланням повiдомлень, а також iншi витрати.
Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облiковi вiдсотки. Цi облiковi вiдсотки обчислюються за офiцiйною облiковою ставкою (банкiвською ставкою), яка дiє на дату використання права регресу за мiсцем проживання держателя.
Стаття 49
Особа, яка прийме переказний вексель i здiйснить платiж за ним, може стягнути з iнших зобов'язаних перед нею осiб:
(1) усю сплачену нею суму;
(2) вiдсотки на вказану суму, обчисленi в розмiрi шести, починаючи з дня, коли вона здiйснила платiж;
(3) будь-якi витрати, яких вона зазнала.
Стаття 50
Кожна зобов'язана особа, проти якої використане або може бути використане право регресу, може вимагати, щоб їй, проти платежу, були врученi вексель з протестом i розписку про отримання платежу.
Кожний iндосант, який прийняв переказний вексель i здiйснив платiж за ним, може закреслити свiй власний iндосамент та iндосаменти наступних за ним iндосантiв.
Стаття 51
У разi використання права регресу пiсля часткового акцепту, особа, яка сплачує суму, на яку вексель не був акцептований, може вимагати, щоб вiдмiтка про цей платiж була зроблена на векселi i щоб їй була видана про те розписка. Держатель повинен також вручити їй засвiдчену копiю векселя разом з протестом для того, щоб надати можливiсть використати в наступному право регресу.
Стаття 52
Кожна особа, якiй належить право регресу, може, при вiдсутностi угоди щодо протилежного, одержати платiж за допомогою нового векселя (зворотного переказного векселя), виданого зi строком платежу за пред'явленням на одну iз зобов'язаних перед нею осiб, який пiдлягає оплатi за мiсцем проживання цiєї особи.
Зворотний переказний вексель включає, крiм сум, зазначених у статтях 48 i 49, куртаж i гербовий збiр за зворотним переказним векселем.
Якщо зворотний переказний вексель виданий держателем, то сума, яка пiдлягає сплатi, визначається за курсом для векселiв зi строком платежу за пред'явленням, виданих у мiсцi платежу за первiсним векселем на зобов'язану особу за її мiсцем проживання. Якщо зворотний переказний вексель виданий iндосантом, то сума, яка пiдлягає сплатi, визначається за курсом для векселiв зi строком платежу за пред'явленням, виданих у мiсцi, де трасант за зворотним переказним векселем має мiсце проживання, на зобов'язану особу за її мiсцем проживання.
Стаття 53
Пiсля закiнчення строкiв, встановлених:
для пред'явлення переказного векселя зi строком платежу за пред'явленням або у визначений строк вiд пред'явлення;
для здiйснення протесту у неакцептi або у неплатежi;
для пред'явлення для платежу у разi застереження "обiг без витрат", держатель втрачає свої права регресу проти iндосантiв, проти трасанта i проти iнших зобов'язаних осiб, за винятком акцептанта.
У разi непред'явлення для акцепту протягом строку, обумовленого трасантом, держатель втрачає своє право регресу у неакцептi, а також у неплатежi, якщо тiльки iз змiсту умови не випливає, що трасант лише мав на увазi звiльнити себе вiд вiдповiдальностi за акцепт.
Якщо застереження про строк для пред'явлення мiститься в iндосаментi, то тiльки iндосант може посилатися на нього.
Стаття 54
Якщо пред'явленню переказного векселя або здiйсненню протесту протягом встановлених строкiв заважає непереборна сила (встановлення будь-якою державою юридичної заборони або iнший випадок непереборної сили), то зазначенi строки продовжуються.
Держатель зобов'язаний без затримки повiдомити свого iндосанта про випадок непереборної сили i зробити на векселi або на алонжi вiдмiтку про це повiдомлення, вказавши його дату i поставивши свiй пiдпис; у рештi випадкiв застосовуються положення статтi 45.
Пiсля припинення дiї непереборної сили держатель повинен без затримки пред'явити переказний вексель для акцепту або платежу i, у разi потреби, здiйснити протест.
Якщо дiя непереборної сили триває понад тридцять днiв пiсля настання строку платежу, то використовується право регресу, для використання якого нi пред'явлення, нi здiйснення протесту не є необхiдними.
Для переказних векселiв строком платежу за пред'явленням або у визначений строк вiд пред'явлення вiдлiк тридцятиденного строку починається вiд дати, в яку держатель, навiть до закiнчення строку для пред'явлення, повiдомив свого iндосанта про непереборну силу. Для переказних векселiв зi строком платежу у визначений строк вiд пред'явлення, зазначений вище тридцятиденний строк додається до строку вiд пред'явлення, який зазначений у переказному векселi.
Непереборною силою не вважаються обставини, якi мають суто особистий характер для держателя або для осiб, яким вiн доручив пред'явлення векселя або здiйснення протесту.
Глава VIII. Посередництво в акцептi або у платежi
1. Загальнi положення
Стаття 55
Трасант, iндосант або авалiст можуть вказати будь-яку особу, яка повинна, у разi потреби, здiйснити акцепт або платiж.
Переказний вексель може, вiдповiдно до встановлених нижче умов, бути акцептований або оплачений особою, яка дiє як посередник в акцептi або у платежi, за будь-якого боржника, зобов'язаного у порядку регресу.
Особою, яка дiє як посередник, може бути третя особа, навiть трасат, або особа, за винятком акцептанта, яка вже зобов'язана за переказним векселем.
Особа, яка дiє як посередник, зобов'язана протягом двох робочих днiв повiдомити про своє посередництво ту особу, за яку вона виступила як посередник. У разi прострочення вона несе вiдповiдальнiсть за будь-яку шкоду, спричинену внаслiдок її необережностi, однак розмiр вiдшкодовуваних збиткiв не повинен перевищувати суму переказного векселя.
2. Акцепт у порядку посередництва
Стаття 56
Акцепт у порядку посередництва може мати мiсце в усiх випадках, коли держатель має право регресу до настання строку платежу за векселем, який пiдлягає акцепту.
Якщо у переказному векселi вказана особа, яка у разi неплатежу або неакцепту векселя здiйснить його акцепт або платiж у мiсцi платежу, то держатель не може до настання строку платежу використати свої права регресу проти того, хто вказав таку особу, i проти тих осiб, якi поставили пiдписи пiсля нього, якщо вiн не пред'явив вексель особi, яка у разi неплатежу або неакцепту векселя здiйснить його акцепт або платiж, i якщо, у разi вiдмови в акцептi, вiн не засвiдчив цю вiдмову протестом.
В iнших випадках посередництва держатель може вiдхилити акцепт у порядку посередництва. Однак якщо вiн його допускає, то вiн втрачає до настання строку платежу своє право регресу проти тiєї особи, за дорученням якої був здiйснений акцепт, i проти тих осiб, якi поставили пiдписи пiсля неї.
Стаття 57
Акцепт у порядку посередництва вчиняється на переказному векселi. Вiн пiдписується особою, яка дiє як посередник. У ньому вказується особа, за яку вiн здiйснений, а при вiдсутностi такої вказiвки вважається, що акцепт був здiйснений за трасанта.
Стаття 58
Акцептант у порядку посередництва зобов'язаний перед держателем i перед iндосантами, наступними за особою, за яку вiн виступив як посередник, такою ж мiрою, як i ця особа.
Незважаючи на акцепт у порядку посередництва, особа, за яку вiн був здiйснений, i особи, якi зобов'язанi перед нею, можуть вимагати вiд держателя, проти сплати суми, зазначеної в статтi 48, щоб їм були врученi вексель, протест i, у вiдповiдному випадку, рахунок з розпискою про отримання платежу.
3. Платiж у порядку посередництва
Стаття 59
Платiж у порядку посередництва може мати мiсце в усiх випадках, коли векселедержатель має право регресу за векселем, незалежно вiд того, при настаннi строку платежу, або до настання строку платежу.
Платiж повинен покрити всю суму, яка пiдлягає сплатi особою, за яку вiн здiйснюється.
Вiн повинен бути здiйснений не пiзнiше дня, наступного за останнiм днем, встановленим для здiйснення протесту в неплатежi.
Стаття 60
Якщо переказний вексель був у порядку посередництва акцептований особами, якi мають мiсце проживання у мiсцi платежу, або у випадках, якщо особи, якi мають там мiсце проживання, були вказанi для платежу на випадок необхiдностi, то держатель векселя повинен пред'явити вексель всiм цим особам i, у разi потреби, здiйснити протест у неплатежi не пiзнiше дня, наступного за останнiм днем, встановленим для здiйснення протесту.
Якщо протест не був здiйснений протягом цього строку, то той, хто вказав особу для платежу на випадок необхiдностi або особа, за рахунок якої був акцептований вексель, i наступнi iндосанти перестають бути зобов'язаними.
Стаття 61
Держатель, який вiдмовиться вiд платежу у порядку посередництва, втрачає своє право регресу проти тих осiб, якi були б у цьому порядку звiльненi вiд зобов'язань.
Стаття 62
Платiж у порядку посередництва засвiдчується розпискою про отримання платежу, написаною на переказному векселi iз зазначенням тiєї особи, за яку був здiйснений платiж. При вiдсутностi такої вказiвки вважається, що платiж був здiйснений за трасанта.
Переказний вексель i протест, якщо вiн був здiйснений, вручаються особi, яка здiйснила платiж у порядку посередництва.
Стаття 63
Той, хто здiйснив платiж у порядку посередництва, набуває права, якi випливають iз переказного векселя, щодо тiєї особи, за яку вiн здiйснив платiж, i щодо осiб, якi зобов'язанi перед останньою за переказним векселем. Однак вiн не може реiндосувати переказний вексель.
Iндосанти, наступнi за особою, за яку був здiйснений платiж, перестають бути зобов'язаними.
У разi збiгу кiлькох пропозицiй про сплату у порядку посередництва перевага вiддається тiй пропозицiї, яка звiльняє вiд зобов'язань бiльшу кiлькiсть осiб. Будь-яка особа, яка виступає як посередник i свiдомо порушує це правило, втрачає своє право регресу проти осiб, якi виявилися б звiльненими вiд зобов'язання.
Глава IX. Примiрники i копiї
1. Примiрники
Стаття 64
Переказний вексель може бути виданий у двох або бiльше тотожних примiрниках.
Цi примiрники повиннi мiстити порядковий номер у самому текстi документа; у противному разi кожний з них розглядається як окремий переказний вексель.
Кожний держатель векселя, в якому не зазначено, що вiн виданий в одному примiрнику, може вимагати передачi йому двох або бiльше примiрникiв за власний рахунок. З цiєю метою вiн повинен звернутися до свого безпосереднього iндосанта, який зобов'язаний сприяти йому в зверненнi до його власного iндосанта, i так далi послiдовно, аж до трасанта. Iндосанти зобов'язанi вiдтворити свої iндосаменти на нових примiрниках.
Стаття 65
Платiж, здiйснений за одним примiрником, звiльняє вiд зобов'язання, навiть якщо не було обумовлено, що цей платiж анулює дiю iнших примiрникiв. Однак трасат є зобов'язаним за кожним акцептованим ним i не повернутим йому примiрником.
Iндосант, який передав примiрники рiзним особам, а також наступнi iндосанти є зобов'язаними за всiма примiрниками, на яких є їх пiдпис i якi не були поверненi.
Стаття 66
Той, хто надiслав один примiрник для акцепту, повинен вказати на iнших примiрниках найменування тiєї особи, у якої знаходиться цей примiрник. Ця особа зобов'язана вручити його законному держателю iншого примiрника.
Якщо вона вiдмовляється це зробити, то держатель не може використати своє право регресу доти, доки вiн не здiйснить протест про те:
(1) що примiрник, надiсланий для акцепту, не був вручений йому на його вимогу;
(2) що акцепт або платiж не могли бути отриманi за iншими примiрниками.
2. Копiї
Стаття 67
Кожний держатель переказного векселя має право знiмати з нього копiї.
Копiя повинна точно вiдтворювати оригiнал, включаючи iндосаменти i всi iншi позначки, що мiстяться у ньому. На нiй має бути вказано, до якого мiсця вона доведена.
Вона передається шляхом iндосаменту i забезпечується авалем таким же чином i з такими ж наслiдками, що й оригiнал.
Стаття 68
У копiї зазначається особа, в якої знаходиться оригiнал документа. Остання зобов'язана вручити зазначений документ законному держателю копiї.
Якщо вона вiдмовляється це зробити, то держатель не може використати своє право регресу проти осiб, якi здiйснили передачу копiї шляхом iндосаменту або забезпечили її авалем, доти, доки вiн не здiйснить протест про те, що оригiнал не був вручений йому на його вимогу.
Якщо оригiнал документа, пiсля останнього iндосаменту до знiмання копiї, мiстить застереження "починаючи звiдси, iндосамент є дiйсним лише, якщо вiн зроблений на копiї" або iнше рiвнозначне застереження, то iндосамент, вчинений пiсля цього на оригiналi, є недiйсним.
Глава X. Змiни
Стаття 69
У разi змiни тексту переказного векселя, особи, якi поставили свої пiдписи пiсля цiєї змiни, зобов'язанi згiдно зi змiстом змiненого тексту; особи, якi поставили свої пiдписи до цiєї змiни, зобов'язанi згiдно зi змiстом первiсного тексту.
Глава XI. Позовна давнiсть
Стаття 70
Позовнi вимоги до акцептанта, якi випливають з переказного векселя, погашаються iз закiнченням трьох рокiв, якi обчислюються вiд дати настання строку платежу.
Позовнi вимоги держателя до iндосантiв i до трасанта погашаються пiсля закiнчення одного року вiд дати протесту, здiйсненого у встановлений строк, або вiд дати настання строку платежу, якщо є застереження "обiг без витрат".
Позовнi вимоги iндосантiв один до одного i до трасанта погашаються iз закiнченням шести мiсяцiв, якi вiдраховуються з дня, коли iндосант акцептував вексель i здiйснив платiж за ним, або з дня, коли до нього був пред'явлений позов.
Стаття 71
Перерва перебiгу строкiв позовної давностi має силу лише щодо тiєї особи, стосовно якої строки перервалися.
Глава XII. Загальнi положення
Стаття 72
Якщо строк платежу за переказним векселем настає у встановлений законом неробочий день, то платiж не можна вимагати ранiше наступного робочого дня. Так само всi iншi дiї, якi стосуються переказного векселя, зокрема пред'явлення для акцепту i протест, можуть бути здiйсненi лише у робочий день.
Якщо будь-яка з цих дiй повинна бути здiйснена протягом визначеного строку, останнiй день якого настає у встановлений законом неробочий день, то такий строк продовжується до першого робочого дня, який настає пiсля закiнчення зазначеного строку. Промiжнi неробочi днi зараховуються при обчисленнi строкiв.
Стаття 73
Строки, встановленi законом або визначенi договором, не включають день, в який починається їх перебiг.
Стаття 74
Не допускається застосування будь-яких, не встановлених законом або судом, пiльгових строкiв.
Роздiл II Простi векселi
Стаття 75
Простий вексель мiстить:
(1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа i висловлена тiєю мовою, якою цей документ складений;
(2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;
(3) зазначення строку платежу;
(4) зазначення мiсця, в якому повинен бути здiйснений платiж;
(5) найменування особи, якiй або наказу якої повинен бути здiйснений платiж;
(6) зазначення дати i мiсця складання простого векселя;
(7) пiдпис особи, яка видає документ (векселедавець).
Стаття 76
Документ, у якому вiдсутнiй будь-який з реквiзитiв, зазначених у попереднiй статтi, не має сили простого векселя, за винятком випадкiв, зазначених нижче у цiй статтi.
Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що пiдлягає оплатi за пред'явленням.
При вiдсутностi особливого зазначення, мiсце, де видано документ, вважається мiсцем платежу i, разом з тим, мiсцем проживання векселедавця.
Простий вексель, в якому не вказано мiсце його видачi, вважається виданим у мiсцi, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.
Стаття 77
До простих векселiв застосовуються такi ж положення, що стосуються переказних векселiв, тiєю мiрою, якою вони є сумiсними з природою цих документiв, а саме положення щодо:
iндосаменту (статтi 11 - 20);
строку платежу (статтi 33 - 37);
платежу (статтi 38 - 42);
права регресу у разi неплатежу (статтi 43 - 50, 52 - 54);
платежу у порядку посередництва (статтi 55, 59 - 63);
копiй (статтi 67 i 68);
змiн (стаття 69);
позовної давностi (статтi 70 i 71);
неробочих днiв, обчислення строкiв i заборони пiльгових строкiв (статтi 72, 73 i 74).
До простого векселя також застосовуються такi положення: положення, якi стосуються переказного векселя, який пiдлягає оплатi за адресою третьої особи або у мiсцевостi, iншiй, нiж мiсце проживання трасата (статтi 4 i 27); застереження про вiдсотки (стаття 5); розбiжностi щодо суми, яка пiдлягає оплатi (стаття 6); наслiдки пiдпису вiдповiдно до умов, зазначених у статтi 7; наслiдки пiдпису особи, яка дiє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); i положення, якi стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).
До простого векселя також застосовуються такi положення: положення щодо забезпечення авалем (статтi 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзацi статтi 31, якщо в авалi не зазначено, за кого вiн даний, вважається, що вiн даний за векселедавця простого векселя.
Стаття 78
Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.
Простi векселi зi строком платежу у визначений строк вiд пред'явлення повиннi бути протягом строкiв, встановлених статтею 23, пред'явленi векселедавцю для вiдмiтки. Перебiг строку починається вiд дати вiдмiтки, пiдписаної векселедавцем на векселi. Вiдмова векселедавця зробити датовану вiдмiтку повинна бути засвiдчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку вiд пред'явлення.
| Додаток II |
Стаття 1
Кожна з Високих Договiрних Сторiн може обумовити, що зобов'язання включити у переказний вексель, виданий на її територiї, назву "переказний вексель", передбачене пунктом 1 статтi 1 Унiфiкованого закону, буде застосовуватися лише через шiсть мiсяцiв пiсля набуття чинностi цiєю Конвенцiєю.
Стаття 2
Кожна з Високих Договiрних Сторiн має право щодо зобов'язань, взятих за переказними векселями на її власнiй територiї, визначати, яким чином фактичний пiдпис може бути замiнений автентичною заявою, написаною на векселi, що пiдтверджує згоду особи, яка повинна була поставити пiдпис.
Стаття 3
Кожна з Високих Договiрних Сторiн залишає за собою право не включати статтю 10 Унiфiкованого закону у свiй нацiональний закон.
Стаття 4
У порядку часткової вiдмiни абзацу 1 статтi 31 Унiфiкованого закону кожна з Високих Договiрних Сторiн має право допустити, щоб на її територiї аваль мiг бути даний окремим документом, в якому б зазначалося мiсце його оформлення.
Стаття 5
Кожна з Високих Договiрних Сторiн може доповнити статтю 38 Унiфiкованого закону таким чином, щоб зобов'язати держателя переказного векселя, який пiдлягає оплатi на її територiї, пред'явити його саме в день настання строку платежу. Невиконання цього обов'язку може спричинити лише обов'язок вiдшкодувати збитки.
Iншi Високi Договiрнi Сторони мають право визначити умови, на яких вони визнають таке зобов'язання.
Стаття 6
З метою реалiзацiї останнього абзацу статтi 38 Унiфiкованого закону кожна з Високих Договiрних Сторiн визначає установи, якi, вiдповiдно до її нацiонального закону, повиннi розглядатися як розрахунковi палати.
Стаття 7
Кожна з Високих Договiрних Сторiн має право, якщо вона вважає за необхiдне, за надзвичайних обставин, пов'язаних з обмiнним курсом в такiй державi, частково вiдмiнити застереження, що мiстяться в статтi 41 i стосується здiйснення платежу в iноземнiй валютi за переказними векселями, якi пiдлягають оплатi на її територiї. Зазначене вище правило також може застосовуватися до видачi на нацiональнiй територiї переказних векселiв, якi пiдлягають оплатi в iноземнiй валютi.
Стаття 8
Кожна з Високих Договiрних Сторiн може встановити, що протести, якi здiйснюються на її територiї, можуть бути замiненi заявою, датованою i написаною на самому векселi i пiдписаною трасатом, за винятком випадку, коли трасант обумовлює в текстi самого переказного векселя вчинення засвiдченого протесту.
Кожна з Високих Договiрних Сторiн може встановити, що зазначена заява повинна бути занесена до державного реєстру протягом строку, встановленого для здiйснення протесту.
У випадку, передбаченому у попереднiх абзацах, вважається, що недатований iндосамент був здiйснений до протесту.
Стаття 9
У порядку часткової вiдмiни абзацу 3 статтi 44 Унiфiкованого закону кожна з Високих Договiрних Сторiн має право встановити, що протест у неплатежi повинен бути здiйснений або у день, коли переказний вексель пiдлягає оплатi, або в один з двох наступних робочих днiв.
Стаття 10
За законодавством кожної з Високих Договiрних Сторiн залишається право точно визначити юридичнi ситуацiї, передбаченi у пунктах 2 i 3 статтi 43 i в абзацах 5 i 6 статтi 44 Унiфiкованого закону.
Стаття 11
У порядку часткової вiдмiни положень пунктiв 2 i 3 статтi 43 i статтi 74 Унiфiкованого закону кожна з Високих Договiрних Сторiн залишає за собою право передбачити у своєму законодавствi для осiб, якi забезпечують переказний вексель, можливiсть, у разi використання права регресу проти них, отримати пiльговi строки, якi в жодному разi не можуть продовжуватися довше строку платежу за векселем.
Стаття 12
У порядку часткової вiдмiни статтi 45 Унiфiкованого закону кожна з Високих Договiрних Сторiн має право залишити в дiї або запровадити таку систему повiдомлень з боку посадової особи, а саме: у разi протесту у неакцептi або у неплатежi, нотарiус або посадова особа, яка, згiдно з нацiональним законом, уповноважена вчинити протест, письмово повiдомляє зобов'язаних за переказним векселем осiб, адреси яких вказанi на векселi або вiдомi посадовiй особi, яка вчиняє протест, або зазначенi особами, якi вимагають вчинення протесту. Витрати на такi повiдомлення додаються до витрат на протест.
Стаття 13
Кожна з Високих Договiрних Сторiн має право встановити щодо переказних векселiв, як виданих, так i тих, що пiдлягають оплатi на її територiї, що вiдсоткова ставка, про яку йдеться у пунктi 2 статтi 48 i пунктi 2 статтi 49 Унiфiкованого закону, може бути замiнена iснуючою вiдсотковою ставкою, встановленою законом, на територiї такої Високої Договiрної Сторони.
Стаття 14
У порядку часткової вiдмiни статтi 48 Унiфiкованого закону кожна з Високих Договiрних Сторiн залишає за собою право включити у свiй нацiональний закон норму, яка б передбачала право держателя вимагати вiд особи, проти якої вiн використовує своє право регресу, сплати комiсiйної винагороди, розмiр якої встановлюється нацiональним законом.
Такою ж мiрою цi положення, у порядку часткової вiдмiни статтi 49 Унiфiкованого закону, застосовуються до особи, яка, акцептувавши вексель i здiйснивши платiж за ним, вимагає його суму вiд зобов'язаних перед нею осiб.
Стаття 15
Кожна з Високих Договiрних Сторiн вправi прийняти рiшення про те, що, у разi втрати права за давнiстю або у разi закiнчення строку позовної давностi, на її територiї може бути пред'явлений позов до трасанта, який не забезпечив покриття векселя, або до трасанта чи iндосанта, якi неправомiрно збагатилися. Таке ж саме право iснує, у разi закiнчення строку позовної давностi, щодо акцептанта, який отримав покриття або неправомiрно збагатився.
Стаття 16
Питання про те, чи зобов'язаний трасант забезпечити покриття при настаннi строку платежу або чи має держатель спецiальнi права на це покриття, залишається поза сферою застосування Унiфiкованого закону.
Такi ж самi положення застосовуються до будь-якого iншого питання, що стосується правовiдносин, на основi яких було видано вексель.
Стаття 17
Законодавству кожної з Високих Договiрних Сторiн належить право визначати пiдстави перерви або зупинення вiдлiку строкiв позовної давностi у разi пред'явлення позовiв за переказними векселями в їхнiх судах.
Iншi Високi Договiрнi Сторони мають право визначити умови, на яких вони визнають такi пiдстави. Такi ж самi положення застосовуються до юридичної сили позову як засобу для початку вiдлiку строкiв позовної давностi, встановлених абзацом 3 статтi 70 Унiфiкованого закону.
Стаття 18
Кожна з Високих Договiрних Сторiн має право встановити, що деякi робочi днi будуть прирiвнюватися до встановлених законом неробочих днiв щодо пред'явлення для акцепту або платежу i щодо всiх iнших дiй, якi стосуються переказних векселiв.
Стаття 19
Кожна з Високих Договiрних Сторiн може визначити для документiв, передбачених у статтi 75 Унiфiкованого закону, назву, яка буде встановлена у нацiональних законах, або може не давати їм будь-якої спецiальної назви за умови, що документи мiстять пряму вказiвку на те, що вони виданi проти наказу.
Стаття 20
Положення статей 1 - 18 цього Додатка щодо переказних векселiв рiвною мiрою застосовуються до простих векселiв.
Стаття 21
Кожна з Високих Договiрних Сторiн залишає за собою право обмежити зобов'язання, зазначене в статтi I Конвенцiї, лише застосуванням положень, що стосуються лише переказних векселiв, i не запроваджувати на своїй територiї положень, що стосуються простих векселiв i мiстяться в Роздiлi II Унiфiкованого закону. У такому разi Висока Договiрна Сторона, яка використає це застереження, буде розглядатися як договiрна сторона лише щодо переказних векселiв.
Кожна з Високих Договiрних Сторiн залишає за собою право у подальшому запровадити положення, що стосуються простих векселiв, шляхом прийняття спецiального законодавства, яке буде повною мiрою вiдповiдати положенням Роздiлу II Унiфiкованого закону i яке буде вiдтворювати правила про переказнi векселi, на якi робиться посилання, з тими лише змiнами, що випливають iз статей 75, 76, 77 i 78 Унiфiкованого закону та iз статей 19 i 20 цього Додатка.
Стаття 22
Кожна з Високих Договiрних Сторiн має право вживати надзвичайних заходiв загального характеру стосовно продовження строкiв, необхiдних для збереження права регресу та стосовно продовження строкiв платежу.
Стаття 23
Кожна з Високих Договiрних Сторiн зобов'язується визнавати положення, прийнятi всiма iншими Високими Договiрними Сторонами в силу статей 1 - 4, 6, 8 - 16 i 18 - 21 цього Додатка.
Конвенцiя набрала сили 1 сiчня 1934 року.
На зберiгання Генеральному Секретарю Лiги Нацiй (Органiзацiї Об'єднаних Нацiй) передали свої ратифiкацiйнi грамоти (р) або документи про приєднання (п) такi Держави:
| Австрiя (р) | - 31 серпня 1932 року |
| Бельгiя (р) | - 31 серпня 1932 року |
| Бразилiя (п) | - 26 серпня 1942 року |
| Данiя (р) | - 27 липня 1932 року |
| Фiнляндiя (р) | - 31 серпня 1932 року |
| Францiя (п) | - 27 квiтня 1936 року |
| Нiмеччина (р) | - 3 жовтня 1933 року |
| Грецiя (р) | - 31 серпня 1931 року |
| Угорщина (п) | - 28 жовтня 1964 року |
| Iталiя (р) | - 31 серпня 1932 року |
| Японiя (р) | - 31 серпня 1932 року |
| Люксембург (р) | - 5 березня 1963 року |
| Монако (п) | - 25 сiчня 1934 року |
| Нiдерланди | |
| для Королiвства в Європi (р) | - 20 серпня 1932 року |
| для територiй Нiдерландiв в Iндiї i о-ва Кюрасао (п) | - 16 липня 1935 року |
| для Суринаму (п) | - 7 серпня 1936 року |
| Норвегiя (р) | - 27 липня 1932 року |
| Польща (п) | - 19 грудня 1936 року |
| Португалiя (р) | - 8 червня 1934 року |
| Швецiя (р) | - 27 липня 1932 року |
| Швейцарiя (р) | - 26 серпня 1932 року |
| Союз Радянських Соцiалiстичних Республiк (п) | - 25 листопада 1936 року |
Конвенцiю пiдписали такi Держави: Колумбiя, Чехословаччина, Еквадор, Перу, Iспанiя, Туреччина, Югославiя.
Застереження i заяви
Австрiя
Ця ратифiкацiя здiйснена iз застосуванням застережень, передбачених в статтях 6, 10, 14, 15, 17 i 20 Додатка II до цiєї Конвенцiї.
У повiдомленнi, одержаному 13 травня 1963 року, Уряд Австрiї сповiстив Генерального Секретаря про те, що вiдповiдно до частини третьої статтi I Конвенцiї вiн "прийняв рiшення здiйснити застереження, передбаченi в статтi 18 Додатка II до Конвенцiї, про те, що деякi робочi днi будуть прирiвнюватися до встановлених законом неробочих днiв щодо пред'явлення для акцепту або платежу i щодо усiх iнших дiй, якi стосуються переказних векселiв".
У повiдомленнi, одержаному 26 листопада 1968 року, Уряд Австрiї, з посиланням на вказанi вище застереження, сповiстив Генерального Секретаря про те, що, "вiдповiдно до закону Австрiї, який набрав сили з 26 липня 1967 року, не можна вимагати платежу, акцепту або здiйснення iнших дiй, якi стосуються переказних векселiв i простих векселiв, у такi встановленi законом неробочi днi або днi, що прирiвнюються до таких неробочих днiв: 1 сiчня (День Нового Року), 6 сiчня (Водохреще), Страсна П'ятниця, Великдень, 1 Травня (Неробочий День), Вшестя, Духiв День, Свято Тiла Христового, 15 серпня (Перша Пречиста), 26 жовтня (Нацiональний День), 1 листопада (Свято Всiх Святих), 8 грудня (Непорочне Зачаття), 25 грудня i 26 грудня (Рiздво), суботи i недiлi".
Бельгiя
Ця ратифiкацiя здiйснена за умови використання прав, передбачених у статтях 1, 2, 3, 4, 5, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 16, 17 i 20 Додатка II до цiєї Конвенцiї. Що стосується Бельгiйського Конго i Руанди-Урундi, то Уряд Бельгiї має намiр залишити за собою всi права, передбаченi в зазначеному Додатку, за винятком права, вказаного в статтi 21 цього Додатка.
Бразилiя
Приєднання здiйснюється за умови застосування застережень, вказаних у статтях 2, 3, 5, 6, 7, 9, 10, 13. 15, 16, 17, 19 i 20 Додатка II до Конвенцiї.
Данiя
Зобов'язання Уряду Короля запровадити в Данiї Одноманiтний закон, що складає Додаток I до цiєї Конвенцiї, обумовлене застереженнями, що мiстяться в статтях 10, 14, 15, 17, 18 i 20 Додатка II до вказаної Конвенцiї.
У повiдомленнi, одержаному 31 сiчня 1966 року, Уряд Данiї сповiстив Генерального Секретаря про таке: "3 1 грудня 1965 року у закони Данiї, якi вводять в дiю одноманiтне законодавство, запроваджене Конвенцiєю, були внесенi змiни, вiдповiдно до яких суботи будуть прирiвнюватися до встановлених законом неробочих днiв. Це повiдомлення повинно розглядатися як таке, що зроблене вiдповiдно до частини третьої статтi I Конвенцiї".
Фiнляндiя
Ця ратифiкацiя здiйснена iз застереженнями, вказаними в статтях 14 i 20 Додатка II до цiєї Конвенцiї, i Фiнляндiя використала право, яке надається Високим Договiрним Сторонам статтями 15, 17 i 18 вказаного Додатка, приймати закони з питань, про якi йдеться в зазначених статтях.
У повiдомленнi, одержаному 29 липня 1966 року, Уряд Фiнляндiї сповiстив Генерального Секретаря про таке: "З 1 червня 1966 року 1 травня i суботи червня, липня i серпня будуть прирiвнюватися до встановлених законом неробочих днiв. Це повiдомлення повинно розглядатися як таке, що зроблене вiдповiдно до частини третьої статтi I Конвенцiї".
Францiя
Заявила про те, що будуть застосовуватися статтi 1, 2, 3, 4, 6, 10, 11, 13, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 22 i 23 Додатка II до цiєї Конвенцiї.
Нiмеччина
Ця ратифiкацiя здiйснена iз застереженнями, вказаними в статтях 6, 10, 13, 14, 15, 17, 19 i 20 Додатка II до Конвенцiї.
Грецiя
Iз врахуванням таких застережень, передбачених у Додатку II:
Стаття 8: Частини 1 i 3.
Стаття 9: Щодо векселiв, якi пiдлягають оплатi на визначену дату або у визначений строк вiд дати видачi чи вiд дати пред'явлення.
Стаття 13.
Стаття 15: (а) Пред'явлення позову до трасанта або iндосанта, якi неправомiрно збагатилися; (б) Таке ж саме пред'явлення позову до акцептанта, який неправомiрно збагатився. "Такi позови можуть бути пред'явленi протягом строку в п'ять рокiв, починаючи з дати видачi переказного векселя".
Стаття 17: Повиннi застосовуватися положення закону Грецiї, якi передбачають скороченi строки позовної давностi.
Стаття 20: Вказанi вище застереження будуть рiвною мiрою застосовуватися до простих векселiв.
Угорщина
У повiдомленнi, одержаному 5 сiчня 1966 року, Уряд Угорщини, посилаючись на частину третю статтi I Конвенцiї i статтю 18 Додатка II до неї, сповiстив Генерального Секретаря про таке: "Що стосується переказних векселiв i простих векселiв, то не можна вимагати платiж за ними в Угорщинi у встановленi законом неробочi днi, а саме: 1 сiчня (День Нового Року), 4 квiтня (День Визволення), 1 травня (День Працi), 20 серпня (День Конституцiї), 7 листопада (Рiчниця Жовтневої Соцiалiстичної Революцiї), 25 грудня (Перший День Рiздва), 26 грудня (Другий День Рiздва), Свiтлий Понедiлок i щотижневi вихiднi днi (як правило, недiлi).
Iталiя
Уряд Iталiї залишає за собою право використати право, що надається в статтях 2, 8, 10, 13, 15, 16, 17, 19 i 20 Додатка II до цiєї Конвенцiї.
Японiя
Ця ратифiкацiя здiйснена за умови застосування права, вказаного в Додатку II до цiєї Конвенцiї, в силу частини 2 статтi 1.
Люксембург
Ратифiкацiйна грамота зазначає, що Уряд Люксембургу вiдповiдно до статтi I Конвенцiї, використає всi застереження, вказанi в статтях 1, 4, 11, 12, 13, 15, 16, 18, 19 i 20 Додатка II до Конвенцiї.
Нiдерланди
Для Королiвства в Європi
Ця Ратифiкацiя здiйснена з врахуванням застережень, вказаних у Додатку II до Конвенцiї.
Для територiй Нiдерландiв в Iндiї i о-ва Кюрасао
Iз врахуванням застережень, вказаних у Додатку II до Конвенцiї.
Для Суринаму
Iз врахуванням застережень, вказаних у Додатку II до Конвенцiї.
Норвегiя
Ця ратифiкацiя здiйснена за умови застосування застережень, вказаних у статтях 14 i 20 Додатка II до Конвенцiї, i Королiвський Уряд Норвегiї залишає в той же час за собою право використати право, надане кожнiй з Високих Договiрних Сторiн статтями 10, 15, 17 i 18 вказаного Додатка, приймати закони з питань, про якi йдеться в зазначених статтях. У повiдомленнi, одержаному 15 квiтня 1970 року, Уряд Норвегiї сповiстив Генерального Секретаря про те, що з 1 червня 1970 року у Норвегiї буде оприлюднено законодавство, згiдно з яким суботи i перший день травня мiсяця будуть прирiвнюватися до встановлених законом неробочих днiв.
Польща
Це приєднання здiйснене за умови застосування застережень, вказаних у статтях 2, 6, 7, 10, 11, 13, 14, 15, 17, 19, 20, 22 i частинi 2 статтi 21 Додатка II до Конвенцiї.
Швецiя
Ця ратифiкацiя здiйснена за умови застосування застережень, вказаних у статтях 14 i 20 Додатка II до Конвенцiї, i Королiвський Уряд Швецiї використав право, яке надається Високим Договiрним Сторонам статтями 10, 15 i 17 вказаного Додатка, приймати закони з питань, про якi йдеться в зазначених статтях.
У повiдомленнi, одержаному 16 травня 1961 року, Уряд Швецiї сповiстив Генерального Секретаря про те, що Уряд Швецiї, отримавши згоду Парламенту, оприлюднив 7 квiтня 1961 року закон, згiдно з яким суботи з 1 червня по 30 вересня кожного року будуть прирiвнюватися до встановлених законом неробочих днiв для цiлей, пов'язаних з пред'явленням для акцепту або платежу i щодо усiх iнших дiй, якi стосуються переказних векселiв. Уряд Швецiї, крiм того, просить розглядати це повiдомлення як повiдомлення про застереження, здiйсненi вiдповiдно до частини третьої статтi I Конвенцiї.
У повiдомленнi, одержаному 18 червня 1965 року, Уряд Швецiї сповiстив Генерального Секретаря про таке:... 26 травня 1965 року Уряд Швецiї, отримавши згоду Парламенту, оприлюднив норми закону, згiдно з якими в закон Швецiї, що вводить в дiю одноманiтне законодавство, запроваджене Конвенцiєю, були внесенi змiни, вiдповiдно до яких суботи будуть прирiвнюватися до встановлених законом неробочих днiв, як це вже є у випадку з суботами квiтня, травня, червня, липня, серпня i вересня. Цi норми наберуть сили 1 жовтня 1965 року.
Швейцарiя
Ця ратифiкацiя здiйснена за умови застосування застережень, вказаних у статтях 2, 6, 14, 15, 16, 17, 18 i 19 Додатка II.
Вiдповiдно до заяви, здiйсненої Урядом Швейцарiї при передачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти про ратифiкацiю цiєї Конвенцiї, остання набуває чинностi для Швейцарiї лише пiсля прийняття закону про внесення змiн до роздiлiв XXIV - XXXIII Федерального Кодексу про Зобов'язання або, у разi потреби, спецiального закону про переказнi векселi, простi векселi i чеки. Оскiльки вказаний вище закон набрав сили 1 липня 1937 року, то Конвенцiя набула чинностi для Швейцарiї з цiєї ж дати.
Союз Радянських Соцiалiстичних Республiк
Iз врахуванням застережень, вказаних у Додатку II до Конвенцiї.
Конвенцiя набуде чинностi для України 06.01.2000
