МIНIСТЕРСТВО ДОХОДIВ I ЗБОРIВ УКРАЇНИ

вiд 07.05.2014	N 10441/7/99-99-10-03-01-17

 

Головнi управлiння Мiндоходiв в АР Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, Мiжрегiональне головне управлiння Мiндоходiв - Центральний офiс з обслуговування великих платникiв, митницi Мiндоходiв

Щодо судових спорiв стосовно визначення (коригування) митної вартостi товарiв

     Статистичнi данi щодо судових справ, пов'язаних iз здiйсненням митного контролю та митного оформлення товарiв, свiдчать, що найбiльш численною категорiєю спорiв (близько 61 %) є спори стосовно оскарження рiшень органiв Мiнiстерства доходiв i зборiв (надалi - Мiндоходiв) про визначення (коригування) митної вартостi товарiв. Сутнiсть спiрних вiдносин полягає в тому, що при вирiшеннi питання розмитнення iмпортованих товарiв, контролюючий орган не погодившись з задекларованою суб'єктом зовнiшньоекономiчної дiяльностi (надалi - суб'єктом ЗЕД) вартiстю, визначає її самостiйно за вiдповiдним методом. Як наслiдок, у декларанта виникає обов'язок щодо сплати додаткових сум ПДВ та ввiзного митна.

     При цьому простежується негативна тенденцiя стосовно зростання кiлькостi випадкiв винесення судових рiшень не на користь держави, що тягне за собою як збiльшення суми коштiв, якi пiдлягають поверненню з бюджету, так i суми судових витрат, якi мають бути вiдшкодованi. Наприклад, лише протягом перших двох мiсяцiв поточного року судами задоволено позовнi вимоги суб'єктiв ЗЕД про скасування рiшень про коригування митної вартостi товарiв у 225 справах (61 % вiд загальної кiлькостi розглянутих справ цiєї категорiї) та вiдшкодовано, переважно з рахункiв митниць, судовi витрати у загальнiй сумi понад 200 тис. грн.

     За наслiдками проведеного аналiзу судової практики з даних питань слiд повiдомити наступне.

     Основною причиною винесення судами рiшень не на користь органiв Мiндоходiв є вiдсутнiсть допустимих доказiв щодо неможливостi застосування першого методу визначення митної вартостi.

     Вiдповiдно до частини 2 статтi 58 Митного кодексу України (далi - Кодекс) метод визначення митної вартостi товарiв за цiною договору (контракту) щодо товарiв, якi iмпортуються, не застосовується, якщо використанi декларантом або уповноваженою ним особою вiдомостi не пiдтвердженi документально або не визначенi кiлькiсно i достовiрнi та/або вiдсутня хоча б одна iз складових митної вартостi, яка є обов'язковою при її обчисленнi.

     Частиною 3 статтi 53 Кодексу визначено, що у разi якщо зазначенi у частинi 2 цiєї статтi документи мiстять розбiжностi, наявнi ознаки пiдробки або не мiстять всiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходiв i зборiв зобов'язана протягом 10 календарних днiв надати (за наявностi) додатковi документи.

     На пiдставi аналiзу наведених вище норм, суди доходять висновкiв, що законом чiтко встановлено умову, за наявностi якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документiв та вiдмова у митному оформленнi за заявленою декларантом митною вартiстю товарiв.

     Такою iмперативною умовою є наявнiсть обґрунтованих сумнiвiв у правильностi зазначеної декларантом митної вартостi товарiв. На думку судiв, сумнiви є обґрунтованими, якщо документи мiстять розбiжностi, наявнi ознаки пiдробки або не мiстять всiх вiдомостей, що пiдтверджують числовi значення складових митної вартостi товарiв, чи вiдомостей щодо цiни, що була фактично сплачена або пiдлягає сплатi за цi товари.

     Вiдтак, на думку судiв, приписи вказаних статей зобов'язують митницю зазначити конкретнi обставини, якi викликали вiдповiднi сумнiви, причини неможливостi їх перевiрки на пiдставi наданих декларантом документiв, а також обґрунтувати необхiднiсть перевiрки спiрних вiдомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумнiви у їх достовiрностi.

     Встановивши вiдсутнiсть достатнiх вiдомостей, що пiдтверджують задекларовану митну вартiсть товарiв орган Мiндоходiв повинен вказати, якi саме складовi митної вартостi товарiв є непiдтвердженими, чому з поданих документiв неможливо встановити данi складовi та якi документи необхiднi для пiдтвердження того чи iншого показника.

     Не наведення митницею в графi 33 рiшення про коригування митної вартостi товарiв доказiв того, що документи, поданi декларантом для митного оформлення товару є недостатнiми чи такими, що у своїй сукупностi викликають сумнiв у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документiв без зазначення обставин, якi цi документи повиннi пiдтвердити свiдчать про протиправнiсть рiшення щодо застосування iншого, нiж основний метод визначення митної вартостi товарiв.

     При цьому, суди наголошують на наступному.

     Виготовлення iноземним контрагентом документiв, що пiдтверджують митну вартiсть товарiв, на рiзних бланках та пiдписання їх рiзними особами за вiдсутностi розбiжностей у числових значеннях не можуть бути пiдставою для коригування митної вартостi товарiв. Надаючи правову оцiнку вказаним розбiжностям суди вказують, що такi розбiжностi не свiдчать про невiрнi числовi значення складових митної вартостi товарiв, та можуть бути зумовленi особливостями органiзацiї бухгалтерського облiку та розподiлу обов'язкiв мiж працiвниками вiдповiдного пiдприємства.

     Спрацювання профiлiв ризикiв автоматизованої системи аналiзу та управлiння ризиками та наявнiсть iнформацiї про те, що iдентичнi або подiбнi товари було оформлено у митному вiдношеннi iншими особами за вищою митною вартiстю, якщо вiдсутнi iншi законнi пiдстави для витребовування додаткових документiв, не може бути пiдставою для такого витребовування та вiдмови у прийняттi заявленої декларантом митної вартостi товарiв за цiною контракту.

     Суди вважають, що вiдомостi з iнформацiйних баз даних Мiндоходiв мають лише допомiжний iнформацiйний характер при прийняттi митницею вiдповiдних рiшень та з об'єктивних причин не можуть мiстити усiєї iнформацiї, що стосується суб'єктiв ЗЕД, товарiв i умов їх продажу, тому такi данi не можуть мати бiльше значення, нiж наданi декларантом первиннi документи про товар.

     Розбiжнiсть мiж рiвнем заявленої декларантом митної вартостi товару та рiвнем митної вартостi iдентичних або подiбних товарiв, митне оформлення яких вже здiйснено, не є беззаперечним доказом для пiдтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартостi товару.

     В цьому випадку, з точки зору судiв, митницi повиннi здiйснити дослiдження документiв щодо поставки товару з метою встановлення доказiв, якi пiдтверджують сумнiв у правильностi визначення митної вартостi товару. Митницi зобов'язанi довести обґрунтованiсть цього сумнiву, оскiльки з цiєю обставиною закон пов'язує можливiсть витребовування додаткових документiв у декларанта та надає право вчиняти дiї, спрямованi на коригування митної вартостi товару.

     Як наслiдок, само лише зазначення у рiшеннi про коригування митної вартостi товарiв реквiзитiв ранiше оформленої митної декларацiї з вищим рiвнем митної вартостi товару не може вважатись належним пiдтвердженням обґрунтованостi коригування митної вартостi. В такому випадку, на думку судiв, детального дослiдження потребує митна декларацiя iншого митного оформлення з доданими до неї документами.

     Враховуючи викладене, з метою недопущення збiльшення кiлькостi необґрунтовано прийнятих рiшень про коригування митної вартостi товарiв, оскарження яких не матиме для органiв Мiндоходiв судової перспективи, зобов'язую органiзувати вивчення даного листа фахiвцями пiдроздiлiв правової роботи та пiдроздiлiв, що вiдповiдають за здiйснення контролю правильностi заявленої митної вартостi товарiв.

В.о. директора Департаменту правової роботи

С.О. Мiняйло