ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про фермерське господарство

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 8 вересня 2005 року N 2864-IV,
вiд 3 березня 2009 року N 1048-VI,
вiд 16 квiтня 2009 року N 1276-VI,
вiд 21 жовтня 2009 року N 1661-VI,
вiд 23 вересня 2010 року N 2555-VI,
Податковим кодексом України
вiд 2 грудня 2010 року N 2755-VI,
Законами України
вiд 16 червня 2011 року N 3523-VI,
вiд 16 жовтня 2012 року N 5462-VI,
вiд 15 квiтня 2014 року N 1206-VII,
вiд 31 березня 2016 року N 1067-VIII,
вiд 3 жовтня 2017 року N 2148-VIII,
вiд 10 липня 2018 року N 2497-VIII,
вiд 21 липня 2020 року N 819-IX,
вiд 5 лютого 2021 року N 1217-IX

(У текстi Закону слова "центральний орган виконавчої влади з питань аграрної полiтики України" в усiх вiдмiнках замiнено словами "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної полiтики" у вiдповiдному вiдмiнку згiдно iз Законом України вiд 16 жовтня 2012 року N 5462-VI)

     Цей Закон визначає правовi, економiчнi та соцiальнi засади створення та дiяльностi фермерських господарств як прогресивної форми пiдприємницької дiяльностi громадян у галузi сiльського господарства України.

     Закон спрямований на створення умов для реалiзацiї iнiцiативи громадян щодо виробництва товарної сiльськогосподарської продукцiї, її переробки та реалiзацiї на внутрiшньому i зовнiшньому ринках, а також для забезпечення рацiонального використання i охорони земель фермерських господарств, правового та соцiального захисту фермерiв України.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Поняття фермерського господарства

     1. Фермерське господарство є формою пiдприємницької дiяльностi громадян, якi виявили бажання виробляти товарну сiльськогосподарську продукцiю, здiйснювати її переробку та реалiзацiю з метою отримання прибутку на земельних дiлянках, наданих їм у власнiсть та/або користування, у тому числi в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сiльськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, вiдповiдно до закону.

(частина перша статтi 1 у редакцiї Закону України вiд 31.03.2016р. N 1067-VIII)

     2. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кiлькома громадянами України, якi є родичами або членами сiм'ї, вiдповiдно до закону.

     3. Фермерське господарство має найменування та може мати печатки.

(частина третя статтi 1 у редакцiї Закону України вiд 15.04.2014р. N 1206-VII)

     4. Фермерське господарство пiдлягає державнiй реєстрацiї як юридична особа або фiзична особа - пiдприємець. Фермерське господарство дiє на основi установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларацiї) про створення фермерського господарства). В установчому документi зазначаються найменування господарства, його мiсцезнаходження, адреса, предмет i мета дiяльностi, порядок формування майна (складеного капiталу), органи управлiння, порядок прийняття ними рiшень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та iншi положення, що не суперечать законодавству України.

(частина четверта статтi 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 31.03.2016р. N 1067-VIII, вiд 10.07.2018р. N 2497-VIII)

     5. Фермерське господарство, зареєстроване як юридична особа, має статус сiмейного фермерського господарства, за умови що в його пiдприємницькiй дiяльностi використовується праця членiв такого господарства, якими є виключно члени однiєї сiм'ї вiдповiдно до статтi 3 Сiмейного кодексу України.

     Фермерське господарство без статусу юридичної особи органiзовується на основi дiяльностi фiзичної особи - пiдприємця i має статус сiмейного фермерського господарства, за умови використання працi членiв такого господарства, якими є виключно фiзична особа - пiдприємець та члени її сiм'ї вiдповiдно до статтi 3 Сiмейного кодексу України. Особливостi створення та дiяльностi сiмейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи регулюються положеннями статтi 8¹ цього Закону.

     Головою сiмейного фермерського господарства може бути лише член вiдповiдної сiм'ї.

     Залучення сiмейним фермерським господарством iнших громадян вiдповiдно до статтi 27 цього Закону може здiйснюватися виключно для виконання сезонних та окремих робiт, якi безпосередньо пов'язанi з дiяльнiстю господарства i потребують спецiальних знань чи навичок.

(статтю 1 доповнено частиною п'ятою згiдно iз Законом України вiд 31.03.2016р. N 1067-VIII)

     Стаття 2. Законодавство про фермерське господарство

     1. Вiдносини, пов'язанi iз створенням, дiяльнiстю та припиненням дiяльностi фермерських господарств, регулюються Конституцiєю України, Земельним кодексом України, цим Законом та iншими нормативно-правовими актами України.

     2. Цей Закон не поширюється на громадян, якi ведуть особисте селянське господарство або якi використовують земельнi дiлянки для будiвництва та обслуговування житлового будинку, господарських будiвель i споруд (присадибнi дiлянки), садiвництва, городництва, сiнокосiння та випасання худоби.

     Стаття 3. Члени фермерського господарства

     1. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, дiти, якi досягли 14-рiчного вiку, iншi члени сiм'ї, родичi, якi об'єдналися для спiльного ведення фермерського господарства, визнають i дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, якi працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

(частина перша статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.07.2018р. N 2497-VIII)

     2. При створеннi фермерського господарства одним iз членiв сiм'ї iншi члени сiм'ї, а також родичi можуть стати членами цього фермерського господарства пiсля внесення змiн до його установчого документа.

(частина друга статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.07.2018р. N 2497-VIII)

     3. Для цiлей цього Закону до членiв сiм'ї та родичiв голови фермерського господарства вiдносяться дружина (чоловiк), батьки, дiти, баба, дiд, прабаба, прадiд, внуки, правнуки, мачуха, вiтчим, падчерка, пасинок, рiднi та двоюрiднi брати та сестри, дядько, тiтка, племiнники як голови фермерського господарства, так i його дружини (її чоловiка), а також особи, якi перебувають у родинних стосунках першого ступеня спорiднення з усiма вищезазначеними членами сiм'ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловiка або дружини, її чоловiк або дружина, дiти як такої особи, так i її чоловiка або дружини, у тому числi усиновленi ними дiти).

(статтю 3 доповнено частиною третьою згiдно iз Законом України вiд 21.10.2009р. N 1661-VI)

     Стаття 4. Голова фермерського господарства

     1. Головою фермерського господарства є його засновник або iнша визначена в Статутi особа.

     2. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, пiдприємствами, установами, органiзацiями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями вiдповiдно до закону.

     3. Голова фермерського господарства укладає вiд iменi господарства угоди та вчиняє iншi юридично значимi дiї вiдповiдно до законодавства України.

     4. Голова фермерського господарства може письмово доручати виконання своїх обов'язкiв одному з членiв господарства або особi, яка працює за контрактом.

Роздiл II
СТВОРЕННЯ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

     Стаття 5. Громадяни, якi мають право на створення фермерського господарства

     Право на створення фермерського господарства має кожний дiєздатний громадянин України, який досяг 18-рiчного вiку та виявив бажання створити фермерське господарство.

(частина перша статтi 5 у редакцiї Закону України вiд 16.06.2011р. N 3523-VI)

     Громадяни, що створили фермерське господарство, мають право облаштувати житло в тiй частинi наданої для ведення фермерського господарства земельної дiлянки, з якої забезпечується зручний доступ до всiх виробничих об'єктiв господарства. Якщо житло членiв фермерського господарства знаходиться за межами населених пунктiв, то вони мають право на створення вiдокремленої фермерської садиби, якiй надається поштова адреса.

(частина друга статтi 5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.04.2009р. N 1276-VI)

     Вiдокремленою фермерською садибою є земельна дiлянка разом з розташованими на нiй житловим будинком, господарсько-побутовими будiвлями, наземними i пiдземними комунiкацiями, багаторiчними насадженнями, яка знаходиться за межами населеного пункту.

(статтю 5 доповнено новою частиною третьою згiдно iз Законом України вiд 03.03.2009р. N 1048-VI, у зв'язку з цим частини третю i четверту вважати вiдповiдно частинами четвертою i п'ятою)

     Для облаштування вiдокремленої садиби фермерському господарству надається за рахунок бюджету допомога на будiвництво пiд'їзних шляхiв до фермерського господарства, електро- i радiотелефонних мереж, газо- i водопостачальних систем.

     Переселенцям, якi створюють фермерське господарство в трудонедостатнiх населених пунктах, перелiк яких визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України, надається одноразова грошова допомога за рахунок державного бюджету у розмiрi, що встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 6. Виключена

(згiдно iз Законом України вiд 16.06.2011р. N 3523-VI)

     Стаття 7. Надання земельних дiлянок для ведення фермерського господарства iз земель державної та комунальної власностi

     1. Надання земельних дiлянок державної та комунальної власностi у власнiсть або користування для ведення фермерського господарства здiйснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

(стаття 7 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 16.06.2011р. N 3523-VI, вiд 16.10.2012р. N 5462-VI, у редакцiї Закону України вiд 31.03.2016р. N 1067-VIII)

     Стаття 8. Державна реєстрацiя фермерського господарства

     1. Фермерське господарство пiдлягає державнiй реєстрацiї у порядку, встановленому законом для державної реєстрацiї юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв, за умови набуття громадянином України або кiлькома громадянами України, якi виявили бажання створити фермерське господарство, права власностi або користування земельною дiлянкою.

(стаття 8 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 23.09.2010р. N 2555-VI, у редакцiї Закону України вiд 31.03.2016р. N 1067-VIII)

     Стаття 8¹. Особливостi створення та дiяльностi сiмейного фермерського господарства без набуття статусу юридичної особи

     1. Сiмейне фермерське господарство без статусу юридичної особи органiзовується фiзичною особою самостiйно або спiльно з членами її сiм'ї на пiдставi договору (декларацiї) про створення сiмейного фермерського господарства.

     2. Договiр про створення сiмейного фермерського господарства укладається фiзичною особою спiльно з членами її сiм'ї в письмовiй формi i пiдлягає нотарiальному посвiдченню за мiсцем розташування майна та земельних дiлянок фермерського господарства.

     Декларацiя про створення сiмейного фермерського господарства (у разi одноосiбного ведення такого господарства) складається фiзичною особою самостiйно в письмовiй формi.

     3. Головою сiмейного фермерського господарства без статусу юридичної особи є член сiм'ї, визначений договором (декларацiєю) про створення сiмейного фермерського господарства, який реєструється як фiзична особа - пiдприємець.

     Пiсля укладання (складання) договору (декларацiї) про створення сiмейного фермерського господарства голова сiмейного фермерського господарства має зареєструватися як фiзична особа - пiдприємець або зареєструвати змiни до вiдомостей про фiзичну особу - пiдприємця в порядку, встановленому законом.

     4. Вiд iменi сiмейного фермерського господарства без статусу юридичної особи має право виступати голова цього господарства або уповноважений ним у встановленому цивiльним законодавством порядку один iз членiв господарства.

     5. Умови договору (декларацiї) про створення сiмейного фермерського господарства визначають:

     а) найменування, мiсцезнаходження (адресу) господарства, мету та види його дiяльностi;

     б) порядок прийняття рiшень та координацiї спiльної дiяльностi членiв господарства;

     в) правовий режим спiльного майна членiв господарства;

     г) порядок покриття витрат та розподiлу результатiв (прибутку або збиткiв) дiяльностi господарства мiж його членами;

     ґ) порядок вступу до господарства та виходу з нього;

     д) трудовi вiдносини членiв господарства;

     е) прiзвище, iм'я та по батьковi членiв господарства, ступiнь їх родинного зв'язку, паспортнi данi та реєстрацiйнi номери облiкових карток платникiв податкiв (для фiзичних осiб, якi через свої релiгiйнi переконання вiдмовляються вiд прийняття реєстрацiйного номера облiкової картки платника податкiв та офiцiйно повiдомили про це вiдповiдний контролюючий орган i мають вiдмiтку у паспортi, реєстрацiйнi номери облiкових карток платникiв податкiв не зазначаються);

     є) iншi положення, що не суперечать чинному законодавству.

     6. Типова форма договору (декларацiї) про створення сiмейного фермерського господарства затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної полiтики.

(Закон доповнено статтею 81 згiдно iз Законом України вiд 31.03.2016р. N 1067-VIII, стаття 81 у редакцiї Закону України вiд 10.07.2018р. N 2497-VIII)

Роздiл III
ДЕРЖАВНА ПIДТРИМКА ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

     Стаття 9. Надання допомоги фермерським господарствам

(назва в редакцiї Закону України вiд 08.09.2005р. N 2864-IV)

     1. Новоствореним фермерським господарствам у перiод становлення (першi три роки пiсля його створення, а у трудонедостатнiх населених пунктах - п'ять рокiв), фермерським господарствам з вiдокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, якi провадять господарську дiяльнiсть та розташованi у гiрських населених пунктах, на полiських територiях, визначених в установленому порядку Кабiнетом Мiнiстрiв України, та iншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного i мiсцевого бюджетiв, у тому числi через Український державний фонд пiдтримки фермерських господарств.

(абзац перший частини першої статтi 9 у редакцiї Закону України вiд 08.09.2005р. N 2864-IV, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.03.2009р. N 1048-VI)

     Кабiнет Мiнiстрiв України щорiчно в проектi Державного бюджету України передбачає кошти на пiдтримку фермерських господарств.

     Органи виконавчої влади та органи мiсцевого самоврядування щорiчно передбачають кошти в проектах мiсцевих бюджетiв на пiдтримку фермерських господарств.

     2. Кошти Державного бюджету України спрямовуються на мелiорацiю земель, у тому числi їх зрошення та осушення, а також на консервацiю та рекультивацiю малопродуктивних сiльськогосподарських угiдь, на придбання сiльськогосподарської технiки (комбайнiв, тракторiв, автомашин, бульдозерiв, сiвалок тощо).

     3. За рахунок мiсцевих бюджетiв фермерським господарствам може надаватися допомога у будiвництвi об'єктiв виробничого i невиробничого призначення, житла, проведеннi заходiв щодо землеустрою.

     4. Порядок використання коштiв Державного бюджету України для надання пiдтримки новоствореним фермерським господарствам, фермерським господарствам з вiдокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, якi провадять господарську дiяльнiсть та розташованi у гiрських населених пунктах, на полiських територiях, визначених в установленому порядку Кабiнетом Мiнiстрiв України, та iншим фермерським господарствам установлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.

(частина четверта статтi 9 у редакцiї Закону України вiд 08.09.2005р. N 2864-IV, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.03.2009р. N 1048-VI)

     5. Фермерським господарствам зi статусом сiмейних фермерських господарств надається додаткова державна пiдтримка у порядку, передбаченому Законом України "Про державну пiдтримку сiльського господарства України", в тому числi на сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування.

(статтю 9 доповнено частиною п'ятою згiдно iз Законом України вiд 31.03.2016р. N 1067-VIII, частина п'ята статтi 9 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 10.07.2018р. N 2497-VIII)

     Стаття 10. Український державний фонд пiдтримки фермерських господарств

(назва в редакцiї Закону України вiд 08.09.2005р. N 2864-IV)

     Український державний фонд пiдтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функцiї з реалiзацiї державної полiтики щодо фiнансової пiдтримки становлення i розвитку фермерських господарств, дiє на основi Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної полiтики.

     Стаття 11. Використання коштiв Українського державного фонду пiдтримки фермерських господарств

     Кошти Українського державного фонду пiдтримки фермерських господарств надаються новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з вiдокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, якi провадять господарську дiяльнiсть та розташованi у гiрських населених пунктах, на полiських територiях, визначених в установленому порядку Кабiнетом Мiнiстрiв України, на безповоротнiй основi та на конкурсних засадах на поворотнiй основi, а iншим фермерським господарствам пiдтримка надається тiльки на поворотнiй основi, а також - спрямовуються на забезпечення гарантiй, поруки при кредитуваннi банками фермерських господарств.

(частина перша статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.03.2009р. N 1048-VI)

     Новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з вiдокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, якi провадять господарську дiяльнiсть та розташованi у гiрських населених пунктах, на полiських територiях, визначених в установленому порядку Кабiнетом Мiнiстрiв України, на безповоротнiй основi кошти надаються на такi цiлi: вiдшкодування вартостi розробки проектiв вiдведення земельних дiлянок для ведення фермерського господарства; вiдшкодування частини витрат, пов'язаних iз сплатою вiдсоткiв за користування кредитами банкiв, та часткову компенсацiю витрат на придбання одного трактора, комбайна, вантажного автомобiля, будiвництво та реконструкцiю тваринницьких примiщень, включаючи вартiсть проектно-кошторисних документiв, страхування фермерських господарств; пiдготовку, перепiдготовку, пiдвищення квалiфiкацiї кадрiв фермерських господарств у сiльськогосподарських навчальних закладах; розширення дослiджень з проблем органiзацiї i ведення виробництва у фермерських господарствах, видання рекомендацiй з питань використання досягнень науково-технiчного прогресу в дiяльностi фермерських господарств. На поворотнiй основi допомога надається для виробництва, переробки i збуту виробленої продукцiї, на здiйснення виробничої дiяльностi та iншi передбаченi статутом Українського державного фонду пiдтримки фермерських господарств цiлi пiд гарантiю повернення строком вiд трьох до п'яти рокiв.

(частина друга статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 03.03.2009р. N 1048-VI)

     Iншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України i мiсцевих бюджетiв, у тому числi через Український державний фонд пiдтримки фермерських господарств, на поворотнiй основi строком до п'яти рокiв на такi цiлi: придбання технiки, обладнання, поновлення обiгових коштiв, на виробництво та переробку сiльськогосподарської продукцiї, будiвництво та реконструкцiю виробничих i невиробничих примiщень, у тому числi житлових, закладення багаторiчних насаджень, розвиток кредитної та сiльськогосподарської кооперацiї, зрошення та мелiорацiю земель.

	(частина третя статтi 11 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 21.07.2020р. N 819-IX)
	(стаття 11 у редакцiї Закону України вiд 08.09.2005р. N 2864-IV)

Роздiл IV
ЗЕМЛI ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

     Стаття 12. Склад земель фермерського господарства

     1. Землi фермерського господарства можуть складатися iз:

     а) земельної дiлянки, що належить на правi власностi фермерському господарству як юридичнiй особi;

     б) земельних дiлянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на правi приватної власностi;

     в) земельної дiлянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

     2. Права володiння та користування земельними дiлянками, якi знаходяться у власностi членiв фермерського господарства, здiйснює фермерське господарство.

     Стаття 13. Приватизацiя земельних дiлянок членами фермерських господарств

     1. Члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власнiсть iз земель державної i комунальної власностi земельних дiлянок у розмiрi земельної частки (паю).

     2. Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власнiсть iз ранiше наданих їм у користування земельнi дiлянки у розмiрi земельної частки (паю) члена сiльськогосподарського пiдприємства, розташованого на територiї вiдповiдної ради. Земельнi дiлянки, на яких розташованi житловi будинки, господарськi будiвлi та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власнiсть у рахунок земельної частки (паю).

     3. Дiя частин першої та другої цiєї статтi не поширюється на громадян, якi ранiше набули права на земельну частку (пай).

     4. Громадяни України, якi до 1 сiчня 2002 року отримали в постiйне користування або оренду земельнi дiлянки для ведення фермерського господарства, мають переважне право на придбання (викуп) земельних дiлянок розмiром до 100 гектарiв сiльськогосподарських угiдь, у тому числi до 50 гектарiв рiллi, у власнiсть з розстрочкою платежу до 20 рокiв.

     Стаття 14. Права фермерського господарства та його членiв

     1. Фермерське господарство та його члени вiдповiдно до закону мають право:

     а) продавати або iншим способом вiдчужувати земельну дiлянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

     б) самостiйно господарювати на землi;

     в) власностi на посiви i насадження сiльськогосподарських та iнших культур, на вироблену сiльськогосподарську продукцiю;

     г) на вiдшкодування збиткiв;

     ґ) споруджувати житловi будинки, господарськi будiвлi та споруди;

     д) реалiзовувати вироблену сiльськогосподарську продукцiю на вiтчизняних ринках i поставляти на експорт;

     е) iншi права.

     2. Порушенi права власникiв земельних дiлянок пiдлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

     Стаття 15. Обов'язки фермерського господарства та його членiв

     1. Фермерськi господарства, у власностi яких є земельнi дiлянки, наданi їм для ведення фермерського господарства вiдповiдно до закону, зобов'язанi:

     а) забезпечувати використання земельних дiлянок за їх цiльовим призначенням;

     б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкiлля;

     в) сплачувати податки та збори;

     г) не порушувати прав власникiв сумiжних земельних дiлянок та землекористувачiв;

     ґ) не допускати зниження родючостi грунтiв та зберiгати iншi кориснi властивостi землi;

     д) надавати вiдповiдним органам виконавчої влади та органам мiсцевого самоврядування данi про стан i використання земель та iнших природних ресурсiв;

     е) дотримуватися санiтарних, екологiчних та iнших вимог щодо якостi продукцiї;

     є) дотримуватися правил добросусiдства та встановлених обмежень у використаннi земель i земельних сервiтутiв;

     ж) зберiгати геодезичнi знаки, протиерозiйнi споруди, мережi зрошувальних i осушувальних систем.

     2. Законом можуть бути встановленi iншi обов'язки власникiв земельних дiлянок.

     Стаття 16. Право фермерського господарства на будiвництво житлових будинкiв, господарських та iнших будiвель i споруд

     1. Фермерське господарство має право споруджувати житловi будинки, господарськi будiвлi та споруди на належних йому, його членам на правi власностi земельних дiлянках вiдповiдно до затверджених документацiї iз землеустрою та мiстобудiвної документацiї у встановленому законом порядку.

     2. Будiвництво на орендованiй земельнiй дiлянцi житлових будинкiв, господарських будiвель та споруд фермерське господарство - орендар погоджує з орендодавцем.

     Стаття 17. Використання земель фермерських господарств iншими особами

     1. На землях фермерських господарств особи мають право вiльного проходу, проїзду всiма видами транспорту по дорогах, пересування на човнах, купання у водоймах на належних фермерським господарствам на правi власностi або правi оренди земельних дiлянках, розмiщення наметiв i проживання в них, розведення багаття та iншi дiї, що дозволяються за згодою їх власникiв, крiм випадкiв встановлення за рiшенням суду земельних сервiтутiв, за умови збереження природних компонентiв в екологiчно чистому виглядi.

     2. Юридичнi особи - власники об'єктiв (газо-, нафтопроводiв, лiнiй електропередач, зв'язку тощо), що проходять через земельнi дiлянки фермерських господарств, мають право доступу до таких об'єктiв на пiдставi угоди, укладеної з вiдповiдним фермерським господарством, вiдповiдно до затвердженої документацiї iз землеустрою або встановленого земельного сервiтуту.

     Стаття 18. Право фермерського господарства на користування природними ресурсами

     Фермерське господарство має право використовувати для потреб господарства загальнопоширенi кориснi копалини (пiсок, глина, гравiй, торф тощо), лiсовi угiддя, воднi об'єкти та прiснi пiдземнi води, що знаходяться на земельнiй дiлянцi, вiдповiдно до законодавства України.

Роздiл V
МАЙНО ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

     Стаття 19. Формування майна фермерського господарства

     До складу майна фермерського господарства (складеного капiталу) можуть входити: будiвлi, споруди, облаштування, матерiальнi цiнностi, цiннi папери, продукцiя, вироблена господарством в результатi господарської дiяльностi, одержанi доходи, iнше майно, набуте на пiдставах, що не забороненi законом, право користування землею, водою та iншими природними ресурсами, будiвлями, спорудами, обладнанням, а також iншi майновi права (в тому числi на iнтелектуальну власнiсть), грошовi кошти, якi передаються членами фермерського господарства до його складеного капiталу.

     Стаття 20. Право власностi на майно, яке використовується для ведення фермерського господарства

     Майно фермерського господарства належить йому на правi власностi.

     Майновi права, що входять до складеного капiталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статутi термiн.

     У власностi фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числi земельнi дiлянки, житловi будинки, господарськi будiвлi i споруди, засоби виробництва тощо, яке необхiдне для ведення товарного сiльськогосподарського виробництва i набуття якого у власнiсть не заборонено законом.

     Фермерське господарство має право здiйснювати вiдчуження та набуття майна на пiдставi цивiльно-правових угод.

     Порядок володiння, користування i розпорядження майном фермерського господарства здiйснюється вiдповiдно до його Статуту, якщо iнше не передбачено угодою мiж членами фермерського господарства та законом.

     Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його лiквiдацiї або у разi припинення членства у фермерському господарствi. Розмiр частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.

     Майновi спори мiж фермерським господарством та його членами вирiшуються судом.

     Стаття 21. Вiдповiдальнiсть фермерського господарства

     1. Фермерське господарство несе вiдповiдальнiсть за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власнiстю фермерського господарства.

     2. Звернення стягнення на земельнi дiлянки, наданi у власнiсть для ведення фермерського господарства, допускається у випадках, коли у фермерського господарства вiдсутнє iнше майно, на яке може бути звернено стягнення.

     3. За порушення кредитно-розрахункової i податкової дисциплiни, санiтарних i ветеринарних норм, правил, вимог щодо якостi продукцiї та iнших нормативно-правових актiв, що регулюють здiйснення господарської дiяльностi, голова фермерського господарства несе вiдповiдальнiсть, передбачену законом.

Роздiл VI
ВIДЧУЖЕННЯ МАЙНА ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

     Стаття 22. Фермерське господарство як об'єкт майнових прав

     1. Фермерське господарство як цiлiсний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капiталу, не розподiлений прибуток, майновi та iншi зобов'язання.

     2. За рiшенням членiв фермерського господарства вiдповiдно до закону фермерське господарство як цiлiсний майновий комплекс може бути вiдчужене на пiдставi цивiльно-правових угод громадянам України, якi мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сiльськогосподарського виробництва.

     3. Громадяни, якi придбали майно фермерського господарства як цiлiсного майнового комплексу на пiдставi цивiльно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацiю.

     Стаття 23. Успадкування фермерського господарства

     1. Успадкування фермерського господарства (цiлiсного майнового комплексу або його частини) здiйснюється вiдповiдно до закону.

     2. Якщо фермерське господарство успадковується двома або бiльше спадкоємцями, то земельна дiлянка подiлу не пiдлягає, якщо в результатi її подiлу утвориться хоча б одна земельна дiлянка менше мiнiмального розмiру, встановленого для даного регiону.

     Науково обґрунтованi регiональнi мiнiмальнi розмiри земельних дiлянок визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної полiтики, та Українською академiєю аграрних наук i затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

Роздiл VII
ДIЯЛЬНIСТЬ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

     Стаття 24. Господарська дiяльнiсть фермерського господарства

     1. Фермерське господарство дiє на умовах самоокупностi. Всi витрати господарство покриває за рахунок власних доходiв та iнших джерел, не заборонених законодавством.

     2. Фермерське господарство самостiйно визначає напрями своєї дiяльностi, спецiалiзацiю, органiзує виробництво сiльськогосподарської продукцiї, її переробку та реалiзацiю, на власний розсуд та ризик пiдбирає партнерiв з економiчних зв'язкiв у всiх сферах дiяльностi, у тому числi iноземних.

     3. Фермерське господарство має право вступати в договiрнi вiдносини з будь-якими юридичними або фiзичними особами, органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування.

     4. Спори, що виникають пiд час виконання договорiв, укладених фермерським господарством, вирiшуються вiдповiдно до закону.

     Стаття 25. Забезпечення якостi продукцiї, вирощеної фермерським господарством

     1. Фермерське господарство зобов'язане дотримуватися встановлених вiдповiдно до законодавства екологiчних, ветеринарно-санiтарних правил i норм щодо якостi виробленої продукцiї та iнших вимог.

     2. Реалiзацiя сiльськогосподарської продукцiї, що виробляється фермерським господарством, на вiтчизняному ринку та її поставки на експорт, а також розрахунки з українськими та iноземними партнерами здiйснюються вiдповiдно до законодавства України.

     Стаття 26. Кооперацiя фермерських господарств

     Фермерськi господарства разом з iншими сiльськогосподарськими товаровиробниками мають право створювати сiльськогосподарськi кооперативи, кооперативнi банки, спiлки, iншi об'єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств.

(частина перша статтi 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 08.09.2005р. N 2864-IV, вiд 21.07.2020р. N 819-IX)

     Сiльськогосподарськi кооперативи за участю фермерських господарств утворюються вiдповiдно до Закону України "Про сiльськогосподарську кооперацiю".

(частина друга статтi 26 у редакцiї Закону України вiд 21.07.2020р. N 819-IX)

     Стаття 27. Трудовi вiдносини у фермерському господарствi

     1. Трудовi вiдносини у фермерському господарствi базуються на основi працi його членiв. У разi виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому iнших громадян за трудовим договором (контрактом).

     2. Трудовi вiдносини членiв фермерського господарства регулюються Статутом, а осiб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю.

     Трудовi спори у фермерському господарствi вирiшуються у встановленому законом порядку.

     3. З особами, залученими до роботи у фермерському господарствi, укладається трудовий договiр (контракт) у письмовiй формi, в якому визначаються строк договору, умови працi i вiдпочинку (тривалiсть робочого дня, вихiднi днi, щорiчна оплачувана вiдпустка, форми оплати працi та її розмiри, харчування тощо).

     4. Облiк трудової дiяльностi у фермерському господарствi ведеться вiдповiдно до законодавства України про працю.

(абзац перший частини четвертої статтi 27 у редакцiї Закону України вiд 05.02.2021р. N 1217-IX)

     Розмiр оплати працi i тривалiсть щорiчної вiдпустки осiб, якi працюють у фермерському господарствi за трудовим договором (контрактом), не повиннi бути меншими за встановлений державою розмiр мiнiмальної заробiтної плати i передбачену законом тривалiсть щорiчної вiдпустки.

     5. Голова фермерського господарства створює безпечнi умови працi для членiв господарства i громадян, якi уклали трудовий договiр (контракт), забезпечує дотримання вимог технiки безпеки, виробничої гiгiєни та санiтарiї, пожежної безпеки.

     Стаття 28. Бухгалтерський облiк i звiтнiсть фермерського господарства

     Фермерське господарство веде бухгалтерський облiк результатiв своєї роботи i подає вiдповiдним органам фiнансову звiтнiсть, статистичну iнформацiю та iншi данi, встановленi законодавством України.

     Стаття 29. Розрахунки i кредит

     1. Фермерське господарство має право вiдкривати на свiй вибiр у будь-якiй установi банку поточнi та вкладнi (депозитнi) рахунки, розпоряджатися власними коштами.

     Фермерське господарство самостiйно визначає розмiр лiмiту залишку готiвки, що постiйно знаходиться в його касi, на поточнi витрати.

     2. Списання коштiв iз поточних та вкладних (депозитних) рахункiв фермерського господарства, крiм платежiв до бюджету, може провадитися лише за його згодою або за рiшенням суду та в iнших визначених законом випадках.

     Платежi до бюджету вносяться в порядку i термiни, що встановлюються законодавством України.

     3. Фермерське господарство має право одержувати у фiнансово-кредитних установах довгостроковi та короткостроковi кредити на пiдставi укладеного договору.

     Фермерське господарство одержує кредит пiд заставу майна, поручительство (гарантiю) та iншi види забезпечення зобов'язань.

     Пiд заставу майна може прийматися фермерське господарство як цiлiсний майновий комплекс, окремi товарно-матерiальнi цiнностi або iншi речi, щодо яких можуть виникати цивiльнi права та обов'язки.

     Вiдсотки за використання кредитiв, що наданi для пiдтримки фермерським господарствам, можуть сплачуватися за рахунок коштiв Українського державного фонду пiдтримки фермерських господарств, на поповнення яких у Державному бюджетi України передбачаються вiдповiднi фiнансовi ресурси.

     4. Фермерське господарство несе повну вiдповiдальнiсть за дотримання умов кредитних договорiв i розрахункової дисциплiни.

     Стаття 30. Страхування майна фермерського господарства

     Страхування майна фермерського господарства здiйснюється вiдповiдно до закону.

     Стаття 31. Оподаткування фермерського господарства

     Оподаткування фермерського господарства провадиться у порядку, встановленому законом.

     Стаття 32. Держава i фермерське господарство

     1. Держава гарантує дотримання i захист майнових та iнших прав i законних iнтересiв фермерського господарства.

     2. органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування здiйснюють контроль за дiяльнiстю фермерського господарства у випадках, передбачених законом.

     3. Незаконне втручання в господарську дiяльнiсть фермерського господарства органiв державної влади або органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових осiб забороняється. Збитки, заподiянi фермерському господарству неправомiрним втручанням в його дiяльнiсть, пiдлягають вiдшкодуванню вiдповiдно до закону.

     Спори про вiдшкодування збиткiв вирiшуються судом.

Роздiл VIII
ПРЕДСТАВНИЦЬКИЙ ОРГАН ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

     Стаття 33. Представницький орган фермерських господарств

     1. Представницьким органом фермерських господарств України є Асоцiацiя фермерiв та приватних землевласникiв України.

     2. З метою забезпечення прав i законних iнтересiв громадян України, якi ведуть фермерське господарство, а також створення сприятливих умов для розвитку фермерських господарств Асоцiацiя фермерiв та приватних землевласникiв України:

     а) представляє iнтереси громадян, якi ведуть фермерське господарство, перед Президентом України, Верховною Радою України, центральними та мiсцевими органами виконавчої влади та органами мiсцевого самоврядування;

     б) вносить пропозицiї щодо вдосконалення законодавства, що регулює дiяльнiсть фермерських господарств, на розгляд центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної полiтики.

     3. Президент Асоцiацiї фермерiв та приватних землевласникiв України може входити до складу колегiї центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну аграрну полiтику, брати участь у її засiданнях з правом дорадчого голосу.

(абзац перший частини третьої статтi 33 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5462-VI)

     Абзац другий частини третьої статтi 33 виключено

(згiдно iз Законом України вiд 16.10.2012р. N 5462-VI)

     4. Члени Асоцiацiї фермерiв та приватних землевласникiв України вiдповiдно до закону можуть бути засновниками кредитних спiлок.

(статтю 33 доповнено частиною четвертою згiдно iз Законом України вiд 08.09.2005р. N 2864-IV)

Роздiл IX
ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦIАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ I ПЕНСIЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЧЛЕНIВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ТА ОСIБ, ЯКI ПРАЦЮЮТЬ У ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ ЗА ТРУДОВИМ ДОГОВОРОМ (КОНТРАКТОМ)

     Стаття 34. Загальнообов'язкове державне соцiальне страхування i пенсiйне забезпечення

     1. Члени фермерського господарства та особи, якi працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню вiдповiдно до законодавства про загальнообов'язкове державне соцiальне страхування.

(частина перша статтi 34 у редакцiї Закону України вiд 03.10.2017р. N 2148-VIII)

     2. Фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування.

(частина друга статтi 34 у редакцiї Закону України вiд 03.10.2017р. N 2148-VIII)

     3. Час роботи у фермерському господарствi членiв господарства та осiб, якi працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), зараховується до страхового стажу за даними, що мiстяться в реєстрi застрахованих осiб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соцiального страхування, у тому числi за даними про трудову дiяльнiсть працiвникiв, внесеними вiдповiдно до Закону України "Про збiр та облiк єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцiальне страхування", а за перiоди, за якi не внесенi данi до реєстру застрахованих осiб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соцiального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що дiяло ранiше.

(частина третя статтi 34 у редакцiї Закону України вiд 05.02.2021р. N 1217-IX)

     4. Членам фермерського господарства та особам, якi працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), призначенi пенсiї виплачуються у повному розмiрi без урахування одержуваного заробiтку (доходу).

     5. Фермерське господарство вiдповiдно до чинного законодавства несе матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну його членам i особам, якi працюють у ньому за трудовим договором (контрактом), калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними своїх трудових обов'язкiв.

Роздiл X
ПРИПИНЕННЯ ДIЯЛЬНОСТI ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

     Стаття 35. Пiдстави для припинення дiяльностi фермерського господарства

     Дiяльнiсть фермерського господарства припиняється у разi:

     1) реорганiзацiї фермерського господарства;

     2) лiквiдацiї фермерського господарства;

     3) визнання фермерського господарства неплатоспроможним (банкрутом);

     4) якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити дiяльнiсть господарства.

     Стаття 36. Порядок припинення дiяльностi фермерського господарства

     1. Рiшення про припинення дiяльностi фермерського господарства приймається:

     а) власником у разi реорганiзацiї або лiквiдацiї фермерського господарства - вiдповiдно до закону та Статуту фермерського господарства;

     б) у разi якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити дiяльнiсть господарства у порядку, встановленому законом;

     в) у разi банкрутства фермерського господарства - вiдповiдно до закону.

     Спори про припинення дiяльностi фермерського господарства вирiшуються судом.

     2. Кошти, одержанi вiд продажу майна фермерського господарства, спрямовуються на задоволення вимог кредиторiв у порядку, встановленому Законом України "Про вiдновлення платоспроможностi боржника або визнання його банкрутом".

     Майно, що залишилося пiсля задоволення вимог кредиторiв, розподiляється мiж членами фермерського господарства вiдповiдно до його Статуту.

     Спори щодо розподiлу майна фермерського господарства, яке припинило свою дiяльнiсть, вирiшуються судом.

     3. У разi припинення дiяльностi фермерського господарства до закiнчення термiну надання господарству податкових пiльг господарство сплачує до бюджету за весь перiод його дiяльностi суму податку, обчислену в розмiрi, встановленому для фермерського господарства, крiм випадкiв, передбачених частиною четвертою статтi 34 цього Закону, та викупу земельної дiлянки для суспiльних потреб чи примусового вiдчуження її з мотивiв суспiльної необхiдностi.

Роздiл XI
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ

     Стаття 37. Вiдповiдальнiсть за порушення положень цього Закону

     За порушення положень цього Закону посадовi особи та громадяни несуть вiдповiдальнiсть у порядку, встановленому законом.

Роздiл XII
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 38. Прикiнцевi положення

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

     2. Визнати такими, що втратили чиннiсть:

     1) Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 14, ст. 186, N 48, ст. 653; 1993 р., N 32, ст. 341; 2000 р., N 1, ст. 1, N 51-52, ст. 448; 2002 р., N 16, ст. 114, N 29, ст. 194; 2003 р., N 10-11, ст. 87; iз змiнами, внесеними Законом України вiд 15 травня 2003 року N 762-IV;

     2) Постанова Верховної Ради України "Про селянське (фермерське) господарство" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 14, ст. 187).

     3. Внести змiни до таких законiв України:

     1) пiдпункт 1 пункту 3 статтi 38 втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 03.07.92р. N 2535-XII згiдно з Податковим кодексом України вiд 02.12.2010р. N 2755-VI)

     2) пiдпункт 2 пункту 3 статтi 38 втратив чиннiсть

(у зв'язку з втратою чинностi Законом України вiд 28.12.94р. N 334/94-ВР згiдно з Податковим кодексом України вiд 02.12.2010р. N 2755-VI)

     4. До приведення законiв України, iнших нормативно-правових актiв з питань дiяльностi фермерських господарств у вiдповiднiсть iз цим Законом вони застосовуються у частинi, що не суперечить цьому Закону.

     5. Кабiнету Мiнiстрiв України протягом трьох мiсяцiв з дня набрання чинностi цим Законом:

     затвердити мiнiмальнi регiональнi розмiри земельних дiлянок фермерських господарств, що не пiдлягають подiлу при спадкуваннi;

     щорiчно при пiдготовцi проекту закону про Державний бюджет України передбачати окремим рядком кошти на пiдтримку фермерських господарств;

     встановити порядок використання коштiв Державного бюджету України для надання допомоги новоствореним фермерським господарствам;

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити в межах своїх повноважень прийняття нормативно-правових актiв, необхiдних для реалiзацiї цього Закону;

     забезпечити приведення мiнiстерствами, iншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз цим Законом.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ,
19 червня 2003 року
N 973-IV