УГОДА

мiж Урядом України та Урядом Словацької Республiки про заохочення i взаємний захист iнвестицiй

     Уряд України i Уряд Словацької Республiки, якi надалi iменуються "Договiрними Сторонами", виходячи iз прагнення розширити i поглибити економiчне спiвробiтництво на взаємну користь для обох країн,

     маючи на метi створення i утримання сприятливих умов для вкладання капiталу iнвесторами однiєї Договiрної Сторони на територiї iншої Договiрної Сторони,

     визнаючи, що сприяння здiйсненню i взаємний захист iнвестицiй будуть стимулювати дiлову iнiцiативу i в результатi цього внесуть важливий внесок у розвиток економiчних вiдносин мiж двома країнами,

     погодились про таке:

Стаття 1
Визначення

     1. Термiн "iнвестицiя" означає: всi види фiнансових, матерiальних коштiв та iнших майнових i iнтелектуальних цiнностей, що вкладаються iнвесторами однiєї Договiрної Сторони в рiзнi об'єкти дiяльностi на територiї iншої Договiрної Сторони з метою одержання прибутку або досягнення соцiального ефекту, зокрема, але не випадково:

     а) рухоме i нерухоме майно, а також будь-якi iншi майновi права, такi як право на використання майна як предмета застави, утримання за борги;

     б) акцiї, вклади, облiгацiї i борговi зобов'язання юридичних осiб або майнова частка цих юридичних осiб;

     в) грошовi вимоги та права вимоги про виконання договiрних зобов'язань, якi мають економiчну цiннiсть;

     г) вiльно конвертована та, дiюча в країнi iнвестування валюти;

     д) право на iнтелектуальну власнiсть, промисловий зразок, включаючи авторське право, право на отримання патенту, право на товарний знак, знак обслуговування, фiрмову назву, винаходи, технологiї, "ноу-хау" i комерцiйнi таємницi;

     е) концесiї, що дозволенi законодавством держав кожної iз Договiрних Сторiн або двостороннiми договорами мiж Україною та Словацькою Республiкою, включаючи розвiдку, розробку, видобуток i експлуатацiю природних ресурсiв.

     Будь-яка змiна форми iнвестування не впливає на їх класифiкацiю як "iнвестицiї", за умови, що така змiна не суперечить схваленiй початковiй формi.

     2. Пiд термiном "iнвестицiї" розумiється:

     а) iнвестицiї на територiї України, якi здiйснюються згiдно з дiючим законодавством України;

     б) iнвестицiї на територiї Словацької Республiки, схваленi Урядом або уповноваженими ним органами згiдно з дiючим законодавством Словацької Республiки.

     3. Термiн "iнвестор" означає:

     будь-яку фiзичну або юридичну особу однiєї Договiрної Сторони, яка здiйснює iнвестицiйну дiяльнiсть на територiї iншої Договiрної Сторони:

     фiзична особа, яка є громадянином держави однiєї iз Договiрних Сторiн, згiдно з її законодавством;

     юридична особа означає щодо кожної iз Договiрних Сторiн:

     будь-яку юридичну особу, створену вiдповiдно до законодавства держави кожної iз Договiрних Сторiн;

     будь-яке iнше товариство осiб, що створене на територiї iншої Договiрної Сторони i за її законодавством вважається товариством.

     4. Термiн "доходи" означає грошовi суми i iншi майновi цiнностi, отриманi вiд iнвестицiї, i включає зокрема, але не винятково, прибуток, вiдсотки, дивiденди, лiцензiйнi та комiсiйнi винагороди.

     5. Термiн "територiя" означає:

     державну територiю кожної iз Договiрних Сторiн, а також виключну економiчну зону i континентальний шельф, над якими Договiрнi Сторони здiйснюють згiдно мiжнародному праву свої сувереннi права i юрисдикцiю.

Стаття 2
Заохочення i захист iнвестицiй

     1. Кожна Договiрна Сторона згiдно з дiючим на територiї її держави законодавством заохочує i створює сприятливi умови для iнвесторiв iншої Договiрної Сторони по вкладенню iнвестицiй на своїй територiї i надає їм права на розпорядження цими iнвестицiями.

     2. Iнвестицiям iнвесторiв кожної iз Договiрних Сторiн гарантується справедливий статус i вони знаходяться в безпецi i користуються захистом на територiї держави iншої Договiрної Сторони.

Стаття 3
Нацiональний режим та режим найбiльшого сприяння

     1. Iнвестицiям, що здiйснюються iнвесторами кожної iз Договiрних Сторiн, надається режим не менш сприятливий нiж для iнвестицiй своїх власних громадян або ж iнвестицiй iнвесторiв будь-якої територiї країни, якщо це буде бiльш вигiдним у вiдповiдностi iз законодавством Договiрної Сторони на територiї якої здiйснюються iнвестицiї.

     2. Кожна iз Договiрних Сторiн забезпечує на своїй територiї по вiдношенню до юридичних та фiзичних осiб iншої Договiрної Сторони до того, що стосується їх дiяльностi у зв'язку з iнвестицiями, режим не менш сприятливий, нiж по вiдношенню до власних iнвесторiв або iнвесторiв будь-яких третiх країн, що з цього є бiльш сприятливим.

     3. Умови, передбаченi в п.1 i п.2 цiєї статтi, не тлумачимуться з тим, щоб зобов'язати одну Договiрну Сторону поширювати на iнвесторiв iншої Договiрної Сторони вигоду вiд будь-якого режиму, преференцiї або привiлеїв, що можуть бути поширенi останньою Договiрною Стороною, якi випливають iз:

     iз укладених або тих, що укладатимуться у майбутньому угод про економiчнi зони, економiчний або митний союзи, зони вiльної торгiвлi, iншi форми регiонального спiвробiтництва, членом яких є або може бути кожна з Договiрних Сторiн;

     iз угоди про запобiгання подвiйному оподаткуванню або iншої мiжнародної угоди повнiстю або частково пов'язаної з оподаткуванням, а також в межах дiючого законодавства про оподаткування держав кожної iз Договiрних Сторiн.

Стаття 4
Компенсацiя за втрати

     1. Iнвесторам кожної Договiрної Сторони, якi вклали свої iнвестицiї на територiї iншої Договiрної Сторони i зазнають збиткiв внаслiдок вiйни або iншого вiйськового конфлiкту, революцiї, введення надзвичайного стану, повстання, перевороту, заворушення на територiї цiєї Договiрної Сторони або iнших подiбних дiй, повиннi бути наданi цiй Договiрнiй Сторонi умови для вiдшкодування збиткiв причому цi умови повиннi бути не менш сприятливi нiж тi, якi надає ця Договiрна Сторона iнвесторам будь-якої третьої країни.

     2. Незважаючи на п.1 цiєї статтi, iнвестори однiєї Договiрної Сторони, якi пiд час подiй на територiї iншої Договiрної Сторони, згаданих в попередньому пунктi, зазнали шкоди, яка полягає в:

     а) конфiскацiї їх майна збройними силами або установами iншої Договiрної Сторони,

     б) знищеннi їх майна збройними силами або установами iншої Договiрної Сторони, яке не було заподiяне бойовими акцiями або не було викликане необхiднiстю ситуацiї,

     буде надана справедлива i належна компенсацiя у вiдповiдностi з законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої була завдана шкода пiд час захоплення або внаслiдок знищення майна. Пiдсумковi платежi негайно повиннi переводитися у вiльно конвертованiй валютi.

Стаття 5
Компенсацiя у зв'язку з примусовими заходами

     1. Кожна з Договiрних Сторiн на своїй територiї не вживає по вiдношенню до iнвестицiй, що здiйснюються на цiй територiї iнвестором iншої Договiрної Сторони, примусових заходiв, таких як нацiоналiзацiя, експропрiацiя або аналогiчних за своєю дiєю, за винятком випадкiв, коли цього вимагають суспiльнi iнтереси. При цьому дотримується порядок, встановлений чинним на цiй територiї законодавством, i виплачується негайна, належна i ефективна компенсацiя.

     2. Такi заходи не повиннi набувати дискримiнацiйного характеру.

     3. Компенсацiя розраховується на основi реальної вартостi iнвестицiй безпосередньо на момент прийняття рiшення або обнародування рiшення про вжиття заходiв, згаданих в п.1 цiєї статтi, i буде визнана у вiдповiдностi з принципами об'єктивної оцiнки, що прийнятi в мiжнароднiй практицi. Компенсацiя виплачується у вiльно конвертованiй валютi за курсом, що визнаний як офiцiйний i дiяв на день визначення вартостi. Сума компенсацiї переказується без необгрунтованої затримки у строк, який потрiбен для виконання формальностей, пов'язаних з її переказом. Компенсацiя повинна включати вiдсоток, що нараховується з дня визначення реальної вартостi iнвестицiй аж до дня сплати згiдно з комерцiйною процентною ставкою, що визначається центральним банком Договiрної Сторони.

     4. Якщо Договiрна Сторона експропрiює засоби фiрми, яка розглядається як фiрма даної Договiрної Сторони у вiдповiдностi з п.3 Статтi 1 цiєї Угоди i в якiй iнвестор iншої Договiрної Сторони має акцiї, то повиннi застосовуватися умови п.1 цiєї Статтi для забезпечення компенсацiї даному iнвестору.

     5. Iнвестор має право перевiрки законностi експропрiацiї компетентними органами Договiрної Сторони, яка здiйснює експропрiацiю.

     6. Iнвестор має право на суму та умови для виплати компенсацiї пiсля перегляду компетентними органами Договiрної Сторони, яка здiйснює експропрiацiю або мiжнародним арбiтражним судом вiдповiдно до статтi 8 цiєї Угоди.

Стаття 6
Переказ платежiв, доходiв i перемiщення рухомого майна в зв'язку з iнвестицiями

     1. Кожна iз Договiрних Сторiн вiдповiдно до законодавства своєї країни гарантує безперешкодний переказ платежiв i доходiв у зв'язку з iнвестицiями, на умовах не менш сприятливих, нiж для iнвесторiв будь-якої третьої країни, зокрема, але не винятково:

     а) чистого доходу, дивiдендiв, плати за технiчну допомогу i послуги, процентного доходу та iнших грошових надходжень, що отриманi в результатi iнвестицiй пiсля сплати податкiв згiдно дiючого законодавства;

     б) коштiв, що належать iнвестору в результатi повної або часткової лiквiдацiї iнвестицiй;

     в) грошових сум, що виплачуються для погашення позик, визнаних як iнвестицiї;

     г) заробiтної плати i iнших доходiв громадян країни iнвестора за роботу на територiї приймаючої країни у зв'язку з iнвестицiєю;

     д) перемiщення рухомого майна у зв'язку з iнвестицiєю.

     2. За обмiнний курс для покриття платежiв, вказаних в пунктi 1 цiєї статтi, приймається курс валюти, встановлений згiдно з законодавством держав кожної iз Договiрних Сторiн на момент здiйснення обмiну.

     3. Обмiннi курси визначаються у вiдповiдностi з котируванням вiдповiдними бiржами на територiї кожної iз Договiрних Сторiн. Банкiвськi платежi повиннi бути справедливими для обох сторiн.

Стаття 7
Суброгацiя

     Якщо Договiрна Сторона або її компетентний орган на пiдставi гарантiї, виданiй по вiдношенню до iнвестицiй будь-якому своєму iнвестору, сплачує компенсацiю цьому iнвестору, то дана Договiрна Сторона або її компетентний орган здобуває у порядку суброгацiї вiдповiднi права колишнього iнвестора, якi базуються на цiй Угодi.

Стаття 8
Вирiшення спорiв мiж Договiрною Стороною i iнвестором

     1. При виникненнi спорiв мiж однiєю iз Договiрних Сторiн i будь-яким iнвестором iншої Договiрної Сторони вiдносно:

     а) зобов'язання, яке виникло у Договiрної Сторони по вiдношенню до iнвестора iншої Договiрної Сторони з питання iнвестицiї даного iнвестора;

     б) порушення будь-яких прав, визначених цiєю Угодою або тими, що випливають з нього по iнвестицiях даного iнвестора;

     в) спори вирiшуються по можливостi шляхом взаємних консультацiй i переговорiв.

     2. Якщо протягом шести мiсяцiв з дня пред'явлення письмової вимоги сторонами не досягнута взаємна домовленiсть, спiр за вимогою однiєї iз Сторiн може бути переданий для вирiшення:

     а) в судах держав Договiрних Сторiн вiдповiдно до їх компетенцiй;

     б) в мiжнародний центр по вирiшенню iнвестицiйних спорiв (ICSID), беручи до уваги положення, якi придатнi для цього з Конвенцiї про порядок вирiшення суперечок мiж державами та громадянами iнших держав по iнвестицiях, яка укладена у Вашингтонi 18 березня 1965 р, якщо держави обох Договiрних Сторiн є учасниками даної Конвенцiї;

     в) у мiжнародний арбiтражний суд "ad hoc" вiдповiдно до дiючого арбiтражного регламенту Комiсiї Органiзацiї Об'єднаних Нацiй по Мiжнародному Торговельному праву.

     3. Незалежно вiд положень пункту 2 цiєї статтi, якi стосуються передачi суперечки на розгляд в арбiтражний суд, iнвестор має право вибрати погоджувальну процедуру.

     4. Договiрнi Сторони признають рiшення арбiтражного суду i забезпечують його виконання у вiдповiдностi з Нью-Йорською Конвенцiєю про визнання i виконання iноземних арбiтражних рiшень 1958 року.

Стаття 9
Вирiшення спорiв мiж Договiрними Сторонами

     1. Будь-якi спори, якi можуть виникнути мiж Договiрними Сторонами, що стосуються iнтерпретацiї чи застосування цiєї Угоди, повиннi вирiшуватись по можливостi шляхом переговорiв по дипломатичних каналах.

     2. У випадку неможливостi вирiшити спiр мiж Договiрними Сторонами протягом 6 мiсяцiв пiсля його початку за проханням однiєї з Договiрних Сторiн, його слiд передати для вирiшення у арбiтражний суд.

     3. Такий арбiтражний суд утворюється окремо для кожного конкретного випадку в такому порядку. Протягом двох мiсяцiв пiсля отримання прохання про арбiтраж кожна з Договiрних Сторiн призначає по одному арбiтру. Цi два арбiтри обирають потiм громадянина третьої держави, що пiдтримує дипломатичнi вiдносини з обома Договiрними Сторонами, який за домовленiстю Договiрних Сторiн буде призначений головою арбiтражного суду. Голова повинен бути призначений протягом двох мiсяцiв пiсля дати призначення двох iнших членiв арбiтражного суду.

     4. Якщо у приведенi в пунктi 3 цiєї статтi строки необхiднi призначення не будуть здiйсненi, будь-яка Договiрна Сторона може при вiдсутностi iншої домовленостi звернутись до голови Мiжнародного Суду з проханням провести необхiднi призначення. Якщо Голова є громадянином однiєї з Договiрних Сторiн або якщо вiн не може з будь-яких причин виконувати вказану функцiю, то зробити необхiдне призначення має бути запропоновано Вiце-Головi Мiжнародного Суду. Якщо Вiце-Голова є громадянином однiєї з Договiрних Сторiн або якщо вiн також не може виконувати вказану функцiю, то зробити необхiдне призначення має бути запропоновано наступному за ним згiдно iз старшинством члену Мiжнародного Суду, який не є громадянином держави нi однiєї з Договiрних Сторiн та може без перешкод виконати вказану функцiю.

     5. Арбiтражний суд самостiйно визначає правила процедури та приймає рiшення бiльшiстю голосiв. Рiшення арбiтражного суду є обов'язковим для виконання обома Договiрними Сторонами. Договiрнi Сторони несуть витрати на арбiтрiв та Голову у рiвних частках. Проте арбiтражний суд може у своєму рiшеннi визначити яка з Договiрних Сторiн буде нести бiльшу частку витрат i таке рiшення є обов'язковим для обох Договiрних Сторiн.

Стаття 10
Застосування мiжнародних договорiв

     1. Якщо норми законодавства будь-якої iз Договiрних Сторiн або мiжнароднi зобов'язання, якi iснують на поточний момент або виникають в майбутньому вмiщують правило, яке надає iнвестицiям iнвесторiв iншої Договiрної Сторони режим бiльш сприятливий, нiж передбачений цiєю Угодою, то таке правило застосовується в тому обсязi, в якому воно забезпечує бiльш сприятливi умови.

     2. Кожна iз Договiрних Сторiн дотримується будь-яких договiрних зобов'язань, якi вона взяла на себе по вiдношенню до iнвестора iншої Договiрної Сторони.

Стаття 11
Застосування Угоди

     1. Якщо Угода стосується усiх iнвестицiй, наданих згiдно з законодавством держави, на територiї якої здiйснюються iнвестицiї.

     2. З урахуванням положення пункту 1 даної статтi, ця Угода застосовується до всiх iнвестицiй, якi здiйснюються iнвесторами держави однiєї з Договiрних Сторiн на територiї держави iншої Договiрної Сторони до i пiсля набуття цiєю Угодою чинностi.

     3. Положення цiєї Угоди можуть бути змiненi або доповненi за згодою Договiрних Сторiн.

Стаття 12
Набуття чинностi, строк дiї та припинення дiї Угоди

     1. Ця Угода набуває чинностi через тридцять днiв пiсля того, як Договiрнi Сторони повiдомляють по дипломатичних каналах про виконання вiдповiдних процедур, якi необхiднi для набуття чинностi цiєї Угоди.

     2. Ця Угода укладається на 10-рiчний строк i матиме чиннiсть пiсля того, як її термiн мине, якщо її дiя не буде припинена згiдно з порядком, викладеним у пунктi 3 цiєї статтi.

     3. Для припинення дiї цiєї Угоди будь-яка Договiрна Сторона не пiзнiше нiж за 1 (один) рiк до закiнчення першого 10-рiчного строку або будь-який час пiсля закiнчення цього строку подає письмове повiдомлення iншiй Договiрнiй Сторонi про своє бажання припинити її дiю.

     4. Що стосується iнвестицiй, якi здiйснювались до припинення дiї цiєї Угоди, то дiя статей 1-10 Угоди продовжується на 10 (десять) рокiв пiсля припинення дiї Угоди.

     Здiйснено в м.Братиславi 27 червня 1994 року у двох примiрниках, кожний українською та словацькою мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.

За Уряд України	За Уряд Словацької Республiки
(пiдпис)	(пiдпис)

 

Пояснювальна записка
до Угоди мiж Урядом України та Урядом Словацької Республiки про заохочення та взаємний захист iнвестицiй укладеної 27 червня 1994 року

     Мiнiстерство зовнiшнiх економiчних зв'язкiв України придiляє значну увагу розбудовi договiрних вiдносин iз Словацькою Республiкою. Угода мiж Урядом України та Урядом Словацької Республiки про заохочення та взаємний захист iнвестицiй в значнiй мiрi сприятиме динамiзацiї розвитку українсько-словацьких економiчних взаємин, залученню капiталiв словацьких iнвесторiв в економiку України та українських iнвесторiв в економiку Словаччини та позитивним чином змiцнюватиме iмiдж нашої держави у Центральноєвропейському регiонi.

     Вищезазначена Угода закрiплює надання кожною iз Договiрних Сторiн нацiонального режиму або режиму найбiльшого сприяння, якщо вiн є бiльш сприятливим, щодо захисту та заохочення iнвестицiйної дiяльностi iноземних iнвесторiв кожної з Договiрних Сторiн.

     Також цiєю Угодою передбаченi положення щодо вирiшення спорiв мiж Договiрною Стороною та iнвестором iншої Договiрної Сторони та положення про вирiшення спорiв мiж Договiрними Сторонами.

     Положення Угоди не створюють будь-яких особливих прав та привiлей для iнвестицiй Договiрних Сторiн у порiвняннi з тими, що передбаченi або будуть передбаченi в майбутньому чинним законодавством України та Словацької Республiки для всiх iноземних iнвестицiй незалежно вiд їх походження, а тому розширення сфери застосування цiєї Угоди не призводить до виникнення будь-яких додаткових зобов'язань та вiдповiдно до змiни чинного законодавства України.

     Ця Угода укладається на перiод у 10 рокiв i залишатиметься чинною протягом десяти рокiв з дати припинення її дiї вiдносно iнвестицiй здiйснених у перiод її дiї.

     Така Угода забезпечить надiйнi правовi механiзми мiжнародного рiвня для забезпечення iнвестицiйного спiвробiтництва.

     Виконання Угоди з боку України повиннi забезпечувати Мiнiстерство фiнансiв, Мiнiстерство економiки та Мiнiстерство зовнiшнiх економiчних зв'язкiв i торгiвлi України.