ОКРУЖНИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД МIСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

23.12.2009 р.	Справа N 2а-14240/09/2670

     Окружний адмiнiстративний суд мiста Києва у складi: головуючого, суддi - Кишинського М. I., суддiв Шелест С. Б., Келеберда В. I., при секретарi судового засiдання Попадин О. Б., у вiдкритому судовому засiданнi вирiшив адмiнiстративну справу за позовом Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Тетра Пак", Спiльного пiдприємства "Вiтмарк-Україна" в формi товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю Iноземного пiдприємства "Кока-Кола Беверiджиз Україна Лiмiтед" до Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища, Державної митної служби України про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта, третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет спору: Закрите акцiонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбiнат", Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Юнiлiвер Україна", Закрите акцiонерне товариство "Оболонь", Закрите акцiонерне товариство "Крафт Фудз Україна", Вiдкрите акцiонерне товариство "Елопак-Фастiв", Державна компанiя з утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини "Укрекокомресурси".

     На пiдставi ч. 3 ст. 160 Кодексу адмiнiстративного судочинства України в судовому засiданнi 23.12.2009 р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

     Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Тетра Пак" звернулось до окружного адмiнiстративного суду мiста Києва з позовом до Кабiнету Мiнiстрiв України, Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища, Державної митної служби України про визнання незаконними та нечинними: - абзацу другого пункту 5 постанови Кабiнету Мiнiстрiв України N 915 вiд 26.07.2001 р. "Про впровадження системи збирання, заготiвлi та утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини"; - абзацу четвертого пункту 3 змiн, затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України N 508 вiд 20.05.2009 р. "Про внесення змiн до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 липня 2001 р. N 915"; - спiльного наказу Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України N 789/414/709 вiд 30.07.2009 р.

     З аналогiчним позовом звернулись до окружного адмiнiстративного суду мiста Києва Спiльне пiдприємство "Вiтмарк-Україна" в формi товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю та Iноземне пiдприємство "Кока-Кола Беверiджиз Україна Лiмiтед".

     Ухвалою окружного адмiнiстративного суду мiста Києва вiд 9 грудня 2009 року об'єднанi для спiльного розгляду справи за аналогiчними позовами в одне провадження i роз'єднанi у самостiйнi провадження позовнi вимоги до Кабiнету Мiнiстрiв України про визнання незаконними та нечинними окремих положень постанови Кабiнету Мiнiстрiв України N 915 вiд 26.07.2001 р. "Про впровадження системи збирання, заготiвлi та утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини" та постанови Кабiнету Мiнiстрiв України N 508 вiд 20.05.2009 р. "Про внесення змiн до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 липня 2001 р. N 915", i позовнi вимоги до Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища, Державної митної служби України про визнання незаконним та нечинним спiльного наказу Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України N 789/414/709 вiд 30.07.2009 р.

     Позовнi вимоги Позивачiв зводяться до того, що на виконання постанови Кабiнету Мiнiстрiв України N 915 "Про впровадження системи збирання, заготiвлi та утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини" Мiнiстерство економiки України, Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища та Державна митна служба України прийняли наказ вiд 30.07.2009 р. N 789/414/709 "Про затвердження Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах". Даний документ прийнято вiдповiдно до пунктiв "в", "п" статтi 17 Закону України "Про вiдходи" та вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв У країни N 915 вiд 26.07.2001 р. Зазначений наказ покладає на iмпортера обов'язок укласти договiр на органiзацiю збирання та утилiзацiю тари та пакувального матерiалу, що суперечить чинному законодавству України, зокрема, Закону України "Про вiдходи", оскiльки закон не встановлює обов'язку укладати договiр саме на органiзацiю збирання та утилiзацiї використаних пакувальних матерiалiв. Крiм того, Позивачi зазначають, що обов'язок укласти договiр саме з Державною компанiєю Укрекокомресурси суперечить антимонопольному законодавству України. Позивачi, також, посилаються на те, що наказ N 789/414/709 не вiдповiдає встановленому Митним кодексом України порядку митного оформлення. Так, пп. 2.2 наказу 789 встановлює як обов'язкову пiдставу для митного оформлення товарiв у тарi i пакувальних матерiалах наявнiсть особистої печатки "Ввiз дозволено" державного iнспектора з охорони навколишнього природного середовища (який не є службовою чи посадовою особою митного органу), проте Митний кодекс України надає право здiйснювати процедуру митного оформлення товарiв лише митним органом.

     Позивачi звертають увагу суду на Указ Президента України N 718, яким призупиненi дiї окремих положень постанов Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26.07.2001 р. N 915 та вiд 20.05.2009 р. N 508.

     В судовому засiданнi Позивачi пiдтримали позовнi вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязi. Крiм того, в разi задоволення позову просили вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дiї спiльного наказу Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України N 789/414/709 вiд 30.07.2009 р. "Про затвердження Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах" та заборони органам державної митної служби України та їх працiвникам, а також державним iнспекторам з охорони навколишнього природного середовища територiальних органiв та спецiальних пiдроздiлiв Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України вчиняти будь-якi дiї на виконання спiльного наказу Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України N 789/414/709 вiд 30.07.2009 р. "Про затвердження Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах".

     Клопотання мотивоване тим, що застосування Порядку, затвердженого наказом N 789/414/709, призводить до сплати послуг, якi Позивачi нiколи не отримають, а також до того, що Вiдповiдачi, не зважаючи на дiю Указу Президента України, яким призупиненi окремi положення постанови Кабiнету Мiнiстрiв України, на пiдставi якої прийнято оскаржуваний наказ N 789/414/709, продовжують дiяти на виконання цього Наказу, вимагаючи вiд iмпортерiв укладання Договорiв iз компанiєю "Укрекокомресурси" та внесення попередньої плати за Договором.

     Вiдповiдно до ст. 171 Кодексу адмiнiстративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, якi є суб'єктом правовiдносин, у яких буде застосовано цей акт.

     В обґрунтування свого права на оскарження наказу N 789/414/709 Позивачi надали копiї зовнiшньоекономiчних контрактiв на поставку товарiв в тарi та пакувальних матерiалах, копiї договору з органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї використаних тари i пакувальних матерiалiв, укладеного iз Державною компанiєю "Укрекокомресурси". Таким чином, Позивачi ТОВ "Тетра Пак" та СП ТОВ "Вiтмарк-Україна" є особами до яких був застосований наказ N 789/414/709, а Позивач IП "Кока-Кола Беверiджиз Україна Лiмiтед" є суб'єктом правовiдносин у яких застосовується наказ N 789/414/709.

     Вiдповiдачi позов не визнають i просять вiдмовити як в задоволеннi позовних вимог, так i у вжиттi заходiв забезпечення позову, оскiльки вважають, що наказ N 789/414/709 прийнято вiдповiдно до пунктiв "в" та "п" статтi 17 Закону України "Про вiдходи" та постанови Кабiнету Мiнiстрiв N 915, а також Митному кодексу України. Вiдповiдачi також заперечують твердження Позивачiв щодо невiдповiдностi наказу N 789/414/709 антимонопольному законодавства України.

     Третi особи, якi не заявляють самостiйних вимог на предмет спору на боцi Позивачiв: Закрите акцiонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбiнат", Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Юнiлiвер Україна", Закрите акцiонерне товариство "Оболонь", Закрите акцiонерне товариство "Крафт Фудз Україна", Вiдкрите акцiонерне товариство "Елопак-Фастiв" пiдтримують позовнi вимоги Позивачiв.

     Третя особа, що не заявляє самостiйних вимог на предмет спору на боцi Вiдповiдачiв Державна компанiя з утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини "Укрекокомресурси", заперечує проти позову i просить вiдмовити в задоволеннi позовних вимог та у вжиттi заходiв забезпечення позову в повному обсязi.

     За результатами розгляду наданих сторонами документiв, пояснень їхнiх представникiв, окружний адмiнiстративний суд м. Києва встановив:

     На виконання постанови Кабiнету Мiнiстрiв України N 915 вiд 26 липня 2001 року "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини", з врахуванням змiн, внесених постановою N 508, Мiнiстерство економiки України, Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища України та Державна митна служба України прийняли наказ N 789/414/709 вiд 30 липня 2009 року "Про затвердження Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах", який зареєстрований у Мiнiстерствi юстицiї України 31 липня 2009 року за N 717/16733.

     Дослiдивши наданi сторонами докази, заслухавши пояснення учасникiв судового процесу, колегiя суддiв дiйшла висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

     Наказом N 789/414/709 затверджений Порядок здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах.

     Вiдповiдно до п. 2.2 Порядку пiдставою для митного оформлення є наявнiсть у лiвому нижньому кутку на зворотному боцi аркуша з позначенням 1/6 єдиного адмiнiстративного документа форми МД-2 особистої печатки "Ввiз дозволено" державного iнспектора з охорони навколишнього природного середовища територiальних органiв та спецiальних пiдроздiлiв Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища.

     Вiдповiдно до п. 2.3 Порядку особиста печатка держiнспектора поста екологiчного контролю на митнiй територiї України "Ввiз дозволено" проставляється пiсля складання вiдомостi про облiк та розрахунок тари i пакувальних матерiалiв, у яких надходять товари, що пiдлягають митному оформленню в режимi iмпорту (далi - Вiдомiсть).

     Згiдно з п. 2.5 Порядку вiдомiсть складається за наявностi договору з органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв з Компанiєю або за наявностi пiдтверджуючих документiв щодо самостiйного приймання та утилiзацiї використаних тари i пакувальних матерiалiв.

     Суд погоджується iз твердженням Позивачiв щодо невiдповiдностi наказу N 789/414/709: 1) Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї", Цивiльному кодексу України та Господарському кодексу України, 2) Закону України "Про вiдходи", 3) Митному кодексу України. При цьому невiдповiднiсть кожному iз зазначених нормативних актiв є самостiйною пiдставою для визнання наказу N 789/414/709 незаконним.

     Щодо невiдповiдностi наказу N 789/414/709 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" слiд вiдзначити наступне.

     Вiдповiдно до Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" економiчна конкуренцiя - це змагання мiж суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над iншими суб'єктами господарювання, внаслiдок чого споживачi, суб'єкти господарювання мають можливiсть вибирати мiж кiлькома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарiв на ринку.

     Згiдно ст. 15 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" антиконкурентними дiями органiв влади є прийняття будь-яких актiв (рiшень, наказiв, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказiвок, укладення угод або будь-якi iншi дiї чи бездiяльнiсть органiв влади, якi призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренцiї. Антиконкурентними дiями органiв влади, зокрема, визнається пряме або опосередковане примушення суб'єктiв господарювання до прiоритетного укладення договорiв, чи першочергового придбання товарiв, в тому числi i послуг, у певних продавцiв. А також до цiєї категорiї дiй вiдноситься надання окремим суб'єктам господарювання переваг, якi ставлять їх у привiлейоване становище стосовно конкурентiв, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренцiї. Антиконкурентнi дiї органiв влади є порушенням законодавства про захист економiчної конкуренцiї, що прямо забороняється вiдповiдно до закону.

     Закон України "Про вiдходи", що є спецiальним для сфери поводження з вiдходами, не встановлює жодних обмежень щодо кола суб'єктiв надання послуг по утилiзацiї вiдходiв, окрiм наявностi вiдповiдної лiцензiї у передбачених законом випадках. Згiдно з положеннями даного Закону України "Про вiдходи" такi послуги надають вiдповiднi органiзацiї, монополiзацiї ринку послуг по утилiзацiї вiдходiв даним Законом не передбачено.

     Закон України "Про вiдходи" та iншi нормативно-правовi акти не надають органам державної влади право визначати конкретних суб'єктiв господарювання, з якими iншi суб'єкти повиннi укладати договори на збирання, заготiвлю та утилiзацiю використаних пакувальних матерiалiв i тари або на органiзацiю таких дiй.

     Вiдповiдно до ч. 1 ст. 19 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостiйно здiйснювати господарську дiяльнiсть, що не суперечить законодавству. Вiдповiдно до ст. 627 Цивiльного кодексу України сторони є вiльними в укладеннi договору та виборi контрагента.

     Вiдповiдно до ч. 3 ст. 18 та ч. 2 ст. 25 Господарського кодексу України органам державної влади та органам мiсцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дiї, якi усувають конкуренцiю або необґрунтовано сприяють окремим конкурентам у пiдприємницькiй дiяльностi чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством.

     Статтею 17 Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї" забороненi дiї чи бездiяльнiсть органiв влади, органiв мiсцевого самоврядування, органiв адмiнiстративно-господарського управлiння та контролю (колегiального органу чи посадової особи), що полягають у схиленнi суб'єктiв господарювання, органiв влади, органiв мiсцевого самоврядування, органiв адмiнiстративно-господарського управлiння та контролю до порушень законодавства про захист економiчної конкуренцiї, створеннi умов для вчинення таких порушень чи їх легiтимацiї.

     Частина 2 ст. 42 Конституцiї України передбачає, що кожен має право на пiдприємницьку дiяльнiсть, що не заборонена законом, держава забезпечує захист конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi, не допускаються неправомiрне обмеження конкуренцiї та недобросовiсна конкуренцiя, види i межi монополiї визначаються законом.

     Вiдповiдно до ч. 2 ст. 19 Конституцiї України органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

     З огляду на зазначене суд вбачає, що встановлення наказом N 789/414/709 обов'язку iмпортерiв товарiв в тарi та пакувальних матерiалах укладати договiр з органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв з ДК "Укрекокомресурси" незаконно усуває конкуренцiю на ринку, що є порушенням вищенаведених положень Конституцiї України, Цивiльного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї".

     Щодо невiдповiдностi наказу N 789/414/709 Закону України "Про вiдходи" слiд вiдзначити наступне.

     В наказi N 789/414/709 зазначено, що наказ приймається вiдповiдно до пунктiв "в", "п" статтi 17 Закону України "Про вiдходи".

     За змiстом пункт "в" названої статтi Закону передбачає, обов'язок суб'єкта господарської дiяльностi визначати склад i властивостi вiдходiв. У той же час оскаржуваний Наказ не встановлює порядок визначення складу i властивостей вiдходi. А отже, посилання на пункт "в" ст. 17 Закону, як на пiдставу для прийняття наказу N 789/414/709 є безпiдставними.

     Пункт "п" ст. 17 Закону України "Про вiдходи" передбачає, що суб'єкти господарської дiяльностi у сферi поводження з вiдходами зобов'язанi передбачати утилiзацiю чи вивезення з України використаних пакувальних матерiалiв i тари при укладаннi угод на поставку в Україну товарної продукцiї.

     У своїх запереченнях представники Вiдповiдачiв, крiм зазначених пунктiв, посилаються на пункт "б" ст. 17 Закону України "Про вiдходи", який передбачає, що суб'єкти господарської дiяльностi у сферi поводження з вiдходами зобов'язанi забезпечувати приймання та утилiзацiю використаних пакувальних матерiалiв i тари, в яких знаходилася продукцiя цих пiдприємств, установ та органiзацiй - суб'єктiв господарської дiяльностi, або укладати угоди з вiдповiдними органiзацiями на їх збирання та утилiзацiю.

     Обидва пункти ст. 17 цього Закону мiстять обов'язок суб'єктiв господарювання забезпечити утилiзацiю пакувальних матерiалiв або самостiйно, або шляхом укладання угод про збирання та утилiзацiю з вiдповiдними органiзацiями. Обов'язок щодо утилiзацiї мiститься також i в iнших нормах Закону України "Про вiдходи", зокрема: пункти "г", "д" ст. 5, пункти "д", "є", "г" ст. 17, ст. 33 Закону України "Про вiдходи".

     Стаття 1 Закону України "Про вiдходи" визначає, що утилiзацiя вiдходiв - це використання вiдходiв як вторинних матерiальних чи енергетичних ресурсiв. При цьому вiдходи визначаються цiєю статтею як - будь-якi речовини, матерiали i предмети, що утворюються у процесi людської дiяльностi i не мають подальшого використання за мiсцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилiзацiї чи видалення.

     Стаття 8 Закону України "Про вiдходи" передбачає, що вiдходи є об'єктом права власностi. Право власностi на вiдходи може переходити вiд однiєї особи до iншої в порядку, передбаченому законом.

     Стаття 35 Закону України "Про вiдходи" передбачає, що дiяльнiсть, пов'язана iз збиранням i заготiвлею окремих видiв вiдходiв як вторинної сировини та забезпеченням ними переробних пiдприємств, здiйснюється на пiдставi лiцензiї, виданої вiдповiдно до закону. Стаття 1 цього Закону передбачає, що збирання i заготiвля вiдходiв як вторинної сировини - це дiяльнiсть, пов'язана iз збиранням, купiвлею, прийманням, зберiганням, обробленням (переробленням), перевезенням, реалiзацiєю i постачанням таких вiдходiв переробним пiдприємствам на утилiзацiю, а також надання послуг у цiй сферi.

     З наведених положень Закону України "Про вiдходи" випливає, що власник вiдходiв - суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити утилiзацiю належних йому вiдходiв - використаних пакувальних матерiалiв. При цьому Закон України "Про вiдходи" надає суб'єкту господарювання, включаючи iмпортерiв, право реалiзувати свiй обов'язок щодо забезпечення утилiзацiї використаних пакувальних матерiалiв шляхом здавання або продажу вiдходiв суб'єктам господарювання, якi мають вiдповiдну лiцензiю.

     У матерiалах справи наявнi та дослiдженi судом копiї договорiв на збирання та утилiзацiю вiдходiв, що укладенi позивачами та третiми особами iз суб'єктами господарювання, що мають вiдповiднi лiцензiї. Назване свiдчить про виконання позивачами та третiми особами по справi обов'язку, щодо забезпечення збирання та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв встановленого ст. 17 Закону України "Про вiдходи". Укладання таких договорiв є публiчно-правовим обов'язком таких осiб та одночасно цивiльно-правовим правом на розпорядження належною їм рiччю - використаною упаковкою.

     Проте, серед матерiалiв справи вiдсутнi договори на збирання та утилiзацiю вiдходiв, якi б були укладенi саме з Державною компанiєю "Укрекокомресурси". Присутня у судовому засiдання представник названої компанiї цього факту не довела.

     Закон України "Про вiдходи" не на дає право суб'єктам господарювання не виконувати вимоги цього закону щодо утилiзацiї використаних пакувальних матерiалiв, якi знаходиться в їх власностi, у випадку укладення договору з Державною компанiєю "Укрекокомресурси" на органiзацiю збирання та утилiзацiю вiдходiв. В той же час, пункти 2.3, 2.5 Порядку, затвердженого наказом N 789/414/709, передбачають, що особиста печатка держкомiнспектора проставляється пiсля складання вiдомостi про облiк та розрахунок тари i пакувальних матерiалiв, яка, в свою чергу, складається iмпортером за наявностi договору з органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв з Державним пiдприємством "Укрекокомресурси". Вiдповiдно до наданих Позивачами та третiми особами типових договорiв, якi вони були змушенi укласти з Державним пiдприємством "Укрекокомресурси" з метою митного оформлення iмпортованих товарiв в тарi та пакувальних матерiалах пiсля набрання чинностi наказом N 789/414/709, Державне пiдприємство "Укрекокомресурси" органiзовує збирання, заготiвлю та утилiзацiю використаних тари i пакувальних матерiалiв шляхом залучення до виконання спецiалiзованих пiдприємств, якi мають вiдповiднi лiцензiї, або шляхом використання власних виробничих потужностей. Пiдтвердженням надання послуг є надання копiї договору про збирання, заготiвлю та утилiзацiю використаних тари i пакувальних матерiалiв, укладених мiж виконавцем та спецiалiзованим пiдприємством, або довiдки, яка мiстить вiдомостi про обсяг тари i пакувальних матерiалiв.

     Закон України "Про вiдходи" не передбачає механiзм, вiдповiдно до якого один суб'єкт господарювання (ДП "Укрекокомресурси") шляхом укладання договору про органiзацiю збирання та утилiзацiї вiдходiв з iншим суб'єктом господарювання (одним з Позивачiв чи з третiх осiб на сторонi Позивачiв) позбавляє такого суб'єкта господарювання обов'язку, встановленого Законом України "Про вiдходи", безпосередньо укласти договiр на збирання та утилiзацiю використаних пакувальних матерiалiв. Зазначений обов'язок суб'єкта господарювання - власника використаних пакувальних матерiалiв - буде вважатися виконаним лише у випадку надання доказiв того, що конкретний обсяг використаних пакувальних матерiалiв був переданий органiзацiї, яка здiйснює вiдповiдно до лiцензiї збирання використаних пакувальних матерiалiв або здiйснює їх утилiзацiю. Такими доказами можуть бути договори та первинi документи якi засвiдчують рух використаних пакувальних матерiалiв.

     Таким чином, наказ N 789/414/709, передбачаючи обов'язок iмпортерiв укладати договiр на органiзацiю та збирання використаних пакувальних матерiалiв, суперечить положенням Закону України "Про вiдходи", оскiльки пункти "б" та "п" ст. 17 Закону України "Про вiдходи" у системному зв'язку з iншими положеннями цього закону вимагають вiд суб'єктiв господарювання укладання саме договору на збирання та утилiзацiю, а не на органiзацiю збирання та утилiзацiю. Як наслiдок такої суперечностi, наказ N 789/414/709 встановлює додатковий не передбачений Законом України "Про вiдходи" обов'язок суб'єктiв господарювання укладати два договори щодо одного й того ж пакувального матерiалу: перший раз пiд час iмпорту продукцiї, а другий раз, коли така iмпортована упаковка стає використаним пакувальним матерiалом. Таке подвiйне укладання договору, враховуючи вимогу наказу N 789/414/709, здiйснити оплату за договором з ДП "Укрекокомресурси" до початку митного оформлення (тобто незалежно вiд факту надання послуг), призводить до подвiйної оплати iмпортером послуг, пов'язаних з утилiзацiєю використаного пакувального матерiалу.

     Суд вважає безпiдставним аргумент представника третьої особи на сторонi Вiдповiдачiв, що оплата послуг за договором про надання послуги з органiзацiї збирання та утилiзацiї пакувальних матерiалiв, який укладається з ДП "Укрекокомресурси" здiйснюється виключно щодо пакувального матерiалу, в якому товар доходить до кiнцевого споживача - фiзичної особи. При цьому в договорах, якi були наданi Позивачами та третiми особами до матерiалiв справи, укладенi з ДП "Укрекокомресурси" на органiзацiю збирання та утилiзацiю використаних пакувальних матерiалiв (наприклад п. 3.2. Договору N 2163-IМ вiд 28 серпня 2009 року, укладеного з ТОВ "Тетра-Пак"), дiйсно зазначено, що сторони визнають, що використанi тара i пакувальнi матерiали, вiдносно яких органiзовується надання послуг, не пiдлягають iдентифiкацiї i визначенню будь-яких часових перiодiв чи обмежень щодо настання моменту їх виникнення та розповсюдження по всiй територiї України пiсля використання її кiнцевим споживачем.

     В той же час, форма Вiдомостi, яка наведена в додатка 1 до Порядку, затвердженого наказом N 789/414/709, передбачає розрахунок вартостi послуг ДП "Укрекокомресурси" щодо органiзацiї збирання та утилiзацiї за тарифами, затвердженими постановою КМУ N 915 вiд 26 липня 2001 року, виходячи з ваги тари i пакувальних матерiалiв. Роздiл III цього порядку "Оформлення Вiдомостi" визначає, що "вага тари i пакувальних матерiалiв, кг" визначається як вага тари i пакувальних матерiалiв товару, яка обчислюється як рiзниця мiж вагою брутто та вагою нетто товару, що iмпортується, згiдно з товаросупровiдними документами, плюс вага споживчої тари i пакувальних матерiалiв, у яких мiститься товар для споживання.

     Таким чином, наказ N 789/414/709 передбачає розрахунок вартостi послуг з органiзацiї збирання та утилiзацiї щодо всього пакувального матерiалу, який використовується для транспортування товарiв вiд виробника до кiнцевого споживач а. Отже це пiдтверджує, те що iмпортер несе двiчi витрати, пов'язанi iз збиранням та утилiзацiєю використаних пакувальних матерiалiв: перший раз, виконуючи вимоги Наказу N 789/414/709, та другий раз, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України "Про вiдходи".

     Суд погоджується з твердженням Позивачiв, що вiдповiдно до ст. 9 Закону України "Про вiдходи" власниками використаних па кувальних матерiалiв є громадяни, безпосередньо у яких утворюються такi вiдходи внаслiдок придбання товарiв у пакувальних матерiалах, в тому числi iмпортованих. Закон України "Про вiдходи" передбачає можливiсть громадян позбавитись права власностi на використанi пакувальнi матерiали шляхом їх продажу як вторинної сировини суб'єктам господарювання, якi мають вiдповiднi лiцензiї, або за умов сплати в установленому порядку плати скористатися послугами пiдприємств, установ та органiзацiй, що займаються збиранням перевезенням, знешкодженням, видаленням i захороненням вiдходiв (ст. 15 Закону України "Про вiдходи").

     Закон України "Про вiдходи" не покладає на громадян, на вiдмiну вiд суб'єктiв господарювання, обов'язок щодо забезпечення утилiзацiї використаних пакувальних матерiалiв, якi знаходяться в їх власностi, чи щодо недопущення змiшування вiдходiв. Отже у випадку з громадянами використанi пакувальнi матерiали або продаються громадянином як вторинна сировина, або видаляються за вiдповiдну плату, яку здiйснюють такi громадяни, пiдприємствами, органiзацiями та установами, що займаються збиранням перевезенням, знешкодженням, видаленням i захороненням вiдходiв.

     Вищенаведене свiдчить про те, що наказ N 789/414/709 встановлює обов'язок iмпортерiв оплачувати послуги, якi iмпортеру не можуть бути наданi, та, якi iмпортер нiколи не отримує. Оскiльки наказ N 789/414/709 встановлює право митних органiв розпочати процедуру митного оформлення iмпортованих товарiв у тарi i пакувальних матерiалах лише за умов укладання договору з органiзацiї збирання та утилiзацiї використаних пакувальних матерiалiв та сплати таких послуг (договором з ДП "Укрекокомресурси" передбачена сплата на рахунок державного казначейства) до початку митного оформлення товару, то обов'язок щодо оплати послуг, якi не будуть фактично наданi, забезпечується примусовим апаратом держави, а отже оплата таких послуг набуває характеру обов'язкового внеску до бюджету.

     Механiзм стягнення оплати за послуги, який перетворює оплату послуг у обов'язкiв платiж, суперечить Закону України "Про систему оподаткування", в статтi 1 якого зазначено, що будь-якi податки i збори (обов'язковi платежi), якi запроваджуються законами України, мають бути включенi до цього Закону. Всi iншi закони України про оподаткування мають вiдповiдати принципам, закладеним у цьому Законi. Вiдповiдно до статтi 2 цього Закону пiд податком i збором (обов'язковим платежем) до бюджетiв та до державних цiльових фондiв слiд розумiти обов'язковий внесок до бюджету вiдповiдного рiвня або державного цiльового фонду, здiйснюваний платниками у порядку i на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

     Отже, наказ N 789/414/709 суперечить як Закону України "Про вiдходи", так i Закону України "Про систему оподаткування".

     Стаття 41 Закону України "Про вiдходи" передбачає, що фiнансування заходiв щодо утилiзацiї вiдходiв та зменшення обсягiв їх утворення здiйснюється за рахунок коштiв виробникiв вiдходiв та їх власникiв. Вiдповiдно до статтi 1 Закону України "Про вiдходи" виробник вiдходiв - це фiзична або юридична особа, дiяльнiсть якої призведе до утворення вiдходiв. Отже, закон покладає вiдповiдальнiсть щодо фiнансування утилiзацiї вiдходiв на всiх осiб, дiяльнiсть яких призведе до утворення вiдходiв, а також на власникiв таких вiдходiв, включаючи споживачiв.

     Таке положення Закону України "Про вiдходи" знаходиться у вiдповiдностi з Директивою Європейського Парламенту та Ради N 94/62/ЄС вiд 20 грудня 1994 року, яка в преамбулi передбачає, що саме споживачi вiдiграють ключову у роль у системi збирання та переробки упаковки та вiдходiв упаковки. А також те, що тi, хто залучений до виробництва, використання, iмпортування та розподiлу упаковки та упакованих продуктiв вiдповiдно до принципу, що забруднювач платить, несуть вiдповiдальнiсть за такi вiдходи.

     Наказ N 789/414/709 встановлює обов'язок щодо сплати послуг з органiзацiї збирання та утилiзацiї вiдходiв виключно на iмпортерiв, незважаючи на те, що в переважнiй бiльшостi випадкiв iмпортери або нiколи не стануть власником використаної упаковки (такими власниками будуть кiнцевi споживачi, дистриб'ютори чи магазини роздрiбної/оптової торгiвлi), або стануть власником лише згрупованої упаковки (вторинної упаковки) та транспортної упаковки (третинної упаковки).

     Суд також вiдзначає, що стаття 7 Директиви передбачає, що системи повернення, збору та вiдновлення використаної упаковки та/або вiдходiв вiдкритi для участi економiчних операторiв вiдповiдних секторiв та для участi компетентних органiв влади. Такi системи також застосовуються до iмпортованих продуктiв на умовах недискримiнацiї, включаючи детальнi домовленостi та будь-якi тарифи, що встановлюються для доступу до систем, та розробляються, щоб запобiгти бар'єрам для торгiвлi, порушення конкуренцiї. Пiд економiчними операторами в ст. 3 цiєї Директиви розумiються постачальники пакувальних матерiалiв, виробники упаковки та переробники, наповнювачi та користувачi, iмпортери, продавцi та дистриб'ютори, органи влади та органiзацiї, що створенi державою.

     Наказ N 789/414/709 передбачає укладання договорiв виключно з Державним пiдприємством "Укрекокомресурси", що є порушенням принципу вiдкритостi системи повернення, збору та вiдновлення використаної упаковки.

     Роздiл I Закону України вiд 18.03.2004 р. N 1629-IV "Про Загальнодержавну програму адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу" передбачає, що адаптацiя законодавства України до законодавства ЄС є прiоритетною складовою процесу iнтеграцiї України до Європейського Союзу. Цей Закон визначає, що адаптацiя законодавства - це процес приведення законiв України та iнших нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть з acquis cottunauttaire. "Acquis cottunauttaire" - це правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийнятi в рамках Європейського спiвтовариства, Спiльної зовнiшньої полiтики та полiтики безпеки i Спiвпрацi у сферi юстицiї та внутрiшнiх справ. Джерелами acquis cottunauttaire, серед iншого, є директиви. 

     Таким чином, наказ N 789/414/709 суперечить положенням Закону України "Про вiдходи" та не вiдповiдає принципам передбаченим acquis cottunauttaire. Згiдно з пунктом 3 роздiлу IX Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптацiї законодавства України до законодавства Європейського Союзу" нормативно-правовi акти, якi суперечать acquis cottunauttaire, можуть прийматися лише за наявностi достатнього обґрунтування необхiдностi прийняття такого акта i на чiтко визначений у самому актi строк. наказ N 789/414/709 таких застережень не мiстить.

     Щодо невiдповiдностi наказу N 789/414/709 Митному кодексу України слiд вiдзначити наступне.

     Вiдповiдно до пункту 14 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митним органом дiй (процедур), якi пов'язанi iз закрiпленням результатiв митного контролю товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, i мають юридичне значення для подальшого використання цих товарiв i транспортних засобiв.

     В свою чергу пункт 15 ст. 1 Митного кодексу України визначає митний контроль як сукупнiсть заходiв, що здiйснюються митними органами в межах своєї компетенцiї з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законiв та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи, мiжнародних договорiв України, укладених в установленому законом порядку.

     Стаття 3 Митного кодексу України визначає, що порядок перемiщення через митний кордон України товарiв i транспортних засобiв, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податкiв i зборiв, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямованi на реалiзацiю митної полiтики України, становлять митну справу.

     Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митне регулювання здiйснюється на основi принципiв виключної компетенцiї митних органiв України щодо здiйснення митної справи.

     З наведених положень Митного кодексу України випливає, що виконання дiй iз закрiпленням результатiв заходiв, що здiйснюються з метою забезпечення додержання законодавства, що серед iншого, визначає порядок перемiщення через митний кордон України товарiв та процедури митного контролю та оформлення, можуть здiйснюватися виключно митними органами.

     Вiдповiдно до ст. ст. 40, 41 Митного кодексу України митний контроль передбачає проведення митними органами мiнiмуму митних процедур, необхiдних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Митний контроль здiйснюється безпосередньо посадовими особами митних органiв.

     Пункт 17 ст. 1 Митного кодексу України визначає, що митнi органи - це спецiально уповноваженi органи виконавчої влади в галузi митної справи, на якi вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв України покладено безпосереднє здiйснення митної справи.

     Стаття 12 Митного кодексу України визначає, що Митна служба України є єдиною загальнодержавною системою, яка складається з митних органiв та спецiалiзованих митних установ i органiзацiй. Митними органами є спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузi митної справи, регiональнi митницi, митницi. В свою чергу стаття 13 Митного кодексу України визначає, що спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузi митної справи утворюється, реорганiзовується та лiквiдовується Президентом України за поданням Прем'єр-мiнiстра України. В Указi Президента України вiд 29 листопада 1996 року N 1145/96 "Про Державну митну службу України" зазначено, що структура митних органiв України складається iз Державної митної служби, регiональних митниць, митниць, спецiалiзованих митних управлiнь та органiзацiй.

     З вищенаведеного випливає, що митне оформлення товарiв може здiйснюватися виключно зазначеними вище органами. В свою чергу, здiйснення митного оформлення за участi iнших органiв державної влади чинним законодавством України про митну справу не передбачено.

     Пiдпункт 2.2. Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах, затверджений наказом N 789/414/709, передбачає, що пiдставою для митного оформлення є наявнiсть у лiвому нижньому кутку на зворотному боцi аркуша з позначенням 1/6 єдиного адмiнiстративного документа форми МД-2 особистої печатки "Ввiз дозволено" державного iнспектора з охорони навколишнього природного середовища територiальних органiв та спецiальних пiдроздiлiв Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України (далi - держекоiнспектор)".

     Процитоване положення свiдчить, що наказ N 789/414/709 всупереч положенням Митного кодексу України, запроваджує здiйснення митного оформлення товару за участi державного iнспектора з охорони навколишнього природного середовища територiальних органiв та спецiальних пiдроздiлiв Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, якiй не є спiвробiтником митних органiв.

     Вiдповiдно до ст. 45 Митного кодексу України особи, якi перемiщують товари i транспортнi засоби через митний кордон України чи провадять дiяльнiсть, контроль за якою цим Кодексом покладено на митнi органи, зобов'язанi подавати митним органам документи та вiдомостi, необхiднi для здiйснення митного контролю. Перелiк документiв та вiдомостей, необхiдних для здiйснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до цього Кодексу.

     Вiдповiдно до ст. 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається пiсля подання митному органу митної декларацiї, а також усiх необхiдних для здiйснення митного контролю та оформлення документiв, вiдомостей щодо товарiв i транспортних засобiв, якi пiдлягають митному оформленню. Засвiдчення митним органом прийняття товарiв, транспортних засобiв та документiв на них до митного контролю та митного оформлення здiйснюється шляхом проставлення вiдповiдних вiдмiток на митнiй декларацiї та товаросупровiдних документах.

     Вiдповiдно до ст. 86 Митного кодексу України митний орган не має права вiдмовити в прийняттi митної декларацiї, якщо декларантом виконано всi умови, встановленi цим Кодексом.

     Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 1 лютого 2006 р. N 80 було затверджено Перелiк документiв, необхiдних для здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України. Даний перелiк не мiстить вiдомiсть про облiк та розрахунок тари i пакувальних матерiалiв, у яких надходять товари, що пiдлягають митному оформленню в режимi iмпорту, а також копiї платiжних документiв про сплату послуг Державної компанiї "Укрекокомресурси".

     Наведенi положення Митного кодексу України не передбачають наявнiсть на ВМД особистої печатки "Ввiз дозволено" державного iнспектора з охорони навколишнього природного середовища, а також право митного органу не розпочинати процедуру митного оформлення iмпортованого товару у випадку вiдсутностi на ВМД такої вiдмiтки.

     В порушення вищенаведених положень Митного кодексу України наказ N 789/414/709 передбачає обов'язковiсть печатки "Ввiз дозволено" державного iнспектора з охорони навколишнього природного середовища на ВМД (документi форми МД-2), а також надає право митним органам не розпочинати процедуру митного оформлення у випадку вiдсутностi такої печатки.

     Вiдповiдно до статтi 189 Митного кодексу України ввезення товарiв на митну територiю України в режимi iмпорту передбачає: 1) подання митному органу документiв, що засвiдчують пiдстави та умови ввезення товарiв на митну територiю України; 2) сплату податкiв i зборiв, якими обкладаються товари пiд час ввезення на митну територiю України вiдповiдно до законiв України; 3) дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходiв нетарифного регулювання та iнших обмежень. Будь-яких iнших умов, якi повинен дотримуватись iмпортер, Митним кодексом України не передбачено.

     В той же час наказ N 789/414/709 в порушення ст. 189 Митного кодексу України передбачає обов'язок iмпортерiв з метою iмпорту товару укласти з Державною компанiєю "Укрекокомресурси" договiр з органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв, а також оплатити такi послуги до моменту подання ВМД митним органом щодо товарiв, якi вказанi в такiй ВМД.

     Водночас суд не погоджується iз твердженням Вiдповiдачiв, що дiї державного iнспектора з охорони навколишнього природного середовища на виконання положень наказу N 789/414/709 є формою екологiчного контролю, що здiйснюється в порядку ст. 27 Митного кодексу України.

     В ст. 27 Митного кодексу України передбачено, що товари, що перемiщуються через митний кордон України, крiм митного контролю можуть пiдлягати, серед iншого, екологiчному контролю. Митнi органи взаємодiють з органами державної влади, що здiйснюють зазначенi види контролю, в порядку, встановленому законодавством України. Такий порядок встановлений постановою КМУ вiд 20.03.95 р. N 198 "Про здiйснення екологiчного контролю в пунктах пропуску через державний кордон". В п. 1 цiєї постанови зазначено, що Мiнiстерству охорони навколишнього природного середовища забезпечити здiйснення екологiчного контролю одночасно (у разi потреби) з радiологiчним контролем у пунктах пропуску через державний кордон: транспортних засобiв (крiм легкових автомобiлiв), у тому числi лiтакiв, суден, вiйськових кораблiв; вантажiв, якi мiстять промислову сировину, вiдходи виробництва, хiмiчнi сполуки, токсичнi хiмiчнi, радiоактивнi та iншi небезпечнi для навколишнього природного середовища i здоров'я людей речовини, засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, добрива; всiх видiв риб, диких тварин i рослин, зоологiчних, ботанiчних, мiнералогiчних колекцiй, мисливських трофеїв. Плата за здiйснення екологiчного контролю, у тому числi радiологiчного, включається до складу єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон у розмiрi, визначеному законодавством. Забороняється вимагати вiд суб'єктiв господарювання внесення будь-яких iнших платежiв, зокрема перерахування внескiв до рiзних фондiв.

     Пунктом 1.3 Положення про екологiчний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зонi дiяльностi регiональних митниць i митниць, затвердженого наказом Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України вiд 8 вересня 1999 року N 204, передбачено, що Положення регламентує дiяльнiсть державних iнспекторiв з охорони навколишнього природного середовища територiальних органiв Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв пiд час здiйснення екологiчного контролю транспортних засобiв i вантажiв у пунктах пропуску через державний кордон та в зонi дiяльностi регiональних митниць i митниць.

     Саме цi нормативнi акти встановлюють порядок взаємодiї з митними органами пiд час здiйснення екологiчного контролю та процедуру проведення екологiчного контролю. При цьому зазначенi нормативнi акти не передбачають таких порядкiв та процедур, якi встановленi наказом N 789/414/709.

     Безпосередньо наказ N 789/414/709 також не передбачає жодної згадки про те, що вiн встановлює процедури проведення саме екологiчного контролю. Навпаки, в п. 1 наказу N 789/414/709 зазначено про те, що затверджується порядок здiйснення митного оформлення iмпортованих товарiв i пакувальних матерiалiв. При цьому як випливає з вище згадуваних положень Митного кодексу України, митний контроль, який включає в себе здiйснення митних процедур (митного оформлення товарiв), є окремим видом контролю, який не включає в себе екологiчний контроль, який, в свою чергу, також є окремим видом контролю.

     Суд вважає доречним зауваження Позивачiв щодо скасування спiльного наказу Мiнiстерства економiки та з питань європейської iнтеграцiї України та Державної митної служби України вiд 10.12.2001 р. N 304/793 "Про затвердження Порядку контролю за тарою (упаковкою), у якiй надходять iмпортнi товари, що пiдлягають митному оформленню в режимi випуску у вiльний обiг на територiї України" (надалi - Наказ N 304/793). Даним Наказом N 304/793 встановлювався схожий порядок митного оформлення товарiв в тарi та пакувальних матерiалах, як i у наказi N 789/414/709. Втiм Наказ N 304/793 було скасовано спiльним наказом Мiнiстерства економiки та з питань європейської iнтеграцiї України та Державної митної служби України вiд 15.06.2005 р. N 167/530 у зв'язку з необхiднiстю приведення нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть iз новим Митним кодексом України. Втiм з того часу суттєвих змiн у Митний кодекс України в частинi митного оформлення товарiв не вносилося, що є додатковим пiдтвердженням невiдповiдностi наказу N 304/793 Митному кодексу України.

     Згiдно ч. 2 ст. 9 Кодексу адмiнiстративного судочинства України суд вирiшує справи на пiдставi Конституцiї та законiв України, а також мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України. Разом з тим 10 квiтня 2008 року Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України N 250-VI ратифiкувала Протокол про вступ України до Свiтової органiзацiї торгiвлi (надалi - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед iншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгiвлю 1994 року (надалi - ГАТТ).

     Вiдповiдно до пункту с) ч. 1 ст. 8 ГАТТ держави-члени СОТ визнають скорочення до мiнiмуму обсягу i складностi iмпортних та експортних формальностей, а також зменшення i спрощення вимог щодо митної та експортної документацiї. Згiдно з положеннями ст. 8 ГАТТ, її дiя поширюється на формальностi та вимоги, якi висуваються урядовими установами, в тому числi на збори, платежi, формальностi та вимоги вiдносно документацiї, сертифiкацiї, аналiзу та iнспекцiї.

     В той же час, встановлення приписами наказу N 789/414/709 додаткових процедур пiд час проходження митного оформлення товарiв, а також вимагання надання додаткових документiв ускладнюють процедуру iмпорту в Україну товарiв в тарi та пакувальних матерiалах. Такий пiдхiд прямо суперечить положенням ГАТТ та зобов'язанням, якi Україна взяла на себе як держава-член СОТ.

     З огляду на наведене вище, наказ N 789/414/709 суперечить приписам митного законодавства, а також положенням мiжнародного права.

     23 грудня 2009 року пiд час судового засiдання представник Позивачiв звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходiв з забезпечення адмiнiстративного позову. Заслухавши думку представникiв сторiн, дослiдивши обставини справи, суд прийшов до висновку про очевидну протиправнiсть наказу N 789/414/709 та заподiяння його дiєю шкоди законним правам та iнтересам Позивачiв як iмпортерiв товарiв в тарi i пакувальних матерiалах та третiм особам.

     Суд також враховує те, що вiдповiдно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про Кабiнет Мiнiстрiв України" зупинення дiї акта Кабiнету Мiнiстрiв України Президентом України на пiдставi пункту 15 частини першої статтi 106 Конституцiї України має наслiдком зупинення вчинення будь-якими органами, особами дiй, спрямованих на виконання зупиненого акта Кабiнету Мiнiстрiв України, здiйснення повноважень, визначених цим актом. Зазначена норма є нормою прямої дiї i не вимагає прийняття будь-яких додаткових нормативних актiв.

     Президент України своїм Указом вiд 08.09.09 р. N 718 "Про зупинення дiї окремих положень постанов Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 липня 2001 року N 915 та вiд 20 травня 2009 року N 508" зупинив дiю окремих положень постанови Кабiнету Мiнiстрiв України N 915 вiд 26.07.2001 р. "Про впровадження системи збирання, заготiвлi та утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини" з посиланням на яку був прийнятий наказ N 789/414/709. Отже працiвники органiв державної митної служби України та державнi iнспектори з охорони навколишнього природного середовища територiальних органiв та спецiальних пiдроздiлiв Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України повиннi були вiдповiдно до ст. 52 Закону України "Про Кабiнет Мiнiстрiв України" зупинити вчинення дiй пов'язаних iз застосуванням Наказу N 789/414/709, але, як свiдчать матерiали справи та пояснення Позивачiв, а також третiх осiб на сторонi Позивачiв, цього зроблено не було. Таким чином, вжиття заходiв з забезпечення адмiнiстративного позову шляхом зупинення дiї наказу N 789/414/709 призведе також до вiдновлення порушеного конституцiйного принципу передбаченого ст. 17 Конституцiєю України вiдповiдно до якого органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов'язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

     У зв'язку з наведеним суд також вважає за необхiдне на пiдставi клопотання Позивача та у вiдповiдностi до ст. 117 та ст. 118 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, приймаючи рiшення по справi, вжити заходи щодо забезпечення адмiнiстративного позову у формi зупинення дiї спiльного наказу Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України N 789/414/709 вiд 30.07.2009 р. "Про затвердження Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах" до набрання постановою суду законної сили.

     Суд зазначає, що вiдповiдно до п. 9 ч. 4 ст. 160 Кодексу адмiнiстративного судочинства окремим документом викладаються ухвали щодо забезпечення адмiнiстративного позову. В той же час таке положення Кодексу адмiнiстративного судочинства України встановлено з огляду на те, що питання щодо вжиття заходiв з забезпечення адмiнiстративного позову може вирiшуватися судом до моменту прийняття постанови по справi. Оскiльки в розглядуванiй справi клопотання про забезпечення адмiнiстративного позову було подано пiд час судового розгляду справи 23 грудня 2009 року, то суд вважає доцiльним та таким, що не суперечить положенням Кодексу адмiнiстративного судочинства України, викласти постанову та ухвалу про забезпечення позову разом.

     З урахуванням викладеного, оцiнивши за правилами, встановленими ст. 86 КАС України наявнi у матерiалах справи докази та пояснення сторiн, наданi пiд час розгляду справи, суд дiйшов висновку, що заявлений адмiнiстративний позов та клопотання про вжиття заходiв забезпечення позову є обґрунтованими та такими, що пiдлягає задоволенню.

     Вiдповiдно до ч. 11 ст. 171 Кодексу адмiнiстративного судочинства України резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не вiдповiдає правовому акту вищої юридичної сили, i про визнання його нечинним невiдкладно публiкується вiдповiдачем у виданнi, в якому його було офiцiйно оприлюднено, пiсля набрання постановою законної сили.

     Вiдповiдно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, якщо судове рiшення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всi здiйсненi нею документально пiдтвердженi судовi витрати з Державного бюджету України (або вiдповiдного мiсцевого бюджету, якщо iншою стороною був орган мiсцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

     На пiдставi наведеного, керуючись ст. 124 Конституцiї України, ст. ст. 69 - 71, 94, 117, 118, 158, 160 - 165, 167, 171, 254 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, окружний адмiнiстративний суд мiста Києва постановив:

     Позов задовольнити.

     Визнати незаконним з моменту прийняття спiльний наказ Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України N 789/414/709 вiд 30 липня 2009 року "Про затвердження Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах".

     Клопотання Позивачiв про вжиття заходiв забезпечення позову задовольнити.

     До набрання рiшенням законної сили зупинити дiю наказу Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України N 789/414/709 вiд 30 липня 2009 року "Про затвердження Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах".

     Зобов'язати Вiдповiдачiв невiдкладно опублiкувати у виданнi, в якому було офiцiйно оприлюднено наказ N 789/414/709 вiд 30 липня 2009 року "Про затвердження Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах", резолютивну частину даної постанови суду пiсля набрання постановою законної сили.

     Стягнути з Державного бюджету України на користь Спiльного пiдприємства "Вiтмарк-Україна" в формi товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю судовi витрати у розмiрi 6 грн. 40 коп., на користь Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Тетра Пак" i Iноземного пiдприємства "Кока-Кола Беверiджиз Україна Лiмiтед" по 3 грн. 40 коп.

     В частинi забезпечення позову виконання заходiв забезпечення позову здiйснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рiшень, згiдно з ч. 5 ст. 118 КАСУ.

     Постанова набирає законної сили пiсля закiнчення строку подання заяви про апеляцiйне оскарження, встановленого Кодексом адмiнiстративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляцiйне оскарження, але апеляцiйна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили пiсля закiнчення цього строку.

     Постанова може бути оскаржена до суду апеляцiйної iнстанцiї протягом десяти днiв за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України шляхом подання через суд першої iнстанцiї заяви про апеляцiйне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днiв апеляцiйної скарги. Апеляцiйна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляцiйне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляцiйне оскарження.

Головуючий, суддя	М. I. Кишинський
Суддi:	С. Б. Шелест
	В. I. Келеберда