ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про внесення змiн до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин"

     Верховна Рада України постановляє:

     Внести до Закону України "Про охорону прав на сорти рослин" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 21, ст. 218) змiни, виклавши його у такiй редакцiї:

"ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про охорону прав на сорти рослин

     Цей Закон регулює майновi i особистi немайновi вiдносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здiйсненням та захистом прав на сорти рослин.

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     У цьому Законi наведенi нижче термiни вживаються у такому значеннi:

     автор сорту (селекцiонер) - людина, яка безпосередньо створила (виявила i/або вивела i/або полiпшила) сорт;

     ботанiчний таксон - вiдособлена група рослин, спорiднених мiж собою спiльнiстю ознак i властивостей, завдяки чому їм можна присвоїти таксономiчну категорiю;

     використання сорту - будь-яка дiя щодо сорту, що зазначена у цьому Законi в перелiку дiй, якi потребують дозволу його власника;

     власник сорту - особа, якiй належить впродовж визначеного цим Законом строку i засвiдчене патентом право на сорт;

     держава-учасник - держава, що приєдналась до Мiжнародної конвенцiї з охорони нових сортiв рослин, прийнятої 2 грудня 1961 року i переглянутої 10 листопада 1972 року, 23 жовтня 1978 року i 19 березня 1991 року;

     заклад експертизи - науковий заклад, що уповноважений Установою проводити експертизу заявок, перевiрку збереженостi сорту та виконувати iншi завдання, що випливають з цього Закону;

     заявка на сорт рослин (заявка) - сукупнiсть документiв, необхiдних для реєстрацiї сорту i отримання охоронних документiв, що засвiдчують право на сорт;

     заявник - особа, яка подала заявку;

     зiбраний матерiал - зiбраний урожай рослин або їх частин, вирощених з посадкового матерiалу;

     компетентний орган держави-учасника - орган держави-учасника, що реєструє права на сорти;

     ознаки - показники, за якими розрiзняють сорти пiд час проведення експертизи заявки без врахування їх економiчної важливостi;

     особа - фiзична особа або юридична особа;

     патент - охоронний документ, що засвiдчує прiоритет, авторство i право власностi на сорт рослин;

     посадковий матерiал - рослини та їх частини, що вважаються придатними для вiдтворення цiлiсних рослин;

     поширення сорту - комерцiйне розповсюдження сорту, занесеного до Реєстру сортiв;

     Реєстр заявок - Державний реєстр заявок на сорти рослин;

     Реєстр патентiв - Державний реєстр прав власникiв сортiв рослин;

     Реєстр сортiв - Державний реєстр сортiв рослин, придатних для поширення в Українi;

     свiдоцтво про авторство на сорт - охоронний документ, що засвiдчує особисте немайнове право авторства на сорт;

     сорт рослин - окрема група рослин (клон, лiнiя, гiбрид першого поколiння, популяцiя) в рамках нижчого iз вiдомих ботанiчних таксонiв, яка, незалежно вiд того, задовольняє вона повнiстю або нi умови надання правової охорони:

     - може бути визначена ступенем прояву ознак, що є результатом дiяльностi даного генотипу або комбiнацiї генотипiв;

     - може бути вiдрiзнена вiд будь-якої iншої групи рослин ступенем прояву принаймнi однiєї з цих ознак;

     - може розглядатися як єдине цiле з точки зору її придатностi для вiдтворення в незмiнному виглядi цiлих рослин сорту;

     Установа - урядовий орган державного управлiння, що дiє у складi центрального органу виконавчої влади з питань сiльського господарства i продовольства.

     Стаття 2. Законодавство України про права на сорти рослин

     Законодавство України про права на сорти рослин базується на Конституцiї України i складається iз цього Закону та iнших законiв України i нормативно-правових актiв, що регулюють вiдносини, пов'язанi з правом власностi на сорти рослин.

     Стаття 3. Сфера застосування цього Закону

     Цей Закон застосовується щодо сортiв усiх родiв i видiв рослин.

     Стаття 4. Застосування норм мiжнародних договорiв

     Якщо у мiжнародному договорi, згода на обов'язковiсть якого в Українi надана Верховною Радою України, мiстяться iншi правила, нiж тi, що встановленi цим Законом та виданими вiдповiдно до нього нормативно-правовими актами, то застосовуються правила мiжнародного договору.

     Стаття 5. Права iноземних осiб та осiб без громадянства

     Iноземнi особи та особи без громадянства, вiдповiдно до мiжнародних договорiв чи на основi принципу взаємностi, мають однаковi з особами України права, передбаченi цим Законом.

     Стаття 6. Повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України у сферi охорони прав на сорти

     Кабiнет Мiнiстрiв України:

     спрямовує i координує роботу центральних органiв виконавчої влади щодо виконання цього Закону;

     видає нормативно-правовi акти з питань охорони прав на сорти рослин i контролює їх виконання;

     органiзовує мiжнародне спiвробiтництво з питань охорони прав на сорти рослин.

     Стаття 7. Повноваження центрального органу виконавчої влади у сферi iнтелектуальної власностi

     Центральний орган виконавчої влади у сферi iнтелектуальної власностi бере участь:

     в реалiзацiї державної полiтики у сферi охорони прав на сорти рослин як на об'єкти iнтелектуальної власностi;

     у контролi за виконанням цього Закону;

     в установленнi загальних вимог до нормативного забезпечення охорони прав на сорти рослин;

     у пiдготовцi експертних висновкiв щодо назв сортiв у частинi їх вiдношення до знакiв для товарiв i послуг та зазначень походження товарiв;

     в узагальненнi практики застосування законодавства про охорону прав на сорти рослин, розробцi пропозицiй з його вдосконалення i внесення їх у встановленому порядку на розгляд Кабiнету Мiнiстрiв України;

     у мiжнародному спiвробiтництвi з питань охорони прав на сорти рослин.

     Стаття 8. Повноваження i обов'язки центрального органу виконавчої влади з питань сiльського господарства i продовольства у сферi охорони прав на сорти

     Центральний орган виконавчої влади з питань сiльського господарства i продовольства:

     забезпечує реалiзацiю державної полiтики у сферi охорони прав на сорти рослин;

     органiзовує i контролює виконання цього Закону;

     затверджує нормативно-правовi акти щодо складання та подання заявок, проведення їх експертизи та здiйснює контроль за їх додержанням;

     видає патенти на сорти рослин i свiдоцтва про авторство на сорти рослин;

     забезпечує розвиток наукового та матерiально-технiчного потенцiалу у сферi охорони прав на сорти рослин.

     Стаття 9. Повноваження i обов'язки Установи у сферi охорони прав на сорти

     Установа забезпечує реалiзацiю цього Закону та iнших нормативно-правових актiв про охорону прав на сорти рослин i виконує такi функцiї:

     узагальнює практику застосування законодавства про охорону прав на сорти, розробляє пропозицiї з його удосконалення та в установленому порядку вносить їх на розгляд центрального органу виконавчої влади у сферi сiльського господарства i продовольства;

     визначає уповноваженi заклади експертизи та доручає їм проведення експертизи заявок;

     розробляє проекти нормативно-правових актiв щодо складання та подання заявок i подає їх для затвердження центральному органу виконавчої влади з питань сiльського господарства i продовольства;

     органiзовує приймання заявок, проведення їх експертизи, приймає рiшення щодо них;

     веде Реєстр заявок, Реєстр патентiв, Реєстр сортiв i забезпечує державну реєстрацiю заявок, патентiв i сортiв;

     органiзовує перевiрку збереженостi сортiв;

     забезпечує здiйснення контролю за дотриманням норм цього Закону щодо вживання назв сортiв;

     забезпечує опублiкування офiцiйних вiдомостей про виданi патенти на сорти рослин i свiдоцтва про авторство на сорти рослин, видає Каталог сортiв рослин, придатних для поширення в Українi;

     здiйснює мiжнародне спiвробiтництво у сферi правової охорони сортiв рослин i представляє iнтереси України з питань охорони прав на сорти рослин в мiжнародних органiзацiях вiдповiдно до чинного законодавства;

     приймає в установленому порядку нормативно-правовi акти у межах своїх повноважень;

     органiзовує iнформацiйну та видавничу дiяльнiсть у сферi охорони прав на сорти;

     органiзовує науково-дослiднi роботи з удосконалення законодавства, дiяльностi у сферi охорони прав на сорти, з удосконалення державного випробування сортiв рослин;

     органiзовує роботу щодо пiдготовки i перепiдготовки кадрiв державної системи охорони прав на сорти;

     доручає закладам, що входять до державної системи охорони прав на сорти, вiдповiдно до їх спецiалiзацiї, а також закладам експертизи виконувати окремi завдання, що визначенi цим Законом, Положенням про Установу, iншими нормативно-правовими актами у сферi правової охорони iнтелектуальної власностi;

     виконує iншi функцiї вiдповiдно до Положення про неї, затвердженого в установленому порядку.

     2. Установа може бути уповноважена центральним органом виконавчої влади з питань сiльського господарства i продовольства здiйснювати управлiння майном закладiв експертизи, якi вiдносяться до державної власностi, створювати їх, реорганiзовувати та лiквiдовувати, укладати та розривати контракти з їх керiвниками.

     3. Фiнансування дiяльностi Установи провадиться за рахунок коштiв Державного бюджету України.

Роздiл II
УМОВИ НАБУТТЯ ПРАВ НА СОРТ РОСЛИН

     Стаття 10. Права на сорти

     1. Згiдно з цим Законом можуть набуватися такi права на сорти:

     особисте немайнове право авторства на сорт;

     майнове право власника сорту.

     Цi права набуваються на сорт, який вiдповiдає критерiям, визначеним цим Законом, та якому присвоєна назва згiдно з ним.

     2. Про особисте немайнове право авторства на сорт свiдчать Реєстр сортiв, Реєстр патентiв, свiдоцтво про авторство на сорт рослин, патент.

     3. Про майнове право власника сорту свiдчать Реєстр патентiв, патент.

     Обсяг правової охорони сорту, на який видано патент, визначається сукупнiстю ознак, викладених в занесеному до Реєстру патентiв описi сорту.

     4. Зазначенi права на сорт набуваються в порядку, встановленому цим Законом.

     Стаття 11. Критерiї охороноздатностi сорту

     1. Рiзновидами сорту, на якi можуть набуватися права, є клон, лiнiя, гiбрид першого поколiння, популяцiя.

     2. Сорт вважається охороноздатним - придатним для набуття права на нього як на об'єкт iнтелектуальної власностi, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбiнацiєю генотипiв, вiн є новим, вирiзняльним, однорiдним та стабiльним.

     3. Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекцiонер) чи iнша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким iншим способом не передавали матерiал сорту для комерцiйного використання:

     а) на територiї України - за рiк до цiєї дати;

     б) на територiї iншої держави - щодо деревних та чагарникових культур i винограду за шiсть рокiв i щодо рослин iнших видiв за чотири роки до цiєї дати.

     4. Новизна сорту не втрачається, якщо будь-який його матерiал збувався, у тому числi й до визначених пунктами "а" i "б" частини третьої цiєї статтi дат:

     iз зловживанням на шкоду заявнику;

     на виконання договору про передачу права на подання заявки;

     на виконання договору про розмноження вiдтворювального матерiалу сорту i його випробування, за умови, що зiбраний внаслiдок цього матерiал передавався лише заявниковi i не використовувався для виробництва iншого сорту;

     на виконання визначених законодавством заходiв, зокрема щодо бiологiчної безпеки чи формування Реєстру сортiв;

     як побiчний або вiдхiдний продукт, отриманий пiд час створення чи полiпшення сорту, без посилань на сорт i лише для споживання.

     5. Сорт вiдповiдає умовi вирiзняльностi, якщо за проявом його ознак вiн чiтко вiдрiзняється вiд будь-якого iншого сорту, загальновiдомого до дати, на яку заявка вважається поданою.

     Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальновiдомим, якщо:

     а) вiн поширений на певнiй територiї в будь-якiй державi;

     б) вiдомостi про прояви його ознак стали загальнодоступними у свiтi, зокрема шляхом їх опису в будь-якiй оприлюдненiй публiкацiї;

     в) вiн представлений зразком у загальнодоступнiй колекцiї;

     г) йому надана правова охорона i/або вiн внесений до офiцiйного реєстру сортiв в будь-якiй державi, при цьому вiн вважається загальновiдомим вiд дати подання заявки на надання права чи внесення до реєстру.

     6. Сорт вважається однорiдним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схожими за своїми основними ознаками, вiдзначеними в описi сорту.

     7. Сорт вважається стабiльним, якщо його основнi ознаки, вiдзначенi в описi сорту, залишаються незмiнними пiсля неодноразового розмноження чи, у разi особливого циклу розмноження, в кiнцi кожного такого циклу.

     Стаття 12. Умови державної реєстрацiї сорту

     Сорт може бути внесеним до Реєстру сортiв, якщо вiн є охороноздатним вiдповiдно до норм статтi 11 цього Закону, придатним для поширення в Українi згiдно з вимогами статтi 14 цього Закону та йому присвоєно назву згiдно з вимогами статтi 13 цього Закону.

     Стаття 13. Назва сорту

     1. Сортовi присвоюється назва, яка повинна його однозначно iдентифiкувати i вiдрiзнятися вiд будь-якої iншої назви iснуючого в Українi i державах-учасниках сорту того ж чи спорiдненого виду.

     2. Назва сорту включає його родове чи видове позначення i власну назву.

     3. Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбiнацiєю слiв, комбiнацiєю слiв i цифр або комбiнацiєю лiтер i цифр.

     4. Назва сорту не повинна:

     а) суперечити принципам гуманностi i моралi;

     б) складатися тiльки iз цифр, за винятком випадкiв, коли це вiдповiдає усталенiй практицi найменування сортiв, чи складатися виключно iз знакiв чи зазначень, якi вказують на вид, групу стиглостi, якiсть, призначення, цiннiсть, походження або технологiю вирощування;

     в) вводити в оману або давати хибне уявлення щодо характеристик, цiнностi, географiчного походження сорту, а також про автора сорту чи iншу заiнтересовану особу;

     г) бути тотожною чи настiльки подiбною, що її можна сплутати, щодо назви сорту, права на який набутi в Українi чи iншiй державi-учаснику.

     5. Сорт повинен пропонуватися в Українi та в iншiй державi-учаснику пiд однiєю i тiєю ж назвою.

     Стаття 14. Придатнiсть сорту для поширення в Українi

     Сорт вважається придатним для поширення в Українi, якщо вiн придатний для правової охорони, може бути використаний для задоволення потреб суспiльства i не заборонений для поширення з пiдстав загрози життю i здоров'ю людей, нанесення шкоди тваринному

     i рослинному свiту, збереженню довкiлля. Критерiї заборони поширення сортiв в Українi розробляються Установою i затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань сiльського господарства i продовольства.

Роздiл III
ПОРЯДОК НАБУТТЯ ПРАВ НА СОРТ РОСЛИН

     Стаття 15. Загальнi положення порядку набуття прав на сорт

     1. Права на сорт набуваються в Українi шляхом подання до Установи заявки, експертизи заявки та державної реєстрацiї прав.

     2. Набування прав на сорт в iноземних державах здiйснюється незалежно вiд набування таких прав в Українi.

     3. Вiд iменi селекцiонерiв (авторiв сортiв), заявникiв та власникiв сортiв у вiдносинах, врегульованих цим Законом, можуть виступати їх представники, зокрема представники з питань iнтелектуальної власностi, зареєстрованi вiдповiдно до положення про них, затвердженого Кабiнетом Мiнiстрiв України. В такому разi вiдносини з представниками вважаються вiдносинами вiдповiдно з авторами, заявниками та власниками прав.

     Стаття 16. Право селекцiонера (автора сорту)

     1. Право на подання заявки на сорт рослин належить автору сорту (селекцiонеру), якщо iнше не передбачено цим Законом.

     2. Якщо сорт створили спiльно кiлька селекцiонерiв, то всi вони мають однаковi права на подання заявки, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними. Вiдмова одного чи кiлькох з них вiд прав на сорт не поширюється на iнших авторiв.

     3. У разi перегляду умов угоди стосовно складу авторiв сорту Установа за спiльним клопотанням осiб, зазначених у заявцi як автори, а також авторiв, не зазначених у заявцi, вносить змiни до вiдповiдних документiв у встановленому порядку.

     4. Автору сорту (селекцiонеру) належить право авторства, яке є особистим немайновим правом i охороняється безстроково, згiдно iз положеннями статтi 37 цього Закону.

     Стаття 17. Право роботодавця

     1. Якщо сорт створено селекцiонером у зв'язку з виконанням службових обов'язкiв або за дорученням роботодавця, з використанням досвiду, виробничих знань, секретiв виробництва, обладнання, матерiальних i фiнансових засобiв роботодавця, то у разi, якщо трудовим договором (контрактом) мiж роботодавцем i селекцiонером не передбачено iнше, право на подання заявки на сорт належить роботодавцю.

     2. За умов, викладених у частинi першiй цiєї статтi, автор сорту подає роботодавцю письмове повiдомлення про одержаний ним сорт з достатньо повним описом.

     3. Роботодавець повинен протягом 60 днiв вiд дати отримання повiдомлення автора сорту подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання iншiй особi або прийняти рiшення про збереження вiдомостей про сорт як конфiденцiйної iнформацiї. У цей же строк роботодавець повинен укласти з автором сорту письмовий договiр щодо розмiру та умови виплати йому справедливої винагороди вiдповiдно до економiчної цiнностi сорту та iншої вигоди роботодавця.

     Кабiнет Мiнiстрiв України може встановлювати мiнiмальнi ставки зазначеної винагороди та порядок їх iндексацiї.

     4. Якщо роботодавець (правонаступник роботодавця) не виконає зазначених у частинi третiй цiєї статтi вимог у встановлений строк чи не використовуватиме сорт, зберiгаючи вiдомостi про нього як конфiденцiйну iнформацiю бiльше чотирьох рокiв вiд дати одержання повiдомлення автора сорту, то право на подання заявки i одержання патенту переходить до автора сорту, а за роботодавцем залишається переважне право на придбання невиключної лiцензiї на використання сорту.

     5. Суперечки щодо умов одержання автором сорту вiд роботодавця винагороди та її розмiру розв'язуються у судовому порядку.

     Стаття 18. Право правонаступника

     Право на подання заявки i одержання патенту на сорт рослин має вiдповiдно правонаступник автора або роботодавця.

     Стаття 19. Право першого заявника

     Якщо сорт рослин створено двома чи бiльше авторами (групами авторiв) незалежно один вiд одного, то право на одержання патенту належить заявнику, заявка якого має бiльш ранню дату подання або, якщо заявлено прiоритет, бiльш ранню дату прiоритету, за умови, що вказана заявка не вважається вiдкликаною, не вiдкликана або за якою не прийнято рiшення про вiдмову у видачi патенту.

     Стаття 20. Заявка на сорт

     1. Заявка на сорт подається до Установи особою, яка має на це право, згiдно iз статтями 16, 17 i 18 цього Закону.

     2. Заявка повинна стосуватися тiльки одного сорту.

     3. Заявка складається українською мовою i повинна мiстити:

     заяву про занесення сорту до Реєстру сортiв i видачу патенту на сорт або заяву про занесення сорту до Реєстру сортiв;

     iм'я (назву) та адресу мiсця проживання (мiсцезнаходження) заявника;

     iм'я та адресу мiсця проживання автора (авторiв);

     зазначення ботанiчного таксона (українською та латинською мовами);

     запропоновану назву сорту;

     опис сорту;

     зазначення показникiв для визначення придатностi сорту для поширення в Українi (у разi необхiдностi);

     вiдомостi про походження сорту;

     вiдомостi про iншi заявки щодо цього сорту;

     вiдомостi про здiйснене комерцiйне використання;

     доказ сплати збору за подання заявки;

     iншi визначенi Установою вiдомостi, необхiднi для набуття прав на сорт.

     4. Опис сорту повинен розкривати ознаки сорту та його властивостi з повнотою, необхiдною для визначення сорту.

     5. Автор (селекцiонер) має право вимагати, щоб його не згадували як автора в будь-якiй публiкацiї про заявку чи патент.

     6. До заявки додаються, у встановленому Установою порядку, зразки посадкового матерiалу.

     7. Iншi вимоги до документiв заявки визначаються Установою.

     8. За подання заявки сплачується збiр. Документ про сплату збору має надiйти до Установи разом iз заявкою або протягом двох мiсяцiв вiд дати подання заявки. Цей строк може бути продовженим на шiсть мiсяцiв за умови сплати вiдповiдного збору.

     Стаття 21. Дата, на яку заявка вважається поданою

     1. Датою подання заявки вважається дата одержання Установою всiх матерiалiв заявки, передбачених частиною третьою статтi 20 цього Закону, або частини матерiалiв, що мiстять принаймнi:

     а) вiдомостi про заявника, викладенi українською мовою;

     б) зазначення ботанiчного таксона (латинське та українське позначення);

     в) запропоновану заявником назву або тимчасове позначення сорту;

     г) якщо заявляється прiоритет - назву держави-учасника, в якiй подано попередню заявку на цей сорт, та дату подання цiєї заявки;

     д) опис сорту, який дає змогу iдентифiкувати сорт, викладений українською або iншою мовою. Якщо вiн викладений iншою мовою, то для збереження дати подання заявки переклад опису сорту українською мовою повинен надiйти до закладу експертизи протягом двох мiсяцiв вiд дати подання заявки.

     2. Якщо Установа вважає, що на момент одержання матерiали заявки не вiдповiдають вимогам частини першої цiєї статтi, вона повiдомляє про це заявника.

     Для внесення змiн до матерiалiв надається двомiсячний строк вiд дати одержання заявником повiдомлення закладу експертизи. Якщо за цей час невiдповiднiсть буде усунуто, датою подання заявки вважатиметься дата одержання закладом експертизи виправлених матерiалiв. У противному разi заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається повiдомлення.

     3. Рiшення про встановлення дати подання заявки заклад експертизи надсилає заявниковi пiсля надходження документа про сплату збору за подання заявки. У разi несплати або несвоєчасної сплати збору рiшення не надсилається, а заявка вважається вiдкликаною.

     Стаття 22. Право на прiоритет заявки

     1. Заявник має право заявити прiоритет за датою подання попередньої заявки на той же сорт до компетентного органу iншої держави-учасника за умови, що заявка подана до Установи не пiзнiше дванадцяти мiсяцiв вiд дати подання попередньої заявки до компетентного органу iншої держави-учасника i на дату подання заявки попередня заявка була чинною. Якщо останнiй день цього строку є вихiдним днем, то строк продовжується до першого наступного робочого дня.

     2. Заявник, який бажає заявити прiоритет, подає заяву про прiоритет, копiю попередньої заявки разом iз зазначенням дати подання цiєї заявки та її номера, завiрену органом, до якого вона була подана, та переклад її на українську мову. Цi документи повиннi надiйти до закладу експертизи до закiнчення тримiсячного строку вiд дати подання заявки.

     3. Строки, зазначенi в цiй частинi, пропущенi через непередбаченi i незалежнi вiд заявника обставини, можуть бути продовженi на два мiсяцi за умови сплати вiдповiдного збору. У противному разi заявник втрачає право на прiоритет.

     Стаття 23. Конфiденцiйнiсть заявки

     Заявка та матерiали її експертизи зберiгаються Установою в таємницi, i без дозволу заявника чи власника сорту нiяка iнформацiя про них не надається, якщо iнше не встановлено цим Законом та правилами проведення експертизи заявки.

     У випадку з сортом, розмноження якого потребує багаторазового використання iнших сортiв (компонентiв), заявник може, подаючи заявку, вимагати, щоб наданi ним вiдомостi та результати випробувань не розголошувались.

     Стаття 24. Вiдкликання заявки

     Заявник має право вiдкликати заявку в будь-який час до дати одержання ним рiшення про реєстрацiю сорту.

     Стаття 25. Експертиза заявки

     1. Експертиза заявки має статус державної науково-технiчної експертизи. Вона проводиться з метою встановлення вiдповiдностi заявки i сорту вимогам цього Закону та пiдготовки обгрунтованих експертних висновкiв i рiшень за заявкою.

     2. Експертиза заявки проводиться визначеними Установою експертними закладами вiдповiдно до цього Закону та встановлених на його основi правил.

     3. Експертиза заявки складається з формальної експертизи (експертизи за формальними ознаками) та квалiфiкацiйної (основної) експертизи.

     4. Заявник має право з власної iнiцiативи чи на пропозицiю закладу експертизи особисто або через свого представника брати участь у встановленому порядку в розглядi питань, що виникли пiд час проведення експертизи.

     5. Заявник має право з власної iнiцiативи вносити до заявки виправлення i уточнення ознак, розкритих в описi сорту. Цi виправлення i уточнення не враховуються, якщо вони надiйшли до Установи пiсля дати одержання заявником рiшення за заявкою.

     За подання заявником клопотання про внесення виправлень i уточнень до заявки пiсля внесення вiдомостей про неї до Реєстру заявок сплачується збiр.

     Стаття 26. Формальна експертиза

     1. Формальна експертиза заявки проводиться з метою визначення вiдповiдностi формальних ознак заявки вимогам, що встановленi цим Законом i розробленими Установою на його основi правилами складання та подання заявки.

     2. Пiд час проведення формальної експертизи:

     а) визначається дата подання заявки вiдповiдно до положень статтi 21 цього Закону;

     б) перевiряється вiдповiднiсть складу документiв заявки вимогам, визначеним частиною третьою статтi 20 цього Закону;

     в) заявка порiвнюється з наданою заявником копiєю попередньої заявки, якщо така подавалася до компетентного органу держави-учасника, i встановлюється дата прiоритету вiдповiдно до положень статтi 22 цього Закону;

     г) встановлюється факт сплати збору за подання заявки.

     3. У разi надходження матерiалiв, на пiдставi яких може бути встановлена дата подання заявки:

     а) заявнику надсилається повiдомлення про прийняття заявки до розгляду з зазначенням її номера та дати подання;

     б) до Реєстру заявок вносяться вiдомостi, що мiстять зазначене в частинi третiй статтi 20 цього Закону, номер та дату подання заявки, а також, якщо заявлено прiоритет, дату прiоритету. Внесенi до Реєстру заявок вiдомостi вiдкритi для загального ознайомлення.

     4. У разi надходження матерiалiв, на пiдставi яких дата подання заявки не може бути встановлена, заявка вважається неподаною, про що заявнику надсилається експертний висновок iз зазначенням дати надходження цих матерiалiв.

     5. У разi вiдповiдностi формальних ознак заявки встановленим вимогам i одержання позитивних висновкiв за положеннями пунктiв "а", "б" i "г" частини другої цiєї статтi:

     а) заявнику надсилається експертний висновок про позитивнi результати формальної експертизи i про можливiсть проведення квалiфiкацiйної експертизи;

     б) в офiцiйному виданнi публiкуються вiдомостi про заявку, що мiстять зазначене в частинi третiй статтi 20 цього Закону, номер та дату подання заявки, а також, якщо заявлено прiоритет, дату прiоритету;

     в) компетентний орган кожної держави-учасника iнформується про запропоновану заявником назву сорту.

     6. Перше повiдомлення заявниковi щодо формальної експертизи, яким може бути повiдомлення згiдно з пунктом "а" частини третьої цiєї статтi, або згiдно з частиною четвертою цiєї статтi, або пунктом "а" частини п'ятої цiєї статтi, повинно бути надiслано Установою не пiзнiше шести мiсяцiв вiд дати одержання нею матерiалiв заявки.

     7. Пiсля опублiкування вiдомостей про заявку будь-яка особа має право ознайомитися з матерiалами заявки в установленому порядку.

     8. У разi невiдповiдностi формальних ознак заявки встановленим вимогам заявнику надсилається вiдповiдний експертний висновок.

     Заявник зобов'язаний усунути зазначену невiдповiднiсть протягом двох мiсяцiв вiд дати одержання ним експертного висновку. Цей строк може бути продовжений на шiсть мiсяцiв за умови сплати вiдповiдного збору. В противному разi заявнику надсилається рiшення про вiдмову в державнiй реєстрацiї прав на сорт.

     Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти мiсяцiв вiд дати його закiнчення та сплати вiдповiдного збору.

     Стаття 27. Квалiфiкацiйна експертиза

     1. Квалiфiкацiйна експертиза передбачає проведення комплексу дослiджень, необхiдних для пiдготовки експертного висновку за заявкою та прийняття рiшення щодо державної реєстрацiї сорту i прав на нього.

     2. Квалiфiкацiйна експертиза проводиться за клопотанням заявника про її проведення i за умови сплати ним вiдповiдного збору. Заявник може подати зазначене клопотання не пiзнiше трьох рокiв вiд дати подання заявки. Якщо це клопотання не надiйде до Установи у встановлений строк, заявка вважається вiдкликаною.

     3. Збiр за проведення квалiфiкацiйної експертизи для сортiв, що не пiдлягають державному випробуванню, є меншим вiд аналогiчного збору для сортiв, що пiдлягають такому випробуванню.

     4. Пiд час проведення квалiфiкацiйної експертизи:

     а) визначається, чи вiдноситься об'єкт, описаний у заявцi, та доданий до неї посадковий матерiал до сортiв рослин;

     б) проводиться експертиза запропонованої назви сорту у порядку, визначеному статтею 28 цього Закону;

     в) визначається новизна сорту вiдповiдно до частин третьої i четвертої статтi 11 цього Закону;

     г) визначається вiдповiднiсть сорту критерiям вирiзняльностi, однорiдностi та стабiльностi вiдповiдно до частин п'ятої, шостої i сьомої статтi 11 цього Закону;

     д) з метою, визначеною пунктами "в" i "г" цiєї частини, а також для визначення придатностi сорту для поширення в Українi проводиться державне випробування сорту вiдповiдно до положень статтi 29 цього Закону. При цьому можуть бути врахованi результати випробувань сорту, проведенi компетентним органом будь-якої держави-учасника;

     е) розглядаються у порядку, визначеному статтею 30 цього Закону, можливi заперечення третiх осiб проти надання прав на сорт.

     5. За результатами квалiфiкацiйної експертизи у порядку, визначеному статтею 31 цього Закону, формулюється обгрунтований експертний висновок за заявкою i приймається рiшення про державну реєстрацiю сорту i видачу патенту або рiшення про вiдмову в реєстрацiї сорту i видачi патенту.

     6. Пiд час проведення квалiфiкацiйної експертизи Установа i її експертний орган мають право зажадати вiд заявника додатковi матерiали, iнформацiю, документи, зразки тощо, необхiднi для проведення експертизи.

     Заявник має право протягом мiсяця вiд дати одержання ним запиту зажадати копiї матерiалiв, що протиставленi заявцi. Експертний орган зобов'язаний надати цi копiї безоплатно протягом мiсяця вiд дати одержання ним запиту заявника.

     Заявник зобов'язаний надати затребуванi Установою чи її експертним органом матерiали, iнформацiю тощо протягом двох мiсяцiв вiд дати одержання ним запиту або копiй матерiалiв, що протиставленi заявцi. Цей строк може бути продовженим на дванадцять мiсяцiв за умови сплати вiдповiдного збору. У противному разi заявка вважається вiдкликаною, про що заявнику надсилається повiдомлення.

     Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти мiсяцiв вiд дати його закiнчення та сплати вiдповiдного збору.

     Стаття 28. Експертиза назви сорту

     1. Експертиза запропонованої назви сорту проводиться з метою визначення вiдповiдностi цiєї назви вимогам, встановленим статтею 13 цього Закону.

     2. У пiдготовцi експертних висновкiв щодо назви сорту у частинi її вiдношення до знакiв для товарiв i послуг та зазначень походження товарiв бере участь центральний орган виконавчої влади у сферi iнтелектуальної власностi.

     3. У разi виявлення Установою невiдповiдностi запропонованої назви сорту встановленим вимогам заявнику надсилається експертний висновок з вимогою запропонувати iншу назву сорту.

     4. Будь-яка особа може подати до Установи вмотивоване заперечення щодо запропонованої назви сорту протягом трьох мiсяцiв вiд дати опублiкування її в офiцiйному виданнi. Компетентний орган будь-якої держави-учасника може подати свої зауваження з цього приводу.

     Заклад експертизи надсилає заперечення та зауваження заявнику.

     5. Заявник зобов'язаний повiдомити Установу про своє ставлення до зазначених експертного висновку, заперечення чи зауваження протягом трьох мiсяцiв вiд дати його одержання. Вiн може спростувати їх та залишити запропоновану назву сорту без змiн або запропонувати iншу назву сорту.

     Зазначений строк продовжується на шiсть мiсяцiв за умови сплати вiдповiдного збору. У противному разi заявка вважається вiдкликаною, про що заявнику надсилається повiдомлення.

     Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти мiсяцiв вiд дати його закiнчення та сплати вiдповiдного збору.

     6. Запропонована заявником iнша назва сорту публiкується в офiцiйному виданнi. Про неї iнформується компетентний орган кожної держави-учасника. Експертиза нової назви проводиться у тому ж порядку, що i запропонованої ранiше назви сорту.

     7. За результатами розгляду заперечення чи зауваження заявнику i (або) особi, яка подала заперечення, надсилається експертний висновок.

     8. Якщо проведеною експертизою не виявлено невiдповiдностi запропонованої назви сорту вимогам, встановленим статтею 13 цього Закону, заявнику надсилається експертний висновок про її ухвалення.

     9. За клопотанням заявника ухвалену Установою назву сорту може бути змiнено за умови надходження клопотання до прийняття рiшення про державну реєстрацiю прав на сорт та сплати вiдповiдного збору.

     10. Назва сорту затверджується рiшенням про державну реєстрацiю сорту i прав на сорт та реєструється одночасно iз внесенням вiдомостей про сорт до вiдповiдних видань.

     Про зареєстровану назву сорту iнформується компетентний орган кожної держави-учасника.

     Стаття 29. Державне випробування сорту

     1. Центральний орган виконавчої влади з питань сiльського господарства i продовольства за поданням Установи затверджує перелiки родiв i видiв рослин, сорти яких пiдлягають державному випробуванню сорту i визначенню його придатностi для поширення в Українi.

     2. Державне випробування сорту проводиться Установою i визначеними нею закладами експертизи згiдно з методикою державного випробування, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань сiльського господарства i продовольства, за умови попередньої сплати вiдповiдного збору.

     3. Визначення придатностi сорту для поширення в Українi виконується вiдповiдно до положень статтi 14 цього Закону.

     4. Дослiднi зразки сортiв, якi ввозяться в Україну для цiлей державного випробування, не обкладаються ввiзним митом i не пiдлягають квотуванню, лiцензуванню i сертифiкацiї та державнiй санiтарно-гiгiєнiчнiй експертизi, а карантинний огляд цих зразкiв здiйснюється на безоплатнiй основi. Митне оформлення їх здiйснюється без сертифiкатiв вiдповiдностi на основi документального пiдтвердження Установи, що цi зразки ввозяться для проведення державного випробування.

     5. Установа зобов'язана щорiчно повiдомляти заявника про результати випробування сорту, а також надавати йому коментарi до результатiв випробування.

     6. Якщо Установа вважає результати випробування недостатнiми для складання експертного висновку за заявкою, вона може пiсля консультацiй з заявником провести додаткове випробування.

     7. Якщо випробування сорту проводилося за дорученням Установи iншою юридичною особою, його результати повиннi передаватися виключно Установi i будь-яке iнше використання результатiв випробування цiєю особою можливе лише за її дозволом.

     Стаття 30. Заперечення третiх осiб щодо реєстрацiї сорту

     1. Будь-яка особа може подати Установi вмотивоване заперечення щодо реєстрацiї сорту на пiдставi невiдповiдностi його вимогам, встановленим цим Законом, протягом трьох мiсяцiв вiд дати опублiкування вiдомостей про заявку в офiцiйному виданнi.

     Установа надсилає копiю заперечення заявнику.

     2. Заявник зобов'язаний повiдомити Установу про своє ставлення до заперечення протягом трьох мiсяцiв вiд дати його одержання. Вiн може спростувати заперечення та залишити заявку без змiн, внести до неї змiни або вiдкликати її.

     Зазначений строк продовжується на шiсть мiсяцiв за умови сплати вiдповiдного збору. У противному разi заявка вважається вiдкликаною, про що заявнику надсилається повiдомлення.

     Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти мiсяцiв з його спливу та сплати вiдповiдного збору.

     3. Вiдповiдь заявника про залишення заявки без змiн або внесення до неї змiн доводиться до вiдома подавця заперечення. Останньому надається мiсячний строк для повiдомлення Установи про те, залишає вiн заперечення чи знiмає його.

     4. У разi надходження повiдомлення про залишення заперечення останнє розглядається Установою. Вона має право затребувати вiд подавця заперечення необхiднi для цього матерiали, iнформацiю, документи, зразки тощо.

     5. Про результати розгляду заперечення повiдомляється його подавець i заявник.

     Стаття 31. Рiшення за заявкою

     1. У разi вiдповiдностi, за результатами експертного висновку, заявленого сорту вимогам цього Закону Установою приймається рiшення про державну реєстрацiю прав на сорт у Реєстрi патентiв i/або державну реєстрацiю сорту у Реєстрi сортiв. Якщо заявлений сорт не вiдповiдає вимогам цього Закону, приймається рiшення про вiдмову в державнiй реєстрацiї сорту i прав на нього.

     Прийняте рiшення надсилається заявнику.

     2. Рiшення про державну реєстрацiю прав на сорт набирає чинностi з дати сплати державного мита за реєстрацiю права на сорт.

     3. Рiшення про державну реєстрацiю сорту набирає чинностi з дати сплати вiдповiдного збору за реєстрацiю сорту.

     4. Державне мито за реєстрацiю прав на сорт i збiр за реєстрацiю сорту сплачуються протягом трьох мiсяцiв вiд дати надходження до заявника рiшення про державну реєстрацiю. Цей строк може бути продовженим на шiсть мiсяцiв за умови сплати вiдповiдного збору. У противному разi заявка вважається вiдкликаною, про що заявнику надсилається повiдомлення.

     Строк, пропущений з поважних причин, поновлюється за умови подання заявником клопотання протягом дванадцяти мiсяцiв вiд дня закiнчення строку та сплати вiдповiдного збору.

     Стаття 32. Тимчасова правова охорона

     1. Внесенi до Реєстру заявок вiдомостi про сорт, заявлений з метою набуття майнового права власника сорту, дають заявнику право на тимчасову правову охорону в межах наданого з заявкою опису сорту вiд дати подання заявки.

     2. Тимчасова правова охорона полягає в тому, що заявник має право на одержання компенсацiї за завданi йому пiсля публiкацiї вiдомостей про заявку збитки вiд особи, яка дiйсно знала чи одержала письмове повiдомлення українською мовою з зазначенням номера заявки про те, що вiдомостi про заявку внесено до Реєстру заявок. Зазначена компенсацiя може бути одержана заявником тiльки пiсля одержання ним патенту.

     3. Дiя тимчасової правової охорони не поширюється на сорти тих родiв i видiв рослин, що не пiдлягають державному випробуванню в Українi.

     4. Чиннiсть тимчасової правової охорони припиняється з наступного дня пiсля дати державної реєстрацiї права власника сорту або з дати внесення до Реєстру заявок вiдомостей про вiдкликання заявки чи прийняття рiшення про вiдмову в державнiй реєстрацiї права власника сорту.

     Стаття 33. Державна реєстрацiя сорту i права на сорт

     1. Державна реєстрацiя сорту здiйснюється на пiдставi винесеного рiшення про державну реєстрацiю шляхом внесення до Реєстру сортiв вiдомостей, встановлених цим Законом i Положенням про Реєстр сортiв, i за умови сплати вiдповiдного збору згiдно з положеннями частини третьої статтi 31 цього Закону.

     Державна реєстрацiя прав на сорт здiйснюється на пiдставi винесеного рiшення про державну реєстрацiю шляхом внесення до Реєстру патентiв вiдомостей, встановлених цим Законом i Положенням про Реєстр патентiв, i за умови сплати державного мита згiдно з положеннями частини другої статтi 31 цього Закону.

     2. Реєстр сортiв мiстить вiдомостi про сорт, про права на сорт, про автора, а також про визнання сорту придатним для поширення в Українi. Такими вiдомостями, зокрема, є:

     а) зазначення ботанiчного таксона (латинською та українською мовами);

     б) назва сорту;

     в) iм'я автора (авторiв);

     г) номер та дата подання заявки;

     д) дата прiоритету;

     е) опис сорту;

     є) зазначення характеристик придатностi сорту для поширення в Українi;

     ж) географiчнi i зоновi рекомендацiї використання сорту.

     3. Реєстр патентiв мiстить вiдомостi щодо майнового права власностi на сорт та прав, пов'язаних з цим правом. Такими вiдомостями, зокрема, є:

     а) номер та дата реєстрацiї прав на сорт;

     б) зазначення ботанiчного таксона (латинською та українською мовами);

     в) назва сорту;

     г) номер та дата подання заявки;

     д) дата прiоритету;

     е) опис сорту;

     є) дата публiкацiї вiдомостей про реєстрацiю прав на сорт;

     ж) iм'я автора (авторiв); iм'я (назва) особи, яка є власником сорту i зберiгає сорт;

     з) вiдомостi про надання лiцензiй на використання сорту;

     и) вiдомостi про передачу прав на сорт.

     4. Внесенi до реєстрiв вiдомостi вiдкритi для загального ознайомлення.

     5. Внесенi до реєстрiв вiдомостi можуть бути змiненi. Змiни за iнiцiативою особи, якiй належать права, вносяться до реєстру за умови сплати вiдповiдного збору.

     6. Якщо у заявцi, поданiй згiдно iз положеннями статтi 20 цього Закону, було виражене прохання тiльки реєстрацiї сорту, то вiн вiд дати реєстрацiї стає суспiльним надбанням i його може вiльно використовувати будь-яка особа, з урахуванням положень статтi 38 цього Закону.

     Стаття 34. Публiкування внесених до реєстрiв вiдомостей

     Внесенi до Реєстру сортiв та Реєстру патентiв вiдомостi публiкуються в перiодичному офiцiйному виданнi Установи.

     Стаття 35. Видача документiв про права на сорт

     1. В мiсячний строк вiд дати державної реєстрацiї прав на сорт та вiдповiдно до вимог, зазначених у заявцi, центральним органом виконавчої влади з питань сiльського господарства i продовольства авторовi (авторам) видається свiдоцтво про авторство на сорт, а заявниковi видається патент.

     2. Якщо у заявцi було виражене прохання тiльки реєстрацiї сорту, то у мiсячний строк вiд дати занесення вiдомостей про сорт до Реєстру сортiв авторовi (авторам) видається свiдоцтво про авторство на сорт.

     3. Якщо авторiв сорту є бiльше, нiж один, то свiдоцтво про авторство на сорт видається кожному автору.

     4. Якщо майнове право на сорт мають кiлька осiб, то патент на сорт рослин видається особi, яка зазначена у заявцi першою, якщо договором мiж заявниками не передбачено iнше.

     5. Патенти на сорти, що не пiдлягають державному випробуванню, видаються пiд вiдповiдальнiсть заявникiв за вiдповiднiсть сорту критерiям, визначеним цим Законом. У таких патентах вiдзначається, що вони мають декларацiйний характер.

     Стаття 36. Оскарження рiшення стосовно заявки

     Заявник має право оскаржити будь-яке рiшення Установи щодо заявки до суду.

Роздiл IV
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ, ПОВ'ЯЗАНI З СОРТОМ РОСЛИН

     Стаття 37. Особисте немайнове право авторства на сорт

     1. Особа, яка створила сорт, визнається автором сорту. Вона набуває особисте немайнове право авторства вiд дати державної реєстрацiї сорту.

     2. Не визнаються авторами сорту фiзичнi особи, якi не внесли особистого творчого внеску у створення сорту, а тiльки надали автору (авторам) технiчну, органiзацiйну чи матерiальну допомогу при створеннi сорту i/або оформленнi заявки.

     3. Право авторства не вiдчужується, не передається i дiє безстроково.

     4. Автор сорту має право за своєю вимогою одержати свiдоцтво про авторство на сорт рослин.

     5. Автор сорту має право пропонувати назву створеного ним сорту i включати до назви своє iм'я.

     6. Автори сорту, який є результатом їх спiльної творчої працi, мають однаковi права за цим Законом, якщо iнше не передбачено письмовим договором мiж ними.

     7. Особа, визнана автором сорту, має право:

     а) перешкоджати iншим особам привласнювати та спотворювати його авторство;

     б) вимагати не розголошувати його iм'я як автора сорту i не зазначати його у публiкацiях;

     в) вимагати зазначення свого iменi пiд час використання сорту, якщо це практично можливо.

     Цей перелiк особистих немайнових прав автора не є вичерпним.

     8. У разi перегляду складу авторiв за спiльним клопотанням осiб, зазначених у заявцi як автори, а також осiб, не зазначених у заявцi як автори, вносяться змiни до вiдповiдних документiв у встановленому порядку.

     Стаття 38. Право на поширення сорту в Українi

     1. Право на поширення сорту в Українi виникає з дати прийняття рiшення про занесення його до Реєстру сортiв.

     2. Право на поширення в Українi сорту, на який не розповсюджується виключне право власника, здiйснюється будь-якою особою, за умови пiдтримування нею господарського обiгу сорту у порядку, визначеному Установою.

     3. Сорти, не внесенi до Реєстру сортiв, забороняється поширювати в Українi.

     Стаття 39. Майнове право власника сорту

     1. Майновим правом власника сорту є його виключне право на використання власного сорту i на дозвiл чи заборону використання сорту iншими особами.

     2. Виключне право власника сорту на дозвiл чи заборону використання сорту полягає у тому, що нiхто без його дозволу не може здiйснювати по вiдношенню до матерiалу сорту такi дiї:

     а) виробництво або вiдтворення (з метою розмноження);

     б) доведення до кондицiї з метою розмноження;

     в) пропонування до продажу;

     г) продаж або iнший комерцiйний обiг;

     д) вивезення за межi митної територiї України;

     е) ввезення на митну територiю України;

     є) зберiгання для будь-якої iз цiлей, зазначених у пунктах "а"-"е" цiєї частини.

     3. Положення частини другої цiєї статтi застосовуються i щодо сорту:

     а) який є похiдним в основному вiд сорту власника (суттєво успадковує ознаки сорту власника), за умови, що сорт власника не є похiдним в основному вiд iншого сорту;

     б) який нечiтко вiдрiзняється вiд сорту власника;

     в) виробництво якого потребує багаторазового використання сорту власника.

     4. Похiдним в основному вiд iншого сорту (вихiдного сорту) вважається сорт, який хоч явно i вiдрiзняється вiд вихiдного сорту, але:

     а) зберiгає прояв основних ознак, породжених генотипом чи певною комбiнацiєю генотипiв вихiдного сорту;

     б) вiдповiдає генотиповi чи комбiнацiї генотипiв вихiдного сорту, за винятком вiдмiнностей, зумовлених такими методами його створення, як вiдбiр природного чи iндукованого мутанта, вiдбiр окремого мутанта iз рослин вихiдного сорту, беккрос, змiна сорту методами генної iнженерiї.

     5. Майнове право власника сорту може бути предметом застави i використовуватись у спiльнiй дiяльностi, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом iншого комерцiйного обiгу, що не заборонений законом.

     6. Своє майнове право власник сорту реалiзує на власний розсуд, але при цьому не повиннi порушуватися майновi права власникiв iнших сортiв.

     7. Взаємовiдносини пiд час здiйснення майнового права власностi на сорт, патент на який належить спiльно кiльком особам, визначаються угодою мiж ними, укладеною у письмовiй формi i пiдписаною сторонами. У разi вiдсутностi такої угоди кожний спiввласник патенту може здiйснювати надане патентом право на свiй розсуд, але жоден з них не має права давати дозвiл на використання сорту та передавати право власностi на сорт iншiй особi без згоди на те решти власникiв прав.

     Стаття 40. Передача (вiдчуження) майнового права на сорт i передача права на використання сорту

     1. Власник сорту має право передати своє майнове право на сорт на пiдставi договору будь-якiй особi, яка стає його правонаступником.

     2. Власник сорту має право заповiсти своє майнове право на сорт у спадщину.

     3. Власник сорту може видати будь-якiй особi дозвiл (лiцензiю) на використання сорту на пiдставi лiцензiйного договору. За лiцензiйним договором власник сорту (лiцензiар) передає право на використання сорту iншiй особi (лiцензiату), яка бере на себе зобов'язання вносити лiцензiару обумовленi договором платежi i здiйснювати iншi дiї, передбаченi договором про виключну або невиключну лiцензiю.

     За договором про виключну лiцензiю лiцензiар передає право на використання сорту лiцензiату в певному обсязi, на визначенiй територiї i в обумовлений строк, залишаючи за собою право використовувати сорт в частинi, що не передається лiцензiату. При цьому лiцензiар не має права надавати лiцензiї на використання сорту iншiй особi на цiй же територiї в обсязi наданих лiцензiату прав.

     За договором про невиключну лiцензiю лiцензiар передає право на використання сорту лiцензiату, залишаючи за собою право на використання сорту i надання лiцензiй iншим особам.

     4. Впродовж строку чинностi патенту власник сорту має право в установленому порядку подати до Установи для офiцiйної публiкацiї заяву про готовнiсть надати дозвiл будь-якiй особi на використання сорту (вiдкриту лiцензiю). У цьому разi збiр за пiдтримання чинностi виключного права власника сорту зменшується на 50 вiдсоткiв, починаючи з року, наступного за роком опублiкування такої заяви.

     Якщо жодна особа не заявила власнику сорту про свої намiри щодо використання сорту i не виявила бажання укласти лiцензiйний договiр, вiн може подати письмове клопотання про вiдкликання своєї заяви. У такому разi збiр за пiдтримання чинностi виключного права власника сорту вноситься у повному розмiрi, починаючи з року, наступного за роком опублiкування такого клопотання.

     5. Лiцензiйний договiр та договiр про передачу виключного права власника сорту вважаються дiйсними, якщо вони укладенi у письмовiй формi i пiдписанi сторонами.

     6. Видача лiцензiї на використання сорту та передача виключного права власника сорту вважаються дiйсними для третiх осiб з дати публiкацiї вiдомостей про це в офiцiйному виданнi, яка здiйснюється на пiдставi занесення вiдповiдних вiдомостей до Реєстру патентiв.

     За внесення зазначених вiдомостей до Реєстру патентiв та змiн до них за iнiцiативою сторiн договору сплачуються збори.

     7. Майнове право на сорт, що належить юридичнiй особi, яка лiквiдується, може бути передане (вiдчужене) iншiй юридичнiй особi у встановленому законом порядку.

     Стаття 41. Строк чинностi патенту i майнового права власника сорту

     1. Чиннiсть патенту i засвiдчуваного ним майнового права власника сорту обмежується строком, установленим цим Законом, та пiдтримується за умови належної сплати вiдповiдного збору за пiдтримання чинностi патенту.

     2. Строк чинностi патенту i засвiдчуваного ним права власностi на сорт починається з наступного дня пiсля дати державної реєстрацiї права та закiнчується в останнiй день:

     а) тридцять п'ятого календарного року, що вiдраховується вiд року, наступного за роком державної реєстрацiї сорту, для сортiв деревних та чагарникових культур та винограду;

     б) тридцятого календарного року, що вiдраховується вiд року, наступного за роком державної реєстрацiї сорту, для всiх iнших сортiв.

     3. Пiсля завершення строку чинностi патенту i засвiдчуваного ним права власностi на сорт, а також його дострокового припинення чи вiдмови вiд нього, вiдповiдно до положень статей 50 i 51 цього Закону, цей сорт стає суспiльним надбанням i його може вiльно використовувати будь-яка особа, з урахуванням положень частин другої i третьої статтi 38 цього Закону.

     Стаття 42. Збiр за пiдтримання чинностi прав на сорт

     1. Збiр за пiдтримання чинностi майнового права власника сорту сплачується за кожний рiк, починаючи з календарного року, наступного за роком державної реєстрацiї права. Збiр за наступний рiк сплачується протягом чотирьох останнiх мiсяцiв поточного календарного року. Збiр за пiдтримання чинностi права у першому календарному роцi, наступному за роком державної реєстрацiї права, може бути сплачено також протягом перших чотирьох мiсяцiв цього року.

     2. Чиннiсть права припиняється з першого дня року, за який збiр не сплачено.

     3. Збiр за пiдтримання чинностi права може бути сплачено протягом дванадцяти мiсяцiв пiсля закiнчення встановленого строку. У цьому випадку розмiр збору збiльшується на п'ятдесят вiдсоткiв. При сплатi збору чиннiсть права вiдновлюється з наступного дня пiсля внесення вiдомостей про це до Реєстру патентiв.

     4. Якщо встановлений збiр не сплачено протягом зазначених дванадцяти мiсяцiв, в офiцiйному виданнi публiкується iнформацiя про припинення чинностi права на сорт.

     Стаття 43. Примусова лiцензiя на використання сорту

     1. Примусова лiцензiя на використання сорту дає право особi, яка її отримує, використовувати сорт без дозволу власника сорту. Видавати примусовi лiцензiї на використання сортiв можуть Кабiнет Мiнiстрiв України i суд.

     2. Примусова лiцензiя може бути тiльки невиключною, з визначенням обсягу використання сорту, строку дiї дозволу, розмiру та порядку виплати винагороди власнику сорту.

     3. Кабiнет Мiнiстрiв України може видати на строк до чотирьох рокiв примусову лiцензiю визначенiй ним особi з мотивiв надзвичайної суспiльної необхiдностi з виплатою вiдповiдної компенсацiї власнику сорту. При цьому Кабiнет Мiнiстрiв України може вимагати вiд власника сорту надати на прийнятних фiнансових умовах у розпорядження лiцензiата матерiал для розмноження сорту в обсягах, достатнiх для належного здiйснення прав, наданих примусовою лiцензiєю.

     Видача Кабiнетом Мiнiстрiв України примусової лiцензiї може бути оскаржена до суду.

     4. Якщо пiсля трьох рокiв вiд дати державної реєстрацiї чи вiд дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Українi не використовується або використовується у незначних обсягах i будь-яка особа звертається до власника сорту з пропозицiєю укладання лiцензiйного договору, а власник сорту без поважних причин вiдмовляє, ця особа може звернутися до суду з позовною заявою про видачу їй примусової лiцензiї на використання сорту.

     Якщо власник сорту не доведе, що факт невикористання сорту чи вiдмова у видачi ним лiцензiї зумовленi поважними причинами, а особа-позивач доведе, що вона у фiнансовому i в усiх iнших вiдношеннях у змозi компетентно та ефективно здiйснювати права, наданi лiцензiєю, суд виносить постанову про надання примусової лiцензiї на строк до чотирьох рокiв.

     5. Лiцензiат сплачує за видачу йому примусової лiцензiї державне мито.

     Стаття 44. Дiї, якi не визнаються порушенням майнового права власника сорту

     Використання сорту без згоди (дозволу) власника не визнаються порушеннями майнового права власника сорту у випадках, на якi поширюються:

     а) вичерпання виключного права власника сорту;

     б) право попереднього користування i право при вiдновленнi прав на сорт;

     в) обмеження дiї виключного права власника сорту.

     Стаття 45. Вичерпання виключного права власника сорту

     Виключне право власника сорту вичерпується щодо будь-якого матерiалу сорту, право на який занесено до Реєстру патентiв, та сорту, на який поширюються положення частини третьої статтi 39 цього Закону, i одержаного безпосередньо з них продукту у разi їх збуту на територiї України власником сорту чи за його згодою, крiм дiй, якi:

     а) спрямованi на розмноження зазначеного сорту, якщо на це не було дозволу власника сорту при зазначеному збутi;

     б) пов'язанi з експортом посадкового матерiалу сорту до країни, в якiй не охороняються майновi права iнтелектуальної власностi на сорти роду чи виду рослин, до якого належить зазначений сорт, крiм експорту матерiалу, призначеного виключно для споживання.

     Стаття 46. Право попереднього користування i право при вiдновленнi прав на сорт

     1. Будь-яка особа, яка до дати, на яку заявка вiд iншої особи на реєстрацiю права власника сорту вважається поданою, в iнтересах свого господарства або дiлової практики добросовiсно використовувала в Українi цей згодом заявлений сорт чи iнший сорт, що пiдпадає пiд положення частини третьої статтi 39 цього Закону, або здiйснила для цього ефективну i серйозну пiдготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання сорту, як це передбачалося зазначеною пiдготовкою, i пiсля реєстрацiї прав на цей сорт i видачi патенту.

     2. Будь-яка особа, яка в перiод мiж втратою прав на сорт заявником або власником сорту та їх вiдновленням добросовiсно почала використовувати сорт заявника або власника чи iнший сорт, що пiдпадає пiд положення частини третьої статтi 39 цього Закону, або здiйснила для цього ефективну i серйозну пiдготовку, має право безоплатно продовжувати таке використання чи використовувати сорт, як це передбачалося пiдготовкою, i пiсля вiдновлення права законного власника.

     3. Права, передбаченi частинами першою та другою цiєї статтi, можуть передаватися або переходити до iншої особи лише разом з господарством чи дiловою практикою або тiєю частиною господарства чи дiлової практики, в яких воно здiйснене.

     Стаття 47. Обмеження виключного права власника сорту

     1. Виключне право власника сорту не поширюється на дiї будь-якої особи з матерiалами сорту, що охороняється, якщо вони здiйсненi:

     а) як приватнi та з некомерцiйними цiлями;

     б) в експериментальних цiлях;

     в) з метою створення iнших сортiв на основi сорту, що охороняється, крiм випадкiв, передбачених положеннями статтi 39 цього Закону.

     2. Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарствi, i це не вважається порушенням майнових прав власника сорту, для власних потреб зiбраний матерiал, одержаний нею у своєму господарствi вирощуванням сорту, що охороняється, чи сорту, на який поширюються положення частини третьої статтi 39 цього Закону, за умови належностi сорту до одного з таких ботанiчних родiв i видiв:

     Боби (Vicia faba);

     Вiка посiвна (Vicia sativa L.);

     Горох (Pisum sativum L.);

     Жито (Secale cereale L.);

     Картопля (Solanum tuberosum);

     Конюшина олександрiйська (Trifolium alexandrinum L.);

     Конюшина персидська (Trifolium resupinatum L.);

     Люпин жовтий (Lupinus luteus L.);

     Люцерна (Medicago sativa);

     Льон олiйний, включаючи льон-довгунець (Linum usitatissimum L.);

     Нут (Cicer arietinum);

     Овес (Avena sativa L.);

     Очеретянка канарська (Phalaris canariensis L.);

     Пшениця м'яка (Triticum aestivum L. Emend. Fiori et Paol.);

     Пшениця тверда (Triticum durum Desf.);

     Райграс (Lolium multiflorum Lam.);

     Рiпак (Brassica napus L.);

     Редька (Brassica rapa L.);

     Рис (Oriza sativa L.);

     Спельта (Triticum spelta L.);

     Тритикале (X Triticosecale Wittm.);

     Ячмiнь (Hordeum vulgare L.).

     3. Умови дотримання законних iнтересiв власника сорту щодо зазначених у частинi другiй цiєї статтi ботанiчних родiв i видiв визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України за такими принципами:

     а) розмiри земельної дiлянки не обмежуються;

     б) зiбраний матерiал може доводитись до посiвних кондицiй з метою розмноження власником господарства або через надання послуг;

     в) власник малого господарства не сплачує винагороду власнику сорту (пiд власником малого господарства тут слiд розумiти власника господарства, що вирощує зiбраний матерiал на площi, яка не перевищує площу, необхiдну для виробництва 92 тонн зернових);

     г) iншi власники господарств, що використовують сорт, зобов'язанi сплачувати власнику сорту за взаємною угодою винагороду, яка повинна бути нижчою вiд тiєї, що сплачується згiдно з лiцензiйною угодою за розмноження того ж сорту в тому ж регiонi.

     4. Контроль за виконанням цiєї статтi та виданих вiдповiдно до неї правил здiйснює лише власник сорту, а власники зазначених у цiй частинi статтi господарств та особи, що надають їм послуги, зобов'язанi надавати власнику сорту на його запит вiдповiдну iнформацiю щодо використання сорту. Така iнформацiя може надаватися також офiцiйними особами, якщо вона отримана пiд час виконання ними своїх обов'язкiв.

     Стаття 48. Обов'язки власника сорту

     1. Власник сорту повинен добросовiсно користуватися своїм майновим правом на сорт.

     2. Власник сорту забезпечує збереження сорту або його вихiдних компонентiв протягом усього термiну чинностi патенту.

     3. На запит Установи власник сорту зобов'язаний надати в установлений термiн Установi або органу, визначеному Установою, iнформацiю, документи, матерiал, зразки сорту, що охороняється, чи його вихiднi компоненти з метою:

     а) перевiрки збереженостi сорту;

     б) визначення та оновлення офiцiйного зразка сорту;

     в) проведення порiвняльної експертизи мiж сортами.

     4. Установа може зобов'язати власника сорту зберiгати офiцiйний зразок.

     Стаття 49. Обов'язки щодо використання назви сорту

     1. Особа, яка використовує сорт, зобов'язана застосовувати його назву пiд час дiї прав на сорт та пiсля її закiнчення, якщо цьому не перешкоджають ранiше набутi права iнших осiб.

     2. Якщо матерiали сорту продаються, пропонуються для продажу чи збуваються iншим способом, дозволяється поєднувати з назвою сорту знак для товарiв та послуг, фiрмову назву чи iнше аналогiчне позначення за умови, що це не створює перешкод для легкого розпiзнавання сорту.

Роздiл V
ПРИПИНЕННЯ ЧИННОСТI МАЙНОВОГО ПРАВА НА СОРТ ТА ВИЗНАННЯ ЙОГО НЕЧИННИМ

     Стаття 50. Дострокове припинення чинностi майнового права на сорт

     1. Чиннiсть майнового права власника сорту i патенту, що засвiдчує це право, припиняється достроково у разi вiдмови власника сорту вiд нього у порядку, визначеному статтею 51 цього Закону.

     2. Чиннiсть майнового права на сорт припиняється достроково у разi несплати збору за пiдтримання його чинностi, вiдповiдно до положень статтi 42 цього Закону.

     3. Чиннiсть майнового права на сорт може бути припинена достроково центральним органом виконавчої влади з питань сiльського господарства i продовольства:

     а) за заявою будь-якої особи про втрату однорiдностi чи стабiльностi сорту внаслiдок незабезпечення його збереженостi власником сорту i пiдтвердження в установленому порядку факту цiєї втрати;

     б) у разi ненадання власником сорту вчасно на вимогу Установи iнформацiї, документiв, матерiалiв, зразкiв сорту, необхiдних для перевiрки однорiдностi чи стабiльностi сорту;

     в) у разi ненадання вчасно на вимогу закладу експертизи пропозицiї щодо нової назви сорту.

     4. Чиннiсть права на сорт припиняється з пiдстав, зазначених у частинi третiй цiєї статтi, наступного дня пiсля внесення вiдомостей про це до Реєстру патентiв.

     5. У разi усунення пiдстав, зазначених у частинi третiй цiєї статтi, з яких припинена чиннiсть права на сорт, вона вiдновлюється наступного дня пiсля внесення вiдомостей про це до Реєстру патентiв.

     6. Дострокове припинення чинностi прав на сорт вiдповiдно до положень частини третьої цiєї статтi може бути оскаржене до суду.

     Стаття 51. Вiдмова вiд майнового права на сорт

     1. Власник сорту має право вiдмовитися вiд наданого йому майнового права на сорт i патенту, що засвiдчує це право, шляхом подання письмового повiдомлення до Установи.

     2. Вiдмова вiд майнового права i патенту з боку одного iз спiввласникiв сорту не призводить до припинення дiї права i патенту - вони залишаються власнiстю iнших спiввласникiв сорту.

     3. Вiдмова вiд права i патенту набирає чинностi вiд дати отримання Установою письмового повiдомлення, на пiдставi чого вносяться змiни до Реєстру патентiв i здiйснюється публiкацiя в офiцiйному виданнi Установи.

     4. Власник сорту, який має намiр вiдмовитися вiд майнового права на сорт i патенту i водночас не є автором сорту (селекцiонером), зобов'язаний повiдомити автора про цей намiр. У цьому випадку автор сорту має переважне право на одержання майнового права i патенту впродовж трьох мiсяцiв вiд дати отримання ним повiдомлення.

     5. Якщо є чинним будь-який лiцензiйний договiр iз власником сорту, вiдмова вiд майнового права i патенту можлива тiльки за умови згоди лiцензiата, якщо iнше не передбачено договором.

     Стаття 52. Визнання права на сорт недiйсним

     1. Майнове право власника сорту може бути визнане недiйсним повнiстю або частково у судовому порядку в разi, коли:

     а) сорт не був вирiзненим на дату, на яку заявка вважається поданою;

     б) сорт не був новим на дату, на яку заявка вважається поданою;

     в) за умови набуття права власника сорту головним чином на пiдставi iнформацiї та документiв, наданих заявником, сорт не був однорiдним чи стабiльним на дату, на яку заявка вважається поданою;

     г) право власника сорту надано особi, яка не має на це права, за умови, що воно не передається особi, яка має на це право.

     2. Разом з визнанням майнового права власника сорту недiйсним визнаються недiйсними в тому ж обсязi державна реєстрацiя цього права та патент, що його засвiдчує.

Роздiл VI
ЗАХИСТ ПРАВ НА СОРТ

     Стаття 53. Порушення прав на сорт

     1. Привласнення авторства є порушенням особистого немайнового права авторства на сорт.

     2. Вчинення без дозволу особи, яка має майнове право на сорт, будь-яких дiй по вiдношенню до цього сорту, що потребують дозволу згiдно з положеннями статтi 39 цього Закону, вважаються порушенням майнового права на сорт.

     3. Порушення прав на сорт тягнуть за собою вiдповiдальнiсть згiдно iз чинним законодавством.

     4. Особа, права якої на сорт порушенi, може вимагати:

     а) припинення дiй, що порушують або створюють загрозу порушення його права вiдносно становища, що iснувало до порушення права;

     б) стягнення завданих збиткiв, включаючи не одержанi доходи;

     в) вiдшкодування моральної шкоди;

     г) вжиття iнших передбачених законодавством заходiв, пов'язаних iз захистом прав на сорти.

     Вимагати поновлення порушених прав власника сорту може також особа, яка має право на використання сорту за лiцензiйним договором, якщо iнше не передбачено цим договором.

     5. Особа, яка порушила права на сорт, зобов'язана на вимогу особи, якiй належать цi права, припинити порушення права i вiдшкодувати завданi збитки.

     Стаття 54. Спори, що розв'язуються у судовому порядку

     1. Особа, право якої на сорт порушено, може звернутися до суду за захистом цього права.

     2. Спори з будь-яких питань щодо вiдносин, врегульованих цим Законом, можуть розв'язуватися судами.

     3. Суди вiдповiдно до їх компетенцiї розглядають спори про:

     а) надання прав на сорт i їх державну реєстрацiю;

     б) сорти, створенi у зв'язку з виконанням службових обов'язкiв або за дорученням роботодавця;

     в) авторство на сорт;

     г) винагороду авторам;

     д) укладання та виконання лiцензiйних договорiв;

     е) визначення власника сорту;

     є) визнання прав на сорт недiйсними;

     ж) дострокове припинення прав;

     з) порушення особистих немайнових i майнових прав на сорт;

     и) визнання сорту придатним для використання в Українi тощо.

     Стаття 55. Вiдповiдальнiсть за порушення прав на сорти

     1. Суд має право ухвалити рiшення про:

     а) вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподiяної порушенням прав на сорт, з визначенням розмiру вiдшкодування;

     б) вiдшкодування збиткiв, завданих порушенням майнового права на сорт;

     в) стягнення iз порушника отриманого внаслiдок порушення прав на сорт доходу, включаючи втрачену власником сорту вигоду;

     г) стягнення компенсацiї, що визначається судом у розмiрi вiд 10 до 50000 мiнiмальних заробiтних плат, з урахуванням того, чи було вчинене порушення без умислу чи навмисно, замiсть вiдшкодування збиткiв або стягнення доходу;

     д) припинення дiї, яка створює загрозу порушення права на сорт.

     2. Суд може постановити рiшення про накладення на порушника штрафу у розмiрi 10 вiдсоткiв суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафiв передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

     3. Суд може постановити рiшення про:

     а) вилучення з комерцiйного обiгу чи конфiскацiю незаконно одержаного вiдповiдачем будь-якого матерiалу сорту та продукту, отриманого безпосередньо з нього (матерiал та продукт сорту, добросовiсно набутi iншими особами, конфiскацiї не пiдлягають);

     б) вилучення чи конфiскацiю матерiалiв i/або обладнання, якi були значною мiрою використанi для незаконного виробництва матерiалу сорту.

     4. Суд або суддя одноособово мають право за позовною заявою до пред'явлення позову або до початку розгляду справи застосувати тимчасовий захiд - винести постанову про огляд площ чи примiщень, де, як припускається, вiдбуваються дiї, пов'язанi з порушенням прав на сорт.

Роздiл VII
ЗАКЛЮЧНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 56. Державне мито та збори

     1. Розмiр та порядок сплати державного мита, передбаченого цим Законом, установлюються законодавством. Кошти, одержанi вiд сплати державного мита, зараховуються до Державного бюджету України i спрямовуються на заходи з реалiзацiї державної полiтики у сферi охорони прав на сорти рослин, зокрема на сплату членського внеску України до бюджету Мiжнародного союзу з охорони нових сортiв рослин.

     2. Розмiр передбачених цим Законом зборiв та порядок їх сплати визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     3. Збори сплачуються на розрахунковi рахунки закладiв експертизи та iнших закладiв, якi виконують вiдповiдно до їх спецiалiзацiї окремi завдання, що визначенi цим Законом.

     4. Надходження вiд передбачених цим Законом зборiв мають цiльове призначення i використовуються виключно на заходи з реалiзацiї державної полiтики у сферi охорони прав на сорти рослин, зокрема на виконання завдань, визначених цим Законом.

     Стаття 57. Державне стимулювання створення та використання нових сортiв

     1. Держава стимулює створення нових сортiв рослин, встановлює авторам сортiв (селекцiонерам) пiльговi умови оподаткування та кредитування, надає їм iншi пiльги вiдповiдно до чинного законодавства.

     2. Авторам високоефективних широко поширених в Українi сортiв може присвоюватися почесне звання "Заслужений селекцiонер України".

Роздiл VIII
ПЕРЕХIДНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 58. Правовий статус патентiв, виданих до введення у дiю цього Закону

     Чиннi патенти України на сорти рослин, виданi вiдповiдно до законодавства, що дiяло до введення в дiю цього Закону, прирiвнюються за правовим статусом до патентiв, виданих згiдно з цим Законом.

     Стаття 59. Чиннiсть виданих до набрання чинностi цим Законом авторських свiдоцтв

     Авторськi свiдоцтва СРСР на сорти рослин, а також виданi до набрання чинностi цим Законом на пiдставi Постанови N 935 Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 22 листопада 1993 року авторськi свiдоцтва України на сорти рослин є чинними. Зазначенi авторськi свiдоцтва можуть бути безоплатно обмiненi на свiдоцтва про авторство на сорт, визначенi цим Законом.

     Стаття 60. Особливостi незавершеної до набрання чинностi цим Законом експертизи заявки про видачу патенту на сорт рослин

     Експертиза заявки про видачу патенту на сорт рослин, що не завершена до набрання чинностi цим Законом, проводиться у подальшому в порядку, встановленому цим Законом. У цьому разi визначається вiдповiднiсть сорту умовам патентоспроможностi, встановленим законом, що був чинним на дату подання заявки.

Роздiл IX
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з 1 липня 2002 року.

     2. Протягом п'яти рокiв з дня набрання чинностi цим Законом роди i види сортiв рослин, на якi поширюється право власника сорту, можуть бути обмеженi Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до Мiжнародної конвенцiї з охорони нових сортiв рослин, учасницею якої є Україна.

     3. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний термiн з дня набрання чинностi цим Законом:

     пiдготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити перегляд i скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актiв, що суперечать цьому Закону;

     забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, необхiдних для реалiзацiї цього Закону.

     4. До приведення законодавства України у вiдповiднiсть iз цим Законом закони та iншi нормативно-правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.

     5. Внести до пiдпункту "у" пункту 6 статтi 3 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 сiчня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; iз змiнами, внесеними Законом України вiд 15 листопада 2001 року N 2785-III такi змiни:

     в абзацi першому слова "i за дiї, пов'язанi з пiдтриманням чинностi патентiв на сорти рослин" виключити;

     абзаци чотирнадцятий - тридцять третiй замiнити двома абзацами такого змiсту:

    "за реєстрацiю права на сорт - 1,0 неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян;
за видачу примусової лiцензiї на право використання сорту - 3,0 неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян".

 

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ,
17 сiчня 2002 року
N 2986-III

Copyright © 2021 НТФ «Інтес»
Всі права захищені.