ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України з питань забезпечення та безперешкодної реалiзацiї права людини на свободу слова

     Верховна Рада України постановляє:

     I. Внести змiни до таких законодавчих актiв України:

     1. У Кодексi України про адмiнiстративнi правопорушення (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):

     1) доповнити статтею 212³ такого змiсту:

     "Стаття 212³. Порушення права на iнформацiю

     Неправомiрна вiдмова в наданнi iнформацiї, несвоєчасне або неповне надання iнформацiї, надання iнформацiї, що не вiдповiдає дiйсностi, у випадках, коли така iнформацiя пiдлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи вiдповiдно до законiв України "Про iнформацiю" або "Про звернення громадян", -

     тягне за собою накладення штрафу на посадових осiб вiд п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цiєї статтi, за яке особу вже було пiддано адмiнiстративному стягненню, -

     тягне за собою накладення штрафу на посадових осiб вiд двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян.

     Примiтка. Посадовi особи, на яких поширюється дiя Закону України "Про боротьбу з корупцiєю", притягаються до вiдповiдальностi за такi дiяння вiдповiдно до Закону України "Про боротьбу з корупцiєю";

     2) статтю 221, частину першу статтi 294 пiсля цифр "212²" доповнити цифрами "212³";

     3) частину першу статтi 255 доповнити пунктом 11 такого змiсту:

     "11) прокурор або уповноважена ним особа з числа працiвникiв прокуратури (стаття 212³)".

     2. У Законi України "Про iнформацiю" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1992 р., N 48, ст. 650; 2000 р., N 27, ст. 213; 2002 р., N 29, ст. 194):

     1) доповнити статтю 30 абзацом такого змiсту:

     "Iнформацiя з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця iнформацiя є суспiльно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського iнтересу i якщо право громадськостi знати цю iнформацiю переважає право її власника на її захист";

     2) доповнити статтею 45¹ такого змiсту:

     "Стаття 45¹. Заборона цензури та заборона втручання в професiйну дiяльнiсть журналiстiв i засобiв масової iнформацiї з боку органiв державної влади або органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових осiб

     Цензура як вимога, спрямована до засобу масової iнформацiї, журналiста, головного редактора, органiзацiї, що здiйснює випуск засобу масової iнформацiї, його засновника (спiвзасновника), видавця, розповсюджувача, попередньо узгоджувати iнформацiю, що поширюється (крiм випадкiв, коли така вимога йде вiд автора цiєї iнформацiї чи iншого суб'єкта авторського права i (або) сумiжних прав на неї), та/або як накладення заборони (крiм випадкiв, коли така заборона накладається судом) чи перешкоджання в будь-якiй iншiй формi тиражуванню або поширенню iнформацiї з боку органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових осiб заборонена.

     Забороняються втручання у формах, не передбачених законодавством України або договором, укладеним мiж засновником (спiвзасновниками) i редакцiєю засобу масової iнформацiї, у професiйну дiяльнiсть журналiстiв, контроль за змiстом iнформацiї, що поширюється, з боку засновникiв (спiвзасновникiв) засобiв масової iнформацiї, органiв державної влади або органiв мiсцевого самоврядування, посадових осiб цих органiв, зокрема з метою поширення чи непоширення певної iнформацiї, замовчування суспiльно значимої iнформацiї, накладення заборони на показ окремих осiб або поширення iнформацiї про них, заборони критикувати органи державної влади чи органи мiсцевого самоврядування або їх посадових осiб.

     Забороняються створення будь-яких органiв державної влади, установ, введення посад, на якi покладаються повноваження щодо здiйснення контролю за змiстом iнформацiї, що поширюється засобами масової iнформацiї.

     Умисне перешкоджання законнiй професiйнiй дiяльностi журналiстiв та/або переслiдування журналiста за виконання професiйних обов'язкiв, за критику, здiйснюванi посадовою особою або групою осiб за попередньою змовою, тягне за собою кримiнальну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до Кримiнального кодексу України.

     Повноваження органiв державної влади з питань дiяльностi засобiв масової iнформацiї визначаються виключно Конституцiєю та законами України";

     3) у частинi другiй статтi 47:

     абзац шостий викласти у такiй редакцiї:

     "примушення до поширення або перешкоджання поширенню певної iнформацiї, а також цензура";

     пiсля абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змiсту:

     "безпiдставна вiдмова вiд поширення певної iнформацiї".

     У зв'язку з цим абзаци восьмий - дванадцятий вважати вiдповiдно абзацами дев'ятим - тринадцятим;

     4) доповнити статтею 47¹ такого змiсту:

     "Стаття 47¹. Звiльнення вiд вiдповiдальностi

     Нiхто не може бути притягнутий до вiдповiдальностi за висловлення оцiночних суджень.

     Оцiночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, висловлювання, якi не мiстять фактичних даних, зокрема критика, оцiнка дiй, а також висловлювання, що не можуть бути витлумаченi як такi, що мiстять фактичнi данi, з огляду на характер використання мовних засобiв, зокрема вживання гiпербол, алегорiй, сатири. Оцiночнi судження не пiдлягають спростуванню та доведенню їх правдивостi.

     Особа звiльняється вiд вiдповiдальностi за розголошення iнформацiї з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця iнформацiя є суспiльно значимою.

     Додатковi пiдстави звiльнення вiд вiдповiдальностi засобiв масової iнформацiї та журналiстiв визначаються законами "Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi", "Про телебачення i радiомовлення", "Про iнформацiйнi агентства" та "Про державну пiдтримку засобiв масової iнформацiї та соцiальний захист журналiстiв";

     5) статтю 49 викласти у такiй редакцiї:

     "Стаття 49. Вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди

     У випадках, коли правопорушенням, вчиненим суб'єктом iнформацiйної дiяльностi, завдано матерiальної чи моральної шкоди фiзичним або юридичним особам, виннi особи вiдшкодовують її добровiльно або на пiдставi рiшення суду.

     Органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування як позивачi у справах про захист честi, гiдностi та дiлової репутацiї вправi вимагати по суду лише спростування недостовiрної iнформацiї та не мають права вимагати вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи органу мiсцевого самоврядування права на захист честi, гiдностi та дiлової репутацiї у судi".

     3. У статтi 17 Закону України "Про державну пiдтримку засобiв масової iнформацiї та соцiальний захист журналiстiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1997 р., N 50, ст. 302; 2002 р., N 2, ст. 5, N 29, ст. 200):

     1) частину четверту викласти у такiй редакцiї:

     "У разi розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди мiж журналiстом або засобом масової iнформацiї як вiдповiдачем та полiтичною партiєю, виборчим блоком, посадовою особою (посадовими особами) як позивачем суд вправi призначити компенсацiю моральної (немайнової) шкоди лише за наявностi умислу журналiста чи службових осiб засобу масової iнформацiї. Суд враховує наслiдки використання позивачем можливостей позасудового, зокрема досудового, спростування неправдивих вiдомостей, вiдстоювання його честi i гiдностi, дiлової репутацiї та врегулювання спору в цiлому. З урахуванням зазначених обставин суд вправi вiдмовити у вiдшкодуваннi моральної шкоди";

     2) доповнити частинами п'ятою та шостою такого змiсту:

     "Умислом журналiста та/або службової особи засобу масової iнформацiї є таке їх/її ставлення до поширення iнформацiї, коли журналiст та/або службова особа засобу масової iнформацiї усвiдомлювали недостовiрнiсть iнформацiї та передбачали її суспiльно небезпечнi наслiдки.

     Журналiст та/або засiб масової iнформацiї звiльняються вiд вiдповiдальностi за поширення iнформацiї, що не вiдповiдає дiйсностi, якщо суд встановить, що журналiст дiяв добросовiсно та здiйснював її перевiрку".

     4. Пiдпункт "ж" пункту 1 статтi 3 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 21 сiчня 1993 року N 7-93 "Про державне мито" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1993 р., N 13, ст. 113; 1995 р., N 30, ст. 229; 2000 р., N 29, ст. 229) викласти в такiй редакцiї:

"ж)	iз позовних заяв про розгляд питань захисту честi та гiдностi:
	iз позовних заяв немайнового характеру	1 неоподатковуваний мiнiмум доходiв громадян
	iз позовних заяв про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди з цiною позову до 100 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян	1 вiдсоток цiни позову, але не менше 1 неоподатковуваного мiнiмуму доходiв громадян
	iз позовних заяв про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди з цiною позову вiд 100 до 10 000 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян	5 вiдсоткiв цiни позову
	iз позовних заяв про вiдшкодування моральної (немайнової) шкоди з цiною позову понад 10 000 неоподатковуваних мiнiмумiв доходiв громадян	10 вiдсоткiв цiни позову".

     II. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ,
3 квiтня 2003 року
N 676-IV