УГОДА

про застосування статтi VI Генеральної угоди про тарифи й торгiвлю 1994 року

     Члени цiєю Угодою домовляються про таке:

ЧАСТИНА I

Стаття 1
Принципи

     Антидемпiнговий захiд застосовується лише за умов, передбачених у статтi VI ГАТТ 1994, та вiдповiдно до розслiдувань, розпочатих²⁰ та проведених згiдно з положеннями цiєї Угоди. Такi положення регулюють застосування статтi VI ГАТТ 1994 настiльки, наскiльки застосовується захiд вiдповiдно до антидемпiнгового законодавства або нормативних актiв.

____________
     ²⁰ Термiн "розпочатий", який використовується в цiй Угодi, означає процедурну дiю, якою член офiцiйно розпочинає розслiдування, передбачене в статтi 5.

Стаття 2
Визначення демпiнгу

     2.1. Для цiлей цiєї Угоди товар уважається таким, що є предметом демпiнгу, тобто таким, що вводиться в торгiвлю iншої країни за цiною, нижчою за його нормальну вартiсть, якщо експортна цiна товару, що експортується з однiєї країни до iншої, є меншою, нiж порiвнянна цiна, яка встановлюється у звичайному ходi торгiвлi на подiбний товар, призначений для споживання в країнi-експортерi.

     2.2. Коли вiдсутнiй продаж подiбного товару в ходi звичайної торгiвлi на внутрiшньому ринку країни-експортера або коли через особливу ринкову ситуацiю чи малий обсяг продажу на внутрiшньому ринку країни-експортера²¹ такий продаж не дозволяє зробити належного порiвняння, демпiнгова маржа визначається шляхом зiставлення з порiвнянною цiною подiбного товару, коли вiн експортується до вiдповiдної третьої країни, за умови, що ця цiна є репрезентативною, або з вартiстю виробництва в країнi походження плюс обґрунтована сума на адмiнiстративнi, торговi та загальнi витрати й прибутки.

____________
     ²¹ Продаж подiбного товару, призначеного для споживання на внутрiшньому ринку країни-експортера, уважається, як правило, таким, що здiйснюється в кiлькостi, достатнiй для визначення звичайної вартостi, якщо такий продаж члену-iмпортеру становить п'ять вiдсоткiв чи бiльше продажу товару, що розглядається, за умови, що повинен бути прийнятним нижчий коефiцiєнт, коли є докази того, що внутрiшнiй продаж за таким нижчим коефiцiєнтом, проте, є достатньо значним, для забезпечення належного порiвняння.

     2.2.1. Продаж подiбного товару на внутрiшньому ринку країни-експортера або продаж третiй країнi за цiнами, нижчими вiд витрат виробництва на одиницю (фiксованих або змiнних), плюс адмiнiстративнi, продажнi та загальнi витрати може розглядатись як такий, що не здiйснюється у звичайному ходi торгiвлi через цiну, i може не враховуватися пiд час визначення звичайної вартостi тiльки тодi, коли органи влади²² визначать, що такий продаж здiйснюється протягом тривалого перiоду часу²³ в суттєвих кiлькостях²⁴ i здiйснюється за цiнами, якi не дозволяють вiдшкодувати всiх витрат протягом обґрунтованого перiоду часу. Якщо цiни, якi нижчi, нiж витрати за одиницю продукцiї, на момент продажу перевищують середньозваженi витрати на одиницю продукцiї за перiод розслiдування, то вважається, що такi цiни забезпечують вiдшкодування витрат протягом обґрунтованого перiоду часу.

____________
     ²² Коли в цiй Угодi використовується термiн "органи влади", його необхiдно тлумачити як органи влади вiдповiдного високого рiвня.

     ²³ Тривалим перiодом часу звичайно є один рiк, але в жодному разi не менше шести мiсяцiв.

     ²⁴ Продаж нижче вартостi за одиницю продукцiї здiйснюється в суттєвих кiлькостях, коли органи влади встановлять, що середньозважена вiдпускна цiна операцiй, що розглядаються для визначення звичайної вартостi, є нижчою вiд середньозважених витрат на одиницю продукцiї або що обсяги продажу, нижчi, нiж витрати за одиницю, становлять не менше 20 вiдсоткiв обсягiв, проданих в ходi операцiй, що розглядаються для визначення звичайної вартостi.

     2.2.1.1. Для цiлей пункту 2 витрати звичайно обчислюються на основi облiку, що ведеться експортером або виробником, стосовно якого ведеться розслiдування, за умови, що такий облiк ведеться вiдповiдно до загальноприйнятих принципiв бухгалтерського облiку країни-експортера й обґрунтовано вiдображає витрати, пов'язанi з виробництвом i продажем товару, що розглядається. Органи влади розглядають усi наявнi докази стосовно належного розподiлу витрат, у тому числi тi, якi наданi експортером або виробником у ходi розслiдування, за умови, що такий розподiл ранiше використовувався експортером або виробником, зокрема, стосовно встановлення вiдповiдних перiодiв амортизацiї й знецiнювання та вiдрахувань на капiтальнi витрати й iншi витрати на розвиток виробництва. Якщо тiльки це ще не вiдображено в розподiлi витрат згiдно iз цим пiдпунктом, витрати належним чином корегуються з урахуванням неперiодичних статей витрат, якi призначенi для розвитку майбутнього та (або) поточного виробництва, або обставин, за яких на витрати протягом перiоду розслiдування впливають операцiї перiоду становлення виробництва²⁵.

____________
     ²⁵ Корегування на операцiї перiоду становлення виробництва вiдображає витрати на кiнець перiоду становлення виробництва або, якщо такий перiод перевищує перiод розслiдування, останнi витрати, якi можуть обґрунтовано бути взятi до уваги органами влади протягом розслiдування.

     2.2.2. Для цiлей пункту 2 суми адмiнiстративних, торгових та загальних витрат i прибуткiв ґрунтуються на фактичних даних, якi стосуються виробництва й продажу у звичайному ходi торгiвлi подiбним товаром експортером або виробником, стосовно якого ведеться розслiдування. Якщо такi суми не можуть бути визначенi на цiй основi, то такi суми можуть бути визначенi на основi:

     i) фактичних сум, понесених та реалiзованих вiдповiдним експортером або виробником у зв'язку з виробництвом та продажем на внутрiшньому ринку країни походження тiєї самої загальної категорiї товарiв;

     ii) середньозваженої величини фактичних сум, понесених та реалiзованих iншими експортерами або виробниками, стосовно яких ведеться розслiдування у зв'язку з виробництвом та продажем подiбного товару на внутрiшньому ринку країни походження;

     iii) будь-якого iншого обґрунтованого методу за умови, що сума таким чином установленого прибутку не перевищує прибутку, який звичайно отримують iншi експортери або виробники вiд продажу товарiв цiєї самої загальної категорiї на внутрiшньому ринку країни походження.

     2.3. У випадках, коли експортної цiни немає або коли вiдповiднi органи влади вважають, що експортна цiна є ненадiйною через зв'язок або компенсацiйну домовленiсть мiж експортером та iмпортером чи третьою стороною, експортну цiну може бути виведено на основi цiни, за якою iмпортнi товари вперше перепродаються незалежному покупцю, або, якщо товари не перепродаються незалежному покупцю або не перепродаються в тому станi, у якому їх iмпортовано, на такiй обґрунтованiй основi, яка може бути визначена органи влади.

     2.4. Проводиться справедливе порiвняння мiж експортною цiною та звичайною вартiстю. Це порiвняння проводиться на одному й тому самому етапi торгової операцiї, звичайно на етапi вiдвантаження iз заводу, i стосовно продажу, який здiйснено майже в один i той самий час. У кожному випадку по сутi робиться вiдповiдна поправка стосовно рiзниць, якi враховують розбiжностi, що впливають на зiставнiсть цiн, у тому числi розбiжностi в умовах продажу, оподаткуваннi, рiвнях торгiвлi, кiлькостях, фiзичних характеристиках, а також будь-якi iншi розбiжностi, стосовно яких є докази їхнього впливу на зiставнiсть²⁶. У випадках, зазначених у пунктi 3, необхiдно також робити поправку на витрати, у тому числi мито й податки, якi понесенi в перiод мiж iмпортом i перепродажем, а також на отриманий прибуток. Якщо в таких випадках зачеплено зiставнiсть цiн, органи влади встановлюють звичайну вартiсть на рiвнi торгiвлi, еквiвалентному рiвню торгiвлi виведеної експортної цiни, або роблять вiдповiдну поправку, забезпечену за цим пунктом. Органи влади вказують вiдповiдним сторонам, яка iнформацiя є необхiдною для забезпечення справедливого порiвняння, i не накладають на цi сторони необґрунтованого тягаря надання доказiв.

____________
     ²⁶ Зрозумiло, що деякi з названих вище факторiв можуть частково збiгатися, i органи влади повиннi забезпечити, щоб вони не дублювали поправки, якi вже було зроблено згiдно iз цим положенням.

     2.4.1. Коли порiвняння згiдно з пунктом 4 вимагає конверсiї валют, така конверсiя повинна здiйснюватися з використанням обмiнного курсу на дату продажу²⁷ за умови, що коли продаж iноземної валюти на форвардних ринках безпосередньо пов'язаний з експортним продажем, що розглядається, то використовується обмiнний курс форвардного продажу. Коливання обмiнних курсiв не беруться до уваги, i пiд час розслiдування органи влади дозволяють експортерам корегувати протягом щонайменше 60 днiв свої експортнi цiни для вiдображення постiйних змiн в обмiнних курсах протягом перiоду розслiдування.

____________
     ²⁷ Як правило, датою продажу є дата контракту, замовлення на поставку, пiдтвердження замовлення або виставлення рахунка, залежно вiд того, яка з них встановлює суттєвi умови продажу.

     2.4.2. З урахуванням положень, якi регулюють справедливе порiвняння згiдно з пунктом 4, iснування демпiнгової маржi пiд час розслiдування, як правило, установлюється на основi порiвняння середньозваженої звичайної вартостi з середньозваженими цiнами всiх порiвнюваних експортних операцiй або шляхом порiвняння звичайної вартостi й експортних цiн для кожної операцiї. Звичайну вартiсть, установлену на середньозваженiй основi, може бути порiвняно iз цiнами окремих експортних операцiй, якщо органи влади виявлять зразок експортних цiн, якi значно вiдрiзняються в рiзних покупцiв, у рiзних регiонах або в рiзнi перiоди часу, i якщо подається пояснення стосовно того, чому такої рiзницi не може бути належним чином взято до уваги шляхом використання порiвняння кожної середньозваженої величини з кожною середньозваженою величиною або кожної операцiї з кожною операцiєю.

     2.5. У випадку, коли товари не iмпортуються безпосередньо з країни походження, а експортуються до члена-iмпортера з країни-посередника, цiни, за якими цi товари продаються з країни експорту члену-iмпортеру, звичайно зiставляються з порiвнянними цiнами в країнi експорту. Однак може проводитися порiвняння iз цiною в країнi походження, якщо, наприклад, товари просто перевозяться транзитом через країну експорту, або такi товари не виробляються в країнi експорту, або для них немає порiвнянної цiни в країнi експорту.

     2.6. У текстi цiєї Угоди термiн "подiбний товар" тлумачиться як такий, що означає товар, який є iдентичним, тобто подiбним в усьому до товару, що розглядається, або за вiдсутностi такого товару до iншого товару, хоча й не подiбного в усьому, але що має характеристики, якi дуже нагадують характеристики товару, що розглядається.

     2.7. Ця стаття не суперечить другому додатковому положенню до пункту 1 статтi VI у додатку I ГАТТ 1994.

Стаття 3
Визначення шкоди²⁸

____________
     ²⁸ За цiєю Угодою термiн "шкода", якщо не зазначено iншого, означає суттєву шкоду вiтчизнянiй промисловостi, загрозу завдання суттєвої шкоди вiтчизнянiй промисловостi чи суттєве уповiльнення створення такої промисловостi й тлумачиться вiдповiдно до положень цiєї статтi.

     3.1. Визначення шкоди для цiлей статтi VI ГАТТ 1994 ґрунтується на позитивному доказi та охоплює об'єктивне вивчення як a) обсягу демпiнгового iмпорту та впливу демпiнгового iмпорту на цiни подiбних товарiв на внутрiшньому ринку, так i b) наступного впливу цього iмпорту на вiтчизняних виробникiв таких товарiв.

     3.2. Що стосується обсягiв демпiнгового iмпорту, то органи влади, що проводять розслiдування, розглядають, чи мало мiсце значне збiльшення демпiнгового iмпорту чи то в абсолютному вираженнi, чи стосовно виробництва чи споживання в членi-iмпортерi. Що стосується впливу демпiнгового iмпорту на цiни, то органи влади, якi проводять розслiдування, розглядають, чи мало мiсце значний пiдрив цiн демпiнговим iмпортом порiвняно iз цiнами на подiбний товар члена-iмпортера, чи призводить такий iмпорт в iнший спосiб до зниження цiн до значного ступеня або запобiгання зростанню цiн, яке вiдбулося б у протилежному випадку, до значного ступеня. Жодний iз цих факторiв або кiлька з них не можуть мати безумовно вирiшального значення.

     3.3. Коли предметом антидемпiнгових розслiдувань є одночасно iмпорт якого-небудь товару бiльше, нiж з однiєї країни, то органи влади, що проводять розслiдування, можуть в сукупностi оцiнити вплив такого iмпорту тiльки тодi, коли вони визначать, що a) демпiнгова маржа, установлена стосовно iмпорту з кожної країни, перевищує de minimis, як це визначено в пунктi 8 статтi 5, а обсяг iмпорту з кожної країни не є незначним, та що b) кумулятивна оцiнка впливу iмпорту є доречною з урахуванням умов конкуренцiї мiж iмпортними товарами й умов конкуренцiї мiж iмпортними товарами та подiбним товаром вiтчизняного виробництва.

     3.4. Вивчення впливу демпiнгового iмпорту на вiдповiдну вiтчизняну промисловiсть охоплює оцiнку всiх вiдповiдних економiчних факторiв та показникiв, якi стосуються стану виробництва, у тому числi фактичного та потенцiйного спаду продажiв, прибуткiв, випуску товару, частки на ринку, продуктивностi працi, доходiв на iнвестицiї або використання потужностей; факторiв, що впливають на внутрiшнi цiни; величини демпiнгової маржi; фактичного та потенцiйного негативного впливу на потiк готiвкових коштiв, матерiальнi запаси, зайнятiсть, заробiтну плату, темпи росту, здатнiсть залучати капiтал або iнвестицiї. Цей список не є вичерпним i жодний iз цих факторiв або кiлька з них не можуть мати безумовно вирiшального значення.

     3.5. Повинно бути продемонстровано, що демпiнговий iмпорт через вплив демпiнгу, як це зазначено в пунктах 2 та 4, завдає шкоди в рамках змiсту цiєї Угоди. Демонстрацiя причинного зв'язку мiж демпiнговим iмпортом та шкодою вiтчизнянiй промисловостi повинна ґрунтуватися на вивченнi всiх вiдповiдних доказiв, якi мають органи влади. Органи влади також вивчають будь-якi вiдомi фактори, iншi, нiж демпiнговий iмпорт, якi водночас завдають шкоди вiтчизнянiй промисловостi, а шкода, яка завдається цими iншими факторами, не повинна приписуватися демпiнговому iмпортовi. Фактори, якi можуть бути доречними стосовно цього, охоплюють, inter alia, обсяги та цiни iмпорту, який не продається за демпiнговими цiнами; зниження попиту або змiни в моделях споживання; обмежувальну торговельну практику та конкуренцiю мiж зарубiжними та вiтчизняними виробниками; розвиток технологiї та показники експорту й продуктивнiсть вiтчизняної промисловостi.

     3.6. Вплив демпiнгового iмпорту оцiнюється стосовно вiтчизняного виробництва подiбного товару, коли наявнi данi дозволяють виокремити це виробництво на основi таких критерiїв, як виробничий процес, продаж та прибутки виробникiв. Якщо таке виокремлення цього виробництва неможливе, вплив демпiнгового iмпорту оцiнюється шляхом вивчення виробництва найвужчої групи або кола товарiв, що охоплюють подiбний товар, про якi може бути надано необхiдну iнформацiю.

     3.7. Визначення загрози завдання суттєвої шкоди ґрунтується на фактах, а не тiльки на припущеннях, здогадах чи вiддаленiй можливостi. Змiна в обставинах, яка могла б створити ситуацiю, у якiй демпiнг мiг би завдати шкоди, повинна бути чiтко передбачена та неминуча²⁹. Пiд час визначення iснування загрози завдання суттєвої шкоди органи влади, inter alia, повиннi розглядати такi фактори, як:

____________
     ²⁹ Одним, хоча й не винятковим, прикладом є наявнiсть переконливих пiдстав уважати, що в найближчому майбутньому значно зросте iмпортування цього товару за демпiнговими цiнами.

     i) значнi темпи зростання обсягiв демпiнгового iмпорту на внутрiшньому ринку, що вказує на ймовiрнiсть значного зростання iмпорту;

     ii) наявнiсть у вiльному розпорядженнi експортера невикористаних потужностей або неминуче їхнє суттєве зростання, що вказує на можливiсть значного зростання демпiнгового експорту на ринок члена-iмпортера, беручи до уваги наявнiсть iнших експортних ринкiв для поглинання будь-якого додаткового експорту;

     iii) чи поступає iмпорт за цiнами, якi матимуть значний обтяжливий або гнiтючий ефект на внутрiшнi цiни та, напевно, збiльшить попит на подальший iмпорт, а також

     iv) запаси товару, стосовно якого ведеться розслiдування.

     Жодний iз цих факторiв не може мати безумовно вирiшального значення, але сукупнiсть розглянутих факторiв повинна дозволити дiйти висновку, що подальший демпiнговий експорт є неминучим i що, якщо не буде вжито захисних заходiв, то може бути завдано суттєвої шкоди.

     3.8. Стосовно випадкiв, коли демпiнговий iмпорт створює загрозу завдання шкоди, рiшення про застосування антидемпiнгових заходiв розглядаються й приймаються з особливою ретельнiстю.

Стаття 4
Визначення вiтчизняної промисловостi

     4.1. Для цiлей цiєї Угоди термiн "вiтчизняна промисловiсть" тлумачиться як такий, що стосується вiтчизняних виробникiв подiбних товарiв у цiлому або тих з них, сукупний випуск товарiв яких становить основну частку загального вiтчизняного виробництва цих товарiв за винятком того, що:

     i) коли виробники пов'язанi³⁰ з експортерами чи iмпортерами або самi є iмпортерами товару, який нiби є предметом демпiнгу, термiн "вiтчизняна промисловiсть" може тлумачитись як такий, що стосується решти виробникiв;

     ii) за виняткових обставин територiю члена для вiдповiдного виробництва може бути подiлено на два чи бiльше конкуруючих ринки, а виробники в рамках кожного ринку можуть розглядатись як окрема промисловiсть, якщо a) виробники в рамках такого ринку продають усю або майже всю свою продукцiю вiдповiдного товару на цьому ринку та b) попит на цьому ринку не задовольняється якою б то не було значною мiрою виробниками вiдповiдного товару, якi розташованi в iнших мiсцях цiєї територiї. За таких обставин може бути виявлено iснування шкоди навiть тодi, коли великiй частинi всiєї вiтчизняної промисловостi не завдано шкоди за умови, що iснує концентрацiя демпiнгового iмпорту в такому iзольованому ринку, а також за умови, що демпiнговий iмпорт завдає шкоди виробникам усiєї чи майже всiєї продукцiї в рамках такого ринку.

____________
     ³⁰ Для цiлей цього пункту виробники вважаються пов'язаними з експортерами або iмпортерами тiльки тодi, коли a) один з них безпосередньо чи опосередковано контролює iншого; чи b) обидва вони безпосередньо чи опосередковано контролюються третьою особою; чи c) разом вони безпосередньо чи опосередковано контролюють третю сторону за умови, що iснують пiдстави вважати або пiдозрювати, що вплив цих вiдносин такий, що примушує вiдповiдного виробника поводити себе iнакше вiд непов'язаних виробникiв. Для цiлей цього пункту вважатьєся, що один контролює iншого, якщо перший юридично або фактично має можливiсть стримувати останнього чи керувати ним.

     4.2. Коли вiтчизняну промисловiсть тлумачено так, що вона стосується виробникiв у певнiй мiсцевостi, тобто ринку, визначеного у рубрицi "ii" пiдпункту 1, антидемпiнгове мито повинно стягуватися³¹ лише на вiдповiднi товари, переданi для кiнцевого споживання до цiєї мiсцевостi. Коли конституцiйне право члена-iмпортера не дозволяє стягнення антидемпiнгового мита на такiй пiдставi, член-iмпортер може стягувати антидемпiнгове мито без обмежень лише тодi, коли a) експортерам надано можливiсть припинити експорт за демпiнговими цiнами в зазначену мiсцевiсть чи iншим чином надати запевнення вiдповiдно до статтi 8, а вiдповiдних запевнень стосовно цього не надано негайно, i b) таке мито не може стягуватися лише з товарiв конкретних виробникiв, якi здiйснюють поставки у вiдповiдну мiсцевiсть.

____________
     ³¹ Пiд час використання в цiй Угодi "стягнення" означає остаточну або кiнцеву правову оцiнку чи отримання мита або податку.

     4.3. Коли двi чи бiльше країн досягли згiдно з положеннями пiдпункту "a" пункту 8 статтi XXIV ГАТТ 1994 такого рiвня iнтеграцiї, що вони мають ознаки єдиного, об'єднаного ринку, то промисловiсть на всiй територiї iнтеграцiї повинна вважатися вiтчизняною промисловiстю, яку зазначено в пунктi 1.

     4.4. До цiєї статтi застосовуються положення пункту 6 статтi 3.

Стаття 5
Початок та дальше проведення розслiдування

     5.1. За винятком того, що передбачено в пунктi 6, розслiдування для визначення iснування, ступеня та впливу будь-якого очiкуваного демпiнгу розпочинається за письмовою заявою, зробленою вiтчизняною промисловiстю або вiд її iменi.

     5.2. Заява за пунктом 1 охоплює докази: a) демпiнгу; b) шкоди в рамках змiсту статтi VI ГАТТ 1994, як це тлумачиться цiєю Угодою; c) причинного зв'язку мiж демпiнговим iмпортом та очiкуваною шкодою. Просте твердження, не пiдкрiплене вiдповiдними доказами, не може вважатися достатнiм для задоволення вимог цього пункту. Заява мiстить таку iнформацiю, яка є обґрунтовано наявною в заявника, про таке:

     i) особу заявника та опис обсягу й вартостi вiтчизняного виробництва подiбного товару заявником. Якщо письмова заява робиться вiд iменi вiтчизняної промисловостi, у заявi повинно бути визначено промисловiсть, вiд iменi якої робиться заява шляхом подачi перелiку всiх вiдомих вiтчизняних виробникiв подiбного товару (чи об'єднань вiтчизняних виробникiв подiбного товару) i настiльки, наскiльки це є можливим, опис обсягiв та вартостi вiтчизняного виробництва подiбного товару, який припадає на таких виробникiв;

     ii) повний опис товару, який нiбито є предметом демпiнгу, назву вiдповiдної країни або країн походження чи експорту, особу кожного вiдомого експортера або iноземного виробника та перелiк вiдомих осiб, що iмпортують вiдповiдний товар;

     iii) iнформацiю про цiни, за якими вiдповiдний товар продається, коли вiн призначений для споживання на внутрiшнiх ринках країни або країн походження чи експорту (або у випадках, коли це доцiльно, iнформацiю про цiни, за якими цей товар продається з країни чи країн походження або експорту до третьої країни чи країн, або стосовно виведеної вартостi товару) експортнi цiни або у випадках, коли це доцiльно, про цiни, за якими цей товар уперше перепродається незалежному покупцю на територiї члена-iмпортера;

     iv) iнформацiю про динамiку обсягу iмпорту товару, що нiбито є предметом демпiнгу, вплив цього iмпорту на цiни подiбного товару на внутрiшньому ринку та дальший вплив iмпорту на вiтчизняну промисловiсть, як це демонструється вiдповiдними факторами та показниками, якi впливають на стан вiтчизняної промисловостi, такими, якi перелiчено в пунктах 2 та 4 статтi 3.

     5.3. Органи влади перевiряють точнiсть i вiдповiднiсть доказiв, поданих у заявi, для визначення того, чи iснують достатнi докази, щоб виправдати початок розслiдування.

     5.4. Розслiдування не розпочинається вiдповiдно до пункту 1, якщо тiльки органи влади не визначили на пiдставi вивчення ступеня пiдтримки або заперечення заяви, висловленої³² вiтчизняними виробниками подiбного товару, що ця заява зроблена вiтчизняною промисловiстю або вiд її iменi³³. Заява вважається зробленою "вiтчизняною промисловiстю або вiд її iменi", якщо вона пiдтримана тими вiтчизняними виробниками, сукупний випуск продукцiї яких становить бiльше 50 вiдсоткiв загального виробництва подiбного товару, який виробляється тiєю частиною вiтчизняної промисловостi, яка висловлює або пiдтримку, або заперечення заяви. Однак не розпочинається жодного розслiдування, якщо на вiтчизняних виробникiв, якi чiтко пiдтримують заяву, припадає менше 25 вiдсоткiв загальних обсягiв виробництва подiбного товару, який виробляється вiтчизняною промисловiстю.

____________
     ³² У випадку розпорошених галузей промисловостi, де є винятково велика кiлькiсть виробникiв, органи влади можуть визначити пiдтримку або заперечення шляхом використання статистично обґрунтованих методiв вибiрки.

     ³³ Членам вiдомо, що на територiї окремих членiв працiвники пiдприємств вiтчизняних виробникiв подiбного товару чи представники таких працiвникiв можуть подати або пiдтримати заяву про розслiдування згiдно з пунктом 1.

     5.5. Органи влади уникають, якщо тiльки не прийнято рiшення про початок розслiдування, будь-якого публiчного оголошення заяви про початок розслiдування. Проте пiсля одержання належним чином документованої заяви й до початку розслiдування органи влади повiдомляють урядовi вiдповiдного члена-експортера.

     5.6. Якщо за особливих обставин вiдповiднi органи влади вирiшать розпочати розслiдування, не одержавши письмової заяви, зробленої вiтчизняною промисловiстю або вiд її iменi про початок такого розслiдування, вони розпочинають його лише тодi, коли мають достатнi докази демпiнгу, шкоди та причинних зв'язкiв, описаних у пунктi 2, для виправдання початку розслiдування.

     5.7. Докази як демпiнгу, так i шкоди розглядаються водночас a) пiд час прийняття рiшення про те, чи розпочинати розслiдування, чи нi, i b) пiсля того пiд час розслiдування починаючи з дати, не пiзнiше найпершої дати, коли вiдповiдно до положень цiєї Угоди можуть бути застосованi попереднi заходи.

     5.8. Заява за пунктом 1 вiдхиляється й розслiдування негайно припиняється, як тiльки вiдповiднi органи влади переконуються, що немає достатнiх доказiв нi демпiнгу, нi шкоди для виправдання продовження справи. Розслiдування негайно припиняється у випадках, коли органи влади визначать, що демпiнгова маржа є de minimis або що обсяг демпiнгового iмпорту, фактичного чи потенцiйного, або шкоди є незначним. Демпiнгова маржа вважається de minimis, якщо ця маржа, яку виражено в процентному вiдношеннi до експортної цiни, є меншою 2 вiдсоткiв. Обсяг демпiнгового iмпорту, як правило, уважається таким, який є незначним, якщо виявлено, що обсяг демпiнгового iмпорту з конкретної країни становить менше 3 вiдсоткiв iмпорту подiбного товару членом-iмпортером, якщо тiльки на країни, частка кожної з яких окремо становить менше 3 вiдсоткiв iмпорту подiбного товару членом-iмпортером, не припадає в сукупностi бiльше 7 вiдсоткiв iмпорту подiбного товару членом-iмпортером.

     5.9. Антидемпiнгове розслiдування не перешкоджає процедурам митної очистки.

     5.10. Розслiдування, за винятком особливих обставин, завершуються в межах 1 року й у жодному разi не пiзнiше 18 мiсяцiв пiсля їхнього початку.

Стаття 6
Докази

     6.1. Усiм заiнтересованим сторонам антидемпiнгового розслiдування надається повiдомлення про iнформацiю, яку вимагають органи влади, та широкi можливостi представити в письмовому виглядi всi докази, якi вони вважають доречними, стосовно вiдповiдного розслiдування.

     6.1.1. Експортерам або зарубiжним виробникам, якi одержують запитальники, що використовуються в антидемпiнговому розслiдуваннi, надається щонайменше 30 днiв для вiдповiдi³⁴. Повинно бути належним чином розглянуто будь-яке прохання про продовження 30-денного перiоду, i пiсля подачi причин таке продовження повинно бути надано в разi можливостi.

____________
     ³⁴ Загальне правило полягає в тому, що строк для експортерiв обчислюється з дати одержання запитальника, який для цих цiлей уважається отриманим через один тиждень з дати, коли його було надiслано вiдповiдачу або передано вiдповiдному дипломатичному представнику члена-експортера або, у разi iснування окремої митної територiї члена, офiцiйному представнику територiї, звiдки вiдбувається експорт.

     6.1.2. За умови дотримання вимоги захисту конфiденцiйної iнформацiї докази, наданi в письмовому виглядi однiєю заiнтересованою стороною, негайно передаються iншим заiнтересованим сторонам, що беруть участь у розслiдуваннi.

     6.1.3. Як тiльки розслiдування розпочато, органи влади надають повний текст письмової заяви, одержаної згiдно з пунктом 1 статтi 5, вiдомим експортерам³⁵ та органам влади члена-експортера та надають їх на запит iншим залученим заiнтересованим сторонам. Необхiдно придiляти належну увагу вимозi захисту конфiденцiйної iнформацiї, як це передбачено в пунктi 5.

____________
     ³⁵ Зрозумiло, що коли кiлькiсть залучених експортерiв особливо велика, повний текст письмової заяви замiсть цього надається лише органам влади члена-експортера або вiдповiдному торговельному об'єднанню.

     6.2. У ходi всього антидемпiнгового розслiдування всi заiнтересованi сторони мають цiлковиту можливiсть для захисту своїх iнтересiв. Для цього органи влади на запит надають можливiсть усiм заiнтересованим сторонам зустрiчатися зi сторонами, що мають протилежнi iнтереси для того, щоб можна було представити протилежнi думки та запропонувати заперечнi аргументи. Надання таких можливостей повинно здiйснюватися з урахуванням потреби збереження конфiденцiйностi й зручностi для сторiн. Жодного зобов'язання для будь-якої сторони стосовно зустрiчi не iснує, а неучасть у нiй не завдає шкоди позицiям цiєї сторони. Заiнтересованi сторони також мають право пiд час обґрунтування подавати iншу iнформацiю в усному виглядi.

     6.3. Усна iнформацiя, передбачена пунктом 2, береться до уваги органами влади лише тодi, якщо вона в подальшому вiдтворюється в письмовому виглядi й передається iншим заiнтересованим сторонам, як це передбачено пiдпунктом 1.2.

     6.4. Якщо це можливо, органи влади вчасно надають можливостi всiм заiнтересованим сторонам для ознайомлення з усiєю iнформацiєю, що пов'язана з представленням їхнiх позицiй, яка не є конфiденцiйною, що визначено в пунктi 5, i використовується органами влади в антидемпiнговому розслiдуваннi, та пiдготовки виступiв на пiдставi цiєї iнформацiї.

     6.5. Будь-яка iнформацiя, яка за своїм характером є конфiденцiйною (наприклад, тому що її розкриття могло б надати значнi конкурентнi переваги конкуренту або тому що її розкриття могло б мати значний негативний вплив на особу, яка подає цю iнформацiю, або на особу, вiд якої ця особа одержала iнформацiю) або такою, яка надається на конфiденцiйнiй основi сторонами розслiдування, повинна пiд час обґрунтування вважатися такою органами влади. Така iнформацiя не повинна розкриватися без окремого дозволу сторони, що її надала³⁶.

____________
     ³⁶ Членам вiдомо, що на територiї деяких членiв може вимагатися розкриття iнформацiї вiдповiдно до детально розробленого захисного розпорядження.

     6.5.1. Органи влади вимагають вiд заiнтересованих сторiн, що надають конфiденцiйну iнформацiю, подати її неконфiденцiйнi узагальненi виклади. Цi виклади повиннi бути досить детальними, щоб дозволити одержати рацiональне розумiння сутi iнформацiї, поданої в конфiденцiйному виглядi. За виняткових обставин цi сторони можуть зазначити, що такої iнформацiї не може бути узагальнено. За таких обставин повинно бути надано заява з поясненням причин того, чому узагальнення не є можливим.

     6.5.2. Якщо органи влади виявлять, що вимога конфiденцiйностi не є обґрунтованою i якщо постачальник iнформацiї або не бажає її розголошення, або не дозволяє її розкриття в узагальненому чи короткому викладi, органи влади можуть не брати такої iнформацiї до уваги, якщо тiльки їм не буде переконливо доведено з вiдповiдних джерел, що ця iнформацiя є точною³⁷.

____________
     ³⁷ Члени погоджуються, що вимоги про конфiденцiйнiсть не повиннi безпiдставно вiдхилятися.

     6.6. За винятком обставин, наведених у пунктi 8, пiд час розслiдування органи влади переконуються в точностi iнформацiї, поданої заiнтересованими сторонами, на якiй ґрунтуються їхнi висновки.

     6.7. Для того, щоб перевiрити надану iнформацiю або з'ясувати додатковi подробицi, органи влади можуть проводити розслiдування на територiї iнших членiв, якщо це необхiдно, за умови одержання згоди вiдповiдних фiрм, та повiдомити представникам уряду вiдповiдного члена, якщо тiльки цей член не заперечує проти розслiдування. До розслiдувань, якi виконуються на територiї iнших членiв, застосовуються процедури, описанi в додатку I. За умови дотримання вимоги про захист конфiденцiйної iнформацiї органи влади надають результати будь-яких таких розслiдувань або здiйснюють їхнє розкриття вiдповiдно до пункту 9 фiрмам, до яких вони мають стосунок, а також можуть надати такi результати заявникам.

     6.8. У випадках, коли будь-яка заiнтересована сторона вiдмовляє в доступi до необхiдної iнформацiї або iншим чином не надає її в межах розумного перiоду часу чи значною мiрою перешкоджає розслiдуванню, попереднi та остаточнi рiшення, позитивнi або негативнi, можуть бути зробленi на пiдставi наявних фактiв. Пiд час застосування цього пункту необхiдно дотримуватися положень додатка II.

     6.9. Органи влади до винесення остаточного рiшення iнформують усi заiнтересованi сторони про суттєвi факти, що розглядаються, якi становлять основу для рiшення, i про те, чи необхiдно застосувати остаточнi заходи. Таке розкриття повинно вiдбутися завчасно, щоб сторони змогли захистити свої iнтереси.

     6.10. Органи влади, як правило, визначають окрему демпiнгову маржу для кожного вiдомого вiдповiдного експортера або виробника товару, стосовно якого ведеться розслiдування. У випадках, коли кiлькiсть залучених експортерiв, виробникiв, iмпортерiв або видiв товарiв є настiльки великою, що зробити таке визначення практично неможливо, органи влади можуть обмежити своє вивчення або розумною кiлькiстю заiнтересованих сторiн чи товарiв, використовуючи вибiрки, якi є статистично обґрунтованими, на пiдставi iнформацiї, наявної в органiв влади на момент вiдбору, або найбiльшим процентним вiдношенням обсягiв експорту з вiдповiдної країни, яке може обґрунтовано бути дослiджено.

     6.10.1. Будь-який вiдбiр експортерiв, виробникiв, iмпортерiв або типiв товарiв, зроблений згiдно iз цим пунктом, повинен переважно робитися пiд час консультування з вiдповiдними експортерами, виробниками або iмпортерами та за їхньою згодою.

     6.10.2. У випадках, коли органи влади обмежили своє вивчення, передбачене цим пунктом, вони, проте, повиннi визначити окрему демпiнгову маржу для будь-якого експортера або виробника, якого спочатку не було вiдiбрано та який подає необхiдну iнформацiю завчасно для того, щоб таку iнформацiю було розглянуто пiд час розслiдування, за винятком того, коли кiлькiсть експортерiв або виробникiв є настiльки великою, що окремi вивчення будуть надто обтяжливими для органiв влади й перешкодять вчасному завершенню розслiдування. Добровiльнi вiдповiдi не вiдкидаються.

     6.11. Для цiлей цiєї Угоди "заiнтересованi сторони" охоплює:

     i) експортера або зарубiжного виробника чи iмпортера товару, стосовно якого ведеться розслiдування, або торговельне чи пiдприємницьке об'єднання, бiльшiсть членiв якого є виробниками, експортерами або iмпортерами такого товару;

     ii) уряд члена-експортера;

     iii) виробника подiбного товару в членi-iмпортерi або торговельне та пiдприємницьке об'єднання, бiльшiсть членiв якого виробляють подiбний товар на територiї члена-iмпортера.

     Цей список не заважає членам дозволяти включати як заiнтересованих сторiн вiтчизнянi та зарубiжнi сторони, iншi, нiж тi, якi зазначено вище.

     6.12. Органи влади надають можливiсть промисловим користувачам товару, стосовно якого ведеться розслiдування, i для представницьких органiзацiй-споживачiв у випадках, коли товар звичайно продається вроздрiб, надавати iнформацiю, яка має стосунок до розслiдування, стосовно демпiнгу, шкоди та причинного зв'язку.

     6.13. Органи влади належним чином ураховують будь-якi труднощi, якi вiдчувають заiнтересованi сторони, особливо малi компанiї, у наданнi iнформацiї, яка вимагається, i надають будь-яку можливу практичну допомогу.

     6.14. Викладенi вище процедури не спрямованi на те, щоб перешкодити органам влади члена швидко дiяти стосовно початку розслiдування, одержання попереднiх або остаточних висновкiв, позитивних чи негативних, або застосування попереднiх чи остаточних заходiв згiдно з вiдповiдними положеннями цiєї Угоди.

Стаття 7
Попереднi заходи

     7.1. Попереднi заходи можуть застосовуватися, лише якщо:

     i) розслiдування розпочато вiдповiдно до положень статтi 5, iз цiєю метою подано публiчне повiдомлення, а заiнтересованим сторонам надано належну можливiсть подавати iнформацiю та робити зауваження;

     ii) зроблено попереднє позитивне визначення стосовно демпiнгу та пов'язаної з ним шкоди для вiтчизняної промисловостi;

     iii) вiдповiднi органи влади вважають такi заходи необхiдними для того, щоб не допустити завдання шкоди в ходi розслiдування.

     7.2. Попереднi заходи можуть набути форми попереднього мита або, що є лiпше, забезпечення у виглядi готiвкового внеску або боргового зобов'язання, що дорiвнює сумi попередньо обчисленого антидемпiнгового мита, яка не бiльша, нiж попередньо обчислена демпiнгова маржа. Утримання вiд оцiнки є доречним попереднiм заходом за умови, що зазначаються звичайне мито й оцiночна сума антидемпiнгового мита й це вiдбувається доти, доки утримання вiд оцiнки вiдповiдає тим самим умовам, що й iншi попереднi заходи.

     7.3. Попереднi заходи не застосовуються ранiше, нiж через 60 днiв вiд дати початку розслiдування.

     7.4. Застосування попереднiх заходiв обмежується найкоротшим можливим перiодом, який не перевищує чотирьох мiсяцiв, або за рiшенням вiдповiдних органiв влади на запит експортерiв, якi представляють значну частку торгiвлi цим товаром, перiодом, який не перевищує шести мiсяцiв. Коли органи влади в ходi розслiдування вивчають, чи є мито, яке нижче вiд демпiнгової маржi, достатнiм для усунення шкоди, цi перiоди можуть тривати шiсть та дев'ять мiсяцiв вiдповiдно.

     7.5. Пiд час застосування попереднiх заходiв необхiдно дотримуватися вiдповiдних положень статтi 9.

Стаття 8
Цiновi зобов'язання

     8.1. Розслiдування можуть³⁸ бути тимчасово зупиненi або припиненi без накладання попереднiх заходiв або антидемпiнгового мита пiсля одержання задовiльних добровiльних зобов'язань вiд будь-якого експортера стосовно перегляду його цiн або припинення експорту за демпiнговими цiнами до вiдповiдної мiсцевостi таким чином, щоб органи влади переконалися, що шкiдливi наслiдки демпiнгу усунено. Пiдвищення цiн за такими зобов'язаннями не повиннi бути вищими, нiж необхiдно для усунення демпiнгової маржi. Бажано, щоб пiдвищення цiн були меншими, нiж демпiнгова маржа, якщо такi пiдвищення є адекватними для усунення шкоди вiтчизнянiй промисловостi.

____________
     ³⁸ Слово "можуть" не тлумачиться як дозвiл одночасного продовження розслiдування iз застосуванням цiнових зобов'язань, за винятком того, що передбачено в пунктi 4.

     8.2. Цiнових зобов'язань не вимагається й не приймається вiд експортерiв, якщо тiльки органи влади члена-iмпортера не зробили попереднього позитивного висновку стосовно демпiнгу та шкоди, викликаної таким демпiнгом.

     8.3. Запропонованi зобов'язання не повиннi прийматися, якщо органи влади вважають їхнє прийняття практично неможливим, наприклад, коли кiлькiсть фактичних чи потенцiйних експортерiв є занадто великою або з iнших причин, у тому числi загальнополiтичних. Якщо виникне такий випадок i якщо це практично можливо, органи влади пояснюють експортеру причини, якi примусили їх вважати прийняття зобов'язання недоречним, i настiльки, наскiльки це є можливим, надають експортеру можливiсть подати iз цього приводу свої зауваження.

     8.4. Якщо зобов'язання приймається, розслiдування демпiнгу та шкоди, однак, повинно бути завершено, якщо цього хоче експортер або таке рiшення приймають органи влади. У такому разi, якщо зроблено негативний висновок про демпiнг або шкоду, це зобов'язання автоматично втрачає чиннiсть, крiм випадкiв, коли такий висновок значною мiрою викликаний iснуванням цiнового зобов'язання. У таких випадках органи влади можуть вимагати, щоб це зобов'язання пiдтримувалося в межах розумного перiоду часу згiдно з положеннями Угоди. У випадку, коли зроблено позитивний висновок про демпiнг або шкоду, виконання зобов'язання продовжується вiдповiдно до його умов та положень цiєї Угоди.

     8.5. Органи влади члена-iмпортера можуть запропонувати взяти цiновi зобов'язання, проте жодний експортер не примушується взяти на себе такi зобов'язання. Те, що експортери не пропонують таких зобов'язань або не приймають пропозицiї зробити це, жодним чином не створює перешкод для розгляду справи. Однак органи влади можуть вiльно визначати, що загроза завдання шкоди є ймовiрнiшою, якщо демпiнговий iмпорт продовжуватиметься.

     8.6. Органи влади члена-iмпортера можуть вимагати вiд будь-якого експортера, вiд якого прийнято зобов'язання, надавати перiодичну iнформацiю, що стосується виконання такого зобов'язання, та дозволяти перевiрку вiдповiдних даних. У випадку порушення зобов'язання органи влади члена-iмпортера можуть за цiєю Угодою вiдповiдно до її положень негайних заходiв, якi можуть становити негайне застосування попереднiх заходiв з використанням найточнiшої наявної iнформацiї. У таких випадках вiдповiдно до цiєї Угоди можуть стягуватися остаточне мито з товарiв, якi ввезено для споживання не ранiше, нiж за 90 днiв до застосування таких попереднiх заходiв, за винятком того, що будь-яка така зворотна оцiнка не застосовується до iмпортних товарiв, увезених в перiод до порушення цього зобов'язання.

Стаття 9
Стягнення та отримання антидемпiнгового мита

     9.1. Рiшення про те, чи вводити антидемпiнгове мито, чи нi у випадках, коли всi вимоги для такого введення виконано, а також рiшення про те, чи повинна сума антидемпiнгового мита, яке вводиться, становити повну демпiнгову маржу чи меншу суму, є рiшеннями, якi приймаються органами влади члена-iмпортера. Бажано, щоб таке введення мало помiрний характер на територiї всiх членiв i мито було меншим, нiж маржа, якщо таке менше мито виявиться достатнiм для усунення шкоди вiтчизнянiй промисловостi.

     9.2. Коли антидемпiнгове мито вводиться стосовно будь-якого товару, таке антидемпiнгове мито стягується в належних сумах у кожному випадку на недискримiнацiйнiй основi з iмпорту такого товару вiд усiх джерел, якi, як виявлено, є демпiнговими та завдають шкоди, за винятком iмпорту з таких джерел, вiд яких за умовами цiєї Угоди прийнято цiновi зобов'язання. Органи влади називають постачальника або постачальникiв зазначеного товару. Однак якщо залучено кiлька постачальникiв з однiєї й тiєї самої країни й назвати всiх цих постачальникiв практично неможливо, органи влади можуть зазначити назву вiдповiдної країни-постачальника. Якщо залучено кiлька постачальникiв з бiльше, нiж однiєї країни, органи влади можуть назвати або всiх залучених постачальникiв, або, якщо це практично неможливо, усiх залучених країн-постачальникiв.

     9.3. Сума антидемпiнгового мита не перевищує демпiнгової маржi, установленої вiдповiдно до статтi 2.

     9.3.1. Якщо сума антидемпiнгового мита оцiнюється на зворотнiй основi, визначення остаточних зобов'язань стосовно сплати антидемпiнгового мита повинно вiдбутися якнайшвидше, як правило, у межах 12 мiсяцiв i в жодному разi не пiзнiше 18 мiсяцiв пiсля дати, коли було подано вимогу стосовно визначення остаточної оцiнки суми антидемпiнгового мита³⁹. Будь-яке вiдшкодування робиться негайно i, як правило, не пiзнiше, нiж у межах 90 днiв пiсля визначення остаточного зобов'язання вiдповiдно до цього пiдпункту. У будь-якому разi, коли вiдшкодування не зроблено в межах 90 днiв, органи влади надають пояснення, якщо це вимагається.

____________
     ³⁹ Зрозумiло, що дотримання часових рамок, зазначених у цьому пiдпунктi та в пiдпунктi 3.2, може бути неможливим, якщо зазначений товар пiдпадає пiд процедуру судового розгляду.

     9.3.2. Якщо сума антидемпiнгового мита оцiнюється на перспективнiй основi, передбачається положення про негайне вiдшкодування на запит будь-якого мита, яке сплачено понад демпiнгову маржу. Вiдшкодування будь-якого такого мита, сплаченого понад фактичну демпiнгову рiзницю, як правило, вiдбувається в межах 12 мiсяцiв i в жодному разi не пiзнiше 18 мiсяцiв пiсля дати, коли була подана вимога стосовно вiдшкодування, належним чином пiдтримана доказами, iмпортером товару, який пiдпадає пiд антидемпiнгове мито. Дозволене вiдшкодування здебiльшого здiйснюється в межах 90 днiв з моменту прийняття зазначеного вище рiшення.

     9.3.3. Пiд час визначення, чи повинне надаватися вiдшкодування й наскiльки, коли експортна цiна виводиться вiдповiдно до пункту 3 статтi 2, органи влади беруть до уваги будь-якi змiни у звичайнiй вартостi, будь-якi змiни у витратах, понесених в перiод мiж iмпортуванням та перепродажем, та будь-якi змiни в цiнi перепродажу, якi належним чином вiдображенi в подальших продажних цiнах, i повиннi обчислити експортну цiну без вирахувань на суму сплаченого антидемпiнгового мита, якщо надано переконливi докази зазначеного вище.

     9.4. Коли органи влади обмежили своє дослiдження вiдповiдно до другого речення пункту 10 статтi 6, будь-яке антидемпiнгове мито, застосоване до iмпорту вiд експортерiв або виробникiв, не включених до дослiдження, не повинно перевищувати:

     i) середньозваженої демпiнгової маржi, установленої стосовно окремих експортерiв чи виробникiв, або

     ii) у випадках, коли зобов'язання стосовно сплати антидемпiнгового мита обчислюється на основi майбутньої звичайної вартостi, рiзницi мiж середньозваженою звичайною вартiстю окремих експортерiв чи виробникiв та експортними цiнами експортерiв або виробникiв, якi не були окремо дослiдженi,

     за умови, що органи влади для цiлей цього пункту не повиннi брати до уваги будь-яких нульових марж та марж de minimis, якi встановлено за обставин, зазначених у пунктi 8 статтi 6. Органи влади застосовують окреме мито або звичайну вартiсть до iмпорту вiд будь-якого експортера або виробника, не включеного до дослiдження, який надав необхiдну iнформацiю в ходi розслiдування, яку передбачено пiдпунктом 10.2 статтi 6.

     9.5. Якщо товар пiдпадає пiд антидемпiнгове мито в членi-iмпортерi, органи влади негайно роблять перевiрку для визначення iндивiдуальної демпiнгової рiзницi для будь-яких експортерiв або виробникiв у вiдповiднiй країнi-експортерi, якi не експортували цього товару до члена-iмпортера протягом перiоду розслiдування, за умови, що такi експортери або виробники можуть показати, що вони не пов'язанi з будь-якими експортерами або виробниками в країнi-експортерi, якi пiдпадають пiд антидемпiнгове мито на цей товар. Такий перегляд розпочинається та виконується на прискоренiй основi порiвняно зi звичайним визначенням мита й процедурами перегляду в членi-iмпортерi. Доти, доки виконується такий перегляд, на iмпорт вiд таких експортерiв або виробникiв не стягується антидемпiнгового мита. Однак органи влади можуть утриматися вiд оцiнки та (або) вимагати гарантiй для забезпечення того, щоб у разi, коли в результатi такої перевiрки буде визначено демпiнг стосовно таких виробникiв або експортерiв, на зворотнiй основi могло бути стягнено антидемпiнгове мито до дати початку перевiрки.

Стаття 10
Зворотна сила

     10.1. Попереднi заходи та антидемпiнгове мито застосовуються лише до товарiв, якi ввозяться для споживання пiсля моменту, коли набирає чинностi рiшення, прийняте згiдно з пунктом 1 статтi 7 та пунктом 1 статтi 9 вiдповiдно, за винятками, викладеними у цiй статтi.

     10.2. У випадках, коли робиться остаточне визначення шкоди (але не загрози її завдання чи суттєвого уповiльнення темпiв створення промисловостi) або у разi остаточного визначення загрози завдання шкоди, коли вплив демпiнгового iмпорту за вiдсутностi попереднiх заходiв призвiв би до визначення шкоди, антидемпiнгове мито може стягуватися на зворотнiй основi за перiод, протягом якого застосовувалися попереднi заходи, якщо такi були.

     10.3. Якщо остаточне антидемпiнгове мито бiльше, нiж попереднє мито, яке сплачене чи пiдлягає сплатi, або сума, оцiнена для цiлей забезпечення, ця рiзниця не стягується. Якщо остаточне мито менше, нiж попереднє мито, яке сплачене чи пiдлягає сплатi, або сума, оцiнена для цiлей забезпечення, цю рiзницю повинно бути вiдшкодовано або мито переобчислюється залежно вiд обставин.

     10.4. За винятком того, як це передбачено в пунктi 2, якщо зроблено визначення про загрозу завдання шкоди або суттєве уповiльнення темпiв розвитку (проте шкоди ще не завдано), остаточне антидемпiнгове мито може стягуватися лише з дати визначення загрози завдання шкоди чи суттєвого уповiльнення, i будь-який внесок готiвкою, зроблений протягом перiоду застосування попереднiх заходiв, повинно бути вiдшкодовано, а будь-якi борговi зобов'язання швидко знято.

     10.5. У випадках, коли остаточне визначення є негативним, то будь-який внесок готiвкою, зроблений протягом перiоду застосування попереднiх заходiв, повинно бути вiдшкодовано, а будь-якi борговi зобов'язання швидко знято.

     10.6. Остаточне антидемпiнгове мито може стягуватися з товарiв, якi були ввезенi для споживання не ранiше, нiж за 90 днiв до дати застосування попереднiх заходiв, коли органи влади визначать для вiдповiдного демпiнгового товару, що:

     i) ранiше мав мiсце демпiнг, який завдав шкоди, або iмпортер знав чи повинен був знати, що експортер практикує демпiнг i такий демпiнг мiг би завдати шкоди, а також

     ii) шкоду спричинено масивним демпiнговим iмпортом товару протягом вiдносно короткого перiоду, який з урахуванням визначеного часу та обсягiв демпiнгового iмпорту, а також iнших обставин (наприклад, швидкого нарощування матерiальних запасiв iмпортного товару) може серйозно пiдiрвати захисний ефект остаточного антидемпiнгового мита, яке повинно бути застосовано, за умови, що вiдповiднi iмпортери одержали можливiсть подати свої зауваження.

     10.7. Пiсля початку розслiдування органи влади можуть вжити таких заходiв, як утримання вiд оцiнювання або оцiнки, якщо це може бути необхiдно для отримання антидемпiнгового мита на зворотнiй основi, як це передбачено в пунктi 6, якщо у них будуть достатнi докази, що умови, викладенi в цьому пунктi, виконанi.

     10.8. Жодного мита не стягується на зворотнiй основi вiдповiдно до пункту 6 з товарiв, якi ввезенi для споживання до дати початку розслiдування.

Стаття 11
Тривалiсть i перегляд антидемпiнгового мита й цiнових зобов'язань

     11.1. Антидемпiнгове мито залишається чинним лише протягом такого перiоду й настiльки, наскiльки це є необхiдним для протидiї демпiнгу, який завдає шкоди.

     11.2. Органи влади переглядають необхiднiсть продовження стягнення мита, коли це виправдано, з власної iнiцiативи або за умови, якщо минув розумний промiжок часу з моменту накладення остаточного антидемпiнгового мита на запит будь-якої заiнтересованої сторони, яка подасть позитивну iнформацiю, що обґрунтовує необхiднiсть у переглядi⁴⁰. Заiнтересованi сторони мають право вимагати вiд органiв влади з'ясувати, чи є необхiдним продовження накладення мита для компенсацiї демпiнгу, чи є можливiсть того, що шкода продовжуватиметься або повториться, якщо мито буде знято або змiнено, чи матиме мiсце й те, й те. Якщо в результатi перегляду згiдно iз цим пунктом органи влади визначать, що антидемпiнгове мито бiльше не є обґрунтованим, його дiю повинно бути негайно припинено.

____________
     ⁴⁰ Визначення остаточної вiдповiдальностi за сплату антидемпiнгового мита, як це передбачено в пунктi 3 статтi 9, саме по собi не становить перегляду в рамках змiсту цiєї статтi.

     11.3. Незважаючи на положення пунктiв 1 та 2, дiя будь-якого остаточного антидемпiнгового мита припиняється з дати, яка настає не пiзнiше, нiж через п'ять рокiв з дати його введення (або з дати останнього перегляду згiдно з пунктом 2, якщо цей перегляд охоплює як демпiнг, так i шкоду, або згiдно iз цим пунктом), якщо тiльки органи влади не визначать у ходi перевiрки, розпочатої до цiєї дати, з їхньої iнiцiативи або на належним чином обґрунтовану вимогу, яку зроблено вiтчизняною промисловiстю або вiд її iменi в межах розумного перiоду часу до цiєї дати, що закiнчення дiї мита, ймовiрно, спричинило б продовження або поновлення демпiнгу та шкоди⁴¹. Це мито може залишатися чинним до отримання результатiв такого перегляду.

____________
     ⁴¹ Коли сума антидемпiнгового мита оцiнюється на зворотнiй основi, то висновок, зроблений у ходi останнього процесу оцiнки згiдно з пiдпунктом 3.1 статтi 9, стосовно того, що жодного мита не повинно стягуватися, сам по собi не вимагає вiд органiв влади припинити дiю остаточного мита.

     11.4. Положення статтi 6 стосовно доказiв та процедури застосовуються до будь-якого перегляду, який виконується згiдно iз цiєю статтею. Будь-який такий перегляд виконується швидко i, як правило, завершується протягом 12 мiсяцiв з дати початку перегляду.

     11.5. Положення цiєї статтi застосовуються mutatis mutandis до цiнових зобов'язань, прийнятих згiдно зi статтею 8.

Стаття 12
Публiчне повiдомлення та пояснення визначень

     12.1. У випадках, коли органи влади переконанi, що iснують достатнi докази для початку антидемпiнгового розслiдування вiдповiдно до статтi 5, член або члени, товари яких пiдпадають пiд таке розслiдування, а також iншi заiнтересованi сторони, вiдомi органам влади, якi проводять розслiдування, як такi, що мають iнтерес у такому розслiдуваннi, повиннi бути поiнформованi, i дається публiчне повiдомлення.

     12.1.1. Публiчне повiдомлення про початок розслiдування мiстить або iншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповiдi⁴² вiдповiдну iнформацiю про таке:

     i) назву країни-експортера або країн-експортерiв та вiдповiдного товару;

     ii) дату початку розслiдування;

     iii) пiдстави, на основi яких у заявi припускається iснування демпiнгу;

     iv) огляд факторiв, на яких ґрунтується припущення про завдання шкоди;

     v) адресу, куди повиннi надсилатися заяви заiнтересованих сторiн;

     vi) часовi рамки, якi надаються заiнтересованим сторонам для викладення своїх поглядiв.

____________
     ⁴² Коли органи влади надають iнформацiю та пояснення згiдно з положеннями цiєї статтi в окремiй доповiдi, вони повиннi забезпечити доступнiсть такої доповiдi громадськостi.

     12.2. Повинно даватися публiчне повiдомлення про будь-яке попереднє або остаточне визначення, позитивне або негативне, будь-яке рiшення прийняти зобов'язання вiдповiдно до статтi 8, припинення такого зобов'язання та припинення дiї остаточного антидемпiнгового мита. Кожне таке повiдомлення мiстить або iншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповiдi в достатнiх подробицях виявленi факти та висновки, одержанi з усiх спiрних питань факту i права, що органи влади, якi проводять розслiдування, уважають суттєвими. Усi такi повiдомлення та доповiдi передаються члену або членам, товари яких пiдлягають такому визначенню або зобов'язанню, а також iншим заiнтересованим сторонам, вiдомим як такi, що мають iнтерес у такому розслiдуваннi.

     12.2.1. Публiчне повiдомлення про введення попереднiх заходiв мiстить або iншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповiдi в подробицях пояснення попереднiх визначень стосовно демпiнгу та шкоди й стосується спiрних питань факту й права, на пiдставi яких прийнято або вiдхилено аргументи. Таке повiдомлення або доповiдь з належним урахуванням вимоги про захист конфiденцiйної iнформацiї, зокрема, мiстять:

     i) найменування постачальникiв або, якщо це практично неможливо, залучених країн-постачальникiв;

     ii) опис товару, який є достатнiм для митних цiлей;

     iii) установленi демпiнговi маржi та цiлковите пояснення причин використання методики, застосованої пiд час установлення та порiвняння експортної цiни й звичайної вартостi вiдповiдно до статтi 2;

     iv) мiркування стосовно визначення шкоди, як це викладено в статтi 3;

     v) основнi причини визначення.

     12.2.2. Публiчне повiдомлення про завершення або тимчасове припинення розслiдування у разi позитивного визначення, яке передбачає накладення остаточного мита чи прийняття цiнового зобов'язання, мiстить або iншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповiдi всю вiдповiдну iнформацiю зi спiрних питань факту й права та про причини, якi спричинили введення остаточних заходiв або прийняття цiнового зобов'язання з належним урахуванням вимоги про захист конфiденцiйної iнформацiї. Зокрема, повiдомлення або доповiдь мiстять iнформацiю, зазначену в пiдпунктi 2.1, а також причини для прийняття або вiдхилення вiдповiдних аргументiв чи претензiй, висунутих експортерами та iмпортерами, а також пiдстави для будь-якого рiшення, зробленого вiдповiдно до пiдпункту 10.2 статтi 6.

     12.2.3. Публiчне повiдомлення про припинення або тимчасове припинення розслiдування пiсля прийняття зобов'язання вiдповiдно до статтi 8 охоплює або iншим чином робить доступним шляхом надання окремої доповiдi неконфiденцiйну частину цього зобов'язання.

     12.3. Положення цiєї статтi застосовуються mutatis mutandis до початку та завершення переглядiв вiдповiдно до статтi 11 та рiшень згiдно зi статтею 10 стосовно застосування мита на зворотнiй основi.

Стаття 13
Судовий перегляд

     Кожний член, внутрiшнє законодавство якого мiстить положення про антидемпiнговi заходи, повинен мати судовi, арбiтражнi чи адмiнiстративнi трибунали або процедури для, inter alia, оперативного перегляду адмiнiстративних дiй, що мають стосунок до остаточних визначень та переглядiв визначень в межах змiсту статтi 11. Такi трибунали або процедури повиннi бути незалежними вiд органiв влади, вiдповiдальних за вiдповiдне визначення або перегляд.

Стаття 14
Антидемпiнговий захiд вiд iменi третьої країни

     14.1. Заява про антидемпiнговий захiд вiд iменi третьої країни подається органами влади цiєї третьої країни, яка вимагає вiдповiдного заходу.

     14.2. Така заява повинна пiдкрiплюватися цiновою iнформацiєю, яка показує, що iмпорт є демпiнговим, та детальною iнформацiєю, яка показує, що демпiнг завдає шкоди вiдповiднiй вiтчизнянiй промисловостi в третiй країнi. Уряд третьої країни надає всiляку допомогу органам влади країни-iмпортера в одержаннi будь-якої подальшої iнформацiї, яку останнi можуть вимагати.

     14.3. Пiд час розгляду такої заяви органи влади країни-iмпортера розглядають наслiдки уявного демпiнгу для вiдповiдної промисловостi в цiй третiй країнi в цiлому; тобто шкода не повинна оцiнюватися тiльки стосовно наслiдкiв уявного демпiнгу для експорту цiєї промисловостi до країни-iмпортера або навiть до загального обсягу експорту цiєї промисловостi.

     14.4. Рiшення про те, чи продовжувати справу, чи нi, залежить вiд країни-iмпортера. Якщо країна-iмпортер вирiшить, що вона готова вжити захiд, то iнiцiатива звернення до Ради з питань торгiвлi товарами з проханням про надання згоди на такий захiд належить країнi-iмпортеру.

Стаття 15
Країни-члени, що розвиваються

     Визнається, що пiд час розгляду заяв про застосування антидемпiнгових заходiв за цiєю Угодою розвиненi країни-члени повиннi придiляти особливу увагу особливому становищу країн-членiв, що розвиваються. Повиннi бути розглянутi можливостi застосування конструктивних засобiв правового захисту, передбачених цiєю Угодою, до початку застосування антидемпiнгового мита, якщо воно може впливати на суттєвi iнтереси країн-членiв, що розвиваються.

ЧАСТИНА II

Стаття 16
Комiтет з питань антидемпiнгової практики

     16.1. Цiєю Угодою створюється Комiтет з питань антидемпiнгової практики (далi в цiй Угодi - Комiтет), що складається з представникiв кожного iз членiв. Комiтет обирає власного голову та засiдає не менше двох разiв на рiк або iнакше, як передбачено вiдповiдними положеннями цiєї Угоди на запит будь-якого члена. Комiтет виконує обов'язки, якi наданi йому за цiєю Угодою або членами, i вiн надає членам можливiсть проведення консультацiй з будь-яких питань, якi стосуються дiї Угоди або досягнення її цiлей. Секретарiат СОТ дiє як секретарiат Комiтету.

     16.2. Якщо це є доцiльним, Комiтет може створювати допомiжнi органи.

     16.3. Пiд час виконання своїх функцiй Комiтет i будь-якi допомiжнi органи можуть консультуватися та звертатися за iнформацiю з будь-якого джерела, яке вони вважають за доцiльне. Однак перед тим, як Комiтет або допомiжний орган звернеться за такою iнформацiєю з джерела, яке знаходиться в межах юрисдикцiї члена, вiн повинен поiнформувати зазначеного члена. Вiн повинен одержати згоду члена та будь-якої фiрми, з якою проводяться консультацiї.

     16.4. Члени без затримки доповiдають Комiтетовi про всi прийнятi попереднi або остаточнi антидемпiнговi рiшення. Такi доповiдi повиннi бути доступними в Секретарiатi для перевiрки iншими членами. Члени також надають кожнi пiвроку доповiдi про будь-якi антидемпiнговi рiшення, прийнятi за попереднi шiсть мiсяцiв. Пiврiчнi звiти подаються за погодженою стандартною формою.

     16.5. Кожний член повiдомляє Комiтетовi a) якi з його органiв влади компетентнi для початку й проведення розслiдувань, зазначенi в статтi 5, i b) про внутрiшнi процедури, якi регулюють початок та проведення таких розслiдувань.

Стаття 17
Консультацiї та вирiшення спорiв

     17.1 За винятком тих випадкiв, коли цiєю Угодою передбачено iнше, до консультацiй та вирiшення спорiв за цiєю Угодою застосовується Домовленiсть про вирiшення спорiв.

     17.2. Кожний член прихильно розглядає заяви та надає адекватнi можливостi для консультацiй стосовно заяв, зроблених iншим членом стосовно будь-якої справи, яка впливає на дiю цiєї Угоди.

     17.3. Якщо будь-який член уважає, що будь-яка вигода, що виникає в нього безпосередньо або опосередковано, за цiєю Угодою анулюється або їй заподiюється шкода, або що досягненню якої-небудь мети перешкоджає iнший член або члени, вiн може для досягнення взаємно задовiльного розв'язання проблеми в письмовому виглядi вимагати проведення консультацiй з вiдповiдним членом або членами. Кожний член прихильно розглядає будь-яку вимогу про проведення консультацiї вiд iншого члена.

     17.4. Якщо член, який вимагав проведення консультацiй, уважає, що в результатi консультацiй вiдповiдно до пункту 3 не вдалося досягти взаємно погодженого рiшення та якщо керiвнi органи члена-iмпортера прийняли остаточне рiшення про стягнення остаточного антидемпiнгового мита чи прийняття цiнових зобов'язань, вiн може передати цю справу до Органу з питань вирiшення спорiв (далi - ОПВС). Коли попереднiй захiд має значний вплив i член, який вимагав проведення консультацiй, уважає, що цей захiд вжито всупереч положенням пункту 1 статтi 7, такий член також може передати справу до ОПВС.

     17.5. на запит сторони, яка подає скаргу, ОПВС створює групу експертiв для вивчення справи, ґрунтуючися на:

     i) письмовiй заявi члена, що висунув вимогу, де зазначено, яким чином вигода, яка виникає в нього безпосередньо або опосередковано за цiєю Угодою, анулюється або їй заподiюється шкода, або що досягнення цiлей Угоди перешкоджається, а також

     ii) фактах, якi надаються згiдно з вiдповiдними вiтчизняними процедурами органам влади члена-iмпортера.

     17.6 Пiд час вивчення справи, зазначену в пунктi 5:

     i) група експертiв пiд час оцiнки фактичної сторони справи визначає, чи було встановлення органами влади фактiв належним i чи була їхня оцiнка цих фактiв безсторонньою та об'єктивною. Якщо встановлення фактiв було належним та оцiнка була безсторонньою та об'єктивною, навiть коли група експертiв могла дiйти iншого висновку, ця оцiнка не повинна заперечуватися;

     ii) група експертiв тлумачить вiдповiднi положення Угоди вiдповiдно до звичайних правил тлумачення мiжнародного публiчного права. Якщо група виявить, що вiдповiдне положення Угоди допускає бiльше, нiж одне тлумачення, то група визнає, що захiд органiв влади вiдповiдає Угодi, якщо вiн ґрунтується на одному iз цих допустимих тлумачень.

     17.7. Конфiденцiйна iнформацiя, надана групi експертiв, не повинна розголошуватися без офiцiйного дозволу особи, установи або органу влади, якi надають таку iнформацiю. Якщо вiд групи вимагається надати таку iнформацiю, проте на її опублiкування група не має повноважень, повинно бути надано неконфiденцiйний короткий виклад цiєї iнформацiї, на який дає дозвiл особа, установа або орган влади, якi надають цю iнформацiю.

ЧАСТИНА III

Стаття 18
Прикiнцевi положення

     18.1. З боку iншого члена не може бути вжито жодних конкретних заходiв проти демпiнгу експорту, крiм як вiдповiдно до положень ГАТТ 1994, як вони тлумачаться цiєю Угодою⁴³.

____________
     ⁴³ Це не має на метi створення перешкод для вжиття заходiв за iншими вiдповiдними положеннями ГАТТ 1994, якщо це є доречним.

     18.2. Застереження стосовно будь-яких положень цiєї Угоди не можуть вноситися без згоди iнших членiв.

     18.3. Вiдповiдно до пiдпунктiв 3.1 й 3.2 положення цiєї Угоди застосовуються до розслiдувань та переглядiв iснуючих заходiв, розпочатих вiдповiдно до заяв, якi зроблено станом на дату набрання чинностi Угодою про заснування СОТ для члена або пiсля цiєї дати.

     18.3.1. Стосовно обчислення демпiнгових марж у рамках процедур вiдшкодування згiдно з пунктом 3 статтi 9 застосовуються правила, використанi пiд час здiйснення останнього визначення або перегляду.

     18.3.2. Для цiлей пункту 3 статтi 11 вважається, що iснуючi антидемпiнговi заходи вводяться станом на дату, не пiзнiшу за дату набрання чинностi Угодою про заснування СОТ для члена, крiм випадкiв, коли внутрiшнє законодавство члена, яке є чинним станом на цю дату, уже охоплює положення того типу, яке передбачено цим пунктом.

     18.4. Кожний член уживає всiх необхiдних заходiв загального або особливого характеру для забезпечення не пiзнiше, нiж станом на дату набрання для нього чинностi Угодою про заснування СОТ, вiдповiдностi його нормативно-правових актiв й адмiнiстративних процедур положенням цiєї Угоди настiльки, наскiльки вони можуть застосовуватися до вiдповiдного члена.

     18.5. Кожний член iнформує Комiтет про будь-якi змiни в його нормативно-правових актах, якi мають стосунок до цiєї Угоди, а також застосуваннi таких нормативно-правових актiв.

     18.6. Комiтет щороку переглядає виконання та дiю цiєї Угоди, беручи до уваги її цiлi. Комiтет щорiчно iнформує Раду з питань торгiвлi товарами про подiї, якi вiдбулися протягом перiоду, що охоплюється такими оглядами.

     18.7 Додатки до цiєї Угоди становлять її невiд'ємну частину.

 

Додаток I

Процедури розслiдування на мiсцi вiдповiдно до пункту 7 статтi 6

     1. Пiсля початку розслiдування необхiдно iнформувати органи влади члена-експортера та фiрми, вiдомi як такi, яких це стосується, про намiр провести розслiдування на мiсцi.

     2. Якщо за виняткових обставин є намiр включити до групи розслiдування неурядових експертiв, то фiрми й органи влади члена-експортера повиннi бути про це поiнформованi. Такi неурядовi експерти повиннi бути пiдданi дiєвим санкцiям за порушення вимог конфiденцiйностi.

     3. Стандартною практикою повинно бути одержання явної згоди вiдповiдних фiрм члена-експортера перед тим, як буде остаточно заплановано вiзит.

     4. Як тiльки згоду вiдповiдних фiрм одержано, органи влади, якi проводять розслiдування, повиннi повiдомити органа влади члена-експортера про назви та адреси фiрм, якi повиннi бути вiдвiданi, та погодженi дати.

     5. Перед тим, як здiйснити вiзит, зазначеним фiрмам повинно бути заздалегiдь про нього повiдомлено.

     6. Вiзити для роз'яснення запитальника здiйснюються тiльки на прохання фiрми-експортера. Такий вiзит здiйснюється тiльки тодi, коли a) органи влади члена-iмпортера повiдомлять представникам вiдповiдного члена та b) коли останнiй не заперечує проти вiзиту.

     7. Оскiльки основною метою розслiдування на мiсцi є перевiрка наданої iнформацiї або одержання подальших подробиць, вона повинна виконуватися пiсля того, як буде одержано вiдповiдi на запитальник, якщо тiльки фiрма не погодиться на протилежне, а уряд члена-експортера буде поiнформований органами влади, якi проводять розслiдування, про передбачуваний вiзит i не заперечуватиме проти нього; крiм того, стандартною практикою повинно бути iнформування до початку вiзиту вiдповiдних фiрм про загальний характер iнформацiї, яка перевiрятиметься, та про будь-яку додаткову iнформацiю, яку необхiдно надати, хоча це не повинно перешкоджати поданню прохань на мiсцi про надання додаткових подробиць з урахуванням одержаної iнформацiї.

     8. На запити або запитання, поставленi органами влади або фiрмами члена-експортера та якi є суттєво важливими для успiшного проведення розслiдування на мiсцi, повинно бути, якщо це можливо, одержано вiдповiдi до здiйснення вiзиту.

 

Додаток II

Найлiпша наявна iнформацiя в розумiннi пункту 8 статтi 6

     1. Якнайшвидше пiсля початку розслiдування, органи влади, якi проводять розслiдування, повиннi в подробицях зазначити iнформацiю, яка вимагається вiд будь-якої заiнтересованої сторони, та спосiб, у який ця iнформацiя повинна бути структурно побудована заiнтересованою стороною в її вiдповiдi. Органи влади також повиннi забезпечити, щоб сторона усвiдомлювала, що якщо iнформацiю не буде надано протягом розумного промiжку часу, то органи влади мають повне право робити визначення на пiдставi наявних фактiв, у тому числi тих, якi мiстяться в заявi вiд вiтчизняної промисловостi про початок розслiдування.

     2. Органи влади можуть також вимагати, щоб заiнтересована сторона надала свою вiдповiдь на конкретному носiї (наприклад, на комп'ютернiй стрiчцi) або комп'ютерною мовою. Коли подається така вимога, органи влади повиннi враховувати обґрунтованiсть можливостi заiнтересованої сторони надати вiдповiдь на бажаному носiї або комп'ютерною мовою й не повиннi вимагати вiд сторони використання для її вiдповiдi комп'ютерної системи, iншої, нiж та, що використовується цiєю стороною. Орган влади не повинен висувати вимоги про вiдповiдь у комп'ютернiй формi, якщо заiнтересована сторона не веде комп'ютерних рахункiв та якщо надання вiдповiдi, як це вимагається, приведе до невиправданого додаткового тягаря для заiнтересованої сторони, наприклад спричинить необґрунтованi додатковi витрати й незручностi. Органи влади не повиннi висувати вимоги про надання вiдповiдей на конкретному носiї або комп'ютерною мовою, якщо заiнтересована сторона не веде комп'ютерних рахункiв на такому носiї або комп'ютерною мовою та якщо надання вiдповiдi, як це вимагається, приведе до невиправданого додаткового тягаря для заiнтересованої сторони, наприклад спричинить необґрунтованi додатковi витрати й незручностi.

     3. Уся iнформацiя, яка пiддається перевiрцi, яка представлена таким чином, що може бути використана в розслiдуваннi без зайвих труднощiв, i яка надається своєчасно й у разi необхiдностi на носiї або комп'ютерною мовою, як цього вимагають органи влади, повинна братися до уваги пiд час здiйснення визначень. Якщо сторона не надає вiдповiдi на бажаному носiї або комп'ютерною мовою, але органи влади виявлять, що умови, викладенi в пунктi 2, виконано, то ненадання вiдповiдi на бажаному носiї або комп'ютерною мовою не вважається таким, що значним чином перешкоджає розслiдуванню.

     4. Коли органи влади не мають можливостi обробити iнформацiю, якщо її надано на конкретному носiї (наприклад на комп'ютернiй стрiчцi), то iнформацiя повинна надаватися у виглядi письмового матерiалу або в будь-якiй iншiй формi, прийнятнiй для органiв влади.

     5. Навiть якщо надана iнформацiя може не бути iдеальною в усiх вiдношеннях, це не повинно давати пiдстав органам влади не брати її до уваги за умови, що заiнтересована сторона доклала усiх зусиль.

     6. Якщо докази або iнформацiя не приймаються, то сторона, яка їх подає, повинна негайно бути поiнформована про причини цього й повинна мати можливiсть надати додатковi пояснення протягом розумного перiоду з належним урахуванням часових рамок розслiдувань. Якщо цi пояснення вважаються органами влади непереконливими, причини вiдкидання таких доказiв або iнформацiї повиннi бути наданi в будь-яких опублiкованих визначеннях.

     7. Якщо органи влади повиннi обґрунтовувати свої висновки, у тому числi тi, що стосуються звичайної вартостi, на iнформацiї з вторинного джерела, у тому числi iнформацiї, наданої в заявi про початок розслiдування, вони повиннi зробити це з особливою обачнiстю. У таких випадках органи влади повиннi, якщо це практично можливо, перевiрити цю iнформацiю з iнших незалежних джерел, якi є в них у розпорядженнi, як-от: опублiкованих прейскурантiв, офiцiйної статистики iмпорту та даних про митнi надходження, а також з iнформацiї, одержаної вiд iнших заiнтересованих сторiн пiд час розслiдування. Однак зрозумiло, що якщо заiнтересована сторона не надає сприяння й таким чином вiдповiдна iнформацiя приховується вiд органiв влади, то така ситуацiя може спричинити результат, який буде менш сприятливим для цiєї сторони, нiж якби ця сторона сприяла.