ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

19.01.2000 р.	N 32/1-159-ЕП

 

Керiвникам митних органiв

Про розпорядження конфiскованим та iншим майном, що в установленому законом порядку перейшло у власнiсть держави

     У зв'язку з численними зверненнями митниць щодо правомiрностi дiй вiддiлiв державної виконавчої служби мiсцевих управлiнь юстицiї стосовно розпорядження майном, затриманим, вилученим митними органами i конфiскованим за рiшенням суду, роз'яснюємо.

     Вiдповiдно до статтi 41 Конституцiї України на судовi органи покладено функцiї щодо винесення рiшення про конфiскацiю майна.

     При розпорядженнi затриманим та вилученим митними органами майном, яке конфiсковане виключно за рiшенням суду, митнi органи повиннi керуватися Порядком облiку, зберiгання, оцiнки конфiскованого та iншого майна, що переходить у власнiсть держави, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25.08.98 N1340.

     Згiдно з п.п. 1, 2, 9 цього Порядку облiк, попередня оцiнка, а також вiдповiдальнiсть за зберiгання майна до передачi його для подальшого розпорядження покладається на органи (органiзацiї), що здiйснили вилучення або зберiгають його, ( у даному випадку - митнi органи).

     Зазначене майно передається митницями на пiдставi акта опису, оцiнки та передачi для реалiзацiї через торговельнi пiдприємства та на аукцiонах, бiржах, з якими укладенi вiдповiднi угоди згiдно з пунктами 12 i 13 згаданого Порядку.

     Даним Порядком не передбачена передача затриманого i вилученого митними органами та конфiскованого за рiшенням суду майна до податкової iнспекцiї.

     Статтями 8, 16 Митного кодексу України обумовлено, що державнi та iншi органи, якi вiдповiдно до законодавства України не здiйснюють загального керiвництва митною справою, не мають права приймати рiшення, що входять до компетенцiї митних органiв України, чи iншим чином втручатися в їх дiяльнiсть.

     Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови i порядок примусового виконання рiшень судiв та iнших органiв у разi вiдмови виконувати їх у добровiльному порядку.

     При розглядi адмiнiстративних справ про порушення митних правил вiдповiдно до статтi 29 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення одержувачем виступає держава, на користь якої здiйснюється конфiскацiя майна, а боржником - порушник митних правил. Тобто митнi органи як органи виконавчої влади у справах про порушення митних правил захищають iнтереси держави як одержувача. Виконавче провадження здiйснюється з метою захисту iнтересiв одержувача при ухиленнi боржника вiд виконання рiшення суду. Втручання державного судового виконавця в дiяльнiсть митницi по розпорядженню конфiскованим майном суперечить статтi 7 та пункту 1 статтi 18 Закону України "Про виконавче провадження".

     У зв'язку з цим, вимоги вiддiлiв державної виконавчої служби мiсцевих управлiнь юстицiї суперечать постановi Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26 сiчня 1999 року N 88, у якiй вказано, що перерахування до Державного бюджету коштiв вiд реалiзацiї майна, конфiскованого у зв'язку з порушеннями митного законодавства, покладено на Держмитслужбу, а також пунктам 7 та 13 Порядку облiку, зберiгання, оцiнки конфiскованого та iншого майна, що переходить у власнiсть держави, i розпорядження ним.

     Враховуючи викладене, вважаємо, що вимоги органiв державної виконавчої влади до митниць забезпечити здiйснення опису та передачi податковим iнспекцiям конфiскованого майна є безпiдставними та такими, що суперечать чинному законодавству України i ставлять пiд загрозу виконання планових показникiв Державного бюджету.

Заступник Голови Служби

В.С. Копач