ДЕРЖАВНА ФIСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

IНДИВIДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦIЯ

16.08.2019	N 3834/6/99-99-15-03-02-15/IПК

     Державна фiскальна служба України розглянула звернення щодо можливостi врахування сум податку на додану вартiсть, сплачених за операцiями iз ввезення на митну територiю України необоротних активiв за договорами оперативного або фiнансового лiзингу, при розрахунку суми бюджетного вiдшкодування ПДВ i, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далi - Кодекс), повiдомляє.

     Згiдно з пунктом 206.7 статтi 206 Кодексу до операцiй iз ввезення товарiв на митну територiю України у митному режимi тимчасового ввезення застосовується умовне повне звiльнення вiд оподаткування або умовне часткове звiльнення вiд оподаткування ПДВ.

     Зокрема, вiдповiдно до пiдпункту 206.7.2 пункту 206.7 статтi 206 Кодексу умовне часткове звiльнення вiд оподаткування застосовується до товарiв та в порядку, визначених статтею 106 Митного кодексу України.

     Сплаченi суми ПДВ включаються платником податку до складу податкового кредиту у звiтному (податковому) перiодi, в якому було сплачено податок.

     Порядок формування податкового кредиту встановлено статтею 198 Кодексу.

     Згiдно з пунктом 198.1 статтi 198 Кодексу до податкового кредиту вiдносяться суми податку, сплаченi/нарахованi зокрема у разi здiйснення операцiй з ввезення необоротних активiв на митну територiю України за договорами оперативного або фiнансового лiзингу.

     У разi ввезення товарiв на митну територiю України документом, що посвiдчує право на вiднесення сум ПДВ до податкового кредиту, вважається митна декларацiя, оформлена вiдповiдно до вимог законодавства, яка пiдтверджує сплату податку (пункт 201.12 статтi 201 Кодексу).

     Порядок визначення суми податку, що пiдлягає сплатi (перерахуванню) до Державного бюджету України або вiдшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному вiдшкодуванню), та строки проведення розрахункiв визначенi у статтi 200 Кодексу.

     Сума податку, що пiдлягає сплатi (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному вiдшкодуванню, визначається як рiзниця мiж сумою податкового зобов'язання звiтного (податкового) перiоду та сумою податкового кредиту такого звiтного (податкового) перiоду (пункт 200.1 статтi 200 Кодексу).

     Згiдно з пунктом 200.4 статтi 200 Кодексу бюджетному вiдшкодуванню пiдлягає, зокрема, частина вiд'ємного значення, яка дорiвнює сумi податку, фактично сплаченi отримувачем товарiв/послуг у попереднiх та звiтному податковому перiодах постачальникам таких товарiв/послуг або до Державного бюджету України в частинi, що не перевищує суму, обчислену вiдповiдно до пункту 200¹.3 статтi 200¹ Кодексу.

     Таким чином, в основу розрахунку суми бюджетного вiдшкодування покладено єдиний принцип: проведення у зв'язку з придбанням товарiв/послуг грошових розрахункiв з постачальниками, а якщо постачальник - нерезидент, то - з бюджетом (у частинi ПДВ).

     Отже, платник податкiв до бюджетного вiдшкодування має право вiднести вiд'ємне значення, сформоване за рахунок сум податку, нарахованих та фактично сплачених отримувачем товарiв/послуг у попереднiх та звiтному податкових перiодах постачальникам таких товарiв/послуг або до Державного бюджету України, в частинi, що не перевищує суму, обчислену вiдповiдно до пункту 200¹.3 статтi 200¹ Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларацiї.

     Вiдповiдно до пункту 52.2 статтi 52 Кодексу податкова консультацiя має iндивiдуальний характер i може використовуватися виключно платником податкiв, якому надано таку консультацiю.