ЗАКОН УКРАЇНИ
Про насiння
Цей Закон
мiстить основнi положення, що регулюють
виробництво, реалiзацiю та використання насiння i
садивного матерiалу сiльськогосподарських,
декоративних, лiкарських та лiсових рослин, на якi
затверджено державнi стандарти, i правовi
вiдносини мiж виробниками та споживачами насiння i
садивного матерiалу, а також охороняють їх права.
Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1.
Визначення термiнiв
У цьому Законi
наведенi нижче термiни вживаються в такому
значеннi:
насiння
- генеративнi i вегетативнi органи рослин, що
використовуються для вiдтворення сорту (саме
насiння, саджанцi, живцi, цибулини, бульби,
меристема тощо);
категорiї
насiння:
оригiнальне
- насiння, одержане науковими установами в
первинних ланках насiнництва шляхом послiдовного
добору родовiдних рослин i оцiнки їх нащадкiв з
метою вiдтворення i збереження сорту;
елiтне
- розмножене насiння вiдiбраних у розсадниках
первинних ланок кращих нащадкiв родовiдних
рослин, яке найбiльш повно передає спадковi
ознаки та властивостi сорту i за сортовими та
посiвними якостями вiдповiдає вимогам державного
стандарту на елiту;
репродуктивне
- насiння першої та наступних репродукцiй.
До насiння
зазначених категорiй прирiвнюється вiдповiдний
садивний матерiал картоплi, винограду, плодових,
горiхоплiдних, ягiдних, декоративних, лiкарських,
лiсових культур з урахуванням особливостей їх
розмноження;
сортовi
якостi - сукупнiсть показникiв, що
характеризують належнiсть насiння до вiдповiдного
сорту;
посiвнi
якостi - сукупнiсть показникiв якостi насiння,
що характеризують його придатнiсть до посiву;
партiя
насiння - будь-яка кiлькiсть однорiдного
насiння, якiсть якого засвiдчена одним документом;
некондицiйне
насiння - насiння, що не вiдповiдає за якiсними
показниками вимогам державного стандарту;
насiнництво
- галузь рослинництва, завданням якої є
розмноження насiння високопродуктивних сортiв,
збереження i полiпшення їх чистосортностi,
бiологiчних i урожайних властивостей;
система
насiнництва - комплекс взаємопов'язаних
органiзацiйних, наукових i агротехнiчних заходiв,
спрямованих на забезпечення виробництва,
реалiзацiї та використання насiннєвого i
садивного матерiалу сiльськогосподарських,
декоративних, лiкарських та лiсових рослин;
Реєстр
сортiв рослин України - реєстр, до якого
занесено сорти, допущенi до господарського
використання;
Державний
реєстр виробникiв насiннєвого i садивного
матерiалу - перелiк господарств незалежно вiд
форм власностi, яким надано право виробляти i
реалiзовувати насiння;
маркування
насiння - умовне позначення, слово,
торговельна марка, символ або малюнок, розмiщенi
на упаковцi, прикрiпленi до неї, вкладенi в
середину;
апробацiя
- польова оцiнка якостi сортових посiвiв.
Стаття 2.
Об'єкти насiнництва
До об'єктiв
насiнництва згiдно з цим Законом належать:
сорт (гiбрид,
популяцiя, сортосумiш, клон, лiнiя);
насiння;
насiнницькi
посiви та насадження.
Стаття 3.
Суб'єкти насiнництва
До суб'єктiв
насiнництва належать фiзичнi та юридичнi особи,
яким надано право займатися виробництвом,
реалiзацiєю та використанням насiння вiдповiдно до
цього Закону.
Стаття 4.
Законодавство України про насiння
Законодавство
України про насiння складається з цього Закону,
Закону України "Про охорону прав на
сорти рослин", iнших законодавчих актiв, а також
нормативно-правових актiв органiв державної
влади i управлiння.
Роздiл II
СИСТЕМА ВЕДЕННЯ НАСIННИЦТВА
Стаття 5.
Система насiнництва
1. Система
насiнництва сiльськогосподарських культур
складається з ланок первинного, елiтного i
репродуктивного насiнництва, страхових фондiв
насiння та державних насiннєвих ресурсiв.
2. Особливостi
виробництва насiння окремих
сiльськогосподарських культур або їх груп,
декоративних, лiкарських i лiсових рослин
враховуються пiд час створення систем їх
насiнництва, що регулюються вiдповiдними
нормативними актами Мiнiстерства сiльського
господарства i продовольства України,
Мiнiстерства лiсового господарства України i
Української академiї аграрних наук.
3. Мiнiстерство
сiльського господарства i продовольства України
забезпечує розвиток насiнництва
сiльськогосподарських культур, спрямований на
повне забезпечення потреб виробникiв насiнням,
перевiрку його якостi, здiйснює заходи щодо
державної пiдтримки насiнництва, удосконалення
економiчного механiзму взаємовiдносин мiж
виробниками i споживачами насiння, а також
виконання мiжнародних договорiв України з
насiнництва, веде Державний реєстр виробникiв
насiннєвого i садивного матерiалу.
4. Мiнiстерство
лiсового господарства України забезпечує
розвиток насiнництва лiсових культур, перевiрку
їх якостi, здiйснює заходи щодо удосконалення
економiчного механiзму взаємовiдносин мiж
виробниками i споживачами насiння, а також
виконання мiжнародних договорiв України з
насiнництва.
5. Українська
академiя аграрних наук за державним контрактом
органiзовує вирощування i реалiзацiю
оригiнального насiння та елiти
сiльськогосподарських культур, а також
розмноження i впровадження у виробництво нових
перспективних сортiв, вивчає попит свiтового
ринку насiння, вступає у взаємовiдносини з
органами насiнництва iнших держав, розробляє
прогресивнi технологiї вирощування та обробки
насiння, а також iз зацiкавленими мiнiстерствами -
методики виробництва насiння та iншi нормативнi
документи.
Стаття 6.
Страховi фонди насiння
Страховi фонди
оригiнального насiння створюються вiдповiдними
суб'єктами насiнництва в обсязi ста вiдсоткiв до
потреби, суперелiти - п'ятдесяти, елiти i
репродуктивного насiння - не менше п'ятнадцяти
вiдсоткiв потреби в насiннi. Поновлення страхових
фондiв провадиться щорiчно. Використання насiння
страхових фондiв не за призначенням у межах
строкiв, визначених Мiнiстерством сiльського
господарства i продовольства України,
забороняється.
Стаття 7.
Державнi насiннєвi ресурси
1. Для
забезпечення насiнням районiв, що не виробляють
власного насiння або мають обмеженi можливостi
його виробництва, подання допомоги у разi
знищення або пошкодження насiнницьких посiвiв
внаслiдок стихiйного лиха, забезпечення
сортопоновлення, сортозамiни та реалiзацiї
насiння за мiжнародними договорами створюються
державнi насiннєвi ресурси.
2. Обсяги
формування державних насiннєвих ресурсiв щодо
груп культур i сортiв визначаються Мiнiстерством
сiльського господарства i продовольства України
(лiсового насiння - Мiнiстерством лiсового
господарства України) i затверджуються Кабiнетом
Мiнiстрiв України. Заготiвля насiння в державнi
ресурси здiйснюється на контрактнiй основi, а
також за рахунок iмпорту. Формування насiннєвих
партiй з товарного зерна забороняється.
3. Заготiвлю
насiння в державнi ресурси i його зберiгання
забезпечують пiдприємства i органiзацiї за
дорученням Мiнiстерства сiльського господарства i
продовольства України (лiсового насiння -
Мiнiстерства лiсового господарства України).
4.
Пiдприємствам та органiзацiям, якi здiйснюють
заготiвлю, обробку, зберiгання та реалiзацiю
насiння державних ресурсiв, надаються пiльговi
кредити за рахунок коштiв державного бюджету.
Стаття 8.
Право на виробництво i використання насiння
1. Юридичнi i
фiзичнi особи можуть розмножувати, заготовляти,
реалiзовувати та використовувати насiння сортiв
рослин лише за умови вiдповiдностi своїх
виробничих можливостей атестацiйним вимогам, що
встановлюються Мiнiстерством сiльського
господарства i продовольства України.
2. За
наслiдками атестацiї, проведеної Мiнiстерством
сiльського господарства i продовольства України,
дозвiл на виробництво i використання
оригiнального насiння надається
науково-дослiдним установам i учбовим
господарствам вищих сiльськогосподарських
учбових закладiв, елiтного - дослiдним та
елiтно-насiнницьким господарствам
науково-дослiдних установ, учбовим господарствам
вищих сiльськогосподарських учбових закладiв, а
за наслiдками атестацiї, проведеної органами
управлiння сiльським господарством Республiки
Крим та областей, дозвiл на виробництво i
використання репродуктивного насiння i гiбридiв
першого поколiння - спецiалiзованим насiнницьким
господарствам, колективним
сiльськогосподарським пiдприємствам, селянським
(фермерським) та iншим господарствам незалежно
вiд форм власностi.
3. Юридичнi i
фiзичнi особи, що за наслiдками атестацiї одержали
дозвiл на виробництво i використання насiння
вiдповiдних категорiй, заносяться до Державного
реєстру виробникiв насiннєвого i садивного
матерiалу, який веде i видає Мiнiстерство
сiльського господарства i продовольства України.
4. Положення
про Державний реєстр виробникiв насiннєвого i
садивного матерiалу затверджується Мiнiстерством
сiльського господарства i продовольства України i
Українською академiєю аграрних наук.
5. Юридичнi i
фiзичнi особи, що не мають дозволу на виробництво i
використання насiння, можуть вирощувати його
тiльки для власного використання без права
продажу.
Стаття 9.
Права i обов'язки виробникiв насiння
1. Юридичнi i
фiзичнi особи, що одержали дозвiл на виробництво i
використання насiння, мають право:
на договiрних
умовах купувати у iнших виробникiв вiдповiднi
категорiї насiння та батькiвськi форми гiбридiв для
наступного розмноження i реалiзацiї;
вимагати
вiдшкодування завданих збиткiв вiд перехресного
запилення посiвiв вирощуваного сорту iншим сортом
внаслiдок невиконання сусiднiм виробником умов
укладеного з ним договору щодо розмiщення посiвiв
перехреснозапильникiв;
встановлювати
договiрнi цiни на вирощене насiння, що пiдлягає
реалiзацiї;
звертатись до
органiв державного управлiння i контролю в
насiнництвi та до судових органiв у разi порушення
прав, наданих їм цим Законом.
2. Виробники
насiння зобов'язанi:
укладати
угоди на використання сортiв з власниками
патентiв на сорти, установами - оригiнаторами
сортiв, на якi не видаються патенти, або з авторами
сортiв;
вирощувати
насiння згiдно з обсягом, обумовленим державним
контрактом, створювати його страховi фонди в
обсягах, визначених статтями 6, 7 цього Закону;
додержувати
технологiчних i методичних вимог насiнництва щодо
збереження сортової чистоти, бiологiчних i
урожайних властивостей сорту та посiвних якостей
насiння;
гарантувати
вiдповiднiсть насiння, що пiдлягає реалiзацiї,
сортовiй чистотi i посiвним якостям, зазначеним у
документi на насiння;
своєчасно
здавати зразки насiння для контролю якостi до
лабораторiй Української державної насiннєвої
iнспекцiї;
зберiгати
дублiкати зразкiв насiння протягом термiну,
визначеного державним стандартом;
вести по
кожному сорту насiнницьку документацiю за
встановленими формами i зберiгати її протягом
трьох рокiв;
додержувати
встановленого порядку маркування i затарювання
насiння, що пiдлягає реалiзацiї.
3. Виробники
насiння мають й iншi права та обов'язки,
передбаченi цим Законом та нормативними актами з
питань насiнництва.
Стаття 10.
Термiн поновлення насiння
Термiн
поновлення (кiлькiсть поколiнь вiдтворення)
насiння, що виробляється, визначають органи
управлiння сiльським господарством Республiки
Крим i областей з урахуванням рекомендацiй
оригiнатора сорту.
Стаття 11.
Закритi райони насiнництва
З метою
створення сприятливих фiтосанiтарних i
технологiчних умов для вирощування
високоякiсного насiння окремих
сiльськогосподарських культур Мiнiстерство
сiльського господарства i продовольства України
за погодженням з мiсцевими органами державної
виконавчої влади органiзовує закритi райони, на
територiї яких встановлюється вiдповiдний режим
вирощування цих культур у господарствах рiзних
форм власностi.
Роздiл III
ОБОРОТ НАСIННЯ
Стаття 12.
Введення насiння в оборот
1. Насiння
вводиться в оборот пiсля його визнання
державними органами управлiння i контролю в
насiнництвi, що пiдтверджується вiдповiдними
документами встановленої форми.
2. Насiння
вважається визнаним, якщо воно:
належить до
сорту, що пройшов державне випробування, за
наслiдками якого його занесено до Реєстру сортiв
рослин України або визнано перспективним;
за сортовою
чистотою i посiвними якостями вiдповiдає вимогам
державного стандарту України.
Стаття 13.
Вимоги щодо визначення сортових i посiвних
якостей насiння
1. При
визначеннi сортових i посiвних якостей насiння
використовуються єдинi методи i
лабораторно-технiчнi засоби, єдина термiнологiя i
нормативна документацiя.
2. Норми
сортових i посiвних якостей насiння
встановлюються державними стандартами України.
Стаття 14.
Визначення сортових якостей насiння
1. Визначення
сортових якостей насiння здiйснюється методом
апробацiї, грунтового i лабораторного контролю.
2. Обсяги
апробацiї сортових посiвiв в розрiзi культур i
сортiв визначаються виробниками насiння
самостiйно виходячи iз необхiдностi задоволення
власних насiннєвих потреб, створення страхових
фондiв, виконання згiдно з укладеними договорами
поставок в державнi ресурси, а також з
урахуванням реалiзацiї на ринку насiння.
3. Апробацiя
сортових посiвiв здiйснюється в порядку,
визначеному iнструкцiєю Мiнiстерства сiльського
господарства i продовольства України.
4. У разi
невiдповiдностi посiву вимогам державного
стандарту вiн вилучається iз числа насiннєвих, а
одержане насiння не може використовуватися на
посiвнi цiлi.
5. Мiнiстерство
сiльського господарства i продовольства України
у разi необхiдностi дозволяє введення в оборот
одновидових або рiзновидових сумiшей,
компонентами яких є визнане насiння.
Стаття 15.
Визначення посiвних якостей насiння
1. Визначення
посiвних якостей насiння здiйснюється в
лабораторiях Державної насiннєвої iнспекцiї
методом аналiзу проб, вiдiбраних вiд партiй насiння.
2. Проби
насiння вiд партiй, що пiдлягають реалiзацiї,
вiдбираються робiтниками Державної насiннєвої
iнспекцiї, а для власних потреб виробника - самим
виробником або особами, уповноваженими на те
Українською державною насiннєвою iнспекцiєю.
Взяття проб i
визначення посiвних якостей насiння, що
експортується, здiйснюється вiдповiдно до
мiжнародних правил.
3. На насiння,
яке за даними лабораторного аналiзу вiдповiдає
вимогам державного стандарту України, його
власник одержує документ про якiсть.
4. Документи,
що засвiдчують якiсть лiсового насiння, видають
лiсонасiннєвi станцiї Мiнiстерства лiсового
господарства України.
5. Насiння, що
пiдлягає поставцi на експорт, супроводжується
мiжнародним i фiтосанiтарним сертифiкатами.
Стаття 16.
Використання невизнаного насiння
Кондицiйне
насiння сортiв, не занесених до Реєстру сортiв
рослин України i не визнаних перспективними, може
використовуватись для посiвних цiлей лише у тих
випадках, якщо:
його
розмноження передбачено мiжнародним договором
для вивезення за межi України;
стосовно
сорту прийнято спецiальне рiшення Мiнiстерства
сiльського господарства i продовольства України;
автор сорту
створює запас насiння в перiод проведення
державного сортовипробування;
насiння
використовується виробником насiння для власних
потреб без права реалiзацiї;
насiння
використовується для селекцiйних i дослiдних
робiт, експонування.
Стаття 17.
Ввезення i вивезення насiння
1. Насiння може
ввозитися в Україну з iнших держав за умови, якщо:
воно належить
до сорту, що пройшов державне випробування i його
занесено до Реєстру сортiв рослин України або
визнано перспективним;
державна
iнспекцiя з карантину рослин видала дозвiл на його
ввезення;
воно має
фiтосанiтарний сертифiкат, виданий державними
органами з карантину рослин країни-експортера;
воно
призначене для селекцiйних i дослiдних робiт,
експонування.
2. Насiння, що
ввозиться та вивозиться для наукових цiлей та для
державного сортовипробування, не обкладається
митом i не пiдлягає квотуванню i лiцензуванню.
3. Мiнiстерство
сiльського господарства i продовольства України
може дозволити ввезення насiння сорту, який не
занесено до Реєстру сортiв рослин України, за
умови, що воно призначене для розмноження i
наступного вивезення за межi країни за
мiжнародними договорами України.
Стаття 18.
Карантинний контроль за ввезенням, вивезенням i
використанням насiння
Карантинний
контроль за ввезенням, вивезенням i
використанням насiння здiйснюється в порядку,
встановленому Законом України
"Про карантин рослин".
Стаття 19.
Маркування i затарювання
Насiння, яке
вводиться в оборот, обов'язково маркується i
затарюється вiдповiдно до вимог державних
стандартiв України.
Стаття 20.
Гарантiї на насiння
1. Суб'єкт
насiнництва гарантує вiдповiднiсть сортових i
посiвних якостей насiння, зазначених у вiдповiдних
документах, i в разi їх порушення несе
вiдповiдальнiсть згiдно iз законодавством України.
2. Якщо власник
реалiзованого насiння доведе, що вiдсутнiсть
показникiв якостi насiння, зазначених у пунктi 1
цiєї статтi, є наслiдком незалежних вiд нього
обставин, споживач не може вимагати
вiдшкодування збиткiв.
3. На придбане
насiння гарантiї дiють протягом термiну,
визначеного в документi про його якiсть.
Стаття 21.
Експертне визначення якостi насiння
1. Експертне
визначення якостi насiння проводиться за вимогою
споживачiв Українською державною насiннєвою
iнспекцiєю.
2. Правила
експертного визначення якостi насiння та порядок
оформлення заяв встановлюються Мiнiстерством
сiльського господарства i продовольства України,
Мiнiстерством лiсового господарства України та
Державним комiтетом України по стандартизацiї,
метрологiї та сертифiкацiї.
Роздiл IV
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У НАСIННИЦТВI
Стаття 22.
Державнi органи управлiння i контролю в
насiнництвi
1. Державне
управлiння в насiнництвi здiйснюють Мiнiстерство
сiльського господарства i продовольства України,
Мiнiстерство лiсового господарства України та
Українська академiя аграрних наук вiдповiдно до
їх компетенцiї.
2. Державний
контроль у насiнництвi здiйснюють Українська
державна насiннєва iнспекцiя, Державна насiннєва
iнспекцiя Республiки Крим, державнi насiннєвi
iнспекцiї областей, районнi, мiськi i мiжрайоннi
державнi насiннєвi iнспекцiї, Державна
помологiчно-ампелографiчна iнспекцiя, Державна
лiсонасiннєва станцiя.
Стаття 23.
Посадовi особи, якi здiйснюють державний контроль
у насiнництвi
1. Органiзацiя
та здiйснення державного контролю у насiнництвi
покладається на Головного державного iнспектора
України з насiнництва - начальника Української
державної насiннєвої iнспекцiї, який
призначається i звiльняється з посади
Мiнiстерством сiльського господарства i
продовольства України, а також на головних
державних iнспекторiв з насiнництва Республiки
Крим, областей та районiв.
2. Головнi та
провiднi спецiалiсти Української державної
насiннєвої iнспекцiї, Державної насiннєвої
iнспекцiї Республiки Крим, обласних, районних
(мiських) i мiжрайонних державних насiннєвих
iнспекцiй за посадою є одночасно державними
iнспекторами з насiнництва.
Стаття 24.
Права головних державних iнспекторiв та
державних iнспекторiв з насiнництва
1. Здiйснюючи
контроль за додержанням вимог цього Закону, iнших
нормативних актiв з насiнництва i
сортовипробування, Головний державний iнспектор
України, головнi державнi iнспектори Республiки
Крим, областей, районiв, мiст та державнi
iнспектори з насiнництва мають право:
контролювати
додержання суб'єктами насiнництва незалежно вiд
форм власностi методичних i технологiчних вимог;
давати
обов'язковi для виконання суб'єктами насiнництва
вказiвки щодо усунення порушень у порядку
ведення насiнництва;
доступу в
будь-яке мiсце вирощування, обробки i зберiгання
насiння;
знайомитися з
документацiєю з насiнництва, вiдкривати будь-яку
упаковку насiння для вiдбирання контрольних
зразкiв;
накладати на
винних осiб адмiнiстративнi стягнення за
порушення вимог цього Закону та iнших
нормативних актiв;
забороняти
реалiзацiю будь-якого насiння, якщо пiд час
перевiрки встановлено невiдповiднiсть його
якiсних показникiв державним стандартам.
2. Головний
державний iнспектор України з насiнництва,
головнi державнi iнспектори з насiнництва
Республiки Крим, областей, районiв та державнi
iнспектори з насiнництва здiйснюють контроль у
взаємодiї з органами мiсцевої державної влади,
Державним комiтетом України по стандартизацiї,
метрологiї та сертифiкацiї, його територiальними
органами.
3. Суб'єкти
насiнництва, посадовi особи пiдприємств i
органiзацiй насiнництва у перiод проведення
контрольних заходiв зобов'язанi допомагати
iнспекторам у виконаннi їх функцiй.
Роздiл V
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНУ
Стаття 25.
Вiдповiдальнiсть за порушення Закону
1. Юридичнi i
фiзичнi особи, виннi в порушеннi законодавства з
питань насiнництва, притягаються до
дисциплiнарної, адмiнiстративної та кримiнальної
вiдповiдальностi згiдно iз законодавством України.
2. Накладення
стягнення не звiльняє винних осiб вiд
вiдшкодування збиткiв у випадках i порядку,
передбачених законодавством України.
Роздiл VI
МIЖНАРОДНI ВIДНОСИНИ В ГАЛУЗI НАСIННИЦТВА
Стаття 26.
Участь у мiжнародному спiвробiтництвi в галузi
насiнництва
Iнтереси
України у мiжнародних i регiональних органiзацiях
з питань насiнництва, а також у вiдносинах з iншими
країнами представляють уповноваженi Кабiнетом
Мiнiстрiв України органи.
Стаття 27.
Мiжнароднi договори
Якщо
мiжнародними договорами України встановлено iншi
правила, нiж тi, що мiстяться в цьому Законi, то
застосовуються правила мiжнародних договорiв.
| Президент України |
Л. КРАВЧУК |
м. Київ
15 грудня 1993 року
N 3690-XII
Голос України, 1994, 01, 15.01.94 N 8
