ВИЩИЙ АРБIТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

IНФОРМАЦIЙНИЙ ЛИСТ

Про деякi приписи законодавства про вiдшкодування шкоди, заподiяної незаконними дiями державних i громадських органiзацiй

     У зв'язку з виникненням у судовiй практицi питань, пов'язаних iз застосуванням законодавства про вiдшкодування шкоди, заподiяної державними та iншими органами, та на пiдставi вивчення вiдповiдної судової практики вважаємо за необхiдне звернути увагу на деякi приписи названого законодавства.

     1. Вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну незаконними дiями державних чи громадських органiзацiй, а також службових осiб встановлено статтею 442 Цивiльного кодексу України (далi - Цивiльний кодекс). Вiдповiдне зобов'язання є позадоговiрним, тобто воно виникає внаслiдок заподiяння шкоди iншiй особi (абзац п'ятий частини другої статтi 4 Цивiльного кодексу), а не з угод. Якщо мiж державною чи громадською органiзацiєю з одного боку i пiдприємством, установою чи органiзацiєю - з iншого iснують зобов'язання, якi виникають з договору, то вiдповiдальнiсть за порушення таких зобов'язань настає на загальних пiдставах згiдно з главою 18 Цивiльного кодексу та з iнших пiдстав, зазначених у вiдповiдних главах цього Кодексу i передбачених самими договорами.

     Незаконними визнаються дiї, що порушують встановлений законом або iншим нормативно-правовим актом порядок i умови здiйснення даним органом владних функцiй або виходять за межi його повноважень. Шкода, заподiяна правомiрними дiями державних i громадських органiзацiй, вiдшкодуванню не пiдлягає (наприклад, примусове вилучення або знищення майна у передбачених законом випадках). З урахуванням обставин конкретної справи правомiрним може вважатися i заподiяння шкоди у станi крайньої необхiдностi (стаття 445 Цивiльного кодексу).

     Вiдповiдальнiсть, передбачена статтею 442 Цивiльного кодексу, настає у разi заподiяння шкоди:

     по-перше, у галузi адмiнiстративного управлiння, тобто управлiнської дiяльностi у формi прийняття (видання) актiв обов'язкового характеру. Якщо шкоду заподiяно не у сферi адмiнiстративних вiдносин, а в результатi господарської i технiчної дiяльностi (наприклад, внаслiдок дорожньо-транспортної пригоди), вiдповiдальнiсть настає на загальних пiдставах вiдповiдно до статей 440, 441 та iнших статей Цивiльного кодексу;

     по-друге, дiями службової особи, яка внаслiдок свого службового становища (займаної посади) або за окремим дорученням надiлена у певнiй галузi адмiнiстративної дiяльностi владними повноваженнями щодо невизначеного кола осiб, тобто осiб, що не перебувають у її безпосередньому пiдпорядкуваннi. У визначеннi поняття службової особи слiд виходити з вимог статтi 2 Закону України "Про державну службу" i статтi 164 Кримiнального кодексу України.

     Службовi особи, незаконними дiями яких завдано шкоду, не несуть вiдповiдальностi перед особою, якiй її завдано, i не можуть бути вiдповiдачами в арбiтражному процесi. Проте, згiдно зi статтею 30 Арбiтражного процесуального кодексу України (далi - АПК) таких службових осiб може бути викликано для дачi пояснень з питань, що виникають пiд час розгляду вiдповiдної справи.

     2. Стаття 442 Цивiльного кодексу пов'язує вiдшкодування шкоди, завданої органiзацiям незаконними дiями у галузi адмiнiстративного управлiння, iз спецiальним порядком, який встановлюється законом. Передбачена цiєю нормою вiдповiдальнiсть настає лише у випадках, коли закон передбачає таку вiдповiдальнiсть, як-от Закон України "Про пiдприємництво" (частина шоста статтi 15), Закон України "Про пiдприємства в Українi" (абзац другий пункту 2 статтi 27), Закон України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть" (абзац третiй пункту 2 статтi 18), Закон України "Про державну податкову службу в Українi" (частина третя статтi 13), Закон України "Про споживчу кооперацiю" (абзац четвертий пункту 7 статтi 17) та iн.

     За вiдсутностi вiдповiдного законодавчого припису у арбiтражного суду немає правових пiдстав для задоволення вимог про вiдшкодування шкоди.

     3. Актами адмiнiстративного управлiння (адмiнiстративними актами), якими може бути заподiяно шкоду органiзацiї, є рiзнi владнi одностороннi приписи державних i громадських органiзацiй (останнiх - у тому разi, якщо вiдповiдно до закону вони вправi приймати акти адмiнiстративного управлiння), що суперечать закону або iншим нормативно-правовим актам. Не виключена й можливiсть заподiяння шкоди безпосереднiми дiями щодо застосування примусових заходiв (наприклад, у разi примусового вилучення майна). Якщо припис державної чи громадської органiзацiї має письмову форму, вимогу про вiдшкодування шкоди може бути об'єднано з вимогою про визнання вiдповiдного акта недiйсним.

     4. Шкода може бути заподiяна не лише дiями, а й бездiяльнiстю державних чи громадських органiзацiй або їх службових осiб внаслiдок невиконання покладених на них згiдно iз законом певних функцiй, зокрема, пов'язаних з видачею рiзних актiв (лiцензiй, дозволiв, патентiв тощо), за вiдсутностi яких заiнтересоване пiдприємство чи органiзацiя не вправi здiйснювати певну дiяльнiсть. У таких випадках перiод часу, за який може бути здiйснено розрахунок i стягнення суми на вiдшкодування шкоди, визначається з дня, наступного за останньою датою строку, встановленого законом для виконання державною чи громадською органiзацiєю вiдповiдної дiї.

     5. Розглядаючи справи про вiдшкодування шкоди, заподiяної незаконними дiями державних i громадських органiзацiй, арбiтражнi суди повиннi обов'язково враховувати наявнiсть таких умов вiдповiдальностi, як безпосереднiй причинний зв'язок мiж згаданими дiями (бездiяльнiстю) i шкодою та вина вiдповiдача. Остання виражається через вину службових осiб даної державної чи громадської органiзацiї, якi вчинили неправильнi службовi дiї.

     Якщо з поданих позивачем матерiалiв неможливо зробити висновок про те, чи є у даному випадку згаданi умови вiдповiдальностi, пiдстави для задоволення позовних вимог вiдсутнi.

     До позовної заяви повинен бути доданий обгрунтований розрахунок суми, що стягується на вiдшкодування заподiяної шкоди.

     6. Обсяг вiдшкодування збиткiв, завданих державними та iншими органiзацiями пiдприємствам, установам та органiзацiям, визначається вiдповiдно до вимог тих спецiальних норм законодавства, якi встановлюють можливiсть такого вiдшкодування. Так, статтею 27 Закону України "Про пiдприємства в Українi" передбачено вiдшкодування завданих збиткiв, включаючи очiкуваний i неодержаний прибуток. Ця норма пiдлягає застосуванню

     в усiх випадках, коли йдеться про вiдшкодування шкоди, завданої пiдприємству, в тому числi i у разi, коли iнший законодавчий акт, що передбачає вiдшкодування шкоди (наприклад, Закон України "Про державну податкову службу в Українi"), не мiстить припису щодо вiдшкодування очiкуваного i неодержаного пiдприємством прибутку.

     7. Розмiр шкоди, завданої пiдприємству, установi чи органiзацiї, може зростати з перебiгом часу, зокрема, у разi, коли вiдповiдне пiдприємство, установу, органiзацiю певними неправомiрними дiями державного органу було позбавлено можливостi користуватися належними їй коштами. В такому випадку завдана шкода пiдлягає вiдшкодуванню за весь вiдповiдний перiод часу. Посилання державного органу на несвоєчаснiсть звернення позивача з вимогою про повернення спiрної суми i про вiдшкодування шкоди не можуть братися до уваги, оскiльки, у випадку порушення майнових прав позивача, такий орган повинен був сам вжити заходiв до їх поновлення, не очiкуючи на будь-яке звернення з цього приводу.

     У разi визнання згiдно з рiшенням арбiтражного суду недiйсним акта державного органу, на пiдставi якого з пiдприємства, установи чи органiзацiї була списана у безспiрному порядку грошова сума, згаданий орган повинен вжити заходiв до повернення цiєї суми на вiдповiдний рахунок позивача i в тому випадку, коли останнiм не заявлялася окрема вимога про зворотне стягнення такої суми. У разi, коли державний орган - вiдповiдач у справi не зробив цього, заiнтересоване пiдприємство не позбавлене права вимагати вiдшкодування завданої йому у зв'язку з цим шкоди за весь перiод часу з дня прийняття (видання) визнаного недiйсним акта, якщо iнше не передбачено законом.

     8. У вирiшеннi питання про вiдповiдальнiсть державної чи громадської органiзацiї за заподiяну нею шкоду застосовуються на загальних пiдставах правила статтi 454 Цивiльного кодексу щодо зменшення розмiру вiдшкодування або вiдмови у вiдшкодуваннi з урахуванням вини потерпiлого, якщо iнше не передбачено законом. Наявнiсть вини пiдприємства чи органiзацiї, яка в такому разi є потерпiлою, має бути доведена органiзацiєю, що завдала шкоди. Ступiнь вини позивача i вiдповiдача визначається конкретно, у вiдсотках (наприклад, 50 i 50 або 75 i 25), з урахуванням матерiалiв i фактичних обставин справи. Вiдповiдно до встановленого арбiтражним судом ступеня вини зменшується й розмiр належного позивачевi вiдшкодування, а також вирiшується питання про розподiл арбiтражних витрат (стаття 49 АПК).

     9. З урахуванням необхiдностi дотримання правил доарбiтражного врегулювання спорiв, цiна позову визначається виходячи з тiєї суми, яка зазначена у претензiї. Ця сума має бути точно визначена позивачем. Якщо в подальшому розмiр шкоди збiльшився, у тому числi у зв'язку iз зростанням цiн на майно, яке необхiдно придбати або на роботи, якi необхiдно виконати з метою вiдшкодування завданої шкоди, а також, якщо вiдшукувана сума зросла з урахуванням офiцiйного iндексу iнфляцiї, позивач вiдповiдно до статтi 22 АПК не позбавлений права до прийняття рiшення у справi збiльшити розмiр позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку доарбiтражного врегулювання спору у вiдповiднiй частинi. У разi збiльшення розмiру заподiяної шкоди пiсля прийняття арбiтражним судом рiшення про її вiдшкодування, потерпiле пiдприємство чи органiзацiя не позбавленi права пред'явити нову претензiю та позов до винного органу (див. також пункт 3 роз'яснення президiї Вищого арбiтражного суду України вiд 12.05.99 N 02-5/223 "Про деякi питання, пов'язанi з застосуванням iндексу iнфляцiї").

     10. Якщо шкоду пiдприємству, установi чи органiзацiї заподiяно у зв'язку з виданням акта державним чи iншим органом, то у вирiшеннi спору про вiдшкодування шкоди арбiтражний суд повинен здiйснити правову оцiнку такого акта на предмет його вiдповiдностi вимогам закону, хоча б позивач i не порушував питання про визнання цього акта недiйсним. Вiдповiдно до частини другої статтi 4 АПК арбiтражний суд за наявностi передбачених законом пiдстав, приймає рiшення про задоволення позову про вiдшкодування шкоди i тодi, коли акт, у зв'язку з виданням якого заподiяно шкоду, не визнавався у встановленому порядку недiйсним. На пiдставi пункту 1 частини другої статтi 83 АПК арбiтражний суд також вправi вийти за межi позовних вимог i визнати вiдповiдний акт недiйсним з одночасним вирiшенням питання про стягнення вiдповiдної суми державного мита.

     11. У разi вiдсутностi або недостатностi у державної органiзацiї коштiв, необхiдних для вiдшкодування заподiяною нею шкоди, арбiтражному суду слiд у кожному конкретному випадку вiдповiдно до вимог роздiлу V Закону України "Про власнiсть" та iнших законодавчих актiв, зокрема, Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15.12.92 N 8-92 "Про управлiння майном, що є у загальнодержавнiй власностi", встановлювати державний орган, уповноважений управляти державним майном, та залучати його до участi у справi згiдно iз статтею 24 АПК.

     У разi, якщо вiдсутнiсть чи недостатнiсть таких коштiв виявлено на стадiї виконання рiшення, стягувач не позбавлений права звернутися до державного органу, уповноваженого управляти державним майном, у загальному претензiйно-позовному порядку.

     Стягнення коштiв з реєстрацiйних рахункiв, вiдкритих в органах Державного казначейства України органiзацiям, якi перейшли на казначейську форму виконання бюджетiв за видатками, здiйснюється з урахуванням кодiв бюджетної класифiкацiї. Що ж до позабюджетних коштiв органiзацiй, якi утримуються за рахунок державного бюджету, то їх стягнення здiйснюється безпосередньо з надходжень на позабюджетний рахунок, без урахування згаданих кодiв. Тому, у разi задоволення позовних вимог щодо таких органiзацiй, арбiтражним судам слiд з'ясовувати з якого саме - бюджетного чи позабюджетного - реєстрацiйного рахунку повинна списуватись визначена у наказi сума i зазначати це у наказах про примусове виконання рiшень (з цього питання див.також Iнформацiйний лист Вищого арбiтражного суду України вiд 02.11.99 N 01-8/518).

     12. Вирiшуючи спори про вiдшкодування шкоди, заподiяної державними та iншими органами, арбiтражним судам слiд виявляти i ретельно з'ясовувати причини правопорушень та реагувати на них шляхом винесення окремих ухвал, у яких, зокрема, за наявностi для того пiдстав, порушувати питання про притягнення винних посадових осiб до встановленої вiдповiдальностi.

     13. У розглядi справ про вiдшкодування моральної шкоди заподiяної незаконними дiями державних i громадських органiзацiй арбiтражним судам слiд керуватися роз'ясненням президiї Вищого арбiтражного суду України вiд 29.02.96 N 02-5/95 "Про деякi питання практики вирiшення спорiв, пов'язаних з вiдшкодуванням моральної шкоди" (з подальшими змiнами).