ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi

Iз змiнами i доповненнями, внесеними
Законами України
вiд 6 лютого 2003 року N 523-IV,
вiд 20 сiчня 2005 року N 2377-IV,
вiд 14 квiтня 2009 року N 1254-VI,
вiд 13 квiтня 2012 року N 4652-VI,
вiд 23 травня 2013 року N 314-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
вiд 14 жовтня 2014 року N 1698-VII,
вiд 2 липня 2015 року N 580-VIII,
вiд 12 листопада 2015 року N 794-VIII,
вiд 23 грудня 2015 року N 901-VIII,
вiд 7 вересня 2016 року N 1492-VIII,
вiд 17 жовтня 2019 року N 198-IX,
вiд 17 червня 2020 року N 720-IX,
вiд 28 сiчня 2021 року N 1150-IX

Роздiл I
ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Поняття забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi

     Забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi, тобто у виявленнi, попередженнi, припиненнi, розкриттi або розслiдуваннi кримiнальних правопорушень, а також у судовому розглядi кримiнальних проваджень, - це здiйснення правоохоронними органами правових, органiзацiйно-технiчних та iнших заходiв, спрямованих на захист життя, житла, здоров'я та майна цих осiб вiд протиправних посягань, з метою створення необхiдних умов для належного вiдправлення правосуддя.

(стаття 1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

     Стаття 2. Особи, якi мають право на забезпечення безпеки

     Право на забезпечення безпеки шляхом застосування заходiв, зазначених у статтях 1 i 7 цього Закону, за наявностi вiдповiдних пiдстав мають:

     а) особа, яка заявила до правоохоронного органу про кримiнальне правопорушення або в iншiй формi брала участь чи сприяла виявленню, попередженню, припиненню або розкриттю кримiнальних правопорушень;

(пункт "а" статтi 2 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

     б) потерпiлий та його представник у кримiнальному провадженнi;

(пункт "б" статтi 2 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

     в) пiдозрюваний, обвинувачений, захисники i законнi представники;

     г) цивiльний позивач, цивiльний вiдповiдач та їх представники у справi про вiдшкодування шкоди, завданої кримiнальним правопорушенням;

(пункт "г" статтi 2 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

     г¹) представник юридичної особи, щодо якої здiйснюється провадження;

(статтю 2 доповнено пунктом "г1" згiдно iз Законом України вiд 23.05.2013р. N 314-VII)

     г²) персонал органу пробацiї;

(статтю 2 доповнено пунктом "г2" згiдно iз Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, змiни, внесенi Законом України вiд 07.09.2016р. N 1492-VIII, в частинi положень щодо застосування пробацiйних програм набирають чинностi з 01.01.2018р.)

     д) свiдок;

     д¹) викривач;

(статтю 2 доповнено пунктом "д1" згiдно iз Законом України вiд 17.10.2019р. N 198-IX)

     е) експерт, спецiалiст, перекладач i понятий;

     є) члени сiмей та близькi родичi осiб, перелiчених у пунктах "а" - "е" цiєї статтi, якщо шляхом погроз або iнших протиправних дiй щодо них робляться спроби вплинути на учасникiв кримiнального судочинства.

     Стаття 3. Органи, якi забезпечують безпеку

     1. До органiв, якi забезпечують безпеку осiб, зазначених у статтi 2 цього Закону, належать державнi органи, якi:

     а) приймають рiшення про застосування заходiв безпеки;

     б) здiйснюють заходи безпеки.

     2. Рiшення про застосування заходiв безпеки приймається слiдчим, дiзнавачем, прокурором, судом, у провадженнi яких знаходяться кримiнальнi провадження щодо кримiнальних правопорушень, у розслiдуваннi чи судовому розглядi яких брали або беруть участь особи, зазначенi у статтi 2 цього Закону, а також органом (пiдроздiлом), що здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, щодо осiб, якi брали участь або сприяли виявленню, попередженню, припиненню кримiнальних правопорушень.

(абзац перший частини другої статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Рiшення про застосування заходiв безпеки може бути прийнято слiдчим суддею у випадках, передбачених статтею 206 Кримiнального процесуального кодексу України.

(частина друга статтi 3 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

     3. Здiйснення заходiв безпеки покладається за пiдслiднiстю на органи служби безпеки, Державного бюро розслiдувань, органи внутрiшнiх справ, органи Нацiональної полiцiї або Нацiональне антикорупцiйне бюро України, у складi структур яких з цiєю метою створюються спецiальнi пiдроздiли. Безпеку осiб, яких беруть пiд захист, якщо кримiнальнi провадження знаходяться у провадженнi Бюро економiчної безпеки України або суду, забезпечує за їх рiшенням вiдповiдно орган служби безпеки, Державного бюро розслiдувань, орган внутрiшнiх справ, орган Нацiональної полiцiї, Нацiональне антикорупцiйне бюро України або орган чи установа виконання покарань, слiдчий iзолятор. Безпеку особи, взятої пiд захист, якщо її тримають в установi виконання покарань чи слiдчому iзоляторi, забезпечує вiдповiдний пiдроздiл такої установи чи слiдчого iзолятора незалежно вiд того, у провадженнi якого органу знаходиться кримiнальне провадження.

(частина третя статтi 3 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 06.02.2003р. N 506-IV, вiд 06.02.2003р. N 523-IV, вiд 14.04.2009р. N 1254-VI, вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 14.10.2014р. N 1698-VII, вiд 02.07.2015р. N 580-VIII, у редакцiї Закону України вiд 12.11.2015р. N 794-VIII, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 28.01.2021р. N 1150-IX)

     Стаття 4. Правова основа забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi

     Правовою основою забезпечення безпеки осiб, якi беруть участь у кримiнальному судочинствi, є Конституцiя України, цей Закон, Кримiнальний i Кримiнальний процесуальний кодекси України, Закон України "Про оперативно-розшукову дiяльнiсть", iншi закони.

(стаття 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

Роздiл II
ПРАВА I ОБОВ'ЯЗКИ ОСIБ, ЩОДО ЯКИХ ЗДIЙСНЮЮТЬСЯ ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ, ТА ОРГАНIВ, ЯКI ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ

     Стаття 5. Права i обов'язки осiб, щодо яких здiйснюються заходи забезпечення безпеки

     1. Особи, взятi пiд захист, мають право:

     а) подавати клопотання про вжиття заходiв безпеки або про їх скасування;

     б) знати про застосування щодо них заходiв безпеки;

     в) вимагати вiд слiдчого, дiзнавача, прокурора, суду застосування додаткових заходiв безпеки або скасування здiйснюваних заходiв;

(пункт "в" частини першої статтi 5 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     г) оскаржити незаконнi рiшення чи дiї органiв, якi забезпечують безпеку, до вiдповiдного органу вищого рiвня, прокурору або до суду.

     2. Особи, взятi пiд захист, зобов'язанi:

     а) виконувати умови здiйснення заходiв безпеки i законнi вимоги органiв, якi забезпечують безпеку;

     б) негайно iнформувати названi органи про кожен випадок погрози або протиправних дiй щодо них;

     в) поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згiдно з установленими законодавством правилами.

     Стаття 6. Права i обов'язки органiв, якi забезпечують безпеку

     1. Орган, який приймає рiшення про застосування заходiв безпеки, має право:

     а) витребувати необхiднi матерiали та одержувати пояснення без провадження слiдчих дiй за заявами i повiдомленнями про загрозу безпецi осiб, щодо яких приймається рiшення про застосування заходiв безпеки;

     б) вимагати вiд органiв, якi здiйснюють заходи безпеки, вжиття додаткових заходiв;

     в) скасовувати здiйснюванi заходи повнiстю або частково.

     2. Органи, якi здiйснюють заходи безпеки, мають право:

     а) визначати заходи безпеки, засоби та методи їх застосування, в разi необхiдностi змiнювати i доповнювати цi заходи;

     б) вимагати вiд осiб, взятих пiд захист, додержання умов здiйснення заходiв безпеки, а також виконання законних розпоряджень, пов'язаних iз застосуванням цих заходiв;

     в) звертатися до слiдчого, дiзнавача, прокурора, суду, у провадженнi якого знаходиться кримiнальне провадження, з клопотанням щодо прийняття рiшення про застосування заходiв безпеки при провадженнi процесуальних дiй або про скасування здiйснюваних заходiв.

(пункт "в" частини другої статтi 6 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     3. Органи, якi забезпечують безпеку, зобов'язанi:

     а) негайно реагувати на кожен випадок протиправних дiй, що став їм вiдомим, стосовно осiб, зазначених у статтi 2 цього Закону, вчинених у зв'язку з їх сприянням судочинству;

     б) забезпечувати захист життя, здоров'я, житла i майна вiдповiдно до характеру загрози;

     в) своєчасно повiдомляти осiб, взятих пiд захист, про змiну або скасування заходiв щодо їх безпеки.

     4. Органи, якi забезпечують безпеку, повиннi дотримувати законностi i ставитися з повагою до прав та свобод громадян.

     Вiдомостi про заходи безпеки та осiб, взятих пiд захист, є iнформацiєю з обмеженим доступом.

Роздiл III
ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ

     Стаття 7. Заходи забезпечення безпеки

     1. Заходами забезпечення безпеки є:

     а) особиста охорона, охорона житла i майна;

     б) видача спецiальних засобiв iндивiдуального захисту i сповiщення про небезпеку;

     в) використання технiчних засобiв контролю i прослуховування телефонних та iнших переговорiв, вiзуальне спостереження;

     г) замiна документiв та змiна зовнiшностi;

     д) змiна мiсця роботи або навчання;

     е) переселення в iнше мiсце проживання;

     є) помiщення до дошкiльної виховної установи або установи органiв соцiального захисту населення;

     ж) забезпечення конфiденцiйностi вiдомостей про особу;

     з) закритий судовий розгляд.

     2. З урахуванням характеру i ступеня небезпеки для життя, здоров'я, житла та майна осiб, взятих пiд захист, можуть здiйснюватися й iншi заходи безпеки.

     Стаття 8. Особиста охорона, охорона житла i майна

     1. У разi необхiдностi органами, якi забезпечують безпеку, здiйснюються особиста охорона, охорона житла i майна осiб, взятих пiд захист.

     2. Житло i майно цих осiб можуть бути обладнанi засобами протипожежної та охоронної сигналiзацiї, можуть бути замiненi номери їх квартирних телефонiв i державнi номернi знаки транспортних засобiв, що їм належать.

     Стаття 9. Видача спецiальних засобiв iндивiдуального захисту i сповiщення про небезпеку

     В разi наявностi небезпеки для життя i здоров'я осiб, взятих пiд захист, їм можуть видаватися з додержанням вимог чинного законодавства спецiальнi засоби iндивiдуального захисту та сповiщення про небезпеку.

     Стаття 10. Використання технiчних засобiв контролю i прослуховування телефонних та iнших переговорiв

     В разi наявностi загрози вчинення насильства або iнших протиправних дiй щодо осiб, взятих пiд захист, за письмовою заявою цих осiб або за їх письмовою згодою може проводитися прослуховування телефонних та iнших переговорiв. У ходi прослуховування цих переговорiв може застосовуватися звукозапис.

     Стаття 11. Замiна документiв та змiна зовнiшностi

     У разi необхiдностi можуть бути проведенi замiна документiв, що посвiдчують особу, iнших документiв особи, взятої пiд захист, а також змiна її зовнiшностi.

     Стаття 12. Змiна мiсця роботи або навчання

     1. Якщо усунення загрози безпецi особи, взятої пiд захист, вимагає залишення старого мiсця роботи або навчання, цiй особi за її клопотанням чи її згодою допомагають влаштуватися на нове мiсце роботи або навчання.

     2. Час вимушеного прогулу особи, взятої пiд захист, включається до трудового стажу, а за вказаний перiод виплачується компенсацiя, при бiльш низькому заробiтку на новому мiсцi роботи виплачується рiзниця у заробiтнiй платi вiдповiдно до чинного законодавства i в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 13. Переселення в iнше мiсце проживання

     1. Особи, взятi пiд захист, з метою забезпечення їх безпеки можуть бути тимчасово або постiйно переселенi в iнше мiсце проживання.

     2. Вирiшення питань переселення в iнше мiсце проживання особи, надання жилої площi, матерiальної допомоги в розмiрi мiнiмальної заробiтної плати та працевлаштування забезпечується органом, який прийняв рiшення про застосування заходiв безпеки, в порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     В разi тимчасового переселення в iнше мiсце проживання жила площа за постiйним мiсцем проживання пiдлягає бронюванню.

     3. Замiна документiв, змiна зовнiшностi та переселення в iнше мiсце проживання можуть бути проведенi лише за клопотанням або за згодою особи, взятої пiд захист, а також за санкцiєю прокурора або ухвалою суду i тiльки у виняткових випадках за наявностi обставин, коли загроза життю та безпецi особи, взятої пiд захист, не може бути усунута iншими заходами.

     Стаття 14. Помiщення до дошкiльної виховної установи або установи органiв соцiального захисту населення

     Для забезпечення безпеки неповнолiтнiх за письмовою згодою батькiв або iнших законних представникiв вони можуть бути тимчасово помiщенi до дошкiльних виховних установ, а повнолiтнi непрацездатнi особи - до установ органiв соцiального захисту населення.

     Стаття 15. Забезпечення конфiденцiйностi даних про особу

     Нерозголошення вiдомостей про осiб, взятих пiд захист, може здiйснюватися шляхом:

     а) обмеження вiдомостей про особу в матерiалах перевiрки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слiдчих дiй та iнших матерiалах кримiнального провадження, замiни прiзвища, iменi, по батьковi в цих документах псевдонiмами за постановою органу, що здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, слiдчого, дiзнавача, прокурора або за ухвалою слiдчого суддi, суду про змiну анкетних даних. Цi постанови (ухвали) до матерiалiв справи не приєднуються, а зберiгаються окремо в органi, у провадженнi якого знаходиться кримiнальне провадження;

(пункт "а" статтi 5 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     б) проведення упiзнання особи поза вiзуальним та аудiоспостереженням того, кого впiзнають, з дотриманням вимог кримiнального процесуального законодавства;

(пункт "б" статтi 15 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

     в) невключення до списку осiб, якi пiдлягають виклику в судове засiдання, дiйсних анкетних даних про особу, взяту пiд захист;

     г) виклику до суду цiєї особи виключно через орган, який здiйснює заходи безпеки;

     д) накладення тимчасової заборони на видачу вiдомостей про особу, взяту пiд захист, адресними бюро, паспортними службами, пiдроздiлами державтоiнспекцiї, довiдковими службами АТС та iншими державними iнформацiйно-довiдковими службами.

     Стаття 16. Закрите судове засiдання

     1. У випадках, коли цього потребують iнтереси безпеки осiб, взятих пiд захист, за мотивованою ухвалою суду може проводитися закрите судове засiдання.

     2. У випадках та в порядку, передбачених Кримiнальним процесуальним кодексом України, для забезпечення безпеки учасника кримiнального провадження, суд за власною iнiцiативою або за клопотанням учасникiв кримiнального провадження може прийняти рiшення про проведення допиту учасника кримiнального провадження з використанням вiдеоконференцiї при трансляцiї з iншого примiщення, в тому числi у спосiб, що унеможливлює iдентифiкацiю особи, яка дає показання.

(стаття 16 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

     Стаття 17. Наслiдки вiдмови особи, яка бере участь у кримiнальному судочинствi, вiд захисту

     1. У разi вiдмови особи, яка бере участь у кримiнальному судочинствi, вiд захисту заходи безпеки щодо такої особи, передбаченi статтями 9, 11-16 цього Закону, не проводяться.

     2. За наявностi загрози настання тяжких наслiдкiв за санкцiєю прокурора або за ухвалою суду стосовно цих осiб можуть здiйснюватися заходи щодо особистої охорони, охорони житла i майна, використовуватися технiчнi засоби контролю i прослуховування телефонних та iнших переговорiв.

     3. Про застосування заходiв, передбачених частиною другою цiєї статтi, а також про право їх оскарження повiдомляється особа, яка вiдмовилася вiд захисту.

     Стаття 18. Забезпечення безпеки вiйськовослужбовцiв

     Безпека вiйськовослужбовцiв забезпечується шляхом вжиття заходiв, передбачених статтею 8 цього Закону, якi застосовуються з урахуванням перебування цих осiб на вiйськовiй службi. Для захисту вiйськовослужбовцiв можуть застосовуватися також такi заходи:

     а) вiдрядження до iншої вiйськової частини або вiйськової установи;

     б) переведення на нове мiсце служби.

     Стаття 19. Забезпечення безпеки осiб, якi перебувають в установах виконання покарань чи слiдчих iзоляторах або у мiсцях iз спецiальним режимом тримання

(назва статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.04.2009р. N 1254-VI)

     1. Безпека осiб, якi перебувають в установах виконання покарань чи слiдчих iзоляторах або у мiсцях iз спецiальним режимом тримання, забезпечується заходами, зазначеними у статтях 8, 11, 15, 16 цього Закону, за винятками, що випливають з вимог режиму їх тримання. Додатково до них можуть застосовуватися також такi заходи:

(частина перша статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 06.02.2003р. N 506-IV, вiд 14.04.2009р. N 1254-VI)

     а) переведення до iншої установи виконання покарань чи слiдчого iзолятора або в iнше мiсце iз спецiальним режимом тримання;

(пункт "а" частини першої статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.04.2009р. N 1254-VI)

     б) окреме тримання.

     2. Змiна запобiжного заходу, виду установи виконання покарань чи режиму вiдбування покарання здiйснюється з додержанням вимог, передбачених чинним кримiнальним, кримiнальним процесуальним та кримiнально-виконавчим законодавством.

(частина друга статтi 19 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 20.01.2005р. N 2377-IV, вiд 14.04.2009р. N 1254-VI, вiд 13.04.2012р. N 4652-VI)

Роздiл IV
ЗАСТОСУВАННЯ I СКАСУВАННЯ ЗАХОДIВ БЕЗПЕКИ ЩОДО ОСIБ, ВЗЯТИХ ПIД ЗАХИСТ

     Стаття 20. Пiдстави i приводи для вжиття заходiв забезпечення безпеки

     1. Пiдставою для вжиття заходiв забезпечення безпеки осiб, зазначених у статтi 2 цього Закону, є данi, що свiдчать про наявнiсть реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу i майну.

     2. Приводом для вжиття заходiв забезпечення безпеки учасникiв кримiнального судочинства, членiв їх сiмей та близьких родичiв може бути:

     а) заява учасника кримiнального судочинства, члена його сiм'ї або близького родича;

     б) звернення керiвника вiдповiдного державного органу;

     в) отримання оперативної та iншої iнформацiї про наявнiсть загрози життю, здоров'ю, житлу i майну зазначених осiб.

     Стаття 21. Пiдстави i приводи для скасування заходiв безпеки

     1. Пiдставою для скасування заходiв безпеки, що здiйснюються вiдповiдно до цього Закону, може бути:

     а) закiнчення строку конкретного заходу безпеки;

     б) усунення загрози життю, здоров'ю, житлу i майну осiб, взятих пiд захист;

     в) систематичне невиконання особою, взятою пiд захист, законних вимог органiв, що забезпечують безпеку, якщо ця особа письмово була попереджена про можливiсть такого скасування.

     2. Приводом для скасування заходiв забезпечення безпеки учасникiв кримiнального судочинства, членiв їх сiмей та близьких родичiв може бути:

     а) заява учасника кримiнального судочинства, члена його сiм'ї або близького родича, щодо якого були застосованi заходи безпеки;

     б) отримання достовiрної iнформацiї про усунення загрози життю, здоров'ю, житлу i майну зазначених осiб.

     Стаття 22. Порядок прийняття рiшення про застосування i скасування заходiв безпеки

     1. Заходи щодо безпеки осiб, взятих пiд захист, застосовуються тiльки за наявностi пiдстав, зазначених у статтi 20 цього Закону. Порядок здiйснення заходiв безпеки визначається цим Законом, iншими актами законодавства України.

     2. Орган, який здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, слiдчий, дiзнавач, прокурор, слiдчий суддя, суд, одержавши заяву або повiдомлення про загрозу безпецi особи, зазначеної у статтi 2 цього Закону, зобов'язанi перевiрити цю заяву (повiдомлення) i в строк не бiльше трьох дiб, а у невiдкладних випадках - негайно прийняти рiшення про застосування або про вiдмову у застосуваннi заходiв безпеки. На своє рiшення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу i передають її для виконання органу, на який покладено здiйснення заходiв безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов'язковою для виконання вказаними органами.

(абзац перший частини другої статтi 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     У разi наявностi в заявi (повiдомленнi) про загрозу безпецi особи, зазначеної у статтi 2 цього Закону, вiдомостей про кримiнальне правопорушення слiдчий, дiзнавач, прокурор у порядку, передбаченому кримiнальним процесуальним законодавством, починає досудове розслiдування, а орган, що здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, слiдчий суддя, суд направляє заяву (повiдомлення) вiдповiдному органу досудового розслiдування для початку досудового розслiдування.

(абзац другий частини другої статтi 22 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Про прийняте рiшення термiново в письмовiй формi повiдомляється заявник.

     3. Орган, якому доручено здiйснення заходiв безпеки, встановлює перелiк необхiдних заходiв i способiв їх реалiзацiї, керуючись при цьому конкретними обставинами справи i необхiднiстю усунення iснуючої загрози. Про заходи безпеки, умови їх здiйснення та правила користування майном або документами, виданими з метою забезпечення безпеки, повiдомляється особа, взята пiд захист.

     Про вжитi заходи безпеки та їх результати орган, який здiйснює заходи, iнформує слiдчого, дiзнавача, прокурора, суд, у провадженнi якого знаходиться кримiнальне провадження, а також слiдчого суддю, якщо рiшення про застосування заходiв безпеки приймалося ним, а в разi усунення загрози подає вiдповiдному органу за мiсцем перебування особи, взятої пiд захист, клопотання про скасування заходiв безпеки.

(абзац другий частини третьої статтi 22 у редакцiї Закону України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     4. Орган, який здiйснює заходи безпеки, i особа, яка береться пiд захист, можуть укласти договiр про умови застосування цих заходiв та вiдповiдальнiсть сторiн.

     5. За наявностi пiдстав для скасування заходiв забезпечення безпеки органом, який здiйснює оперативно-розшукову дiяльнiсть, слiдчим, дiзнавачем, прокурором, слiдчим суддею, судом виноситься мотивована постанова чи ухвала про їх скасування, яка письмово доводиться до вiдома особи, зазначеної у статтi 2 цього Закону.

(абзац перший частини п'ятої статтi 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 13.04.2012р. N 4652-VI, вiд 17.06.2020р. N 720-IX)

     Це рiшення може бути оскаржено заiнтересованою особою прокурору, до вiдповiдного вищого органу, що забезпечує безпеку, а також у порядку, передбаченому Кримiнальним процесуальним кодексом України, до суду.

(абзац другий частини п'ятої статтi 22 у редакцiї Закону України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

     Стаття 23. Обов'язки щодо виконання рiшень про забезпечення безпеки

     Рiшення органiв, що забезпечують безпеку, прийнятi в межах їх компетенцiї, є обов'язковими для виконання вiдповiдними органами, пiдприємствами, установами, органiзацiями та їх посадовими особами.

Роздiл V
ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ ОБОВ'ЯЗКIВ, УСТАНОВЛЕНИХ ЦИМ ЗАКОНОМ

     Стаття 24. Вiдповiдальнiсть за невжиття заходiв безпеки

     Неприйняття, несвоєчасне прийняття рiшення, невжиття, несвоєчасне вжиття або невжиття достатнiх заходiв щодо безпеки осiб, зазначених у статтi 2 цього Закону, працiвниками суду i правоохоронних органiв тягне за собою дисциплiнарну або кримiнальну вiдповiдальнiсть.

     Стаття 25. Вiдповiдальнiсть за розголошення вiдомостей про заходи безпеки

     1. Розголошення вiдомостей про заходи безпеки особами, якi прийняли рiшення про цi заходи, або особами, якi їх здiйснюють, тягне за собою дисциплiнарну вiдповiдальнiсть, а у випадках, коли розголошення таких вiдомостей спричинило тяжкi наслiдки, - кримiнальну вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством.

     2. Розголошення таких вiдомостей особою, взятою пiд захист, тягне за собою адмiнiстративну, а якщо це призвело чи могло призвести до тяжких наслiдкiв, - кримiнальну вiдповiдальнiсть.

     Стаття 26. Майнова вiдповiдальнiсть особи, взятої пiд захист, за втрату майна, виданого для забезпечення безпеки

     Продаж, застава чи передача iншим особам майна, виданого в особисте користування особi, взятiй пiд захист, для забезпечення її безпеки, а також втрата чи пошкодження цього майна тягне за собою вiдповiдальнiсть, передбачену чинним законодавством.

Роздiл VI
ФIНАНСУВАННЯ I МАТЕРIАЛЬНО-ТЕХНIЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДIВ БЕЗПЕКИ

     Стаття 27. Фiнансування i матерiально-технiчне забезпечення заходiв безпеки

     Фiнансування i матерiально-технiчне забезпечення заходiв безпеки, передбачених цим Законом, здiйснюються на основi законодавства України i в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України, а також за рахунок осiб, взятих пiд захист, якщо на це є їх письмова згода.

     Стаття 28. Контроль за забезпеченням безпеки

(назва статтi 28 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)

     1. Контроль за забезпеченням безпеки учасникiв кримiнального судочинства, членiв їх сiмей та близьких родичiв здiйснюють вiдповiдно Нацiональна полiцiя, Служба безпеки України чи центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань.

(частина перша статтi 28 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами України вiд 06.02.2003р. N 506-IV, вiд 14.04.2009р. N 1254-VI, вiд 23.12.2015р. N 901-VIII)

     Частину другу статтi 28 виключено

	(згiдно iз Законом України вiд 14.10.2014р. N 1697-VII)
Президент України	Л.КРАВЧУК

м. Київ
23 грудня 1993 року
N 3782-XII