ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

     Вищий господарський суд України у складi колегiї суддiв:

     у вiдкритому судовому засiданнi за участю представникiв

     розглянувши касацiйну скаргу Тернопiльської митницi на постанову Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 11.02.2003р. у справi N 4/402-3887 господарського суду Тернопiльської областi за позовом ПП "Вест Лайн" до Тернопiльської митницi про визнання недiйсним рiшення

     Рiшенням господарського суду Тернопiльської областi (суддя Бурда Н.М.) вiд 20.11.2002р. позов задоволене. Визнано неправомiрною вiдмову у митному оформленнi товарiв, поставлених iноземною фiрмою на адресу приватного пiдприємства "Вест Лайн" згiдно контракту N DV-1 вiд 10.05.2002р. i оформлену талоном вiдмови у митному оформленнi та зобов'язано Тернопiльську митницю провести митне оформлення товарiв, що поступили ПП "Вест Лайн" за контрактом N DV-1 вiд 10.05.2002р. за цiнами, визначеними суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi на договiрних засадах постановою Львiвського апеляцiйного господарського суду (суддi Д.Новосад, О.Михалюк, Г.Мельник) вiд 11.02.2003р. вказане рiшення залишене без змiн. Тернопiльська митниця прийнятi у справi судовi рiшення вважає такими, що суперечать нормам матерiального права, тому просить їх скасувати i в позовi вiдмовити. 03.07.2003р. у судовому засiданнi оголошувалась перерва, тому постанова приймається 10.07.2003р.

     Перевiрити матерiали справи, заслухавши представникiв сторiн, Вищий господарський суд України ВСТАНОВИВ:

     Приватним пiдприємством "Вест Лайн" заявлено позов до Тернопiльської митницi про спонукання здiйснювати митне оформлення товарiв, що надходять на його адресу згiдно контракту N DV-1 вiд 10.05.2002р., за цiнами, встановленими цим контрактом та зобов'язання митницi усунути перешкоди у митному оформленнi товарiв з пiдстав, зазначених в талонах вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв N 403/2019 вiд 10.10.2002р., N 403/2/022 вiд 11.10.2002р., N 403/0067 вiд 11.10.2002р., N 403/0069 вiд 15.10.2002р..

     Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що контрактом N DV-1 вiд 10.05.2002р., укладеним ним з iноземною фiрмою, цiни на товари встановленi на договiрних засадах i поставка вказаних товарiв здiйснювалась цiєю фiрмою на умовах СРТ (IНКОТЕРМС 1990), тобто, в цiну товару, встановлену спiрним контрактом, включенi усi фактичнi витрати.

     З огляду на зазначене, позивач вважає, що митна служба зобов'язана була здiйснити митне оформлення товару, який надiйшов на його адресу, за цiною, вказаною в iнвойсах.

     У вiдзивi на позовну заяву вiдповiдач стверджує, що позивач у цiй справi не надав достовiрної i документально пiдтвердженої iнформацiї стосовно визначення в декларацiї митної вартостi спiрних товарiв, зокрема банкiвськi документи щодо розрахункiв за контрактом, копiї експертних ВМД, тощо, тому вiдповiдач змушений був вiдповiдно до вимог ст. 16 Закону України "Про єдиний митний тариф" та вимог Порядку визначення митної вартостi товарiв та iнших предметiв у разi перемiщення їх через митний кордон, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 05.10.98р. N 1598, самостiйно визначити митну вартiсть цих товарiв, i, оскiльки заявлена позивачем митна вартiсть товарiв не вiдповiдала митнiй вартостi, що мiститься в базi даних цiнової iнформацiї Держмитслужби, спiвробiтники митницi вимушенi були надати декларанту, картки вiдмови.

     Приймаючи рiшення про задоволення позову, мiсцевий суд послався на те, що поданi декларантом вiдомостi щодо цiн на поставлений товар не викликали сумнiву у їх достовiрностi, оскiльки вiдповiдачем не подано доказiв недостовiрностi цих вiдомостей.

     З огляду на зазначене, мiсцевий суд дiйшов висновку, що п. З згаданого вище Порядку, яким встановлено, що у разi явної невiдповiдностi заявленої митної вартостi товарiв митнiй вартостi, що мiститься в базi даних цiнової iнформацiї Держмитслужби, митна вартiсть визначається на пiдставi цiн на iдентичнi товари, що дiють у провiдних країнах - експортерах цих товарiв, не слiд приймати до уваги.

     Крiм того, зазначено в рiшеннi, змiст п. З зазначеного Порядку суперечить нормам законiв України.

     За таких обставин, за висновком мiсцевого суду, у вiдповiдача були вiдсутнi пiдстави для самостiйного визначення митної вартостi товарiв, а вiдтак i вiдмови у митному оформленнi вантажу.

     Слiд зазначити, що в рiшеннi не зазначено, якi саме норми права порушенi вказаною постановою i в чому полягають цi порушення.

     Вiдповiдно до ст. 117 Конституцiї України Кабiнет Мiнiстрiв України в межах своєї компетенцiї видає постанови i розпорядження, якi є обов'язковими до виконання.

     Оскiльки вказана постанова є чинною, її слiд застосовувати.

     Залишаючи рiшення господарського суду Тернопiльської областi без змiн, Львiвський апеляцiйний господарський суд не зазначив якi норми права порушила митна служба. Разом з тим в постановi зазначено, що Порядок визначення митної вартостi товарiв та iнших предметiв у разi перемiщення їх через митний кордон України, затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 05.10.98р. N 1598, є обов'язковим для застосування при визначеннi митної вартостi товарiв.

     Вказанi обставини свiдчать про те, що мiсцевим та апеляцiйним господарськими судами неправильно застосованi норми матерiального права.

     З огляду на те, що касацiйна iнстанцiя не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленi у рiшеннi або постановi господарського суду чи вiдхиленi ним, вирiшувати питання про достовiрнiсть того чи iншого доказу, про перевагу одних доказiв над iншими, збирати новi докази або додатково перевiряти докази i що мiсцевим та апеляцiйним господарським судом не дослiдженi довiдки митної служби про визначення митної вартостi товарiв та не дана цим документам оцiнка вiдносно об'єктивностi визначених у цих довiдках митної вартостi товарiв (а.с.17, 24, 36, 48), рiшення i постанова суду пiдлягають скасуванню, а справа передачi на новий розгляд.

     Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. З ст.1119, ч. 1 ст. 11110, ст.ст. 11111, 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

     1. Касацiйну скаргу Тернопiльської митницi вiд 25.02.03 N 18/1344 за довольнити частково.

     2. Постанову Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 11.02.2003р. та рiшення господарського суду Тернопiльської областi вiд 20.11.2002р. у справi N 4/402-3887 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Тернопiльської областi в iншому складi суддiв.