ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

     Верховний Суд України на спiльному засiданнi колегiй суддiв у складi: <...>

     за участi представникiв

     позивача: Бойка С. Є. Джелiл А. А., Рябчинського О. Ю.,

     розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi за касацiйною скаргою Пiдприємства "ТСП" (далi - Пiдприємство) на постанову Вищого господарського суду України вiд 3 сiчня 2002 року справу за позовом Пiдприємства до Кримської регiональної митницi (далi - Митниця) про стягнення 10807 грн. 98 коп., встановив:

     З позовом до Арбiтражного суду Автономної Республiки Крим Пiдприємство звернулося 12 березня 2001 року.

     Заявлена позовна вимога мотивована тим, що для Пiдприємства, яке є платником єдиного податку як суб'єкт малого пiдприємництва, сплату передбачених Законом України "Про систему оподаткування" (далi - Закон про систему оподаткування) податкiв замiнено 10 % ставкою єдиного податку на пiдставi Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, облiку i звiтностi суб'єктiв малого пiдприємництва" (далi - Указ) та Закону України "Про державну пiдтримку малого пiдприємництва" (далi - Закон про пiдтримку малого пiдприємництва). У зв'язку з цим, Митниця незаконно утримала з нього пiд час митного оформлення iмпортованих квiтiв податок на додану вартiсть (далi - ПДВ) в сумi цiни позову.

     Митниця позов не визнала, мотивуючи свої заперечення тим, що вiдповiдно до Указу єдиний податок сплачується з суми виручки вiд реалiзацiї товарiв (робiт, послуг) (далi - товари), а в даному випадку ПДВ утримано з операцiї придбання товару.

     Рiшенням вiд 19 - 23 квiтня 2001 року в позовi вiдмовлено з тiєї пiдстави, що вiдповiдно до пункту 3 Указу та пiдпункту 3.1.2 пункту 3.1 статтi 3 Закону України "Про податок на додану вартiсть" суб'єкти малого пiдприємництва (далi - Закон про ПДВ) звiльнюються вiд сплати ПДВ лише з операцiй по реалiзацiї товарiв, а не з операцiй по їх ввезенню (пересилцi).

     Севастопольський апеляцiйний господарський суд постановою вiд 26 вересня 2001 року зазначене судове рiшення скасував, а позов задовольнив. Постанова обґрунтована тим, що вiдповiдно до пункту 6 Указу суб'єкти малого пiдприємництва, що сплачують єдиний податок, не є платниками ПДВ, крiм випадкiв, коли юридична особа вибрала спосiб оподаткування доходiв за ставкою 6 %. Крiм того, згiдно з частиною другою статтi 11 Закону про пiдтримку малого пiдприємництва сплата ПДВ при iмпортi товарiв для суб'єктiв малого пiдприємництва замiнена сплатою єдиного податку, а одночасна сплата ПДВ i єдиного податку з операцiй iмпорту товарiв (робiт, послуг) суперечить принципу недопущення подвiйного оподаткування. Зазначене апеляцiйний суд обґрунтовує також висновком про те, що законодавець не розмежовує поняття ПДВ при iмпортi i ПДВ з операцiй на митнiй територiї України.

     Оскаржуваною постановою Вищий господарський суд України постанову суду апеляцiйної iнстанцiї скасував, а рiшення суду першої iнстанцiї залишив в силi, обґрунтувавши її тим, що вiдповiдно до пiдпункту 2.2 статтi 2, пiдпункту 3.1.2 пункту 3.1 статтi 3 Закону про ПДВ платником ПДВ є особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територiю України або отримує вiд нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митнiй територiї України (за винятком фiзичних осiб, не зареєстрованих як платники податку, в разi коли такi фiзичнi особи ввозять (пересилають) товари (предмети) в обсягах, що не пiдлягають оподаткуванню згiдно з законодавством), а об'єктом оподаткування є операцiї платникiв податку з ввезення (пересилання) товарiв на митну територiю України та отримання робiт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митнiй територiї України). Згiдно з пунктом 11.4 статтi 11 названого Закону змiни порядку оподаткування ПДВ можуть здiйснюватися лише шляхом внесення змiн до нього. А змiни в цей Закон у зв'язку з виданням Указу внесенi не були. Посилаючись на частину п'яту пункту 1 Указу, касацiйний суд дiйшов висновку, що спрощена система оподаткування запроваджується, виходячи з виручки вiд реалiзацiї товарiв, а тому звiльнення суб'єктiв малого пiдприємництва вiд сплати ПДВ з операцiй iмпорту Указ не передбачає.

     Пiдприємство просить постанову Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касацiйну скаргу, виявленням факту рiзного застосування названим судом одних i тих самих положень Закону про ПДВ i Указу в аналогiчних справах.

     Заслухавши суддю-доповiдача та пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касацiйної скарги, перевiривши матерiали справи, Верховний Суд України вважає, що касацiйна скарга пiдлягає задоволенню з таких пiдстав.

     Господарськi суди першої та апеляцiйної iнстанцiй встановили, що в сiчнi 2001 року позивач ввiз на митну територiю України за зовнiшньоекономiчним контрактом квiти; пiд час митного оформлення цього вантажу Митниця утримала з нього ПДВ в сумi 10807 грн. 98 коп., незважаючи на те, що на час виникнення спiрних вiдносин вiн був платником єдиного податку за ставкою оподаткування 10 %.

     Для розгляду справи i вирiшенню спору по сутi господарськi суди застосували закони України про оподаткування та Указ i Закон про пiдтримку малого пiдприємництва.

     В Українi окремими законодавчими актами врегульовано вiдносини, що складаються щодо сплати податкiв, передбачених Законом про систему оподаткування, i щодо сплати єдиного податку, передбаченого Указом i Законом про пiдтримку малого пiдприємництва.

     Це дає пiдстави вважати, що в Українi запроваджено двi самостiйнi системи оподаткування: звичайну i спрощену.

     Звичайна система запроваджена Законом про оподаткування та конкретними законами про податки, збори (обов'язковi платежi) (далi - податки), якi зобов'язують платникiв податкiв справляти загальнодержавнi i мiсцевi податки, що передбаченi статтями 13, 14 названого Закону.

     Спрощена система запроваджена Указом i закрiплена в Законi про пiдтримку малого пiдприємництва, суть якої вiдповiдно до статтi 11 цього Закону полягає в замiнi сплати передбачених звичайною системою оподаткування податкiв сплатою єдиного податку.

     Запровадження спрощеної системи оподаткування є економiчним питанням, яке до цього не було врегульоване законами України.

     Указ виданий в межах повноважень Президента України, закрiплених в пунктi 4 роздiлу XV "Перехiднi положення" Конституцiї України.

     Названим Указом суб'єктам малого пiдприємництва надано право самостiйно обирати спосiб оподаткування доходiв за єдиним податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та об'єкти оподаткування, строки i порядок сплати єдиного податку та коло осiб, на яких дiя Указу не поширюється.

     Замiна сплати звичайних податкiв сплатою єдиного податку вiдповiдно до статтi 5 Закону про пiдтримку малого пiдприємництва є одним з напрямкiв державної пiдтримки малого пiдприємництва поряд, зокрема, з встановленням системи пiльг для зазначених платникiв податкiв. Це означає, що вказана замiна не є нi пiльгою в оподаткуваннi, нi звiльненням вiд сплати податкiв.

     Вiдповiдно до Закону про пiдтримку малого пiдприємництва платником єдиного податку може бути особа, яка визнається платником податкiв у звичайнiй системi оподаткування.

     Зокрема, вiдповiдно до пункту 1.3 статтi 1 та статтi 3 Закону про ПДВ платниками ПДВ є двi особи:

     1) особа, яка реалiзує товари (далi - особа-продавець), утримує при цьому з особи, яка придбає їх (далi - особа-покупець), ПДВ i вносить утриманий податок до бюджету. Тобто особа-продавець, крiм права на реалiзацiю товарiв, зобов'язана утримати з особи-покупця ПДВ i внести утриманий податок до бюджету. Саме обов'язок внесення ПДВ до бюджету робить особу-продавця платником цього податку. Особа-покупець в операцiях реалiзацiї не є платником ПДВ, оскiльки вона його не вносить до бюджету, а лише перераховує особi-продавцю;

     2) особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територiю України (операцiї придбання товарiв у зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi). На вiдмiну вiд першого випадку, який стосується виключно господарських операцiй з реалiзацiї товарiв, що здiйснюються резидентом iншим резидентам чи нерезидентам, цей випадок стосується виключно господарської операцiї з придбання товарiв резидентом у нерезидента. У зв'язку з тим, що нерезидент (iноземний суб'єкт господарювання) не зобов'язаний утримувати з резидента ПДВ i вносити утриманий податок до бюджету України (вiдповiдно до пункту 11.4 статтi 11 Закону про ПДВ цей податок є внутрiшнiм податком i не може регулюватися нормами мiжнародних договорiв, крiм договорiв, ратифiкованих Верховною Радою України, до набрання чинностi цим Законом), то Закон про ПДВ зобов'язує резидента-покупця сплачувати ПДВ з таких операцiй придбання безпосередньо до бюджету України. Тому в таких випадках резидент-покупець є платником ПДВ i, вiдповiдно, його обов'язок щодо сплати цього податку замiнюється сплатою єдиного податку, якщо вiн є суб'єктом малого пiдприємництва i перейшов на спрощену систему оподаткування зi сплатою податку за ставкою 10 %.

     З урахуванням викладеного позивач як суб'єкт малого пiдприємництва, що сплачує 10 % єдиний податок, з операцiї придбання товарiв за iмпортом не повинен сплачувати ПДВ пiд час їх митного оформлення.

     Вiдтак, заявлена ним позовна вимога правомiрна.

     У зв'язку з цим, Вищий господарський суд України неправильно застосував пiд час розгляду справи норми матерiального права, що регулюють спiрнi вiдносини сторiн, i ухвалив у справi незаконну i необґрунтовану постанову, яка пiдлягає скасуванню.

     Разом з тим, суд апеляцiйної iнстанцiї вирiшив спiр вiдповiдно до вимог чинного законодавства, а тому ухвалена ним у справi постанова пiдлягає залишенню в силi.

     Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111¹⁷ - 111²⁰. Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

     Касацiйну скаргу Пiдприємства "ТСП" задовольнити, постанову Вищого господарського суду України вiд 3 сiчня 2002 року скасувати, а постанову Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 26 вересня 2001 року залишити в силi.

     Постанова остаточна i оскарженню не пiдлягає.

"Вiсник господарського судочинства", N 3, 2003 р.