ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Комiтет з питань фiнансiв i банкiвської дiяльностi

Щодо застосування окремих положень чинного законодавства з питань визначення митної вартостi товарiв при їх митному оформленнi

     До Комiтету надходять численнi звернення суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, асоцiацiй та об'єднань пiдприємств з приводу проблем, що виникають при застосуваннi митними органами норм чинного законодавства, що регулює порядок визначення митної вартостi при ввезеннi товарiв на митну територiю України.

     Враховуючи необхiднiсть однозначного тлумачення та застосування окремих законодавчих норм з питань митної оцiнки товарiв Комiтет роз'яснює наступне.

     1. Щодо застосування законодавства при визначеннi митної вартостi товарiв, якi iмпортуються в Україну.

     У зв'язку з набранням чинностi Митним кодексом України законодавче закрiплено новий порядок визначення митної вартостi товарiв, що iмпортуються в Україну, який базується на актах мiжнародного законодавства, зокрема, положеннях статтi VII Генеральної угоди з тарифiв та торгiвлi (ГАТТ) та Угоди про застосування статтi VII Генеральної угоди з тарифiв та торгiвлi (ГАТТ) 1994 року (далi - Угода). Запроваджено прийнятi у мiжнароднiй практицi методи визначення митної вартостi товарiв та умови їх застосування.

     Первоосновою митної вартостi вiдповiдно до вимог цих актiв мiжнародного права є вартiсть згiдно вiдповiдної зовнiшньоекономiчної угоди (контракту), тобто цiна, фактично сплачена, чи цiна, що пiдлягає сплатi за товари, що є об'єктом такої угоди. При цьому можливе коригування цiни, що сплачена чи пiдлягає сплатi, шляхом додання певних витрат, якщо вони не були включенi до цiни. Перелiк таких витрат передбачений у частинi другiй статтi 267 Митного кодексу України i є вичерпним. У разi неможливостi визначення митної вартостi товарiв за цiною угоди застосовуються у визначенiй послiдовностi iншi методи, пiдстави та умови застосування кожного з яких регламентованi в Угодi.

     Отже у випадках виникнення ускладнень при застосуваннi норм Митного кодексу України з питань визначення митної вартостi товарiв слiд, у першу чергу, керуватись чинним законодавством, а також текстом Угоди та загальними примiтками i примiтками до окремих стетей, що мiстяться у Додатках до Угоди, а також Рiшеннями Комiтету з митної оцiнки Свiтової органiзацiї торгiвлi з конкретних питань. Зазначене випливає iз змiсту норм чинного Митного кодексу України, що регулюють порядок визначення митної вартостi товарiв, i прямо передбачено у частинi другiй статтi 273 при визначеннi митної вартостi товарiв з використанням резрвного методу.

     2. Щодо застосування методу оцiнки товарiв за цiною угоди.

     Метод оцiнки за цiною угоди щодо товарiв, якi iмпортуються є основним i повинен застосовуватись у всiх випадках, коли виконуються умови, передбаченi у частинi третiй статтi 267 Митного кодексу України.

     При цьому для пiдтвердження заявленої митної вартостi декларант подає документи, перелiк яких визначено пунктом 14 Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28 серпня 2003 року N 1375.

     В окремих випадках, коли митний орган має обгрунтованi пiдстави не визнавати достовiрнiсть наданих декларантом документiв вiн може вимагати у декларанта подання окремих додаткових документiв, виходячи iз перелiку документiв, наведеного у п.15 Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28 серпня 2003 року N 1375. При цьому перелiк додаткових документiв та причини їх запиту мають бути письмово сформульованi митним органом та наданi декларанту.

     Якщо пiсля вивчення поданих декларантом документiв (основних та додаткових) митний орган аргументовано не погоджується з ними

     i не здiйснює митне оформлення товарiв за заявленою декларантом митною вартiстю, що є фактичною вiдмовою у оформленнi товарiв та випуску їх вiдповiдно до заявленого митного режиму, вiн вiдповiдно до статтi 80 Митного кодексу України зобов'язаний видати декларанту письмове повiдомлення iз зазначенням причин вiдмови i пiсля цього може самостiйно визначити митну вартiсть товарiв, що декларуються.

     Пунктом 7 частини третьої та частиною четвертою статтi 267 Митного кодексу України визначенi особливостi застосування методу за цiною угоди у випадку, коли учасники угоди (експортер та iмпортер) є взаємозалежними особами.

     При цьому слiд мати на увазi, що наявнiсть залежностi мiж експортером та iмпортером сама по собi не може бути пiдставою для вiдмови у митному оформленнi товарiв за заявленою митною вартiстю, визначеною за цiною угоди, чи витребування у зв'язку з цим додаткових документiв вiд декларанта, якщо цiна на товари близька до цiни на iдентичнi чи подiбнi товари i у митного органу немає обгрунтованих сумнiвiв щодо достовiрностi представлених декларантом вiдомостей та документiв.

     У разi, коли митний орган вiдмовляє у прийняттi заявленої декларантом митної вартостi товару, визначеної за цiною угоди мiж взаємозалежними особами, вiн зобов'язаний письмово повiдомити декларантовi причини її неприйняття та вiдмови у митному оформленнi.

     3. Щодо застосування резервного методу митної оцiнки товарiв.

     Резервний метод оцiнки товарiв, що iмпортуються, застосовується у випадках, коли митна вартiсть не може бути визначена з допомогою iнших методiв митної оцiнки товарiв.

     Визначення митної вартостi з застосуванням резервного методу полягає у гнучкому застосуваннi iнших методiв визначення митної вартостi товарiв, передбачених Митним кодексом України.

     При застосуваннi резервного методу особливо слiд звернути увагу на те, що незважаючи на певну гнучкiсть обов'язковою вимогою до всiх базових цiнових даних, якi беруться за основу для розрахункiв, є їх прив'язка до конкретного товару. Така умова встановлена статтею 273 Митного кодексу України i передбачає, що для визначення митної вартостi товарiв не може використовуватися довiльно встановлена чи достовiрно не пiдтверждена цiна товарiв.

     Ця норма не допускає використання як основи для розрахунку митної вартостi товару, будь-яких орiєнтовних, iндикативних, середньоконтрактних та iнших цiн на товари, що є розрахунковими середнiми даними на узагальненi групи товарiв.

     Тобто цiна, що використовується як основа для обчислення митної вартостi товарiв має базуватись на реальнiй, обгрунтованiй цiновiй iнформацiї на конкретний товар, опис якого мiстить данi (комерцiйна назва товару, опис, вiдомостi про виробника, матерiал, технiчнi характеристики, тощо), що дозволяють його однозначно iдентифiкувати.

     При використаннi як основи для обчислення митної вартостi довiдкової або прейскурантної цiни на iдентичнi чи подiбнi товари здiйснюється коригування такої цiни вiдповiдно до умов поставки товарiв, що декларуються, та з дотриманням положень частини другої статтi 267 Митного кодексу України.

     Iншим суттєвим обмеженням довiльного застосування цiн, на основi яких здiйснюється митна оцiнка товарiв за резервним методом, є передбачена статтею 273 Митного кодексу України заборона використання бiльшої з двох альтернативних вартостей.

     Це означає, що при визначеннi митної вартостi товарiв за резервним методом за основу має прийматись заявлена декларантом цiна, якщо вона знаходиться у межах цiн на iдентичнi чи подiбнi товари, якi мiстяться у базi даних митного органу та використовуються ним при визначеннi митної вартостi заявлених до митного оформлення товарiв i при цьому у митного органу немає пiдстав не приймати заявлену декларантом митну вартiсть товарiв, що декларуються, з iнших причин.