ПРЕЗИДIЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

РОЗ'ЯСНЕННЯ

вiд 29.09.2008 р.	N 04-5/225

 

Господарським судам України

Про внесення змiн та доповнень до роз'яснення президiї Вищого господарського суду України вiд 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякi питання практики вирiшення спорiв, що виникають з перевезення вантажiв залiзницею"

     У зв'язку зi змiнами, якi сталися у чинному законодавствi, президiя Вищого господарського суду України вважає за необхiдне внести змiни та доповнення до роз'яснення президiї Вищого господарського суду України вiд 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякi питання практики вирiшення спорiв, що виникають з перевезення вантажiв залiзницею", виклавши його в такiй редакцiї:

     "Вiдносини, пов'язанi з дiяльнiстю транспорту, у тому числi залiзничного, регулюються Законом України "Про транспорт", iншими актами законодавства України.

     Основнi правовi, економiчнi та органiзацiйнi засади дiяльностi залiзничного транспорту загального користування визначено Законом України "Про залiзничний транспорт".

     Питання, пов'язанi з укладенням та виконанням договору перевезення, у тому числi залiзничним транспортом, регулюються статтями 908 - 928 Цивiльного кодексу України (далi - ЦК України), статтями 306 - 315 Господарського кодексу України (далi - ГК України).

     Згiдно з статтями 908 ЦК України, 306 ГК України загальнi умови перевезення вантажiв визначаються цими кодексами, iншими законами, транспортними кодексами (статутами), iншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.

     Вiдповiдно до статей 908 ЦК України, 307 ГК України умови перевезення вантажiв окремими видами транспорту, а також вiдповiдальнiсть сторiн за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та iншими нормативно-правовими актами та правилами.

     Статут залiзниць України (далi - Статут) згiдно зi статтею 3 Закону України "Про залiзничний транспорт", затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 06.04.98 N 457, з подальшими змiнами та доповненнями, внесеними постановами Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 11.10.2002 N 1510 та вiд 25.12.2002 N 1973).

     Статтею 5 Статуту на Мiнiстерство транспорту України (далi - Мiнтранс України, Мiнтрансзв'язку України) покладено затвердження Правил перевезення вантажiв, Технiчних умов навантаження i крiплення вантажiв, а також iнших нормативних документiв.

     До їх затвердження у повному обсязi у вирiшеннi спорiв мають застосовуватись згiдно з Постановою Верховної Ради України вiд 12.09.91 "Про порядок тимчасової дiї на територiї України окремих актiв законодавства Союзу РСР" вiдповiднi нормативнi акти Союзу РСР у частинi, що не суперечить Статуту, наприклад, Технiчнi умови навантаження та крiплення вантажiв (МПС СССР, 1990).

     Нормативнi документи, що визначають порядок i умови перевезень, користування засобами залiзничного транспорту, безпеки руху є обов'язковими для всiх юридичних i фiзичних осiб на територiї України.

     Отже, у вирiшеннi спорiв, що виникають з перевезення вантажiв залiзницею, господарським судам необхiдно керуватися:

     - Законом України "Про транспорт";

     - Законом України "Про залiзничний транспорт";

     - статтями 908 - 928 ЦК України, статтями 306 - 315 ГК України;

     - Статутом;

     - Правилами планування перевезень вантажiв; Правилами приймання вантажiв до перевезення; Правилами пломбування вагонiв i контейнерiв; Правилами оформлення перевiзних документiв; Правилами обчислення термiнiв доставки вантажiв; Правилами користування вагонами i контейнерами; Правилами зберiгання вантажiв; Правилами видачi вантажiв; Правилами переадресування вантажiв; Правилами реалiзацiї вантажiв; Правилами розрахункiв за перевезення вантажiв; Правилами обслуговування залiзничних пiд'їзних колiй; Правилами перевезення вантажiв з оголошеною вартiстю; Правилами перевезення вантажiв навалом i насипом; Правилами перевезення вантажiв у вагонах вiдкритого типу; Правилами перевезення вантажiв, якi змерзаються; Правилами перевезення вантажiв маршрутами вiдправника; Правилами перевезення вантажiв у супроводi провiдникiв вiдправникiв (одержувачiв); Правилами перевезень швидкопсувних вантажiв; Правилами перевезення тварин, птицi та iнших вантажiв, якi пiдлягають державному ветеринарно-санiтарному контролю; Правилами перевезення вантажiв, якi пiдлягають фiтосанiтарному контролю; Правилами перевезення вантажiв у транспортних пакетах; Правилами перевезення вантажiв в унiверсальних контейнерах; Правилами перевезень вантажiв у спецiальних та спецiалiзованих контейнерах вiдправникiв i одержувачiв; Правилами перевезення вантажiв дрiбними вiдправками; Правилами перевезення вантажiв залiзничними лiнiями вузької колiї; Правилами перевезення вантажiв у прямому змiшаному залiзнично-водному сполученнi; Правилами складання актiв; Правилами заявлення та розгляду претензiй, затвердженими наказом Мiнтрансу України вiд 21.11.2000 N 644 (з подальшими змiнами i доповненнями), Правилами перевезення наливних вантажiв (частина друга Правил перевезень вантажiв, затверджених наказом Мiнтрансу вiд 18.04.2003 N 299); Правилами реєстрацiї та експлуатацiї власних вантажних вагонiв, затверджених наказом Мiнтрансзв'язку України вiд 28.09.2004 N 856;

     - Збiрником тарифiв на перевезення вантажiв залiзничним транспортом України - Тарифним керiвництвом N 1, затвердженим наказом Мiнтрансу України вiд 15.11.99 N 551 (далi - Тарифне керiвництво N 1);

     - Правилами перевезення небезпечних вантажiв, затвердженими 05.04.96 на п'ятнадцятому засiданнi Ради залiзничного транспорту держав - учасниць СНД;

     - iншими нормативними документами, затвердженими Мiнтрансом (Мiнтрансзв'язку) України у встановленому порядку.

     Перевезення вантажiв у мiжнародному сполученнi здiйснюється вiдповiдно до угод про залiзничнi мiжнароднi сполучення. Такими угодами є, зокрема, Угода про мiжнародне залiзничне вантажне сполучення (далi - СМГС), яка дiє з 1 листопада 1951 року, та Конвенцiя про мiжнароднi залiзничнi перевезення (далi - КОТIФ), до якої Україна приєдналась згiдно з Законом України вiд 05.06.2003 N 943-IV, Угода про пряме залiзнично-поромне сполучення Iллiчiвськ - Варна та Iллiчiвськ - Потi/Батумi, ратифiкована Верховною Радою України 16.03.2000.

1. Планування та органiзацiя перевезення вантажiв

     1.1. Згiдно зi статтями 914 ЦК України, 307 ГК України, статтею 8 Закону України "Про залiзничний транспорт" та статтею 17 Статуту перевезення вантажiв залiзничним транспортом органiзовуються на договiрних засадах. Форму договору про органiзацiю перевезень вантажiв i проведення розрахункiв за перевезення та наданi залiзницею послуги встановлено Правилами розрахункiв за перевезення вантажiв (додаток N 1 до пункту 2.3 названих Правил). У договорi визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобiв, порядок розрахункiв за перевезення та додатковi послуги, а також вiдповiдальнiсть за порушення зобов'язань.

     Цей договiр не замiнює договiр на перевезення конкретного вантажу i його наявнiсть не звiльняє сторони вiд обов'язку укласти договiр про експлуатацiю залiзничних пiд'їзних колiй або про подачу та забирання вагонiв у передбачених Статутом випадках.

     Наявнiсть договору про органiзацiю перевезень вантажiв не звiльняє вантажовiдправника вiд обов'язку з подання планiв та заявок на перевезення вантажiв у порядку i в строки, передбаченi Правилами планування перевезень вантажiв.

     Оскiльки Угода про мiжнародне залiзничне вантажне сполучення (СМГС) та Конвенцiя про мiжнароднi залiзничнi перевезення (КОТIФ) не регулюють порядку планування перевезення вантажiв, то умови планування перевезень iмпортних та експортних вантажiв та вiдповiдальнiсть за цими перевезеннями врегульованi приписами транспортного законодавства України - Статутом залiзниць та Правилами планування перевезень вантажiв.

     Пунктом 2.1 названих Правил визначено, що мiсячне планування перевезень вантажiв у межах України, на експорт у третi країни та країни СНД, у Латвiйську Республiку, Литовську Республiку та Естонську Республiку здiйснюється на пiдставi замовлень вiдправникiв у порядку, встановленому цими Правилами.

     Роздiл 3 Правил планування перевезень вантажiв встановлює порядок планування перевезень експортних, iмпортних i транзитних вантажiв, згiдно з яким вiдправники експортних вантажiв надають залiзницям вiдправлення замовлення на перевезення вантажiв, оформленi вiдповiдно до пункту 2.2 цих Правил.

     Вiдповiдно до частини шостої статтi 179 ГК України суб'єкти господарювання, якi забезпечують споживачiв послугами залiзничного транспорту, зобов'язанi укладати договори з усiма споживачами їхнiх послуг, тому укладення договору про органiзацiю перевезень є обов'язковим для залiзницi. Правилами перевезень вантажiв передбаченi обов'язковi умови таких договорiв.

     1.2. Взаємовiдносини залiзницi з iншими пiдприємствами щодо порядку i умов експлуатацiї залiзничних пiд'їзних колiй, подачi та забирання вагонiв згiдно зi статтею 21 Закону України "Про залiзничний транспорт" та статтею 71 Статуту визначаються договором. Порядок розроблення та форми таких договорiв встановлено Правилами обслуговування залiзничних пiд'їзних колiй (додатки 1 та 2 до пункту 2.1). Порядок виконання перевалочних операцiй на пiд'їзних колiях морських (рiчкових) портiв визначається договором, що укладається залiзницею з портом за формою, яку також встановлено названими Правилами (додаток 3 до пункту 2.1). Отже, взаємовiдносини залiзницi з контрагентами мають визначатися Статутом, Правилами перевезення та вiдповiдними договорами.

     З огляду на приписи статей 181 ГК України та 10 Господарського процесуального кодексу України (далi - ГПК) спори з приводу розбiжностей, якi виникають пiд час укладення вiдповiдних договорiв, можуть бути переданi на вирiшення господарського суду.

     У застосуваннi вiдповiдних норм господарському суду слiд мати на увазi приписи статтi 22 Закону України "Про залiзничний транспорт" i статтi 10 Закону України "Про природнi монополiї", а також частини шостої статтi 179 ГК України, згiдно з якими залiзницi, за наявностi технiчної можливостi, не мають права вiдмовляти пiдприємствам в укладеннi зазначених договорiв. Тому за наявностi такої вiдмови пiдприємство не позбавлене права на звернення до господарського суду з позовом про спонукання залiзницi до укладення вiдповiдного договору.

     1.3. Статут i Правила обслуговування залiзничних пiд'їзних колiй не надають начальнику дирекцiї перевезень залiзницi або начальнику станцiї права пiдписувати вiд свого iменi договiр експлуатацiї залiзничної пiд'їзної колiї та договiр подачi та забирання вагонiв. Згiдно зi статтею 77 Статуту i пунктом 3.5 цих Правил з боку залiзницi договори пiдписує начальник залiзницi (особа, що виконує його обов'язки) або особа, уповноважена начальником залiзницi (за довiренiстю).

     1.4. Згiдно з частиною другою статтi 22 Статуту додатковi операцiї, пов'язанi з перевезенням вантажiв (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо), здiйснюються залiзницею на пiдставi окремих договорiв.

     У вiдповiдностi до частини першої статтi 181 ГК України допускається укладення цих договорiв у спрощений спосiб, шляхом обмiну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом пiдтвердження прийняття до виконання замовлень.

     Залiзницi вправi також на пiдставi угод надавати у користування суб'єктам пiдприємницької дiяльностi станцiйнi склади i майданчики, що перебувають у їх вiданнi, та приймати рiшення про складування за плату суб'єктами пiдприємницької дiяльностi вантажiв у смузi вiдведення, а також надавати дозвiл на примикання пiд'їзних колiй та будiвництво тимчасових споруд (статтi 9, 12 Статуту i пункт 1.9 Правил обслуговування залiзничних пiд'їзних колiй). Розмiр вiдповiдної плати встановлюється сторонами у договорi.

     Збiр за утримання дiлянок землi, наданих залiзницями в тимчасове користування iншим пiдприємствам i органiзацiям для складування вантажiв, улаштування примикання пiд'їзних колiй i в iнших випадках є регульованим i встановлений пунктом 22 таблицi 4 пункту 9 роздiлу 2 Тарифного керiвництва N 1.

     1.5. Вiдповiдно до статей 909 ЦК України, 307 ГК України, статтi 22 СМГС, статтi 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевiзник) зобов'язується доставити довiрений їй другою стороною (вiдправником) вантаж до пункту призначення та видати його особi, яка має право на одержання вантажу (одержувачевi), а вiдправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу пiдтверджується складенням транспортної накладної.

     Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми мiж вiдправником та залiзницею на користь третьої особи - одержувача i одночасно є договором застави вантажу як гарантiї внесення належної провiзної плати та iнших платежiв за дане конкретне перевезення.

     1.6. Пунктом 6.4 Правил реєстрацiї та експлуатацiї власних вантажних вагонiв встановлено, що порожнi власнi вагони перевозяться за перевiзними документами, в яких у графi "найменування вантажу" вказується: "Власник вагона (найменування власника). Направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

     Порядок та розмiр нарахування плати за перевезення власних приватних порожнiх вагонiв встановлений у пунктi 17 роздiлу 1 Тарифного керiвництва N 1.

     Отже, порожнi приватнi власнi вагони, якi перевозяться залiзницею за повними перевiзними документами зi сплатою провiзної плати, мають статус "вантажу", якi залiзниця зобов'язана доставити на станцiю призначення у цiлостi та збереженостi i видати їх одержувачу, зазначеному в накладнiй, а одержувач має щодо залiзницi права та обов'язки, передбаченi Статутом залiзниць України, зокрема, право у разi втрати частини вагонiв iз групи, оформленої одним перевiзним документом, - витребувати у залiзницi складання комерцiйного та iнших актiв та заявити вимоги про вiдшкодування збиткiв у встановлених Статутом розмiрах; право заявити до залiзницi вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставцi вантажу; а також обов'язок отримати їх вiд залiзницi, а у разi несвоєчасного приймання вагонiв вiд залiзницi - сплатити плату за користування вагонами, якi знаходяться на колiях залiзницi, та збiр за зберiгання у розмiрах, встановлених Тарифним керiвництвом N 1, а також iншi права та обов'язки, якi має одержувач вiдносно вантажу, що прибув на його адресу.

     Пункт 6.2 Правил реєстрацiї та експлуатацiї власних вантажних вагонiв передбачає, що мiсячне планування перевезень вантажiв у власних вагонах здiйснюється вiдправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонiв. Залiзниця затверджує плани перевезень у власних вагонах, якi попередньо погодженi вiдправником iз власником вагонiв. Таким чином, забезпечення вантажовiдправникiв власними приватними вагонами здiйснює власник вагонiв на пiдставi укладених ним з вантажовiдправником договорiв без участi залiзницi.

2. Пред'явлення претензiй та подання позовiв, що виникають з перевезення вантажiв залiзницею

     2.1. Вiдповiдно до статтi 925 ЦК України, статтi 315 ГК України, статтi 130 Статуту пред'явленню залiзницi позову, який випливає з цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензiї. Таким чином, питання про попереднє пред'явлення претензiї до звернення з позовом до залiзницi з пiдстав, якi передбаченi Статутом залiзниць, вирiшується вiдправником чи одержувачем вантажу (багажу, вантажобагажу) на власний розсуд.

     Водночас статтею 5 ГПК України передбачено, що порядок досудового врегулювання спорiв визначається цим Кодексом, якщо iнший порядок не встановлено дiючим на територiї України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських вiдносин. До такого законодавства належить Угода про мiжнародне залiзничне вантажне сполучення (СМГС), яка передбачає досудовий претензiйний порядок врегулювання спорiв, обов'язковий для дотримання.

     Залучення залiзницi, в тому числi за iнiцiативою господарського суду, до участi у справi як вiдповiдача може мати мiсце лише тодi, коли право на пред'явлення до неї претензiї та подання позову належить позивачевi та за наявностi вiдповiдних правовстановлюючих документiв - квитанцiї в прийманнi вантажу, накладної та комерцiйного акта.

     2.2. У залежностi вiд пiдстав пред'явлення претензiй стаття 130 Статуту регулює питання про те, кому (вантажовiдправнику чи вантажоодержувачу) належить право звернення до залiзницi з претензiєю, а отже, i з позовом.

     Власник вантажу, якщо вiн не є вiдправником або одержувачем вантажу, не має права вiд свого iменi заявляти претензiю або позов до залiзницi з приводу втрати, нестачi або псування вантажу пiд час перевезення.

     При перевезеннi вантажiв в мiжнародному сполученнi право вимоги до залiзницi має вантажовiдправник - до залiзницi вiдправлення, вантажоодержувач - до залiзницi призначення або уповноважена ними по довiреностi особа.

     Поряд з цим стаття 133 Статуту допускає передачу такого права вантажоодержувачем вантажовiдправнику i навпаки, а також вищiй органiзацiї. Передача цих прав може здiйснюватись лише за попередньою згодою iншої сторони i засвiдчується переуступним написом на вiдповiдному транспортному документi - квитанцiї в прийманнi вантажу, накладнiй.

     Крiм того, стаття 133 Статуту передбачає передачу права пред'явлення претензiй та подання позовiв вантажовiдправником або вантажоодержувачем уповноваженiй особi, яка виступає вiд їх iменi (в тому числi i власнику вантажу). Така передача оформлюється довiренiстю на право виконувати певнi дiї в iнтересах вантажовiдправника або вантажоодержувача. У цьому разi позивачем у справi виступає вантажовiдправник або вантажоодержувач, що передав право пред'явлення претензiї та подання позову, а не уповноважена особа, яка представляє їх iнтереси у судових органах. У разi задоволення претензiї або позову кошти вiдповiдно перераховуються або стягуються на користь вантажовiдправника чи вантажоодержувача.

     Переуступка права може здiйснюватись як у цiлому на пред'явлення претензiї та подання позову, так i окремо на кожну з цих дiй. Якщо є переуступний напис на пред'явлення претензiї, то додаткового оформлення переуступки права на подання позову не вимагається. Переуступка права на подання позову допускається i тодi, коли претензiю до залiзницi було пред'явлено вантажоодержувачем або вантажовiдправником.

     Передача права пред'явлення претензiй та позовiв у порядку статтi 133 Статуту не є уступкою права вимоги у зобов'язаннях, пов'язаних з перевезенням вантажiв.

     2.3. Стаття 926 ЦК України, частина шоста статтi 315 ГК України встановлюють, що позовна давнiсть, порядок пред'явлення позовiв у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або мiждержавному сполученнi, встановлюються мiжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

     У вирiшеннi спорiв, пов'язаних з перевезенням вантажiв у прямому мiжнародному сполученнi, слiд враховувати приписи параграфа 4 статтi 29 СМГС, якi мають застосовуватись господарським судом з урахуванням частини третьої статтi 4 ГПК України, яка встановлює, що якщо в мiжнародних договорах України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, встановленi iншi правила, нiж тi, що передбаченi законодавством України, то застосовуються правила мiжнародного договору.

     2.4. Строки пред'явлення претензiї до залiзницi та порядок їх обчислення передбачено статтею 134 Статуту.

     2.5. Оскiльки пред'явлення залiзницям претензiй до подання позову не є обов'язковим, позовну заяву не може бути повернуто або позов залишено без розгляду у зв'язку з неподанням доказiв вжиття заходiв досудового врегулювання спору, крiм позовiв, що виникають з перевезення на пiдставi мiжнародних угод.

     При пред'явленнi позовiв, що виникають з перевезення вантажiв на пiдставi мiжнародних угод, господарським судам слiд враховувати, що Угодою з мiжнародного залiзничного вантажного сполучення (СМГС) передбачено обов'язковий претензiйний порядок врегулювання спору.

     2.6. Якщо позивач до подання позову пред'явив залiзницi претензiю, а вона не повернула доданi до претензiї документи разом з вiдповiддю на претензiю або взагалi не вiдповiла на претензiю, господарський суд у порядку статтi 38 ГПК України при пiдготовцi справи до розгляду зобов'язує залiзницю надати вiдповiднi документи.

     2.7. Згiдно зi статтями 924 ЦК України, 314 ГК України i статтями 114 i 115 Статуту залiзниця вiдповiдає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмiрi дiйсної вартостi втраченого вантажу чи в розмiрi тiєї суми, на яку було знижено його вартiсть. Вартiсть вантажу визначається на пiдставi загальної суми рахунка або iншого документа вiдправника, який пiдтверджує кiлькiсть i вартiсть вiдправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купiвлi-продажу, специфiкацiї на вантаж, довiдки вiдправника про кiлькiсть, цiну i вартiсть вiдправленого вантажу, пiдписаної головним (старшим) бухгалтером, копiї податкової накладної. Вартiсть вантажу, що перевозиться з оголошеною вартiстю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажiв з оголошеною вартiстю).

     Статут не передбачає обов'язкового додання до претензiї або позову доказiв сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартостi вантажу.

     Однак, пунктом 8 Правил заявлення та розгляду претензiй передбачено додання до претензiї, яку заявляє одержувач про повну втрату вантажу, документа про оплату вартостi вантажу при неможливостi надання квитанцiї про приймання вантажу до перевезення.

     У разi коли договори купiвлi-продажу або поставки укладаються мiж посередниками, а договiр перевезення укладається мiж першим продавцем-вантажовiдправником i залiзницею на доставку вантажу кiнцевому покупцевi - вантажоодержувачу, документи посередникiв про кiлькiсть та цiну, за якими вони продали продукцiю, не можуть визнаватися належними доказами вартостi i цiни вiдвантаженої продукцiї, оскiльки вiдповiдно до статей 114 та 115 Статуту залiзниця несе обмежену матерiальну вiдповiдальнiсть, виходячи з вартостi вантажу, визначеної на пiдставi документа вантажовiдправника.

     2.8. Якщо залiзниця визнала претензiю, але не перерахувала вiдповiднi кошти заявнику претензiї, останнiй вправi подати у встановленому порядку позов про стягнення визнаної суми в межах скороченого шестимiсячного строку позовної давностi.

     При цьому судам слiд враховувати норми статтi 264 ЦК України, вiдповiдно до яких перебiг строку позовної давностi переривається вчиненням особою дiї, що свiдчить про визнання нею свого боргу або iншого обов'язку. Пiсля переривання перебiг позовної давностi починається заново, а час, що минув до переривання перебiгу позовної давностi, до нового строку не зараховується.

     Господарським судам слiд мати на увазi, що в Перелiку документiв, за якими стягнення заборгованостi провадиться у безспiрному порядку на пiдставi виконавчих написiв нотарiусiв, затвердженому постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 29.06.99 N 1172 (з подальшими змiнами та доповненнями), не зазначено повiдомлення залiзницi про визнання претензiї.

     Законом України вiд 15.03.2006 N 3538-IV внесено змiни до Закону України "Про виконавче провадження", згiдно з якими, зокрема, з перелiку рiшень, якi пiдлягають виконанню Державною виконавчою службою, виключено визнану у встановленому порядку претензiю.

     2.9. Правила пред'явлення та розгляду претензiй допускають пред'явлення однiєї претензiї про вiдшкодування за втрату, псування або пошкодження вантажу не бiльше як за п'ятьма вiдправками, якi завантаженi однорiдним вантажем на однiй станцiї одним вiдправником на одну станцiю призначення на адресу одного одержувача. Що ж до претензiй, якi пред'являються з iнших пiдстав, наприклад, про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень або штрафу за несвоєчасну доставку вантажiв, то кiлькiсть об'єднуваних в однiй претензiї вимог не обмежується.

     Статут не обмежує права позивача об'єднати кiлька вимог в однiй позовнiй заявi. У вирiшеннi вiдповiдного питання слiд керуватися статтею 58 ГПК. Суддя має право повернути позовну заяву без розгляду, якщо в однiй позовнiй заявi об'єднано кiлька вимог i сумiсний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав i взаємовiдносин сторiн чи суттєво ускладнить вирiшення спору (пункт 5 частини першої статтi 63 ГПК України).

     В однiй позовнiй заявi до залiзницi та вантажовiдправника (вантажоодержувача) не повиннi об'єднуватись вимоги, якi вiдповiдно до чинного законодавства не пiдлягають задоволенню за рахунок залiзницi, наприклад, вiдшкодування за пошкодження вантажу i штраф за поставку неякiсної продукцiї, або якi не пов'язанi мiж собою наданими доказами.

     2.10. Спори, що виникають з договору перевезення, в тому числi у прямому мiжнародному залiзничному сполученнi, в яких одним з вiдповiдачiв є орган транспорту, вирiшуються господарським судом за мiсцезнаходженням органу транспорту, на якого Статутом i Правилами пред'явлення та розгляду претензiй покладено розгляд претензiї; це передбачено статтею 16 ГПК (виключна пiдсуднiсть).

     Вiдповiдно до статтi 131 Статуту позови про вiдшкодування вартостi вантажу втраченого, пошкодженого або такого, який прибув з нестачею, при перевезеннi вантажiв у прямому залiзничному сполученнi в межах залiзниць України заявляються як одержувачем, так i вiдправником, а також вiд їх iменi уповноваженою особою у всiх випадках до залiзницi призначення, яка несе вiдповiдальнiсть за всi залiзницi - учасницi перевезення, i залучати до участi у справi як iншого вiдповiдача або третю особу залiзницю вiдправлення та транзитнi залiзницi у суду немає пiдстав.

     Згiдно з параграфом 6 статтi 29 Угоди про мiжнародне залiзничне вантажне сполучення претензiї за не збереженi перевезення пред'являються компетентним органам залiзниць, перелiк яких встановлено у додатку N 19 до Угоди. Пiд термiном "залiзниця" Угода має на увазi усi залiзницi однiєї держави. Додаток N 19 до Угоди визначає таким компетентним органом в Українi "Укрзалiзницю" (Головне комерцiйне управлiння).

     Водночас необхiдно мати на увазi, що згiдно з пунктом 19 названого Додатка перелiк компетентних органiв, якi розглядають претензiї, що випливають з договору перевезення, укладеного вiдповiдно до СМГС, та пiдстави заявлення позовiв, є вичерпним. Отже, претензiї та позови, якi виникають з iнших правових пiдстав, нiж зазначенi у вказаному пунктi 19 (зокрема, по розрахунках за перевезення та додатковi послуги) мають пред'являтися та подаватися до вiдповiдних залiзниць, а не до органу, зазначеному у Додатку N 19 до Угоди ("Укрзалiзницi").

     Визначення залiзницi - вiдповiдача по претензiях та позовах, що виникають iз перевезення вантажiв у мiжнародному сполученнi на пiдставi Конвенцiї, наведено у статтi 55 Конвенцiї про мiжнароднi залiзничнi перевезення (КОТIФ).

     2.11.Господарським судам слiд мати на увазi, що Iнструкцiя з актово-претензiйної роботи на залiзницях держав - учасниць Спiвдружностi Незалежних Держав, Латвiйської Республiки, Литовської Республiки, Естонської Республiки, затверджена Радою по залiзничному транспорту держав - учасниць Спiвдружностi Незалежних Держав 26 - 27.05.94 визнана такою, що не застосовується на залiзницях України з 01.09 2003.

     2.12. Загальнi та скороченi строки позовної давностi встановленi ЦК України. Однак частиною другою статтi 9 названого Кодексу визначено, що законом можуть бути передбаченi особливостi регулювання майнових вiдносин у сферi господарювання, таким законом є ГК України.

     Частина п'ята статтi 315 ГК України та стаття 136 Статуту встановлюють шестимiсячний строк для пред'явлення перевiзником до вантажовiдправникiв та вантажоодержувачiв позовiв, що випливають з перевезення.

     З урахуванням частини другої статтi 9 ЦК України, статтi 315 ГК України та статтi 136 Статуту позови до залiзниць можуть бути поданi у шестимiсячний строк, який обчислюється вiдповiдно до статтi 134 Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерцiйного акта, акта загальної форми, списання коштiв з особового рахунку тощо).

     Цей строк не є присiчним, i тому в разi, коли його пропущено з поважних причин, суд має право поновити згаданий строк на пiдставi статтi 267 ЦК України.

     Строки, встановленi статтею 315 ГК України та статтею 136 Статуту, не поширюються на перевезення вантажiв у мiжнародному сполученнi, якi регулюються Угодою про мiжнародне залiзничне вантажне сполучення та Конвенцiєю про мiжнароднi залiзничнi перевезення.

     Стаття 58 Конвенцiї про мiжнароднi залiзничнi перевезення (КОТIФ) строк позовної давностi для позовiв, що ґрунтуються на договорi перевезення, встановлює в один рiк, а в передбачених у цiй статтi випадках - 2 роки, якi призупиняються на час розгляду залiзницею заявленої до неї претензiї. Припинене за давнiстю право на пред'явлення позову не може бути реалiзоване шляхом зустрiчного позову або заперечення.

     Дев'ятимiсячний строк позовної давностi, встановлений у статтi 31 СМГС, призупиняється на час розгляду залiзницею ("Укрзалiзницею") заявленої до неї претензiї, але не бiльше, нiж на 180 днiв; цей строк згiдно з параграфом 4 статтi 31 Угоди не пiдлягає поновленню судом навiть за поважних причин його пропуску.

     2.13. Статут не надає права на звернення до суду з позовами структурним пiдроздiлам залiзничного транспорту загального користування. Право на звернення з позовами до вантажовiдправникiв (вантажоодержувачiв) за змiстом статей 1 та 137 Статуту мають вiдповiднi залiзницi як юридичнi особи, а не їх дирекцiї, станцiї та iншi структурнi пiдроздiли.

     Оскiльки стаття 54 ГПК надає право пiдписувати позовнi заяви уповноваженiй посадовiй особi позивача або його представнику, посадовi особи структурного пiдроздiлу залiзницi можуть пiдписувати процесуальнi документи вiд iменi залiзницi за наявностi вiдповiдного доручення або довiреностi, а також представляти iнтереси залiзницi у судових органах.

     2.14. За змiстом частини другої статтi 924 ЦК України, статтi 314 ГК України, статтi 105 Статуту сторони несуть обмежену матерiальну вiдповiдальнiсть за перевезення у межах i розмiрах, передбачених Статутом та окремими договорами. Тому у вирiшеннi спору, пов'язаного з невиконанням або неналежним виконанням залiзницею, вантажовiдправником, вантажоодержувачем обов'язкiв, що виникли у зв'язку з перевезенням вантажiв, слiд враховувати, що вони несуть вiдповiдальнiсть лише в межах, передбачених Статутом, а у встановлених ним випадках - угодою сторiн. Вимоги щодо вiдшкодування збиткiв, заподiяних невиконанням чи неналежним виконанням договору перевезення у розмiрi бiльшому, нiж це передбачено Статутом, задоволенню не пiдлягають.

     Також понад встановленi граничнi межi вiдповiдальностi перевiзника за договором перевезення з залiзницi не пiдлягають стягненню iнфляцiйнi втрати, рiчнi вiдсотки та iншi збитки, якi також не нараховуються i на визнанi залiзницею в претензiйному порядку суми до часу їх фактичного перерахування заявнику.

3. Вiдповiдальнiсть за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу

     3.1. Вiдповiдно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, статтi 110 Статуту за договором перевезення вантажу залiзниця зобов'язується доставити ввiрений їй вiдправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу i несе вiдповiдальнiсть за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення i до моменту видачi одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслiдок обставин, яким залiзниця не могла запобiгти та усунення яких вiд неї не залежало.

     У статтi 111 Статуту наведено перелiк обставин, наявнiсть яких звiльняє залiзницю вiд вiдповiдальностi за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Вiдповiдно до статтi 110 Статуту залiзниця може бути звiльнена вiд вiдповiдальностi, якщо вона доведе й iншi обставини, що свiдчать про вiдсутнiсть її вини.

     3.2. Статтею 34 ГПК передбачено, що обставини справи, якi вiдповiдно до законодавства повиннi бути пiдтвердженi певними засобами доказування, не можуть пiдтверджуватись iншими засобами доказування.

     Стосовно спорiв, пов'язаних з перевезенням вантажiв залiзницею, перелiк таких доказiв установлено статтями 130 i 133 Статуту. При цьому накладна, вантажна (квитанцiя про приймання вантажу до перевезення), багажна, вантажобагажна квитанцiї та комерцiйний акт подаються лише в оригiналi.

     Обставини, що можуть бути пiдставою для матерiальної вiдповiдальностi залiзницi, вантажовiдправника та вантажоодержувача при перевезеннi вантажiв залiзницею, засвiдчуються комерцiйними актами або актами загальної форми, якi складають станцiї залiзниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

     Стаття 129 Статуту та пункт 2 Правил складання актiв мiстять перелiк обставин, за наявностi яких залiзниця повинна скласти комерцiйний акт, якщо вона сама виявила зазначенi обставини, або якщо про iснування хоча б однiєї з них заявив одержувач чи вiдправник вантажу. Форму такого акта визначено у додатку 1 до Правил складання актiв. Комерцiйнi акти у мiжнародних перевезеннях складаються вiдповiдно до угод про мiжнародне сполучення.

     Обов'язок скласти комерцiйний акт виникає у залiзницi лише у випадках, коли вона згiдно зi статтею 52 Статуту зобов'язана перевiрити масу, кiлькiсть мiсць i стан вантажу i при цьому виявлено псування, пошкодження чи недостачу вантажу, що перевищує встановленi норми.

     У разi вилучення або знищення пiдкарантинного вантажу карантинний iнспектор складає акт загальної форми, у разi вилучення або знищення такого вантажу на прикордоннiй станцiї комерцiйний акт складається за участю представника карантинної iнспекцiї. Витрати, пов'язанi з поверненням та переадресуванням пiдкарантинних вантажiв, розкриттям та упакуванням таких вантажiв, доставкою їх до мiсця знезараження, стягуються на станцiї призначення з одержувача на пiдставi акта загальної форми про всi такi випадки та вiдмiтки у накладнiй про складання такого акта (пункти 2.14 та 2.15 Правил перевезення вантажiв, якi пiдлягають фiтосанiтарному контролю).

     3.3. Вiдповiдно до пунктiв 18, 23 та 24 Правил видачi вантажiв одержувач не може вимагати вiд залiзницi проведення перевiрки та складання комерцiйного акта: пiсля початку вивантаження, яке здiйснюється на мiсцях загального користування; коли одержувач розпочав вивантаження без представника станцiї; у випадку видачi швидкопсувних вантажiв, що прибули у справних рефрижераторних вагонах без порушення граничного термiну перевезення i режиму обслуговування.

     Згiдно з пунктом 12 Правил видачi вантажiв комерцiйний акт про пошкодження тари також не складається у разi вiдсутностi пошкодження вантажу.

     Iншi обставини, за наявностi яких складається акт загальної форми, передбачено пунктом 3 Правил складання актiв, а форму таких актiв визначено додатком 6 до Правил користування вагонами i контейнерами.

     У разi витiкання, псування або пiдмочування вантажу внаслiдок технiчної несправностi вагона (контейнера), крiм комерцiйного акта, складається також акт про технiчний стан вагона (додаток 2 до Правил складання актiв).

     Господарським судам слiд мати на увазi таке. Стаття 24 Статуту надає залiзницям право перевiряти правильнiсть вiдомостей, зазначених вiдправником у залiзничнiй накладнiй, а також перiодично перевiряти кiлькiсть та масу вантажу, що зазначаються у накладнiй, у тому числi i пiсля прибуття вантажу на станцiю призначення. Пункт 26 Тарифного керiвництва також надає залiзницi право на договiрних засадах зважувати та перевiряти масу вантажiв при прийманнi, видачi i перевантаженнi у випадках, не передбачених Правилами перевезення, i згiдно зi статтею 129 Статуту складати комерцiйний акт. Тому складання залiзницею комерцiйного акта у випадках, коли залiзниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевiркою, не може бути пiдставою для визнання вiдповiдного комерцiйного акта таким, що не має доказового значення.

     Порядок складання комерцiйних актiв передбачено Правилами складання актiв. Якщо у комерцiйному актi вiдсутнiй докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, зокрема, про стан запiрно-пломбувальних пристроїв та пломб, технiчного стану вагона (контейнера) тощо, залiзниця несе вiдповiдальнiсть за незбереження вантажу, доки не доведе вiдсутнiсть своєї вини.

     Вiдповiдно до статтi 43 ГПК України нiякi докази не мають для господарського суду заздалегiдь встановленої сили. Отже, комерцiйний акт є тiльки одним з доказiв, який господарський суд оцiнює у сукупностi з усiма iншими доказами зi справи. Зокрема, комерцiйний акт може оцiнюватися як такий, що не має сили доказу, якщо вiн не вiдповiдає фактичним обставинам: наприклад, комерцiйний акт констатує, що недостачу вантажу встановлено на попутнiй станцiї, однак, на зворотному боцi накладної вiдсутня вiдмiтка про складений на попутнiй станцiї комерцiйний акт та не перевiрено стан вантажу на станцiї призначення, як це передбачено Правилами складання актiв.

     3.4. Якщо начальник залiзничної станцiї необґрунтовано вiдмовився скласти комерцiйний акт або акт загальної форми, вантажоодержувач має право оскаржити таку вiдмову в порядку, передбаченому пунктом 16 Правил складання актiв, i здiйснити приймання вантажу вiдповiдно до Iнструкцiї про порядок приймання продукцiї виробничо-технiчного призначення i товарiв народного споживання за кiлькiстю, затвердженої постановою Державного арбiтражу при Радi Мiнiстрiв СРСР вiд 15.06.65 N П-6, Iнструкцiї про порядок приймання продукцiї виробничо-технiчного призначення i товарiв народного споживання за якiстю, затвердженої постановою Державного арбiтражу при Радi Мiнiстрiв СРСР вiд 25.04.66 N П-7, Iнструкцiї про порядок приймання, транспортування, зберiгання, вiдпуску та облiку нафти i нафтопродуктiв на пiдприємствах i в органiзацiях України, затвердженої спiльним наказом Державного комiтету нафтової, газової та нафтопереробної промисловостi України, Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства транспорту України, Державного комiтету по стандартизацiї, метрологiї та сертифiкацiї України, Державного комiтету статистики України вiд 02.04.98 N 81/38/101/235/122.

     У разi додержання порядку оскарження вiдмови начальника станцiї у складаннi зазначених актiв вантажоодержувач має право звернутися до залiзницi з претензiєю або позовом, до яких необхiдно додати докази оскарження дiй начальника залiзничної станцiї та акти приймання вантажу.

     3.5. Пiдставою для покладення на залiзницю вiдповiдальностi за втрату вантажу за позовом вантажоодержувача (вантажовiдправника) є квитанцiя про приймання вантажу до перевезення, яка свiдчить про те, що вантаж був прийнятий залiзницею до перевезення. Якщо вантажоодержувач не має можливостi пред'явити таку квитанцiю, вiн повинен додати до претензiї та позовної заяви документ про сплату вартостi вантажу i довiдку станцiї вiдправлення про прийняття його до перевезення з вiдмiткою станцiї призначення про неприбуття вантажу. У разi ухилення залiзницi вiд видачi зазначеної довiдки або вiд вчинення вiдмiтки про неприбуття вантажу доказами у вирiшеннi спору щодо вiдповiдальностi залiзницi за втрату вантажу можуть бути, зокрема, документи, якi пiдтверджують надiслання залiзницi запиту про необхiднiсть видачi довiдки або оскарження до Дирекцiї залiзничних перевезень вiдмови станцiї призначення вiд вчинення вiдмiтки про неприбуття вантажу. Цi докази додаються до претензiї або позовної заяви.

     3.6. Вантаж вважається втраченим, якщо його не було видано одержувачу на вимогу останнього протягом 30 дiб з моменту закiнчення термiну доставки, а у разi перевезення вантажу у прямому змiшаному сполученнi - пiсля закiнчення двох мiсяцiв з дня прийняття вантажу до перевезення (стаття 117 Статуту); при цьому одержувач не повинен доводити мiсце та обставини втрати перевiзником вантажу.

     У випадках вiдвантаження матерiальних цiнностей маршрутом або групою вагонiв за однiєю накладною неприбуття на станцiю призначення одного чи кiлькох вагонiв слiд розглядати як недостачу, а не втрату вантажу. Це має iстотне значення не тiльки для вирiшення питання щодо порядку та строку пред'явлення до залiзницi претензiї та подання позову, але й для визначення доказiв, на пiдставi яких вiдповiдальнiсть за недостачу може бути покладено на перевiзника. Таким доказом є комерцiйний акт.

     3.7. Якщо вантаж надiйшов на станцiю призначення у критому вагонi за справними пломбами чи запiрно-пломбувальними пристроями вiдправника, але з вiдчиненими люками, цю обставину слiд розглядати як одну з ознак несправностi вагона, якщо Правилами або угодою залiзницi з вiдправником не передбачено перевезення цього вантажу у вагонi з вiдкритими люками (наприклад, для вентилювання). Тому вiдповiдно до статтi 110 Статуту залiзниця несе вiдповiдальнiсть за незбереження вантажу, якщо не доведе, що недостача виникла з вини вiдправника. Такими доводами можуть вважатися, зокрема, несправнiсть запорiв, що виключає можливiсть зачинення люку; вiдсутнiсть ознак вiдкриття люку з зовнiшнього боку вагона або та обставина, що за своїми габаритами вантаж не мiг бути вилучений через люки, тощо. Усе це повинно знайти вiдображення у комерцiйному актi та в актi технiчного стану вагона.

     Коли з матерiалiв справи вбачається, що вiдправник не зачинив люк, а перевiзник прийняв вагон до перевезення, хоча мав можливiсть встановити цю обставину, i у процесi перевезення вантаж було вилучено через люк, господарський суд може вирiшити питання про покладення вiдповiдальностi як на вiдправника, так i на залiзницю пропорцiйно винi кожного з них.

     3.8. Вiдповiдно до параграфу 19 роздiлу 1 Технiчних умов розмiщення та закрiплення вантажiв на вiдкритому рухомому складi (далi - Технiчнi умови) правильнiсть розмiщення та закрiплення вантажiв перевiряє залiзниця. Однак Статутом не передбачено вiдповiдальнiсть перевiзника за пошкодження вантажу, що перевозиться на вiдкритому рухомому складi, тiльки з тiєї пiдстави, що при завантаженнi засобами вiдправника залiзниця перевiряла правильнiсть розмiщення та закрiплення вантажу.

     Поряд з цим, враховуючи, що перевiзник фактично не проконтролював правильнiсть розмiщення та закрiплення вантажу, прийняв до перевезення платформи або напiввагони, якi завантажено з порушенням вимог Технiчних умов, господарський суд має право вирiшити питання про покладення вiдповiдальностi за заподiяну шкоду як на вiдправника, так i на перевiзника у залежностi вiд ступеню вини кожного з них, беручи до уваги можливiсть виявлення порушень при оглядi завантаженого вагону.

     У вирiшеннi спорiв, пов'язаних з пошкодженням залiзобетонних, азбестоцементних виробiв та конструкцiй, слiд мати на увазi, що вiдповiдно до параграфу 4 глави 4 Технiчних умов вiдповiдальнiсть за мiцнiсть усiх строповочних вузлiв та дерев'яних прокладок, якi застосовуються для закрiплення вантажу, несе вантажовiдправник. Тому якщо буде встановлено, що пошкодження цих виробiв є наслiдком немiцностi строповочних вузлiв, випадання (перемiщення) прокладок, вiдповiдальнiсть повинен нести вiдправник, якщо вiн не доведе вину залiзницi.

     На залiзницю не може покладатися вiдповiдальнiсть за пошкодження вантажу через його неправильне крiплення в критих, iзотермiчних та iнших вагонах (контейнерах), що пломбуються, тому що залiзниця приймає до перевезення вагони (контейнери) в опломбованому станi i не може перевiрити правильнiсть крiплення.

     3.9. Вiдповiдно до статтi 31 Статуту залiзниця зобов'язана подавати пiд завантаження справнi, придатнi для перевезення вiдповiдного вантажу, очищенi вiд залишкiв вантажу, смiття, реквiзиту, а у необхiдних випадках - продезiнфiкованi вагони та контейнери.

     Оскiльки незбереження вантажу може бути наслiдком як технiчної несправностi вагона або контейнера, так i їх непридатностi для перевезення певного вантажу (тобто у комерцiйному вiдношеннi), то господарським судам у вирiшеннi спорiв слiд розмежовувати вiдповiднi поняття. Вагон (контейнер) може бути цiлком справним, але таким, що не забезпечить збереження якостi певного вантажу, наприклад, має стiйкий запах, що впливає на завантаженi до нього продовольчi товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатнiсть вагона (контейнера) у комерцiйному вiдношеннi. Згiдно з зазначеною статтею Статуту придатнiсть вагона чи контейнера для перевезення вiдповiдного вантажу у комерцiйному вiдношеннi визначається вiдправником або залiзницею, якщо вона здiйснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслiдком комерцiйної несправностi вагона (контейнера), вiдповiдальнiсть за це несе той, хто завантажив продукцiю у вагон (контейнер).

     У випадках, коли пiд завантаження подано несправний за своїм технiчним станом вагон або контейнер, вiдправник повинен вiдмовитись вiд їх використання. Якщо вiн цього не зробив, вiдповiдальнiсть за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслiдок технiчної несправностi рухомого складу, покладається на вiдправника. Винятки з цього правила можуть мати мiсце тодi, коли з матерiалiв справи вбачається, що технiчна несправнiсть мала прихований характер або виникла у процесi перевезення вантажу. Прихованими є такi технiчнi несправностi, якi не могли бути виявленi вiдправником пiд час звичайного огляду вагону або контейнера. У такому разi вiдповiдальнiсть за незбереження вантажу покладається на залiзницю.

     Якщо незбереження вантажу сталося внаслiдок того, що вагон чи контейнер поряд з прихованими несправностями або з несправностями, якi виникли пiд час транспортування, мали ще й такi, якi могли бути виявленi до завантаження, господарський суд може вирiшити питання про покладення вiдповiдальностi як на залiзницю, так i на вiдправника. Для правильного вирiшення питань щодо вiдповiдальностi за незбереження вантажу внаслiдок технiчної несправностi рухомого складу господарський суд повинен провести досконале дослiдження не тiльки комерцiйного акта, але й акта про технiчний стан вагону або контейнера i дати їм вiдповiдну оцiнку.

     3.10. Вiдповiдно до пункту 13 Правил перевезення вантажiв у спецiальних та спецiалiзованих контейнерах вiдправникiв i одержувачiв вiдповiдальнiсть за несвоєчасне повернення та пошкодження спецiальних контейнерiв регулюється мiж одержувачами i власниками контейнерiв без участi залiзницi. Проте якщо спецiальнi контейнери несвоєчасно повернуто або пошкоджено з вини залiзницi, вона несе за це вiдповiдальнiсть у порядку, встановленому статтею 126 Статуту.

     3.11. Згiдно зi статтею 41 Статуту залiзниця зобов'язана доставити вантаж за призначенням у встановлений строк. Термiни доставки вантажу, визначенi пунктом 1.1 Правил обчислення термiнiв доставки вантажiв, є граничними, при перевищеннi яких залiзниця має сплатити штраф за прострочення в доставцi. Однак Статут залiзниць не забороняє залiзницi доставити одержувачу вантаж ранiше встановлених Правилами термiнiв доставки.

     Згiдно з пунктом "в" статтi 130 Статуту належним доказом прострочення доставки вантажу залiзницею є накладна. Доказом затримки, яка трапилася з вини вiдправника чи одержувача, що дає право залiзницi на збiльшення термiну доставки вантажу вiдповiдно до пункту 2.9 Правил обчислення термiнiв доставки вантажiв, є вiдмiтка у перевiзних документах, яка завiряється пiдписом працiвника станцiї i календарним штемпелем. Тому вiдсутнiсть такої вiдмiтки на накладнiй позбавляє залiзницю права на збiльшення термiну доставки вантажу.

     3.12. Залiзниця звiльняється вiд вiдповiдальностi за псування швидкопсувного вантажу, якщо вiн прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляцiя) i термiн перебування вантажу в дорозi не перевищив граничного термiну перевезень, встановленого Правилами перевезення швидкопсувних вантажiв (пункт "д" статтi 111 Статуту).

     Вiдповiдальнiсть за пред'явлений до перевезення вантаж у нестандартнiй чи неякiснiй упаковцi несе вiдправник (пункт 3 Правил приймання вантажiв до перевезення).

     Псування вантажу може бути наслiдком обставин, якi залежать вiд вiдправника (наприклад, неправильне завантаження вагона, вiдвантаження перезрiлої плодоовочевої продукцiї тощо) i поряд з цим - прострочки доставки, яка перевищує граничний термiн перевезень, що певною мiрою сприяло збiльшенню кiлькостi зiпсованої продукцiї. За таких обставин господарському суду необхiдно вирiшувати питання про покладення вiдповiдальностi як на вiдправника, так i на перевiзника залежно вiд ступеню їх вини.

     Якщо продукцiя зiпсована в результатi прострочення доставки, але одержувач не звернувся до залiзницi з вимогою про її видачу i оформлення результатiв видачi комерцiйним актом, вiн не має права на вiдшкодування збиткiв також i за рахунок вiдправника. У випадках псування продукцiї з вини вiдправника та залiзницi, яка допустила прострочку доставки, у разi вiдсутностi комерцiйного акта або доказiв оскарження необґрунтованої вiдмови скласти такий акт з вiдправника не може бути стягнуто кошти, якi господарський суд мав би стягнути iз залiзницi, якби вона брала участь у справi.

     3.13. Вiдповiдно до статтi 114 Статуту залiзниця вiдшкодовує завдану недостачею, псуванням або пошкодженням вантажу шкоду у розмiрi дiйсної його вартостi або у розмiрi тiєї суми, на яку знижено вартiсть вантажу.

     Пункт 27 Правил видачi вантажiв визначає норми недостачi при перевезеннi в залежностi вiд властивостей вантажу, якi вказанi у вiдсотках вiд маси вантажу i складаються iз двох показникiв: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.

     Вiдповiдно до статтi 114 Статуту недостача маси вантажу, з огляду на яку вiдшкодовуються збитки, в усiх випадках обчислюється з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто вантажу пiд час перевезення, оскiльки навiть у разi розкрадання вантажу пiд час перевезення недостача в межах граничного розходження визначення маси вантажу i природної втрати не пов'язана iз розкраданням.

     Згiдно зi статтею 53 Статуту, пунктом 30 Правил видачi вантажiв у разi потреби встановлення розмiру або причини недостачi, псування або пошкодження вантажу i суми, на яку знижено його вартiсть, залiзниця за власною iнiцiативою чи на вимогу одержувача запрошує експертiв. Експертиза провадиться в присутностi начальника станцiї, його заступника або iншого уповноваженого начальником станцiї працiвника. Одночасно з викликом експерта станцiя повiдомляє про це одержувача, який має право взяти участь в експертизi вантажу.

     Якщо станцiя призначення ухиляється вiд пред'явлення вантажу до експертизи, у тому числi на письмову вимогу одержувача, останнiй має право оскаржити таку вiдмову i сам пред'явити вантаж до експертизи, повiдомивши про час її проведення станцiю призначення. У разi вiдсутностi доказiв такого повiдомлення акт експертизи, складений без участi вiдповiдного представника залiзницi, не може вважатися належним доказом у господарському спорi.

     Якщо в актi експертизи, проведеної з iнiцiативи залiзницi, вiдсутнi данi про суму або вiдсотки зниження вартостi пошкодженого (зiпсованого) вантажу, одержувач має право вимагати вiд начальника станцiї призначення повторної експертизи, а в разi його вiдмови вiд пред'явлення вантажу до експертизи одержувач може оскаржити цю вiдмову i сам пред'явити вантаж до експертизи.

     У залежностi вiд вжитих позивачем заходiв щодо визначення суми, на яку знижено вартiсть вантажу, господарському суду пiд час пiдготовки справи або пiд час розгляду спору слiд вирiшити питання про призначення вiдповiдної експертизи або про одержання вiд компетентної органiзацiї висновку щодо цiєї суми (пункти 4 i 5 статтi 65 ГПК). В усiх випадках загальна сума вiдшкодування збиткiв за незбережений вантаж не може перевищувати вартостi втраченого вантажу.

     Згiдно зi статтею 114 Статуту поряд з вiдшкодуванням збиткiв залiзниця зобов'язана вiдшкодувати сплачену за перевезення цього вантажу провiзну плату, якщо її не включено до вартостi втраченого вантажу, лише у випадку повної втрати вантажу. Вiдшкодування провiзної плати у разi недостачi, псування або пошкодження вантажу Статут не передбачає.

     3.14. Господарський суд не може зобов'язати залiзницю вiдремонтувати або доукомплектувати пошкоджену (розукомплектовану) з її вини продукцiю, або видати в натурi втрачений при перевезеннi вантаж, оскiльки це не передбачено Статутом. Частину п'яту статтi 114 Статуту, якою обумовлено, що витрати i збитки, не передбаченi договором перевезення i Статутом, не пiдлягають вiдшкодуванню, слiд застосовувати з урахуванням частини другої статтi 9 ЦК України, якою визначено, що законом можуть бути передбаченi особливостi регулювання майнових вiдносин у сферi господарювання, а стаття 23 Закону України "Про залiзничний транспорт" та стаття 314 ГК України саме i встановлюють обмежену матерiальну вiдповiдальнiсть перевiзника.

     3.15. За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує пiд час перевезення особливих заходiв безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей, з вiдправника, крiм заподiяних залiзницi збиткiв i витрат, стягується штраф у розмiрi, передбаченому статтею 118 Статуту.

     Перевезення небезпечних вантажiв допускається у випадках, передбачених Правилами перевезення небезпечних вантажiв залiзницями. Якщо через порушення вiдправником зазначених Правил сталася аварiя, збитки вiдшкодовуються вiдправником.

     У застосуваннi статтi 118 Статуту слiд мати на увазi, що штраф пiдлягає стягненню за самий факт допущення вантажовiдправником зазначених у цiй статтi порушень, встановлених залiзницею як на станцiї призначення або пiд час перевезення, так i на станцiї вiдправлення пiсля пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно вiд того, чи завдано залiзницi у зв'язку з цим збитки.

     Однак штраф за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезення, пiдлягає стягненню, якщо порушення виявлено залiзницею пiсля укладення договору перевезення. Договiр про перевезення вважається укладеним з моменту прийняття вантажу до перевезення, що засвiдчується накладенням календарного штемпеля станцiї вiдправлення в перевiзних документах (пункт 28 Правил приймання вантажiв до перевезення).

     Збитки, завданi залiзницi через допущенi вiдправником порушення, що зазначенi у статтi 118 Статуту, пiдлягають вiдшкодуванню вiдправником незалежно вiд сплати ним штрафу.

     3.16. У вирiшеннi спорiв, пов'язаних з незбереженням вантажiв, перелiк яких затверджено пунктом 1 Правил перевезення вантажiв у супроводi провiдникiв вiдправникiв (одержувачiв), необхiдно виходити з того, що вони повиннi транспортуватись у супроводi провiдника вантажовiдправника або вантажоодержувача. Якщо залiзниця порушила цю вимогу i прийняла до перевезення зазначений вантаж без супроводження провiдником вантажовiдправника (вантажоодержувача), у тому числi на експорт, не забезпечила його збереження у процесi перевезення i не довела, що втрата, недостача або пошкодження вантажу виникли внаслiдок обставин, яким залiзниця не могла запобiгти i усунення яких вiд неї не залежало, вiдповiдальнiсть за пошкодження та розукомплектування технiки згiдно зi статтею 110 Статуту повинен нести перевiзник.

     Наказом Мiнтрансу України вiд 20.01.97 N 18 "Про охорону i супроводження вантажiв, що перевозяться залiзничним транспортом України" (з подальшими змiнами i доповненнями) встановлено перелiк вантажiв, якi повиннi супроводжуватися особовим складом вiдомчої воєнiзованої охорони на залiзничному транспортi на всьому шляху прямування залiзницями України. До цих вантажiв вiднесено автомобiлi та їх частини усiх найменувань, у тому числi спецiальнi, крiм напiвпричепiв, причепiв та частин до автомобiлiв повною масою бiльш як 3,5 т i спецiальних, якi пiдлягають супроводженню вiдправником, а також машини сiльськогосподарськi та їх частини, трактори та їх частини. Отже, вiдповiдальнiсть за несхороннiсть вiдповiдного вантажу несе залiзниця, якщо не доведе, що несхороннiсть виникла не з її вини, зокрема, нестачу виявлено у закритому та опломбованому вiдправником багажному вiддiленнi автомобiля, подряпини кузова виявленi в таких мiсцях, якi залiзниця не могла помiтити при прийняттi вантажу до перевезення, пошкодження скла автотракторної технiки сталося з причин, яким працiвник вiдомчої охорони не мiг перешкодити, та за iнших подiбних обставин.

     3.17. Вiдповiдно до пункту 27 Правил видачi вантажiв вантаж вважається доставленим без утрати, якщо рiзниця мiж масою, вказаною в залiзничнiй накладнiй у пунктi вiдправлення в залiзничнiй накладнiй, та масою, визначеною на станцiї призначення, не перевищує норми природної втрати i граничного розходження у визначеннi маси нетто. Виходячи з цього, у разi виявлення недостачi чи надлишку маси, якi не перевищують норми, станцiя на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладнiй вiдмiтку, передбачену пунктом 31 названих Правил. Значення норм недостачi (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) передбачено пунктом 27 Правил видачi вантажiв.

     Таким чином, якщо недостача маси вантажу знаходиться у межах норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, у одержувача вiдсутнi пiдстави вважати, що вiн одержав вантаж з недостачею та вимагати вiд залiзницi складання комерцiйного акта.

     Пункт 31 Правил видачi вантажiв встановлює, якi вiдмiтки зобов'язана зробити станцiя в накладнiй на вимогу одержувача, серед яких передбаченi, зокрема, вiдмiтки про видачу вантажу у справному станi без перевiрки згiдно iз статтею 52 Статуту. Згаданi Iнструкцiї про порядок приймання продукцiї виробничо-технiчного призначення i товарiв народного споживання по кiлькостi та якостi NN П-6 та П-7 також передбачають обов'язок одержувача у випадку видачi перевiзником вантажу без перевiрки кiлькостi мiсць або маси в порядку, встановленому правилами оформлення видачi вантажiв, вимагати вiд органiв транспорту зробити на транспортному документi вiдповiдну вiдмiтку.

     3.18. Стаття 23 Статуту надає право пiд час перевезення масових вантажiв у випадках, передбачених пунктом 6.1 Правил оформлення перевiзних документiв, оформлення однiєї накладної на маршрут або групу вагонiв, на зворотному боцi якої зазначаються для кожного вагона маса вантажу i кiлькiсть мiсць.

     Отже, у разi виявлення недостачi в окремому вагонi норму природної втрати та граничне розходження визначення маси нетто слiд застосовувати саме щодо цього вагона, а не до загальної маси всього маршруту або групи вагонiв. Якщо у пунктi вiдвантаження масу вантажу визначено шляхом зважування, а у пунктi одержання - за обмiром або навпаки, то у вирiшеннi спорiв, пов'язаних з недостачею вантажу, слiд виходити з того, що зважування є бiльш точним способом визначення маси вантажу.

     Пункт 22 Правил видачi вантажiв передбачає, що перевiрка маси вантажу на станцiї призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станцiї вiдправлення. При цьому зважування вагону з вантажем на станцiї вiдправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачi на станцiї призначення на 100 - 150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.

     3.19. У вирiшеннi спорiв, пов'язаних iз збереженням вантажу пiд час перевезення насипом у вагонах вiдкритого типу, зокрема, вугiлля, необхiдно виходити з того, що стаття 111 Статуту звiльняє перевiзника вiд вiдповiдальностi за втрату та недостачу вантажу, якщо вантаж прибув на станцiю призначення у непошкодженому вiдкритому рухомому складi, завантаженому засобами вiдправника за вiдсутностi ознак втрати, псування або пошкодження вантажу пiд час перевезення. Це правило поширюється i на випадки, коли вiдповiдно до пункту 2 Правил перевезення вантажiв у вагонах вiдкритого типу залiзниця на прохання вiдправника, за згодою одержувача, перевозить у вагонах вiдкритого типу вантажi, не зазначенi у додатку до цих Правил.

     Вiдправник згiдно зi статтею 37 Статуту повинен визначити масу вантажу i зазначити її у залiзничнiй накладнiй. Якщо залiзниця використає своє право перевiрити правильнiсть даних, зазначених вiдправником у накладнiй, та вiзьме участь у контрольнiй перевiрцi маси вантажу, то сама лише ця обставина не є пiдставою для покладання вiдповiдальностi за недостачу вантажу на залiзницю, а повинна оцiнюватись поряд з iншими обставинами справи.

     Прибуття напiввагона на станцiю призначення з недовантаженням до рiвня бортiв не свiдчить про втрату або розкрадання навалочного або насипного вантажу при перевезеннi, оскiльки згiдно зi статтею 111 Статуту позивач має довести вину перевiзника. Залiзниця вправi перевiряти данi, зазначенi вiдправником в залiзничнiй накладнiй, але не зобов'язана перевiряти масу усiх вантажiв, якi вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцiнка того, чи могла залiзниця при прийняттi вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагонi, оскiльки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж рiзнi вантажi мають рiзну питому вагу та вологiсть, внаслiдок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона.

     3.20. За змiстом статтi 31 Статуту та пунктiв 5 i 6 Правил перевезення вантажiв у вагонах вiдкритого типу вантажовiдправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатнiсть для перевезення вантажу у комерцiйному вiдношеннi, при завантаженнi вантажiв, якi мiстять дрiбнi фракцiї, - усунути щiлини та конструктивнi зазори вагонiв, а також вжити заходiв щодо запобiгання видуванню або висипанню вантажу.

     Прибуття вагону з порушенням строку доставки не свiдчить про вину залiзницi у недостачi вантажу. Причинний зв'язок мiж простроченням доставки вантажу та його недостачею може бути встановлено, якщо вiдправник завантажив вантаж у комерцiйно непридатний вагон, а залiзниця доставила вантаж з порушенням строку доставки, внаслiдок чого вантаж висипався i втрачався не тiльки за час нормативного строку перевезення, а й пiсля закiнчення термiну доставки. За таких обставин суд має з'ясувати ступiнь вини кожного у втратi вантажу та покласти вiдповiдальнiсть на вiдправника та залiзницю у вiдповiднiй пропорцiї.

     3.21. У разi навантаження у вагони вiдкритого типу вантажiв, якi мiстять дрiбнi фракцiї, вiдправник повинен вжити заходiв щодо запобiгання видуванню або просипанню дрiбних часток вантажу пiд час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рiвня бортiв вагона iз "шапкою".

     З метою забезпечення збереженостi вантажу вiдповiдно до пункту 6 Правил перевезення вантажiв у вагонах вiдкритого типу на їх поверхню наноситься захисне маркування або застосовується покриття плiвкою (емульсiєю) чи iнше закрiплення верхнього шару вантажу. Конструкцiя вiдповiдних пристроїв i установок, порядок ущiльнення вантажiв, застосування захисної плiвки (емульсiї), крiплення та маркування, що забезпечують збереження i свiдчать про вiдсутнiсть втрати вантажу при перевезеннi, визначається iнструкцiєю, розробленою вiдправником i узгодженою з залiзницею (пункт 7 названих Правил).

     Вiдправник вiдповiдно до пункту 2.4 Правил оформлення перевiзних документiв може робити у залiзничнiй накладнiй вiдмiтку про застосування додаткових заходiв щодо збереження вантажу, про вiдвантаження вантажу iз "шапкою", а також про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування.

     Якщо на зворотнiй сторонi накладної є вiдмiтка вiдправника про вiдвантаження вантажу iз "шапкою", нанесення захисного маркування, а на станцiю призначення вантаж прибув фактично без "шапки", без маркування або з частково порушеним маркуванням, ця обставина може свiдчити про втрату частини вантажу пiд час перевезення, i залiзниця повинна довести вiдсутнiсть своєї вини у нестачi вантажу.

     3.22. За послуги, пов'язанi з видачею вантажу з перевiркою його маси, вантажоодержувач вносить залiзницi плату вiдповiдно до Тарифного керiвництва N 1 "Тарифи на вантажнi залiзничнi перевезення".

     Вантаж, який надiйшов у справному контейнерi з непошкодженими пломбами або запiрно-пломбувальними пристроями вiдправника, видається без перевiрки кiлькостi, стану та маси вантажу.

     Якщо з посиланням на статтю 52 Статуту залiзниця видала вантаж без перевiрки, а пiсля вiдкриття вагона (контейнера) виявлено їх несправнiсть прихованого характеру, внаслiдок чого виникли втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу, одержувач має право звернутися до залiзницi з вимогою видати вантаж з перевiркою та оформленням її результатiв комерцiйним актом. Це повною мiрою стосується й вантажу, який швидко псується, якщо його транспортували з охолодженням i пiсля розкриття вагона було виявлено, що вантаж у процесi перевезення зiпсувався з обставин, якi не виключають вiдповiдальностi залiзницi.

4. Вiдповiдальнiсть за невиконання плану перевезень вантажiв

     4.1.Залiзницi, вантажовiдправники, вантажоодержувачi, транспортнi, експедиторськi i посередницькi органiзацiї та особи, якi виступають вiд iменi вантажовiдправника i вантажоодержувача, несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за перевезення у межах i розмiрах, передбачених Статутом залiзниць, iншими нормативно-правовими актами та окремими договорами.

     За незабезпечення залiзницею подачi вагонiв i контейнерiв для виконання плану перевезень та за невикористання вiдправником поданих вагонiв i контейнерiв чи вiдмову вiд вагонiв i контейнерiв для виконання плану перевезень залiзниця та вантажовiдправник несуть вiдповiдальнiсть, передбачену статтею 106 Статуту.

     Залiзниця i вiдправник несуть таку ж вiдповiдальнiсть за недотримання зобов'язань понадпланових i позапланових перевезень вантажiв за заявками вiдправника, прийнятими залiзницею, а також за надолуження невиконання плану попереднього мiсяця згiдно iз статтею 19 Статуту.

     Документом, що пiдтверджує виконання плану перевезень, є облiкова картка, яку вiдповiдно до статтi 20 Статуту ведуть працiвники станцiї i пiдписують начальник станцiї та вантажовiдправник пiсля закiнчення кожної доби. Згiдно з пунктом 6.2 Правил планування перевезень вантажiв цю картку ведуть у одному екземплярi за кожним планом. Вiдповiдальнiсть за невиконання плану перевезень сторони несуть щодо кожного плану, тобто таку вiдповiдальнiсть визначають за кожною облiковою карткою окремо.

     На вимогу вантажовiдправника за додаткову плату, розмiр якої встановлено пунктом 9 роздiлу 2 Тарифного керiвництва N 1, станцiя зобов'язана здiйснювати облiк виконання плану перевезень у двох екземплярах облiкової картки, один з яких знаходиться на станцiї, а другий - у вантажовiдправника.

     Згiдно з пунктом 3 Правил складання актiв у разi вiдмови вантажовiдправника вiд пiдписання цiєї картки складається акт загальної форми. Таким чином, якщо вантажовiдправник не пiдписав облiкову картку i оспорює факт подачi вагонiв для виконання плану перевезень, залiзниця може обґрунтовувати свої вимоги про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень облiковою карткою лише за умови подання доказу ухилення вантажовiдправника вiд її пiдписання, тобто акта загальної форми.

     4.2. Вiдповiдно до статтi 614 ЦК України боржник несе майнову вiдповiдальнiсть за невиконання або неналежне виконання зобов'язання лише за наявностi його вини, крiм випадкiв, передбачених договором або законом. Вiдсутнiсть своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

     Статутом встановлено вичерпний перелiк обставин, за яких залiзниця та вантажовiдправник не несуть майнової вiдповiдальностi за невиконання плану перевезень вантажiв (статтi 107 i 108 Статуту).

     Поряд з цим господарським судам у вирiшеннi спорiв слiд виходити з того, що наведений у пунктах "а" зазначених статей Статуту перелiк явищ стихiйного характеру (замети, повiнь, пожежа) не є вичерпним, тобто пiдставою для звiльнення вiд вiдповiдальностi за невиконання плану перевезень вантажiв можуть бути й iншi, крiм зазначених, явища стихiйного характеру.

     Вантажовiдправник звiльняється вiд сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разi припинення виробництва вiдвантажуваної продукцiї протягом трьох i бiльше дiб пiдряд лише у разi припинення виробництва внаслiдок аварiї, але не з iнших причин, як-от через вiдсутнiсть сировини, енергопостачання та iнше. Факт аварiї та тривалiсть припинення у зв'язку з цим виробництва вiдвантажуваної продукцiї повинен довести вантажовiдправник.

     Якщо аварiя у вантажовiдправника фактично не призвела до припинення виробництва, пiдстав для його звiльнення вiд сплати штрафу за невиконання плану перевезень немає.

     У застосуваннi пунктiв "б" статей 107 i 108 Статуту слiд виходити з того, що заборона або припинення вiдвантаження вантажiв у певному напрямку згiдно зi статтею 29 Статуту може здiйснюватись "Укрзалiзницею" за погодженням з Мiнтрансом України. Наказом Мiнтрансу України вiд 30.05.2002 N 344 визначенi у статтi 29 Статуту залiзниць повноваження щодо запровадження тимчасових обмежень перевезень в окремi райони делеговано Державнiй адмiнiстрацiї залiзничного транспорту "Укрзалiзниця".

     4.3. Затримкою вантажовiдправником вагонiв пiд вивантаженням (пункт "в" статтi 108 Статуту) слiд вважати затримку вагонiв, поданих пiд подвiйнi операцiї. Таким чином, залiзниця звiльняється вiд сплати штрафу за неподання тiєї кiлькостi i тих вагонiв, якi були затриманi пiд вивантаженням чи не могли бути поданi пiд навантаження з цiєї причини. Факт затримки вантажовiдправником вагонiв пiд вивантаженням повинна довести залiзниця.

     4.4. Пiдпункт "г" статтi 107 Статуту звiльняє вантажовiдправника вiд сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разi виконання плану перевезення вантажiв у тоннах; при цьому вiдповiдна норма Статуту з липня 2007 року повинна застосовуватись до пiдрахунку виконання плану перевезень у цiлому за мiсяць.

     4.5. При застосуваннi пункту "г" статтi 108 Статуту пiд неплатоспроможнiстю вiдправника слiд розумiти вiдсутнiсть на рахунку вiдправника коштiв у розмiрi, достатньому для оплати залiзничного тарифу та додаткових послуг, пов'язаних з вiдправленням запланованої кiлькостi вантажу у даний перiод.

     4.6. Вантажовiдправник не несе вiдповiдальностi за невиконання плану перевезень, якщо вiн змiнив станцiю призначення у межах однiєї залiзницi, оскiльки статтею 106 Статуту таку вiдповiдальнiсть встановлено лише за невиконання плану перевезень у межах залiзницi призначення, а не її станцiй.

     4.7. Якщо залiзниця у першiй i другiй декадах мiсяця подала бiльшу кiлькiсть вагонiв, нiж це було передбачено планом, i цi вагони були завантаженi, а на третю декаду вантажовiдправник подав заявку без врахування зайво поданих вагонiв i таку заявку було прийнято, вiдповiдальнiсть залiзницi i вiдправника за невиконання плану визначається за результатами роботи в цiлому за мiсяць.

     4.8. Сплата штрафу за невиконання плану перевезень не звiльняє залiзницю вiд обов'язку надолужити недовантаження протягом наступного мiсяця. Вiдповiдно до статтi 19 Статуту залiзниця у разi неподання з її вини рухомого складу для виконання мiсячного плану перевезень вантажiв зобов'язана на замовлення вантажовiдправника видiлити рухомий склад, щоб надолужити недовантаження протягом наступного мiсяця.

     Недовантаження може надолужуватися лише на замовлення вантажовiдправника, з яким вiн має звернутися до залiзницi не пiзнiше 2-го числа наступного за звiтним мiсяця (пункт 2.13 Правил планування перевезень). Отже, за вiдсутностi такого звернення, поданого у зазначений строк, залiзниця звiльняється вiд обов'язку видiляти вагони для надолуження недовантаження.

     Порядок видiлення вагонiв для надолуження недовантаження, яке мало мiсце з вини залiзницi, встановлюється за погодженням мiж залiзницею та вантажовiдправником. У разi порушення погодженого порядку залiзниця за незабезпечення подачi вагонiв, а вантажовiдправник за невикористання поданих вагонiв чи вiдмову вiд вагонiв несуть вiдповiдальнiсть, встановлену статтею 106 Статуту.

     Якщо вантажовiдправник запропонував певний порядок надолуження недовантаження, а залiзниця - вiдмiнний вiд нього, i жодну з цих пропозицiй не було прийнято, порядок надолуження не можна вважати погодженим. У такому разi нi залiзниця, нi вантажовiдправник не несуть зазначеної вiдповiдальностi.

     Термiн погодження порядку надолуження недовантаження законодавством не встановлено, тому вантажовiдправник має право у своєму замовленнi зазначити строк для вiдповiдi. Коли замовлення складено без зазначення строку для вiдповiдi, залiзниця повинна дати вiдповiдь протягом нормально необхiдного для цього часу, але не пiзнiше дня, що вказаний вантажовiдправником як перший день видiлення рухомого складу.

     Якщо залiзниця не дала вiдповiдi на пропозицiї вантажовiдправника щодо порядку видiлення рухомого складу для надолуження недовантаження або заперечує проти надолуження недовантаження з посиланням на вiдсутнiсть рухомого складу, вона зобов'язана видiлити вагони для надолуження недовантаження у порядку, що був запропонований вантажовiдправником.

     4.9. Згiдно з пунктом 2.3 Правил планування перевезення вантажiв у власних або орендованих вагонах, коли є дозвiл на вихiд таких вагонiв на загальну мережу залiзницi, здiйснюється вiдправниками за окремими замовленнями (форма ГУ-12) незалежно вiд того, чи належать цi вагони вiдправниковi, одержувачу або експедитору. Замовлення на перевезення вантажiв у власних вагонах, що не належать вiдправнику, погоджується з власником вагонiв. Облiк виконання плану перевезень вантажiв у власних або орендованих вагонах здiйснюється в окремiй облiковiй картцi, на пiдставi якої визначаються розмiри матерiальної вiдповiдальностi сторiн за невиконання плану.

     Якщо план перевезень у таких вагонах не виконано з вини вантажовiдправника, то нi вiн, анi залiзниця не несуть вiдповiдальностi за невиконання плану.

     У разi коли вантажовiдправник не може здiйснити перевезення у запланованих власних або орендованих вагонах з причин, якi вiд нього не залежать (стихiйне лихо, обмеження навантаження та iншi), залiзниця може надати рухомий склад загального користування згiдно з замовленням вiдправника, поданого не менш як за три доби до дня навантаження.

     4.10. Нарахування штрафу за невиконання мiсячних планiв i додаткових замовлень на перевезення вантажiв на залiзницю i вiдправника провадиться по закiнченнi кожної декади, а сальдова сума штрафу визначається пiсля закiнчення мiсяця. Однак якщо мiсячний план або додаткове замовлення виконано в цiлому за мiсяць, розрахунки за штрафами, нарахованими за невиконання плану (замовлення) в окремi декади, не провадяться.

     4.11.За невиконання плану перевезень на залiзницi призначення статтею 106 Статуту встановлено сплату вантажовiдправником штрафу за вагон (контейнер) у розмiрi однiєї добової ставки за користування вагоном (контейнером).

     Порядок облiку виконання плану перевезень на залiзницi призначення встановлено у пунктi 6.7 Правил планування, згiдно з яким данi про навантаження на залiзницi призначення вказуються для всiх вантажiв тiльки у вагонах (контейнерах) i тiльки для залiзниць України - у графах 10 - 15 облiкової картки. Для експортних вантажiв в облiковiй картцi вказуються залiзницi, якi передають вантаж за кордон.

     Оскiльки планування перевезень вантажiв на експорт здiйснюється за внутрiшнiми Правилами планування, в тому числi iз зазначенням залiзниць прикордонного переходу та призначення, то незалежно вiд того, що перевезення вантажу здiйснюється вiдповiдно до Угоди про мiжнародне залiзничне вантажне сполучення (СМГС), вiдповiдальнiсть за невиконання плану перевезень на залiзницi призначення визначається на пiдставi Статуту та Правил планування перевезень вантажiв.

     Штраф за невиконання плану перевезень на залiзницi призначення є самостiйним видом штрафу, сплата якого не залежить вiд виконання чи невиконання загального плану перевезень в цiлому за мiсяць, i Статут не передбачає можливостi звiльнення вантажовiдправника вiд цього виду штрафу.

     4.12.Розрахунки за штрафами за невиконання мiсячних планiв i додаткових замовлень на перевезення вантажiв здiйснюються в порядку та в строки, встановленi статтею 109 Статуту.

     Вiдповiдно до статтi 109 Статуту пiсля закiнчення мiсяця, але не пiзнiше 10 числа наступного мiсяця начальник станцiї повiдомляє вантажовiдправнику розрахунок суми штрафу за невиконання плану перевезень. Повiдомлення може бути зроблено у будь-якiй формi: вручення представнику рахунку-фактури, надсилання листа, телеграми, вручення другого примiрника облiкової картки або в iнший спосiб. Доказами такого повiдомлення можуть бути вiдповiднi документи. Нарахованi суми пiдлягають сплатi у п'ятиденний термiн.

     Вiдсутнiсть доказiв повiдомлення залiзницею вантажовiдправника про суми нарахованих штрафiв не є перешкодою для пред'явлення претензiї та позову, оскiльки встановлений статтею 109 Статуту 10-денний строк не є присiчним.

5. Розрахунки за перевезення вантажiв i додатковi збори

     5.1. Платежi за перевезення вантажiв i надання додаткових послуг вiдправник повинен сплатити залiзницi на станцiї вiдправлення готiвкою, чеками або шляхом безготiвкового розрахунку через розрахунковi пiдроздiли залiзниць. Остаточнi розрахунки мiж залiзницями i одержувачами за перевезення вантажiв i надання додаткових послуг здiйснюються на станцiях призначення. Вiдправка або видача вантажiв можуть бути затриманi до внесення платежiв (стаття 62 Статуту).

     Вiдповiдно до статтi 62 Статуту у разi несвоєчасного внесення вантажовiдправником, вантажоодержувачем, експедитором належної плати, зборiв та штрафiв справляється пеня за кожний день затримки у розмiрi, встановленому законодавством. Чинне законодавство не встановлює розмiр такої пенi. Проте залiзниця при укладаннi з вантажовiдправником та вантажоодержувачем Договору про порядок розрахункiв за перевезення та додатковi послуги може передбачити у ньому конкретнi умови оплати послуг та розмiр пенi за порушення умов такої оплати згiдно з Правилами розрахункiв за перевезення вантажiв.

     Згiдно з названими Правилами та Типовим договором про органiзацiю перевезень вантажiв i проведення розрахункiв за перевезення розрахунковий пiдроздiл залiзницi - Технологiчний центр з оброблення перевiзних документiв (далi - ТехПД) на пiдставi укладеного договору зараховує отриманi в порядку передоплати суми на особовий рахунок платника i списує їх в мiру оформлення та надходження розрахункових документiв за здiйсненi перевезення, наданi послуги та штрафи.

     Облiк використання коштiв з особового рахунку ведеться на пiдставi перевiзних документiв, накопичувальних карток, вiдомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усi належнi залiзницi платежi за додатковi послуги, штрафи (якщо вони не були включенi у вiдомостi плати за користування вагонами i контейнерами) включаються в накопичувальнi картки, якi складаються станцiями iз зазначенням у них вiдомостей про наданi послуги i їх вартiсть. Цi вiдомостi пiдтверджуються пiдписами працiвника станцiї i платника.

     Перевiзнi документи, вiдомостi плати за користування вагонами i контейнерами, накопичувальнi картки мають бути пiдписанi уповноваженим працiвником платника. У разi вiдмови вiд пiдписання зазначених документiв станцiя складає акт загальної форми, додає його до вiдповiдного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разi незгоди платника з пiдставами або розмiром нарахування вiн має право звернутися з претензiєю та/або позовом до залiзницi з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

     Однак якщо платник пiдписує вiдомостi плати за користування вагонами i контейнерами, накопичувальнi картки тощо iз запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залiзниця не має права списувати спiрнi суми iз попередньої оплати; в такому разi спiр має врегульовуватись платником безпосередньо зi станцiями, якi нарахували платежi, i ТехПД, що провадить розрахунки. У разi недосягнення домовленостi стягнення коштiв вирiшується в претензiйно-позовному порядку за позовом залiзницi.

     Пунктом 2.6 Правил розрахункiв за перевезення вантажiв встановлено, що у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежiв i зборiв, що пiдлягають сплатi, залiзниця нараховує податок на додану вартiсть, який списується з особового рахунку платника. При цьому чинне законодавство не вимагає вiд платника згоди в будь-якiй формi на нарахування та списання податку на додану вартiсть.

     Господарським судам слiд враховувати, що для повернення зайво нарахованих грошових коштiв застосовується скорочений 6-мiсячний строк позовної давностi, який обраховується з дня списання коштiв з особового рахунка платника в ТехПД.

     5.2. Вантажi видаються на станцiї призначення зазначеному в накладнiй одержувачу пiсля внесення всiх належних залiзницi платежiв. Пiдприємства залiзничного транспорту загального користування мають право на заставу переданих їм для перевезення вантажiв як гарантiї отримання належної провiзної плати та iнших платежiв (стаття 51 Статуту). Залiзнична накладна одночасно є договором застави вантажу. Заставне право дiє, поки вантаж перебуває у вiданнi залiзницi. З цього випливає, що заставне право на вантаж залiзниця може використовувати лише для забезпечення отримання платежiв за даною конкретною накладною, але не як гарантiю отримання платежiв за попереднi чи наступнi перевезення та послуги.

     Слiд зазначити, що стаття 48 Статуту не надає залiзницi права реалiзувати вантаж, що надiйшов на станцiю призначення у зв'язку з невнесенням вантажоодержувачем всiх належних залiзницi платежiв до закiнчення тридобового термiну, наданого названою статтею вантажовiдправнику для розпорядження вантажем. У разi порушення встановлених статтями 48 та 51 Статуту термiнiв реалiзацiї вантажу залiзниця повинна вiдшкодувати вантажовiдправнику (вантажоодержувачу) вартiсть реалiзованого вантажу.

     У випадку використання залiзницею згiдно зi статтею 51 Статуту свого заставного права на вантаж застосовується порядок реалiзацiї, встановлений статтею 49 Статуту та Правилами реалiзацiї вантажiв.

     Кошти, одержанi залiзницею за реалiзований вантаж, за мiнусом належної залiзницi суми перераховуються зазначеним у накладнiй одержувачу або вiдправнику в залежностi вiд того, хто з них оплатив вартiсть вантажу i заявив претензiю або позов залiзницi. У разi неможливостi такого розрахунку залiзниця використовує кошти згiдно зi статтею 50 Статуту.

     5.3. Стаття 11 ЦК України пiдставами для виникнення цивiльних прав i обов'язкiв визначає, зокрема, як договори та iншi правочини, так i те, що цивiльнi права i обов'язки можуть виникати безпосередньо з актiв цивiльного законодавства.

     Стаття 908 ЦК України, яка кореспондується iз статтею 307 ГК України, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирiв i багажу окремими видами транспорту, а також вiдповiдальнiсть сторiн щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо iнше не встановлено цим Кодексом, iншими законами, транспортними кодексами (статутами), iншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються вiдповiдно до них.

     Таким чином, права i обов'язки сторiн виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на пiдставi норм, установлених актами законодавства, в тому числi нормативно-правових актiв, якi регулюють взаємовiдносини у певних випадках.

     Стаття 46 Статуту встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти i вивезти вантаж, що надiйшов на його адресу. Термiни вивезення i порядок зберiгання вантажiв установлюються Правилами. Вантажi, що прибули, зберiгаються на станцiї безкоштовно протягом доби. За зберiгання вантажу на станцiї понад зазначений термiн справляється плата, встановлена тарифом.

     Правила зберiгання вантажiв у пунктi 5 встановлюють, що у випадках, коли одержувач не вивiз вантаж з мiсця загального користування у термiни, встановленi статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберiгання вантажу, встановлена тарифом, незалежно вiд того, чиїми засобами здiйснюється охорона вантажу. Винятком з цього правила може бути прострочення та доставка залiзницею вантажу до порту призначення пiсля закiнчення навiгацiї. У такому випадку згiдно зi статтею 88 Статуту вiдповiдальне зберiгання в порту здiйснюється за рахунок залiзницi.

     Якщо залiзниця не повiдомить про прибуття вантажу, одержувач звiльняється вiд внесення плати за користування вагонами (контейнерами) i за зберiгання вантажу до того часу, як буде надiслано повiдомлення (пункт 4 Правил видачi вантажiв).

     Правила зберiгання вантажiв установлюють, що збiр за зберiгання вантажiв у вагонах (контейнерах) у разi затримки їх з вини одержувача (вiдправника) пiсля закiнчення термiну безоплатного зберiгання сплачується незалежно вiд мiсця затримки (на станцiї призначення та на пiдходах до неї, на прикордонних, припортових станцiях тощо), при цьому термiн безоплатного зберiгання обчислюється з моменту затримки.

     За зберiгання на мiсцях загального користування та на колiях станцiї вiдправлення вантажiв, завантажених у вагони (контейнери), якi простоюють в очiкуваннi оформлення перевезення (в тому числi пiд митним оформленням та з iнших причин, незалежних вiд залiзницi), збiр сплачується з моменту ввезення на станцiю до моменту закiнчення затримки.

     Пiдставою для нарахування та стягнення збору за зберiгання, в тому числi при затримцi вагонiв (контейнерiв) на шляху перевезення, є акт загальної форми, який складається для засвiдчення обставин, що виникли в процесi перевезення вантажу, i пiдписується особами, якi беруть участь у засвiдченнi обставин, що стали пiдставою для складання акта, але не менше як двома особами, вiдповiдно до Правил складання актiв, Правил користування вагонами i контейнерами.

     Збiрник тарифiв на перевезення вантажiв залiзничним транспортом України Тарифне керiвництво N 1 (з наступними змiнами i доповненнями) в пунктi 2 роздiлу 2 встановлює розмiри зборiв за зберiгання вантажiв; таким чином, збiр за зберiгання вантажiв є регульованим тарифом i не потребує додаткового погодження сторонами.

     Пункт 2.3 роздiлу 2 Тарифного керiвництва N 1 також встановлює, що за зберiгання у вагонах вантажiв, що мають вивантажуватись на мiсцях загального i незагального користування, але не поданi пiд вивантаження з вини одержувача, збiр справляється пiсля закiнчення термiну безоплатного зберiгання.

     Однак при цьому судам необхiдно встановлювати та надавати оцiнку обставинам, за яких залiзниця не подавала чи не могла подавати вагони пiд вивантаження i з'ясовувати, чи був одержувач повiдомлений належним чином про прибуття на його адресу вантажу або з яких причин вагони було затримано залiзницею на шляху перевезення i чи дiйсно цi причини не залежали вiд залiзницi.

     Пункт 9 Правил зберiгання вантажiв та пункт 2.4 роздiлу 2 Тарифного керiвництва N 1 встановлюють порядок стягнення плати за зберiгання вантажу, який завозиться вiдправником на станцiю вiдправлення на мiсця загального користування частинами i в день пред'явлення перевiзних документiв не був зданий повнiстю. Цей збiр нараховується на загальну масу ввезеного вантажу. Доказом ввезення вантажу на станцiю частинами є вiдмiтки у графi 2 зворотного боку накладної, в якiй працiвник залiзницi проставляє дату, кiлькiсть мiсць i масу всiєї партiї вантажу чи окремо кожної його частини, яка ввозиться, та засвiдчує своїм пiдписом вiдповiдно до пункту 3.3 Правил оформлення перевiзних документiв.

     Оскiльки стаття 908 ЦК України i стаття 307 ГК України визначили, що умови перевезень вантажiв окремими видами транспорту, а також вiдповiдальнiсть суб'єктiв господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами (статутами), а й iншими нормативно-правовими актами, то у господарського суду немає правових пiдстав не застосовувати норми Правил зберiгання вантажiв та Тарифного керiвництва N 1.

     Припис статтi 23 Закону України "Про залiзничний транспорт", який кореспондується зi статтею 110 Статуту, щодо обов'язку залiзницi забезпечити збереження вантажу вiд часу його прийняття для перевезення i до моменту видачi одержувачу, а у разi незбереження вантажу - вiдшкодувати вартiсть за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, не звiльняє вантажоодержувача вiд сплати збору за зберiгання вантажiв понад нормативний безоплатний термiн зберiгання.

     Норми статтi 46 Статуту, Правил зберiгання вантажiв та Тарифного керiвництва N 1 не передбачають укладання окремого договору на зберiгання вантажу, який перевозиться за договором перевезення (накладної), як i не передбачають винятку щодо сплати збору за ставками Тарифного керiвництва N 1 за зберiгання вантажiв у вагонах, якi належать iншим країнам.

     Однак, пункт 7 Правил зберiгання вантажiв встановлює, що на прохання вантажовласникiв залiзниця може надавати їм мiсця в смузi вiдведення, на вiдкритих майданчиках та складах станцiй для зберiгання вантажiв на строк, бiльший граничного термiну зберiгання. Умови такого зберiгання вантажiв i плата за нього визначаються окремою угодою мiж залiзницею i вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберiгатись вантажi у вагонах i контейнерах. У цих випадках плата за зберiгання визначається за вiльними тарифами на умовах укладеної окремої угоди.

     Пiдпункт 2.8 пункту 2 роздiлу 2 Тарифного керiвництва N 1 прямо визначає, що збiр за зберiгання справляється незалежно вiд плати за користування вагонами (контейнерами).

     Збiр за зберiгання вантажiв, навiть якщо вiн збiльшений начальником залiзницi до двократного розмiру, не є санкцiєю - мiрою вiдповiдальностi за порушення зобов'язання.

     5.4. У разi здавання одержувачем, портом пiсля вивантаження неочищених вагонiв або контейнерiв одержувач, порт вiдшкодовують залiзницi витрати, пов'язанi з очищенням порожнiх вагонiв у пунктах їх наступного навантаження шляхом сплати залiзницi штрафу в розмiрi, передбаченому статтею 123 Статуту, i плати за затримку вагонiв пiд очищенням згiдно зi статтею 119 Статуту.

     Оскiльки вiдповiдно до статтi 125 Статуту пiсля прибуття вантажу на станцiю призначення всю вiдповiдальнiсть перед залiзницею несе одержувач, вiн вiдшкодовує зазначенi витрати i у випадку, коли вантаж було навантажено у неочищенi вагони вiдправником.

     Факт непромивки, неочищення вагонiв вiд залишкiв вантажу та смiття пiсля вивантаження засобами одержувача засвiдчується залiзницею актом загальної форми, який пiдписується особами, що беруть участь у засвiдченнi обставин, якi стали пiдставою для складання акта.

     Вiдповiдно до статтi 35 Статуту та пiдпункту 1.3 пункту 1 Правил перевезення вантажiв навалом i насипом промивання вагонiв пiсля вивантаження забруднювальних вантажiв здiйснюється одержувачем у спецiально обладнаних мiсцях. Перелiк таких вантажiв наведено у додатку 2 до названих Правил.

     У разi вiдсутностi в одержувача умов та можливостей для промивання вагонiв залiзниця може виконувати цi роботи з оплатою за договором, виходячи iз ставок зборiв за промивання вагонiв, затверджених вiдповiдною залiзницею. Статут не передбачає обов'язку залiзницi надавати вантажоодержувачу документи, що засвiдчують факт промивання вагонiв.

     Чинним законодавством на залiзницю не покладено обов'язку з надання розрахункових документiв, що пiдтверджують розмiр витрат, пов'язаних з промиванням вагонiв, оскiльки вiдповiдно до статтi 60 Статуту ставки зборiв з вантажоодержувачiв за очищення, промивання та дезiнфекцiю вагонiв засобами залiзниць у випадках, передбачених вищеназваною статтею Статуту, затверджуються залiзницями.

     Пiдставою для здiйснення розрахункiв за надання залiзницею додаткових послуг, зокрема, промивання вагонiв, згiдно зi статтею 62 Статуту та з пiдпунктом 2.6 пункту 2 Правил розрахункiв за перевезення вантажiв є пiдписана працiвником станцiї та платником накопичувальна картка.

     Слiд враховувати, що передбачену статтею 123 Статуту вiдповiдальнiсть за здавання неочищеного рухомого складу або контейнерiв порти несуть не тiльки у випадках, коли вони виступають вантажоодержувачами, але й у випадках, коли вони не є вантажоодержувачами, а лише здiйснюють вивантаження вагонiв (при перевалцi вантажу в прямому змiшаному сполученнi, вiдвантаженнi iмпортного вантажу тощо).

     5.5. У статтях 57 та 58 Статуту визначено, що тарифи на перевезення вантажiв, пасажирiв, багажу, вантажобагажу залiзничним транспортом (за винятком примiських пасажирських перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабiнет Мiнiстрiв України.

     Вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органiв виконавчої влади та виконавчих органiв мiських рад щодо регулювання цiн (тарифiв)" з подальшими змiнами i доповненнями наказом Мiнтрансу України вiд 15.11.99 N 551 затверджено Збiрник тарифiв на перевезення вантажiв залiзничним транспортом України (Тарифне керiвництво N 1). Тарифи на перевезення, розмiр зборiв i штрафiв, наведенi в Тарифному керiвництвi N 1, застосовуються на всiх лiнiях залiзниць широкої та вузької колiй загальної мережi залiзниць України, що включенi в постiйну експлуатацiю, для всiх вiдправникiв i одержувачiв вантажiв.

     Тарифне керiвництво N 1 вмiщує пояснення щодо застосування тарифiв за перевезення (провiзної плати), розмiри додаткових зборiв за операцiї, пов'язанi з перевезенням вантажiв, а також перелiк додаткових операцiй, якi залiзниця може виконувати на прохання вiдправника або одержувача за окремими договорами на пiдставi вiльних тарифiв.

     5.6. Слiд враховувати, що без виконання додаткових операцiй, зазначених у роздiлi 2 Тарифного керiвництва N 1, вантаж не може бути навантажено та прийнято до перевезення або видано вантажоодержувачу на станцiї призначення.

     Роздiл 2 Тарифного керiвництва N 1 встановлює регульованi тарифи - збори за додатковi операцiї, пов'язанi з перевезенням вантажiв, до яких вiднесено i збори за виконання експедиторських операцiй, в тому числi отримання вiд станцiї дозволу (вiзи) на ввезення i завантаження вантажу (таблиця N 4).

     Пункт 1.6 Правил оформлення перевiзних документiв встановлює порядок перевiрки залiзницею перевiзних документiв i їх вiзування начальником станцiї або уповноваженим ним працiвником станцiї. Вiзування передує укладанню договору перевезення.

     Пункт 3.1 Правил оформлення перевiзних документiв встановлює, що вiзування накладної здiйснюється у разi надання дозволу на навантаження у мiсцях загального i незагального користування; таким чином, вiзування є обов'язковою додатковою операцiєю, пов'язаною з перевезенням, яка передує укладанню договору перевезення.

     Оскiльки залiзнична накладна є письмовою формою договору перевезення конкретного вантажу, то для вiзування накладної нема потреби укладати окремий договiр.

     5.7. Виконання залiзницею додаткових операцiй, пов'язаних з перевезенням вантажiв (завантаження, розвантаження, зважування, експедирування тощо) згiдно зi статтею 22 Статуту здiйснюється на пiдставi окремих договорiв, якi вiдповiдно до статтi 181 ГК України можуть бути укладенi у спрощений спосiб.

     Роздiл 1 Тарифного керiвництва N 1 передбачає перелiк видiв перевезень, робiт i послуг, щодо яких здiйснюється державне регулювання тарифiв i тих, якi виконуються залiзничним транспортом за вiльними тарифами на пiдставi окремих договорiв (таблиця N 3), i розмiр яких повинен бути погоджений у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству: або зазначений в додатку до договору про органiзацiю перевезень вантажiв, або визначений шляхом пiдписання окремого протоколу, погодження за допомогою засобiв зв'язку тощо.

     До цього перелiку додаткових послуг, якi можуть виконуватися залiзничним транспортом за вiльними тарифами, вiднесено утримання, обслуговування та перевiд стрiлок, вiдкриття i закриття ворiт, шлагбаумiв на переїздах, розташованих на пiд'їзних колiях вiтковласникiв, оскiльки власник пiд'їзної колiї може й сам власними силами виконувати цi роботи.

     Вартiсть виконання операцiй з переведення стрiлок на пiд'їзнiй колiї, яка не належить залiзницi, не включено до ставок збору за подачу та забирання вагонiв локомотивом залiзницi. Ставки зборiв за подачу й забирання вагонiв залежать вiд кiлькостi вагонiв, якi подаються чи забираються, та вiд вiдстанi подавання-забирання в обидва кiнцi i наведенi у таблицях 1 та 2 роздiлу 2 Тарифного керiвництва N 1.

     Вiдповiдно до статтi 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо iнше не встановлено договором або законом. Таким чином, стрiлочнi переводи на пiд'їзнiй колiї мають утримуватись i обслуговуватись власником пiд'їзної колiї; залiзниця може виконувати цi операцiї за договором, у якому має бути зазначено, якi саме операцiї виконуються залiзницею: чи в сукупностi утримання, обслуговування, переведення стрiлок, чи тiльки окремi, наприклад, переведення стрiлок. У договорi або в iнший спосiб визначається також договiрна вартiсть виконання операцiй.

     У разi виникнення спору з приводу безпiдставного нарахування платежiв за додатковi послуги, якi є необов'язковими та надаються за вiльними тарифами, залiзниця має довести, що вiдправник, одержувач або експедитор замовляли цi додатковi послуги i що сторонами встановлено договiрнi вiдносини та погоджено у будь-який спосiб вiдповiднi тарифи.

     5.8. Вантажi, зазначенi у Перелiку, який затверджено наказом Мiнтрансу України вiд 20.01.97 N 18 "Про охорону i супроводження вантажiв, що перевозяться залiзничним транспортом України", приймаються до перевезення пiд воєнiзованою охороною залiзницi, за що вiдправник вносить залiзницi окрему плату.

     У разi супроводження вантажу пiд час перевезення провiдником вiдправника (одержувача) плата за охорону не справляється.

     5.9. Згiдно зi статтею 119 Статуту за користування вагонами i контейнерами залiзницi вантажовiдправниками, вантажоодержувачами, власниками пiд'їзних колiй, портами, органiзацiями, установами, громадянами - суб'єктами пiдприємницької дiяльностi вноситься плата.

     Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звiльнення вiд зазначеної плати у разi затримки вагонiв (контейнерiв), що виникла з вини залiзницi, встановлюється Правилами користування вагонами i контейнерами.

     Пiд користуванням вагонами (контейнерами) слiд розумiти використання вiдповiдного рухомого складу залiзницi певним суб'єктом господарської дiяльностi, у тому числi власником залiзничної пiд'їзної колiї, який безпосередньо приймає вагони (контейнери) вiд залiзницi для виконання подальших операцiй з ними, а потiм повертає їх залiзницi.

     Час користування, за який цим суб'єктом господарської дiяльностi вноситься вiдповiдна плата, визначається вiд моменту прийняття вагонiв (контейнерiв) вiд залiзницi до моменту їх повернення залiзницi.

     5.10. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонiв на станцiях призначення i на пiдходах до них в очiкуваннi подання їх пiд вивантаження, перевантаження з причин, що залежать вiд вантажоодержувача, власника залiзничної пiд'їзної колiї, порту, пiдприємства.

     У разi затримки вагонiв на станцiї призначення з причин, якi залежать вiд вантажовласника, залiзниця складає акт загальної форми ГУ-23, який пiдписується представниками станцiї i вантажовласника. В актi вказується час початку та закiнчення затримки вагонiв i їх номери.

     Затримка вагонiв i контейнерiв з вини вантажовласника на пiдходах до станцiї призначення оформляється наказом залiзницi, актом про затримку вагонiв форми ГУ-23а, що складається станцiєю затримки вагонiв i пiдписується особами, якi беруть участь у засвiдченнi обставин, що стали пiдставою для складання актiв, але не менше як двома особами вiдповiдно до пункту 3 Правил складання актiв. Усi данi, вказанi в цьому актi, передаються станцiєю у "Повiдомленнi про затримку вагонiв" на станцiю призначення, яка повинна iнформувати вантажовласника про затримку вагонiв з його вини шляхом вручення копiї такого "Повiдомлення…" не пiзнiше двох годин пiсля його отримання станцiєю призначення.

     У вирiшеннi спорiв про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонiв i контейнерiв на пiдходах до станцiї призначення судам належить перевiряти дотримання залiзницями цього порядку.

     5.11. Стаття 119 Статуту встановила, що зазначена плата за користування вагонами i контейнерами стягується також з вантажовiдправникiв, вантажоодержувачiв у разi затримки вагонiв (контейнерiв), пов'язаної з митним оформленням.

     У пунктi 6 Правил користування вагонами i контейнерами встановлено, що всi завантаженi вагони, що знаходяться на станцiях i на пiдходах до них в очiкуваннi подавання пiд вантажнi операцiї з причин, якi залежать вiд вантажовласника, є такими, що перебувають у користуваннi вантажовласника.

     Пiдстави звiльнення вантажовласника вiд плати за користування вагонами передбаченi у статтi 121 Статуту та в пунктi 16 Правил користування вагонами; затримку вагонiв, пов'язану з митним оформленням, до цих пiдстав не вiднесено.

     Порядком взаємодiї митних органiв i залiзниць України пiд час перемiщення через митний кордон товарiв (вантажiв) залiзничними вантажними поїздами, затвердженим спiльним наказом Державної митної служби України та Мiнтрансу України вiд 30.03.2001 N 231/174 (в редакцiї наказу Державної митної служби України та Мiнтрансзв'язку України вiд 28.05.2004 N 399/442, зареєстрованим у Мiнiстерствi юстицiї України 22.06.2004, далi - Порядок) визначено, що товари (вантажi), що прибувають на станцiю призначення й перебувають пiд митним контролем, розмiщуються на цiй станцiї й перебувають пiд охороною залiзницi, а для здiйснення митних процедур можуть подаватися в iншi зони митного контролю.

     Про прибуття вантажу посадова особа станцiї призначення повiдомляє митницю призначення та вантажоодержувача. За вiдсутностi на станцiї призначення митного пiдроздiлу митниця призначення та залiзнична станцiя погоджують окремий порядок повiдомлення й передання документiв залежно вiд мiсцевих умов, який встановлюється у Технологiчному процесi роботи станцiї.

     Пiсля проведення митного оформлення вантажiв перевiзнi документи з вiдповiдними вiдмiтками, пiдписом та вiдбитками особистої номерної печатки посадової особи митницi призначення вантажоодержувачем повертаються на станцiю призначення та служать пiдставою для видачi товарiв (вантажiв) одержувачу.

     Видача вантажiв до закiнчення митного оформлення забороняється.

     Однак у пунктi 3.6 Порядку зазначено, що на прохання вантажоодержувача митне оформлення товарiв (вантажiв) у повному обсязi може здiйснюватися безпосередньо в митницi вiдправлення; в окремих випадках (мається на увазi виробнича необхiднiсть вантажоодержувача або залiзницi) допускається подача таких вантажiв на пiд'їзну колiю за умови перебування їх пiд охороною за зверненням вантажоодержувача.

     Пункт 3.12 Порядку допускає подачу транспортних засобiв з товарами (вантажами) на пiд'їзнi колiї без проставляння на перевiзних документах пiдпису й вiдбиткiв особистої номерної печатки посадової особи митницi призначення за умови перебування цих товарiв (вантажiв) пiд охороною за зверненням вантажоодержувача.

     У разi неможливостi здiйснити декларування товару (вантажу) в обраному митному режимi вантажоодержувач може розмiстити товар (вантаж) згiдно з вимогами Положення про склади тимчасового зберiгання й Порядку роботи митного складу.

     Стаття 87 Митного кодексу України визначила, що декларантами можуть бути пiдприємства або громадяни, яким належать товари i транспортнi засоби, що перемiщуються через митний кордон України, або уповноваженi ними митнi брокери (посередники). Обов'язки та вiдповiдальнiсть декларанта передбаченi у статтi 88 Митного кодексу.

     Пiсля доставки залiзницею вантажу до митницi призначення митне оформлення (декларування) вантажу здiйснює вантажоодержувач або за договором з ним митний брокер, вiд яких залежить вчасне оформлення митних декларацiй та виконання митних процедур, оскiльки стаття 113 Митного кодексу України покладає на працiвникiв залiзничного транспорту обов'язок сприяти посадовим особам митних органiв у виконаннi ними своїх службових обов'язкiв, а не декларувати вантажi, якi перебувають пiд митним контролем.

     Однак "видача вантажу" в повне розпорядження вантажоодержувачу та подача таких вагонiв (контейнерiв) з вантажами на пiд'їзну колiю за умови перебування їх пiд охороною з дозволу митного органу за зверненням вантажоодержувача без права вивантаження вантажiв iз вагонiв не є тотожними поняттями.

     Суди повиннi враховувати, що якщо вантажоодержувач не використовує передбачену Порядком можливiсть забрати на пiд'їзну колiю з дозволу митницi та пiд охорону вагони з вантажами, якi перебувають пiд митним контролем, а натомiсть використовує залiзничнi вагони як "склади на колесах", то такий одержувач повинен сплачувати залiзницi плату за користування вагонами на пiдставi статтi 119 Статуту та збiр за зберiгання вантажiв на пiдставi статтi 46 Статуту, пункту 9 Правил зберiгання вантажiв i пункту 2 роздiлу 2 Тарифного керiвництва N 1.

     5.12. Пiдстави звiльнення вантажовласника вiд плати за користування вагонами передбаченi в статтi 121 Статуту залiзниць України та пунктi 16 Правил користування вагонами. У статтi 121 Статуту залiзниць зазначено, що вiдправник, одержувач, порт звiльняються вiд плати за користування вагонами i контейнерами в iнших випадках, передбачених Правилами.

     Так, зокрема, Правила складання актiв у пунктi 17 встановлюють, що у разi обґрунтованостi скарги вантажоодержувача на вiдмову начальника станцiї скласти комерцiйний акт начальник Дирекцiї залiзничних перевезень дає розпорядження про складання комерцiйного акта (акта загальної форми). У цьому разi плата за зберiгання вантажу, а також плата за користування вагоном (контейнером) протягом часу затримки складання акта з одержувача не стягується.

     Також якщо при передаваннi вагонiв чи контейнерiв одержувачу буде виявлено їх пошкодження, ознаки недостачi, псування або пошкодження вантажу на вiдкритому рухомому складi або в критих вагонах без пломб, несправнiсть пломб або запiрно-пломбувальних пристроїв, їх вiдсутнiсть, видача вантажу провадиться за участю представника залiзницi iз складанням у вiдповiдних випадках комерцiйного акта. Вiдповiдно до пункту 11 Правил видачi вантажiв такi вагони до прибуття представника станцiї для перевiрки вантажу не вважаються переданими в користування одержувачу.

     5.13. Загальний час, за який вантажовласником вноситься плата залiзницi за користування вагонами, включає час затримки вагонiв з причин, якi залежать вiд вантажовласника, та час перебування їх у безпосередньому розпорядженнi вантажовласника.

     Що ж до взаємовiдносин власникiв пiд'їзних колiй - суб'єктiв господарської дiяльностi з третiми особами-контрагентами, якi ними обслуговуються (тобто безпосередньо з вантажовiдправниками i вантажоодержувачами), то вони визначаються i реалiзуються без участi залiзниць. Вiдповiдальнiсть перед залiзницею у зв'язку з використанням вагонiв (контейнерiв) несе суб'єкт господарської дiяльностi, який безпосередньо приймає вiд неї вагони (контейнери).

     5.14. Правила експлуатацiї, номерного облiку i розрахункiв за користування вантажними вагонами, що є власнiстю iнших держав, затвердженi 24.05.96 згiдно з дорученням Ради залiзничного транспорту, держав - учасниць Спiвдружностi, Латвiйської, Литовської i Естонської Республiк, надають право залiзницям України використовувати вагони, що належать власникам, розташованим за межами України, для перевезення вантажiв у внутрiдержавному сполученнi. Вимоги щодо такого використання вагонiв мiстяться у роздiлi 1 цих Правил.

     Вантажовласники, порти на пiдставi статтi 119 Статуту повиннi вiдшкодовувати залiзницям плату за користування вагонами iнших держав вiд часу прийому цих вагонiв вiд залiзницi до повернення їх пiсля виконання вантажних операцiй у порядку, визначеному Укрзалiзницею вiдповiдно до мiжнародних договорiв України з цих питань. Вiдповiдний порядок визначено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 28.10.96 N 1312 "Про номерний облiк простою вантажних вагонiв, якi належать iншим державам" та Правилами користування вагонами i контейнерами.

     5.15. Плата за користування вагонами як належностi України, так i належностi iнших держав не є заходом вiдповiдальностi, яка може застосовуватись лише за наявностi вини сторони у зобов'язаннi.

6. Штраф за неправильно зазначенi вiдомостi у накладнiй

     6.1. Стаття 118 Статуту визначає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує пiд час перевезення особливих заходiв безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з вiдправника, крiм заподiяних залiзницi збиткiв i витрат, стягується штраф у розмiрi п'ятикратної провiзної плати за всю вiдстань перевезення.

     Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначенi у накладнiй масу, кiлькiсть мiсць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з вiдправника, порту стягується штраф у розмiрi згiдно зi статтею 118 Статуту. При цьому вiдправник несе перед залiзницею вiдповiдальнiсть за наслiдки, якi виникли.

     У розглядi справ про стягнення цього штрафу господарським судам слiд виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна вiдомiсть; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями.

     Пiдставою для покладення на вiдправника вiдповiдальностi за неправильне зазначення ним вiдповiдних вiдомостей є акт загальної форми або комерцiйний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

     6.2. У застосуваннi статей 118 та 122 Статуту слiд враховувати, що штраф пiдлягає стягненню за самий факт допущення вантажовiдправником зазначених порушень, незалежно вiд того, чи завдано залiзницi у зв'язку з цим збитки.

     Збитки (додатковi витрати), завданi залiзницi через допущенi вiдправником порушення, зазначенi у статтях 118 та 122 Статуту, пiдлягають вiдшкодуванню вiдправником незалежно вiд сплати ним штрафу, оскiльки згiдно iз статтею 24 Статуту вантажовiдправники несуть вiдповiдальнiсть за всi наслiдки неправильностi, неточностi або неповноти вiдомостей, зазначених ними у накладнiй.

     6.3. Статут не мiстить чiтких приписiв стосовно того, якiй саме залiзницi (вiдправлення, призначення чи транзитнiй) належить право вимагати стягнення вказаного штрафу, тому такi позови можуть заявляти як залiзницi вiдправлення, так i призначення або транзитнi.

     Оскiльки накладна є письмовою формою договору перевезення вантажу, що укладається вантажовiдправником iз залiзницею згiдно зi статтею 24 Статуту i вантажовiдправники несуть вiдповiдальнiсть за всi наслiдки неправильностi, неточностi або неповноти вiдомостей, зазначених ними у накладнiй, то й вiдповiдачем за позовами про стягнення штрафу за неправильно зазначенi у накладнiй масу, кiлькiсть мiсць вантажу, його назву, код та адресу одержувача має бути вiдправник вантажу.

     6.4. Вiдповiдно до статтi 551 ЦК України розмiр неустойки (до якої вiднесено штраф i пеню) встановлюється договором або актом цивiльного законодавства i може бути зменшений за рiшенням суду, якщо вiн значно перевищує розмiр збиткiв, та за наявностi iнших обставин, якi мають iстотне значення.

     Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разi якщо порушення зобов'язання не завдало збиткiв iншим учасникам господарських вiдносин, суд може з урахуванням iнтересiв боржника зменшити розмiр належних до сплати штрафних санкцiй.

     Пункт 3 статтi 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмiр неустойки (штрафу, пенi), яка пiдлягає стягненню зi сторони, що порушила зобов'язання.

     Виходячи з цього, суди мають право при прийняттi рiшення про стягнення штрафу зменшувати його розмiр з урахуванням усiх конкретних обставин справи. Пiдстави та розмiр зменшення стягуваного штрафу повиннi бути мотивованi та обґрунтованi в рiшеннi суду.

     6.5. Щодо вантажiв, якi перевозяться на експорт на пiдставi мiжнародної накладної СМГС, необхiдно мати на увазi, що стаття 12 Угоди про мiжнародне залiзничне вантажне сполучення мiстить перелiк випадкiв, у яких за порушення також стягується штраф у п'ятикратному розмiрi, але склад порушень, за якi вiдправник несе вiдповiдальнiсть за правильнiсть вiдомостей та заяв, внесених ним у накладну СМГС, вiдрiзняється вiд умов, передбачених статтями 118 та 122 Статуту, а тому такi справи слiд вирiшувати на пiдставi статтi 12 СМГС.

Голова Вищого господарського суду України

С. Демченко