IМЕНЕМ УКРАЇНИ

РIШЕННЯ
КОНСТИТУЦIЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справi за конституцiйним поданням Президента України щодо вiдповiдностi Конституцiї України (конституцiйностi) Закону України "Про внесення змiн до деяких законiв України щодо мiнiмiзацiї впливу фiнансової кризи на розвиток вiтчизняної промисловостi"

м. Київ
14 липня 2009 року
N 18-рп/2009

Справа N 1-22/2009

     Конституцiйний Суд України у складi суддiв:

     Стрижака Андрiя Андрiйовича - головуючого,

     Баулiна Юрiя Васильовича,

     Вдовiченка Сергiя Леонiдовича,

     Головiна Анатолiя Сергiйовича,

     Джуня В'ячеслава Васильовича,

     Дiдкiвського Анатолiя Олександровича,

     Домбровського Iвана Петровича,

     Кампа Володимира Михайловича - доповiдача,

     Колоса Михайла Iвановича,

     Лилака Дмитра Дмитровича,

     Маркуш Марiї Андрiївни,

     Мачужак Ярослави Василiвни,

     Нiкiтiна Юрiя Iвановича,

     Стецюка Петра Богдановича,

     Ткачука Павла Миколайовича,

     Шишкiна Вiктора Iвановича,

     розглянув на пленарному засiданнi справу за конституцiйним поданням Президента України щодо вiдповiдностi Конституцiї України (конституцiйностi) Закону України "Про внесення змiн до деяких законiв України щодо мiнiмiзацiї впливу фiнансової кризи на розвиток вiтчизняної промисловостi" вiд 18 грудня 2008 року N 694-VI (Урядовий кур'єр, 2009 р., 3 лютого).

     Приводом для розгляду справи згiдно зi статтями 39, 40 Закону України "Про Конституцiйний Суд України" стало конституцiйне подання Президента України.

     Пiдставою для розгляду справи вiдповiдно до статтi 71 Закону України "Про Конституцiйний Суд України" є твердження суб'єкта права на конституцiйне подання про неконституцiйнiсть Закону України "Про внесення змiн до деяких законiв України щодо мiнiмiзацiї впливу фiнансової кризи на розвиток вiтчизняної промисловостi".

     Заслухавши суддю-доповiдача Кампа В. М. та дослiдивши матерiали справи, Конституцiйний Суд України установив:

     1. Суб'єкт права на конституцiйне подання - Президент України - звернувся до Конституцiйного Суду України з клопотанням перевiрити на вiдповiднiсть Конституцiї України (конституцiйнiсть) Закон України "Про внесення змiн до деяких законiв України щодо мiнiмiзацiї впливу фiнансової кризи на розвиток вiтчизняної промисловостi" вiд 18 грудня 2008 року N 694-VI (далi - Закон), опублiкований в газетi "Урядовий кур'єр" вiд 3 лютого 2009 року. Законом внесено змiни, зокрема, до статтi 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" вiд 5 лютого 1992 року N 2097-XII, статтi 5 Закону України "Про податок на додану вартiсть" вiд 3 квiтня 1997 року N 168/97-ВР.

     У конституцiйному поданнi стверджується, що положення Закону щодо надання податкових пiльг суб'єктам господарювання без вiдповiдного компенсацiйного механiзму призведуть до розбалансування Державного бюджету України, а тому вони порушують частину третю статтi 95 Конституцiї України.

     Автор клопотання вважає, що положення Закону про надання Кабiнету Мiнiстрiв України права встановлювати порядок ввезення, перелiк промислових пiдприємств та товарiв не вiдповiдають частинi першiй статтi 67, за якою кожен зобов'язаний сплачувати податки i збори в порядку i розмiрах, встановлених законом, та пункту 1 частини другої статтi 92 Основного Закону України щодо законодавчого визначення системи оподаткування, податкiв i зборiв.

     За Законом до 1 сiчня 2011 року закупiвля товарiв, робiт i послуг за державнi кошти здiйснюється у вiтчизняних виробникiв цих товарiв, робiт i послуг (юридичних та фiзичних осiб), крiм товарiв, якi не виробляються в Українi. На думку глави держави, положення Закону стосовно надання товарам нацiонального походження переваг порiвняно з товарами iноземного походження суперечить частинi третiй статтi 42 Конституцiї України.

     У конституцiйному поданнi Президент України стверджує, що пунктом 1 роздiлу II Закону порушена визначена частиною п'ятою статтi 94 Основного Закону України процедура набрання ним чинностi, оскiльки цим пунктом Закону встановлено дату набрання ним чинностi 1 сiчня 2009 року, а вiн опублiкований i набув чинностi 3 лютого 2009 року. Вiдтак, як вважає автор клопотання, Закон має зворотну дiю, а це не вiдповiдає частинi першiй статтi 58 Конституцiї України.

     2. Свої позицiї стосовно предмета конституцiйного подання висловили Голова Верховної Ради України, Антимонопольний комiтет України, Мiнiстерство фiнансiв України, Державна податкова адмiнiстрацiя України, вченi Академiї мунiципального управлiння, Донецького нацiонального унiверситету, Iнституту економiко-правових дослiджень НАН України, Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка, Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка, Нацiональної юридичної академiї України iменi Ярослава Мудрого, Одеської нацiональної юридичної академiї, фахiвцi Всеукраїнської громадської неприбуткової органiзацiї "Iнститут бюджету та соцiально-економiчних дослiджень".

     3. За результатами дослiдження матерiалiв справи Конституцiйний Суд України дiйшов висновку про необхiднiсть першочергової перевiрки додержання встановленої статтею 94 Конституцiї України процедури набрання чинностi Законом.

     3.1. Закон прийнято Верховною Радою України 18 грудня 2008 року. Однак Президент України повернув його зi своїми вмотивованими i сформульованими пропозицiями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Верховна Рада України повторно прийняла Закон 15 сiчня 2009 року не менш як двома третинами вiд її конституцiйного складу.

     Голова Верховної Ради України 20 сiчня 2009 року знову прийнятий Закон направив Президенту України. Закон був пiдписаний Президентом України 30 сiчня 2009 року й опублiкований у газетi "Урядовий кур'єр" вiд 3 лютого 2009 року та iнших офiцiйних виданнях iз зазначенням дати прийняття Закону - 18 грудня 2008 року.

     3.2. За Конституцiєю України Голова Верховної Ради України пiдписує прийнятий закон i невiдкладно направляє його Президентовi України; Президент України має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законiв (крiм законiв про внесення змiн до Конституцiї України) з наступним поверненням їх для повторного розгляду до Верховної Ради України зi своїми вмотивованими i сформульованими пропозицiями (частини перша, друга статтi 94, пункт 30 частини першої статтi 106).

     У частинi четвертiй статтi 94 Основного Закону України закрiплено обов'язок Президента України пiдписати та офiцiйно оприлюднити протягом десяти днiв закон, який пiд час повторного розгляду був прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами вiд її конституцiйного складу. Якщо Президент України не пiдписав такий закон, вiн невiдкладно офiцiйно оприлюднюється Головою Верховної Ради України i опублiковується за його пiдписом.

     Згiдно з частиною п'ятою статтi 94 Конституцiї України закон набирає чинностi через десять днiв з дня його офiцiйного оприлюднення, якщо iнше не передбачено самим законом, але не ранiше дня його опублiкування.

     Отже, офiцiйне оприлюднення, опублiкування закону є конституцiйно встановленою процедурою, необхiдною для набрання ним чинностi, що пiдтверджується правовою позицiєю Конституцiйного Суду України, викладеною в абзацi сьомому пiдпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рiшення Конституцiйного Суду України вiд 7 липня 2009 року N 17-рп/2009 у справi про конституцiйно встановлену процедуру набрання чинностi законом.

     3.3. Конституцiйний Суд України наголошував, що юридичним наслiдком застосування Президентом України вето щодо прийнятого закону є скасування останнiх результатiв голосування за нього i вiдкриття процедури його повторного розгляду у Верховнiй Радi України, яка має право враховувати або не враховувати пропозицiї Президента України до закону i прийняти його знову (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини Рiшення Конституцiйного Суду України вiд 7 липня 1998 року N 11-рп/98 у справi щодо порядку голосування та повторного розгляду законiв Верховною Радою України).

     За таких обставин датою прийняття закону слiд вважати дату його остаточного голосування за результатами повторного розгляду. Саме ця дата повинна бути вказана при офiцiйному оприлюдненнi закону та його опублiкуваннi (абзац четвертий пiдпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рiшення Конституцiйного Суду України вiд 7 липня 2009 року N 17-рп/2009 у справi про конституцiйно встановлену процедуру набрання чинностi законом).

     Оскiльки прийняття Закону за наслiдками повторного розгляду Верховною Радою України вiдбулося 15 сiчня 2009 року, то саме ця дата повинна зазначатися при офiцiйному оприлюдненнi та опублiкуваннi Закону вiдповiдно до частини четвертої статтi 94 Конституцiї України.

     Якщо за результатами розгляду повернутого закону з пропозицiями Президента України Верховна Рада України повторно прийняла закон, то саме вiн пiдлягає офiцiйному оприлюдненню та опублiкуванню, що пiдтверджується правовою позицiєю Конституцiйного Суду України, викладеною у Рiшеннi вiд 7 липня 1998 року N 11-рп/98 у справi щодо порядку голосування та повторного розгляду законiв Верховною Радою України. Тому в такому законi повинна вказуватися дата його повторного прийняття. Зазначення в офiцiйно оприлюдненому та опублiкованому Президентом України чи Головою Верховної Ради України повторно прийнятому законi iншої дати є порушенням встановленої Конституцiєю України процедури набрання ним чинностi, оскiльки дата прийняття закону є обов'язковим, тобто невiд'ємним його елементом.

     Наведене свiдчить про порушення визначеної частиною четвертою статтi 94 Конституцiї України процедури набрання чинностi Законом, що вiдповiдно до частини першої статтi 152 Основного Закону України є пiдставою для визнання його неконституцiйним.

     Оскiльки Закон визнано неконституцiйним в цiлому через порушення встановленої Конституцiєю України процедури набрання ним чинностi, необхiдностi у розглядi iнших питань конституцiйного подання немає.

     Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, 152, 153 Конституцiї України, статтями 51, 61, 65, 67, 69 Закону України "Про Конституцiйний Суд України", Конституцiйний Суд України вирiшив:

     1. Визнати таким, що не вiдповiдає Конституцiї України (є неконституцiйним), Закон України "Про внесення змiн до деяких законiв України щодо мiнiмiзацiї впливу фiнансової кризи на розвиток вiтчизняної промисловостi" вiд 18 грудня 2008 року N 694-VI.

     2. Закон України "Про внесення змiн до деяких законiв України щодо мiнiмiзацiї впливу фiнансової кризи на розвиток вiтчизняної промисловостi" вiд 18 грудня 2008 року N 694-VI, визнаний неконституцiйним, втрачає чиннiсть з дня ухвалення Конституцiйним Судом України цього Рiшення.

     3. Рiшення Конституцiйного Суду України є обов'язковим до виконання на територiї України, остаточним i не може бути оскаржене.

     Рiшення Конституцiйного Суду України пiдлягає опублiкуванню у "Вiснику Конституцiйного Суду України" та в iнших офiцiйних виданнях України.