ГРОМАДСЬКА РАДА ПРИ ДЕРЖАВНIЙ МИТНIЙ СЛУЖБI УКРАЇНИ

Стосовно пропозицiй Держмитслужби до проекту Митного кодексу України

Шановний Олеже Леонтiйовичу!

     Нами розглянуто направленi Вами на нашу адресу пропозицiї Державної митної служби України до проекту Митного кодексу України.

     Слiд зазначити, що пропозицiї до частини 1 статтi 49 носять в основному редакцiйний характер, i принципово не змiнюють її змiсту i не покращують загальну невдалу редакцiю цiєї частини статтi. А пропозицiї щодо змiни редакцiї частини 3 закладають протирiччя з нормами iнших статей Кодексу. Так, Держмитслужбою пропонується замiсть подання разом з митною декларацiєю документiв зазначати у декларацiї лише вiдомостi про них. Така ж норма ще раз вiдтворена у абзацi третьому частини 2 статтi 105. Комплексний аналiз показує, що зазначена норма носить суто декларативний характер i на практицi не буде реалiзована оскiльки її застосування не тiльки не регламентоване, але i суперечить iншим нормам Митного кодексу. По-перше, наявнiсть зазначеної норми не звiльняє декларанта або уповноважену ним особу вiд обов'язку надати на вимогу митного органу оригiнали таких документiв (чи їх належним чином засвiдченi копiї), причому пiдстави для такої вимоги з боку митних органiв нiчим не обумовлюються не обмежуються. По-друге, частиною 10 статтi 105 встановлено, зокрема, наступне: "10. Митний орган вiдмовляє у прийняттi митної декларацiї з таких пiдстав: декларацiя не мiстить усiх вiдомостей або подана без повного комплекту документiв, передбачених цим Кодексом для здiйснення митного контролю та оформлення;...". Таким чином, декларацiя, до якої не додано повний комплект документiв, передбачених Митним кодексом митним органом не приймається.

     Окремо слiд зупинитись на визначеннi "повний комплект документiв, передбачених цим Кодексом для здiйснення митного контролю та оформлення". Оскiльки у самому Кодексi не дано визначення цього поняття та не надано узагальненого вичерпного перелiку документiв, що входять до такого комплекту (саме ж формулювання "повний комплект документiв" допускає розширене тлумачення), а у рiзних випадках (обраний митний режим, умови перемiщення через митний кордон, наявнiсть чи вiдсутнiсть особливих умов при здiйсненнi зовнiшньоекономiчних операцiй з певними товарами, проведення iдентифiкацiйного огляду, дослiдження чи експертизи з оформленням вiдповiдного документу та iн.) такий комплект буде включати рiзний перелiк документiв, з великим ступенем вiрогiдностi може виникнути ситуацiя, коли митний орган з чисто формальних пiдстав буде вимагати вiд декларанта чи уповноваженої ним особи тi чи iншi, хоча i передбаченi Кодексом, документи, але якi у певному конкретному випадку можуть бути у них вiдсутнi (як непотрiбнi) i не можуть бути поданi митному органу, що автоматично виключає можливiсть митного оформлення товарiв.

     Держмитслужбою також пропонується передбачити у частинi 10 статтi 105 таку пiдставу для вiдмови митного органу у прийняттi митної декларацiї: "декларацiя подана з порушенням iнших вимог законодавства України з питань митної справи". Якщо звернутись до тесту частини 1 статтi 8 "Законодавство України з питань митної справи", яка викладена наступним чином: "1. Законодавство України з питань митної справи (митне законодавство) складається з цього Кодексу, iнших законiв України, мiжнародних договорiв України, якi стосуються митної справи, у тому обсязi, в якому вони застосовуються в Українi", то можна констатувати, що цим поняттям охоплюється невизначене i доволi широке правове поле, а це не виключає певного суб'єктивiзму при вiднесеннi тих чи iнших нормативно-правових актiв до митного законодавства. Така ситуацiя не сприяє впровадженню "правил гри" якi були б чiткими, прозорими та зрозумiлими для всiх учасникiв вiдносин у галузi митної справи. Вбачається, що з метою обмеження можливостей для упередженостi чи суб'єктивiзму з боку митних органiв необхiдно визначити чiткий, конкретний та вичерпний перелiк пiдстав для вiдмови митного органу у прийняттi митної декларацiї, уникаючи при цьому невизначених формулювань типу "iнших вимог законодавства України з питань митної справи".

     Пропозицiя до статтi 107, яка сформульована наступним чином: "Уповноважена особа, яка не може документально довести, що вона дiє як митний брокер, вважається такою, що дiє вiд власного iменi та у власних iнтересах та несе передбачену цим Кодексом вiдповiдальнiсть у повному обсязi", виглядає нелогiчною у контекстi норм цього Кодексу, а сама ситуацiя, передбачена нормою, навiть гiпотетично неможливою, бо уповноважена особа, яка не може довести, що вона дiє як митний брокер, не є уповноваженою особою (митним брокером) i до виконання своїх функцiй просто не допускається. Уповноважена особа, яка вступає у стосунки з митним органом допускається таким органом до вчинення будь-яких дiй лише за наявностi пiдстав (квалiфiкацiйного свiдоцтва) та повноважень (вiдповiдного договору з власником (розпорядником) товарiв).

     Уповноважена особа, яка не може довести, що вона дiє як митний брокер, не може дiяти вiд власного iменi та у власних iнтересах, а також вчиняти будь-якi дiї стосовно товарiв, якi їй не належать i якими вона не може розпоряджатися. Таке порушення неможливе без участi посадових осiб митного органу, а його склад та вiдповiдальнiсть за нього передбаченi нормами кримiнального права i до митного законодавства (Митного кодексу) не вiдносяться.

     В цiлому розглянутi пропозицiї Держмитслужби вважаємо такими, що не покращують iснуючий текст законопроекту, а їх врахування недоцiльне. У зв'язку з термiном розгляду, ця думка є особистою, та буде обговорена на черговому Засiданнi Громадської ради при Держмитслужбi, яке заплановане на 20.09.2011 року.