ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.07.2012 р.	N К/9991/96351/11, N К/9991/5388/12, N К/9991/1691/12

     Колегiя суддiв Вищого адмiнiстративного суду України у складi суддiв: головуючого - суддi Чалого С. Я., суддiв - Бим М. Є., Харченка В. В., секретаря судового засiдання - Зубенко Д. В., розглянувши в порядку касацiйного провадження у вiдкритому судовому засiданнi в залi суду адмiнiстративну справу за касацiйними скаргами Мiнiстерства економiчного розвитку i торгiвлi України, Державної компанiї з утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини "Укрекокомресурси" та Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв України на постанову Окружного адмiнiстративного суду мiста Києва вiд 23 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 21 грудня 2011 року у справi за позовом товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю з iноземною iнвестицiєю "Тетра Пак", спiльного пiдприємства у формi товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Вiтмарк-Україна", iноземного пiдприємства "Кока-Кола Беверiджиз Україна Лiмiтед" до Мiнiстерства охорони навколишньго середовища, Державної митної служби України, Мiнiстерства економiчного розвитку i торгiвлi України, третi особи - закрите акцiонерне товариство "Куп'янський молочноконсервний комбiнат", товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Юнiлiвер Україна", закрите акцiонерне товариство "Оболонь", закрите акцiонерне товариство "Крафт Фудз Україна", вiдкрите акцiонерне товариство "Елопак-Фастiв", Державна компанiя з утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини "Укрекокомресурси", про визнання незаконним та нечинним нормативно-правового акта, встановила:

     Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю "Тетра Пак" (далi - Позивач-1), Спiльне пiдприємство у формi товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Вiтмарк-Україна" (далi - Позивач-2) та Iноземне пiдприємство "Кока-Кола Беверiджиз Україна Лiмiтед" (далi - Позивач-3) звернулись до суду з адмiнiстративним позовом до Мiнiстерства економiки України (далi - Вiдповiдач-1, Мiнекономрозвитку), Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища (далi - Вiдповiдач-2, Мiнприроди), Державної митної служби України (далi - Вiдповiдач-3, Держмитслужба) про визнання незаконним та нечинним спiльного наказу Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України N 789/414/709 вiд 30.07.2009 року.

     Постановою Окружного адмiнiстративного суду мiста Києва вiд 23.12.2009 р., залишеною без змiн ухвалою Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 21.12.2011 р. позовнi вимоги задоволено повнiстю - визнано незаконним з моменту прийняття спiльний наказ Мiнiстерства економiки України, Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України N 789/414/709 вiд 30.07.2009 р. N 709 "Про затвердження Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах".

     Не погоджуючись з рiшеннями судiв першої та апеляцiйної iнстанцiї, Мiнiстерство економiчного розвитку i торгiвлi України, Державна компанiя з утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини "Укрекокомресурси" та Мiнiстерство екологiї та природних ресурсiв України звернулися з касацiйними скаргами до Вищого адмiнiстративного суду України, в яких посилаючись на порушення судами норм матерiального та процесуального права, просять скасувати рiшення судiв попереднiх iнстанцiй та прийняти нове рiшення, яким у задоволеннi позовних вимог вiдмовити у повному обсязi.

     Заслухавши доповiдь суддi Вищого адмiнiстративного суду України стосовно обставин, необхiдних для прийняття рiшення судом касацiйної iнстанцiї, розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi матерiали справи, перевiривши i обговоривши доводи касацiйних скарг, проаналiзувавши правильнiсть застосування судами першої та апеляцiйної iнстанцiй норм матерiального та процесуального права, колегiя суддiв Вищого адмiнiстративного суду України приходить до висновку, що касацiйнi скарги пiдлягають задоволенню з наступних пiдстав.

     Як встановлено судами попереднiх iнстанцiй, на виконання постанови Кабiнету Мiнiстрiв України N 915 вiд 26.07.2001 р. "Про впровадження системи збирання, сортування, транспортування, переробки та утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини" (далi - Постанова N 915), з врахуванням змiн, внесених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України N 508 вiд 20.05.2009 р. "Про внесення змiн до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 26.07.2001 р. N 915" (далi - Постанова N 508), Мiнекономрозвитку, Мiнприроди та Держмитслужба прийняли спiльний наказ N 789/414/709 вiд 30.07.2009 р. "Про затвердження Порядку здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах", який зареєстрований у Мiнiстерствi юстицiї України 31.07.2009 р. за N 717/16733 (далi - Наказ N 789/414/709).

     Наказом N 789/414/709 був затверджений Порядок здiйснення митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах (далi - Порядок), який було розроблено з метою здiйснення контролю за тарою i пакувальними матерiалами, у яких на територiю України надходять iмпортнi товари (п. 1.1 Порядку).

     Як вбачається з пунктiв 2.2, 2.3, 2.5 Порядку, пiдставою для митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах є наявнiсть у лiвому нижньому кутку на зворотному боцi аркуша з позначенням 1/6 єдиного адмiнiстративного документа форми МД-2 особистої печатки "Ввiз дозволено" державного iнспектора з охорони навколишнього природного середовища територiальних органiв та спецiальних пiдроздiлiв Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища. Особиста печатка держiнспектора поста екологiчного контролю на митнiй територiї України "Ввiз дозволено" проставляється пiсля складання вiдомостi про облiк та розрахунок тари i пакувальних матерiалiв, у яких надходять товари, що пiдлягають митному оформленню в режимi iмпорту (далi - вiдомiсть). Вiдомiсть складається за наявностi договору з органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв з Компанiєю (Державна компанiя з утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини "Укрекокомресурси") або за наявностi пiдтверджуючих документiв щодо самостiйного приймання та утилiзацiї використаних тари i пакувальних матерiалiв.

     В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачi зазначали, що оскаржуваний наказ суперечить чинному законодавству України, зокрема:

     - Закону України "Про вiдходи", оскiльки закон не встановлює обов'язку суб'єктiв господарювання укладати договiр на органiзацiю збирання та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв;

     - антимонопольному законодавству України, оскiльки наказ мiстить обов'язок укласти договiр з органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв з єдиним можливим пiдприємством - Державною компанiєю "Укрекокомресурси";

     - Митному кодексу України (порядку митного оформлення), оскiльки п. 2.2 Наказу встановлює як обов'язкову пiдставу для митного оформлення товарiв у тарi i пакувальних матерiалах наявнiсть особистої печатки "Ввiз дозволено" державного iнспектора з охорони навколишнього природного середовища (який не є службовою чи посадовою особою митного органу), а Митний кодекс України надає право здiйснювати процедуру митного оформлення товарiв лише митним органам.

     Задовольняючи позовнi вимоги, суди попереднiх iнстанцiй виходили з того, що:

     - оскаржуваний наказ суперечить положенням Закону України "Про вiдходи" (зокрема, п. п. "б" та "п" ч. 1 ст. 17 Закону), що призводить до встановлення додаткового, не передбаченого вказаним Законом, обов'язку суб'єктiв господарювання укладати два договори щодо одного й того ж пакувального матерiалу: перший раз пiд час iмпорту продукцiї, а другий раз, коли така iмпортована упаковка стає використаним пакувальним матерiалом;

     - оскаржуваний наказ суперечить положенням Конституцiї України, ЦК України, ГК України та Закону України "Про захист економiчної конкуренцiї", оскiльки вказаним наказом встановлюється обов'язок iмпортерiв укладати договiр з органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв з Державною компанiєю "Укрекокомресурси", що незаконно усуває конкуренцiю на ринку;

     - оскаржуваний наказ суперечить Митному кодексу України, оскiльки встановлює як обов'язкову пiдставу для митного оформлення товарiв у тарi i пакувальних матерiалах наявнiсть особистої печатки "Ввiз дозволено" державного iнспектора з охорони навколишнього природного середовища, який не є службовою чи посадовою особою митного органу;

     - оскаржуваний наказ суперечить положенням ГАТТ та зобов'язанням, якi Україна взяла на себе як держава-член СОТ, оскiльки встановлює додатковi процедури пiд час проходження митного оформлення товарiв, що ускладнює процедуру iмпорту в Україну товарiв в тарi та пакувальних матерiалах.

     З наведеними висновками судiв попереднiх iнстанцiй колегiя суддiв Вищого адмiнiстративного суду України погодитись не може, з огляду на наступне.

     Визнаючи положення оскаржуваного наказу щодо необхiдностi укладення договору з Державною компанiєю "Укрекокомресурси" такими, що призводять до обмеження чи спотворення конкуренцiї (антиконкурентними), суди не врахували, що вiдповiдно до пункту 2.5 Наказу укладення договору з Державною компанiєю є не єдиним можливим варiантом дiй iмпортера при здiйсненнi митного оформлення iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах. Так, згiдно з наведеним пунктом наказу вiдомiсть про облiк та розрахунок тари i пакувальних матерiалiв складається або за наявностi договору з органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв з Компанiєю, або за наявностi пiдтверджуючих документiв щодо самостiйного приймання та утилiзацiї використаних тари i пакувальних матерiалiв. Таким чином, є хибним висновок судiв попереднiх iнстанцiй, що згiдно з приписами оскаржуваного наказу iмпортер у будь-якому випадку вимушений укладати договiр з Державною компанiєю "Укрекокомресурси" та не має альтернативних варiантiв виконати вимоги законодавства щодо забезпечення приймання та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв.

     Такий висновок судiв спростовується, серед iншого, й положеннями пункту 4 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилiзацiї використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Мiнiстерства економiки України та європейської iнтеграцiї вiд 02.10.2001 р. N 224, вiдповiдно до якого приймання та утилiзацiя використаної тари (упаковки) здiйснюються пiдприємствами, установами, органiзацiями, якi використовують тару (упаковку) для пакування i транспортування продукцiї, у процесi дiяльностi яких утворюється тара (упаковка), а також iмпортерами, продукцiя яких мiститься в тарi (упаковцi), самостiйно або шляхом укладення договорiв з Державною компанiєю "Укрекокомресурси" чи iншими спецiалiзованими пiдприємствами щодо надання послуг зi збирання, сортування, транспортування, переробки та утилiзацiї використаної тари (упаковки). Зазначене пiдтверджує той факт, що збирання-утилiзацiя використаної тари (упаковки) може здiйснюватись шляхом укладення угод не тiльки з Державною компанiєю, але й з iншими органiзацiями.

     Таким чином, оскаржуваний наказ не встановлює обмеження щодо кола суб'єктiв надання послуг по утилiзацiї вiдходiв. Як правомiрно зазначено скаржниками, з Державною компанiєю укладається лише договiр щодо органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв, тобто Компанiя самостiйно не буде проводити всi вищезазначенi операцiї, вона буде органiзовувати цю дiяльнiсть шляхом проведення тендеру серед суб'єктiв господарювання, якi мають лiцензiї на провадження господарської дiяльностi по збиранню, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв.

     Отже, за висновком колегiї суддiв, приймаючи Наказ N 789/414/709, вiдповiдачами не було порушено вимог антиконкурентного законодавства.

     Колегiя суддiв вважає помилковими й висновки судiв попереднiх iнстанцiй, що оскаржуваний наказ суперечить положенням Закону України "Про вiдходи" та призводить до встановлення додаткового, не передбаченого вказаним Законом, обов'язку суб'єктiв господарювання укладати два договори щодо одного й того ж пакувального матерiалу.

     Вiдповiдно до п. п. "б", "в", "п" ч. 1 ст. 17 Закону України "Про вiдходи" суб'єкти господарської дiяльностi у сферi поводження з вiдходами зобов'язанi: забезпечувати приймання та утилiзацiю використаних пакувальних матерiалiв i тари, в яких знаходилася продукцiя цих пiдприємств, установ та органiзацiй - суб'єктiв господарської дiяльностi, або укладати угоди з вiдповiдними органiзацiями на їх збирання та утилiзацiю; визначати склад i властивостi вiдходiв, що утворюються, а також за погодженням iз спецiально уповноваженими органами виконавчої влади у сферi поводження з вiдходами ступiнь їх небезпечностi для навколишнього природного середовища та здоров'я людини; передбачати при укладаннi угод на поставку в Україну товарної продукцiї утилiзацiю чи вивезення з України використаних пакувальних матерiалiв i тари.

     Аналiз наведених законодавчих приписiв у системному зв'язку з положеннями пункту 2.5 Наказу N 789/414/709 не дають пiдстав стверджувати, що iмпортер зобов'язується двiчi укладати договори на утилiзацiю щодо одного й того ж пакувального матерiалу. Уклавши договiр з органiзацiї збирання, заготiвлi та утилiзацiї тари i пакувальних матерiалiв з Компанiєю, iмпортер не зобов'язується укладати жодних додаткових договорiв, що пiдтверджується змiстом самого договору з Компанiєю. Так, умовами договору з Компанiєю передбачено її обов'язок здiйснювати виконання умов договору шляхом укладання угод про збирання, заготiвлю та утилiзацiю використаних тари та пакувальних матерiалiв замовника з вiдповiдним пiдприємством. На пiдтвердження цього Компанiя зобов'язується надавати замовнику послуги звiтну iнформацiю, що безпосередньо закрiплено у договорi. Крiм цього, в преамбулi Наказу N 789/414/709 зазначено, що цей наказ було розроблено вiдповiдно до пунктiв "в" та "п" статтi 17 Закону України "Про вiдходи", тобто на виконання вказаних законодавчих приписiв, а не всупереч ним.

     Отже, укладення договору з Компанiєю при митному оформленнi iмпортних товарiв у тарi i пакувальних матерiалах є передумовою, яка забезпечує фактичне виконання iмпортерами обов'язкiв, передбачених п. п. "в" та "п" ч. 1 ст. 17 Закону України "Про вiдходи" та дає можливiсть здiйснювати контроль за тарою i пакувальними матерiалами, у яких на територiю України надходять iмпортнi товари.

     Враховуючи вищевикладене, колегiя суддiв не вбачає суперечностi мiж положеннями оскаржуваного наказу та нормами Закону України "Про вiдходи".

     Крiм цього, не можна погодитись з твердженнями судiв попереднiх iнстанцiй, що участь працiвникiв спецiальних пiдроздiлiв Мiнприроди при митному оформленнi товарiв суперечить порядку митного оформлення товарiв, який здiйснюється виключно службовими чи посадовими особами митного органу.

     Дiйсно, вiдповiдно до ч. 1 ст. 41 Митного кодексу України вiд 11.07.2002 р. (що був чинним на момент прийняття оскаржуваного наказу) митний контроль здiйснюється безпосередньо посадовими особами митних органiв. Мiж тим, за думкою колегiї суддiв, це не виключає можливостi здiйснення органами Мiнприроди екологiчного контролю, що фактично передує митному оформленню товарiв.

     Так, вiдповiдно до пункту 4 Положення про державну екологiчну iнспекцiю в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi, затвердженого наказом Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв України вiд 04.11.2011 р. N 429, Держекоiнспекцiя вiдповiдно до покладених на неї завдань здiйснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про екологiчну безпеку на пунктах пропуску через державний кордон i в зонi дiяльностi митниць призначення та вiдправлення пiд час iмпорту, експорту та транзиту вантажiв i транспортних засобiв, а також здiйснює державний нагляд за додержанням вимог законодавства про поводження з вiдходами.

     Згiдно з пунктом 6.6 вищезазначеного Положення Держекоiнспекцiя для виконання покладених на неї завдань має право оглядати в пунктах пропуску через державний кордон, на митницях призначення та вiдправлення транспортнi засоби у порядку, визначеному законодавством, з метою виявлення екологiчно небезпечних i заборонених до вивезення з України та ввезення в Україну вантажiв.

     Таким чином, з наведених законодавчих приписiв вбачається, що державнi екологiчнi iнспекцiї уповноваженi здiйснювати державний контроль у сферi охорони навколишнього природного середовища, у тому числi у сферi поводження з вiдходами на митницi.

     Iншi висновки судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй щодо суперечностi Наказу N 789/414/709 положенням законодавства України та мiжнародним правовим актам спростовуються вищевикладеним та не приймаються судом касацiйної iнстанцiї до уваги як необґрунтованi та безпiдставнi.

     Вiдповiдно до ст. 229 КАС України суд касацiйної iнстанцiї має право скасувати судовi рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй та ухвалити нове рiшення, якщо обставини справи встановленi повно i правильно, але суди першої та апеляцiйної iнстанцiй порушили норми матерiального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рiшення.

     Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адмiнiстративного судочинства України, колегiя суддiв Вищого адмiнiстративного суду України постановила:

     Касацiйнi скарги Мiнiстерства економiчного розвитку i торгiвлi України, Державної компанiї з утилiзацiї вiдходiв як вторинної сировини "Укрекокомресурси", Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв України задовольнити.

     Постанову Окружного адмiнiстративного суду мiста Києва вiд 23.12.2009 р. та ухвалу Київського апеляцiйного адмiнiстративного суду вiд 21.12.2011 р. скасувати.

     У задоволеннi позовних вимог Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю з iноземною iнвестицiєю "Тетра Пак", Спiльного пiдприємства у формi товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Вiтмарк-Україна", Iноземного пiдприємства "Кока-Кола Беверiджиз Україна Лiмiтед" вiдмовити.

     Постанова набирає законної сили з моменту проголошення i може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст. ст. 235 - 238 Кодексу адмiнiстративного судочинства України.

Суддi: