ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про засади державної антикорупцiйної полiтики в Українi (Антикорупцiйна стратегiя) на 2014 - 2017 роки

     Верховна Рада України постановляє:

     1. Затвердити засади державної антикорупцiйної полiтики в Українi (Антикорупцiйну стратегiю) на 2014 - 2017 роки, що додаються.

     2. Внести до Закону України "Про засади запобiгання i протидiї корупцiї" (Вiдомостi Верховної Ради України, 2011 р., N 40, ст. 404; 2014 р., N 11, ст. 132) такi змiни:

     1) частину четверту статтi 5 викласти в такiй редакцiї:

     "4. Координацiю реалiзацiї затвердженої Верховною Радою України антикорупцiйної стратегiї здiйснює спецiально уповноважений орган з питань антикорупцiйної полiтики";

     2) у пунктi 5 частини другої статтi 19 слова "визначеної Президентом України" виключити.

     3. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний строк з дня набрання чинностi цим Законом:

     розробити механiзм виконання завдань (програму) щодо реалiзацiї засад державної антикорупцiйної полiтики в Українi (Антикорупцiйної стратегiї) на 2014 - 2017 роки;

     привести свої нормативно-правовi акти у вiдповiднiсть iз цим Законом.

     4. Цей Закон набирає чинностi з дня, наступного за днем його опублiкування.

Президент України

П. ПОРОШЕНКО

м. Київ
14 жовтня 2014 року
N 1699-VII

 

ЗАТВЕРДЖЕНО Законом України вiд 14 жовтня 2014 року N 1699-VII

ЗАСАДИ
державної антикорупцiйної полiтики в Українi (Антикорупцiйна стратегiя) на 2014 - 2017 роки

1. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Розв'язання проблеми корупцiї є одним iз прiоритетiв для українського суспiльства на сьогоднiшньому етапi розвитку держави.

     За даними дослiджень, саме корупцiя є однiєю з причин, що призвела до масових протестiв в Українi наприкiнцi 2013 року - на початку 2014 року. Згiдно з результатами дослiдження "Барометра Свiтової Корупцiї" (Global Corruption Barometer), проведеного мiжнародною органiзацiєю Transparency International у 2013 роцi, 36 вiдсоткiв українцiв були готовi вийти на вулицю, протестуючи проти корупцiї. За результатами проведеного Мiжнародною фундацiєю виборчих систем (IFES) наприкiнцi 2013 року дослiдження громадської думки, корупцiя вже входила до перелiку найбiльших проблем населення i викликала особливе занепокоєння у 47 вiдсоткiв громадян. За даними дослiджень Iндексу сприйняття корупцiї, що проводяться Transparency International, українцi вважають свою державу однiєю з найбiльш корумпованих у свiтi: у 2012 i 2013 роках держава займала 144 мiсце iз 176 країн, в яких проводилися дослiдження.

     Такий високий показник сприйняття корупцiї громадянами пояснюється вiдсутнiстю дiєвих реформ у сферi протидiї корупцiї та неефективною дiяльнiстю органiв правопорядку щодо виявлення корупцiйних правопорушень та притягнення винуватцiв до вiдповiдальностi, про що свiдчить, зокрема, незадовiльне виконання Україною мiжнародних зобов'язань щодо запровадження антикорупцiйних стандартiв: з 25 рекомендацiй Групи держав проти корупцiї (GRECO), наданих за результатами першого i другого раундiв оцiнки, лише 13 рекомендацiй виконано, незважаючи на шiсть рокiв роботи i три раунди оцiнювання прогресу, а з 16 рекомендацiй, наданих за результатами третього раунду, виконано лише три рекомендацiї. З антикорупцiйних рекомендацiй Плану дiй з лiбералiзацiї вiзового режиму з Європейського Союзу (ЄС) iмплементована лише невелика частина, що стосується кримiналiзацiї корупцiї. Ключовi рекомендацiї Групи держав проти корупцiї (GRECO) та ЄС щодо утворення антикорупцiйних iнституцiй, проведення реформ прокуратури, державної служби, створення систем контролю щодо запобiгання конфлiкту iнтересiв та доброчесностi активiв посадовцiв залишилися невиконаними.

     При цьому Нацiональна антикорупцiйна стратегiя на 2011 - 2015 роки, затверджена Указом Президента України вiд 21 жовтня 2011 року N 1001, так i не стала ефективним iнструментом антикорупцiйної полiтики.

     Однiєю з основних причин неналежного виконання Нацiональної антикорупцiйної стратегiї на 2011 - 2015 роки як основного програмного документа в антикорупцiйнiй сферi стала вiдсутнiсть всупереч мiжнародному досвiду чiтких iндикаторiв стану та ефективностi її виконання.

     У зазначенiй Стратегiї вiдсутнiй також механiзм монiторингу та оцiнки її виконання - не передбачено, яким чином мала виконуватися вiдповiдна робота Нацiональним антикорупцiйним комiтетом та в який спосiб повинна залучатися до цих процесiв громадськiсть.

     Таким чином, можна констатувати, що на сьогоднi в Українi фактично вiдсутня ефективна стратегiя протидiї корупцiї, яка б враховувала гостроту проблеми та актуальнiсть ситуацiї.

     У зв'язку iз зазначеним необхiдно ухвалити новий стратегiчний документ, який би визначив першочерговi заходи iз запобiгання та протидiї корупцiї, що повиннi створити основу для подальшого проведення реформи у цiй сферi.

2. ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛIЗАЦIЯ ДЕРЖАВНОЇ АНТИКОРУПЦIЙНОЇ ПОЛIТИКИ

     1. Проблема.

     Вiдповiдно до статей 5 та 6 Конвенцiї ООН проти корупцiї держави-учасницi повиннi розробляти i здiйснювати ефективну скоординовану полiтику щодо протидiї корупцiї та утворити з цiєю метою спецiально уповноважений орган (органи). Вiдповiднi рекомендацiї наданi Українi Групою держав проти корупцiї (GRECO), Органiзацiєю економiчної спiвпрацi та розвитку (ОЕСР) та експертами ЄС.

     В Українi окремими повноваженнями щодо формування та реалiзацiї антикорупцiйної полiтики надiленi кiлька iнституцiй, серед яких - Нацiональний антикорупцiйний комiтет, Мiнiстерство юстицiї України, Урядовий уповноважений з питань антикорупцiйної полiтики. Проте такий розподiл функцiй формування та реалiзацiї антикорупцiйної полiтики мiж органами з рiзним правовим статусом та обсягом повноважень не вiдповiдає мiжнародним стандартам щодо органiв, уповноважених на її формування та реалiзацiю, нi за критерiями спецiалiзацiї, нi за критерiями незалежностi.

     Крiм того, низку функцiй у сферi антикорупцiйної полiтики взагалi не реалiзовано жодним органом держави, зокрема проведення на постiйнiй основi оцiнки стану справ з корупцiєю, монiторингу реалiзацiї державної антикорупцiйної полiтики, формування свiтогляду несприйняття корупцiї.

     Не виконанi також в Українi вимоги мiжнародно-правових iнструментiв щодо партнерства влади та громадянського суспiльства у сферi антикорупцiйної полiтики - залучення громадськостi до процесу прийняття суспiльно важливих рiшень у сферi протидiї корупцiї вiдбувається здебiльшого у формi недiєвих консультацiй для формального виконання вимог законодавства.

     Таким чином, в Українi фактично вiдсутня чiтка законодавча та iнституцiйна основа для формування та реалiзацiї антикорупцiйної полiтики на основi спiвпрацi державних органiв та громадськостi.

     2. Мета - створення в Українi системи прийняття рiшень щодо антикорупцiйної полiтики на основi результатiв аналiзу достовiрних даних про корупцiю та чинникiв, якi до неї призводять, зокрема статистичних спостережень, монiторингу виконання цих рiшень та їх впливу на стан справ з питань запобiгання корупцiї незалежним спецiалiзованим органом iз залученням представникiв громадянського суспiльства, а також формування суспiльної пiдтримки у подоланнi корупцiї.

     3. Заходи:

     1) визначити на законодавчому рiвнi засади органiзацiї та дiяльностi спецiально уповноваженого органу щодо запобiгання корупцiї, вiдповiдального, зокрема, за комплекс заходiв iз формування та реалiзацiї антикорупцiйної полiтики. Зазначений орган повинен мати гарантiї незалежної дiяльностi iз забезпеченням широкої участi в нiй представникiв громадянського суспiльства i на нього мають бути покладенi, зокрема, такi функцiї:

     пiдготовка щорiчного звiту про стан виконання Антикорупцiйної стратегiї та проекту доповiдi щодо реалiзацiї засад антикорупцiйної полiтики;

     аналiз стану справ з питань корупцiї, пiдготовка пропозицiй щодо заходiв нормативно-правового, органiзацiйного, кадрового характеру;

     монiторинг та координацiя виконання антикорупцiйної програми;

     контроль за дотриманням законодавства про конфлiкт iнтересiв та декларування майна, доходiв, видаткiв та зобов'язань фiнансового характеру;

     залучення громадськостi до формування, реалiзацiї та монiторингу антикорупцiйної полiтики;

     поширення iнформацiї про корупцiю, проведення заходiв iз формування свiтогляду неприйняття корупцiї;

     2) розробити проект акта Кабiнету Мiнiстрiв України щодо схвалення загальнонацiональної методики оцiнки рiвня корупцiї вiдповiдно до стандартiв ООН, щороку проводити iз залученням громадськостi дослiдження щодо сприйняття корупцiї та довiри населення до органiв, вiдповiдальних за запобiгання корупцiї, готовностi населення брати участь у заходах щодо запобiгання корупцiї, поширеностi та видiв моделей корупцiйної поведiнки, корупцiогенних ризикiв у вiдповiдних сферах;

     4) проводити щорiчнi слухання у Верховнiй Радi України щодо нацiонального звiту про стан справ з питань запобiгання корупцiї, що готуватиметься спецiально уповноваженим органом з питань антикорупцiйної полiтики, та оприлюднювати звiт разом iз висновками та рекомендацiями парламентських слухань;

     5) забезпечити iмплементацiю мiжнародних стандартiв спiвпрацi влади та громадськостi у прийняттi рiшень у сферi антикорупцiйної полiтики, зокрема закрiплених у Кодексi кращих практик участi громадськостi у процесi прийняття рiшень, ухваленому конференцiєю мiжнародних неурядових органiзацiй Ради Європи 1 жовтня 2009 року, та перейти до нових форм спiвпрацi, таких як дiалог та партнерство;

     6) проводити на постiйнiй основi iнформацiйнi кампанiї, орiєнтованi на рiзнi соцiальнi групи та спрямованi на усунення толерантного ставлення до корупцiї, пiдвищення рiвня спiвпрацi влади та громадян у протидiї корупцiї.

3. ЗАПОБIГАННЯ КОРУПЦIЇ

     Запобiгання корупцiї у представницьких органах влади

     1. Проблема.

     Рiвень та масштаби корупцiї в країнi, ефективнiсть протидiї корупцiйним процесам значною мiрою залежать вiд доброчесностi виборних посадових осiб, демократичностi полiтичної системи загалом i виборчого процесу зокрема. Останнi виборчi кампанiї в Українi, зокрема мiсцевi вибори 2010 року, парламентськi вибори 2012 року та вибори на деяких дiльницях 2013 року, свiдчать, що грубi порушення демократичних принципiв волевиявлення (втручання влади у виборчий процес, пiдкуп виборцiв, незаконнi судовi рiшення) призвели до того, що здебiльшого на виборнi посади потрапляють особи, якi не вiдповiдають стандартам доброчесностi.

     У подальшому процес дiяльностi виборних посадових осiб також супроводжується корупцiйною поведiнкою, найбiльш поширеними проявами якої є:

     конфлiкт iнтересiв у дiяльностi виборних осiб, насамперед сумiщення депутатської роботи, полiтичної дiяльностi з пiдприємницькою дiяльнiстю та роботою в органах виконавчої влади, що заборонено законом;

     пiдкуп виборних осiб, здiйснення тиску на них або на бiзнес, до якого мають вiдношення депутати, з метою ухвалення певних рiшень або переходу до iншої депутатської фракцiї (групи);

     незаконне лобiювання iнтересiв окремих осiб або бiзнес-структур.

     Основними причинами такого стану справ є все ще слабкi iнститути демократiї в Українi, корупцiогенне виборче законодавство, недосконале законодавство щодо фiнансування виборчих кампанiй та полiтичних партiй, вiдсутнiсть належного правового регулювання щодо запобiгання конфлiкту iнтересiв у дiяльностi виборних осiб та прозорих засад лобiювання. Очевидно, що розв'язати проблему полiтичної корупцiї можна тiльки поступово, шляхом формування нового законодавства, посилення контролю за дiяльнiстю виборних посадовцiв i представницьких органiв влади з боку вiдповiдних державних органiв, iнститутiв громадянського суспiльства, зокрема засобiв масової iнформацiї, пiдвищення полiтичної вiдповiдальностi громадян за свiй вибiр i народних обранцiв за свою дiяльнiсть. Разом з тим низка заходiв законодавчого характеру повинна бути реалiзована протягом найближчого часу.

     2. Мета - створення прозорих засад фiнансування проведення виборiв, дiяльностi полiтичних партiй, усунення корупцiогенних ризикiв у дiяльностi виборних органiв, посилення громадського контролю за їх дiяльнiстю.

     3. Заходи:

     1) провести антикорупцiйну експертизу виборчого законодавства та переглянути його на основi висновкiв щодо корупцiогенностi та європейських стандартiв, зокрема рекомендацiй Європейської Комiсiї "За демократiю через право" (Венецiанської комiсiї); забезпечити сталiсть та юридичну визначенiсть виборчого законодавства;

     2) ухвалити законодавство щодо виконання рекомендацiй Групи держав проти корупцiї (GRECO) у частинi встановлення обмежень i забезпечення прозоростi та пiдзвiтностi фiнансування полiтичних партiй i виборчих кампанiй, зокрема в частинi:

     унiфiкацiї регулювання фiнансування виборчих кампанiй, передбачених законами України "Про вибори народних депутатiв України", "Про вибори Президента України" i "Про вибори депутатiв Верховної Ради Автономної Республiки Крим, мiсцевих рад та сiльських, селищних, мiських голiв";

     запровадження прямого державного фiнансування дiяльностi полiтичних партiй як бюджетного фiнансування статутної дiяльностi партiй на основi результатiв виборiв, зокрема за пiдтримки полiтичних партiй, якi не мають парламентського представництва, та вiдшкодування витрат на виборчу кампанiю полiтичним партiям, якi подолали виборчий бар'єр, у встановленому законом розмiрi;

     визначення вимог щодо прозоростi поточного фiнансування партiй, зокрема шляхом регулярного подання звiтiв, оприлюднення звiтiв полiтичних партiй у доступнiй формi з детальною iнформацiєю про отриманi доходи (зокрема осiб, якi зробили внесок на фiнансування партiї), видатки (витрати) та зобов'язання фiнансового характеру;

     чiткого регламентування здiйснення пожертв i дарункiв, встановлення обмежень щодо розмiру одержання пожертв i дарункiв полiтичними партiями;

     визначення змiсту i форми рiчних звiтiв полiтичних партiй; забезпечення належного облiку прибуткiв, витрат, боргiв i активiв, подання консолiдованих звiтiв;

     запровадження незалежного аудиту поточної та передвиборної звiтностi партiй сертифiкованими аудиторами;

     створення ефективного механiзму монiторингу дотримання законодавства щодо фiнансування полiтичних партiй та виборчих кампанiй, розслiдування порушень та притягнення винних осiб до вiдповiдальностi, створення (визначення) з цiєю метою державного органу, що вiдповiдає мiжнародним стандартам щодо незалежностi та ефективностi дiяльностi;

     встановлення дiєвих та пропорцiйних санкцiй за порушення законодавства щодо полiтичних фiнансiв;

     3) ухвалити законодавство щодо особливих механiзмiв запобiгання конфлiкту iнтересiв у дiяльностi виборних посадових осiб, зокрема з визначенням можливих форм конфлiкту iнтересiв, правил щодо його запобiгання та поведiнки у ситуацiї, коли виникає конфлiкт iнтересiв, iнституцiйного механiзму щодо монiторингу законодавства про конфлiкт iнтересiв i пропорцiйних та стримуючих санкцiй за його порушення;

     4) ухвалити законодавство щодо визначення правових засад лобiювання, а саме:

     унормування лобiювання як легального демократичного шляху взаємодiї громадянського суспiльства та правової держави, визначення легальних форм i способiв лобiювання;

     створення законодавчих перепон для корупцiї у правотворчiй сферi;

     передбачення захисту суб'єктiв правотворення вiд незаконного впливу на їхню дiяльнiсть;

     передбачення iнформування громадськостi про те, хто i чиї iнтереси лобiює в органах державної влади;

     створення ефективних механiзмiв контролю за лобiюванням;

     запровадження юридичної вiдповiдальностi для учасникiв лобiстських правовiдносин i визначення вiдповiдних санкцiй за незаконне лобiювання;

     5) ухвалити законодавство щодо посилення громадського контролю за прийняттям рiшень виборними посадовими особами, зокрема через запровадження механiзму попереднього громадського обговорення суспiльно важливих рiшень з використанням позитивного вiтчизняного досвiду та на основi найкращої свiтової практики;

     6) пiдвищити рiвень прозоростi дiяльностi Верховної Ради України та мiсцевих рад, зокрема шляхом практичної реалiзацiї положень про забезпечення доступу громадян до засiдань представницьких органiв, оприлюднення iнформацiї про дiяльнiсть комiтетiв Верховної Ради України та мiсцевих рад (зокрема протоколiв засiдань), оприлюднення в Iнтернетi iнформацiї про народних депутатiв України та депутатiв мiсцевих рад (про їх фiнансування, вiдрядження, помiчникiв, їх декларацiї про доходи, майно, витрати i зобов'язання фiнансового характеру тощо), безперешкодний доступ до iнформацiї про кошториси представницьких органiв та звiтiв про їх використання.

     Створення доброчесної публiчної служби

     1. Проблема.

     Одним з ключових елементiв у створеннi доброчесної системи публiчної служби є реформування законодавства про державну службу та службу в органах мiсцевого самоврядування. Розв'язанню цiєї проблеми мало сприяти прийняття у новiй редакцiї Закону України "Про державну службу" вiд 17 листопада 2011 року. Однак зазначений Закон, на думку європейських та українських експертiв, не вiдповiдає мiжнародним стандартам та найкращiй свiтовiй практицi, зокрема з таких питань, як вступ на державну службу та проходження державної служби, класифiкацiя посад (подiл посад на групи та пiдгрупи, розмежування полiтичних та адмiнiстративних посад, призначення помiчникiв (радникiв) полiтичних осiб), припинення державної служби, оплата працi (складовi заробiтної плати, прозорiсть та мотивацiя оплати працi державних службовцiв), дисциплiнарна вiдповiдальнiсть.

     Таким чином, реформа державної служби залишається на цей час непроведеною.

     Синхронно з реформуванням системи державної служби повинно вiдбуватися i врегулювання проблеми конфлiкту iнтересiв, прозоростi доходiв i видаткiв публiчних службовцiв.

     Законодавство щодо запобiгання конфлiкту iнтересiв мiстить лише загальнi формулювання без встановлення спецiальних законодавчих правил щодо запобiгання конфлiкту iнтересiв та його вирiшення з урахуванням специфiки сфери регулювання. Ще одним аспектом проблеми є вiдсутнiсть належного iнституцiйного забезпечення виконання правил щодо конфлiкту iнтересiв. Не забезпечено запровадження механiзму дотримання норм щодо вирiшення конфлiкту iнтересiв шляхом застосування ефективних та стримуючих санкцiй.

     Крiм того, не створено ефективну систему монiторингу достовiрностi даних, що мiстяться у декларацiях про майно, доходи, видатки i зобов'язання фiнансового характеру публiчних службовцiв. В Українi функцiонує децентралiзована система збирання, зберiгання, оприлюднення та перевiрки таких декларацiй. Декларацiї подаються в паперовому виглядi до кадрової служби органу, в якому працює службовець, та зберiгаються в нiй. Перевiрка декларацiй покладається на податковi органи, якi не мають належного рiвня незалежностi, щоб проводити ефективнi перевiрки декларацiй. Подання завiдомо недостовiрних вiдомостей у декларацiї не тягне за собою кримiнальної вiдповiдальностi. Така система фактично призводить до приховування доходiв та майна публiчними службовцями.

     В Українi ухвалено низку законодавчих актiв, що регулюють етичнi стандарти поведiнки службовцiв, зокрема Закон України "Про правила етичної поведiнки" та галузевi кодекси етичної поведiнки. Однак, фактично не створена iнституцiйна iнфраструктура забезпечення дотримання таких стандартiв, а вiдповiднi функцiї частково виконують уповноваженi пiдроздiли з питань виявлення i запобiгання корупцiї та кадровi пiдроздiли, що не вiдповiдає мiжнародним стандартам. Не визначено також орган влади, вiдповiдальний за монiторинг впровадження етичних стандартiв поведiнки публiчних службовцiв та вироблення вiдповiдної державної полiтики.

     Необхiдно також втiлити в життя iнститут доброчесних викривачiв фактiв корупцiї та їх захисту вiд переслiдування i зобов'язати публiчних службовцiв повiдомляти про пiдозру в корупцiї.

     Iстотно змiцнити резистентнiсть публiчної служби проявам корупцiї, а також довiру до неї з боку громадян можуть перевiрки на доброчеснiсть: iмiтацiя ситуацiй, подiбних тим, що виникають у повсякденнiй дiяльностi публiчного службовця, з метою перевiрки доброчесностi поведiнки службовця за певних обставин. Такi перевiрки повиннi проводитися з метою забезпечення професiйної непiдкупностi, запобiгання корупцiї серед публiчних службовцiв, перевiрки дотримання ними своїх посадових обов'язкiв, етичних стандартiв поведiнки, виявлення, оцiнки та усунення чинникiв, що призводять до корупцiї. У той же час такi перевiрки можуть мати характер провокацiї надання неправомiрної вигоди i тому не можуть бути пiдставою для початку кримiнального провадження. З метою забезпечення дотримання прав людини у зв'язку з проведенням таких перевiрок порядок їх проведення слiд визначити законом.

     2. Мета - створення системи доброчесної та професiйної публiчної служби вiдповiдно до мiжнародних стандартiв i кращого свiтового досвiду.

     3. Заходи:

     1) пiдготувати i внести змiни до Закону України "Про державну службу", ухваленого у 2011 роцi, з урахуванням пропозицiй програми SIGMA, громадськостi, узгодити його iз Законом України "Про службу в органах мiсцевого самоврядування" та забезпечити їх реалiзацiю, монiторинг їх iмплементацiї та подальший перегляд з урахуванням набутого досвiду;

     2) ухвалити закон щодо запровадження ефективних механiзмiв виявлення, запобiгання конфлiкту iнтересiв, а також декларування майна, доходiв, видаткiв i зобов'язань фiнансового характеру публiчних службовцiв, передбачивши, зокрема:

     правовi iнструменти виявлення, запобiгання та врегулювання ситуацiй, пов'язаних з виникненням конфлiктiв iнтересiв;

     подання декларацiй в режимi реального часу;

     перегляд розмiру витрат, якi пiдлягають декларуванню, та iнших положень форми декларацiї з метою виявлення можливих конфлiктiв iнтересiв;

     запровадження вiдкритої єдиної електронної бази даних декларацiй;

     створення незалежного органу з достатнiми повноваженнями для здiйснення контролю за дотриманням законодавства щодо запобiгання конфлiкту iнтересiв та за повнотою i достовiрнiстю декларацiй;

     застосування пропорцiйних та стримуючих санкцiй за порушення законодавства щодо запобiгання конфлiкту iнтересiв та декларування доходiв, видаткiв i зобов'язань фiнансового характеру;

     3) покласти на спецiально уповноважений орган з питань запобiгання корупцiї функцiї з проведення монiторингу практики застосування етичних стандартiв та надання роз'яснень з метою коригування недолiкiв у практицi застосування; забезпечити регулярне навчання службовцiв з питань етики та дотримання антикорупцiйних вимог; запровадити здiйснення на постiйнiй основi пiдвищення квалiфiкацiї осiб, уповноважених на виконання функцiй держави та органiв мiсцевого самоврядування з питань запобiгання корупцiї та етичних стандартiв поведiнки з урахуванням можливостi запровадження електронної системи оцiнки знань з цих питань;

     4) ухвалити закон про захист осiб, якi доброчесно повiдомляють про корупцiйнi правопорушення (викривачiв), передбачивши обов'язок повiдомлення та захист викривачiв, створення внутрiшнiх i зовнiшнiх каналiв подання iнформацiї, системи захисту викривачiв вiд утискiв та переслiдування, а також заходи стимулювання повiдомлень про корупцiю, покладення на спецiально уповноважений орган функцiй з проведення монiторингу та аналiзу практики застосування закону та вжиття заходiв щодо його належного застосування, запровадження санкцiй за приховування фактiв корупцiйних правопорушень; органiзувати широку загальнонацiональну iнформацiйну кампанiю з роз'ясненням положень закону. Здiйснювати на постiйнiй основi навчання з питань доброчесного повiдомлення про факти корупцiї;

     5) прийняти закон про проведення перевiрок публiчних службовцiв на доброчеснiсть, у якому передбачити правила та порядок проведення таких перевiрок, гарантiї законностi та контролю, наслiдки проведення (заохочення або притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi), а також те, що такi перевiрки не є негласними слiдчими дiями, їх результати не можуть використовуватися у кримiнальному процесi як засоби доказування, за їх результатами кримiнальне провадження не вiдкривається. Передбачити також у Кримiнальному кодексi України положення про те, що не є провокацiєю на отримання неправомiрної вигоди використання спецiально уповноваженими суб'єктами у сферi протидiї корупцiї ситуацiї, за якої у суб'єкта вже виник умисел на давання чи отримання неправомiрної вигоди;

     6) реформувати систему оплати працi публiчних службовцiв шляхом iстотного пiдвищення рiвня посадових окладiв (з урахуванням рiвня оплати працi на аналогiчних посадах у приватному секторi), скасування або значного обмеження премiй (додаткових виплат), якi розподiляються на розсуд керiвництва, скасування необґрунтованих пiльг i переваг.

     Запобiгання корупцiї у дiяльностi органiв виконавчої влади

     1. Проблема.

     Крiм здiйснення ряду заходiв, спрямованих на забезпечення доброчесностi на публiчнiй службi, запобiгання корупцiї в органах виконавчої влади, потребує реформування процедура дiяльностi цих органiв. Враховуючи, що бiльшiсть iз зазначених заходiв має бути здiйснена в рамках адмiнiстративної реформи (зменшення дискрецiйних повноважень, вiдкритiсть та прозорiсть адмiнiстративних рiшень, обмеження можливостей для контактiв мiж чиновником та клiєнтом, врегулювання порядку надання адмiнiстративних послуг тощо), ця Стратегiя визначає лише тi заходи, якi мають суто антикорупцiйний характер.

     Однiєю з основних проблем, пов'язаних з високим рiвнем корупцiї в дiяльностi органiв виконавчої влади, є вiдсутнiсть ефективно дiючих вiдомчих антикорупцiйних програм. Iснуючi в органах виконавчої влади щорiчнi плани з питань запобiгання корупцiї є здебiльшого формальними та вiдтворюють положення вiдповiдних актiв вищого рiвня. Виявлення фактiв корупцiї фактично зведено нанiвець, оскiльки вiдсутнi системи виявлення та аналiзу ризикiв корупцiогенних процедур, а також немає механiзмiв повiдомлення про пiдозри в корупцiї та захисту осiб, якi про них повiдомляють. Пiдроздiли (особи), вiдповiдальнi за розроблення та здiйснення вiдомчих заходiв з виявлення i запобiгання корупцiї, не мають вiдповiдного фаху та рiвня незалежностi, здебiльшого цi повноваження покладено на кадровi пiдроздiли.

     Не iснує також органу, який би здiйснював координацiю, монiторинг та методичне забезпечення органiв виконавчої влади пiд час розроблення їх антикорупцiйних програм. Подiбна проблема iснує i в державних, казенних, комунальних пiдприємствах та господарських товариствах, у яких державна або комунальна частка акцiй (часток, паїв) перевищує 50 вiдсоткiв (далi - державнi пiдприємства).

     Ще однiєю сферою з високими ризиками корупцiї є функцiонування державних пiдприємств.

     Обмеження щодо запобiгання корупцiї на державних пiдприємствах дiє лише стосовно посадових осiб юридичних осiб публiчного права, що не охоплює велику частину працiвникiв державних пiдприємств. Це спричиняє виникнення конфлiктiв iнтересiв (наприклад, укладення контрактiв iз пов'язаними з менеджментом державних пiдприємств юридичними особами), непрозорого кадрового добору, що призводить до роботи на одному пiдприємствi близьких родичiв або некомпетентних осiб, наближених до керiвництва державного пiдприємства, ведення власного бiзнесу за рахунок ресурсiв державного пiдприємства. Закупiвлi за кошти пiдприємств виведенi за межi прозорих процедур, а полiтика щодо запобiгання корупцiї фактично не проводиться. Крiм того, дiяльнiсть державних пiдприємств є непрозорою, громадськiсть не має змоги отримати iнформацiю про мету та пiдстави їх утворення, економiчний ефект вiд їх дiяльностi, надане державою майно та фiнансовi зобов'язання i результати дiяльностi цих пiдприємств.

     Зазначене призводить до значних збиткiв у дiяльностi державного сектору економiки та неефективного управлiння державним майном.

     2. Мета - запровадження ефективних антикорупцiйних програм у центральних органах виконавчої влади, а також на державних пiдприємствах, забезпечення для суспiльства прозоростi їх дiяльностi.

     3. Заходи:

     1) внести змiни до законодавства щодо прийняття та перiодичного перегляду антикорупцiйних програм у центральних органах виконавчої влади та на державних пiдприємствах. Програми повиннi складатися на пiдставi результатiв проведеного аналiзу корупцiйних ризикiв у сферi дiяльностi вiдповiдного органу влади або пiдприємства, погоджуватися спецiально уповноваженим органом з питань антикорупцiйної полiтики i передбачати, зокрема:

     визначення засад загальної вiдомчої полiтики щодо запобiгання та протидiї корупцiї у вiдповiднiй сферi, осiб, вiдповiдальних за монiторинг її iмплементацiї, оцiнку та перiодичний перегляд;

     методологiю оцiнки корупцiйних ризикiв у дiяльностi органу або державного пiдприємства, корупцiйнi ризики, причини, що їх породжують, та умови, що до них призводять;

     заходи щодо усунення корупцiйних ризикiв, осiб, вiдповiдальних за їх здiйснення, строки та необхiднi ресурси;

     навчання та заходи з поширення iнформацiї про програми антикорупцiйного спрямування;

     процедури проведення монiторингу та оцiнки виконання програм;

     2) утворити в органах виконавчої влади та на державних пiдприємствах комiсiї у складi працiвникiв пiдприємств на чолi iз заступником керiвника органу/державного пiдприємства, до повноважень яких мають належати визначення прiоритетiв, координацiя та монiторинг виконання програм, надання консультацiй та порад з питань запобiгання корупцiї, розгляд iнформацiї про пiдозри в корупцiї; запровадити iншi механiзми запобiгання корупцiї, зокрема такi, як кодекси етики, внутрiшнi та зовнiшнi (до спецiально уповноважених органiв щодо протидiї корупцiї) канали повiдомлення про корупцiю i механiзми збереження анонiмностi заявника та його захисту вiд переслiдування, системи виявлення, оцiнки корупцiйних ризикiв та реагування на них;

     3) ухвалити акти з питань внесення змiн до законiв та пiдзаконних нормативно-правових актiв щодо:

     запровадження стандартiв i рекомендацiй Органiзацiї економiчної спiвпрацi та розвитку з корпоративного управлiння на державних пiдприємствах у дiяльностi державних пiдприємств в Українi;

     поширення стандартiв запобiгання корупцiї, визначених Законом України "Про засади запобiгання та протидiї корупцiї", на державнi пiдприємства, зокрема щодо запобiгання конфлiкту iнтересiв, етики поведiнки, декларування майна, доходiв, витрат та зобов'язань фiнансового характеру.

     Запобiгання корупцiї у сферi державних закупiвель

     1. Проблема.

     Надзвичайно серйозною залишається проблема корупцiйних проявiв пiд час державних закупiвель. За iнформацiєю Служби безпеки України, втрати вiд корупцiйних оборудок пiд час проведення процедур державних закупiвель становили 10 - 15 вiдсоткiв (35 - 52,5 млрд. гривень) видаткової частини державного бюджету щороку. За даними офiцiйної статистики за 2013 рiк, загальна сума коштiв за укладеними договорами у звiтному перiодi для закупiвлi товарiв, робiт i послуг становила майже 186 млрд. гривень. Значна частина закупiвель здiйснюється поза межами державного контролю за неконкурентною процедурою (в одного постачальника). У 2013 роцi за цiєю процедурою проведено майже 50 вiдсоткiв усiх закупiвель. До погiршення ситуацiї призвело прийняття Закону України вiд 4 липня 2012 року N 5044-VI "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України з питань державних закупiвель", яким фактично встановлено корупцiйнi правила гри на ринку закупiвель державних пiдприємств (розмiр цього ринку становить майже 307 млрд. гривень щороку).

     Одним iз перших крокiв нової влади стало ухвалення у новiй редакцiї Закону України "Про здiйснення державних закупiвель".

     Зазначений Закон передбачає:

     скоротити iз 44 до 10 одиниць перелiк випадкiв, на якi не поширюється його дiя;

     визначити поняття замовникiв та адаптувати процедури закупiвлi в одного учасника згiдно з принципами директив ЄС;

     скоротити перелiк пiдстав для застосування неконкурентної процедури з метою зменшення кiлькостi випадкiв її застосування;

     скасувати необхiднiсть розмiщення iнформацiї про державнi закупiвлi в державному офiцiйному друкованому виданнi з питань державних закупiвель та у мiжнародному iнформацiйному виданнi з питань державних закупiвель, залишивши при цьому вимогу щодо обов'язковостi оприлюднення цiєї iнформацiї на веб-порталi уповноваженого органу з метою спрощення доступу до неї, економiї бюджетних коштiв, що витрачаються на опублiкування такої iнформацiї, та забезпечення прозоростi доступу до iнформацiї про державнi закупiвлi;

     оприлюднювати рiчнi плани на веб-порталi уповноваженого органу з метою забезпечення економiї державних коштiв та спрощення доступу громадськостi до iнформацiї про запланованi державнi закупiвлi;

     надати можливiсть замовникам використовувати електроннi засоби пiд час застосування окремих видiв закупiвель.

     Таким чином, бiльшiсть першочергових законодавчих проблем у цiй сферi з прийняттям Закону буде розв'язано. Водночас слiд забезпечити монiторинг реалiзацiї нових законодавчих положень, аналiз їх ефективностi з точки зору усунення корупцiйних ризикiв та вiдповiдне коригування в разi виявлення недолiкiв.

     2. Мета - продовження реформування законодавства про державнi закупiвлi з метою усунення ризикiв корупцiї та впровадження прозорої системи проведення державних закупiвель.

     3. Заходи:

     1) забезпечити проведення iз залученням громадськостi та бiзнесу монiторингу застосування Закону України "Про здiйснення державних закупiвель" з метою виявлення недолiкiв у правозастосуваннi, причин та умов, що призводять до виникнення корупцiогенних ризикiв у державних закупiвлях;

     2) переглянути Закон України "Про здiйснення державних закупiвель" з урахуванням практики його застосування, необхiдностi подальшого удосконалення його положень, зокрема щодо запобiгання конфлiкту iнтересiв, посилення санкцiй за порушення його положень тощо;

     3) вжити iнших заходiв щодо запобiгання корупцiї в державних закупiвлях, зокрема:

     забезпечити функцiонування системи накладення заборони на участь в процедурах закупiвель (зокрема стосовно фiзичних та юридичних осiб, якi були притягнутi до вiдповiдальностi за корупцiйнi або пов'язанi з процедурою закупiвель правопорушення) та створити реєстр недобросовiсних учасникiв державних закупiвель;

     запровадити систему електронних закупiвель;

     4) розширити доступ до iнформацiї про закупiвлi, зокрема шляхом оприлюднення договорiв про закупiвлi.

     Запобiгання корупцiї у судовiй системi та органах кримiнальної юстицiї

     1. Проблема.

     За даними соцiологiчних дослiджень, зокрема "Барометра Свiтової Корупцiї" (Global Corruption Barometer) вiд Transparency International та Gallup International Association, найкорумпованiшою сферою українцi вважають судову владу (66 вiдсоткiв). Подiбнi результати продемонстрували пiдсумки дослiдження, проведеного Українським центром економiчних i полiтичних дослiджень iменi Олександра Разумкова: судову владу українцi вважають найбiльш корумпованою сферою, а 47 вiдсоткiв опитуваних вважають, що у судовiй владi корупцiєю охоплено все. За даними Свiтового Iндексу Правосуддя (World Justice Project - Rule of Law Index), Україна у сферi "вiдсутнiсть корупцiї" в судовiй системi зайняла 94 мiсце з 99 проаналiзованих країн.

     Згiдно iз судовим iндексом, який визначається Європейською бiзнес-асоцiацiєю, судова влада дискредитувала себе також в очах бiзнес-середовища: за всiма складовими iндексу оцiнка судочинства в Українi є негативною.

     Однiєю з основних причин руйнування судової влади є невдало реалiзована у 2010 роцi судова реформа: прийняття Закону України "Про судоустрiй i статус суддiв" негативно вплинуло на органи суддiвського самоврядування - вони стали повнiстю залежними вiд полiтичної влади. Полiтичнi принципи формування Вищої ради юстицiї та нечiтко сформульованi пiдстави для притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi призвели до того, що суддi фактично втратили гарантiї незалежностi своєї дiяльностi. Механiзм добору суддiв характеризувався зловживаннями з боку органiв, вiдповiдальних за цю процедуру.

     Першим кроком у реформуваннi судової влади стало прийняття 8 квiтня 2014 року Закону України "Про вiдновлення довiри до судової влади в Українi", який сприяв створенню правових передумов для самоочищення судової влади за безпосередньої участi громадськостi.

     Зважаючи на те, що основнi засади судоустрою та статусу суддiв закрiпленi у Конституцiї України, необхiдно забезпечити врахування мiжнародних стандартiв у сферi судочинства пiд час внесення змiн до Конституцiї України.

     Потребують реформування також прокуратура та iншi органи системи кримiнальної юстицiї. Результати дослiдження, проведеного Українським центром економiчних i полiтичних дослiджень iменi Олександра Разумкова, свiдчать про те, що правоохороннi органи, на думку українцiв, бiльше нiж на 45 вiдсоткiв корумпованi.

     Незважаючи на ухвалення у 2012 роцi Кримiнального процесуального кодексу України, яким визначено нову роль прокурора у кримiнальному процесi, законодавство про прокуратуру до цього часу не приведено у вiдповiднiсть iз стандартами Ради Європи. Основними проблемами прокуратури залишаються занадто широкi позапроцесуальнi повноваження прокурора, якi дають йому змогу втручатися в дiяльнiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, вiдсутнiсть достатнiх гарантiй незалежностi прокурорiв, прозорих конкурсних засад добору кадрiв прокуратури.

     Не менш важливим напрямом є реформування органiв внутрiшнiх справ та iнших органiв правопорядку. Системi органiв правопорядку притаманнi надмiрно громiздка структура, яка ускладнюється наявнiстю дублюючих та невластивих функцiй, недосконале законодавче регулювання, низька ефективнiсть роботи та вiдсутнiсть системи оцiнювання, що вiдображає реальнi результати дiяльностi, неефективна система вiдбору, навчання та пiдготовки персоналу, а також механiзмiв притягнення до вiдповiдальностi працiвникiв органiв правопорядку. Вiдсутнiсть реформ у сферi органiв кримiнальної юстицiї призвела до того, що чисельнiсть працiвникiв системи є однiєю з найвищих у свiтi (наприклад, на сто тисяч населення чисельнiсть працiвникiв мiлiцiї є вдвiчi бiльшою, нiж у середньому в iнших державах свiту), що призводить до неефективного витрачання бюджетних коштiв. При цьому понад мiльйон українцiв у 2012 роцi стали жертвами насильства в органах внутрiшнiх справ.

     2. Мета - реформування судової влади в Українi та усунення ризикiв корупцiї у судочинствi та дiяльностi органiв кримiнальної юстицiї.

     3. Заходи:

     1) ухвалити з урахуванням висновкiв Європейської Комiсiї "За демократiю через право" (Венецiанська комiсiя) закони про внесення змiн до Конституцiї та до законiв України, спрямованi на реформування судоустрою та статусу суддiв на основi європейських стандартiв, передбачивши, зокрема:

     зменшення обсягу суддiвського iмунiтету та надання суддi лише функцiонального iмунiтету (iмунiтету вiд звинувачення за дiї, вчиненi у процесi виконання суддiвських функцiй);

     врегулювання питань щодо запобiгання та вирiшення конфлiкту iнтересiв у дiяльностi представникiв судової влади;

     визначення особливостей проведення спецiальної перевiрки щодо кандидатiв на посаду суддi;

     подання, оприлюднення (зокрема в Iнтернетi) та монiторинг достовiрностi даних декларацiй суддiв про майно, доходи, видатки та зобов'язання фiнансового характеру;

     створення в рамках судової системи окремого органу або покладення на органи суддiвського самоврядування (не пов'язанi з дисциплiнарними функцiями) консультативних функцiй щодо етичних стандартiв, конфлiкту iнтересiв та декларування майна, доходiв, видаткiв та зобов'язань фiнансового характеру;

     проведення перiодичного навчання суддiв з питань, пов'язаних iз стандартами запобiгання та протидiї корупцiї, враховуючи їх пiд час атестацiї суддi;

     2) ухвалити з урахуванням висновкiв Європейської Комiсiї "За демократiю через право" (Венецiанська комiсiя) змiни до Конституцiї та законiв України, спрямованi на реформування прокуратури на основi європейських стандартiв, передбачивши, зокрема:

     обмеження повноважень прокуратури сферою кримiнальної юстицiї;

     забезпечення достатнiх гарантiй незалежностi у дiяльностi прокурорiв;

     змiну принципiв формування територiальної мережi органiв прокуратури з метою лiквiдацiї корупцiогенних чинникiв у виглядi "корупцiйних альянсiв" мiсцевих органiв виконавчої влади, прокуратури, мiлiцiї та судiв;

     реалiзацiю прозорих конкурсних засад добору кадрiв органiв прокуратури;

     3) прийняти нормативно-правовi акти щодо реформування органiв внутрiшнiх справ, передбачивши, зокрема:

     сучасну i чiтку структуру органiв внутрiшнiх справ, лiквiдацiю найбiльш корумпованих пiдроздiлiв мiлiцiї;

     створення мiсцевої мiлiцiї (полiцiї);

     закрiплення виключно у законi повноважень працiвникiв органiв внутрiшнiх справ, максимальне зменшення вiдомчої нормотворчостi та приведення її у вiдповiднiсть iз Конституцiєю та законами України;

     засади прозоростi та пiдзвiтностi органiв внутрiшнiх справ, незалежної оцiнки їх роботи;

     забезпечення належного розслiдування зловживань з боку працiвникiв органiв внутрiшнiх справ.

     Запобiгання корупцiї у приватному секторi

     1. Проблема.

     Основною причиною, яка зумовлює корупцiю в приватному секторi, є фактичне зрощення бiзнесу та влади, що призводить до використання полiтичного впливу для ведення бiзнесу, незаконного лобiювання ухвалення законiв та iнших нормативно-правових актiв тощо.

     Iншою причиною є те, що умови ведення бiзнесу створюють пiдґрунтя для iснування корупцiйної практики. Насамперед це недосконале та нестабiльне законодавство, ухвалене, зокрема, внаслiдок незаконного лобiювання певних бiзнес-iнтересiв, ускладненi процедури регулювання пiдприємницької дiяльностi, корумпованi контролюючi органи та судова система. Заходи щодо переслiдування за корупцiйнi правопорушення є неефективними через поширенiсть корупцiї в правоохороннiй та судовiй системах. Це призвело до системностi корупцiї, внаслiдок чого пiдприємцi не мають можливостi самостiйно їй протидiяти, а також до формування толерантного ставлення до корупцiї серед представникiв бiзнесу.

     Таким чином, подолати корупцiю в приватному секторi можливо лише шляхом комплексного розв'язання проблем, наявностi полiтичної волi для розмежування бiзнесу та влади, реалiзацiї реформ у публiчному секторi, зокрема адмiнiстративної реформи (обмеживши насамперед можливостi чиновникiв для зловживання владними повноваженнями), здiйснення дерегуляцiї пiдприємництва, забезпечення вiльної конкуренцiї та дiї антимонопольних правил, проведення реформи судових та правоохоронних органiв, зниження рiвня корупцiї на публiчнiй службi. З iншого боку, держава повинна налагодити партнерство з бiзнесом, стимулюючи його до використання альтернативних корупцiйних моделей поведiнки та надаючи йому в цьому всебiчну пiдтримку.

     2. Мета - усунення корупцiйних передумов ведення бiзнесу, формування сприятливого для вiдмови вiд корупцiйної практики бiзнес-клiмату та нетолерантного ставлення бiзнесу до корупцiї.

     3. Заходи:

     1) здiйснити заходи, спрямованi на проведення дерегуляцiї економiки, забезпечення вiльної конкуренцiї, адмiнiстративної та судової реформ, реформувати правоохороннi та контролюючi органи;

     2) прийняти нормативно-правовi акти щодо неможливостi допуску юридичних осiб, причетних до корупцiйних правопорушень, до публiчних ресурсiв (брати участь у державних закупiвлях, аукцiонах, отримувати державнi кредити, субсидiї, субвенцiї, пiльги з оподаткування тощо), щодо виконання юридичного обов'язку i чiтких правил про повiдомлення про корупцiйнi правопорушення внутрiшнiми та зовнiшнiми аудиторами; забезпечити ефективне впровадження закону щодо застосування заходiв кримiнально-правового характеру до юридичних осiб за корупцiйнi правопорушення;

     3) прийняти нормативно-правовi акти, спрямованi на забезпечення прозоростi ведення бiзнесу та майнових вiдносин, зокрема щодо встановлення обов'язку фiксацiї фiзичних осiб - фактичних вигодоодержувачiв (бенефiцiарiв) юридичних осiб пiд час їх державної реєстрацiї та включення вiдповiдної iнформацiї до Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв;

     4) утворити iнститут бiзнес-омбудсмена, який представлятиме iнтереси бiзнесу в Урядi України, та установити за його участю на постiйнiй основi дiалог з бiзнесом з метою пiдвищення рiвня обiзнаностi про ризики корупцiї та наявнi рiшення для приватного сектору, отримання порад вiд бiзнесу щодо реформування вiдповiдного законодавства (господарського законодавства, законодавства про бухгалтерський облiк та аудит, податкового законодавства, законодавства про здiйснення державних закупiвель та iншого законодавства, що стосується приватного сектору) для обмеження можливостей для корупцiї;

     5) розробити за участю представникiв бiзнесу, об'єднань пiдприємцiв та професiйних спiлок стратегiю щодо пiдтримки iмплементацiї антикорупцiйних стандартiв у приватному секторi (рекомендацiї ОЕСР щодо кращої практики у сферi внутрiшнього контролю, етики та забезпечення дотримання законодавства, Бiзнес-принципи Transparency International щодо боротьби з корупцiєю) та сприяти розвитку саморегулювання в приватному секторi;

     6) забезпечити спiвпрацю iз бiзнесом в частинi роз'яснення та практики застосування нових антикорупцiйних стандартiв, установлених законом щодо вiдповiдальностi юридичних осiб за корупцiйнi правопорушення;

     7) розробити та впровадити в життя на постiйнiй основi спецiальнi програми, спрямованi на забезпечення доступу пiдприємцiв до необхiдної iнформацiї, зокрема про адмiнiстративнi процедури, права та обов'язки пiдприємцiв, формування свiдомостi несприйняття корупцiйного способу поведiнки, заохочення до iнформування про факти корупцiї;

     8) провести пiлотнi проекти "пактiв доброчесностi" в iнфраструктурних проектах або iнших проектах, що передбачають значнi бюджетнi витрати, шляхом формування тристороннього (уряд - бiзнес - громадськiсть) механiзму контролю за плануванням та реалiзацiєю таких проектiв, цiльового та ефективного витрачання вiдповiдних коштiв.

     Доступ до iнформацiї

     1. Проблема.

     Ефективний доступ до iнформацiї, якою володiють органи публiчної влади, iншi суб'єкти, є важливою передумовою для запобiгання корупцiї, виявлення та припинення корупцiйних дiянь. Особливе значення має iнформацiя, яка становить суспiльний iнтерес, а саме - вiдомостi про використання публiчних коштiв, розпорядження державним або комунальним майном, особистi доходи, майно, видатки та зобов'язання фiнансового характеру публiчних службовцiв. Доступ до iнформацiї є необхiдним iнструментом для проведення журналiстських розслiдувань, стимулювання громадянської активностi в антикорупцiйнiй сферi.

     В Українi з травня 2011 року дiє Закон України "Про доступ до публiчної iнформацiї", який був визнаний одним з найкращих у свiтi за рiвнем регулювання. У березнi 2014 року (Закон України N 1170-VII) були схваленi важливi змiни до низки законодавчих актiв з метою приведення їх у вiдповiднiсть iз Законом України "Про доступ до публiчної iнформацiї" та Закону України "Про iнформацiю" у новiй редакцiї. Водночас рiвень практичного виконання нових положень щодо доступу до iнформацiї залишається низьким, реальнi можливостi доступу до iнформацiї - обмеженi, непоодинокими є випадки необґрунтованої вiдмови в доступi до iнформацiї або невиконання вимог щодо оприлюднення iнформацiї в iнiцiативному порядку, вiдсутнiй дiєвий державний контроль за реалiзацiєю права на доступ до публiчної iнформацiї.

     2. Мета - реалiзацiя права осiб на доступ до iнформацiї, забезпечення вiдкритостi суспiльно необхiдної iнформацiї, яка може використовуватися для виявлення i припинення корупцiйної практики, дiєвий державний контроль за реалiзацiєю вiдповiдного законодавства.

     3. Заходи:

     1) внести змiни до законодавства з метою:

     вiльного доступу до даних Єдиного державного реєстру юридичних осiб та фiзичних осiб - пiдприємцiв через Iнтернет, зокрема до даних про кiнцевих вигодоодержувачiв юридичних осiб, фiнансових звiтiв та статутних документiв;

     розкриття даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру через вiльний доступ в Iнтернетi, у тому числi доступ до даних про об'єкти i суб'єкти прав, про їх обтяження;

     оприлюднення та створення умов для доступу до iнформацiї про використання публiчних коштiв, якими розпоряджаються державнi установи, суб'єкти господарювання державної i комунальної власностi, установи загальнообов'язкового державного страхування i органи Пенсiйного фонду України, зокрема шляхом оприлюднення в Iнтернетi та створення умов для доступу в режимi реального часу до всiх транзакцiй на рахунках центрального органу виконавчої влади, що реалiзує державну полiтику у сферi казначейського обслуговування бюджетних коштiв;

     розкриття фiнансовими установами iнформацiї про платежi до державного та мiсцевих бюджетiв, якi сплачують суб'єкти господарювання, що мають право на видобуток корисних копалин або використання природних ресурсiв;

     створення (визначення) державного органу контролю за додержанням права на доступ до iнформацiї, що вiдповiдатиме стандартам незалежностi та ефективностi;

     2) провести iнвентаризацiю публiчних реєстрiв, якi мiстять суспiльно важливу iнформацiю та передбачити їх розкриття з урахуванням вимог щодо захисту персональних даних, спрощення доступу (в тому числi здешевлення доступу) до публiчних реєстрiв;

     3) створити нормативно-правовi та органiзацiйнi основи для запровадження доступу до iнформацiї у формi "вiдкритих даних" та повторного використання iнформацiї (внесення з цiєю метою змiн до законодавчих актiв, прийняття пiдзаконних нормативно-правових актiв для визначення стандартiв оприлюднення iнформацiї у формi "вiдкритих даних", зокрема на єдиному державному веб-порталi "вiдкритих даних", визначеного уповноваженого органу з питань впровадження стандартiв "вiдкритих даних", реалiзацiя вiдповiдних положень);

     4) забезпечити активну участь України в мiжнародних iнiцiативах прозоростi та досягнення високого рiвня вiдповiдностi стандартам мiжнародних iнiцiатив, зокрема впровадження стандартiв iнiцiатив з прозоростi видобувних галузей, будiвельного сектору та Iндексу вiдкритостi бюджету.

4. ПОКАРАННЯ ЗА КОРУПЦIЮ

     1. Проблема.

     Законодавство про вiдповiдальнiсть за корупцiйнi правопорушення в Українi значною мiрою вiдповiдає мiжнародним стандартам, про що свiдчить звiт Групи держав проти корупцiї (GRECO) за результатами 3-го раунду оцiнки України, затверджений у груднi 2013 року.

     Крiм того, значним кроком вперед стало прийняття Закону України вiд 13 травня 2014 року N 1261-VII "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України у сферi державної антикорупцiйної полiтики у зв'язку з виконанням Плану дiй щодо лiбералiзацiї Європейським Союзом вiзового режиму для України".

     Зазначеним Законом iстотно удосконалено вiтчизняну систему запобiгання i протидiї корупцiї, зокрема щодо:

     кримiналiзацiї корупцiї:

     - пiдвищено санкцiї для фiзичних та юридичних осiб за кримiнальнi корупцiйнi правопорушення шляхом введення як альтернативного виду покарання - позбавлення волi, що гарантуватиме для України можливiсть спiвпрацi в рамках надання мiжнародної правової допомоги, як це передбачено Кримiнальною конвенцiєю про боротьбу з корупцiєю;

     - встановлено юрисдикцiю щодо злочинiв, пов'язаних iз хабарництвом, якi вчиняються за кордоном нашими громадянами у спiвучастi з iноземцями;

     - встановлено вiдповiдальнiсть за пiдкуп осiб, якi працюють у приватних компанiях в будь-якiй якостi;

     - надано чiткi визначення пропозицiї та обiцянки неправомiрної вигоди, що безумовно полiпшить дiяльнiсть вiтчизняних правозастосовних органiв та пiдвищить якiсть їх роботи;

     - поширено правила спецiальної конфiскацiї на всi корупцiйнi злочини, зокрема у приватному секторi;

     фiнансового контролю стосовно майнового стану публiчних службовцiв:

     - запроваджено зовнiшнiй контроль щодо декларацiй про майно, доходи, витрати i зобов'язання фiнансового характеру, який здiйснюватиметься податковими органами;

     - встановлено адмiнiстративну та дисциплiнарну вiдповiдальнiсть за подання недостовiрних вiдомостей у зазначених декларацiях (штраф вiд 2550 до 5100 гривень);

     посилення гарантiй захисту викривачiв фактiв корупцiї:

     - перекладено обов'язок доказування у справах про застосування до iнформаторiв (викривачiв) репресивних заходiв на вiдповiдача;

     - закрiплено можливiсть iнформувати про факти корупцiї анонiмно, зокрема через спецiальнi лiнiї для вiдповiдних повiдомлень;

     - передбачено обов'язок державних органiв створити механiзми для отримання та перевiрки повiдомлень про факти корупцiї (в тому числi анонiмних);

     мiнiмiзацiї проявiв корупцiї у юридичних осiб:

     - передбачено обов'язок компанiй розробляти i впроваджувати правила та процедури щодо виявлення та запобiгання корупцiї;

     - встановлено вiдповiдальнiсть юридичних осiб за незабезпечення здiйснення антикорупцiйних заходiв, якщо це призвело до вчинення корупцiйного правопорушення.

     Разом з тим залишилася низка невирiшених питань. Потрiбно привести у вiдповiднiсть iз Конвенцiєю ООН проти корупцiї статтю 368² Кримiнального кодексу України (Незаконне збагачення), яка може бути ефективним механiзмом позбавлення злочинцiв незаконно набутого майна. Одночасно з кримiнально-правовими iнструментами притягнення до вiдповiдальностi за незаконне збагачення необхiдно запровадити i цивiльно-правовi: стягнення за позовом прокурора (спецiально уповноваженого антикорупцiйного органу) в дохiд держави майна, законнiсть походження якого особа не може довести в установленому законом порядку.

     У 2013 роцi прийнято нове законодавство щодо конфiскацiї доходiв вiд злочинної дiяльностi. Однак воно не передбачає створення спецiалiзованого пiдроздiлу (органу), який виконує завдання щодо розшуку майна, яке пiдлягає арешту та конфiскацiї, а також ефективного управлiння майном, на яке накладено арешт. В Українi також вiдсутнє законодавство, що дає змогу стягувати у дохiд держави (конфiскувати) майно, набуте внаслiдок злочинної дiяльностi, у разi якщо пiдозрюваний (обвинувачений) ухиляється вiд слiдства чи суду. Потребує законодавчого врегулювання також питання повернення в Україну активiв, виведених внаслiдок вчинення злочинiв, а також створення гарантiй для ефективного управлiння такими активами, зокрема iз застосуванням механiзмiв громадського контролю.

     Закон України вiд 23 травня 2013 року N 314-VII "Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв України щодо виконання Плану дiй щодо лiбералiзацiї Європейським Союзом вiзового режиму для України стосовно вiдповiдальностi юридичних осiб" передбачає запровадження iнституту квазi-кримiнальної вiдповiдальностi юридичних осiб за вчинення злочинiв, пов'язаних, зокрема, з вiдмиванням злочинних доходiв (статтi 209 i 306 Кримiнального кодексу України), терористичною дiяльнiстю (статтi 258 - 258⁵ цього Кодексу) та корупцiєю (статтi 368³, 368⁴, 369 i 369² цього ж Кодексу). Зазначений Закон є новим для вiтчизняної правової системи, у зв'язку з чим iснують ризики щодо його неналежного впровадження в життя. Крiм того, з урахуванням практики його застосування слiд розглянути питання щодо вдосконалення його положень, зокрема з метою чiткого закрiплення "автономного" характеру вiдповiдальностi юридичних осiб (незалежно вiд того, чи були притягнутi до вiдповiдальностi фiзичнi особи, якi дiяли в iнтересах юридичної особи).

     Ще однiєю серйозною вадою нацiональної системи боротьби з корупцiєю є вiдсутнiсть спецiалiзованого органу, до завдань якого належало б виявлення та розслiдування справ про корупцiйнi злочини, вчиненi вищими посадовими особами держави, тодi як iснуючi спецiально уповноваженi суб'єкти iз запобiгання корупцiї виявилися неефективними, здебiльшого через вiдсутнiсть гарантiй незалежностi їх дiяльностi та корумпованiсть.

     2. Мета - створення системи iнструментiв, якi дадуть змогу ефективно виявляти та розслiдувати корупцiйнi злочини, конфiсковувати майно, яке було предметом злочинної дiяльностi або набуте внаслiдок такої дiяльностi, притягувати до вiдповiдальностi осiб, причетних до вчинення корупцiйних злочинiв.

     3. Заходи:

     1) ухвалити закони, спрямованi на:

     внесення змiн до Кримiнального кодексу України щодо:

     - визначення поняття та перелiку корупцiйних злочинiв;

     - усунення можливостi для осiб, якi вчинили корупцiйнi злочини, бути звiльненими вiд вiдповiдальностi та покарання, зокрема з передачею на поруки, у зв'язку з дiєвим каяттям, випробуванням тощо;

     - приведення статтi 368² у вiдповiднiсть iз статтею 20 Конвенцiї ООН проти корупцiї та запровадження цивiльно-правових механiзмiв позбавлення незаконно набутого майна;

     врегулювання питань управлiння корпоративними правами та iншим майном, на яке накладено арешт, з метою збереження його вартостi, а також створення спецiалiзованого пiдроздiлу (органу), уповноваженого на розшук майна, яке може бути конфiсковано;

     створення можливостей досудового розслiдування та судового провадження, а також стягнення у дохiд держави (конфiскацiю) майна, набутого внаслiдок злочинної дiяльностi, у разi якщо пiдозрюваний (обвинувачений) ухиляється вiд слiдства чи суду; створення гарантiй для ефективного управлiння такими активами, зокрема iз застосуванням механiзмiв громадського контролю (наприклад, через утворення спецiального фонду);

     утворення спецiально уповноваженого органу з питань виявлення та розслiдування корупцiйних злочинiв на таких засадах:

     - наявнiсть достатнiх гарантiй незалежностi органу (вiдкритий i прозорий конкурсний вiдбiр керiвника органу, чiткi визначенi законом пiдстави для звiльнення керiвника, якi не допускають звiльнення з полiтичних пiдстав, визначенi законом засади фiнансування органу та розмiр оплати працi його працiвникiв, заборона втручання в його дiяльнiсть);

     - прозорий конкурсний вiдбiр основного персоналу органу з метою зменшення ризикiв протиправного впливу на прийняття рiшень та пiдбiр квалiфiкованих кадрiв, якi вiдповiдають стандартам доброчесностi;

     - спецiалiзацiя органу на корупцiйних злочинах, вчинених посадовими особами вищого рiвня, суддями, прокурорами, iншими особами за умови, що корупцiйний злочин становить високу суспiльну небезпеку;

     - наявнiсть механiзмiв заохочення, у тому числi матерiального (наприклад, певного вiдсотка вiд суми конфiскованих злочинних доходiв), з метою виявлення фактiв корупцiї;

     - громадський контроль та вiдкритiсть органу, звiтування кожнi пiвроку про його дiяльнiсть;

     - заохочення спiвпрацювати з уповноваженими державними органами з метою виявлення фактiв корупцiї;

     - введення посад спецiалiзованих антикорупцiйних прокурорiв, якi вiдряджаються для роботи до спецiально уповноваженого органу з питань виявлення та розслiдування корупцiйних злочинiв;

     2) утворити робочу групу, яка включатиме представникiв Кабiнету Мiнiстрiв України, органiв кримiнальної юстицiї, бiзнесу та громадянського суспiльства i проводитиме монiторинг застосування законодавства щодо заходiв кримiнально-правового провадження до юридичних осiб; пiдготувати необхiднi методичнi матерiали для працiвникiв органiв кримiнальної юстицiї та суддiв, органiзувати проведення тренiнгiв для фахiвцiв, якi застосовуватимуть закон; органiзувати широку iнформацiйну кампанiю iз роз'яснення положень закону та необхiдностi забезпечення доброчесностi бiзнесу, до якої залучити громадянське суспiльство та бiзнес; на основi результатiв монiторингу застосування закону пiдготувати змiни до нього;

     3) створити єдиний державний реєстр юридичних осiб, причетних до корупцiї, з метою виключення можливостi їх участi у виконаннi державних замовлень i контрактiв, одержання державних кредитiв, пiльг з оподаткування, субсидiй i субвенцiй; забезпечити вiльний доступ до такого реєстру через Iнтернет;

     4) поширити поняття "публiчнi дiячi" у законодавствi про запобiгання та протидiю легалiзацiї (вiдмиванню) доходiв, одержаних злочинним шляхом, на нацiональних публiчних службовцiв та дiячiв мiжнародних органiзацiй.

5. ФОРМУВАННЯ НЕГАТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО КОРУПЦIЇ

     1. Проблема.

     Одним з найбiльш iстотних чинникiв у подоланнi корупцiї є ставлення населення до цiєї проблеми. Як свiдчать результати дослiджень, проведених в Українi протягом останнiх рокiв, бiльше половини населення схильне до вчинення корупцiйних правопорушень у разi, якщо це може сприяти розв'язанню проблеми. Крiм того, значна частка населення з огляду на брак вiдповiдних знань не квалiфiкує певнi види поведiнки як корупцiйнi, усвiдомлюючи при цьому невiдповiднiсть такої поведiнки нормам моралi чи професiйної етики. За умови ефективної роз'яснювальної роботи населення може змiнити ставлення до такої практики як до неприйнятної корупцiйної i, таким чином, антикорупцiйний потенцiал суспiльства значно зросте.

     Потребують уваги заходи, пов'язанi з активiзацiєю участi населення в iнформуваннi органiв, уповноважених на боротьбу з корупцiєю, про вiдомi їм факти корупцiї. Частка такого населення є невеликою, зокрема з огляду на високий ступiнь лояльностi населення до корупцiї, засудження фактiв повiдомлень про корупцiю як поведiнки, яка суперечить етичним нормам, низький рiвень довiри до дiяльностi правоохоронних органiв, зневiру в ефективностi антикорупцiйних заходiв, страх бути покараним за повiдомлення про пiдозру в корупцiї.

     Разом з тим антикорупцiйний потенцiал заходiв iз залучення населення до виявлення та повiдомлення про факти корупцiї є високим, про що свiдчить досвiд iноземних держав. Створення спецiальних умов, якi сприятимуть змiнi суспiльного уявлення про повiдомлення про факти корупцiї, є одним iз прiоритетiв антикорупцiйної полiтики держави.

     2. Мета - формування в суспiльствi iдеї нетерпимостi до проявiв корупцiї.

     3. Заходи:

     1) ухвалити у спiвпрацi з iнститутами громадянського суспiльства план заходiв, орiєнтований на рiзнi соцiальнi та вiковi групи i спрямований на комплексне розв'язання проблеми толерантного ставлення населення до корупцiї, передбачивши, зокрема:

     регулярне проведення iнформацiйних кампанiй, спрямованих на формування психологiчної установки у населення щодо несприйняття корупцiї як способу розв'язання проблеми;

     пiдвищення рiвня правової свiдомостi населення, зокрема в частинi обiзнаностi громадян щодо своїх прав та свобод, механiзму їх реалiзацiї та правових способiв захисту;

     роз'яснення найбiльш важливих антикорупцiйних заходiв, що здiйснюються в державi, положень законодавства про запобiгання та протидiю корупцiї, зокрема в частинi визначення видiв та форм корупцiйної поведiнки;

     системне запровадження проведення освiтнiх заходiв щодо моделей поведiнки у тих чи iнших ситуацiях з можливими корупцiйними ризиками;

     запровадження культури повiдомлення спецiально уповноваженим суб'єктам у сферi протидiї корупцiї про факти вчинення корупцiйних правопорушень;

     подолання пасивностi суспiльства щодо протидiї корупцiї, залучення широких верств населення до активної участi в антикорупцiйнiй дiяльностi.

6. ОЦIНКА РЕЗУЛЬТАТIВ ТА МЕХАНIЗМ РЕАЛIЗАЦIЇ АНТИКОРУПЦIЙНОЇ СТРАТЕГIЇ

     Успiшна реалiзацiя Антикорупцiйної стратегiї дасть змогу знизити рiвень корупцiї в Українi, пiдвищити рiвень довiри населення до влади, пiдвищити рiвень iноземних iнвестицiй в економiку держави, а також створити основу для подальшої антикорупцiйної реформи.

     Для реалiзацiї Антикорупцiйної стратегiї передбачається розробити та схвалити закони, зокрема щодо:

     засад органiзацiї та дiяльностi спецiально уповноваженого органу, вiдповiдального за здiйснення комплексу заходiв з формування та реалiзацiї антикорупцiйної полiтики;

     утворення спецiально уповноваженого органу з питань виявлення та розслiдування корупцiйних злочинiв;

     виконання рекомендацiй Групи держав проти корупцiї (GRECO) у частинi посилення прозоростi фiнансування полiтичних партiй та виборчих кампанiй;

     створення правових засад лобiювання;

     посилення громадського контролю за ухваленням рiшень виборними посадовими особами, зокрема через механiзм попереднього громадського обговорення суспiльно важливих рiшень;

     внесення змiн до Закону України "Про державну службу", прийнятого у 2011 роцi, з урахуванням пропозицiй програми SIGMA;

     проведення перевiрок публiчних службовцiв на доброчеснiсть;

     внесення змiн до законiв та пiдзаконних нормативно-правових актiв у частинi запровадження стандартiв Органiзацiї економiчної спiвпрацi та розвитку з корпоративного управлiння на державних пiдприємствах вiд 22 квiтня 2004 року в дiяльностi державних пiдприємств в Українi;

     внесення змiн до Конституцiї та законiв України, спрямованих на реформування судоустрою та статусу суддiв на основi європейських стандартiв;

     внесення змiн до Конституцiї та законiв України, спрямованих на реформування прокуратури на основi європейських стандартiв;

     внесення змiн до Кримiнального кодексу України в частинi усунення можливостi для осiб, якi вчинили корупцiйнi злочини, бути звiльненими вiд вiдповiдальностi та покарання, зокрема з передачею на поруки, у зв'язку з дiєвим каяттям, випробуванням; приведення статтi 368² у вiдповiднiсть iз статтею 20 Конвенцiї ООН проти корупцiї та запровадження цивiльно-правових механiзмiв позбавлення незаконно набутого майна;

     врегулювання питань управлiння корпоративними правами та iншим майном, на яке накладено арешт, з метою збереження його вартостi, а також утворення спецiалiзованого пiдроздiлу (органу), уповноваженого на розшук майна, яке може бути конфiсковано.

     Оцiнка ефективностi Антикорупцiйної стратегiї здiйснюватиметься на основi:

     результатiв щорiчних дослiджень стану корупцiї в Українi шляхом проведення широких статистичних спостережень та аналiзу практики застосування антикорупцiйного законодавства;

     визначення рiвня iмплементацiї мiжнародних стандартiв у сферi антикорупцiйної полiтики.

     За результатами проведення дослiджень стану корупцiї iндикаторами успiшної реалiзацiї Антикорупцiйної стратегiї може бути:

     збiльшення частки населення, яка негативно ставиться до корупцiйних проявiв;

     зменшення частки населення, яке мало власний досвiд корупцiйної поведiнки;

     зростання кiлькостi громадян, готових повiдомляти про факти корупцiйних проявiв, а також громадян, якi заявили про факти корупцiї, що мали стосовно них мiсце, компетентним органам.

     Визначення рiвня iмплементацiї мiжнародних стандартiв здiйснюватиметься за такими iндикаторами:

     виконання рекомендацiй для України, наданих Групою держав проти корупцiї (GRECO), а також рекомендацiй, наданих в рамках монiторингу Стамбульського плану дiй з питань боротьби з корупцiєю Антикорупцiйної мережi для Схiдної Європи та Центральної Азiї Органiзацiї економiчної спiвпрацi та розвитку, iмплементацiя Плану дiй з лiбералiзацiї вiзового режиму з ЄС у частинi запобiгання i протидiї корупцiї та плану дiй у рамках Iнiцiативи "Партнерство "Вiдкритий Уряд";

     покращення значення Iндексу сприйняття корупцiї, опублiкованого мiжнародною неурядовою органiзацiєю Transparency International;

     досягнення високого рiвня вiдповiдностi стандартам мiжнародних iнiцiатив (iнiцiатив з прозоростi видобувних галузей, будiвельного сектору, Iндексу вiдкритостi бюджету тощо).

     Оцiнка стану виконання Антикорупцiйної стратегiї проводиться на пiдставi щорiчного звiту стану виконання Антикорупцiйної стратегiї. Звiт про стан виконання Антикорупцiйної стратегiї включається до нацiональної доповiдi щодо реалiзацiї засад антикорупцiйної полiтики, проект якої подається спецiально уповноваженим органом з питань антикорупцiйної полiтики Верховнiй Радi України, Президенту України та Кабiнету Мiнiстрiв України до 1 травня року, наступного за звiтним.

     Кабiнет Мiнiстрiв України з метою здiйснення заходiв, передбачених Антикорупцiйною стратегiєю, затверджує державну програму, яка пiдлягає щорiчному перегляду з урахуванням результатiв реалiзацiї визначених заходiв, висновкiв та рекомендацiй парламентських слухань щодо нацiонального звiту про стан справ з корупцiєю.