.png)
УГОДА
мiж Урядом України та Урядом Турецької Республiки про взаємне сприяння та захист iнвестицiй
Уряд України та Уряд Турецької Республiки, якi надалi iменуються "Договiрнi Сторони":
бажаючи сприяти поглибленню економiчного спiвробiтництва мiж ними, зокрема у зв'язку з iнвестицiями iнвесторiв держави однiєї Договiрної Сторони на територiї держави iншої Договiрної Сторони;
визнаючи, що угода щодо режиму, який надається таким iнвестицiям, стимулюватиме приплив капiталу i технологiй та економiчний розвиток Договiрних Сторiн;
погоджуючись з тим, що справедливий та рiвноправний режим iнвестування є бажаним для пiдтримки стiйкої структури для iнвестицiй та сприятиме найбiльш ефективному використанню економiчних ресурсiв та покращуватиме рiвень життя;
переконанi, що зазначенi цiлi можуть бути досягнутi без шкоди для здоров'я, безпеки та навколишнього середовища, а також iз урахуванням мiжнародно-правових стандартiв захисту трудових прав;
та вирiшивши укласти угоду про взаємне сприяння та захист iнвестицiй;
домовились про наступне:
Стаття 1
Визначення
Для цiлей цiєї Угоди:
1. Термiн "iнвестицiя" означає будь-який вид активiв, пов'язаних з комерцiйною дiяльнiстю, з метою встановлення довгострокових економiчних вiдносин вiдповiдно до внутрiшнього законодавства на територiї держави Договiрної Сторони, а також активiв, що мають ознаки iнвестицiй1, включаючи фiнансовi зобов'язання або зобов'язання за iншими ресурсами, очiкування чергового приросту прибутку, прийняття ризикiв, внески у тривалий економiчний розвиток та включає, зокрема, але не виключно:
____________
1 Якщо актив не має ознак
iнвестицiй, такий актив не визнається iнвестицiєю,
незалежно вiд його форми.
(a) рухоме та нерухоме майно, як i будь-якi iншi права, такi як застави, права утримання, забезпечення по позицi або iншi подiбнi права, як визначено вiдповiдно до внутрiшнього законодавства однiєї iз Договiрних Сторiн, на територiї якої майно знаходиться;
(b) реiнвестованi прибутки, грошовi вимоги або будь-якi iншi права, що мають фiнансову цiннiсть та пов'язанi з iнвестицiєю;
(c) акцiї, цiннi папери або будь-яку iншу форму участi у компанiях;
(d) права на промислову та iнтелектуальну власнiсть, зокрема, патенти, промисловi зразки, технiчнi процеси, а також товарнi знаки, гудвiл та ноу-хау;
(e) комерцiйнi концесiї, наданi згiдно з законодавством або контрактом, включаючи концесiї на природнi ресурси.
2. Термiн "iнвестор" означає:
(a) фiзичнi особи, якi мають громадянство держави однiєї з Договiрних Сторiн вiдповiдно до їх нацiонального законодавства;
(b) компанiї, корпорацiї, фiрми чи бiзнес-партнерства, заснованi або створенi вiдповiдно до чинного нацiонального законодавства держави однiєї з Договiрних Сторiн, а також мають власнi зареєстрованi офiси iз значною комерцiйною дiяльнiстю на територiї цiєї Договiрної Сторони;
той, хто здiйснює iнвестицiйну дiяльнiсть на територiї держави iншої Договiрної Сторони.
3. Термiн "доходи" означає суми, одержанi внаслiдок iнвестицiї, та включає зокрема, але не виключно, прибуток, вiдсоток, прирiст капiталу, роялтi, плату за послуги та дивiденди.
4. Термiн "територiя" означає:
(a) стосовно Турецької Республiки: сухопутну територiю, внутрiшнi води, територiальнi води та повiтряний простiр над ними, а також морськi райони, над якими Туреччина здiйснює свої сувереннi права або юрисдикцiю з метою розвiдки, експлуатацiї та збереження природних ресурсiв живої чи неживої природи вiдповiдно до мiжнародного права.
(b) стосовно України: сухопутну територiю, внутрiшнi води, територiальнi води та повiтряний простiр над ними, а також виключну морську економiчну зону та континентальний шельф за межами територiальних вод, вiдносно яких вона здiйснює юрисдикцiю та сувереннi права згiдно нацiональним законодавством i мiжнародним правом, що застосовується.
Ця Угода не застосовується до територiй, якi є невiд'ємними частинами територiї України, але перебувають пiд iноземною окупацiєю до вiдновлення Україною повного та ефективного контролю над ними.
Стаття 2
Сфера застосування
1. Ця Угода застосовується до iнвестицiй, здiйснених iнвесторами держави однiєї Договiрної Сторони на територiї держави iншої Договiрної Сторони, вiдповiдно до їх внутрiшнього законодавства, як до, так i пiсля набрання цiєю Угодою чинностi. Але ця Угода не застосовується до будь-якого спору пов'язаного з iнвестицiєю, який виник до набрання чинностi цiєю Угодою.
2. Пiдтверджується, що нiщо в цiй Угодi не застосовується до iнвестицiй, здiйснених iнвесторами Договiрної Сторони, порушуючи чинне законодавство однiєї iз або обох Договiрних Сторiн.
3. Ця Угода замiняє Угоду мiж Україною та Турецькою Республiкою про взаємне сприяння та захист iнвестицiй, пiдписану 27 листопада 1996 року в м. Анкара (Турецька Республiка), яка припиняє свою дiю з дати набрання чинностi цiєю Угодою. Спори, переданi до арбiтражного суду пiсля дати набрання чинностi цiєю Угодою, вирiшуються вiдповiдно до положень цiєї Угоди.
Стаття 3
Сприяння та захист iнвестицiй
1. Кожна з Договiрних Сторiн на її територiї, наскiльки це можливо, сприяє iнвестицiям з боку iнвесторiв держави iншої Договiрної Сторони, вiдповiдно до свого внутрiшнього законодавства.
2. Iнвестицiї iнвесторiв держави будь-якої Договiрної Сторони, згiдно з мiнiмальним стандартом режиму вiдповiдно до мiжнародного права, користуються справедливим i рiвним ставленням та отримують повний захист i безпеку на територiї iншої Договiрної Сторони. Жодна iз Договiрних Сторiн у будь-якiй мiрi не обмежує управлiння, пiдтримання, використання, розробку, отримання прибуткiв, збiльшення обсягiв, продаж, лiквiдацiю або розпорядження своїми iнвестицiями необґрунтованими або дискримiнацiйними заходами.
Стаття 4
Режим iнвестування
1. Кожна Договiрна Сторона допускає на територiю своєї держави iнвестицiї на умовах не менш сприятливих нiж тi, якi вона надає в подiбних ситуацiях iнвестицiям iнвесторiв будь-якої третьої держави, в рамках свого внутрiшнього законодавства.
2. Кожна Договiрна Сторона надає таким iнвестицiям режим, який є не менш сприятливим нiж той, що надається в подiбних ситуацiях iнвестицiям своїх власних iнвесторiв або iнвестицiям iнвесторiв будь-якої третьої держави з метою управлiння, пiдтримання, використання, розробки, отримання прибуткiв, збiльшення обсягiв, продажу, лiквiдацiї або розпорядження своїми iнвестицiями.
3. У рамках свого нацiонального законодавства Договiрнi Сторони доброзичливо розглядають заявки на в'їзд та тимчасове перебування громадян будь-якої держави Договiрної Сторони, якi збираються приїхати на територiю держави iншої Договiрної Сторони у зв'язку з iнвестицiйною дiяльнiстю.
4. (a) Положення цiєї статтi не зобов'язують одну Договiрну Сторону поширювати на iнвесторiв держави iншої Договiрної Сторони пiльги вiд будь-якого режиму, преференцiї або привiлеї, якi можуть бути наданi першою Договiрною Стороною на пiдставi будь-якої мiжнародної угоди, якi повнiстю або в основному стосуються оподаткування.
(b) Положення цiєї Угоди щодо недискримiнацiйного, нацiонального режиму або режиму найбiльшого сприяння не застосовуються до всiх iснуючих або майбутнiх переваг, що надаються будь-якою Договiрною Стороною в силу її членства або зв'язку з митним, економiчним чи валютним союзом, спiльним ринком або зоною вiльної торгiвлi, а також до громадян або власних компанiй держав Договiрних Сторiн, компанiй держав членiв такого союзу, спiльного ринку або зони вiльної торгiвлi або будь-якою третьою державою.
(c) Режим найбiльшого сприяння передбачений пунктами 1 i 2 не поширюється на iнвесторiв та iнвестицiї третiх держав щодо положень, якi стосуються вирiшення iнвестицiйних спорiв, передбачених цiєю Угодою, або iншими мiжнародними угодами, укладеними Договiрною Стороною з третьою державою.
(d) Положення статтi 3 i 4 цiєї Угоди не зобов'язують держави Договiрних Сторiн надавати, вiдповiдно до їх нацiонального законодавства, iнвестицiям iнвесторiв iншої Договiрної Сторони такий само режим, який вона надає iнвестицiям своїх власних iнвесторiв, у зв'язку з придбанням земельних дiлянок, нерухомостi чи майнових прав.
Стаття 5
Загальнi виключення
1. Нiщо в цiй Угодi не перешкоджає Договiрнiй Сторонi приймати, пiдтримувати чи здiйснювати будь-якi недискримiнацiйнi правовi заходи щодо:
(a) розроблення i застосування заходiв для захисту прав людини, тваринного чи рослинного свiту, здоров'я або довкiлля;
(b) заходiв, пов'язаних iз збереженням живих, неживих або вичерпних природних ресурсiв.
2. Нiщо в цiй Угодi не повинно тлумачитись як таке, що:
(a) зобов'язує Договiрнi Сторони надавати або давати доступ до iнформацiї, розкриття якої протирiчить власним iнтересам безпеки;
(b) перешкоджає будь-якiй Договiрнiй Сторонi вживати будь-якi заходи, якi вважаються необхiдними для захисту власних iнтересiв безпеки:
(i) таких як, торгiвля зброєю, боєприпасами та знаряддями вiйни, а також iншi операцiї з товарами, матерiалами, послугами та технологiями, що безпосередньо або опосередковано пов'язанi з цiлями їхньої поставки до вiйськових або iнших органiв безпеки,
(ii) що прийнятi пiд час вiйськових дiй або iнших надзвичайних ситуацiй у мiжнародних вiдносинах,
(iii) у зв'язку iз здiйсненням нацiональної полiтики або мiжнародних угод, що стосуються нерозповсюдження ядерної зброї або iнших ядерних вибухових пристроїв; або
(c) перешкоджає будь-якiй Договiрнiй Сторонi, вiдповiдно до її зобов'язань за Статутом Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, пiдтримувати мiжнародний мир i безпеку.
Стаття 6
Експропрiацiя та компенсацiя
1. Iнвестицiї не будуть експропрiйованi, нацiоналiзованi або пiдданi, безпосередньо або опосередковано, заходам, якi мають ефект еквiвалентний нацiоналiзацiї чи експропрiацiї (далi - експропрiацiя), за виключенням тих випадкiв, коли це зроблено в суспiльних iнтересах, на недискримiнацiйнiй основi, за умови негайної, адекватної та ефективної компенсацiї згiдно з належною правовою процедурою та на принципах режиму, визначеного статтею 3 цiєї Угоди.
2. До непрямої експропрiацiї не вiдносяться недискримiнацiйнi правовi заходи, якi розробленi та застосовуються для загального добробуту, а саме здоров'я, безпеки та захисту навколишнього природного середовища.
3. Компенсацiя повинна бути еквiвалентна ринковiй вартостi експропрiйованої iнвестицiї, до моменту здiйснення експропрiацiйних заходiв або до того, як про це стало вiдомо. Компенсацiя повинна бути виплачена без затримки та вiльно переказуватись, як це вказано в пунктi 2 статтi 8 цiєї Угоди.
4. Компенсацiя виплачується у вiльно конвертованiй валютi, в тому випадку, якщо виплата компенсацiї затримується, компенсацiя повинна включати в себе вiдповiдну вiдсоткову ставку вiд дати початку експропрiацiї до дати виплати.
Стаття 7
Компенсацiя за втрати
1. Iнвесторам держави кожної Договiрної Сторони, чиї iнвестицiї зазнали втрат на територiї держави iншої Договiрної Сторони внаслiдок вiйни, повстання, громадського безладдя або iнших подiбних подiй, надаватиметься цiєю iншою Договiрною Стороною режим, який є не менш сприятливим, нiж той, що надається своїм власним iнвесторам або iнвесторам будь-якої третьої країни, в залежностi вiд того який є найбiльш сприятливим, що надається вiдносно будь-яких заходiв, якi приймаються у зв'язку з такими втратами.
2. Без шкоди для положень пункту 1, iнвесторам держави однiєї Договiрної Сторони, якi пiд час будь-яких подiй, згаданих у цьому пунктi, зазнають втрат на територiї iншої Договiрної Сторони, якi виникають внаслiдок:
(a) реквiзицiї власностi iнвесторiв збройними силами держави або її владою;
(b) руйнування власностi iнвесторiв збройними силами держави або її владою, яке не було викликане воєнними дiями або не вимагалось необхiднiстю ситуацiї;
надається вiдповiдне швидке, адекватне та справедливе вiдшкодування чи компенсацiя. Вiдповiднi платежi здiйснюються у вiльно конвертованiй валютi.
Стаття 8
Репатрiацiя та перекази
1. Кожна Договiрна Сторона гарантує сумлiнне виконання всiх переказiв, якi стосуються iнвестицiй, вiльно та без необґрунтованої затримки на свою територiю та за її межi. Такi перекази включають:
(a) початковий капiтал або додатковi суми для пiдтримки або збiльшення iнвестицiй;
(b) доходи;
(c) надходження вiд продажу або лiквiдацiї всiєї iнвестицiї або будь-якої її частини;
(d) компенсацiю вiдповiдно до статтi 6 та 7 цiєї Угоди;
(e) вiдшкодування i вiдсоток вiд позик, пов'язаних з iнвестуванням;
(f) заробiтну плату та iншi винагороди, одержанi громадянами однiєї Договiрної Сторони, якi отримали на територiї iншої Договiрної Сторони вiдповiдний дозвiл на роботу, пов'язану з iнвестицiйною дiяльнiстю;
(g) платежi, що виникли внаслiдок iнвестицiйних спорiв.
2. Перекази здiйснюються у конвертованiй валютi, в якiй iнвестицiя була здiйснена, або в будь-якiй конвертованiй валютi за курсом обмiну, що дiє на день здiйснення переказу, якщо iнше не передбачено угодою мiж iнвестором та Договiрною Стороною, що приймає iнвестицiю.
3. Якщо у виняткових обставинах, платежi та рух капiталу наносять або загрожують завдати серйозну шкоду платiжному балансу, кожна Договiрна Сторона може тимчасово обмежити перекази, за умови, що такi обмеження носять недискримiнацiйних характер i запровадженi на обґрунтованiй пiдставi.
Стаття 9
Суброгацiя
1. Якщо одна iз Договiрних Сторiн надає державне страхування або iншi гарантiї захисту iнвестицiям своїх власних iнвесторiв проти некомерцiйних ризикiв вiдповiдно до нацiонального законодавства i, якщо iнвестор держави цiєї Договiрної Сторони погодився на таке страхування, будь-яка суброгацiя страхувальника, яка вiдповiдає умовам, зазначеним в страховiй угодi мiж iнвестором i страхувальником, повинна бути визнана iншою Договiрною Стороною.
2. Страхувальник має право, в силу суброгацiї, здiйснювати права i забезпечувати вимоги такого iнвестора, та бере на себе зобов'язання, пов'язанi з iнвестицiєю. Суброгацiйнi права та вимоги не повиннi перевищувати прав i вимог iнвестора.
3. Спори мiж Договiрними Сторонами та страхувальником повиннi вирiшуватись вiдповiдно до положень статтi 10 цiєї Угоди.
Стаття 10
Вирiшення спорiв мiж однiєю Договiрною Стороною та
iнвестором держави iншої Договiрної Сторони
1. Ця стаття застосовується до спорiв мiж однiєю Договiрною Стороною та iнвестором держави iншої Договiрної Сторони стосовно можливого порушення зобов'язань першою в рамках цiєї Угоди, що тягне за собою витрати та збитки для iнвестора або його iнвестицiй.
2. Iнвестор повiдомляє у письмовiй формi Договiрну Сторону, що приймає iнвестицiї, про наявнiсть спорiв, що виникають з iнвестицiйної дiяльностi мiж Договiрною Стороною та iнвестором держави iншої Договiрної Сторони, включаючи детальну iнформацiю щодо предмету спору. Наскiльки це можливо, iнвестор i вiдповiдна Договiрна Сторона намагатимуться сумлiнно вирiшувати усi спори шляхом консультацiй та переговорiв.
3. Якщо цi спори не можуть бути вирiшенi таким чином протягом шести (6) мiсяцiв пiсля дати подання письмового повiдомлення, вказаного в пунктi 2, за вибором iнвестора спори можуть бути переданi на розгляд до:
(a) суду вiдповiдної юрисдикцiї Договiрної Сторони, на територiї якої була здiйснена iнвестицiйна дiяльнiсть; або
(b) Мiжнародного центру по врегулюванню iнвестицiйних спорiв (ICSID), створеного у вiдповiдностi з положеннями Конвенцiї про порядок вирiшення iнвестицiйних спорiв мiж державами та iноземними особами; або
(c) ad hoc арбiтражних судiв, заснованих згiдно з Арбiтражними Правилами Процедури Комiсiї ООН з права мiжнародної торгiвлi (ЮНСIТРАЛ);
(d) будь-якого iншого арбiтражного суду або вiдповiдно до арбiтражних правил, у тому числi, але не виключно до Стамбульського арбiтражного центру (ISTAC) або вiдповiдної установи України, якщо Сторони спору домовляться про це.
4. У разi, якщо iнвестор передав спiр на розгляд в ту чи iншу установу з вирiшення спорiв, зазначену у пунктi 3, вибiр цiєї установи є остаточним.
5. При вирiшеннi який з iнвестицiйних спорiв знаходиться пiд юрисдикцiєю ICSID та пiд компетенцiєю суду, арбiтражний суд, створений вiдповiдно до пункту 3 (b), має враховувати повiдомлення направлене 3 березня 1989 року Турецькою Республiкою в ICSID, вiдповiдно до статтi 25 (4) Конвенцiї про порядок вирiшення iнвестицiйних спорiв мiж державами i iноземними особами, стосовно категорiї спорiв, якi пiдлягають або не пiдлягають компетенцiї ICSID, яке є невiд'ємною частиною цiєї Угоди.
6. Арбiтражнi суди приймають рiшення вiдповiдно до положень цiєї Угоди, нацiонального законодавства залученої до спору Договiрної Сторони, на територiї якої була здiйснена iнвестицiйна дiяльнiсть (включаючи колiзiю правових норм) i вiдповiдних принципiв мiжнародного права, визнаних обома Договiрними Сторонами.
7. Арбiтражнi рiшення є остаточними та обов'язковими для всiх Сторiн спору. Кожна Договiрна Сторона зобов'язується виконати рiшення вiдповiдно до свого нацiонального законодавства.
Стаття 11
Вiдмова у наданнi переваг
1. Договiрна Сторона може вiдмовити у перевагах цiєї Угоди iнвестору держави iншої Договiрної Сторони, який є пiдприємством держави iншої Договiрної Сторони та його iнвестицiям, якщо таке пiдприємство не має значної комерцiйної дiяльностi на територiї держави iншої Договiрної Сторони, вiдповiдно до законодавства якої таке пiдприємство створене або засноване, а також якщо пiдприємство належить або контролюється iнвесторами не Договiрної Сторони, або iнвестором держави Договiрної Сторони, що вiдмовляє у наданнi переваг.
2. Договiрна Сторона, що вiдмовляє у наданнi переваг, наскiльки це можливо, попередньо повiдомляє iншу Договiрну Сторону про вiдмову у наданнi переваг.
Стаття 12
Вирiшення спорiв мiж Договiрними Сторонами
1. Договiрнi Сторони прагнутимуть до швидкого та справедливого вирiшення будь-яких спорiв мiж ними стосовно тлумачення або застосування цiєї Угоди. У цьому зв'язку, Договiрнi Сторони погоджуються проводити прямi i змiстовнi переговори для прийняття рiшення. Якщо Договiрнi Сторони не можуть дiйти згоди протягом шести (6) мiсяцiв з початку спору вищезазначеним шляхом, спiр може бути передано, за вимогою однiєї iз Договiрних Сторiн, до арбiтражного суду з трьох членiв.
2. Протягом двох (2) мiсяцiв пiсля отримання звернення, кожна Договiрна Сторона призначає одного члена арбiтражного суду. Два арбiтри обирають третього арбiтра Головою, який є громадянином третьої держави. У випадку, якщо однiй Договiрнiй Сторонi не вдалося призначити арбiтра у встановлений строк, iнша Договiрна Сторона може запросити Президента Мiжнародного Суду ООН здiйснити це призначення.
3. Якщо обидва арбiтри на можуть дiйти згоди щодо обрання Голови протягом двох (2) мiсяцiв пiсля їх призначення, Голова призначається на вимогу однiєї з Договiрних Сторiн Президентом Мiжнародного Суду ООН.
4. Якщо у випадку, зазначеному в пунктах 2 та 3 цiєї статтi, Президент Мiжнародного Суду ООН не може виконати вказану функцiю або, якщо вiн є громадянином однiєї iз Договiрних Сторiн, призначення здiйснюється Вiце-президентом, та, якщо Вiце-президент не може здiйснити вказану функцiю або, якщо вiн є громадянином однiєї iз Договiрних Сторiн, член Мiжнародного суду ООН, наступний за старшинством, який не є громадянином будь-якої Договiрної Сторони, здiйснює таке призначення.
5. Протягом трьох (3) мiсяцiв вiд дати обрання Голови Арбiтражний Суд має досягти згоди щодо правил процедури, якi не повиннi суперечити iншим положенням цiєї Угоди. У разi вiдсутностi домовленостi суд звертається до Президента Мiжнародного Суду ООН для визначення правил процедури, з урахуванням загальновизнаних правил мiжнародної арбiтражної процедури.
6. Якщо не має iншої домовленостi, всi документи подаються та всi слухання завершуються протягом восьми (8) мiсяцiв вiд дати обрання Голови, i арбiтражний суд виносить своє рiшення протягом двох (2) мiсяцiв пiсля дати остаточного подання документiв або пiсля останнього слухання, в залежностi вiд того, що було пiзнiше. Арбiтражний Суд схвалює свої рiшення, якi є остаточними та обов'язковими, бiльшiстю голосiв. Арбiтражний Суд приймає свої рiшення вiдповiдно до положень цiєї Угоди та мiжнародного права, що застосовуються Договiрними Сторонами.
7. Витрати, якi понесе Голова, iншi арбiтри, та iншi кошти, витраченi в результатi судочинства, сплачуються у рiвних частинах обома Договiрними Сторонами. Однак, Суд може також, на власний розсуд вирiшити, що бiльша частина коштiв має бути сплачена однiєю iз Договiрних Сторiн.
8. Спiр не може бути передано до мiжнародного арбiтражного суду згiдно з положеннями цiєї статтi, якщо такий самий спiр був переданий до iншого мiжнародного арбiтражного суду згiдно з положеннями статтi 10 та перебуває там на розглядi до цього часу. Зазначене не зменшуватиме зобов'язання щодо проведення прямих та змiстовних переговорiв мiж обома Договiрними Сторонами.
Стаття 13
Документообiг
Повiдомлення та iншi документи стосовно врегулювання спорiв вiдповiдно до статей 10 та 12 з боку України надсилаються до:
(a) Мiнiстерства юстицiї України стосовно статей 10 i 11;
(b) Мiнiстерства закордонних справ стосовно статтi 12.
Повiдомлення та iншi документи стосовно врегулювання спорiв вiдповiдно до статей 10 та 12 з боку Турецької Республiки надсилаються до:
Basbakanlik Hukuk Hizmetleri Baskanligi
(Prime Ministry Department of Law Services)
Basbakanlik Merkez Bina
Vekaletler Caddesi B-Blok 06573
Bakanliklar/Ankara
Turkiye
Стаття 14
Набрання чинностi
1. Ця Угода набирає чинностi з дати отримання дипломатичними каналами останнього письмового повiдомлення про виконання Договiрними Сторонами внутрiшньодержавних процедур, необхiдних для набрання цiєю Угодою чинностi.
2. Ця Угода є чинною протягом десяти (10) рокiв та продовжуватиме залишатися чинною до того часу, поки її дiю не буде припинено у вiдповiдностi з пунктом 4 цiєї Статтi.
3. Ця Угода може бути змiнена у будь-який час за взаємною письмовою згодою Договiрних Сторiн. Будь-якi поправки набирають чинностi вiдповiдно до процедури, передбаченої пунктом 1 цiєї Статтi.
4. Кожна Договiрна Сторона може, надiславши за один рiк письмове повiдомлення iншiй Договiрнiй Сторонi, припинити дiю цiєї Угоди до завершення початкового десятирiчного перiоду або в будь-який час.
5. Що стосується iнвестицiй, якi здiйсненi до дати припинення дiї цiєї Угоди i до яких застосовується ця Угода, положення всiх iнших статей цiєї Угоди залишаються чинними протягом десяти (10) рокiв з дати такого припинення.
На посвiдчення чого, належним чином уповноваженi своїми урядами представники пiдписали цю Угоду.
Учинено в м. Київ "___" жовтня 2017 року в двох примiрниках, кожний українською, турецькою та англiйською мовами, при цьому всi тексти є рiвно автентичними.
В разi виникнення розбiжностей щодо тлумачення положень цiєї Угоди, текст англiйською мовою матиме переважну силу.
| ЗА УРЯД УКРАЇНИ | ЗА УРЯД ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛIКИ |
| СТЕПАН КУБIВ | НIХАТ ЗЕЙБЕКЧI |
| Перший вiце-прем'єр-мiнiстр - Мiнiстр економiчного розвитку i торгiвлi | Мiнiстр економiки |
