Следующая >>
Стаття 39. Методи визначення та порядок застосування звичайної цiни
39.1. Звичайна цiна на товари (роботи, послуги) збiгається з договiрною цiною, якщо iнше не встановлено цим Кодексом i не доведено зворотне, в тому числi в результатi неможливостi визначення звичайної цiни iз застосуванням положень пунктiв 39.3 - 39.4 цiєї статтi.
Звичайна цiна застосовується у разi здiйснення платником податкiв:
а) бартерних операцiй;
б) операцiй з пов'язаними особами;
в) операцiй з платниками податкiв, що застосовують спецiальнi режими оподаткування або iншi ставки, нiж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крiм фiзичних осiб, якi не є суб'єктами пiдприємницької дiяльностi;
г) в iнших випадках, визначених цим Кодексом.
39.2. Визначення звичайної цiни у випадках, встановлених цим Кодексом, здiйснюється за одним з методiв, вказаних в цьому пунктi. Встановлюються такi методи визначення звичайної цiни:
а) порiвняльної неконтрольованої цiни (аналогiв продажу);
б) цiни перепродажу;
в) "витрати плюс";
г) розподiлення прибутку;
ґ) чистого прибутку.
При визначеннi звичайної цiни згiдно з методами, встановленими цим пунктом, використовується iнформацiя про цiни в операцiях мiж непов'язаними особам у спiвставних умовах на вiдповiдному ринку товарiв (робiт, послуг).
При цьому умови визнаються спiвставними, якщо вiдмiннiсть мiж такими умовами iстотно не впливає на цiни, якi отримуються в результатi застосування методiв, встановлених цим пунктом.
39.3. У разi вiдсутностi даних для застосування зазначених методiв визначення звичайної цiни така цiна може бути визначена виходячи з результатiв незалежної оцiнки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оцiночної дiяльностi вiдповiдно до Закону України "Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть в Українi".
39.4. За методом порiвняльної неконтрольованої цiни (аналогiв продажу) застосовується цiна, яка визначається за цiною на iдентичнi (а за їх вiдсутностi - однорiднi) товари (роботи, послуги), що реалiзуються (придбаваються) не пов'язанiй з продавцем (покупцем) особi за звичайних умов дiяльностi.
Для визначення звичайної цiни товару (роботи, послуги) згiдно з методом порiвняльної неконтрольованої цiни (аналогiв продажу) використовується iнформацiя про укладенi на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з iдентичними (однорiдними) товарами (роботами, послугами) у порiвнянних умовах на вiдповiдному ринку товарiв (робiт, послуг). Враховуються, зокрема, такi умови договорiв, як кiлькiсть (обсяг) товарiв (наприклад, обсяг товарної партiї); обсяг функцiй, що виконуються сторонами; умови розподiлу мiж сторонами ризикiв i вигод; строки виконання зобов'язань; умови здiйснення платежiв, звичайних для такої операцiї; характеристика ринку товарiв, на якому здiйснено господарську операцiю; бiзнес-стратегiя пiдприємства; звичайнi надбавки чи знижки до цiни пiд час укладення договорiв мiж непов'язаними особами, а також iншi об'єктивнi умови, що можуть вплинути на цiну. При цьому умови договорiв на ринку iдентичних (за їх вiдсутностi - однорiдних) товарiв (робiт, послуг) визнаються порiвнянними, якщо вiдмiннiсть мiж такими умовами iстотно не впливає на цiну або може бути економiчно обґрунтована. При цьому враховуються звичайнi пiд час укладення договорiв мiж непов'язаними особами надбавки чи знижки до цiни, зокрема знижки, зумовленi сезонними та iншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якостi або iнших властивостей; закiнченням (наближенням дати закiнчення) строку зберiгання (придатностi, реалiзацiї); збутом нелiквiдних або низьколiквiдних товарiв.
Якщо товари (роботи, послуги), стосовно яких визначається звичайна цiна, iдентичнi (за їх вiдсутностi - однорiднi) товарам (роботам, послугам), якi прилюдно пропонуються до продажу, або мають цiни, встановленi на органiзованому ринку цiнних паперiв, або мають бiржову цiну (бiржове котирування), визначення звичайної цiни, в установленому в абзацi першому цього пункту порядку, здiйснюється з урахуванням таких факторiв.
39.5. Згiдно з методом цiни перепродажу застосовується договiрна цiна товарiв (робiт, послуг), визначена пiд час подальшого продажу таких товарiв (робiт, послуг) покупцем третiй особi, за вирахуванням вiдповiдної нацiнки та витрат, пов'язаних iз збутом.
39.6. За методом "витрати плюс" застосовується цiна, що складається з собiвартостi готової продукцiї (товарiв, робiт, послуг), яку визначає продавець, i вiдповiдної нацiнки, звичайної для вiдповiдного виду дiяльностi за спiвставних умов. Мiнiмальний розмiр нацiнки може бути визначено на законодавчому рiвнi.
39.7. Вiдповiдно до методу розподiлення прибутку визначається прибуток вiд операцiї, який повинен бути розподiлений мiж її учасниками. Такий прибуток розподiляється на економiчно обґрунтованiй основi, що наближує цей розподiл до розподiлу прибутку, який отримали б учасники операцiй, якби були непов'язаними особами.
39.8. Метод чистого прибутку ґрунтується на порiвняннi показникiв рентабельностi операцiї, якi розраховуються на пiдставi вiдповiдної бази (такої як витрати, обсяг реалiзацiї, активи), з аналогiчними показниками рентабельностi операцiй мiж непов'язаними особами у спiвставних економiчних умовах вiдповiдно до пункту 39.2 цiєї статтi.
39.9. Методику визначення звичайної цiни страхового тарифу затверджує нацiональна комiсiя, що здiйснює державне регулювання у сферi ринкiв фiнансових послуг, виходячи з положень цiєї статтi.
39.10. У разi якщо цiни на товари (роботи, послуги) пiдлягають державному регулюванню згiдно iз законодавством, звичайною вважається цiна, встановлена вiдповiдно до принципiв такого регулювання. Це положення не поширюється на встановлення мiнiмальної цiни продажу або iндикативної цiни. У цьому разi звичайною є ринкова цiна, але не нижче встановленої мiнiмальної цiни продажу або iндикативної цiни.
39.11. Для визначення звичайних цiн на товари (роботи, послуги) використовуються офiцiйнi джерела iнформацiї, у тому числi:
39.11.1. статистичнi данi державних органiв i установ;
39.11.2. цiни спецiалiзованих аукцiонiв з торгiвлi окремими видами продукцiї, бiржовi котирування;
39.11.3. довiдковi цiни спецiалiзованих комерцiйних видань та публiкацiй, у тому числi електронних та iнших банкiв даних;
39.11.4. звiти та довiдки вiддiлiв з економiчних питань у складi дипломатичних представництв України за кордоном;
39.11.5. iншi iнформацiйнi джерела, що визнаються офiцiйними в установленому порядку.
39.12. Якщо продаж (вiдчуження) товарiв здiйснюється у примусовому порядку згiдно iз законодавством, звичайною є цiна, отримана пiд час такого продажу.
39.13. Для товарiв (супутнiх послуг), ранiше ввезених на митну територiю України у митному режимi iмпорту або реiмпорту, звичайною цiною продажу (поставки) на митнiй територiї України вважається ринкова цiна, але не нижче митної вартостi товарiв (супутнiх послуг), з якої були сплаченi податки та збори пiд час їх митного оформлення.
39.14. Обов'язок доведення того, що цiна договору (правочину) не вiдповiдає рiвню звичайної цiни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.
Пiд час проведення перевiрки платника податку орган державної податкової служби має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рiвень договiрних цiн або послатися на норми абзацу першого цього пункту.
39.15. У разi вiдхилення договiрних цiн у податковому облiку платника податкiв у бiк збiльшення або зменшення вiд звичайних цiн менше нiж на 20 вiдсоткiв, таке вiдхилення не може бути пiдставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування вiд'ємного значення об'єкта оподаткування або iнших показникiв податкової звiтностi.
Визначенi iз застосуванням звичайних цiн база, об'єкт оподаткування та iншi показники податкового облiку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування вiд'ємного значення об'єкта оподаткування або iнших показникiв податкової звiтностi за результатами проведення перевiрки.
За результатами цiєї перевiрки приймається вiдповiдне податкове повiдомлення-рiшення. У разi коли платник податкiв розпочинає процедуру оскарження цього податкового повiдомлення-рiшення, або несплати вiдповiдної суми, визначеної в такому податковому повiдомленнi-рiшеннi, протягом строкiв, встановлених цим Кодексом податкове повiдомлення-рiшення вважається вiдкликаним. Керiвник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування вiд'ємного значення об'єкта оподаткування або iнших показникiв податкової звiтностi.
39.16. Великий платник податкiв має право звернутися до центрального органу державної податкової служби iз заявою про укладення договору про цiноутворення для цiлей оподаткування.
Договiр про цiноутворення для цiлей оподаткування є договором мiж зазначеним платником податкiв та центральним органом державної податкової служби про порядок визначення цiн (методiв) вiдповiдно до цiєї статтi та її застосування для цiлей оподаткування протягом строку дiї такого договору. Порядок укладення та виконання таких договорiв встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України.
39.17. Пiд час проведення аукцiону (тендера) звичайною вважається цiна, яка склалася за результатами такого аукцiону (тендера).
.png)
