ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ОГЛЯДОВИЙ ЛИСТ

вiд 23.11.2001 р.	N 01-8/1271

 

Господарськi суди України

Про деякi питання практики вирiшення спорiв, пов'язаних iз застосуванням законодавства про податки

     1. Вiдсутнiсть обов'язкових реквiзитiв податкової накладної позбавляє покупця права на податковий кредит.

     Рiшенням арбiтражного суду вiдмовлено у позовi акцiонерному товариству (далi - товариство) про визнання недiйсним рiшення державної податкової iнспекцiї про стягнення з товариства фiнансових санкцiй за податком на додану вартiсть. Рiшення суду мотивовано правомiрнiстю застосування до товариства фiнансових санкцiй. Постановою голови арбiтражного суду рiшення залишено без змiни з тих же пiдстав.

     Товариство, не погодившись з рiшенням та постановою, звернулось до Вищого арбiтражного суду України з заявою, у якiй просило скасувати судовi акти зi справи з посиланням на неправильне застосування судом норм матерiального права.

     Перевiривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцiнку, Вищий господарський суд України дiйшов висновку, що судовi акти зi справи вiдповiдають вимогам чинного законодавства з огляду на таке.

     Державною податковою iнспекцiєю перевiрено правомiрнiсть вiдшкодування товариству податку на додану вартiсть. Перевiркою встановлено, що податковi накладнi складено з численними порушеннями вимог Закону України "Про податок на додану вартiсть" (далi - Закон). За результатами перевiрки складено акт та прийнято рiшення про застосування до товариства фiнансових санкцiй.

     Вiдповiдно до пiдпункту 7.4.5 пункту 7.4 статтi 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зi сплати податку, що не пiдтвердженi податковими накладними чи митними декларацiями. У разi коли на момент перевiрки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включенi до складу податкового кредиту, залишаються не пiдтвердженими зазначеними документами, платник податку несе вiдповiдальнiсть у виглядi встановлених законодавством фiнансових санкцiй, нарахованих на суму податкового кредиту, не пiдтверджену належним чином.

     Згiдно з пiдпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статтi 7 Закону податкова накладна повинна мiстити: порядковий номер i дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прiзвище, iм'я та по батьковi фiзичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартiсть; податковий номер платника податку (продавця та покупця); мiсце розташування юридичної особи або мiсце податкової адреси фiзичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартiсть; опис (номенклатуру) товарiв (робiт, послуг) та їх кiлькiсть (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; цiну продажу без врахування податку; ставку податку та вiдповiдну суму податку в цифровому значеннi; загальну суму коштiв, що пiдлягають сплатi з урахуванням податку.

     Вiдсутнiсть хоча б одного з цих реквiзитiв позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зi сплати податку на додану вартiсть на пiдставi такої накладної.

     З матерiалiв справи вбачається, що податковi накладнi, за якими товариство вiднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартiсть, не мiстять дати їх виписування та адреси пiдприємства, що її виписувало.

     Враховуючи, що норми матерiального права арбiтражним судом застосовано правильно, постанову арбiтражного суду залишено без змiни.

     2. Операцiї з перевезення залiзницею експортних вантажiв мiж внутрiшньою митницею i митницею на кордонi, тобто без перетину державного кордону України, пiдлягають оподаткуванню податком на додану вартiсть за ставкою 20 вiдсоткiв.

     Рiшенням арбiтражного суду задоволено позов залiзницi (далi - позивач) до державної податкової iнспекцiї про визнання недiйсним її рiшення у частинi донарахування залiзницi податку на додану вартiсть та стягнення фiнансових санкцiй з посиланням на те, що залiзницею надавалися транспортнi послуги з перевезення експортних вантажiв вiд пункту внутрiшньої митницi до пункту поза межами державного кордону України з перевантаженням у портах України, отже податок на додану вартiсть вiдповiдно до пiдпункту 6.2.4 пункту 6.2 статтi 6 Закону України "Про податок на додану вартiсть" (далi - Закон) мав обчислюватися за нульовою ставкою.

     Постановою голови арбiтражного суду назване рiшення скасовано з тих пiдстав, що позивачем фактично надавалися послуги з перевезення вантажiв, якi перебували пiд митним контролем, тiльки у межах митної територiї України без перетинання державного кордону України, i за таких обставин оподаткування повинно здiйснюватися виходячи з 20-вiдсоткової ставки оподаткування, передбаченої пунктом 6.1 статтi 6 Закону.

     У заявi до Вищого арбiтражного суду України позивач просив скасувати цю постанову, залишивши без змiни рiшення арбiтражного суду з посиланням на таке.

     Перевезення вантажiв вiд внутрiшньої митницi до мiсця навантаження на судно у морському порту є складовою частиною мiжнародного перевезення вантажiв вiд пункту проведення митних процедур з випуску вантажiв за межi митного кордону України до пункту поза межами державного кордону України i тому податок на додану вартiсть слiд обчислювати за нульовою ставкою.

     Перевiривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцiнку i заслухавши пояснення представникiв сторiн, Вищий господарський суд України дiйшов висновку про необхiднiсть залишення без змiни постанови арбiтражного суду з таких пiдстав.

     Рiшення державної податкової iнспекцiї прийнято на пiдставi акта перевiрки, яким встановлено порушення залiзницею вимог пункту 6.1 статтi 6 Закону щодо оподаткування транспортних послуг на митнiй територiї України за нульовою ставкою.

     Як встановлено арбiтражним судом, залiзницею фактично надавалися послуги з транспортування вантажiв, якi знаходились пiд митним контролем, тiльки у межах митної територiї України без перетинання державного кордону України.

     Вiдповiдно до пiдпункту 6.2.4 пункту 6.2 статтi 6 Закону податок на додану вартiсть за нульовою ставкою обчислюється з операцiй, пов'язаних з наданням транспортних послуг за межами митного кордону України, а саме: вiд пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирiв або вантажiв з-пiд митного контролю на митну територiю України (включаючи внутрiшнi митницi); вiд пункту проведення митних процедур з випуску пасажирiв або вантажiв за межi митного кордону України (включаючи внутрiшнi митницi) до пункту поза межами державного кордону України; мiж пунктами поза межами митного кордону України.

     Спiльним листом Державної податкової адмiнiстрацiї України та Укрзалiзницi вiд 17.05.99 N 7086/7/16-1321 "Про застосування нульової ставки податку на додану вартiсть при здiйсненнi мiжнародних перевезень" звернено увагу пiдприємств, якi входять до складу Укрзалiзницi, на те, що у разi надання послуг з транспортування вантажiв, якi знаходяться пiд митним контролем, мiж внутрiшньою митницею i митницею на кордонi, тобто без перетинання державного кордону України, операцiї з надання таких послуг оподатковуються за ставкою 20 вiдсоткiв (у тому числi доставка вантажiв, призначених для експортування (вивезення) за межi митних кордонiв України, у порти).

     Викладенi у постановi висновки арбiтражного суду вiдповiдають нормам чинного законодавства та матерiалам справи, оскiльки операцiї з надання послуг з транспортування вантажiв, якi знаходяться пiд митним контролем, мiж внутрiшньою митницею i митницею на кордонi, тобто без перетинання державного кордону України, у тому числi операцiї з доставки вантажiв, призначених для експортування (вивезення) за межi митних кордонiв України, у морський порт, пiдлягають оподаткуванню за ставкою 20 вiдсоткiв.

     З огляду на викладене постановою Вищого господарського суду України постанову арбiтражного суду залишено без змiни.

     3. Операцiї з передачi основних фондiв як внескiв до статутного фонду юридичної особи в обмiн на корпоративнi права не є об'єктом оподаткування податком на додану вартiсть.

     Рiшенням арбiтражного суду задоволено позовнi вимоги спiльного пiдприємства: рiшення державної податкової адмiнiстрацiї визнано недiйсним з огляду на невiдповiднiсть його вимогам чинного законодавства. Постановою наглядової iнстанцiї рiшення залишено без змiни з тих же пiдстав.

     У заявi до Вищого арбiтражного суду України про перевiрку рiшення i постанови зi справи державна податкова адмiнiстрацiя посилалася на невiдповiднiсть висновкiв суду нормам чинного законодавства.

     Перевiривши повноту встановлення арбiтражним судом обставин справи та їх юридичну оцiнку, Вищий господарський суд України дiйшов висновку про правильне застосування арбiтражним судом норм чинного законодавства, виходячи з такого.

     Державною податковою адмiнiстрацiєю перевiрено дотримання спiльним пiдприємством вимог чинного законодавства. Перевiркою встановлено, що до бюджету не сплачено податок на додану вартiсть за передачу основних фондiв в обмiн на корпоративнi права, оскiльки така передача є операцiєю з виконання робiт, отже пiдлягає оподатковуванню податком на додану вартiсть. За результатами перевiрки складено акт та прийнято оспорюване рiшення про застосування до спiльного пiдприємства фiнансових санкцiй.

     Вiдповiдно до вимог пiдпункту 3.2.8 пункту 3.2 статтi 3 Закону України "Про податок на додану вартiсть" не є об'єктом оподаткування операцiї з передачi основних фондiв як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цiлiсного майнового комплексу в обмiн на її корпоративнi права, у тому числi при ввезеннi основних фондiв на митну територiю України (крiм пiдакцизних товарiв).

     Вiдповiдно до пункту 3 статтi 1 Закону України "Про режим iноземного iнвестування" пiдприємством з iноземними iнвестицiями є пiдприємство (органiзацiя) будь-якої органiзацiйно-правової форми, створене вiдповiдно до законодавства України, iноземна iнвестицiя в статутному фондi якого, за його наявностi, становить не менше 10 вiдсоткiв. Пiдприємство набуває статусу пiдприємства з iноземними iнвестицiями з дня зарахування iноземної iнвестицiї на його баланс.

     Арбiтражним судом встановлено, що iноземним iнвестором - засновником спiльного пiдприємства до статутного фонду внесено iноземну iнвестицiю в обмiн на корпоративнi права в обсязi статутного фонду, визначеного установчими документами. Реєстрацiю iноземної iнвестицiї та пiдприємства з iноземними iнвестицiями здiйснено у порядку, визначеному чинним законодавством.

     З огляду на викладене, державною податковою адмiнiстрацiєю неправомiрно вiднесено передачу основних фондiв як внеску до статутного фонду пiдприємства для формування його цiлiсного майнового комплексу в обмiн на корпоративнi права до операцiй з виконання робiт, отже безпiдставно нараховано податок на додану вартiсть та фiнансовi санкцiї.

     Враховуючи, що норми чинного законодавства арбiтражним судом застосовано правильно, постанову господарського суду залишено без змiни.

     4. Вiдчуження майна, що перебуває у податковiй заставi, потребує письмового узгодження з податковим органом.

     Рiшенням арбiтражного суду задоволено позовнi вимоги державної податкової iнспекцiї про визнання недiйсним договору про сумiсну дiяльнiсть, укладеного заводом i акцiонерним товариством. Рiшення суду мотивовано порушенням вимог Указу Президента України вiд 04.03.98 N 167/98 "Про заходи щодо пiдвищення вiдповiдальностi за розрахунки з бюджетами та державними цiльовими фондами" (далi - Указ).

     Постановою голови арбiтражного суду назване рiшення змiнено, у задоволеннi позовних вимог вiдмовлено з посиланням на те, що вiдчуження майна за договором про сумiсну дiяльнiсть не вiдбулося, отже завод не повинен був отримувати письмову згоду органу державної податкової служби на передачу основних засобiв за цим договором.

     У заявi до Вищого арбiтражного суду України державна податкова iнспекцiя просила скасувати названу постанову, посилаючись на неправильне застосування судом законодавства про податки i виходячи з такого.

     Вiдповiдно до статтi 5 Указу платник податкiв, майно якого перебуває у податковiй заставi, володiє i користується ним на свiй розсуд, забезпечуючи при цьому збереження такого майна.

     Вiдчуження майна та майнових прав, якi перебувають у податковiй заставi, може здiйснюватися лише за письмовою згодою органiв державної податкової служби за мiсцезнаходженням платника податкiв, крiм товарiв в оборотi, якщо такi товари реалiзуються за цiнами не нижче звичайних.

     Власник майна втрачає право на вiльне розпорядження майном з моменту передачi його як внеску за договором про сумiсну дiяльнiсть. Така передача є особливим видом вiдчуження майна i майнових прав, якi перебувають у податковiй заставi.

     У вiдзивi на заяву про перевiрку постанови у порядку нагляду завод i акцiонерне товариство зазначили, що майно за договором про сумiсну дiяльнiсть не вiдчужувалось, а завод як власник здiйснював лише повноваження щодо користування цим майном.

     Перевiривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцiнку, Вищий господарський суд України дiйшов висновку, що заява державної податкової iнспекцiї пiдлягає задоволенню з огляду на таке.

     Вiдповiдно до статтi 5 Указу вiдчуження майна та майнових прав, якi перебувають у податковiй заставi, може здiйснюватися лише за письмовою згодою органiв державної податкової служби за мiсцезнаходженням платника податкiв, крiм товарiв в оборотi, якщо такi товари реалiзуються за цiнами не нижче звичайних. Порушення платником податкiв вимог, передбачених частинами першою та другою цiєї статтi Указу, визнається ухиленням вiд сплати податкiв.

     Згiдно iз статтею 6 Указу вимоги органiв державної податкової служби щодо майна i майнових прав, якi є предметом податкової застави, мають прiоритет перед будь-якими правами щодо цього майна i майнових прав, крiм випадкiв, коли такi права виникли i в установленому порядку оформленi до дня виникнення податкової застави.

     Арбiтражним судом встановлено, що у зв'язку з бюджетною заборгованiстю державна податкова iнспекцiя повiдомила завод про податкову заставу належного йому майна та майнових прав.

     Однак, заводом та акцiонерним товариством укладено договiр про сумiсну дiяльнiсть, за яким заводом зроблено внесок у сумiсну дiяльнiсть основними засобами. Вiдповiдне майно як внесок у сумiсну дiяльнiсть згiдно iз статтею 432 Цивiльного кодексу України є спiльною власнiстю учасникiв договору, тобто заводу i акцiонерного товариства. Учасник договору про сумiсну дiяльнiсть не вправi розпоряджатися своєю часткою у спiльному майнi без згоди iнших учасникiв договору.

     Статтею 113 Цивiльного кодексу України передбачено, що володiння, користування i розпорядження майном при спiльнiй частковiй власностi провадиться за згодою всiх учасникiв, а при вiдсутностi такої згоди - спiр вирiшується судом.

     Отже, завод передав майно, що знаходилось у податковiй заставi, у спiльну власнiсть без одержання письмової згоди державної податкової iнспекцiї. У подальшому це майно було передано у заставу банку також без одержання письмової згоди державної податкової iнспекцiї.

     На пiдставi статтi 48 Цивiльного кодексу України недiйсними можуть визнаватися не лише угоди, якi не вiдповiдають закону, а й такi, що порушують вимоги iнших нормативно-правових актiв, у тому числi указiв Президента України.

     З огляду на неправильне застосування арбiтражним судом норм матерiального права постановою Вищого господарського суду України скасовано постанову арбiтражного суду, рiшення з цiєї справи залишено без змiни.

     5. Наявнiсть переплати податку не звiльняє суб'єкта пiдприємницької дiяльностi вiд вiдповiдальностi за порушення законодавства про податки.

     Рiшенням арбiтражного суду задоволено позовнi вимоги товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (далi - товариство) про визнання недiйсним рiшення державної податкової iнспекцiї. Рiшення суду мотивовано наявнiстю переплати товариством податку на додану вартiсть i вiдсутнiстю недоїмки. Постановою заступника голови арбiтражного суду рiшення зi справи залишено без змiни з тих же пiдстав.

     У заявi до Вищого арбiтражного суду України державна податкова iнспекцiя просила скасувати судовi акти зi справи, посилаючись на неправильне застосування арбiтражним судом норм матерiального права.

     У вiдзивi на заяву товариство пояснило, що вимоги державної податкової iнспекцiї виконано шляхом подання скоригованої декларацiї з податку на додану вартiсть.

     Перевiривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцiнку, Вищий господарський суд України дiйшов висновку про необхiднiсть задоволення заяви державної податкової iнспекцiї з таких пiдстав.

     Оспорюване рiшення прийнято на пiдставi акта перевiрки дотримання товариством вимог податкового законодавства, за результатами якої товариству донараховано податок на додану вартiсть i застосовано фiнансовi санкцiї.

     Податок донараховано державною податковою iнспекцiєю у зв'язку iз завищенням товариством розмiру податкового кредиту, а саме: до податкового кредиту включено суму податку на додану вартiсть за операцiєю купiвлi-продажу, за якою товар фактично не було продано, а суму передоплати за цей товар повернуто товариству.

     Задовольняючи позовнi вимоги з посиланням на наявнiсть у товариства переплати податку на додану вартiсть, арбiтражний суд неправильно застосував норми матерiального права з огляду на таке.

     Згiдно з пiдпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статтi 7 Закону України "Про податок на додану вартiсть" податковий кредит звiтного перiоду складається iз сум податкiв, сплачених (нарахованих) платником податку у звiтному перiодi у зв'язку з придбанням товарiв (робiт, послуг), вартiсть яких вiдноситься до складу валових витрат виробництва (обiгу) та основних фондiв чи нематерiальних активiв, що пiдлягають амортизацiї.

     Оскiльки товар не продано, а передоплату за цей товар повернуто, товариство безпiдставно включило вiдповiдну суму податку на додану вартiсть до податкового кредиту.

     Законодавство України пов'язує застосування фiнансових санкцiй до платника податку з виявленням факту порушення законодавства про податки.

     Зайво внесенi до бюджету суми податку не враховуються пiд час розрахунку таких санкцiй. Фiнансовi санкцiї не застосовуються у разi, коли пiдприємство до початку перевiрки органом державної податкової служби самостiйно виявило порушення в обчисленнi податку, письмово повiдомило про це податковий орган i здiйснило вiдповiднi розрахунки з бюджетом. Проте вiдповiднi докази у матерiалах справи вiдсутнi.

     З огляду на викладене постановою Вищого господарського суду України скасовано рiшення i постанову арбiтражного суду, у позовi вiдмовлено.

     6. Платниками податку з власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв є особи, у власностi яких є такi засоби.

     Рiшенням арбiтражного суду задоволено позов товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю (далi - товариство) про визнання недiйсним рiшення державної податкової iнспекцiї з огляду на невiдповiднiсть рiшення податкового органу чинному законодавству. Постановою арбiтражного суду рiшення залишено без змiни з тих же мотивiв.

     Державна податкова iнспекцiя звернулася iз заявою до Вищого арбiтражного суду України, у якiй просила скасувати судовi акти, посилаючись на помилкове застосування арбiтражним судом чинного законодавства України.

     Перевiривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцiнку, Вищий господарський суд України констатував таке.

     Державною податковою iнспекцiєю перевiрено дотримання товариством вимог законодавства про податки. Перевiркою встановлено наявнiсть недоїмки за податком з власникiв транспортних засобiв, про що складено вiдповiдний акт та прийнято рiшення про застосування до товариства фiнансових санкцiй.

     Вiдповiдно до статтi 1 Закону України "Про податок з власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв" платниками податку з власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин i механiзмiв є пiдприємства, установи та органiзацiї, якi є юридичними особами, iноземнi юридичнi особи (далi - юридичнi особи), а також громадяни України, iноземнi громадяни та особи без громадянства (далi - фiзичнi особи), якi мають зареєстрованi в Українi згiдно з чинним законодавством власнi транспортнi засоби, якi вiдповiдно до статтi 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

     Арбiтражним судом встановлено, що товариство сплачувало зазначений податок до вiдчуження транспортних засобiв фiзичним особам. Договорами купiвлi-продажу, податковими накладними та довiдкою державтоiнспекцiї про перереєстрацiю автомобiлiв пiдтверджується факт продажу вiдповiдних транспортних засобiв. Зазначене свiдчить про те, що об'єкт оподаткування вибув з володiння товариства, тому обов'язок сплачувати податок з власникiв транспортних засобiв припинився. До того ж новими власниками автомобiлiв податок сплачено.

     З огляду на те, що норми чинного законодавства арбiтражним судом застосовано правильно, постанову арбiтражного суду залишено без змiни.

Голова Вищого господарського суду України

Д. Притика