ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
09.02.2002 р. | N 19/19-434-ЕП |
---|
Начальникам регiональних митниць, | |
начальникам митниць |
Щодо рiшення Конституцiйного Суду України
Для використання в роботi надсилається прес-релiз Конституцiйного Суду України вiд 05.02.2002 (додається).
Додаток: за текстом на 4 арк.
Начальник Правового управлiння | М.В.Мельник |
ПРЕС-РЕЛIЗ
5 лютого 2002 року
5 лютого Конституцiйний Суд України оприлюднив прийняте 29 сiчня ц.р. Рiшення у справi за конституцiйним поданням Кабiнету Мiнiстрiв України щодо офiцiйного тлумачення положень частини першої статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" та частини першої статтi 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть".
Суб'єкт права на конституцiйне подання - Кабiнет Мiнiстрiв України - звернувся до Конституцiйного Суду України з клопотанням дати офiцiйне тлумачення положень частини першої статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" та частини першої статтi 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть", роз'яснивши при цьому:
1) чи є частина перша статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" пiдставою для вiдмови у наданнi пiльг пiдприємствам з iноземними iнвестицiями, незалежно вiд часу внесення iноземних iнвестицiй та їх реєстрацiї, в тому числi при вирiшеннi спорiв у судах;
2) чи є частина перша статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" пiдставою для припинення пiльг, ранiше наданих пiдприємствам з iноземними iнвестицiями, незалежно вiд часу внесення iноземних iнвестицiй та їх реєстрацiї, згiдно iз законами, що втратили чиннiсть;
3) як узгоджуються мiж собою норми зазначених законiв, а саме: частина перша статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" та частина перша статтi 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть", тобто чи передбачає застосування державних гарантiй захисту iноземних iнвестицiй, встановлених законами України, якi дiяли на момент реєстрацiї iноземних iнвестицiй, надання пiдприємствам з iноземними iнвестицiями податкових та iнших пiльг, що були передбаченi ранiше спецiальним законодавством.
Пiд час розгляду цiєї справи Конституцiйним Судом України Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змiн до деяких законiв України з метою усунення випадкiв ухилення окремих пiдприємств, створених за участю iноземних iнвесторiв, вiд сплати податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв)" вiд 20 грудня 2001 року N 2899-III, який набрав чинностi 9 сiчня 2002 року i яким, зокрема:
* частину першу статтi 7 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" викладено в такiй редакцiї: "Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування, крiм статей 1 - 4 та абзацу першого статтi 5, якi набирають чинностi з дня введення в дiю Закону України "Про режим iноземного iнвестування";
* внесено змiни до абзацу четвертого частини першої статтi 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть", згiдно з якими державнi гарантiї захисту iнвестицiй визначено як систему правових норм, "якi спрямованi на захист iнвестицiй та не стосуються питань фiнансово-господарської дiяльностi учасникiв iнвестицiйної дiяльностi та сплати ними податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв)".
Оскiльки цi змiни мають значення для прийняття рiшення. Конституцiйний Суд України дiйшов висновку, що тлумачення вiдповiдних положень Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" та Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть" повинно проводитись з урахуванням цих змiн, якi були внесенi з метою усунення випадкiв ухилення окремих пiдприємств, створених за участю iноземних iнвесторiв, вiд сплати податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв).
Конституцiйний Суд України, вирiшуючи питання, порушенi у конституцiйному поданнi, виходить з такого.
Аналiз змiсту Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" свiдчить про те, що положення цього Закону, у тому числi й тi, що пiдлягають тлумаченню, перебувають у системному зв'язку мiж собою.
У зв'язку з цим тлумачення положень статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" повинно проводитись з урахуванням iнших взаємопов'язаних з ними положень цього Закону.
Маючи на метi захист конкуренцiї мiж суб'єктами пiдприємницької дiяльностi. Закон України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" встановлює, що до всiх пiдприємств, створених за участю iнвестицiй, у тому числi iноземних, застосовується єдиний нацiональний режим валютного регулювання та справляння податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв), встановлений законами України для пiдприємств, створених без участi iноземних iнвестицiй (стаття 1). Положення частини першої статтi 5 цього Закону поширюють дiю такого режиму на пiдприємства з iноземними iнвестицiями, незалежно вiд часу внесення iноземних iнвестицiй, їх реєстрацiї, у тому числi до введення в дiю та протягом дiї Закону України "Про iноземнi iнвестицiї". Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про режим iноземного iнвестування" та Закону України "Про режим iноземного iнвестування". Тобто для всiх пiдприємств, створених за участю iнвестицiй, як вiтчизняних, так i iноземних, створюються рiвнi умови щодо питань валютного i митного регулювання та справляння податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв).
Регулювання iнвестицiйної дiяльностi здiйснюється не лише актами законодавства України, а й мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України. Цi договори згiдно з частиною першою статтi 9 Конституцiї України є частиною нацiонального законодавства України. Як засвiдчує системний аналiз положень мiжнародних договорiв про взаємний захист iнвестицiй, укладених Україною впродовж 1994-2001 рокiв, вони не передбачають створення для iноземних iнвесторiв пiльгового режиму iнвестицiйної дiяльностi. У вiдповiдних статтях таких договорiв, як правило, наголошується, що приймаючою стороною для iноземних iнвесторiв має бути створений режим, не менш сприятливий, нiж стосовно власних громадян або пiдприємств чи громадян або пiдприємств третiх країн. Конституцiйний Суд України вважає, що в цьому разi поняття "нацiональний режим" i "режим, не менш сприятливий, нiж стосовно власних громадян i пiдприємств" за суттю є тотожними. Тобто застосування до пiдприємств з iноземними iнвестицiями нацiонального режиму валютного регулювання та справляння податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) вiдповiдає взятим Україною за зазначеними договорами мiжнародним зобов'язанням.
Аналiз Законiв України "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть" вiд 16 квiтня 1991 року N 959-ХII, "Про захист iноземних iнвестицiй на Українi" вiд 10 вересня 1991 року N 1540а-ХП та "Про iнвестицiйну дiяльнiсть", якими регулювалась iнвестицiйна дiяльнiсть до прийняття Закону України "Про iноземнi iнвестицiї", свiдчить, що їх норми закрiплювали принцип рiвностi всiх пiдприємств, створених за участю iнвестицiй, як iноземних, так i вiтчизняних, щодо питань справляння податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв). До того ж у частинi першiй статтi 8 Закону України "Про iноземнi iнвестицiї" також наголошувалось, що на територiї України стосовно iноземних iнвестицiй та форм їх здiйснення встановлюється нацiональний режим iнвестицiйної та iншої господарської дiяльностi за винятками, передбаченими цим Законом та чинними мiжнародними договорами України.
Водночас вiдповiдно до статтi 32 цього Закону пiдприємствам з iноземними iнвестицiями було надано низку податкових пiльг, яких не мали пiдприємства з вiтчизняними iнвестицiями. Крiм цього, згiдно з положеннями статтi 9 Закону України "Про iноземнi iнвестицiї", статтi 8 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про режим iноземного iнвестування" у разi змiни законодавства на вимогу iноземного iнвестора впродовж 10 рокiв повинно було застосовуватися спецiальне законодавство, що дiяло на момент реєстрацiї iнвестицiй.
Пiльговий режим iнвестицiйної та iншої господарської дiяльностi для пiдприємств з iноземними iнвестицiями з деякими змiнами, внесеними Декретом Кабiнету Мiнiстрiв України "Про режим iноземного iнвестування", проiснував до 1996 року i був скасований Законом України "Про режим iноземного iнвестування". Однак у подальшому, з прийняттям Верховною Радою України Постанови "Про внесення змiни до Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дiю Закону України "Про режим iноземного iнвестування" вiд 6 липня 1999 року N 823-ХIV, окремi положення зазначеного пiльгового режиму були поновленi.
З прийняттям Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" було встановлено, що спецiальне законодавство про iноземнi iнвестицiї та державнi гарантiї захисту iнвестицiй "не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на територiї України, якщо iнше не передбачене мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України" (стаття 3).
Аналогiчне правило було встановлено й абзацом четвертим частини першої статтi 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть", згiдно з яким державнi гарантiї захисту iнвестицiй визначено як систему правових норм, якi спрямованi на захист iнвестицiй та не стосуються питань фiнансово-господарської дiяльностi учасникiв iнвестицiйної дiяльностi та сплати ними податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв).
Таким чином, положення статтi 9 Закону України "Про iноземнi iнвестицiї", статтi 8 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про режим iноземного iнвестування" та пункту 5 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення в дiю Закону України "Про режим iноземного iнвестування", згiдно з якими на вимогу iноземного iнвестора застосовується спецiальне законодавство, що дiяло на момент реєстрацiї iнвестицiй, та якi скасованi Законом України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження", можуть застосовуватися лише у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть". Тобто спецiальне законодавство України про iноземнi iнвестицiї, а також державнi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй, визначенi законодавством України, не регулюють питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного на територiї України, якщо iнше не передбачене мiжнародними договорами України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.
Як випливає з матерiалiв справи, на момент скасування Законом України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" Закону України "Про iноземнi iнвестицiї" та Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про режим iноземного iнвестування" цi нормативно-правовi акти вже втратили чиннiсть вiдповiдно до положень статтi 27 Закону України "Про режим iноземного iнвестування".
На пiдставi викладеного Конституцiйний Суд України визначає, що положення частини першої статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження", згiдно з якими дiя цього Закону поширюється на пiдприємства з iноземними iнвестицiями, незалежно вiд часу внесення iноземних iнвестицiй, їх реєстрацiї, у тому числi до введення в дiю та протягом дiї Закону України "Про iноземнi iнвестицiї". Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України "Про режим iноземного iнвестування" та Закону України "Про режим iноземного iнвестування", є пiдставою для вiдмови як у наданнi, так i в припиненнi ранiше наданих пiдприємствам з iноземними iнвестицiями пiльг, на якi вони мали право вiдповiдно до положень скасованих Законом України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" нормативно-правових актiв.
Заслухавши суддю-доповiдача Iващенка В.I. та дослiдивши матерiали справи, Конституцiйний Суд України вирiшив:
1. В аспектi порушених у конституцiйному поданнi питань положення частини першої статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" та частини першої статтi 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть" треба розумiти таким чином.
1.1. З дня набуття чинностi частиною першою статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" спецiальне законодавство та державнi гарантiї захисту iноземних iнвестицiй, якi дiяли на момент реєстрацiї iнвестицiй i пiдлягали застосуванню на вимогу iноземного iнвестора на пiдставi гарантiй вiд змiни законодавства, застосовуються у межах, передбачених статтею 3 цього Закону та статтею 19 Закону України "Про iнвестицiйну дiяльнiсть".
1.2. Положення частини першої статтi 5 Закону України "Про усунення дискримiнацiї в оподаткуваннi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, створених з використанням майна та коштiв вiтчизняного походження" у взаємозв'язку з iншими положеннями цього Закону є пiдставою для вiдмови як у наданнi, так i в припиненнi ранiше наданих пiльг у сферi валютного i митного регулювання та справляння податкiв, зборiв (обов'язкових платежiв) пiдприємствам з iноземними iнвестицiями, їх дочiрнiм пiдприємствам, а також фiлiям, вiддiленням, iншим вiдокремленим пiдроздiлам, включаючи постiйнi представництва нерезидентiв, незалежно вiд часу внесення iноземних iнвестицiй та їх реєстрацiї.
2. Рiшення Конституцiйного Суду України є обов'язковим до виконання на територiї України, остаточним i не може бути оскарженим.