ДОГОВIР

мiж Україною та Корейською Народно-Демократичною Республiкою про правову допомогу в цивiльних та кримiнальних справах

     Україна i Корейська Народно-Демократична Республiка, далi - "Договiрнi Сторони",

     керуючись бажанням подальшого розвитку дружнiх вiдносин i спiвробiтництва мiж обома державами,

     надаючи важливого значення розвитку спiвробiтництва в сферi надання правової допомоги в цивiльних та кримiнальних справах,

     домовилися про таке:

Частина перша
Загальнi положення

Стаття 1
Правовий захист

     1. Громадяни однiєї Договiрної Сторони користуються на територiї другої Договiрної Сторони щодо своїх особистих i майнових прав таким самим правовим захистом, як i громадяни другої Договiрної Сторони.

     2. Громадяни однiєї Договiрної Сторони мають право вiльно i без перешкод звертатися до суду, прокуратури, нотарiату та iнших установ другої Договiрної Сторони, до компетенцiї яких належать цивiльнi i кримiнальнi справи (далi - "установи юстицiї"), порушувати клопотання, подавати позови i здiйснювати iншi процесуальнi дiї на тих самих умовах, що й громадяни цiєї Договiрної Сторони.

     3. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi поширюються також i на юридичних осiб, створених вiдповiдно до законодавства однiєї з Договiрних Сторiн.

Стаття 2
Правова допомога

     1. Установи юстицiї Договiрних Сторiн взаємно надають правову допомогу в цивiльних i кримiнальних справах вiдповiдно до положень цього Договору.

     2. Установи юстицiї надають правову допомогу також iншим установам у справах, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi.

     3. Iншi установи при вирiшеннi питань у справах, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, направляють прохання про правову допомогу через установи юстицiї.

Стаття 3
Обсяг правової допомоги

     Правова допомога охоплює виконання процесуальних дiй, передбачених законодавством запитуваної Договiрної Сторони, зокрема допит сторiн, третiх осiб, пiдозрюваних, обвинувачених i пiдсудних, потерпiлих, свiдкiв, експертiв, проведення експертиз, обшукiв, вилучення i передача речових доказiв, порушення кримiнального переслiдування i видача осiб, якi вчинили злочини, а також розшук, арешт i конфiскацiя майна та доходiв, отриманих злочинним шляхом, визнання i виконання судових рiшень у цивiльних справах, вирокiв у частинi вiдшкодування збиткiв; вручення i пересилка документiв; надання на прохання другої Договiрної Сторони вiдомостей про судимiсть обвинувачених i iнших дiй, передбачених законодавством Договiрних Сторiн.

Стаття 4
Порядок зносин

     При наданнi правової допомоги установи юстицiї Договiрних Сторiн зносяться через центральнi органи, якщо цим Договором не передбачено iнше.

     Центральними органами є:

     - з питань надання правової допомоги в цивiльних справах i в кримiнальних справах на стадiї судового розгляду - Мiнiстерство юстицiї України та Центральний Суд Корейської Народно-Демократичної Республiки;

     - з питань надання правової допомоги в кримiнальних справах на стадiї досудового слiдства - Генеральна прокуратура України та Центральна прокуратура Корейської Народно-Демократичної Республiки.

Стаття 5
Мова

     1. Прохання про надання правової допомоги i додатки до нього складаються мовою запитуючої Договiрної Сторони i до них додаються засвiдченi копiї перекладу на мову другої Договiрної Сторони чи на росiйську або англiйську мову.

     2. Переклад завiряється нотарiусом, або посадовою особою запитуючої установи юстицiї, або дипломатичним представництвом, або консульською установою запитуючої Договiрної Сторони.

Стаття 6
Оформлення документiв

     Документи, що надсилаються установами юстицiї й iншими установами в порядку надання правової допомоги, повиннi бути завiренi пiдписом посадової особи вiдповiдної установи юстицiї i скрiпленi офiцiйною печаткою цiєї установи.

Стаття 7
Форма запиту про надання правової допомоги

     У запитi про надання правової допомоги повинно бути зазначено:

     1) найменування запитуючої установи;

     2) найменування запитуваної установи;

     3) найменування справи, у якiй запитується правова допомога;

     4) iмена i прiзвища сторiн, третiх осiб, свiдкiв, пiдозрюваних, обвинувачених, пiдсудних, засуджених або потерпiлих, їхнє громадянство, рiд занять i постiйне мiсце проживання або мiсцеперебування, а щодо юридичних осiб - їхнє найменування, юридична адреса i/або мiсцезнаходження;

     5) за наявностi представникiв осiб, зазначених у пунктi 4, - їхнi iмена, прiзвища й адреси;

     6) змiст доручення з описом сутi справи й обставин, що пiдлягають з'ясуванню, а в кримiнальних справах - опис фактичних обставин вчинення злочину i його юридична квалiфiкацiя за кримiнальним законодавством запитуючої Договiрної Сторони.

Стаття 8
Порядок виконання

     1. При виконаннi запиту про надання правової допомоги запитувана установа юстицiї застосовує законодавство своєї держави. На прохання запитуючої установи вона може застосовувати процесуальнi норми Договiрної Сторони, вiд якої виходить запит, якщо вони не суперечать законодавству її держави.

     2. Якщо запитувана установа юстицiї не компетентна виконати запит, то вона пересилає його компетентнiй установi юстицiї i повiдомляє про це запитуючу установу юстицiї.

     3. У разi одержання вiдповiдного запиту установа юстицiї повiдомляє запитуючу установу юстицiї про час i мiсце виконання запиту про надання правової допомоги.

     4. Пiсля виконання запиту запитувана установа юстицiї направляє документи запитуючiй установi юстицiї. Якщо правова допомога не може бути надана, то запитувана установа юстицiї повертає запит i повiдомляє про обставини, що перешкоджають його виконанню.

Стаття 9
Порядок вручення документiв

     1. Запитувана установа юстицiї здiйснює вручення документiв вiдповiдно до правил, що дiють у її державi, якщо документи, що пiдлягають врученню, складенi на її мовi або супроводжуються завiреним перекладом. У тих випадках, коли документи складенi не на мовi запитуваної Договiрної Сторони або не супроводжуються перекладом, вони вручаються одержувачу, якщо вiн згодний їх прийняти.

     2. У запитi про вручення повиннi бути вказанi точна адреса одержувача i найменування документа, що пiдлягає врученню. Якщо вказана в проханнi про вручення адреса виявилася неповною або неточною, запитувана установа юстицiї вiдповiдно до свого законодавства вживає заходiв для встановлення точної адреси.

Стаття 10
Пiдтвердження вручення документiв

     Пiдтвердження вручення документiв оформляється вiдповiдно до правил, що дiють на територiї запитуваної Договiрної Сторони. У пiдтвердженнi обов'язково повиннi бути вказанi дата i мiсце вручення, а також особа, якiй вручений документ.

Стаття 11
Виклик за кордон потерпiлого, свiдка, експерта

     1. Якщо в ходi розслiдування або судового розгляду справи на територiї однiєї Договiрної Сторони виникне потреба в особистiй явцi потерпiлого, свiдка, експерта, що перебуває на територiї другої Договiрної Сторони, то слiд звернутися до вiдповiдної установи юстицiї Договiрної Сторони iз запитом про виклик.

     2. Повiстка не може мiстити санкцiї на випадок неявки викликаного.

     3. Потерпiлий, свiдок, експерт, що з'явився за викликом у вiдповiдну установу юстицiї другої Договiрної Сторони, незалежно вiд його громадянства, не може на територiї цiєї Договiрної Сторони бути притягнутий до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятий пiд варту або пiдданий покаранню у зв'язку з будь-яким дiянням, учиненим до перетинання її державного кордону. Такi особи не можуть бути також притягнутi до кримiнальної або адмiнiстративної вiдповiдальностi, взятi пiд варту або пiдданi покаранню в зв'язку з їхнiми показаннями або висновками як експертiв.

     4. Цiєю гарантiєю не користується потерпiлий, свiдок, експерт, якщо вiн протягом 15 днiв з моменту повiдомлення його про те, що його присутнiсть не є обов'язковою, не залишить територiю запитуючої Договiрної Сторони. До цього строку не зараховується час, протягом якого потерпiлий, свiдок, експерт не мiг залишити територiю запитуючої Договiрної Сторони з незалежних вiд нього обставин.

     5. Потерпiлi, свiдки, експерти, що з'явилися за викликом на територiю другої Договiрної Сторони, мають право на вiдшкодування їм установою юстицiї, що викликала, витрат, пов'язаних з проїздом i перебуванням за кордоном, а також на вiдшкодування неотриманої заробiтної плати або фiксованого прибутку за днi вiдволiкання вiд роботи; експерти, крiм того, мають право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, на якi види виплат мають право викликанi особи. За їхнiм клопотанням установа юстицiї, вiд якої виходить виклик, може виплатити аванс.

Стаття 12
Дiйснiсть документiв

     1. Документи, що були складенi або завiренi вiдповiдно до законодавства однiєї Договiрної Сторони, скрiпленi печаткою i завiренi пiдписом компетентної особи, мають силу документа на територiї другої Договiрної Сторони без будь-якого iншого посвiдчення. Це стосується також копiй i перекладiв, завiрених вiдповiдним чином.

     2. Документи, що на територiї однiєї Договiрної Сторони визнаються офiцiйними, вважаються такими i на територiї другої Договiрної Сторони.

Стаття 13
Витрати, пов'язанi з наданням правової допомоги

     1. Кожна Договiрна Сторона несе витрати, пов'язанi з наданням правової допомоги на своїй територiї.

     2. Запитувана установа юстицiї повiдомляє запитуючу установу юстицiї про розмiр витрат. Якщо запитуюча установа юстицiї стягне цi витрати з особи, зобов'язаної їх вiдшкодувати, то отриманi кошти надходять на користь тiєї Договiрної Сторони, що їх стягнула.

Стаття 14
Надання iнформацiї

     Центральнi органи Договiрних Сторiн надають один одному на прохання iнформацiю про чинне або те, що дiяло ранiше в їхнiх державах, законодавство i про його застосування установами юстицiї.

Стаття 15
Безоплатний правовий захист

     У передбачених законодавством Договiрних Сторiн випадках громадянам однiєї Договiрної Сторони в судах та iнших установах другої Договiрної Сторони надається безоплатна правова допомога i забезпечується безоплатне судочинство на тих самих пiдставах i в тому самому обсязi, що й громадянам цiєї Договiрної Сторони.

Стаття 16
Пересилання документiв про реєстрацiю актiв громадянського стану та iнших документiв

     1. Органи реєстрацiї актiв громадянського стану однiєї Договiрної Сторони безпосередньо пересилають на клопотання установ юстицiї другої Договiрної Сторони виписки iз записiв актiв громадянського стану для службового використання.

     2. Клопотання громадян однiєї Договiрної Сторони про висилання свiдоцтв про реєстрацiю актiв громадянського стану можна пересилати безпосередньо вiдповiдному органу реєстрацiї актiв громадянського стану другої Договiрної Сторони. Цi документи заявник одержує за посередництвом дипломатичного представництва або консульської установи тiєї Договiрної Сторони, орган якої видав цi документи.

     3. Документи про освiту, стаж роботи й iншi, що стосуються особистих i майнових прав та iнтересiв громадян, видаються i пересилаються в порядку, передбаченому пунктом 2 цiєї статтi.

     4. Документи, зазначенi в пунктах 1-3 цiєї статтi, пересилаються без перекладу i безоплатно.

Стаття 17
Умови надання правової допомоги

     Запитувана Договiрна Сторона виконує запит про надання правової допомоги при умовi, якщо надання правової допомоги не завдасть шкоди її суверенiтету або безпецi, та не буде суперечити її конституцiйним принципам i основним принципам мiжнародного права.

Частина друга
Спецiальнi положення

Роздiл 1
Правова допомога у цивiльних справах

Стаття 18
Звiльнення вiд судових витрат

     Громадяни однiєї Договiрної Сторони на територiї другої Договiрної Сторони звiльняються вiд оплати судових витрат на тих самих пiдставах i в тому самому обсязi, що й громадяни другої Договiрної Сторони.

Стаття 19
Видача документiв про особистий i майновий стан

     1. Документ про особистий i майновий стан, необхiдний для вирiшення питання про звiльнення вiд сплати судових витрат, видається компетентним органом Договiрної Сторони, на територiї якої заявник має мiсце проживання або мiсцеперебування.

     2. Якщо заявник не має мiсця проживання або мiсцеперебування на територiї Договiрних Сторiн, то достатньо документа, виданого або завiреного дипломатичним представництвом або консульською установою держави, громадянином якої вiн є.

     3. Суд, що розглядає клопотання про звiльнення вiд сплати судових витрат, може запитати додаткову iнформацiю вiд органа, що видав документ.

Стаття 20
Компетенцiя судiв

     1. Якщо цей Договiр не встановлює iншого, то суди кожної з Договiрних Сторiн є компетентними розглядати цивiльнi справи, якщо вiдповiдач фiзична особа має на її територiї мiсце проживання, а вiдповiдач юридична особа - мiсцезнаходження.

     2. Суди Договiрних Сторiн розглядають справи також в iнших, крiм передбачених в пунктi 1 цiєї статтi, випадках, якщо про це є письмова угода сторiн. За наявностi такої угоди суд припиняє провадження у справi за заявою сторони, якщо така заява зроблена до початку розгляду позову по сутi. Виняткова компетенцiя судiв не може бути змiнена угодою сторiн.

     3. У разi порушення провадження в справi мiж тими самими сторонами, про той самий предмет i на тих самих пiдставах у судах обох Договiрних Сторiн, компетентних вiдповiдно до цього Договору, суд, що порушив справу пiзнiше, припиняє провадження.

Стаття 21
Правоздатнiсть i дiєздатнiсть

     1. Дiєздатнiсть i правоздатнiсть фiзичної особи визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

     2. Правоздатнiсть юридичної особи визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої її засновано.

Стаття 22
Обмеження дiєздатностi або визнання особи недiєздатною

     1. При обмеженнi дiєздатностi особи або визнаннi її недiєздатною компетентними є суди i застосовується законодавство Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа, за винятком випадкiв, передбачених пунктами 2-3 цiєї статтi.

     2. Якщо суд однiєї з Договiрних Сторiн установить, що є пiдстави для обмеження дiєздатностi або визнання недiєздатним громадянина другої Договiрної Сторони, мiсце проживання або мiсцеперебування якого знаходиться на територiї цiєї Договiрної Сторони, то вiн повiдомляє про це вiдповiдний суд другої Договiрної Сторони. Якщо суд, сповiщений таким чином, протягом трьох мiсяцiв не розпочне провадження в справi або не висловиться в цей строк, то установа юстицiї мiсця проживання або мiсцеперебування цiєї особи може розглядати справу про обмеження дiєздатностi або визнання її недiєздатною вiдповiдно до законодавства своєї держави, якщо пiдстави для цього передбаченi також законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є дана особа. Рiшення про обмеження дiєздатностi або визнання особи недiєздатною повинно бути направлене вiдповiдному суду другої Договiрної Сторони.

     3. У невiдкладних випадках суд однiєї Договiрної Сторони, на територiї якої проживає або знаходиться особа, яка пiдлягає обмеженню дiєздатностi або визнанню недiєздатною i є громадянином другої Договiрної Сторони, може сам ужити заходiв, необхiдних для захисту цiєї особи або її майна. Рiшення про вжиття таких заходiв слiд направити вiдповiдному суду Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

     4. Положення пунктiв 1, 2, 3 цiєї статтi застосовуються також при скасуваннi обмеження дiєздатностi особи або вiдновленнi громадянина в дiєздатностi.

Стаття 23
Визнання безвiсно вiдсутнiм, оголошення померлим i встановлення факту смертi

     1. У справах про визнання безвiсно вiдсутнiм, оголошення померлим i встановлення факту смертi компетентними є установи юстицiї тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої була особа на той час, коли вона за останнiми даними була в живих.

     2. Установи юстицiї однiєї Договiрної Сторони можуть визнати громадянина другої Договiрної Сторони безвiсно вiдсутнiм, оголосити померлим або встановити факт його смертi за заявою осiб, що проживають на її територiї, якщо їх права та iнтереси грунтуються на законодавствi цiєї Договiрної Сторони.

     3. У справах, передбачених пунктами 1 i 2 цiєї статтi, установи юстицiї Договiрних Сторiн застосовують законодавство своїх держав.

     4. Рiшення, винесенi вiдповiдно до пункту 2 цiєї статтi, є дiйсними лише на територiї тiєї Договiрної Сторони, установа юстицiї якої винесла таке рiшення.

Стаття 24
Укладення шлюбу

     1. Умови укладення шлюбу визначаються для кожної особи, яка вступає в шлюб, законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої вона є. Крiм того, повиннi бути дотриманi вимоги законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб, стосовно перешкод до укладення шлюбу.

     2. Форма укладення шлюбу визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої укладається шлюб.

Стаття 25
Особистi й майновi права подружжя

     1. Особистi й майновi права подружжя, що мають громадянство однiєї Договiрної Сторони i якi проживають на територiї iншої Договiрної Сторони, визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.

     2. Якщо подружжя мають громадянство однiєї Договiрної Сторони i один iз них мешкає на територiї однiєї Договiрної Сторони, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, то їх особистi й майновi права визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянами якої вони є.

     3. Якщо один iз подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - другої Договiрної Сторони й один iз них мешкає на територiї однiєї, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, то їх особистi й майновi права визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мали своє останнє спiльне мiсце проживання.

     4. Якщо подружжя є громадянами рiзних Договiрних Сторiн i мешкають на територiї однiєї Договiрної Сторони, їх особистi й майновi права визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.

     5. Якщо подружжя не мають громадянства жодної iз Договiрних Сторiн, i не мають спiльного мiсця проживання на територiях Договiрних Сторiн, застосовується законодавство Договiрної Сторони, установа юстицiї якої розглядає справу.

     6. Компетентними приймати рiшення вiдносно особистих i майнових правовiдносин подружжя, передбачених пунктами 1-4, є установи юстицiї Договiрної Сторони, законодавство якої застосовується до цих правовiдносин.

     У випадках, передбачених пунктом 5 цiєї статтi, компетентними є установи юстицiї обох Договiрних Сторiн.

Стаття 26
Розiрвання шлюбу i визнання шлюбу недiйсним

     1. У справах про розiрвання шлюбу компетентними є установи юстицiї i застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, громадянами якої подружжя було на момент подачi заяви. Якщо обидва з подружжя мають мiсце проживання на територiї другої Договiрної Сторони, то компетентними розглядати справу є також установи юстицiї цiєї Договiрної Сторони.

     2. Якщо в момент подачi заяви про розiрвання шлюбу один з подружжя є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - другої Договiрної Сторони, й один iз них мешкає на територiї однiєї, а другий - на територiї другої Договiрної Сторони, то компетентними розглядати справу є установи юстицiї обох Договiрних Сторiн. При цьому вони застосовують законодавство своєї держави.

     3. У справах про визнання шлюбу недiйсним застосовується законодавство Договiрної Сторони, яке вiдповiдно до статтi 24 цього Договору застосовувалося при укладеннi шлюбу. При цьому компетенцiя судiв визначається вiдповiдно до пунктiв 1 i 2 цiєї статтi.

Стаття 27
Правовiдносини мiж батьками i дiтьми

     1. Справи про встановлення i оспорювання батькiвства вирiшуються вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина за народженням.

     2. Правовiдносини мiж батьками i дiтьми визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої вони мають спiльне мiсце проживання.

     3. Якщо мiсце проживання кого-небудь iз батькiв знаходиться на територiї однiєї Договiрної Сторони, а мiсце проживання дитини - на територiї другої Договiрної Сторони, правовiдносини мiж ними визначаються законодавством Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     4. Походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбi, визначається вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     5. Для винесення рiшень з питань, зазначених у пунктах 1-4 цiєї статтi, компетентними є установи юстицiї Договiрної Сторони, законодавство якої повинно застосовуватися в цих випадках.

     6. Якщо позивач i вiдповiдач мешкають на територiї однiєї Договiрної Сторони, компетентними є також суди цiєї Договiрної Сторони з дотриманням положень пунктiв 1-4 цiєї статтi.

Стаття 28
Усиновлення

     1. Усиновлення дитини, яка є громадянином однiєї Договiрної Сторони i мешкає на територiї другої Договiрної Сторони, здiйснюється на пiдставi законодавства тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є дитина.

     2. Для усиновлення необхiднi, якщо цього вимагає законодавство тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновлюваний, згода усиновлюваного, його законного представника, дозвiл компетентного державного органу, а також застосовуються обмеження щодо усиновлення, пов'язаного зi змiною мiсця проживання усиновлюваного на мiсце проживання на територiї другої Договiрної Сторони.

     3. Якщо дитину всиновлюють подружжя, один iз яких є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а другий - другої Договiрної Сторони, повиннi бути дотриманi вимоги, передбаченi законодавством обох Договiрних Сторiн. Проте, якщо подружжя мають мiсце проживання на територiї однiєї з Договiрних Сторiн, застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.

     4. Положення пунктiв 1-3 цiєї статтi стосуються також скасування усиновлення i визнання його недiйсним.

     5. У справах про усиновлення, скасування i визнання усиновлення недiйсним компетентними є установи юстицiї тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої є усиновлюваний. Якщо усиновлюваний є громадянином однiєї Договiрної Сторони, а проживає на територiї другої Договiрної Сторони, де має мiсце проживання також усиновитель, то компетентними є також установи юстицiї другої Договiрної Сторони.

Стаття 29
Опiка та пiклування

     1. У справах про опiку та пiклування над громадянами Договiрних Сторiн, якщо цим Договором не передбачається iнше, компетентною є установа юстицiї Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, що потребує опiки або пiклування. При цьому застосовується законодавство цiєї Договiрної Сторони.

     2. Правовiдносини мiж опiкуном або пiклувальником i особою, що перебуває пiд опiкою або пiклуванням, визначаються законодавством Договiрної Сторони, орган з опiки та пiклування якої призначив опiкуна або пiклувальника.

     3. Якщо виникла потреба вжити заходiв з опiки або пiклування в iнтересах особи, що перебуває пiд опiкою або пiклуванням, мiсце проживання або мiсцеперебування або майно якої знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то орган опiки та пiклування цiєї Договiрної Сторони негайно повинен сповiстити орган опiки та пiклування Договiрної Сторони, громадянином якої є ця особа.

     4. У невiдкладних випадках орган опiки та пiклування другої Договiрної Сторони може самостiйно вжити необхiдних заходiв, проте вiн повинен негайно сповiстити про попередньо вжитi заходи орган з опiки i пiклування Договiрної Сторони, громадянином якої є особа, що перебуває пiд опiкою або пiклуванням. Ужитi заходи залишаються в силi, поки цей орган не винесе iншого рiшення.

     5. Компетентний орган з опiки i пiклування може передати опiку або пiклування вiдповiдним органам другої Договiрної Сторони, якщо мiсце проживання або мiсцеперебування або майно особи, що перебуває пiд опiкою або пiклуванням, знаходиться на територiї цiєї Договiрної Сторони. Передача є дiйсною лише в тому випадку, якщо запитуваний орган дасть згоду прийняти опiку або пiклування i сповiстить про це запитуючий орган.

     6. Орган, що вiдповiдно до пункту 5 цiєї статтi прийняв опiку або пiклування, здiйснює їх вiдповiдно до законодавства своєї держави. Вiн не вправi, проте, виносити рiшення з питань, що стосуються особистого статусу особи, яка перебуває пiд опiкою або пiклуванням.

Стаття 30
Право власностi

     1. Право власностi на нерухоме майно визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться нерухоме майно.

     2. Право власностi на транспортнi засоби, якi пiдлягають внесенню до державних реєстрiв, визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться орган, що здiйснив реєстрацiю транспортного засобу.

     3. Виникнення i припинення права власностi або iншого речового права визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої майно знаходилося в момент, коли мала мiсце дiя або iнша обставина, що стала пiдставою виникнення або припинення такого права. Виникнення i припинення права власностi або iншого речового права на майно, що є предметом угоди, визначається законодавством за мiсцем учинення угоди, якщо iнше не передбачено угодою сторiн.

Стаття 31
Форма угоди

     1. Форма угоди визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої її укладено.

     2. Форма угоди з приводу нерухомого майна i права на нього визначається законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться таке майно.

Стаття 32
Вiдшкодування шкоди

     1. Зобов'язання про вiдшкодування шкоди, крiм тих, що випливають з договорiв та iнших правомiрних дiй, визначаються законодавством Договiрної Сторони, на територiї якої мала мiсце дiя або iнша обставина, що стала пiдставою для вимоги про вiдшкодування шкоди.

     2. Якщо заподiювач шкоди i потерпiлий є громадянами однiєї Договiрної Сторони, застосовується законодавство Договiрної Сторони, до суду якої подано позовну заяву.

     3. У справах, зазначених у пунктах 1 i 2 цiєї статтi, компетентним є суд Договiрної Сторони, на територiї якої мала мiсце дiя або iнша обставина, що стала пiдставою для вимоги про вiдшкодування шкоди. Потерпiлий може пред'явити позовну заяву також до суду Договiрної Сторони, на територiї якої мешкає вiдповiдач.

Стаття 33
Право успадкування

     1. До правовiдносин щодо успадкування рухомого майна застосовується законодавство Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на момент смертi.

     2. До правовiдносин щодо успадкування нерухомого майна застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться таке майно.

     3. Громадяни однiєї Договiрної Сторони, як i громадяни iншої Договiрної Сторони, якi проживають на її територiї, мають рiвнi права щодо здатностi складання i скасування заповiту на територiї iншої Договiрної Сторони або набуття прав на спадкове майно.

Стаття 34
Перехiд спадщини державi

     Якщо за законодавством Договiрної Сторони спадкове майно, що успадковується державою за законом, переходить у власнiсть цiєї держави, то рухоме майно передається державi, громадянином якої на момент смертi був спадкодавець, а нерухоме майно переходить у власнiсть тiєї держави, на територiї якої воно знаходиться.

Стаття 35
Форма заповiту

     1. Здатнiсть особи складати або скасовувати заповiт, а також визначення правових наслiдкiв недолiкiв волевиявлення, встановлюється законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої був заповiдач на момент складання або скасування заповiту.

     2. Форма складання або скасування заповiту визначається законодавством тiєї Договiрної Сторони, громадянином якої був заповiдач на момент складання або скасування заповiту. Проте достатньо, щоб було дотримане законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої було складено або скасовано, змiнено заповiт.

Стаття 36
Компетенцiя у справах про спадкування

     1. Провадження у справах про спадкування рухомого майна, за винятком випадкiв, передбачених пунктом 2 цiєї статтi, здiйснюють установи юстицiї Договiрної Сторони, громадянином якої був спадкодавець на момент смертi.

     2. Якщо все рухоме спадкове майно, що залишилося пiсля смертi громадянина однiєї Договiрної Сторони, знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то за заявою спадкоємця або вiдказоодержувача, при наявностi згоди всiх спадкоємцiв, провадження в справi про успадкування здiйснюють установи юстицiї тiєї Договiрної Сторони, де знаходиться зазначене майно.

     3. Провадження у справах про успадкування нерухомого майна здiйснюють установи юстицiї Договiрної Сторони, на територiї якої знаходиться це майно.

     4. Положення цiєї статтi застосовуються також до спорiв у справах про успадкування.

Стаття 37
Заходи для охорони спадщини

     1. Компетентнi органи однiєї Договiрної Сторони вживають вiдповiдно до свого законодавства заходи, необхiднi для охорони спадкового майна, що знаходиться на її територiї, залишене громадянином другої Договiрної Сторони.

     2. Органи, вiдповiдальнi за вжиття заходiв щодо охорони спадщини пiсля смертi громадянина другої Договiрної Сторони, зобов'язанi негайно повiдомити дипломатичне представництво або консульську установу цiєї Договiрної Сторони про смерть спадкодавця i про осiб, якi заявили про свої права на спадщину, про вiдомi їм обставини, що стосуються осiб, якi мають право на спадщину, i про мiсце їхнього перебування, про наявнiсть заповiту, про розмiр i вартiсть спадщини, а також про те, яких заходiв вжито для охорони спадщини.

     3. На вимогу дипломатичного представництва або консульської установи їм передається спадкове рухоме майно i документи померлого.

     4. Дипломатичне представництво або консульська установа однiєї Договiрної Сторони мають право представляти iнтереси громадян цiєї Договiрної Сторони з питань успадкування перед органами другої Договiрної Сторони без спецiального доручення, якщо цi громадяни з поважних причин не в змозi своєчасно захищати свої права й iнтереси i не призначили уповноваженого.

     5. Якщо громадянин однiєї Договiрної Сторони помер пiд час поїздки по територiї другої Договiрної Сторони, де вiн не мав постiйного мiсця проживання, то речi, що були при ньому, за описом передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi Договiрної Сторони, громадянином якої був померлий.

Стаття 38
Видача спадщини

     1. Якщо рухоме спадкове майно або грошова сума, виручена вiд продажу рухомого або нерухомого спадкового майна, пiдлягає пiсля закiнчення спадкового провадження передачi спадкоємцям, мiсце проживання або мiсцеперебування яких знаходиться на територiї другої Договiрної Сторони, то спадкове майно або виручена грошова сума передаються дипломатичному представництву або консульськiй установi цiєї Договiрної Сторони.

     2. Установа юстицiї, компетентна у справах про успадкування, видає розпорядження про видачу спадкового майна дипломатичному представництву або консульськiй установi.

     3. Це майно може бути передано спадкоємцям, якщо:

     1) усi вимоги кредиторiв спадкодавця, заявленi в строк, установлений законодавством Договiрної Сторони, де знаходиться спадкове майно, сплаченi або забезпеченi;

     2) сплаченi або забезпеченi всi збори, пов'язанi з успадкуванням;

     3) компетентнi установи дали, якщо це необхiдно, дозвiл на вивiз спадкового майна.

     4. Переказ грошових сум провадиться вiдповiдно до законодавства, чинного на територiях Договiрних Сторiн.

Роздiл 2
Визнання i виконання рiшень

Стаття 39
Визнання i виконання рiшень в цивiльних справах, а також у кримiнальних справах в частинi вiдшкодування шкоди

     1. Договiрнi Сторони взаємно визнають i виконують рiшення судiв, що набули законної сили, в цивiльних справах, а також вироки в частинi вiдшкодування збиткiв, завданих злочином.

     2. На територiї Договiрних Сторiн визнаються без спецiального провадження рiшення установ юстицiї в цивiльних справах, якi не потребують за своїм характером виконання.

Стаття 40
Розгляд клопотань про визнання i виконання рiшень

     1. Розгляд клопотань про визнання i виконання рiшень належить до компетенцiї судiв Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     2. Клопотання про визнання i виконання рiшень подається до суду, що ухвалив рiшення у справi в першiй iнстанцiї, який перепроваджує його суду, компетентному винести рiшення за клопотанням.

     3. Реквiзити клопотання визначаються законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     4. До клопотання про визнання i виконання рiшень необхiдно додати:

     1) завiрену судом копiю рiшення, офiцiйний документ про набуття рiшенням законної сили, якщо це не випливає з тексту самого рiшення, а також довiдку про його виконання, якщо рiшення ранiше виконувалося на територiї Договiрної Сторони;

     2) документ, з якого випливає, що вiдповiдачу (або його представнику), який не взяв участь у процесi, було своєчасно та у належнiй формi хоча б раз вручено повiдомлення про виклик до суду;

     3) завiренi переклади документiв, зазначених у пiдпунктах 1 i 2 цього пункту.

     5. Якщо у суду при визнаннi та виконаннi рiшення виникне сумнiв, вiн може запитати пояснення вiд особи, яка порушила клопотання, а також опитати боржника по сутi клопотання.

Стаття 41
Порядок виконання рiшень

     1. Порядок виконання регулюється законодавством тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої повинно бути здiйснене виконання.

     2. У вiдношеннi судових витрат, пов'язаних iз виконанням, застосовується законодавство тiєї Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення повинно бути виконане.

Стаття 42
Вiдмова у визнаннi та виконаннi судових рiшень

     У визнаннi i виконаннi судового рiшення може бути вiдмовлено:

     1) якщо вiдповiдач у справi не взяв участi в процесi внаслiдок того, що йому або його представнику не був своєчасно i належним чином вручений виклик до суду;

     2) якщо в тому самому правовому спорi мiж тими ж сторонами на територiї Договiрної Сторони, де повинно бути визнане i виконане рiшення, ранiше вже було винесено рiшення, що набуло чинностi, або якщо установою цiєї Договiрної Сторони було порушене провадження в данiй справi ранiше, нiж у справi, в якiй винесене рiшення;

     3) якщо вiдповiдно до положень цього Договору, а у випадках, не передбачених цим Договором, вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони, на територiї якої рiшення повинно бути визнане i виконане, справа вiдноситься до виняткової компетенцiї її установ юстицiї.

Стаття 43
Мировi угоди

     Положення статей 39-42 цього Договору про судовi рiшення застосовуються i до мирових угод, затверджених судом.

Стаття 44
Вивезення речей i переказ грошових сум

     При вивезеннi речей i переказi грошових сум, отриманих у результатi виконання, застосовується законодавство Договiрної Сторони, на територiї якої виконується рiшення.

Роздiл 3
Правова допомога у кримiнальних справах

Стаття 45
Обов'язок порушення кримiнального переслiдування

     1. Кожна Договiрна Сторона на прохання другої Договiрної Сторони порушує вiдповiдно до свого законодавства кримiнальне переслiдування проти своїх громадян, пiдозрюваних у вчиненнi злочинiв на територiї другої Договiрної Сторони.

     2. Матерiали попереднього розслiдування, а також заяви про кримiнальне переслiдування, поданi вiдповiдно до законодавства однiєї Договiрної Сторони до її компетентних установ в належнi строки, є дiйсними й на територiї другої Договiрної Сторони.

     3. Особи, яким завдано матерiальних збиткiв внаслiдок злочину, у зв'язку з яким направлене клопотання про порушення кримiнального переслiдування, можуть брати участь у справi, якщо ними пред'явленi вимоги про вiдшкодування збиткiв.

Стаття 46
Прохання про порушення кримiнального переслiдування

     1. Прохання про порушення кримiнального переслiдування має бути складене в письмовiй формi й мiстити:

     1) найменування запитуючої установи;

     2) опис дiяння, у зв'язку з яким направлене прохання про порушення кримiнального переслiдування;

     3) якомога точнiше зазначення часу i мiсця вчинення дiяння;

     4) текст закону запитуючої Договiрної Сторони, на пiдставi якого дiяння визнається злочином;

     5) прiзвище й iм'я пiдозрюваної особи, вiдомостi про її громадянство, мiсце проживання або мiсцеперебування та iншi вiдомостi про її особу, а також по можливостi опис зовнiшностi цiєї особи, її фотографiю i вiдбитки пальцiв;

     6) заяви потерпiлого в кримiнальнiй справi, що порушується за заявою потерпiлого, i про вiдшкодування матерiальних збиткiв, якщо такi є;

     7) вiдомостi про розмiр завданих матерiальних збиткiв.

     До прохання додаються наявнi в розпорядженнi запитуючої Договiрної Сторони матерiали попереднього розслiдування i докази. При передачi предметiв, якi є знаряддями злочину або потрапили до злочинця в результатi такого злочину, слiд ураховувати положення пункту 3 статтi 58 цього Договору.

     2. Якщо особа на момент направлення прохання про порушення кримiнального переслiдування вiдповiдно до пункту 1 статтi 45 цього Договору утримується пiд вартою на територiї Договiрної Сторони, яка направляє прохання про порушення такого переслiдування, то вона доставляється на територiю другої Договiрної Сторони. Передача такої особи здiйснюється з застосуванням пункту 1 статтi 56 цього Договору. Етапування особи, яка утримується пiд вартою на територiї другої Договiрної Сторони, санкцiонується вiдповiдною посадовою особою.

Стаття 47
Видача осiб у зв'язку з кримiнальним переслiдуванням

     1. Договiрнi Сторони зобов'язуються вiдповiдно до положень цього Договору на запит видавати одна однiй осiб, якi знаходяться на їх територiї, для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi або для виконання вироку.

     2. Видача для притягнення до кримiнальної вiдповiдальностi провадиться за дiяння, якi вiдповiдно до законодавства обох Договiрних Сторiн є злочинами i за вчинення яких передбачається покарання у виглядi позбавлення волi на строк не менше одного року або iнше бiльш тяжке покарання.

     3. Видача для виконання вироку здiйснюється за дiяння, якi вiдповiдно до законодавства обох Договiрних Сторiн є злочинами i якщо особа, щодо якої надiйшов запит про видачу, була засуджена до позбавлення волi на строк не менше шести мiсяцiв або iнше бiльш тяжке покарання.

Стаття 48
Вiдмова у видачi

     1. У видачi може бути вiдмовлено, якщо:

     1) особа, стосовно якої направлений запит про видачу, є громадянином запитуваної Договiрної Сторони;

     2) кримiнальне переслiдування вiдповiдно до законодавства обох Договiрних Сторiн порушується тiльки за скаргою потерпiлого;

     3) стосовно особи, про видачу якої направлений запит, на територiї запитуваної Договiрної Сторони за той же злочин був винесений вирок або постанова про припинення провадження в справi, що набули чинностi;

     4) злочин, у зв'язку з яким направлено запит про видачу, вчинено на територiї запитуваної Договiрної Сторони;

     5) за злочин, у зв'язку з яким направлено запит про видачу, законодавством запитуючої Договiрної Сторони передбачена смертна кара, а законодавство запитуваної Договiрної Сторони не передбачає смертної кари за такий самий злочин або вона, як правило, не виконується, i при цьому запитуюча Договiрна Сторона не надасть запитуванiй Договiрнiй Сторонi достатнiх гарантiй того, що смертний вирок не буде приведений до виконання.

     2. При вiдмовi у видачi запитувана Договiрна Сторона повiдомляє запитуючiй Договiрнiй Сторонi про пiдстави вiдмови.

Стаття 49
Вiдстрочка видачi

     Якщо вiдносно особи, про видачу якої направлено запит, здiйснюється кримiнальне переслiдування або вона вiдбуває покарання за iнший злочин на територiї запитуваної Договiрної Сторони, видача може бути вiдстрочена до закiнчення кримiнального переслiдування, вiдбуття покарання, звiльнення вiд кримiнальної вiдповiдальностi на будь-якiй законнiй пiдставi.

Стаття 50
Тимчасова видача

     Якщо вiдстрочка видачi, передбачена статтею 49 цього Договору, може спричинити закiнчення строку давностi кримiнального переслiдування або ускладнити розслiдування злочину, то за обгрунтованим клопотанням може бути здiйснена тимчасова видача за умови, що видана особа буде негайно повернена пiсля проведення процесуальних дiй, для яких вона була видана, i не пiзнiше трьох мiсяцiв з дня видачi.

Стаття 51
Видача на прохання декiлькох держав

     У випадку, якщо клопотання про видачу тiєї самої особи отриманi вiд декiлькох держав, то запитувана Договiрна Сторона вiддає перевагу запитуючiй Договiрнiй Сторонi, громадянином якої є особа, що пiдлягає видачi.

Стаття 52
Межi кримiнального переслiдування виданої особи

     1. Без згоди запитуваної Договiрної Сторони видана особа не може бути притягнута до кримiнальної вiдповiдальностi або пiддана покаранню в зв'язку зi злочином iншим, нiж той, що став пiдставою для видачi.

     2. Особа не може бути також видана третiй державi без згоди запитуваної Договiрної Сторони.

     3. Не потрiбно згоди запитуваної Договiрної Сторони, якщо видана особа протягом 30 днiв пiсля закiнчення кримiнального переслiдування, вiдбуття покарання або звiльнення на будь-якiй законнiй пiдставi не залишила територiю запитуючої Договiрної Сторони або якщо вона добровiльно повернулася туди вже пiсля того, як залишила. До цього строку не зараховується час, протягом якого видана особа не могла залишити територiю запитуючої Договiрної Сторони з незалежних вiд неї обставин.

Стаття 53
Запит про видачу

     1. Запит про видачу повинен бути складений у письмовiй формi i мiстити:

     1) найменування запитуючої установи;

     2) опис вчиненого злочину i текст закону запитуючої Договiрної Сторони, на пiдставi якого дiяння визнається злочином;

     3) прiзвище й iм'я особи, щодо якої направляється запит про видачу, вiдомостi про її громадянство, мiсце проживання або мiсцеперебування та iншi вiдомостi про її особу, а також по можливостi опис зовнiшностi цiєї особи, її фотографiю та вiдбитки пальцiв;

     4) зазначення розмiру завданих матерiальних збиткiв.

     2. До запиту про видачу для здiйснення кримiнального переслiдування має бути додана засвiдчена копiя постанови про взяття пiд варту.

     3. До запиту про видачу для приведення вироку до виконання має бути додана засвiдчена копiя вироку з довiдкою про набуття ним чинностi i текст кримiнального закону, на пiдставi якого особу засуджено. Якщо засуджена особа вже вiдбула частину покарання або частково вiдшкодувала збитки, повiдомляються також данi про це.

     4. Запитувана Договiрна Сторона може додатково зажадати вiдомостей, якщо запит про видачу не мiстить усiх необхiдних даних, зазначених у цiй статтi. Iнша Договiрна Сторона повинна вiдповiсти на цей запит у строк, що не перевищує одного мiсяця. Цей строк може бути продовжений на 15 днiв при наявностi поважних причин.

     5. Якщо запитуюча Договiрна Сторона не надасть у встановлений строк додаткових вiдомостей, запитувана Договiрна Сторона може звiльнити особу, узяту пiд варту вiдповiдно до статтi 54 цього Договору.

Стаття 54
Взяття пiд варту для видачi

     Пiсля одержання запиту про видачу запитувана Договiрна Сторона негайно вживає заходiв до розшуку й взяття пiд варту особи, щодо якої направлено запит про видачу, за винятком тих випадкiв, коли видача не може бути здiйснена.

Стаття 55
Взяття пiд варту до одержання запиту про видачу

     1. У невiдкладних випадках на клопотання запитуючої Договiрної Сторони особа може бути взята пiд варту й до одержання запиту про видачу. У клопотаннi повиннi мiститися посилання на постанову про взяття пiд варту або на вирок, що набрав законної сили, i вказiвка на те, що запит про видачу буде наданий додатково. Клопотання про взяття пiд варту до одержання запиту про видачу може бути передано поштою, телеграфом, телексом або телефаксом.

     2. Про причини, з яких клопотання про взяття пiд варту не було задоволено, запитувана Договiрна Сторона негайно повiдомляє запитуючу Договiрну Сторону.

     3. Особа, взята пiд варту, має бути звiльнена, якщо протягом мiсяця з дня одержання повiдомлення про взяття пiд варту вiд другої Договiрної Сторони не надiйде запит про видачу. Цей строк за клопотанням запитуючої Договiрної Сторони може бути продовжений на 15 днiв.

Стаття 56
Здiйснення видачi

     1. Запитувана Договiрна Сторона повiдомляє запитуючу Договiрну Сторону про своє рiшення щодо видачi, iнформуючи про мiсце i час видачi.

     2. Якщо запитуюча Договiрна Сторона не прийме особу, яка пiдлягає видачi, протягом 15 днiв пiсля встановленої дати видачi, то ця особа повинна бути звiльнена з-пiд варти.

Стаття 57
Повторна видача

     Якщо видана особа ухилиться вiд кримiнального переслiдування або вiд вiдбування покарання i повернеться на територiю запитуваної Договiрної Сторони, вона може бути видана знову на запит запитуючої Договiрної Сторони. У цьому випадку не потрiбно додавати до запиту документи, зазначенi в статтi 53 цього Договору.

Стаття 58
Передача предметiв

     1. Договiрна Сторона, запитувана про видачу, передає запитуючiй Договiрнiй Сторонi предмети, якi є знаряддями злочину, мають слiди злочину або здобутi злочинним шляхом; предмети, якi можуть бути визнанi речовими доказами в кримiнальнiй справi. Цi предмети передаються на запит також у тому випадку, коли видача особи внаслiдок її смертi або з iнших причин не може вiдбутися.

     2. Запитувана Договiрна Сторона може затримати на деякий час передачу зазначених у пунктi 1 цiєї статтi предметiв, якщо вони потрiбнi для провадження в iншiй кримiнальнiй справi. Вони також можуть бути переданi запитуючiй Договiрнiй Сторонi тимчасово за взаємною домовленiстю.

     3. Права третiх осiб на переданi запитуючiй Договiрнiй Сторонi предмети залишаються в силi. Пiсля закiнчення провадження в справi цi предмети повиннi бути повернутi Договiрнiй Сторонi, яка їх передала.

Стаття 59
Транзитне перевезення

     1. Кожна з Договiрних Сторiн на прохання другої Договiрної Сторони дозволяє перевезення по своїй територiї осiб, виданих другiй Договiрнiй Сторонi третьою державою. Договiрнi Сторони не зобов'язанi дозволяти перевезення осiб, видача яких не дозволяється вiдповiдно до положень цього Договору.

     2. Прохання про дозвiл на перевезення оформляється i направляється в тому ж порядку, що й запит про видачу.

     3. Компетентнi установи Договiрних Сторiн узгоджують у кожному окремому випадку спосiб, маршрут та iншi умови транзиту.

     4. Витрати, пов'язанi з транзитним перевезенням, несе запитуюча Договiрна Сторона.

Стаття 60
Присутнiсть представникiв Договiрних Сторiн при наданнi правової допомоги в кримiнальних справах

     Представники установ юстицiї однiєї з Договiрних Сторiн можуть за згодою центрального органу другої Договiрної Сторони бути присутнiми при виконаннi клопотання про надання правової допомоги в кримiнальних справах другою Договiрною Стороною.

Стаття 61
Вiдомостi про судимiсть

     Договiрнi Сторони надають одна однiй на прохання вiдомостi про судимiсть осiб, засуджених ранiше їхнiми судами, якщо цi особи притягуються до кримiнальної вiдповiдальностi на територiї запитуючої Договiрної Сторони.

Стаття 62
Вiдомостi про результати кримiнального переслiдування

     Договiрнi Сторони повiдомляють одна однiй вiдомостi про результати кримiнального переслiдування особи, стосовно якої було направлене прохання про порушення кримiнального переслiдування або запит про видачу. На окреме прохання надсилається копiя вироку, що набрав законної сили, або iншого остаточного рiшення.

Стаття 63
Вiдомостi про вироки

     Договiрнi Сторони будуть повiдомляти одна однiй вiдомостi про вироки, що набрали законної сили, винесенi судами однiєї Договiрної Сторони стосовно громадян другої Договiрної Сторони.

Частина третя
Заключнi положення

Стаття 64
Набуття чинностi Договором

     Цей Договiр пiдлягає ратифiкацiї i набуде чинностi через 30 днiв пiсля обмiну ратифiкацiйними грамотами.

Стаття 65
Термiн дiї Договору

     1. Цей Договiр укладається на невизначений строк. Кожна з Договiрних Сторiн може денонсувати його шляхом письмового повiдомлення по дипломатичних каналах. Договiр утрачає чиннiсть через шiсть мiсяцiв вiд дати одержання другою Договiрною Стороною такого повiдомлення.

     2. Цей Договiр за взаємною згодою Договiрних Сторiн може бути змiнений i доповнений в порядку його укладення.

     Вчинено в м. Києвi 13 жовтня 2003 року в двох примiрниках, кожний українською, корейською та росiйською мовами, причому всi тексти мають однакову силу. У випадку виникнення розбiжностей у тлумаченнi цього Договору, за основу буде прийматися текст, викладений росiйською мовою.

За Україну

За Корейську Народно-Демократичну Республiку