ЗАКОН  УКРАЇНИ

Про бiженцiв

     Цей Закон визначає правовий статус бiженця в Українi, порядок надання, втрати та позбавлення статусу бiженця, встановлює державнi гарантiї захисту бiженцiв.

Роздiл I. ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     У цьому Законi термiни вживаються у такому значеннi:

     бiженець - особа, яка не є громадянином України i внаслiдок цiлком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслiдувань за ознаками раси, вiросповiдання, нацiональностi, громадянства (пiдданства), належностi до певної соцiальної групи або полiтичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належностi та не може користуватися захистом цiєї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслiдок таких побоювань, або, не маючи громадянства (пiдданства) i перебуваючи за межами країни свого попереднього постiйного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслiдок зазначених побоювань;

     країна громадянської належностi - країна, громадянином (пiдданим) якої особа є. За умови, коли особа має понад одне громадянство, вона не вважається такою, що не має захисту країни своєї громадянської належностi, якщо без будь-якої поважної причини, що випливає з обгрунтованих побоювань, вона не скористалася захистом однiєї з країн, громадянином (пiдданим) якої вона є;

     країна постiйного проживання особи без громадянства - країна, в якiй особа без громадянства постiйно проживала до прибуття в Україну;

     країна походження бiженця - країна громадянської належностi для iноземця або країна постiйного проживання для особи без громадянства, стосовно яких у таких осiб iснують обгрунтованi побоювання стати жертвами переслiдувань за ознаками, визначеними в абзацi другому статтi 1 цього Закону;

     третя безпечна країна - країна, в якiй особа перебувала до прибуття в Україну, за винятком випадкiв транзитного проїзду через територiю такої країни, i могла звернутися з клопотанням про визнання бiженцем чи отримання притулку, оскiльки така країна:

     дотримується мiжнародних стандартiв з прав людини у сферi притулку, якi встановленi мiжнародно-правовими актами унiверсального та регiонального характеру, включаючи норми про заборону тортур, нелюдського чи такого, що принижує гiднiсть, поводження чи покарання;

     дотримується мiжнародних принципiв стосовно захисту бiженцiв, якi передбаченi Конвенцiєю про статус бiженцiв 1951 року та Протоколу про статус бiженцiв 1967 року, враховуючи принцип невислання;

     має нацiональне законодавство у сферi притулку та бiженцiв, i її вiдповiднi державнi органи визначають статус бiженця та надають притулок;

     забезпечить особi ефективний захист проти вислання i можливiсть звертатися за притулком та користуватися ним;

     погоджується прийняти особу i забезпечити їй доступ до процедури визначення статусу бiженця чи надання притулку;

     члени сiм'ї бiженця - чоловiк (дружина), дiти, яким не виповнилося вiсiмнадцять рокiв, непрацездатнi батьки та iншi особи, якi перебувають пiд опiкою чи пiклуванням бiженця;

     законнi представники неповнолiтньої особи, яка не досягла вiсiмнадцяти рокiв, - батьки, усиновителi, дiд чи баба, повнолiтнi брат чи сестра, опiкуни чи пiклувальники, призначенi такими до прибуття в Україну, iншi повнолiтнi особи, якi до прибуття в Україну добровiльно чи в силу звичаю країни походження бiженця взяли на себе вiдповiдальнiсть за виховання дiтей;

     законнi представники дитини, розлученої з сiм'єю, - орган опiки i пiклування, батьки-вихователi, опiкуни чи пiклувальники, призначенi вiдповiдно до законодавства України, представник дитячого будинку чи школи-iнтернату, iншого дитячого закладу, де дитина перебуває на вихованнi;

     дитина, розлучена з сiм'єю, - особа вiком до вiсiмнадцяти рокiв, яка прибуває чи прибула на територiю України без супроводу батькiв чи одного з них, дiда чи баби, повнолiтнiх брата чи сестри, або опiкуна чи пiклувальника, призначених вiдповiдно до законодавства країни походження бiженцiв, або iнших повнолiтнiх осiб, якi до прибуття в Україну добровiльно чи в силу звичаю країни походження бiженця взяли на себе вiдповiдальнiсть за виховання дитини;

     законнi представники недiєздатної особи - опiкуни;

     посвiдчення бiженця - паспортний документ, який посвiдчує особу його власника та пiдтверджує факт надання йому в Українi статусу бiженця i є дiйсним для реалiзацiї прав та виконання обов'язкiв, передбачених цим Законом та iншими законами України;

     пункт тимчасового розмiщення бiженцiв - мiсце тимчасового розмiщення осiб, якi подали заяву про надання статусу бiженця, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця та яким надано в Українi статус бiженця;

     iдентифiкацiя особи - заходи, пов'язанi з встановленням органами виконавчої влади особи заявника, який звернувся iз заявою про надання йому статусу бiженця в Українi i не має документiв, що посвiдчують його особу, або такi документи пiдробленi або фальшивi;

     довiдка про подання особою заяви про надання їй статусу бiженця - документ, що засвiдчує законнiсть перебування особи на територiї України на перiод чинностi довiдки i є дiйсним для реалiзацiї прав та виконання обов'язкiв, передбачених цим Законом та iншими законами України;

     довiдка про особу, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їй статусу бiженця - документ, що засвiдчує законнiсть перебування особи на територiї України на перiод чинностi довiдки i є дiйсним для реалiзацiї прав i виконання обов'язкiв, передбачених цим Законом та iншими законами України;

     довiдка про прийняття скарги до розгляду - документ, який засвiдчує законнiсть перебування особи на територiї України на перiод розгляду скарг про вiдмову у прийняттi заяви про надання статусу бiженця або про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця в Українi i є дiйсним для реалiзацiї прав i виконання обов'язкiв, передбачених цим Законом та iншими законами України;

     довiдка про звернення до суду - документ, який засвiдчує законнiсть перебування особи на територiї України на перiод оскарження в судовому порядку рiшень про вiдмову у прийняттi заяви про надання статусу бiженця, про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, про вiдмову в наданнi статусу бiженця, про втрату статусу бiженця, про позбавлення статусу бiженця i є дiйсним для реалiзацiї прав i виконання обов'язкiв, передбачених цим Законом та iншими законами України.

     Стаття 2. Законодавство про бiженцiв

     Питання, пов'язанi з бiженцями, регулюються Конституцiєю України, цим Законом, iншими нормативно-правовими актами, а також мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Якщо мiжнародним договором, згода на обов'язковiсть якого надана Верховною Радою України, встановлено iншi правила, нiж тi, що мiстяться у цьому Законi, застосовуються правила мiжнародного договору.

     Стаття 3. Заборона вислання або примусового повернення бiженця до країни, з якої вiн прибув та де його життю або свободi загрожує небезпека

     Бiженець не може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободi загрожує небезпека через його расу, вiросповiдання (релiгiю), нацiональнiсть, громадянство (пiдданство), належнiсть до певної соцiальної групи або полiтичнi переконання.

     Бiженець не може бути висланий або примусово повернутий до країн, де вiн може зазнати катувань та iнших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гiднiсть, видiв поводження i покарання, або з якої вiн може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободi загрожує небезпека через його расу, релiгiю, нацiональнiсть, громадянство (пiдданство), належнiсть до певної соцiальної групи або полiтичнi переконання.

     Дiя цiєї статтi не поширюється на бiженця, засудженого в Українi за вчинення тяжкого злочину.

     Стаття 4. Сприяння збереженню єдностi сiмей бiженцiв

     Україна сприяє збереженню єдностi сiмей бiженцiв.

     Члени сiм'ї особи, якiй надано в Українi статус бiженця, мають право з метою возз'єднання сiм'ї в'їхати в Україну i набути статусу бiженця, за вiдсутностi умов, передбачених абзацами другим-четвертим статтi 10 цього Закону.

     Бiженцi мають право з метою возз'єднання сiм'ї вiльно залишити територiю України.

Роздiл II. ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНIВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ, ЯКI ВИРIШУЮТЬ ПИТАННЯ ПРО НАДАННЯ, ВТРАТУ I ПОЗБАВЛЕННЯ СТАТУСУ БIЖЕНЦЯ

     Стаття 5. Повноваження Кабiнету Мiнiстрiв України

     Кабiнет Мiнiстрiв України:

     визначає у проектi Державного бюджету України обсяги фiнансування заходiв, якi здiйснюються на виконання цього Закону;

     затверджує положення про посвiдчення бiженця, про проїзний документ бiженця для виїзду за кордон та iншi необхiднi документи;

     затверджує порядок працевлаштування, навчання, надання медичної допомоги особам, щодо яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, порядок виплати особам, яким надано статус бiженцiв, грошової допомоги, пенсiї, iнших видiв соцiального забезпечення;

     встановлює порядок видачi в'їзних вiз членам сiм'ї осiб, яким надано в Українi статус бiженцiв.

     Стаття 6. Повноваження спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї

     До компетенцiї спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї належить:

     прийняття рiшень про надання, втрату i позбавлення статусу бiженця;

     координацiя взаємодiї iнших органiв виконавчої влади з питань, що стосуються бiженцiв;

     розроблення i затвердження зразкiв довiдок про подання особою заяви про надання статусу бiженця, про особу, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їй статусу бiженця, про прийняття скарги до розгляду, про звернення до суду та перелiку документiв i їх зразкiв, необхiдних для вирiшення питання про надання, втрату i позбавлення статусу бiженця;

     розгляд скарг на рiшення органiв мiграцiйної служби в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi про вiдмову у прийняттi заяви про надання статусу бiженця та про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця та скасування цих рiшень, якщо вони були прийнятi з порушенням законодавства про бiженцiв;

     видача довiдок про прийняття скарги до розгляду та про звернення до суду;

     ведення централiзованого облiку та створення централiзованої iнформацiйної системи про осiб, якi подали заяви про надання статусу бiженцiв;

     збiр та аналiз iнформацiї щодо наявностi у країнах походження бiженцiв умов, зазначених у абзацi другому статтi 1 цього Закону;

     створення та утримання пунктiв тимчасового розмiщення бiженцiв;

     пiдготовка до розгляду Кабiнетом Мiнiстрiв України пропозицiй про визначення обсягiв фiнансування заходiв, якi здiйснюються на виконання цього Закону;

     контроль за виконанням цього Закону.

     Стаття 7. Повноваження органiв мiграцiйної служби в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi

     Органи мiграцiйної служби в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi пiдпорядковуються спецiально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах мiграцiї.

     До компетенцiї органiв належить:

     прийняття заяв вiд iноземцiв та осiб без громадянства про надання їм статусу бiженця у порядку, передбаченому цим Законом;

     сприяння у влаштуваннi у вiдповiднi дитячi заклади чи сiм'ї дiтей, розлучених з сiм'єю;

     сприяння дiтям, розлученим з сiм'єю, у розшуку батькiв або iнших законних представникiв неповнолiтньої особи;

     прийняття рiшень про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання, втрати або позбавлення статусу бiженця;

     розгляд заяв про надання статусу бiженця та пiдготовка письмового висновку щодо надання або вiдмови у наданнi статусу бiженця;

     видача довiдок про подання особою заяви про надання їй статусу бiженця; про особу, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їй статусу бiженця; про звернення до суду;

     видача посвiдчень та проїзних документiв для виїзду за кордон особам, яким надано статус бiженця;

     перереєстрацiя осiб, яким надано статус бiженця;

     визначення мiсць для тимчасового проживання осiб, якi подали заяви про надання статусу бiженця, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їм статусу бiженця, та направлення їх у пункти тимчасового розмiщення бiженцiв;

     прийняття рiшення про надання грошової допомоги особам, яким надано статус бiженця;

     сприяння у працевлаштуваннi особам, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця та яким надано такий статус;

     сприяння в отриманнi особами, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їм статусу бiженця та яким надано статус бiженця, соцiально-побутових i медичних послуг;

     ведення облiку та особових справ осiб, якi звернулися iз заявами про надання їм статусу бiженця, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця та яким надано статус бiженця;

     вирiшення iнших питань, вiднесених законодавством до їхньої компетенцiї.

     Стаття 8. Повноваження iнших органiв виконавчої влади

     Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону органiзовує прийняття заяв про надання статусу бiженця вiд осiб, затриманих за незаконне перетинання державного кордону або спробу такого перетинання з намiром набути статус бiженця, та передає такi заяви до органiв мiграцiйної служби, а у разi звернення до нього осiб, якi на законних пiдставах прибули в Україну з намiром набути статус бiженця, роз'яснює їм порядок подання заяви про надання статусу бiженцiв та iнформує про мiсцезнаходження органiв мiграцiйної служби.

     Служба безпеки України та її органи на мiсцях при зверненнi органiв мiграцiйної служби у межах своєї компетенцiї вживають заходiв до виявлення серед осiб, якi подали заяви про надання їм статусу бiженця, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, таких, яким статус бiженця не надається вiдповiдно до абзацiв другого, третього i четвертого статтi 10 цього Закону.

     Мiнiстерство внутрiшнiх справ України та його органи на мiсцях при зверненнi органiв мiграцiйної служби у межах своєї компетенцiї вживають заходiв до виявлення серед осiб, якi подали заяви про надання їм статусу бiженця, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, таких, яким статус бiженця не надається вiдповiдно до абзацiв другого, третього i четвертого статтi 10 цього Закону, до iдентифiкацiї осiб, якi порушили клопотання про надання їм статусу бiженця. У разi звернення до органу внутрiшнiх справ осiб, якi з намiром набути статус бiженця незаконно перетнули державний кордон i перебувають на територiї України, цей орган приймає заяви про надання статусу бiженця i передає їх до органу мiграцiйної служби, а у випадку звернення до нього осiб, якi перебувають в Українi на законних пiдставах i мають намiр набути статус бiженця, роз'яснює їм порядок подання заяви про надання статусу бiженця та iнформує про мiсцезнаходження органiв мiграцiйної служби.

     Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб та його органи в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi реєструють осiб, якi подали заяви про надання їм статусу бiженця, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їм статусу бiженця, яким надано такий статус та якi оскаржили рiшення щодо статусу бiженця.

     Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань працi та соцiальної полiтики, його органи на мiсцях по можливостi надають особам, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їм статусу бiженця та яким надано такий статус, допомогу у працевлаштуваннi, забезпечують призначення особам, яким надано статус бiженця, грошової допомоги, пенсiї, iнших видiв соцiального забезпечення.

     Мiнiстерство закордонних справ України, дипломатичнi представництва i консульськi установи України за кордоном беруть участь у пiдготовцi документiв та вносять в установленому порядку пропозицiї Кабiнету Мiнiстрiв України щодо укладення мiжнародних договорiв з питань, пов'язаних iз захистом соцiальних, економiчних та iнших прав i iнтересiв бiженцiв, у тому числi з компенсацiєю збиткiв, завданих бiженцям, витратами на їх приймання та облаштування; надають спецiально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах мiграцiї iнформацiю про становище в країнах походження бiженцiв; у разi потреби вживають заходiв до возз'єднання на територiї України або поза її межами сiмей осiб, яким надано статус бiженця, видають в'їзнi вiзи членам сiм'ї осiб, яким надано статус бiженця в Українi; сприяють добровiльному поверненню бiженцiв в країну їх походження чи переселенню у держави, якi погоджуються надати їм притулок. Мiнiстерство закордонних справ України здiйснює загальний нагляд за виконанням мiжнародних договорiв, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України, у сферi захисту бiженцiв.

     Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферi охорони здоров'я, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї при зверненнi органiв мiграцiйної служби забезпечують обов'язкове медичне обстеження, у разi необхiдностi - лiкування осiб, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця та яким надано такий статус.

     Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузi освiти, Рада мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласнi, Київська та Севастопольська мiськi державнi адмiнiстрацiї сприяють задоволенню освiтнiх потреб осiб, стосовно яких прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця та яким надано такий статус.

     Органи опiки та пiклування є законними представниками дiтей, розлучених з сiм'ями. Вони вживають заходiв для тимчасового влаштування у вiдповiднi дитячi заклади або сiм'ї дiтей, розлучених з сiм'ями; встановлення опiки чи пiклування над такими дiтьми; беруть участь у процедурi надання дитинi, розлученiй з сiм'єю, статусу бiженця; сприяють дiтям, розлученим з сiм'ями, у реалiзацiї їхнiх прав.

Роздiл III. НАДАННЯ, ВТРАТА I ПОЗБАВЛЕННЯ СТАТУСУ БIЖЕНЦЯ

     Стаття 9. Порядок порушення клопотання про надання статусу бiженця

     Особи, якi мають намiр набути статусу бiженця i перетнули державний кордон України у порядку, встановленому законодавством України, повиннi протягом п'яти робочих днiв звернутися до вiдповiдного органу мiграцiйної служби iз заявами про надання їм статусу бiженця.

     Особи, якi з намiром набути статус бiженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повиннi протягом трьох робочих днiв звернутися до вiдповiдного органу мiграцiйної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Прикордонних вiйськ України або органу внутрiшнiх справ iз заявами про надання їм статусу бiженця, а також надати посадовим особам Прикордонних вiйськ України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України. Якщо у таких осiб вiдсутнi документи, якi посвiдчують особу, або такi документи є пiдробленими чи фальшивими, вони мають повiдомити про цю обставину у заявi про надання статусу бiженця, а також викласти причини зазначених ситуацiй. Зазначенi особи повиннi бути направленi посадовими особами прикордонних вiйськ до органу мiграцiйної служби.

     Якщо державний кордон України перетинає чи перетнула дитина, розлучена з сiм'єю, i заявляє про намiр набути статусу бiженця, або про це повiдомили iншi особи, якi не є законними представниками неповнолiтньої особи, посадовi особи Прикордонних вiйськ України повиннi невiдкладно повiдомити про це орган мiграцiйної служби та орган опiки i пiклування.

     Орган мiграцiйної служби разом з органом опiки i пiклування зобов'язаний вжити заходiв для тимчасового влаштування такої дитини у вiдповiдний дитячий заклад або сiм'ю.

     Особи, якi з намiром набути статусу бiженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України i перебувають на територiї України, звiльняються вiд вiдповiдальностi за зазначенi дiї.

     Особи, якi не є громадянами України та на законних пiдставах тимчасово перебувають на територiї України i пiд час такого перебування в країнi їх громадянської належностi чи постiйного проживання виникли умови, зазначенi у абзацi другому статтi 1 цього Закону, внаслiдок яких вони не можуть повернутися до країни свого походження i мають намiр набути в Українi статусу бiженця, повиннi звернутися до вiдповiдного органу мiграцiйної служби iз заявами про надання їм статусу бiженця до закiнчення строку дiї дозволу на перебування в Українi.

     Заяви про надання статусу бiженця, поданi iз порушенням встановленого порядку, приймаються до розгляду з письмового дозволу керiвника органу мiграцiйної служби, якщо особа не могла з поважних причин (хвороба заявника або членiв його сiм'ї, ситуацiї надзвичайного стану на територiї України, затримання заявника у випадках, необхiдних для встановлення особи, та iншi) звернутися з такою заявою у встановленому порядку.

     Орган мiграцiйної служби може прийняти рiшення про вiдмову у прийняттi заяви про надання статусу бiженця у разi вiдсутностi поважних причин для порушення встановленого порядку подання такої заяви. Про прийняття такого рiшення орган мiграцiйної служби повiдомляє особу письмово iз зазначенням причин вiдмови.

     Термiни для подання заяви про надання статусу бiженця, якi встановленi частинами першою, другою, шостою цiєї статтi, не поширюються на випадки подання таких заяв законними представниками дiтей, розлучених з сiм'ями.

     Стаття 10. Умови, за яких статус бiженця не надається

     Статус бiженця не надається особi:

     яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства i людяностi, як їх визначено у мiжнародному правi;

     яка вчинила тяжкий злочин неполiтичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу бiженця, якщо таке дiяння вiднесено Кримiнальним кодексом України до тяжких злочинiв;

     яка винна у вчиненнi дiй, що суперечать метi та принципам Органiзацiї Об'єднаних Нацiй;

     стосовно якої встановлено, що умови, передбаченi абзацом другим статтi 1 цього Закону, вiдсутнi;

     яка до прибуття в Україну була визнана бiженцем або отримала притулок в iншiй країнi;

     яка до прибуття в Україну з намiром набути статусу бiженця перебувала в третiй безпечнiй країнi. Дiя цього абзацу не поширюється на дiтей, розлучених з сiм'ями, а також на осiб, якi народилися чи постiйно проживали на територiї України, а також їхнiх нащадкiв (дiтей, онукiв).

     Стаття 11. Оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця

     Оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця проводиться на пiдставi особистої заяви iноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої до органу мiграцiйної служби в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi за мiсцем тимчасового перебування заявника.

     Заявник, якому виповнилося вiсiмнадцять рокiв, подає заяву та заповнює анкету, де викладає основнi вiдомостi про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження.

     Вiдомостi про дiтей, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, наводяться в анкетi одного iз законних представникiв неповнолiтньої особи.

     Заява про надання статусу бiженця дитинi, розлученiй з сiм'єю, подається одним з її законних представникiв.

     Заява про надання статусу бiженця недiєздатнiй особi подається її опiкуном, про що орган мiграцiйної служби робить на заявi вiдповiдний запис.

     Якщо заявник не може особисто скласти заяву через неписьменнiсть або через фiзичнi вади, заява, на його прохання, складається iншою особою, про що орган мiграцiйної служби робить на заявi вiдповiдний запис.

     До заяви про надання статусу бiженця додаються документи, якi посвiдчують особу заявника, а також документи та матерiали, що можуть бути доказом наявностi умов для набуття ним статусу бiженця.

     Якщо у заявника вiдсутнi документи, якi посвiдчують його особу, його прiзвище, iм'я, по батьковi та iншi данi про нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його вказiвкою, про що зазначається в реєстрацiйному листку на особу та робиться вiдповiдний запис на заявi.

     До заяви додаються також по 4 фотокартки заявника та членiв його сiм'ї, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, вiдомостi про яких внесено до заяви.

     Вiдомостi, що подаються заявником, є конфiденцiйною iнформацiєю.

     Одночасно з оформленням документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженцiв дiтям, розлученим з сiм'ями, орган мiграцiйної служби вживає всiх можливих заходiв для розшуку батькiв або iнших законних представникiв неповнолiтньої особи, яка не досягла вiсiмнадцяти рокiв.

     Орган мiграцiйної служби:

     реєструє заяву та поданi документи;

     ознайомлює заявника або його законного представника пiд їхнiй власний пiдпис з порядком прийняття рiшення за їхнiми заявами, правами i обов'язками особи, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця;

     проводить дактилоскопiю особи, стосовно якої порушено клопотання про надання статусу бiженця;

     заповнює реєстрацiйний листок на особу, яка звернулася iз заявою про надання їй статусу бiженця, та членiв її сiм'ї, якi не досягли вiсiмнадцятирiчного вiку, або на дитину, розлучену з батьками, щодо якої заяву про надання їй статусу бiженця подав її законний представник;

     заповнює iншi необхiднi документи;

     оформлює особову справу;

     заносить отриманi вiдомостi до централiзованої iнформацiйної системи.

     Стаття 12. Попереднiй розгляд заяв

     Орган мiграцiйної служби, до якого надiйшла заява iноземця чи особи без громадянства про надання їй статусу бiженця, видає заявниковi довiдку про подання особою заяви про надання їй статусу бiженця, протягом трьох робочих днiв з дня її реєстрацiї проводить спiвбесiду iз заявником, оцiнює наведенi ним в анкетi вiдомостi, iншi документи i приймає рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця або про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця.

     Пiд час спiвбесiди заявниковi, який не розумiє українську або росiйську мову, орган мiграцiйної служби забезпечує перекладача, який перекладає на мову, якою заявник може спiлкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свiй рахунок або за рахунок iнших юридичних чи фiзичних осiб. Перекладач повинен суворо дотримуватися конфiденцiйностi з обов'язковим оформленням органом мiграцiйної служби розписки про нерозголошення вiдомостей, що мiстяться в особовiй справi заявника. Спiвбесiда з дитиною, розлученою з батьками, проводиться в присутностi її законного представника, який подав заяву про надання статусу бiженця вiд iменi дитини, психолога або педагогiчного працiвника. На прохання законного представника дитини, розлученої з сiм'єю, спiвбесiда з такою дитиною проводиться в присутностi адвоката.

     Рiшення про оформлення або вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця приймається на пiдставi письмового висновку працiвника, який веде справу, i оформлюється наказом керiвника органу мiграцiйної служби.

     У разi прийняття рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця орган мiграцiйної служби видає заявниковi довiдку про особу, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їй статусу бiженця, яка є пiдставою для реєстрацiї в органi спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства i реєстрацiї фiзичних осiб.

     Пiсля отримання довiдки про особу, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їй статусу бiженця, особа, яка подала заяву про надання статусу бiженця, повертає органу мiграцiйної служби довiдку про подання особою заяви про надання їй статусу бiженця, передає йому на зберiгання свiй нацiональний паспорт або iнший документ, який посвiдчує особу, а також документи, що можуть бути доказом наявностi умов для набуття нею статусу бiженця, i отримує вiдповiдну розписку.

     Рiшення про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питань щодо надання статусу бiженця приймаються за заявами, якi є очевидно необгрунтованими, тобто якщо у заявника вiдсутнi умови, передбаченi абзацом другим статтi 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу бiженця видає себе за iншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було вiдмовлено у наданнi статусу бiженця у зв'язку з вiдсутнiстю умов, передбачених для набуття статусу бiженця абзацом другим статтi 1 цього Закону, якщо зазначенi умови не змiнилися.

     У разi прийняття рiшення про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця орган мiграцiйної служби протягом трьох робочих днiв з дня його прийняття надсилає iнформацiю про прийняте рiшення до вiдповiдного органу внутрiшнiх справ та до спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї, а також видає заявниковi або його законному представниковi письмове повiдомлення з викладенням причин вiдмови i роз'ясненням порядку оскарження такого рiшення.

     Стаття 13. Порядок розгляду заяви пiсля прийняття рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця

     Розгляд заяви про надання статусу бiженця здiйснюється органами мiграцiйної служби в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi протягом двох мiсяцiв з дня прийняття рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця. У разi потреби строк розгляду може бути продовжено керiвником органу мiграцiйної служби за вмотивованим поданням працiвника, який розглядає заяву, але не бiльше нiж до трьох мiсяцiв.

     Працiвником органу мiграцiйної служби проводяться спiвбесiди iз заявником або його законним представником, якi мають на метi виявити додаткову iнформацiю, необхiдну для оцiнки справжностi фактiв, повiдомлених заявником або його законним представником.

     Спiвбесiда iз заявником проводиться за правилами, встановленими частиною другою статтi 12 цього Закону.

     Орган мiграцiйної служби разом з органами внутрiшнiх справ, служби безпеки здiйснює перевiрку наявностi обставин, за якими статус бiженця не надається вiдповiдно до абзацiв другого, третього i четвертого статтi 10 цього Закону.

     У разi вiдсутностi у заявника документiв, що посвiдчують особу, або якщо такi документи є пiдробленими або фальшивими, для встановлення особи заявника органом мiграцiйної служби разом з вiдповiдними органами внутрiшнiх справ i служби безпеки згiдно з законодавством України проводиться iдентифiкацiя особи.

     У разi виникнення сумнiвiв щодо достовiрностi iнформацiї, повiдомленої заявником, необхiдностi у встановленнi справжностi i дiйсностi поданих ним документiв орган мiграцiйної служби має право звертатися з вiдповiдними запитами до органiв внутрiшнiх справ, служби безпеки, iнших органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та об'єднань громадян, якi можуть сприяти встановленню справжнiх фактiв стосовно особи, заява якої розглядається.

     Орган мiграцiйної служби направляє особу, яка подала заяву про надання їй статусу бiженця, на медичне обстеження, що проводиться у порядку, визначеному спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сферi охорони здоров'я.

     Документи, отриманi або пiдготовленi органом мiграцiйної служби пiд час розгляду заяви, долучаються до особової справи заявника.

     Пiсля вивчення документiв, перевiрки фактiв, повiдомлених особою, яка подала заяву про надання їй статусу бiженця, орган мiграцiйної служби готує письмовий висновок щодо надання або вiдмови у наданнi статусу бiженця.

     Особова справа заявника разом з письмовим висновком органу мiграцiйної служби, який розглядав заяву, надсилається до спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї для прийняття остаточного рiшення за заявою.

     Розгляд заяви про надання статусу бiженця за вiдповiдним клопотанням заявника може бути припинений.

     Стаття 14. Прийняття рiшення за заявою про надання статусу бiженця

     Рiшення за заявою про надання статусу бiженця приймається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах мiграцiї протягом мiсяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу мiграцiйної служби, який розглядав заяву. У разi потреби строк прийняття рiшення може бути продовжено керiвником спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї, але не бiльше нiж до трьох мiсяцiв.

     Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї може вимагати додаткової iнформацiї вiд органу мiграцiйної служби, який здiйснював розгляд заяви.

     У разi виникнення сумнiвiв щодо достовiрностi iнформацiї, потреби у встановленнi справжностi i дiйсностi документiв спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї має право звертатися з вiдповiдними запитами до Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, Мiнiстерства закордонних справ України, Служби безпеки України, iнших органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та об'єднань громадян, якi можуть сприяти встановленню справжнiх фактiв стосовно особи, особова справа якої розглядається.

     Документи, отриманi або пiдготовленi спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах мiграцiї пiд час прийняття рiшення за заявою, долучаються до особової справи заявника.

     На основi всебiчного вивчення i оцiнки всiх документiв та матерiалiв, що можуть бути доказом наявностi умов для набуття статусу бiженця, спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї приймає рiшення про надання статусу бiженця або про вiдмову у наданнi статусу бiженця.

     Статус бiженця в Українi надається на перiод дiї обставин, зазначених у абзацi другому статтi 1 цього Закону.

     Рiшення спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї протягом трьох робочих днiв з дня його прийняття разом з особовою справою заявника надсилається до органу мiграцiйної служби, який розглядав заяву.

     Орган мiграцiйної служби протягом семи робочих днiв з дня отримання рiшення про надання статусу бiженця видає кожнiй особi, яка досягла шiстнадцяти рокiв, посвiдчення бiженця встановленого зразка. Дитинi, розлученiй з сiм'єю, якiй надано статус бiженця, посвiдчення бiженця видається до досягнення шiстнадцятирiчного вiку. Пiд час видачi посвiдчення бiженця довiдка про особу, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їй статусу бiженця, вилучається.

     Посвiдчення бiженця є пiдставою для реєстрацiї в органi спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб за мiсцем проживання бiженця.

     Вiдомостi про членiв сiм'ї бiженця, якi не досягли шiстнадцятирiчного вiку, заносяться до посвiдчення бiженця одного з батькiв, а у разi вiдсутностi батькiв - дiда чи баби, повнолiтнiх брата чи сестри, опiкунiв чи пiклувальникiв, або iншої особи, яка до прибуття в Україну добровiльно чи в силу звичаю країни походження бiженця взяла на себе вiдповiдальнiсть за виховання та утримання дiтей.

     Посвiдчення бiженця видається строком на один рiк. Пiд час перереєстрацiї бiженця органом мiграцiйної служби за мiсцем його проживання дiя посвiдчення продовжується.

     Особа, якiй надано статус бiженця в Українi i яка досягла шiстнадцятирiчного вiку, має право отримати проїзний документ для виїзду за кордон у порядку, встановленому законодавством України. Дитина, яка розлучена з сiм'єю, i їй надано статус бiженця в Українi, має право за клопотанням її законних представникiв на отримання проїзного документа для виїзду за кордон до досягнення шiстнадцятирiчного вiку.

     Якщо спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї прийняв рiшення про вiдмову у наданнi статусу бiженця, орган мiграцiйної служби в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi протягом семи робочих днiв з дня його отримання надсилає або видає особi, стосовно якої прийнято це рiшення, письмове повiдомлення з викладенням причин вiдмови i роз'ясненням порядку оскарження такого рiшення. Довiдка про особу, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їй статусу бiженця, вилучається, про що орган мiграцiйної служби протягом трьох робочих днiв iнформує орган внутрiшнiх справ за мiсцем проживання заявника i вiдповiдний орган спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб. Нацiональний паспорт та iншi документи, що перебували на зберiганнi в органi мiграцiйної служби, повертаються власниковi.

     Особа, яка отримала повiдомлення про вiдмову у наданнi статусу бiженця i не використала права на його оскарження, повинна залишити територiю України в установлений строк, якщо вона не має iнших законних пiдстав для перебування в Українi.

     Стаття 15. Втрата i позбавлення статусу бiженця

     Статус бiженця втрачається, якщо особа:

     1) добровiльно знову скористалася захистом країни громадянської належностi (пiдданства);

     2) набула громадянство України або добровiльно набула громадянство, яке мала ранiше, або набула громадянство iншої держави i користується її захистом;

     3) добровiльно повернулася до країни, яку вона залишила чи за межами якої перебувала внаслiдок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслiдувань;

     4) будучи особою без громадянства може повернутися в країну свого попереднього постiйного проживання, оскiльки обставини, за яких було надано статус бiженця, бiльше не iснують.

     5) отримала притулок чи дозвiл на постiйне проживання в iншiй країнi;

     6) не може бiльше вiдмовлятися вiд користування захистом країни своєї громадянської належностi, оскiльки обставини, на пiдставi яких особi було надано статус бiженця, бiльше не iснують.

     Положення пункту 4 частини першої цiєї статтi не поширюються на бiженця, якщо вiн може навести достатнi обгрунтування, якi випливають з попереднiх переслiдувань, для своєї вiдмови повернутися в країну свого попереднього постiйного проживання.

     Положення пункту 6 частини першої цiєї статтi не поширюються на бiженця, якщо вiн може навести достатнi обгрунтування, якi випливають з попереднiх переслiдувань, для своєї вiдмови користуватися захистом країни своєї громадянської належностi.

     Особа позбавляється статусу бiженця, якщо вона займається дiяльнiстю, що становить загрозу нацiональнiй безпецi, громадському порядку, здоров'ю населення України.

     Пiдставою для подання органу мiграцiйної служби про втрату статусу бiженця може бути особиста заява особи, якiй надано статус бiженця в Українi, або клопотання органу внутрiшнiх справ, Служби безпеки України, iншого органу державної влади.

     Пiдставою для подання органу мiграцiйної служби про позбавлення статусу бiженця може бути клопотання органу внутрiшнiх справ, Служби безпеки України, iншого органу державної влади.

     Органи мiграцiйної служби в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi за наявностi пiдстав, зазначених у частинах першiй та другiй цiєї статтi, вносять до спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї подання про втрату або позбавлення статусу бiженця за власною iнiцiативою.

     У поданнi про втрату або позбавлення статусу бiженця мають бути викладенi обставини та долученi документи, що пiдтверджують наявнiсть пiдстав для втрати або позбавлення статусу бiженця.

     Рiшення про втрату або позбавлення статусу бiженця приймається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах мiграцiї за поданням органу мiграцiйної служби за мiсцем проживання бiженця протягом мiсяця з дня отримання подання та його особової справи. У разi потреби строк прийняття рiшення може бути продовжено керiвником спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї, але не бiльше нiж до трьох мiсяцiв.

     Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї може вимагати додаткової iнформацiї вiд органу мiграцiйної служби, який внiс подання.

     У разi виникнення сумнiвiв щодо достовiрностi iнформацiї, викладеної у поданнi, потреби у встановленнi справжностi i дiйсностi документiв спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї має право звертатися з вiдповiдними запитами до Мiнiстерства внутрiшнiх справ України, Мiнiстерства закордонних справ України, Служби безпеки України, iнших органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та об'єднань громадян, якi можуть сприяти встановленню справжнiх фактiв стосовно особи, питання про втрату або позбавлення статусу бiженця якої вирiшується.

     Подання щодо втрати та позбавлення статусу бiженця, документи, отриманi або пiдготовленi пiд час розгляду подання, додаються до особової справи бiженця.

     На основi всебiчного вивчення i оцiнки документiв та матерiалiв спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї приймає рiшення про втрату або позбавлення статусу бiженця або про вiдсутнiсть пiдстав для втрати або позбавлення статусу бiженця.

     Рiшення спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї протягом трьох робочих днiв з дня його прийняття разом з особовою справою бiженця надсилається до органу мiграцiйної служби за мiсцем проживання особи.

     Орган мiграцiйної служби за мiсцем проживання особи, стосовно якої прийнято рiшення про втрату або позбавлення статусу бiженця, протягом семи робочих днiв з дня його отримання надсилає або видає їй письмове повiдомлення з викладенням причин такого рiшення i роз'ясненням порядку його оскарження. Нацiональний паспорт та iншi документи, що перебували на зберiганнi в органi мiграцiйної служби, повертаються власниковi. Посвiдчення бiженця та проїзний документ бiженця для виїзду за кордон вилучаються або визнаються недiйсними, про що орган мiграцiйної служби протягом трьох робочих днiв iнформує орган внутрiшнiх справ за мiсцем проживання особи i вiдповiдний орган спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб. Нацiональний паспорт та iншi документи, що перебували на зберiганнi в органi мiграцiйної служби, повертаються власниковi.

     Особа, яка не використала права на оскарження рiшення про втрату або позбавлення її статусу бiженця, повинна залишити територiю України в установлений строк, якщо вона не має iнших законних пiдстав для перебування в Українi.

     Стаття 16. Оскарження рiшень щодо статусу бiженця

     Рiшення органу мiграцiйної служби в Автономнiй Республiцi Крим, областях, мiстах Києвi та Севастополi про вiдмову в прийняттi заяви про надання статусу бiженця, про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця протягом семи робочих днiв з дня отримання повiдомлення про вiдмову можуть бути оскарженi до спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї, а так само до суду, в установленому законом порядку.

     Рiшення спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї про вiдхилення скарги про вiдмову у прийняттi заяви про надання статусу бiженця, про вiдхилення скарги про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, про вiдмову у наданнi, втрату або позбавлення статусу бiженця можуть бути оскарженi у встановленому законом порядку до суду.

     Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї пiсля реєстрацiї скарги про вiдмову в прийняттi заяви про надання статусу бiженця або скарги про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця видає особi, стосовно якої подано одну iз зазначених скарг, через вiдповiдний орган мiграцiйної служби довiдку про прийняття скарги до розгляду.

     Якщо особа або її законний представник оскаржує рiшення органу мiграцiйної служби про вiдмову в прийняттi заяви про надання статусу бiженця чи про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, вiдповiдний орган мiграцiйної служби видає особi, стосовно якої оскаржується рiшення, довiдку про звернення до суду. У разi оскарження особою чи її законним представником рiшень спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади про вiдхилення скарги про вiдмову в прийняттi заяви про надання статусу бiженця або скарги про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, або про вiдмову в наданнi статусу бiженця, або про втрату чи про позбавлення статусу бiженця в судовому порядку спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї через вiдповiдний орган мiграцiйної служби видає особi, стосовно якої оскаржується одне iз зазначених рiшень, довiдку про звернення до суду.

     Зазначенi довiдки є пiдставою для реєстрацiї в установленому порядку в органi спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб за мiсцем проживання заявника на час розгляду скарги.

     Рiшення за скаргою приймається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах мiграцiї протягом мiсяця з дня отримання особової справи. У разi потреби строк прийняття рiшення може бути продовжено керiвником спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї, але не бiльше нiж до трьох мiсяцiв.

     Особа, скарга якої розглядається, або законний представник такої особи має право бути запрошеним для участi у розглядi їх скарги.

     Якщо спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї або суд прийняв позитивне рiшення за скаргою заявника, орган мiграцiйної служби протягом семи робочих днiв з дня його отримання приймає рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, вилучає довiдку про прийняття скарги до розгляду або про звернення до суду i видає заявниковi довiдку про особу, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання їй статусу бiженця.

     Якщо особа, яка отримала повiдомлення про вiдхилення скарги про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця i не використала права на його оскарження до суду, вона повинна залишити територiю України в установлений строк, якщо вона не має iнших законних пiдстав для перебування в Українi.

     У разi прийняття судом рiшення про задоволення скарги особи про вiдмову в наданнi, втрату або позбавлення статусу бiженця спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах мiграцiї протягом семи робочих днiв з дня його отримання приймає вiдповiдне рiшення i повiдомляє про це орган мiграцiйної служби за мiсцем проживання заявника.

     Стаття 17. Вiдповiдальнiсть посадових i службових осiб за порушення законодавства про бiженцiв

     Посадовi i службовi особи, якi порушують цей Закон, несуть вiдповiдальнiсть у порядку, передбаченому законами України.

Роздiл IV. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ БIЖЕНЦIВ

     Стаття 18. Права та обов'язки особи, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця

     Особа, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, має право на:

     тимчасове працевлаштування, навчання, медичну допомогу у порядку, встановленому законодавством України;

     проживання у родичiв, у готелi, пiднайом житлового примiщення або користування житлом, наданим у пунктi тимчасового розмiщення бiженцiв;

     правову допомогу.

     Особа, стосовно якої прийнято рiшення про оформлення документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, зобов'язана:

     подати до вiдповiдного органу мiграцiйної служби вiдомостi, необхiднi для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця;

     у разi одержання направлення органу мiграцiйної служби вiдбути до визначеного мiсця тимчасового проживання i протягом трьох робочих днiв зареєструватися у вiдповiдному органi спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб;

     проходити медичне обстеження на вимогу органiв мiграцiйної служби;

     з'являтися до вiдповiдного органу мiграцiйної служби у визначений ним строк;

     повiдомляти органу мiграцiйної служби, до якого було подано заяву, про свої виїзди за межi територiї адмiнiстративно-територiальної одиницi України, на яку поширюються повноваження цього органу.

     Стаття 19. Правовий статус осiб, яким надано статус бiженця в Українi

     Особи, яким надано статус бiженця в Українi, є iноземцями чи особами без громадянства, якi перебувають в Українi на законних пiдставах. Такi особи користуються тими ж правами i свободами, а також несуть такi самi обов'язки, як i громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцiєю та законами України, а також мiжнародними договорами, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

     Стаття 20. Права особи, якiй надано статус бiженця

     Особа, якiй надано статус бiженця, має рiвнi з громадянами України права на:

     пересування, вiльний вибiр мiсця проживання, вiльне залишення територiї України, за винятком обмежень, якi встановлюються законом;

     працю;

     пiдприємницьку дiяльнiсть, яка не заборонена законом;

     охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування;

     вiдпочинок;

     освiту;

     свободу свiтогляду i вiросповiдання;

     направлення iндивiдуальних чи колективних письмових звернень або особисте звернення до органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб цих органiв;

     володiння, користування i розпорядження своєю власнiстю, результатами своєї iнтелектуальної, творчої дiяльностi;

     оскарження до суду рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, посадових i службових осiб;

     звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

     правову допомогу.

     Особа, якiй надано статус бiженця в Українi, має рiвнi з громадянами України права у шлюбних та сiмейних вiдносинах.

     Особа, якiй надано статус бiженця в Українi, має право на одержання грошової допомоги, пенсiї та iнших видiв соцiального забезпечення в порядку, встановленому законодавством України, та користування житлом, наданим у мiсцi проживання.

     Особа, якiй надано статус бiженця в Українi, користується iншими правами i свободами, якi передбаченi Конституцiєю та законами України.

     Стаття 21. Обов'язки особи, якiй надано статус бiженця в Українi

     Особа, якiй надано статус бiженця в Українi, зобов'язана:

     повiдомляти протягом десяти робочих днiв органу мiграцiйної служби за мiсцем проживання про змiни прiзвища, складу сiм'ї, сiмейного стану, мiсця проживання, набуття громадянства України або iншої держави, надання притулку або дозволу на постiйне проживання в iншiй державi;

     у разi змiни мiсця проживання i переїзду до адмiнiстративно-територiальної одиницi України, на яку поширюється компетенцiя iншого органу мiграцiйної служби, знятися з облiку i стати на облiк у вiдповiдному органi мiграцiйної служби за новим мiсцем проживання. Взяття на облiк у органi мiграцiйної служби за новим мiсцем проживання є пiдставою для реєстрацiї у вiдповiдному органi спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрацiї фiзичних осiб;

     проходити щорiчну перереєстрацiю у строки, встановленi органом мiграцiйної служби за мiсцем проживання.

     Стаття 22. Права та обов'язки особи, якiй вiдмовлено в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, у наданнi статусу бiженця та яка втратила або позбавлена статусу бiженця

     Особа, якiй вiдмовлено в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця за вiдсутностi умов, зазначених у абзацi другому статтi 1 цього Закону, у разi виникнення зазначених умов може повторно звернутися iз заявою про надання статусу бiженця.

     Особа, стосовно якої прийнято рiшення про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця, про вiдмову у наданнi, втрату або позбавлення статусу бiженця i яка оскаржує вiдповiдне рiшення до спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах мiграцiї або до суду, до прийняття рiшення за скаргою має права та обов'язки, передбаченi статтею 18 цього Закону.

     Особа, яка отримала повiдомлення суду про пiдтвердження рiшення про вiдмову в оформленнi документiв для вирiшення питання щодо надання статусу бiженця чи у наданнi статусу бiженця, або втрату чи позбавлення статусу бiженця, повинна залишити територiю України в установлений строк, якщо вона не має iнших законних пiдстав для перебування в Українi.

Роздiл V. МIЖНАРОДНЕ СПIВРОБIТНИЦТВО

     Стаття 23. Мiжнародне спiвробiтництво з метою захисту прав бiженцiв

     Україна спiвпрацює з iншими державами, Управлiнням Верховного Комiсара Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у справах бiженцiв, iншими мiжнародними органiзацiями з метою усунення причин виникнення проблеми бiженцiв, полiпшення їх матерiального становища i вдосконалення правового статусу, а також повернення бiженцiв у країну їх громадянської належностi (пiдданства) або попереднього постiйного проживання.

     Мiжнародне спiвробiтництво у розв'язаннi проблем бiженцiв здiйснюється на основi мiжнародних договорiв України, згода на обов'язковiсть яких надана Верховною Радою України.

Роздiл VI. ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування.

     2. З набранням чинностi цим Законом визнати такими, що втратили чиннiсть:

     1) Закон України "Про бiженцiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 16, ст. 90);

     2) Постанову Верховної Ради України вiд 24 грудня 1993 року "Про порядок введення в дiю Закону України "Про бiженцiв" (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 16, ст. 91).

     3. Особи, яким було надано статус бiженця в Українi до набрання чинностi цим Законом, вважаються такими, яким надано статус бiженця на перiод дiї обставин, зазначених у абзацi другому статтi 1 цього Закону. Таким особам до закiнчення тримiсячного строку з моменту надання їм статусу бiженця строк дiї посвiдчень бiженця продовжується на один рiк, якщо обставини, зазначенi в абзацi другому статтi 1 цього Закону, продовжують iснувати. Зазначенi особи користуються всiма правами i виконують всi обов'язки, якi передбаченi цим Законом, а також користуються iншими правами i свободами, якi передбаченi Конституцiєю та законами України.

     4. Заяви про надання статусу бiженця, що були поданi до набрання чинностi цим Законом, розглядаються у встановленому ним порядку.

     5. До приведення законодавства України у вiдповiднiсть iз цим Законом нормативно-правовi акти застосовуються в частинi, що не суперечить цьому Закону.

     6. Кабiнету Мiнiстрiв України у тримiсячний строк з дня набрання чинностi цим Законом:

     пiдготувати та внести на розгляд Верховної Ради України пропозицiї щодо приведення законодавчих актiв України у вiдповiднiсть iз цим Законом;

     забезпечити приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актiв, якi регулюють питання, пов'язанi з бiженцями, у вiдповiднiсть з цим Законом.

Президент України

Л.КУЧМА

м. Київ,
21 червня 2001 року
N 2557-III