МIНIСТЕРСТВО ЗАКОРДОННИХ СПРАВ УКРАЇНИ
КОНВЕНЦIЯ
про урегулювання колiзiй законiв про переказнi векселi i простi векселi*
Пiдписана в Женевi 7 червня 1930 року
League of Nations, Treaty Series,
vol.CXLIII, No. 3314 (1933-1934)
( Про приєднання див. Закон N 827-XIV ( 827-14 ) вiд 06.07.99 )
Стаття 1
Високi Договiрнi Сторони взаємно зобов'язуються застосовувати правила, якi викладенi в наступних статтях, для урегулювання колiзiй вказаних нижче законiв про переказнi векселi i простi векселi.
______________
* Конвенцiя набрала сили 1 сiчня
1934 року.
На зберiгання Генеральному Секретаревi Лiги Нацiй (Органiзацiї Об'єднаних Нацiй) передали свої ратифiкацiйнi грамоти (р) або документи про приєднання (п) такi Держави:
Австрiя (р) Бельгiя(р) Бразилiя (п) Данiя (р) Фiнляндiя (р) Францiя (п) Нiмеччина (р) Грецiя (р) Угорщина (п) Iталiя (р) Японiя (р) Люксембург (р) Монако (п) Нiдерланди для Королiвства в Європi (р) для територiй Нiдерландiв в Iндiї i о-ва Кюрасао (п) для Суринаму (п) Норвегiя (р) Польща (п) Португалiя (р) Швецiя (р) Швейцарiя (р) Союз Радянських Соцiалiстичних Республiк (п) |
- 31 серпня 1932 року - 31 серпня 1932 року - 26 серпня 1942 року - 27 липня 1932 року - 31 серпня 1932 року - 27 квiтня 1936 року - 3 жовтня 1933 року - 31 серпня 1931 року - 28 жовтня 1964 року - 31 серпня 1932 року - 31 серпня 1932 року - 5 березня 1963 року - 25 сiчня 1934 року - 20 серпня 1932 року - 16 липня 1935 року - 7 серпня 1936 року - 27 липня 1932 року - 19 грудня 1936 року - 8 червня 1934 року - 27 липня 1932 року - 26 серпня 1932 року - 25 листопада 1936 року |
Конвенцiю пiдписали такi Держави: Колумбiя, Чехословаччина, Еквадор, Перу, Iспанiя, Туреччина, Югославiя.
Стаття 2
Здатнiсть особи зобов'язуватися за переказним векселем або простим векселем визначається її нацiональним законом. Якщо цей нацiональний закон встановлює, що у цьому випадку пiдлягає застосуванню закон iншої держави, то буде застосовуватися цей останнiй закон.
Особа, яка вiдповiдно до закону, вказаного у попереднiй частинi, не здатна зобов'язуватися, все ж таки є зобов'язаною, якщо вона поставила свiй пiдпис на будь-якiй територiї, де вiдповiдно до чинного закону вона б мала належну здатнiсть.
Кожна з Високих Договiрних Сторiн може вiдмовитися визнати дiйснiсть зобов'язання, взятого за переказним векселем або простим векселем одним iз її громадян, яке вважалося б дiйсним на територiї iнших Високих Договiрних Сторiн лише у порядку застосування попередньої частини цiєї статтi.
Стаття 3
Форма будь-якого зобов'язання, яке виникає iз переказного векселя або простого векселя, пiдпорядковується законам мiсця пiдписання зобов'язання.
Однак якщо зобов'язання, взятi за переказним векселем або простим векселем, не є дiйсними згiдно з положеннями попередньої частини, але вiдповiдають законам мiсця прийняття наступного зобов'язання, то та обставина, що у попереднiх зобов'язаннях було не додержано форми, не робить недiйсним наступне зобов'язання.
Кожна з Високих Договiрних Сторiн може встановити, що зобов'язання, взятi за переказним векселем i простим векселем одним iз її громадян за кордоном, будуть дiйсними стосовно iншого її громадянина на її територiї за тiєї умови, що вони мають форму, встановлену нацiональним законом.
Стаття 4
Змiст зобов'язань акцептанта за переказним векселем або векселедавця простого векселя визначається за законом мiсця, в якому цi документи пiдлягають оплатi.
Наслiдки пiдписiв iнших осiб, якi зобов'язанi за переказним векселем або простим векселем, визначаються за законом країни, в якiй знаходиться мiсце, де були поставленi пiдписи.
Стаття 5
Строки для використання права регресу повиннi визначатися для всiх осiб, якi поставили своЇ пiдписи, за законом мiсця видачi документа.
Стаття 6
Питання про те, чи мала мiсце уступка вимоги держателю, на основi якої був виданий переказний вексель, визначається за законом мiсця видачi документа.
Стаття 7
Питання про те, чи може бути акцепт обмежений частиною суми або чи зобов'язаний держатель прийняти частковий платiж, визначається законом країни, в якiй переказний вексель пiдлягає оплатi.
Таке саме правило застосовується до платежу за простим векселем.
Стаття 8
Форма i строки для протесту, а також форма iнших заходiв, необхiдних для використання або збереження прав за переказними векселями або простими векселями, визначаються законами країни, в якiй повинен бути здiйснений платiж або вжитi зазначенi заходи.
Стаття 9
Заходи, якi повиннi бути вжитi у разi втрати чи викрадення переказного векселя або простого векселя, визначаються за законом країни, в якiй переказний вексель або простий вексель пiдлягає оплатi.
Стаття 10
Кожна з Високих Договiрних Сторiн залишає за собою право не застосовувати принципи мiжнародного приватного права, що мiстяться в цiй Конвенцiї, оскiльки стосується:
(1) Зобов'язання, взятого за межами територiї однiєї з Високих Договiрних Сторiн;
(2) Будь-якого закону, який може бути застосований вiдповiдно до цих принципiв i який не є законом, чинним на територiї будь-якої Високої Договiрної Сторони.
Стаття 11
На територiї кожної з Високих Договiрних Сторiн положення цiєї Конвенцiї не будуть застосовуватися до переказних векселiв або простих векселiв, якi вже виданi на момент набрання сили цiєю Конвенцiєю.
Стаття 12
Ця Конвенцiя, французький i англiйський тексти якої є рiвною мiрою автентичними, буде позначена сьогоднiшнiм числом.
Вона може бути пiдписана у подальшому до 6 вересня 1930 року вiд iменi будь-якої Держави-Члена Лiги Нацiй або Держави, що не є її членом.
Стаття 13
Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї.
Ратифiкацiйнi грамоти повиннi бути переданi до 1 вересня 1932 року на зберiгання Генеральному Секретаревi Лiги Нацiй, який негайно повiдомить про їх одержання всi Держави-Члени Лiги Нацiй i Держави-Сторони в цiй Конвенцiї, якi не є членами Лiги Нацiй.
Стаття 14
Починаючи з 6 вересня 1930 року, будь-яка Держава-Член Лiги Нацiй i будь-яка Держава, що не є її членом, можуть приєднатися до цiєї Конвенцiї.
Таке приєднання здiйснюється шляхом повiдомлення Генерального Секретаря Лiги Нацiй, яке передається на зберiгання до архiву Секретарiату.
Генеральний Секретар негайно повiдомить про таку передачу на зберiгання всi Держави, якi пiдписали цю Конвенцiю або приєдналися до цiєї Конвенцiї.
Стаття 15
Ця Конвенцiя набере сили пiсля того, як вона буде ратифiкована або до неї приєднаються сiм Держав-Членiв Лiги Нацiй або Держав, що не є її членами, куди повиннi входити три Держави-Члени Лiги Нацiй, якi постiйно представленi у Радi.
Датою набрання сили буде дев'яностий день пiсля одержання Генеральним Секретарем Лiги Нацiй сьомоЇ ратифiкацiйної грамоти або документа про приєднання вiдповiдно до частини першої цiєї статтi.
Генеральний Секретар Лiги Нацiй, надсилаючи повiдомлення, передбаченi у статтях 13 i 14 повинен, зокрема, зазначити, що ратифiкацiйнi грамоти або документи про приєднання, вказанi у частинi першiй цiєї статтi, були одержанi.
Стаття 16
Кожна ратифiкацiя або кожне приєднання, якi будуть здiйсненi пiсля набрання сили Конвенцiєю вiдповiдно до статтi 15, набудуть чинностi на дев'яностий день iз дати їх одержання Генеральним Секретарем Лiги Нацiй.
Стаття 17
Ця Конвенцiя не може бути денонсована до збiгу дворiчного строку з дати набрання нею сили для Держави-Члена Лiги Нацiй або Держави, що не є її членом; така денонсацiя набуває чинностi на дев'яностий день пiсля одержання Генеральним Секретарем адресованого йому повiдомлення.
Про кожну денонсацiю Генеральний Секретар Лiги Нацiй повинен негайно повiдомляти всi iншi Високi Договiрнi Сторони.
Кожна денонсацiя буде мати силу лише щодо тiєї Високої Договiрної Сторони, вiд iменi якої вона буде здiйснена.
Стаття 18
Кожна Держава-Член Лiги Нацiй i кожна Держава, що не є її членом, для яких ця Конвенцiя є чинною, можуть пiсля збiгу четвертого року з моменту набрання Конвенцiєю сили звернутися до Генерального Секретаря Лiги Нацiй iз проханням про перегляд деяких або всiх положень цiєї Конвенцiї.
Якщо таке прохання, пiсля повiдомлення його iншим Державам-Членам Лiги Нацiй або Державам, що не є її членами, для яких Конвенцiя буде на той час чинною, буде пiдтримане протягом одного року не менше нiж шiстьма з них, то Рада Лiги Нацiй прийме рiшення, чи слiд скликати Конференцiю з цього приводу.
Стаття 19
Будь-яка Висока Договiрна Сторона може в момент пiдписання, ратифiкацiї або приєднання заявити про те, що, приймаючи цю Конвенцiю, вона не має намiру брати на себе будь-якi зобов'язання щодо всiх або деяких її колонiй, протекторатiв або територiй, що знаходяться пiд сюзеренiтетом або мандатом; i ця Конвенцiя не буде застосовуватися до будь-яких територiй, зазначених у такiй заявi.
Будь-яка Висока Договiрна Сторона може у будь-який час у подальшому повiдомити Генерального Секретаря Лiги Нацiй про те, що вона бажає застосувати цю Конвенцiю до всiх або деяких її територiй, про якi вказано у заявi, передбаченiй у попереднiй частинi, i Конвенцiя буде застосовуватися до всiх територiй, зазначених у такому повiдомленнi, через дев'яносто днiв пiсля його одержання Генеральним Секретарем Лiги Нацiй.
Будь-яка Висока Договiрна Сторона може у будь-який час заявити, що вона бажає, щоб ця Конвенцiя перестала застосовуватися до всiх або деяких її колонiй, протекторатiв або територiй, що знаходяться пiд сюзеренiтетом або мандатом, i в такому разi Конвенцiя перестане застосовуватися до територiй, зазначених у такiй заявi, через рiк пiсля її одержання Генеральним Секретарем Лiги Нацiй.
Стаття 20
Ця Конвенцiя буде зареєстрована Генеральним Секретарем Лiги Нацiй, як тiльки вона набере сили. В подальшому вона буде якомога швидше опублiкована у Збiрнику Договорiв Лiги Нацiй.
На посвiдчення чого вказанi вище Уповноваженi Представники пiдписали цю Конвенцiю.
Вчинено в Женевi сьомого червня тисяча дев'ятсот тридцятого року в одному примiрнику, який передається на зберiгання до архiву Секретарiату Лiги Нацiй, а засвiдченi копiї цього примiрника передаються всiм Державам-Членам Лiги Нацiй i Державам, що не є її членами, якi представленi на Конференцiї.
Застереження i заяви
Данiя
Уряд Короля, приймаючи цю Конвенцiю, не має намiру брати будь-якi зобов'язання щодо Гренландiї.
Швейцарiя
Вiдповiдно до заяви, здiйсненої Урядом Швейцарiї при передачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти про ратифiкацiю цiєї Конвенцiї, остання набуває чинностi для Швейцарiї лише пiсля прийняття закону про внесення змiн до роздiлiв XXIV-XXXIII Федерального Кодексу про Зобов'язання або, у разi потреби, спецiального закону про переказнi векселi, простi векселi i чеки. Оскiльки вказаний вище закон набрав сили 1 липня 1937 року, то Конвенцiя набула чинностi для Швейцарiї з цiєї ж дати.
Законодавчi i нормативнi акти з банкiвської дiяльностi Випуск 9, вересень 1997 р.