УГОДА

мiж Урядом України та Урядом Лiванської Республiки про сприяння та взаємний захист iнвестицiй

(Угоду ратифiковано Законом N 1513-III вiд 02.03.2000)

     Уряд України та Уряд Лiванської Республiки (якi надалi iменуються "Договiрнi Сторони"),

     бажаючи посилити економiчне спiвробiтництво для взаємної вигоди обох Держав,

     маючи намiр створити i пiдтримувати сприятливi умови для iнвестицiй однiєї Держави на територiї iншої Держави,

     визнаючи, що сприяння та взаємний захист iнвестицiй, згiдно цiєї Угоди, буде стимулювати дiлову iнiцiативу в цiй сферi,

     домовились про наступне:

Стаття 1
Визначення

     Для цiлей цiєї Угоди:

     1. Термiн "iнвестор" по вiдношенню до обох Договiрних Сторiн означатиме:

     a) фiзичнi особи, якi згiдно законiв однiєї з Договiрних Сторiн вважаються її громадянами;

     b) юридичнi особи, включаючи компанiї, корпорацiї, комерцiйнi асоцiацiї та iншi органiзацiї, що створенi або iншим належним чином органiзованi вiдповiдно до законодавства Договiрної Сторони та мають юридичну адресу в країнi цiєї Договiрної Сторони.

     Статтi цього пiдпараграфа стосуються холдингових чи офшорних компанiй, зареєстрованих в країнi Договiрної Сторони.

     2. Термiн "iнвестицiя" охоплюватиме будь-який вид активiв, зокрема, але не виключно:

     a) рухоме та нерухоме майно, як i будь-якi iншi права, такi як заставнi, права утримання, забезпечення по позичцi;

     b) акцiї компанiї або будь-яку iншу форму участi в компанiї;

     c) права iнтелектуальної власностi, такi як авторськi права, патенти, виробничi проекти чи моделi, торговi чи сервiснi марки, торговi назви, технiчнi процеси, ноу-хау та гудвiл, а також iншi подiбнi права, визнанi законами країн Договiрних Сторiн;

     d) комерцiйнi концесiї згiдно цивiльного законодавства, включаючи концесiї на розвiдку, видобування та експлуатацiю природних ресурсiв, а також iншi права, наданi по закону, згiдно контракту чи рiшенню влади у вiдповiдностi до законодавства.

     Будь-якi змiни форми, в яких внесенi iнвестицiї чи реiнвестицiї, не повиннi мiняти їх характер як iнвестицiй.

     3. Термiн "доходи" означатиме суми прибутку вiд iнвестицiй, i зокрема, але не виключно, включатиме прибутки, дивiденди, проценти, прибутки вiд капiтальних вкладень, роялтi, виплати за управлiнську чи технiчну допомогу та iншi виплати, незалежно вiд їхньої форми.

     4. Термiн "територiя" означатиме територiю Договiрних Сторiн, включаючи територiальнi води та виключну економiчну зону, а також континентальний шельф, що виходить за межi територiальних вод, над якими даний Уряд має, згiдно внутрiшнього та мiжнародного права, суверенiтет, сувереннi права та юрисдикцiю.

Стаття 2
Сприяння та захист iнвестицiй

     1. Кожна Договiрна Сторона повинна пiдтримувати та створювати сприятливi умови для iнвесторiв iншої Договiрної Сторони для здiйснення iнвестицiй на своїй територiї та допускатиме такi iнвестицiї вiдповiдно до її законiв та правил.

     2. У разi, якщо Договiрна Сторона приймає iнвестицiю на своїй територiї, це повинно, згiдно до її законiв та правил, гарантувати необхiднi дозволи, пов'язанi з такою iнвестицiєю, включаючи затвердження залученого вищого керiвного та технiчного персоналу за вибором iнвестора, незважаючи на нацiональнiсть.

     3. Кожна Договiрна Сторона повинна захищати на своїй територiї iнвестицiї, згiдно до своїх законiв та правил, здiйснених iнвесторами iншої Договiрної Сторони та не буде погiршувати з невиправданих чи дискримiнацiйних причин управлiння, експлуатацiю, використання, володiння, розширення, продаж чи лiквiдацiю таких iнвестицiй, зокрема, кожна Договiрна Сторона чи її компетентнi представники повиннi видавати необхiднi дозволи, згаданi в параграфi 2 цiєї статтi.

Стаття 3
Режим найбiльшого сприяння

     1. Кожна Договiрна Сторона на своїй територiї надаватиме iнвестицiям та доходам iнвесторiв iншої Договiрної Сторони режим, який є справедливим та неупередженим. Цей режим не повинен бути менш сприятливим нiж той, що наданий кожною Договiрною Стороною iнвестицiям, зробленим на їх територiї їх власними iнвесторами чи нiж той, що наданий на їх територiї iнвестицiям iнвесторiв третiх країн, якщо цей згаданий режим є бiльш сприятливим. Але, стосовно Лiвану, цей параграф не стосується режиму, гарантованому iнвесторам країн-членiв Арабської Лiги.

     2. Режим найбiльшого сприяння не повинен тлумачитися так, щоб зобов'язати Договiрну Сторону поширювати на iнвесторiв та iнвестицiї iншої Договiрної Сторони привiлеї, що надаються встановленими сьогоднi чи в майбутньому митними чи економiчними союзами, вiльними торговельними зонами чи регiональними економiчними органiзацiями, до яких Договiрнi Сторони належать чи будуть належати. Такий режим не повинен стосуватися привiлеїв, якi Договiрнi Сторони надають iнвесторам третiх країн згiдно до угод про уникнення подвiйного оподаткування чи iнших угод на взаємнiй основi щодо сплати податкiв.

Стаття 4
Експропрiацiя - Компенсацiя

     1. Iнвестицiї iнвесторiв кожної Договiрної Сторони повиннi забезпечуватися повним захистом та знаходитись в безпецi на територiї iншої Договiрної Сторони.

     2. Жодна Договiрна Сторона не допустить, прямо чи побiчно, випадки експропрiацiї, нацiоналiзацiї чи iншi випадки, що мають такий же характер чи ефект, направлений проти iнвестицiй iнвесторiв iншої Договiрної Сторони, крiм випадкiв, вжитих для суспiльних цiлей згiдно законодавства, на недискримiнацiйнiй основi, при умовi законних дiй, та повиннi супроводжуватись адекватною та ефективною компенсацiєю, згiдно чинного нацiонального закону, без проявiв дискримiнацiї. Така компенсацiя повинна дорiвнювати вартостi експропрiйованої iнвестицiї; робитися без затримки, пiсля того, як експропрiацiя чи загроза експропрiацiї, нацiоналiзацiї чи подiбних випадкiв стане загальновiдомою. Компенсацiя повинна виплачуватись без затримки з врахуванням звичайного банкiвського процента, нарахованого до моменту сплати. Цей платiж повинен ефективно здiйснюватись та вiльно переказуватись. Попередження повиннi проводитися належним чином, до початку експропрiацiї, нацiоналiзацiї чи подiбних випадкiв для визначення та виплати такої компенсацiї. Законнiсть кожної такої експропрiацiї, нацiоналiзацiї чи подiбного випадку та сума компенсацiї повинна пiдлягати перегляду вiдповiдно до процесуального законодавства.

     3. Положення параграфу 2 цiєї статтi також стосуються випадкiв, коли Договiрна Сторона експропрiює авуари компанiї, створеної згiдно чинних законiв, дiйсних в будь-якiй частинi його власної територiї, i в якiй iнвестори iншої Договiрної Сторони мають акцiї.

     4. Iнвесторам Договiрної Сторони, чиї iнвестицiї зазнають втрат на територiї iншої Договiрної Сторони по причинi вiйни чи iншого збройного конфлiкту, революцiї, стану нацiонального лиха, повстання, надаватиметься цiєю Договiрною Стороною режим реституцiй, вiдшкодування, компенсацiї або iншi цiннi винагороди. Цей режим повинен бути не менш сприятливий, нiж той, який остання Договiрна Сторона встановила iнвесторам третьої держави. Такi платежi повиннi вiльно переказуватись.

Стаття 5
Перекази

     1. Договiрнi Сторони гарантуватимуть переказ платежiв, що стосуються iнвестицiй та доходiв. Перекази повиннi проводитись у вiльно конвертованiй валютi, без обмежень та безпiдставних затримок. Такi перекази повиннi включати, зокрема, але не виключно:

     a) доходи, згiдно Статтi 1, параграфу 3 цiєї Угоди;

     b) суми, що стосуються кредитних внескiв, чи iнших контрактних зобов'язань, пов'язаних з iнвестицiєю;

     c) надходження вiд продажу чи часткового продажу, злиття або лiквiдацiї iнвестицiї;

     d) заробiтки та iншi компенсацiйнi виплати резидентам iншої Договiрної Сторони, залученим до робiт у зв'язку з iнвестицiєю на територiї iншої Договiрної Сторони;

     e) капiтал та додатковi суми для пiдтримки чи розвитку iнвестицiї;

     f) компенсацiйнi виплати згiдно до Статтi 4 цiєї Угоди.

     2. Договiрнi Сторони зобов'язуються полегшувати процедури, необхiднi для здiйснення переказiв без затримки, згiдно до практики, прийнятої в мiжнародних фiнансових центрах. Договiрнi Сторони повиннi виконувати формальностi, необхiднi для придбання iноземної валюти та її ефективного переказу за кордон на протязi трьох мiсяцiв. Бiльше того, Договiрнi Сторони повиннi узгодити надання згаданим в цiй Статтi переказам режим, не менш сприятливий, нiж той, що надається переказам, пов'язаним з iнвестицiями, зробленими iнвесторами третiх країн.

Стаття 6
Суброгацiя

     Якщо одна з Договiрних Сторiн чи її представництво здiйснює платежi одному iз своїх iнвесторiв пiд фiнансову гарантiю проти некомерцiйних ризикiв, надану у зв'язку з iнвестицiєю на територiї iншої Договiрної Сторони, остання повинна без утискiв по вiдношенню до прав першої Договiрної Сторони, згiдно до Статтi 8 цiєї Угоди, визнати передачу, чи згiдно закону, чи на виконання юридичної угоди, будь-яких прав власностi цього iнвестора першiй Договiрнiй Сторонi чи її представництву. Остання Договiрна Сторона також повинна визнати передачу прав першої Договiрної Сторони на будь-якi права чи вимоги, якими ця Договiрна Сторона буде мати право користуватися в тих же межах, що i її попередник у правi на власнiсть. Iнша Договiрна Сторона сплачуватиме податки та iншi загальнi платежi, прийнятi для iнвесторiв.

Стаття 7
Вирiшення спорiв мiж Договiрною Стороною та iнвестором iншої Договiрної Сторони

     1. Будь-який спiр, що може виникнути мiж iнвестором однiєї Договiрної Сторони та iншою Договiрною Стороною у зв'язку з iнвестицiєю на територiї цiєї iншої Договiрної Сторони, повинен бути предметом переговорiв мiж сторонами спору.

     2. Якщо будь-який спiр мiж iнвестором однiєї Договiрної Сторони та iншою Договiрною Стороною не може бути таким чином вирiшений протягом шести мiсяцiв, iнвестор отримає право передати цю справу до:

     a) компетентного суду Договiрної Сторони, на територiї якої була здiйснена iнвестицiя; або

     b) Мiжнародного Центру для Вирiшення Iнвестицiйних Спорiв (ICSID) згiдно умов Конвенцiї про Вирiшення Iнвестицiйних Спорiв мiж Державами та Громадянами iнших Держав, яка була вiдкрита для пiдписання у Вашингтонi 18 березня 1965 року, у випадку, якщо обидвi Договiрнi Сторони стали учасниками цiєї Конвенцiї; або

     c) Арбiтражного Суду, якщо сторонами не домовлено про iнше, який буде створено згiдно арбiтражних правил Комiсiї Об'єднаних Нацiй по Мiжнародному Торговому Праву (UNCITRAL).

     3. Арбiтражний Суд вирiшує справу згiдно до статей цiєї Угоди та вiдповiдних правил та принципiв мiжнародного права. Арбiтражнi рiшення повиннi бути остаточними та обов'язковими для обох сторiн спору. Кожна Договiрна Сторона повинна виконувати без затримки кожне таке рiшення, i таке рiшення повинно набирати чиннiсть згiдно до внутрiшнього законодавства.

     4. Договiрна Сторона, яка виступає учасником спору, має право в будь-який час, коли проходить спiр щодо iнвестицiї, наполягати на захистi свого iмунiтету, або на тому, щоб iнвестор отримав компенсацiю згiдно страхового контракту для покриття всiх, або частини понесених втрат чи збиткiв.

Стаття 8
Вирiшення спорiв мiж Договiрними Сторонами

     1. Спори мiж Договiрними Сторонами вiдносно тлумачення або застосування цiєї Угоди повиннi вирiшуватись по дипломатичних каналах.

     2. Якщо Договiрнi Сторони не можуть дiйти згоди на протязi шести мiсяцiв з початку переговорiв, спiр, по заявi обох сторiн, повинен бути переданий до Арбiтражного Суду з трьох учасникiв. Кожна Договiрна Сторона повинна призначити одного арбiтра, а цi два арбiтри призначають голову, який повинен бути громадянином третьої країни.

     3. Якщо одна з Договiрних Сторiн не призначила свого арбiтра та не погодилась на запрошення iншої Договiрної Сторони зробити таке призначення на протязi двох мiсяцiв, арбiтр повинен бути призначений по заявi цiєї Договiрної Сторони Президентом Мiжнародного Суду Справедливостi.

     4. Якщо два арбiтри не можуть вибрати голову в перiод двох мiсяцiв з дня їх призначення, останнiй повинен бути призначений по заявi обох Договiрних Сторiн Президентом Мiжнародного Суду Справедливостi.

     5. Якщо у випадках, зазначених в пунктах 3 та 4 цiєї Статтi, Президент Мiжнародного Суду Справедливостi не може зробити необхiднi призначення, або вiн є громадянином будь-якої Договiрної Сторони, буде запрошено Вiце-Президента, а якщо з'ясується, що Вiце-Президент також є громадянином будь-якої Договiрної Сторони або не може виконувати зазначену функцiю, член Мiжнародного Суду Справедливостi, наступний за старшинством, який не є громадянином будь-якої Договiрної Сторони, буде запрошений зробити необхiднi призначення.

     6. Арбiтражний Суд прийматиме рiшення бiльшiстю голосiв.

     7. Суд повинен виносити рiшення на основi верховенства закону, прiоритету статей цiєї Угоди по вiдношенню до iнших угод, що дiють мiж Договiрними Сторонами, а також загальновизнаних принципiв мiжнародного права.

     8. Стосовно iнших положень, прийнятих Договiрними Сторонами, суд визначатиме свою процедуру.

     9. Кожна Договiрна Сторона нестиме витрати за призначеного арбiтра та своє представництво в арбiтражному судочинствi. Витрати вiдносно голови та iншi витрати нестимуться в рiвних частинах обома Договiрними Сторонами. Арбiтражний Суд може визначити iншу процедуру щодо визначення витрат.

     10. Рiшення суду остаточнi та обов'язковi для обох Договiрних Сторiн.

Стаття 9
Застосування iнших правил та спецiальних зобов'язань

     1. Якщо законодавство кожної Договiрної Сторони чи її зобов'язання, згiдно iснуючого на даний час мiжнародного права, чи встановленi в майбутньому мiж Договiрними Сторонами, в доповнення до цiєї Угоди, мiститимуть правила, загальнi або спецiальнi, що дають право iнвестицiям iншої Договiрної Сторони користуватися бiльшими перевагами нiж тi, що наданi цiєю Угодою, то таке законодавство в межах своєї переваги буде мати прiоритет над цiєю Угодою.

     2. Кожна Договiрна Сторона повинна виконувати iншi зобов'язання, якi вона прийняла щодо iнвестицiї iнвесторiв iншої Договiрної Сторони на своїй територiї.

Стаття 10
Застосування цiєї угоди

     Ця Угода застосовуватиметься також до iнвестицiй на територiї Договiрної Сторони, здiйснених у вiдповiдностi до її законiв та правил iнвесторами iншої Договiрної Сторони до набуття чинностi цiєї Угоди. Однак, ця Угода не буде застосовуватись при вирiшеннi спорiв, що виникли до набуття нею чинностi.

Стаття 11
Вiдносни мiж урядами

     Ця Угода буде в дiї незалежно вiд того, чи iснують мiж Договiрними Сторонами дипломатичнi або консульськi вiдносини, чи такi вiдносини вiдсутнi.

Стаття 12
Набуття чинностi, тривалiсть та припинення дiї

     1. Ця Угода набуває чинностi через тридцять днiв пiсля дати останнього повiдомлення кожною з Договiрних Сторiн про виконання ними внутрiшньодержавних процедур необхiдних для набуття чинностi цiєю Угодою. Угода залишатиметься чинною протягом десяти рокiв i буде продовжена на необмежений перiод до того моменту, доки одна iз Договiрних Сторiн не повiдомить iншу сторону про припинення її дiї письмово за дванадцять мiсяцiв.

     2. У випадку офiцiйного повiдомлення щодо припинення дiї цiєї Угоди, положення статей 1 - 10 залишатимуться чинними протягом наступних десяти рокiв для iнвестицiй, здiйснених перед офiцiйним повiдомленням.

     На посвiдчення чого тi, що пiдписалися нижче, до того ж належним чином уповноваженi своїм Урядом, пiдписали цю Угоду.

     Здiйснено в м.Києвi, 25 березня 1996 р. у двох дiйсних примiрниках, кожний українською, арабською та англiйською мовами, причому всi тексти є рiвно автентичними.

     В разi виникнення розбiжностей щодо тлумачення положень цiєї Угоди, Договiрнi Сторони звертатимуться до тексту, викладеного англiйською мовою.

За Уряд України

За Уряд Лiванської Республiки