ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

     Розглянувши касацiйну скаргу товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Нафта-Сервiс" (далi - Товариство) на постанову Вищого господарського суду України вiд 03.04.2002 року N 2-6/4353-2001, встановив:

     у квiтнi 2001 року Товариство звернулося в арбiтражний суд Автономної Республiки Крим iз позовом до державної податкової iнспекцiї у м. Сiмферополi (далi - Iнспекцiя) про визнання недiйсними рiшень вiд 17.04.2001 року N 26/22-106/13780287/2209 про застосування 193110 грн. 05 коп. пенi за порушення вимог Закону України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" та вiд 17.04.2001 року N 27/22-106/13780287/22-10 про застосування 1598 грн. штрафних санкцiй за порушення вимог Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.02.93 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання i валютного контролю".

     Позовнi вимоги обгрунтовувались тим, що рiшення Iнспекцiї не вiдповiдають вимогам чинного законодавства.

     Iнспекцiя позов не визнавала, посилаючись на те, що Товариство необгрунтовано зменшило заборгованiсть нерезидента у вереснi 2000 року на суму 116400 нiмецьких марок i в листопадi 2000 року на суму 46400 нiмецьких марок. Iнспекцiя зазначала, що стягнення встановлених Законом України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" санкцiй за порушення строкiв надходження валютної виручки за експортований товар не ставиться

     в залежнiсть вiд причин, з яких це порушення допущено.

     Рiшенням арбiтражного суду Автономної Республiки Крим вiд 17.05 - 20.06.2001 року позов задоволено частково, визнано недiйсним рiшення Iнспекцiї вiд 17.04.2001 року N 26/22-106/13780287/2209 в частинi застосування пенi в сумi 190885 грн. 60 коп.; у рештi позову вiдмовлено.

     Суд визнав встановленою ту обставину, що вивозу 16 тонн двоокису титану за межi митної територiї України не було, оскiльки мало мiсце його розкрадання. Суд визнав також встановленим, що заборгованiсть нерезидента перед Товариством була погашена товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю "Нафта-К" на пiдставi договору поруки вiд 26.07.2000 року N 134.Ю шляхом перерахування платiжним дорученням вiд 08.09.2000 N 50 суми 280840 грн. 96 коп., еквiвалентної 116400 нiмецьких марок. Посилаючись на цi обставини, суд дiйшов висновку про вiдсутнiсть порушення термiнiв зарахування виручки в iноземнiй валютi в сумi 46400 нiмецьких марок та 116400 нiмецьких марок, отже, i вiдсутнiсть законних пiдстав для застосування штрафних санкцiй за порушення вимог статтi 1 Закону України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi".

     Мотивуючи рiшення в частинi вiдмови в позовi, суд зазначив, що станом на 21.05.2001 року у Товариства рахувалась прострочена заборгованiсть нерезидента в сумi 150959,49 нiмецьких марок, на яку Iнспекцiєю обгрунтовано нарахована пеня в сумi 2224 грн. 45 коп. Позовнi вимоги щодо iншого рiшення Iнспекцiї вiд 17.04.2001 року N 27/22-106/13780287/22-10 про застосування штрафних санкцiй за порушення порядку та строкiв декларування валютних цiнностей визнанi судом недоведеними.

     Постановою Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 06.11.2001 року рiшення арбiтражного суду Автономної Республiки Крим вiд 17.05 - 20.06.2001 року змiнено у зв'язку з уточненням розрахунку суми фiнансових санкцiй. Рiшення Iнспекцiї вiд 17.04.2001 року N 26/22-106/13780287/2209 визнано недiйсним в частинi застосування пенi в сумi 186547 грн. 35 коп.; у рештi рiшення суду першої iнстанцiї залишено без змiн.

     Постановою Вищого господарського суду України вiд 03.04.2002 N 2-6/4353-2001 зазначенi рiшення та постанова скасованi, прийнято нове рiшення про вiдмову в позовi. Постанова мотивована тим, що Iнспекцiя обгрунтовано не взяла до уваги факт перерахування заборгованостi товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю "Нафта-К" як своєчасне зарахування валютної виручки за договором вiд 20.12.99 року N 109/5, укладеним Товариством з нерезидентом. Посилаючись на статтю 2 Цивiльного кодексу України, суд касацiйної iнстанцiї зазначив, що до податкових i бюджетних вiдносин цей Кодекс не застосовується, а тому вiдносини, що виникають внаслiдок застосування податковими органами пенi до суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi за порушення строкiв зарахування валютної виручки в iноземнiй валютi, не регулюються цивiльним законодавством.

     13 червня 2002 року Верховним Судом України за касацiйною скаргою Товариства порушено провадження з перегляду в касацiйному порядку постанови Вищого господарського суду вiд 03.04.2002 року N 2-6/4353-2001.

     У касацiйнiй скарзi ставиться питання про скасування постанови з мотивiв її невiдповiдностi обставинам справи та неправильного застосування Вищим господарським судом України норм матерiального права. Товариство заперечує правомiрнiсть застосування пенi, встановленої Законом України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi", посилаючись на вiдсутнiсть факту експорту 16 тонн двоокису титану.

     Заслухавши доповiдь суддi-доповiдача, пояснення представника позивача, який касацiйну скаргу пiдтримав, розглянувши доводи касацiйної скарги, перевiривши матерiали справи, Верховний Суд України вважає, що касацiйна скарга пiдлягає задоволенню з таких пiдстав.

     Судом першої iнстанцiї встановлено, що Iнспекцiєю була проведена перевiрка Товариства з питання дотримання валютного законодавства при виконаннi зовнiшньоекономiчного контракту вiд 20.12.99 року N 109/5, укладеного з турецькою фiрмою "Ege Sabun Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi". В актi перевiрки зазначалося, що за цим контрактом Товариство експортувало двоокис титану, за який виручка в iноземнiй валютi надiйшла на рахунок Товариства не в повному обсязi. Зокрема, в актi перевiрки вказувалось, що Товариство необгрунтовано зменшило в бухгалтерському облiку заборгованiсть нерезидента у вереснi 2000 року на суму 116400 нiмецьких марок i в листопадi 2000 року - на суму 46400 нiмецьких марок. Перевiркою також було встановлено, що Товариство здiйснювало декларування валютних цiнностей, доходiв та майна, яке перебуває за межами України, з порушенням встановлених порядку та строкiв декларування. За результатами перевiрки 17.04.2001 року Iнспекцiєю були прийнятi рiшення N 26/22-106/13780287/2209 про застосування 193110 грн. 05 коп. пенi за порушення термiнiв надходження виручки в iноземнiй валютi та N 27/22-106/13780287/22-10 про застосування 1598 грн. штрафних санкцiй за порушення порядку та строкiв декларування валютних цiнностей.

     Задовольняючи позовну вимогу про визнання рiшення Iнспекцiї вiд 17.04.2001 року N 26/22-106/13780287/2209 недiйсним, суд першої iнстанцiї виходив, зокрема, iз того, що сума виручки 116400 нiмецьких марок безпiдставно визнана iнспекцiєю такою, що є дебiторською заборгованiстю нерезидента перед Товариством. В обгрунтування цього висновку суд послався на те, що виконання зобов'язань турецької фiрми "Ege Sabun Sanayi ve Ticaret Limited Sirketi" за договором вiд 20.12.99 року N 109/5 забезпечувались порукою товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Нафта-К", яке в погашення дебiторської заборгованостi нерезидента платiжним дорученням вiд 08.09.2000 року N 50 перерахувало товариству суму 280840 грн. 96 коп., еквiвалентну 116400 нiмецьких марок.

     Суд касацiйної iнстанцiї визнав цей висновок помилковим, оскiльки вiн не грунтується на вимогах законодавства, з чим слiд погодитись.

     Вiдповiдно до статтi 7 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19.02.93 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання

     i валютного контролю" у розрахунках мiж резидентами i нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засiб платежу iноземна валюта; такi розрахунки здiйснюються лише через уповноваженi банки. Статтею 1 Закону України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi" передбачено, що виручка резидентiв у iноземнiй валютi пiдлягає зарахуванню на їх валютнi рахунки в уповноважених банках у термiни виплати заборгованостей, зазначенi в контрактах, але не пiзнiше 90 календарних днiв з дати митного оформлення (виписки вивiзної вантажної митної декларацiї) продукцiї, що експортується за порушення резидентами цих термiнiв, статтею 4 зазначеного Закону передбачено стягнення пенi за кожний день прострочення у розмiрi 0,3 вiдсотка суми неодержаної виручки в iноземнiй валютi, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Нацiонального банку України на день виникнення заборгованостi.

     Оскiльки за платiжним дорученням вiд 08.09.2000 року N 50 розрахунки здiйснювались мiж резидентами у валютi України, вказана обставина не спростовує встановлений Iнспекцiєю факт порушення вимог статтi 1 Закону України "Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй валютi". Отже, Iнспекцiя правомiрно застосувала до Товариства пеню за порушення термiнiв зарахування виручки в iноземнiй валютi в сумi 116400 нiмецьких марок на валютний рахунок в уповноваженому банку.

     Проте, в оскарженiй постановi не наведено мотивiв скасування судових рiшень в тiй частинi позовних вимог, яка обгрунтовувалась вiдсутнiстю законних пiдстав для застосування пенi за порушення термiнiв зарахування виручки в iноземнiй валютi в сумi 46400 нiмецьких марок. Всупереч вимогам частини 2 статтi 111 Господарського процесуального кодексу України Вищим господарським судом України не перевiрена юридична оцiнка обставин справи, встановлених судами першої та апеляцiйної iнстанцiй. Задовольняючи касацiйну скаргу, Вищий господарський суд України не перевiрив усiх доводiв Iнспекцiї щодо незаконностi судових рiшень, тобто частково касацiйна скарга на постанову Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 06.11.2001 року не розглянута по сутi. Невмотивована в цiй частинi позовних вимог постанова суду касацiйної iнстанцiї не може вважатись законною та обгрунтованою.

     Враховуючи викладене, оскаржену постанову слiд скасувати частково, а справу - передати для перегляду в касацiйному порядку Вищим господарським судом України в тiй частинi касацiйної скарги Iнспекцiї, яка не була розглянута i стосується обставин застосування пенi за порушення термiнiв зарахування виручки в iноземнiй валютi в сумi 464 нiмецьких марок.

     Керуючись статтями 111¹⁷ - 111²⁰ Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

     касацiйну скаргу товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Нафта-Сервiс" задовольнити.

     Постанову Вищого господарського суду України вiд 03.04.2002 року N 2-6/4353-2001 скасувати частково та передати справу до Вищого господарського суду України для перегляду в касацiйному порядку постанови Севастопольського апеляцiйного господарського суду вiд 06.11.2001 у тiй частинi вирiшення спору про визнання недiйсним рiшення державної податкової iнспекцiї у м. Сiмферополi вiд 17.04.2001 року N 26/22-106/13780287/2209, яка пов'язана iз застосуванням до товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Нафта-Сервiс" пенi за порушення термiнiв зарахування валютної виручки в сумi 46400 нiмецьких марок.

     У рештi постанову Вищого господарського суду України вiд 03.04.2002 року N 2-6/4353-2001 залишити без змiн.

     Постанова є остаточною i оскарженню не пiдлягає.