КОНВЕНЦIЯ

мiж Кабiнетом Мiнiстрiв України i Урядом Пiвденно-Африканської Республiки про уникнення подвiйного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податкiв на доходи

Преамбула

     Кабiнет Мiнiстрiв України i Уряд Пiвденно-Африканської Республiки,

     бажаючи укласти Конвенцiю про уникнення подвiйного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податкiв на доходи,

     i бажаючи розвитку взаємних економiчних стосункiв,

     домовилися про таке:

Стаття 1
Особи, до яких застосовується Конвенцiя

     Ця Конвенцiя буде застосовуватися до осiб, якi є резидентами однiєї або обох Договiрних Держав.

Стаття 2
Податки, на якi поширюється Конвенцiя

     1. Ця Конвенцiя поширюється на податки на доходи, що стягуються вiд iменi Договiрної Держави або її полiтико-адмiнiстративних пiдроздiлiв, або мiсцевих органiв влади незалежно вiд способу їх стягнення.

     2. Податками на доходи вважаються всi податки, що справляються iз загальної суми доходу або з елементiв доходу, включаючи податки на доходи вiд вiдчужування рухомого або нерухомого майна i податки на загальну суму заробiтної плати або платнi, сплачуваних пiдприємством.

     3. Податками, на якi поширюється ця Конвенцiя, є:

     a) у Пiвденнiй Африцi:

       (i) звичайний податок;
       (ii) вторинний податок з компанiй; i
       (iii) податок на роялтi у джерела виплати
       (надалi "пiвденно-африканський податок");

     b) в Українi:

       (i) податок на прибуток пiдприємств; i
       (ii) податок на доходи фiзичних осiб
       (надалi "український податок").

     4. Ця Конвенцiя поширюється також на будь-якi iдентичнi або подiбнi по сутi податки, якi справляються кожною Договiрною Державою пiсля дати пiдписання цiєї Конвенцiї в доповнення або замiсть iснуючих податкiв. Компетентнi органи Договiрних Держав повiдомляють один одного про будь-якi iстотнi змiни, що вiдбулися в їх законодавствах щодо оподаткування.

     5. Положення цiєї Конвенцiї не поширюються на штрафи та пеню, сплаченi за порушення податкових законодавств Договiрних Держав.

Стаття 3
Загальнi визначення

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї, якщо iз контексту не випливає iнше:

     a) термiн "Пiвденна Африка" означає Пiвденно-Африканську Республiку i при використаннi у географiчному значеннi включає її територiальнi води, а також будь-яку територiю за межами територiальних вод, включаючи континентальний шельф, яка вiдповiдно до законодавства Пiвденної Африки та вiдповiдно до мiжнародного права визначається або може бути в подальшому визначена як територiя, в межах якої Пiвденна Африка може здiйснювати сувереннi права або юрисдикцiю;

     b) термiн "Україна" при використаннi у географiчному значеннi означає територiю України, її континентальний шельф i її виключну (морську) економiчну зону, включаючи будь-яку територiю за межами територiальних вод України, яка вiдповiдно до мiжнародного права визначається або може бути в подальшому визначена як територiя, в межах якої можуть здiйснюватися права України стосовно морського дна, надр та їх природних ресурсiв;

     c) термiни "Договiрна Держава" i "друга Договiрна Держава" означають залежно вiд контексту Пiвденну Африку або Україну;

     d) термiн "пiдприємницька дiяльнiсть" включає надання професiйних послуг та iншу дiяльнiсть незалежного характеру;

     e) термiн "компанiя" означає будь-яке корпоративне об'єднання або будь-яку органiзацiю, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об'єднання;

     f) термiн "компетентний орган" означає: стосовно Пiвденної Африки - Голову Пiвденно-Африканської Служби доходiв або його повноважного представника, i стосовно України - Державну податкову адмiнiстрацiю України або її повноважного представника;

     g) термiн "пiдприємство" застосовується до проведення будь-якого виду пiдприємницької дiяльностi;

     h) термiни "пiдприємство Договiрної Держави" та "пiдприємство другої Договiрної Держави" означають вiдповiдно пiдприємство, що керується резидентом Договiрної Держави, та пiдприємство, що керується резидентом другої Договiрної Держави;

     i) термiн "мiжнародне перевезення" означає будь-яке перевезення морським або повiтряним судном, що експлуатується пiдприємством Договiрної Держави, крiм випадкiв, коли морське або повiтряне судно експлуатується виключно мiж пунктами в другiй Договiрнiй Державi;

     j) термiн "нацiональна особа" означає:

     (i) будь-яку фiзичну особу, яка має громадянство Договiрної Держави;

     (ii) будь-яку юридичну особу або асоцiацiю, що одержують свiй статус як такий за чинним законодавством Договiрної Держави;

     k) термiн "особа" включає фiзичну особу, компанiю або будь-яке iнше об'єднання осiб, що розглядається як органiзацiя з метою оподаткування.

     2. При застосуваннi положень цiєї Конвенцiї у будь-який час Договiрною Державою будь-який термiн, не визначений в нiй, має, якщо з контексту не випливає iнше, те значення, яке у цей час надається йому законодавством цiєї Держави щодо податкiв, на якi поширюється ця Конвенцiя; будь-яке значення, що надається чинним податковим законодавством цiєї Держави, превалює над значенням, що надається цьому термiну iншими законами цiєї Держави.

Стаття 4
Резидент

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї термiн "резидент Договiрної Держави" означає будь-яку особу, яка за законодавством цiєї Держави пiдлягає у нiй оподаткуванню на пiдставi мiсця проживання, мiсця перебування, мiсцезнаходження керiвного органу, мiсця реєстрацiї або будь-якого iншого подiбного критерiю, i також включає саму цю Державу та будь-який її полiтико-адмiнiстративний пiдроздiл або мiсцевий орган влади. Цей термiн, однак, не включає будь-яку особу, яка пiдлягає оподаткуванню у цiй Державi тiльки стосовно доходiв iз джерела у цiй Державi.

     2. У разi, коли вiдповiдно до положень пункту 1 цiєї статтi фiзична особа є резидентом обох Договiрних Держав, статус цiєї фiзичної особи визначається таким чином:

     a) фiзична особа вважається резидентом тiльки тiєї Держави, де така фiзична особа має постiйне житло; якщо фiзична особа має постiйне житло в обох Державах, така фiзична особа вважається резидентом тiльки тiєї Держави, де така фiзична особа має бiльш тiснi особистi й економiчнi зв'язки (центр життєвих iнтересiв);

     b) якщо тiльки резиденцiя не може бути визначена вiдповiдно до положень пiдпункту a), фiзична особа вважається резидентом тiльки тiєї Держави, де така фiзична особа звичайно проживає;

     c) якщо фiзична особа звичайно проживає в обох Державах або звичайно не проживає в жоднiй з них, така фiзична особа вважається резидентом тiльки тiєї Держави, нацiональною особою якої вона є;

     d) якщо фiзична особа є нацiональною особою обох Держав, або не є нацiональною особою жодної з них, компетентнi органи Договiрних Держав вирiшують це питання за взаємною згодою.

     3. У разi, коли вiдповiдно до положень пункту 1 цiєї статтi особа, що не є фiзичною особою, є резидентом обох Договiрних Держав, вона вважається резидентом тiльки тiєї Договiрної Держави, де розмiщений її фактичний керiвний орган.

Стаття 5
Постiйне представництво

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї термiн "постiйне представництво" означає постiйне мiсце дiяльностi, через яке повнiстю або частково здiйснюється пiдприємницька дiяльнiсть пiдприємства.

     2. Термiн "постiйне представництво", зокрема, включає:

     a) мiсце управлiння;

     b) вiддiлення;

     c) контору;

     d) фабрику;

     e) майстерню;

     f) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке iнше мiсце видобутку або розробки природних ресурсiв;

     g) склад або iншу споруду, що використовується як торговельна точка.

     3. Термiн "постiйне представництво" також включає:

     a) будiвельний майданчик, монтажний, складальний чи установочний об'єкт, або будь-яку контрольну дiяльнiсть, пов'язану з таким майданчиком або об'єктом, якщо тiльки такий майданчик, об'єкт або дiяльнiсть iснують протягом перiоду бiльше дванадцяти мiсяцiв;

     b) надання послуг, включаючи консультацiйнi послуги, пiдприємством через найманих службовцiв або iнший персонал, найнятий пiдприємством для таких цiлей, але якщо тiльки така дiяльнiсть (по такому ж або пов'язаному з ним об'єкту) триває стосовно Договiрної Держави протягом перiоду або перiодiв, якi складають у сукупностi бiльше шести мiсяцiв протягом будь-якого дванадцятимiсячного перiоду;

     c) надання професiйних послуг або iншу дiяльнiсть незалежного характеру, здiйснювану фiзичною особою, якщо тiльки такi послуги або така дiяльнiсть триває стосовно Договiрної Держави протягом перiоду або перiодiв, якi складають у сукупностi бiльше шести мiсяцiв протягом будь-якого дванадцятимiсячного перiоду.

     4. Незважаючи на попереднi положення цiєї статтi, термiн "постiйне представництво" не розглядається як такий, що включає:

     a) використання споруд виключно з метою зберiгання або показу товарiв чи виробiв, що належать пiдприємству;

     b) утримання запасiв товарiв або виробiв, що належать пiдприємству, виключно з метою зберiгання або показу;

     c) утримання запасiв товарiв або виробiв, що належать пiдприємству, виключно з метою переробки iншим пiдприємством;

     d) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно з метою закупiвлi товарiв чи виробiв або для збирання iнформацiї для пiдприємства;

     e) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно з метою здiйснення для пiдприємства будь-якої iншої дiяльностi, яка має пiдготовчий або допомiжний характер;

     f) утримання постiйного мiсця дiяльностi виключно для здiйснення будь-якої комбiнацiї видiв дiяльностi, перелiчених у пiдпунктах вiд a) до e) цього пункту, за умови, що сукупна дiяльнiсть постiйного мiсця дiяльностi, яка виникає внаслiдок такої комбiнацiї, має пiдготовчий або допомiжний характер.

     5. Незважаючи на положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi, якщо особа - iнша нiж агент з незалежним статусом, про якого йдеться в пунктi 6 цiєї статтi - дiє вiд iменi пiдприємства i має, i звичайно використовує в Договiрнiй Державi повноваження укладати контракти вiд iменi пiдприємства, або не має такого повноваження, але звичайно утримує у цiй Державi запас товарiв або виробiв, що належать пiдприємству, з якого особа здiйснює регулярнi поставки товарiв чи виробiв вiд iменi пiдприємства, то це пiдприємство розглядається як таке, що має постiйне представництво в цiй Державi щодо будь-якої дiяльностi, яку ця особа здiйснює для пiдприємства, за винятком, якщо дiяльнiсть цiєї особи обмежується тiєю, що зазначена в пунктi 4 цiєї статтi, яка, якщо i здiйснюється через постiйне мiсце дiяльностi, не робить з цього постiйного мiсця дiяльностi постiйного представництва вiдповiдно до положень цього пункту.

     6. Пiдприємство не розглядається як таке, що має постiйне представництво у Договiрнiй Державi, лише якщо воно здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у цiй Державi через брокера, комiсiонера чи будь-якого iншого агента з незалежним статусом за умови, що цi особи дiють у межах своєї звичайної дiяльностi.

     7. Той факт, що компанiя, яка є резидентом Договiрної Держави, контролює чи контролюється компанiєю, що є резидентом другої Договiрної Держави або яка здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у цiй другiй Державi (або через постiйне представництво або будь-яким iншим чином), сам по собi не перетворює одну з цих компанiй у постiйне представництво другої компанiї.

Стаття 6
Доходи вiд нерухомого майна

     1. Доходи, що одержуються резидентом Договiрної Держави вiд нерухомого майна (включаючи доход вiд сiльського або лiсового господарства), яке розташоване в другiй Договiрнiй Державi, можуть оподатковуватися у цiй другiй Державi.

     2. Термiн "нерухоме майно" повинен мати те значення, яке вiн має у законодавствi Договiрної Держави, в якiй розташоване це майно. Цей термiн повинен у будь-якому випадку включати майно, допомiжне щодо нерухомого майна, худобу i обладнання, використовуванi в сiльському i лiсовому господарствi, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власностi, узуфрукт нерухомого майна i права на перемiннi або фiксованi платежi як компенсацiї за розробку або право на розробку мiнеральних запасiв, джерел та iнших природних ресурсiв. Морськi i повiтрянi судна не розглядаються як нерухоме майно.

     3. Положення пункту 1 цiєї статтi застосовуються до доходiв, одержуваних вiд прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якiй iншiй формi нерухомого майна.

     4. Положення пунктiв 1 i 3 цiєї статтi застосовуються також до доходiв вiд нерухомого майна пiдприємства.

Стаття 7
Прибуток вiд пiдприємницької дiяльностi

     1. Прибуток пiдприємства Договiрної Держави оподатковується тiльки у цiй Державi, якщо це пiдприємство не здiйснює пiдприємницької дiяльностi в другiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво. Якщо пiдприємство здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть як вказано вище, прибуток пiдприємства може оподатковуватися у другiй Державi, але тiльки в тiй частинi, яка стосується цього постiйного представництва.

     2. З урахуванням положень пункту 3 цiєї статтi, якщо пiдприємство Договiрної Держави здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване там постiйне представництво, то в кожнiй Договiрнiй Державi цьому постiйному представництву зараховується прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим i самостiйним пiдприємством, зайнятим такою ж або аналогiчною дiяльнiстю за таких же або аналогiчних умов i дiяло цiлком незалежно вiд пiдприємства, постiйним представництвом якого воно є.

     3. У визначеннi прибутку постiйного представництва допускається вiднiмання витрат, понесених для цiлей пiдприємницької дiяльностi постiйного представництва, включаючи управлiнськi та загальноадмiнiстративнi витрати, понесенi таким чином як у Державi, де розташоване постiйне представництво, так i у будь-якому iншому мiсцi. У будь-якому випадку такi витрати не повиннi включати будь-якi суми, що сплачуються (iнакше, нiж покриття витрат, що дiйсно мали мiсце) постiйним представництвом головному офiсу пiдприємства або будь-якому iншому пiдроздiлу як роялтi, гонорар або iншi подiбнi платежi за користування патентами або iншими правами, або як комiсiйнi за наданi особливi послуги чи управлiння, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану пiдприємством постiйному представництву. Подiбним чином у визначеннi прибутку постiйного представництва не повиннi братися до уваги суми, що сплачуються (iнакше, нiж покриття витрат, що дiйсно мали мiсце) постiйному представництву головним офiсом пiдприємства або будь-яким з його iнших пiдроздiлiв як роялтi, гонорар або iншi подiбнi платежi за користування патентами або iншими правами, або як комiсiйнi за наданi особливi послуги чи управлiння, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану головному офiсу пiдприємства або будь-якому iншому його пiдроздiлу.

     4. В мiру того, як визначення у Договiрнiй Державi вiдповiдно до її законодавства прибутку, що стосується постiйного представництва на пiдставi пропорцiйного розподiлу загальної суми прибутку пiдприємства його рiзним пiдроздiлам, є звичайною практикою, нiщо в пунктi 2 цiєї статтi не буде перешкоджати цiй Договiрнiй Державi визначати оподатковуваний прибуток шляхом такого розподiлу, як це диктується практикою. Обраний спосiб розподiлу, однак, повинен бути таким, що його результат буде вiдповiдати принципам, якi мiстяться в цiй статтi.

     5. Жодний прибуток не вiдноситься до постiйного представництва на пiдставi простої закупiвлi постiйним представництвом товарiв або виробiв для пiдприємства.

     6. Для цiлей попереднiх пунктiв цiєї статтi прибуток, що вiдноситься до постiйного представництва, визначається щорiчно одним i тим же методом, якщо тiльки немає достатньої i вагомої причини для змiни.

     7. Якщо прибуток включає види доходiв, якi розглядаються окремо в iнших статтях цiєї Конвенцiї, положення тих статей не будуть зачiпатися положеннями цiєї статтi.

Стаття 8
Мiжнародний транспорт

     1. Прибутки, одержанi резидентом Договiрної Держави вiд експлуатацiї морських або повiтряних суден у мiжнародних перевезеннях будуть оподатковуватися тiльки у цiй Державi.

     2. Для цiлей цiєї статтi прибутки вiд експлуатацiї морських або повiтряних суден у мiжнародних перевезеннях включають прибуток вiд здавання в оренду без екiпажу морських або повiтряних суден, якi використовуються у мiжнародних перевезеннях, якщо такий прибуток є побiчним до прибутку, до якого застосовуються положення пункту 1 цiєї статтi.

     3. Прибутки пiдприємства Договiрної Держави вiд використання або здавання в оренду контейнерiв (включаючи трейлери, баржi i супутнє устаткування для транспортування контейнерiв), що використовуються для транспортування товарiв чи виробiв у мiжнародних перевезеннях, пiдлягають оподаткуванню тiльки в цiй Державi.

     4. Положення пункту 1 цiєї статтi повиннi застосовуватися також до прибуткiв вiд участi у пулi, спiльному пiдприємствi чи мiжнародному транспортному агентствi.

Стаття 9
Асоцiйованi пiдприємства

     1. У разi, коли:

     a) пiдприємство Договiрної Держави прямо або посередньо бере участь у керiвництвi, контролi або капiталi пiдприємства другої Договiрної Держави, або

     b) однi й тi ж особи прямо або посередньо беруть участь у керiвництвi, контролi або капiталi пiдприємства однiєї Договiрної Держави i пiдприємства другої Договiрної Держави

     i в кожному випадку мiж двома пiдприємствами в їх комерцiйних або фiнансових взаємовiдносинах створюються або встановлюються умови, вiдмiннi вiд тих, якi мали б мiсце мiж двома незалежними пiдприємствами, тодi будь-який прибуток, який мiг би бути нарахований одному з них, але з причин наявностi цих умов не був йому нарахований, може бути включений Договiрною Державою до прибутку цього пiдприємства i вiдповiдно оподаткований.

     2. У разi, коли Договiрна Держава включає в прибутки пiдприємства цiєї Держави - i вiдповiдно оподатковує - прибутки, по яких пiдприємство другої Договiрної Держави було оподатковано в цiй другiй Державi, i прибутки, таким чином включенi, є прибутками, якi були б нарахованi пiдприємству першої згаданої Держави, якби умови взаємовiдносин мiж двома пiдприємствами були б умовами, якi iснують мiж незалежними пiдприємствами, тодi ця друга Держава повинна зробити вiдповiднi поступки в сумi податку, що стягується з цих прибуткiв. При визначеннi такої поправки повиннi бути розглянутi iншi положення цiєї Конвенцiї, а компетентнi органи Договiрних Держав можуть проконсультуватися один з одним при необхiдностi.

Стаття 10
Дивiденди

     1. Дивiденди, що сплачуються компанiєю, яка є резидентом Договiрної Держави, резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватися у цiй другiй Державi.

     2. Однак такi дивiденди можуть також оподатковуватися у Договiрнiй Державi, резидентом якої є компанiя, що сплачує дивiденди, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо фактичний власник дивiдендiв є резидентом другої Договiрної Держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати:

     a) 5 вiдсоткiв вiд загальної суми дивiдендiв, якщо фактичним власником дивiдендiв є компанiя (на вiдмiну вiд товариства), яка володiє принаймнi 20 вiдсотками капiталу компанiї, яка сплачує дивiденди; або

     b) 15 вiдсоткiв вiд загальної суми дивiдендiв у всiх iнших випадках.

     Компетентнi органи Договiрних Держав за взаємною згодою встановлюють порядок застосування таких обмежень.

     Цей пункт не стосується оподаткування компанiї стосовно прибуткiв, з яких сплачуються дивiденди.

     3. Термiн "дивiденди" при використаннi у цiй статтi означає доход вiд акцiй чи iнших прав, що дають право на участь у прибутку (якi не є борговими вимогами), також як доход вiд iнших корпоративних прав, який пiдлягає такому ж оподаткуванню, як доходи вiд акцiй вiдповiдно до законодавства Договiрної Держави, резидентом якої є компанiя, що розподiляє прибуток.

     4. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi не застосовуються, якщо фактичний власник дивiдендiв, який є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, резидентом якої є компанiя, що сплачує дивiденди, через розташоване в нiй постiйне представництво, i холдiнг, стосовно якого сплачуються дивiденди, дiйсно вiдноситься до такого постiйного представництва. В такому випадку застосовуються положення статтi 7 цiєї Конвенцiї.

     5. У разi, коли компанiя, яка є резидентом Договiрної Держави, одержує прибуток або доходи з другої Договiрної Держави, ця друга Держава може не стягувати будь-яких податкiв на дивiденди, що сплачуються компанiєю, за винятком, коли цi дивiденди сплачуються резиденту цiєї другої Держави, або якщо холдiнг, стосовно якого сплачуються дивiденди, дiйсно вiдноситься до постiйного представництва, розташованого у цiй другiй Державi, i з нерозподiленого прибутку компанiї не стягуються податки на нерозподiлений прибуток компанiї, навiть якщо дивiденди сплачуються або нерозподiлений прибуток складається повнiстю або частково з прибуткiв або доходу, що утворюються у цiй Державi.

Стаття 11
Проценти

     1. Проценти, що виникають у Договiрнiй Державi i сплачуються резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватися у цiй другiй Державi.

     2. Однак такi проценти можуть також оподатковуватися у Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо фактичний власник процентiв є резидентом другої Договiрної Держави, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 вiдсоткiв вiд загальної суми процентiв. Компетентнi органи Договiрних Держав за взаємною згодою встановлюють спосiб застосування такого обмеження.

     3. Незважаючи на положення пункту 2 цiєї статтi, проценти, що виникають у Договiрнiй Державi, пiдлягають звiльненню вiд оподаткування в цiй Державi, якщо:

     a) платником процентiв є Уряд цiєї Договiрної Держави, її полiтико-адмiнiстративний пiдроздiл або мiсцевий орган влади; або

     d) проценти сплачуються Уряду другої Договiрної Держави, її полiтико-адмiнiстративному пiдроздiлу, мiсцевому органу влади, або Центральному Банку, або будь-якому агентству чи установi (включаючи фiнансовi установи), якi повнiстю належать цiй другiй Договiрнiй Державi, її полiтико-адмiнiстративному пiдроздiлу або мiсцевому органу влади; або

     c) проценти сплачуються стосовно позик, зроблених на виконання угоди, укладеної мiж Урядами Договiрних Держав.

     4. Термiн "проценти" при використаннi в цiй статтi означає доход вiд боргових вимог будь-якого виду, незалежно вiд iпотечного забезпечення i незалежно вiд володiння правом на участь у прибутках боржника, i зокрема, доход вiд урядових цiнних паперiв i доход вiд облiгацiй чи боргових вимог, включаючи премiї та винагороди, що сплачуються стосовно таких цiнних паперiв, облiгацiй та боргових зобов'язань.

     5. Положення пунктiв 1, 2 i 3 цiєї статтi не застосовуються, якщо фактичний власник процентiв, який є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, у якiй виникають проценти, через розташоване там постiйне представництво, i боргова вимога, на пiдставi якої сплачуються проценти, дiйсно вiдноситься до такого постiйного представництва. У такому випадку застосовуються положення статтi 7 цiєї Конвенцiї.

     6. Вважається, що проценти виникають у Договiрнiй Державi, якщо платником є резидент цiєї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує проценти, незалежно вiд того, є ця особа резидентом Договiрної Держави чи нi, має в Договiрнiй Державi постiйне представництво, у зв'язку з яким виникла заборгованiсть, по якiй сплачуються проценти, i витрати по сплатi цих процентiв несе постiйне представництво, то вважається, що такi проценти виникають у Державi, в якiй знаходиться постiйне представництво.

     7. Якщо з причин особливих вiдносин мiж платником i фактичним власником процентiв або мiж ними обома i будь-якою третьою особою, сума процентiв, що стосується боргової вимоги, на пiдставi якої вона сплачується, перевищує суму, яка була б погоджена мiж платником i фактичним власником процентiв при вiдсутностi таких вiдносин, положення цiєї статтi будуть застосовуватися тiльки до останньої згаданої суми процентiв. У такому випадку надмiрна частина платежу, як i ранiше, пiдлягає оподаткуванню вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Держави з належним урахуванням iнших положень цiєї Конвенцiї.

Стаття 12
Роялтi

     1. Роялтi, якi виникають у Договiрнiй Державi i сплачуються резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватися у цiй другiй Державi.

     2. Однак цi роялтi можуть також оподатковуватися у Договiрнiй Державi, в якiй вони виникають, i вiдповiдно до законодавства цiєї Держави, але якщо фактичний власник роялтi є резидентом другої Договiрної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 вiдсоткiв вiд загальної суми роялтi.

     3. Термiн "роялтi" при використаннi в цiй статтi означає платежi будь-якого виду, що одержуються як вiдшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на лiтературнi твори, твори мистецтва або науки (включаючи кiнематографiчнi фiльми i фiльми, плiвки або диски для радiомовлення чи телебачення), будь-якi патенти, торговi марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за iнформацiю (ноу-хау), що стосується промислового, комерцiйного або наукового досвiду.

     4. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi не застосовуються, якщо фактичний власник роялтi, який є резидентом Договiрної Держави, проводить пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi, у якiй виникають роялтi, через розташоване там постiйне представництво, i право або майно, стосовно яких сплачуються роялтi, дiйсно пов'язанi з цим постiйним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статтi 7 цiєї Конвенцiї.

     5. Вважається, що роялтi виникають у Договiрнiй Державi, якщо платником є резидент цiєї Держави. Якщо, проте, особа, що сплачує роялтi, незалежно вiд того, є ця особа резидентом Договiрної Держави чи нi, має у Договiрнiй Державi постiйне представництво, у зв'язку з яким виникло зобов'язання сплатити роялтi, i витрати по сплатi цих роялтi несе постiйне представництво, то вважається, що такi роялтi виникають у Державi, в якiй розташоване постiйне представництво.

     6. Якщо з причин особливих вiдносин мiж платником i фактичним власником, або мiж ними обома i будь-якою третьою особою, сума роялтi, яка вiдноситься до використання, права або iнформацiї, на пiдставi яких вони сплачуються, перевищує суму, яка була б узгоджена мiж платником i фактичним власником за вiдсутнiстю таких вiдносин, положення цiєї статтi будуть застосовуватися тiльки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмiрна частина платежу, як i ранiше, пiдлягає оподаткуванню вiдповiдно до законодавства кожної Договiрної Держави з належним урахуванням iнших положень цiєї Конвенцiї.

Стаття 13
Доходи вiд вiдчужування майна

     1. Доходи, що одержуються резидентом Договiрної Держави вiд вiдчужування нерухомого майна, як воно визначено у статтi 6 цiєї Конвенцiї i яке розташоване у другiй Договiрнiй Державi, можуть оподатковуватися у цiй другiй Державi.

     2. Доходи, одержуванi резидентом Договiрної Держави вiд вiдчужування:

     a) акцiй, iнших нiж тi акцiї, що котируються на визнанiй фондовiй бiржi, якi одержують свою вартiсть або бiльшу частину вартостi прямо або посередньо вiд нерухомого майна, розташованого в другiй Договiрнiй Державi; або

     b) паїв у партнерствi, активи якого складаються переважно з нерухомого майна, розташованого у другiй Договiрнiй Державi, або з акцiй, як вони визначенi в пiдпунктi a) вище, можуть оподатковуватися у цiй другiй Державi.

     3. Доходи вiд вiдчужування рухомого майна, що формує частину пiдприємницького майна постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, що включають такi доходи вiд вiдчужування такого постiйного представництва (окремо чи в сукупностi з цiлим пiдприємством), можуть оподатковуватися у цiй другiй Державi.

     4. Доходи пiдприємства Договiрної Держави вiд вiдчужування морських або повiтряних суден, що експлуатуються в мiжнародних перевезеннях, або рухомого майна, що вiдноситься до експлуатацiї таких морських або повiтряних суден, оподатковуються тiльки в цiй Державi.

     5. Доходи вiд вiдчужування будь-якого майна, iншого нiж те, про яке йдеться у попереднiх пунктах цiєї статтi, оподатковуються тiльки у Договiрнiй Державi, резидентом якої є особа, що вiдчужує майно.

Стаття 14
Доходи вiд роботи за наймом

     1. З урахуванням положень статей 15, 17 i 18 цiєї Конвенцiї платня, заробiтна плата та iншi подiбнi винагороди, одержуванi резидентом Договiрної Держави у зв'язку з роботою за наймом, оподатковуються тiльки в цiй Державi, якщо тiльки робота за наймом не здiйснюється в другiй Договiрнiй Державi. Якщо робота за наймом здiйснюється таким чином, отримана винагорода може оподатковуватись у цiй другiй Державi.

     2. Незважаючи на положення пункту 1 цiєї статтi, винагорода, що одержується резидентом Договiрної Держави у зв'язку з роботою за наймом, здiйснюваною в другiй Договiрнiй Державi, оподатковується тiльки в першiй згаданiй Державi, якщо:

     a) одержувач перебуває в другiй Державi протягом перiоду або перiодiв, що не перевищують у сукупностi 183 днiв протягом будь-якого дванадцятимiсячного перiоду, що починається або закiнчується у вiдповiдному фiнансовому роцi; i

     b) винагорода сплачується наймачем або вiд iменi наймача, який не є резидентом другої Держави; i

     c) витрати по сплатi винагород не несе постiйне представництво, яке наймач має в другiй Державi.

     3. Незважаючи на попереднi положення цiєї статтi, винагорода, одержувана у зв'язку з роботою за наймом, що здiйснюється на борту морського або повiтряного судна, яке експлуатується в мiжнародних перевезеннях пiдприємством Договiрної Держави, може оподатковуватися в цiй Державi.

Стаття 15
Гонорари директорiв

     Гонорари директорiв та iншi аналогiчнi винагороди, якi одержуються резидентом Договiрної Держави як членом ради директорiв компанiї, яка є резидентом другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у цiй другiй Державi.

Стаття 16
Працiвники мистецтва i спортсмени

     1. Незважаючи на положення статей 7 i 14 цiєї Конвенцiї, доход, що одержується резидентом Договiрної Держави як працiвником мистецтва, таким як артист театру, кiно, радiо чи телебачення, або музикантом, або як спортсменом вiд його особистої дiяльностi, що здiйснюється у другiй Договiрнiй Державi, може оподатковуватися у цiй другiй Державi.

     2. Якщо доход вiд особистої дiяльностi, здiйснюваної працiвником мистецтва або спортсменом у цiй своїй якостi, нараховується не самому працiвнику мистецтва чи спортсмену, а iншiй особi, цей доход може, незалежно вiд положень статей 7 i 14 цiєї Конвенцiї, оподатковуватися у Договiрнiй Державi, в якiй здiйснюється дiяльнiсть працiвника мистецтва чи спортсмена.

     3. Доход, одержаний резидентом Договiрної Держави вiд його дiяльностi, здiйснюваної у другiй Договiрнiй Державi, про яку йдеться у пунктах 1 i 2 цiєї статтi, буде звiльнений вiд оподаткування у цiй другiй Державi, якщо вiзит до цiєї другої Держави фiнансується повнiстю або суттєвою мiрою за рахунок суспiльних фондiв першої згаданої Держави, її полiтико-адмiнiстративного пiдроздiлу або мiсцевого органу влади, або якщо ця дiяльнiсть здiйснюється на пiдставi угоди або домовленостi про культурне спiвробiтництво, укладеної мiж Урядами Договiрних Держав.

Стаття 17
Пенсiї

     1. Вiдповiдно до положень пункту 2 статтi 18 цiєї Конвенцiї пенсiї та iншi подiбнi винагороди, та ренти, що виникають у Договiрнiй Державi i сплачуються резиденту другої Договiрної Держави, можуть оподатковуватись у першiй згаданiй Державi.

     2. Термiн "рента" означає встановлену суму, що сплачується фiзичнiй особi перiодично у зазначенi термiни протягом строку життя чи протягом визначеного або установленого перiоду часу згiдно iз зобов'язаннями здiйснювати платежi в обмiн на адекватну та повну компенсацiю у грошах або грошовiй вартостi.

     3. Незважаючи на положення пункту 1 цiєї статтi, пенсiї та iншi подiбнi винагороди, а також будь-якi ренти, що сплачуються за державною програмою, яка є частиною системи соцiального забезпечення Договiрної Держави, її полiтико-адмiнiстративного пiдроздiлу або мiсцевого органу влади, пiдлягають оподаткуванню тiльки в цiй Державi.

Стаття 18
Державна служба

     1. a) Заробiтна плата, платня та iнша подiбна винагорода, iнша нiж пенсiя, що сплачується Договiрною Державою або її полiтико-адмiнiстративним пiдроздiлом, або мiсцевим органом влади будь-якiй фiзичнiй особi за службу, здiйснювану для цiєї Держави або її полiтико-адмiнiстративного пiдроздiлу, або мiсцевого органу влади, оподатковується тiльки в цiй Державi.

     b) Однак, така заробiтна плата, платня та iнша подiбна винагорода оподатковується тiльки в другiй Договiрнiй Державi, якщо служба здiйснюється в цiй Державi i фiзична особа є резидентом цiєї Держави, яка:

       (i) є нацiональною особою цiєї Держави; або
       (ii) не стала резидентом цiєї Держави тiльки з метою здiйснення служби.

     2. a) Будь-яка пенсiя, яка сплачується Договiрною Державою або її полiтико-адмiнiстративним пiдроздiлом, або мiсцевим органом влади, або iз створених ними фондiв фiзичнiй особi за службу, здiйснювану для цiєї Держави або її полiтико-адмiнiстративного пiдроздiлу, або мiсцевого органу влади, оподатковується тiльки в цiй Державi.

     b) Однак, така пенсiя оподатковується тiльки в другiй Договiрнiй Державi, якщо фiзична особа є резидентом i нацiональною особою цiєї Держави.

     3. Положення статей 14, 15, 16 i 17 цiєї Конвенцiї застосовуються до заробiтної плати, платнi та iншої подiбної винагороди, а також до пенсiй стосовно служби, що здiйснюється у зв'язку з проведенням пiдприємницької дiяльностi Договiрною Державою або її полiтико-адмiнiстративним пiдроздiлом, або мiсцевим органом влади.

Стаття 19
Студенти

     Студент або стажувальник, який перебуває у Договiрнiй Державi виключно з метою одержання освiти або навчання, i який є або був безпосередньо до приїзду резидентом другої Договiрної Держави, звiльняється вiд оподаткування у першiй згаданiй Державi стосовно платежiв, що одержуються за межами першої згаданої Держави для цiлей його проживання, одержання освiти або навчання.

Стаття 20
Iншi доходи

     1. Види доходiв резидента Договiрної Держави, де б вони не виникали, про якi не йдеться у попереднiх статтях цiєї Конвенцiї, будуть оподатковуватись тiльки у цiй Державi.

     2. Положення пункту 1 цiєї статтi не застосовуються до доходiв, iнших нiж доходи вiд нерухомого майна, визначеного у пунктi 2 статтi 6 цiєї Конвенцiї, якщо одержувач таких доходiв є резидентом Договiрної Держави, здiйснює пiдприємницьку дiяльнiсть у другiй Договiрнiй Державi через розташоване в нiй постiйне представництво, i право або майно, у зв'язку з яким одержано доход, дiйсно пов'язанi з таким постiйним представництвом. У такому випадку застосовуються положення статтi 7 цiєї Конвенцiї.

     3. Незважаючи на положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi, види доходiв резидента Договiрної Держави, про якi не йдеться у попереднiх статтях цiєї Конвенцiї i якi виникають у другiй Договiрнiй Державi, можуть також оподатковуватися у цiй другiй Державi.

Стаття 21
Усунення подвiйного оподаткування

     Подвiйне оподаткування усувається таким чином:

     a) у Пiвденнiй Африцi, вiдповiдно до положень законодавства Пiвденної Африки стосовно вирахування податкiв, сплачених у будь-якiй iншiй, нiж Пiвденна Африка, країнi, український податок, що сплачується резидентами Пiвденної Африки стосовно доходiв, якi оподатковуються в Українi вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї, пiдлягає вирахуванню з податкiв, якi повиннi сплачуватися вiдповiдно до податкового законодавства Пiвденної Африки. Однак, таке вирахування не повинно перевищувати суму, яка спiввiдноситься iз загальною сумою сплачуваного пiвденно-африканського податку у тiй самiй пропорцiї, у якiй цей доход спiввiдноситься iз загальним доходом.

     b) в Українi, якщо резидент України отримує доходи, якi вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї можуть оподатковуватися у Пiвденнiй Африцi, Україна дозволяє вирахувати з податку на доход цього резидента суму, що дорiвнює сплаченому пiвденно-африканському податку. Таке вирахування, однак, не повинно перевищувати суму податку, яка повинна була б сплачуватись в Українi стосовно доходу такого резидента.

Стаття 22
Недискримiнацiя

     1. Нацiональнi особи Договiрної Держави не будуть пiдлягати у другiй Договiрнiй Державi будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, iншому або бiльш обтяжливому, нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким пiддаються або можуть пiддаватися нацiональнi особи цiєї другої Держави за тих же обставин, зокрема з точки зору резиденцiї. Це положення, незважаючи на положення статтi 1 цiєї Конвенцiї, також застосовується до осiб, якi не є резидентами однiєї або обох Договiрних Держав.

     2. Особи без громадянства, якi є резидентами Договiрної Держави, не будуть пiддаватися в жоднiй з Договiрних Держав будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, iншому або бiльш обтяжливому, нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким пiддаються або можуть пiддаватись нацiональнi особи цiєї Держави за тих же обставин, зокрема з точки зору резиденцiї.

     3. Оподаткування постiйного представництва, яке пiдприємство Договiрної Держави має в другiй Договiрнiй Державi, не буде менш сприятливим у цiй другiй Державi, нiж оподаткування пiдприємств цiєї другої Держави, якi здiйснюють подiбну дiяльнiсть. Це положення не повинно тлумачитися, як зобов'язання Договiрної Держави надавати резидентам другої Договiрної Держави будь-якi персональнi пiльги, звiльнення та знижки в оподаткуваннi на пiдставi громадянського статусу або сiмейних зобов'язань, якi вона надає своїм власним резидентам.

     4. За винятком випадкiв, коли застосовуються положення пункту 1 статтi 9, пункту 7 статтi 11 або пункту 6 статтi 12 цiєї Конвенцiї, проценти, роялтi та iншi виплати, що сплачуються пiдприємством Договiрної Держави резиденту другої Договiрної Держави, з метою визначення оподатковуваного прибутку такого пiдприємства повиннi обчислюватися за таких же умов, за яких вони б сплачувалися резиденту першої згаданої Держави.

     5. Пiдприємства Договiрної Держави, капiтал яких повнiстю або частково належить або контролюється прямо чи посередньо одним або кiлькома резидентами другої Договiрної Держави, не будуть пiддаватися в першiй згаданiй Державi будь-якому оподаткуванню або пов'язаному з ним зобов'язанню, яке є iншим або бiльш обтяжливим, нiж оподаткування i пов'язанi з ним зобов'язання, яким пiддаються або можуть пiддаватися iншi подiбнi пiдприємства першої згаданої Держави.

     6. Нiщо у цiй статтi, не буде перешкоджати Пiвденнiй Африцi стягувати з прибутку, який вiдноситься до постiйного представництва у Пiвденнiй Африцi компанiї, яка є резидентом України, податок за ставкою, що не перевищує ставку звичайного податку з компанiй бiльш, нiж на п'ять процентних пунктiв.

     7. Положення цiєї статтi, незважаючи на положення статтi 2 цiєї Конвенцiї, застосовуються до податкiв будь-якого роду i виду.

Стаття 23
Процедура взаємного узгодження

     1. Якщо особа вважає, що дiї однiєї або обох Договiрних Держав призводять або призведуть до її оподаткування не у вiдповiдностi до положень цiєї Конвенцiї, ця особа може, незалежно вiд засобiв захисту, передбачених нацiональним законодавством цих Держав, подати свiй випадок до компетентних органiв Договiрної Держави, резидентом якої вона є, або, якщо її випадок пiдпадає пiд дiю пункту 1 статтi 22 цiєї Конвенцiї, тiєї Договiрної Держави, нацiональною особою якої особа є. Справа повинна бути подана протягом трьох рокiв з моменту першого повiдомлення про дiї, що призводять до оподаткування, що не вiдповiдає положенням цiєї Конвенцiї.

     2. Компетентний орган прагнутиме, якщо вiн вважатиме заперечення обгрунтованим i якщо вiн сам не зможе дiйти до задовiльного рiшення, вирiшити випадок за взаємною згодою з компетентним органом другої Договiрної Держави з метою уникнення оподаткування, яке не вiдповiдає цiй Конвенцiї. Будь-яка досягнута домовленiсть повинна виконуватися незалежно вiд будь-яких обмежень часу, передбачених внутрiшнiм законодавством Договiрних Держав.

     3. Компетентнi органи Договiрних Держав будуть прагнути вирiшити за взаємною згодою будь-якi труднощi або сумнiви, що виникають при тлумаченнi або застосуваннi Конвенцiї.

     4. Компетентнi органи Договiрних Держав можуть вступати в прямi контакти один з одним з метою досягнення згоди в розумiннi попереднiх пунктiв. Якщо для досягнення згоди доцiльно буде органiзувати усний обмiн думками, то такий обмiн може вiдбутися в рамках засiдання спiльної комiсiї у складi представникiв компетентних органiв Договiрних Держав.

Стаття 24
Обмiн iнформацiєю

     1. Компетентнi органи Договiрних Держав обмiнюються iнформацiєю, необхiдною для виконання положень цiєї Конвенцiї або нацiональних законодавств стосовно податкiв будь-якого роду i виду, що справляються Договiрною Державою або її полiтико-адмiнiстративними пiдроздiлами або мiсцевими органами влади тiєю мiрою, якою оподаткування не суперечить цiй Конвенцiї, зокрема, для попередження шахрайства i полегшення застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Обмiн iнформацiєю не обмежується статтею 1 i 2 цiєї Конвенцiї. Будь-яка iнформацiя, одержана Договiрною Державою, буде вважатися конфiденцiйною i буде розкрита тiльки особам або органам (включаючи суди i адмiнiстративнi органи), що пов'язанi з нарахуванням або збором, примусовим стягненням або судовим переслiдуванням, або розглядом апеляцiй стосовно податкiв, згаданих у першому реченнi. Такi особи або органи будуть використовувати iнформацiю тiльки для таких цiлей. Вони можуть розкривати iнформацiю в ходi вiдкритого судового засiдання або при прийняттi судових рiшень.

     2. У жодному випадку положення пункту 1 цiєї статтi не будуть тлумачитися як такi, що покладають на Договiрнi Держави зобов'язання:

     a) здiйснювати адмiнiстративнi заходи, такi, що вiдрiзняються вiд законiв або адмiнiстративної практики цiєї або другої Договiрної Держави;

     b) надавати iнформацiю, яку неможливо одержати за законодавством або у ходi звичайного управлiння у цiй або другiй Договiрнiй Державi;

     c) надавати iнформацiю, яка буде розкривати будь-яку торговельну, пiдприємницьку, промислову, комерцiйну або професiйну таємницю або торговельний процес, або iнформацiю, розкриття якої могло б зашкодити громадському порядку.

Стаття 25
Допомога у зборi податкiв

     1. Договiрнi Держави беруть на себе зобов'язання надавати допомогу одна однiй у зборi податкiв, якi повиннi сплачуватися платником податкiв, у тому розмiрi, в якому сума податку була остаточно визначена згiдно з законодавством Договiрної Держави, яка робить запит щодо надання допомоги.

     2. У разi, коли запит Договiрної Держави щодо збору податкiв був прийнятий другою Договiрною Державою, такi податки повиннi збиратися цiєю другою Державою в межах, дозволених її внутрiшнiм законодавством.

     3. Вимоги, якi є предметом запиту щодо надання допомоги, не повиннi мати прiоритет над податками, що належать до сплати у Договiрнiй Державi, яка надає допомогу, а положення пункту 1 статтi 24 цiєї Конвенцiї повиннi також застосовуватися до будь-якої iнформацiї, яка на пiдставi цiєї статтi надається компетентному органу Договiрної Держави.

     4. Будь-який запит щодо збору податкiв Договiрною Державою повинен супроводжуватися посвiдченням, необхiдним згiдно з законодавством цiєї Держави для установлення того, що податки, якi повиннi сплачуватися платником податкiв, були остаточно визначенi.

     5. У разi, коли податкова вимога Договiрної Держави не була остаточно визначена з причин її оскарження або iнших судових розглядiв, ця Держава може з метою захисту її надходжень просити другу Договiрну Державу здiйснити такi промiжнi мiри для збереження таких надходжень вiд її iменi, якi друга Держава може здiйснити згiдно з законодавством цiєї другої Держави. Якщо такий запит приймається другою Державою, такi промiжнi мiри повиннi здiйснюватися цiєю другою Державою у тому обсязi, як це дозволяється її внутрiшнiм законодавством.

     6. Запит, про який йдеться у пунктах 4 або 5 цiєї статтi, повинен робитися Договiрною Державою тiльки стосовно тiєї частини майна цього платника податку, який повинен сплатити податок, яка недоступна у цiй Державi для вiдшкодування належних податкiв.

     7. Договiрна Держава, у якiй податок вiдшкодовується вiдповiдно до положень цiєї статтi, повинна негайно переслати Договiрнiй Державi, вiд iменi якої справлявся податок, вiдшкодовану таким чином суму за мiнусом, у разi необхiдностi, суми додаткових витрат, про якi йдеться у пiдпунктi b) пункту 8 цiєї статтi.

     8. Зрозумiло, що у разi, коли немає iншої домовленостi мiж компетентними органами обох Договiрних Держав,

     a) звичайнi витрати, понесенi Договiрною Державою у ходi надання допомоги, повиннi покриватися цiєю Державою,

     b) додатковi витрати, понесенi Договiрною Державою у ходi надання допомоги, повиннi покриватися другою Державою i повиннi сплачуватися незалежно вiд суми, яку було зiбрано вiд її iменi першою згаданою Державою.

     Як тiльки Договiрна Держава погоджується понести додатковi витрати, вона повинна повiдомити про це другу Договiрну Державу та визначити пiдраховану суму таких витрат. Компетентнi органи Договiрних Держав можуть встановлювати спосiб застосування цього пункту.

     9. У цiй статтi термiн "податки" означає податки, на якi поширюється ця Конвенцiя i включає будь-якi проценти i штрафи, якi вiдносяться до них.

Стаття 26
Члени дипломатичних представництв i консульських установ

     Нiщо у цiй Конвенцiї не буде зачiпати податкових привiлеїв, наданих членам дипломатичних представництв або консульських установ, наданих за загальними нормами мiжнародного права або на пiдставi положень спецiальних угод.

Стаття 27
Набуття чинностi

     1. Кожна iз Договiрних Держав повiдомить одна одну по дипломатичних каналах про завершення необхiдних вiдповiдно до внутрiшнього законодавства процедур набуття чинностi цiєю Конвенцiєю. Ця Конвенцiя набуває чинностi у день одержання останнього такого повiдомлення.

     2. Положення цiєї Конвенцiї будуть застосовуватися:

     a) стосовно податкiв, утриманих у джерела щодо сум, якi сплачуються або кредитуються з або пiсля першого сiчня, наступного за датою набуття Конвенцiєю чинностi; та

     b) стосовно iнших податкiв за податковi перiоди, починаючи з або пiсля першого сiчня, наступного за датою набуття Конвенцiєю чинностi.

Стаття 28
Завершення чинностi

     1. Ця Конвенцiя буде залишатися чинною до припинення її дiї однiєю з Договiрних Держав. Кожна Договiрна Держава може припинити дiю Конвенцiї шляхом передачi через дипломатичнi канали письмового повiдомлення про припинення дiї принаймнi за шiсть мiсяцiв до закiнчення будь-якого календарного року, що починається пiсля закiнчення п'яти рокiв пiсля дня набуття чинностi Конвенцiєю.

     2. У такому випадку чиннiсть Конвенцiї буде припинено:

     a) стосовно податкiв, утриманих у джерела щодо сум, якi сплачуються або кредитуються пiсля закiнчення календарного року, у якому було подано таке повiдомлення; та

     b) стосовно iнших податкiв за податковi перiоди, починаючи пiсля закiнчення календарного року, у якому було подано таке повiдомлення.

     На засвiдчення чого тi, що нижче пiдписалися, вiдповiдним чином на те уповноваженi, пiдписали цю Конвенцiю.

     Вчинено у двох примiрниках у м. Київ 28 дня серпня 2003 року українською та англiйською мовами, причому обидва тексти рiвно автентичнi.

За Кабiнет Мiнiстрiв України

За Уряд Пiвденно-Африканської Республiки

 

ПРОТОКОЛ

     Пiд час пiдписання Конвенцiї мiж Урядом Пiвденно-Африканської Республiки i Кабiнетом Мiнiстрiв України про уникнення подвiйного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податкiв на доходи тi, що нижче пiдписалися, домовились про те, що викладенi нижче положення повиннi становити невiд'ємну частину Конвенцiї.

     Стосовно статтi 22 цiєї Конвенцiї зрозумiло, що положення пункту 6 беруть до уваги той факт, що пiвденно-африканський фiлiал пiдприємства нерезидента пiдлягає оподаткуванню у Пiвденнiй Африцi звичайним податком по ставцi 35 вiдсоткiв. Нацiональна компанiя пiдлягає оподаткуванню по ставцi 30 вiдсоткiв. Однак, вона повинна сплачувати вторинний податок з компанiй по ставцi 12,5 вiдсоткiв у разi розподiлення прибутку. Компанiя-нерезидент звiльняється вiд стягнення вторинного податку з компанiї стосовно прибутку її вiддiлення у Пiвденнiй Африцi.

     На засвiдчення чого тi, що нижче пiдписалися, вiдповiдним чином на те уповноваженi, пiдписали цей Протокол.

     Вчинено у двох примiрниках у м. Київ 28 дня серпня 2003 року українською та англiйською мовами, причому обидва тексти є автентичнi.

За Кабiнет Мiнiстрiв України

За Уряд Пiвденно-Африканської Республiки