ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Про вимоги до змiсту гарантiйного листа банку в частинi виконання третьою особою зобов'язання перед митним органом

     1. Вiдповiдно до частини першої статтi 546 Цивiльного кодексу України вiд 16.01.03 N 435-IV (далi - ЦК України) одним зi способiв забезпечення виконання зобов'язання є гарантiя.

     Положенням статтi 47 Закону України вiд 07.12.00 N 2121-III "Про банки та банкiвську дiяльнiсть" установлено, що надання банками гарантiй, якi передбачають їх виконання в грошовiй формi, потребує обов'язкової наявностi у банка-гаранта банкiвської лiцензiї.

     2. Згiдно з вимогами статтi 560 ЦК України за гарантiєю банк (гарант) гарантує перед кредитором (бенефiцiаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант вiдповiдає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

     Тобто, гарантiя є закрiпленим письмово одностороннiм зобов'язанням, вiдповiдно до якого гарант зобов'язується бенефiцiару виконати забезпечене банкiвською гарантiєю зобов'язання в разi його порушення принципалом.

     У той же час вид вiдповiдальностi гаранта за зобов'язанням принципала прямо не визначено в ЦК України.

     З огляду на зазначене, з метою уникнення непорозумiнь при визначеннi виду вiдповiдальностi (часткова, солiдарна або субсидiарна) гаранта перед кредитором за зобов'язанням принципала, а також через неприйнятнiсть для митного органу (кредитора) субсидiарного або часткового виду вiдповiдальностi у гарантiйному листi повинно бути зазначено, що банк несе по зазначеному гарантiйному зобов'язанню солiдарну (разом з принципалом) вiдповiдальнiсть.

     3. Диспозицiями норм, викладених у статтi 561 ЦК України, визначено, що гарантiя:

     - дiє протягом строку, на який вона видана;

     - є чинною вiд дня її видачi, якщо в нiй не встановлено iнше;

     - не може бути вiдкликана гарантом, якщо в нiй не встановлено iнше.

     Зважаючи на викладене, у гарантiйному листi банка обов'язково зазначається строк на який видано гарантiю (строк чинностi гарантiї); може зазначитись iнший прийнятний для митного органу (кредитора) момент набрання чинностi гарантiєю, нiж дата її видання.

     За загальним правилом, гарантiйний лист банку не повинен мiстити умов, за яких гарантiя може бути вiдкликана. У той же час допускається, що цей лист банку може мiстити умови, за яких гарантiя може бути вiдкликана та якi повиннi бути прийнятнi для митного органу.

     4. Положеннями статтi 563 ЦК України передбачено, зокрема, що в разi порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантiєю, гарант зобов'язаний сплатити кредиторовi грошову суму вiдповiдно до умов гарантiї; кредитор не може передавати iншiй особi право вимоги до гаранта, якщо iнше не встановлено гарантiєю.

     Iз зазначеного випливає, що в гарантiйному листi обов'язково зазначається грошова сума, яка пiдлягає сплатi гарантом (банком) кредиторовi (митному органу) у разi порушення боржником умов гарантiї, якi також повиннi бути зазначенi в гарантiйному листi.

     За загальним правилом, права бенефiцiара за банкiвською гарантiєю не пiдлягають переданню iншим особам. Разом з тим, беручи до уваги диспозитивний характер цiєї норми, гарантiєю може бути передбачено право кредитора передати право вимоги до гаранта iншiй особi.

     5. Частиною другою статтi 564 ЦК України встановлено, що гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантiї строк, а в разi його вiдсутностi - у розумний строк i встановити вiдповiднiсть вимоги та доданих до неї документiв умовам гарантiї.

     З огляду на те, що поняття "розумний строк" є оцiночною категорiєю й не дає можливостi конкретизувати промiжок часу, протягом якого гарант повинен розглянути вимогу кредитора (митного органу), є доцiльним, щоб у гарантiйному листi був зазначений строк розгляду банком вимоги митного органу на випадок порушення принципалом зобов'язання, забезпеченого цим гарантiйним листом.

     6. Статтею 566 ЦК України закрiплено, що:

     - обов'язок гаранта перед кредитором обмежується сплатою суми, на яку видано гарантiю;

     - у разi порушення гарантом свого обов'язку його вiдповiдальнiсть перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантiю, якщо iнше не встановлено в гарантiї.

     Положеннями цiєї статтi розмежовуються саме зобов'язання гаранта (сплатити суму, на яку видано гарантiю) та вiдповiдальнiсть гаранта за невиконання або неналежне виконання ним цього зобов'язання.

     У першому випадку обсяг зобов'язання, що пiдлягає виконанню, не може виходити за межi суми, яку визначено в гарантiйному листi.

     У другому випадку регламентується вiдповiдальнiсть гаранта за порушення ним самим гарантiйного зобов'язання (щодо сплати гарантованої суми).

     При цьому, за загальним правилом, вiдповiдальнiсть гаранта за порушення гарантiйного зобов'язання, не обмежується сумою гарантiї, якщо iнше не передбачено гарантiйним листом.

     Тобто, у гарантiйному листi може бути визначена сума, якою обмежується вiдповiдальнiсть банку за порушення ним гарантiйного зобов'язання перед митним органом.

     Разом з тим, у будь-якому разi гарант за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язкiв, як i будь-який iнший звичайний боржник, несе вiдповiдальнiсть у порядку та на умовах, передбачених главою 51 "Правовi наслiдки порушення зобов'язання. Вiдповiдальнiсть за порушення зобов'язання" ЦК України.