КОНСУЛЬСЬКА КОНВЕНЦIЯ

мiж Україною та Iталiйською Республiкою

     Україна та Iталiйська Республiка, далi "Договiрнi Сторони",

     керуючись бажанням розвивати консульськi зносини, сприяти захисту прав та iнтересiв обох держав, їх громадян та юридичних осiб, змiцненню вiдносин дружби i спiвробiтництва мiж Договiрними Сторонами,

     пiдтверджуючи, що з питань, якi не обумовленi в цiй Конвенцiї, будуть застосовуватись норми мiжнародних договорiв, якi чиннi для обох Договiрних Сторiн, та, зокрема, положення Вiденської Конвенцiї про консульськi зносини вiд 24 квiтня 1963 року, а також норми мiжнародного звичаєвого права,

     домовилися про таке:

РОЗДIЛ I
ПОПЕРЕДНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1
Визначення

     У цiй Конвенцiї наведенi нижче термiни мають такi значення:

     a) "акредитуюча держава" означає Договiрну Сторону, яка призначає консульських посадових осiб;

     b) "держава перебування" означає Договiрну Сторону, на територiї якої консульськi посадовi особи виконують свої функцiї;

     c) "консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, вiце-консульство, консульське агентство;

     d) "консульський округ" означає територiю, вiдведену консульськiй установi для виконання консульських функцiй;

     e) "глава консульської установи" означає особу, якiй доручено дiяти у цьому статусi;

     f) "консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якiй доручено виконувати консульськi функцiї;

     g) "консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адмiнiстративнi або технiчнi обов'язки в консульськiй установi;

     h) "працiвник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, зайняту у господарськiй службi консульської установи;

     i) "працiвник консульської установи" означає консульських посадових осiб, консульських службовцiв та працiвникiв обслуговуючого персоналу;

     j) "працiвник консульського персоналу" означає консульських посадових осiб, за винятком глави консульської установи, а також консульських службовцiв i працiвникiв обслуговуючого персоналу;

     k) "член особистого персоналу" означає особу, яка зайнята виключно на особистiй службi у працiвника консульської установи;

     l) "член сiм'ї" означає дружину (чоловiка), дiтей, батькiв працiвника консульської установи, якi законно знаходяться на його утриманнi та проживають разом з ним;

     m) "консульськi примiщення" означає будинки або частини будинкiв, включно з прилеглими до них земельними дiлянками, якi використовуються виключно для цiлей консульської установи, незалежно вiд того, чиєю власнiстю вони є, а також резиденцiю глави консульської установи;

     n) "консульськi архiви" означають усi папери, документи, кореспонденцiю, книги, фiльми, технiчнi засоби накопичення, зберiгання i використання iнформацiї, реєстри консульської установи, включаючи комп'ютеризованi, шифри i коди, картотеки та будь-якi предмети обстановки, призначенi для забезпечення їхньої охорони i зберiгання;

     o) "судно акредитуючої держави" означає будь-яке морське або рiчкове судно, зареєстроване згiдно з законодавством акредитуючої держави, включно з тими, якi є власнiстю акредитуючої держави, за винятком вiйськових суден;

     p) "повiтряне судно акредитуючої держави" означає будь-яке повiтряне судно, зареєстроване згiдно з цивiльним законодавством акредитуючої держави, включаючи таке, яке належить акредитуючiй державi, за винятком вiйськових повiтряних суден.

РОЗДIЛ II
СТВОРЕННЯ КОНСУЛЬСЬКИХ УСТАНОВ, ПРИЗНАЧЕННЯ КОНСУЛЬСЬКИХ ПОСАДОВИХ ОСIБ ТА СЛУЖБОВЦIВ I ЗДIЙСНЕННЯ КОНСУЛЬСЬКИХ ФУНКЦIЙ

Стаття 2
Вiдкриття консульської установи

     1. Консульська установа може бути вiдкрита на територiї держави перебування тiльки за згодою цiєї держави.

     2. Мiсце знаходження консульської установи, її клас i консульський округ визначаються акредитуючою державою i пiдлягають ухваленню державою перебування.

     3. Подальшi змiни у мiсцезнаходженнi консульської установи, її класу i округу не можуть бути здiйсненi акредитуючою державою без згоди держави перебування.

     4. Згода держави перебування також вимагається, якщо консульська установа має намiр вiдкрити своє вiддiлення за межами населеного пункту, в якому вона знаходиться.

     5. За вiдсутностi конкретної домовленостi про чисельнiсть консульського персоналу держава перебування може запропонувати, щоб чисельнiсть персоналу була у межах, якi вона вважає розумними i нормальними, враховуючи обставини та умови, якi iснують у консульському окрузi, та потреби консульської установи.

Стаття 3
Призначення i виконання функцiй консульськими посадовими особами та консульськими службовцями

     1. Призначення i допущення глави консульської установи:

     a) акредитуюча держава передає Мiнiстерству закордонних справ держави перебування консульський патент про призначення глави консульської установи;

     b) пiсля подання консульського патенту держава перебування видає главi консульської установи екзекватуру безоплатно та в можливо короткий строк;

     c) якщо держава перебування вiдмовляється видати екзекватуру, вона не зобов'язана повiдомляти акредитуючiй державi пiдстави такої вiдмови;

     d) глава консульської установи може приступати до виконання своїх обов'язкiв пiсля того, як держава перебування видасть екзекватуру;

     e) держава перебування до видачi екзекватури може дозволити главi консульської установи тимчасово виконувати свої функцiї;

     f) пiсля видачi главi консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати його функцiї держава перебування невiдкладно сповiщає органи влади консульського округу i вживає необхiдних заходiв, щоб глава консульської установи мiг виконувати його консульськi обов'язки i користуватися правами, пiльгами, привiлеями та iмунiтетами, передбаченими цiєю Конвенцiєю.

     2. Призначення консульських посадових осiб та консульських службовцiв:

     a) акредитуюча держава заздалегiдь повiдомляє компетентнi органи влади держави перебування про призначення консульських посадових осiб та консульських службовцiв;

     b) держава перебування надає дозвiл консульським посадовим особам, якi не є главою консульської установи, на виконання їх консульських функцiй;

     c) якщо держава перебування вiдмовляється надати дозвiл на виконання консульських функцiй, вона не зобов'язана повiдомляти акредитуючiй державi пiдстави такої вiдмови;

     d) консульська посадова особа, яка не є главою установи, може виконувати свої обов'язки лише пiсля того, як держава перебування надасть їй дозвiл;

     e) держава перебування до видачi дозволу може дозволити консульськiй посадовiй особi тимчасово виконувати свої функцiї;

     f) пiсля видачi консульськiй посадовiй особi дозволу або тимчасового дозволу виконувати свої консульськi функцiї держава перебування невiдкладно сповiщає органи влади консульського округу i вживає необхiдних заходiв, щоб консульська посадова особа могла приступити до виконання своїх обов'язкiв i користуватися правами, пiльгами, привiлеями та iмунiтетами, передбаченими цiєю Конвенцiєю.

Стаття 4
Повiдомлення державi перебування про призначення, прибуття та вiдбуття

     1. Акредитуюча держава заздалегiдь письмово повiдомляє Мiнiстерство закордонних справ держави перебування про таке:

     a) прiзвище, iм'я, громадянство, ранг, посаду працiвникiв консульської установи, дату їх прибуття та остаточного вiдбуття, або припинення їх функцiй, а також про будь-яку змiну їх статусу, яка може мати мiсце пiд час їх роботи у консульськiй установi;

     b) прiзвище, iм'я, громадянство, дату прибуття та остаточного вiдбуття членiв сiм'ї працiвникiв консульської установи, а також про те, що та чи iнша особа стає або перестає бути членом сiм'ї.

     2. Згодом держава перебування може вiдмовитись визнавати будь-яку особу працiвником консульської установи. В цьому випадку акредитуюча держава вiдкликає особу, про яку йдеться, або припиняє її функцiї у консульськiй установi.

     3. Компетентнi органи влади держави перебування видають працiвникам консульської установи та членам їх сiмей, за винятком тих, якi є громадянами держави перебування або постiйно проживають в нiй, безоплатно, згiдно зi встановленим порядком цiєї держави, посвiдчення особи, яке пiдтверджує їх статус працiвникiв консульської установи або членiв їх сiмей.

Стаття 5
Громадянство консульських посадових осiб

     1. Консульськi посадовi особи мають бути виключно громадянами акредитуючої держави.

     2. Громадяни акредитуючої держави, якi постiйно проживають в державi перебування, не можуть бути консульськими посадовими особами.

Стаття 6
Тимчасове виконання обов'язкiв глави консульської установи

     1. Члени дипломатичного персоналу дипломатичної мiсiї акредитуючої держави у державi перебування, консульськi посадовi особи i консульськi службовцi можуть тимчасово виконувати обов'язки глави консульської установи у випадку, коли сам глава консульської установи не може виконувати свої функцiї, а також у випадку, коли мiсце глави консульської установи є вакантним.

     2. Той, хто тимчасово виконує обов'язки глави консульської установи може, повiдомивши про це вiдповiднi органи держави перебування, виконувати свої функцiї та застосовувати положення цiєї Конвенцiї, доки глава не повернеться до своїх обов'язкiв або не буде призначено iншого главу консульської установи.

     3. Член дипломатичного персоналу дипломатичної мiсiї акредитуючої держави в державi перебування, якого призначили тимчасово керувати консульською установою на умовах, зазначених у пунктi 1 цiєї статтi, продовжує користуватися дипломатичними привiлеями та iмунiтетами.

РОЗДIЛ III
ПIЛЬГИ, ПРИВIЛЕЇ ТА IМУНIТЕТИ

Стаття 7
Сприяння консульськiй установi та працiвникам консульської установи

     1. Держава перебування повинна надавати всi можливостi для виконання функцiй консульської установи.

     2. Держава перебування ставиться до працiвникiв консульської установи з належною повагою i вживає всiх необхiдних заходiв для забезпечення виконання їх функцiй вiдповiдно до цiєї Конвенцiї.

Стаття 8
Консульськi та житловi примiщення

     1. Держава перебування повинна сприяти, згiдно зi своїм законодавством, акредитуючiй державi у придбаннi або у будiвництвi на своїй територiї примiщень, необхiдних для її консульської установи, або надавати допомогу останнiй у придбаннi примiщень iншим шляхом.

     2. Держава перебування повинна також, у випадку необхiдностi, надавати допомогу консульськiй установi у придбаннi вiдповiдних житлових примiщень для її працiвникiв.

     3. Положення цiєї статтi не звiльняють акредитуючу державу вiд вiдповiдальностi за недотримання правил будiвництва i мiського планування стосовно територiї, де розташоване нерухоме майно.

Стаття 9
Недоторканнiсть консульських примiщень i резиденцiї глави консульської установи

     1. Консульськi примiщення i резиденцiя глави консульської установи є недоторканними. Представники органiв влади держави перебування можуть заходити туди лише за згодою глави консульської установи або глави дипломатичного представництва акредитуючої держави у державi перебування або особи, призначеної ними.

     2. Однак у випадку пожежi чи стихiйного лиха, яке вимагає негайних заходiв захисту, згода глави консульської установи може передбачатися.

     3. Держава перебування вживатиме всiх необхiдних заходiв для захисту консульських примiщень та житлових примiщень консульських посадових осiб вiд вторгнень або заподiяння шкоди та для запобiгання порушенню спокою консульської установи або образи її гiдностi.

Стаття 10
Звiльнення майна консульської установи вiд податкiв i зборiв

     1. Акредитуюча держава звiльняється у державi перебування вiд будь-яких податкiв i зборiв, що стягуються державними та мiсцевими органами влади за:

     a) придбання у власнiсть, у володiння або для використання, власнiсть, володiння, використання, утримання земельних дiлянок, нерухомого майна, будiвництво та поточний ремонт будiвель або упорядкування земельних дiлянок, призначених або якi необхiднi виключно для службових потреб консульської установи або для резиденцiї глави консульської установи, який є кадровим службовцем;

     b) придбання, власнiсть, володiння або використання згiдно iз законодавчими нормами та правилами держави перебування будь-якого рухомого майна, в тому числi транспортних засобiв, призначених або необхiдних виключно для службових потреб консульської установи, при цьому звiльнення вiд зборiв та вiд податкiв у випадку ввезення або вивезення вiдбувається виключно вiдповiдно до пiдпункту a) пункту 1 статтi 28 цiєї Конвенцiї.

     2. Звiльнення, зазначене у пунктi 1 цiєї статтi, не стосується податкiв i зборiв, встановлених та сплачених у порядку винагороди за надання конкретних послуг.

     3. Звiльнення вiд податкiв, про якi йдеться у пунктi 1 цiєї статтi, не стосується податкiв i зборiв якi, згiдно з законами та правилами держави перебування, сплачуються особою, яка укладає контракт з акредитуючою державою або з особою, уповноваженою дiяти вiд iменi цiєї держави.

Стаття 11
Звiльнення вiд конфiскацiї

     1. Консульськi примiщення, предмети їх обстановки, усе рухоме i нерухоме майно консульської установи, враховуючи засоби пересування, звiльняються вiд будьякої форми конфiскацiї.

     2. Вищезгаданi примiщення не звiльняються вiд вiдчуження для цiлей нацiональної оборони або громадських потреб згiдно iз законодавством держави перебування. Якщо вiдчуження необхiдне для таких цiлей i, у разi, якщо акредитуюча держава є власником консульських примiщень, останнiй невiдкладно пересилається вiдповiдна та ефективна компенсацiя, яку можна вiльно переказати до зазначеної держави у межах розумного перiоду часу i без будь-якого обмеження.

     3. Держава перебування вживає необхiдних заходiв для того, щоб полегшити акредитуючiй державi, яка є власником або орендарем вiдчужених примiщень, переобладнання консульської установи, таким чином, щоб не перешкоджати виконанню консульських функцiй.

Стаття 12
Недоторканнiсть консульських архiвiв та документiв

     Згiдно з визнаними принципами мiжнародного права, консульськi архiви, а також будь-який iнший документ та реєстрацiйнi книги є недоторканними в будь-який час i незалежно вiд мiсця їх знаходження. Властi держави перебування не можуть анi перевiряти, анi конфiсковувати їх, якi б не були на це причини.

Стаття 13
Користування державним прапором i гербом

     1. Консульська установа має право вивiшувати державний прапор акредитуючої держави, а у випадку Iталiї - також прапор Європейського Союзу, на консульських примiщеннях, резиденцiї глави консульської установи та на засобах пересування, якщо вони використовуються для службових потреб.

     2. Консульська установа має право встановлювати на примiщеннях консульської установи, на стiнах зовнiшньої огорожi та на резиденцiї глави консульської установи державний герб i напис з назвою консульської установи на мовi акредитуючої держави i на мовi держави перебування.

     3. Кожна Договiрна Сторона гарантує повагу i захист державного прапора i герба iншої Договiрної Сторони.

Стаття 14
Свобода зносин

     1. Держава перебування дозволяє та захищає свободу зносин консульської установи для всiх офiцiйних цiлей. У зносинах з урядом, дипломатичними представництвами та iншими консульськими установами акредитуючої держави, де б вони не знаходились, консульська установа може користуватися всiма прийнятними засобами, включаючи дипломатичних або консульських кур'єрiв, дипломатичну або консульську валiзу, засоби iнформацiйного зв'язку i закодованi або шифрованi депешi. Консульська установа може встановити i користуватися радiопередавачем тiльки за згодою держави перебування.

     2. Офiцiйна кореспонденцiя консульської установи недоторканна. Офiцiйна кореспонденцiя означає всю кореспонденцiю, яка має вiдношення до консульської установи та її функцiй.

     3. Консульська валiза не може бути нi вiдкрита, нi затримана. Проте у тих випадках, коли компетентнi органи влади держави перебування мають серйознi пiдстави вважати, що валiза мiстить щось iнше, крiм кореспонденцiї, документiв i предметiв, згаданих у пунктi 4 цiєї статтi, вони можуть попросити, щоб валiза була вiдкрита в їх присутностi уповноваженим представником акредитуючої держави. Якщо представник акредитуючої держави вiдмовляється виконати це прохання, валiзу буде повернуто в мiсце вiдправлення.

     4. Мiсця, з яких складається консульська валiза, повиннi мати видимi зовнiшнi ознаки, що вказують на їх характер, i можуть мiстити лише офiцiйну кореспонденцiю, офiцiйнi документи та предмети, призначенi виключно для офiцiйного користування.

     5. Консульський кур'єр забезпечується офiцiйним документом, в якому зазначається його статус i кiлькiсть мiсць, що складають консульську валiзу. За винятком випадкiв, коли є згода держави перебування, вiн не може бути анi громадянином держави перебування, анi, якщо вiн є громадянином акредитуючої держави, особою, яка постiйно проживає в державi перебування. При виконаннi своїх функцiй консульський кур'єр знаходиться пiд захистом держави перебування. Вiн користується особистою недоторканнiстю i не пiдлягає нi арешту, нi затримцi в будь-якiй формi.

     6. Акредитуюча держава, її дипломатичне представництво або її консульська установа можуть призначати спецiальних консульських кур'єрiв (ad hoc). У таких випадках положення пункту 5 цiєї статтi також застосовуються з тим винятком, що згаданi в ньому iмунiтети припиняються у момент доставки кур'єром дорученої йому консульської валiзи за мiсцем призначення.

     7. Консульську валiзу може бути довiрено капiтану судна або командиру повiтряного судна, яке належить акредитуючiй державi. Капiтан судна або командир повiтряного судна повинен мати офiцiйний документ iз зазначенням кiлькостi мiсць, що складають консульську валiзу, але вони не вважаються консульськими кур'єрами. Працiвники консульської установи, за згодою вiдповiдних мiсцевих органiв влади, можуть вiльно та безпосередньо вручати капiтану судна або командиру повiтряного судна та одержувати вiд них консульську валiзу.

Стаття 15
Свобода пересування

     1. Держава перебування забезпечує всiм працiвникам консульської установи свободу пересування її територiєю.

     2. Положення пункту 1 цiєї статтi не застосовується до зон, в'їзд в якi забороняється або обмежується з мiркувань державної безпеки.

Стаття 16
Консульськi збори

     1. Консульська установа може стягувати за вчинення консульських дiй на територiї держави перебування збори, що передбачаються законодавством i правилами акредитуючої держави.

     2. Суми, що стягуються у формi зборiв, про якi згадується в пунктi 1 цiєї статтi, та квитанцiї щодо їх отримання звiльняються в державi перебування вiд усiх зборiв i податкiв.

Стаття 17
Сприяння консульськiй установi для виконання її функцiй

     1. Держава перебування надає консульськiй установi усього можливого сприяння для виконання її функцiй i вживає усiх необхiдних заходiв для забезпечення виконання функцiй працiвникiв консульської установи та реалiзацiї їх прав, привiлеїв та iмунiтетiв вiдповiдно до цiєї Конвенцiї.

     2. Консульськi примiщення не використовуються для цiлей, не сумiсних з виконанням консульських функцiй.

Стаття 18
Захист гiдностi консульських посадових осiб та консульських службовцiв

     Держава перебування повинна ставитися до консульських посадових осiб та консульських службовцiв з належною повагою i вживати всiх необхiдних заходiв для запобiгання будь-якому зазiханню на їхню особу, свободу i гiднiсть.

Стаття 19

Особиста недоторканнiсть консульських посадових осiб

     1. Консульськi посадовi особи не пiдлягають арешту або попередньому ув'язненню, за винятком випадку вчинення злочину, який карається позбавленням волi на строк не менш нiж п'ять рокiв, згiдно iз законодавством держави перебування i на пiдставi рiшення компетентного судового органу.

     2. За винятком випадку, зазначеного у пунктi 1 цiєї статтi, консульськi посадовi особи не можуть бути ув'язненi i не пiдлягають нiяким iншим формам обмеження особистої свободи, за винятком виконання остаточного судового рiшення.

     3. Якщо проти консульської посадової особи порушується кримiнальна справа вона повинна з'явитись в компетентнi органи влади держави перебування. Однак, при веденнi справи до неї має виявлятись повага, зважаючи на її офiцiйний статус i, за винятком випадку, зазначеного у пунктi 1 цiєї статтi, таким чином, який найменше перешкоджає виконанню консульських функцiй. Коли виникає необхiднiсть попереднього ув'язнення консульської посадової особи, згiдно пункту 1 цiєї статтi, судочинство проти неї призначається з мiнiмальною затримкою.

Стаття 20
Повiдомлення про випадки арешту або попереднього ув'язнення

     У разi арешту або попереднього ув'язнення працiвника консульського персоналу або порушення проти нього кримiнальної справи, компетентнi органи влади держави перебування негайно повiдомляють про це главi консульської установи. Якщо об'єктом такого заходу є глава консульської установи, держава перебування негайно повiдомляє про це дипломатичними каналами акредитуючу державу.

Стаття 21
Iмунiтет вiд юрисдикцiї

     1. Консульськi посадовi особи i консульськi службовцi не пiдлягають юрисдикцiї судових i адмiнiстративних органiв держави перебування щодо дiй, вчинених ними при виконаннi консульських функцiй.

     2. Однак положення пункту 1 цiєї статтi не застосовуються щодо цивiльного позову:

     a) що випливає з договору, укладеного консульською посадовою особою або консульським службовцем, за яким вони прямо чи не прямо не дiяли як агенти акредитуючої держави;

     b) третьої сторони за шкоду, завдану внаслiдок нещасного випадку у державi перебування, спричиненого транспортним засобом, судном, повiтряним судном або iншим транспортним засобом.

Стаття 22
Зобов'язання давати свiдчення

     1. Працiвники консульської установи можуть викликатись як свiдки при веденнi судових або адмiнiстративних справ. Консульськi службовцi i працiвники обслуговуючого персоналу, за винятком випадкiв, згаданих у пунктi 3 цiєї статтi, не можуть вiдмовитися давати свiдчення. Якщо консульська посадова особа вiдмовляється давати свiдчення, до неї не можуть застосовуватись жоднi примусовi заходи або покарання.

     2. Компетентний орган влади держави перебування, якому необхiднi свiдчення консульської посадової особи, не повинен створювати перешкод для виконання її консульських функцiй. Вiн може, коли це можливо, заслуховувати такi свiдчення за мiсцем проживання цiєї особи, у примiщенi консульської установи або приймати вiд неї письмовi свiдчення.

     3. Працiвники консульської установи не зобов'язанi давати свiдчення з питань, пов'язаних з виконанням їх функцiй, а також надавати офiцiйну кореспонденцiю чи документи, що стосуються їхнiх функцiй. Вони також не зобов'язанi давати свiдчення щодо роз'яснення законодавства акредитуючої держави.

Стаття 23
Вiдмова вiд привiлеїв та iмунiтетiв

     1. Акредитуюча держава може вiдмовитись вiд будь-яких привiлеїв та iмунiтетiв стосовно будь-якого працiвника консульської установи, передбачених статтями 19, 21 i 22 цiєї Конвенцiї.

     2. У всiх випадках така вiдмова має бути висловлена та повiдомлена державi перебування у письмовiй формi.

     3. Якщо консульська посадова особа або консульський службовець порушує справу щодо випадку, у разi якого вiн має право користуватись iмунiтетом вiд юрисдикцiї вiдповiдно до статтi 21 цiєї Конвенцiї, вiн не може посилатися на iмунiтет вiд юрисдикцiї у випадку зустрiчного позову, безпосередньо пов'язаного з основним позовом.

     4. Вiдмова вiд iмунiтету вiд юрисдикцiї у цивiльнiй або адмiнiстративнiй справi не тягне за собою вiдмову вiд iмунiтету у вiдношеннi виконання судових рiшень, для яких необхiдна окрема вiдмова у письмовiй формi.

Стаття 24
Звiльнення вiд реєстрацiї та вiд отримання дозволу на проживання

     1. Консульськi посадовi особи, консульськi службовцi, а також члени їхнiх сiмей, звiльняються вiд будь-якого зобов'язання, передбаченого законами i правилами держави перебування щодо реєстрацiї iноземцiв i отримання дозволу на проживання.

     2. Однак положення пункту 1 цiєї статтi не застосовуються до консульських службовцiв, якi не є постiйними службовцями акредитуючої держави або якi займаються приватною дiяльнiстю з метою отримання прибутку в державi перебування, нi до членiв їх сiмей.

Стаття 25
Звiльнення вiд отримання дозволу на працю

     1. Працiвники консульської установи у тому, що стосується виконання роботи для акредитуючої держави, звiльняються вiд будь-яких зобов'язань, пов'язаних з отриманням дозволу на працевлаштування, встановлених законодавством держави перебування щодо зайнятостi iноземної робочої сили.

     2. Члени особистого персоналу консульських посадових осiб i консульських службовцiв, якi не є громадянами держави перебування або постiйно не проживають в нiй, не можуть займатись у державi перебування нiякою приватною дiяльнiстю з метою отримання прибуткiв. Вiдповiдно до пункту 1 цiєї статтi вони звiльняються вiд зобов'язання отримувати дозвiл на працевлаштування.

     3. Особи, зазначенi у пунктi 2 цiєї статтi, повиннi залишити територiю держави перебування пiсля закiнчення термiну контракту з консульськими посадовими особами i консульськими службовцями, якщо не одержать спецiальний дозвiл на проживання i роботу вiд компетентних органiв влади держави перебування.

Стаття 26
Звiльнення вiд соцiального забезпечення

     1. За виключенням випадкiв, передбачених у пунктi 3 цiєї статтi, законодавство про соцiальне забезпечення, яке дiє в державi перебування, не розповсюджується на працiвникiв, а також на членiв їх сiмей у тому, що стосується роботи, яка виконується ними для акредитуючої держави.

     2. Звiльнення, передбачене пунктом 1 цiєї статтi, застосовується також до членiв особистого персоналу, якi працюють виключно у працiвникiв консульської установи, якщо тiльки:

     a) вони не є громадянами держави перебування i не проживають в нiй постiйно;

     b) на них поширюються постанови про соцiальне забезпечення, що дiють в акредитуючiй державi або в третiй державi.

     3. Працiвники консульської установи, наймаючи осiб, до яких звiльнення, згiдно з пунктом 2 цiєї статтi, не застосовується, дотримуються зобов'язань, якi накладаються на роботодавцiв законодавством держави перебування у галузi соцiального забезпечення.

     4. Звiльнення, передбаченi пунктами 1 i 2 цiєї статтi, не виключають участi в програмах соцiального забезпечення держави перебування на добровiльнiй основi настiльки, наскiльки це дозволяється цiєю державою.

Стаття 27
Звiльнення вiд податкiв працiвникiв консульської установи

     1. Консульськi посадовi особи i консульськi службовцi, а також члени їх сiмей, звiльняються вiд усiх податкiв i зборiв, особистих або майнових, що стягуються державними та мiсцевими органами влади, за винятком:

     a) непрямих податкiв, якi, як правило, включаються у вартiсть товарiв i послуг, включаючи податок на додану вартiсть, за винятком положень статтi 28 цiєї Конвенцiї;

     b) податкiв i зборiв на приватне нерухоме майно, що є на територiї держави перебування, за винятками положень статтi 10 цiєї Конвенцiї;

     c) податкiв i зборiв на спадщину, податкiв на перехiд майна, якi стягуються в державi перебування, за винятком положень пiдпункту b) статтi 29 цiєї Конвенцiї;

     d) податкiв i зборiв на приватнi прибутки, включаючи прибутки з капiталу, джерело яких знаходиться в державi перебування, та податкiв та зборiв на капiталовкладення у комерцiйнi або фiнансовi пiдприємства, розташованi в державi перебування;

     e) податкiв i зборiв, що стягуються за конкретнi види обслуговування, реєстрацiйного, судового i реєстрового мита, iпотечних та гербових зборiв, за винятком положень, передбачених статтею 10 цiєї Конвенцiї.

     2. Працiвники обслуговуючого персоналу звiльняються вiд податкiв i зборiв на заробiтну плату, яку вони одержують вiд акредитуючої держави за свою роботу в консульськiй установi.

     3. Положення пунктiв 1 i 2 цiєї статтi не поширюються на консульських службовцiв i працiвникiв обслуговуючого персоналу, якi є громадянами держави перебування або проживають у нiй постiйно.

     4. Працiвники консульської установи, якi наймають осiб, заробiтна плата яких не звiльняється вiд прибуткового податку в державi перебування, повиннi виконувати зобов'язання, що встановлюються законодавством цiєї держави на роботодавцiв у тому, що стосується стягнення прибуткового податку.

Стаття 28
Звiльнення вiд митних зборiв i митного огляду

     1. Згiдно зi своїм законодавством i правилами держава перебування дозволяє ввезення та вивезення iз звiльненням вiд митного оподаткування та iнших податкiв i зборiв, за винятком зборiв за зберiгання, перевезення та iнших подiбних послуг:

     a) предметiв, призначених для офiцiйного користування консульською установою;

     b) предметiв, призначених для особистого користування консульською посадовою особою i членами її сiм'ї, включаючи предмети, призначенi для облаштування;

     c) предметiв, завезених пiд час першого приїзду консульських службовцiв i працiвникiв обслуговуючого персоналу консульської установи, включаючи предмети побутового характеру.

     2. Товари широкого споживання, згаданi у пiдпунктах b) i c) пункту 1 цiєї статтi, не повиннi перебiльшувати кiлькостi, необхiдної для особистого користування вiдповiдних осiб.

     3. Особистий багаж консульських посадових осiб i членiв їх сiмей, що ввозиться ними, звiльняється вiд митного огляду. Вiн може бути оглянутий компетентними органами влади держави перебування лише у тому випадку, якщо iснують серйознi пiдстави вважати, що в ньому знаходяться iншi предмети, крiм зазначених у пiдпунктi b) пункту 1 цiєї статтi або предмети, ввезення або вивезення яких заборонено законодавством i правилами держави перебування або регулюється карантинними правилами. У цьому випадку огляд проводиться в присутностi заiнтересованої консульської посадової особи або заiнтересованого члена його сiм'ї.

Стаття 29
Спадкове майно працiвника консульської установи або члена його сiм'ї

     У випадку смертi працiвника консульської установи або члена його сiм'ї, держава перебування зобов'язана:

     a) дозволити вивезення рухомого майна померлого, за винятком майна, придбаного в державi перебування, вивезення якого було заборонено на час його смертi;

     b) звiльнити рухоме майно померлого вiд стягнення будь-яких податкiв i зборiв за успадкування та перехiд права власностi на рухоме майно, що знаходиться у державi перебування виключно у зв'язку з перебуванням у цiй державi померлої особи як працiвника консульської установи або члена його сiм'ї.

Стаття 30
Початок i кiнець привiлеїв i iмунiтетiв

     1. Кожен працiвник консульської установи користується привiлеями та iмунiтетами, передбаченими цiєю Конвенцiєю, з моменту його в'їзду на територiю держави перебування з тим, щоб зайняти свою посаду, або, якщо вiн вже перебуває на територiї цiєї держави, з моменту, коли вiн приступає до виконання своїх обов'язкiв у консульськiй установi.

     2. Члени сiм'ї працiвника консульської установи, а також члени його особистого персоналу користуються привiлеями та iмунiтетами, передбаченими цiєю Конвенцiєю, починаючи з дати їх в'їзду на територiю держави перебування або з моменту, коли вони стали членами його сiм'ї або членами особистого персоналу.

     3. Коли функцiї працiвника консульської установи припиняються, його привiлеї та iмунiтети, а також привiлеї та iмунiтети членiв його сiм'ї i членiв його особистого персоналу, припиняються, як правило, в момент, коли ця особа залишає територiю держави перебування, або пiсля закiнчення розумного строку, щоб це зробити. Привiлеї та iмунiтети членiв сiм'ї працiвника консульської установи та членiв особистого персоналу припиняються, коли вони перестають бути членами сiм'ї або працювати на працiвника консульської установи. Однак, якщо цi особи висловлюють намiр залишити державу перебування протягом розумного строку, то їх привiлеї та iмунiтети зберiгаються до їх виїзду.

     4. Стосовно дiй, вчинених консульською посадовою особою або консульським службовцем при виконаннi своїх обов'язкiв, iмунiтет вiд юрисдикцiї продовжує iснувати без обмеження в часi.

     5. У випадку смертi працiвника консульської установи члени його сiм'ї продовжують користуватися наданими їм привiлеями i iмунiтетами, доки вони не залишать територiю держави перебування або до закiнчення розумного строку, який їм для цього надається.

Стаття 31
Повага до законiв i правил держави перебування

     Незалежно вiд привiлеїв та iмунiтетiв, всi особи, якi ними користуються, зобов'язанi поважати закони i правила держави перебування.

Стаття 32
Страхування вiд шкоди, спричиненої третiм особам

     Працiвники консульської установи повиннi дотримуватись усiх вимог, передбачених законами i правилами держави перебування, щодо страхування вiд можливого заподiяння шкоди третiм особам в результатi користування будь-яким транспортним засобом.

Стаття 33
Спецiальнi постанови щодо пiльг, привiлеїв та iмунiтетiв

     1. Працiвникам консульського персоналу, а також членам їх сiмей, якi займаються приватною прибутковою дiяльнiстю у державi перебування або якi є громадянами держави перебування, або третьої держави, або постiйно проживають в державi перебування, не надаються привiлеї та iмунiтети, за дiї, не пов'язанi з виконанням ними своїх обов'язкiв.

     2. Держава перебування здiйснює свою юрисдикцiю щодо осiб, згаданих в пунктi 1 цiєї статтi, таким чином, щоб без поважних причин не створювати перешкод виконанню функцiй консульської установи.

Стаття 34
Виконання консульських функцiй дипломатичним представництвом

     1. Положення цiєї Конвенцiї також застосовуються, в тiй мiрi, в якiй це випливає з контексту, у випадку виконання консульських функцiй дипломатичним представництвом.

     2. Прiзвища спiвробiтникiв дипломатичного представництва, яким доручено виконання консульських функцiй в представництвi, повiдомляються Мiнiстерству закордонних справ держави перебування або органу, вказаному цим мiнiстерством.

     3. Пiд час виконання консульських функцiй дипломатичне представництво може звертатися:

     a) до мiсцевих органiв влади консульського округу;

     b) до центральних органiв влади держави перебування, якщо це не суперечить законам, правилам i звичаям держави перебування або дозволено мiжнародними угодами.

     4. Привiлеї та iмунiтети спiвробiтникiв дипломатичного представництва, про якi йдеться в пунктi 2 цiєї статтi, продовжують регулюватися нормами мiжнародного права, що стосуються дипломатичних зносин. Однак, щодо дiй, якi вони вчиняють пiд час виконання консульських функцiй, iмунiтет вiд юрисдикцiї продовжує дiяти без строкових обмежень.

Стаття 35
Виконання адмiнiстративних вимог

     Акредитуюча держава, працiвники консульської установи i члени їх сiмей повиннi виконувати вимоги, висунутi адмiнiстративними органами влади держави перебування вiдносно застосування положень роздiлу III цiєї Конвенцiї.

Стаття 36
Особи, оголошенi "persona non grata"

     Держава перебування може в будь-який час повiдомити акредитуючу державу про те, що та чи iнша консульська посадова особа останньої є "persona non grata" або що будь-який працiвник консульського персоналу є неприйнятним, не будучи зобов'язаною обгрунтовувати мотиви свого рiшення. В такому випадку акредитуюча держава повинна вiдкликати вiдповiдного працiвника консульської установи. Якщо акредитуюча держава не виконує протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може вiдмовитися визнавати дану особу працiвником консульської установи.

РОЗДIЛ IV
КОНСУЛЬСЬКI ФУНКЦIЇ

Стаття 37
Обсяг консульських функцiй

     Консульськi посадовi особи мають право:

     a) захищати в державi перебування права i iнтереси акредитуючої держави, її громадян i юридичних осiб; сприяти розвитку торговельних, економiчних, туристичних, соцiальних, наукових, культурних i технологiчних вiдносин, а також вiдносин у галузi мореплавства i цивiльної авiацiї мiж Договiрними Сторонами;

     b) допомагати громадянам акредитуючої держави у їх контактах з органами влади держави перебування; установлювати всiма законними засобами факти порушення прав громадян акредитуючої держави та випадки, пов'язанi з ними;

     c) вiдповiдно до чинного законодавства держави перебування вживати необхiдних заходiв для забезпечення правового представництва громадян акредитуючої держави в судах та iнших органах влади держави перебування, а також вживати тимчасовi заходи для забезпечення прав i iнтересiв згаданих громадян, коли вони не в змозi захистити свої права i iнтереси в належний час через вiдсутнiсть або з будь-якої iншої причини;

     d) вивчати всiма законними засобами умови i розвиток торговельного, економiчного, туристичного, соцiального, наукового, культурного i технологiчного життя держави перебування, звiтуючи про це перед урядом акредитуючої держави, та надавати будь-яку корисну iнформацiю з зазначених питань зацiкавленим особам.

Стаття 38
Зносини з органами влади держави перебування

     При виконаннi своїх обов'язкiв консульськi посадовi особи можуть звертатись:

     a) до компетентних мiсцевих органiв влади свого консульського округу;

     b) до компетентних центральних органiв влади держави перебування настiльки, наскiльки це не суперечить законам, правилам i звичаям держави перебування або дозволено вiдповiдними мiжнародними угодами.

Стаття 39
Реєстрацiя та повiдомлення громадян

     Консульськi посадовi особи в своєму консульському окрузi мають право:

     a) реєструвати громадян акредитуючої держави i видавати їм вiдповiднi документи, просити компетентнi органи влади держави перебування надати, наскiльки це дозволено законодавством вказаної держави, статистичнi данi вiдносно громадян акредитуючої держави, якi проживають в їхньому консульському окрузi;

     b) публiкувати у пресi оголошення загального характеру, якi становлять iнтерес для громадян акредитуючої держави.

Стаття 40
Документи i проїзнi документи

     Консульськi посадовi особи мають право видавати, продовжувати строк дiї, вносити змiни або анулювати:

     a) паспорти або iншi проїзнi документи громадян акредитуючої держави; iталiйськi консульськi посадовi особи мають право видавати проїзнi документи також i для громадян iнших держав-членiв Європейського Союзу;

     b) вiзи та iншi вiдповiднi документи.

Стаття 41
Повiдомлення про судовi документи

     Консульськi посадовi особи мають право передавати судовi та позасудовi акти та процесуальнi документи, адресованi своїм громадянам, та виконувати судовi доручення в рамках цивiльних i комерцiйних справ вiдносно своїх громадян у вiдповiдностi з угодами мiж Договiрними Сторонами, або, при вiдсутностi таких угод, будь-яким iншим чином, сумiсним iз законами i правилами держави перебування.

Стаття 42
Функцiї щодо громадянства та спiвробiтництво з державою перебування з цих питань

     1. Консульська посадова особа приймає заяви та декларацiї i видає, вручає та приймає документи, якi стосуються питань громадянства акредитуючої держави у вiдповiдностi з законодавством акредитуючої держави.

     2. Консульськi посадовi особи акредитуючої держави спiвпрацюють з вiдповiдними властями держави перебування, на запит останнiх, з метою встановлення громадянства осiб, якi не мають паспорта або iншого посвiдчення особи, i яких властi держави перебування можуть вважати громадянами акредитуючої держави. Якщо доведено, що цi особи мають громадянство акредитуючої держави, консульськi посадовi особи невiдкладно видають цим особам паспорт або iнший проїзний документ.

Стаття 43
Нотарiальнi дiї та консульська легалiзацiя

     Вiдповiдно до законодавства акредитуючої держави консульськi посадовi особи можуть:

     1. Оформляти нотарiально:

     a) акти i контракти, укладенi мiж громадянами акредитуючої держави, а також їх одностороннi акти, якi не стосуються виникнення, змiни або передачi прав на нерухоме майно, що знаходиться в державi перебування;

     b) акти та контракти, незалежно вiд громадянства сторiн, якi стосуються майна, що знаходиться на територiї акредитуючої держави, або якi будуть дiяти на цiй територiї;

     c) заповiти громадян акредитуючої держави;

     d) акти та контракти, пов'язанi зi шлюбом громадянина акредитуючої держави.

     2. Засвiдчувати вiрнiсть копiй документiв i виписок з них, справжнiсть пiдписiв на документах та вiрнiсть перекладу документiв або їх перекладати.

     3. Виконувати будь-якi iншi нотарiальнi функцiї, передбаченнi законодавством акредитуючої держави, якщо вони не суперечать законам i правилам держави перебування.

     4. Здiйснювати легалiзацiю документiв i актiв, складених властями держави перебування.

Стаття 44
Дiйснiсть консульських актiв i документiв

     Акти i документи, складенi, посвiдченнi, засвiдченнi, а також переклад згаданих актiв i документiв, зроблений або засвiдчений консульською посадовою особою, мають в державi перебування таку ж доказову цiннiсть, яку вони б мали, коли б були складенi, посвiдченi, засвiдченi або перекладенi компетентними органами влади держави перебування, за умови дотримання всiх формальностей, якi вимагає держава перебування у такому випадку.

Стаття 45
Акти цивiльного стану

     1. Консульськi посадовi особи мають право згiдно з законодавством акредитуючої держави:

     a) складати, записувати та передавати акти цивiльного стану громадян акредитуючої держави;

     b) укладати шлюби та реєструвати вiдповiднi акти за умови, що подружжя є громадянами акредитуючої держави. Компетентнi органи влади держави перебування мають бути про це проiнформованi, якщо цього вимагає законодавство держави перебування;

     c) приймати документи, пов'язанi з отриманням дозволiв, необхiдних для шлюбу, незалежно вiд громадянства осiб, вiд яких вимагається такий дозвiл.

     2. Положення пункту 1 цiєї статтi не звiльняють заiнтересованих осiб вiд обов'язку декларувати та дотримуватись усiх iнших формальностей, передбачених законодавством держави перебування.

Стаття 46
Видача документiв i виконання виборчих обов'язкiв

     Консульськi посадовi особи мають право:

     a) передавати громадянам акредитуючої держави акти та iншi документи, що надходять з зазначеної держави;

     b) видавати виписки i копiї будь-якого документа, складеного ними в рамках їхньої компетенцiї;

     c) приймати будь-яку заяву або видавати свiдоцтва, якi вимагаються законами i правилами акредитуючої держави або держави перебування, за умови, якщо остання не заперечує проти цього;

     d) видавати свiдоцтва про походження товарiв або будь-якi iншi подiбнi документи згiдно iз законодавством держави перебування;

     e) вивiшувати в консульських примiщеннях будь-яке повiдомлення стосовно прав, обов'язкiв та iнтересiв громадян акредитуючої держави;

     f) виконувати обов'язки, пов'язанi з участю громадян акредитуючої держави в референдумах i виборах зазначеної держави.

Стаття 47
Депозити

     Консульськi посадовi особи мають право приймати на зберiгання грошовi суми, документи, включаючи заповiти i будь-якi предмети законного характеру, вiд громадян акредитуючої держави або вiд їхнього iменi. Такi депозити можуть бути вивезенi з держави перебування тiльки вiдповiдно до законiв та правил, якi мають силу у вказанiй державi. Цi депозити не користуються iмунiтетом, передбаченим у статтi 12 цiєї Конвенцiї.

Стаття 48
Зносини з громадянами акредитуючої держави

     1. Консульськi посадовi особи мають право зноситися з громадянами акредитуючої держави i мати доступ до них. Громадяни акредитуючої держави мають таку ж свободу зносин iз консульськими посадовими особами i доступ до них.

     2. Компетентнi органи влади держави перебування сприяють, там, де це доречно i можливо, зносинам мiж консульськими посадовими особами i громадянами акредитуючої держави, якi знаходяться на територiї держави перебування i, в разi катастрофи або iнших серйозних подiй, допомагають зазначеним консульським посадовим особам у вжиттi необхiдних заходiв.

Стаття 49
Зносини iз затриманими громадянами акредитуючої держави

     1. Компетентнi органи влади держави перебування невiдкладно, i максимум у триденний термiн з дати застосування вiдповiдних заходiв, сповiщають консульську установу акредитуючої держави, у межах консульського округу якої застосовуються цi заходи, про випадки затримання, арешту або будь-якої iншої форми обмеження свободи громадянина акредитуючої держави. Консульська установа також має бути проiнформована про характер подiй, якi пояснюють запровадження таких заходiв. Одночасно компетентнi органи влади держави перебування невiдкладно передають будь-яке повiдомлення, адресоване консульськiй установi акредитуючої держави особою, вiдносно якої вжито таких заходiв.

     2. Консульськi посадовi особи можуть вiдвiдувати громадянина акредитуючої держави, який затриманий, знаходиться пiд арештом, у в'язницi, у попередньому ув'язненнi або пiдлягає будь-якiй iншiй формi обмеження свободи, можуть як розмовляти, так i листуватись з ним мовою, яку вони оберуть. Компетентнi органи влади держави перебування поважають закритий характер вiдносин громадян акредитуючої держави з консульськими посадовими особами цiєї держави.

     3. Компетентнi органи влади держави перебування невiдкладно, i максимум у п'ятиденний термiн, починаючи з дати, коли громадянин акредитуючої держави був затриманий, заарештований або обмежений у свободi у будь-якiй iншiй формi, забезпечують реалiзацiю права консульської посадової особи вiдвiдати такого громадянина, у тому числi i для надання йому необхiдної правової допомоги.

     4. Компетентнi органи влади держави перебування повiдомляють вiдповiдного громадянина акредитуючої держави про його права вiдповiдно до пунктiв 1, 2 i 3 цiєї статтi.

     5. Права, передбаченi у цiй статтi, повиннi здiйснюватися згiдно з законами i правилами держави перебування, при цьому цi закони та правила мають дозволяти повну реалiзацiю цiлей, для яких надаються такi права згiдно з цiєю статтею.

Стаття 50
Захист неповнолiтнiх, недiєздатних або обмежених в дiєздатностi осiб

     1. Компетентнi органи влади держави перебування негайно iнформують консульських посадових осiб акредитуючої держави щодо будь-якої ситуацiї навколо неповнолiтнiх, недiєздатних або обмежених в дiєздатностi громадян акредитуючої держави i можуть вимагати призначення для таких осiб пiклувальника або опiкуна.

     2. Консульськi посадовi особи мають право приймати будь-яку заяву щодо усиновлення i захисту прав та iнтересiв неповнолiтнiх та iнших недiєздатних громадян акредитуючої держави i з цiєю метою, якщо необхiдно, згiдно з законодавством держави перебування та мiжнародними договорами, чинними для Договiрних Сторiн цiєї Конвенцiї, вони можуть вживати заходiв для призначення пiклувальникiв або опiкунiв для таких осiб i контролювати виконання їх повноважень.

     3. Консульськi посадовi особи можуть також просити сприяння компетентних органiв влади держави перебування з метою повернення таких осiб до акредитуючої держави.

Стаття 51
Повiдомлення про смерть

     У випадку смертi громадянина акредитуючої держави в державi перебування, компетентнi органи влади держави перебування невiдкладно iнформують про це консульську установу акредитуючої держави. На прохання консульської установи вони видають їй свiдоцтво про смерть або iншi документи про смерть.

Стаття 52
Функцiї щодо спадщини

     1. У випадку смертi громадянина акредитуючої держави компетентнi органи влади держави перебування в найстислiший строк надають консульськiй установi акредитуючої держави всю iнформацiю, яку вони можуть зiбрати, щоб скласти перелiк спадкового майна та список тих, хто може мати право на успадкування.

     2. Консульська посадова особа акредитуючої держави може вимагати вiд компетентного органу влади держави перебування негайного вжиття заходiв, необхiдних для захисту та управлiння спадковим майном, що знаходиться на територiї держави перебування.

     3. У разi, коли громадянин акредитуючої держави має право на спадщину особи, яка померла на територiї держави перебування, незалежно вiд громадянства цiєї особи, компетентнi органи влади держави перебування iнформують про це консульську установу.

     4. Якщо громадянин акредитуючої держави має або претендує на те, щоб мати право на спадщину в державi перебування, однак анi вiн, анi його представник не можуть взяти участь у процедурi щодо спадщини, консульська посадова особа може особисто або через свого представника представляти iнтереси цього громадянина в судових або в iнших компетентних органах влади держави перебування.

     5. Якщо необхiдно вжити запобiжних заходiв, а спадкоємець не з'явився i не був нiким представлений, компетентний орган влади держави перебування запрошує консульську посадову особу акредитуючої держави бути присутнiм при опечатуваннi i розпечатуваннi та складаннi опису спадкового майна.

     6. У разi смертi громадянина акредитуючої держави, який тимчасово знаходився на територiї держави перебування, особистi речi та грошi, залишенi ним, на якi не претендують спадкоємцi, якi знаходяться або яких представляють на територiї держави перебування, мають бути переданi без будь-яких формальностей консульськiй установi акредитуючої держави на тимчасове зберiгання. При цьому компетентнi органи влади держави перебування зберiгають за собою право накласти на них секвестр в iнтересах правосуддя. Консульська посадова особа повинна передати зазначенi особистi речi та грошi до органiв влади держави перебування, призначених для забезпечення управлiння ними та лiквiдацiї. Щоб вивезти особистi речi та переказати грошi, необхiдно дотримуватися законодавства держави перебування.

     7. Якщо, пiсля завершення процедур, пов'язаних з успадкуванням на територiї держави перебування, буде встановлено, що рухоме спадкове майно або грошовi кошти, отриманi вiд продажу рухомого або нерухомого майна, належать спадкоємцю - громадянину акредитуючої держави, який має право на отримання спадщини або є спадкоємцем за заповiтом, але не проживає на територiї держави перебування i не призначив уповноважену особу, вищезазначене майно або грошовi кошти, отриманi вiд його продажу, передаються до консульської установи акредитуючої держави за умови, що:

     a) встановлено, що ця особа має право на отримання спадщини або є спадкоємцем за заповiтом;

     b) компетентнi органi влади держави перебування дозволили, якщо це передбачено законодавством держави перебування, передачу спадкового майна або грошових коштiв, отриманих вiд його продажу;

     c) всi заявленi борги спадкодавця були виплаченi або гарантована їх виплата у строки, передбаченi законодавством держави перебування;

     d) всi спадкоємнi мита були сплаченi або їх виплата гарантована.

     8. При виконанi функцiй, згаданих у пунктах 4, 5 та 6 цiєї статтi, консульська посадова особа має дотримуватися законодавства держави перебування.

Стаття 53
Надання допомоги суднам акредитуючої держави

     1. Коли судно акредитуючої держави перебуває в порту держави перебування, капiтан i члени команди судна мають право спiлкуватися з консульськими посадовими особами консульської установи акредитуючої держави, в окрузi якої знаходиться порт. Консульськiй посадовiй особi надається повна свобода виконання функцiй, зазначених у статтi 37 цiєї Конвенцiї, без будь-якого втручання компетентних органiв влади держави перебування. З метою виконання своїх функцiй консульська посадова особа у супроводi, якщо вона бажає, одного або бiльше працiвникiв консульського персоналу може пiднiматися на борт судна, пiсля того, як судно буде допущено до вiльних зносин.

     2. Згiдно з положеннями будь-якої угоди у галузi морського судноплавства мiж Україною та Iталiйською Республiкою, капiтан i члени екiпажу можуть вiдвiдувати консульську установу округу, де знаходиться судно.

     3. Консульська посадова особа може звертатися за допомогою до властей держави перебування у всiх питаннях, пов'язаних з виконанням її функцiй, передбачених цiєю статтею. Вказанi властi надають таку допомогу, крiм випадкiв, коли вони мають поважнi обгрунтованi причини вiдмовити у кожному конкретному випадку.

Стаття 54
Повноваження консульських посадових осiб стосовно судна i його екiпажу

     Стосовно судна акредитуючої держави консульськi посадовi особи, у вiдповiдностi до законодавства акредитуючої держави, мають право:

     a) надавати допомогу судну i сприяти його входу в територiальне море, до порту або до внутрiшнiх вод держави перебування, а також стоянцi i вiдплиттi;

     b) опитувати капiтана та будь-якого члена екiпажу;

     c) перевiряти та засвiдчувати судовi документи;

     d) отримувати свiдчення стосовно плавання судна i його мiсця призначення;

     e) видавати вiд iменi акредитуючої держави всi документи, що дозволяють судну продовжувати плавання;

     f) видавати i продовжувати спецiальнi документи, що стосуються морякiв згiдно з законами i правилами акредитуючої держави;

     g) вживати всiх заходiв, необхiдних для прийняття на роботу на судно та сходу на берег капiтана та членiв екiпажу;

     h) приймати, складати i пiдписувати будь-яку заяву i будь-який iнший документ, передбачений законодавством акредитуючої держави, стосовно державної належностi судна, власностi, реальних гарантiй, стану i управлiння судном;

     i) вживати заходiв, необхiдних для забезпечення порядку i дисциплiни на борту судна;

     j) вирiшувати спори мiж капiтаном та членами екiпажу, що стосуються заробiтної плати та договорiв найму;

     k) вживати всiх необхiдних заходiв для забезпечення капiтановi, членам екiпажу судна та пасажирам, якi є громадянами акредитуючої держави, медичної допомоги, включаючи лiкування у лiкарнi та репатрiацiю;

     l) отримувати свiдоцтва про народження i смерть, складенi капiтаном на борту судна пiд час плавання, а також заповiти, складенi або отриманi капiтаном;

     m) надавати допомогу або сприяння капiтановi або членам екiпажу судна у стосунках з судовими та адмiнiстративними органами держави перебування i з цiєю метою, якщо це необхiдно, забезпечити їм допомогу юриста або будь-якої iншої особи, яка дiє як перекладач або законний представник у судових органах;

     n) вживати заходiв для забезпечення виконання на борту судна законiв i правил акредитуючої держави у галузi морського судноплавства;

     o) вживати заходiв, необхiдних для зберiгання майна, залишеного громадянами акредитуючої держави, моряками або пасажирами, якi померли на борту судна акредитуючої держави до прибуття до порту;

     p) приймати заяви i складати документи, передбаченi законами i правилами акредитуючої держави щодо анулювання реєстрацiї судна акредитуючої держави.

Стаття 55
Боротьба з правопорушеннями, вчиненими на борту судна

     1. Властi держави перебування не будуть здiйснювати кримiнальну юрисдикцiю на борту судна акредитуючої держави для арешту особи чи проведення розслiдування у зв'язку зi злочинами, вчиненими на борту судна, за винятком:

     a) злочинiв, вчинених громадянином держави перебування або проти нього чи особою, що не є нi капiтаном, нi членом екiпажу, або проти такої особи;

     b) злочинiв, що порушують спокiй або безпеку порту, або таких, що передбачають покарання згiдно з законодавством держави перебування у сферi державної безпеки, охорони здоров'я, iммiграцiї i зокрема - незаконної iммiграцiї, безпеки для людського життя на морi, митницi або забруднення води;

     c) злочинiв, якi пiдлягають покаранню вiдповiдно до законодавства держави перебування з не менш нiж п'ятирiчним строком позбавлення волi;

     d) злочинiв, пов'язаних з торгiвлею людьми, незаконним обiгом зброї, наркотичних засобiв та психотропних речовин.

     2. В усiх iнших випадках властi держави перебування можуть втручатися лише на прохання або за згодою консульської посадової особи.

Стаття 56
Судочинство на борту судна

     1. Властi держави перебування не можуть втручатися у будь-якi внутрiшнi справи судна, крiм випадкiв, коли це робиться на прохання або з дозволу глави консульської установи, або у випадку, коли до нього не можливо дiстатися, на прохання капiтана судна або з його дозволу.

     2. Якщо немає прохання вiд капiтана судна або глави консульської установи або їх дозволу, властi держави перебування не можуть втручатися у будь-який спiр на борту судна, за винятком випадкiв, коли це необхiдно для пiдтримання спокою i порядку або в iнтересах охорони здоров'я або громадської безпеки на сушi або у порту, або для наведення порядку, у випадках, коли в його порушеннi беруть участь особи, якi не є членами екiпажу.

     3. Якщо з метою здiйснення прав, зазначених у статтi 55, компетентнi органи влади держави перебування мають намiр заарештувати чи допитати особу, яка знаходиться на борту, або затримати судно, весь або частину його вантажу, або призначити офiцiйне розслiдування на борту судна, вони повiдомляють про це консульську посадову особу акредитуючої держави, щоб вона могла бути присутньою пiд час вiдвiдання судна, розслiдування, затримання власностi або арештiв. Капiтан або особа, яка виконує його обов'язки, мають право попередити консульську посадову особу акредитуючої держави, дозволяючи таким чином цiй посадовiй особi або її представнику бути присутнiм пiд час вiдвiдання судна, розслiдування, затримання власностi або арештiв. Якщо консульська посадова особа або її представник вiдсутнi, компетентнi органи влади держави перебування надають їй повну iнформацiю про цi подiї. Подiбна процедура застосовується в тому разi, коли мiсцевi органи судової i адмiнiстративної влади звертаються до капiтана або членiв екiпажу судна за роз'ясненнями. Однак у випадку, коли особа була затримана на мiсцi вчинення злочину, компетентнi органи влади держави перебування повiдомлятимуть консульську посадову особу акредитуючої держави письмово про термiновi заходи, яких вони мали вжити.

     4. Положення цiєї статтi не застосовуються нi до звичайних процедур митного контролю, охорони здоров'я, iммiграцiї та перевiрки мiжнародних свiдоцтв безпеки, нi щодо затримання судна або його вантажу, що є результатом здiйснення судовими властями держави перебування правосуддя з цивiльних або комерцiйних справ.

     5. Ця стаття не зачiпає прав та обов'язкiв Договiрних Сторiн, якi випливають з мiжнародних договорiв, що дiють мiж ними.

Стаття 57
Допомога у випадках аварiї суден

     1. Якщо судно акредитуючої держави потрапляє в аварiю, сiдає на мiлину, тоне, або перешкоджає судноплавству в межах територiальних, внутрiшнiх вод або в порту держави перебування, компетентнi властi згаданої держави повиннi якомога швидше повiдомити вiдповiдну консульську установу акредитуючої держави про такий випадок, про заходи, вжитi для врятування судна, вантажу та iншого майна на його борту, а також захисту екiпажу i пасажирiв.

     2. У такому випадку властi держави перебування зобов'язанi вжити всiх необхiдних заходiв для врятування судна, що потрапило в аварiю, сiло на мiлину або затонуло, його вантажу та iншого майна на борту, для захисту життя людей на борту i для попередження або припинення можливого мародерства або безпорядкiв на суднi. Зазначенi заходи стосуються також усiх предметiв, що належать судну або його вантажу, i якi були знятi з судна. Компетентнi органи влади держави перебування надають консульським посадовим особам всю необхiдну допомогу, яка повинна бути надана внаслiдок аварiї, сiдання на мiлину та загибелi судна. Консульськi посадовi особи мають право попросити компетентнi органи влади держави перебування вжити або продовжити вживати вищевказанi заходи, якщо це потрiбно, у спiвробiтництвi з капiтаном судна.

     3. Коли судно акредитуючої держави сiдає на мiлину, тоне або потрапляє в аварiю i предмети з цього судна або його вантажу виявляються на суднi або поблизу нього, на березi держави перебування або поблизу нього, або доставляються до порту цiєї держави, i власник судна або вантажу, представник, страховi брокери або капiтан судна вiдсутнi чи не мають змоги вжити заходiв для збереження цих предметiв i розпоряджатися ними, консульська посадова особа має право вжити необхiдних заходiв як представники власника судна або вантажу вiдповiдно до законодавства держави перебування.

     4. Консульськi посадовi особи також мають право вживати заходiв, зазначених у пунктi 3 цiєї статтi, у разi, коли предмети, якi належать громадяниновi акредитуючої держави, є частиною судна, незалежно вiд його державної належностi або його вантажу, доставленi до порту або виявленi на березi або поблизу нього, або на суднi, яке потрапило в аварiю, сiло на мiлину або затонуло. Компетентнi органи влади держави перебування повиннi негайно iнформувати консульську посадову особу акредитуючої держави про iснування таких предметiв.

     5. Консульськi посадовi особи мають право бути присутнiми при розслiдуваннi причин аварiї, посадки на мiлину або загибелi судна настiльки, наскiльки це не заборонено законодавством держави перебування.

     6. Властi держави перебування не стягують податкiв i зборiв на ввезення з предметiв, що транспортувалися судном, яке потрапило в аварiю або сiло на мiлину, або затонуло, i є його частиною, за винятком випадкiв, коли цi предмети вивантажуються на берег з метою їх використання або споживання у державi перебування.

     7. Властi держави перебування не стягують податкiв i зборiв iнших, нiж тi, що зазначенi у пунктi 6 цiєї статтi, стосовно судна, яке потрапило в аварiю, сiло на мiлину, або затонуло, або його вантажу, за винятком податкiв i зборiв на ввезення того ж самого виду i у тих же розмiрах, якi за подiбних обставин стягували б з суден держави перебування.

Стаття 58
Заходи стосовно спадкування у випадку смертi на борту судна

     1. У випадку смертi або зникнення на борту судна капiтана або члена екiпажу судна акредитуючої держави, капiтан або особа, яка виконує його обов'язки, або консульська посадова особа, мають виключне право складати опис майна, цiнностей та iнших предметiв, що залишилися на борту судна вiд померлої або зниклої особи, i вчиняти всi необхiднi дiї для збереження вищевказаного майна.

     2. Якщо особа, яка померла або зникла, була громадянином держави перебування, капiтан або особа, яка виконує його обов'язки, на момент констатацiї смертi або зникнення складають опис майна i засвiдчену його копiю передають властям держави перебування. Цi властi мають виключну компетенцiю вчиняти всi необхiднi дiї для зберiгання майна, залишеного на борту судна померлою або зниклою особою, i, в разi потреби, для врегулювання питань спадкування.

     3. Консульськi посадовi особи, якi вчиняють дiї з врегулювання питань спадкування, зазначенi у цiй статтi, повиннi дiяти вiдповiдно до законодавства держави перебування.

Стаття 59
Положення стосовно повiтряних суден

     Статтi 53 - 58 цiєї Конвенцiї застосовуються, у вiдповiдних випадках, до повiтряних суден акредитуючої держави, за умови, що вони не суперечать iншим мiжнародним договорам, учасниками яких є Договiрнi Сторони.

Стаття 60
Виконання iнших консульських функцiй

     Консульськi посадовi особи мають право виконувати будь-якi iншi консульськi функцiї, якi їм доручила акредитуюча держава, за умови, що:

     a) такi функцiї не суперечать законодавству держави перебування;

     b) властi держави перебування про це проiнформованi i не заперечують проти виконання таких функцiй.

Стаття 61
Територiальна компетенцiя

     Консульськi посадовi особи можуть виконувати свої функцiї лише у своєму консульському окрузi. Проте з дозволу властей держави перебування вони можуть їх здiйснювати за межами їх консульського округу.

Стаття 62
Виконання консульських функцiй вiд iменi третiх держав

     1. Пiсля повiдомлення державi перебування i у разi, коли вона не заперечує, консульська установа акредитуючої держави може виконувати консульськi функцiї у державi перебування вiд iменi третьої держави.

     2. На основi цiєї Конвенцiї консульськi посадовi особи Iталiйської Республiки можуть виконувати консульськi функцiї на територiї України на користь громадян iнших держав-членiв Європейського Союзу, що не мають консульських установ у консульському окрузi вказаних посадових осiб.

Стаття 63
Виконання консульських функцiй в третiх державах

     Пiсля повiдомлення державi перебування акредитуюча держава може уповноважити консульську установу, створену у державi перебування, виконувати консульськi функцiї у iншiй державi.

РОЗДIЛ V
РЕЖИМ, ЩО ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ДО ПОЧЕСНИХ КОНСУЛЬСЬКИХ ПОСАДОВИХ ОСIБ I КОНСУЛЬСЬКИХ УСТАНОВ, ОЧОЛЮВАНИХ ТАКИМИ ПОСАДОВИМИ ОСОБАМИ

Стаття 64
Загальнi положення, що стосуються переваг, привiлеїв та iмунiтетiв

     1. Статтi 7, 13, 14, 15, 16, 17, 31, 38, 48, 49, 50, 51, 53, 54 та 59 цiєї Конвенцiї поширюються на консульськi установи, що очолюються почесними консульськими посадовими особами. Крiм того, переваги, привiлеї та iмунiтети таких консульських установ регулюються статтями 65, 66, 67 та 68 цiєї Конвенцiї.

     2. Статтi 20, 21, пункт 3 статтi 22, статтi 23 i 30 поширюються на почесних консульських посадових осiб. Крiм того, переваги, привiлеї та iмунiтети таких консульських посадових осiб регулюються статтями 69, 70, 71, 72 i 73.

     3. Привiлеї та iмунiтети, що передбачаються цiєю Конвенцiєю, не надаються членам сiм'ї почесної консульської посадової особи або консульського службовця консульської установи, що очолюється почесною консульською посадовою особою.

     4. Передача консульських валiз мiж двома консульськими установами, якi розташованi у рiзних державах i очолюються почесними консульськими посадовими особами, дозволяється лише в разi згоди обох вiдповiдних держав перебування.

Стаття 65
Захист консульських примiщень

     Держава перебування вживає всiх необхiдних заходiв для захисту консульських примiщень консульської установи, що очолюється почесною консульською посадовою особою, вiд вторгнення або завдання шкоди та з метою запобiгання будь-якому порушенню спокою консульської установи чи образi її гiдностi.

Стаття 66
Звiльнення консульських примiщень вiд податкiв

     1. Консульськi примiщення консульської установи, що очолюється почесною консульською посадовою особою, i власником або орендарем яких в державi перебування є акредитуючи держава, звiльняються вiд будь-яких податкiв i зборiв, за винятком тих, що є оплатою за конкретнi види обслуговування.

     2. Звiльнення вiд податкiв, про що йдеться у пунктi 1 цiєї статтi, не поширюються на податки i збори, якi згiдно з законодавством держави перебування сплачують особи, що уклали договiр з акредитуючою державою.

Стаття 67
Недоторканнiсть консульських архiвiв та документiв

     Консульськi архiви та документи консульської установи, що очолюється почесною консульською посадовою особою, є недоторканними у будь-який час i незалежно вiд їх мiсцезнаходження, за умови, що вони зберiгаються окремо вiд iнших паперiв i документiв, i зокрема вiд приватної кореспонденцiї глави консульської установи i будь-якої особи, яка з ним працює, а також вiд матерiалiв, книг i документiв, що стосуються їх професiї чи занять.

Стаття 68
Звiльнення вiд мита

     Держава перебування згiдно з власним законодавством дозволяє ввезення i звiльняє вiд сплати будь-яких податкiв та iнших пов'язаних з цим зборiв: державнi герби, прапори, вивiски, печатки i штампи, книги, офiцiйний друкований матерiал, канцелярськi меблi, канцелярське приладдя та iншi подiбнi предмети, що надсилаються акредитуючою державою i призначенi для офiцiйного використання консульською установою, що очолюється почесною консульською посадовою особою, за винятком зборiв за зберiгання, перевезення i подiбнi послуги.

Стаття 69
Кримiнальнi справи

     Якщо проти почесної консульської посадової особи порушується кримiнальна справа, ця особа повинна з'явитись в компетентнi органи. Проте при веденнi справи до неї має виявлятися повага з огляду на її офiцiйний статус i, за винятком випадкiв, коли вона заарештована або затримана, повинно ставитись якомога менше перешкод для виконання нею консульських функцiй. Коли виникає необхiднiсть затримати почесну консульську посадову особу, судова справа проти неї повинна розпочатися у можливо короткий строк.

Стаття 70
Захист почесних консульських посадових осiб

     Держава перебування зобов'язана надавати почеснiй консульськiй посадовiй особi захист, який вимагає її офiцiйний статус.

Стаття 71
Звiльнення вiд реєстрацiї iноземцiв та отримання дозволу на проживання

     Почеснi консульськi посадовi особи, за винятком тих, якi займаються в державi перебування професiйною чи комерцiйною дiяльнiстю з метою отримання прибуткiв, звiльняються вiд будь-яких обов'язкiв, що передбачаються законами i правилами держави перебування у зв'язку з реєстрацiєю iноземцiв та одержанням дозволу на проживання.

Стаття 72
Звiльнення вiд оподаткування

     Почесна консульська посадова особа звiльняється вiд усiх податкiв i зборiв на заробiтну плату i винагороду, якi вона отримує вiд акредитуючої держави за виконання консульських функцiй.

Стаття 73
Звiльнення вiд приватних та державних повинностей

     Держава перебування звiльняє почесних консульських посадових осiб вiд приватних i державних повинностей, незалежно вiд їх характеру, а також вiд вiйськових повинностей, таких, як реквiзицiя, вiйськова контрибуцiя i вiйськовий постiй.

РОЗДIЛ VI
ЗАКЛЮЧНI ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 74
Заснування спiльної Комiсiї

     Спiльна Комiсiя, яку складають посадовi особи, призначенi кожною з двох держав, скликається на прохання кожної з Договiрних Сторiн з метою забезпечення правильного виконання положень цiєї Конвенцiї.

Стаття 75
Врегулювання спорiв

     Спори мiж двома державами щодо застосування або тлумачення цiєї Конвенцiї врегульовуватимуться дипломатичними каналами.

Стаття 76
Ратифiкацiя, набуття чинностi, термiн дiї та денонсацiя Конвенцiї

     1. Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї i набуде чинностi у перший день другого мiсяця вiд дня обмiну ратифiкацiйними грамотами.

     2. Дана Конвенцiя укладається на невизначений строк. Кожна Договiрна Сторона може денонсувати її у будь-який момент. В такому випадку Конвенцiя втрачає чиннiсть з першого дня шостого мiсяця вiд дати отримання письмового повiдомлення про денонсацiю iншою Договiрною Стороною.

     3. Кожна Договiрна Сторона може запропонувати iншiй Договiрнiй Сторонi змiнити або доповнити одну або бiльше статей цiєї Конвенцiї. Якщо Договiрнi Сторони погоджуються з такою змiною або доповненням, останнi стають об'єктами Протоколу, який становитиме невiд'ємну частину цiєї Конвенцiї.

     На пiдтвердження цього Повноважнi Представники Договiрних Сторiн пiдписали цю Конвенцiю та скрiпили її своїми печатками.

     Вчинено у м. Києвi, 23 грудня 2003 року у двох примiрниках, кожний українською та iталiйською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.

За Україну

За Iталiйську Республiку