ЦИВIЛЬНА КОНВЕНЦIЯ

про боротьбу з корупцiєю

Офiцiйний переклад

Преамбула

     Держави - члени Ради Європи, iншi держави та Європейське Спiвтовариство, якi пiдписали цю Конвенцiю,

     враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення бiльшого єднання мiж її членами,

     усвiдомлюючи важливiсть змiцнення мiжнародного спiвробiтництва у галузi боротьби iз корупцiєю,

     наголошуючи, що корупцiя є однiєю iз найнебезпечнiших загроз правопорядку, демократiї, правам людини, чесностi та соцiальнiй справедливостi i що вона перешкоджає економiчному розвитковi та загрожує належному i справедливому функцiонуванню країн iз ринковою економiкою,

     визнаючи, що корупцiя має негативнi фiнансовi наслiдки для громадян, компанiй i держав, а також для мiжнародних установ,

     переконанi, що цивiльне право обов'язково має сприяти боротьбi iз корупцiєю шляхом надання особам, яким заподiяно шкоду, можливостi отримати справедливу компенсацiю,

     посилаючись на висновки та резолюцiї Дев'ятнадцятої (Мальта, 1994 рiк), Двадцять Першої (Чеська Республiка, 1997 рiк) i Двадцять Другої (Молдова, 1999 рiк) конференцiй мiнiстрiв юстицiї європейських країн,

     беручи до уваги Програму дiй проти корупцiї, ухвалену Комiтетом мiнiстрiв у листопадi 1996 року,

     беручи також до уваги обгрунтування можливостi розробки конвенцiї про цивiльно-правовi засоби отримання компенсацiї за шкоду, заподiяну внаслiдок корупцiйних дiй, яке було затверджене Комiтетом мiнiстрiв у лютому 1997 року,

     зважаючи на резолюцiю (97) 24, яка стосується 20 керiвних принципiв боротьби iз корупцiєю та яку Комiтет мiнiстрiв ухвалив у листопадi 1997 року на своєму 101-му засiданнi, на резолюцiю (98) 7, яка дозволяє укладення часткової та розширеної угоди про створення "Групи держав проти корупцiї (ГРЕКО)" та яку Комiтет мiнiстрiв ухвалив у травнi 1998 року на своєму 102-му засiданнi, а також на резолюцiю (99) 5, якою створюється ГРЕКО та яку було ухвалено 1 травня 1999 року,

     посилаючись на Заключну декларацiю та План дiй, ухваленi главами держав i урядiв держав - членiв Ради Європи на їхньому Другому засiданнi у Страсбурзi у жовтнi 1997 року,

     домовились про таке:

Глава I. Заходи, яких необхiдно вжити на нацiональному рiвнi

Стаття 1. Мета

     Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi ефективнi засоби правового захисту осiб, яким заподiяно шкоду внаслiдок корупцiйних дiй, з метою надання таким особам можливостi захищати свої права та iнтереси, включаючи можливiсть отримання компенсацiї за заподiяну шкоду.

Стаття 2. Визначення корупцiї

     Для цiлей цiєї Конвенцiї "корупцiя" означає прямi чи опосередкованi вимагання, пропонування, дачу або одержання хабара чи будь-якої iншої неправомiрної вигоди або можливостi її отримання, якi порушують належне виконання будь-якого обов'язку особою, що отримує хабара, неправомiрну вигоду чи можливiсть мати таку вигоду, або поведiнку такої особи.

Стаття 3. Компенсацiя за заподiяну шкоду

     1. Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi для осiб, яким заподiяно шкоду внаслiдок корупцiйних дiй, право на порушення судової справи з метою отримання повної компенсацiї за заподiяну шкоду.

     2. Така компенсацiя може охоплювати матерiальнi збитки, втрачену вигоду та немайнову шкоду.

Стаття 4. Вiдповiдальнiсть

     1. Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi такi умови компенсацiї заподiяної шкоди:

     i) вчинення вiдповiдачем особисто або з його дозволу корупцiйної дiї чи невжиття ним розумних заходiв для запобiгання вчиненню корупцiйної дiї;

     ii) заподiяння шкоди позивачу; та

     iii) наявнiсть причинного зв'язку мiж корупцiйною дiєю та заподiяною шкодою.

     2. Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi групову вiдповiдальнiсть для випадкiв, коли у заподiяннi шкоди внаслiдок однiєї i тiєї самої корупцiйної дiї є винними декiлька вiдповiдачiв.

Стаття 5. Вiдповiдальнiсть держави

     Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi для осiб, яким державнi посадовi особи пiд час виконання своїх службових обов'язкiв заподiяли шкоду корупцiйними дiями, належнi процедури отримання компенсацiї вiд держави чи, у випадку недержавних установ, вiд керiвних органiв таких установ.

Стаття 6. Контрибутивна вина

     Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi зменшення чи вiдмову у компенсацiї з урахуванням усiх обставин, якщо позивач через його власну помилку сприяв завданню шкоди чи її посиленню.

Стаття 7. Позовна давнiсть

     1. Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi, що позовна давнiсть для компенсацiї заподiяної шкоди становить не менше трьох рокiв вiд дня, коли особа, якiй було заподiяно шкоду, дiзналася чи обгрунтовано могла знати про заподiяння шкоди або про здiйснення корупцiйної дiї та про особистiсть винної особи. Проте суд не розглядає такий позов пiсля закiнчення позовного строку тривалiстю не менше десяти рокiв вiд дня здiйснення корупцiйної дiї.

     2. Закони Сторiн, якi регулюють переривання та зупинення перебiгу давностi, застосовуються, у разi необхiдностi, до строкiв позовної давностi, передбачених у пунктi 1.

Стаття 8. Дiйснiсть угод

     1. Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi, що угоди чи їхнi положення, якi передбачають корупцiю, вважаються такими, що не мають сили.

     2. Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi, що всi сторони будь-якої угоди, чия домовленiсть була порушена тiєю чи iншою корупцiйною дiєю, мають право звертатися до суду iз проханням про визнання такої угоди недiйсною без порушення їхнього права вимагати компенсацiї заподiяної шкоди.

Стаття 9. Захист працiвникiв

     Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi належний захист проти будь-якої необгрунтованої санкцiї щодо працiвникiв, якi мають достатнi пiдстави пiдозрювати корупцiю та якi добросовiсно доповiдають про свої пiдозри вiдповiдальним особам або компетентним органам.

Стаття 10. Рахунки та аудит

     1. Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi будь-якi заходи, що необхiднi для чiткого складання суб'єктами економiчної дiяльностi рiчних звiтiв i отримання дiйсної та вiрогiдної iнформацiї про фiнансовий стан суб'єкта економiчної дiяльностi.

     2. З метою запобiгання корупцiйним дiям кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi необхiднiсть пiдтвердження аудиторами, що рiчнi звiти мiстять дiйсну та вiрогiдну iнформацiю про фiнансовий стан суб'єкта економiчної дiяльностi.

Стаття 11. Збирання доказiв

     Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi ефективнi процедури збирання доказiв пiд час цивiльного провадження у справi про корупцiю.

Стаття 12. Тимчасовi заходи

     Кожна Сторона передбачає у своєму внутрiшньому законодавствi такi судовi розпорядження, якi необхiднi для збереження прав i iнтересiв сторiн пiд час цивiльного провадження у справi про корупцiю.

Глава II. Мiжнародне спiвробiтництво та контроль за виконанням

Стаття 13. Мiжнародне спiвробiтництво

     Сторони здiйснюють ефективне спiвробiтництво у питаннях, якi стосуються цивiльного провадження у справах про корупцiю, i особливо вручення документiв, збирання доказiв в iнших країнах, юрисдикцiї, визнання та виконання рiшень судових органiв iноземних країн i судових витрат, згiдно iз положеннями вiдповiдних мiжнародних документiв про мiжнародне спiвробiтництво у цивiльних i комерцiйних справах, Сторонами яких вони є, а також вiдповiдно до їхнього внутрiшнього законодавства.

Стаття 14. Контроль за виконанням

     Контроль за виконанням цiєї Конвенцiї Сторонами здiйснює Група держав проти корупцiї (ГРЕКО).

Глава III. Прикiнцевi положення

Стаття 15. Пiдписання та набрання чинностi

     1. Цю Конвенцiю вiдкрито для пiдписання державами - членами Ради Європи, державами, якi не є членами Ради, але якi брали участь у розробцi Конвенцiї, та Європейським Спiвтовариством.

     2. Вона пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або затвердженню. Ратифiкацiйнi грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберiгання Генеральному секретарю Ради Європи.

     3. Ця Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати, на яку чотирнадцять держав, якi її пiдписали, висловили свою згоду на обов'язковiсть для них Конвенцiї вiдповiдно до положень пункту 2. Будь-яка держава, що пiдписала Конвенцiю i що не є членом Групи держав проти корупцiї (ГРЕКО) на час ратифiкацiї, прийняття чи затвердження, автоматично стає членом Групи у день набрання цiєю Конвенцiєю чинностi.

     4. Стосовно будь-якої держави, що пiдписала Конвенцiю та що висловлюватиме свою згоду на обов'язковiсть для неї Конвенцiї пiсля набрання нею чинностi, ця Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати висловлення нею своєї згоди про обов'язковiсть для неї Конвенцiї вiдповiдно до положень пункту 2. Будь-яка держава, що пiдписала Конвенцiю i що не є членом Групи держав проти корупцiї (ГРЕКО) на час ратифiкацiї, прийняття чи затвердження, автоматично стає членом Групи у день набрання цiєю Конвенцiєю чинностi стосовно такої держави.

     5. Будь-якi конкретнi умови участi Європейського Спiвтовариства у Групi держав проти корупцiї (ГРЕКО) визначаються у разi необхiдностi за спiльною згодою iз Європейським Спiвтовариством.

Стаття 16. Приєднання до Конвенцiї

     1. Пiсля набрання цiєю Конвенцiєю чинностi Комiтет мiнiстрiв Ради Європи пiсля консультацiй iз учасниками Конвенцiї може запропонувати будь-якiй державi, яка не є членом Ради i яка не брала участi у розробцi Конвенцiї, приєднатися до цiєї Конвенцiї у рiшеннi, що приймається бiльшiстю голосiв, передбаченою у статтi 20d Статуту Ради Європи, i одностайним голосуванням представникiв Сторiн, якi мають право засiдати в Комiтетi.

     2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася до цiєї Конвенцiї, Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати здачi на зберiгання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи. Будь-яка держава, що приєдналася до цiєї Конвенцiї, автоматично стає членом ГРЕКО, якщо вона на час приєднання ще не є таким членом, у день набрання цiєю Конвенцiєю чинностi стосовно такої держави.

Стаття 17. Застереження

     Жоднi застереження стосовно будь-якого положення цiєї Конвенцiї не дозволяються.

Стаття 18. Територiальне застосування

     1. Будь-яка держава чи Європейське Спiвтовариство пiд час пiдписання або здачi на зберiгання своєї ратифiкацiйної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити територiю (територiї), до якої застосовуватиметься ця Конвенцiя.

     2. Будь-яка Сторона може в будь-який iнший час пiсля цього заявою на iм'я Генерального секретаря Ради Європи поширити дiю цiєї Конвенцiї на будь-яку iншу територiю, визначену в цiй заявi. Щодо такої територiї Конвенцiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

     3. Будь-яка заява, зроблена вiдповiдно до двох попереднiх пунктiв, може стосовно будь-якої територiї, визначеної в цiй заявi, бути вiдкликана шляхом подання вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря. Вiдкликання набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 19. Вiдношення до iнших документiв i угод

     1. Ця Конвенцiя не зашкоджує правам та зобов'язанням, що випливають iз мiжнародних багатостороннiх документiв, якi стосуються спецiальних питань.

     2. Сторони цiєї Конвенцiї можуть укладати мiж собою двостороннi чи багатостороннi угоди з питань, що розглядаються у Конвенцiї, з метою доповнення чи посилення її положень або сприяння застосуванню принципiв, закрiплених у нiй, чи без шкоди для цiлей та принципiв цiєї Конвенцiї вони можуть дотримуватися певних правил з цього питання в рамках спецiальної системи, яка є обов'язковою на час вiдкриття цiєї Конвенцiї для пiдписання.

     3. Якщо двi чи бiльше Сторiн вже уклали угоду чи договiр стосовно якогось з питань, що розглядаються у цiй Конвенцiї, або в iнший спосiб встановили свої стосунки щодо цього питання, вони мають право застосовувати таку угоду чи такий договiр або вiдповiдним чином регулювати такi стосунки замiсть цiєї Конвенцiї.

Стаття 20. Поправки

     1. Поправки до цiєї Конвенцiї можуть пропонуватися будь-якою Стороною, i вони надсилаються Генеральним секретарем Ради Європи державам - членам Ради Європи, державам, якi не є членами Ради, але якi брали участь у розробцi цiєї Конвенцiї, Європейському Спiвтовариству, а також будь-якiй державi, яка приєдналася до Конвенцiї або якiй було запропоновано приєднатися до неї вiдповiдно положень статтi 16.

     2. Будь-яка поправка, що її запропонувала та чи iнша Сторона, надсилається Європейському комiтетовi iз правового спiвробiтництва (ЄКПС), який подає Комiтетовi мiнiстрiв свiй висновок щодо запропонованої поправки.

     3. Комiтет мiнiстрiв розглядає запропоновану поправку та висновок, поданий Європейським комiтетом iз правового спiвробiтництва (ЄКПС), i пiсля консультацiй iз Сторонами Конвенцiї, якi не є членами Ради Європи, може прийняти таку поправку.

     4. Текст будь-якої поправки, прийнятої Комiтетом мiнiстрiв вiдповiдно до пункту 3 цiєї статтi, надсилається Сторонам для прийняття.

     5. Будь-яка поправка, прийнята вiдповiдно до пункту 3 цiєї статтi, набирає чинностi на тридцятий день вiд дати, на яку всi Сторони поiнформували Генерального секретаря про її прийняття ними.

Стаття 21. Врегулювання спорiв

     1. Європейський комiтет iз правового спiвробiтництва (ЄКПС) Ради Європи постiйно iнформується про тлумачення та застосування цiєї Конвенцiї.

     2. У разi виникнення мiж Сторонами спору щодо тлумачення чи застосування цiєї Конвенцiї такi Сторони намагаються врегулювати спiр шляхом переговорiв або будь-яким iншим мирним шляхом на їхнiй вибiр, включаючи подання спору на розгляд Європейського комiтету iз правового спiвробiтництва (ЄКПС), арбiтражного суду, рiшення якого є обов'язковими для Сторiн, або Мiжнародного Суду за згодою вiдповiдних Сторiн.

Стаття 22. Денонсацiя

     1. Будь-яка Сторона може в будь-який час денонсувати цю Конвенцiю шляхом подання вiдповiдного повiдомлення на iм'я Генерального секретаря Ради Європи.

     2. Така денонсацiя набирає чинностi в перший день мiсяця, що настає пiсля закiнчення тримiсячного перiоду вiд дати отримання такого повiдомлення Генеральним секретарем.

Стаття 23. Повiдомлення

     Генеральний секретар Ради Європи повiдомляє держави - члени Ради, будь-якi iншi держави, якi пiдписали цю Конвенцiю, та Сторони Конвенцiї про:

     a) будь-яке пiдписання;

     b) здачу на зберiгання будь-якої ратифiкацiйної грамоти або будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

     c) будь-яку дату набрання чинностi цiєю Конвенцiєю вiдповiдно до статей 15 та 16;

     d) будь-яку iншу дiю, будь-яке повiдомлення або сповiщення, якi стосуються цiєї Конвенцiї.

     На посвiдчення чого нижчепiдписанi належним чином на те уповноваженi представники пiдписали цю Конвенцiю.

     Вчинено у Страсбурзi четвертого дня листопада мiсяця 1999 року англiйською та французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примiрнику, який зберiгатиметься в архiвi Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвiдченi копiї цiєї Конвенцiї кожнiй державi - члену Ради Європи, державам, якi не є членами Ради, але якi брали участь у розробцi цiєї Конвенцiї, Європейському Спiвтовариству, а також будь-якiй державi, якiй було запропоновано приєднатися до Конвенцiї.