ПРОТОКОЛ,

що стосується змiн Конвенцiї про мiжнароднi залiзничнi перевезення (КОТIФ) вiд 9 травня 1980 року

3 червня 1999 року

     Офiцiйний переклад.

     На виконання статей 6 i 19, § 2 Мiжнародної конвенцiї про залiзничнi перевезення, пiдписаної в Бернi 9 травня 1980 року, в подальшому "КОТIФ 1980", у Вiльнюсi з 26 травня по 3 червня 1999 року пройшла п'ята Генеральна асамблея Мiжурядової органiзацiї з мiжнародних залiзничних перевезень (ОТIФ).

     • виражаючи впевненiсть в необхiдностi i корисностi мiжурядової органiзацiї, що розглядає по можливостi всi аспекти мiжнародних залiзничних перевезень в масштабах держав,

     • вважаючи, що для цього i з врахуванням застосування КОТIФ 1980 тридцятьма дев'ятьма державами в Європi, Азiї i Африцi, а також залiзничними пiдприємствами цих держав, ОТIФ представляє собою найбiльш вiдповiдну органiзацiю,

     • вважаючи необхiдним розвивати КОТIФ 1980, а саме, Єдинi правила ЦIВ i Єдинi правила ЦIМ з метою адаптацiї їх до нових потреб мiжнародних залiзничних перевезень,

     • вважаючи, що безпека пiд час перевезень небезпечних вантажiв у мiжнародному залiзничному сполученнi вимагає перетворення РIД в режим публiчного права, застосування якого не залежить бiльше вiд укладення договору перевезення, що пiдпадає пiд дiю Єдиних правил ЦIМ,

     • вважаючи, що з моменту пiдписання Конвенцiї 9 травня 1980 року полiтичнi, економiчнi i юридичнi змiни, що вiдбулися в бiльшостi держав-членiв, вимагають встановлення i розвитку єдиних умов, що поширюються на iншi галузi права, що мають важливе значення для мiжнародного залiзничного сполучення,

     • вважаючи, що держави, враховуючи особливi суспiльнi iнтереси, повиннi вживати бiльш ефективних заходiв, спрямованих на усунення перешкод, що заважають перетину кордонiв при мiжнародному залiзничному сполученнi,

     • вважаючи, що в iнтересах мiжнародних залiзничних перевезень важливо актуалiзувати iснуючi конвенцiї i мiжнароднi багатостороннi угоди у сферi залiзничних перевезень, а у випадку необхiдностi включити їх до Конвенцiї,

     Генеральна асамблея постановляє таке:

Стаття 1.
Новий змiст Конвенцiї.

     КОТIФ 1980 змiнена та отримує редакцiю згiдно з текстом Положення, що додається та є невiд'ємною частиною цього Протоколу.

Стаття 2.
Тимчасовий депозитарiй.

     § 1. Функцiї уряду-депозитарiю, передбаченi в статтях 22 - 26 КОТIФ 1980, покладаються на ОТIФ як тимчасовий депозитарiй, з моменту вiдкриття для пiдписання цього Протоколу i до дати набрання ним чинностi.

     § 2. Тимчасовий депозитарiй сповiщає держави-члени про:

     а) пiдписання цього Протоколу i про подання ратифiкацiйних грамот, документiв про прийняття, ухвалення або приєднання,

     б) дату набрання чинностi цього Протоколу вiдповiдно до статтi 4,

     i виконує решту функцiй депозитарiю, що зазначенi в Частинi VII Вiденської конвенцiї про право мiжнародних договорiв вiд 23 травня 1969 року.

Стаття 3
Пiдписання. Ратифiкацiя. Прийняття. Схвалення. Приєднання.

     § 1. Цей протокол залишається вiдкритим для пiдписання державами-членами до 31 грудня 1999 року. Пiдписання здiйснюється в Бернi в штаб-квартирi тимчасового депозитарiю.

     § 2. Згiдно зi статтею 20, § 1 КОТIФ 1980, цей Протокол пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або схваленню. Ратифiкацiйнi грамоти, документи про прийняття або схвалення передаються у найкоротший можливий строк на зберiгання тимчасовому депозитарiю.

     § 3. Держави-члени, що не пiдписали цей Протокол у строк, передбачений в § 1, а також держави, заяви про приєднання яких до КОТIФ 1980 були прийнятi та отримали обов'язкову юридичну силу згiдно з її статтею 23, § 2, можуть до набуття чинностi цим Протоколом приєднатися до нього, направивши документ про приєднання тимчасовому депозитарiю.

     § 4. Приєднання держави до КОТIФ 1980 згiдно зi статтею 23, заява якої надiйшла пiсля вiдкриття до пiдписання Протоколу, але до набрання ним чинностi, дiйсне стосовно як КОТIФ 1980, так i Конвенцiї згiдно з текстом Додатку до цього Протоколу.

Стаття 4
Набуття чинностi

     § 1. Цей протокол набуває чинностi в перший день третього мiсяця, наступного за тим, протягом якого тимчасовий депозитарiй повiдомив державам-членам про подання документа, в якому йдеться про виконання умов статтi 20, § 2 КОТIФ 1980. Державами-членами в розумiннi статтi 20, § 2 вважаються держави, якi на момент прийняття рiшення Генеральною асамблеєю були державами-членами i залишаються ними на момент виконання умов для набрання чинностi цим Протоколом.

     § 2. Проте стаття 3 застосовується з моменту надання до пiдписання цього Протоколу.

Стаття 5
Заяви i застереження

     Заяви i застереження, передбаченi статтею 42, § 1 Конвенцiї згiдно з текстом Додатка до цього Протоколу, можуть надаватись в будь-який момент, навiть до набрання сили цим Протоколом. Вони вважаються дiйсними з моменту набрання сили цим Протоколом.

Стаття 6
Тимчасовi положення

     § 1. Не пiзнiше шести мiсяцiв пiсля набрання сили цим Протоколом Генеральний секретар ОТIФ скликає Генеральну асамблею з метою:

     а) призначення членiв Адмiнiстративного комiтету на майбутнiй перiод (стаття 14, § 2, пункт "б" КОТIФ згiдно з текстом Додатка до цього Протоколу), i, у випадку необхiдностi, прийняття рiшення стосовно закiнчення повноважень дiючого Адмiнiстративного комiтету.

     б) встановлення на шестирiчний строк максимальної суми, якої можуть досягти витрати Органiзацiї протягом кожного бюджетного перiоду (стаття 14, § 2, пункт "д" КОТIФ згiдно з текстом Додатка до цього Протоколу), i

     в) у випадку необхiдностi, виборiв Генерального секретаря (стаття 14, § 2, пункт "в" КОТIФ згiдно з текстом Додатка до цього Протоколу).

     § 2. Не пiзнiше трьох мiсяцiв пiсля набуття чинностi цим Протоколом Генеральний секретар ОТIФ скликає Комiсiю технiчних експертiв.

     § 3. Пiсля набуття чинностi цим Протоколом, повноваження Адмiнiстративного комiтету, визначенi згiдно зi статтею 6, § 2, пункт "б" КОТIФ 1980, закiнчуються до встановленої Генеральною асамблеєю дати, яка повинна збiгатися з початком повноважень членiв їхнiх заступникiв Адмiнiстративного комiтету, призначених цiєю Генеральною асамблеєю (стаття 14, § 2, пункт "б" КОТIФ згiдно з текстом Додатка до цього Протоколу).

     § 4. Повноваження Генерального директора Центрального бюро, в залежностi вiд моменту набрання сили цим Протоколом, минає пiсля закiнчення перiоду, на який вiн був призначений згiдно зi статтею 7, § 2, пункт "г" КОТIФ 1980. З моменту набуття чинностi цим Протоколом вiн виконує функцiї Генерального секретаря.

     § 5. Навiть пiсля набуття чинностi цим Протоколом вiдповiднi положення статей 6, 7 i 11 КОТIФ 1980 продовжують застосовуватися до:

     а) перевiрки рахункiв i затвердження щорiчних рахункiв Органiзацiї,

     б) встановлення остаточних внескiв держав-членiв у витрати Органiзацiї,

     в) сплати внескiв,

     г) максимальної суми, якої можуть досягти витрати Органiзацiї протягом п'ятирiчного перiоду, встановленого до набуття чинностi цим Протоколом.

     Пункти "а" - "в" вiдносяться до року, протягом якого цей Протокол набуває чинностi, а також до попереднього року.

     § 6. Остаточнi внески держав-членiв, належнi за рiк, протягом якого цей Протокол набирає сили, розраховуються на пiдставi статтi 11, § 1 КОТIФ 1980.

     § 7. На прохання держави-члена, внесок якого, розрахований згiдно зi статтею 26 Конвенцiї згiдно з текстом Додатку до цього Протоколу, перевищує внесок, заборгований за 1999 рiк, Генеральна асамблея може встановити внесок цiєї держави на три роки, наступнi за роком набуття чинностi цим Протоколом, беручи до уваги такi принципи:

     а) пiдставою встановлення тимчасового внеску є мiнiмальний внесок, зазначений у наведенiй вище статтi 26, § 3, або внесок, належний за 1999 рiк, якщо вiн вищий за мiнiмальний внесок.

     б) внесок у три етапи прогресивно адаптується до остаточного внеску, що розраховується згiдно iз зазначеною вище статтею 26.

     Це положення не застосовується до держав-членiв, зобов'язаних сплатити мiнiмальний внесок, котрий у будь-якому випадку необхiдно сплатити.

     § 8. Договори перевезень пасажирiв або вантажiв в мiжнародному сполученнi мiж державами-членами, укладенi згiдно з Єдиними правилами ЦIВ 1980 або Єдиними правилами ЦIМ 1980, пiдпадають пiд дiю Єдиних правил, що дiють на момент укладення договору, навiть пiсля набрання сили цим Протоколом.

     § 9. Iмперативнi положення Єдиних правил ЦУВ i Єдиних правил ЦУI застосовуються до договорiв, укладених до набрання сили ЦIМ Протоколом, протягом року пiсля набуття ним чинностi.

Стаття 7
Тексти Протоколу.

     § 1. Цей Протокол укладений i пiдписаний французькою, нiмецькою та англiйською мовами. У випадку розбiжностей лише текст французькою мовою є автентичним текстом.

     § 2. За пропозицiєю заiнтересованої держави-члена Органiзацiя публiкує офiцiйнi переклади цього Протоколу на iншi мови у тому випадку, якщо одна з цих мов є офiцiйною мовою принаймнi в двох державах-членах. Цi переклади здiйснюються за спiвробiтництвом з компетентними службами заiнтересованих держав-членiв.

     В посвiдчення чого зазначенi нижче повноважнi представники, що мають належнi повноваження своїх Представництв, пiдписали цей Протокол.

     Здiйснено в Вiльнюсi 3 травня 1999 року в одному оригiналi французькою, нiмецькою i англiйською мовою; цi екземпляри переданi на зберiгання в архiв ОТIФ. Засвiдченi копiї будуть наданi кожнiй з держав-членiв.

За Республiку Албанiя	За Князiвство Лiхтенштейн
За Алжирську Народну Демократичну Республiку	За Литовську Республiку
За Федеративну Республiку Нiмеччина	За Велике Герцогство Люксембург
За Австрiйську Республiку	За колишню Югославську Республiку Македонiя
За Королiвство Бельгiя	За Королiвство Марокко
За Боснiю i Герцеговину	За Князiвство Монако
За Республiку Болгарiя	За Королiвство Норвегiя
За Республiку Хорватiя	За Королiвство Нiдерланди
За Королiвство Данiя	За Республiку Польща
За Королiвство Iспанiя	За Португальську Республiку
За Фiнляндську Республiку	За Румунiю
За Французьку Республiку	За Республiку Словаччину
За Об'єднане Королiвство Великобританiї i Пiвнiчної Iрландiї	За Республiку Словенiю
За Грецьку Республiку	За Королiвство Швецiя
За Угорську Республiку	За Швейцарську Конфедерацiю
За Республiку Iрак	За Сирiйську Арабську Республiку
За Iсламську Республiку Iран	За Чеську Республiку
За Iрландiю	За Тунiську Республiку
За Iталiйську Республiку	За Турецьку Республiку
За Лiванську Республiку

 

Додаток

КОНВЕНЦIЯ

про мiжнароднi залiзничнi перевезення (КОТIФ) згiдно з текстом Протоколу змiн вiд 3 червня 1999 року

9 травня 1980 року

Роздiл 1
Загальнi положення

Стаття 1
Мiжурядова органiзацiя

     § 1. Сторони, що приєдналися до цiєї Конвенцiї як держави-члени, утворюють Мiжурядову органiзацiю з мiжнародних залiзничних перевезень (ОТIФ), що називається далi "Органiзацiя".

     § 2. Штаб-квартира Органiзацiї знаходиться в мiстi Берн. Генеральна асамблея може прийняти рiшення про вибiр iншого мiста, розташованого в однiй з держав-членiв.

     § 3. Органiзацiя є юридичною особою. Вона може укладати договори, набувати i продавати рухоме i нерухоме майно, а також подавати позов i нести вiдповiдальнiсть у судовому порядку.

     § 4. Органiзацiя, члени її персоналу, запрошенi нею експерти i представники держав-членiв користуються при виконаннi своїх обов'язкiв необхiдними привiлеями i iмунiтетами на умовах, визначених в Протоколi про привiлеї та iмунiтети Органiзацiї, що додається до Конвенцiї.

     § 5. Стосунки мiж Органiзацiєю i державою її перебування регулюються угодою про штаб-квартиру.

     § 6. Робочими мовами Органiзацiї є французька, нiмецька i англiйська мови. Генеральна асамблея може призначати iншi мови.

Стаття 2
Мета Органiзацiї

     § 1. Метою Органiзацiї є сприяння, полiпшення i полегшення з будь-якого погляду мiжнародного залiзничного сполучення, зокрема:

     a) шляхом встановлення єдиного правопорядку в таких правових галузях:

     1. договiр про перевезення пасажирiв i вантажiв в транзитному мiжнародному сполученнi, зокрема додатковi перевезення, що використовують iншi транспортнi засоби i що є предметом одного договору;

     2. договiр про використання вагонiв як транспортного засобу в мiжнародному залiзничному сполученнi;

     3. договiр про використання iнфраструктури в мiжнародному залiзничному сполученнi;

     4. перевезення небезпечних вантажiв в мiжнародному залiзничному сполученнi;

     b) сприяти, з врахуванням особливих державних iнтересiв, подоланню в найкоротший строк ускладнень щодо перетину кордонiв пiд час мiжнародного залiзничного перевезення, якщо лише причини цих ускладнень належать до компетенцiї держав;

     c) сприяти iнтероперабельностi i технiчнiй гармонiзацiї в залiзничному секторi шляхом затвердження технiчних стандартiв i прийняття єдиних технiчних приписiв;

     d) шляхом встановлення єдиної процедури з технiчного допуску залiзничного обладнання, призначеного для використання в мiжнародному сполученнi;

     e) слiдкувати за дотриманням всiх правил i рекомендацiй, прийнятих в рамках Органiзацiї;

     f) сприяти розвитку режиму єдиного правопорядку, правил i процедур, зазначених в пунктах "а" - "д", враховуючи при цьому юридичнi, економiчнi i технiчнi змiни.

     § 2. Органiзацiя може

     а) на виконання завдань, зазначених в § 1, розробляти iншi режими єдиного правопорядку;

     в) формувати рамки, в яких держави-члени можуть розробляти iншi мiжнароднi конвенцiї, що мають за мету сприяти, полiпшувати i полегшувати мiжнародне залiзничне сполучення.

Стаття 3
Мiжнародне спiвробiтництво

     § 1. Держави-члени зобов'язуються зосереджувати своє мiжнародне спiвробiтництво в галузi залiзничного транспорту виключно в рамках Органiзацiї, якщо iснує зв'язок з покладеними на неї завданнями згiдно зi статтею 2 i 4. Для досягнення цiєї мети держави-члени вживають всiх необхiдних i доцiльних заходiв для адаптацiї пiдписаних ними мiжнародних конвенцiй i багатостороннiх угод, якщо лише цi конвенцiї i угоди стосуються мiжнародного спiвробiтництва в галузi залiзничного транспорту i надають iншим мiжурядовим i неурядовим органiзацiям завдання, що спiвпадають з завданнями Органiзацiї.

     § 2. Зобов'язання, що випливають з § 1 для держав-членiв, якi також є членами Європейських спiвтовариств або державами, що пiдписали Угоду про європейський економiчний простiр, не превалюють над їхнiми зобов'язаннями як членiв Європейського Спiвтовариства або держав, що пiдписали Угоду про європейський економiчний простiр.

Стаття 4
Прийняття на себе i передача функцiй

     § 1. За рiшенням Генеральної асамблеї та згiдно з метою, наведеною в статтi 2, Органiзацiя має право приймати функцiї, ресурси й зобов'язання, якi можуть бути переданi їй iншими мiжурядовими органiзацiями вiдповiдно до угод, якi укладенi з цими органiзацiями.

     § 2. За рiшенням Генеральної асамблеї Органiзацiя може передавати iншим мiжурядовим органiзацiям функцiї, ресурси i зобов'язання вiдповiдно до угод, якi укладенi з цими органiзацiями.

     § 3. Пiсля затвердження Адмiнiстративного комiтету Органiзацiя може взяти на себе адмiнiстративнi функцiї, пов'язанi з її метою i дорученi їй будь-якою державою-членом. Витрати, пов'язанi з виконанням цих функцiй, несе заiнтересована держава-член.

Стаття 5
Особливi зобов'язання держав-членiв

     § 1. Держави-члени домовляються про вживання всiх необхiдних заходiв для полегшення i прискорення мiжнародного залiзничного сполучення. Для цього кожна держава-член зобов'язується по можливостi:

     а) виключати будь-яку непотрiбну процедуру,

     б) спрощувати i унiфiкувати формальностi, якi ще вимагаються,

     в) спрощувати прикордоннi контрольнi перевiрки.

     § 2. З метою полегшення i полiпшення мiжнародного обмiну держави-члени домовляються про надання допомоги з питань найбiльшої унiфiкацiї приписiв, стандартiв, процедур i органiзацiйних методiв, що стосуються залiзничних вагонiв, залiзничного персоналу, залiзничної iнфраструктури i допомiжних служб.

     § 3. Держави-члени домовляються про сприяння укладанню договорiв мiж органами управлiння iнфраструктурою з метою оптимiзацiї мiжнародного залiзничного сполучення.

Стаття 6
Єдинi правила

     § 1. Якщо лише не були наданi заяви або застереження згiдно зi статтею 42, § 1, перший абзац, то мiжнародне залiзничне сполучення i допуск залiзничного обладнання для використання в мiжнародному сполученнi визначаються:

     a) "Єдиними правилами до договору про мiжнародне залiзничне перевезення пасажирiв (ЦIВ)" (Додаток A до Конвенцiї)

     b) "Єдиними правилами до договору про мiжнародне залiзничне перевезення вантажiв (ЦIМ)" (Додаток B до Конвенцiї)

     c) "Регламентом про мiжнародне перевезення небезпечних вантажiв (РIД)" (Додаток C до Конвенцiї)

     d) "Єдиними правилами до договорiв про використання вагонiв в мiжнародному залiзничному сполученнi (ЦУВ)" (Додаток D до Конвенцiї)

     e) "Єдиними правилами до договору про використання iнфраструктури в мiжнародному залiзничному сполученнi (ЦУI)" (Додаток E до Конвенцiї)

     f) "Єдиними правилами про затвердження технiчних стандартiв i прийняття єдиних технiчних приписiв, що застосовуються до залiзничного обладнання, призначеного для використання в мiжнародному сполученнi (АПТУ)" (Додаток F до Конвенцiї)

     g) "Єдиними правилами про допуск залiзничного обладнання, що використовується в мiжнародному сполученнi (АТМФ)" (Додаток G до Конвенцiї)

     h) iншими режимами єдиного правопорядку, розробленими Органiзацiєю згiдно зi статтею 2, § 2, пункт "a", що також входять до Додаткiв до Конвенцiї.

     § 2. Єдинi правила i правовi режими, перерахованi в § 1, разом з їхнiми Додатками є невiд'ємною частиною Конвенцiї.

Стаття 7
Визначення поняття "Конвенцiя"

     У наведених нижче положеннях вислiв "Конвенцiя" охоплює власне Конвенцiю, Протокол, зазначений в параграфi 4 статтi 1, i Додатки, перерахованi в статтi 6 разом з Додатками до них.

Роздiл II
Загальнi положення

Стаття 8
Нацiональне законодавство

     § 1. Пiд час тлумачення й застосування Конвенцiї повинен враховуватись її статус мiжнародного договору i необхiднiсть сприяння унiфiкацiї.

     § 2. За вiдсутностi в Конвенцiї вiдповiдних положень дiє нацiональне законодавство.

     § 3. Пiд нацiональним законодавством розумiється право держави, в якому правочинна особа пред'являє свої права, зокрема колiзiйнi норми.

Стаття 9
Розрахункова одиниця

     § 1. Розрахунковою одиницею, передбаченою Додатками, є спецiальне право запозичення так, як це визначено Мiжнародним валютним фондом.

     § 2. Виражена в спецiальному правi запозичення вартiсть нацiональної валюти держави-учасницi, що є одночасно членом Мiжнародного валютного фонду, розраховується за методом оцiнки, що застосовується Мiжнародним валютним фондом для своїх власних операцiй i транзакцiй.

     § 3. Виражена в спецiальному правi запозичена вартiсть нацiональної валюти держави, що не є членом Мiжнародного валютного фонду, розраховується способом, встановленим цiєю державою. В нацiональнiй валютi цей розрахунок повинен виражати реальну вартiсть, по можливостi найближчу до вартостi, яка була б отримана при застосуваннi § 2.

     § 4. Для держави, що не є членом Мiжнародного валютного фонду й законодавство якої не допускає застосування § 2 або 3, розрахункова одиниця, передбачена Положенням, прирiвнюється до вартостi трьох золотих франкiв. Золотий франк мiстить 10/31 грама золота з його чистим вмiстом 0,900. Перерахунок золотого франка повинен виражати в нацiональнiй валютi реальну вартiсть, найближчу по можливостi до вартостi, яка була б отримана при застосуваннi § 2.

     § 5. Протягом трьох мiсяцiв пiсля набуття чинностi Конвенцiєю та у всiх випадках, коли в державах змiнюється метод розрахунку вартостi їхньої нацiональної валюти стосовно розрахункової одиницi, держави повiдомляють Генеральному секретарю їхнiй метод розрахунку згiдно з § 3 або результати перерахунку згiдно з § 4. Генеральний секретар доводить цi повiдомлення до вiдома держав-членiв.

     § 6. Сума, виражена в розрахункових одиницях, конвертується в нацiональну валюту держави, в суд якого було передано справу. Конвертування здiйснюється згiдно з вартiстю вiдповiдної валюти на день винесення судового рiшення або на день, погоджений сторонами.

Стаття 10
Додатковi положення

     § 1. Двi або бiльше держав або два чи бiльше перевiзникiв можуть встановлювати додатковi положення для Єдиних правил ЦIВ i Єдиних правил ЦIМ, цi додатковi положення не повиннi суперечити цим Єдиним правилам.

     § 2. Додатковi положення, вказанi в § 1, вводяться в дiю i опублiковуються по формi, передбаченiй законами й приписами кожної держави. Про додатковi положення держав i введення їх у дiю iнформують Генеральний секретар Органiзацiї. Вiн доводить цi повiдомлення до вiдома iнших держав-членiв.

Стаття 11
Надання судової застави

     При позовах, якi ґрунтуються на Єдиних правилах ЦIВ, Єдиних правилах ЦIМ, Єдиних правилах ЦУВ або Єдиних правилах ЦУI, не може вимагатись застава пiд витрати судового процесу.

Стаття 12
Виконання судових рiшень. Накладення арешту на майно

     § 1. Якщо згiдно з положеннями Конвенцiї судовi рiшення, винесенi суперечливо або заочно компетентним судом, набуття чинностi згiдно iз законами, що є визначальними для суду, який виносить рiшення, вони пiдлягають виконанню в будь-якiй iншiй державi-членi, щойно будуть виконанi формальностi, встановленi в державi, в якiй має вiдбуватися виконання їх. Перегляд справи по сутi не допускається. Це положення також розповсюджується на компромiснi рiшення.

     § 2. Параграф 1 не застосовується до рiшень, що попередньо виконанi, та до судових рiшень, якi покладають на позивача, який програв процес, крiм судових витрат ще й вiдшкодування.

     § 3. Якщо пiд час перевезення, яке здiйснюється згiдно з Єдиними правилами ЦIВ або Єдиними правилами ЦIМ, одне транспортне пiдприємство має право на пред'явлення вимог iншому транспортному пiдприємству, яке не належить тiй самiй державi-члену, то цi вимоги можуть бути задоволенi шляхом накладення арешту або конфiскацiї майна лише на пiдставi рiшення судових органiв держави-члена, якому належить пiдприємство, що є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.

     § 4. Вимоги на основi договорiв, до яких застосовуються Єдинi правила ЦУВ або Єдинi правила ЦУI, можуть бути задоволенi шляхом накладення арешту на майно лише на пiдставi рiшення судових органiв держави-члена, якiй належить пiдприємство, яке є кредитором за вимогою, на яку накладається арешт.

     § 5. На залiзничний рухомий склад може накладатися арешт в iншiй державi-членi, анiж та, де знаходиться власник (зареєстрована юридична особа), лише на пiдставi рiшення судових органiв цiєї держави. Вислiв "власник" означає особу, що є власником залiзничного рухомого складу тобто має право ним розпоряджатися та протягом тривалого часу використовує його.

Роздiл III
Структура i дiяльнiсть

Стаття 13
Органи

     § 1. Дiяльнiсть Органiзацiї забезпечується такими органами:

     a) Генеральна асамблея;

     b) Адмiнiстративний комiтет;

     c) Ревiзiйна комiсiя;

     d) Комiсiя експертiв з перевезення небезпечних вантажiв (Комiсiя експертiв РIД);

     e) Комiсiя iз залiзничного сприяння;

     f) Комiсiя технiчних експертiв;

     g) Генеральний секретар.

     § 2. Генеральна асамблея може прийняти рiшення про створення iнших тимчасових комiсiй для виконання особливих завдань.

     § 3. При визначеннi кворуму на Генеральнiй асамблеї i на комiсiях, зазначених в пунктах "c" - "g" держави-члени, що не мають права голосу (стаття 14 § 5, стаття 26 § 7 або стаття 40 § 4), до уваги не беруться.

     § 4. Головування Генеральною Асамблеєю, головування Адмiнiстративним комiтетом, а також функцiї Генерального секретаря повиннi доручатися виключно представникам рiзних держав-членiв.

Стаття 14
Генеральна асамблея

     § 1. Генеральна асамблея складається з усiх держав-членiв.

     § 2. Генеральна асамблея:

     a) встановлює свiй внутрiшнiй регламент;

     b) призначає членiв Адмiнiстративного комiтету, а також одного заступника для кожного з них i вибирає державу-члена, котра буде головувати (стаття 15, § 1 - 3);

     c) обирає Генерального секретаря;

     d) видає директиви з дiяльностi Адмiнiстративного комiтету i Генерального секретаря;

     e) встановлює на шестирiчний перiод максимальну суму, якої можуть досягти витрати Органiзацiї протягом кожного бюджетного перiоду (стаття 25); за вiдсутностi такого, вона видає директиви щодо обмеження цих витрат на перiод, що не може перевищувати шiсть рокiв;

     f) приймає рiшення про доцiльнiсть змiни мiсцезнаходження штаб-квартири Органiзацiї (стаття 1, § 2);

     g) приймає рiшення про використання iнших робочих мов (стаття 1, § 6);

     h) приймає рiшення про виконання Органiзацiєю iнших функцiй (стаття 4, § 1), а також про передачу функцiй Органiзацiї iншiй мiжурядовiй органiзацiї (стаття 4, § 2);

     i) за необхiдностi приймає рiшення про створення iнших тимчасових комiсiй для виконання особливих завдань (стаття 13, § 2);

     j) перевiряє, чи повинна поведiнка держави розглядатися як мовчазна денонсацiя (стаття 26, § 2);

     k) приймає рiшення стосовно доручення перевiрки рахункiв iншiй державi, анiж державi, в якiй розмiщується штаб-квартира (стаття 27, § 1);

     l) приймає рiшення щодо заяв про змiни Конвенцiї (стаття 33, § 2 i 3);

     n) приймає рiшення по заявам про приєднання, якi їй надаються (стаття 37, § 4);

     o) приймає рiшення про умови приєднання регiональної органiзацiї для економiчної спiвпрацi (стаття 38, § 1);

     p) приймає рiшення по заявам про асоцiювання, якi їй надаються (стаття 39, § 1);

     p) приймає рiшення про розпуск Органiзацiї i про можливу передачу її функцiй iншiй мiжурядовiй органiзацiї (стаття 43);

     g) приймає рiшення з iнших питань, що включенi до порядку денного.

     § 3. Генеральний секретар скликає Генеральну асамблею кожнi три роки або на прохання однiєї третини держав-членiв або Адмiнiстративного комiтету, а також у випадках, передбачених статтею 33, § 2 i 3, i статтею 37, § 4. Не пiзнiше нiж за три мiсяцi до вiдкриття сесiї вiн розсилає державам-членам проект порядку денного на умовах визначених внутрiшнiм регламентом, зазначених в § 2, пункт "a".

     § 4. Генеральна асамблея є правомочною (стаття 13, § 3), якщо на нiй представлена бiльшiсть держав-членiв. Одна держава-член може бути представлена iншою державою-членом; проте одна держава не може представляти бiльше однiєї iншої держави.

     § 5. Пiд час голосування на Генеральнiй асамблеї стосовно змiн Додаткiв до Конвенцiї, держави-члени, якi зробили заяву щодо вiдповiдного Додатка згiдно зi статтею 42, § 1, перше речення, не мають права голосу.

     § 6. Генеральна асамблея приймає свої рiшення бiльшiстю голосiв держав-членiв, що беруть участь у голосуваннi, за винятком випадкiв, зазначених в § 2, пункти "e", "g", "h", "i", "g", "u", а також у випадку застосування статтi 34, § 6, коли вимагається бiльшiсть у двi третини. Однак у випадку, зазначеному в § 2, пункт "g", бiльшiсть у двi третини необхiдна лише тодi, коли йдеться про пропозицiї щодо змiн самої Конвенцiї, за винятком статей 9 i 27, § 2 - 10, i Протоколу, про який
йдеться у статтi першiй, § 4.

     § 7. За запрошенням Генерального секретаря i за погодженням з бiльшiстю держав-членiв у сесiях Генеральної асамблеї з правом дорадчого голосу можуть брати участь

     a) держави, що не є членами Органiзацiї,

     b) мiжурядовi органiзацiї i асоцiацiї, компетентнi у питаннях дiяльностi Органiзацiї або такi, що займаються включеними до порядку денного питаннями.

Стаття 15
Адмiнiстративний комiтет

     § 1. Адмiнiстративний комiтет складається з однiєї третини держав-членiв.

     § 2. Делегати Комiтету й один заступник для кожного з них, а також головуюча держава-член призначаються на трирiчний перiод. Склад Комiтету на кожний термiн визначається з врахуванням, зокрема, справедливого географiчного розподiлу. Заступник делегата Комiтету, що став делегатом Комiтету протягом термiну перебування на посадi, повинен призначатися делегатом Комiтету на такий перiод.

     § 3. У разi вiльної вакансiї, тимчасового позбавлення права голосу будь-якого делегата або у разi вiдсутностi делегата на двох послiдовних сесiях Комiтету, якщо вiн не представлений iншим делегатом згiдно з § 6, його заступник, призначений Генеральною асамблеєю, виконує його функцiї протягом решти термiну.

     § 4. За винятком наведеного в § 3 випадку, жодна держава-член не може бути у складi Комiтету протягом двох послiдовних повних перiодiв.

     § 5. Комiтет

     a) встановлює свiй внутрiшнiй регламент;

     b) укладає угоду про штаб-квартиру;

     c) встановлює статус персоналу Органiзацiї;

     d) з врахуванням компетентностi кандидатiв i справедливого географiчного розподiлу призначає керiвний склад Органiзацiї;

     e) встановлює регламент про фiнанси i розрахунки органiзацiї:

     f) затверджує робочу програму, бюджет, звiт про управлiння та рахунки Органiзацiї;

     g) встановлює на основi затвердженого фiнансового звiту остаточнi внески держав-членiв згiдно зi статтею 26, належнi за два минулi календарнi роки, а також встановлює суму авансового внеску, який держави-члени мають сплатити згiдно зi статтею 26, § 5 за поточний i наступний календарнi роки;

     h) визначає завдання Органiзацiї, що стосуються всiх держав-членiв або лише деяких з них, а також витрати, що витiкають для цих держав i пов'язанi iз цими завданнями (стаття 26, § 4);

     i) встановлює суму особливих вiдшкодувань (стаття 26, § 11);

     j) видає спецiальнi директиви з перевiрки рахункiв (стаття 27, § 1);

     k) затверджує адмiнiстративнi функцiї Органiзацiї (стаття 4, § 3) i встановлює особливi внески, належнi з вiдповiдної держави-члена;

     l) надає державам-членам звiт про управлiння, фiнансовий звiт, а також свої рiшення i рекомендацiї;

     m) складає звiт про управлiння, вносить пропозицiї стосовно свого нового складу i повiдомляє це державам-членам у зв'язку з Генеральною асамблеєю, яка повинна визначити його, не пiзнiше анiж за два мiсяцi до вiдкриття засiдання;

     n) контролює управлiння Генерального секретаря;

     o) слiдкує за правильним застосуванням Генеральним секретарем Конвенцiї, а також виконанням Генеральним секретарем рiшень, прийнятих iншими органами; для цього Комiтет може вживати будь-яких заходiв, необхiдних для полiпшення застосування Конвенцiї i зазначених вище рiшень;

     p) висловлює обґрунтованi думки з питань, що можуть стосуватися дiяльностi Органiзацiї i якi наданi йому державою-членом або Генеральним секретарем;

     g) вирiшує спiрнi питання, що виникають мiж державою-членом i Генеральним секретарем стосовно його функцiї депозитарiю (стаття 36 § 2);

     r) приймає рiшення про прохання щодо призупинення членства (стаття 40).

     § 6. Комiтет є правомочним, якщо на ньому представлено двi третини його делегатiв. Один делегат може бути представлений iншим делегатом; проте жоден делегат не може представляти бiльше одного iншого делегата.

     § 7. Комiтет приймає свої рiшення бiльшiстю голосiв, що беруть участь в голосуваннi.

     § 8. Комiтет проводить свої засiдання в штаб-квартирi Органiзацiї, крiм випадкiв, коли вiн приймає iнше рiшення.

     § 9. Голова Комiтету

     a) скликає Комiтет не менше одного разу на рiк, або на прохання чотирьох своїх членiв, або Генерального секретаря,

     b) направляє членам Комiтету проект порядку денного,

     c) розглядає, у визначених внутрiшнiм регламентом Комiтету рамках i на умовах термiновi питання, що виникли в перiод мiж сесiями,

     d) пiдписує угоду про штаб-квартиру, передбачену в § 5, пункт "b".

     § 10. У рамках своєї компетенцiї Комiтет може доручити головуючому виконання деяких додаткових доручень.

Стаття 16
Комiсiї

     § 1. Комiсiї, зазначенi в статтi 13 § 1 пункти "c" - "g" i § 2 складаються як правило з усiх держав-членiв. Якщо Ревiзiйна комiсiя, Комiсiя експертiв РIД або Комiсiя технiчних експертiв пiсля проведення дискусiї приймають рiшення в рамках їхньої компетенцiї про змiну Додаткiв до Конвенцiї, то держави-члени, що зробили згiдно зi статтею 42, § 1, перше речення, застереження стосовно вiдповiдних Додаткiв, не можуть бути членами вiдповiдної Комiсiї.

     § 2. Генеральний секретар скликає Комiсiї або за власною iнiцiативою, або за пропозицiєю п'яти держав-членiв, або на прохання Адмiнiстративного комiтету. Генеральний секретар не пiзнiше, нiж за два мiсяцi до вiдкриття сесiї, направляє державам-членам проект порядку денного.

     § 3. Одна держава-член може бути представлена iншою державою-членом; однак жодна держава не може представляти бiльше двох iнших держав.

     § 4. Кожна представлена держава-член має один голос. Пропозицiя є прийнятою, якщо число голосiв, поданих "за":

     a) дорiвнює принаймнi однiй третинi держав-членiв, представлених при голосуваннi,

     b) бiльше числа голосiв, поданих "проти".

     § 5. За запрошенням Генерального секретаря й за погодженням з бiльшiстю держав-членiв в сесiях Комiсiй з правом дорадчого голосу можуть брати участь

     a) держави, якi не є членами Органiзацiї,

     b) держави-члени, якi не є учасниками вiдповiдних Комiсiй,

     c) мiжнароднi органiзацiї й асоцiацiї, компетентнi з питань дiяльностi Органiзацiї або такi, що займаються винесеними на порядок денний питаннями.

     § 6. Комiсiї вибирають для кожної сесiї або на визначений строк головуючого i одного або двох заступникiв голови.

     § 7. Обговорення проводиться робочими мовами. Виступи пiд час зборiв однiєю з робочих мов перекладаються по сутi їхнього змiсту iншими робочими мовами; пропозицiї i рiшення перекладаються дослiвно.

     § 8. Протоколи мiстять короткий виклад дискусiї. Тексти пропозицiй та рiшень протоколюються повнiстю. Стосовно рiшень оригiнальним є текст французькою мовою. Протоколи розповсюджуються серед усiх держав-членiв.

     § 9. Для розгляду окремих питань Комiсiї можуть створювати робочi групи.

     § 10. Комiсiї встановлюють свiй внутрiшнiй регламент роботи.

Стаття 17
Ревiзiйна комiсiя

     § 1. Ревiзiйна комiсiя:

     a) згiдно зi статтею 33, § 4 приймає рiшення за пропозицiями про змiну Конвенцiї;

     b) згiдно зi статтею 33, § 2 перевiряє заяви, що подаються на рiшення Генеральної асамблеї.

     § 2. Ревiзiйна комiсiя є правомочною (стаття 13, § 3), якщо представлена бiльшiсть держав-членiв.

Стаття 18
Комiсiя експертiв РIД

     § 1. Комiсiя експертiв РIД згiдно зi статтею 33, § 5 приймає рiшення за заявами про змiну Конвенцiї.

     § 2. Комiсiя експертiв РIД є правомочною (стаття 13, § 3), якщо представлена одна третина держав-членiв.

Стаття 19
Комiсiя з залiзничного сприяння

     § 1. Комiсiя з залiзничного сприяння:

     a) висловлюється з усiх питань про полегшення перетину кордонiв в мiжнародному залiзничному сполученнi;

     b) рекомендує стандарти, методи, процедури i практику для полегшення залiзничного сполучення.

     § 2. Комiсiя з залiзничного сприяння є правомочною (стаття 13, § 3), якщо представлена одна третина держав-членiв.

Стаття 20
Комiсiя технiчних експертiв

     § 1. Комiсiя технiчних експертiв:

     a) згiдно зi статтею 5 Єдиних правил АПТУ приймає рiшення по затвердженню технiчного стандарту залiзничного обладнання, призначеного для використання в мiжнародному сполученнi;

     b) згiдно зi статтею 6 Єдиних правил АПТУ приймає рiшення про прийняття єдиної технiчної настанови, що стосується конструкцiї, експлуатацiї, технiчного обслуговування або процедури стосовно залiзничного обладнання, призначеного для використання в мiжнародному сполученнi;

     c) слiдкує за застосуванням технiчних стандартiв i єдиних технiчних настанов, що стосуються залiзничного обладнання, призначеного для використання в мiжнародному сполученнi, i розглядає питання їхнього розвитку з метою затвердження або прийняття їх згiдно з процедурами, передбаченими статтями 5 i 6 Єдиних правил АПТУ;

     d) згiдно зi статтею 33, § 6 приймає рiшення стосовно заяв про змiну Конвенцiї;

     e) розглядає всi iншi питання, якi дорученi їй згiдно з Єдиними правилами АПТУ або Єдиними правилами АТМФ.

     § 2. Комiсiя технiчних експертiв є правомочною (стаття 13, § 3), якщо згiдно зi статтею 16 § 1 представлена половина держав-членiв. Пiд час прийняття рiшень стосовно Додаткiв до Єдиних правил АПТУ держави-члени, що подали заперечення проти вiдповiдних положень згiдно зi статтею 35, § 4 Єдиних правил АПТУ або зробили заяви згiдно зi статтею 9, § 1, не мають права голосу.

     § 3. Комiсiя технiчних експертiв може або затверджувати технiчнi стандарти або приймати технiчнi настанови, або вiдмовитися їх затверджувати або приймати; але вона в жодному випадку не може їх змiнювати.

Стаття 21
Генеральний секретар.

     § 1. Генеральний секретар виконує функцiї секретарiату Органiзацiї.

     § 2. Генеральний секретар обирається Генеральною асамблеєю на трирiчний строк, який може поновлюватись максимум двiчi.

     § 3. Генеральний секретар, зокрема, повинен:

     a) виконувати функцiї депозитарiю (стаття 36);

     b) представляти Органiзацiю за її рамками;

     c) повiдомляти державам-членам рiшення, прийнятi Генеральною асамблеєю i Комiсiями (стаття 34, § 1, стаття 35, § 1);

     d) виконувати завдання, що доручають йому iншi органи Органiзацiї;

     e) готувати до обговорення заяви про змiну Конвенцiї, у випадку необхiдностi залучаючи експертiв;

     f) скликати Генеральну асамблею та iншi Комiсiї (стаття 14, § 3, стаття 16, § 2);

     g) своєчасно направляти державам-членам документи, необхiднi для засiдань рiзноманiтних органiв;

     h) розробляти робочу програму, проект бюджету i звiт про управлiння Органiзацiї i представляти їх Адмiнiстративному комiтету для затвердження (стаття 25);

     i) вести фiнансовi справи Органiзацiї в рамках затвердженого бюджету;

     j) на прохання однiєї iз заiнтересованих сторiн пропонувати свої послуги для врегулювання суперечностей мiж ними з приводу тлумачення або застосування Конвенцiї;

     k) на прохання всiх заiнтересованих сторiн робити висновки при суперечках з приводу тлумачення або застосування Конвенцiї;

     l) виконувати дорученi йому функцiї згiдно з роздiлом V;

     m) приймати повiдомлення держав-членiв, мiжнародних органiзацiй i асоцiацiй, вказаних в статтi 16, § 5, а також задiяних у мiжнародному залiзничному сполученнi пiдприємств (транспортних пiдприємств, керуючих iнфраструктури i т. д.), i при необхiдностi доводити їх до вiдома iнших держав-членiв, мiжнародних органiзацiй, асоцiацiй i пiдприємств,

     n) здiйснювати керiвництво персоналом Органiзацiї;

     o) своєчасно iнформувати держави-члени про вакансiї в Органiзацiї;

     p) вносити необхiднi змiни в списки лiнiй, передбаченi в статтi 24, та публiкувати їх.

     § 4. Iз власної iнiцiативи Генеральний секретар може надавати пропозицiї щодо внесення змiн в Конвенцiю.

Стаття 22
Персонал Органiзацiї

     Права й обов'язки персоналу Органiзацiї визначенi в статутi персоналу, який складається Адмiнiстративним комiтетом згiдно зi статтею 15, § 5, пункт "c".

Стаття 23
Бюлетень

     § 1. Органiзацiя видає бюлетень, в якому мiстяться офiцiйна iнформацiя, а також iнформацiя необхiдна для застосування Конвенцiї.

     § 2. Повiдомлення, пiдготовленi Генеральним секретарем вiдповiдно до Конвенцiї, можуть при необхiдностi бути опублiкованi у бюлетенi.

Стаття 24
Списки лiнiй

     § 1. Морськi i внутрiшнi судноплавнi лiнiї, зазначенi в статтi 1 Єдиних правил ЦIВ i Єдиних правил ЦIМ, на яких здiйснюються перевезення за єдиним договором на залiзничнi перевезення додатково вказуються в двох перелiках:

     a) список морських i внутрiшнiх судноплавних лiнiй ЦIВ,

     b) список морських i внутрiшнiх судноплавних лiнiй ЦIМ.

     § 2. Залiзничнi лiнiї держави-члена, що висловила застереження згiдно зi статтею 1, § 6 Єдиних правил ЦIВ або згiдно зi статтею 1, § 6 Єдиних правил ЦIМ, вказуються згiдно з цим застереженням у двох списках:

     a) перелiк залiзничних лiнiй ЦIВ,

     b) перелiк залiзничних лiнiй ЦIМ.

     § 3. Держави-члени направляють Генеральному секретарю свої заяви стосовно включення або виключення лiнiй, передбачених в § 1 i 2. Якщо морськi i внутрiшнi судноплавнi лiнiї, зазначенi в § 1, пов'язують держави-члени, вони вносяться лише за згодою цих держав; для виключення такої лiнiї зi списку досить заяви однiєї з держав.

     § 4. Генеральний секретар повiдомляє всiм державам-членам про внесення або вилучення якої-небудь лiнiї.

     § 5. Перевезення вказаними в § 1 морськими й внутрiшнiми судноплавними лiнiями i перевезення вказаними в § 2 залiзничними лiнiями пiдпадають пiд дiю Конвенцiї пiсля закiнчення одного мiсяця з дня повiдомлення Генеральним секретарем про внесення її до перелiку. Така лiнiя припиняє пiдпадати пiд дiєю Конвенцiї пiсля закiнчення трьох мiсяцiв з дня повiдомлення Генеральним секретарем про її вилучення зi списку, за винятком для вже розпочатих перевезень, якi мають бути завершенi.

Роздiл IV
Фiнанси

Стаття 25
Робоча програма. Бюджет. Фiнансовий звiт. Звiт про управлiння.

     § 1. Робоча програма, бюджет i фiнансовий звiт Органiзацiї складаються на два календарних роки.

     § 2. Органiзацiя готує звiт про управлiння не менше нiж один раз на два роки.

     § 3. Суму витрат Органiзацiї на кожний бюджетний перiод встановлює Адмiнiстративний комiтет за пропозицiєю Генерального секретаря.

Стаття 26
Фiнансування витрат

     § 1. За умови дотримання § 2 - 4 оплата витрат Органiзацiї, не покритих iншими доходами, покладається на держави-члени з розрахунку двох п'ятих згiдно з класифiкатором розподiлу внескiв системи ООН i трьох п'ятих пропорцiйно загальнiй довжинi залiзничної iнфраструктури, а також морських i внутрiшнiх судноплавних лiнiй, внесених у перелiк згiдно зi статтею 24, § 1. Проте для морських i внутрiшнiх судноплавних лiнiй при розрахунках враховується лише половина їхньої довжини.

     § 2. Якщо держава-член висловила застереження згiдно зi статтею 1, § 6 Єдиних правил ЦIВ або згiдно зi статтею 1, § 6 Єдиних правил ЦIМ, то формула внеску, зазначена в § 1, застосовується таким чином:

     a) замiсть загальної довжини залiзничної iнфраструктури на територiї держави-члена при розрахунках враховується лише довжина залiзничних лiнiй, внесених в перелiк згiдно зi статтею 24, § 2.

     b) частина внеску згiдно iз системою ООН розраховується вiдповiдно до довжини лiнiй, внесених в перелiк згiдно зi статтею 24, § 1 i 2, стосовно загальної довжини залiзничної iнфраструктури на територiї цiєї держави-члена i довжини лiнiй, внесених в перелiк згiдно зi статтею 24 § 1; вона в жодному випадку не може бути нижчою за 0,01 %.

     § 3. Кожна держава-член сплачує не менше 0,25 % i не бiльше 15 % внескiв.

     § 4. Адмiнiстративний комiтет визначає, якi завдання Органiзацiї:

     a) стосуються в однаковiй мiрi всiх держав-членiв i якi витрати мають нести всi держави-члени згiдно з розрахунком, наведеним у § 1;

     b) стосуються лише деяких держав-членiв i якi витрати повиннi нести цi держави-члени згiдно iз цим самим розрахунком.

     За аналогiєю застосовується § 3. Стаття 4, § 3 залишається незмiнною.

     § 5. Внески держав-членiв на покриття витрат Органiзацiї перераховуються у формi авансового платежу, що сплачується двома частинами до 31 жовтня кожного дворiчного перiоду, охопленого бюджетом. Авансовий платiж встановлюється на пiдставi внескiв за два попереднi роки.

     § 6. Надсилаючи державам-членам звiт про управлiння i фiнансовий звiт, Генеральний секретар повiдомляє кожному остаточну суму внеску за два минулих календарних роки, а також суму авансового платежу на два майбутнiх календарних роки.

     § 7. Пiсля 31 грудня року, якщо було направлено повiдомлення Генерального секретаря згiдно з § 6, на заборгованi за два минулих календарних роки суми нараховуються вiдсотки в розмiрi п'яти вiдсоткiв рiчних. Якщо держава-член пiсля цiєї дати протягом двох рокiв не сплатила свого внеску, то вона позбавляється права голосу до того часу, поки не буде врегульовано платежi. Пiсля закiнчення повторного дворiчного строку Генеральна асамблея перевiряє, чи слiд розглядати поведiнку такої держави як мовчазну денонсацiю Конвенцiї, при цьому вона за потреби встановлює дату набуття цiєю денонсацiєю чинностi.

     § 8. У випадку денонсацiї Конвенцiї згiдно з § 7 або статтею 41, а також у випадку позбавлення права голосу згiдно зi статтею 40, § 4, пункт "b", внески, що мали бути сплаченi, залишаються як заборгованiсть.

     § 9. Несплаченi внески повиннi бути покритi за рахунок ресурсiв Органiзацiї.

     § 10. Держава, що денонсувала Конвенцiю, може шляхом приєднання знову стати державою-членом за умови, що вона сплатить заборгованi нею суми.

     § 11. Органiзацiя стягує вiдшкодування для покриття особливих витрат, що виникають в результатi дiяльностi, передбаченої в статтi 21, § 3, пункти "o" - "g". У випадках, передбачених в статтi 21, § 3, пункти "o" - "p", ця сума встановлюється Адмiнiстративним комiтетом за пропозицiєю Генерального секретаря; у випадку, передбаченому в статтi 21, § 3, пункт "g", застосовується стаття 31 § 3.

Стаття 27
Ревiзiя рахункiв

     § 1. Якщо Генеральна асамблея згiдно зi статтею 14, § 2 пункт "k" не прийме iнше рiшення, ревiзiя рахункiв проводиться державою, в якiй розмiщується штаб-квартира, згiдно з положеннями цiєї статтi та за умови дотримання всiх спецiальних директив Адмiнiстративного комiтету, згiдно з положеннями Фiнансово-бухгалтерського регламенту Органiзацiї (стаття 15, § 5, пункт "e").

     § 2. Ревiзор перевiряє рахунки Органiзацiї, зокрема всi кредитнi фонди i спецiальнi рахунки, якщо вiн вважає це необхiдним для того, щоб пересвiдчитись, що:

     a) фiнансовi вiдомостi вiдповiдають бухгалтерському облiку Органiзацiї;

     b) фiнансовi операцiї, вiдображенi у вiдомостях, проводяться згiдно з правилами й регламентами, статтями бюджету i рештою директив Органiзацiї;

     c) цiннi папери i грошовi кошти, що зберiгаються в банку або в касi, або перевiряються завдяки пiдтверджуючим документам, отриманим безпосередньо вкладниками, або фактично пiдраховуються;

     d) вiдповiдним чином проводяться внутрiшнi ревiзiї, зокрема внутрiшню ревiзiю рахункiв;

     e) всi елементи активу i пасиву, а також всi надлишки i дефiцити враховуються згiдно з процедурами, що вiн уважає задовiльними.

     § 3. Лише ревiзор є особою, правомочною повнiстю або частково визнати атестацiї та документи, що подаються Генеральним секретарем. Якщо ревiзор вважає це доцiльним, то вiн може розглянути i провести докладну ревiзiю будь-якого бухгалтерського документа, що стосується або фiнансових операцiй, або поставок матерiалу й обладнання.

     § 4. Ревiзор має вiльний доступ в будь-який час до всiх бухгалтерських книг, записiв, документiв та iншої iнформацiї, що може йому знадобитися.

     § 5. Ревiзор не правомочний вiдхиляти ту чи iншу статтю витрат, але вiн повинен вiдразу звернути увагу Генерального секретаря на будь-яку операцiю, правильнiсть або доцiльнiсть якої йому здається сумнiвною, для того, щоб той вжив необхiдних заходiв.

     § 6. Ревiзор подає та пiдписує атестацiю про фiнансовi вiдомостi, використовуючи такий текст: "Я розглянув фiнансовi вiдомостi органiзацiї за бюджетний перiод, що закiнчився 31 грудня... Розгляд включав загальний аналiз бухгалтерських методiв i ревiзiю бухгалтерських та iнших виправдувальних документiв, якi я знайшов необхiдними в цьому випадку". В залежностi вiд випадку, у цiй атестацiї зазначається, що:

     a) фiнансовi вiдомостi задовiльним чином вiдображують фiнансову ситуацiю до дати закiнчення перiоду, що розглядається, а також результати операцiй, проведених протягом перiоду, що закiнчується до цiєї дати;

     b) фiнансовi вiдомостi були складенi згiдно з вказаними бухгалтерськими принципами;

     c) принципи фiнансової дiяльностi вiдповiдали процедурам, що застосовувались протягом попереднього бюджетного перiоду;

     d) фiнансовi операцiї проводились згiдно з правилами й регламентами, бюджетними положеннями та iншими директивами Органiзацiї.

     § 7. У своєму звiтi про фiнансовi операцiї ревiзор зазначає:

     a) характер i обсяг проведеної ревiзiї;

     b) елементи, що стосуються повного характеру або точностi рахункiв, зокрема, у випадку необхiдностi:

     1. iнформацiю, необхiдну для тлумачення i правильної оцiнки рахункiв;

     2. будь-яку суму, що повинна була бути стягнутою, але не була вказана в рахунку;

     3. будь-яку суму, що є предметом зобов'язань по поточним або майбутнiм витратам, що не була включена до рахунка або не врахована у фiнансових вiдомостях;

     4. витрати, по яких не були наданi достатнi пiдтверджуючi документи;

     5. ведення в правильнiй i належнiй формi бухгалтерських книг; слiд вiдмiтити випадки, коли оформлення фiнансових вiдомостей вiдхиляється вiд принципiв всюди визнаного i постiйно застосовуваного бухгалтерського облiку.

     c) iншi питання, на якi необхiдно звернути увагу Адмiнiстративного комiтету, наприклад:

     1. випадки шахрайства або пiдозри шахрайства;

     2. перевитрата або неправильне використання фондiв або iнших авуарiв Органiзацiї (хоча рахунки по проведенiй операцiї складенi правильно);

     3. витрати, що можуть пiзнiше привести до значних витрат Органiзацiї;

     4. будь-який недолiк загального або особливого характеру системи контролю доходiв i витрат або майна i обладнання;

     5. витрати, що не вiдповiдають намiрам Адмiнiстративного комiтету, враховуючи перерахунки, дозволенi в рамках бюджету;

     6. перевищення кредитiв, враховуючи змiни, пов'язанi з перерахунками, дозволеними в рамках бюджету;

     7. витрати, що не вiдповiдають встановленим правилам;

     d) точнiсть або неточнiсть рахункiв, що стосуються майна i обладнання, встановлена згiдно з iнвентаризацiєю та бухгалтерськими книгами.

     Крiм того, у звiтi можуть вказуватись операцiї, що були проведенi протягом попереднього бюджетного перiоду i стосовно яких була отримана нова iнформацiя, або операцiї, що повиннi бути здiйсненi протягом майбутнього бюджетного перiоду i стосовно яких є бажано попередньо iнформувати Адмiнiстративний комiтет.

     § 8. Ревiзор не повинен в жодному разi давати критичнi зауваження в своєму звiтi, не надавши попередньо можливостi висловитись Генеральному секретарю.

     § 9. Ревiзор повiдомляє Адмiнiстративному комiтету i Генеральному секретарю висновки своєї ревiзiї. Крiм того вiн може надати будь-який коментар, який вiн вважає за потрiбний стосовно фiнансового звiту Генерального секретаря.

     § 10. Якщо ревiзор провiв лише скорочену ревiзiю або не отримав достатнiх пiдтверджень, вiн повинен зазначити це у своїй атестацiї та у своєму звiтi, детально вказавши при цьому причини своїх зауважень, а також наслiдки, що з цього витiкають, якi можуть вплинути на фiнансову ситуацiю i фiнансово-бухгалтерськi операцiї.

Роздiл V
Арбiтраж

Стаття 28
Судовi процедури

     § 1. Суперечки мiж державами-членами щодо тлумачення або застосування цiєї Конвенцiї, а також спори мiж державами-членами i Органiзацiєю щодо тлумачення або застосування Протоколу про привiлеї i iмунiтети можуть бути на прохання однiєї зi сторiн переданi в арбiтражний суд. Заiнтересованi сторони визначають склад арбiтражного суду i арбiтражну процедуру самостiйно.

     § 2. Решта суперечок щодо тлумачення або застосування цiєї Конвенцiї та iнших конвенцiй, розроблених Органiзацiєю згiдно зi статтею 2, § 2, можуть бути переданi до арбiтражного суду за згодою заiнтересованих сторiн, якщо такi спори не вирiшенi мировою угодою або не переданi на вирiшення звичайних судiв. Стосовно складу арбiтражного суду i арбiтражної процедури дiють статтi 29 - 32.

     § 3. Кожна держава при поданнi заяви про приєднання до Конвенцiї може залишати за собою право повнiстю або частково не застосовувати положення § 1 i 2.

     § 4. Держава, що внесла застереження згiдно з § 3, може у будь-який час вiдмовитися вiд нього, повiдомивши про це депозитарiй. Вiдмова вiд застереження набуває чинностi через мiсяць пiсля дня повiдомлення про це держав-учасникiв депозитарiєм.

Стаття 29
Арбiтражний суд. Судова канцелярiя

     § 1. Сторони укладають арбiтражний договiр, який, зокрема, визначає:

     a) предмет суперечки;

     b) склад суду й строки, погодженi для призначення одного або кiлькох членiв арбiтражного суду;

     c) погоджене мiсце засiдання суду.

     Арбiтражний договiр повинен бути доведений до вiдома Генерального секретаря, який виконує завдання судової канцелярiї.

Стаття 30
Члени арбiтражного суду

     § 1. Генеральний секретар складає список членiв арбiтражного суду i вносить в нього можливi змiни. Кожна держава-член може внести в список арбiтражного суду двох своїх громадян.

     § 2. Згiдно з арбiтражним договором арбiтражний суд складається з одного, трьох або п'яти членiв. Члени арбiтражного суду обираються з числа осiб, внесених у список, згаданий в § 1. Якщо арбiтражним договором передбачається п'ять членiв, то кожна сторона може вибрати одного члена арбiтражного суду окрiм внесеного нею у цей список. Якщо арбiтражним договором передбачено один член арбiтражного суду, то вiн вибирається за взаємною згодою сторiн. Якщо арбiтражним договором передбачається три або п'ять членiв арбiтражного суду, то кожна сторона вибирає iз списку вiдповiдно одного або двох; за взаємною згодою вони визначають третього або п'ятого члена арбiтражного суду, який є головою цього суду. Якщо сторони не можуть прийти до єдиної думки стосовно вибору єдиного члена арбiтражного суду, або якщо вибранi сторонами члени арбiтражного суду не можуть прийти до єдиної думки стосовно вибору третього або п'ятого члена, то його назначає Генеральний секретар.

     § 3. У випадку, коли сторони, що беруть участь в процесi, не мають одного й того самого громадянства, то перший, третiй або п'ятий член арбiтражного суду повинен мати iнше громадянство, анiж сторони-учасники.

     § 4. Участь у суперечцi третьої сторони не впливає на склад арбiтражного суду.

Стаття 31
Судова процедура. Витрати

     § 1. Арбiтражний суд визначає судову процедуру з врахуванням, зокрема, таких положень:

     a) вiн проводить слiдство i дає оцiнку суперечному питанню на пiдставi тверджень сторiн, не зв'язуючи себе при винесеннi рiшення з правових питань тлумаченням, наданим сторонами;

     b) вiн не може присуджувати нiчого бiльшого або iншого, анiж те, чого вимагає позивач, i не менше того, що вiдповiдач визнав як провину;

     c) арбiтражне рiшення, належним чином мотивоване, виноситься арбiтражним судом i повiдомляється сторонам Генеральним секретарем;

     d) за винятком випадку, коли обов'язковi положення чи права тiєї мiсцевостi, де засiдає арбiтражний суд, не передбачають iншого i якщо сторони не домовилися про протилежне, арбiтражне рiшення є остаточним.

     § 2. Гонорари членiв арбiтражного суду встановлюються Генеральним секретарем.

     § 3. Рiшення арбiтражу встановлює витрати i видатки i визначає, в якiй пропорцiї цi витрати i видатки, а також гонорари членiв арбiтражного суду повиннi бути розподiленi помiж сторонами.

Стаття 32
Давнiсть. Виконання.

     § 1. Строк давностi має такий самий вплив на порушення арбiтражної справи, який передбачений матерiальним правом, що застосовується для пред'явлення позову до звичайного суду.

     § 2. Рiшення арбiтражного суду пiдлягає виконанню в кожнiй державi-членi, як тiльки в державi, в якiй повинно бути здiйснено виконання, виконанi передбаченi формальностi. Перегляд справи по сутi не допускається.

Роздiл VI
Змiна Конвенцiї

Стаття 33
Компетентнiсть

     § 1. Генеральний секретар негайно доводить до вiдома держав-членiв пропозицiї по змiнi Конвенцiї, направленi йому державами-членами або розробленi ним самим.

     § 2. Генеральна асамблея приймає рiшення по пропозицiях, якi спрямованi на змiну Конвенцiї, за винятком випадкiв § 4 - 6, де передбачена iнша компетентнiсть.

     § 3. Якщо Генеральнiй асамблеї надається пропозицiя щодо змiн, то бiльшiстю, передбаченою в статтi 14, § 6, вона може вирiшити, що така пропозицiя знаходиться в безпосередньому взаємозв'язку з одним або кiлькома положеннями Додаткiв до Конвенцiї. У такому випадку, а також у випадках, вказаних в § 4 - 6, друге речення, Генеральна асамблея також є компетентною щодо прийняття рiшення про змiни цього положення або цих положень Додаткiв.

     § 4. За умови дотримання рiшень Генеральної асамблеї, прийнятих згiдно з першою фразою § 3, Ревiзiйна комiсiя приймає рiшення за пропозицiями, направленими на змiну:

     a) статей 9 i 27, § 2 - 10;

     b) Єдиних правил ЦIВ, за винятком статей: першої, 2, 5, 6, 16, 26 - 39, 41 - 53 i 56 - 60;

     c) Єдиних правил ЦIМ за винятком статей: першої, 5, 6, § 1 i 2, статей 8, 12, 13, § 2, статей 14, 15, § 2, статтi 19, § 6, а також статей 23 - 27, 30 - 33, 36 - 41 i 44 - 48.

     d) Єдиних правил ЦУВ, за винятком статей: першої, 4, 5, i 7 - 12;

     e) Єдиних правил ЦУI, за винятком статей: першої, 2, 4, 8 - 15, 17 - 19, 21, 23 - 25;

     f) Єдиних правил АПТУ, за винятком статей: першої, 3, 9 - 11, а також Додаткiв до цих Єдиних правил;

     g) Єдиних правил АТМФ, за винятком статей: першої, 3 i 9. Якщо пропозицiї щодо змiн подано до Ревiзiйної комiсiї згiдно з пунктами "a" - "g", то одна третина представлених на Комiсiї держав може вимагати, щоб цi пропозицiї були переданi на розгляд Генеральної асамблеї.

     § 5. Комiсiя експертiв РIД приймає рiшення за пропозицiями, направленими на змiну Регламенту про мiжнароднi залiзничнi перевезення небезпечних вантажiв (РIД). Якщо такi пропозицiї наданi Комiсiї експертiв РIД, то одна третина представлених на Комiсiї держав може вимагати, щоб цi пропозицiї були переданi на розгляд Генеральної асамблеї.

     § 6. Комiсiя технiчних експертiв приймає рiшення за пропозицiями, направленими на змiну положень АПТУ. Якщо такi пропозицiї представленi Комiсiї технiчних експертiв, то одна третина представлених на Комiсiї держав може вимагати, щоб цi пропозицiї були переданi на розгляд Генеральної асамблеї.

Стаття 34
Рiшення Генеральної асамблеї

     § 1. Змiни Конвенцiї, прийнятi Генеральною асамблеєю, доводяться Генеральним секретарем до вiдома держав-членiв.

     § 2. Змiни Конвенцiї, прийнятi Генеральною асамблеєю, набувають чинностi через дванадцять мiсяцiв пiсля ухвалення їх двома третинами держав-членiв для всiх держав-членiв, за винятком тих, що до набуття ними чинностi зробили заяву, згiдно з якою вони не схвалюють цi змiни.

     § 3. Змiни Додаткiв до Конвенцiї, прийнятi Генеральною асамблеєю, набувають чинностi через дванадцять мiсяцiв пiсля ухвалення їх половиною держав-членiв, що не зробили заяви згiдно зi статтею 42 § 1, перша фраза, для всiх держав-членiв, за винятком тих, що до набуття ними чинностi зробили заяву, згiдно з якою вони не схвалюють цi змiни, i такими, що зробили заяву згiдно зi статтею 42, § 1, перша фраза.

     § 4. Держави-члени направляють Генеральному секретарю свої нотифiкацiї стосовно схвалення змiн Конвенцiї, прийнятих Генеральною асамблеєю, а також свої заяви, згiдно з якими вони не схвалюють цi змiни. Генеральний секретар iнформує про це решту держав-членiв.

     § 5. Строк, зазначений в § 2 i 3, починається з дня повiдомлення Генеральним секретарем про те, що умови набуття чинностi були дотриманi.

     § 6. В момент затвердження змiн Генеральна асамблея може визначити, що ця змiна має таке значення, що будь-яка держава-член, що не зробила застереження, зазначенi в § 2 або в § 3, або не схвалила змiну у 18-мiсячний строк з моменту набуття ним чинностi, позбавляються пiсля закiнчення цього строку права бути державою-членом Органiзацiї.

     § 7. Якщо рiшення Генеральної асамблеї стосуються Додаткiв до Конвенцiї, то повне застосування вiдповiдного Додатка призупиняється з моменту набрання чинностi рiшень щодо держав-членiв або помiж ними, якi згiдно з § 3 надали у встановленi строки застереження проти рiшень. Генеральний секретар повiдомляє державам-членам про це призупинення; воно припиняється пiсля закiнчення одного мiсяця з моменту повiдомлення Генеральним секретарем державам-членам про зняття застереження проти рiшення.

Стаття 35
Рiшення Комiсiй

     § 1. Про змiни, внесенi до Конвенцiї, що прийнятi Комiсiями, Генеральний секретар повiдомляє держави-члени.

     § 2. Для всiх держав-членiв змiни власне Конвенцiї, прийнятi Ревiзiйною комiсiєю, набувають сили в перший день дванадцятого мiсяця, починаючи з мiсяця повiдомлення Генеральним секретарем держав-членiв про цi змiни. Держави-члени можуть надавати заперечення протягом чотирьох мiсяцiв з дня повiдомлення. У випадку заперечення однiєї чвертi держав-членiв змiна не набуває чинностi. Якщо держава-член протягом чотирьох мiсяцiв висловилась проти рiшення Ревiзiйної комiсiї i повiдомляє про денонсацiю Конвенцiї, то денонсацiя починає дiяти з моменту, передбаченого для набрання чинностi цим рiшенням.

     § 3. Для всiх держав-членiв змiни Додаткiв до Конвенцiї, прийнятi Ревiзiйною комiсiєю, набувають чинностi в перший день дванадцятого мiсяця, з моменту повiдомлення Генеральним секретарем держав-членiв про цi змiни. Для всiх держав-членiв змiни, прийнятi Комiсiєю експертiв РIД або Комiсiєю технiчних експертiв, набувають сили в перший день шостого мiсяця, з моменту повiдомлення Генеральним секретарем держав-членiв про цi змiни.

     § 4. Держави-члени можуть надавати заперечення в чотиримiсячний строк з моменту повiдомлення, вказаного в § 3. У випадку заперечення однiєї чвертi держав-членiв змiна не набуває чинностi. В державах-членах, що подали заперечення проти рiшення в установлений строк, застосування повнiстю вiдповiдного Додатку призупиняється в сполученнi з державами-членами або помiж ними з моменту набрання чинностi цими рiшеннями. Однак, у випадку заперечення проти затвердження будь-якої технiчної настанови дiя призупиняється лише щодо цього технiчного стандарту або цiєї єдиної технiчної настанови в сполученнi з державами-членами або помiж ними з моменту набрання ними чинностi; це стосується й часткового заперечення.

     § 5. Генеральний секретар повiдомляє державам-членам про призупинення, зазначенi в § 4; вони припиняються через мiсяць з моменту повiдомлення Генеральним секретарем державам-членам про зняття такого заперечення.

     § 6. Для визначення кiлькостi заперечень, передбачених в § 2 i 4, до уваги не приймаються держави-члени, якi:

     a) не мають права голосу (стаття 14, § 5, стаття 26, § 7 або стаття 40, § 4);

     b) не є членами вiдповiдної комiсiї (стаття 16, § 1, друге речення);

     c) зробили заяву згiдно зi статтею 9, § 1, Єдиних правил АПТУ.

Роздiл VII
Заключнi положення

Стаття 36
Депозитарiй

     § 1. Генеральний секретар є депозитарiєм цiєї Конвенцiї. Його функцiї як депозитарiю зазначенi в частинi VII Вiденської конвенцiї про право мiжнародних договорiв вiд 23 травня 1969 року.

     § 2. При виникненнi розбiжностей мiж державою-членом i депозитарiєм стосовно виконання його функцiй, депозитарiй або заiнтересована держава повинна звернути увагу на це питання iнших держав-членiв або у випадку необхiдностi передати його до Адмiнiстративного комiтету для вирiшення.

Стаття 37
Приєднання до Конвенцiї

     § 1. Приєднання до Конвенцiї вiдкрито для кожної держави, на територiї якої експлуатується залiзнична iнфраструктура.

     § 2. Держава, що бажає приєднатися до Конвенцiї, направляє заяву депозитарiю. Депозитарiй повiдомляє про заяву державам-членам.

     § 3. Заява вважається прийнятою у випадку, коли не менше п'яти держав-членiв не заявили заперечень депозитарiю протягом трьох мiсяцiв з моменту повiдомлення, вказаного в § 2. Депозитарiй повiдомляє про це державi-заявнику, а також державам-членам. Приєднання набуває чинностi в перший день третього мiсяця, наступного за цим повiдомленням.

     § 4. У випадку, коли не менше п'яти держав-членiв подали заперечення у строк, зазначений в § 3, заява про приєднання направляється Генеральнiй асамблеї для прийняття рiшення.

     § 5. За умови дотримання статтi 42, будь-яке приєднання до Конвенцiї може стосуватися лише Конвенцiї в тiй редакцiї, що є чинною на момент приєднання.

Стаття 38
Приєднання регiональних органiзацiй з економiчної iнтеграцiї

     § 1. Приєднання до Конвенцiї вiдкрито для регiональних органiзацiй з економiчної iнтеграцiї, що мають законодавчу компетенцiю, обов'язкову для їхнiх учасникiв в галузях, що охоплюються цiєю Конвенцiєю, i учасниками яких є одна або кiлька держав-членiв.

     Умови такого приєднання регулюються угодою, що укладається мiж Органiзацiєю i регiональною органiзацiєю.

     § 2. Регiональна органiзацiя може користуватися правами, що належать її членам згiдно з Конвенцiєю, якщо вони охоплюють галузi, що належать до компетенцiї регiональних органiзацiй. Це також стосується зобов'язань, що покладаються на держави-члени згiдно з Конвенцiєю, за винятком фiнансових зобов'язань, зазначених в статтi 26.

     § 3. Для здiйснення права голосу i права подання заперечень, передбачених статтею 35, § 2 i 4, регiональна органiзацiя володiє такою кiлькiстю голосiв, що дорiвнює кiлькостi її членiв, якi є також державами-членами Органiзацiї. Цi останнi можуть передавати свої права, зокрема, право голосу, лише тiєю мiрою, якою це допускається в § 2. Регiональна органiзацiя не володiє правом голосу стосовно Роздiлу IV.

     § 4. Для процедури припинення членства застосовується стаття 41.

Стаття 39
Асоцiйованi члени

     § 1. Будь-яка держава, на територiї якої експлуатується залiзнична iнфраструктура, може стати асоцiйованим членом Органiзацiї. За аналогiєю застосовується стаття 37, § 2 - 5.

     § 2. Асоцiйований член може брати участь в роботi органiв, зазначених в статтi 13, § 1, пункти "a" i "a" - "f", лише з дорадчим голосом. Асоцiйований член не може бути призначений членом Адмiнiстративного комiтету. Вiн бере участь у витратах Органiзацiї в розмiрi 0,25 % внеску (стаття 26, § 3).

     § 3. Для процедури припинення членства застосовується стаття 41.

Стаття 40
Призупинення членства

     § 1. Держава-член може звернутися з проханням, не денонсуючи Конвенцiї, про призупинення свого членства в Органiзацiї, якщо з причин, що не стосуються цiєї держави-члена, на її територiї бiльше не здiйснюється жодного мiжнародного залiзничного перевезення.

     § 2. Рiшення стосовно прохання про призупинення дiї членства приймає Адмiнiстративний комiтет. Прохання має бути представлене не пiзнiше трьох мiсяцiв до початку сесiї Комiтету.

     § 3. Призупинення дiї членства набирає чинностi в перший день мiсяця, наступного за повiдомленням Генерального секретаря державам-членам про рiшення Адмiнiстративного комiтету. Призупинення членства закiнчується з моменту повiдомлення державою-членом про поновлення на її територiї мiжнародних залiзничних перевезень. Генеральний секретар негайно повiдомляє про це решту держав-членiв.

     § 4. Призупинення дiї членства викликає:

     a) звiльнення держави-члена вiд зобов'язань сплачувати внески для фiнансування витрат Органiзацiї;

     b) тимчасове позбавлення права голосу в органах Органiзацiї;

     c) тимчасове позбавлення права надання заперечень згiдно зi статтею 4, § 2 i 3 i статтею 35, § 2 i 4.

Стаття 41
Денонсацiя Конвенцiї

     § 1. Денонсацiя Конвенцiї може бути здiйснена в будь-який момент.

     § 2. Якщо держава-член бажає денонсувати Конвенцiю, то вона повiдомляє про це депозитарiй. Денонсацiя Конвенцiї набуває чинностi 31 грудня наступного року.

Стаття 42
Заяви i застереження до Конвенцiї

     § 1. Кожна з держав-членiв може заявити в будь-який момент, що вона не буде застосовувати повнiстю деякi Додатки до Конвенцiї. Застереження i заяви про незастосування окремих положень самої Конвенцiї або її Додаткiв допускаються лише у тому випадку, коли такi застереження i заяви явним чином передбаченi самими положеннями.

     § 2. Застереження i заяви направляються депозитарiю. Вони починають дiяти з моменту набрання чинностi Конвенцiєю для вiдповiдної держави. Будь-яка надана заява набуває чинностi з 31 грудня року, наступного за роком подання такої заяви. Депозитарiй iнформує про це держави-члени.

Стаття 43
Розпуск Органiзацiї

     § 1. Генеральна асамблея може прийняти рiшення про розпуск Органiзацiї i про можливу передачу її функцiй iншiй мiжурядовiй органiзацiї, встановлюючи у випадку необхiдностi з цiєю органiзацiєю умови такої передачi.

     § 2. У випадку розпуску Органiзацiї її майно i грошовi кошти розподiляються мiж державами-членами, що є безперервними членами Органiзацiї протягом повних п'яти календарних рокiв, що передують року прийняття рiшення згiдно з § 1. Цей розподiл здiйснюється пропорцiйно середньому вiдсотковому коефiцiєнту їхнiх унескiв у витрати Органiзацiї протягом п'яти попереднiх рокiв.

Стаття 44
Тимчасове положення

     У випадках, передбачених в статтi 34, § 7, в статтi 35, § 4, в статтi 41, § 1 i в статтi 42, право, яке є дiйсним на момент укладення договорiв, що пiдпадають пiд дiю Єдиних правил ЦIВ, Єдиних правил ЦIМ, Єдиних правил ЦУВ або Єдиних правил ЦУI, i далi застосовується до iснуючих договорiв.

Стаття 45
Тексти Конвенцiї

     § 1. Конвенцiя складена французькою, нiмецькою i англiйською мовами. У випадку розбiжностей автентичним є текст французькою мовою.

     § 2. На запит заiнтересованої держави-члена Органiзацiя публiкує офiцiйнi переклади Конвенцiї iншими мовами у випадку, коли одна iз цих мов є офiцiйною мовою принаймнi у двох державах-членах. Цi переклади здiйснюються при спiвробiтництвi з компетентними службами заiнтересованих держав-членiв.

 

Протокол про привiлеї та iмунiтети Мiжурядової органiзацiї мiжнародних залiзничних перевезень
(ОТIФ)

Стаття 1
Iмунiтет вiд будь-якої судового втручання, судових рiшень i накладення арешту

     § 1. В рамках своєї офiцiйної дiяльностi Органiзацiя користується iмунiтетом вiд будь-якої форми судового втручання i судових рiшень, за винятком тих рiшень, коли:

     a) Органiзацiя явно вiдмовляється вiд такого iмунiтету в будь-якому окремому випадку;

     b) у разi пред'явлення третiми особами громадянського позову;

     c) в разi зустрiчного позову, що прямо пов'язаний з судочинством, iнiцiйованим Органiзацiєю;

     d) у разi накладення арешту згiдно з вироком суду на утримання заробiтної плати i винагород, якi Органiзацiя сплачує членовi свого персоналу.

     § 2. Власнiсть та iншi майновi цiнностi Органiзацiї, незалежно вiд мiсця їхнього знаходження, пiдлягають iмунiтету стосовно будь-якої форми реквiзицiї, конфiскацiї, секвестру, або будь-яких iнших форм захоплення або накладення арешту, крiм випадкiв, коли це необхiдно як тимчасовий захiд для запобiгання нещасним випадкам, якi зачiпають транспортнi засоби, що належать Органiзацiї або експлуатуються нею, або для розслiдувань у зв'язку з такими нещасними випадками.

Стаття 2
Захист вiд експропрiацiї

     Якщо в суспiльно корисних цiлях є необхiдною експропрiацiя, повиннi бути вжитi всi заходи для того, щоб ця експропрiацiя не стала перешкодою виконанню дiяльностi Органiзацiєю. При цьому необхiдно завчасно, швидко i вiдповiдним чином виплатити вiдшкодування.

Стаття 3
Звiльнення вiд податкiв

     § 1. Кожна держава-член звiльнює вiд прямих податкiв Органiзацiю, її майно i доходи при виконаннi нею офiцiйної дiяльностi. Якщо Органiзацiя на значну суму проводить закупiвлю або використовує послуги, конче необхiднi для виконання своєї офiцiйної дiяльностi, i вартiсть цих закупiвель або послуг включає тарифи та збори, то держава-член вживає кожного разу, коли це можливо, необхiдних заходiв для звiльнення вiд сплати податкiв i зборiв подiбного роду або для вiдшкодування їхньої суми.

     § 2. Жодного звiльнення не надається стосовно податкiв i тарифiв, якi являють собою лише просте вiдшкодування наданих послуг.

     § 3. Майно, набуте згiдно з § 1, може бути продане або вiддане в користування лише за умов, що встановленi державою-членом, яка надає звiльнення вiд податкiв.

Стаття 4
Звiльнення вiд зборiв i мита

     § 1. Продукцiя, що iмпортується або експортується Органiзацiєю i конче необхiдна для виконання її офiцiйної дiяльностi, звiльняється вiд всiх зборiв i мита, що стягуються при iмпортi i експортi.

     § 2. В рамках цiєї статтi не надається жодного звiльнення, якщо закупiвлi i ввезення майна або надання послуг вiдбуваються для особистих потреб персоналу Органiзацiї.

     § 3. До майна, що ввозиться згiдно з § 1, за аналогiєю застосовується стаття 3, § 3.

Стаття 5
Офiцiйна дiяльнiсть

     Офiцiйною дiяльнiстю Органiзацiї, зазначеною в цьому Протоколi, є дiяльнiсть, що вiдповiдає цiлям, визначеним в статтi 2 Конвенцiї.

Стаття 6
Грошовi операцiї

     Органiзацiя може отримувати i мати у своєму розпорядженнi будь-якi фонди, валюту, готiвковi грошi або цiннi папери та нерухоме майно. Вона може ними розпоряджатися для будь-якого використання, передбаченого Конвенцiєю, i мати рахунки в будь-якiй валютi тiєю мiрою, якою це необхiдно для виконання покладених на неї зобов'язань.

Стаття 7
Засоби зв'язку

     Для зв'язку i пересилання всiх своїх документiв Органiзацiї надаються умови, що є не менш сприятливими, анiж тi, що надаються кожною державою-членом iншим подiбним мiжнародним органiзацiям.

Стаття 8
Привiлеї i iмунiтети представникiв держав

     Представники держав-членiв при виконаннi своїх функцiй i на час службових вiдряджень користуються такими привiлеями та iмунiтетами на територiї кожної держави-члена:

     a) iмунiтетом вiд пiдсудностi, навiть пiсля закiнчення виконання обов'язкiв, за дiї, зокрема уснi та письмовi заяви, здiйсненi при виконаннi обов'язкiв; проте, цей iмунiтет не застосовується в разi заподiяння шкоди внаслiдок нещасного випадку, який спричинений автомобiлем чи iншим транспортним засобом, що належить представниковi держави або ним керованим, або в разi порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобiв.

     b) iмунiтетом вiд арешту i слiдчого ув'язнення за винятком затримання при скоєннi злочину;

     c) iмунiтетом вiд арешту особистого багажу за винятком затримання при скоєннi злочину;

     d) недоторканiстю всiх їхнiх службових паперiв та документiв;

     e) звiльнення їх самих та їхнього подружжя вiд усiх обмежень на в'їзд та звiльнення вiд усiх формальностей реєстрацiї iноземцiв;

     f) такими самими пiльгами стосовно валютних правил, якi встановленi для представникiв iноземних урядiв при виконаннi ними тимчасових офiцiйних мiсiй.

Стаття 9
Привiлеї i iмунiтети членiв персоналу Органiзацiї

     Члени персоналу Органiзацiї при виконаннi своїх функцiй i на час службових вiдряджень користуються такими привiлеями та iмунiтетами на територiї кожної держави-члена:

     a) iмунiтетом вiд пiдсудностi, навiть пiсля закiнчення виконання обов'язкiв, за дiї, зокрема уснi та письмовi заяви, здiйсненi при виконаннi обов'язкiв; проте, цей iмунiтет не застосовується в разi заподiяння шкоди внаслiдок нещасного випадку, який спричинений автомобiлем чи iншим транспортним засобом, що належить представниковi держави або ним керованим, або в разi порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобiв; члени персоналу продовжують користуватися цим iмунiтетом навiть пiсля закiнчення служби в Органiзацiї;

     b) недоторканiсть всiх їхнiх офiцiйних посвiдчень i документiв;

     c) тi самi винятки з положень, що обмежують iммiграцiю i регулюють реєстрацiю iноземцiв, що й винятки, якi надаються членам персоналу мiжнародних органiзацiй; члени їхнiх сiмей, що проживають з ними, користуються тими самими умовами;

     d) звiльнення вiд нацiонального прибуткового податку, за умови введення на користь Органiзацiї внутрiшнього оподаткування на зарплату, надбавки i iншi допомоги, що виплачуються Органiзацiєю; проте держави-члени мають можливiсть враховувати цi зарплати, надбавки i допомоги для розрахунку суми податку, що утримується з доходiв, отриманих з iнших джерел; держави-члени не зобов'язанi застосовувати це фiскальне звiльнення до допомоги, пенсiй i регулярних довiчних виплат, що перераховуються Органiзацiєю колишнiм членам свого персоналу або особам, що мають на це право;

     e) стосовно умов грошових обмiнних операцiй, то це тi самi привiлеї, якi звичайно надаються членам персоналу мiжнародних органiзацiй;

     f) пiд час мiжнародної кризи користуються, разом з членами їхнiх сiмей, що знаходяться на їхньому утриманнi, такими самими пiльгами по репатрiацiї, якими користуються члени персоналу мiжнародних органiзацiй.

Стаття 10
Привiлеї i iмунiтети експертiв

     Експерти, що залучаються Органiзацiєю, для виконання функцiй в Органiзацiї або пiд час вiдряджень, здiйснюваних для неї, зокрема переїзди при виконаннi цих функцiй або пiд час цих вiдряджень, користуються такими привiлеями i iмунiтетами у тiй мiрi, в котрiй це їм необхiдно для виконання їхнiх функцiй:

     a) iмунiтетом вiд пiдсудностi, навiть пiсля закiнчення виконання обов'язкiв, за дiї, зокрема уснi та письмовi заяви, здiйсненi при виконаннi обов'язкiв; проте, цей iмунiтет не застосовується в разi заподiяння шкоди внаслiдок нещасного випадку, який спричинений автомобiлем чи iншим транспортним засобом, що належить представниковi держави або ним керованим, або в разi порушення правил руху, яке стосується таких транспортних засобiв; експерти продовжують користуватися цим iмунiтетом навiть пiсля закiнчення служби в Органiзацiї;

     b) недоторканiсть всiх їхнiх офiцiйних посвiдчень i документiв;

     c) пiльги при обмiнi, необхiднi для переводу їхньої зарплати;

     d) тi самi пiльги стосовно їхнього особистого багажу, що й пiльги, котрi надаються представникам iноземних держав, що знаходяться у тимчасовому офiцiйному вiдрядженнi.

Стаття 11
Мета наданих привiлеїв i iмунiтетiв

     § 1. Привiлеї i iмунiтети, передбаченi цим Протоколом, встановлюються з єдиною метою забезпечити в будь-яких умовах вiльне функцiонування Органiзацiї i повну незалежнiсть осiб, яким вони надаються. Компетентнi органи припиняють дiю будь-якого iмунiтету у всiх випадках, коли його збереження може перешкоджати правосуддю i коли вiн може бути припинений без завдання збиткiв досягненню мети, для якої вiн був наданий.

     § 2. Згiдно з тлумаченням § 1 компетентними органами є:

     a) держави-члени стосовно своїх представникiв;

     b) Адмiнiстративний комiтет стосовно Генерального секретаря;

     c) Генеральний секретар стосовно решти службовцiв Органiзацiї i експертiв, залучених Органiзацiєю.

Стаття 12
Недопущення зловживань

     § 1. Жодне з положень цього Протоколу не може поставити пiд сумнiв право, яким володiє держава-член щодо вжиття будь-яких заходiв в iнтересах збереження своєї суспiльної безпеки.

     § 2. Органiзацiя постiйно спiвпрацює з усiма компетентними органами держав-членiв для забезпечення нормального управлiння питаннями правосуддя, дотримання законiв i настанов вiдповiдних держав-членiв, а також для запобiгання будь-якому зловживанню, до якого можуть привести привiлеї i iмунiтети, передбаченi цим Протоколом.

Стаття 13
Поводження з власними громадянами

     Жодна держава-член не зобов'язана надавати привiлеї i iмунiтети, зазначенi в:

     a) статтi 8, за винятком пункту "d";

     b) статтi 9, за винятком пунктiв "a", "b" та "d";

     c) статтi 10, за винятком пунктiв "a" та "b",

     своїм власним громадянам або особам, що постiйно проживають у цiй державi.

Стаття 14
Додатковi угоди

     Органiзацiя може укладати з однiєю або кiлькома державами-членами додатковi угоди для застосування цього Протоколу стосовно цiєї держави-члена або цих держав-членiв, а також iншi угоди з метою забезпечення нормального функцiонування Органiзацiї.

 

Єдинi правила до договору про мiжнародне залiзничне перевезення пасажирiв
(ЦIВ - Додаток A до Конвенцiї)

Роздiл I
Загальнi положення

Стаття 1
Сфера застосування

     § 1. Цi Єдинi правила застосовуються до будь-якого договору залiзничного перевезення пасажирiв за плату або безоплатно, якщо мiсце вiдправки i призначення розмiщенi в двох рiзних державах-членах. Застосування не залежить вiд мiсця проживання або мiсця роботи i нацiональностi сторiн, що укладають договiр.

     § 2. Якщо мiжнародне перевезення, що є предметом єдиного договору, включає, окрiм мiжнародного залiзничного перевезення, ще й автомобiльнi перевезення або перевезення внутрiшнiми судноплавними лiнiями всерединi держави-члена, то застосовуються цi Єдинi правила.

     § 3. Якщо мiжнародне перевезення, що є предметом єдиного договору, включає, окрiм залiзничного перевезення, мiжнародне морське перевезення або перевезення внутрiшньою судноплавною лiнiєю, то цi Єдинi правила застосовуються, якщо морське перевезення або перевезення внутрiшньою судноплавною лiнiєю здiйснюється лiнiями, внесеними в перелiк лiнiй, передбачений в статтi 24, § 1 Конвенцiї.

     § 4. В частинi вiдповiдальностi перевiзника у випадках загибелi i поранення пасажирiв цi Єдинi правила застосовуються також стосовно осiб, якi супроводжують партiю вантажу, що перевозиться згiдно з Єдиними правилами ЦIМ.

     § 5. Цi правила не розповсюджуються на перевезення мiж станцiями сусiднiх держав, якщо iнфраструктура цих станцiй керується одним або кiлькома пiдприємствами, що управляють iнфраструктурою, що належать до однiєї й тiєї самої держави.

     § 6. Кожна держава, що пiдписала iншу подiбну до цих Єдиних правил конвенцiю про прямi мiжнароднi залiзничнi перевезення пасажирiв, може при направленнi заяви про приєднання до Конвенцiї заявити про те, що вона буде застосовувати цi Єдинi правила до перевезень, що здiйснюються лише на певнiй частинi залiзничної iнфраструктури на її територiї. Ця частина залiзничної iнфраструктури має бути точно визначеною i пов'язаною з залiзничною iнфраструктурою держави-члена. Якщо держава робить зазначену вище заяву, тодi Єдинi правила застосовуються лише за умови:

     a) що мiсце вiдправлення i призначення, а також маршрут, передбаченi в договорi перевезення, включенi до встановленої iнфраструктури або

     b) що встановлена iнфраструктура пов'язує iнфраструктуру двох держав-членiв i була передбачена в договорi перевезення як маршрут для транзитного сполучення.

     § 7. Держава, яка зробила застереження вiдповiдно до § 6, може в будь-який час вiдмовитись вiд нього, повiдомивши про це депозитарiю. Ця вiдмова набуває чинностi через мiсяць пiсля повiдомлення про це держав-членiв депозитарiєм. Заява припиняє дiяти, якщо конвенцiя, зазначена в § 6, перше речення, припиняє свою дiю для цiєї держави.

Стаття 2
Заява стосовно вiдповiдальностi у випадку загибелi i поранення пасажирiв

     § 1. Будь-яка держава може у будь-який момент заявити про незастосування до пасажирiв, що стали жертвами нещасного випадку на її територiї, всiєї сукупностi положень про вiдповiдальнiсть перевiзника у випадку загибелi i поранення пасажирiв, якщо вони є громадянами цiєї держави або мiсцем їхнього постiйного проживання є ця держава.

     § 2. Держава, що зробила заяву згiдно з § 1, може у будь-який час вiдмовитись вiд неї, повiдомивши про це депозитарiю. Ця вiдмова набуває чинностi через мiсяць пiсля повiдомлення про це держав-членiв депозитарiєм.

Стаття 3
Визначення

     § 1. Згiдно з текстом цих Єдиних правил вислiв:

     a) "перевiзник" означає перевiзника, з яким пасажир укладає договiр перевезення згiдно iз цими Єдиними правилами, або наступного перевiзника, що несе вiдповiдальнiсть на пiдставi цього договору;

     b) "фактичний перевiзник" означає перевiзника, який не уклав договору перевезення з пасажиром, але якому перевiзник, зазначений в пунктi "а", довiрив повнiстю або частково здiйснити залiзничне перевезення;

     c) "загальнi умови перевезення" означають умови перевiзника у формi загальних умов або законно чинних тарифiв у кожнiй з держав-членiв, якi у зв'язку з укладенням договору перевезення стали його невiд'ємною частиною;

     d) "транспортний засiб" означає транспортний засiб або причеп, що використовується для перевезення пасажирiв.

Стаття 4
Вiдступи

     § 1. Держави-члени можуть укладати угоди, що передбачають вiдступи вiд цих Єдиних правил для перевезень, що здiйснюються виключно помiж двома станцiями, розмiщеними по один i iнший бiк кордону, якщо мiж ними i кордоном немає iншої станцiї.

     § 2. Стосовно перевезень, що здiйснюються двома державами-членами i проходять транзитом через державу, що не є учасником, заiнтересованi держави-члени можуть укладати угоди, що вiдхиляються вiд цих Єдиних правил.

     § 3. За умови дотримання iнших положень мiжнародного цивiльного права двi або кiлька держав-членiв можуть встановлювати помiж собою умови перевезення пасажирiв, багажу, тварин i транспортних засобiв в сполученнi мiж цими державами.

     § 4. Про угоди, зазначенi в § 1 - 3, а також про набрання ними чинностi повiдомляється Мiжурядовiй органiзацiї мiжнародних залiзничних перевезень. Генеральний секретар Органiзацiї iнформує про це держави-члени й заiнтересованi пiдприємства.

Стаття 5
Право iмперативного характеру

     Крiм випадкiв, коли Єдинi правила це ясно дозволяють, будь-яка умова договору, що безпосередньо або непрямо вiдхиляється вiд цих Єдиних правил, є недiйсною i позбавленою будь-якої законної чинностi. Недiйснiсть таких умов не тягне за собою недiйсностi iнших положень договору перевезення. Незважаючи на це перевiзник може розширити свою вiдповiдальнiсть i обов'язки згiдно з цими Єдиними правилами.

Роздiл II
Закiнчення i виконання договору перевезення

Стаття 6
Договiр перевезення

     § 1. Згiдно з договором перевезення перевiзник зобов'язується перевозити пасажира, а також за потреби багаж i транспортнi засоби до мiсця призначення та видати багаж i транспортнi засоби у мiсцi призначення.

     § 2. Договiр перевезення повинен бути пiдтверджений одним або кiлькома проїзними документами, що надаються пасажиру. Проте, не порушуючи статтi 9, вiдсутнiсть, неправильнiсть або втрата проїзного документу не впливає нi на iснування, нi на дiйснiсть договору, що залишається пiд дiєю цих Єдиних правил.

     § 3. Проїзний документ має силу i свiдчить про укладення i змiст договору перевезення доки не буде доведено протилежне.

Стаття 7
Проїзний документ

     § 1. Загальнi умови перевезення визначають форму i змiст проїзних документiв, а також мову i шрифт, що повиннi використовуватися при друку та заповненнi їх.

     § 2. В проїзному документi повиннi бути вказанi як мiнiмум:

     a) перевiзник або перевiзники;

     b) помiтка про те, що перевезення навiть за протилежної домовленостi здiйснюється згiдно iз цими Єдиними правилами; на це вказує скорочення CIV (ЦIВ);

     c) будь-якi вiдомостi, необхiднi для доказу укладення i змiсту договору перевезення, та якi дозволять пасажировi використовувати права, що витiкають з цього договору.

     § 3. При отриманнi проїзного документа пасажир повинен перевiрити, чи складено його вiдповiдно до його вiдомостей.

     § 4. Проїзний документ може бути передано iншiй особi лише у випадку, коли вiн не є iменним, та якщо поїздка ще не розпочалася.

     § 5. Проїзний документ може складатися у формi електронної реєстрацiї даних, якi можна перетворити в читабельнi письмовi знаки. Способи, що застосовуються для реєстрацiї i обробки даних, повиннi бути еквiвалентнi з функцiонального погляду, зокрема стосовно доказової сили представленого цими даними проїзного документа.

Стаття 8
Оплата i вiдшкодування вартостi перевезення

     § 1. За винятком протилежної угоди мiж пасажиром i перевiзником, вартiсть перевезення сплачується завчасно.

     § 2. Загальнi умови перевезення визначають, на яких умовах здiйснюється вiдшкодування вартостi перевезення.

Стаття 9
Право на проїзд. Вiдмова в перевезеннi

     § 1. Пасажир повинен з моменту початку поїздки мати дiйсний проїзний документ i пред'являти його при перевiрцi проїзних документiв. Загальнi умови перевезення можуть передбачати таке:

     a) пасажир, котрий не може пред'явити дiйсного проїзного документу, повинен сплатити крiм вартостi проїзду, доплату (штраф);

     c) пасажировi, який вiдмовляється вiд негайної сплати вартостi проїзду та доплати, може бути вiдмовлено у продовженнi поїздки;

     c) чи вiдшкодовується доплата i на яких умовах.

     § 2. Загальнi умови перевезення можуть передбачати, що в перевезеннi вiдмовлено або може бути вiдмовлено пiд час слiдування пасажирам, якi:

     a) становлять небезпеку для порядку i нормального функцiонування або для безпеки пасажирiв;

     b) неприпустимо турбують iнших пасажирiв,

     такi особи не мають права на вiдшкодування плати за проїзд та плати за перевезення багажу.

Стаття 10
Виконання адмiнiстративних формальностей

     Пасажир повинен виконувати формальностi, яких вимагає митниця або iншi адмiнiстративнi властi.

Стаття 11
Вiдмiна i запiзнення потяга. Невдала пересадка

     Перевiзник за потреби зобов'язаний вказати на квитку, що потяг було вiдмiнено або пересадка не вiдбулася.

Роздiл III
Перевезення ручної поклажi, тварин, багажу i транспортних засобiв

Глава I
Загальнi положення

Стаття 12
Предмети i тварини, що допускаються до перевезення

     § 1. Згiдно iз загальними умовами перевезень пасажир має право провозити при собi предмети, що легко переносяться (ручна поклажа), а також живих тварин. Окрiм того, пасажир може провозити з собою громiздкi предмети згiдно з особливими положеннями, якi мiстяться в Загальних умовах перевезень. До перевезення не допускаються предмети або тварини, що можуть заважати або турбувати пасажирiв або заподiяти їм шкоду.

     § 2. Згiдно iз загальними умовами перевезень пасажир має право здати в багаж предмети i тварин.

     § 3. Перевiзник може допустити перевезення автомобiлiв при перевезеннi пасажира згiдно з особливими умовами, якi мiстяться в Загальних умовах перевезення.

     § 4. Перевезення небезпечних вантажiв як ручної поклажi, багажу, а також в/або на автомобiлях, якi згiдно iз цим роздiлом перевозяться залiзницею, повинне вiдповiдати регламенту про мiжнародне перевезення небезпечних вантажiв (РIД).

Стаття 13
Перевiрка

     § 1. У випадку серйозного припущення про невиконання умов перевезення, перевiзник має право перевiрити, чи вiдповiдають предмети (ручна поклажа, багаж, автомашини, зокрема завантаження їх) i тварини умовам перевезення, якщо це не забороняється законами i настановами держави, в якiй повинна вiдбутися перевiрка. Пасажир повинен бути запрошений бути присутнiм при перевiрцi. Якщо вiн не з'являється, або немає можливостi зв'язатися з ним, то перевiзник повинен запросити двох незалежних свiдкiв.

     § 2. Якщо встановлюється, що умови перевезення не були дотриманi, тодi перевiзник може вимагати вiд пасажира сплатити пов'язанi з перевiркою витрати.

Стаття 14
Виконання адмiнiстративних формальностей

     Пасажир зобов'язаний виконувати формальностi, яких вимагає митниця або iншi адмiнiстративнi властi пiд час проїзду при перевезеннi з собою предметiв (ручна поклажа, багаж, автомашини, зокрема їхнє завантаження) i тварин. Вiн повинен бути присутнiм при оглядi цих предметiв, якщо закони i настанови кожної держави не передбачають виняткiв.

Глава II
Ручна поклажа i тварини

Стаття 15
Догляд

     Пасажировi належить доглядати за ручною поклажею i тваринами, що знаходяться з ним.

Глава III
Багаж

Стаття 16
Перевезення багажу

     § 1. Договiрнi зобов'язання, що стосуються перевезення багажу, повиннi бути вiдмiченi в багажнiй квитанцiї, що вручається пасажировi.

     § 2. Не вiдступаючи вiд положень статтi 22, вiдсутнiсть, неправильнiсть або втрата багажної квитанцiї не впливають на наявнiсть та дiйснiсть угод про перевезення багажу, що регулюються цими Єдиними правилами.

     § 3. Багажна квитанцiя пiдтверджує реєстрацiю багажу i умови його перевезення.

     § 4. Вважається, що пiд час прийому багажу перевiзником багаж був у хорошому станi, i що кiлькiсть i маса ручної поклажi вiдповiдала даним, занесеним в багажну квитанцiю, доки не буде доведено протилежне.

Стаття 17
Багажна квитанцiя

     § 1. Загальнi умови перевезення визначають форму i змiст багажної квитанцiї, а також мову i шрифт, якi слiд використовувати при її друку i заповненнi. За аналогiєю застосовується стаття 7, § 5.

     § 2. В багажнiй квитанцiї повиннi бути вказанi як мiнiмум:

     a) перевiзник або перевiзники;

     b) помiтка про те, що перевезення навiть за протилежної домовленостi здiйснюється згiдно iз цими Єдиними правилами; на це вказує скорочення CIV (ЦIВ);

     в) будь-якi вiдомостi, необхiднi для доказу укладення i змiсту договору перевезення стосовно перевезення багажу, та якi дозволять пасажировi використовувати права, що випливають iз цього договору.

     § 3. При отриманнi багажної квитанцiї пасажир повинен перевiрити, чи складено її згiдно з його вiдомостями.

Стаття 18
Оформлення i перевезення

     § 1. Якщо Загальнi умови перевезення не передбачають виняткiв, то багаж оформляється лише по пред'явленню проїзного документа, чинного принаймнi до станцiї призначення багажу. Окрiм того, оформлення багажу проводиться згiдно з настановами, що дiють в мiсцi вiдправлення.

     § 2. Якщо Загальнi умови перевезення передбачають приймання багажу до перевезення без пред'явлення проїзного документа, тодi положення цих Єдиних правил про права i обов'язки пасажира стосовно його багажу дiють за аналогiєю стосовно вiдправника багажу.

     § 3. Перевiзник може перевозити багаж iншим потягом або iншим транспортним засобом i iншим шляхом, анiж той, що його використовує пасажир.

Стаття 19
Оплата вартостi перевезення багажу

     Якщо мiж пасажиром i перевiзником немає iншої угоди, то вартiсть перевезення багажу повинна оплачуватись при оформленнi.

Стаття 20
Маркування багажу

     § 1. На добре видимiй частинi кожного багажного мiсця пасажир повинен чiтким написом, що не стирається, i який неможливо сплутати, зазначити:

     a) своє прiзвище i адресу,

     b) мiсце призначення.

Стаття 21
Право розпоряджатися багажем

     § 1. Якщо обставини це дозволяють, i митнi настанови або iншi адмiнiстративнi властi цьому не перешкоджають, то пасажир може вимагати повернення багажу в мiсце вiдправлення, повернувши багажну квитанцiю або, коли це передбачено Загальними умовами перевезення - пред'явивши проїзний документ

     § 2. Загальнi умови перевезення можуть передбачати iншi положення, що стосуються права розпоряджатися багажем, зокрема, стосовно змiни мiсця призначення та пов'язаних з цим можливих фiнансових наслiдкiв для пасажира.

Стаття 22
Видача

     § 1. Багаж видається при пред'явленнi багажної квитанцiї та при оплатi (при необхiдностi) витрат, пов'язаних з перевезенням багажу. Перевiзник має право, але не зобов'язаний перевiряти, чи правомочний власник багажної квитанцiї отримати багаж.

     § 2. До видачi багажу власнику багажної квитанцiї прирiвнюється:

     a) передача багажу митним властям або податковiй установi в їхнiх експедицiйних примiщеннях або складах, якщо вони не знаходяться пiд охороною перевiзника,

     b) передача тварин третiй особi на зберiгання, якщо ця передача здiйснюється згiдно з настановами, чинними в мiсцi призначення.

     § 3. Власник багажної квитанцiї може вимагати видати йому багаж в мiсцi призначення вiдразу ж, як тiльки закiнчився встановлений час, а також, у разi необхiдностi, зокрема час для виконання формальностей, що вимагаються митними або iншими адмiнiстративними властями.

     § 4. Якщо багажна квитанцiя не пред'являється, то перевiзник повинен видати багаж тiльки тiй особi, яка докаже свою правомочнiсть; при недостатностi такого доказу перевiзник може вимагати надання гарантiй.

     § 5. Багаж видається в мiсцi призначення, на яке вiн зареєстрований.

     § 6. Власник багажної квитанцiї, якому не видано багаж, може вимагати, щоб йому вiдмiтили на багажнiй квитанцiї день i час, коли вiн вимагав видачi згiдно з § 3.

     § 7. Правомочна особа може вiдмовитися вiд отримання багажу, якщо перевiзник не виконав вимоги перевiрити багаж в його присутностi з метою пiдтвердження виявленого ним пошкодження.

     § 8. В iнших випадках видача багажу здiйснюється згiдно з настановами, чинними в мiсцi призначення.

Глава IV
Транспортнi засоби

Стаття 23
Умови перевезення

     Особливi умови для перевезення транспортних засобiв в Загальних умовах перевезення, визначають, зокрема, умови допуску до перевезення, оформлення, завантаження i перевезення, розвантаження i видачi, а також обов'язки пасажира.

Стаття 24
Транспортна накладна

     § 1. Договiрнi зобов'язання з перевезення транспортних засобiв повиннi бути вказанi в транспортнiй накладнiй, яка видається пасажировi. Транспортна накладна може бути частиною проїзного документу пасажира.

     § 2. Особливi умови перевезення автомашин в Загальних умовах перевезення, визначають форму i змiст транспортної накладної, а також мову i шрифт, якi слiд використовувати при її друку i заповненнi.

     § 3. В транспортнiй накладнiй повиннi бути вказанi як мiнiмум:

     a) перевiзник або перевiзники;

     b) помiтка про те, що перевезення навiть за протилежної домовленостi здiйснюється згiдно iз цими Єдиними правилами; на це вказує скорочення CIV (ЦIВ);

     c) будь-якi вiдомостi, необхiднi для доказу укладення i змiсту договору перевезення стосовно перевезення транспортних засобiв, та якi дозволять пасажировi використовувати права, що витiкають з цього договору.

     § 3. При отриманнi транспортної накладної пасажир повинен перевiрити, чи складена вона згiдно з його вiдомостями.

Стаття 25
Застосовуване право

     За умови дотримання положень цiєї глави до транспортних засобiв застосовуються положення Глави III, що стосуються перевезення багажу.

Роздiл IV
Вiдповiдальнiсть перевiзника

Глава I
Вiдповiдальнiсть у випадку загибелi, чи поранення пасажирiв

Стаття 26
Обґрунтування вiдповiдальностi

     § 1. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть у разi смертi пасажира травмується або його фiзичному або психiчному стану заподiюється шкода через пов'язаний з залiзницею нещасний випадок пiд час перебування в рухомому складi або при посадцi чи висадцi, незважаючи на те, яка залiзнична iнфраструктура використовується.

     § 2. Перевiзник звiльняється вiд цiєї вiдповiдальностi, якщо:

     a) нещасний випадок зумовлений причинами, що виходить за рамки залiзничної експлуатацiї, i перевiзник, незважаючи на вжиття всiх заходiв застереження в подiбному випадку, не змiг уникнути його або вiдвернути його наслiдки.

     b) нещасний випадок трапився з вини пасажира.

     c) причиною нещасного випадку є поведiнка третьої особи, i перевiзник, незважаючи на вжиття всiх заходiв застереження в подiбному випадку, не змiг уникнути його або вiдвернути його наслiдки; iнше пiдприємство, що використовує ту саму залiзничну iнфраструктуру, не розглядається як третя особа; право на регресiйну вимогу зберiгається.

     § 3. Якщо нещасний випадок трапився через поведiнку третьої особи, i якщо незважаючи на це перевiзник не повнiстю звiльняється вiд своєї вiдповiдальностi згiдно з § 2, пункт "c", то вiн вiдповiдає за все в рамках цих Єдиних правил, незважаючи на його можливий позов до третьої особи.

     § 4. Цi Єдинi правила не зачiпають вiдповiдальностi, яка може покладатися на перевiзника стосовно випадкiв, не передбачених в §1.

     § 5. Якщо перевезення здiйснювалось згiдно з єдиним договором про перевезення наступними перевiзниками, то у випадку загибелi i поранення пасажирiв вiдповiдальнiсть несе перевiзник, на котрого згiдно з договором перевезення покладалась вiдповiдальнiсть за надання послуг перевезення, пiд час якої трапився нещасний випадок. Якщо така послуга не була надана перевiзником, а була надана фактичним перевiзником, то обидва перевiзники солiдарно вiдповiдальнi згiдно iз цими Єдиними правилами.

Стаття 27
Вiдшкодування збиткiв у випадку загибелi

     § 1. У випадку загибелi пасажира вiдшкодування збиткiв включає:

     a) необхiднi витрати, пов'язанi зi смертю пасажира, зокрема перевезення тiла i похорон;

     b) якщо смерть настала не миттєво - вiдшкодування збиткiв, передбачених в статтi 28.

     § 2. Якщо у випадку загибелi пасажира особи, яких вiн за законом був зобов'язаний або в майбутньому був би зобов'язаний забезпечити матерiально, втратили годувальника, то за цю втрату також повинно бути виплачене вiдшкодування. Вимоги по вiдшкодуванню збиткiв осiб, яких пасажир забезпечував матерiально без зобов'язання, мають силу закону, регулюються нацiональним законодавством.

Стаття 28
Вiдшкодування збиткiв у випадку поранення

     У випадку поранення або iншого завдання шкоди фiзичному або психiчному стану пасажирiв, вiдшкодування збиткiв включає:

     a) необхiднi витрати, зокрема витрати на лiкування i перевезення;

     b) майновi збитки, яких зазнає пасажир з причини повної або часткової непрацездатностi або з причини збiльшення його потреб.

Стаття 29
Вiдшкодування витрат, пов'язаних з iншими тiлесними ушкодженнями

     Нацiональне законодавство визначає, чи повинен перевiзник i в яких розмiрах вiдшкодовувати збитки за iншi тiлеснi ушкодження, анiж тi, що передбаченi статтями 27 i 28.

Стаття 30
Форма i сума вiдшкодування збиткiв у випадку загибелi i поранення

     § 1. Вiдшкодування збиткiв, якi передбаченi статтями 27, § 2 i 28, пункт "b", повиннi надаватися у формi одноразової виплати. Проте якщо нацiональне законодавство допускає (дозволяє) щорiчнi виплати, то збитки вiдшкодовуються в цiй формi, якщо цього вимагають поранений пасажир або правомочнi особи згiдно зi статтею 27, § 2.

     § 2. Сума збиткiв, що вiдшкодовуються згiдно з § 1, визначається нацiональним законодавством. Проте, при застосуваннi Єдиних правил верхня межа для пасажира становить 175000 розрахункових одиниць у формi одноразової виплати або щорiчної виплати, що вiдповiдає цiй сумi, якщо нацiональне законодавство визначає верхню межу меншою, нiж ця сума.

Стаття 31
Iншi засоби перевезення

     § 1. Враховуючи § 2, положення про вiдповiдальнiсть у випадку загибелi i поранення пасажирiв не застосовуються щодо збиткiв, спричинених пiд час перевезення, яке згiдно з договором перевезення не було залiзничним перевезенням.

     § 2. Проте, якщо залiзничнi транспортнi засоби перевозяться поромом, то положення про вiдповiдальнiсть залiзницi у випадку смертi або поранення пасажирiв застосовуються до збиткiв чи шкоди, згаданих у Статтi 26, § 1 i в статтi 33, § 1, що були заподiянi внаслiдок нещасного випадку, пов'язаного з експлуатацiєю залiзницi, що стався пiд час перебування пасажира в залiзничному транспортному засобi або при посадцi чи висадцi.

     § 3. Якщо внаслiдок надзвичайних обставин тимчасово переривається залiзничне перевезення, а пасажири перевозяться iншим транспортним засобом, то перевiзник несе вiдповiдальнiсть згiдно iз цими Єдиними правилами.

Глава II
Вiдповiдальнiсть у випадку недотримання розкладу руху

Стаття 32
Вiдповiдальнiсть у випадку вiдмiни i запiзнення поїзда або пропущеної пересадки

     § 1. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть перед пасажиром за збитки, пов'язанi з тим, що через вiдмiну або запiзнення потягу, чи через невдалу пересадку подорож не може бути продовжено у той самий день, або що її продовження в той самий день не можливе через певнi обставини, що склалися. Вiдшкодування збиткiв включає витрати в обґрунтованих рамках по наданню житла, а також повiдомленню осiб, що очiкують пасажира.

     § 2. Перевiзник звiльняється вiд цiєї вiдповiдальностi, якщо вiдмiна i запiзнення поїзда або пропущена пересадка трапилися з таких причин:

     a) обставини, що виходять за рамки експлуатацiї залiзницi, яких перевiзник не змiг уникнути або запобiгти їхнiм наслiдкам, незважаючи на вжиття всiх заходiв застереження, що вимагаються в подiбному випадку;

     b) вина пасажира або

     c) поведiнка третьої особи, якої перевiзник не змiг уникнути або запобiгти її наслiдкам, незважаючи на вжиття всiх заходiв застереження в подiбному випадку; iнше пiдприємство, що користується тiєю самою залiзничною iнфраструктурою, не розглядається як третя особа; право на регресiйну вимогу зберiгається.

     § 3. Нацiональне законодавство визначає, чи повинен перевiзник i якою мiрою вiдшкодовувати iншi збитки, анiж тi, що передбаченi в § 1. Це положення не стосується статтi 44.

Глава III
Вiдповiдальнiсть за тварин, ручну поклажу, багаж i транспортнi засоби

Частина 1
Ручна поклажа i тварини

Стаття 33
Вiдповiдальнiсть

     § 1. У випадку загибелi або поранення пасажирiв перевiзник, крiм того, несе вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням речей, якi пасажир мав на собi, або з собою у виглядi ручної поклажi; це також стосується тварин, яких пасажир взяв з собою. За аналогiєю застосовується стаття 26.

     § 2. У рештi випадкiв перевiзник несе вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням речей, ручної поклажi або тварин, догляд за якими покладається на пасажира згiдно зi статтею 15, лише у випадку, коли ця шкода була заподiяна з вини перевiзника. У цьому випадку решта статей роздiлу IV, за винятком статтi 51, i Роздiл VI не застосовуються.

Стаття 34
Обмеження вiдшкодування збиткiв при втратi або пошкодженнi речей

     Якщо перевiзник несе вiдповiдальнiсть згiдно з положеннями статтi 33, § 1, то вiн зобов'язаний, вiдшкодувати збитки кожному пасажировi з розрахунку до 1400 розрахункових одиниць.

Стаття 35
Звiльнення вiд вiдповiдальностi

     Перевiзник не несе вiдповiдальностi перед пасажиром за збитки, пов'язанi з недотриманням пасажиром настанов митницi або iнших адмiнiстративних приписiв.

Частина 2
Багаж

Стаття 36
Обґрунтування вiдповiдальностi

     § 1. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за збитки, спричиненi у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням багажу, з моменту отримання його перевiзником i до моменту видачi, а також за затримку в доставцi.

     § 2. Перевiзник звiльняється вiд цiєї вiдповiдальностi, якщо втрата, пошкодження або затримка вiдбулася з вини пасажира, у зв'язку з його розпорядженням, що було надане не через помилку перевiзника, а також у зв'язку з проблемами, пов'язаними з багажем або певними обставинами, яких залiзниця не змогла уникнути i наслiдкам яких не могла запобiгти.

     § 3. Перевiзник звiльняється вiд цiєї вiдповiдальностi, якщо втрата або пошкодження виникають з особливого ризику, пов'язаного з однiєю або кiлькома з таких обставин:

     a) вiдсутнiсть або недостатнiсть упаковки;

     b) особливий характер багажу;

     c) перевезення як багажу предметiв, що не допускаються до перевезення.

Стаття 37
Доведення

     § 1. Доведення того, що втрата, пошкодження або затримка видачi спричиненi одним з зазначених в статтi 36, § 2 фактiв, покладається на перевiзника.

     § 2. Якщо залiзниця встановлює, що з огляду на обставини конкретного випадку, втрата або пошкодження могли виникнути через один або кiлька визначених у Статтi 36, § 3, особливих ризикiв, то вважається, що саме так i було. Проте, правомочна особа зберiгає право довести, що втрата або пошкодження не виникли цiлком або частково в результатi однiєї з цих обставин.

Стаття 38
Наступнi перевiзники

     Якщо перевезення здiйснювалось за єдиним договором про перевезення кiлькома подальшими перевiзниками, то кожний перевiзник, що прийняв багаж разом з багажною квитанцiєю або такий, що прийняв транспортний засiб за транспортною накладною, бере участь що до перевезення багажу або транспортного засобу в договорi перевезення згiдно з вiдомостями багажної квитанцiї або транспортної накладної i виконує зобов'язання, що випливають з цього. У цьому випадку кожний перевiзник вiдповiдає за перевезення на всьому шляху до видачi.

Стаття 39
Фактичний перевiзник

     § 1. Якщо перевiзник доручив повнiстю або частково провести перевезення фактичному перевiзнику, незалежно, чи мав вiн на це право згiдно з договором перевезення, чи нi, то перевiзник продовжує нести вiдповiдальнiсть за здiйснення повнiстю всього перевезення.

     § 2. Всi положення цих Єдиних правил, що стосуються вiдповiдальностi перевiзника, дiють також i стосовно вiдповiдальностi фактичного перевiзника, стосовно виконуваного ним перевезення. Якщо до спiвробiтникiв або будь-яких iнших осiб, послугами котрих користувався фактичний перевiзник для виконання перевезення, подається позов, то застосовуються статтi 48 i 52.

     § 3. Особлива угода, згiдно з якою перевiзник приймає на себе зобов'язання, якi не покладаються на нього згiдно з Єдиними правилами, або згiдно з якою вiн вiдмовляється вiд прав, що надаються йому цими Єдиними правилами, стосується фактичного перевiзника лише у випадку, якщо вiн ясно у письмовiй формi прийняв цю угоду. Незалежно вiд того, прийняв чи нi фактичний перевiзник цю угоду, перевiзник залишається зв'язаним зобов'язаннями або вiдступами, що витiкають з наведеної вище особливої угоди.

     § 4. Якщо лише перевiзник i фактичний перевiзник вiдповiдальнi, то їхня вiдповiдальнiсть солiдарна.

     § 5. Загальна сума вiдшкодування, що вимагається з перевiзника, фактичного перевiзника, а також їхнiх працiвникiв чи будь-яких iнших осiб, послугами яких вони користувались для виконання перевезення, не повинна перевищувати меж, передбачених цими Єдиними правилами.

     § 6. Ця стаття не стосується права на позов, який перевiзник може висунути щодо фактичного перевiзника та навпаки.

Стаття 40
Припущення про втрату

     § 1. Правомочна особа може без подальших доказiв вважати багаж втраченим, якщо його не видано або не надано в її розпорядження протягом 14 днiв пiсля вимоги про видачу вiдповiдно до Статтi 23, § 3.

     § 2. Якщо багаж, що вважався загубленим, було виявлено протягом одного року пiсля вимоги про видачу, то залiзниця повiдомляє про це правомочнiй особi, якщо її адреса вiдома або може бути встановлена.

     § 3. Протягом 30 днiв з дня отримання повiдомлення, вказаного в § 2, правомочна особа може зажадати, щоб багаж був їй виданий. В такому разi ця особа повинна сплатити витрати на перевезення багажу вiд станцiї вiдправлення до станцiї, де повинна вiдбутися видача, i повернути отримане вiдшкодування за вiдрахуванням будь-яких включених зборiв. Проте, ця особа зберiгає свої права на вiдшкодування за прострочення доставки вiдповiдно до Статтi 43.

     § 4. Якщо знайдений багаж не вимагався протягом передбаченого в § 3 строку або був знайдений пiсля закiнчення року пiсля зажадання видачi, то перевiзник розпоряджається ним згiдно iз законами й настановами, що дiють у мiсцi знаходження багажу.

Стаття 41
Вiдшкодування у випадку втрати

     § 1. У випадку повної або часткової втрати багажу перевiзник повинен, щоб виключити подальшi вiдшкодування, сплатити:

     a) якщо розмiр збиткiв доведено - вiдшкодування в цьому розмiрi, яке, проте, не повинно перевищувати 80 розрахункових одиниць за кожний вiдсутнiй кiлограм ваги брутто або 1200 розрахункових одиниць за кожне багажне мiсце,

     b) якщо розмiр збиткiв не доведено - наперед визначене вiдшкодування в розмiрi 20 розрахункових одиниць за кожний вiдсутнiй кiлограм ваги брутто або 300 розрахункових одиниць за кожне багажне мiсце.

     Спосiб вiдшкодування за кожний вiдсутнiй кiлограм або багажне мiсце визначається

     Загальними умовами перевезення.

     § 2. Окрiм того, перевiзник повинен вiдшкодувати вартiсть перевезення багажу i iншi суми, витраченi у зв'язку з перевезенням втраченого багажного мiсця, а також вже сплаченi митнi i акцизнi збори.

Стаття 42
Вiдшкодування у випадку пошкодження

     § 1. У випадку пошкодження перевiзник повинен виплатити вiдшкодування, за винятком всiх iнших збиткiв, що вiдповiдає вартостi багажу.

     § 2. Вiдшкодування не повинне перевищувати:

     a) якщо весь багаж знецiнився в результатi пошкодження - суми, якої мала б бути виплачена у випадку повної втрати;

     b) якщо лише частина багажу знецiнилась в результатi пошкодження - суми, якої мала б бути виплачена у випадку втрати частини, що втратила цiннiсть.

Стаття 43
Вiдшкодування у випадку прострочення доставки

     § 1. В разi прострочення доставки багажу залiзниця за кожну завершену добу пiсля вимоги видачi, але максимально за 14 днiв повинна виплатити:

     a) якщо правомочна особа доведе, що через прострочення доставки були заподiянi збитки або шкода, зокрема пошкодження, - вiдшкодування в розмiрi суми збиткiв або шкоди, але не бiльше 0,80 розрахункової одиницi за кiлограм ваги брутто або 14 розрахункових одиниць за кожне мiсце виданого з простроченням багажу;

     b) якщо правомочна особа не доведе, що через прострочення доставки були заподiянi збитки або шкода - наперед визначене вiдшкодування в розмiрi 0,14 розрахункової одиницi за кiлограм ваги брутто або 2,80 розрахункової одиницi за кожне мiсце виданого з простроченням багажу.

     Спосiб вiдшкодування за кожний кiлограм ваги або кожне багажне мiсце визначається Загальними умовами перевезення.

     § 2. У випадку повної втрати багажу вiдшкодування згiдно з § 1 не може долучатися до вiдшкодування, передбаченого в статтi 41.

     § 3. У випадку часткової втрати багажу вiдшкодування виплачується згiдно з § 1 за невтрачену частину.

     § 4. У випадку пошкодження багажу, що не є наслiдком прострочення в доставцi, вiдшкодування, передбачене в § 1, при потребi долучається до вiдшкодування, передбаченого в статтi 42.

     § 5. У жодному випадку компенсацiя, що сплачується згiдно з § 1 разом з компенсацiями, передбаченими в Статтях 41 i 42, не повиннi в сумi перевищувати компенсацiю, яку належало би заплатити у випадку повної втрати багажу.

Частина 3
Транспортнi засоби

Стаття 44
Вiдшкодування за затримку

     § 1. У випадку затримки завантаження автотранспортного засобу з вини залiзницi або прострочення його доставки, якщо правомочна особа доведе, що цим були заподiянi збитки або шкода, то залiзниця повинна сплатити компенсацiю, розмiр якої не може перевищувати вартостi перевезення цього транспортного засобу

     § 2. Якщо у випадку затримки завантаження автотранспортного засобу з вини залiзницi, правомочна особа вiдмовляється вiд подальшого виконання договору перевезення, то їй повертається вартiсть перевезення транспортного засобу i пасажирiв. Крiм цього правомочна особа, якщо вона доведе, що через цю затримку були заподiянi збитки або шкода, може вимагати вiдшкодування, розмiр якого не може перевищувати вартостi перевезення транспортного засобу.

Стаття 45
Вiдшкодування у випадку втрати

     При повнiй або частковiй втратi транспортного засобу вiдшкодування, що виплачується правомочнiй особi за доведену шкоду, розраховується на пiдставi споживчої вартостi транспортного засобу. Воно не може перевищувати 8000 розрахункових одиниць. Причеп з вантажем або без вантажу вважається транспортним засобом.

Стаття 46
Вiдповiдальнiсть стосовно iнших предметiв

     § 1. Стосовно предметiв, залишених в транспортному засобi або таких, що знаходяться в багажниках (наприклад, автомобiльний багажник або багажник для лиж), мiцно прикрiпленi до транспортного засобу, перевiзник несе вiдповiдальнiсть лише за збитки, заподiянi з його вини. Загальна сума компенсацiї не може перевищувати 1400 розрахункових одиниць.

     § 2. Стосовно предметiв, прикрiплених до зовнiшньої сторони транспортного засобу, зокрема багажники, вказанi в § 1, перевiзник несе вiдповiдальнiсть лише у випадку, коли доведено, що спричиненi збитки пояснюються дiєю або недоглядом з боку перевiзника або з намiром заподiяти такi збитки, або з ризиком i з розумiнням того, що такi збитки, можливо, будуть спричиненi.

Стаття 47
Застосовуване право

     За умови дотримання положень цiєї частини, до транспортного засобу застосовуються положення Частини 2, що стосуються вiдповiдальностi за багаж.

Глава IV
Спiльнi положення

Стаття 48
Втрата права на обмеження вiдповiдальностi

     Межi вiдповiдальностi, передбаченi в цих Єдиних правилах, а також положення нацiонального законодавства, що обмежують компенсацiю збиткiв визначеною сумою, не застосовуються, якщо буде доведено, що спричиненi збитки пояснюються дiями або недоглядом з боку перевiзника або з намiром спричинити таку шкоду, або з ризиком i розумiнням того, що така шкода, ймовiрно, буде заподiяна.

Стаття 49
Перерахунок i нарахування вiдсоткiв.

     § 1. Якщо розрахунок вiдшкодування вимагає переведення сум, виражених в iноземнiй валютi, то це переведення здiйснюється по курсу, що дiє в момент i в мiсцi виплати вiдшкодування.

     § 2. Правомочна особа може вимагати нарахування вiдсоткiв на вiдшкодування в розмiрi п'яти вiдсоткiв рiчних, починаючи з дня пред'явлення претензiї згiдно зi статтi 55 або, якщо претензiя не була подана, з дня подання позову.

     § 3. Проте стосовно вiдшкодувань, належних згiдно зi статтями 27 i 28, вiдсотки нараховуються лише з дня виникнення зобов'язань, що послужили для визначення їхньої суми, якщо цей день настає за днем подання рекламацiї або позову.

     § 4. Стосовно багажу вiдсотки нараховуються лише у випадку, коли вiдшкодування за кожну багажну квитанцiю перевищує 16 розрахункових одиниць.

     5. Якщо правомочна особа протягом вказаного йому необхiдного строку не пред'явить перевiзнику пiдтверджувальнi документи, необхiднi для остаточного вирiшення питання про претензiї стосовно багажу, то нарахування вiдсоткiв призупиняється з моменту закiнчення цього строку i до фактичної передачi цих документiв.

Стаття 50
Вiдповiдальнiсть у випадку ядерної аварiї

     Перевiзник звiльняється вiд вiдповiдальностi, покладеної на нього згiдно з Єдиними правилами, якщо збитки зумовленi ядерною аварiєю, i якщо згiдно iз законами й настановами держави про вiдповiдальнiсть в галузi ядерної енергiї вiдповiдальнiсть за цi збитки несе власник ядерної установки або особа, що має з ним рiвнi права.

Стаття 51
Особи, за яких перевiзник несе вiдповiдальнiсть

     Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за своїх робiтникiв i iнших осiб, послугами яких вiн користується для виконання перевезення, коли цi робiтники або цi iншi особи знаходяться при виконаннi своїх обов'язкiв. Керуючi залiзничної iнфраструктури, по якiй здiйснюється перевезення, розглядаються як особи, послугами яких перевiзник користується для виконання перевезення.

Стаття 52
Iншi претензiї

     § 1. У всiх випадках, на якi розповсюджується застосування Єдиних правил, будь-яка претензiя щодо вiдповiдальностi i на будь-якiй пiдставi може бути пред'явлена перевiзнику лише на умовах i в рамках цих Єдиних правил.

     § 2. Те саме стосується будь-яких претензiй стосовно працiвникiв i iнших осiб, за яких перевiзник несе вiдповiдальнiсть згiдно зi статтею 51.

Роздiл V
Вiдповiдальнiсть пасажира

Стаття 53
Особливi принципи вiдповiдальностi

     Пасажир несе вiдповiдальнiсть стосовно перевiзника за будь-якi збитки:

     a) спричиненi з причини недотримання своїх обов'язкiв вiдповiдно до:

     1. статей 10, 14 i 20,

     2. особливих положень з перевезення транспортних засобiв в Загальних умовах перевезення або

     3. Регламентом мiжнародних залiзничних перевезень небезпечних вантажiв (РIД), або

     b) спричиненi через предмети або через тварини, яких вiн перевозить з собою,

     якщо лише вiн не доведе, що збитки були заподiянi через певнi обставини, яких вiн не мiг уникнути i наслiдкiв яких вiн не мiг вiдвернути, незважаючи на всi вжитi ним застережнi заходи, що вимагаються вiд пасажира, який усвiдомлює свою вiдповiдальнiсть. Це положення не знiмає вiдповiдальностi, яка може покладатися на перевiзника згiдно зi статтями 26 i 33, § 1.

Роздiл VI
Здiйснення права на претензiї

Стаття 54
Констатацiя часткової втрати або пошкодження

     § 1. Якщо перевiзник знаходить чи припускає або правомочна особа стверджує, що трапилась часткова втрата або пошкодження предмета, що перевозиться пiд наглядом перевiзника (багаж, транспортний засiб), то перевiзник в залежностi вiд виду збиткiв повинен, якщо можливо, в присутностi правомочної особи зафiксувати в актi стан предмета i, по можливостi, розмiри i причину збиткiв, а також момент виникнення їх.

     § 2. Правомочнiй особi має бути безплатно надана копiя цього акта.

     § 3. Якщо правомочна особа не визнає констатацiї в актi, то вона може вимагати, щоб стан предмета або транспортного засобу, а також причина i розмiр збиткiв були зафiксованi експертом, призначеним заiнтересованими сторонами або судом. Ця процедура керується законами i настановами держави, в якiй мала мiсце констатацiя.

Стаття 55
Рекламацiї

     § 1. Рекламацiї стосовно вiдповiдальностi перевiзника у випадку загибелi i поранення пасажирiв повиннi направлятися в письмовому виглядi перевiзнику, якому може бути пред'явлений позов в судовому порядку. Якщо перевезення здiйснювалось згiдно з єдиним договором (про) перевезення кiлькома подальшими перевiзниками, то рекламацiї можуть також бути направленi першому або останньому перевiзнику, а також перевiзнику, що має свою резиденцiю або фiлiал або установу, через якi був укладений договiр перевезення, в державi постiйного мiсця проживання пасажира або його звичайного мiсцезнаходження.

     § 2. Решта рекламацiй по договору перевезення повиннi подаватися в письмовому виглядi перевiзнику, зазначеному в статтi 56, § 2 i 3.

     § 3. Документи, якi правомочна особа вважає доцiльним додати до рекламацiї, надаються в оригiналi або в копiї, якщо того вимагає перевiзник - належним чином засвiдченi. При остаточному врегулюваннi рекламацiї перевiзник може зажадати повернення проїзного документа, багажної квитанцiї i транспортної накладної.

Стаття 56
Перевiзники, яким може пред'являтися позов у судовому порядку

     § 1. Позов у судовому порядку стосовно вiдповiдальностi перевiзника у випадку загибелi або поранення пасажирiв може пред'являтися лише перевiзнику, що несе вiдповiдальнiсть згiдно зi статтею 26, § 5.

     § 2. За умови дотримання § 4 решта позовiв в судовому порядку, що ґрунтуються на договорi перевезення, можуть пред'являтися лише першому або останньому перевiзнику або перевiзнику, що здiйснював частину перевезення, пiд час якого сталися факти, що стали причиною претензiї.

     § 3. Якщо у випадку здiйснення перевезення кiлькома подальшими перевiзниками в багажну квитанцiю або транспортну накладну вписаний з його згоди перевiзник, що повинен видати багаж або транспортний засiб, то йому може бути пред'явлений позов в судовому порядку згiдно з § 2, навiть якщо вiн не отримав багаж або транспортний засiб.

     § 4. Позов про повернення суми, виплаченої на пiдставi договору перевезення може пред'являтися в судовому порядку перевiзнику, що стягнув суму, або перевiзнику, на користь якого сума була стягнута.

     § 5. Як зустрiчний позов або заперечення позову може бути пред'явлений в судовому порядку також iншому перевiзнику, про якого не йдеться в § 2 i 4, якщо первiсний позов ґрунтується на тому самому договорi перевезення.

     § 6. Тiєю мiрою, якою цi Єдинi правила застосовуються до фактичного перевiзника, йому також може бути пред'явлено позов.

     § 7. Якщо у позивача є вибiр помiж кiлькома перевiзниками, то вiн втрачає своє право вибору, якщо позов пред'явлено одному з них; це також стосується випадку, коли у позивача є вибiр помiж одним або кiлькома перевiзниками i фактичним перевiзником.

Стаття 57
Судова компетенцiя

     § 1. Позови у судовому порядку, якi ґрунтуються на цих Єдиних правилах, можуть пред'являтися судам держав-членiв, призначеним за згодою сторiн, або суду держави-члена, на територiї якого вiдповiдач має своє постiйне мiсце проживання або своє основне мiсце знаходження чи фiлiал, або установу, що уклала договiр перевезення. Iншим судам позови пред'являтися не можуть.

     § 2. Якщо позов, заснований на цих Єдиних правилах, знаходиться в судочинствi компетентного суду згiдно з § 1, або якщо за цим позовом цим судом було винесено рiшення, то жодний новий позов iз цього самого питання мiж тими самими сторонами не може пред'являтися, якщо лише рiшення суду, якому був пред'явлений первiсний позов, не може бути приведено у виконання в державi, в якiй пред'явлено новий позов.

Стаття 58
Припинення права на позов про вiдповiдальнiсть у випадку смертi або поранення пасажирiв

     § 1. Будь-який позов правомочної особи стосовно вiдповiдальностi перевiзника у випадку загибелi або поранення пасажирiв втрачає силу, якщо ця особа не повiдомить про вiдповiдний нещасний випадок, що трапився з пасажиром, протягом 12 мiсяцiв пiсля отримання iнформацiї про це одному з перевiзникiв, якому згiдно зi статтею 55, § 1 можна пред'явити рекламацiю. Якщо правомочна особа повiдомляє в уснiй формi про нещасний випадок перевiзнику, то вiн повинен видати йому свiдоцтво про таке усне повiдомлення.

     § 2. Проте позов не втрачає сили, якщо:

     a) правомочна особа протягом передбаченого § 1 строку пред'явила рекламацiю одному з перевiзникiв, зазначених в статтi 55, § 1;

     b) у строк, передбачений в § 1, перевiзник, що несе вiдповiдальнiсть, отримав повiдомлення про випадок з пасажиром;

     c) внаслiдок обставин, якi не можна поставити у вину правомочнiй особi, про випадок не було повiдомлено або повiдомлено з запiзненням;

     г) правомочна особа доведе, що випадок трапився з вини перевiзника.

Стаття 59
Втрата сили позову про вiдповiдальнiсть при перевезеннi багажу

     § 1. З моменту прийняття багажу правомочною особою всi позови до перевiзника за договором перевезення у випадку часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки втрачають силу.

     § 2. Проте позов не втрачає сили:

     a) у випадку часткової втрати або пошкодження, якщо:

     1. втрата або пошкодження були констатованi правомочною особою вiдповiдно до статтi 54 до прийому нею багажу,

     2. констатацiя, що повинна бути зроблена вiдповiдно до статтi 54, не була зроблена лише з вини перевiзника;

     b) у випадку неявного збитку, що був виявлений правомочною особою лише пiсля прийняття багажу, якщо правомочна особа:

     1. вимагає констатацiї згiдно зi статтею 54 вiдразу пiсля виявлення збитку i не пiзнiше 3 днiв з моменту прийняття багажу i,

     2. крiм того, доведе, що збиток завданий в перiод мiж прийняттям до перевезення i видачею;

     c) у випадку прострочення доставки, якщо правомочна особа протягом 21 дня пред'явила свої права одному з перевiзникiв, вказаних в статтi 56, § 3;

     d) правомочна особа доведе, що причиною збитку була вина перевiзника.

Стаття 60
Строк давностi

     § 1. Строк давностi на вiдшкодування збиткiв стосовно вiдповiдальностi перевiзника у випадку загибелi i травмувань пасажирiв закiнчується:

     a) для позову пасажира - пiсля закiнчення трьох рокiв, починаючи з першого дня пiсля випадку;

     b) для позову iнших правомочних осiб - пiсля закiнчення трьох рокiв, починаючи з першого дня пiсля смертi пасажира, але не бiльше п'яти рокiв з першого дня пiсля випадку.

     § 2. Строк давностi iнших позовiв за договором перевезення закiнчується пiсля одного року. Проте строк давностi складає два роки у випадку позову з приводу збиткiв, завданих внаслiдок дiй або недогляду, здiйсненого або з намiром спричинити такi збитки, або з легковажностi, або з розумiнням того, що такi збитки ймовiрно будуть завданi.

     § 3. Строк давностi згiдно з § 2 починається:

     a) стосовно вiдшкодування повної втрати - з чотирнадцятого дня пiсля закiнчення строку згiдно зi статтею 22, § 3;

     b) стосовно часткової втрати, пошкодження, або прострочення доставки - з дня видачi;

     c) у рештi випадкiв, що стосуються перевезень пасажирiв - з дня закiнчення строку чинностi проїзного документа.

     День, зазначений як початок вiдлiку строку давностi, нiколи не включається до строку.

     § 4. У випадку пред'явлення у письмовому виглядi претензiї з необхiдними пiдтверджуючими документами згiдно зi статтею 55 вiдлiк строку давностi призупиняється до дня, коли перевiзник вiдхиляє претензiю з письмовим засвiдченням i повертає документи, що до неї додаються. Якщо претензiя приймається частково, то закiнчення строку давностi стосовно суперечної частини претензiї починається знову. Особа, що посилається на факт подання претензiї або на факт письмової вiдповiдi i повернення документiв, несе вiдповiдальнiсть стосовно доведення цього факту, на який вона посилалась.

     Подальшi позови, що стосуються однiєї й тiєї самої претензiї, не призупиняють вiдлiку строку давностi.

     § 5. Позови, що втратили силу за давнiстю, не можуть також пред'являтися як повторний позов або заперечення.

     § 6. Крiм того, для призупинення i переривання вiдлiку строку давностi дiє нацiональне законодавство.

Роздiл VII
Взаємовiдносини перевiзникiв

Стаття 61
Розрахунки мiж перевiзниками

     § 1. Кожний перевiзник повинен виплатити перевiзникам, що беруть участь, належну їм долю вартостi перевезення, яку вiн стягнув чи повинен отримати. Способи оплати встановлюються в угодi мiж перевiзниками.

     § 2. Стаття 6, § 3, стаття 16, § 3 i стаття 25 застосовуються також щодо вiдносин мiж кiлькома перевiзниками.

Стаття 62
Право на регресiйну вимогу

     § 1. Перевiзник, що згiдно iз цими Єдиними правилами виплатив вiдшкодування, має право на пред'явлення регресiйної вимоги перевiзникам, що брали участь в перевезеннi, згiдно з такими положеннями:

     a) перевiзник, з вини якого був спричинений збиток, є єдиним вiдповiдальним за це;

     b) якщо збиток було спричинено з вини кiлькох перевiзникiв, то кожний з них несе вiдповiдальнiсть за спричиненi ним збитки; якщо неможливо видiлити степiнь вини, то вiдшкодування мiж перевiзниками розподiляється згiдно з пунктом "c";

     c) якщо неможливо довести, який з перевiзникiв спричинив збиток, то вiдшкодування розподiляється мiж всiма перевiзниками, що брали участь у перевезеннi, за винятком тих, що доведуть, що збиток не був спричинений ними; розподiл здiйснюється пропорцiйно частинi вартостi перевезення, яка належить кожному з перевiзникiв.

     § 2. У випадку неможливостi оплати одним з цих перевiзникiв доля, що належить йому, але не виплачена ним, розподiляється мiж всiма перевiзниками, що брали участь в перевезеннi, пропорцiйно частинi вартостi перевезення, що належить кожному з них.

Стаття 63
Процедура пред'явлення регресiйної вимоги

     § 1. Обґрунтованiсть оплати, здiйсненої перевiзником, що пред'являє регресiйну вимогу, передбачена статтею 62, не може заперечуватись перевiзником, проти якого була пред'явлена регресiйна вимога, якщо вiдшкодування було встановлене в судовому порядку, i якщо цей останнiй перевiзник був належним чином викликаний до суду для участi в судовому розглядi. Суддя, котрому був представлений основний позов, встановлює строки, необхiднi для повiдомлення про виклик до суду i для участi в судовому розглядi.

     § 2. Перевiзник, що пред'являє свою регресiйну вимогу, повинен надавати її в одному й тому самому позовi до всiх перевiзникiв, з якими вiн не дiйшов мирової угоди; iнакше право регресiйної вимоги щодо не притягнутих до суду перевiзникiв припиняється.

     § 3. Суддя в однiй i тiй самiй судовiй постановi повинен прийняти рiшення про всi регресiйнi вимоги, що йому поданi.

     § 4. Перевiзник, що бажає скористатися своїм правом регресiйної вимоги, може надавати її в суд держави, на територiї якої один з перевiзникiв, що приймали участь в перевезеннi, має своє основне мiсце знаходження чи фiлiал, або установу, що уклала договiр перевезення.

     § 5. Якщо регресiйна вимога висувається стосовно кiлькох перевiзникiв, то перевiзник-позивач має право вибору серед компетентних судiв, згiдно з § 4, суду, в який вiн i подає свою регресiйну вимогу.

     § 6. Процедура подання регресiйної вимоги на вiдшкодування не може включатися до процедури вiдшкодування, якого вимагає правомочна за договором перевезення особа.

Стаття 64
Угоди стосовно регресiйних вимог

     Перевiзники можуть самостiйно домовляються мiж собою стосовно положень, що вiдступають вiд статей 61 i 62.

 

Єдинi правила до договору про мiжнароднi залiзничнi перевезення вантажiв
(ЦIМ - Додаток B до Конвенцiї)

Роздiл I
Загальнi положення

Стаття 1
Сфера застосування

     § 1. Цi Єдинi правила застосовуються до будь-якого договору залiзничного перевезення вантажiв за плату, якщо мiсце приймання вантажу i мiсце, передбачене для видачi, розташованi в двох рiзних державах-членах. Застосування не залежить вiд мiсцезнаходження або нацiональної належностi сторiн, що укладають договiр.

     § 2. Цi Єдинi правила застосовуються також до договорiв платного залiзничного перевезення вантажiв, якщо мiсце приймання вантажу до перевезення i мiсце, передбачене для видачi вантажу, розмiщенi в двох рiзних країнах, i принаймнi одна з них є державою-членом, i якщо сторони, що домовляються про перевезення, погодилися з тим, що договiр пiдпадає пiд дiю цих Єдиних правил.

     § 3. Якщо мiжнародне перевезення, що є предметом єдиного договору, включає, крiм залiзничного перевезення через кордон, ще й автомобiльнi перевезення або перевезення внутрiшнiми судноплавними лiнiями всерединi держави-учасницi, то застосовуються цi Єдинi правила.

     § 4. Якщо мiжнародне перевезення, що є предметом договору, включає крiм залiзничного перевезення, морське або мiждержавне перевезення внутрiшнiми судноплавними лiнiями, то цi Єдинi правила застосовуються, якщо морське перевезення або перевезення внутрiшньою судноплавною лiнiєю здiйснюється лiнiями, якi внесенi в список лiнiй, згаданий в статтi 24, § 1 Конвенцiї.

     § 5. Цi правила не розповсюджуються на перевезення мiж станцiями сусiднiх держав, якщо iнфраструктура цих станцiй знаходиться в управлiннi одного або кiлькох пiдприємств, якi управляють iнфраструктурою i належать до однiєї держави.

     § 6. Кожна держава, що пiдписала Конвенцiю про транзитнi мiжнароднi перевезення вантажiв, згiдно iз цими Єдиними правилами, може при поданнi заяви про приєднання до Конвенцiї заявити, що вона буде застосовувати цi Єдинi правила лише до перевезень, що здiйснюються на частинi залiзничної iнфраструктури розмiщеної на її територiї. Ця частина залiзничної iнфраструктури повинна бути точно визначена i бути пов'язана з залiзничною iнфраструктурою держави-члена. Якщо держава-член робить вказану вище заяву, то цi Єдинi правила застосовуються лише за умови:

     a) якщо в договорi перевезення передбаченi мiсце прийому вантажу або мiсце його видачi, а також маршрут перевезення, включенi до визначеної iнфраструктури або,

     b) якщо визначена iнфраструктура пов'язує iнфраструктуру двох держав-членiв i була передбачена в договорi перевезення як маршрут для транзитного перевезення.

     § 7. Держава, яка згiдно з § 6 зробила заяву, може в будь-який час вiдмовитися вiд неї, повiдомивши про це депозитарiй. Ця вiдмова набуває чинностi через мiсяць пiсля повiдомлення про це держав-членiв депозитарiєм. Заява припиняє дiяти, якщо названа в § 6, перше речення, Конвенцiя припиняє дiю стосовно держави.

Стаття 2
Настанови цивiльного права

     Перевезення, до яких застосовуються Єдинi правила, пiдпорядковуються вимогам цивiльного права, зокрема вимогам, що стосуються перевезень небезпечних вантажiв, а також вимогам митного права i вимогам про захист тварин.

Стаття 3
Визначення

     Згiдно з текстом цих Єдиних правил термiн:

     a) "перевiзник" означає перевiзника, з яким клiєнт укладає договiр перевезення згiдно iз цими Єдиними правилами, або iншого перевiзника, що несе вiдповiдальнiсть на пiдставi цього договору;

     b) "фактичний перевiзник" означає перевiзника, котрий не уклав договору перевезення з клiєнтом, але якому перевiзник, зазначений в пунктi "а", довiрив повнiстю або частково здiйснити залiзничне перевезення;

     c) "Загальнi умови перевезення" означають умови перевiзника у формi загальних умов або законно чинних тарифiв у кожнiй державi-членi, якi пiсля укладення договору перевезення стають його невiд'ємною частиною;

     d) "iнтермодальна транспортна одиниця" означає контейнери, знiмнi кузови, напiвпричепи або iншi подiбнi вантажнi одиницi, що використовуються у змiшаних перевезеннях.

Стаття 4
Вiдхилення

     § 1. Держави-члени можуть укладати угоди, що передбачають вiдхилення вiд цих Єдиних правил для перевезень, якi здiйснюються виключно мiж двома станцiями, розташованими по рiзнi сторони кордону, якщо мiж ними та кордоном немає iншої станцiї.

     § 2. Стосовно перевезень мiж двома державами-членами якi проходять транзитом через державу, що не є членом, держави-члени можуть укладати угоди, що передбачають вiдхилення вiд цих Єдиних правил.

     § 3. Про угоди, що зазначенi в § 1 i 2, а також про набуття ними чинностi повiдомляється Мiжурядовiй органiзацiї мiжнародних залiзничних перевезень. Генеральний секретар Органiзацiї iнформує про це держави-члени й заiнтересованi пiдприємства.

Стаття 5
Право iмперативного характеру

     Якщо цi Єдинi правила не допускають очевидно протилежного, будь-якi положення договору перевезень, що безпосередньо або опосередковано вiдступають вiд цих Єдиних правил, є недiйсними i позбавленi будь-якої законної сили. Недiйснiсть таких положень не тягне за собою недiйсностi iнших положень договору перевезення. Незважаючи на це, перевiзник може розширювати свої вiдповiдальнiсть i обов'язки згiдно iз цими Єдиними правилами.

Роздiл II
Укладання i виконання договору перевезення

Стаття 6
Договiр перевезення

     § 1. Згiдно з договором перевезення перевiзник зобов'язується перевезти вантаж за плату до мiсця призначення i видати його одержувачу.

     § 2. Договiр перевезення повинен бути пiдтверджений накладною, складеною згiдно з єдиним зразком. Проте вiдсутнiсть, неправильнiсть або втрата накладної не впливає на iснування та дiйснiсть договору, який залишається пiд дiєю Єдиних правил.

     § 3. Накладна повинна бути пiдписана вiдправником i перевiзником, пiдпис може бути замiнено вiдбитком календарного штемпелю, вiдмiткою облiкової машини або вiдмiткою нанесеною будь-яким iншим вiдповiдним способом.

     § 4. Перевiзник повинен вiдповiдним чином засвiдчити на дублiкатi накладної приймання вантажу i вручити дублiкат вiдправнику.

     § 5. Накладна не має сили коносаменту.

     § 6. Накладна складається для кожної вiдправки. Якщо мiж вiдправником i перевiзником немає iнших домовленостей, предметом однiєї накладної може бути лише вантаж, розмiщений в одному вагонi.

     § 7. У випадку перевезення митною територiєю Європейського спiвтовариства або територiєю, на якiй застосовується процедура спiльного транзиту, на кожну вiдправку повинна складатися накладна згiдно зi статтею 7.

     § 8. Мiжнароднi асоцiацiї перевiзникiв встановлюють єдинi зразки накладної за згодою мiжнародних асоцiацiй клiєнтури i компетентних митних органiв держав-членiв, а також за згодою будь-якої мiжурядової органiзацiї з регiональної економiчної iнтеграцiї, що має законодавчу компетенцiю в митнiй сферi.

     § 9. Накладна, зокрема дублiкат, може складатися в формi електронної реєстрацiї даних, якi можна перетворити в читабельнi письмовi знаки. Способи, що використовуються для реєстрацiї i обробки даних, повиннi бути еквiвалентнi з функцiонального погляду, зокрема стосовно доказової сили представленої цими даними накладної.

Стаття 7
Змiст накладної

     § 1. В накладнiй повиннi мiститись такi вiдомостi:

     a) мiсце i дата її складання;

     b) прiзвище i адреса вiдправника;

     c) прiзвище i адреса перевiзника, що уклав договiр перевезення;

     d) прiзвище i адреса особи, якiй фактично було вручено вантаж, якщо цiєю особою не є перевiзник, зазначений в пунктi "c";

     e) дата i мiсце приймання вантажу до перевезення;

     f) мiсце видачi;

     g) прiзвище i адреса одержувача;

     h) найменування роду вантажу i способу упаковки, а для небезпечних вантажiв - найменування, передбачене в Регламентi мiжнародних залiзничних перевезень небезпечних вантажiв (РIД);

     i) кiлькiсть вантажних мiсць i особливi позначки i номери, якi необхiднi для iдентифiкацiї дрiбних вiдправок;

     j) номер вагону у випадку вагонних вiдправок;

     k) номер залiзничного рухомого складу, якщо вiн рухається на власних колесах та був переданий для перевезення як вантаж;

     l) крiм того, у випадку з транспортними одиницями комбiнованого перевезення - категорiя, номер або iншi характеристики, якi необхiднi для iдентифiкацiї їх;

     m) маса брутто вантажу або кiлькiсть вантажу, виражена в iншiй формi;

     n) детальний перелiк документiв, що вимагаються митними або iншими адмiнiстративними властями, якi додаються до накладної або знаходяться в розпорядженнi перевiзника у вiдповiднiй державнiй установi або iншiй зазначенiй в договорi установi;

     o) витрати, пов'язанi з перевезенням (вартiсть перевезення, додатковi видатки, митнi збори i iншi витрати, що мають мiсце з моменту укладання договору i до моменту видачi вантажу), якщо вони повиннi бути сплаченi одержувачем, або будь-яка iнша вказiвка про те, що одержувач повинен оплатити витрати;

     p) вiдмiтка про те, що, незважаючи на будь-яку протилежну домовленiсть, перевезення пiдпадає пiд дiю цих Єдиних правил.

     § 2. За потреби в накладнiй, крiм того, повиннi зазначатися такi вiдомостi:

     a) у випадку перевезення кiлькома перевiзниками - перевiзник, який повинен видати вантаж, якщо вiн дав свою згоду на запис в накладнiй;

     b) витрати, що їх бере на себе вiдправник;

     c) сума накладного платежу, що стягується при видачi вантажу;

     d) оголошена вартiсть вантажу i сума, в яку оцiнюється несвоєчасна доставка;

     e) встановлений строк, коли має бути здiйснене перевезення;

     f) встановлений маршрут;

     g) перелiк переданих перевiзнику документiв, не вказаних в § 1, пункт "n";

     h) вiдомостi вiдправника стосовно кiлькостi i найменування пломб, якими вiн опечатав вагон.

     § 3. Сторони, що домовляються про перевезення, можуть вносити в накладну будь-яку iншу iнформацiю, яку вважатимуть за необхiдну.

Стаття 8
Вiдповiдальнiсть за вiдомостi в накладнiй

     § 1. Вiдправник вiдповiдає за всi витрати i збитки, заподiянi через:

     a) його невiрнi, неточнi, неповнi або зазначенi в непризначеному для них мiсцi данi в накладнiй;

     b) невнесення ним вiдомостей, що вимагаються РIД.

     § 2. Якщо на прохання вiдправника перевiзник записує в накладнiй вiдомостi, то вiн вважається таким, що дiє вiд iменi вiдправника доки не буде доведене протилежне.

     § 3. Якщо накладна не мiстить вiдомостей, передбачених статтею 7, § 1, пункт "p", то перевiзник несе вiдповiдальнiсть за всi витрати i збитки, понесенi правомочною особою з причини цього недогляду.

Стаття 9
Небезпечнi вантажi

     Якщо вiдправник не внiс вiдомостi, яких вимагає РIД, то перевiзник може в будь-який момент залежно вiд обставин вивантажити чи знищити вантаж або знешкодити його без сплати вiдшкодування, за винятком того випадку, коли вiн знав про небезпечний характер вантажу при його прийомi до перевезення.

Стаття 10
Оплата витрат

     § 1. Якщо мiж вiдправником i перевiзником не iснувало iншої домовленостi, витрати (вартiсть перевезення, додатковi видатки, мита та iншi витрати, що виникають за перiод вiд прийому вантажу до перевезення до його видачi) сплачуються вiдправником.

     § 2. Якщо згiдно з угодою мiж вiдправником i перевiзником оплата витрат покладається на одержувача, i одержувач не забрав накладну та не скористався своїми правами згiдно зi статтею 17, § 3, i не змiнив договiр перевезення згiдно зi статтею 18, то вiдправник зобов'язується сплатити витрати.

Стаття 11
Перевiрка

     § 1. Перевiзник в будь-який момент має право перевiрити, чи дотримуються умови перевезення i чи вiдповiдає вiдправлення вiдомостям, зазначеним вiдправником в накладнiй. Якщо здiйснюється перевiрка вмiсту вiдправлення, то вона повинна проводитися по можливостi в присутностi повноважної особи; у випадку, коли це неможливо, перевiзник запрошує двох незалежних свiдкiв, якщо за законами i настановами держави, в якiй проводиться перевiрка, не передбачено iншого.

     § 2. Якщо вiдправка не вiдповiдає вiдомостям накладної, або не були дотриманi положення про перевезення допущеного за певних умов вантажу, то результати перевiрки вносяться в листок накладної, що супроводжує вантаж, а якщо у перевiзника ще є дублiкат накладної, то i в нього. У такому випадку вантаж обкладається платежами, викликаними перевiркою, якщо вони не були сплаченi негайно.

     § 3. Якщо завантаження проводить вiдправник, вiн має право вимагати, щоб перевiзник перевiрив стан вантажу i його упаковки, а також точнiсть вiдомостей накладної, що стосуються кiлькостi мiсць, їхнiх позначень та номерiв, а також маси брутто або кiлькостi, визначеної iншим способом. Перевiзник зобов'язаний здiйснити перевiрку лише у випадку, коли в його розпорядженнi є вiдповiднi засоби для цього. Перевiзник може вимагати оплати витрат, пов'язаних з перевiркою. Результати перевiрки зазначаються в накладнiй.

Стаття 12
Доказова сила накладної

     § 1. Накладна є доказом укладення i умов договору перевезення, а також приймання вантажу перевiзником, доки не доведено протилежне.

     § 2. Якщо завантаження здiйснив перевiзник, то накладна має силу i свiдчить, доки не доведено протилежне, про стан вантажу та його упаковки згiдно з вiдомостями в накладнiй або за вiдсутностi таких даних, про його зовнi добрий стан в момент приймання вантажу перевiзником i про точнiсть зазначення в накладнiй кiлькостi мiсць, їхнього маркування та номерiв, а також маси брутто або кiлькостi, визначених iншим способом.

     § 3. Якщо завантаження здiйснив вiдправник, то накладна має силу i свiдчить, доки не доведено протилежне, про стан вантажу та його упаковки згiдно з вiдомостями в накладнiй, або за вiдсутностi таких даних, про його зовнi добрий стан в момент приймання вантажу перевiзником i про точнiсть вiдомостей згiдно з § 2 лише у випадку, коли перевiзник перевiрив цi вiдомостi та записав результати своєї перевiрки в накладну.

     § 4. Проте накладна не є доказом у випадку, коли вона мiстить мотивоване застереження. Застереження може бути мотивоване, зокрема, тим, що перевiзник не має вiдповiдних засобiв для перевiрки того, чи вiдповiдає вiдправка вiдомостям, внесеним в накладну.

Стаття 13
Завантаження i розвантаження вантажу

     § 1. Вiдправник i перевiзник домовляються про те, на кого покладається завантаження i розвантаження вантажу. За вiдсутностi такої домовленостi завантаження i розвантаження дрiбних вiдправок покладається на перевiзника, в той час як завантаження вагонних вiдправок покладається на вiдправника, а розвантаження пiсля доставки - на одержувача.

     § 2. Вiдправник несе вiдповiдальнiсть за всi наслiдки неправильного завантаження, виконаного ним, i повинен, зокрема, вiдшкодувати перевiзнику пов'язанi з цим збитки. Доведення неправильного завантаження покладається на перевiзника.

Стаття 14
Упаковка

     Вiдправник несе вiдповiдальнiсть стосовно перевiзника за всi види збиткiв i витрат, пов'язаних з вiдсутнiстю або незадовiльним станом упаковки, за винятком випадку, коли при прийняттi вантажу перевiзником незадовiльний стан упаковки був очевидним i про це було вiдомо перевiзнику, але вiн не зробив жодних застережень з цього приводу.

Стаття 15
Виконання адмiнiстративних формальностей

     § 1. Для виконання адмiнiстративних формальностей, що їх виконання вимагають митнi та iншi властi перед видачею вантажу, вiдправник повинен додати до накладної або надати в розпорядження перевiзника необхiднi документи й надавати йому всю необхiдну iнформацiю.

     § 2. Перевiзник не зобов'язаний перевiряти правильнiсть або достатнiсть цих документiв i iнформацiї. Вiдправник несе перед перевiзником вiдповiдальнiсть за будь-якi збитки, що виникли внаслiдок вiдсутностi, недостатностi або неправильностi цих документiв i iнформацiї, за винятком випадку, коли помилку було допущено з вини перевiзника.

     § 3. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за втрату або неправильне використання документiв, зазначених в накладнiй i прикладених до неї або переданих йому на зберiгання, якщо лише втрата або збитки, пов'язанi з неправильним використанням цих документiв, не сталися внаслiдок обставин, яких перевiзник не мiг уникнути або запобiгти їхнiм наслiдкам. Проте можливе вiдшкодування не повинно перевищувати вiдшкодування, передбаченого у випадку втрати вантажу.

     § 4. Вiдправник помiткою в накладнiй або одержувач розпорядженням згiдно зi статтею 18, § 3 може вимагати:

     a) щоб вiн сам або уповноважена ним особа були присутнiми при виконаннi формальностей, що їх вимагають митнi або iншi адмiнiстративнi властi, для надання всiх вiдомостей i необхiдних пояснень;

     b) щоб вiн сам або уповноважена ним особа виконали формальностi, що їх вимагають митнi або iншi адмiнiстративнi властi, якщо це дозволяють закони i правила держави, в якiй вони виконуються;

     c) щоб у випадку, коли вiн сам або уповноважена ним особа присутня при виконаннi формальностей, що їх вимагають митнi та iншi адмiнiстративнi властi, або виконує їх, сплатили митнi збори та iншi витрати, якщо закони i правила держави, в якiй вони виконуються, допускають таку оплату.

     В цьому випадку нi вiдправник, нi одержувач, що має право вiддавати розпорядження, нi уповноважена ним особа не можуть заволодiти вантажем.

     § 5. Якщо вiдправник для виконання формальностей, що їх вимагають митнi або iншi адмiнiстративнi властi, вказав мiсце, в якому виконання їх не можливе за чинними настановами, або якщо вiн передбачив для цього iнший порядок, що є нездiйсненим, то перевiзник поступає так, як вiн вважає найбiльш вигiдним для правомочної особи, i повiдомляє вiдправнику про вжитi заходи.

     § 6. Якщо вiдправник зобов'язався сплатити митнi збори, то перевiзник може виконати митнi формальностi на свiй розсуд або в дорозi, або на мiсцi призначення.

     § 7. Якщо одержувач протягом строку, передбаченого чинними в мiсцi призначення настановами, не забрав накладну, перевiзник може поступати згiдно з § 5.

     § 8. Вiдправник повинен дотримуватися приписiв митниць або iнших адмiнiстративних органiв щодо упакування i укриття вантажу брезентами. Якщо вiдправник не упакував або не укрив вантаж брезентами вiдповiдно до цих приписiв, то це може зробити перевiзник; в цьому разi вiдправка обкладається вiдповiдними платежами.

Стаття 16
Строки доставки

     § 1. Строк доставки встановлюється шляхом домовленостi мiж вiдправником i перевiзником. За вiдсутностi домовленостi цей строк не може перевищувати строку, зазначеного нижче в § 2 - 4.

     § 2. За умови дотримання § 3 i 4 максимальними строками доставки є:

     а) для вагонних вiдправок:

     строк вiдправки............................................................................... 12 годин;

     строк перевезення вантажу на кожнi 400 км маршруту............... 24 години;

     б) для дрiбних вiдправок:

     строк вiдправки................................................................................ 24 години;

     строк перевезення вантажу на кожнi 200 км маршруту................ 24 години.

     Вiдстанi стосуються встановленого шляхом домовленостi маршруту, за вiдсутностi такого - найкоротшого по можливостi маршруту.

     § 3. Перевiзник може встановлювати додатковi строки доставки з визначеною тривалiстю в таких випадках:

     a) для вiдправок, що перевозяться:

     - залiзничними лiнiями з рiзною шириною колiї;

     - морським шляхом або внутрiшнiми судноплавними лiнiями;

     - автомобiльними шляхами, якщо немає залiзничного сполучення.

     b) в надзвичайних умовах, що є наслiдком незвичного збiльшення перевезень або незвичних експлуатацiйних ускладнень.

     Тривалiсть додаткових строкiв повинна бути зазначена в Загальних умовах перевезення.

     § 4. Вiдлiк строку доставки починається пiсля прийому вантажу до перевезення; вiн подовжується на весь час затримки, що вiдбулася не з вини перевiзника. До строку доставки не враховуються недiля та встановленi законом святковi днi.

Стаття 17
Видача

     § 1. Перевiзник повинен в передбаченому мiсцi видачi вручити одержувачу накладну i видати вантаж пiсля одержання вiд нього розписки i платежiв, належних згiдно з договором перевезення.

     § 2. Прирiвнюються до видачi вантажу одержувачу, якщо виконуються вiдповiдно до чинних на станцiї призначення приписiв:

     a) передача вантажу митницi або податковiй установi до їхнiх примiщень або складiв, якщо останнi не знаходяться пiд наглядом перевiзника;

     b) передача вантажу на склад залiзницi, експедитора або на склад загального користування.

     § 3. Пiсля прибуття вантажу на станцiю призначення одержувач може вимагати вiд перевiзника видачi йому накладної i видачi вантажу. У випадку встановлення втрати вантажу або неприбуття вантажу протягом строку, передбаченого в § 1 статтi 29, одержувач може вiд свого iменi пред'явити перевiзнику свої права на пiдставi договору перевезення.

     § 4. Правомочна особа може вiдмовлятися вiд прийому вантажу навiть пiсля отримання накладної i сплати витрат доти, доки не буде задоволена вимога цiєї особи про встановлення збиткiв або шкоди, наявнiсть яких ця особа стверджує.

     § 5. В iншому випадку видача вантажу здiйснюється згiдно iз чинними в мiсцi видачi приписами.

     § 6. Якщо вантаж був виданий одержувачу без попереднього стягнення накладних платежiв, то одержувач повинен вiдшкодувати перевiзнику збиток в розмiрi накладного платежу, не виключаючи пред'явлення ним позову вiдправнику.

Стаття 18
Право розпоряджатися вантажем

     § 1. Вiдправник має право розпоряджатися вантажем i змiнювати договiр перевезення шляхом додаткових розпоряджень. Зокрема, вiн може вимагати вiд перевiзника:

     a) зупинити перевезення вантажу;

     b) вiдстрочити видачу вантажу;

     c) видати вантаж iншiй особi, анiж одержувачу, зазначеному в накладнiй;

     d) видати вантаж в iншому мiсцi, анiж в тому, що зазначено в накладнiй.

     § 2. Право вiдправника на змiну договору перевезення втрачає силу, навiть якщо у нього знаходиться дублiкат накладної, у тих випадках, коли одержувач:

     a) отримав накладну;

     b) прийняв вантаж;

     c) скористався своїми правами згiдно зi статтею 17, § 3;

     d) має право вiддавати розпорядження згiдно з § 3; iз цього моменту перевiзник повинен

     виконувати розпорядження i вказiвки одержувача.

     § 3. Одержувач має право змiнювати договiр перевезення з моменту складання накладної, крiм випадку протилежної вказiвки, зробленої вiдправником в накладнiй перед її складанням.

     § 4. Право одержувача на змiну договору перевезення втрачає силу в тих випадках, коли вiн:

     a) забрав накладну;

     b) прийняв вантаж;

     c) скористався своїми правами згiдно зi статтею 17, § 3;

     d) згiдно з § 5 вказав третю особу для видачi їй вантажу, i вона скористалося своїми правами згiдно зi статтею 17, § 3.

     § 5. Якщо одержувач розпорядився про те, що вантаж повинен бути виданий третiй особi, то вона не має права на змiну договору перевезення.

Стаття 19
Здiйснення права розпорядження

     § 1. Якщо вiдправник або, у випадку застосування статтi 18, § 3, одержувач бажає змiнити договiр перевезення за допомогою додаткових розпоряджень, то вiн повинен надати перевiзнику дублiкат накладної з внесеними змiнами.

     § 2. Вiдправник або, у випадку застосування статтi 18, § 3 одержувач має вiдшкодувати перевiзнику витрати i збитки, пов'язанi з виконанням вказаних змiн.

     § 3. Виконання додаткових змiн на момент надходження розпоряджень до того, хто їх зобов'язаний виконувати, повинно бути можливим, здiйснюватись на законних пiдставах i вимагатися в обґрунтованих рамках, i, зокрема, це виконання не повинне порушувати нормальну експлуатацiю перевiзника чи завдавати збиткiв вiдправникам або одержувачам iнших вiдправок.

     § 4. Змiни не повиннi в жодному разi спричинити подiлу вiдправки.

     § 5. Якщо з причин, передбачених в § 3, перевiзник не може виконати отриманi ним розпорядження, то вiн повинен негайно повiдомити про це тому, хто надав цi розпорядження.

     § 6. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за наслiдки, що виникають через невиконання або незадовiльне виконання розпорядження. Проте можливе вiдшкодування не повинне перевищувати вiдшкодування, передбаченого у випадку втрати вантажу.

     § 7. Якщо перевiзник виконує розпорядження вiдправника не вимагаючи подання дублiкату накладної, в той час, як його передано одержувачу, то вiн вiдповiдає перед одержувачем за збитки або шкоду, спричиненi через це. Проте можливе вiдшкодування в жодному разi не повинне перевищувати вiдшкодування, передбаченого у випадку втрати вантажу.

Стаття 20
Перешкоди для перевезення

     § 1. При перешкодi для перевезення перевiзник вирiшує, чи вигiднiше в звичайному порядку продовжити перевезення вантажу зi змiною маршруту, чи в iнтересах вiдправника належить запросити його вказiвок, повiдомивши вiдправнику всю потрiбну iнформацiю, яка є у розпорядженнi перевiзника.

     § 2. При неможливостi подальшого перевезення вантажу перевiзник запитує iнструкцiї у вповноваженої на розпорядження вантажем особи. Якщо перевiзник не може своєчасно отримати iнструкцiї, вiн повинен вжити найдоцiльнiших заходiв, в iнтересах того, хто має право розпоряджатися вантажем

Стаття 21
Перешкоди у видачi вантажу

     § 1. При перешкодах у видачi вантажу перевiзник повинен негайно сповiстити про це вiдправника i вимагати вiд нього iнструкцiй, за винятком випадку, коли вiдправник вказiвкою в накладнiй вимагає, щоб у випадку виникнення перешкод у видачi вантаж був йому негайно вiдправлений назад, не очiкуючи iнструкцiй.

     § 2. Якщо перешкода у видачi вантажу усунена до отримання перевiзником iнструкцiй вiдправника, то вантаж повинен бути виданий одержувачу. Вiдправника слiд негайно повiдомити про це.

     § 3. Якщо одержувач вiдмовляється вiд прийняття вантажу, то вiдправник має право надати iнструкцiї навiть у випадку, коли вiн не може пред'явити дублiкат накладної.

     § 4. Якщо перешкода до видачi вантажу виникає пiсля того, як одержувач змiнив договiр перевезення згiдно зi статтею 18, § 3 - 5, то перевiзник повинен повiдомити нового одержувача.

Стаття 22
Наслiдки перешкод для перевезення i видачi вантажу

     § 1. Перевiзник має право на вiдшкодування йому витрат, пов'язаних з:

     a) отриманням iнструкцiй;

     b) виконанням отриманих iнструкцiй;

     c) тим, що iнструкцiї, яких вiн вимагав, до нього не надiйшли або поступили невчасно;

     d) тим, що вiн прийняв рiшення згiдно зi статтею 20, § 1, не вимагаючи iнструкцiй,

     I якщо лише цi витрати не є наслiдком його вини. Зокрема, вiн може стягнути провiзну плату за фактичний маршрут перевезення i встановити вiдповiднi цьому маршруту строки доставки.

     § 2. У випадках, зазначених в статтi 20, § 2 i статтi 21, § 1, перевiзник може негайно вивантажити вантаж за рахунок вповноваженої особи. Пiсля цього розвантаження перевезення вважається закiнченим. У цьому випадку перевiзник має забезпечити зберiгання вантажу за рахунок вповноваженої особи. Проте вiн може передати вантаж третiй особi i тодi несе вiдповiдальнiсть лише за обґрунтований вибiр цiєї третьої особи.

     Вантаж залишається обтяженим борговими зобов'язаннями, що випливають з договору перевезення, i всiма iншими витратами.

     § 3. Перевiзник може продати вантаж, не чекаючи iнструкцiй вповноваженої особи, якщо це необхiдно у зв'язку зi станом або швидкопсувним характером вантажу, або якщо витрати на зберiгання не вiдповiдають вартостi вантажу. Вiн може також здiйснити продаж i у рештi випадкiв, коли в обґрунтованi строки вiн не отримав вiд правомочної особи вiдповiдних iнструкцiй, яких можна було справедливо очiкувати.

     § 4. Якщо вантаж було продано, то виручка, за винятком платежiв, що обтяжують вантаж, повинна бути передана в розпорядження вповноваженої особи. Якщо сума менша за суму цих витрат, то вiдправник повинен сплатити рiзницю.

     § 5. Спосiб продажу вантажу визначається законами i чинними в мiсцi знаходження вантажу приписами, або практикою, що застосовується в цьому мiсцi.

     § 6. Якщо у випадку перешкод для перевезення або видачi вантажу вiдправник своєчасно не дав необхiдних iнструкцiй, i якщо перешкода в перевезеннi або видачi не може бути усунена згiдно з § 2 i 3, то перевiзник може повернути вантаж вiдправнику за рахунок останнього або, якщо це доцiльно, знищити його.

Роздiл III
Вiдповiдальнiсть

Стаття 23
Обґрунтування вiдповiдальностi

     § 1. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за збитки, заподiянi у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням вантажу з моменту приймання його до перевезення до моменту видачi, а також за прострочення доставки вантажу, незалежно вiд того, яка залiзнична iнфраструктура використовується.

     § 2. Перевiзник звiльняється вiд цiєї вiдповiдальностi, якщо втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з вини правомочної особи, у зв'язку з розпорядженням правомочної особи, що не було спричинене виною перевiзника, а також у зв'язку з власними дефектами вантажу (внутрiшнє псування, природне зменшення i т. д.) або обставинами, яких перевiзник не мiг уникнути i наслiдкам яких не мiг запобiгти.

     § 3. Перевiзник звiльняється вiд цiєї вiдповiдальностi у тiй мiрi, в якiй втрата чи пошкодження вантажу виникають через особливий ризик, пов'язаний з одним або кiлькома такими обставинами:

     а) перевезення здiйснюється у вiдкритих вагонах згiдно iз Загальними умовами перевезення, або на пiдставi угоди мiж залiзницею i вiдправником, на яку є посилання в накладнiй; за винятком випадкiв пошкодження вантажу з причини атмосферних умов, вантаж, що перевозиться iнтермодальними транспортними одиницями i закритими автомашинами, якi перевозяться на вагонах, не розглядається як такий, що транспортується у вiдкритих вагонах; якщо при перевезеннi вантажу у вiдкритих вагонах вiдправник використовує брезент, то перевiзник несе таку саму вiдповiдальнiсть, що i при перевезеннi у вiдкритих вагонах без використання брезенту, навiть якщо йдеться про вантаж, який згiдно iз Загальними умовами перевезень не перевозиться у вiдкритих вагонах;

     b) вiдсутнiсть або незадовiльний стан упаковки вантажiв, що за своїми властивостями при вiдсутностi або незадовiльному станi упаковки пiддаються зменшенню i пошкодженню;

     c) завантаження вантажiв вiдправником або вивантаження одержувачем;

     d) природнi властивостi деяких вантажiв, внаслiдок яких вони схильнi пiддаватися повному або частковому зменшенню або пошкодженню, зокрема в результатi поломки, ржавiння, внутрiшнього i самовiльного псування, вивiтрювання, утрушування;

     e) неправильне, неточне або неповне найменування або нумерацiя вантажних мiсць;

     f) перевезення живих тварин;

     g) перевезення, що згiдно iз застосовуваними положеннями або зазначеною в накладнiй домовленiстю мiж вiдправником i перевiзником повинне здiйснюватись в супроводi провiдника, якщо втрата або пошкодження виникли внаслiдок небезпеки, якiй повинен був запобiгти провiдник.

Стаття 24
Вiдповiдальнiсть у випадку перевезення залiзничного рухомого складу як вантаж

     § 1. У випадку перевезення залiзничного рухомого складу, який пересувається на власних осях i наданий до перевезення як вантаж, перевiзник несе вiдповiдальнiсть за збитки, пов'язанi з втратою або пошкодженням транспортного засобу або його частин, з моменту приймання i до моменту видачi, а також за збитки, пов'язанi з перевищенням строку видачi, якщо лише вiн не доведе, що збитки були спричиненi не з його вини.

     § 2. Перевiзник не вiдповiдає за збитки, пов'язанi з втратою допомiжного обладнання, яке не зазначене на обох боках вагону або не зазначене в супроводжуючому його iнвентарному перелiку.

Стаття 25
Докази

     § 1. Доведення того, що втрата, пошкодження або прострочена видача зумовленi одним з зазначених в статтi 23, § 2 факторiв, покладається на перевiзника.

     § 2. Якщо перевiзник стверджує, що втрата або пошкодження могли виникнути, враховуючи фактичнi обставини з причини одного або кiлькох згаданих в статтi 23, § 3 особливих ризикiв, то допускається, що саме це спричинило збитки. Однак правомочна особа зберiгає право доказати, що збитки не були спричиненi повнiстю або частково в результатi одного з цих ризикiв.

     § 3. Припущення згiдно з § 2 не має сили у передбаченому статтею 23, § 3, пункт "a" випадку при втратi в надзвичайно великих розмiрах або втратi цiлих мiсць вантажу.

Стаття 26
Подальшi перевiзники

     Якщо перевезення здiйснювалось згiдно з єдиним договором перевезення кiлькома подальшими перевiзниками, то кожний з перевiзникiв, що прийняв вантаж разом з накладною, бере участь в договорi перевезення згiдно з вказiвками накладної i виконує зобов'язання, що випливають iз цього. У цьому випадку кожний перевiзник вiдповiдає за перевезення на всьому шляху до видачi.

Стаття 27
Фактичний перевiзник

     § 1. Якщо перевiзник доручив повнiстю або частково здiйснити перевезення фактичному перевiзнику, незалежно вiд того, чи має вiн на це право згiдно з договором перевезення чи нi, перевiзник все одно несе вiдповiдальнiсть за здiйснення повнiстю всього перевезення.

     § 2. Всi положення цих Єдиних правил, що стосуються вiдповiдальностi перевiзника, дiють також стосовно вiдповiдальностi фактичного перевiзника, що стосується виконуваного перевезення. Якщо до працiвникiв або будь-яких iнших осiб, послугами яких користувався фактичний перевiзник для виконання перевезення, пред'являється позов, то застосовуються статтi 36 i 41.

     § 3. Будь-яка особлива угода, згiдно з якою перевiзник бере на себе зобов'язання, якi не покладаються на нього цими Єдиними правилами, або вiдмовляється вiд прав, що надаються йому Єдиними правилами, має силу стосовно фактичного перевiзника лише у випадку, якщо вiн ясно в письмовiй формi на це погодився. Незалежно вiд того, чи висловив фактичний перевiзник таку згоду, перевiзник залишається зв'язаним зобов'язаннями або вiдступами, що випливають з вказаної вище особливої угоди.

     § 4. Якщо i перевiзник, i фактичний перевiзник є вiдповiдальними, то їхня вiдповiдальнiсть солiдарна.

     § 5. Загальна сума вiдшкодування, що належить стягненню з перевiзника, фактичного перевiзника, а також їхнiх працiвникiв або будь-яких iнших осiб, послугами яких вони користувалися для виконання перевезення, не повинна перевищувати меж, передбачених цими Єдиними правилами.

     § 6. Ця стаття не обмежує права на позов, що може виникнути у перевiзника до фактичного перевiзника i навпаки.

Стаття 28
Припущення у випадку перевiдправлення

     § 1. Якщо вантаж, наданий для перевезення вiдповiдно до Єдиних правил, перевiдправлено вiдповiдно до цих самих Правил i якщо пiсля перевiдправлення встановлюється часткова втрата або пошкодження, то вважається, що часткова втрата або пошкодження сталися пiд час дiї останнього договору перевезення, якщо вантаж залишався пiд наглядом перевiзника i був перевiдправлений у такому станi, в якому вiн прибув на станцiю перевiдправлення.

     § 2. Цi припущення застосовуються також тодi, коли договiр перевезення, що дiяв до перевiдправлення не пiдпадав пiд дiю Єдиних правил i якщо цi Правила можна було застосувати для прямого перевезення вiд початкової станцiї вiдправлення до кiнцевої станцiї призначення.

     § 3. Також це припущення застосовується тодi, коли договiр перевезення, що дiяв до перевiдправлення, був укладений на пiдставi подiбної мiжнародної угоди про прямi мiжнароднi залiзничнi перевезення i ця угода мiстить таке саме юридичне передбачення на користь вiдправок, зроблених вiдповiдно до вимог цих Єдиних правил.

Стаття 29
Припущення про втрату вантажу

     § 1. Правомочна особа може без надання подальших доказiв вважати вантаж втраченим, якщо його не видано або не надано в розпорядження одержувача протягом 30 днiв пiсля закiнчення строку доставки.

     § 2. При одержаннi вiдшкодування за втрачений вантаж правомочна особа може письмово поставити вимогу стосовно того, щоб вона була негайно поiнформована у випадку коли вантаж буде знайдено протягом року вiд моменту виплати вiдшкодування. Перевiзник видає письмове пiдтвердження отримання такої вимоги.

     § 3. Протягом тридцяти днiв пiсля одержання такого повiдомлення правомочна особа може вимагати, щоб вантаж був виданий їй на будь-якiй зi станцiй маршруту. У такому разi ця особа повинна сплатити витрати за перевезення вантажу вiд станцiї вiдправлення до станцiї, де повинна вiдбутися видача, i повернути отримане вiдшкодування за вiдрахуванням будь-яких включених зборiв. Проте, ця особа зберiгає свої права на вiдшкодування за прострочення доставки вiдповiдно до Статей 33 i 35.

     § 4. За вiдсутностi вимоги, передбаченої в § 2, або вказiвок протягом строку, визначеного у § 3, або у випадку, коли вантаж виявлено пiсля закiнчення одного року вiд часу виплати вiдшкодування, залiзниця розпоряджається вантажем вiдповiдно до законiв i норм держави, що має юрисдикцiю над нею.

Стаття 30
Вiдшкодування у випадку втрати вантажу

     § 1. У випадку повної або часткової втрати вантажу, з тим, щоб виключити iншi вiдшкодування, перевiзник повинний виплатити вiдшкодування, розраховане за бiржовою цiною, або, за вiдсутностi такої цiни, - за ринковою цiною, або, за вiдсутностi однiєї i другої цiни, - за споживчою вартiстю вантажiв подiбного роду i ґатунку на день i в мiсцi, в якому вантаж прийнято до перевезення.

     § 2. Вiдшкодування не повинне перевищувати 17 розрахункових одиниць за кожний вiдсутнiй кiлограм маси брутто.

     § 3. У випадку втрати одиницi залiзничного рухомого складу, що пересувається на власних осях i був наданий для перевезення як вантаж, або транспортна одиниця комбiнованого перевезення, або їхнiх частин, вiдшкодування обмежується, за винятком решти збиткiв, споживчою вартiстю одиницi залiзничного рухомого складу або транспортної одиницi комбiнованого перевезення, або їхнiх частин на день i в мiсцi втрати. Якщо неможливо встановити день або мiсце втрати, то вiдшкодування обмежується споживчою вартiстю, що дiяла на день i в мiсцi приймання до перевезення залiзничного рухомого складу, або транспортної одиницi комбiнованого перевезення, або їхнiх частин.

     § 4. Крiм того, перевiзник повинен вiдшкодувати вартiсть перевезення вантажу, сплаченi митнi збори i iншi суми, витраченi на перевезення втраченого вантажу, за винятком акцизних зборiв на вантажi, що перевозяться в режимi тимчасової вiдмiни цих зборiв.

Стаття 31
Вiдповiдальнiсть при втратi в дорозi

     § 1. Стосовно вантажiв, якi внаслiдок своїх природних властивостей допускають, як правило, природнi втрати пiд час перевезення, залiзниця вiдповiдає, незалежно вiд пройденої вантажем вiдстанi, лише за ту частину втрати, яка перевищує наведенi нижче норми:

     a) два вiдсотки вiд маси рiдких або наданих в сирому станi вантажiв;

     b) один вiдсоток вiд маси сухих вантажiв.

     § 2. Обмеження вiдповiдальностi, передбачене в § 1, не може застосовуватися, якщо за обставинами цього випадку доведено, що зменшення маси не є наслiдком причин, якi обґрунтовують допустимi норми.

     § 3. Якщо кiлька мiсць вантажу перевозяться за однiєю накладною, то втрата у дорозi обчислюється для кожного мiсця, якщо його маса при вiдправленнi окремо зазначена в накладнiй або може бути встановлена iншим способом.

     § 4. У випадку повної втрати вантажу або у випадку втрати мiсць вантажу при розрахунку вiдшкодування не застосовується нiяких вiдрахувань на втрату.

     § 5. Ця стаття не порушує положень статей 23 i 25.

Стаття 32
Вiдшкодування у випадку пошкодження

     § 1. У випадку пошкодження вантажу, з тим, щоб виключити iншi вiдшкодування, залiзниця повинна виплатити компенсацiю, еквiвалентну зниженню вартостi вантажу. її розмiр розраховується iз застосуванням до вартостi вантажу, визначеної вiдповiдно до Статтi 30, вiдсоткового розмiру зниження вартостi вантажу, встановленого в мiсцi призначення.

     § 2. Вiдшкодування не може перевищувати:

     a) якщо весь вантаж знецiнився в результатi пошкодження - суми, яку належало би заплатити у випадку втрати всього вантажу;

     b) якщо тiльки частина вантажу зазнала зменшення вартостi в результатi пошкодження - суми, яку належало би заплатити у випадку втрати частини, що зазнала зменшення вартостi.

     § 3. У випадку пошкодження одиницi залiзничного рухомого складу, що пересувається на власних осях або надана для перевезення як вантаж iнтермодальна транспортна одиниця, або їхня частина вiдшкодування обмежено, за винятком решти збиткiв, вартiстю їхнього ремонту. Вiдшкодування не повинне перевищувати суми, що належала б у випадку втрати.

     § 4. Крiм того, залiзниця повинна повернути у визначеному в § 1 вiдношеннi витрати, якi передбаченi в статтi 30, § 4.

Стаття 33
Вiдшкодування у випадку прострочення доставки

     § 1. Якщо збитки або шкода, зокрема пошкодження вантажу, спричиненi простроченням доставки, то залiзниця повинна оплатити вiдшкодування, сума якого не може перевищувати чотирикратного розмiру вартостi перевезення.

     § 2. У випадку повної втрати вантажу вiдшкодування, передбачене в § 1, не може долучатися до вiдшкодування, передбаченого в статтi 30.

     § 3. У випадку часткової втрати вантажу вiдшкодування згiдно з § 1 не може перевищувати чотирикратного розмiру вартостi перевезення невтраченої частини вiдправлення.

     § 4. У випадку пошкодження вантажу, яке не є наслiдком прострочення доставки, вiдшкодування, передбачене в § 1, при потребi долучається до вiдшкодування, про яке йдеться в статтi 32.

     § 5. У жодному випадку вiдшкодування, передбачене в § 1, разом з вiдшкодуваннями, передбаченими в статтях 30 i 32, не повиннi в сумi перевищувати вiдшкодування, яке належало би заплатити у випадку повної втрати вантажу.

     § 6. Якщо згiдно зi статтею 16, § 1 строк доставки був встановлений на пiдставi домовленостi, то у цiй домовленостi можуть бути передбаченi iншi способи вiдшкодування, що вiдрiзняються вiд тих, що вказанi в § 1. Якщо у цьому випадку будуть простроченi строки доставки згiдно зi статтею 16, § 2 - 4, то правомочна особа може вимагати або вiдшкодування, передбаченого вказаною вище домовленiстю, або вiдшкодування, передбаченого в § 1 - 5.

Стаття 34
Вiдшкодування у випадку оголошення вартостi

     Вiдправник i перевiзник можуть домовлятися про те, що вiдправник оголошує в накладнiй вартiсть вантажу, що перевищує передбачену статтею 30, § 2 межу. У цьому випадку вказана сума виступає як ця межа.

Стаття 35
Вiдшкодування при оголошеннi заiнтересованостi в доставцi

     Для випадку втрати або пошкодження вантажу i для випадку прострочення строку доставки вiдправник i перевiзник можуть домовитися про те, що вiдправник вказує спецiальну заiнтересованiсть у доставцi в накладнiй шляхом внесення суми цифрами в накладну. Якщо є оголошена заiнтересованiсть у доставцi, то крiм вiдшкодувань, передбачених статтями 30, 32 i 33, може вимагатись вiдшкодування iнших доказаних збиткiв до величини вказаної суми.

Стаття 36
Втрата права на обмеження вiдповiдальностi

     Положення про обмеження вiдповiдальностi, передбаченi статтею 15, § 3, статтею 19, § 6 i 7 i статтями 30, 32 - 35, не застосовуються, якщо буде доказано, що збитки виникли внаслiдок дiї або бездiяльностi з боку перевiзника з намiром викликати такi збитки, або через недбалiсть i з розумiнням того, що такi збитки, ймовiрно, будуть заподiянi.

Стаття 37
Перерахунок i нарахування вiдсоткiв

     § 1. Якщо для розрахунку вiдшкодування потрiбно конвертувати суми, вираженi в iноземнiй валютi, то перерахунок здiйснюється за курсом дня i мiсця сплати вiдшкодування.

     § 2. Правомочна особа може вимагати вiдсотки на вiдшкодування в розмiрi п'яти вiдсоткiв рiчних, починаючи вiд дня подачi претензiї вiдповiдно до статтi 43 або, якщо претензiя не була заявлена, - вiд дня пред'явлення позову.

     § 3. Якщо правомочна особа не надає залiзницi протягом визначеного їй вiдповiдного строку необхiднi документи, для остаточного врегулювання претензiї, то нарахування вiдсоткiв припиняється вiд закiнчення цього встановленого строку й до фактичної передачi таких документiв.

Стаття 38
Вiдповiдальнiсть у залiзнично-морському сполученнi

     § 1. При залiзнично-морських перевезеннях лiнiями i шляхами, зазначеними у статтi 24, § 1 Конвенцiї, кожна держава може, вимагаючи внесення вiдповiдного запису до перелiку лiнiй i шляхiв, пiдпорядкованих Єдиним правилам, доповнити пiдстави для звiльнення вiд вiдповiдальностi вiдповiдно до статтi 23 за сукупнiстю вказаних нижче причин:

     a) пожежа, якщо перевiзник доведе, що вона не сталася внаслiдок його дiї або з його вини, а також не внаслiдок дiї або з вини капiтана, команди судна, лоцмана, або працiвникiв перевiзника;

     b) порятунок або спроба порятунку життя або майна на морi;

     c) завантаження вантажу на палубу, якщо вiдправник надав свою згоду на це в накладнiй, i вантаж не перевозиться у вагонi;

     d) ризик, небезпеки або нещаснi випадки на морi або на iнших судноплавних водних шляхах.

     § 2. Перевiзник може посилатися на причини звiльнення вiд вiдповiдальностi, зазначенi в § 1, лише у тому випадку, якщо вiн доведе, що втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися на морськiй лiнiї в перiод вiд початку завантаження на судно i до його вивантаження з судна.

     § 3. Коли перевiзник використовує причини звiльнення вiд вiдповiдальностi, зазначенi в § 1, вiн все одно залишається вiдповiдальним, якщо правомочна особа доведе, що втрата, пошкодження або прострочення доставки сталися з вини перевiзника, капiтана, команди судна, лоцмана або працiвникiв перевiзника.

     § 4. Якщо одна й та сама морська дiлянка обслуговується кiлькома пiдприємствами, що включенi до перелiку лiнiй згiдно зi статтею 24, § 1 Конвенцiї, то для всiх цих пiдприємств повиннi дiяти однаковi настанови про вiдповiдальнiсть. Крiм того, якщо цi пiдприємства включенi до перелiку лiнiй за пропозицiєю кiлькох держав-членiв, то необхiдно попереднє погодження мiж цими державами про застосування настанов про вiдповiдальнiсть.

     § 5. Заходи, вжитi вiдповiдно § 1 i 4, повиннi бути доведенi до вiдома Генерального секретаря. Вони набувають сили не ранiше, анiж через 30 днiв з дня направлення Генеральним секретарем повiдомлення про них на адресу iнших держав-членiв. Цi заходи не розповсюджуються на вiдправки, що знаходяться в дорозi.

Стаття 39
Вiдповiдальнiсть у випадку ядерної аварiї

     Перевiзник звiльняється вiд вiдповiдальностi, що покладена на нього згiдно iз цими Єдиними правилами, якщо збитки зумовленi ядерною аварiєю, i якщо згiдно iз законами й приписами держави про вiдповiдальнiсть в галузi ядерної енергiї вiдповiдальнiсть за цi збитки несе власник ядерної установки або особа, що має рiвнi з ним права.

Стаття 40
Особи, за яких вiдповiдальний перевiзник

     Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за своїх працiвникiв та iнших осiб, послугами яких вiн користується для виконання перевезення, коли цi працiвники або цi iншi особи знаходяться при виконаннi своїх обов'язкiв. Пiдприємства, якi управляють залiзничною iнфраструктурою, по якiй здiйснюється перевезення, розглядаються як юридичнi особи, послугами яких перевiзник користується для виконання перевезення.

Стаття 41
Iншi претензiї

     § 1. У всiх випадках, на якi розповсюджується застосування цих Єдиних правил, будь-яка претензiя про вiдповiдальнiсть i на будь-якiй пiдставi може бути пред'явлена перевiзнику лише на умовах i в рамках цих Єдиних правил.

     § 2. Те саме стосується будь-яких претензiй стосовно працiвникiв та iнших осiб, за яких перевiзник несе вiдповiдальнiсть згiдно зi статтею 40.

Роздiл IV
Здiйснення прав

Стаття 42
Акт констатацiї

     § 1. Якщо перевiзник виявляє або передбачає або правомочна особа стверджує, що трапилась часткова втрата або пошкодження вантажу, то перевiзник в залежностi вiд виду збиткiв повинен, якщо можливо в присутностi правомочної особи, скласти акт, в якому зафiксувати стан вантажу, його вагу i, по можливостi, розмiри i причину збиткiв, а також момент виникнення їх.

     § 2. Правомочнiй особi має бути безплатно надана копiя цього акту.

     § 3. Якщо правомочна особа не визнає констатацiї викладенi в актi, то вона може вимагати, щоб стан i вагу вантажу, а також причину i розмiр збиткiв було зафiксовано експертом, призначеним заiнтересованими сторонами або судом. Ця процедура регулюється законами i нормами держави, в якiй вiдбувається встановлення збиткiв або шкоди.

Стаття 43
Рекламацiї

     § 1. Рекламацiї, що стосуються договору перевезення, повиннi пред'являтися в письмовому виглядi перевiзнику, якому може бути пред'явлено позов в судовому порядку.

     § 2. Рекламацiї можуть пред'являти особи, що мають право на пред'явлення позову перевiзнику.

     § 3. Вiдправник для пред'явлення рекламацiї повинен подати дублiкат накладної. За вiдсутностi такого вiн повинен подати дозвiл одержувача або довести, що одержувач вiдмовився отримати вiдправку.

     § 4. Одержувач для пред'явлення рекламацiї, повинен подати накладну, якщо її було йому передано.

     § 5. Накладну, дублiкат накладної та iншi документи, котрi правомочна особа вважає доцiльним додати до рекламацiї, слiд представляти в оригiналi або в копiї, на вимогу перевiзника копiї повиннi бути вiдповiдним чином засвiдченi.

     § 6. При остаточному вирiшеннi питання про рекламацiю перевiзник може вимагати пред'явлення оригiналiв накладної, дублiката накладної або документу, що свiдчить про накладнi платежi, щоб зробити на них помiтку про остаточне врегулювання цiєї рекламацiї.

Стаття 44
Особи, що мають право подавати до суду позов до перевiзника

     § 1. За умови дотримання § 3 i 4 пред'являти позови до суду за договором перевезення правомочнi:

     a) вiдправник до того моменту, поки одержувач:

     1. не отримав накладну,

     2. не прийняв вантаж або

     3. скористався правами, наданими йому статтею 17. § 3 або статтею 18, § 3.

     b) одержувач пiсля того моменту, коли вiн:

     1. отримав накладну,

     2. прийняв вантаж або

     3. скористався правами, наданими йому статтею 17. § 3 або статтею 18, § 3.

     § 2. Право подання позову втрачає силу, як тiльки особа, зазначена одержувачем згiдно зi статтею 18 § 5 отримала накладну, прийняла вантаж або скористалась правами, що належать їй, згiдно зi статтею 17, § 3.

     § 3. Подавати позов про повернення сум, сплачених на пiдставi договору перевезення, правомочна лише та особа, яка здiйснила оплату.

     § 4. До пред'явлення позову у зв'язку з накладною платою правомочний лише вiдправник.

     § 5. Вiдправник при пред'явленнi позову повинен представити дублiкат накладної. За вiдсутностi такого вiн повинен представити дозвiл одержувача або довести, що останнiй вiдмовився прийняти вiдправку. За необхiдностi вiдправник повинен довести вiдсутнiсть або втрату накладної.

     § 6. Одержувач при пред'явленнi позову повинен подати накладну, якщо її було йому передано.

Стаття 45
Перевiзники, яким може пред'являтися до суду позов

     § 1. За умови дотримання § 3 i 4, позови до суду, що ґрунтуються на договорi перевезення, можуть пред'являтися лише першому або останньому перевiзнику або перевiзнику, що здiйснював частину перевезення, пiд час якої сталися факти, що стали причиною претензiї.

     § 2. Якщо у випадку здiйснення перевезення кiлькома подальшими перевiзниками зобов'язаний до видачi вантажу перевiзник був внесений з його згоди в накладну, то йому може бути пред'явлений позов згiдно з § 1, навiть якщо вiн не отримував нi вантаж, нi накладну.

     § 3. Позов про повернення отриманої суми, виплаченої на пiдставi договору перевезення, може пред'являтися в судовому порядку перевiзнику, що стягнув суму, або перевiзнику, на користь якого суму було стягнуто.

     § 4. Позов про накладнi платежi може бути пред'явлений в судовому порядку лише перевiзнику, що прийняв вантаж в мiсцi вiдправлення.

     § 5. Як зустрiчний позов або основне заперечення може бути пред'явлений в судовому порядку позов також до iншого перевiзника, про якого не йдеться в § 1 - 4, якщо первiсний позов ґрунтується на тому самому договорi перевезення.

     § 6. Якщо цi Єдинi правила застосовуються до фактичного перевiзника, йому теж може бути пред'явлено позов.

     § 7. Якщо у позивача є вибiр помiж кiлькома перевiзниками, то вiн втрачає своє право вибору, якщо позов пред'явлено одному з них; це також стосується випадку, коли у позивача є вибiр помiж одним або кiлькома перевiзниками i фактичним перевiзником.

Стаття 46
Судова компетенцiя

     § 1. Судовi позови, що ґрунтуються на цих Єдиних правилах, можуть пред'являтися судам держав-членiв, вибраним за взаємної згоди сторiн, або суду держави-члена, на територiї якого

     a) вiдповiдач має своє постiйне мiсце проживання або своє звичайне мiсцезнаходження, своє основне мiсце розташування або фiлiю, або установу, що уклала договiр перевезення.

     b) знаходиться мiсце прийняття вантажу до перевезення або його видачi. Iншим судам позови пред'являтися не можуть.

     § 2. Якщо позов, що ґрунтується на цих Єдиних правилах, знаходиться в судочинствi компетентного суду згiдно з § 1, або якщо за цим позовом цим судом було винесено рiшення, то жодний новий позов з цього самого питання мiж тими самими сторонами не може пред'являтися, якщо лише рiшення суду, якому був пред'явлений первiсний позов, не може бути виконано в державi, в якiй пред'явлено новий позов.

Стаття 47
Втрата сили позовом

     § 1. З моменту прийняття вантажу правомочною особою всi позови до перевiзника за договором перевезення у випадку часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки втрачають силу.

     § 2. Проте позови не втрачають силу:

     a) у випадку часткової втрати або пошкодження, якщо:

     1. втрата або пошкодження були констатованi правомочною особою до прийняття вантажу згiдно зi статтею 42;

     2. констатацiя, що повинна була вiдбутися згiдно зi статтею 42, не була здiйснена лише з вини перевiзника;

     b) у випадку неявного збитку, що був виявлений правомочною особою лише пiсля приймання вантажу, якщо правомочна особа:

     1. вимагає констатацiї згiдно зi статтею 42 вiдразу пiсля виявлення збитку i не пiзнiше семи днiв з моменту прийняття вантажу, i

     2. крiм того, доведе, що збиток виник в перiод мiж прийманням до перевезення i видачею.

     c) у випадку прострочення доставки, якщо правомочна особа протягом 60 днiв пред'явила свої права одному з перевiзникiв, зазначеному в статтi 45, § 1.

     d) якщо правомочна особа доведе, що збиток виник внаслiдок дiї або недогляду, здiйсненого або з намiром спричинити такий збиток, або з ризиком i з розумiнням того, що такий збиток, ймовiрно, буде завдано.

     § 3. Якщо вантаж було перевiдправлено згiдно зi статтею 28, то позови у випадку часткової втрати або пошкодження, що ґрунтуються на одному з попереднiх договорiв перевезення, втрачають силу, так, неначе йдеться про один з договорiв перевезення.

Стаття 48
Строк давностi

     § 1. Строк давностi позовiв, якi грунтуються на договорi перевезення, закiнчується через один рiк. Строк давностi складає, проте, два роки, якщо йдеться про позов, що стосується:

     a) виплати накладної плати, стягнутої перевiзником з одержувача;

     b) виплати виручки вiд здiйсненого перевiзником продажу вантажу;

     c) збитку, що виник внаслiдок дiї або недогляду, скоєного або з намiром спричинити такий збиток, або з легковажностi i з розумiнням того, що такий збиток, ймовiрно, буде завдано;

     d) одного з договорiв перевезення, що дiяли до перевiдправлення, у випадку, передбаченому статтею 28.

     § 2. Строк давностi починається:

     a) стосовно вiдшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня пiсля закiнчення строку доставки;

     b) стосовно вiдшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачi вантажу;

     c) у рештi випадкiв - з дня, коли можуть бути пред'явленi позови.

     День, зазначений як початок вiдлiку строку давностi, нiколи не включається до строку.

     § 3. При пред'явленнi рекламацiї в письмовому виглядi згiдно зi статтею 43 вiдлiк строку давностi призупиняється до дня, коли перевiзник вiдхиляє рекламацiю з письмовим засвiдченням i повертає доданi до неї документи. Якщо рекламацiя допускається частково, то вiдлiк строку давностi стосовно спiрної частини рекламацiї починається знову. Особа, що посилається на факт подання рекламацiї або на факт письмової вiдповiдi i повернення документiв, несе тягар доведення стосовно цього факту, на який вона посилається. Подальшi рекламацiї, що стосуються тiєї самої претензiї, не призупиняють вiдлiку позовної давностi.

     § 4. Позови, що втратили силу за давнiстю, не можуть також пред'являтися як повторний позов або заперечення.

     § 5. Крiм того, для призупинення i переривання вiдлiку строку давностi дiє нацiональне законодавство.

Роздiл V
Стосунки мiж перевiзниками

Стаття 49
Розрахунки

     § 1. Кожний перевiзник, що стягнув при прийманнi або видачi вантажу витрати або iншi платежi, що випливають з договору перевезення, зобов'язаний сплатити перевiзникам, що беруть участь у перевезеннi частину, що їм належить. Порядок оплати регулюється в угодах мiж перевiзниками.

     § 2. Стаття 12 застосовується також до стосункiв мiж подальшими перевiзниками.

Стаття 50
Право на регресiйну вимогу

     § 1. Перевiзник, що згiдно iз цими Єдиними правилами виплатив вiдшкодування, має право на пред'явлення регресiйної вимоги перевiзникам, що брали участь в перевезеннi, згiдно з такими положеннями:

     a) перевiзник, з вини якого було заподiяно шкоду, є єдиним вiдповiдальним за це;

     b) якщо шкода була заподiяна з вини кiлькох перевiзникiв, то кожний з них несе вiдповiдальнiсть за збитки, заподiянi ним; якщо неможливо розрiзнити, то вiдшкодування мiж перевiзниками розподiляється згiдно з викладеним нижче пунктом "c";

     c) якщо неможливо довести, який з перевiзникiв заподiяв шкоду, то вiдшкодування розподiляється мiж всiма перевiзниками, що брали участь в перевезеннi, за винятком тих, що доведуть, що шкода не була заподiяна ними; розподiл здiйснюється пропорцiйно частини вартостi перевезення, що належить кожному з них.

     § 2. У випадку неможливостi оплати одним з цих перевiзникiв, належна йому доля, але не виплачена ним, розподiляється мiж всiма перевiзниками, що брали участь в перевезеннi, пропорцiйно частини вартостi перевезення, що належить кожному з них.

Стаття 51
Процедура пред'явлення регресiйної вимоги

     § 1. Обґрунтованiсть оплати, здiйсненої перевiзником, що пред'являє регресiйну вимогу, передбачена статтею 50, не може заперечуватись перевiзником, проти якого була пред'явлена регресiйна вимога, якщо вiдшкодування було встановлене в судовому порядку, i якщо цей останнiй перевiзник був належним чином викликаний до суду для участi в судовому розглядi. Суддя, котрому був поданий основний позов, встановлює строки, необхiднi для повiдомлення про виклик до суду i для участi в судовому розглядi.

     § 2. Перевiзник, що пред'являє свою регресiйну вимогу, повинен надавати її в одному й тому самому позовi проти всiх перевiзникiв, з якими вiн не дiйшов мирової угоди; iнакше право регресiйної вимоги щодо не притягнутих до суду перевiзникiв припиняється.

     § 3. Суддя в однiй i тiй самiй судовiй постановi повинен прийняти рiшення про всi регресiйнi вимоги, що йому наданi.

     § 4. Перевiзник, що бажає скористатися своїм правом надання регресiйної вимоги, може подати її в суди держави, на територiї якої один з перевiзникiв, що приймали участь в перевезеннi, має своє основне мiсце знаходження або фiлiал, або установу, що уклала договiр перевезення.

     § 5. Якщо регресiйна вимога висувається стосовно кiлькох перевiзникiв, то перевiзник-позивач має право вибирати серед компетентних судiв згiдно з § 4 суд, в який вiн i подає свою регресiйну вимогу.

     § 6. Процедура пред'явлення регресiйної вимоги на вiдшкодування не може включатися до процедури вiдшкодування, якого вимагає правомочна за договором перевезення особа.

Стаття 52
Домовленостi стосовно регресiйних вимог

     Перевiзники мають право домовлятися мiж собою стосовно положень, що вiдступають вiд статей 49 i 50.

 

Регламент мiжнародних залiзничних перевезень небезпечних вантажiв (РIД)
(РIД - Додаток C до Конвенцiї)

Стаття 1
Сфера застосування

     § 1. Цей Регламент застосовується до

     a) мiжнародних перевезень небезпечних вантажiв залiзницями на територiї держав-учасниць;

     b) перевезень, що доповнюють перевезення залiзницями, до яких застосовуються Єдинi правила ЦIМ, за умови дотримання мiжнародних приписiв, що регулюють перевезення iншим видом транспорту, зокрема наведенi у Додатку до цього Регламенту види дiяльностi.

     § 2. Небезпечнi вантажi, перевезення яких виключено згiдно з Додатком, не можуть перевозитися в мiжнародному сполученнi.

Стаття 2
Винятки

     Цей Регламент не застосовується повнiстю або частково до перевезень небезпечних вантажiв, для яких виняток передбачається Додатком. Винятки дозволяються лише у випадку, коли кiлькiсть або вид та спосiб виняткових перевезень або їхнього пакування забезпечують безпеку перевезення.

Стаття 3
Обмеження

     Кожна країна-член зберiгає право регулювати або вводити обмеження на мiжнароднi перевезення небезпечних вантажiв на своїй територiї, керуючись iншими мiркуваннями, анiж мiркування безпеки.

Стаття 4
Iншi приписи

     Перевезення, для яких є дiйсним цей регламент, пiдпорядковуються загальним нацiональним або мiжнародним приписам щодо перевезень вантажiв залiзницями.

Стаття 5
Дозволенi види поїздiв. Перевезення у виглядi ручної поклажi, багажу або у вантажiвках

     § 1. Небезпечнi вантажi можуть перевозитися лише вантажними поїздами, за винятком:

     a) небезпечних вантажiв, якi згiдно з Додаткам допускаються до перевезення, у iнших анiж вантажних поїздах з дотриманням максимальних кiлькостей та за особливих умов;

     b) небезпечних вантажiв, якi перевозяться у виглядi ручної поклажi, багажу або на вантажiвках згiдно зi статтею 12 Єдиних правил ЦIМ при дотриманнi особливих умов.

     § 2. Пасажир не може везти з собою небезпечнi вантажi у виглядi ручної поклажi, а також здавати у багаж або надавати до перевезення на вантажiвках, якщо вони не вiдповiдають особливим умовам Додатка.

Стаття 6
Додаток

     Додаток є невiд'ємною частиною цього регламенту.

* * *

     Додаток має редакцiю, яка буде прийнята Комiсiєю експертiв з перевезення небезпечних вантажiв згiдно зi статтею 19 § 4 Конвенцiї з мiжнародного залiзничного сполучення (КОТIФ) вiд 09 травня 1980 в момент набуття чинностi Протоколом вiд 03 червня 1999, що стосується змiн до цiєї Конвенцiї.

 

Єдинi правила до договорiв про використання вагонiв в мiжнародному залiзничному сполученнi
(ЦУВ - Додаток D до Конвенцiї)

Стаття 1
Сфера застосування

     Цi Єдинi правила застосовуються до двостороннiх i багатостороннiх договорiв про використання залiзничних вагонiв як транспортний засiб для здiйснення перевезень згiдно з Єдиними правилами ЦIВ i Єдиними правилами ЦIМ.

Стаття 2
Визначення

     Згiдно з текстом цих Єдиних правил термiн:

     a) "пiдприємство залiзничних перевезень" означає будь-яке приватне або державне пiдприємство, що має право перевозити пасажирiв або вантажi та забезпечує при цьому засоби тяги;

     b) "вагон" означає будь-який транспортний засiб, здатний пересуватися на власних осях залiзничною колiєю, без власної тяги;

     c) "власник" означає особу, що є власником вагону чи має право ним розпоряджатися та протягом тривалого часу економiчно експлуатує вагон як транспортний засiб;

     d) "станцiя приписки" означає мiсце, яке написане на вагонi i в яке цей вагон може або повинен бути повернутий згiдно з умовами договору про користування.

Стаття 3
Знаки i написи на вагонах

     § 1. Незважаючи на настанови, що стосуються технiчного допуску вагонiв до використання в мiжнародному сполученнi, особа, що надає вагон згiдно з договором, зазначеним у статтi першiй, повинна пересвiдчитися, що на вагонi є такi написи:

     a) зазначено власника;

     b) при необхiдностi зазначено пiдприємство залiзничних перевезень, у вагонний парк якого включений вагон;

     c) при необхiдностi зазначено станцiю приписки;

     d) iншi знаки й написи, обумовленi в договорi про користування.

     § 2. Знаки i написи, передбаченi в § 1, можуть бути доповненi засобами електронної iдентифiкацiї.

Стаття 4
Вiдповiдальнiсть у випадку втрати або пошкодження вагону

     § 1. Пiдприємство залiзничних перевезень, якому було довiрено вагон для використання як транспортного засобу, вiдповiдає за втрату або пошкодження вагона або його допомiжного обладнання, якщо воно не доведе, що це сталося не з його вини.

     § 2. Пiдприємство залiзничних перевезень не вiдповiдає за збитки, пов'язанi з втратою допомiжного обладнання, яке не написане з обох бокiв вагону або не зазначене в супроводжуючому його iнвентарному перелiку.

     § 3. У випадку втрати вагону або його допомiжного обладнання вiдшкодування обмежене, за винятком решти збиткiв, споживчою вартiстю вагону або його допомiжного обладнання, що iснувала на день i в мiсцi втрати. Якщо неможливо встановити день або мiсце втрати, то вiдшкодування обмежено споживчою вартiстю, що iснувала в день i в мiсцi передачi вагона для використання.

     § 4. У випадку пошкодження вагона або його допомiжного обладнання вiдшкодування обмежено, за винятком решти збиткiв, сплатою витрат, пов'язаних з його ремонтом. Вiдшкодування не повинне перевищувати суми, що мала б бути сплачена у випадку втрати.

     § 5. Сторони договору можуть встановлювати положення, що вiдхиляються вiд § 1 - 4.

Стаття 5
Втрата права на обмеження вiдповiдальностi

     Положення про обмеження вiдповiдальностi, передбаченi статтею 4 § 3 i 4, не застосовуються, якщо буде доведено, що збитки пояснюються дiєю або недоглядом з боку пiдприємства залiзничного перевезення або з намiром спричинити такi збитки, або з легковажностi i з розумiнням того, що такi збитки, ймовiрно, будуть заподiянi.

Стаття 6
Припущення про втрату вагону

     § 1. Правомочна особа може без надання подальших доказiв вважати вагон втраченим, якщо вона вимагала вiд пiдприємства залiзничного перевезення, якому вона довiрила вагон для використання як транспортного засобу, розшукати цей вагон, та якщо цей вагон не був наданий в її розпорядження протягом трьох мiсяцiв пiсля надходження цiєї вимоги чи якщо вона не отримала жодної вказiвки про мiсце, де знаходиться цей вагон. Цей строк збiльшується на строк простою вагону з будь-якої причини, що трапилася не з вини пiдприємства залiзничного перевезення, або у зв'язку з його пошкодженням.

     § 2. Якщо вагон, що розглядається як втрачений, було знайдено пiсля сплати вiдшкодування, то правомочна особа може вимагати протягом шести мiсяцiв пiсля отримання ним повiдомлення про це вiд пiдприємства залiзничного перевезення, якому вона довiрила вагон для використання його як транспортного засобу, щоб вагон було передано їй, без сплати витрат i з поверненням вiдшкодування, на станцiю приписки або в iншому встановленому мiсцi.

     § 3. За вiдсутнiстю вимоги згiдно з § 2, або якщо вагон знайдено пiсля закiнчення одного року пiсля оплати вiдшкодування, пiдприємство залiзничного перевезення, якому правомочна особа довiрила вагон для його використання як транспортного засобу, може розпоряджатися ним згiдно iз законами й приписами, що дiють в мiсцi, де знаходиться вагон.

     § 4. Сторони договору можуть встановлювати положення, що вiдхиляються вiд § 1 - 3.

Стаття 7
Вiдповiдальнiсть за збитки, заподiянi вагоном

     § 1. Особа, яка згiдно з договором, зазначеним в статтi першiй, довiрила вагон для використання як транспортного засобу, вiдповiдає за заподiяну вагоном шкоду, якщо це трапилось по її винi.

     § 2. Сторони договору можуть встановлювати положення, що вiдхиляються вiд § 1.

Стаття 8
Замiна

     Якщо договiр про використання вагонiв передбачає можливiсть передачi вагону пiдприємством залiзничного перевезення iншим пiдприємствам залiзничного транспорту для його використання як транспортного засобу, то пiдприємство залiзничного перевезення за погодженням з власником може домовитися з iншими транспортними пiдприємствами про те, що:

     a) за умови збереження свого права на регресiйну вимогу воно є особою, що замiнює їх стосовно їхньої вiдповiдальностi перед власником у випадку втрати або пошкодження вагону або його допомiжного обладнання;

     b) стосовно iнших пiдприємств залiзничного транспорту лише власник вiдповiдальний за збитки, спричиненi вагоном, але лише пiдприємству залiзничного транспорту, що є договiрним партнером власника, дозволено пред'являти позови iншим пiдприємствам залiзничного транспорту

Стаття 9
Вiдповiдальнiсть за працiвникiв та iнших осiб

     § 1. Сторони договору несуть вiдповiдальнiсть за своїх працiвникiв та iнших осiб, послугами яких вони користуються для виконання перевезення, коли цi робiтники або цi iншi особи знаходяться при виконаннi своїх обов'язкiв.

     § 2. За винятком iнших домовленостей мiж сторонами, пiдприємство, яке управляє iнфраструктурою, в якiй пiдприємство залiзничного перевезення використовує вагон як засiб перевезення, розглядаються як особи, послугами яких перевiзник користується для виконання перевезення.

     § 3. Параграфи 1 i 2 також застосовуються у випадку замiни згiдно зi статтею 8.

Стаття 10
Iншi претензiї

     § 1. У всiх випадках, на якi розповсюджується застосування цих Єдиних правил, будь-яка претензiя про вiдповiдальнiсть за втрату або пошкодження вагону або його допомiжного обладнання i на будь-якiй пiдставi може бути пред'явлена пiдприємству залiзничного перевезення, якому було довiрено вагон для використання його як транспортного засобу, лише на умовах i в рамках цих Єдиних правил i приписiв договору про використання.

     § 2. Параграф 1 також застосовується у випадку замiни згiдно зi статтею 8.

     § 3. Те саме стосується будь-яких претензiй стосовно працiвникiв та iнших осiб, за яких вiдповiдає пiдприємство залiзничного перевезення, якому було довiрено вагон для використання його як транспортного засобу.

Стаття 11
Судова компетенцiя

     § 1. Позови в судовому порядку, що ґрунтуються на договорi, укладеному згiдно iз цими Єдиними правилами, можуть пред'являтися суду, призначеному за взаємною згодою сторiн, що домовляються.

     § 2. За винятком протилежної домовленостi мiж сторонами, компетентним судом є суд держави-члена, в якому вiдповiдач має своє основне мiсце розташування. Якщо вiдповiдач не має свого основного мiсця знаходження в державi-членi, то компетентним судом є суд держави-члена, в якому було заподiяно шкоду.

Стаття 12
Строк давностi

     § 1. Строк давностi претензiй по статтях 4 i 7, закiнчується пiсля трьох рокiв.

     § 2. Строк давностi вiдраховується:

     a) стосовно претензiй, на пiдставi статтi 4 - з дня констатацiї втрати або пошкодження вагону або з дня, коли правомочна особа може вважати вагон втраченим згiдно зi статтею 6, § 1 або 4;

     b) стосовно претензiй, на пiдставi статтi 7 - з дня заподiяння шкоди.

 

Єдинi правила до договору про використання iнфраструктури в мiжнародному залiзничному сполученнi
(ЦУI - Додаток E до Конвенцiї)

Роздiл перший
Загальнi положення

Стаття перша
Сфера застосування

     § 1. Цi Єдинi правила застосовуються до будь-якого договору про використання залiзничної iнфраструктури з метою мiжнародних перевезень згiдно з Єдиними правилами ЦIВ i Єдиними правилами ЦIМ. Застосування не залежить вiд мiсцезнаходження та нацiональностi сторiн договору. Цi Єдинi правила застосовуються навiть тодi, коли залiзнична iнфраструктура управляється державними установами, або урядовими органiзацiями.

     § 2. За умови дотримання статтi 21 цi Єдинi правила не застосовуються до iнших правових вiдносин, зокрема таких:

     a) вiдповiдальнiсть перевiзника або керуючого стосовно їхнiх працiвникiв або iнших осiб, послугами яких вони користуються для виконання своїх завдань;

     b) вiдповiдальнiсть мiж перевiзником i керуючим з одного боку i третьої особою, з iншого боку.

Стаття 2
Заява про вiдповiдальнiсть у випадку тiлесних ушкоджень

     § 1. Кожна держава може в будь-який момент заявити про незастосування до жертв нещасного випадку, що трапився на її територiї, всiєї сукупностi положень про вiдповiдальнiсть у випадку тiлесних ушкоджень, якщо потерпiлi є громадянами цiєї країни або особами, мiсцем постiйного проживання яких є ця держава.

     § 2. Держава, що зробила заяву згiдно з § 1, може у будь-який час вiдмовитися вiд неї, повiдомивши про це депозитарiю. Ця вiдмова набуває чинностi через мiсяць пiсля повiдомлення про це держав-членiв депозитарiєм.

Стаття 3
Визначення

     Згiдно з текстом цих Єдиних правил термiн:

     a) "залiзнична iнфраструктура" означає всi залiзницi i стацiонарнi пристрої тiєю мiрою, якою вони необхiднi для забезпечення руху залiзничних транспортних засобiв i безпеки руху;

     b) "керуючий iнфраструктурою" означає особу, яка надає в розпорядження залiзничну iнфраструктуру;

     c) "перевiзник" означає особу, яка перевозить залiзницею пасажирiв i вантажi в мiжнародному сполученнi згiдно з Єдиними правилами ЦIВ i Єдиними правилами ЦIМ;

     d) "службовий персонал" означає працiвникiв або iнших осiб, послугами яких перевiзник або керуючий користується для виконання договору, коли цi робiтники або iншi особи знаходяться при виконаннi своїх обов'язкiв;

     e) "третя особа" означає будь-яку iншу особу, нiж керуючий, перевiзник та їхнiй службовий персонал;

     f) "лiцензiя" означає дозвiл, що видається згiдно iз законами i приписами держави, в якiй перевiзник має штаб-квартиру зi своєї основної дiяльностi, та який дозволяє займатися дiяльнiстю залiзничного перевiзника;

     g) "свiдоцтво безпеки" означає документ, який засвiдчує, що перевiзник згiдно iз законами й настановами держави, в якiй знаходиться iнфраструктура, що використовується, внутрiшня органiзацiя пiдприємства, а також персонал i транспортнi засоби, що використовуються в iнфраструктурi, вiдповiдають вимогам у галузi безпеки й забезпечують нормальну роботу цiєї iнфраструктури.

Стаття 4
Право iмперативного характеру

     За винятком протилежного положення в цих Єдиних правилах, будь-яке положення договору, безпосередньо або непрямо вiдступаюча вiд цих Єдиних правил, є недiйсним i позбавлене будь-якої законної сили. Недiйснiсть таких положень не тягне за собою недiйсностi iнших положень договору перевезення. Незважаючи на це договiрнi сторони можуть розширювати свої вiдповiдальнiсть i обов'язки згiдно iз цими Єдиними правилами або обмежувати максимальну суму вiдшкодування за матерiальнi збитки.

Роздiл II
Договiр про використання

Стаття 5
Змiст i форма

     § 1. Вiдношення мiж керуючим i перевiзником регулюються договором про використання.

     § 2. Зокрема, в договорi регулюються адмiнiстративнi, технiчнi i фiнансовi умови використання. Вiн мiстить принаймнi такi вiдомостi:

     a) iнфраструктура, що повинна використовуватися,

     b) рамки використання,

     c) послуги керуючого,

     d) послуги перевiзника,

     e) службовий персонал,

     f) транспортнi засоби, що використовуються,

     g) фiнансовi умови.

     § 3. Договiр повинен бути пiдтверджений письмово або в iншiй вiдповiднiй формi. Вiдсутнiсть або неправильнiсть письмового пiдтвердження або iншої вiдповiдної форми або вiдсутнiсть передбачених в § 2 вiдомостей не впливає на iснування та дiйснiсть договору, що залишається пiдпорядкованим Єдиним правилам.

Стаття 6
Особливi зобов'язання перевiзника i керуючого

     § 1. Перевiзник повинен мати дозвiл на здiйснення дiяльностi в галузi залiзничних перевезень. Задiяний персонал i транспортнi засоби, що використовуються, повиннi вiдповiдати вимогам безпеки. Керуючий може вимагати, щоб перевiзник довiв шляхом пред'явлення дiйсних лiцензiї i гарантiйного свiдоцтва безпеки або засвiдчених належним чином копiй або iншим шляхом, що цi умови дотриманi.

     § 2. Перевiзник повинен повiдомляти керуючому про всi випадки, що можуть вплинути на дiйснiсть його лiцензiї, його гарантiйних свiдоцтв безпеки або iнших пiдтверджуючих документiв.

     § 3. Керуючий може вимагати, щоб перевiзник довiв, що вiн уклав достатньо повний договiр страхування вiдповiдальностi або вжив вiдповiдних заходiв для покриття на будь-якiй пiдставi всiх претензiй, зазначених в статтях 9 - 21. Перевiзник повинен щорiчно пiдтверджувати шляхом подання вiдповiдних документiв, складених у правильнiй i належнiй формi, що договiр страхування вiдповiдальностi або вiдповiднi чиннi документи; вiн повинен повiдомляти керуючому про будь-яку змiну, що стосується цього питання, до того, як вона почне дiяти.

     § 4. Сторони, що домовляються, повиннi взаємно iнформувати один одного про будь-яку подiю, яка може перешкодити виконанню ними договору.

Стаття 7
Строк дiї договору

     § 1. Договiр про використання може укладатися на визначений або невизначений перiод.

     § 2. Керуючий може негайно розiрвати договiр про використання, якщо:

     a) перевiзник бiльше не має права займатися дiяльнiстю в галузi залiзничних перевезень;

     b) службовий персонал, що залучається, та транспортнi засоби, що використовуються, не вiдповiдають бiльше вимогам безпеки;

     c) перевiзник прострочив платежi, а саме:

     1. в перiод двох строкiв платежiв, що йдуть один за одним, на суму, що перевищує еквiвалентну вартiсть мiсячного використання, або

     2. в перiод, що перевищує два строки платежiв на суму, що дорiвнює еквiвалентнiй вартостi двомiсячного використання.

     г) перевiзник серйозно порушив одне з особливих зобов'язань, передбачених статтею 6, § 2 i 3.

     § 3. Перевiзник може негайно розiрвати договiр про використання iнфраструктури, якщо керуючий втрачає своє право керувати iнфраструктурою.

     § 4. Кожна сторона договору може негайно розiрвати договiр про використання у випадку серйозного порушення iншою стороною одного з основних зобов'язань, якщо це зобов'язання стосується безпеки людей i майна; сторони договору можуть встановлювати процедуру виконання цього права.

     § 5. Сторона договору, що є iнiцiатором розiрвання договору, вiдповiдає стосовно iншої сторони договору за збитки, що з цього випливають, якщо лише вона не доведе, що збитки не були заподiянi з її вини.

     § 6. Сторони договору можуть встановлювати умови, що вiдхиляються вiд положень § 2, пункти "c" i "d" та § 5.

Роздiл III
Вiдповiдальнiсть

Стаття 8
Вiдповiдальнiсть керуючого

     § 1. Керуючий несе вiдповiдальнiсть за:

     a) тiлеснi ушкодження (смерть, поранення або будь-який iнший вплив на фiзичний або психiчний стан),

     b) матерiальнi збитки (руйнування або пошкодження рухомого та нерухомого майна),

     c) грошовi збитки, пов'язанi з вiдшкодуванням шкоди на користь перевiзника згiдно з Єдиними правилами ЦIВ i Єдиними правилами ЦIМ, заподiяної перевiзнику або його рухомому складу пiд час використання iнфраструктури i причин, якi пов'язанi з iнфраструктурою.

     § 2. Керуючий звiльняється вiд цiєї вiдповiдальностi у випадку:

     a) тiлесних ушкоджень i грошового збитку, пов'язаних з вiдшкодуванням шкоди на користь перевiзника згiдно з Єдиними правилами ЦIВ,

     1. якщо випадок, що заподiяв шкоду, був викликаний обставинами, якi не стосуються експлуатацiї та яких керуючий, незважаючи на вжиття всiх заходiв застереження в подiбному випадку не змiг уникнути або вiдвернути їхнi наслiдки,

     2. якщо випадок, що завдав шкоди, трапився з вини особи, якiй було завдано шкоду,

     3. якщо випадок, що завдав шкоди, був викликаний поведiнкою третьої особи, якої керуючий, незважаючи на вжиття всiх заходiв застереження в подiбному випадку, не змiг уникнути або вiдвернути їхнi наслiдки;

     b) матерiального збитку i грошових втрат, пов'язаних з вiдшкодуванням збиткiв на користь перевiзника згiдно з Єдиними правилами ЦIМ, якщо збитки заподiянi з вини перевiзника або за його розпорядженням, а не з вини керуючого, або через обставини, яких керуючий не змiг уникнути або вiдвернути їхнi наслiдки.

     § 3. Якщо випадок, що заподiяв шкоду, був викликаний поведiнкою третьої особи i якщо незважаючи на це керуючий не повнiстю звiльняється вiд своєї вiдповiдальностi згiдно з § 2, пункт "a", то вiн вiдповiдає за все в рамках цих Єдиних правил, не виключаючи його можливого позову до третьої особи.

     § 4. Сторони договору можуть встановлювати вiдповiдальнiсть керуючого i мiру вiдповiдальностi за збитки, заподiянi перевiзнику у зв'язку з запiзненням в експлуатацiї або її порушенням.

Стаття 9
Вiдповiдальнiсть перевiзника

     § 1. Перевiзник несе вiдповiдальнiсть за:

     a) тiлеснi ушкодження (смерть, поранення або будь-який iнший вплив на фiзичний або психiчний стан),

     b) матерiальнi збитки (руйнування або пошкодження рухомого i нерухомого майна), заподiянi пiд час використання iнфраструктури керуючому або його рухомому складу транспортними засобами, що використовуються, або пасажирам i вантажам, що перевозяться.

     § 2. Перевiзник звiльняється вiд вiдповiдальностi у випадку:

     a) тiлесних ушкоджень

     1. якщо випадок, що спричинив шкоду, був викликаний обставинами, що не стосуються експлуатацiї, яких перевiзник, незважаючи на вжиття всiх заходiв застереження в подiбному випадку, не змiг уникнути або вiдвернути їхнi наслiдки.

     2. Якщо випадок, що заподiяв шкоду, трапився з вини особи, якiй було завдано шкоду.

     3. Якщо випадок, що спричинив шкоду, був викликаний поведiнкою третьої особи, якої перевiзник, незважаючи на вжиття всiх заходiв застереження в подiбному випадку, не змiг уникнути або вiдвернути її наслiдки.

     b) матерiального збитку, якщо шкода заподiяна з вини керуючого або за його розпорядженням, а не з вини перевiзника або через обставини, яких перевiзник не змiг уникнути або вiдвернути їхнi наслiдки.

     § 3. Якщо випадок, що заподiяв шкоду, був викликаний поведiнкою третьої особи i якщо незважаючи на це перевiзник не повнiстю звiльняється вiд своєї вiдповiдальностi згiдно з § 2 пункт "a", то вiн вiдповiдає за все в рамках цих Єдиних правил, не виключаючи його можливого позову до третьої особи.

     § 4. Сторони договору можуть встановлювати, чи вiдповiдальний перевiзник i якою мiрою за збитки, заподiянi керуючому у зв'язку з порушенням правил експлуатацiї.

Стаття 10
Причини, що збiгаються

     § 1. Якщо причини, що сталися через вину керуючого i перевiзника, разом сприяли заподiянню шкоди, то кожна сторона договору вiдповiдає лише тiєю мiрою, якою i сприяла заподiянню шкоди причина, що ставиться їй у вину згiдно зi статтями 8 i 9. Якщо неможливо встановити, якою мiрою вiдповiднi причини сприяли заподiянню шкоди, то кожна сторона вiдшкодовує заподiяну нею шкоду.

     § 2. За аналогiєю застосовується § 1, якщо заподiянню шкоди сприяли причини, що ставляться в вину керуючому i кiльком перевiзникам, що користуються однiєю й тiєю самою iнфраструктурою.

     § 3. У випадку шкоди, зазначеної в статтi 9, за аналогiєю застосовується § 1, перше речення, якщо заподiянню шкоди сприяли причини, що ставляться у вину кiльком перевiзникам, що користуються однiєю й тiєю самою iнфраструктурою. Якщо неможливо встановити, якою мiрою вiдповiднi причини сприяли заподiянню шкоди, то перевiзники рiвною мiрою несуть вiдповiдальнiсть перед керуючим.

Стаття 11
Вiдшкодування збиткiв у випадку загибелi

     § 1. У випадку загибелi вiдшкодування збиткiв включає:

     a) необхiднi витрати, пов'язанi зi смертю пасажира, зокрема, перевезення тiла i похорон;

     b) якщо смерть настала не миттєво - вiдшкодування збиткiв, передбачених статтею 12.

     § 2. Якщо у випадку загибелi пасажира особи, яких вiн за законом був зобов'язаний або в майбутньому був би зобов'язаний забезпечити матерiально, втратили годувальника, то за цю втрату також повинно бути виплачене вiдшкодування. Вимоги по вiдшкодуванню збиткiв осiб, яких пасажир забезпечував матерiально без зобов'язання, мають силу закону, регулюються нацiональним законодавством.

Стаття 12
Вiдшкодування збиткiв у випадку поранення

     У випадку поранення або iншого заподiяння шкоди фiзичному або психiчному стану пасажирiв, вiдшкодування збиткiв включає:

     a) будь-якi необхiднi витрати, зокрема витрати на лiкування i перевезення;

     b) компенсацiю за фiнансовi збитки, яких зазнає пасажир з причини повної або часткової непрацездатностi або з причини збiльшення його потреб.

Стаття 13
Вiдшкодування витрат, пов'язаних з iншими тiлесними ушкодженнями

     Нацiональне законодавство визначає, чи повинен керуючий або перевiзник i якою мiрою вiдшкодовувати витрати, пов'язанi з iншими тiлесними ушкодженнями, окрiм тих, що передбаченi статтями 11 i 12.

Стаття 14.
Форма i сума вiдшкодування збиткiв у випадку загибелi i травмувань

     § 1. Вiдшкодування збиткiв, передбачених в статтi 11, § 2, i статтi 12, пункт "b", повинне надаватися в формi одноразової виплати. Проте, якщо нацiональне законодавство допускає щорiчнi виплати, то збитки вiдшкодовуються в цiй формi, якщо цього вимагають поранена особа або правомочнi особи згiдно зi статтею 11, § 2.

     § 2. Сума збиткiв, що пiдлягає вiдшкодуванню вiдповiдно до § 1, визначається вiдповiдно до нацiонального законодавства. Однак для цiлей цих Єдиних правил верхня межа вiдшкодування для пасажира становить 175000 розрахункових одиниць у формi одноразової виплати або щорiчної виплати, що вiдповiдає цiй сумi, якщо нацiональне законодавство визначає верхню межу меншою, нiж ця сума.

Стаття 15
Втрата права на обмеження вiдповiдальностi

     Межi вiдповiдальностi, передбаченi Єдиними правовими настановами, а також положення нацiонального законодавства, що обмежують компенсацiю збиткiв певною сумою, не застосовуються, якщо буде доведено, що заподiяна шкода зумовлена дiями або недоглядом особи, що заподiяла шкоду, або з намiром заподiяти таку шкоду, або з легковажностi i з розумiнням того, що така шкода, iмовiрно, буде заподiяна.

Стаття 16
Перерахунок i нарахування вiдсоткiв

     § 1. Якщо для розрахунку вiдшкодування потрiбно конвертувати суми, вираженi в iноземнiй валютi, то перерахунок здiйснюється за курсом дня i мiсця сплати вiдшкодування.

     § 2. Правомочна особа може вимагати нарахування вiдсоткiв на вiдшкодування в розмiрi п'яти вiдсоткiв рiчних, починаючи з дня вiдкриття процедури мирової угоди, передбаченого в роздiлi V Конвенцiї звернення до арбiтражного суду або з дня подання позову.

Стаття 17
Вiдповiдальнiсть у випадку ядерної аварiї

     Перевiзник звiльняється вiд вiдповiдальностi, що покладена на нього згiдно iз цими Єдиними правилами, якщо збитки зумовленi ядерною аварiєю i якщо згiдно iз законами й приписами держави про вiдповiдальнiсть в галузi ядерної енергiї вiдповiдальнiсть за такi збитки несе власник ядерної установки або особа, що має рiвнi з ним права.

Стаття 18
Вiдповiдальнiсть за службовий персонал

     Керуючий i перевiзник вiдповiдають за свiй службовий персонал.

Стаття 19
Iншi претензiї

     § 1. В усiх випадках, на якi поширюється застосування цих Єдиних правил, будь-яка претензiя про вiдповiдальнiсть й на будь-якiй пiдставi може бути пред'явлена керуючому або перевiзнику лише на умовах i в рамках цих Єдиних правил.

     § 2. Те саме стосується будь-яких претензiй стосовно службового персоналу, за який керуючий або перевiзник несе вiдповiдальнiсть згiдно зi статтею 18.

Стаття 20
Спiрнi угоди

     Сторони договору можуть визначати умови, на яких вони пред'являють або вiдмовляються вiд пред'явлення своїх прав з вiдшкодування збиткiв стосовно одна одної.

Роздiл IV
Претензiї службового персоналу

Стаття 21
Претензiї до керуючого або перевiзника

     § 1. Службовий персонал перевiзника може висунути позов до керуючого стосовно будь-якої претензiї, що стосується шкоди, заподiяної ним на будь-якiй пiдставi, лише на умовах i в рамках цих Єдиних правил.

     § 2. Службовий персонал керуючого може висунути позов до перевiзника стосовно будь-якої претензiї, що стосується шкоди, заподiяної ним на будь-якiй пiдставi, лише на умовах i в рамках цих Єдиних правил.

Роздiл V
Здiйснення прав

Стаття 22
Мировi угоди

     Сторони договору можуть домовитися про процедуру мирових угод або про звернення до арбiтражного суду, передбаченої в Роздiлi V Конвенцiї.

Стаття 23
Регресiйна вимога

     Обґрунтованiсть оплати, здiйсненої перевiзником на пiдставi Єдиних правил ЦIВ або Єдиних правил ЦIМ, не може заперечуватись, якщо вiдшкодування було встановлено в судовому порядку, i керуючий був належним чином викликаний до суду для участi в судовому розглядi.

Стаття 24
Судова компетенцiя

     § 1. Судовi позови, що ґрунтуються на цих Єдиних правилах, можуть пред'являтися судам держав-членiв, визначеним за загальною згодою договiрних сторiн.

     § 2. Якщо сторони не домовилися про iнше, то компетентним судом є суд держави-члена, в якiй керуючий має своє основне мiсце знаходження.

Стаття 25.
Строк давностi

     § 1. Строк давностi позовiв, що ґрунтуються на цих Єдиних правилах, закiнчується через три роки.

     § 2. Вiдлiк строку давностi починає вiдлiк з дня заподiяння шкоди.

     § 3. У випадку загибелi осiб строк давностi позову закiнчується через три роки, починаючи з дня, який є наступним за днем смертi, з урахуванням того, що цей строк не може перевищувати п'яти рокiв, починаючи з дня, який є наступним за днем, коли трапився нещасний випадок.

     § 4. Регресiйний позов до особи, що несе вiдповiдальнiсть, може бути пред'явлений навiть пiсля закiнчення строку давностi, передбаченого в § 1, якщо вона продовжує бути вiдповiдальною в строк, визначений законом держави, в якiй розпочато розслiдування. Проте цей строк не може бути меншим нiж 90 днiв, починаючи з дня, коли особа, що подала регресiйний позов, врегулювала вимогу або отримала повiдомлення про виклик до суду.

     § 5. Строк давностi тимчасово переривається, якщо сторони, мiж якими iснує спiр, домовляються про процедуру мирової угоди або передають це не розгляд арбiтражного суду, передбаченого в Роздiлi V Конвенцiї.

     § 6. Крiм того, для призупинення й переривання вiдлiку строку давностi чинним є нацiональне законодавство.

 

Єдинi правила про затвердження технiчних стандартiв i прийняття єдиних технiчних приписiв, що застосовуються до залiзничного обладнання, призначеного для використання в мiжнародному сполученнi
(АПТУ - Додаток F до Конвенцiї)

Стаття 1
Сфера застосування

     Цi Єдинi правила встановлюють процедуру затвердження технiчних стандартiв i прийняття єдиних технiчних настанов для залiзничного обладнання, призначеного для використання в мiжнародному сполученнi.

Стаття 2
Визначення

     Згiдно з текстом цих Єдиних правил i їхнiх Додаткiв термiн:

     a) "договiрна держава" означає будь-яку державу-члена Органiзацiї, що не зробила згiдно зi статтею 42, § 1, перше речення Конвенцiї, заяви, що стосується цих Єдиних правил;

     b) "мiжнародне сполучення" означає перевезення залiзничних транспортних засобiв по залiзничних лiнiях на територiї принаймнi двох договiрних держав;

     c) "пiдприємство залiзничного транспорту" означає будь-яке приватне або державне пiдприємство, що має право перевозити пасажирiв або вантажi, забезпечуючи при цьому засоби тяги;

     d) "керуючий iнфраструктурою" означає будь-яке пiдприємство або iнстанцiю, що керують залiзничною iнфраструктурою;

     e) "залiзничне обладнання" означає будь-яке залiзничне обладнання, призначене для використання в мiжнародному сполученнi, зокрема, залiзничнi транспортнi засоби й iнфраструктура;

     f) "залiзничний транспортний засiб" означає будь-який транспортний засiб, спроможний пересуватися на власних осях залiзничною колiєю з чи без допомоги засобiв тяги,

     g) "тяговий транспортний засiб" означає залiзничний транспортний засiб, обладнаний засобом тяги;

     h) "вантажний вагон" означає залiзничний транспортний засiб, не обладнаний засобом тяги й призначений для перевезень вантажiв;

     i) "пасажирський вагон" означає залiзничний транспортний засiб, не обладнаний засобом тяги й призначений для перевезень пасажирiв,

     j) "залiзнична iнфраструктура" означає всi залiзницi й стацiонарнi установки настiльки, наскiльки вони необхiднi для перевезення залiзничних транспортних засобiв i забезпечення безпеки руху;

     k) "технiчний стандарт" означає будь-яку технiчну специфiкацiю, затверджену нацiональною або мiжнародною органiзацiєю зi стандартизацiї згiдно з її процедурами; будь-яку технiчну специфiкацiю, розроблену в рамках європейських спiвтовариств, прирiвнюється до технiчного стандарту;

     l) "технiчний припис" означає будь-яке правило, що стосується конструкцiї, експлуатацiї, технiчного обслуговування або процедури стосовно залiзничного обладнання, яке не є технiчним стандартом;

     m) "комiсiя технiчних експертiв" означає Комiсiю, передбачену статтею 13, § 1, пункт "f", Конвенцiї.

Стаття 3
Мета

     § 1. Затвердження технiчних стандартiв i прийняття єдиних технiчних приписiв для залiзничного обладнання мають за мету:

     a) сприяти вiльному курсуванню транспортних засобiв i вiльному використанню iншого залiзничного обладнання в мiжнародному сполученнi;

     b) сприяти забезпеченню безпеки, надiйностi й експлуатацiйнiй сумiсностi в мiжнародному сполученнi;

     c) враховувати питання захисту навколишнього середовища й охорони здоров'я.

     § 2. Пiд час затвердження технiчних стандартiв i прийнятих єдиних технiчних приписiв ураховуються лише тi, що були розробленi на мiжнародному рiвнi.

     § 3. У разi можливостi:

     a) слiд забезпечувати експлуатацiйну сумiснiсть систем i технiчних складових, необхiдних для мiжнародного обмiну;

     b) технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи, спрямованi на досягнення експлуатацiйної сумiсностi; за потреби вони мають бути унiфiкованi.

Стаття 4
Розробка технiчних стандартiв i приписiв

     § 1. Розробка технiчних стандартiв i єдиних технiчних приписiв, що стосуються залiзничного обладнання, знаходиться у веденнi визнаних компетентними в цiй сферi органiзацiй.

     § 2. Стандартизацiя промислової продукцiї i процедур знаходиться у веденнi визнаних нацiональних i мiжнародних органiзацiй зi стандартизацiї.

Стаття 5
Затвердження технiчних стандартiв

     § 1. Вимога про затвердження технiчного стандарту може бути представлена:

     a) будь-якою державою-учасницею;

     b) будь-якою органiзацiєю регiональної економiчної iнтеграцiї, якiй її держави-члени передали повноваження приймати закони в галузi технiчних стандартiв, що стосуються залiзничного обладнання;

     c) будь-якою нацiональною або мiжнародною органiзацiєю зi стандартизацiї, що займається стандартизацiєю в залiзничнiй галузi;

     d) будь-якою мiжнародною представницькою органiзацiєю, для членiв якої пiд час виконання їхньої дiяльностi наявнiсть технiчних стандартiв на залiзничне обладнання необхiдна з причин безпеки та економiчних причин.

     § 2. Комiсiя технiчних експертiв приймає рiшення про затвердження технiчного стандарту згiдно з процедурою, передбаченою статтями 16, 20 та 33, § 6 Конвенцiї. Рiшення набувають чинностi згiдно зi статтею 35, § 3 i 4 Конвенцiї.

Стаття 6
Прийняття єдиних технiчних приписiв

     § 1. Вимога про прийняття єдиної технiчної настанови може бути представлена:

     a) будь-якою державою-учасницею;

     b) будь-якою органiзацiєю регiональної економiчної iнтеграцiї, якiй її держави-члени передали повноваження приймати закони в галузi технiчних стандартiв, що стосуються залiзничного обладнання;

     c) будь-якою нацiональною або мiжнародною органiзацiєю зi стандартизацiї, що займається стандартизацiєю в залiзничнiй галузi;

     d) будь-якою мiжнародною представницькою органiзацiєю, для членiв якої пiд час виконання їхньої дiяльностi наявнiсть технiчних стандартiв на залiзничне обладнання необхiдне з причин безпеки i економiки.

     § 2. Комiсiя технiчних експертiв приймає рiшення про затвердження технiчного припису згiдно з процедурою, передбаченою статтями 16, 20 i 33, § 6 Конвенцiї. Рiшення набувають чинностi згiдно зi статтями 35, § 3 i 4 Конвенцiї.

Стаття 7
Форма заявок

     Заявки, про якi йдеться в статтях 5 i 6, повиннi бути повними, зрозумiлими й мотивованими. Вони повиннi надсилатися Генеральному секретарю Органiзацiї однiєю з її робочих мов.

Стаття 8
Технiчнi доповнення

     § 1. Затвердженi технiчнi стандарти й прийнятi єдинi технiчнi приписи наведенi в перерахованих нижче Додатках до цих Єдиних правил:

     a) технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо всiх залiзничних транспортних засобiв (Додаток 1);

     b) технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо тягових транспортних засобiв (Додаток 2);

     c) технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо вантажних вагонiв (Додаток 3);

     d) технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо пасажирських вагонiв (Додаток 4);

     e) технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо iнших iнфраструктурних установок, анiж тi, що зазначенi в пунктi "f" (Додаток 5);

     f) технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо систем безпеки руху i регулювання (Додаток 6);

     g) технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо систем iнформацiйних технологiй (Додаток 7);

     h) технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо будь-якого iншого залiзничного обладнання (Додаток 8).

     § 2. Додатки є невiд'ємною частиною цих Єдиних правил. Вони повиннi дiлитися за особливостями ширини залiзничної колiї, габаритiв, систем енергоживлення i систем безпеки руху i регулювання в державах-учасницях.

     § 3. Пiсля набуття чинностi Протоколом вiд 3 червня 1999 року Додатки мiститимуть текст, що буде затверджений Комiсiєю технiчних експертiв згiдно з тiєї самої процедурою, яка передбачена статтями 16, 20 i 33, § 6 Конвенцiї стосовно змiни Додаткiв.

Стаття 9
Заяви

     § 1. Будь-яка держава-учасниця в чотиримiсячний строк з моменту повiдомлення Генеральним секретарем про рiшення Комiсiї технiчних експертiв може надати йому мотивовану заяву, згiдно з якою вона не буде застосовувати або буде застосовувати частково затверджений технiчний стандарт або прийнятий єдиний технiчний припис стосовно залiзничної iнфраструктури, розташованої на її територiї, i здiйснення сполучення в цiй iнфраструктурi.

     § 2. Держави-учасницi, що зробили заяву згiдно з § 1, не враховуються пiд час встановлення кiлькостi держав, що повиннi подати заперечення згiдно зi статтею 35, § 4, Конвенцiї для того, щоб рiшення Комiсiї технiчних експертiв не набуло чинностi.

     § 3. Держава, яка зробила заяву згiдно з § 1, може вiд неї вiдмовитися будь-коли, проiнформувавши про це Генерального секретаря. Ця вiдмова набуває чинностi в перший день другого мiсяця, наступного за поданням iнформацiї.

Стаття 10
Припинення дiї Технiчної сумiсностi

     Набуття чинностi додатками, прийнятими Комiтетом технiчних експертiв вiдповiдно до статтi 8, § 3 в усiх державах-учасницях Мiжнародної конвенцiї стосовно Технiчної сумiсностi залiзниць, пiдписаної в Бернi 21 жовтня 1882 року, в її редакцiї 1938 року, скасовує цю Конвенцiї.

Стаття 11
Першiсть додаткiв

     § 1. Пiсля набуття чинностi Додатками, прийнятими Комiсiєю технiчних експертiв згiдно зi статтею 8, § 3, технiчнi стандарти i єдинi технiчнi настанови, що мiстяться в цих Додатках, превалюють у вiдносинах мiж державами-учасницями над положеннями Мiжнародної Конвенцiї стосовно Технiчної сумiсностi залiзниць, пiдписаної в Бернi 21 жовтня 1882 року, в її редакцiї 1938 року.

     § 2. Пiсля набуття чинностi Додатками, прийнятими Комiсiєю технiчних експертiв згiдно зi статтею 8, § 3, цi Єдинi правила, а також технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи, що мiстяться в цих Додатках, превалюють в державах-учасницях над технiчними положеннями:

     a) Договору про взаємне використання пасажирських i багажних вагонiв в мiжнародному сполученнi (РIЦ),

     b) Договору про взаємне використання вантажних вагонiв в мiжнародному сполученнi (РIВ).

 

Додаток 1

Технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо всiх залiзничних транспортних засобiв.

     А. Ширина залiзничної колiї

     1. залiзницi з нормальною шириною колiї (1435 мм)

     2. залiзницi зi збiльшеною шириною колiї (росiйська) (1520 мм)

     3. залiзницi зi збiльшеною шириною колiї (фiнська) (1524 мм)

     4. залiзницi зi збiльшеною шириною колiї (iрландська) (1600 мм)

     5. залiзницi зi збiльшеною шириною колiї (iберiйська) (1688 мм)

     6. iншi залiзницi.

     Б. Габарити

     1. залiзницi з нормальною шириною колiї на європейському континентi.

     2. залiзницi з нормальною шириною колiї у Великобританiї.

     3....

     В....

 

Додаток 2

 

Технiчнi стандарти i єдинi технiчнi настанови щодо тягових транспортних засобiв

     А. Системи енергоживлення

     1. постiйний струм 3000 В

     2. постiйний струм 1500 В i менше

     3. змiнний струм 25 КВ/50 Гц

     4. змiнний струм 15 КВ/16 Гц

     Б. Системи безпеки руху i регулювання

     ...

 

Додаток 3

 

Технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо вантажних вагонiв

 

Додаток 4

 

Технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо пасажирських вагонiв

 

Додаток 5

 

Технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо обладнання iнфраструктури

 

Додаток 6

 

Технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо систем безпеки руху i регулювання

 

Додаток 7

 

Технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо iнформацiйних систем

 

Додаток 8

 

Технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи щодо будь-якого iншого залiзничного обладнання

* * *

     На першому етапi до зазначених вище додаткiв будуть унесенi вже iснуючi i прийнятi на мiжнародному рiвнi технiчнi стандарти i єдинi технiчнi приписи, що стосуються залiзничного обладнання, у тому виглядi, в якому вони наведенi в Технiчнiй сумiсностi, в РIВ i РIЦ, а також технiчнi пам'ятки УIЦ.

 

Єдинi правила про технiчний допуск залiзничного обладнання, що використовується в мiжнародному сполученнi
(АТМФ - Додаток G до Конвенцiї)

Стаття 1
Сфера застосування

     Цi Єдинi правила встановлюють процедуру, згiдно з якою залiзничнi транспортнi засоби та iнше залiзничне обладнання допускається до обiгу та використання в мiжнародному обмiнi.

Стаття 2
Визначення

     Згiдно з текстом цих Єдиних правил та їхнiх Додаткiв термiн:

     a) "держава-учасниця" означає будь-яку державу-члена Органiзацiї, що не зробила згiдно зi статтею 42, § 1, перше речення, Конвенцiї заяву, що стосується цих Єдиних правил;

     b) "мiжнародне сполучення" означає курсування залiзничних транспортних засобiв залiзничними лiнiями на територiї принаймнi двох держав-членiв;

     c) "пiдприємство залiзничного транспорту" означає будь-яке приватне або державне пiдприємство, що має право перевозити пасажирiв або вантажi, забезпечуючи при цьому засоби тяги;

     d) "керуючий iнфраструктурою" означає будь-яке пiдприємство чи будь-яку iнстанцiю, що керують залiзничною iнфраструктурою;

     e) "власник" означає особу, що є власником вагона або має право ним розпоряджатися, яка протягом тривалого часу економiчно експлуатує вагон як транспортний засiб,

     f) "технiчний допуск" означає процедуру, що застосовується компетентною владою для допуску транспортного засобу до курсування i для допуску iншого залiзничного обладнання до використання в мiжнародному сполученнi;

     g) "допуск типу конструкцiї" означає процедуру, що стосується типу конструкцiї залiзничного транспортного засобу, що застосовується компетентною владою, у результатi якої вона надає право, шляхом застосування спрощеної процедури, допуску до експлуатацiї транспортних засобiв, що вiдповiдають цьому типу конструкцiї;

     h) "допуск до експлуатацiї" означає надане компетентною iнстанцiєю право щодо будь-якого транспортного засобу на використання в мiжнародному сполученнi;

     i) "залiзничний транспортний засiб" означає будь-який транспортний засiб, спроможний пересуватися на власних осях залiзничними шляхами з допомогою засобiв тяги чи без них;

     j) "iнше залiзничне обладнання" означає будь-яке iнше залiзничне обладнання, призначене для використання в мiжнародному сполученнi, анiж залiзничний транспортний засiб;

     k) "Комiсiя технiчних експертiв" означає Комiсiю, передбачену в статтi 13, § 1 пункт "f" Конвенцiї.

Стаття 3
Допуск до мiжнародного сполучення

     § 1. Для використання в мiжнародному сполученнi кожний залiзничний транспортний засiб повинен мати допуск згiдно iз цими Єдиними правилами.

     § 2. Технiчний допуск має за мету встановити, що залiзничнi транспортнi засоби вiдповiдають:

     a) приписам щодо конструкцiї, що мiстяться в Додатках до Єдиних правил АПТУ,

     b) приписам щодо конструкцiї i обладнання, що мiстяться в Додатку до РIД,

     c) особливим умовам допуску, визначених статтею 7, § 2 або 3.

     § 3. Параграфи 1 i 2, а також зазначенi нижче статтi застосовуються за аналогiєю до технiчного допуску iншого залiзничного обладнання i до елементiв конструкцiї або залiзничних транспортних засобiв чи iншого залiзничного обладнання.

Стаття 4
Процедура

     § 1. Технiчний допуск здiйснюється:

     a) або в один етап, надаючи допуск до експлуатацiї певного iндивiдуального залiзничного транспортного засобу,

     b) або у два послiдовнi етапи, надаючи

     1. допуск типу конструкцiї певного виду залiзничних транспортних засобiв,

     2. потiм допуск до експлуатацiї iндивiдуальним транспортним засобам, що вiдповiдають цьому виду конструкцiї, за допомогою спрощеної процедури, що пiдтверджує приналежнiсть до цього виду.

     § 2. Це положення не заважає виконанню положень статтi 10.

Стаття 5
Компетентна iнстанцiя

     § 1. Технiчний допуск залiзничних транспортних засобiв до курсування в мiжнародному сполученнi знаходиться в компетенцiї нацiональної або мiжнародної влади, компетентної в цiй галузi згiдно iз законами й настановами, чинними в кожнiй державi-учасницi.

     § 2. Iнстанцiї, зазначенi в § 1, можуть передавати визнаним у цiй галузi органiзацiям компетенцiю надавати технiчний допуск за умови забезпечення ними контролю. Передача компетенцiї по наданню технiчного допуску одному пiдприємству залiзничного перевезення з виключенням iнших з цiєї компетенцiї не дозволяється. Крiм того, передача компетенцiї керуючому iнфраструктурою, що прямо чи непрямо бере участь у виготовленнi залiзничного обладнання, забороняється.

Стаття 6
Визнання технiчного допуску

     Допуск типу конструкцiї i допуск до експлуатацiї, наданi згiдно iз цими Єдиними правилами компетентною владою держави-учасницi, а також вiдповiднi свiдоцтва визнаються iнстанцiями в рештi держав-учасниць без проведення додаткового розгляду й нового технiчного допуску з метою обiгу та використання на територiї решти держав.

Стаття 7
Приписи щодо конструкцiї транспортних засобiв

     § 1. Для допуску до перевезень в мiжнародному сполученнi залiзничнi транспортнi засоби повиннi вiдповiдати:

     a) приписам щодо конструкцiї, що мiстяться в Додатках до Єдиних правил АПТУ,

     b) приписам щодо конструкцiї i обладнання, що мiстяться в Додатку до РIД.

     § 2. За вiдсутностi положень в Додатках до Єдиних правил АПТУ в основу технiчного допуску покладаються загальновизнанi технiчнi правила. Технiчний стандарт, якщо навiть вiн не затверджений згiдно з Єдиними правилами АПТУ, є доказом того, що технiчна iнформацiя, що мiститься в стандартi, є загальновизнаним технiчним правилом.

     § 3. З метою технiчного розвитку можна вiдступати вiд загальновизнаних технiчних правил i приписiв щодо конструкцiї, що мiстяться в додатках до Єдиних правил АПТУ, за умови, що будуть гарантованi:

     a) безпека, принаймнi на тому самому рiвнi, що й безпека в результатi дотримання цих правил i настанов.

     b) а також експлуатацiйна сумiснiсть.

     § 4. Якщо держава-учасниця згiдно з § 2 або 3 має намiр допустити залiзничний транспортний засiб, вона повинна негайно проiнформувати про це Генерального секретаря Органiзацiї. Генеральний секретар повiдомляє цю iнформацiю рештi держав-учасниць. В мiсячний строк пiсля отримання iнформацiї Генерального секретаря держава-учасниця може вимагати скликання Комiсiї технiчних експертiв, для того, щоб вона перевiрила дотримання умов застосування § 2 або 3. Комiсiя приймає рiшення iз цього питання в тримiсячний строк з моменту отримання Генеральним секретарем вимоги про скликання.

Стаття 8
Приписи щодо конструкцiї, що застосовуються до iншого обладнання

     § 1. Для допуску до перевезень в мiжнародному сполученнi, iнше залiзничне обладнання повинно вiдповiдати приписам щодо конструкцiї, що мiстяться в Додатках до Єдиних правил АПТУ.

     § 2. За аналогiєю застосовується стаття 7, § 2 - 4.

     § 3. Продовжують дiяти зобов'язання держав-членiв, що випливають для них з Європейської угоди про мiжнароднi магiстральнi залiзничнi лiнiї (СМЖЛ) вiд 31 травня 1985 року i Європейської угоди про найважливiшi лiнiї мiжнародних комбiнованих перевезень i вiдповiднi об'єкти (СЛКП) вiд 1 лютого 1991 року, учасниками яких вони також є.

Стаття 9
Експлуатацiйнi приписи

     § 1. Пiдприємства залiзничних транспорту, що експлуатують залiзничний транспортний засiб, допущений до використання в мiжнародному сполученнi, повиннi дотримуватись експлуатацiйних приписiв щодо транспортного засобу в мiжнародному сполученнi, наведених в Додатках до Єдиних правил АПТУ.

     § 2. Пiдприємства або адмiнiстрацiї, що керують в державах-учасницях призначеною i придатною для експлуатацiї в мiжнародному сполученнi iнфраструктурою, зокрема системи безпеки руху i регулювання, повиннi дотримуватись технiчних приписiв, наведених в Додатках до Єдиних правил АПТУ, i постiйно їх використовувати при конструкцiї або управлiннi цiєю iнфраструктурою.

Стаття 10
Технiчний допуск

     § 1. Технiчний допуск (допуск типу конструкцiї, допуск до експлуатацiї) пов'язаний з типом конструкцiї залiзничного транспортного засобу або з залiзничним транспортним засобом.

     § 2. Заявка на технiчний допуск може бути подана:

     a) виробником,

     b) пiдприємством залiзничного транспорту,

     c) утримувачем транспортного засобу,

     d) власником транспортного засобу.

     Вимога може бути надана будь-якiй компетентнiй iнстанцiї однiєї з держав-учасниць, зазначених в § 5.

     § 3. Той, хто подає вимогу про допуск до експлуатацiї залiзничних транспортних засобiв згiдно зi спрощеною процедурою технiчного допуску (стаття 4, § 1, пункт "b"), повинен додати до своєї вимоги свiдоцтво про допуск типу конструкцiї, складене згiдно зi статтею 11, § 2, i довести вiдповiдним чином, що транспортнi засоби, стосовно яких вiн вимагає допуску до експлуатацiї, вiдповiдають цьому типу конструкцiї.

     § 4. Технiчний допуск повинен надаватися безвiдносно до особи того, хто подає заявку.

     § 5. Технiчний допуск повинен надаватися в принципi на необмежений строк; вiн може бути загальним або з певними обмеженнями.

     § 6. Допуск щодо типу конструкцiї може бути вилучено, якщо обiг залiзничних транспортних засобiв, що були чи повиннi були бути побудованi згiдно з вiдповiдним типом конструкцiї, бiльше не гарантують безпеки, охорони здоров'я та захисту навколишнього середовища.

     § 7. Допуск до експлуатацiї може бути вилучений, якщо:

     a) залiзничний транспортний засiб бiльше не вiдповiдає настановам конструкцiї, що мiстяться в Додатках до Єдиних правил АПТУ, особливим умовам його допуску на виконання статтi 7, § 2 або 3, або настановам конструкцiї i обладнання, що мiститься в Додатку до РIД, а також якщо утримувач не виконає вимоги компетентної iнстанцiї стосовно усунення недолiкiв у встановлений строк.

     b) зобов'язання або умови, що випливають з допуску з вiдповiдними обмеженнями згiдно з § 5, не були виконанi або дотриманi.

     § 8. Лише iнстанцiя, що надала допуск типу конструкцiї або допуск до експлуатацiї, має право його вилучити.

     § 9. Допуск до експлуатацiї може бути тимчасово призупинено, якщо:

     a) не були проведенi технiчний контроль, огляд, технiчне обслуговування i ремонт залiзничного транспортного засобу, якi вимагаються в Додатках до Єдиних правил АПТУ, в особливих умовах допуску на виконання статтi 7, § 2 або 3 або в приписах щодо конструкцiї i обладнання, що мiститься в Додатку до РIД;

     b) у випадку серйозного пошкодження залiзничного транспортного засобу не було виконане розпорядження компетентної iнстанцiї про перевiрку транспортного засобу;

     c) не були дотриманi цi Єдинi правила i приписи Додаткiв до Єдиних правил АПТУ;

     d) таке розпорядження було прийняте компетентною iнстанцiєю.

     § 10. Допуск до експлуатацiї втрачає силу у випадку вилучення з обiгу залiзничного транспортного засобу. Про вилучення з обiгу повинна бути повiдомлена компетентна iнстанцiя, яка надала допуск до експлуатацiї.

     § 11. За вiдсутностi положень в цих Єдиних правилах процедура технiчного допуску регулюється нацiональним законодавством держави-члена, якiй представлена вимога про технiчний допуск.

Стаття 11
Свiдоцтва

     § 1. Допуск типу конструкцiї i допуск до експлуатацiї констатуються в рiзних документах i називаються: "Свiдоцтво про допуск типу конструкцiї" i "Свiдоцтва про допуск до експлуатацiї".

     § 2. В свiдоцтва про допуск типу конструкцiї повиннi даватися уточнення стосовно:

     a) виробника типу конструкцiй залiзничного транспортного засобу;

     b) усiх технiчних характеристик, необхiдних для iдентифiкацiї типу конструкцiї залiзничного транспортного засобу;

     c) за потреби особливих умов поводження для типу конструкцiї залiзничного транспортного засобу i залiзничних транспортних засобiв, що вiдповiдають цьому типу конструкцiї.

     § 3. В свiдоцтвi про допуск до експлуатацiї повиннi даватися уточнення стосовно:

     a) утримувача транспортного засобу;

     b) усiх технiчних характеристик, необхiдних для iдентифiкацiї типу конструкцiї залiзничного транспортного засобу, що може також здiйснюватись шляхом посилання на свiдоцтво про допуску типу конструкцiї;

     c) за потреби його строку дiї;

     d) контролю залiзничного транспортного засобу, передбаченого в Додатках до Єдиних правил АПТУ, в особливий умовах допуску на виконання статтi 7, § 2 або 3, або в настановах конструкцiї i обладнання, що мiстяться в Додатку до РIД, а також всiх iнших технiчних оглядiв, що стосуються елементiв конструкцiї i до певних такелажних засобiв транспортного засобу.

     § 4. Свiдоцтва повиннi бути надрукованi мiнiмум двома мовами, принаймнi одна з яких повинна бути робочою мовою Органiзацiї.

Стаття 12
Стандартнi зразки

     § 1. Органiзацiя приписує використання стандартних зразкiв "Свiдоцтва про допуск типу конструкцiї" i "Свiдоцтва про допуск до експлуатацiї". Вони розробляються i затверджуються Комiсiєю технiчних експертiв.

     § 2. За аналогiєю застосовується стаття 35, § 1 i 3 - 5 Конвенцiї.

Стаття 13
Банк даних

     § 1. Органiзацiя несе вiдповiдальнiсть за складання i оновлення банку даних про залiзничнi транспортнi засоби, що допускаються до обiгу в мiжнародному сполученнi.

     § 2. Компетентнi властi або, у випадку необхiдностi, органiзацiї, яким ними надано дозвiл на допуск залiзничного транспортного засобу до експлуатацiї, надсилають негайно в Органiзацiю необхiднi для цих Єдиних правил вiдомостi, що стосуються транспортних засобiв, якi допускаються до обiгу в мiжнародному сполученнi. Комiсiя технiчних експертiв встановлює, якi з цих даних є необхiдними. Лише цi данi заносяться до банку даних. У всiх випадках до Органiзацiї надсилаються данi, що стосуються вилучення з обiгу, офiцiального затримання, вилучення допуску до експлуатацiї i змiни транспортного засобу, що має вiдхилення вiд прийнятого типу конструкцiї.

     § 3. Данi, унесенi до банку даних, розглядаються лише як доказ технiчного допуску транспортного засобу, який можна заперечити.

     § 4. Унесеними даними можуть користуватися:

     a) держави-члени;

     b) пiдприємства залiзничного транспорту, що беруть участь в мiжнародному сполученнi й мають свою штаб-квартиру в державi-членi;

     c) керуючi iнфраструктурою, на якiй здiйснюється мiжнародне сполучення, що мають свою штаб-квартиру в державi-членi;

     d) виробники залiзничних транспортних засобiв стосовно своїх транспортних засобiв;

     e) утримувачi залiзничних транспортних засобiв стосовно своїх транспортних засобiв.

     § 5. Данi, до яких мають доступ правомочнi особи, зазначенi в § 4, а також умови цього доступу визначенi в Додатку до цих Єдиних правил. Цей Додаток є невiд'ємною частиною цих Єдиних правил. Його змiст визначається Ревiзiйною комiсiєю згiдно з процедурою, передбаченою статтями 16, 17 i 33, § 4, Конвенцiї.

Стаття 14
Написи i знаки

     § 1. На залiзничних транспортних засобах повиннi бути нанесенi:

     a) знак, що ясно встановлює, що вони були допущенi до використання в мiжнародному сполученнi згiдно iз цими Єдиними правовими настановами, та

     b) iншi написи, передбаченi в Додатках до Єдиних правил АПТУ.

     § 2. Комiсiя технiчних експертiв встановлює знак, передбачений § 1, пункт "a", а також перехiднi строки, протягом яких залiзничнi транспортнi засоби, що допускаються до обiгу в мiжнародному сполученнi, ще можуть мати написи i знаки, вiдмiннi вiд тих, що встановлюються § 1.

     § 3. За аналогiєю застосовується стаття 35, § 1 i 3 - 5, Конвенцiї.

Стаття 15
Технiчне обслуговування

     Залiзничнi транспортнi засоби та iнше залiзничне обладнання повиннi знаходитися в хорошому станi, щоб жодним чином не ставити пiд загрозу безпеку експлуатацiї, не i завдавати шкоди навколишньому середовищу i охоронi здоров'я пiд час обiгу й використання їх в мiжнародному сполученнi. Для цього залiзничнi транспортнi засоби повиннi пiдлягати контролю й технiчному обслуговуванню, що передбаченi в Додатках до Єдиних правил АПТУ, в особливих умовах допуску на виконання статтi 7, § 2 або 3, або в приписах щодо конструкцiї i обладнання, що мiстяться в Додатку до РIД.

Стаття 16
Серйознi нещаснi випадки i пошкодження

     § 1. При серйозних нещасних випадках або пошкодженнях залiзничних транспортних засобiв керуючi iнфраструктурою спiльно з власниками i вiдповiдними пiдприємствами залiзничних перевезень повиннi:

     a) негайно вжити необхiдних заходiв для забезпечення безпеки залiзничного руху, збереження навколишнього середовища й охорони здоров'я та

     b) встановити причини серйозного нещасного випадку або пошкодження.

     § 2. Як серйозно пошкоджений розглядається транспортний засiб, який не може бути бiльше вiдремонтованим пiдручними засобами, що є в наявностi i використовуватися в складi поїзда, а також рухатися на власних осях, не загрожуючи експлуатацiї.

     § 3. Про серйознi нещаснi випадки i пошкодження негайно повiдомляється iнстанцiя, що допустила транспортний засiб до обiгу. Ця iнстанцiя може вимагати надати пошкоджений транспортний засiб, можливо, вже вiдремонтований, для розгляду його вiдповiдностi допуску до експлуатацiї, що вимагається. У випадку необхiдностi процедура надання допуску до експлуатацiї має бути поновлена.

     § 4. Компетентнi iнстанцiї держав-членiв iнформують Органiзацiю про причини серйозних нещасних випадкiв i пошкоджень в мiжнародному сполученнi. Комiсiя технiчних експертiв на прохання держави-члена може розглянути причини серйозних нещасних випадкiв i пошкоджень в мiжнародному сполученнi з метою можливої змiни приписiв щодо конструкцiї i експлуатацiї для залiзничних транспортних засобiв i iншого обладнання, що мiстяться в Додатках до Єдиних правил АПТУ.

Стаття 17
Затримання транспортних засобiв i вiдмова вiд них

     Компетентна iнстанцiя, зазначена в статтi 5, пiдприємство залiзничного перевезення або керуючий iнфраструктурою не можуть вiдмовитися вiд залiзничних транспортних засобiв або затримувати їх, якщо дотриманi цi Єдинi правила, приписи Додаткiв до Єдиних правил АПТУ, особливi умови допуску на виконання статтi 7, § 2 або 3, а також приписи щодо конструкцiї i обладнання, що мiстяться в Додатках до РIД.

Стаття 18
Недотримання приписiв

     § 1. За умови застосування § 2 i статтi 10, § 9, пункт "c" юридичнi наслiдки, що випливають з недотримання цих Єдиних правил i настанов Доповнень до Єдиних правил АПТУ, регулюються нацiональним законодавством держави-члена, компетентна iнстанцiя якої надала допуск до експлуатацiї, зокрема колiзiйнi норми.

     § 2. Наслiдки цивiльного й кримiнального права, що випливають з недотримання цих Єдиних правил i приписiв Додаткiв до Єдиних правил АПТУ, регулюються нацiональним законодавством держави-члена, в якiй керуючий iнфраструктурою має свою штаб-квартиру, зокрема колiзiйнi норми.

Стаття 19
Спори

     Двi або кiлька держав-учасниць, що мають розбiжностi з приводу технiчного допуску залiзничних транспортних засобiв та iншого обладнання, призначених для використання в мiжнародному сполученнi, можуть надати їх Комiсiї технiчних експертiв, якщо вони не змогли врегулювати це безпосередньо мiж собою. Такi спори також можуть подаватися до арбiтражного суду згiдно з процедурою, зазначеною в Роздiлi V Конвенцiї.