ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ПОСТАНОВА
вiд 2 березня 2004 року
(Витяг)
У березнi 2003 р. до господарського суду Львiвської областi з позовом до Захiдної регiональної митницi (далi - Митниця) звернулося ПП "Мацишин" (далi - ПП) про визнання недiйсним талону вiдмови у пропуску на митну територiю України чи митному оформленнi товарiв та iнших предметiв вiд 4 березня 2003 р. та проханням зобов'язати вiдповiдача вчинити певнi дiї. Позовнi вимоги мотивованi тим, що Митниця неправомiрно вiдмовила ПП у митному оформленнi ввезеного на митну територiю України обладнання з пiдстав недотримання останнiм вимог, встановлених для видачi податкового векселя на суму податку на додану вартiсть. При цьому ПП послалося на п. 4 Порядку випуску, обiгу та погашення векселiв, якi видаються на суму податку на додану вартiсть при ввезеннi (пересиланнi) товарiв на митну територiю України (затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 1 жовтня 1997 р. N 1104 (далi - постанова КМУ вiд 1 жовтня 1997 р. N 1104; далi - Порядок) та постанову Вищого господарського суду України вiд 10 вересня 2002 р., якою визнано недiйсним п. 9 постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 сiчня 2002 р. N 21 "Про заходи щодо забезпечення виконання Державного бюджету України у I кварталi 2002 р." (далi - постанова КМУ вiд 10 сiчня 2002 р. N 21), яким було доповнено п. 4 Порядку додатковими умовами для видачi податкового векселя.
Митниця позов не визнала, мотивуючи свої заперечення тим, що ПП порушило вимоги Закону вiд 3 квiтня 1997 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартiсть" (далi - Закон N 168/97-ВР) та пунктiв 4 i 7 Порядку, зокрема: воно не надало належну довiдку ДПА про стан бюджетного вiдшкодування з податку на додану вартiсть; позивач надав два векселi для сплати податку на додану вартiсть, замiсть одного; п. 9 постанови КМУ вiд 10 сiчня 2002 р. N 21 чинний.
Господарський суд Львiвської областi рiшенням вiд 1 - 17 квiтня 2003 р. позов задовольнив частково: визнано недiйсним талон вiдмови вiд 4 березня 2003 р., а в рештi позову провадження у справi припинено на пiдставi п. 4 ст. 80 ГПК. Судове рiшення обґрунтовано тим, що при наданнi податкового векселя органам митного контролю ПП не повинно було надавати доказiв того, що воно має право на вiдшкодування податку на додану вартiсть з бюджету, оскiльки такої вимоги не мiстить нi Закон N 168/97-ВР, нi Порядок, оскiльки господарський суд м. Києва рiшенням вiд 22 березня 2002 р. у цiй справi, яке постановою вiд 10 вересня 2002 р. Вищий господарський суд України залишив без змiни, п. 9 постанови КМУ вiд 10 сiчня 2002 р. N 21 визнав недiйсним. Суд вiдхилив посилання Митницi на п. 7 Порядку, дiйшовши висновку про те, що в цьому пунктi йдеться не про кiлькiсть векселiв, а про суму податкового зобов'язання, на яку складений податковий вексель (векселi), i що вона не повинна бути меншою вiд нарахованої суми податку на додану вартiсть за однiєю митною декларацiєю.
Постановою вiд 9 - 19 червня 2003 р. Львiвський апеляцiйний господарський суд зазначене судове рiшення залишив без змiни з тих самих пiдстав.
Вищий господарський суд України постановою вiд 14 жовтня 2003 р. зазначенi судовi рiшення першої та апеляцiйної iнстанцiї скасував, а в позовi вiдмовив. Постанова обґрунтована тим, що: ПП не мало права видавати податковий вексель, тому що воно не вiдповiдало вимогам п. 4 Порядку (зi змiнами, внесеними вiдповiдно до постанови КМУ вiд 10 сiчня 2002 р. N 21); суди неправильно застосували ч. 2 п. 7 Порядку, оскiльки згiдно з нею ПП не мало права складати бiльш нiж один податковий вексель; приймаючи постанову КМУ вiд 1 жовтня 1997 р. N 1104 та змiни до неї, Кабiнет Мiнiстрiв України дiяв в межах наданих йому повноважень, закрiплених у ст. 116 Конституцiї та в ст. 9 Закону вiд 16 квiтня 1991 р. N 959-XII "Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть".
ПП просило постанову Вищого господарського суду України скасувати, мотивуючи касацiйну скаргу невiдповiднiстю оскарженої постанови рiшенням Верховного Суду України з питань застосування норм матерiального права та рiзним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогiчних справах.
Заслухавши суддю-доповiдача та пояснення представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи касацiйної скарги, перевiривши матерiали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вирiшила, що касацiйна скарга пiдлягає задоволенню з таких пiдстав:
Вiдповiдно до п. 11.5 ст. 11 Закону N 168/97-ВР платники податку при ввезеннi (пересиланнi) товарiв на митну територiю України мають право за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (податковий вексель). У цьому пунктi також передбачено, що порядок випуску, обiгу та погашення податкових векселiв встановлюється Кабiнетом Мiнiстрiв України. На виконання зазначеного положення такий Порядок затверджено постановою КМУ вiд 1 жовтня 1997 р. N 1104.
Пунктом 4 Порядку встановлено ряд вимог, при виконаннi яких може бути видано податковий вексель на суму податку на додану вартiсть при ввезеннi (пересиланнi) товарiв на митну територiю України.
Господарський суд першої iнстанцiї та апеляцiйний суд встановили, i це вбачається з матерiалiв справи, що при ввезеннi на митну територiю України обладнання i видачi податкових векселiв позивач дотримався вимог, встановлених п. 4 Порядку в первиннiй його редакцiї.
Вiдповiдно до п. 9 постанови КМУ вiд 10 сiчня 2002 р. N 21 п. 4 Порядку було доповнено додатковими вимогами щодо видачi зазначеного податкового векселя.
Вищий господарський суд України постановою вiд 10 вересня 2002 р. залишив у силi рiшення господарського суду м. Києва вiд 22 березня 2002 р., яким п. 9 постанови КМУ вiд 10 сiчня 2002 р. N 21 визнано недiйсним. Верховний Суд України ухвалою вiд 28 листопада 2002 р. вiдмовив у порушеннi касацiйного провадження за касацiйною скаргою Кабiнету Мiнiстрiв України на постанову Вищого господарського суду України вiд 10 вересня 2002 р.
Скасовуючи рiшення i постанову судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй i вiдмовляючи в позовi, Вищий господарський суд України помилково застосував до розглядуваних спiрних правовiдносин п. 9 постанови КМУ вiд 10 сiчня 2002 р. N 21, який в судовому порядку визнано недiйсним. Окрiм того, вiн неправильно витлумачив п. 7 Порядку, оскiльки з його змiсту не вбачається, що на суму податку на додану вартiсть при ввезеннi (пересиланнi) товарiв на митну територiю України має видаватися платником податку лише один вексель.
Беручи до уваги викладене та керуючись статтями 11117 - 11120 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касацiйну скаргу ПП задовольнила, постанову Вищого господарського суду України вiд 14 жовтня 2003 р. скасувала, постанову Львiвського апеляцiйного господарського суду вiд 9 - 19 червня 2003 р. залишила в силi.
"Рiшення Верховного Суду України", N 2, липень - грудень, 2004 р.