КОНСТИТУЦIЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Про припинення конституцiйного провадження у справi за конституцiйним поданням 48 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень статей 9, 18, пункту 32 частини першої статтi 85, статей 102, 106, 116 Конституцiї України, частин другої, п'ятої статтi 7, статей 12, 15, 17 Закону України "Про мiжнароднi договори України" та за конституцiйним поданням 62 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень пунктiв "а", "є" частини другої статтi 7 Закону України "Про мiжнароднi договори України"

м. Київ 12 грудня 2006 року N 1-уп/2006

Справа N 1-1/2006

     Конституцiйний Суд України у складi суддiв Конституцiйного Суду України:

     Домбровського Iвана Петровича - головуючий,

     Бринцева Василя Дмитровича,

     Головiна Анатолiя Сергiйовича,

     Джуня В'ячеслава Васильовича,

     Дiдкiвського Анатолiя Олександровича,

     Iващенка Володимира Iвановича - суддя-доповiдач,

     Кампа Володимира Михайловича,

     Колоса Михайла Iвановича,

     Лилака Дмитра Дмитровича,

     Мачужак Ярослави Василiвни,

     Овчаренка В'ячеслава Андрiйовича,

     Пшеничного Валерiя Григоровича,

     Станiк Сюзанни Романiвни,

     Стрижака Андрiя Андрiйовича,

     Ткачука Павла Миколайовича,

     Шишкiна Вiктора Iвановича,

     розглянув на пленарному засiданнi справу за конституцiйними поданнями 48 i 62 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень статей 9, 18, пункту 32 частини першої статтi 85, статей 102, 106, 116 Конституцiї України, частин другої, п'ятої статтi 7, статей 12, 15, 17 Закону України "Про мiжнароднi договори України" вiд 22 грудня 1993 року N 3767-XII (Вiдомостi Верховної Ради України, 1994 р., N 10, ст. 45).

     Заслухавши суддю-доповiдача Iващенка В.I. та дослiдивши матерiали справи, Конституцiйний Суд України установив:

     1. Суб'єкт права на конституцiйне подання - 48 народних депутатiв України - звернувся до Конституцiйного Суду України з письмовим клопотанням дати офiцiйне тлумачення положень статей 9, 18, пункту 32 частини першої статтi 85, статей 102, 106, 116 Конституцiї України, частин другої, п'ятої статтi 7, статей 12, 15, 17 Закону України "Про мiжнароднi договори України" (далi - Закон).

     Як зазначають народнi депутати України, пiдставою для конституцiйного подання є практична необхiднiсть у роз'ясненнi й офiцiйному тлумаченнi зазначених положень Конституцiї України i Закону, викликана "укладенням Угоди мiж Кабiнетом Мiнiстрiв України та Урядом Росiйської Федерацiї про стратегiчне спiвробiтництво в газовiй галузi, пiдписаної 7 жовтня 2002 р. в м. Кишиневi" (далi - Угода).

     Суб'єкт права на конституцiйне подання - 62 народних депутати України - звернувся до Конституцiйного Суду України з письмовим клопотанням дати офiцiйне тлумачення положень пунктiв "а", "є" частини другої статтi 7 Закону.

     Пiдставою для цього конституцiйного подання, на думку народних депутатiв України, є вимоги пунктiв "а", "є" частини другої статтi 7 Закону щодо необхiдностi ратифiкацiї загальноекономiчних (про економiчну та науково-технiчну спiвпрацю) мiжнародних договорiв України, виконання яких зумовлює змiну чинних чи ухвалення нових законiв України, та положень статтi 14 Угоди.

     2. Вiдповiдно до статтi 58 Закону України "Про Конституцiйний Суд України" Конституцiйний Суд України Ухвалою вiд 10 липня 2003 року N 37-у/2003 об'єднав конституцiйнi провадження у справах за зазначеними конституцiйними поданнями, оскiльки вони стосуються одного й того самого питання.

     3. Порушуючи питання про офiцiйне тлумачення положень статей 9, 18 Конституцiї України, статтi 17 Закону, суб'єкт права на конституцiйне подання просить Конституцiйний Суд України роз'яснити:

     - яке мiсце в iєрархiї нормативних актiв України займають чиннi мiжнароднi договори України, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України;

     - яким є спiввiдношення за юридичною силою мiжнародних договорiв України, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України, i Конституцiї та законiв України;

     - яким є спiввiдношення за юридичною силою мiжнародних договорiв України, згоду на обов'язковiсть яких не надано Верховною Радою України, i Конституцiї та законiв України;

     - якi норми мають бiльшу юридичну силу - Угоди чи Закону України "Про трубопровiдний транспорт" вiд 15 травня 1996 року N 192/96-ВР та Закону України "Про нафту i газ" вiд 12 липня 2001 року N 2665-III.

     Народнi депутати України просять дати офiцiйне тлумачення положень статтi 116 Конституцiї України i роз'яснити:

     - чи має право Кабiнет Мiнiстрiв України, а також iншi центральнi органи державної влади чи їх посадовi особи з власної iнiцiативи (без уповноваження на те Президентом України) надавати згоду на обов'язковiсть для України мiжнародних договорiв, якщо спецiальними законами України до їх компетенцiї це не вiднесено;

     - чи мав право Кабiнет Мiнiстрiв України з власної iнiцiативи надавати згоду на обов'язковiсть для України Угоди, якщо спецiальними законами - Законом України "Про трубопровiдний транспорт" та Законом України "Про нафту i газ" - до його компетенцiї не вiднесено надання згоди на обов'язковiсть мiжнародних угод, предметом яких є газотранспортна система України.

     Звертаючись з клопотанням про офiцiйне тлумачення положень частини другої статтi 7 Закону, зокрема її пунктiв "а", "є", суб'єкти права на конституцiйне подання просять роз'яснити термiн "загальноекономiчний мiжнародний договiр" та визначити, якими саме положеннями - статтi 14 Вiденської конвенцiї про право мiжнародних договорiв вiд 23 травня 1969 року або частини другої статтi 7 Закону - слiд керуватися пiд час вирiшення питання, якi мiжнароднi договори пiдлягають ратифiкацiї, у тому числi встановити необхiднiсть надання Верховною Радою України згоди на обов'язковiсть Угоди.

     Народнi депутати України порушують питання про офiцiйне тлумачення положень пункту 32 частини першої статтi 85 Конституцiї України, частини п'ятої статтi 7 Закону, щоб з'ясувати:

     - чи має право Верховна Рада України прийняти рiшення про внесення на її розгляд мiжнародного договору для надання згоди на обов'язковiсть чи денонсацiї;

     - чи має право Верховна Рада України з власної iнiцiативи розглядати мiжнароднi договори на предмет надання згоди на обов'язковiсть або денонсацiї;

     - чи має право Верховна Рада України прийняти рiшення про денонсацiю чинного мiжнародного договору України, згоду на обов'язковiсть якого вона не надавала.

     Народнi депутати України також звертаються до Конституцiйного Суду України з клопотанням дати офiцiйне тлумачення положень статей 102, 106, 116 Конституцiї України, статей 12, 15 Закону та роз'яснити, на який орган державної влади покладається вiдповiдний конституцiйно-правовий обов'язок щодо забезпечення належного виконання чинних мiжнародно-правових зобов'язань України, зокрема тих, що випливають з Угоди, - на Президента України, Кабiнет Мiнiстрiв України чи Мiнiстерство закордонних справ України.

     4. На пленарному засiданнi Конституцiйного Суду України представники суб'єктiв права на конституцiйне подання, Верховної Ради України, Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, Мiнiстерства юстицiї України, Мiнiстерства закордонних справ України у своїх виступах навели обгрунтування вiдповiдних позицiй з питань, порушених у конституцiйних поданнях.

     5. Вирiшуючи питання щодо офiцiйного тлумачення зазначених положень Конституцiї України i Закону, Конституцiйний Суд України виходить з такого.

     5.1. Суб'єкти права на конституцiйне подання обгрунтовують необхiднiсть в офiцiйному тлумаченнi зазначених положень Конституцiї України i Закону укладенням Угоди. Оцiнивши Угоду з позицiй Закону, народнi депутати України вважають, що виникла практична необхiднiсть у з'ясуваннi та роз'ясненнi вказаних положень Закону, а також пов'язаних з ними норм Конституцiї України. Цi обставини згiдно зi статтею 93 Закону України "Про Конституцiйний Суд України" є пiдставою для офiцiйного тлумачення вiдповiдних положень Конституцiї України i Закону.

     Пiд час розгляду справи Конституцiйним Судом України набрав чинностi Закон України "Про мiжнароднi договори України" вiд 29 червня 2004 року N 1906-IV (Вiдомостi Верховної Ради України, 2004 р., N 50, ст. 540), згiдно з яким Закон визнано таким, що втратив чиннiсть (пункт 3 роздiлу VII).

     Крiм того, з 1 сiчня 2006 року набув чинностi Закон України "Про внесення змiн до Конституцiї України" вiд 8 грудня 2004 року N 2222-IV (Вiдомостi Верховної Ради України, 2005 р., N 2, ст. 44), яким положення пункту 32 частини першої статтi 85 викладено у новiй редакцiї та внесено змiни до статей 106, 116 Конституцiї України.

     Об'єктивно виникли пiдстави, якi вказують на непiдвiдомчiсть Конституцiйному Суду України питань, порушених у конституцiйних поданнях 48 i 62 народних депутатiв України, оскiльки його юрисдикцiя на нормативно-правовi акти, що втратили чиннiсть, не поширюється (Рiшення Конституцiйного Суду України вiд 14 листопада 2001 року N 15-рп/2001).

     З огляду на викладене Конституцiйний Суд України дiйшов висновку про необхiднiсть припинення конституцiйного провадження у справi за конституцiйним поданням 48 народних депутатiв України стосовно офiцiйного тлумачення положень пункту 32 частини першої статтi 85, статей 106, 116 Конституцiї України, частин другої, п'ятої статтi 7, статей 12, 15, 17 Закону та за конституцiйним поданням 62 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень пунктiв "а", "є" частини другої статтi 7 Закону на пiдставi пункту 3 статтi 45 Закону України "Про Конституцiйний Суд України" - непiдвiдомчiсть Конституцiйному Суду України питань, порушених у конституцiйних поданнях.

     5.2. Конституцiйний Суд України вважає, що немає пiдстав для офiцiйного тлумачення i тих статей Конституцiї України, якi не зазнали змiн, зокрема статей 9, 18, 102, оскiльки це потребує роз'яснень певних положень Закону, який втратив чиннiсть. У разi здiйснення тлумачення цих статей Основного Закону України постане необхiднiсть дати роз'яснення положень чинного Закону України "Про мiжнароднi договори України", але Конституцiйний Суд України робити це самостiйно, без вiдповiдного конституцiйного подання, не може (статтi 40, 41, 43 Закону України "Про Конституцiйний Суд України".

     Мотивуючи припинення конституцiйного провадження у справi, Конституцiйний Суд України зазначає, що це не виключає можливостi iнших звернень до Конституцiйного Суду України щодо тлумачення чинних положень Конституцiї України i Закону України "Про мiжнароднi договори України" вiд 29 червня 2004 року N 1906-IV.

     На пiдставi викладеного та керуючись статтями 147, 150 Конституцiї України, пунктами 2, 3 статтi 45, статтею 51 Закону України "Про Конституцiйний Суд України", параграфом 51 Регламенту Конституцiйного Суду України, Конституцiйний Суд України ухвалив:

     1. Припинити конституцiйне провадження у справi за конституцiйним поданням 48 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень статей 9, 18, пункту 32 частини першої статтi 85, статей 102, 106, 116 Конституцiї України, частин другої, п'ятої статтi 7, статей 12, 15, 17 Закону України "Про мiжнароднi договори України" та за конституцiйним поданням 62 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень пунктiв "а", "є" частини другої статтi 7 Закону України "Про мiжнароднi договори України" вiд 22 грудня 1993 року N 3767-XII.

     2. Ухвала Конституцiйного Суду України є остаточною.

 

КОНСТИТУЦIЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

ОКРЕМА ДУМКА

суддi Конституцiйного Суду України Iващенка В.I. стосовно Ухвали Конституцiйного Суду України про припинення конституцiйного провадження у справi за конституцiйним поданням 48 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень статей 9, 18, пункту 32 частини першої статтi 85, статей 102, 106, 116 Конституцiї України, частин другої, п'ятої статтi 7, статей 12, 15, 17 Закону України "Про мiжнароднi договори України" та за конституцiйним поданням 62 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень пунктiв "а", "є" частини другої статтi 7 Закону України "Про мiжнароднi договори України"

     Вважаю за необхiдне викласти окрему думку стосовно Ухвали Конституцiйного Суду України про припинення конституцiйного провадження у справi за конституцiйним поданням 48 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень статей 9, 18, пункту 32 частини першої статтi 85, статей 102, 106, 116 Конституцiї України, частин другої, п'ятої статтi 7, статей 12, 15, 17 Закону України "Про мiжнароднi договори України" та за конституцiйним поданням 62 народних депутатiв України про офiцiйне тлумачення положень пунктiв "а", "є" частини другої статтi 7 Закону України "Про мiжнароднi договори України" (далi - Ухвала).

     1. Пiдтримуючи рiшення Конституцiйного Суду України про припинення конституцiйного провадження щодо офiцiйного тлумачення положень Конституцiї України та Закону України "Про мiжнароднi договори України" вiд 22 грудня 1993 року N 3767-XII (далi - Закон), якi втратили чиннiсть, вважаю за необхiдне висловити свою незгоду з рiшенням у частинi, що стосується тлумачення положень статей 9, 18 Конституцiї України, якi за час розгляду справи Конституцiйним Судом України чинностi не втратили.

     Суб'єкт права на конституцiйне подання порушив клопотання про офiцiйне тлумачення положень статей 9, 18 Конституцiї України для з'ясування:

     - яке мiсце в iєрархiї нормативних актiв України займають чиннi мiжнароднi договори України, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України;

     - яким є спiввiдношення за юридичною силою мiжнародних договорiв України, згоду на обов'язковiсть яких надано Верховною Радою України, i Конституцiї та законiв України;

     - яким є спiввiдношення за юридичною силою мiжнародних договорiв України, згоду на обов'язковiсть яких не надано Верховною Радою України, i Конституцiї та законiв України.

     Вважаю, що на перелiченi питання можна дати вiдповiдь шляхом тлумачення зазначених положень Основного Закону України без залучення норм як чинного Закону Україну "Про мiжнароднi договори України", так i статтi 17 Закону, який втратив чиннiсть. Тому, на мою думку, Конституцiйний Суд України не тiльки мав можливiсть, а й повинен був розглянути цi питання по сутi.

     2. У пiдпунктi 5.2 мотивувальної частини Ухвали зазначено, що Конституцiйний Суд України не виключає можливостi iнших звернень народних депутатiв України з новим конституцiйним поданням щодо тлумачення чинних положень Конституцiї України i Закону України "Про мiжнароднi договори України". Таким чином, в Ухвалi, на мою думку, передбачено можливiсть звернення до Конституцiйного Суду України для надання роз'яснення всiх без винятку питань, порушених у справi, конституцiйне провадження за якою припинено вiдповiдно до Ухвали.

     У зв'язку з цим вважаю за необхiдне висловити свою думку про можливiсть застосування такого пiдходу до окремих питань - з тих, якi перелiченi в пунктi 3 мотивувальної частини Ухвали.

     Зокрема, серед iнших питань суб'єкти права на конституцiйне подання порушили клопотання про офiцiйне тлумачення положень:

     - статей 9, 18 Конституцiї України, статтi 17 Закону, щоб з'ясувати, якi норми мають бiльшу юридичну силу - Угоди мiж Кабiнетом Мiнiстрiв України та Урядом Росiйської Федерацiї про стратегiчне спiвробiтництво в газовiй галузi вiд 7 жовтня 2002 року (далi - Угода) чи Закону України "Про трубопровiдний транспорт", а також Закону України "Про нафту i газ";

     - статтi 116 Конституцiї України для надання роз'яснень, чи мав право Кабiнет Мiнiстрiв України з власної iнiцiативи надавати згоду на обов'язковiсть для України Угоди, якщо спецiальними законами - Законом України "Про трубопровiдний транспорт", а також Законом України "Про нафту i газ" - до його компетенцiї не вiднесено надання згоди на обов'язковiсть мiжнародних угод, предметом яких є газотранспортна система України;

     - пунктiв "а", "є" частини другої статтi 7 Закону для встановлення необхiдностi надання Верховною Радою України згоди на обов'язковiсть Угоди;

     - статей 102, 106, 116 Конституцiї України, статей 12, 15 Закону для надання роз'яснень, на який орган державної влади покладається вiдповiдний конституцiйно-правовий обов'язок щодо забезпечення належного виконання чинних мiжнародно-правових зобов'язанi України, що випливають з Угоди.

     На мою думку, системний аналiз перелiчених питань свiдчить, що для їх вирiшення Конституцiйний Суд України повинен був у межах конституцiйного провадження перевiрити дотримання вимог законодавства пiд час укладення Угоди, а також вiдповiднiсть положень Угоди Конституцiї України (конституцiйнiсть) i законам України (законнiсть).

     Що стосується перевiрки вiдповiдностi Конституцiї України положень чинних мiжнародних договорiв України, то згiдно з частиною першою статтi 151 Конституцiї України, статтями 41, 87 Закону України "Про Конституцiйний Суд України" цi питання можуть бути розглянутi Конституцiйним Судом України виключно за зверненням Президента України або Кабiнету Мiнiстрiв України. Тобто вiдповiдно до законодавства народнi депутати України не є суб'єктами права на звернення до Конституцiйного Суду України з питання визначення вiдповiдностi Конституцiї України положень Угоди.

     Крiм цього, нi Конституцiєю України, нi законами України не передбачено право Конституцiйного Суду України здiйснювати перевiрку процедури укладення мiжнародних договорiв України та визначати вiдповiднiсть цих договорiв законам України поза межами повноважень, встановлених зазначеними положеннями Основного Закону України та Закону України "Про Конституцiйний Суд України".

     Отже, вважаю, що конституцiйне провадження у цiй частинi пiдлягає припиненню не тiльки на пiдставi пункту 3 статтi 45 Закону України "Про Конституцiйний Суд України" - непiдвiдомчiсть Конституцiйному Суду України питань, порушених у конституцiйних поданнях (як зазначено в мотивувальнiй частинi Ухвали), а ще й на пiдставi пункту 1 вказаної статтi - вiдсутнiсть встановленого Конституцiєю України, Законом України "Про Конституцiйний Суд України" права на конституцiйне подання, конституцiйне звернення.

     На мою думку, викладене засвiдчує, що iз зазначених питань суб'єкт права на конституцiйне подання не має права на повторне звернення до Конституцiйного Суду України.

Суддя Конституцiйного Суду України

В.IВАЩЕНКО