КОНВЕНЦIЯ

про охорону нематерiальної культурної спадщини

     Офiцiйний переклад.

     Генеральна конференцiя Органiзацiї Об'єднаних Нацiй з питань освiти, науки i культури (далi - ЮНЕСКО), проводячи засiдання в Парижi з 29 вересня до 17 жовтня 2003 року пiд час своєї 32 сесiї;

     посилаючися на iснуючi мiжнароднi договори з прав людини, зокрема Загальну декларацiю прав людини, прийняту 1948 року, Мiжнародний пакт про економiчнi, соцiальнi i культурнi права, прийнятий 1966 року, та Мiжнародний пакт про громадянськi i полiтичнi права, прийнятий 1966 року;

     беручи до уваги важливе значення нематерiальної культурної спадщини як головного джерела культурного рiзноманiття й гарантiї сталого розвитку, як це наголошено в Рекомендацiї ЮНЕСКО, що стосується збереження традицiйної культури й фольклору, яку прийнято 1989 року, у Загальнiй декларацiї ЮНЕСКО про культурне рiзноманiття, яку прийнято 2001 року, та в Стамбульськiй декларацiї 2002 року, прийнятiй на третiй конференцiї круглого столу мiнiстрiв культури;

     беручи до уваги глибоку взаємозалежнiсть мiж нематерiальною культурною спадщиною та матерiальною культурною й природною спадщиною;

     визнаючи, що процеси глобалiзацiї та суспiльних перетворень поряд з умовами, якi вони створюють для поновленого дiалогу мiж спiльнотами, також зумовлюють, як зумовлює i явище нетерпимостi, серйознi загрози погiршення, зникнення та руйнування нематерiальної культурної спадщини, зокрема через обмеженiсть ресурсiв для охорони такої спадщини;

     усвiдомлюючи загальне прагнення та загальне занепокоєння стосовно охорони нематерiальної культурної спадщини людства;

     визнаючи, що спiльноти, зокрема корiннi спiльноти, групи та в деяких випадках окремi особи вiдiграють важливу роль у створеннi, захистi, збереженнi та вiдтвореннi нематерiальної культурної спадщини, допомагаючи цим збагачувати культурне рiзноманiття й сприяти творчостi людини;

     вiдзначаючи велике значення дiяльностi ЮНЕСКО зi створення нормативних актiв, спрямованих на захист культурної спадщини, зокрема Конвенцiї про охорону всесвiтньої культурної та природної спадщини, прийнятої 1972 року;

     вiдзначаючи також, що на сьогоднi не iснує жодного обов'язкового для виконання багатостороннього правового акта стосовно захисту нематерiальної культурної спадщини;

     беручи до уваги те, що iснуючi мiжнароднi угоди, рекомендацiї та резолюцiї стосовно культурної та природної спадщини необхiдно ефективно збагатити й доповнити новими положеннями, що стосуються нематерiальної культурної спадщини;

     беручи до уваги необхiднiсть поглиблювати усвiдомлення, особливо серед молодих поколiнь, важливостi нематерiальної культурної спадщини та її охорони;

     беручи до уваги те, що мiжнародна спiльнота повинна сприяти разом з Державами - сторонами Конвенцiї охоронi такої спадщини в дусi спiвробiтництва та взаємодопомоги;

     нагадуючи про програми ЮНЕСКО стосовно нематерiальної культурної спадщини, зокрема проголошення шедеврiв усної та нематерiальної спадщини людства;

     беручи до уваги неоцiненну роль нематерiальної культурної спадщини як чинника, що сприяє зближенню людей, обмiнам та взаєморозумiнню мiж ними,

     приймає 17 жовтня 2003 року цю Конвенцiю.

I. Загальнi положення

Стаття 1
Цiлi Конвенцiї

     Цiлями цiєї Конвенцiї є:

     a) охорона нематерiальної культурної спадщини;

     b) забезпечення поваги до нематерiальної культурної спадщини вiдповiдних спiльнот, груп та окремих осiб;

     c) пiдвищення рiвня знань на мiсцевому, нацiональному та мiжнародному рiвнях про важливiсть нематерiальної культурної спадщини та забезпечення її взаємного визнання;

     d) здiйснення мiжнародного спiвробiтництва та надання допомоги.

Стаття 2
Визначення

     Для цiлей цiєї Конвенцiї:

     1. Термiн "нематерiальна культурна спадщина" означає тi звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов'язанi з ними iнструменти, предмети, артефакти й культурнi простори, якi визнанi спiльнотами, групами й у деяких випадках окремими особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематерiальна культурна спадщина, що передається вiд поколiння до поколiння, постiйно вiдтворюється спiльнотами та групами пiд впливом їхнього оточення, їхньої взаємодiї з природою та їхньої iсторiї i формує у них почуття самобутностi й наступностi, сприяючи таким чином повазi до культурного рiзноманiття й творчостi людини. Для цiлей цiєї Конвенцiї до уваги береться лише та нематерiальна культурна спадщина, яка є сумiсною з iснуючими мiжнародними договорами з прав людини, з вимогами взаємної поваги мiж спiльнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку.

     2. Термiн "нематерiальна культурна спадщина", як її визначено у викладеному вище пунктi 1, проявляється, inter alia, у таких галузях:

     a) усних традицiях та формах вираження, зокрема в мовi як носiї нематерiальної культурної спадщини;

     b) виконавському мистецтвi;

     c) звичаях, обрядах, святкуваннях;

     d) знаннях та практицi, що стосуються природи та всесвiту;

     e) традицiйних ремеслах.

     3. Термiн "охорона" означає заходи, спрямованi на забезпечення життєздатностi нематерiальної культурної спадщини, у тому числi її iдентифiкацiї, документування, дослiдження, збереження, захисту, популяризацiю, пiдвищення її ролi, її передачу, зокрема шляхом формальної та неформальної освiти, а також вiдродження рiзних аспектiв такої спадщини.

     4. Термiн "держави-учасницi" означає держави, якi зобов'язанi цiєю Конвенцiєю i у вiдносинах мiж якими ця Конвенцiя є чинною.

     5. Ця Конвенцiя застосовується mutatis mutandis до територiй, зазначених у статтi 33, якi стають її учасницями вiдповiдно до умов, установлених у цiй статтi. У цiй частинi вислiв "держави-учасницi" стосується також цих територiй.

Стаття 3
Зв'язок з iншими мiжнародними договорами

     Нiщо в цiй Конвенцiї не може тлумачитись як:

     a) таке, що змiнює статус або знижує рiвень охорони цiнностей, якi визнанi всесвiтньою спадщиною в рамках Конвенцiї про охорону всесвiтньої культурної та природної спадщини, прийнятої 1972 року, i з якими безпосередньо пов'язаний той чи той елемент нематерiальної культурної спадщини; або

     b) таке, що зачiпає права й зобов'язання держав-учасниць, що випливають з будь-якого мiжнародного договору, який стосується прав iнтелектуальної власностi або використання бiологiчних та екологiчних ресурсiв й учасницями якого вони є.

II. Органи Конвенцiї

Стаття 4
Генеральна асамблея держав-учасниць

     1. Цим засновується Генеральна асамблея держав-учасниць (далi - Генеральна асамблея). Генеральна асамблея є повновладним органом цiєї Конвенцiї.

     2. Генеральна асамблея збирається на черговi сесiї раз на два роки. Вона може збиратися на позачерговi сесiї тодi, коли прийме таке рiшення, або на прохання Мiжурядового комiтету з охорони нематерiальної культурної спадщини чи на прохання не менше третини держав-учасниць.

     3. Генеральна асамблея приймає свiй Регламент.

Стаття 5
Мiжурядовий комiтет з охорони нематерiальної культурної спадщини

     1. Цим у рамках ЮНЕСКО засновується Мiжурядовий комiтет з охорони нематерiальної культурної спадщини (далi - Комiтет). Комiтет складається з представникiв 18 держав-учасниць, обраних державами-учасницями, що зiбралися на Генеральну асамблею, пiсля набрання цiєю Конвенцiєю чинностi вiдповiдно до статтi 34.

     2. Кiлькiсть держав - членiв цього Комiтету буде збiльшено до 24, коли кiлькiсть держав - учасниць Конвенцiї досягне 50.

Стаття 6
Вибори та строк повноважень держав - членiв Комiтету

     1. Вибори держав - членiв Комiтету здiйснюються вiдповiдно до принципiв справедливого географiчного представництва та ротацiї.

     2. Держави - члени Комiтету обираються на строк у чотири роки державами - учасницями Конвенцiї, що зiбралися на Генеральну асамблею.

     3. Однак строк повноважень половини держав - членiв Комiтету, обраних пiд час перших виборiв, обмежується двома роками. Цi держави визначаються жеребкуванням пiд час перших виборiв.

     4. Кожнi два роки Генеральна асамблея оновлює половину складу держав - членiв Комiтету.

     5. Вона також обирає таку кiлькiсть держав - членiв Комiтету, яка необхiдна для заповнення вакансiй.

     6. Держава - член Комiтету не може бути обрана на два строки повноважень поспiль.

     7. Держави - члени Комiтету пiдбирають своїми представниками осiб, компетентних у рiзних галузях нематерiальної культурної спадщини.

Стаття 7
Функцiї Комiтету

     Без обмеження iнших його прерогатив, наданих йому цiєю Конвенцiєю, функцiями Комiтету є:

     a) сприяння досягненню цiлей Конвенцiї, заохочення й монiторинг її виконання;

     b) надання консультацiй стосовно передової практики та пiдготовка рекомендацiй стосовно заходiв для охорони нематерiальної культурної спадщини;

     c) пiдготовка та подання на затвердження Генеральної асамблеї проекту плану використання ресурсiв Фонду вiдповiдно до статтi 25;

     d) пошук шляхiв збiльшення ресурсiв Фонду та вжиття для цього необхiдних заходiв вiдповiдно до статтi 25;

     e) пiдготовка та подання на затвердження Генеральної асамблеї оперативних директив з виконання Конвенцiї;

     f) розгляд вiдповiдно до статтi 29 звiтiв держав-учасниць та узагальнення їх для Генеральної асамблеї;

     g) розгляд заяв, що подаються державами-учасницями, та прийняття рiшень стосовно таких заяв вiдповiдно до розроблених Комiтетом i затверджених Генеральною асамблеєю об'єктивних критерiїв, що стосуються:

     i) унесення до спискiв та вiдбору пропозицiй, згаданих у статтях 16, 17 та 18; 

     ii) надання мiжнародної допомоги вiдповiдно до статтi 22. 

Стаття 8
Методи роботи Комiтету

     1. Комiтет пiдзвiтний Генеральнiй асамблеї. Вiн звiтує перед нею про всю свою дiяльнiсть i всi свої рiшення.

     2. Комiтет приймає свiй Регламент бiльшiстю, що становить двi третини його членiв.

     3. Комiтет може створювати на тимчасовiй основi будь-якi ad hoc консультативнi органи, якi вiн уважає необхiдними для виконання свого завдання.

     4. Комiтет може запрошувати на свої засiдання будь-якi державнi або приватнi органи, а також будь-яких приватних осiб, якi мають визнану компетенцiю в рiзних галузях нематерiальної культурної спадщини, для проведення з ними консультацiй з конкретних питань.

Стаття 9
Акредитацiя консультативних органiзацiй

     1. Комiтет уносить на розгляд Генеральної асамблеї пропозицiї стосовно акредитацiї неурядових органiзацiй, що мають визнану компетенцiю в галузi нематерiальної культурної спадщини, для надання ними консультацiй Комiтетовi.

     2. Комiтет уносить також на розгляд Генеральної асамблеї пропозицiї стосовно критерiїв та умов такої акредитацiї.

Стаття 10
Секретарiат

     1. Секретарiат ЮНЕСКО надає допомогу Комiтетовi.

     2. Секретарiат готує документацiю для Генеральної асамблеї та Комiтету, а також проекти порядку денного їхнiх засiдань та забезпечує виконання їхнiх рiшень.

III. Охорона нематерiальної культурної спадщини на нацiональному рiвнi

Стаття 11
Роль держав-учасниць

     Кожна держава-учасниця:

     a) уживає необхiдних заходiв для забезпечення охорони нематерiальної культурної спадщини, наявної на її територiї;

     b) у рамках заходiв з охорони, зазначених у пунктi 3 статтi 2, iдентифiкує й визначає рiзнi елементи нематерiальної культурної спадщини, наявної на її територiї, за участю спiльнот, груп та вiдповiдних неурядових органiзацiй.

Стаття 12
Перелiки

     1. Щоб забезпечити iдентифiкацiю для охорони, кожна держава-учасниця з урахуванням своєї ситуацiї складає один чи бiльш нiж один перелiк нематерiальної культурної спадщини, наявної на її територiї. Такi перелiки повиннi оновлюватися регулярно.

     2. Кожна держава-учасниця, подаючи перiодично свiй звiт Комiтетовi вiдповiдно до статтi 29, повiдомляє вiдповiдну iнформацiю про такi перелiки.

Стаття 13
Iншi заходи стосовно охорони

     Кожна держава-учасниця, щоб забезпечувати охорону, розвиток та пiдвищення ролi нематерiальної культурної спадщини, наявної на її територiї, докладає зусиль для:

     a) прийняття спiльної полiтики, спрямованої на пiдвищення ролi нематерiальної культурної спадщини в суспiльствi та включення охорони цiєї спадщини до програм планування;

     b) визначення або створення одного чи бiльш нiж одного компетентного органу з охорони нематерiальної культурної спадщини, наявної на її територiї;

     c) сприяння науковим, технiчним та мистецтвознавчим дослiдженням, а також розробцi методик дослiдження для ефективної охорони нематерiальної культурної спадщини, зокрема нематерiальної культурної спадщини, яка знаходяться в небезпецi;

     d) вжиття вiдповiдних юридичних, технiчних, адмiнiстративних та фiнансових заходiв, спрямованих на:

     i) сприяння створенню або посиленню установ з пiдготовки кадрiв у галузi управлiння нематерiальною культурною спадщиною, а також передачi такої спадщини через форуми та простори, призначенi для її представлення або вираження; 

     ii) забезпечення доступу до нематерiальної культурної спадщини з дотриманням загальноприйнятої практики, що визначає порядок доступу певних аспектiв такої спадщини; 

     iii) створення установ, якi займаються документацiєю стосовно нематерiальної культурної спадщини, та сприяння доступу до них. 

Стаття 14
Освiта, пiдвищення обiзнаностi й нарощення потенцiалу

     Кожна держава - учасниця, використовуючи всi засоби, якi є в її розпорядженнi, докладає зусиль для:

     a) забезпечення визнання, поваги до та пiдвищення ролi нематерiальної культурної спадщини в суспiльствi, зокрема завдяки:

     i) освiтнiм, iнформацiйним програмам та програмам пiдвищення обiзнаностi, спрямованим на широку громадськiсть, зокрема молодь; 

     ii) конкретним освiтнiм програмам i програмам пiдготовки кадрiв, призначеним для вiдповiдних спiльнот та груп; 

     iii) дiяльностi з нарощення потенцiалу в галузi охорони нематерiальної культурної спадщини, зокрема управлiнню та науковим дослiдженням; 

     iv) неформальним способам передачi знань; 

     b) iнформування громадськостi про небезпеки, що загрожують такiй спадщинi, а також про дiяльнiсть, що здiйснюється на виконання цiєї Конвенцiї;

     c) сприяння освiтi з питань захисту природних просторiв та пам'ятних мiсць, iснування яких є необхiдним для вираження нематерiальної культурної спадщини.

Стаття 15
Участь спiльнот, груп та окремих осiб

     Кожна держава-учасниця в рамках своєї дiяльностi з охорони нематерiальної культурної спадщини прагне забезпечити якнайширшу участь спiльнот, груп та, у вiдповiдних випадках, окремих осiб, якi створюють, зберiгають i передають таку спадщини, а також активно залучати їх до управлiння такою спадщиною.

IV. Охорона нематерiальної культурної спадщини на мiжнародному рiвнi

Стаття 16
Репрезентативний список нематерiальної культурної спадщини людства

     1. Для забезпечення бiльшої наочностi нематерiальної культурної спадщини, сприяння поглибленню усвiдомлення її значення та заохочення дiалогу на основi поваги до культурного рiзноманiття Комiтет за пропозицiєю вiдповiдних держав-учасниць складає, оновлює та публiкує Репрезентативний список нематерiальної культурної спадщини людства.

     2. Комiтет розробляє та подає на затвердження Генеральної асамблеї критерiї складання, оновлення та публiкацiї зазначеного Репрезентативного списку.

Стаття 17
Список нематерiальної культурної спадщини, що потребує термiнової охорони

     1. Для вжиття вiдповiдних заходiв з охорони Комiтет складає, оновлює та публiкує Список нематерiальної культурної спадщини, що потребує термiнової охорони, та включає таку спадщину до цього Списку на прохання вiдповiдної держави-учасницi.

     2. Комiтет розробляє та подає на затвердження Генеральної асамблеї критерiї складання, оновлення та публiкацiї зазначеного Списку.

     3. У випадках надзвичайної термiновостi, - об'єктивнi критерiї яких затверджуються Генеральної асамблеєю на основi пропозицiї Комiтету, - вiн може, проконсультувавшись iз заiнтересованою державною-учасницею, унести об'єкт вiдповiдної спадщини до Списку, згаданого в пунктi 1.

Стаття 18
Програми, проекти та заходи з охорони нематерiальної культурної спадщини

     1. На основi пропозицiй, що подаються державами-учасницями, та вiдповiдно до розроблених Комiтетом критерiїв, затверджених Генеральною асамблеєю, Комiтет здiйснює перiодичний вiдбiр та сприяє здiйсненню нацiональних, субрегiональних або регiональних програм, проектiв i заходiв з охорони спадщини, якi, на його думку, найлiпше вiдображають принципи та цiлi цiєї Конвенцiї, з урахуванням особливих потреб країн, що розвиваються.

     2. Для цього вiн отримує, розглядає та затверджує заявки на надання мiжнародної допомоги, сформульованi державами-учасницями для пiдготовки таких пропозицiй.

     3. Комiтет супроводжує здiйснення зазначених програм, проектiв i заходiв поширенням передової практики у формах, якi будуть ним визначенi.

V. Мiжнародне спiвробiтництво та допомога

Стаття 19
Спiвробiтництво

     1. Для цiлей цiєї Конвенцiї мiжнародне спiвробiтництво включає, inter alia, обмiн iнформацiєю та досвiдом, спiльнi iнiцiативи, а також створення механiзму надання допомоги державам-учасницям в їхнiх зусиллях, спрямованих на охорону нематерiальної культурної спадщини.

     2. Без обмеження положень їхнього нацiонального законодавства та норм звичаєвого права й практики держави-учасницi визнають, що охорона нематерiальної культурної спадщини становить спiльний iнтерес для людства, та для цього зобов'язуються спiвробiтничати на двосторонньому субрегиональному, регiональному та мiжнародному рiвнях.

Стаття 20
Цiлi мiжнародної допомоги

     Мiжнародна допомога може надаватися для таких цiлей:

     a) охорони спадщини, унесеної до Списку нематерiальної культурної спадщини, що потребує негайної охорони;

     b) пiдготовки перелiкiв у значеннi статей 11 та 12;

     c) пiдтримки програм, проектiв i заходiв, що здiйснюються на нацiональному, субрегiональному та регiональному рiвнях та спрямованi на охорону нематерiальної культурної спадщини;

     d) будь-якої iншої мети, яку Комiтет може визнати необхiдною.

Стаття 21
Форми мiжнародної допомоги

     Допомога, що надається Комiтетом державi-учасницi, регламентується оперативними директивами, передбаченими в статтi 7, а також угодою, передбаченою в статтi 24, i може набувати таких форм:

     a) дослiдження, що стосуються рiзних аспектiв охорони;

     b) надання послуг експертiв та спецiалiстiв-практикiв;

     c) пiдготовки всього необхiдного персоналу;

     d) розробки нормативних та iнших заходiв;

     e) створення та забезпечення функцiонування iнфраструктур;

     f) надання обладнання та ноу-хау;

     g) iнших форми фiнансової й технiчної допомоги, зокрема у вiдповiдних випадках надання позик з низькими процентними ставками та пожертв.

Стаття 22
Умови надання мiжнародної допомоги

     1. Комiтет установлює процедуру розгляду заявок на мiжнародну допомогу й визначає, яка iнформацiя повинна бути включена до заявок, наприклад передбаченi заходи, необхiднi дiї та оцiнка пов'язаних з ними витрат.

     2. У термiнових випадках заявка на отримання допомоги розглядається Комiтетом на прiоритетнiй основi.

     3. Для прийняття рiшення Комiтет проводить такi дослiдження та консультацiї, якi вiн уважає необхiдними.

Стаття 23
Заявки на мiжнародну допомогу

     1. Кожна держава-учасниця може подати Комiтетовi заявку на мiжнародну допомогу з охорони нематерiальної культурної спадщини, що є на її територiї.

     2. Така заявка може бути також подана спiльно двома чи бiльш нiж двома державами-учасницями.

     3. Заявка повинна мiстити iнформацiю, передбачену в пунктi 1 статтi 22, та необхiдну документацiю.

Стаття 24
Роль держав-учасниць, що є бенефiцiарами

     1. Вiдповiдно до положень цiєї Конвенцiї мiжнародна допомога, що надається, регулюється угодою мiж державою-учасницею, що є бенефiцiаром, та Комiтетом.

     2. Як загальне правило, держава-учасниця, що є бенефiцiаром, залежно вiд коштiв, що є в її розпорядженнi, бере участь у покриттi витрат, пов'язаних iз заходами охорони, на якi надається мiжнародна допомога.

     3. Держава-учасниця, що бенефiцiаром, подає Комiтетовi звiт про використання допомоги, що надається для охорони нематерiальної культурної спадщини.

VI. Фонд нематерiальної культурної спадщини

Стаття 25
Характер та ресурси Фонду

     1. Цим засновується Фонд нематерiальної культурної спадщини (далi - Фонд).

     2. Цей Фонд складається iз цiльових фондiв, створених вiдповiдно до Положення про фiнанси ЮНЕСКО.

     3. Кошти Фонду складаються з:

     a) внескiв держав-учасниць;

     b) коштiв, асигнованих з цiєю метою Генеральною конференцiєю ЮНЕСКО;

     c) внескiв, пожертв або заповiданого майна, якi можуть бути наданi:

     i) iншими державами; 

     ii) органiзацiями й програмами системи Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, зокрема Програмою розвитку Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, та iншими мiжнародними органiзацiями; 

     iii) державними або приватними органами чи приватними особами; 

     d) будь-яких процентних нарахувань на кошти цього Фонду;

     e) сум зборiв та надходжень вiд заходiв, органiзованих на користь Фонду;

     f) будь-яких iнших коштiв, передбачених Положенням про Фонд, розробленим Комiтетом.

     4. Комiтет приймає рiшення про використання коштiв на пiдставi керiвних вказiвок Генеральної асамблеї.

     5. Комiтет може приймати внески та допомогу в iнших формах, передбачених для загальних або конкретних цiлей, пов'язаних з визначеними проектами, за умови, що такi проекти схваленi Комiтетом.

     6. Унесення внескiв до Фонду не може супроводжуватися жодними полiтичними, економiчними чи iншими умовами, не сумiсними iз цiлями, якi має ця Конвенцiя.

Стаття 26
Внески держав-учасниць до Фонду

     1. Без шкоди для будь-якого додаткового добровiльного внеску держави - учасницi цiєї Конвенцiї зобов'язуються вносити до Фонду принаймнi раз на два роки внески, сума яких, що розраховується за єдиною процентною ставкою, яка застосовується для всiх держав, визначається Генеральною асамблеєю. Рiшення Генеральної асамблеї iз цього питання приймається бiльшiстю присутнiх держав-учасниць, що беруть участь у голосуваннi, якi не зробили заяви, передбаченої в пунктi 2 цiєї статтi. У жодному разi зазначений внесок держави-учасницi не перевищує 1 % її внеску до звичайного бюджету ЮНЕСКО.

     2. Однак будь-яка держава, зазначена в статтi 32 або в статтi 33 цiєї Конвенцiї, пiд час здачi на зберiгання ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання може зробити заяву, що вона не буде зобов'язана положеннями пункту 1 цiєї статтi.

     3. Держава - учасниця цiєї Конвенцiї, яка зробила заяву, передбачену в пунктi 2 цiєї статтi, докладає зусиль, щоб вiдкликати свою заяву, повiдомивши про це Генеральному секретарю ЮНЕСКО. Проте вiдкликання заяви набирає чинностi стосовно внеску, який повинна сплатити ця держава, лише з дати вiдкриття наступної сесiї Генеральної асамблеї.

     4. Щоб Комiтет мiг ефективно планувати свою дiяльнiсть, внески держав - учасниць цiєї Конвенцiї, що зробили заяви, передбаченi в пунктi 2 цiєї статтi, повиннi вноситися регулярно, принаймнi раз на два роки, та повиннi, наскiльки це можливо, наближатися до суми внескiв, якi вони повиннi були вносити у випадку, якби вони були зобов'язанi положеннями пункту 2 цiєї статтi.

     5. Будь-яка держава - учасниця цiєї Конвенцiї, що має заборгованiсть за своїм обов'язковим або добровiльним внеском за поточний рiк та календарний рiк, що безпосередньо передує йому, не може бути обрана членом Комiтету; це положення не застосовується до перших виборiв. Повноваження такої держави, що вже є членом Комiтету, закiнчуються пiд час будь-яких виборiв, передбачених у статтi 6 цiєї Конвенцiї.

Стаття 27
Додатковi добровiльнi внески до Фонду

     Держави-учасницi, якi бажають зробити добровiльнi внески, що є додатковими стосовно тих, якi передбачено в статтi 26, iнформують про це Комiтет якомога швидше, щоб вiн мiг вiдповiдним чином планувати свою дiяльнiсть.

Стаття 28
Мiжнароднi кампанiї зi збору коштiв

     Держави-учасницi, наскiльки це є можливим, надають пiдтримку мiжнародним кампанiям зi збору коштiв для Фонду, якi органiзовуються пiд егiдою ЮНЕСКО.

VII. Звiти

Стаття 29
Звiти держав-учасниць

     Держави-учасницi подають Комiтетовi, дотримуючися форми та перiодичностi, що визначаються Комiтетом, звiти про законодавчi, регулятивнi та iншi заходи, ужитi для виконання цiєї Конвенцiї.

Стаття 30
Звiти Комiтету

     1. На кожнiй сесiї Генеральної асамблеї Комiтет подає їй звiт, що готується на основi його дiяльностi й тих звiтiв держав-учасниць, про якi йдеться у викладенiй вище статтi 29.

     2. Цей звiт доводиться до вiдома Генеральної конференцiї ЮНЕСКО.

VIII. Перехiднi положення

Стаття 31
Зв'язок з проголошенням шедеврiв усної та нематерiальної спадщини людства

     1. Комiтет уносить до Репрезентативного списку нематерiальної культурної спадщини шедеври усної та нематерiальної спадщини людства, проголошенi до набрання чинностi цiєю Конвенцiєю.

     2. Включення зазначених шедеврiв до Репрезентативного списку нематерiальної культурної спадщини людства жодним чином не визначає наперед критерiїв, якi встановлюються вiдповiдно до пункту 2 статтi 16 стосовно подальших включень.

     3. Пiсля набрання чинностi цiєю Конвенцiєю не буде здiйснюватися жодних подальших проголошень.

IX. Прикiнцевi положення

Стаття 32
Ратифiкацiя, прийняття або затвердження

     1. Ця Конвенцiя пiдлягає ратифiкацiї, прийняттю або затвердженню державами - членами ЮНЕСКО в порядку, передбаченому їхнiми вiдповiдними конституцiйними процедурами.

     2. Ратифiкацiйнi грамоти, документи про прийняття або затвердження здаються на зберiгання Генеральному директору ЮНЕСКО.

Стаття 33
Приєднання

     1. Ця Конвенцiя вiдкрита для приєднання всiх держав, що не є членами ЮНЕСКО, яким Генеральна конференцiя Органiзацiї пропонує приєднатися до цiєї Конвенцiї.

     2. Ця Конвенцiя вiдкрита також для приєднання територiй, що мають повне внутрiшнє самоврядування, якi визнаються як такi Органiзацiєю Об'єднаних Нацiй, але не досягай повної незалежностi вiдповiдно до резолюцiї 1514 (XV) Генеральної Асамблеї Органiзацiї Об'єднаних Нацiй та якi мають компетенцiю в питаннях, що регулюються цiєю Конвенцiєю, зокрема компетенцiю стосовно укладання договорiв з таких питань.

     3. Документ про приєднання здається на зберiгання Генеральному директору ЮНЕСКО.

Стаття 34
Набрання чинностi

     Ця Конвенцiя набирає чинностi через три мiсяцi з дня здачi на зберiгання тридцятої ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання, але лише для тих держав, якi здали на зберiгання свої ратифiкацiйнi грамоти або документи про прийняття, затвердження чи приєднання в зазначений день або ранiше. Для будь-якої iншої держави-учасницi Конвенцiя набирає чинностi через три мiсяцi пiсля здачi на зберiгання її ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

Стаття 35
Федеративнi або неунiтарнi конституцiйнi системи

     Стосовно держав-учасниць, якi мають федеративний або неунiтарний конституцiйний устрiй, застосовуються такi положення:

     a) у тому, що стосується положень цiєї Конвенцiї, виконання яких належить до юрисдикцiї федеральної або центральної законодавчої влади, зобов'язання федерального або центрального уряду будуть тими самими, що й зобов'язання держав-учасниць, якi не є федеративними державами;

     b) у тому, що стосується положень цiєї Конвенцiї, застосування яких належить до юрисдикцiї окремих штатiв, областей, провiнцiй або кантонiв, якi входять до складу федерацiї i якi вiдповiдно до iснуючої в нiй конституцiйної системи не зобов'язанi вживати законодавчих заходiв, федеральний уряд доводить зазначенi положення до вiдома компетентних органiв влади штатiв, областей, провiнцiй або кантонiв з рекомендацiєю стосовно прийняття їх.

Стаття 36
Денонсацiя

     1. Кожна держава-учасниця може денонсувати цю Конвенцiю.

     2. Про денонсацiю повiдомляють письмовим актом, який здається на зберiгання Генеральному директору ЮНЕСКО.

     3. Денонсацiя набирає чинностi через дванадцять мiсяцiв пiсля отримання акта про денонсацiю. Вона жодним чином не змiнює фiнансових зобов'язань, прийнятих державою-учасницею, яка денонсує Конвенцiю, до дати набрання чинностi виходу з неї.

Стаття 37
Функцiї депозитарiю

     Генеральний директор ЮНЕСКО як депозитарiй цiєї Конвенцiї iнформує держави - члени Органiзацiї, держави, що не є членами Органiзацiї, зазначенi в статтi 33, а також Органiзацiю Об'єднаних Нацiй про здачу на зберiгання всiх ратифiкацiйних грамот, документiв про прийняття, затвердження чи приєднання, передбачених у статтях 32 i 33, а також про акти денонсацiї, передбаченi в статтi 36.

Стаття 38
Змiни

     1. Держава-учасниця може за допомогою письмового повiдомлення, надiсланого Генеральному директору ЮНЕСКО, запропонувати змiни до цiєї Конвенцiї. Генеральний директор розсилає таке повiдомлення всiм державам-учасницям. Якщо протягом шести мiсяцiв з дати розсилання зазначеного повiдомлення не менше половини держав-учасниць дадуть позитивнi вiдповiдi на цю пропозицiю, Генеральний директор подає його наступнiй сесiї Генеральної асамблеї для розгляду та можливого прийняття.

     2. Змiни приймаються бiльшiстю у двi третини присутнiх держав-учасниць, що беруть участь у голосуваннi.

     3. Змiни до цiєї Конвенцiї пiсля їхнього прийняття пiдлягають ратифiкацiї, затвердженню чи приєднанню державами-учасницями.

     4. Змiни набирають чинностi, але лише стосовно держав, якi їх ратифiкували, прийняли, затвердили або приєдналися до них, через три мiсяцi з дня здачi на зберiгання документiв, зазначених у пунктi 3 цiєї статтi, двома третинами держав-учасниць. У подальшому для кожної держави-учасницi, яка ратифiкує, прийме, затвердить змiну або приєднається до неї, змiна набирає чинностi через три мiсяцi з дня здачi на зберiгання державою-учасницею її ратифiкацiйної грамоти або документа про прийняття, затвердження чи приєднання.

     5. Процедура, установлена в пунктах 3 й 4, не застосовується до змiн до статтi 5 стосовно кiлькостi держав - членiв Комiтету. Такi змiни набирають чинностi з моменту їхнього прийняття.

     6. Держава, яка стає учасником цiєї Конвенцiї пiсля набрання чинностi змiнами вiдповiдно до пункту 4 цiєї статтi, якщо вона не заявляє про iнший намiр, уважається:

     a) учасницею цiєї Конвенцiї зi змiнами, унесеними до неї таким чином;

     b) учасницею цiєї Конвенцiї без змiн стосовно будь-якої держави-учасницi, не зобов'язаної змiнами.

Стаття 39
Тексти, що мають однакову силу

     Цю Конвенцiю складено англiйською, арабською, iспанською, китайською, росiйською та французькою мовами, причому всi шiсть текстiв мають однакову силу.

Стаття 40
Реєстрацiя

     Вiдповiдно до статтi 102 Статуту Органiзацiї Об'єднаних Нацiй ця Конвенцiя реєструється в Секретарiатi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй на прохання Генерального директора ЮНЕСКО.