ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
Київ

     Колегiя суддiв Судової палати в адмiнiстративних справах Верховного Суду України у складi: головуючого - Кривенка В. В, суддiв: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Самсiна I. Л., Терлецького О. О., Тiтова Ю. Г., розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Чистий свiт-К" (далi - Товариство) справу за позовом Товариства до Київської регiональної митницi (далi - Митниця) про визнання незаконним рiшення про визначення коду товару, встановила:

     У лютому 2005 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати незаконним рiшення вiддiлу номенклатури Митницi вiд 7 вересня 2004 року N КТ-100-376804. Пiд час розгляду справи воно уточнило позовнi вимоги, а саме просило визнати оспорюване рiшення незаконним у частинi визначення коду товару N 26 (пилосос марки "KARCHER", модель NT 9931, пересувний на колесах, трифазний, напругою 400 В, потужнiстю 4000 Вт, постачальник - "Alfred-Karcher GmbH&Co", Нiмеччина) вiдповiдно до Української класифiкацiї товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi (далi - УКТЗЕД) - 8509 10 10 00.

     Позивач послався на те, що заявив до митного оформлення iмпортований товар (вищезгаданий пилосос), який був закуплений ним згiдно з контрактом вiд 1 березня 2002 року N 1-К/2002, i подав Митницi вантажну митну декларацiю вiд 6 вересня 2004 року N 100000005/4/412548, в якiй зазначив код цього товару за УКТЗЕД - 8479 89 98 90. Пiд час проходження митного оформлення (контролю) вiддiл номенклатури Митницi прийняв рiшення вiд 7 вересня 2004 року N КТ-100-376804, в якому визначив iнший код того самого товару за УКТЗЕД - 8509 10 10 00.

     Товариство вважає, що Митниця порушила чинне законодавство, оскiльки безпiдставно не погодилась iз декларуванням iмпортованого ним товару за кодом, зазначеним в експортнiй митнiй декларацiї країни-вiдправника (Нiмеччина).

     Господарський суд мiста Києва рiшенням вiд 27 травня 2005 року, залишеним без змiн ухвалою Київського апеляцiйного господарського суду вiд 6 грудня 2005 року, позов задовольнив.

     Рiшення суду обґрунтоване тим, що декларування товару позивачем здiйснено за кодом, зазначеним в експортнiй митнiй декларацiї країни-вiдправника (Нiмеччина), у висновку експерта Київської Торгово-промислової палати вiд 15 вересня 2003 року N К-4681 та висновку судово-товарознавчої експертизи вiд 14 квiтня 2005 року N 2545, проведеної експертами Київського науково-дослiдного iнституту судових експертиз.

     Вищий адмiнiстративний суд України постановою вiд 2 червня 2006 року скасував рiшення, ухваленi судами першої та апеляцiйної iнстанцiй, i вiдмовив у задоволеннi позову, пославшись на те, що згiдно зi статтями 312, 313 Митного кодексу України (далi - МК) визначення коду товару за УКТЗЕД є виключною компетенцiєю митної служби i що у зв'язку з цим вiдповiдне рiшення митного органу не може бути оскаржене в судовому порядку.

     У скарзi про перегляд постанови касацiйного суду за винятковими обставинами Товариство, посилаючись на неоднакове, порiвняно з iншими справами, i неправильне застосування цим судом згаданих статей МК, просить зазначене судове рiшення скасувати, позов задовольнити.

     На пiдтвердження неоднакового застосування судом касацiйної iнстанцiї одних i тих самих норм права скаржник послався на ухвалу Вищого адмiнiстративного суду України вiд 31 травня 2006 року у справi за позовом Дочiрнього пiдприємства "Фiрма "Альтфатер Київ" до Митницi, ухвалу Вищого господарського суду України вiд 7 червня 2005 року у справi за позовом Приватного пiдприємства "Фiрма-Iнтер" до Тернопiльської митницi та судовi рiшення в iнших справах, у яких рiшення митних органiв про визначення коду товару були переглянутi в судовому порядку й одержали належну правову оцiнку суду.

     Перевiривши за матерiалами справи наведенi у скарзi доводи та заперечення на них, колегiя суддiв Судової палати в адмiнiстративних справах Верховного Суду України дiйшла висновку, що в цiй справi при визначеннi пiдвiдомчостi спору судами неправильно застосовано положення процесуального закону.

     Згiдно з частиною другою статтi 124 Конституцiї України, яка є нормою прямої дiї, юрисдикцiя судiв поширюється на всi правовiдносини, що виникають у державi.

     Статтею 6 Закону України "Про судоустрiй України" вiд 7 лютого 2002 року N 3018-III всiм суб'єктам правовiдносин гарантовано захист їх прав, свобод i законних iнтересiв незалежним та неупередженим судом, утвореним вiдповiдно до закону.

     У частинi другiй статтi 2 Кодексу адмiнiстративного судочинства України (далi - КАС) зазначено, що до адмiнiстративних судiв можуть бути оскарженi будь-якi рiшення, дiї чи бездiяльнiсть суб'єктiв владних повноважень, крiм випадкiв, коли щодо таких рiшень, дiй чи бездiяльностi Конституцiєю або законами України встановлено iнший порядок судового провадження.

     Вiдповiдно до пункту першого частини першої статтi 17 КАС компетенцiя адмiнiстративних судiв поширюється, зокрема, на спори фiзичних чи юридичних осiб iз суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рiшень (нормативно-правових актiв або правових актiв iндивiдуальної дiї), дiй чи бездiяльностi.

     Нормативно-правовий акт - це офiцiйний письмовий документ, який породжує певнi правовi наслiдки, спрямований на регулювання тих чи iнших суспiльних вiдносин i має обов'язковий характер для їх суб'єктiв.

     Правовий акт iндивiдуальної дiї породжує права й обов'язки тiльки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктiв), якому (яким) його адресовано.

     У пунктi сiмнадцятому частини першої статтi 1 МК митнi органи визначено як спецiально уповноваженi органи виконавчої влади в галузi митної справи, на якi вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв України покладено її безпосереднє здiйснення.

     Статтею 313 МК передбачено, що класифiкацiю товарiв, тобто вiднесення їх до зазначених в УКТЗЕД класифiкацiйних групувань, покладено на митнi органи, рiшення яких iз цього питання є обов'язковими для пiдприємств i громадян. Згадана норма не вводить обмежень щодо оскарження таких рiшень у судовому порядку.

     Згiдно з частиною першою статтi 14 МК та пунктом 1.1 Примiрного положення про регiональну митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України вiд 25 липня 2003 року N 500, ця митниця є спецiально уповноваженим органом виконавчої влади, який у межах своєї компетенцiї здiйснює митну справу на територiї закрiпленого за ним регiону, зокрема на виконання завдань, покладених на нього пунктом 3.22 зазначеного Положення, веде роботу з класифiкацiї та кодування товарiв у митних цiлях вiдповiдно до УКТЗЕД.

     Як випливає з Порядку роботи вiддiлу номенклатури та класифiкацiї товарiв регiональної митницi, вiддiлу контролю митної вартостi та номенклатури митницi при вирiшеннi питань класифiкацiї товарiв, що перемiщуються через митний кордон України (затверджений наказом Державної митної служби України вiд 1 жовтня 2003 року N 646, зареєстрований у Мiнiстерствi юстицiї України 31 жовтня 2003 року за N 996/8317), що був чинним на час прийняття оспорюваного рiшення, а також Iнструкцiї про порядок ведення Реєстру рiшень Держмитслужби України про визначення коду товару згiдно з УКТЗЕД (затверджена наказом Державної митної служби України вiд 21 серпня 2004 року N 612), вiддiл номенклатури та класифiкацiї товарiв регiональної митницi є її структурним пiдроздiлом i рiшення про визначення коду вiдповiдно до УКТЗЕД для застосування пiд час митного оформлення товару приймає в межах виконання обов'язкiв, покладених на регiональну митницю.

     Таким чином, рiшення Митницi про визначення коду ввезеного Товариством товару, який мав застосовуватися пiд час митного оформлення останнього, породжує для позивача певнi правовi наслiдки i є обов'язковим для нього, тобто являє собою правовий акт iндивiдуальної дiї суб'єкта владних повноважень i може бути оскаржене до суду.

     Оскiльки на час розгляду позову Товариства до Митницi в господарському судi мiста Києва, апеляцiйної скарги - у Київському апеляцiйному господарському судi та касацiйної скарги - у Вищому адмiнiстративному судi України оскарження правових актiв iндивiдуальної дiї було передбачене статтею 12 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 КАС, суд касацiйної iнстанцiї не мав правових пiдстав для вiдмови в задоволеннi цього позову з посиланням на те, що викладенi в ньому вимоги не пiдлягають розгляду в судовому порядку.

     З урахуванням викладеного скарга пiдлягає задоволенню, рiшення суду касацiйної iнстанцiї про непiдсуднiсть спору судам - скасуванню як постановлене з порушенням норм процесуального закону, а рiшення судiв першої та апеляцiйної iнстанцiй - залишенню в силi як помилково скасованi.

     Керуючись статтями 241 - 244 КАС, колегiя суддiв Судової палати в адмiнiстративних справах Верховного Суду України постановила:

     Скаргу Товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю "Чистий свiт-К" задовольнити.

     Постанову Вищого адмiнiстративного суду України вiд 2 червня 2006 року скасувати, а рiшення господарського суду мiста Києва вiд 27 травня 2005 року та ухвалу Київського апеляцiйного господарського суду вiд 6 грудня 2005 року залишити в силi.

     Постанова є остаточною i не може бути оскаржена, крiм випадку, встановленого пунктом другим частини першої статтi 237 Кодексу адмiнiстративного судочинства України.